Технологія швейних виробів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Легка промисловість України.

Створення умов для забезпечення достатнього життєвого рівня населення є нині приорітетом економічної та соціальної політики держави.

В легкій промисловості на початку 2006 року налічувалося 5,3 тисяч підприємств Разом з малими підприємствами на них задіяно майже 200 тисяч робочих місць.

У швейній промисловості зараз налічується біля 600 підприємств. Обсяги її виробництва зменшилися проти 1990 р. на 75%. Більше 100 підприємств країни працюють на давальницькій сировині.

Попит на швейну продукцію значно зменшився, що пов'язано з низькою купівельною спроможністю населення, зростанням цін на продукцію, конкуренцією іноземних товарі[2, с.240].

Легка промисловість з року в рік розвивається з економікою нашою держави і проходить з нею весь шлях ставлення в умовах реформування. Темпи зростання виробництва за останні 3 роки були одними з найважчих поміж інших галузей: 2006р - 123,7%, 2007р - 150,5%, 2008р - 110,2%. Однак цього року не вдалося досягти минулорічних обсягів виробництва.

Роботу підприємств значно ускладнює те, що країну заполонила величезна кількість товарів нелегального виробництва, які ввезені без оплати мито, а також знецінених товарів, які були в користуванні. Як наслідок, у 2008 році в легкій промисловості уповільнились темпи зростання обсягів виробництва. Існують два шляхи врегулювання незадовільного стану справ у галузі. Перший - пошук і реалізація резервів зниження собівартості продукції, завдяки запровадженню прогресивних енергозберігаючих і виробничих технологій. Другий - пошук додаткових резервів, збільшення доходності від реалізації виробленої продукції. Усім керівникам необхідно змінити ставлення до якості управління, освоїти науку сучасного маркетингу. Потрібно знати реальну кон'юнктуру ринку, науково обґрунтувати прогнозування та перспективи

Мета практики - удосконалити практичні навички з виконання ручних, машинних та волого-теплових робіт, розширити та поглибити знання майбутніх інженерів-педагогів до реалізації технологічного підходу при виготовленні одягу індивідуального та масового виробництва; формування професійних знань та умінь студентів, забеспечення умов для розвитку їх творчих здібностей, та трудового виховання.

Завдання практики:

· Ознайомлення з сучасними промисловими технологіями легкої та текстильної промисловості;

· Освоєння прогресивних технологій нової техніки та передового досвіду з обробки текстильних матеріалів;

· Формування теоретичних знань і їх застосування в умовах виробництва;

· Набуття та закріплення вмінь та навичок по обробці текстильних матеріалів;

· Збір матеріалів для виконання в подальшому навчанні курсових і дипломних робіт.

1. Коротка характеристика підприємства

ТОВ "Леся Українка" ? одне з провідних підприємств свого роду у Полтаві. Підприємство займається виготовленням різноманітної продукції звикористанням ручної та машинної вишивки. Підприємство також займається відродженням старовинних українських рушникових узорів.

Вшпивка -- один з найпопулярніших і найпоширеніших видів українського народного мистецтва. Кольорова гама, мотиви і ритми орнаментики розкривають лагідну вдачу національного характеру, розповідають про славну історію і чарівну природу нашого краю. Створені народною фантазією квіти, рослини, птахи засвідчують одвічне прагнення українців до миру, добра й милосердя.

Прекрасні вироби, вишиті золотими руками чудових майстрів користуються неабияким попитом серед покупців. На підприємстві працюють 46 робітників, 20 з яких займаються ручною вишивкою, решта працюють за різноманітним обладнанням у цехах підприємства( підготовчому, експерементальному, розкріїному, швейному та цеху готової продукції ),

На підприємстві виготовляють: жіночі, дитячі і чоловічі сорочки, блузки, сукні, рушники, скатерті і серветки, постільна білизна, прикрашені ручною і машинною вишивкою.

Творчий колектив фабрики не тільки ретельно зберігає вікові традиції полтавської вишивки, старовинні техніки, а й плідно працює над колекцією моделей та взірців, співзвучних сьогоденню.

У виробах використовуються здебільшого натуральні матеріали -- льон та бавовна, батист, марлізет.

Кожен, хто шанує українські національні традиції, хто хоче зберегти пам'ять про Україну, хто має витончений художній смак,-- не обійдеться без вишивок, створених талантом і щирим серцем народних митців Полтавщини.

