Оцінка текстильної та швейної промисловості України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

текстильний швейний одяг товарознавчий

На сучасному етапі розвитку промисловості України текстильна промисловість відіграє важливу роль. Це є одна з найперспективніших галузей економіки.

Виробництво текстилю на українських землях було присутнє з давніх-давен. Текстильна промисловість України почала розвиватися ще до Першої світової війни, проте більшість підприємств були невеликими. За останні роки спостерігається спад виробництва. Значні потенційні можливості використовуються недостатньо внаслідок недопоставок сировини. Вирішення потребують такі завдання, як формування та розміщування державних замовлень і державних контрактів, координування діяльності підприємств, використання нових видів сировини.

Рівень завантаження виробничих потужностей зростає дуже повільно. Багато підприємств працює з значно нижчою змінністю ніж передбачено нормативами. За останні роки зросли простої технологічного устаткування. Введенні в дію виробничі потужності освоюються повільно. Переоснащення промисловості ведеться низькими темпами. В той же час нова техніка в ряді випадків використовується не повністю. Проте Україна за сучасних ринкових умов розпочала новий етап розвитку промисловості, в тому числі текстильної галузі.

Не зважаючи на помітне покращення виробничих процесів (автоматизація виробництва, вдосконалення технології обробки сировини тощо), у загальному профілі текстильна промисловість України й далі важливу роль відіграє виробництва матеріалів, які експортуються поза межі держави.

Метою даної курсової роботи є оцінка текстильної та швейної промисловості України, встановлення основних проблем і їх актуальності на сьогоднішній день та визначення перспективних напрямків розвитку.

Основними завданнями курсової роботи є:

- надання загальної характеристики текстильної промисловості;

- аналіз сучасного стану підприємств, як працюють в даній галузі;

- аналіз головних проблем формування ринкової інфраструктури та інтеграції у світовий ринок текстилю.

1. Товарознавча оцінка лляних волокон

1.1 Будова і склад лляних волокон

Льон відносять до луб'яних волокон, його одержують із стебел однорічної трав'янистої рослини льону-довгунця.

Стебло льону складається з трьох основних верств: кори, деревини та серцевини. Шар кори приблизно в три рази тонше деревини та серцевини, разом узятих. Під тонким зовнішнім шаром кори, так званим епідермісом, лежить Корова паренхіма. У паренхімі залягають луб'яні волокна, які разом з пектиновими та іншими речовинами утворюють сполучну тканину, що надає стеблу підвищену пружність.

Щоб витягти лляні волокна з стебла, необхідно зруйнувати пектинові речовини, що з'єднують ці волокна з іншими тканинами стебла. З цією метою проводять мочку лляної соломи, потім її мнуть. При цьому деревина стебла ломається на окремі частки - вогнища. У результаті м'яття отримують льон-сирець, який у процесі подальших операцій - тріпання і трясіння - очищається від багаття та інших неволокнистих речовин. Після тріпання отримують очищене довге волокно - льон трепаний і волокнисті відходи, що містять багаття та коротке волокно. З волокнистих відходів тріпання і переробки короткої трести отримують короткі лляні волокна.

Отримані волокна сортують по довжині, лінійної щільності, показниками міцності, кольору, чистоти та м'якості на кілька категорій якості,званих градаціями, або сортами.

Після тріпання льон представляє собою пучки волокон, які отримала назву комплексного волокна. Це волокно являє собою вузькі стрічки, довжиною від 15 - 20 до 70 - 80 см// 1//, що складаються з більш дрібних елементарних волокон. Елементарне лляне волокно витягнуте в довжину, має загострені кінці і поперечний переріз у вигляді неправильного п'яти-, або шестикутника з каналом посередині. На поздовжньому зрізі елементарного волокна під мікроскопом видно поперечні штрихи, які називаються зрушеннями. Льняні волокна відрізняються від бавовняних своєї молекулярної і особливо надмолекулярної структурою. Вони мають більш щільну упаковку макромолекул і більш високу ступінь орієнтації надмолекулярних структур.

Пучки фібрил розташовані спіралеподібно вправо і вліво під кутом 8 - 12 °. Цим в основному і пояснюється більш висока міцність лляного волокна порівняно з бавовняним.

Основним речовиною, з якого складаються лляні волокна, є целюлоза. Однак міститься її в льон дещо менше, ніж у бавовні.

Крім того, целюлоза льону має більш високу молекулярну масу, а отже, і більш високу середню, ступінь полімеризації.

В лляних волокнах міститься більше речовин нецеллюлозного характеру. Серед них найбільшу частку займає лігнін. Наявність лігніну в льняному волокні повідомляє йому підвищену, жорсткість.

У волокні льону, крім того, містяться пектинові, азотисті, жировоскові, фарбувальні, дубильні, зольні речовини і вода.

1.2 Властивості лляних волокон

Довжина комплексних лляних волокон може бути рівною довжині стебла. Довжина тріпаних комплексних лляних волокон коливається в межах 170 - 250 мм, елементарних - 10 - 26 мм.

Лінійна щільність лляних волокон дорівнює: комплексних - 5000 - 10000 мтекс, елементарних - 125 - 556 мтекс.

Розривна навантаження комплексних волокон становить 200 - 400сН/волокно, елементарних - 15 - 20 сН/волокно.

Відносне подовження - 1,5 - 2,5%// 2//. Пружність лляного волокна невелика, а жорсткість - висока.

У стандартних умовах гігроскопічність лляних волокон становить 11-12%. У зв'язку з наявністю в льон домішок нецеллюлозного характеру, і в зокрема лігніну, лляні волокна характеризуються підвищеною в порівнянні з бавовною стійкістю до дії вологи, температури і мікроорганізмів, світла і світопогоди. Разом з тим лігнін нестійкий до дії розчинів лугів, особливо при підвищених температурах. Внаслідок цього відбувається швидкий лужний гідроліз лігніну і розщеплення комплексних лляних волоконна елементарні. У виробах з льону це призводить до зниження їх міцності,маси і погіршення інших властивостей. Льняні волокна володіють підвищеною теплопровідністю, у зв'язку з чим їх практично не використовують для вироблення натільної білизни.

1.3 Загальна характеристика льону

За обсягом виробництва лляні тканини значно поступаються бавовняним (на частку лляних тканин припадає лише близько 6% загального обсягу виробництва тканин). Однак ці тканини мають велике народногосподарське значення завдяки цінних споживчими властивостями.

