Розрахунок річної потреби матеріалів для верху взуття за асортиментом взуттєвого підприємства потужністю 1300 пар на зміну

Размещено на Allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Розрахунково-графічна робота

Основи технології виробів

Розрахунок річної потреби матеріалів для верху взуття за асортиментом взуттєвого підприємства потужністю 1300 пар на зміну

Зміст

Вступ

1. Розрахункова частина

1.1 Обґрунтування вибору асортименту взуття

1.2 Технічний опис моделей взуття

1.3 Обґрунтування вибору матеріалу для деталей верху взуття

1.4 Розрахунок потреби матеріалів для деталей верху взуття

1.5 Розрахунок співвідношення пар взуття в комбінаціях

2. Графічна частина

2.1 Основні розкрійні властивості матеріалів для верху взуття

2.2 Системи розкрою та варіанти суміщення деталей верху

взуття

2.3 Схеми розкрою матеріалів

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Українська легка промисловість сьогодні є потужним багатогалузевим комплексом з виробництва товарів народного споживання. Вона забезпечує приблизно 150 тис. робочих місць. Цей соціально вагомий сектор економіки орієнтований на кінцевого споживача. Потенціальні можливості підприємств легкої промисловості дозволяють виробляти широкий спектр товарів, здатних задовольнити увесь попит внутрішнього ринку.

У галузі легкої промисловості функціонує понад 10 тис. підприємств, з них у промисловості шкіри і шкіряного взуття - близько 1,5 тис. Практично всі підприємства взуттєвої промисловості приватизовані, а ті, що знаходяться у державній власності, становлять менше 1%. За різними оцінками, ринок взуття в Україні становить 100-170 млн. пар. Тоді як в Західній Європі припадає 6-8 пар взуття на душу населення, у нас цей показник становить всього 2,7 пари.

Проте значну частку на українському ринку взуття займає імпорт, який у більшості випадків базується на поставках із Китаю, що склали в 2009р. близько 69% загального імпорту взуттєвої продукції. Уже багато років Китай залишається найбільшим у світі експортером взуття

Промислова політика України має спрямовуватися на підвищення технічного рівня й якості продукції. Вітчизняна продукція має виготовлятися з урахуванням останніх досягнень науки та техніки, влаштовувати найвищі технічно-економічні, естетичні та споживацькі вимоги.

Важливе місце при цьому відводиться взуттєвій промисловості, перед якою встановлені задачі подальшого вдосконалення моделювання й конструювання взуття, технології, організації та автоматизації виробничих процесів, розвиток асортиментних груп, вдосконалення якості взуття, раціонального та економічного використання матеріалів.

В теперішній час починає відтворюватись взуттєва промисловість.

Підвищити ефективність виробництва можна шляхом створення конкурентоспроможного взуття, що вимагає нових ідей, інноваційних технологій та висококваліфікованих працівників. Що ж стосується якості виробів, то вона забезпечується шляхом використання високоякісних матеріалів, відповідного обладнання, які в свою чергу вимагають додаткові кошти, в результаті чого збільшується собівартість виробу, а отже його ринкова ціна.

1. Розрахункова частина

1.1 Обгрунтування вибору асортименту взуття та методу кріплення взуття

На вибір асортименту впливає статево-вікова група споживачів, сезон носіння, а також напрямок моди. Класичний стиль нового сезону практично продублював тенденції минулих сезонів для чоловічого взуття: форма носкової частини колодки - класичний злегка звужений овал. Матеріали: чорні й коричнева гладкі шкіри, велюр; більше вишукані моделі виготовляють із використанням шкіри рептилії.

Спортивний стиль відрізняється більшою оригінальністю й розмаїттям,відрізняється підкресленою комфортністю. Підошви: формовані клейові або клейо-прошивні (типу “опанків”). З'являються нетипові рішення низу взуття (заготовка, що загортається на підошву, заготівка, що настрочується на підошву). Всі рішення покликані підкреслити добротність і комфортність взуття.

У жіночому взутті пішли в минуле як непомірно довгі загострені носи колодки, так і вкорочені широкі силуетні форми. В майбутньому сезоні туальна носкова частина колодки має перехідну форму: звужений овал або вкорочений трикутник з помітною тенденцією до елегантної простоти, характерної для кінця 40-х - початку 50-х років. Для вітчизняного ринку більше характерний менш витончений і більше суворий стиль 30-40-х років: злегка обтяжена носкова частина колодки, ремінцеві конструкції, прямий каблук “стовпчик”, кубинський каблук. Дуже актуальною залишається танкетка, найчастіше значної висоти. Для європейських тенденцій також характерна жіночна витонченість 50-х: полегшена носкова частина, каблук “чарочка”. Найбільш різноманітними і яскравими моделями представлений романтичний стиль “фентази”. Тут явно простежується тенденція до італійського стилю ексцентричної розкоші.