2. Структура та обладнання цеху (експерементального, підготовчого, розкрійного та швейного)

Основний вид технічного обладнання у процесах по виготовленню швейних виробів - це швейні машини. Машинні роботи безпосередньо пов'язані з впливом на напівфабрикат робочих інструментів швейних машин. Машинні способи обробки деталей сприяють підвищенню продуктивності праці та якості виробів, покращенню умов праці.

Машинні роботи проводять на зшивних (997-М, 597-М, 697-М, 1597-М кл. ПО „Промшвеймаш", 862, 1862 кл. ПО «Подольскшвеймаш», 97-А ОЗЛМ та ін.) і спеціалізованих (26-1, 2222, 302 кл. ПО «Подольскшвеймаш», 335 кл. фірми „Мінерва" і т.д.) машинах, що виконують певні види операцій. Ці машини відносять до машин неавтоматичної дії. Вони характеризуються тим, що виконання операцій проходить з обов'язковою участю робітника. Якість виконання машинних і спецмашинних робіт залежить від кваліфікації виконавця, так як деталі під лапку машини подаються і направляються робітником вручну. Введення в машини додаткових пристроїв, встановлення засобів оргтехоснастики значно знижує затрати часу на виконання операцій, полегшують працю виконавця і покращують якість обробки виробів.

На швейних машинах, спеціалізованих за видом виконуваних робіт, можна підшивати вироби, оздоблювати їх вишивкою, вшивати рукави в пройми з одночасною їх посадкою. Наприклад машина ПМЗ виконує підшивні роботи потайними стібками однонитковою ланцюговою строчкою. До спеціалізованих належать і краєобметувальні швейні машини. За допомогою цих машин можна одночасно зшивати деталі, обрізувати і обметувати зрізи шва виробу. Є машини, на яких тільки обрізують і обметують зрізи шва. Використання спеціалізованих швейних машин сприяє прискоренню пошиття швейних виробів, поліпшенню якості їх виготовлення, полегшенню роботи працівників швейної промисловості.

Машинні роботи виконують також на машинах напівавтоматичної дії. До них відносяться напівавтомати 220-М, 625, 1025, 295, 1595 кл. ПО „Промшвеймаш", 570-1, 68-1 кл. ПО „Подольскшвеймаш" та ін. Особливістю роботи цих машин є те, що безпосередньо пошив проходить без участі робітника, але укладання і орієнтація напівфабрикату, а також зняття виконується робітником. Використовують машини напівавтоматичної дії для пришивання ґудзиків, виготовлення закріпок, зшивання округлених манжетів, обкидання петель, машини напівавтоматичної дії для вузлової обробки. Машини-напівавтомати забезпечують високу якість і стабільність виконання операцій

З використанням машин, особливо спеціальних та напівавтоматів, у багато разів скорочуються витрати часу на виконання операції, підвищується якість оброблювальної деталі.

При виконанні машинних робіт слід плстійно дотримуватись правил техніки безпеки.

Основні правила безпечних умов праці при виконанні машинних робіт

Працюючий на швейній машині повинен дотримуватися безпечних умов праці. При невмілому і неуважному ставленні до роботи на зшивальних і спеціальних машинах працюючий зазнає небезпеки (проколи пальців машинною голкою, попадання осколків ґудзиків і голок в очі).

Ставати до роботи на зшивних і спеціальних швейних машинах можна тільки після проведення первинного інструктажу на робочому місці.

Перед початком роботи необхідно перевірити справність машини, а у разі виявлення неполадок викликати механіка.

При виконанні робіт на спеціальній крає обметувальній машині пальці рук необхідно тримати на краю платформи машини.

Щоб волосся не потрапило до машини та запобігти удару ниткопритягувача, не треба нахилятися дуже низько до машини.

Спрацьовані та зламані голки не кидати на підлогу, а складати у визначене місце.

При роботі не відволікатися самому і не відвертати увагу інших.

Утримувати в чистоті та порядку робоче місце.

Неправильне розташування рук під час роботи на швейній машині може призвести до проколювання пальців голкою і травмування рук частинами машини, що рухаються.

Змащувати, чистити машину, міняти голку, надівати ремінь на шків машини, втягувати верхню і нижню нитки необхідно тільки знявши ноги з педалі.

