Виробництво біоетанолу в Україні

Джерело: EU FAS Post.

Країни ЄУ-27 не виконують Директиви 200928/ЄУ щодо споживання біоетанолу (див. Табл.5), однак динаміка споживання етанолу в Європі має щорічний приріст. У Таблиці 6 подано цифри споживання етанолу в Німеччині 2009 року. Приріст споживання етанолу в Німеччині становив +44% до 2008 року. Так званий план "20-20-20" передбачає також поступовий перехід країн ЄУ з 2013 року на систему продажу квот на викиди СО.

Таблиця 6 - поживання бензину і біоетанолу в Німеччині (млн тонн)

Таблиця 8 - Структура собівартості біоетанолу в США (липень, 2010 р.) Собівартість біоетанолу в США

Виробництво біологічних видів палива (біоетанол, ЕТВЕ, біодизель і т.д.) є пріоритетним напрямком у світовій нафтопереробці. Україна, на жаль, значно відстає в цій галузі від країн ЄУ та США.

Основними причинами цього є:

а) недосконалість вітчизняної нормативно-правової бази у сфері регулювання виробництва біопалива, а також її невідповідність європейським стандартам;

б) відсутність ефективних структур, які розвивали б і координували ринок біопалива;

в) лобі певних фінансово-промислових груп;

г) непрофесійний підхід до цієї проблеми чиновників міністерств і відомств, а також комерційних і фінансових структур, не здатних дати адекватну оцінку цьому виду бізнесу.

Ось уже десять років в Україні діють державні програми "Етанол" і низка інших, закони щодо стимулювання розвитку ринку біопалива - а реального виробництва біопалива, зокрема біоетанолу, в державі не існує. Питається - чому? Висновок напрошується сам: українська влада не зацікавлена в розвитку вказаного ринку. Адже навіщо приймати закони, коли вони не працюють. Навіщо писати програми, котрі ніхто не збирається виконувати. Влада ще й на всіх рівнях говорить про енергетичну безпеку держави. Приклад таких держав, як США, Бразилія, а також країни Європи, говорить про те, що біоетанол займає важливе місце в посиленні енергетичної безпеки цих країн. Спробуємо з'ясувати українські етанольні проблеми.

Автор статті на початку 2006 року зробив розрахунки, відповідно до яких використання 5% біоетанолу і 15% ЕТВЕ (нормативно допустимі об'єми) за річного споживання бензину в 5 млн тонн дозволило б скоротити використання бензинових компонентів нафтового походження в середньому на 400 тис. тонн, а використання 5% біодизелю дозволило б зменшити використання дизельних компонентів на 300 тис. тонн. Це, своєю чергою, дало б змогу зменшити використання російської нафти приблизно на 1.7 млн тонн на рік, це при тому, що річний видобуток нафти 2005 року становив близько 4 млн тонн.

На мою думку, після ухвалення Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання виробництва бензинів моторних сумішевих" №3502-IV від 23.02.2006 року держава змогла б уперше розпочати реальне виробництво бензинів моторних із вмістом етанолу. Позитивним моментом у механізмах упровадження закону було запропонувати квоту на 500000 тонн бензинів з біоетанолом. Квота була потрібна для реального контролю за сплатою зменшеного до 30 євротонну акцизного податку, відпрацюванням усіх технологічних процесів на НПЗ. Дуже важливим моментом було те, що за прикладом Польщі (НПЗ Єдліче) такий проект пропонували здійснити на базі НПЗ "Галичина".

Хочу навести конкретний приклад Європи щодо інвестицій у нафтопереробні заводи та використання біоетанолу в Європі. Цитую свій виступ у Кабінеті Міністрів України (слухання з питань ефективного використання енергоресурсів від 8.02.2006): "У старій Європі більш ніж 100 НПЗ. У середньому в кожен завод інвестовано 250 млн доларів за останні три роки (мається на увазі 1997-2000 роки). Із цієї суми 15% - це реконструкція старих технологій, 60% - це нові технології (алкілування, ізомеризація та ін.) і 20% - використання кисневмісних добавок. Кисневмісні добавки, які додають у бензин, передусім для підвищення детонаційної стійкості, сприяють також, що дуже важливо(!), зменшенню вмісту ароматичних вуглеводнів у бензині, зменшуючи при цьому викиди СО в атмосферу. Тобто за рахунок спиртів і ефірів, які можна виробляти в Україні, вирішується ряд питань щодо якості бензину. Для цього не потрібні великі інвестиції, які буцімто шукають власники НПЗ, щоб вкласти їх у нафтопереробку".