Так, унікальні їх гігієнічні властивості, що забезпечують комфорт і збереження здоров'я людини. Завдяки високим естетичним властивостям і зносостійкості вони незамінні для багатьох видів виробів побутового та технічного призначення. Льняні тканини характеризуються високою міцністю,стійкістю до прання, сорбційною та вологозбірною здатністю, стабільною паро-і повітропроникністю, тому з них здавна виготовляють столове, постільна і натільна білизна. Завдяки гарній теплопровідності вони незамінні для пошиття літнього одягу, суконь, сорочок,блузок та інших виробів. Висока міцність, мала електрізуємість, досить висока термостійкість, твердість, а також збереження цих властивостей у процесі експлуатації обумовили широке застосування лляних тканин і для виготовлення різноманітних технічних і тарних виробів.

За волокнистого складу лляні тканини підрозділяють на чісто-ллянні, що містять 100% лляного волокна, лляні - не менше 92 і напівлляні - неменше 30% лляного волокна в лляної системі.

Чісто-лллянні тканини відрізняються найбільш цінними гігієнічними властивостями. Для виготовлення лляних тканин застосовують зазвичай лляну і оческову пряжу мокрого та сухого способів прядіння з лінійною щільністю 33,5 - 280 текс. Ці тканини зазвичай виробляють з пряжі одного текса по основі і качку і з однаковою щільністю по основі і качку.

Напівлляні тканини становлять близько 80% загального обсягу виробництва лляних тканин. На основі їх зазвичай використовують бавовняну пряжу 10 - 60 текс, часто кручені і в два додавання, а за качку - лляну, оческову або льоно-лавсанову пряжу 24 - 280 текс, а також хімічні нитки і пряжу (лавсанові, віскозні, капронові) з лінійною щільністю 15,6 - 59 текс. Поверхнева щільність тканин коливається від 106 до 920 г/м2. Їх виробляють різними переплетеннями, але найбільш характерні полотняні і жакардові. Ширина тканин від 41 до 250 см.

За обробці лляні тканини випускають суворими, вареними, кіслованними (із збереженням натурального кольору льону), Боровик, білими, гладко-фарбовані, пестро-тканими і набивними. Тканини з меланжеві ефектом можуть бути отримані при використанні суміші волокон, по-різному сприймають барвник (наприклад, із лляного і лавсанового).

Для зниження змінаємості, усадки, поліпшення зовнішнього вигляду тканини піддають обробці синтетичними смолами (мало-змінаєма, мало-усадочна обробка, легке прасування та ін.)

Структура асортименту лляних тканин нашої країни історично склалася так, що частка побутових тканин становить близько 40%, технічних --близько 20 і пакувальних тканин - приблизно 40%// 3//. Тому основою розширення виробництва побутових тканин поряд зі збільшенням поставок лльоно-сировини є максимально можливе вивільнення лляного волокна з виробництва технічних і тарних тканин і використання хімічних волокон, у тому числі нітронових, полінозних, віскозних, високо-модульних волокон (ВВМ) в раціональних співвідношеннях для виготовлення тканин побутового призначення.

Асортимент лляних тканин і штучних виробів побутового призначення буде оновлюватися також за рахунок створення тканин нових структур, зокрема з пряжі пневмомеханічний способу прядіння.

Пневмо-механічна пряжа дозволяє отримувати декоративні тканини з фактурною поверхнею, а підвищена стійкість її до стираючим впливів дає можливість з високою ефективністю використовувати її і у виробництві білизняних тканин, рушників, і ін. З метою підвищення якості готової продукції і надання нових тканин споживчих властивостей будуть розроблені і впроваджені нові види обробок: водо-, грязе-, масло відштовхуюча оздоблення скатертин; вогнезахисна обробкадекоративних і оббивних тканин; брудо відштовхуюча оздоблення меблевих тканин і тканин для оббивки стін; водовідштовхувальна тентових оздоблення тканин;оздоблення «швидке змочування» рушникові полотен; обробка «стирай-носи» одежних тканин. Дія централізованої автоматичної системи відтворення кольору та контролю колірного якості лляних матеріалів нові способи друку (перекладна, пінна, резервно-витравна) покращує якість тканин.

2. Склад товарного досьє одягу, білизняних виробів та їх призначення

2.1 Характеристика трикотажних та білизняних товарів

Трикотажна промисловість має значну власну сировинну базу. Найбільші трикотажні підприємства розташовані в Києві, Харкові, Львові, Одесі, Житомирі, Миколаєві, Сімферополі, Чернівцях, Донецьку, Івано- Франківську, Дніпропетровську, Луганську, Хмельницькому, Прилуках .

Трикотажними товарами називаються полотна й готові вироби, отримані із пряжі й ниток ручним або машинним в'язанням. Для виробництва трикотажу використовується високопродуктивне встаткування, продуктивність якого в 8- 10 разів вище, ніж ткацьких верстатів. Це спричиняється значні обсяги випуску трикотажних товарів. Крім того, трикотажні вироби мають властивості, які дозволяють максимально задовольнити потреби споживачів. Готові трикотажні вироби добре облягають фігуру, зносостійкі, зручні. Трикотажні полотна й готові трикотажні вироби виробляються з бавовняної, вовняної, шовкової пряжі, хімічних волокон і ниток, а також різних сполучень цих волокнистих матеріалів. При виробленні трикотажних виробів широко застосовуються пряжа з нітронових волокон і синтетичні нитки.

Високооб'ємна пряжа використовується замість вовни при виробництві білизняних, панчішно-шкарпеткових виробів, які мають незначну усадку. При виготовленні готових виробів використовуються також тканини, стрічки, тасьма, шнури, металева й пластмасова фурнітура (ґудзика, пряжки, гачки й ін.). Трикотажна пряжа повинна бути досить тонкої, але міцної. Бавовняна пряжа застосовується з лінійною щільністю 8,3-83,3 текс для верхнього трикотажу й 5- 56 текс для панчішно-шкарпеткових виробів. Різновиди верхніх трикотажних виробів характеризуються фасонами, складністю обробки, додатковим оздобленням.

Для фасонів трикотажного одягу є притаманною детальна розробка силуету з допомогою різноманітного крою, швів, складок, кишень, застібки, оздоблювальних елементів.

