Размещено на http://www.allbest.ru/

Творчий проект

На тему: Вишиванка: історія, малюнки, техніка

Виконала учениця 11-А класу

СЗШ №217 м. Києва

Леонтюк Ксенія

Київ - 2012

Зміст

Вступ

Історичні відомості про вишиванку

Види вишитих сорочок

Підбір малюнка

Крій

Технологічна послідовність виготовлення виробу

Маркетингові дослідження

Висновок

Використана література

Вступ

На уроках трудового навчання з 5 по 11 клас я оволоділа такими техніками вишивання як набирування, низинка, вирізування, мережка, занизування, пряма та коса гладь…

На уроках трудового навчання я отримала завдання вишити вишиванку. Обговоривши усе з батьками та вчителем ми вирішили, що за розміром вона буде якраз на мене.

Тому, склавши усі свої знання до купи, я скала план дій та почала вишивати…

Історичні відомості про вишиванку

Вишивка - один з найбільш поширених видів декоративного мистецтва, в якому орнаментальне та сюжетне зображення на тканині, шкірі, повсті виконується різними ручними або машинними швами. Вишивка виникла з появою шитва на примітивному одязі людини кам`яного віку. Уже в першому тисячолітті до нашої ери вишивка досягла високого художнього рівня в народів Стародавнього Вавилону, Греції, Риму, Китаю, Індії, Ірану. Особливою пишністю відзначалася вишивка Візантії. Вплив її позначився на вишивальному мистецтві країн Середньовічної Європи і Київської Русі.

На Україні вишивка відома з давніх часів і набула великого поширення. Впродовж віків удосконалювалась художня система вишивки, в якій гармонійно поєднуються такі фактори, як матеріал, техніка, орнамент, композиційно-колористичне вирішення. Крім основного призначення - прикрашення одягу та інтер`єрно-обрядових тканин, вишивка може бути і самостійним твором (панно, картина, портрет). Спочатку вишивка виконувалась на матеріалах домашнього виробництва - вовняних, лляних, конопляних, а з кінця ХІХ століття - на тканинах і шкірі фабричного виробництва (перкаль, коленкор, батист, китайка, кумач, муслін, плис, плюш, шовк та ін.). Основним матеріалом для виконання вишивки є нитки домашнього і фабричного виготовлення. Вишивали нитками ручного прядіння - лляними, конопляними, вовняними; згодом почали застосовувати нитки фабричного виробництва - заполоч, біль, кумач, волічку, зсукані вовняні нитки, шнури, шовкові, металеві золоті та срібні нитки, використовували також у вишивці коралі, перли, коштовне каміння, бісер, металеві пластинки, ґудзики тощо.

Є дуже багато видів і технічних способів вишивки. Найбільш поширені - хрестик, гладь, тамбур, вирізування, настил, низь, виколювання, мережка. Застосування різноманітних швів дає змогу створювати вишивані візерунки геометричного і рослинного характеру, а також тематично-сюжетні зображення в багатоколірній гамі від легких контурних і ажурно-сітчастих до рельєфних і суцільно закритих площин. Вишивка завжди тісно пов`язана з побутом народу, відображає його художні смаки і національну своєрідність. Відомо, що людина палеоліту вперше відкрила можливість творчості шляхом відтворення художньої картини дійсності. Через тисячоліття дійшли до нас шедеври епохи палеоліту, не втративши своєї естетичної сили і художньої виразності. З тих віддалених часів збереглися пам`ятки, які в певній історичній послідовності засвідчують художній рівень анімалістичних творів, антропоморфних зображень, знаків.

Славнозвісні пам`ятки археології часів палеоліту на Україні, зокрема Мізина на Чернігівщині та його аналогів, розкривають складну абстрактно-знакову систему відображення дійсності, початки зародження геометричного орнаменту. Круги, зубці, ромби, зигзаги, ялинки - елементи меандру, ці строгі мотиви, які ми сприймаємо як абстрактно-геометричні, декоративні, у свій час виступали як сюжетні зображення людей, землі, води, птахів та ін. В ранніх землеробських культурах ромбічним узором - символом родючості покривали глиняні жіночі фігури богинь, посудини-жертовники. Простий ромб з крапкою посередині виражав ідеограму засіяного поля; ромб з відростками або завитками на зовнішніх кутах був символом родючості.

