Техніко-економічне обґрунтування реконструкції асфальтобетонного заводу з організацією виробництва сумішей

Показником ефективності процесу змушеної евакуації є час, протягом якого люди можуть при необхідності покинути окремі приміщення й будинок у цілому.

Безпека змушеної евакуації досягається у випадку, якщо тривалість евакуації людей з окремих приміщень або будинків у цілому буде менше тривалості пожежі, після закінчення якої виникають небезпечні для людини впливи.

Короткочасність процесу евакуації досягається конструктивно-планувальними й організаційними рішеннями, які нормуються відповідними нормативними документами.

Через те, що при змушеній евакуації не кожні двері, сходи або прорізи в стінах можуть забезпечити короткочасну й безпечну евакуацію (тупиковий коридор, двері в сусіднє приміщення без виходу, віконний проріз і ін.), норми проектування обумовлюють поняття «евакуаційний вихід» і «евакуаційний шлях».

Відповідно до норм (СНиП П-А. 5-62, п.4.1) евакуаційними виходами вважаються дверні прорізи, якщо вони ведуть із приміщень безпосередньо назовні; у сходову клітку з виходом назовні безпосередньо або через вестибюль; у прохід або коридор з безпосереднім виходом назовні або в сходову клітку; у сусідні приміщення того ж поверху, що володіють вогнестійкістю не нижче III ступені, та не містять виробництв, що ставляться по пожежній небезпеці до категорій А, Б і В, і мають безпосередній вихід назовні або в сходову клітку [32].

Всі прорізи в стінах, у тому числі й дверні, що не володіють зазначеними вище ознаками, не вважаються евакуаційними й у розрахунок не приймаються.

До евакуаційних шляхів відносять такі, які ведуть до евакуаційного виходу й забезпечують безпечний рух протягом певного часу. Найпоширенішими шляхами евакуації є проходи, коридори, фойє й сходи. Шляхи сполучення, пов'язані з механічним приводом (ліфти, ескалатори), не ставляться до шляхів евакуації, тому що всякий механічний привід пов'язаний із джерелами енергії, які можуть при пожежі або аварії вийти з ладу.

Запасними виходами називають такі, які не використовуються при нормальному русі, але можуть бути використані, якщо буде потреба при змушеній евакуації. Установлено, що люди звичайно користуються при змушеній евакуації входами, які ними використовувалися при нормальному русі. Тому в приміщеннях з масовим перебуванням людей запасні виходи в розрахунок евакуації не приймаються[32].

Основними параметрами, що характеризують процес евакуації з будинків і споруд, є:

щільність людського потоку (D);

швидкість руху людського потоку (v);

пропускна здатність шляху (Q);

інтенсивність руху (q);

довжина евакуаційних шляхів, як горизонтальних, так і похилих;

ширина евакуаційних шляхів.

Крім розмірів евакуаційних шляхів і виходів, норми регламентують їхні конструктивно-планувальні рішення, що забезпечують організований і безпечний рух людей.

Пожежна небезпека виробничих процесів у промислових будинках характеризується фізико-хімічними властивостями речовин, що утворюються у виробництві. Виробництва категорій А и Б, у яких обертаються рідини й гази, становлять особливу небезпеку при пожежах завдяки можливості швидкого поширення горіння й задимлення будинків, тому довжина шляхів для них є найменшою. У виробництвах категорії В, де звертаються тверді горючі речовини, швидкість поширення горіння менше, строк евакуації може бути трохи збільшений, а отже, і довжина шляхів евакуації буде більшею, ніж для виробництва категорій А и В. У виробництвах категорій Г и Д, розташованих у будинках I і II ступенів вогнестійкості, довжина шляхів евакуації не обмежується.

При нормуванні виходили з того, що кількість евакуаційних шляхів, виходів і їхніх розмірів повинні одночасно задовольняти чотирьом умовам:

1) найбільша фактична відстань від можливого місця перебування людини по лінії вільних проходів або від дверей найбільш віддаленого приміщення 1_ф до найближчого евакуаційного виходу повинна бути меншою або дорівнювати необхідній по нормах 1_тр

2) сумарна ширина евакуаційних виходів і входів, передбачених проектом, повинна бути більшою або дорівнювати необхідній по нормах

3) кількість евакуаційних виходів і входів за міркуваннями безпеки повинна бути, як правило, не меншею двох.

4) ширина евакуаційних виходів і входів не повинна бути меншою або більшою значень, передбачених нормами [32] .

Звичайно у виробничих будинках довжину шляхів евакуації вимірюють від найбільш віддаленого робочого місця до найближчого евакуаційного виходу. Найчастіше ці відстані нормують у межах першого етапу евакуації. При цьому побічно збільшується загальна тривалість евакуації людей з будинку в цілому. У багатоповерхових будинках довжина шляхів евакуації в приміщеннях буде меншою, ніж в одноповерхові. Це зовсім правильне положення дане в нормах.

Ступінь вогнестійкості будинку також впливає на довжину евакуаційних шляхів, тому що вона визначає швидкість поширення зони горіння по конструкціях. У будинках I і II ступенів вогнестійкості довжина шляхів евакуації за інших рівних умов буде більшою, ніж у будинках III, IV і V ступенів вогнестійкості.

Ступінь вогнестійкості будинків визначається мінімальними межами вогнестійкості будівельних конструкцій і максимальними межами поширення вогню по цих конструкціях.

Довжина шляхів евакуації для суспільних і житлових будинків передбачається, як відстань від дверей найбільш віддаленого приміщення до виходу назовні або в сходову клітку з виходом назовні безпосередньо або через вестибюль. Звичайно при призначенні величини граничного видалення враховуються призначення будинку й ступінь вогнестійкості. Згідно Снип П-Л.2-62 «Суспільні будинки», довжина шляхів евакуації до виходу в сходову клітку незначна й задовольняє вимогам безпеки.

Виконаємо розрахунок ширини проходів і сходових маршів, а також загальний час евакуації людей з адміністративного корпусу [33] .

Вихідні дані:

§ одноповерховий адміністративний корпус,

§ найбільш вилучене робоче місце перебуває на відстані L = 40 м,

§ шлях руху людського потоку складається із двох горизонтальних ділянок (поздовжньої та поперечної),

§ чисельність працюючих - M = 26 чоловік,

§ мінімальная ширина одного потоку - с = 0,5 чол/хв,

§ швидкість руху потока людей - х = 20 м/хв,

§ людський поток - рівномірний.

Визначимо кількість людей, прихожих на один прохід:

, (12.1)

де n_пр = 2 - кількість проходів (ділянок)

Визначаємо тривалість євакуації при максимальній відстані та прийнятій швидкості руху потока людей:

; (12.2)

Для визначення ширини кождного проходу, спочатку визначаємо сумарну ширину всіх проходів:

, (12.3)

де ш = 20 чоловік/хвилину - середня пропускна здатність одного потоку;

.

Тоді ширина кожного із двох проходів складатиме:

. (12.4)

Визначена ширина проходу значно менша за нормовану ширину проходів, сходових маршів та дверей, яка, згідно з [34]складає не більше 2,4 м. Приймаємо ширину проходу, що дорівнює 1,5 м та передбачаємо поручні з двох боків сходового маршу, згідно п. 3.5 [34].

13. Розробка заходів з ресурсозбереження