Забороняється класти ножиці та інші предмети біля частин машини, що рухаються.

Стежити за чистотою свого робочого місця, не розкидати нитки, булавки, бобіни й інші предмети, зберігати їх у призначеному для цього місці. Після закінчення роботи прибрати робоче місце.

У випадку порушення правил внутрішнього розпорядку і техніки безпеки необхідно попередити майстра чи завідувача на підприємстві.

2.1 інструменти та їх характеристика

Інструменти та пристрої, що застосовуються для виконання швацьких робіт

Швацькі роботи складаються із шести основних процесів, а саме: знімання мірок, побудова креслення і виготовлення викрійок, розкрій тканини, шиття, волого-теплова обробка, оздоблювальні роботи. Для виконання цих робіт застосовують спеціальні інструменти та пристрої.

Масштабна, метрова лінійка -- для побудови креслення викрійок швейних виробів, вимірювання тканини, під час розкрою тканини (мал. 2, а).

Сантиметрова стрічка -- для знімання мірок (мал. 2, є).

Лекала, кутники -- для розкрою тканини (мал. 2, в).

Різець -- для копіювання ліній і знаків під час виготовлення однакових деталей (мал. 2, г).

Ножиці -- для вирізання викрійок, розкрою тканини, обрізання зайвої тканини та ниток (мал. 2, б).

Наперсток -- для запобігання проколу пальця під час ручних швацьких робіт. Надягають на середній палець правої руки і ним підштовхують голку.

Голки -- для виконання ручних і машинних швацьких робіт (номер голки має відповідати номеру нитки та структурі тканини (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняльна таблиця підбору ниток і голок до тканини

№ ниток	№ голки під час ручних робіт	№ голки під час машинних робіт	Вид роботи
100 80 60	1 2 3	75, 80 ---- ----	Пошиття виробів з тонкої тканини: шифону, газу, маркизету, крепдешину та ін.
50	4	85, 90	Пошиття виробів з тонкої костюмної тканини
40 30	5 6	90 100	Пошиття верхнього одягу: суконь, костюмів, пальт
20 10	7 8		Пришивання ґудзиків, обкидання петельок

Шпильки -- для сколювання деталей виробу.

Кілочок ? (дерев'яний, костяний, металевий) -- для виправлення очка петлі, вирівнювання кутів, висмикування нитки (мал. 2, д).

Манекен (бувають різних розмірів) -- для примірки зметаних і готових виробів (мал. 2, є).

Нитки -- для виконання ручних і машинних швейних робіт.

Крейда -- для обкрейдовування викрійок (інколи використовують змилені кусочки мила).

Прасувальна дошка (мал. 3, а) -- для виконання волого-теплових робіт;

Колодки -- для розпрасування бокових швів (мал. 3, б), для розпрасування крокових та ліктьових швів (мал. 3, в), для розпрасування швів, обшивки бортів, поясів брюк (мал. 3, г), для розпрасування швів горловини (мал. 3, д), для розпрасування плечових швів (мал. 3, є), для розпрасування кутиків бортів (мал. 3, є).

Швейна машина -- для виконання машинних швацьких робіт. Бувають побутові з ручним, ножним, електричним приводами, універсальні та спеціальні машини.

2.2 матеріал

Основним матеріалом для виготовлення одягу є тканина за призначенням тканини поділяють на три класи: тканини для пошиття одягу, декоративні, непроникні.

Під час виготовлення тканин установлюють певні норми, наприклад: вид сировини, номер і характер пряжі, ширина тканини, вага, щільність, міцність, зсідання, зовнішній вигляд тканини тощо.

Якість тканини визначається стандартом.

Сукупність тканин, різноманітних за структурою та зовнішнім виглядом, виготовлених з різної сировини, але призначення яких однакове, називають асортиментом.

Асортимент тканин дуже великий. Залежно від роду волокна їх ділять на 4 види: бавовняні, льняні, шерстяні і шовкові.

Бавовняні тканини. Асортимент цих тканин дуже різноманітний. їх застосовують для виготовлення усіх видів одягу, а також у техніці, зокрема в гумовій промисловості (для вироблення покришок автомобілів). Усі бавовняні тканини за способом виготовлення і призначенням поділяють на такі групи: ситцева, бязева, білизняна та ін.

