Проект пристроїв малої механізації для виготовлення верхнього одягу в умовах майстерень

В результаті технічного прогресу збільшується виробнича потужність та об'єм виробництва,покращується умови праці, економія матеріалі. Знижується собівартість продукції і послуг.

Безперервний технічний прогрес -- закономірність розвитку виробництва. Створення матеріально технологічної бази, передбачаючи максимальні досягнення.

Автоматизація виробництва застосування машин та механізмів які виконують виробничий прогрес під наглядом людини, але без її безпосереднього втручання в цей процес.

Одним з основних елементів всякого виробничого процесу є жива праця, тобто цілеспрямована на задоволення тих,або інших потреб суспільства. Через те вона на науковому фундаменті має вирішальне значення для роботи кожного підприємства.

Науково - технічний прогрес це неприливний процес одержання і нагромадження наукових знань, їх матеріалізація і елементи техніки впровадження останньої у виробництво НТП є також важливим засобом вирішення соціальна - економічних завдань, а саме - охорони навколишнього середовища, підвищення добробуту населення, покращення умов праці. Науково-технічна революція (НТР) - це стрибок у розвиток продуктивних сил суспільства, їх перехід у якісно повний стан на основі осягнених змін в системі.

Підвищення використання обладнання і впровадження модернізації одна з основних задач підприємства.

Важливим напрямком в вирішенні цього завдання є впровадження модернізації одна з основних задач підприємства.

Важливим напрямком в вирішенні цього завдання є впровадження багато-раціонального обладнання в умовах ательє, цехів, дільниць малої або середньої потужності, адже технічного оснащення засобів виробництва, ступеню прогресивності використання технологій, організації праці та виробництва.

Пристрій за своєю структурною не складний і складається з таких деталей:

- Формувач

- Основа

- Направляч тканини

Виготовити такий пристрій можливо за 6год. В експлуатації досить простий та зручний. Дає змогу знизити трудоємність праці, підвищити продуктивність праці, покращити якість зшивання.

Таблиця №1

Назва показників	Одиниці виміру	Величина показників
		До впровадження	Після впровадження
1	2	3	4
Пристрій для окантування зрізів з закритим швом
Виконання запошивочного шва
Норма часу	сек.	216	108
Розряд роботи		IV	IV
Плановий випуск продукції	шт.	10000	10000

5.2 Розрахунок капітальних витрат

Як показують розрахунки за тривалий період часу, в середньому приблизно одну третини обсягу фінансових коштів підприємства різних галузей економіки України становить інвестиції (одноразові капіталовкладення і витрати).

Інвестиції- дострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність.

Той хто має капітал і вкладає його у ту чи іншу комерційну справу, називається інвестором, а сам процес - процес вкладення грошей інвестицією. У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як підприємства так і окремі власники капіталу.

Для суспільно-змістовної характеристики інвестиції істотньотеоретичнеі практичне значення має визначення різновидів інвестицій за окремими ознаками, тобто за їхнім функціонально-елементним складом.

Залежно від того, де вкладається капітал виокреслюють внутрішні і зовнішні інвестиції. У свою чергу, внутрішні інвестиції поділяють на фінансові та реальні, а зовнішні на портфельні.

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава.

У літературі з питань політичної капіталу у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним оскільки він не є реальним багатством і немає реальної вартості.

Реальні інвестиції- це вкладання капіталу в різні сфери та галузі народного господарства з метою оновлення існуючих і створення нових капітальних благ, а як наслідок одержання набагато набагато більшого прибутку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими, проте в практиці господарювання, за ними закріплюється інша назва - капітальні вкладення.

Зовнішні прямі інвестиції - це вкладення капіталу закордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи іншого капітального проекту, називаються портфельними. Періодичний аналіз співвідношення пряних і нормативних інвестицій має практичне значення для виявлення загальних масштабів і частки залучення іноземного капіталу у сферу розвитку і підвищення ефективності суб'єктів господарювання.