Верхні трикотажні вироби поділяються на такі види:

Джемпер - плечовий верхній одяг без застібки згори донизу, з рукавами різної довжини або без них, з різноманітним оформленням горловини - без застібки, з коміром-стійкою, із застібкою до середини стану, на плечі, на спинці. Довжина до талії або стегон

Жакет - плечовий верхній одяг з розрізом згори донизу, з застібкою або без неї, з довгими або короткими рукавами, без коміра або з коміром. Складається зі спинки і двох шличок.

Жилет - виріб без рукавів із розрізом згори донизу, із застібкою або без неї. Складається із спинки і двох шличок. Довжина до талії, лінії стегон, до колін або нижче.

Светр - виріб побутового і спортивного призначення, який складається із стану, рукавів і коміра-стійки (висотою не менше 5 см). Комір буває суцільно в'язаним або пришивним, одинарним або подвійним. Виготовляють светри переважно із товстих трикотажних полотен фанг і напівфанг.

Куртка - плечовий верхній одяг із рукавами, розрізом і застібкою згори донизу, з підкладкою і утеплювальною прокладкою або без них.

Штани - виготовляють різних фасонів. Можуть бути дво- або чотири-шовними, верх штанів має подвійний пояс із трикотажного полотна або пояс з підкладкою із тканини, з прорізними або накладними кишенями. Низ штанів закінчується манжетами або в підгін. Різновиди штанів - шорти (вище колін), бермуди (до колін), гольф (нижче колін, манжети з застібкою).

Спідниці - поясний верхній жіночий або дівчачий одяг, яким вкривають нижню частину тулуба й ноги. Бувають костюмні й одиночні.

Блузки - плечовий верхній жіночий або дівчачий одяг, який надягають на білизняний виріб. Виготовляють із осново в'язаних гладко в'язаних або ажурних трикотажних полотен для носіння заправленими в спідницю або навипуск.

Сукні - плечовий жіночий або дівчачий одяг, яким вкривають тулуб стегна й ноги. Плаття шиють різноманітних фасонів і силуетів залежно від напряму моди, цільно-кроєними або відрізними по лінії талії, з різною формою і конструкцією рукавів і комірів.

Костюми - одяг, що складається з двох або більше виробів. Бувають жіночі, дитячі і спортивні, дво-, три- і багатопредметні. Костюми-двійки складаються із жакета (джемпера, жилета, блузки) і спідниці або штанів; або сукні і жилета; сарафана з блузкою або джемпером. Костюми-трійки доповнюються жилетом, блузкою або іншими виробами, а багатопредметні ансамблі (комплекти) - шапочкою, шарфом, рукавичним виробом або хусткою.

Костюми спортивного типу складаються з куртки або джемпера з розрізом до середини стану на замок - „блискавку" і штанів, які мають різний крій, фасон, оздоблення та волокнистий склад. Виготовляють із вовняної, напіввовняної пряжі, високооб'ємних ниток. Для оздоблення по боках штанів, куртки, комірів і манжет використовують декоративні смуги, багатокольорові канти, а на грудях - емблеми.

Піжами - комплект трикотажних виробів, який складається з блузи та штанів, нічна рубашка різної довжини. Бувають чоловічі, жіночі та дитячі. Виготовляють із ворсових, плюшевих або платувальних полотен.

Халати - плечовий верхній трикотажний одяг із розрізом згори донизу, із застібкою або без неї (з поясом і великим запахом пілоток). Виготовляють із плюшевих або ворсових полотен, для відпочинку і купання. Чоловічі шиють прямого силуету, з довгими рукавами, поясом, шалевим коміром. Фасони жіночих халатів більш різноманітні - прямі, розкльошені, з комірами різної форми, з кишенями, різними за довжиною рукавами.

Пальта - плечовий верхній одяг з рукавами, розрізом та закою згори донизу. Демісезонні пальта виготовляють із трикотажних полотен, дубльованих поролоном або штучним хутром на трикотажній основі.

Трикотажні білизняні вироби - вироби, які надягають безпосередньо на тіло, призначені для створення гігієнічних умов і теплового комфорту тіла, захищають шкірний покрив від контакту з верхнім та легким одягом. Трикотажна білизна за останні роки поступово витісняє швейну і займає в загальному виробництві білизни питому вагу - до 75-80%.

За призначенням білизняні трикотажні вироби поділяються на побутові н спортивні. До побутових виробів належать: фуфайки, кальсони, труси, майки, гарнітури, комбінації, спідні сорочки, спідниці, віяні сорочки, піжами спальні, панталони, сорочки чоловічі та хлопчачі верхні. До основних видів білизни для немовлят і дітей, ясельного та дошкільного віку відносять: кофтинки, сорочки, конверти, чепчики, пінетки, повзунки, пісочниці, комбінезони.

2.2 Швейні товари: розміщення, виробництво та їх асортимент

Швейна промисловість розміщена в районах споживання, здебільшого У великих населених пунктах, оскільки перевезти тканини й нитки для неї економічніше, ніж готові вироби. У швейній промисловості створено виробничі об'єднання й фірми, серед них такі відомі, як київське виробниче об'єднання швейної промисловості "Україна", львівська фірма "Маяк", Харківська швейна фабрика ім. Ю. Д. Синякова та ін.

Швейні вироби по призначенню підрозділяються на одяг верхній, вироби костюмні, вироби сукневі, вироби білизняні й ковдри, одяг формений, головні убори, інші швейні вироби. У підкласі білизняних виробів і ковдр додатково випускаються вироби для немовлят. Основними видами побутового верхнього одягу є пальто, півпальто, плащі, куртки, комбінезони; спортивний одяг - куртки спортивні., плівкові матеріали, шовкові тканини. Видовий асортимент костюмних виробів включає штани, піджаки, костюми, шорти, які виробляються з бавовняних, лляних, вовняних і шовкових тканин, плівкових матеріалів, штучної шкіри, трикотажного полотна. Асортименти білизняних швейних виробів і ковдр включає сорочки верхні (чоловічі, для хлопчиків), сорочки (чоловічі, для хлопчиків), білизна натільна (чоловіча, жіноча, дитяча), білизна постільна, піжами, костюми купальні, предмети дитячого туалету, ковдри стьобані, комплекти білизни для дорослих і для немовлят. До головних уборів ставляться кашкети й кепі, шапки, капелюха, панами, берети, тюбетейки, капори, шапочки, каптури, кашкети, чохли до кашкетів, берети формені, шапки формені. До інших швейних виробів відносяться мішки спальні, вкладиші до спальних мішків, чохли, коміри зі штучного хутра й ін.

