Главная
Коллекция "Otherreferats"
Производство и технологии
Тенденції розвитку текстильної промисловості України
Тенденції розвитку текстильної промисловості України
Місце текстильної промисловості у виробництві суспільного продукту і задоволенні потреб населення. Історія текстилю на українських землях. Структура текстильної промисловості України, її географічне розміщення в залежності від наявної сировинної бази.
| Рубрика | Производство и технологии |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 03.12.2011 |
| Размер файла | 28,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Реферат на тему:
Тенденції розвитку текстильної промисловості
Підготувала
Студентка групи ДЗ-18
Підборецька Вікторія
План
- 1. Вступ
- 2. Розвиток текстильної промисловості XVII ст.
- 3. Текстильна промисловість XIX ст.
- 4. Текстильна промисловіть ХХ ст.
- 5. Текстильна промисловість 1914-1940 рр.
- 6. Текстильна промисловість 1950 р.
- 7. Текстильна промисловість на теперішній стан
- 8. Перспективи розвитку текстильної промисловості
- Висновок
- Література
1. Вступ
Текстильна промисловість (від латів. (латинський) textile - тканина, матерія), одна із старих і найбільш крупних галузей в легкій промисловості, що виробляє з різних видів рослинного, тваринного і хімічного (штучного і синтетичного) волокна тканини текстильні, трикотажні і інші вироби.
До текстильної промисловості належать: бавовняна, ватна, вовняна, конопле-джутова, льонарська, текстильно-галантерейна, трикотажна, шовкова та інші. А також промисловість первинної переробки льону та луб'яних культур, виробництво рибальських сітей, фільтрувальних матеріалів тощо.
Текстильна промисловість займає одне з найважливіших місць у виробництві суспільного продукту і задоволенні потреб населення. До складу Текстильної промисловості входять галузі: первинної обробки текстильної сировини, бавовняна, льняна, шерстяна, шовкова, нетканих матеріалів, пенько-джутова, сетевязальна, текстильно-галантерейна, трикотажна, валяльно-повстяна. Продукція Т.п. використовується для виробництва одягу і взуття, а також в ін. галузях промисловості (наприклад, меблева, машинобудівна).
На сучасному етапі розвитку промисловості України текстильна промисловість відіграє важливу роль. Це є одна з найперспективніших галузей економіки.
Виробництво текстилю на українських землях було присутнє з давніх-давен. Текстильна промисловість України почала розвиватися ще до Першої світової війни, проте більшість підприємств були невеликими. За останні роки спостерігається спад виробництва. Значні потенційні можливості використовуються недостатньо внаслідок недопоставок сировини. Вирішення потребують такі завдання, як формування та розміщування державних замовлень і державних контрактів, координування діяльності підприємств, використання нових видів сировини.
В період становлення України як країни з ринковими умовами господарювання в економіці спостерігався спад економічної діяльності й недолік інвестицій на підтримку діючих підприємств текстильної промисловості.
В роботі текстильної промисловості допускаються істотні недоліки. Міністерство легкої промисловості України, його галузеві виробничі об'єднання, керівники підприємств не забезпечують повного використання наявних потужностей. На ряді заводів, фабрик і комбінатів слабо розгорнута організаторська робота.
Рівень завантаження виробничих потужностей зростає дуже повільно. Багато підприємств працює з значно нижчою змінністю ніж передбачено нормативами. За останні роки зросли простої технологічного устаткування. Введенні в дію виробничі потужності освоюються повільно. Переоснащення промисловості ведеться низькими темпами. В той же час нова техніка в ряді випадків використовується не повністю. Проте Україна за сучасних ринкових умов розпочала новий етап розвитку промисловості, в тому числі текстильної галузі.
Не зважаючи на помітне покращення виробничих процесів (автоматизація виробництва, вдосконалення технології обробки сировини тощо), у загальному профілі текстильна промисловість України й далі важливу роль відіграє виробництва матеріалів, які експортуються поза межі держави.
Отже, в даному рефераті ми визначимо особливості розміщення і тенденції розвитку розвитку текстильної промисловості та її підгалузей.
Метою даної роботи є оцінка текстильної промисловості України, встановлення основних проблем і їх актуальності на сьогоднішній день та визначення перспективних напрямків розвитку.