До ситцевої групи належать ситці вибивні та гладко пофарбовані. Ситці легкі, досить витривалі, мають різноманітні красиві малюнки, тому вони найпоширеніші з усіх бавовняних тканин. Ситці бувають різної щільності і ширини. За характером обробки їх поділяють на м'які, жорсткі і лощені, залежно від того, скільки додають крохмалю під час їх обробки.

Бязева група. Бязь -- це тканина з таким самим полотняним переплетенням ниток, як і ситець, але на дотик грубша і щільніша. Застосовують бязь, в основному, для пошиття жіночих суконь, блузок, чоловічих сорочок.

Білизняна група поділяється на три підгрупи: бязева, міткалева і спеціальна.

Крім цих груп, є ще сатинова, платтяна, підкладкова та група ворсових тканин. Платтяні тканини, у свою чергу, поділяють на три підгрупи: демісезонні, літні й зимові. Наприклад, шотландка належить до демісезонної підгрупи, батист, маркізет, вольта -- до літньої, а бумазея, байка та фланель до зимової.

Льняні тканини. Основна маса льняної пряжі йде на виготовлення тканин спеціального призначення -- парусини, брезенту тощо. У швейній промисловості використовують, головним чином, ті тканини, з яких можна пошити натільну і постільну білизну, літні чоловічі й жіночі костюми. Асортимент льняних тканин значно менший, ніж бавовняних.

Шерстяні тканини. За способом виготовлення шерстяні тканини поділяють на дві групи: суконні й камвольні. До суконних належать: бобрик, різні сукна, грубошерсте трико, а також різні драпи. До камвольних -- бостон, коверкот, костюмне трико. У камвольних тканинах іноді роблять бавовняну основу. Залежно від складу волокна шерстяні тканини бувають чистошерстяні, напівшерстяні і змішані.

Шовкові тканини. Асортимент шовкових тканин дуже різноманітний. їх поділяють на 8 груп. До першої групи належать тканини з натурального шовку: крепдешин, шовкове полотно й багато інших. Креп-марокен, епонж-клітинка, піке -- це група тканин із штучного шовку.

Окремі групи становлять тканини з синтетичних і неоднорідних волокон, із штапелю, ворсові тканини та штучні вироби. Неоднорідні, або напівшовкові тканини, це такі, в яких основа з шовку, а піткання з бавовни, наприклад атлас.

Азбест -- це натуральне волокно, яке добувають із покладів, що знаходяться в землі. Тканини з цього волокна застосовують для виготовлення спецодягу водолазів, пожежників та ін.

Синтетичні тканини дістають у результаті фізи-ко-хімічної переробки з відходів газу, нафти, металу, кам'яновугільної смоли, вапна та ін. До них відносять: кримплен, ацетатний лавсан, елан, нейлон, капрон.

швацький цех інструмент машинний

3. Охорона праці

Правила охорони праці для швейного виробництва

1. Загальні положення

1.1. Ці Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання (далі - підприємства) незалежно від їх підпорядкування і форм власності та на працівників цих підприємств, які займаються швейним виробництвом, проектуванням, реконструкцією, монтажем, налагоджуванням.

Правила регламентують безпечне виконання робіт та технологічних процесів у швейному виробництві. Вимоги цих Правил є обов'язковими для всіх працівників, які беруть участь у проектуванні, будівництві та експлуатації підприємств швейного виробництва, для роботодавців, які організовують безпечну роботу на виробництві та контролюють роботу з охорони праці на підприємствах швейного виробництва.

1.2. На кожному підприємстві повинні бути розроблені інструкції з охорони праці відповідно до Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом. Держнаглядохоронпраці України від 29.01.98 N 9 ( z0226-98 ), зареєстрованого Мін'юстом України 07.04.98 за N 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98), що діють на підприємстві, а також інструкції про заходи пожежної безпеки відповідно до пункту

1.3 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МНС України від 19.10.2004 N 126 ( z1410-04 ), зареєстрованих Мін'юстом України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004).

1.4. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників швейного виробництва повинно проводиться відповідно до Положення, яке затверджене на підприємстві, та вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15 ( z0231-05 ), зареєстрованого Мін'юстом України 15.02.2005 за N 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

1.5. На кожному підприємстві повинен бути затверджений керівником підприємства перелік робіт з підвищеною небезпекою відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15 ( z0232-05 ), зареєстрованого Мін'юстом України 15.02.2005 за N 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05).