Види швейних виробів поділяють на різновиди, що характеризуються найменуванням виробу, фоном, покроєм і видом оздоблення.

Фасон визначається його силуетом, формою, покроєм i оздобленням. Силует одягу може бути прилягаючим, напівприлягаючим, розширеним донизу, прямим, трапецієподібним, іксоподібним тощо. За формою одяг поділяють на класичний (суворий), спортивний i фантазійний. Kpiй одягу визначається покроєм рукавів (реглан, втачні, широкі, об'ємні, комбіновані), формою коміра (відкладний, стійка, апаш і т.д..), видом застібки (висока двобортна, однобортна), вирізом горловини (фігурний, каре, овал і т.д.). Обробка виробів буває жорстка, напівжорстка, м'яка. Тили фігур встановлюються за результатами масового обміру населення.

Різновиди одягу характеризуються розмірними ознаками - зростом, охопленням грудей (розміром), повнотою (для чоловіків - обхват талії, для жінок - обхват стегон).

Poзмірні ознаки для дитячого одягу ( від 3 до 18 років) - зріст, обхват грудей i талії. Poзміри головних y6opів визначають за їx внутрішнім колом. Указується вид підкладки, утеплювальний матеріал, хутряний наклад та оздоблення. Для уніфікації типових фігур, що найбільше трапляються серед населення, використовують такі параметри.

Розмір фігури, який визначається величиною обхвату грудей у сантиметрах. Інтервал між суміжними розмірами - 4-6 см.

3picт - довжина тіла людини без взуття від верхньої точки голови до підлоги в сантиметрах. Інтервал між суміжними зростами - 6 см.

Повнота характеризує тип статури і вікову змінність фігури дорослої людини. Повнотним показником є обхват талії у чоловіка і обхват стегон з урахуванням виступу живота у жінок.

Розмірні показники швейних виробів вказуються на товарних ярликах у певному порядку: зріст - обхват грудей - обхват стегон(талії) наприклад 176-100-96.Усі типи фігури розбиваються на групи з урахуванням статі і віку: чоловіча, жіноча, підліткова, шкільна, дошкільна, ясельна.

2.3 Класифікація і асортимент хутряних виробів

До продажу надходять хутряні напівфабрикати і готові хутряні вироби. Класифікують хутряні вироби :

- за цільовим призначенням: верхній одяг; хутряні деталі для одягу з тканин і шкіри; головні убори; жіночі хутряні убори; хутряна галантерея; побутові хутряні вироби; пластини і хутро;статевовіковою

- ознакою: жіночі, чоловічі, дитячі та підліткові (головні убори);

- видами: хутряний одяг (пальта, напівпальта, жакети, піджаки, жилети, куртки); хутряні деталі для одягу (коміри, підкладки, опуш, обробки, манжети); головні убори суцільно-хутряні та комбіновані; жіночі хутряні убори (горжетки, пелерини, напівпелерини, палантини, шарфи, муфти); хутряна галантерея (рукавички, рукавиці, панчохи, шкарпетки); хутряне взуття (туфлі кімнатні, черевики, унти); побутові вироби (ковдри, пледи, килими, спальні мішки); пластини з різних видів хутра, скрої:

- фасонами;

- розмірами (повнотою); видом хутра;

- конструкцією (волосяним покривом назовні або всередину, на хутряній підкладці, з верхом і підкладкою з хутра);

До асортименту жіночого одягу входять манто, пальта, напівпальта, жакети, жилети, куртки.

Манто відрізняється від пальта шириною пройм, відсутністю застібки. Права пілочка доходить майже до пройми. Виготовляють манто в невеликих кількостях з цінних видів хутра. Пальта, напівпальта і жакет в основному розрізняються за довжиною (від лінії пришивання коміра до країв подолу): пальта -- 112-- 120 см; напівпальта - 80-100 см; жакет - 65-75 см.

Жилет - виріб без рукавів довжиною 60-70 см. Жилети виготовляють волосяним покривом назовні або всередину.

Куртка - одяг із застібкою спереду, довжиною 70-75 см, з каптуром або без нього. Жіночий одяг виготовляють з натуральних, фарбованих, стрижених, щипаних шкурок, а також з овчини особливої обробки, з обробкою шкірної тканини "під велюр", з плівковим покриттям .

Обробка залежить від хутра і моди. Фасони пальт, напівпальт і жакетів різноманітні: одно - і двобортні, прямі, прилягаючі, напівприлягаючі, з поясом або без нього, з рукавами різних фасонів.

Рахунок використання шубної овчини кольорового фарбування з облагородженим волосяним покривом, підвищення якості обробки шкірної тканини і покращання конструкції виробів. Відмінність цих виробів від хутряних полягає в тому, що їх виготовляють одношаровими: овчина служить матеріалом для верху і підкладки. Такі вироби мають велику зносостійкість.

Різновиди чоловічого одягу складають: пальта, напівпальта, піджаки, штани, комбінезони, жилети. Хутряний одяг для чоловіків виготовляють з натуральних або фарбованих шкурок собаки, лошати, опойка, шкур морського звіра, овчини хутряної і шубної й інших видів напівфабрикатів. Пальта і піджаки випускають різних фасонів: одно - і двобортні, з хлястиком, з прямим коміром, з кишенями. Жилети шиють з тканини на хутряній підкладці, а також з шубної овчини. Жилети з верхом із тканини на хутряній підкладці можуть виготовлятися з цілих шкурок, окремих частин, з кушнірних шматків. На жилети використовують дешеві види напівфабрикатів: кішки, собаки, кролика, козенят, овчини й інших. Жилети з шубної овчини шиють волосяним покривом в середину. Куртки хутряні виготовляють в основному як виробничий одяг для лісорубів, мисливців, шоферів і робітників інших професій. До виробничого чоловічого одягу відносяться також окремі види овчинно-шубного одягу - кожух, шуба зі зборками, бекеша.

3. Умови експлуатації (використання) та реалізації (продажу) одягу

3.1 Основні принципи та фактори розміщення підприємств текстильної промисловості

Підприємства текстильної промисловості розміщені в усіх областях України. Це пояснюється тим, що, по-перше, її продукцією користуються всі верстви населення; по-друге, це надзвичайна трудомістка галузь, де переважно працюють жінки; по-третє, її підприємства, як правило, невеликі і не потребують багато води та енергії. Оскільки продукція текстильної промисловості потрібні скрізь, її підприємства розміщенні майже в усіх містах. Наприклад, вовняна промисловість, яка випускає вовняні тканини і пряжі організовані на підприємствах Херсона, Тернополя, Донецька, Києва, Львова. Вовняна промисловість, галузі якої функціонують у Луганську, Чернігові, Одесі та Дунаївцях. Випуск шовкових тканин зосереджено в Києві, Черкасах, лляних - в Рівному та Житомирі. Очевидно, що розміщення цих підприємств є рівномірним по всій країні.