Україна повинна зберегти свою текстильну промисловість, яка характеризується значною ємністю внутрішнього ринку (40-50 мільярдів гривень щорічно), високим рівнем доданої вартості (до 50%), низькою енергоємністю (1-3% валових витрат), незначним впливом на екологію. До всього ж, українська текстильна промисловість використовує шкіру, вовну, льон, устаткування, що є продукцією вітчизняної хімічної, аграрної та машинобудівної галузей. А в кожному регіоні України вистачає висококваліфікованих кадрів, які можуть забезпечити конкурентноздатність нашого одягу і взуття. Тому майбутнє - за модернізованою українською текстильною промисловістю.
2. Розвиток текстильної промисловості XVII ст.
Доморобне виробництво тканин було поширене на українських землях від неоліту. Значним осередком ткацького ремесла і торгівлі тканинами був Київ, куди привозили ірано-візантійські шовкові і золототкані матерії та суконні вироби з Західної Європи. Потреби княжих дружин впливали на поширення виробництва парусного полотна, шатер, теплого вовняного одягу тощо. Після татарських наїздів і занепаду Києва осередком текстильного виробництва стали місто Галичини і Волині, особливо Львів; З заснуванням цехів, техніка виробництва тканин значно удосконалюється, разом з тим почалася деяка спеціалізація виробництва. Гетьманський уряд підтримував розвиток текст. виробництва (серед ін. для військ. цілей - сукно, вітрила) і охороняв його митною політикою (див. Мито). У 18 ст. у зв'язку з поступовим послабленням автономії гетьманської держави на текстильне виробництво в Україні чимраз більший вплив мала меркантилістична політика царського уряду, регламентація виробництва, його розбудови, для військових потреб (сукно для армії). На Ізоляцію українського текстильного ринку впливала заборона вивозити за кордони Російської Імперії, тканини з льону і конопель (1714), вовни і вовняного прядива (1720) і ввозу (1721) полотна, шовкових матерій, панчішних виробів тощо. Разом з тим московські підприємства скуповували за дешеву ціну українське прядиво і вовну та перепродували їх у Москву або за кордон за дорожчими цінами.1757 скасовано митний кордон між Україною і Росією. Тариф 1822 остаточно забезпечив російській текстильній продукції монопольне становище в Україні.
З кін.17 ст. панівною формою текстильного виробництва в Україні стає мануфактура. Вона виступала у двох видах: поміщицької (також вотчинна - посесійна або кріпосницька), яка будувалася на безплатній праці кріпаків, і купецької (капіталістичної) з найманими робітниками. До перших більших текстильних мануфактур в Україні належали Глушківська (б. Путивля), заснована 1719, одна з найбільших в Російській Імперії (1797 виробляла 145,4 тис. м сукна, ч. робітників 9 478) та (з 1722) Ряшківська (на території Прилуцького полку) - обидві посесійні. У кін.18 ст. в Україні було 12 суконних мануфактур, які продукували 216,6 тис. м сукна (у тому ч. на Лівобережжя припадало 85,6%), що становило 14% продукції усієї Російської Імперії. Майже всю продукцію з поміщицьких мануфактур закуповувала держава; купецькі орієнтувалися на вільний ринок. Суконна мануфактура була пов'язана з зростанням вівчарства; але лише частину вовни перероблювалось в Україні, більшість (особливо з півд. України, де майже не було суконних мануфактур) експортовано до Росії. З1859 на суконних мануфактурах працювало 15370 робітників; вартість виробництва - 3 млн карбованців. Попри зростання продукції в Україні її уділ у Російській Імперії зменшився у 1859р. до 12%. Географічне розміщення суконних мануфактур зазнало змін. Спершу вони були скупчені на Лівобережжі, на поч. 19 ст. поширилися й на Правобережжя (особливо на Волинь; це були численні, але малі підприємства). У сер. 19 ст. на Поділля й Волинь припадало 69% усіх суконних мануфактур України, але вони давали лише 26% продукції; відсотки для Чернігівщини 9,6 і 25,8%, для Київщини - 5,0 і 17,8%. Слабо була розвинена мануфактура на Південній Україні, бо там було мало кріпаків і вигідніше було продавати вовну фабрикам. До сер. 19 ст. в Україні переважали поміщицькі мануфактури (1848р. - 64,6% продукції України).