Однак після зміни уряду 2006 року всі наші зусилля були зведені нанівець, а закон України № 3502-IV, який, на думку технологів і аналітиків, був найбільш оптимальним для розвитку українського ринку біоетанолу, так і не запрацював. Один з авторів особисто у 2002-2003 роках вивчав досвід роботи НПЗ Європи, зокрема Польщі, щодо використання біоетанолу.

Потрібно розуміти, що ринок нафтопродуктів - це ринок нафтовиків, де діють їхні правила гри. Помилкою ж української влади (2002-2006 рр.) було те, що вона весь час хотіла нав'язати тему етанолу НПЗ, щоби догодити групі людей від спиртової галузі. Потім така сама доля спіткала добру ідею виробництва БІО-100 (етанол - 85%). Автора цієї розробки після початку промислового виробництва БІО-100 просто "виштовхнули з теми", а, як відомо, без автора жодна розробка не житиме.

Закон України від 21.05.09 № 1391-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива" (чинний з 1 січня 2010), про який було багато розмов - його прийняття очікувало багато підприємців - так і не створив умов для розвитку ринку біопалива в Україні, крім того, певні його позиції досі не мають механізмів дії.

Український ринок бензину за останні роки відчутно змінився. Цей рік мав стати останнім для старого покоління бензину. А з наступного - 2011 року - Україна мала б перейти на більш якісний і екологічно чистий клас бензину та дизельного палива для автомобілів. Стандарт палива Євро-4, який став обов'язковими у Європі 2005 року, дає вдвічі менше шкідливих викидів, зокрема монооксиду вуглецю (СО), ніж паливо стандарту Євро-2, який зараз домінує в Україні. Ба більше, з 2009 року країни ЄУ вже перейшли на наступну сходинку - стандарт Євро-5 - і готуються до Євро-6. Проте схоже, що загальний перехід - з нинішнього стандарту Євро-2 на новіший Євро-4 - може бути відкладено аж до 2013 року. Через те, що більша частина українських НПЗ не встигли підготувати своє виробництво до такого переходу і просять додатковий час на модернізацію.

Українські нафтопереробні заводи 2009 році виготовили 3.257 млн тонн бензину. Споживання бензину 2009 року становило 4.24 млн тонн, із них: А-95 - 2.47 млн т, А-92 - 1.37 млн т і А 76/80 - 0.38 млн т. Для виробництва високооктанових бензинів А-95 і А-98 українські виробники 2009 року використали близько 200000 тонн МТВЕ, з яких імпорт із Росії становив близько 75000 тонн. У грошовому еквіваленті це близько $75.0 млн.

Спробуймо, принаймні теоретично, здійснити розрахунки для України за прикладом США (заміна МТВЕ на етанол у 2006 р.), відповідно до закону S.2962.

За основу візьмемо розрахунок агентства ЕІА, яке полічило, що для заміни 10 барелів MTBE потрібно 9 барелів біоетанолу. Тобто для заміни 200 000 тонн МТВЕ, яке НПЗ України використовують для виробництва високооктанових бензинів, потрібно буде 183500 тонн біоетанолу. Повторюю, що це лише теоретичні розрахунки, насправді НПЗ України ще довго будуть використовувати МТВЕ при виробництві бензину.

За рахунок державної підтримки виробникам біоетанолу (за прикладом США) потрібно досягти ціни на український біоетанол, який був би економічно вигідним для виробників бензинів. Держава просто не має іншого виходу із ситуації, коли достатньо потужностей для виробництва біоетанолу, а товару немає через неконкурентну ціну.

Якщо зробити хоча б теоретичну заміну імпортованого 2009 року російського МТВЕ на український біоетанол, то об'єм останнього становитиме 68800 тонн. Об'єми російського імпорту МТВЕ в Україну подано в Таблиці 10.

Таблиця 10 - Об'єми імпорту російського МТВЕ в Україну в тоннах

Джерело: www.newchemistry.ru

Однак український ринок нафтопродуктів, як і ринок спирту, живе за своїми правилами, які не можуть бути "публічними", оскільки структури собівартості їх виробництва - це тема, закрита для громадськості. Це, напевно, одна з небагатьох суттєвих причин, які породжують своєрідні "думки", що й скільки коштує та хто скільки заробляє на реалізації бензину і спирту чи інших товарів в Україні. Автор статті неодноразово намагався роздобути розрахунки собівартості бензину на НПЗ, чи спирту на спиртозаводах, чи у вищих органах - однак усі зусилля були марними, тому далі подано розрахунки структури ціни бензину і біоетанолу, зроблені автором.