Розміщення текстильної промисловості вигідно поєднується з розміщенням підприємств важкої промисловості, оскільки в важкій промисловості зайняті здебільшого жінки, а у важкій промисловості - чоловіки. При розміщенні підприємств галузі враховується забезпечення трудовими ресурсами, народногосподарські функції і територіальні особливості окремих економічних регіонів України. При будівництві нових підприємств, крім капітальних витрат, слід обов'язково врахувати витрати на соціальну інфраструктуру.

Взагалі розміщення підприємств текстильної галузі, особливо галузей, які до неї входять: вовняна, бавовняна, шовкова, лляна, конопляно-джутова орієнтуються на сировину та споживача.

Перед текстильною промисловістю поставлені важкі завдання - формувати і розміщувати державні замовлення і державні контракти, координувати діяльність підприємств, пов'язану з використанням цього завдання, а також виробляти цільові програми перспективного розвитку нових видів сировини, збалансованого розвитку підгалузей.

Основними принципами та факторами розміщення підприємств текстильної промисловості є не тільки тяжіння до споживачів, але і до сировинних баз. Значна частина сировини забезпечується підприємствами сільськогосподарського комплексу. Наприклад, підприємства лляної промисловості повністю забезпеченні власним льоноволокном. Частину льоноволокна експортують закордон. Конопляно-джутова промисловість крім привізного джуту і власної сировини (волокна конопель) використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Майже всю продукцію цієї підгалузі випускають Одеська джутова фабрика і Харківський канатний завод, повністю задовольняючи потреби країни. Частину продукції експортують.

3.2 Зберігання, маркування та упакування швейних товарів

Для маркування швейних i трикотажних виробів використовують товарний ярлик, стрічку з зображенням товарного знака або клейма, контрольну стрічку. На товарному ярлику вказують такі реквізити: товарний знак підприємства-виробника, його найменування i місцезнаходження, найменування виробу, позначення стандарту або технічних умов, артикул виробу, його модель, розміри, сорт, роздрібну ціну, дату виготовлення (місяць, рік). Можуть бути дoдaткoвi реквізити: для вітчизняних трикотажних виробів - група обробки i міцність фарбування; для швейних виробів - артикул основного матеріалу; для швейних виробів, що мають підкладку чи оздоблення хутром - сорт підкладки, знижка, надбавка за хутро й оздоблення i група оздоблення.

Стрічка із зображенням товарного знака застосовується при маркуванні верхнього i легкого швейного одягу, головних y6opiв, трикотажних верхніх i білизняних виробів з ycix видів ниток i пряж. На ньому повинні бути зазначені: символи по догляду за виробами відповідно до вимог Держстандарту.

Символи і умови прання:

Максимальна температура 95°с. Механічні дії звичайні. Полоскання звичайне. Віджимання звичайне.

Максимальна температура 95°с. Механічні дії зменшені. Полоскання при поступовому зниженні температури (в процесі охолодження води). Віджимання ослаблене.

Максимальна температура 60°с. Механічні дії зменшені. Полоскання при поступовому зниженні температури (в процесі охолодження води). Віджимання ослаблене.

Максимальна температура 40°с. Механічні дії зменшені. Полоскання при поступовому зниженні температури води. Віджимання ослаблене.

Максимальна температура 40°с. Механічні дії сильно зменшені. Полоскання звичайне.

Максимальна температура 30°с. Механічні дії сильно зменшені. Полоскання звичайне. Віджимання ослаблене.

Тільки ручне прання. Машинне прання не застосовувати. Максимальна температура 40°с. Поводитися з обережністю.

Не стирати. Поводитися з обережністю у вологому стані.

Символи і умови вибілювання:

Дозволено вибілювати хлоромістящою речовиною. Розчин холодний або розбавлений.

Гладіння при максимальній температурі пресуючої поверхні (підошви праски, нижньої плити) до 200°с.

Гладіння при максимальній температурі пресуючої поверхні (підошви праски, нижньої плити) до 110°с. Гладіння і пропарювання вимагають обережності.

Гладіння заборонене. Пропарювання і обробку парою не застосовувати.

Символи і умови чищення:

Сухе чищення будь-якими розчинниками, використовуваними для сухого чищення, включаючи всі розчинники. Перераховані для символу Р, плюс трихлоретилен і трихлоретан.

Сухе чищення в тетрахлоретилені, монофтортріхлорпентане і всіх розчинниках, перерахованих для символу F. Звичайна процедура чищення.

Сухе чищення всіма розчинниками, вказаними для символу Р. Строгие обмеження збільшення води і/або посилення механічних дій і/або збільшення температури під час чищення і/або віджимання. Чищення-самообслуговування заборонене.

Сухе чищення в тріфтортріхлоретане, уайт-спирите (температурі дістіляциї (перегонки) від 150 до 210°c, точка займистості від 38 до 60°с). Звичайне чищення без обмежень.

Сухе чищення всіма розчинниками, вказаними для символу F. Строге обмеження збільшення води (збільшення кількості води) і/або посилення механічних дій і/або збільшення температури під час чищення і/або віджимання. Чищення-самообслуговування заборонене.

Сухе чищення заборонене. Видалення плям розчинниками заборонене.

Товарний знак може бути зображений на підкладці виробу методом шовкографії, на виробах - у вигляді оздоблення (вишивка, аплікації i т. д.) чи нанесення фарбою на бавовняну підкладку виробу. Kpiм того, допускається вказувати на окремій стрічці, встроченій у шов, найменування сировини, його зміст по волокнах i символи по догляду за виробом; на товарному ярлику замість маркувальної стрічки для білизняних трикотажних виробів - найменування сировини i його відсотковий склад по волокнах. Уci дані наносять на стрічку друкарським, друкованим, жакардовим способом або методом шовкографії.

Для упакування швейних i трикотажних вироб1в використовують споживчу тару (індивідуальну чи групову), папір i транспорту тару. Перед упакуванням швейні i трикотажні вироби прасують, відформовують, відпресовують (за потребою), потім укладають в індивідуальну чи групову тару. Швейні вepxнi вироби при місцевих перевезеннях транспортують без упаковки в підвішеному стані у спеціальних контейнерах на вiшaлкax.