У 1850 - 60-их pp. у текстильній промисловості України відбулися далекосяжні зміни, бо через скасування кріпацтва, поміщицька мануфактура втратила свою базу (1860р. її уділ становив ще 47%) і незабаром майже перестала існувати; разом з промисловим переворотом і повільним (з 1830p.), але постійним введенням машинної техніки мануфактурне виробництво перетворювалося на фабричне. Число суконних підприємств зазнало зменшення: з 172 у 1859р. до 51 у 1900р., число робітників з 15 400 до 4 460. Про концентрацію виробництва свідчить факт, що 1860 на Клинці (півн. Чернігівщина) припадало 47,5% виробництва сукна України і 92% купецьких мануфактур.
Інші галузі текстильної промисловості (полотняна, шовкова) мали в Україні підрядне значення. Виробництво бавовняних тканин, яке посіло в Росії перше місце, в Україні не існувало.
3. Текстильна промисловість XIX ст.
У другій пол. 19 - на поч.20 ст. текстильна промисловість зазнала ще більшого занепаду, хоч Україна мала всі дані для її розвитку: чимало сировини (вовна, льон, коноплі) і корисне географічне положення для імпорту ін. (бавовна, джут), багато рук до праці і місцевий ринок збуту. Причиною цього була колоніальна політика Росії, що хотіла мати в Україні ринок збуту для своєї текстильної промисловості. З різних видів текстильної промисловості в Україні майже цілком не було бавовняної і шовкової, дуже слабо була розвинена льонарська і конопляна (дрібні, майже кустарні промисли), слабо вовняна (переважно вовномийні заводи) та були невеликі суконні фабрики в районі Дунаївців на Поділлі (великі суконні заводи на північній Чернігівщині в м. Клинцях лежали вже за межами укр. суцільної національної території), краще була розвинена конопле-джутова промисловість, що постала з кін. 19 ст.
4. Текстильна промисловіть ХХ ст.
У 1914р. в Україні було всього 6 великих текстильних підприємств: дві вовномийки і мішечний завод у Харкові, один мішечноканатний завод і джутова фабрика в Одесі та Луганський завод пресового сукна для олієнь; всі вони давали ледве 0,6% виробництва всієї промисловості України; число робітників - 14 800 (4% всіх зайнятих у промисловості України). Уділ текстильної промисловості становив ледве 1%, і тому Україна була змушена покривати свій попит імпортом текстильних виробів: 1910 - 1913 щороку на 188,6 млн карб. (40,4% всього імпорту) - майже повнотою з інших частин Російської Імперії (бавовняні і льняні вироби з Росії, вовняні переважно з Польського королівства)
5. Текстильна промисловість 1914-1940 рр.
Під час першої світової війни в Україну перенесено деякі дрібні підприємства текстильної промисловості з Росії і Польщі. Після 1917р. текстильна промисловість занепала - 1920р. дала 28,9% продукції, але й ця продукція була переважно призначена на потреби армії; тоді й за текстильними заводами воєнного комунізму укр. населення рятувалося домашніми промислами. До покращення дійшло за НЕП-у: близько 65% дрібніших заводів віддано під оренду приватному капіталові, відремонтовано ряд старих, збудовано деякі нові. У 1927 - 28рр. гуртова продукція текстильної промисловості України досягла в цінах 1926 - 27рр. - 62,2 млн карбованців.
За довоєнних п'ятирічок в Україні створено ряд нових галузей текстильної промисловості: трикотажну (фабрики в Одесі, Харкові, Києві) і первинної обробки луб'яних культур (9 зав. в Одеській, Миколаївській і Дніпропетровській обл.) та реконструйовано і поширено інші (зокрема вовняну). Вартість продукції текстильної промисловості зросла з 34,6 млн карбованців, у 1913р. до 69,2 млн у 1927 - 28рр. і 797,4 млн у 1940 (у незмінних цінах 1926 - 27), у тому числі трикотажна промисловість з 0 до 18,6 і 308,8 млн карбованців, конопле-джутова з 14,3 до 26,4 і 88,0 млн карб. 1940 на першому місці стояла трикотажна промисловість, далі конопле-джутова (сконцентрована на двох передрев. зав. - Харківському та Одеському, і бл.20 дрібних, разом 32% виробництва текстильної промисловості без трикотажної), на дальшому - вовняна (7 фабрик, 28% виробництва); слабо розвинені були бавовняна (5 зав. - 14% виробництва Т.п. і ледве 1% бавовняної промисловості всього СРСР), льняна (2 зав.) й ін. Фактично, не враховуючи трикотажного виробництва, всі інші текстильні вироби Україна мусила і надалі довозити з Росії.