Ефективність довгострокового фінансування модернізацій існуючих і будівництва нових виробничих і невиробничих об'єктів багато в чому залежить від пропорцій між державними та приватними інвестиціями.

Природно, що з активацією розвитку роздержавлення і приватизацією власності, акціонування державних підприємств усебічною ставатиме частка приватного капіталу в загальному обсязі інвестицій. Це сприятиме підвищенню рівня ефективності як внутрішніх так і зовнішніх інвестицій.

Розрахунок вартості стандартних деталей

Таблиця №2

Назва деталі	Одиниці виміру	Кількість, шт	Вартість грн	Сума грн
Гвинт М 8	шт	1	0,25	0,25
	Разом	0,25

Розрахунок вартості матеріалів на виготовлення нестандартних деталей

Таблиця №3

Назва деталей, механізму	Одиниця виміру	Норма витрат	Договірна ціна, грн	Сума, грн
Основа ст. 45	кг	0,022	3,10	0,068
Направлювач	кг	0,005	3,10	0,015
Формувач	кг	0,005	3,10	0,015
Кронштейн	кг	0,032	3,10	0,099
	Разом	0,197

Розрахунок на ТЗВ - 40% від вартості матеріалів

 0,25 + 0,197 * 40%

ТЗВ = У *40% = = 0,17 грн

100

Вартість матеріалів разом з ТЗВ

Всього = 0,25 + 0,197 + 0,17 = 0,61 грн

5.2.1 Розрахунок витрат на оплату праці виробничих робітників

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Оплата праці - це будь-який заробіток обчислений як правило, у першому виразі, що його за трудовим договором власник або вповноважений тим орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової оплати праці.

Рівень додаткової оплати праці здебільшого залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства.

Функції заробітної плати:

- Відтворювальна;

- Стимулююча;

- Регулююча.

Існує дві форми оплати праці, що базується на тарифній системі - відрядна і погодинна.

Погодинна - передбачає оплату праці в залежності від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації.

Розрахунок заробітної плати робітників

Таблиця №4

Назва фаху робітника	Кількість	Розряд	Норма часу год	Тарифна ставка грн	Сума грн
Слюсар ремонтник	1	IV	6	8,10	48,6
	Разом	48,6

Заробітна плата-- винагорода обчислена, зазвичай у грошовому виразі, яку за трудовим договором власників власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

На підприємствах найчастіше використовують дві форми оплати праці погодинну і відрядну.

Погодинна форма оплати праці передбачає оплату праці в залежності від відпрацьованого часу та рівня кваліфікації. Погодинно-преміальна, коли до прямого заробітку нараховується сума премії. На кожному підприємстві встановлюють різний процент премії.

Відрядна форма оплати праці передбачає залежність сум заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за певний проміжок часу

Основну заробітну плату визначають по формулі:

(22)

де ЗТ-- зарплата по тарифу

Пр - відсоток на премію 30 %

Ад- відсоток доплати з основної зарплати на роботу в нічний час, не звільнене бригадирство, вивчення учнів 12%.

Додаткова заробітна плата-винагорода за працю понад установлені норми за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Додаткова зарплата визначається за формулою:

Зо * Пп. д

Зп. д = (23)

100

66,54 * 10

Зп. д = = 6,65 грн

100

Де Пп. д - відсоток на допоміжну зарплату 10%

Відрахувати в єдиний соціальний внесок 37,16% від основної та додаткової зарплати

(66,54 + 6,65) * 37,16

+ 27,2 грн

100

5.2.2 Визначення накладних витрат

Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Вони мають різне спрямування, але найбільш загальними і принциповим є поділ їх на інвестиції та поточні витрати.

Поточні витрати чинників виробництва бувають циклічними та безперервними. Перші повторюються з кожним циклом виробництва, другі існують постійно і незалежно від виробництва.

Витрати мають натуральну та грошову форму. Планування та облік витрат, факторів виробництва в конкретній формі мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість продукції.

За економічними елементами затрати формуються відповідно до їхнього економічного змісту.

Елементи затрати формуються відповідно до їхнього економічного змісту.

