Технологія виготовлення виробів з синтетичного каміння

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України Кам'янець-Подільський індустріальний коледж

Технологія виготовлення виробів з синтетичного каміння

Кам'янець-Подільський 2010



Зміст

Вступ

Кодування курсових проектів

1. Сировина та її характеристика

1.1 Класифікація природного каменю

1.2 Характеристика 5 видів каміння

1.3 Вибір сировини і характеристика властивостей

2. Використання в промисловості

2.1 Область і місце використання



ВСТУП

Курсове проектування здійснюється згідно індивідуального завдання, яке видається кожному студенту. В завдані вказується тема проекту і вихідні дані для проектування:

1. Найменування виробу, його характеристика(кількість, розміри, якість).

2. Обладнання для виконання проекту.

3. Характеристика матеріалу.

Курсовий проект складається з пояснювальної записки і графічних доповнень. Пояснювальна записка 20-30 аркушів формату А4. В тексті необхідно мати 5-6 доповнюючи малюнків і схем. Графічні доповнення виконуються на форматі А1 і включають:

* Технологічну карту виробу

* Технологічні схеми і плани розміщення обладнання

* Конструктивно кінематичні схеми одиниць обладнання

Курсовий проект виконується згідно графіка з рубіжним контролем. По закінченню проектування проводиться захист курсового проекту.



Кодування курсових проектів

1 2 3 4 5 6

КП ТО 01 02 03 ПЗ

1- Курсовий проект

2- Предмет (технологія обробки)

3- Номер теми (по журналу)

4- Номер комплексу

01- обробка дорогоцінного каменю

02- обробка ювелірно-декоративного каменю

03- обробка облицювального каменю

5- Номер обладнання

01- розпилювання

02- шліф-полірування

03- універсальне

04- галтовочне

05- свердління (механічне)

06- гранування

07- свердління (ультразвукове)

6- Пояснювальна записка



РОЗДІЛ І. СИРОВИНА ТА ЇЇ ХАРАКТЕРИСТИКА

1.1 Класифікація природного каміння

З давніх часів люди намагались класифікувати каміння по красі і прозорості. Перші класифікації виникли в Римській імперії, після цього і у середньовічні Європі.

На даний момент в Україні використовується класифікація Кіевленко яка більш вдосконалена, ніж інші і відповідає вимогам на теперішній час.

Основою класифікації ювелірних і декоративних кольорових каменів являється їх цінність. По цьому принципу камені розділені:

1. Ювелірні (дорогоцінні)

2. Ювелірно-декоративні

3. Декоративні

В кожній групі камені розташовані в порядку зменшення їх вартості на зовнішньому ринку.

Самоцвіт або дорогоцінний камінь немає чіткого визначення. До дорогоцінного каміння відносять красиві і рідкі мінерали з високою твердістю.

Завдання на курсовий проект передбачає характеристику синтетичного каміння.

Класифікація Кіевленко

Ювелірне каміння:

1 порядок: алмаз,рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит.

2 порядок: демоктоїд, сапфір рожевий та жовтий, опал благородний чорний, шпінель благородна, жадеїт.

3 порядок: аквамарин, берил, опал благородний білий та вогняний, танзаніт, топаз рожевий, хризоберил, циркон, шпінель, місячний камінь.

4 порядок: аметист, кварц димчастий, кварц рожевий, гірський кришталь, топаз блакитний, винний та безкольоровий, хризоліт, бірюза, цитрин.

Ювелірно-декоративне каміння:

1 порядок: лазурит, жадеїт, малахіт, нефрит, чароїт.

2 порядок: агат, амазоніт, опал, сердолік, халцедон, польові шпати, яшма.

Декоративно-облицювальне каміння:

Закаменіле дерево, авантюринова ний кварц, кольоровий мармур, граніт, мармуровий онікс.

1.2 Характеристика 5 видів каменю

Кварц

Кварц -- мінерал класу простих оксидів і гідроксидів, головний мінерал сімейства кремнезему, широко розповсюджений в літосфері. Складається з діоксиду кремнію каркасної будови. Кварц - один із найбільш поширених мінералів у земній корі, породоутворюючий мінерал більшості магматичних і метаморфічних порід.

Склад і властивості

Діоксид кремнію. Містить у невеликих кількостях домішки Аl, Fe, Са, Mg, Ti, Na, K, Li, OH і інш.