Приміщення для зберігання швейних i трикотажних виробів повинні бути cyxi й опалювані, провітрювані, оптимальна температура +10 - +30°С, без потрапляння прямого сонячного світла. Розміщення одягу на складах регламентується стандартами. Так, відстань від підлоги до нижньої частини - полиці стелажа повинна бути не менше ніж 1 м, між стелажами - не менше ніж 0,7 м, від внутрішніх стін до виробів - не менше ніж 0,2 м.

3.3 Стандартизація та сортування хутрової сировини

Усі операції з приймання і сортування хутрової сировини необхідно використовувати відповідно до стандартів. Введення стандартів забезпечує єдину систему приймання і сортування шкурок, що є обов'язковим для усіх ланок заготівельних і експортуючих організацій, а також для переробних підприємств. Це сприяє найбільш раціональній заготівлі сировини, стимулює підвищення її якості шляхом встановлення нижчої оцінки шкурок з дефектами, які випускають при недбалій первинній обробці, та спрямовує селекційну роботу звірогосподарств, кролівників та інших господарств на встановлення диференційованої оцінки шкурок тварин різних порід, забарвлення і якості волосяного покриву.

Стандарти введено на окремий вид сировини або на групу видів. Кожний стандарт складається в основному з таких розділів: технічні вимоги, методи випробовування, маркування, упакування, транспортування. Після цих розділів наведено таблиці оцінки якості шкурок залежно від сорту, групи дефектів, розмірів. Наприкінці більшості стандартів подано характеристику специфічних дефектів, притаманних даному виду .За розмірами поділяються шкурки тих видів, площа яких різко відрізняється залежно від віку і статі (видра, горностай, колонок та ін.).

На сорти поділяються усі види тварин за винятком окремих видів.

Сорт - це сукупність товарних властивостей, притаманних шкуркам даного виду, добутих у певну пору року і які мають, у зв'язку з цим, приблизно однаковий ступінь зрілості (розвиток) волосяного покриву.

У стандартах наводяться дані про кількість сортів кожного виду, а також дається характеристика стану волосяного покриву і шкірної тканини шкурок кожного сорту. За наявністю дефектів волосяного покриву і шкірної тканини шкурки поділяють на групи дефектності залежно від розміру і кількості дефектів.

До дефектів відносяться пошкодження волосяного покриву і шкірної тканини шкурок або недоліки їх первинної обробки. Залежно від ступеня впливу на товарну цінність шкурок розрізняють дефекти, що враховуються під час оцінювання властивостей шкурки і дефекти, що не враховуються, тобто які майже не впливають на цінність шкурок (допуски). До того ж у різних видів сировини одні й ті ж дефекти, залежно від їх впливу на якість шкурок можуть враховуватися або не враховуватися. Залежно від обставин і часу утворення дефекти поділяють на прижиттєві та посмертні. Прижиттєві дефекти виникають в результаті линяння тварин, поганого годування і утримання, захворювань, механічних і хімічних пошкоджень. Посмертні виникають під час вполювання, а також при забої, первинній обробці, при упакуванні, зберіганні й транспортуванні шкурок.

Основні дефекти, що трапляються на сировині, такі:

Короста - пошкодження шкірного і волосяного покривів внаслідок ураження шкури хворобою.

Болячки - пошкодження шкірного покриву в результаті захворювань або механічних травм.

Залисини - виникають не тільки внаслідок шкірних захворювань, а й в результаті прижиттєвих механічних пошкоджень.

Закуси - пошкодження шкірного і волосяного покривів у результаті укусів тварин.

Реп'ях - засмічення вовни овець насінням реп'яха, навколо якого повстяніє волосяний покрив.

Небажаний відтінок волосяного покриву - буруваті або ледь бруватні відтінки.

Діри - наскрізні отвори в шкірній тканині.

Підрізи - лінійні підрізи з боку дерми глибиною більше 1/3 товщини шкірної тканини.

Порізи - лінійні розрізи шкірної тканини, що утворилися під час знімання або знежирювання шкурки.

Прирізи - шматки м'яса, жиру, сухожиль, залишених на шкурках під час знімання.

Прілість і теклість волоса - пошкодження ділянок шкурки мікробами з боку волосяного покриву шкірної тканини в результаті недбало проведеного консервування. Біглість - втрата вологи шкури при витримуванні її на морозі. У виморожених шкурок шкірна тканина пухка, білувата. Ороговіння - жорстка шкірна тканина на окремих ділянках або по усій площі в результаті сушіння на сонці.

4. Аналіз ринку швейних та текстильних товарів

4.1 Сировинна база і напрямки розвитку хутряної промисловості України

До сировинної бази хутряної промисловості України входить продукція звіробійного промислу, звірівництва, кролівництва і окремих галузей тваринництва (вівчарство, козівництво). В Україні в останні роки робляться певні заходи щодо охорони, науково-обгрунтованого і раціонального використання землі, надр, рослинного і тваринного світу.

Нині найбільшого розвитку набуло звірівництво. Вартість продукції звірівництва в загальному обсязі заготівлі шкурок становить близько 99%. Найбільше маточне поголів'я має норка, значна частина припадає на сріблясто-чорну лисицю, голубого песця, нутрію. В Україні 90% виробництва цінного хутра припадає на норку, 5% - на сріблясто-чорну лисицю, 4% - песця, 1% - ін. види. Данні представлені на Мал 4.1

Мал 4.1. Виробництво хутра

Постійне удосконалення способів розведення, утримання, відгодівлі тварин дозволило перетворити сучасні звірогосподарства на великі високоорганізовані й рентабельні підприємства із виробництва природного хутра. Завдяки розробленим науковим методам розведення хутряних звірів у неволі вирішуються питання кормової бази звірівництва, створюються нові оригінальні види звірів, застосовуються ефективні методи діагностики і лікування хвороб. Метою звірівництва є виробництво шкурок цінних хутряних звірів у великій кількості, однорідних за кольором і структурою волоса, які б відповідали вимогам внутрішнього і світового ринку. На сьогодні у звірівництві намітилася економічно обґрунтована тенденція до концентрації і вузької спеціалізації (за видами звірів) - з високим ступенем механізації виробничих процесів, особливо кормоприготування. Спеціалізація звірогосподарств залежить, передусім, від географічного розташування і можливостей організації кормової бази. Підвищення продуктивності хутряних звірів тісно пов'язане із селекційною роботою, дотриманням вимог годування й утримання, кваліфікацією звіроводів.