Елементи затрат є однаковими для всіх галузей. На їх основі складається кошторис витрат на виробництво. Лементи загально виробничих витрат містять в собі:

- Матеріальні витрати,

- Витрати на оплату праці,

- Відрахування на соціальне страхування, пенсійний фонд, фонд зайнятості,

- Амортизація основних фондів,

- Інші грошові витрати.

До загально виробничих витрат відносять також:

- Витрати на тримання та експлуатацію. Це витрати на амортизацію обладнання і транспортних засобів, витрати на текучий ремонт обладнання, витрати на утримання і експлуатацію транспортних засобів та інших витрат, що пов'язані з утриманням та експлуатацією обладнання.

Цехові витрати:

- Витрати на утримання апарату управліннями майстернями,

- Витрати на зарплату робітникам,

- Витрати на ремонт будівель та інвентарю.

Важливою є класифікація витрат за статтями калькуляції. Які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі за статтями витрат визначаємо собівартість пристрою, тобто калькуляцію.

Накладні визначаємо по формулі:

30% накл*впр

Внакл = (24)

100

66,54 * 63

Внакл = = 41,92 грн

100

Накладні витрати:

Зо *Пн.в

Р = (25)

100

66,54 * 63

Р = = 41,92 грн

100

Де Пн.в - встановлений відсоток загально - виробничих витрат.

На снові виконаних розрахунків визначаємо собівартість механізму.

Результати розрахунків заносимо в таблицю 5.

Таблиця №5

Статті витрат	Сума, грн
Матеріали	0,61
Основна заробітна плата	66,54
Додаткова заробітна плата	6,65
Єдиний соціальний внесок	27,2
Накладні витрати	41,92
Виробнича собівартість	142,92

5.3 Розрахунок грошової економії по зарплаті на одиницю продукції

В усіх випадках коли впроваджені заходи, які сприяють скороченню норми часу на виконання однієї або кількох операцій, одержують грошову економію по заробітній платі основних виробничих робітників на одиницю продукції.

Їх розрахунок виконують за допомогою формули:

(26)

Де Р1 - відрядна розцінка на виконання операції до впровадження

Р2 - відрядна розцінка на виконання операції після впровадження заходів

П - премія робітникам 30-40%

Д - доплата і додаткова зарплата 22%

Нс. З - сума всіх нарахувань

Відрядні розцінки визначають по формулі:

Де С2 - годинна тарифна ставка

Нч, Нч1 - норма часу до і після впровадження механізму

Економія по зарплаті на весь об'єм розраховується по формулі:

Ез. п = Ез.п1* М (29)

Ез. п = 0,04172* 10000 = 417,2грн

Де М - плановий випуск продукції.

5.4 Розрахунок експлуатаційних витрат

При розрахунку експлуатаційних витрат можливі два варіанти якщо до впровадження механізму операція проводилась вручну необхідно визначити величину експлуатаційних витрат, які появляються з початку впровадження прогнозованого механізму.

Якщо стара техніка змінюється новою потрібно визначити витрати на стару техніку і порівняти їх, після чого визначити величину додаткових витрат.

До експлуатаційних витрат відносяться:

- Витрати на утримання та експлуатацію обладнання,

- Витрати на амортизаційні відрахування,

- Витрати на електроенергію.

5.4.1 Розрахунок витрат на утримання та експлуатацію обладнання в рік

Витрати на утримання та експлуатацію обладнання за своєю статтею є змінними, тому що залежать від обсягу виробництва. За цими витратами розраховують також відносні відхилення, порівнюючи фактичні витрати з даними кошторису перерахованими на відсоток виконання платежу випуску товарної продукції.

Розрахунок цих витрат виконують по формулі:

Рзаг = Сутр*Кскл (30)

Рзаг = 46,7 * 1 = 46,7

Де Сутр - вартість утримання одиниці обладнання на рік

Кскл - категорія ремонтної складності

5.4.2 Розрахунок витрат на амортизаційні відрахування

Процес відшкодування зношення основних фондів здійснюється шляхом амортизації.