6. Текстильна промисловість 1950 р.
Під час другої світової війни більшість підприємств текстильної промисловості зруйновано і їх відбудова закінчилась аж у 1950 - 55рр. Починаючи з 1960-их p. значно розширився асортимент виробництва текстильної промисловості, будуються нові заводи; відбувається частково механізація виробничих процесів. Так, за 1961 - 1970рр. виробництво білизняних тканин збільшилося у 22 рази, натомість у зв'язку з розширенням обробного виробництва зменшилася питома вага сурових тканин; у вовняній промисловості випуск камольних тканин збільшився у 28 разів, тонкошерстних - У 8, а грубошерстних зменшився в 10 разів. Структура текстильної промисловості України ґрунтовно змінилася.
7. Текстильна промисловість на теперішній стан
Як правило, на незначному відсотку підприємств, які погодилися на залучення іноземних інвестицій та виробляють продукцію використовуючи "давальницьку сировину", тобто не роблячи ніякого прибутку для себе чи для своєї фірми, а працюючи таким чином на прибуток іноземної компанії інвестора.
Є і інші випадки, що більшість обладнання в нашій промисловості - застаріле. А це означає, що деякі наші виробництва навіть і без іноземних інвестицій в їх основні фонди, на цьому ж застарілому обладнанні виробляють продукцію. А вона, є лише напівфабрикатом для готової сукні чи пальта.
Оскільки конкуренція на Європейському ринку зростає, то цей фактор підштовхує європейських виробників текстилю і тканин до подальшого зменшення собівартості продукції. Ця дилема була вирішена ними за допомогою передислокації працемісткого в-ва в країни колишнього СРСР. Так, на Україні дешева робоча сила саме цим фактором і скористалися західні фірми для того, щоб заробляти прибуток для себе в Західній Європі.
За оцінками ТАСІС тільки в одній Львівській області працює зараз близько 100 іноземних виробництв. Підрахунки показують, що за тих самих умов, виробничі витрати на Україні приблизно на 50% нижче, ніж в Польщі. І тому, коли західна компанія переміщує в-во своєї продукції на Україну - вона може заощадити близько Euro 400.000 на рік просто перемістивши 100 своїх операторів з Польщі до України
8. Перспективи розвитку текстильної промисловості
Шляхи розвитку текстильної промисловості
Для розвитку текстильної промисловості в Україні, можна запропонувати наступні заходи:
1) Захист українського виробника.
Більшість країн світу імпортує ті товари, яких не має на власному ринку. Крім того, встановлюються квоти на імпорт таких товарів, які виробляються в країні. У нашій країні існує нагальна потреба в розробці таких законів.
Для розв'язання цієї проблеми було розроблено пропозиції на Раді Директорів підприємств текстильної промисловості України, які було направлено до уряду. Так, наприклад, щодо питання про оподаткування продукції було розроблено проект сплати всю необхідну суму податків не в 40-ка податках, які зараз діють на Україні, а в одному. А потім вже - нехай податкова комісія вирішує, розподіляє ці податки. Потрібно поставити такі умови торгівлі, які захищають свій ринок. Наприклад, в магазинах Прибалтики націнка на власну продукцію - 18%, натомість у нас - цілих 20-25%. Це, звісно, і стає головними перешкодами на шляху до реалізації продукції. Подивимось, що відбувається при реалізації продукції: в найкращому випадку українське пальто попадає до нашого покупця відразу ж: фабрика-магазин. В найгіршому - повертається у вигляді імпортного товару, вже полежавши на полицях західних магазинів, та залишившись там без попиту. Назад, на батьківщину, ці вироби завозяться фірмами-імпортерами.
2) Орієнтація виробництва текстильного одягу на громадян з середнім рівнем доходів.
Оскільки дешева продукція користується попитом у населення. То існує конкуренція з боку дешевих товарів із Турції, Китаю. У вітчизняної продукції з'явився ще один конкурент - одяг “Секунд хенд” (тільки минулого року він займав об'єм ринку, який дорівнює приблизно 51,000 тонам або Euro 120 млн. Імпорт “Секунд хенд”: здебільшого (80%) завозиться з Західної Європи. Як наслідок цього бачимо, що “Секунд хенд” став важливим фактором спаду продажів українських виробників, навіть на внутрішньому ринку.