Минали віки. На території нашої країни змінювались народи. Збагачувалися знання людей про навколишній світ і про себе. Магічний зміст геометричного орнаменту поступово змінювався, з`являлися нові мотиви, знаки, обереги.

Через тисячоліття тягнуться зв`язки орнаментальних схем, які постійно видозмінювались, збагачувались, залежно від конкретних соціально-історичних умов. Дослідники підкреслювали, що саме орнамент української вишивки найповніше проніс, через віки тотожність з орнаментом попередніх епох, особливо з античним геометричним орнаментом. Історичні джерела свідчать про те, що вишиті рушники, скатертини вішали в язичеські часи на деревах, молитовниках, хащах. Про поширення вишивки на території сучасних земель України свідчать збережені археологічні матеріали, повідомлення літописців, мандрівників.

Важливими свідками про вишивку на території сучасних південноукраїнських земель є численні “кам`яні баби”, на яких чітко позначені вишивки на уставках, подолах, манжетах.

В епоху Київської Русі вишивка золотими і срібними нитками зазнала розквіту і поширення в побуті феодальної знаті. Вона була популярною й оцінювалась як надзвичайна коштовність. Нею прикрашали не тільки святковий, ритуальний, княжий, а й цивільний одяг, тканини для храмів. Важливі історичні відомості про місце виготовлення вишивок, про людей, які нею займалися. Так, у ХІ столітті сестра Володимира Мономаха Ганна Всеволодівна прийняла постриг у київському Андріївському монастирі й організувала школу, де молоді дівчата вчились вишивати золотом і сріблом. Київ був центром вишивального мистецтва золотом і сріблом. Тут організовувались при монастирських школах майстерні. Дружина Рюрика Ростиславовича Ганна вишивала тканини для себе, своєї родини, для Видубецького монастиря. Вишивка була важливим заняттям і в родинах великих князів.

Вишивка золотом і сріблом вимагала неабиякої майстерності технічного виконання складних композиційних зображень, які несли в собі сліди давнього язичницького змісту, містили і новіші зооморфні, геометричні мотиви. Вишивки виконувались золотом і сріблом, в основному на цупких шовкових тканинах технікою “в прокол”, технікою “шов по формі” та шов “в ялиночку”. Техніка “в прокол” була домінуючою, лише в кінці ХІІ - на початку ХІІІ століття вишивальниці почали вишивати складні орнаментальні і сюжетні зображення технікою “в прикріп” - золоті нитки накладались одна біля одної щільно на тканину і прикріплювались до неї дрібними, ледь помітними шовковими стібками.

Фрагменти вишитих тканин з розкопок Десятинної церкви, с. Городниця над Дністром, с. Білгород на Київщині та інші розширюють відомості про орнамент вишивок Х - ХІІ століття. Збереженість лише фрагментів тканин, втрати вишивальних ниток не дають змоги реконструювати узори. Однак по отворах, які залишилися на тканинах від ниток, виявляється характер орнаменту.

Вперше класифікацію збережених фрагментів вишивок здійснила М.О. Новицька, виділивши три типи орнаментально-композиційних стрічкових схем. Перший - розміщення елементів в ряд, на певній відстані один від одного; другий - з трьома варіантами зображення хвилястої, ламаної лінії, пересіченої лініями з відгалуженнями то вгору, то вниз симетричних завитків; третій - преплетення двох вузьких “стрічок”, варіанти плетінки. Основні мотиви: круги, трикутники, ромби, розетки, крини, хрести, дерево життя, завитки, есовидні мотиви та ін.