Амортизація - це процес пренесення авансової раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість виготовлення продукції з метою її повного відшкодування.

З амортизаційних сум, що виключають у склад витрати на виробництві продукції з метою її повного відшкодування.

З амортизаційних сум, що виключають у скад витрати на виробництві продукції формується амортизаційний фонд який використовується для відтворення основних фондів.

Визначаються по формулі:

Зк*Нзаг

За = (31)

100

144,98 * 24

За = = 34,79грн

100

5.4.3 Розрахунок витрат на електроенергію

Швейне підприємство для своїх потреб використовує теплову і енергетичну енергію. Втілення ноої техніки і технології у виробництво базується на застосуванні електричної енергії. Для того щоб визначити витрати електроенергії потрібно визначити фонд робочого часу.

Визначається за формулою:

 (32)

Розрахунок експлуатаційних витрат

Таблиця №6

Назва показників	Величина показників
	Для техніки до модернізації	Для техніки після амортизації
1	2	3
Капітальні витрати, вартість техніки, грн.	1200	1342,92
Норма амортизації %	15	15
Амортизаційне відрахування	180	201,43
Категорія ремонтної складності	1	1
Витрати на утримання і експлуатацію обладнання	46,7	46,7
Встановлена потужність, кВт	0,27	0,27
Фактичний фонд часу, год	1955	1955
Коефіцієнт завантаження	0,08	0,8
ККД	0,98	0,98
Вартість однієї кіло години, грн.	0,71	0,71
Вартість витрати на електроенергію на одиницю обладнання	305,93	305,93
Разом експлуатаційних витрат на одиницю обладнання	532,63	554,37

5.4.4 Визначення експлуатаційних витрат га одиницю продукції

При зміні старої техніки на нову визначають величину додаткових витрат.

Експлуатаційні витрати визначються за формулою:

Зсум = Зсум2 - Зсум1 (33)

Зсум1 = 554,37 - 532,63 = 21,74

21,7

Зсум = = 0,0021 грн

1000

Де Зсум2- величина сумарних експлуатаційних витрат на нову техніку.

Зсум1 - величина сумарних експлуатаційних витрат на стару техніку

5.5 Розрахунок показників економічної ефективності

До основних показників економічної ефективності відносять:

- зростання продуктивності праці;

- умовне звільнення робітників,

- зміна собівартості продукції;

- річна економія,

- термін окупності і коефіцієнт ефективності

- річний економічний ефект

5.5.1 Визначення росту продуктивності праці на операції

Продуктивність праці- це показник, що характеризується її ефективністю і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Нч1 - Нч2

Пп = * 100 (34)

Нч2

216 - 108

Пп = * 100 = 100%

108

де Нч,Нч2 -- норма часу на операції до і після впровадження нової техніки.

Трудомісність--це витрати часу на виготовлення продукції, або деталі. За рахунок зниження трудоємності можливе збільшення обсягу продукції.

Трудоємність визначається по формулі:

Нч1 - Нч2

Тр = * 100 (35)

Нч1

216 - 108

Тр = * 100 = 50%

216

5.5.2 Розрахунок змін собівартості продукції і річної економії

Собівартість продукції це грошовий вираз підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Собівартість продукції характеризується ефективністю всього виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці та ін..

Впровадження нової техніки змінює витрати на виробничих робітників, накладні витрати, амортизаційні відрахування.

Таблиця №7 Розрахунок змін собівартості продукції

Статті витрат	Величина змін
Сировина та матеріали
Зарплата виробничих робітників	0,47
Накладні витрати	0,0021
Разом	0,44

Зарплата виробничих робітників -- це є економія по заробітній платі на одиницю виробу (Ез/пл)

Накладні витрати це експлуатаційні витрати на одиницю продукції.

Разом отримуємо шляхом віднімання гр 2 - грЗ

5.5.3 Визначення річного терміну окупності та економічної ефективності

Ефективність виробництва і повне відображення кінцевих результатів виконання засобів праці і робочої сили на підприємстві за певний проміжок часу.