Примітка: структура собівартості бензину, наприклад, у США - www.eia.doe.gov, у Німеччині - www.mwv.de, собівартість етанолу в Німеччині доступна для читача "Erzeugung von Bioethanol fьr den Kraftstoffsektor bzw." Thьringer Ministerium fьr Landwirtschaft, Naturschutz und Umwelt та ін.

У таблицях 11 і 12 подано ціни на бензин А-95 у світі, а також структура ціни літра бензину А-95 в Україні та Німеччині за відповідної ціни нафти: Rebco - $81.8/barr, Brent - $83.7/barr. Розрахунок ціни бензину в Німеччині здійснено відповідно до інформації, яка доступна на www.mwv.de.

Таблиця 11 - Вартість літра бензину у світі (12 жовтня 2010 р.)

Таблиця 12 - Структура ціни літра бензину в Україні та Німеччині (15 вересня 2010 року)

Як видно з Табл.12, ціна літра бензину А-95 у Німеччині приблизно удвічі вища за ціну українського. Для порівняння наведемо калькуляцію найбільш вживаного бензину Е-10 (90% бензин+10% біоетанол) у США та Бразилії (див. Табл.13).

Однак якщо майже при однаковій собівартості бензину податки в Німеччині становлять $1.12 за літр, що становить 62.6% ціни бензину, то в Україні - $0.23, що дорівнює 24.2% ціни. Тому, звичайно, в Німеччині дуже економічно вигідно змішувати етанол з бензином, оскільки літр бензину А-95 майже на $1.0 дорожчий від біоетанолу. Окрім того, в країнах Європи чинні диференційовані ставки акцизу на нафтопродукти. Відомо, що присутність кисню, що містить етанол, чи ЕТВЕ, сприяє більш повному згорянню бензину в двигуні, а отже, зменшує шкідливі викиди в атмосферу.

Таблиця 13 - Калькуляція ціни бензину Е-10 в США (Айова) і Бразилії (Сан-Паулу) у квітні 2010 року ($ за галон)

Джерело: U.S. ethanol price (USDA-AMS); Brazilian ethanol price (CEPEA); RBOB price (OPIS); Gasoline marketing, etc. (EIA)

Слід сказати, що в Україні більш ніж десять років тільки розмовляють про виробництво біоетанолу. Розпочалося все з державної програми "Етанол" ще на початку 2000-х років, заводи виробляли високооктанову добавку до бензину (ВКД), але це було тільки прикриттям для виробництва "лівої горілки". Реального виробництва бензинів моторних сумішевих майже не було, хоча за рік спиртозаводи виробляли 20000 тонн ВКД. Саме тоді спиртовики завдали основної шкоди доброму наміру виробляти бензини з вмістом етанолу. Після цього нафтові компанії навідріз відмовлялися від виробництва сумішевих бензинів, хоча основне їх заперечення про розшарування бензино-етанольної суміші при потраплянні вологи було частково вирішене за допомогою антидетонаційної добавки-стабілізатора.

Згодом, уже 2008-2009 року, велику надію покладали на бензин БІО-100, у складі якого 85% біоетанолу. Однак амбітна компанія з м. Чернівців так і не зуміла виробити якісний продукт, який був принаймні подібний до європейського Е85. В Україні тема бензину, подібного до Е85, померла, так і не народившись.

Уже 2009 року концерн "Укрспирт" пов'язував великі плани з компанією "Техінсервіс", яка на 8 спиртових заводах установила імпортне обладнання з абсолютування спирту (99.4% етанолу). У планах "Укрспирту" було виробництво близько 100000 тонн біоетанолу на рік. На жаль, це залишилося тільки в планах, зараз лише два-три спиртозаводи виробляють КМПА (компонент моторного палива ароматизований), який містить 98% етанолу.

Якщо сьогодні говорити про стан українських виробників спирту, то ситуація тут виглядає дуже тривожною. На думку аналітиків, близько 50% спиртових заводів України збиткові. Причини різні, але головна - це застаріле обладнання, яке споживає удвічі більше енергії, необхідної для отримання пари (яку використовують для виробництва куб. метра спирту), ніж аналогічні заводи в Європі.