Для виконання розрахункової роботи з розрахунку річної потреби матеріалів для верху взуття були обрані наступні моделі:

Модель №1:Туфлі модельні закриті жіночі.Випуск 800 пар

Модель №2:Напівчеревики дитячі.Випуск 500 пар

Найбільше розповсюджений в нашій та інших країнах одержав клейовий метод кріплення деталей низу взуття. Він вирізняється простотою процесу і застосуванням нескладного устаткування для його виконання, прикріплення деталей виконується за один прийом, що дозволяє автоматизувати процес. Міцність шва не залежить від товщини деталей, що скріплюються, тому можна зменшити товщину підошви і устілки, не знижуючи експлуатаційні показники. Завдяки цьому цим методом можна виготовляти взуття легке, еластичне, гнучке, витончене, на підошвах з різних матеріалів. Слід пам'ятати, що при виготовленні взуття клейовим методом потрібно суворо дотримуватись технологічних вимог, а то може статись масове відривання підошви. Для клейового методу кріплення характерна жорсткість шва, оскільки при склеюванні деталей, особливо підвищених товщин, створюється зрощена система, в яку входять устілка, простилка, підошва та інші деталі.

Переваги клейового методу кріплення низу:

-зберігається висока міцність протягом всього періоду експлуатації взуття завдяки придатності до високоеластичних деформацій;

-знижується маса виробу (можна з'єднувати м'які матеріали дуже низької щільності й опору розриванню);

-склеюються поверхні одночасно по всій площі, паралельним способом з'єднання;

Недоліки клейового методу кріплення низу:

-велика можливість відриву підошви у носковій частині через концентрцію напруг, які виникають по краях з'єднань під дією на них навантаження;

-міцність клейових з'єднань залежить від технічних режимів склеювання.

Правильно вибираючи клей і технологію склеювання відповідно до конструкції виробу й механічних властивостей матеріалів, що склеюють, вплив згаданих можна недоліків звести до мінімуму.

Мал.1. Схема клейового методу кріплення: 1 - колодка, 2-підкладка, 3-підносок, 4-міжпідкладка, 5-верх взуття, 6-основна устілка, 7-простилка, 8-клейовий шов, 9-підошва

1.2 Технічний опис моделей взуття

МОДЕЛЬ №2

Вид взуття - напівчеревики

Род - дитячі

Конструкція - напівчеревики типу «Конверт» на 3 пари блочок. Деталі верху обробляються взагин. Виготовлено згідно з

ГОСТ - 19116:2007

Повнота - 5

Метод кріплення - клейовий

Фасон колодки 31122

3 - чоловічі

1 - для закритого взуття

1 - висота каблука - 10мм

2 - форма носкової частини - середня

Материал верху:опойок

Конструкція - заготовка з двома відрізними задинками . Деталі верху обробляються взагин.

Виготовлено згідно

ГОСТ - 19116:2007

Повнота - 5

Метод кріплення - клейовий

Фасон колодки 8583-У

8 - жіноче

5- для туфель типу човник

8 - висота каблука - 80мм

3 - форма носкової частини - вузька

У-уніфікована

Материал верху: опойок

1.3 Обґрунтування вибору матеріалу

Під час носіння взуття, союзка піддається найбільшим деформаціям згину й розтягнення а саме та її частина, яка розташована над плюсно-фаланговим суглобом стопи. При переносі опори стопи на пучки союзка сильно згинається, в результаті чого на матеріалі верху утворюються складки, які направлені перпендикулярно поздовжній лінії стопи або під кутом 85-120° до неї. Залежно від товщини матеріалу і конструкції верху взуття радіус кривизни складок різний: від 0,5-1,0 мм - на м'яких і тонких матеріалах до 5-10 мм на жорстких і товстих шкірах (юхта). Багаторазове згинання матеріалу призводить до його руйнування. Вважається, що матеріал для верху взуття повинен витримувати до руйнування не менше 1,5 млн повторних згинів.

Ділянка появи складок знаходиться в межах 0,62-0,78 Д_(т (довжини стопи, мм). Враховуючи це, при проектуванні деталей верху взуття не рекомендується в цьому місці розміщувати шви, тому що вони швидко руйнуються.