Загальну економічну ефективність виробництва ще називають загальною.

Продуктивністю виробничої системи загальне методологічне визначення економічної ефективності полягає у відношенні результату виробництва до зазначених ресурсів. Тобто одержання економічного ефекту до витрат на його досягнення.

Потреба підвищення ефективності виробництва полягає в забезпеченні максимально можливого результату на кожну одиницю затраченої праці матеріальних і фінансових ресурсів. Тому критерій ефективності виробництва в макроекономічному масштабі є зростання продуктивності суспільної праці.

Кількісне вираження цього критерію відображається через систему показників економічної ефективності виробництва.

- Узагальнюючі показники економічної ефективності виробництва,

- Показники ефективності використання живої праці,

- Показники ефективності використання матеріальних ресурсів,

- Показники ефективності основних виробничих фондів,

- Показники ефективності використання фінансових коштів,

- Показники якості продукції,

- Показники ефективності використання фінансових коштів,

- Показники якості продукції.

Підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організація виробництва і праці, зміни обсягу і структури виробництва. Поліпшення якості природних ресурсів та інше.

Річна економічна ефективність - це добуток змін собівартості і планового випуску продукції.

Ер = ДС *Мпл (36)

Ер = 0,44 * 1000 = 4490

Термін окупності - це період часу, за який пропонований механізм чи пристрій повинен себе окупити. Визначається за формулою:

Зк2 - Зк1

Ток = (37)

Ер

1342,92 - 1200

Ток = = 0,03 року

4490

Де Ер - річна економія

Ефективність виробництва - це узагальнене і повне відображення кінцевих результатів виконаної роботи, праці і робочої сили на підприємстві за певний проміжок часу.

Загальну економічну ефективність виробництва ще називають загальною продуктивності виробничої системи. Загальна методологія визначення економічної ефективності полягає у відношенні результату виробництва до зазначених ресурсів. Тобто одержання економічного ефекту до витрат на його досягнення.

Проблема підвищення ефективності виробництва полягає в забезпеченні максимально можливого результату на кожну одиницю затраченої праці, матеріальних і фінансових ресурсів. Тому критерієм ефективності виробництва в макроекономічному масштабі є зростання продуктивності суспільної праці.

Річна економічна ефективність від впровадження нової техніки являє собою сумарну економію всіх виробничих ресурсів, живої праці, матеріалів, капіталовкладень, які отримує підприємство від впровадження нової техніки.

Річну економічну ефективність визначається за формулою:

Еф = Ер - Е *Зк (38)

Еф = 4490 - 0,15 * 142,92 = 4468,28грн

Де Е - нормативний коефіцієнт 0,15

Зк - різниця між капітальними витратами до і після впровадження нової техніки.

6. Техніка безпеки

Техніка безпеки на підприємстві ставить за свою мету втілення заходів, направлених на попередження нещасних випадків і створення умов, які забезпечують безпечність праці робочих, а також на навчання робочих безпечними прийомами роботи.

Причинами нещасних випадків на виробництві в більшості випадків являється неповне засвоєння робочими необхідних виробничих навичок, відсутність досвіду у роботі з інструментами, та обладнанням і неуважне відношення робочих до виконання Інструкцій по техніці безпеки і правил внутрішнього розпорядку на виробництві. Нещасні випадки виникають також через невиконання розпорядку на робочому місці.

Після оформлення на підприємство, або при переході в середині підприємства на іншу роботу, кожен робочий повинен детально вивчити інструкцію по техніці безпеки.

Перед початком роботи необхідно оглянути свій одяг. На спецодязі не повинно бути вільних кінців, шнурків, манжети рукавів потрібно застібнути на ґудзики, довгі коси потрібно сховати під головний убір. Тільки після приведення себе і свого робочого місця в порядок, слід приступати до роботи.

6.1 Техніка безпеки при виконанні слюсарних робіт

При виконанні слюсарних робіт необхідно піддержувати робоче місце в чистоті, не допускати його загромадження.