Встановлено 12 поліморфних модифікацій кристалічного SiO2, з них основні б-кварц, в-кварц, в2-тридиміт, в-кристобаліт. Чистий кварц безбарвний, прозорий (гірський кришталь), залежно від домішок набуває чорного (моріон), фіолетового (аметист) та інших відтінків.

Кварц є п'єзоелектрикою та піроелектрикою. (див. п'єзокварц) Кварц - один з найміцніших та стійких мінералів. Твердість 7,0-7,25. Густина 2,65. Основні різновиди кварцу: гірський кришталь, цитрин, аметист, халцедон, агат.

Генезис

Кварц - полігенний мінерал. Утворюється з магматичних розплавів, багатих SiO2 (гранітоїди, кварцові порфіри, пегматити), газово-рідинних флуористих флюїдів (пегматити, гнейси) і водних лужно-хлоридних і бікарбонатних розчинів (рудоносні і нерудні кварцові жили) при гідролізі силікатних г.п. в областях активного вулканізму (повторні кварцити).

Морфологія

Для кристалів кварцу характерна тригональна сингонія. Кристали -- шестигранні призми, з одного кінця (рідше з обох) увінчані шести-- чи тригранною пірамідальною голівкою, яка поєднує межі двох ромбоедрів. Часто у напрямку до голівки кристал поступово звужується. Характерною рисою є наявність на гранях призми характерного поперечного штрихування. У магматичних і метаморфічних гірських породах кварц утворює неправильні ізометричні зерна, зрощені з зернами інших мінералів; його кристалами часто інкрустовані порожнечі та мигдалини в ефузивних породах. У осадових породах -- конкреції, прожилки, секреції, щітки дрібних коротко призматичних кристалів на стінках порожнин у вапняках та інших породах. Також уламки різної форми і розмірів, галька, пісок.

Збагачення

Основний метод збагачення кварцу - флотація. Перед флотацією застосовують обтирку і знешламлювання. Вилучення кварцу з пісків ведуть на концентраційних столах, гвинтових сепараторах, магнітною сепарацією.

Застосування

Кварцові концентрати використовуються в скляній і легкій промисловості, в електронній і радіотехнічній промисловості, в хімічній і машинобудівній промисловості і навіть як конструкційний матеріал у космічній техніці.

П'єзоелектричні властивості кварцу використовуються у фонографах, а також як основа кристалічних осциляторів у електроніці, наприклад, у електронних годинниках.

Чисті відміни застосовують в радіотехніці, оптиці, забарвлені як напівдорогоцінний і виробний камінь. Скляні піски, пісковики, кварцити - осн. сировина для виробн. скла, динасу, буд. матеріалів, кераміки, феросиліцію, карбіду кремнію, флюсу в металургії, абразивів; особливо чистий жильний К. і гірський кришталь використовують для термостійкого оптичного і технічного скла, моно кристальний гірський кришталь - як п'єзо оптична сировина для радіоелектроніки і оптики; однорідний халцедон - в приладобудуванні. Красиво забарвлені прозорі різновиди кварцу - ювелірні камені IV порядку, кольорові халцедони (агати) - ювелірно-виробні, кольорові кварцити - облицювальні камені. Якість кварцової сировини для силікатних виробів визначається вмістом кремнезему і шкідливих домішок, головним чином Fe, Al. (%).

Різновиди кварцу

кварц авантюриновий (авантюрин);

кварц аморфний (тонкозернисті агрегати кварцу);

кварц безбарвний (кришталь гірський);

кварц білий склуватий (кварц);

кварц благородний (стара ювелірна назва бразильського кришталю гірського);

кварц бразильський (застаріла назва кварцу димчастого);

кварц вавілонський (кварц із східцеподібним наростанням граней, зумовленим чергуванням ромбоедрів і призм);

кварц високотемпературний (кварц, який утворюється при температурі понад 5730С); кварц волокнистий (халцедон);

кварц вонючий (кварц, який про розколюванні виділяє неприємний запах);

кварц голубий (зерна кварцу в деяких вивержених і метаморфічних породах голубого кольору, який зумовлений розсіюванням світла тонкими включеннями рутилу і пилоподібними частинками невизначених речовин; особливо поширений у чарнокітах);

кварц димчастий (прозорий кварц димчасто-жовтого, буруватого, сіруватого кольору - раухтопаз); кварц жирний (молочно-білий кварц з жирним блиском);