Внутрішні деталі верху взуття: кишеня заготовки - призначена для розміщення задника або підноска; підкладка взуття - призначена для поліпшення гігієнічних і теплозахисних властивостей, формостійкості взуття, а також для ізоляції ноги від швів і зовнішніх деталей верху.

До зовнішніх деталей низу в даній конструкції належать: каблук - призначений для того, щоб підняти п'яткову частину стопи на певну висоту; набійка - призначена для захисту нижньої частини каблука від швидкого стирання; підошва - призначена для захисту плантарної поверхні стопи від механічних ушкоджень. Внутрішні деталі низу взуття: вкладна устілка - відповідає п'ятково - геленковій частині основної устілки.

Підкладка під берці й задинки в процесі експлуатації піддається найбільшому тертю, тому її викроюють із чепрачної частини підкладкових шкір.

Шкіряна підкладка під союзку розтягується як в повздовжньому, так і в поперечному напрямках. Викроюють із щільних периферійних ділянок шкіри.

Вкладні устілки, півустілки і підп'ятки як невідповідальні деталі викроюють з крайових ділянок підкладкових шкір

Враховуючи характер й інтенсивність впливу, які випробовують різні частини підкладки під час носіння взуття, її деталі виготовляють з різних матеріалів. При носінні взуття найбільш руйнується п'яткова частина, тому її зазвичай виготовляють з підкладкової шкіри. Для носково пучкової частини підкладки найчастіше застосовують текстильні матеріали. У літньому відкритому взутті ремінцевого типу, у взутті з верхом з замшу й деяких інших конструкціях має бути наскрізна шкіряна підкладка.

Деталі підкладки викроюють з підкладкових шкір: опойка, виростка, півкожника, ялівки, свинячих шкір. Деталі підкладки також викроюють з підкладкового спилку, для верху взуття та інших шкір, гарно відшліфованих. На деталі підкладки також застосовують шкіри хромового дублення для верху взуття, стійкі до вологого тертя.

Таблиця 1.1 Порівняння показників фізико-механічних властивостей шкір для верху взуття

1.4 Розрахунок потреби матеріалів для деталей верху взуття

Таблиця 1.2 Випуск взуття по моделях за зміну

1.5 Розрахунок потреби шкір для зовнішніх деталей взуття

Потреби шкір для зовнішніх деталей верху взуття варто передбачати комбінування моделей з метою найкращого використання шкір по площі і її найціннішій частині - чепрачній. Треба враховувати комбінування моделей як по видових так і по призначенню (модельної та повсякденної).

Питоме значення площі більше відповідальних деталей у комплекті верху не завжди відповідає питомому значенню більше якісної частини шкіри - чепрака, а при плануванні розкрою прагнуть, щоб чепрачна частина шкіри була використана на більше відповідальні деталі, треба передбачати комбінування моделей там, де це необхідно.

Де: а_{відпов1}, а_{відпов2} - площа більше відповідальних деталей двох моделей, обраних для комбінування;

а_к1, а_к2 - площа комплектів цих моделей;

В₁, В₂ - змінне завдання, відповідно для першої й другої моделей взуття, у комбінації.

Перш ніж приступити до розрахунку потреби матеріалів по галузевих нормах, потрібно скорегувати галузевий відсоток використання для кожного виду взуття залежно від особливостей моделі й наявності допоміжного крою.

Потреба матеріалу “брутто” на змінне завдання для кожної комбінації розраховується по формулі Потреба матеріалу «брутто» на рік розраховується з урахуванням кількості робочих днів в році і змінне завдання роботи підприємництва.

В середньому при двохзмінній роботі кількість робочих змін в році дорівнює 500 (250*2).

де: S₁,…S_m-площа “нетто” на зміну різних деталей шкірпідкладки даного виду взуття;

Р₁,...Р_m - відсоток використання матеріалу при розкрої на різні деталі шкірпідкладки для даного виду взуття, скоректований аналогічно;

m - кількість найменувань деталей шкірпідкладки на комплект.

1.6 Розрахунок потреби нешкіряних матеріалів на деталі верху взуття

Розрахунок потреби рулонних матеріалів на деталі верху (зовнішні, внутрішні й проміжні)

2. Технологічна частина

2.1 Основні розкрійні властивості матеріалів для верху взуття

Враховуючи складність топографії шкіри, необхідно де талі верху розташовувати з урахуванням фізико-механічних властивостей шкіри та вимог, які ставляться до деталей.

Чепраки розкроюють на відповідальні деталі. При цьому різаки розташовують згідно з обраною схемою розкрою: в поздовжньому чи в поперечному напрямках (на мал.1, б цифрами позначена послідовність розміщення різаків).