Слюсарні роботи слід виконувати тільки справним інструментом. Ручка молотка повинна бути цілою, зроблена з твердого і в'язкого дерева, розклинена металевим клинком з насічками; молотки, зубила, кернери повинні бути правильно загартовані і не мати збитих місць, розклепок (шляпок) і тріщин. Гайкові ключі повинні бути не спрацьовані, а їх розміри повинні відповідати розмірам гайок іголовкам болтів, всі рашпілі повинні бути з дерев'яними ручками і металевими кільцями.

При рубанні зубилом слід надівати захисні окуляри, місце рубання повинно бути відокремлене екранами для захисту від стружки.

При роботі з шабером, слід закривати другий кінець спеціальним футляром для захисту рук від порізів .

Не дозволяється працювати електродріллю або другою машиною з електродвигуном без заземлення її корпуса.

Стружку з верстата або обробляємої деталі слід змітати тільки щіткою, а не руками, забороняється також здувати, так як вона може попасти в очі.

При роботі на загострювальних станках, на наждачних і обдиральних точилах необхідно звернути увагу на стан захисних пристроїв станка: кожухів, екранів і т.д. Кожух повинен закривати всю неробочу частину шліфувального круга та шпинделя. При відсутності захисних екранів на заточних станках, наждачних і обдиральних точилах необхідно працювати в захисних окулярах.

Підручники, або заміняючі їх засоби повинні бути обов'язково встановлені так, щоб зазор між краєм підручника і робочою поверхнею шліфувального круга був не більше 3 мм. Якщо зазор більше, то обробляєма деталь, або заточуємий інструмент може заклинитись в цьому зазорі, в результаті чого рука робочого може попасти в абразивний круг, а шліфувальний круг може розірватись.

6.2 При виготовленні пристрою

Отримати виробниче завдання від свого безпосередньо керівника і цільовий інструктаж на робочому місті.

Надягнути й упорядкувати спецодяг, спецвзуття, заправити спецодяг так , щоб не було кінців, що розвиваються.

Оглянути і опорядкувати робоче місце: вилучити сторонні предмети, інвентар, деталі, інструменти. Переконатися в достатній освітленості робочого місця.

До початку роботи перевірте справність пристосування, інструменти . Працювати необхідно тільки справними інструментами та пристроями. Пристрій, який запропонований дипломним проектом призначений для підгинання зрізів доцільність впровадження його у виробництво пояснюється тим, що економить час і замінює річну працю людини на механічну це тільки частина даної категорій пристроїв з великого числа пристроїв до швейної машини.

6.3 Правила техніки безпеки при експлуатації пристрою та при роботі на швейних машинах

При монтажу пристрою на машину необхідно достатньо міцно

Закріпити їх до платформи машини.

Шарнірний гвинт повинен дозволяти виводити пристрій із робочого положення в неробоче положення. При цьому він не повинен заважати технологічному процесу.

Пристрій по конструкції не повинен мати гострих і ріжучих кромок деталей.

Під час роботи на швейній машині з пристроєм слід дотримуватись правил ТБ, які вказує завод-виробник

Працюючий на швейній машині повинен потребувати від керівництва цеху и слюсаря-ремонтника, щоб на лапці був встановлений запобіжник від проколу пальців голкою; виступаючий із рукава машини ниткопритягувач або ниткоподатчик повинен бути обмежений скобою. На машинах з обертальним нитопритягувачем він повинен бути в робочому закритим відкритим огородженням і на його кришці прикріплений ніж для обрізки обірваної нитки; електродвигун, фрикційна муфта і клиноподібний ремінь повинні бути закриті легкознімаючим обмеженням; кришка промислового стола відносно стійка повинна регулюватися по висоті; нажки стійні повинні бути оснащенні резиновими чоботами з вібропоглинаючого матеріалу; на педалях повинні бути закріплені резинові ковбики; платформа головки машини по своєму периметру повинна встановлюватися на еластичних прокладках;промисловий стіл через болт повинен бути заземлений; швейна машина повинна мати опори для надійної фіксації головки в відкинутому положенні на петлях.