кварц залізистий (кварц червоного або жовто-бурого кольору з розсіяними включеннями гематиту або ґетиту);

кварц звичайний (кварц);

кварц зірчастий (1. кварц, у якому проявляється явище астеризму; 2. зірчасті агрегати кварцу з Ісполінових гір у Чехії);

кварц ковпаковий (кварц у шапці);

кварц комірковий (комірчасті, тріщинуваті агрегати кварцу, в основному псевдоморфози по таблитчастому кальциту й бариту);

кварц лазуровий (кварц з включеннями крокідоліту);

кварц молочний (молочно-білий, майже непрозорий кварц з жирним блиском);

кварц низькотемпературний (кварц, який утворюється при температурі нижче 5730С);

кварц опалоподібни (Єнцшит);

кварц оптичний (гірський кришталь і моріон, які застосовуються при виготовленні оптичних приладів);

кварц перлинний (кварц з перламутровим полиском);

кварц пірогенний (кварц); ,

кварц-резунець (місцева уральська назва кварцу, який легко розколюється по тріщинах на гострокутні уламки);

кварц родузитовий (волокнистий глаукофан, зцементований кварцом); кварц рожевий (відміна кварцу світло-рожевого кольору);

Рутил

Назва - від лат. rutilus - червонуватий. Син. - ґалітциніт, кажуеліт, кахуеліт, каюеліт, руда титанова, титаншерл, едісоніт.

Загальна характеристика

Містить (%): Ті - 60,0; О2 - 40,0. Ізоморфні домішки: Cr, Nb, Та, V, Sn. Різновиди Р.: стрюверит - містить домішку Ta2O5 до 47%; ільменорутил Nb2О5 до 42%; нігрин - залізистий рутил. Сингонія тетрагональна. Дитетрагонально-дипірамідальний вид. Густина 4,3. Тв. 6,0-6,75. Бурого або червоного кольору. Блиск алмазний, металічний. Прозорий у невеликих уламках. Риса жовта, бура. Кристали призматичні, стовпчасті до голчатих. Грані призми покриті вертикальною штриховкою. Звичайні двійники. Утворює епітаксичні зростки з магнетитом, гематитом, ільменітом, голчастими і волосоподібними вростками в кварці («стріли Амура», «волосся Венери»), гранаті. Тонкозернистий агрегат Р. входить до складу псевдоморфоз по мінералах Ti (лейкоксен).

Поширення

Зустрічається найчастіше в метаморфічних породах, бідних на СаО, та у метасоматичних утвореннях і вивержених породах як акцесорний мінерал. Інколи зустрічається у пегматитах і деяких гідротермальних родовищах разом з кварцом. Руда титану. Є в метаморфічних породах, жилах, розсипищах.

Розповсюдження: альпійські райони Австрії та Швейцарії, пегматити Уралу (РФ), шт. Півн. Кароліна, Флорида (США), чорні піски Нового Півд. Уельсу, південь Квінсленду (Австралія). В Україні є у Придніпров'ї, на Волині.

Одержання

З титано-цирконієвих руд розсипів Р. вилучається гравітаційними методами. Доводка - магнітною й електричною сепарацією, збагаченням на концентраційних столах; флотацією.

Різновиди

Розрізняють:

Рутил голчастий,

Рутил залізистий (нігрин),

Рутил залізний (різновид рутилу, який містить до 11% Fe2O3),

Рутил ніобіїстий (різновид рутилу, який містить до 5% ніобію і дещо менше танталу),

рутилогематит (суміш оксидів заліза і титану),

Рутил танталистий (різновид рутилу, який містить 15,44% Ta2O5 i 8,64% Nb2O5).

Титаніт

Титаніт, сфен це - мінерал, острівний силікат титану і кальцію. Назва походить від хімічного елемента титану, що входить до складу мінералу. Синонім сфен (грец.. УцЮн - клин) - пов'язані з будовою кристала.