1.6. Для запобігання травматизму, професійним захворюванням і аваріям на виробництві роботодавець зобов'язаний створити на кожному робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці, які відповідають вимогам нормативно-правових актів з охорони праці. З цією метою він повинен забезпечити функціонування системи управління охороною праці, а працівник зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-правових актів згідно з Законом України "Про охорону праці" ( 2694-12 ).

2. Загальновиробничі вимоги з охорони праці

Вимоги до території підприємства, виробничих споруд та приміщень.

2.1. Територія підприємства та розташовані на ній будівлі повинні відповідати вимогам СНиП "Генеральные планы промышленных предприятий", затверджених постановою Держбуду СРСР від 30.12.80 N 213 (СНиП II-89-80) та пункту 4.1 НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ) та цих Правил.

2.2. Територія підприємства (основні та допоміжні цехи, склади тощо) має бути впорядкована й утримуватися у чистоті. Сміття та відходи виробництва необхідно вивозити за межі підприємства або знищувати. У разі тимчасового їх зберігання необхідно запобігати забрудненню ними грунту, води, повітря.

2.3. Небезпечні зони на території промислових майданчиків підприємств, транспортних шляхів, у виробничих приміщеннях і на робочих місцях повинні бути позначені знаками безпеки відповідно до ГОСТ "Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76) і обгороджені.

2.4. Виробничі будівлі і первинні засоби пожежогасіння повинні утриматись у справному технічному стані відповідно до вимог технічної документації на них, щоб у разі необхідності ефективно застосувати для гасіння пожежі, а також забезпечити виконання правил пожежної безпеки згідно з пунктом.

4.5.НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ) та Правил пожежної безпеки для

підприємств легкої промисловості, затверджених Мінлегпромом УРСР від 05.05.90 (НАПБ Б.01.043-90/170).

2.6. Евакуаційні шляхи та виходи необхідно утримувати вільними, не захаращувати і в разі пожежі чи аварії можна забезпечити безпеку під час евакуації людей, які перебувають у приміщеннях будівель і споруд.

2.7. Підлога в приміщеннях цехів повинна бути рівною, мати тверде покриття з гладкою неслизькою поверхнею, зручною для очищення та ремонту, а також не бути джерелом утворення пилу. У приміщеннях з холодною підлогою місця постійного перебування працівників повинні бути з теплоізоляційним покриттям.

2.8. Вживати їжу дозволяється тільки в спеціально обладнаних приміщеннях і їдальнях, кімнатах відпочинку та вживання їжі, які повинні бути обладнані умивальниками, кранами або ємкостями для питної води, нагрівачем для води, холодильниками та необхідними меблями.

2.9. Усі цехи та дільниці, складські приміщення повинні мати аптечки з медикаментами і перев'язувальним матеріалом для надання першої долікарської медичної допомоги.

2.2. Освітлення

2.2.1. Виробничі, побутові, допоміжні та інші приміщення повинні мати штучне та природне освітлення відповідно до ДБН В.2.5-28:2006 та пункту 5.1 НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ). Природне освітлення повинно бути максимально використане. Для захисту працівників від прямих сонячних променів необхідно застосовувати штори, жалюзі тощо.

2.2.2. Робочі місця, крім загального, повинні мати місцеве освітлення.

2.2.3. Машини повинні бути обладнані світильниками денного світла для забезпечення нормованої освітленості і рівномірного світлового потоку на робочу поверхню машини.

2.2.4. У темну пору доби або за поганої видимості (туман, дощ, снігопад) територія підприємства, місця руху людей та руху транспортних засобів, майданчики, стоянки, а також робочі місця повинні бути освітлені.

2.2.5. Роботодавець повинен забезпечити проведення контролю освітленості не рідше одного разу на рік та після кожної групової заміни ламп. Вимірювання рівня освітленості повинно проводитись відповідно до вимог ДСТУ "Здания и сооружения. Методы измерения освещенности" (ДСТУ Б.В.2.2.6-97).

2.3. Вентиляція й опалення.

2.3.1. Виробничі, допоміжні будівлі й приміщення повинні бути обладнані природною і припливно-витяжною вентиляцією, а також системою опалення відповідно до СНиП "Отопление, вентиляция, кондиционирование", затверджених Держбудом СРСР 28.11.91 (СНиП 2.04.05-91) та пунктів 5.2, 5.3 НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).