Напівавтомати для пришивки фурнітури повинні бути оснащені прозорим екраном, запобіжлиними від ранньої обломки голки і ґудзиків.

У обметуючих машинах механізми петлювачів повинні огороджуватись щитками, які мають надійну фіксацію в робочому і холостому положенні, механізми голок повинні закриватися відкидними або знімними кожухами.

Всі швейні машини повинні мати місцеве освітлювання з лампою розжарування напругою 12-36В на кронштейні, який дозволяє направити світловий потік під кутом 30-45^о з регулюванням висоти установки світильника.

Кожний робочий повинен дотримуватись слідуючих привал безпеки: перед роботою на машині потрібно прибрати робоче місце і провірити наявність огородження, під час роботи неможна класти ножиці і нитки біля приводного пасу, після закінчення роботи всі інструменти і допоміжні пристрої слід прибрати в ящик.

Якщо в робочий час будуть помічені неполадки в роботі швейної машини, які самостійно не усуваються, потрібно припинити роботу, вимкнути електродвигун і викликати слюсаря-ремонтника

Висновки

В даному дипломному проекті запропонований пристрій до універсальних швейних машин, зокрема машини 1022-М кл ОЗЛМ, для виготовлення верхнього одягу.

В процесі виконання дипломного проекту було проведено огляд пристроїв малої механізації. Розглянуто шість груп пристроїв з представленням ілюстрацій малюнків. Були також пред'явлені аналоги пропонуємого пристрою, представлені схеми даних аналогічних пристроїв та їх принцип роботи.

Було розглянуто описання пристрою для виготовлення верхнього одягу, його будову та роботу.

Зображена схема шва. Також показано процес виготовлення пристрою, та його монтаж на машину,це можна побачити на складальному кресленні ДП5.05050210.01.01.00СК

Проведено кінематичний аналіз механізму переміщення машини 1022-М кл ОЗЛМ. В розрахунковій частині було визначено швидкості і прискорення для 8 положеннь механізму. Було визначено що найбільшу швидкість точка Д має в 2 положенні, а найбільше прискорення точка Д має в 6 положенні.

Також в дипломному проекті проводились економічні розрахунки пристрою, результати яких:

Виробнича собівартість пристрою -142,92 грн.

Річна економічна ефективність - ЕР = 4468,28 грн.

Строк окупності - Ток = 0,03 року

Пристрій нескладний за будовою, його можна виготовити в умовах РМЦ.

Література

1 Вальшиков Н.М., Шарапін А.І., Ідіатулін І.А., Вальшиков Ю.Н. «Оборудование швейного производства»Ленінград1977 р.

2 Е.А. Слободонюк, С.Н. Малик «Лабораторный практикум по оборудованию швейного производства» Видавництво «Легкопромбытиздат» Москва 1986 р.

3 В.П. Полухін Л.Б. Рейбарх «Швейные машины цепного стежка зарубежных фирм» Видавництво «Легкаяпродукция» 1979 р.

4 Ісаєв В.В., Франц В.Я. «Устройство, наладка и ремонт швейных машин» Видавництво «Легкая и пищевая промышленость» Москва 1982 р.

5 Ісаєв В.В. «Оборудование швейного предприятия» Видавництво «Легкаяинустрия» Москва 1981 р.

6 І.І. Устюгов «Детали машин» видавництво «Высшая школа» Киїі 1984 р.

7 Бойчик І.М., Харків М.С., Хлопчак М.І., «Економіка підприємства»

8 Гурков Л.В., Гарифулін Ф.С., «Организация и планирование деятельности предприятий бытового обслуживания» Видавництво «Легпромбытиздат» Москва 1989 р.

9 Іофе «Экономика, организация и планирование производства» Видавництво «Легпромбытиздат» Москва 1987 р.

10 Примок Т.О. «Економіка підприжмства» Київ 1999 р.

11 Покропивний С.Ф. «Економіка підприємства» Видавництво «Хвиля» 1995 р.

Размещено на Allbest.ru