Властивості двозаломлення +0,105 - 0,135. Дисперсія 0,051. Поліхроїзм: у зеленого - від безбарвного до зеленого, у жовтого - сильний, безбарвний - жовтий - рожево-бежевий. Люмінесценція відсутня. Кристали мають конвертообразну форму з клиноподібним перетином. Утворює зернисті, голчасті, радіально-променисті агрегати. Акцесорний мінерал гранітів, лужних магматичних порід, зустрічається також у гнейсах, кристалічних сланцях, кварцових жилах, а також у силікатно-карбонатних породах як результат контактового метаморфізму. Часто наростає на інші мінерали, також утворює тонку вкраплених в породі, в окремих випадках - суцільні маси (зазвичай в лужних магматичних породах). Склад (%): СаО - 28,6, Тi02 - 40,8, Si02 - 30,6. Родовища зустрічаються майже повсюдно. У Росії широко поширений на Уралі, в апатитових родовищах на Кольському півострові. Вперше в Росії був описаний Г. Розе в 1842 році.

Родовища сфена ювелірної якості відомі в Мексиці та Бразилії. Красиві колекційні зразки коричневого кольору зустрічаються на Уралі, жовто-зелені - в Норвегії, безбарвні і темно-коричневі - у Швейцарії, жовті й червонуваті - в Італії.

Сфен можна сплутати з багатьма ювелірними каменями.

Застосування Потенційний рудний мінерал титану (включає до 24,5% титану). В якості руди використовується при виробництві металу стратегічного значення титану, застосовуваного в авіаційній та оборонної промисловості.

Прозорі різновиди - напівкоштовні камені. Відрізняється яскравою грою і алмазним блиском.

Гранати

За складом розрізняють шість видів граната: вогненно-червоний піроп, жовтуватий або зеленуватий гроссуляр, помаранчевий спессартін, прозорий меловатий, пурпурний або фіолетово-червоний альмандин, смарагдово-зелений уваровіт, зелений, буро-червоний або чорний андрадит.

Яскраво-червоні гранати в старовину називалися карбункулами («вуглинками»). На Русі гранати мали назву «червчатий яхонт». Прозорий золотисто-зелений гранат, який зустрічається на Уралі, називають демантоїд («подібним алмазу») за кольорові переливи. Часто всі червоні різновиди називають «гранатами», а всі зелені - «олівінами».

Вважалося, що гранат веселить серце, надає бадьорість і оптимізм. Хто носить гранат - набуває владу над людьми. Вагітним жінкам камінь забезпечував благополучні роди, давав життєві сили.

Гранат також вважають каменем закоханих. Подарунок персня з гранатом символізував запевнення в дружбі, любові, вдячності. Неповнолітнім, а також дорослим при дітях носити гранат не рекомендують, так як він будить у людині і навколо нього любовні пристрасті. Гранат лікує серце, мозок і пам'ять.

Назва «гранат» походить від латинського Bagranurn - крупинка, зерно. Інші назви мінералу і його різновидів: шорломіт, Мелані, лейкогранат, карбункул, червець, Веніс, бечета, уральський гранат. Гранатами називають кілька мінералів, в числі яких піроп, альмадін, гроссуляр, спессартін та ін Гранат дуже схожий, формою і кольором, на зерна в плодах гранатового дерева. Старе російська назва граната - „Веніс”.

Походження назв окремих мінеральних видів різна. Наприклад, піроп (від грецького - подібний вогню) - за темно-червоний колір.

Генетична класифікація. За загальноприйнятою класифікацією гранати відносяться до магматичним породам. Піроп - знаменитий чеський гранат, альмандин - пурпурово-червоний з ліловим відтінком камінь, демантоїд - з яскравим блиском, дуже привабливий камінь, грассуляр - граніт зеленуватого кольору, який отримав свою назву від латинського "гроссула '(аґрус). Криваво-червоні піропи користуються величезною популярністю. Зазвичай гранат є істотно - складовою частиною метаморфічних порід.

Склад. Класифікаційна група силікатів острівної структури, що об'єднує 6 мінеральних видів: * піроп Mg3Al2 [SiO4] 3, * альмандин Fe3Al2 [SiO4] 3, * спессартін Mn3Al2 [SiO4] 3, * уваровіт Ca3Cr2 [SiO4] 3, * гроссуляр Ca3Al2 [SiO4] 3 , * андрадит Ca3Fe2 [SiO4] 3. У природі гранати зустрічаються зазвичай у вигляді твердих розчинів і часто містять домішки заліза, титану, ванадію та ін.