2.3.2. Застосування вентиляції повинно бути обгрунтоване розрахунками, які підтверджують забезпечення необхідного повітрообміну, температури та стану повітряного середовища відповідно до вимог Державних санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень.

2.3.3. Виробничі процеси, під час виконання яких утворюються пил (розкрійні машини) або виділення шкідливих газоподібних речовин, а також променевого і конвекційного теплоутворення (прасувальні установки, преса та відпарювачі), повинні проводитися у приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією та місцевими відсмоктувачами.

2.4. Водопостачання і каналізація

2.4.1. Виробничі та побутові приміщення повинні бути обладнані внутрішнім водопроводом та каналізацією.

2.4.2. Для забезпечення працівників питною водою потрібно встановлювати водопровідні колонки з фонтанчиками з корозійно стійких матеріалів або сатураторні установки газованої води. Дозволяється використовувати емальовані бачки, які повинні закриватись кришками. Воду в бачках необхідно змінювати кожного дня, а бачки промивати та дезинфікувати.

2.4.3. Вода для душових, умивальників, для охолодження повітря в кондиціонерах повинна відповідати вимогам до питної води.

2.5. Електроустановки і електросилове обладнання

2.5.1. Експлуатація електроустановок, електричних станцій і підстанцій та електричних мереж повинна проводитись з дотриманням вимог електробезпеки.

2.5.2. Електропроводка та арматура силової та освітлювальної мережі у виробничих приміщеннях повинні бути надійно ізольовані і захищені від впливу високої температури, механічних пошкоджень і хімічної дії згідно з вимогами пункту 5.1 НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).

2.5.3. Експлуатацію електрозахисних засобів, що використовуються під час експлуатації та ремонту електропроводок, потрібно здійснювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.07-01.

2.5.4. Електрообладнання повинне мати надійне захисне заземлення.

2.5.5. Обладнання (машини), під час роботи якого можливе утворення статичної електрики, повинне мати пристрій, який виключає можливість її накопичення. Захист від статичної електрики необхідно проводити згідно з вимогами НПАОП 0.00-1.29-97.

2.6. Небезпечні та шкідливі виробничі чинники

2.6.1. Під час виконання технологічних процесів у швейному виробництві необхідно брати до уваги небезпечні та шкідливі виробничі чинники, які можуть впливати на працівників.

2.6.2. Рівні небезпечних і шкідливих виробничих чинників мають відповідати вимогам Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації.

2.6.3. Роботодавець зобов'язаний забезпечити на робочих місцях зменшення або усунення шкідливих і небезпечних виробничих чинників.

3. Вимоги до технологічного процесу

3.1. Підготовчо-розкрійне виробництво (виготовлення лекал, підготовка і розкрій матеріалів і тканин).

3.1.1. Під час організації процесів підготовчо-розкрійного виробництва повинні бути передбачені:

місця збереження тканин і деталей крою ;

вільний доступ до обладнання, місць зберігання тканин і деталей крою;

механізація вантажно-розвантажувальних робіт.

Розкриття кіп матеріалів і тканин повинно виконуватись спеціальним інструментом.

3.1.2. Розкрійні столи та металева окантовка лекал повинні мати гладку, без задирок, поверхню.

3.1.3. Заточення ножів електророзкрійних машин повинно виконуватись на заточувальному пристрої на машині з включеним електродвигуном у положенні, коли машина відведена з настилу.

4.1. Загальні вимоги

4.1.1. Все обладнання, що використовується, модернізується та встановлюється у виробничому процесі, повинно відповідати вимогам.

4.1.2. Виробниче обладнання повинне бути розміщене раціонально, щоб його експлуатація, ремонт та обслуговування були зручними і безпечними, забезпечували неперервність технологічного процесу.

4.1.3. На все устаткування повинні бути інструкції з їх експлуатації, обслуговування і ремонту.

4.1.4. Усі стаціонарні машини, апарати й інше устаткування повинні бути встановлені так, щоб була виключена можливість їхнього зсуву під час роботи. Після встановлення нового обладнання, ремонту та модернізації обов'язково повинен бути складений акт про придатність обладнання до роботи та наявність засобів захисту відповідно до вимог безпеки праці.

4.1.5. На всіх машинах, верстатах, апаратах та інших пристроях всі небезпечні частини, що рухаються, повинні бути огороджені.