Питань до спиртової галузі більше, ніж відповідей. Хто сьогодні здатен:

а) оцінити ринкову вартість об'єктів етанольної структури;

б) провести технічну експертизу сучасного обладнання для виробництва спирту;

в) розрахувати ефективність біопаливного виробництва;

г) узгодити різні міжнародні стандарти з українською нормативною базою тощо.

Примітка: в Україні 70 спиртозаводів продуктивністю 60.5 млн дал на рік (дал = 10 літрів). 2009 року виробництво спирту становило 26374,9 тис. дал. 10 спиртозаводів технологічно можуть виробляти біоетанол. У виробництві спирту є три основні складові, які впливають на ціну: а) вартість сировини; б) комунальне споживання, яке й собі складається з елементів: 1) вартість води, 2) вартість пари; в) заробітна плата і податки.

Для виробництва куб. метра біоетанолу спиртозаводи в Україні споживають 9.6 тонни пари, а в США та Європі - 4.2 тонни пари.

Наведемо для прикладу розвиток етанольної галузі США. Статистика етанольної галузі США (див. Табл.14) на кінець травня 2009-го (тобто дату проведення аналізу) свідчила, що з 14.234 mgpy потужностей фактично не працюють 16%. За останні 18 місяців 16 етанольних компаній зареєстрували процедуру від банкрутства за ст. 11 USA Bankruptcy codex.

Таблиця 14 - Етанольне виробництво США станом на 31 травня 2009 р.

Примітка: mgpy - млн галонів на рік

За період 2008-2009 років у США збанкрутували 15 компаній-виробників етанолу. Головними причинами банкрутства стали:

1) технічні проблеми, помилки інжинірингу - 5 компаній;

2) перевищення банківських процентів над прибутками - 5 компаній;

3) помилки в управлінні - 3 компанії;

4) вплив великого капіталу - 2 компанії.

Цей аналіз банкрутства етанольних компаній США важливий для України, оскільки в нашій державі економічно вигідно будувати нові заводи з виробництва біоетанолу. Можливо, потрібно здійснити реконструкцію старих спиртозаводів відомими інжиніринговими компаніями світу, щоб зменшити використання пари при виробництві спирту. Нарешті, потрібно приватизувати спиртозаводи, які вироблятимуть біоетанол, оскільки ніхто не вкладатиме коштів у державні підприємства. Тому важливим моментом є врахування вказаних помилок у США. На жаль, за останні роки в Україні не збудовано жодного нового етанольного заводу. Завод у Золотоноші ("Корон-Агро"), який планували здати в експлуатацію цього року, має певні проблеми із запуском, і невідомо, чи запрацює 2010-го.

Примітка: На думку авторів, вартий уваги проект нового заводу в м. Чопі компанії "Веткорн". Проект "Веткорн" - інноваційний біотехнологічний комплекс, що використовує know-how технології, розроблені провідними європейськими компаніями ТОР-рівня. Наразі у світі працюють 7 аналогічних заводів (5 у США + 2 у Європі), побудовані протягом 2008-2009 рр.

Інвестиційна вартість: € 109.6 млн.

Продуктивність заводу: етанол - 30 000 m3 (31%), корми - 63181 т (18%), скраплений CO2 - 10.976 (8%) та ін.

Комплекс поблизу Чопа зможе приймати етанол українського виробництва (95%) і допрацьовувати його до європейської якості (99.3%). На заводі будуть накопичувальні ємності 3000 м3 і комплекс з переливання етанолу із цистерн з широкою колією в євроцистерни. Відправки етанолу в Європу здійснюватимуть у нейтральному середовищі під надлишковим тиском, що гарантує доставку споживачеві високоякісного товару тощо.

Таблиця 15 - Порівняльна таблиця структури витрат на виробництво біоетанолу в Німеччині та Україні (€ /100 л) жовтень 2010 р.

Структура затрат на виробництво біоетанолу в Німеччині й Україні (див. табл.15).

Для виробництва 1 тонни біоетанолу потрібно 4.3 тонни меляси або 3 тонни зерна. Ціна тонни меляси в Україні - 820-850 грн ($103-107). Ціна тонни кукурудзи - 1850 грн ($232). Вартість сировини (меляса) в ціні 1 тонни біоетанолу - $450, що становить 53% (Табл.15). Отже, ціна українського біоетанолу становить сьогодні 6.8 грн за літр ($0.85), що практично дорівнює біоетанолу Т2 (після сплати мита) в Роттердамі. Отже, через високу ціну, що пов'язано передусім з енергетичними затратами і сировиною, ціна українського біоетанолу неконкурентна в Європі.

Висновок