Так, загальний спад виробництва по типах продукції сектору складає: продажі тканин вироблених в Україні впали на 20%, в'язаного одягу - на 22 від виробництва 2004 року.
Але тут, потрібно орієнтуватися на середній клас. Виробляти товари для людей середнього достатку, які все ж таки віддають перевагу якості за більш дорогу ціну, а не дешевим але зовсім не якісним товарам з Китаю.
Так як саме ці громадяни забезпечують основний оборот коштів: адже продажі товарів для цієї групи людей приносять дохід: 60 млн. грн., 15-20 млн. приносять малозабезпечені споживачі і покупці які купують дорогу модний одяг - витрачають на це 10-15 млн. грн. на рік.
Наступна пропозиція є логічним завершенням попередньої пропозиції:
3) „Повернення" на свій внутрішній ринок та закріплення на ньому.
Декілька років тому вітчизняна продукція на внутрішньому ринку забезпечувала продавцям приблизно 50% продажів. Після кризи 1998 року українським виробникам вдалося заповнити ніші, які звільнилися постраждалими від кризи імпортерами, але утриматися на цих позиціях виявилося не так просто, через те, що не дрімали вітчизняні виробники та мілкі виробники одягу.
4) Співпраця з міжнародними фірмами на таких умовах, які б забезпечували отримування прибутку і нашому виробнику і іноземній фірмі.
Українські фірми, які не збанкрутували протягом перехідного періоду, вже встановили прямі зв'язки щодо постачання сировини з західними експортерами.
Потрібно налагодити нові зв'язки для постачання сировини.
5) Українські підприємства мають розробити маркетингову стратегію своєї поведінки на ринку.
Зараз же основна їхня проблема полягає саме у відсутності цієї стратегії. Ця проблема є не тільки в текстильній галузі, і не тільки проблемою українських виробників. І в цьому плані вона є результатом іншої - нестачі кваліфікованого персоналу. Українські виробники текстильної продукції просто не знають, яким чином потрібно управляти фінансами на підприємстві.
Тому, зараз постає питання про здійснення перекваліфікації фінансового менеджменту українських фірм, їх ознайомлення з міжнародними стандартами фінансової звітності.
6) Підвищення фінансової обізнаності робітників сектору.
Українські компанії, і це особливо виразно видно на текстильній галузі є дуже обмеженими в своїх можливостях “знаходити” фінансові ресурси для впровадження нових технологій на підприємстві. В основному, так сталося завдяки дуже жорстким фінансовим регулюванням та інструментам, які діють зараз на українському ринку.
В цілому, текстильний ринок України оцінюється в Euro 354 млн. щорічно, “секунд хенд” одяг включно.
Український ринок в'язаних та швейних виробів є дуже фрагментованим, та включає в себе контрабандні, низькі за своїми цінами товари. Для Українського виробника дуже важливо зараз відчути впевненість на своєму ринку. По-перше, досягнення цієї мети є набагато реальнішим принаймні зараз. Якщо говорити про національну стратегію дій підприємств текстильної промисловості, то її можна назвати: імортозаміщувальний підхід.
Для нормальної роботи текстильній галузі, потрібні Investments. Згідно з даними Держкомстату, Об'єм інвестицій до легкої промисловості України (що включає в себе інвестиції промисловість в економіці України, (а це приблизно 1,5%) ясно видно, що галузь не отримує достатніх для свого розвитку інвестицій. Також ясно, що на об'єм інвестицій в українську економіку в цілому дуже впливають міжнародні уявлення про Україну, як про державу з нестабільною політичною ситуацією, з не реформованим законодавством в текстильну промисловість) дорівнює 0,8% від усіх інвестицій які вкладені в українську економіку.
текстильна промисловість україна сировинний
Висновок
Отже, провідною галуззю легкої промисловості с текстильна промисловість, яка представлена бавовняними, вовняними та лляними виробництвами.
Географічне розміщення текстильної промисловості дуже нерівномірне. Виробництво бавовняних тканин концентрується в Херсонській області (70%), льняних на Волині (в Рівненській області - 56%, Житомирській - 44%), шовкових у Київській (64%) та Херсонській області (23%); вовняних у Чернігівській області (38%) і Донецько-придніпровському економічному районі (30%).