5.1. Організація робіт з охорони праці

5.1.1. Відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) роботодавець повинен створити в кожному структурному підрозділі та на кожному робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці

5.1.2. Роботодавець, з урахуванням специфіки виробництва, вимог Типового положення про службу охорони праці.

5.1.3. Нормативні акти з охорони праці, що діють на підприємстві, мають опрацьовуватись та затверджуватись відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці.

5.2. Вимоги щодо забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям, іншими засобами індивідуального захисту.

5.2.1. На роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами працівники швейної галузі виробництва, забезпечуються безкоштовно спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

5.2.2. Засоби індивідуального захисту працівників повинні відповідати вимогам.

5.2.3. Для захисту органів слуху за рівнів шуму 80 дБа і вище працівники мають забезпечуватися протишумовими навушниками згідно з ГОСТ 12.1.003-83, ДСТУ "Засоби індивідуального захисту органів слуху. Вимоги безпеки і випробування. Частина 1. Протишумові навушники" (ДСТУ ЕN 352-1-2002).

Висновок

Розкажи мені - і я забуду;

Покажи мені - і я запам'ятаю

Дай мені хоч раз зробити - і я навчусь.

Ця китайська народна мудрість доводить необхідність проведення навчальної практики.

Основною метою трудової практики є закріплення в процесі навчання знання і вміння, набуті студентами в процесі виконання комплексних робіт.

Час відведений на навчально - виробничу практику, може бути використаний однаковою мірою для всіх видів трудового навчання (технічної праці, обслуговуючої праці). Усе залежить від умов навчального закладу, від його матеріальної бази. При організації трудової практики на базі навчальних майстерень виникають труднощі, пов'язані з тим, що в майстерні не можуть працювати більше, як 25-30 чоловік, тому навчальний заклад домовляються з сусідніми підприємствами і проводять практику в їх цехах. Коли це не можливо, практику виконують за іншим графіком.

Зміст трудової практики повинен повністю відповідати знанням і вмінням студентів. Об'єкти роботи підбирають так, щоб виготовлення їх включало використання трудових операцій, засвоєних учнями на заняттях у майстернях. Крім того підбирають об'єкти, що є суспільно корисними виробами.

ЛІТЕРАТУРА

Бравченко Н. Б., Головіна М.В., Камінова М.Н. Технологія виготовлення технічного одягу.- К., 2000р.

Л.В. Мельникова, М.Ю. Короткова, Н.П. Земганно. „Обробка тканин” 10-11 клас „Радянська школа”1989р.

Борецька Є.Я., Марюга П.М. Технологія виготовлення жіночого та дитячого одягу. - К., 1992р.

Луткова Л.В."Обслуговуюча праця". Радянська школа;-К.,1974

Івка Микуландра „ Теорія крою”, „Техніка” Київ 1972

Міщенко Г.І., Базю Г.П. Технологія ремонту швейних виробів. - К., 1991р.

Оборудование швейного производства. - М., 1977.

Промышленная технология одежди: справочник. - М., 1988г.

Сабчук Н.Г., Гордієнко В.П. Збірник нормативних документів на контроль якості швейних виробів. - К., 2001р.

"Трудове навчання (Обслуговуючі види праці) 5 клас". К, "Педагогічні думка"2005р.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Виробництво продукції легкої промисловості

Додаток 4

Гігієнічні вимоги до матеріалів для одягу
Властивості матеріалів	Білизняні матеріали	Платтянд, сорочкові матеріали	Костюмні матеріали	Підкладкові матеріали	Пальтові матеріали
	в зимовому одязі	у літньому ОДЯЗІ	в зимо вози ОДЯЗІ	у літньому одязі	в зимо вози одязі	у літньому одязі
50--100	50 - 100	Не менше 100	Не менше 100	Не менше 330--370	Не менше 100	Не менше 150	Не менше 100	7--60 (залежно від швидкості вітру)
Паропроникність, г/(м2 с)	52--56	Не менше 56	Не менше 50	Не менше 56	Не менше 40	Не менше 40	Не менше 50	Не менше 50
Вологість (при кондиційній вологості повітря 65%), %.	Не менше 7	Не менше 7	Не менше 7	Не менше 7	7--13	Не менше 7	Не менше 7	Не менше 13

Размещено на Allbest.ur