Різні варіанти цих мотивів на вишивках Х-ХІ століття довго зберігались, перефразовувались у пам`ятках пізніших століть. На вишивках із Десятинної церкви в Києві, Райковецького городища зображені в ряд круги. Ці мотиви, що символізували сонце, були популярні і поширені в Древній Русі. Вони не зникали з орнаменту вишивок, співпадаючи з зображенням на інших творах народного мистецтва, відомі і у вишивках ХVIII-XIX століття дійшли і до наших днів. У районах Прикарпаття і сьогодніі побутують круги-розетки, це улюбленіі узори вишивок, які народні майстри називають “сонечка”. На особливу увагу заслуговує вишивка, що містилась на комірі з курганного поховання поблизу с. Головурів (Київщина). Вишивка виконана шовком на шовковій тканині, стебелевим швом і підстильною гладдю. Унікальність цієї знахідки в тому, що в місцях, де не збереглися вишивальні нитки, залишилися проколи, по яких вдалося реконструювати орнамент. У фризованому плані, ритмічно повторюючись, вишиті напівкруги арочки, що підтримуються колонками, зверху над колонками вишиті деревця. В арочних площинах позмінно зображені птахи в профіль, одне крило яких півкругло підняте аж до голови, друге опущене вниз, подано й геометризоване зображення людської постаті. Голова - півкруг, тулуб - трикутноподібна фігура. Дослідники не раз звертали увагу на наявність в давній вишивці зображень слов`янських язичницьких храмів, теремків з деревами, птахами, а у середині - жіночих фігур. Б.А.Рибаков на конкретних пам`ятках доводить, що жіноча фігура в храмі - богиня Мокош, покровителька жіночих занять, особливо прядіння і ткацтва.

На Київщині найбільш поширені вишивки з геометричним, рослинно-геометричним орнаментом із стилізованими гронами винограду, що виконуються червоними і чорними нитками. Найбільш уживаними техніками є “гладь”, “набирування”, “занизування”, “хрестик”.

Вишивка - мистецтво всенародне, в якому через віки пронесена і збережена колективна художня пам`ять. Вишивка, як вид народного мистецтва живе, розвивається, збагачується новими аспектами.

Сьогодні вишивка - це висока культура орнаменту, колориту, це мистецтво унікальне, споконвічне і завжди молоде, що стверджує розвиток графічної, живописної культури народу. Це важлива художня цінність, що виконує різноманітні функції - естетичну, пізнавальну і комунікаційну.

Види вишитих сорочок

Підбір малюнка

Крій

вишиванка сорочка орнаментальний декоративний

Види крою на комірцях сорочки: а) спосіб підв'язування коміра на шнуркові; б) виріз горловини, прикрашений вишивкою; в) зразок вишивки плечової частини сорочки з вставками; г) манжет-чохля; д) манжет-оборка шлярка.

Схеми крою українських жіночих сорочок: а) схема крою сорочки з суцільними рукавами; б) схема крою сорочки а бічним розрізом на горловині.

Технологічна послідовність виготовлення виробу

Маркетингові дослідження

Висновок

Виявляється, що за невеликі гроші можна зробити собі чудову вишиванку, яка на ринку коштує не менше 500 грн. Єдиною проблемою залишається кропітка робота. Насправді, вишивати малюнок не так вже і складно, особливо беручи до уваги те, що запропоновані у моєму проекті шви дуже легкі у виконанні. Просто сам процес займає багато часу, але все одно цей час проходить з користю та задоволенням.

Мені дуже сподобалося працювати над моєю вишиванкою. Тепер я з гордістю можу одягати її на вихід та хвалитися людям, що я сама її зробила. Беручи до уваги деякі недоліки, вони цілком мені повірять.

Тепер маючи весь цей досвід я, можливо, буду надалі виготовляти сорочки, бо мені дуже сподобалося. А головне, що таким чином я більше дізнаюся про свою культуру.

Використана література

1. Наукова робота студентки 3 курсу, групи О спеціальність 5.010103 «Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання. Обслуговуюча праця» Задерей Марії Ростиславівни

2. Стаття Українські жіночі костюми 14-17 ст.

Інтернет сайти:

http://about-ukraine.com/index.php?text=709

http://povitrulya.com.ua/ua/article/10-vydy-shviv-nayprostishi-shvy.html

http://znmc.org.ua/publ/32-1-0-94

http://www.valet.com.ua/vishivka-gladju.html

http://vechervkarpatah.at.ua/publ/vishivka_biserom_osnovni_prijomi/2-1-0-1181

http://odensa-sama.ru/vykrojki-zhenskoj-odezhdy-rubashka-s-bantom/

Размещено на Allbest.ru