Кролівництво - важлива галузь тваринництва, що, крім м'яса, дає велику кількість дешевої сировини для хутряної промисловості. Нині майже 95% кроликів розводиться в підсобних господарствах. Спрямований відбір і їх підбір сприяли тому, що кролики набули таких цінних господарсько-корисних ознак, як великі розміри, густий волосяний покрив гарних кольорів, довгий і густий пух. Цінним є також те, що кролики розмножуються протягом усього року. Промислове значення мають 14 порід і порідних груп кроликів: шиншила, сірий і білий велетень, сріблястий, чорно-бурий, мардер, метелик і багато інших.

Вівчарство в Україні набуло широкого розвитку, яке ведеться за різними напрямами. Так, у невеликій кількості розводять, головним чином, метисів каракульницької породи, а на півдні - смушкової, у інших районах крім них - тонкорунної, напівтонкорунної, напівгрубововняної і грубововняної породи овець. Різні зональні природно-кліматичні умови значною мірою вплинули на концентрацію певних порід овець в окремих районах: асканійська та цигейська - в степовій зоні; каракульницька - в Дніпропетровській, Кримській, Чернівецькій та Одеській областях; сокольська - в Полтавській. Основою вівчарської зони є степові області, де знаходиться понад 60%' усього поголів'я. З метою збільшення обсягу виробництва продукції вівчарства і поліпшення якості проведено роботу зі спеціалізації та концентрації галузей, будівництва комплексів.

У хутряному виробництві використовуються шкурки ягнят і дорослих овець. До інших галузей тваринництва, від яких можна отримати сировину для хутряного виробництва, відносяться козівництво, розведення коней та великої рогатої худоби.

Основними напрямами модернізації переробки хутрової сировини є:

- створення сучасного обладнання для первинної обробки шкурок;

- розробка екологічних способів консервування хутрової сировини із замкненим циклом використання відпрацьованих розчинів консервантів;

- інтенсивна хімічна і ферментна обробка хутрової сировини для видалення розчинних супутніх речовин;

- оптимізація механічної обробки шкірної тканини;

- раціоналізація операцій жирування і знежирювання.

З метою забезпечення попиту населення в хутряних виробах удосконалюються методи обробки і підбирання напівфабрикатів, пошивне виробництво. Велика увага приділяється розробці перспективних моделей головних уборів і одягу.

4.2 Формування сучасного ринку швейних товарів

Кон'юктура ринку одягу визначається такими факторами, як обсяг ї структура видавництва, стан ринку сировини та матеріалів,наявність одягу в гардеробі людини, термін зношення предметів одягу, кількість населення, його статево - віковий та соціальний склад,кліматичні умови, зміна умов життя й відпочинку населення ,ціни на одяг тощо.

На сьогоднішній день ступінь зношення основних фондів у швейній промисловості складає близько 40%,потужності підприємств здатні забезпечити виробництво 200 млн. одиниць швейного одягу.

Суттєвий спад виробництва швейній промисловості зумовлений фінансовою нестабільністю підприємств,що спричинена руйнуванням усталених виробничих зв'язків, випереджувалиним зростанням цін на сировину та матеріали, енергоресурси, порівняно зі збільшенням цін на готову швейну продукцію та падінням купівельного попиту. Крім того,виробництво одягу знижується внаслідок відсутності у ввезення сировини та матеріалів, неконтрольованого імпорту в Україну товарів народного споживання.

Вітчізняні швейні підприємства використовують в основному імпортні матеріали, які завозяться з Росії, Білорусі, США та ін.. Асортимент матеріалів для одягу оновлюється з урахуванням світових тенденцій за рахунок використання нових волокнистих сумішок та нових волокон з покращеними властивостями, вдосконалення.

Співпраця в останні роки с провідними закордонними фірмами у виробництві одягу з давальницької сировини дозволила багатьом українським швейним підприємствам вивчати потреби світового ринку в асортименті продукції, опанувати сучасну технологію та організацію виробництва, методи забезпечення якості продукції відповідно до вимог міжнародних стандартів, значно покращити асортимент власних виробів. Зараз понад 60% швейних підприємств України працюють на замовлення іноземних фірм і реалізують виготовленні вироби в 16 країнах світу, у тому числі в США, Канаді, Німеччині, Італії, Англії, Голландії, Австрії, Польщі, Угорщині тощо. Ефективність роботи підприємств швейної промисловості, які виконують замовлення з пошиву складних, постійно змінюваних моделей визначається використанням технічних засобів,що дозволяють прискорити процеси підготовки моделей і розкрою матеріалів. Провідними українськими підприємствами ,що виготовлюють вироби з фетру є фірма «Стиль-модерн» (м. Київ) та «Хуст»(м. Хуст)з тканин - фабрика «Пані»(м. Луганськ). Головні хутрові убори с кролика, норки, песця,ондатри, лисиці, каракуля тощо постачають на ринок фірма «Тисмениця» і «Тикаферлюкс» (м. Тисмениця). Значну частину виробів одягу шиють приватні підприємці.

У виробництві швейних товарів найбільше значення мають тканини , з яких виготовляється понад 40 % одягу. Тканини - це матеріали , виготовлені взаємним переплетенням подовжніх і поперечних ниток у процесі ткацтва . волокнистий склад , структура, оздоблення , художньо - колористичне оформлення тканини, вимоги до них визначаються призначенням одягу .

Підсумовуючи, можна відмітити, що труднощі, які склалися на ринку одягу в Україні поступово долаються. Швейні підприємства завдяки співпраці закордонними фірмами опановують сучасну технологію виготовлення виробів, значно покращують асортимент і якість одягу, вивчають потреби споживачів та завойовують певні позиції на внутрішньому і зовнішньому ринках.

4.3 Шляхи розвитку текстильної промисловості

Для розвитку текстильної промисловості в Україні, можна запропонувати наступні заходи:

1) Захист українського виробника.

Більшість країн світу імпортує ті товари, яких не має на власному ринку. Крім того, встановлюються квоти на імпорт таких товарів, які виробляються в країні. У нашій країні існує нагальна потреба в розробці таких законів.