Воротки, поли, лапи, які мають гірші розкрійні показники щодо товщини та щільності й більше подовження, розкроюють на менш відповідальні деталі.

При розташуванні різака на шкірі необхідно, щоб мінімальне подовження шкіри збігалося з мінімальним подовженням деталі. Крім того, кожна деталь розподіляється на різні зони за ступенями відповідальності, що також необхідно враховувати при розкрої.

Підкладкові шкіри виробляють зі шкур кіз, овець, свиней, великої рогатої худоби, коней та інших тварин, шкури яких непридатні для виготовлення шкір для верху взуття. Залежно від виду сировини площа цих шкір коливається від 10 до 140 дм і більше.

З центральної частини викроюють найцінніші та найвідповідальніші деталі, такі як підкладка під берці, шкіркишеня. А з периферійних - вкладну устілку, півустілку, підкладку під язичок та інші, менш відповідальні деталі.

Рулонні матеріали, до яких відносять тканини й штучні шкіри для верху взуття, мають відносно стандартні розміри, форму, однорідність фізико-механічних властивостей. Завдяки цьому рулонні матеріали розкроюють у декілька шарів послідовним переміщенням різаків по всій площі з використанням оптимальних варіантів суміщення.

2.3 Схеми розкрою матеріалів

Топографія шкіри має свої особливості: лінія хребта не дуже виражена, шкіра в крупоні має велику щільність, еластична, рівномірна завтовшки. Нижня частина огузка має молочні смужки, тому різак розміщують так, щоб ці смужки припали на затяжну кромку.

Вороткова частина знизу більш еластична ніж зверху, визерунок мережівки рівніший. Верхня частина воротка має виявлені смужки. З урахуванням цих особливостей з воротка викроюють берці, задинки та інші менш відповідальні деталі.

Рис. 2.1 Напрями найменшої тягучості шкір для верху взуття по топографічним ділянкам: 1- чепрак; 2 - лапа; 3 - пашина; 4 - пола; 5 - вороток

Рулонні матеріали розкроюють на деталі верху взуття комплектно, тому схема розкрою має вміщувати повний комплект деталей у розмірному асортименті, причому деталі верху розміщують слідом уздовж основи.

При розкроюванні матеріалу на деталі верху застосовують три типи схем: асортимент взяття шкіра розкрой

* паралелограмно-групова;

* прямокутно-гніздова;

* комбінована.

Найчастіше застосовується комбінована система розкрою тому розглянемо її на прикладі.

Комбінована схема розкрою тканини на деталі напівчеревиків

Висновки

Ціль курсової роботи - систематизування та закріплення теоретичних знань, отриманих при вивченні розділу “Раціональне використання й нормування взуттєвих матеріалів”. У даній розрахунковій роботі були виконані наступні завдання: вибір асортименту взуття у відповідності з сучасним напрямком моди, опис взуття, її призначення, обґрунтовувався вибір методу кріплення, описування переваг і недоліків методу кріплення ті також обґрунтування вибору даного методу кріплення.

В даній курсовій роботі я закріпила уміння та набула навичок у вирішенні задач розрахунку годової потреби матеріалів для взуття по асортименту підприємства з урахуванням всіх фізико-механічних та розкрійних характеристик, систем розкрою, тим-самим приносячи максимальну економію матеріалу; робити раціональні комбінаціі для раціонального використання матеріалів. Навчилася аналізувати здобуті знання й набула навички користування нормативно-технічною документацією, довідниками, документацією й довідковою літературою.

Список використаної літератури

1. Рыбальченко В.В., Гуменный Н.А., материаловедение изделий из кожи, - К.: Техника, 1982г.

2. Отраслевые нормы использования хромовых кож на детали верха. -М.: ЦННИТЭНЛегпром, 1984г.

3. Нормы использования подкладочных кож для обуви на детали подкладки. -М.: ЦННИТЭНЛегпром, 1981г.

4. Свистунова Л.А. Методические указания к лабораторной работе. Определение годовой потребности в кожах для верха обуви и подкладки при условии комбинирования моделей в задании на раскрой, 1998г.

5. Обувь кожаная. Часть II. Издательство стандартов. М. - 1977.

6. Коновал В.П., Гаркавенко С.С, Свістунова Л.Т. та ш. Універсальний довідник взуттевика: Навчальний пособник. -- Київ: Лібра,2005.-720 с.

7. Справочник обувщика. Проектирование обуви, материалы. - М.: Легпромбытиздат, 1988г.

Размещено на Allbest.ru