На розміщення підприємств текстильної промисловості великий вплив має науково-технічний прогрес. Це позначається передусім на концентрації виробництва, на зміні його сировинної бази.
У структурі текстильної промисловості України найбільш вагоме місце посідає бавовняна галузь. Для неї характерне віддалення від сировинної бази і навіть споживачів. Бавовняна галузь у своїй структурі має прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбувально-обробне вирибництво.
Література
1. Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. - Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954-1989.
2. Смирнов Д. Пути ближайшего развития текстильной промышленности Украины, ж. Хозяйство Украины, ч.2 - 3, 1926;
3. Про районування текст. промисловості, ж. Господарство України, ч.8 - 9, 1930;
4. Винар Б. Укр. текст. промисловість, ж. Укр. Господарник, ч.4, 1954;
5. Горелик Л. Вопросы экономики легкой промышленности Украинской ССР. К. 1956;
6. Пажитков К. Очерки истории текстильной промышленности дореволюционной России. М. 1958;
7. Нестеренко О. Розвиток промисловості на Україні, ч. І, II.К. 1959, 1962;
8. Дерев'янк і н Т. Мануфактура на Україні в кін. XVIII - першій половині XIX ст.к. 1960;
9. Легка промисловість Укр. РСР за 50 років радянської влади. К. 1967;
10. Размещение отраслей текстильной промышленности СССР. М. 1974
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Загальна характеристика текстильної промисловості України. Сучасний рівень розвитку та особливості розміщення текстильної промисловості. Основні проблеми та перспективи розвитку текстильної промисловості. Інтеграція України до світового ринку текстилю.
курсовая работа [434,6 K], добавлен 24.11.2008Огляд сучасного стану текстильної промисловості України. Загальна характеристика заданого асортименту тканини. Розгляд основних правил підбору виду переплетення для заданого асортименту. Визначення структурних показників та проектування кромок тканини.
курсовая работа [339,7 K], добавлен 19.09.2014Місце хлібопекарської промисловості України в галузі харчової промисловості. Характеристика технології виготовлення пшеничного хліба на прикладі Київського хлібокомбінату. Аналіз сировинних матеріалів, знайомство з новітніми технологіями в хлібопеченні.
курсовая работа [997,2 K], добавлен 01.03.2013Галузі у промисловості будівельних матеріалів. Асортимент, вимоги стандартів на продукцію. Характеристика вихідних матеріалів і паливно-енергетичного комплексу. Вибір та обґрунтування способу виробництва. Опис цеха випалу клінкера та основного обладнання.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 13.05.2014Поняття ядерного паливного циклу. Категорії відходів, їх зберігання і переробка. Використання радіації в медицині. Радіологічні проблеми в гірничовидобувній та будівельній промисловості. Застосування радіаційних технологій в харчовій промисловості.
контрольная работа [55,1 K], добавлен 21.12.2010Особливості і фактори розміщення атомної енергетики України, основні етапи і сучасні проблеми розвитку атомної енергетики України, територіальна організація атомної енергетики України, перспектива розвитку і розміщення атомної енергетики України.
курсовая работа [36,0 K], добавлен 04.03.2004Особливості об’єктів автоматизації харчової промисловості. Принципова технологічна схема барабанного котла. Характеристика бурякоцукрового заводу, стадії виробництво цукру. Технологічна схема тракту подачі буряка та відділення очищення дифузійного соку.
курсовая работа [4,6 M], добавлен 04.04.2012Класифікація та призначення текстильних волокон. Технологія одержання пряжі. Будова, властивості, методи опорядження та створення тканини на ткацькому верстаті. Асортимент швейних виробів, етапи їх виготовлення. Опис обладнання у швейному виробництві.
реферат [914,8 K], добавлен 26.11.2010ЗАТ "Криворізький суриковий завод" - одне з підприємств хімічної промисловості України. Особливості технології виробництва. Ризики розробки, впровадження, супроводу системи автоматизації. Протоколи обміну, параметри їх налаштування для системних зв’язків.
отчет по практике [507,0 K], добавлен 05.12.2012Метал як один з найбільш поширених матеріалів, що використовує людина в своїй діяльності, історія його освоєння та сучасний розвиток промисловості. Перші спроби промислового отримання заліза і сталі. Фізико-хімічні процеси плавлення чавуна в печі.
реферат [370,1 K], добавлен 26.09.2009