Для розв'язання цієї проблеми було розроблено пропозиції на Раді Директорів підприємств текстильної промисловості України, які було направлено до уряду. Так, наприклад, щодо питання про оподаткування продукції було розроблено проект сплати всю необхідну суму податків не в 40-ка податках, які зараз діють на Україні, а в одному. А потім вже - нехай податкова комісія вирішує, розподіляє ці податки. Потрібно поставити такі умови торгівлі, які захищають свій ринок. Наприклад, в магазинах Прибалтики націнка на власну продукцію - 18%, натомість у нас - цілих 20-25%. Це, звісно, і стає головними перешкодами на шляху до реалізації продукції. Подивимось, що відбувається при реалізації продукції: в найкращому випадку українське пальто попадає до нашого покупця відразу ж: фабрика-магазин. В найгіршому - повертається у вигляді імпортного товару, вже полежавши на полицях західних магазинів, та залишившись там без попиту. Назад, на батьківщину, ці вироби завозяться фірмами-імпортерами.

2) Орієнтація виробництва текстильного одягу на громадян з середнім рівнем доходів.

Оскільки дешева продукція користується попитом у населення. То існує конкуренція з боку дешевих товарів із Турції, Китаю. У вітчизняної продукції з'явився ще один конкурент - одяг «Секунд хенд» (тільки минулого року він займав об'єм ринку, який дорівнює приблизно 51,000 тонам або Euro 120 млн. Імпорт «Секунд хенд»: здебільшого (80%) завозиться з Західної Європи. Як наслідок цього бачимо, що «Секунд хенд» став важливим фактором спаду продажів українських виробників, навіть на внутрішньому ринку.

Так, загальний спад виробництва по типах продукції сектору складає: продажі тканин вироблених в Україні впали на 20%, в'язаного одягу - на 22 від виробництва 2004 року.

Але тут, потрібно орієнтуватися на середній клас. Виробляти товари для людей середнього достатку, які все ж таки віддають перевагу якості за більш дорогу ціну, а не дешевим але зовсім не якісним товарам з Китаю.

Так як саме ці громадяни забезпечують основний оборот коштів: адже продажі товарів для цієї групи людей приносять дохід: 60 млн. грн., 15-20 млн. приносять малозабезпечені споживачі і покупці які купують дорогу модний одяг - витрачають на це 10-15 млн. грн. на рік.

Наступна пропозиція є логічним завершенням попередньої пропозиції:

3) „Повернення" на свій внутрішній ринок та закріплення на ньому.

Декілька років тому вітчизняна продукція на внутрішньому ринку забезпечувала продавцям приблизно 50% продажів. Після кризи 1998 року українським виробникам вдалося заповнити ніші, які звільнилися постраждалими від кризи імпортерами, але утриматися на цих позиціях виявилося не так просто, через те, що не дрімали вітчизняні виробники та мілкі виробники одягу.

4) Співпраця з міжнародними фірмами на таких умовах, які б забезпечували отримування прибутку і нашому виробнику і іноземній фірмі.

Українські фірми, які не збанкрутували протягом перехідного періоду, вже встановили прямі зв'язки щодо постачання сировини з західними експортерами.

Потрібно налагодити нові зв'язки для постачання сировини.

5) Українські підприємства мають розробити маркетингову стратегію своєї поведінки на ринку.

Зараз же основна їхня проблема полягає саме у відсутності цієї стратегії. Ця проблема є не тільки в текстильній галузі, і не тільки проблемою українських виробників. І в цьому плані вона є результатом іншої - нестачі кваліфікованого персоналу. Українські виробники текстильної продукції просто не знають, яким чином потрібно управляти фінансами на підприємстві.

Тому, зараз постає питання про здійснення перекваліфікації фінансового менеджменту українських фірм, їх ознайомлення з міжнародними стандартами фінансової звітності.

5) Підвищення фінансової обізнаності робітників сектору.

Українські компанії, і це особливо виразно видно на текстильній галузі є дуже обмеженими в своїх можливостях «знаходити» фінансові ресурси для впровадження нових технологій на підприємстві. В основному, так сталося завдяки дуже жорстким фінансовим регулюванням та інструментам, які діють зараз на українському ринку.

В цілому, текстильний ринок України оцінюється в Euro 354 млн. щорічно, «секунд хенд» одяг включно.

Український ринок в'язаних та швейних виробів є дуже фрагментованим, та включає в себе контрабандні, низькі за своїми цінами товари. Для Українського виробника дуже важливо зараз відчути впевненість на своєму ринку. По-перше, досягнення цієї мети є набагато реальнішим принаймні зараз. Якщо говорити про національну стратегію дій підприємств текстильної промисловості, то її можна назвати: імортозаміщувальний підхід.

Для нормальної роботи текстильній галузі, потрібні Investments. Згідно з даними Держкомстату, Об'єм інвестицій до легкої промисловості України (що включає в себе інвестиції промисловість в економіці України, (а це приблизно 1,5%) ясно видно, що галузь не отримує достатніх для свого розвитку інвестицій. Також ясно, що на об'єм інвестицій в українську економіку в цілому дуже впливають міжнародні уявлення про Україну, як про державу з нестабільною політичною ситуацією, з не реформованим законодавством в текстильну промисловість) дорівнює 0,8% від усіх інвестицій які вкладені в українську економіку.

Висновки та пропозиції

Текстильна промисловість - важлива галузь легкої промисловості. Вана забезпечує потреби населення України в одязі, різних видах ниток і тканин, а також в працевлаштуванні трудових ресурсів, особливо жіночих.

Структура текстильної галузі дуже важка. Зокрема включає в себе: бавовняну, вовняну, шовкову, лляну, конопле-джутову та трикотажну, які випускають найрізноманітніші види продукції.

По території України підприємства текстильної промисловості розміщенні рівномірно. Тут спостерігається чітка орієнтація на достатньо забезпечені трудовими ресурсами міста, а також місцеву сировину.

Державна промислова політика передбачає забезпечення випереджувальних темпів випуску конкурентоспроможної продукції, створення її нових зразків, підвищення якості та ефективності виробництва продукції текстильної промисловості.

В умовах зростаючої конкуренції текстильні підприємства зможуть вижити лише в тому випадку, якщо будуть постійно турбуватися про поліпшення якості продукції та задоволення платоспроможного попиту споживачів. Тільки через якість, через розуміння її ролі в ринковій ситуації, через орієнтацію політики в галузі якості на споживача, на його потреби та запити вдасться забезпечити надійність збуту продукції, а також завоювати певні позиції на зовнішньому ринку.