Фізичні властивості: а) колір: гранати відомі всіх кольорів, окрім синього: піроп зазвичай темно-червоний; альмандин - рожевий або вишневий; уваровіт - яскраво-зелений, рожевий, безбарвний; андрадит - червоно-бурий, коричневий, б) твердість: 6 , 0 - 7,5, в) щільність: 3,2 - 4,3 г/см3, г) ступінь прозорості: від прозорого до непрозорого. Бездефектні світло фарбованим кристали прозорі, а густоокрашення просвічують лише в тонкому шарі, д) блиск: від скляного до смолистого (у демантоїд і топазоліта до алмазного).

Особливості освіти. Гранати - типово ендогенні мінерали. Піроп утворюється в деяких вивержених породах, зокрема, кімберлітах. Альмандин - характерний мінерал кристалічних сланців, зустрічається також у деяких пегматитах. Гранати гроссуляр - андрадітового ряду характерні для вапняних апатиту. Уваровіт - рідкісний мінерал хромітових руд, що залягають в ультра основних породах.

Родовища. Найбільші піропи (468,5 і 633,4 карат) були знайдені в делювіальних відкладах гір Центральночеської області. Піроп - високотемпературний, магматичний мінерал, зустрічається в ультраосновних породах. Накопичується в розсипах.

Протягом тривалого часу піроп добували з унікальних розсипних родовищ гір Центральночешської області, а також алмазоносних кімберлітових трубок Східної та Південної Африки. У нашій країні піроп, спільно з хризолітом і алмазом знаходять в родовищах Якутській алмазоносних провінції. Спессартін - поширений мінерал. Названий по місцевості Шпессарт в Баварії, де він був виявлений вперше.

Застосування. Гранат використовується в техніці як напівпровідниковий матеріал. Раніше всі гранати обробляли у формі кабошонів. Залізні, непрозорі гранати використовуються в абразивному промисловості. Особливо модні були гранати в епоху романтизму, а в давнину на поверхні великих відшліфованих гранатів вирізали зображення богів, володарів, портрети рідних і близьких - це були прекрасні геми, що говорять про високу майстерність художників-граверів, вони понині збереглися в музеях світу.

На Сході вважали, що гранати мають лікувальні властивості - їх рекомендували при захворюваннях з високою температурою, при запаленні горла, при тривалих головних болях. При постійному носінні, гранат створює у свого власника позитивні емоції. Гранат приносить щастя тим, хто народився під знаком барана та скорпіона. Народженим під знаком тільця і раку гранат не рекомендується.

Лікувальні властивості Вважається, що при захворюваннях легеневої системи (особливо при бронхітах) гранат слід носити на шиї оправлені у срібло. При високій температурі, захворюваннях горла, систематичних головних болях допомагає гранат, оправлений у золото і носиться на середньому пальці правої руки.

Магічні властивості Про магічних властивостях граната розповідають справжні легенди. Перш за все, цього каменю приписуються здатності давати своєму власникові владу над людьми. У деяких країнах прикраси з гранатами носить кожна дівчина, оскільки вважається, що камінь притягає щасливу любов.

У середньовічній Європі гранат носили тільки чоловіки, тому що вважали його амулетом, що охороняє від поранень і каліцтв.

Але найголовнішим властивістю граната у всіх народів вважається вміння викликати сильні пристрасті у свого власника. Енергійним, пристрасним, з величезної емоційної віддачею людям цей камінь (особливо червоного кольору) приносить щастя, удачу, успіх, викликає творчий підйом. Якщо власник граната потрапив у важкі обставини, камінь допоможе йому холоднокровно і рішуче впоратися з будь-якими неприємностями.

Мінерал не можна носити безініціативною, емоційно млявим і ледачим людям - їх він здатний вимотати, від чого вони можуть отримати серйозні нервові захворювання.

Червоні гранати допомагають більшості жінок стати спокійними, розважливими і мудрими. Зелені гранати сприяють тому, щоб їх власник навчився правильно розподіляти час і кошти.

При постійному носінні гранат створює у власника піднесений настрій, однак якщо людині потрібно розслабитися і відпочити, виріб з цим каменем слід зняти і не носити кілька днів.

Астрологи стверджують, що гранат - найкращий помічник Козерогів, які за своєю природою люблять працювати з повною віддачею. Добре допомагає камінь вогненним знаків: Стрільцеві і Льву, за винятком Овна, оскільки люди, що народилися під цим знаком, запальні, але швидко заспокоюються, гранату ж потрібен постійний загострення пристрастей.

Напористим Тельцям і активним Овнам можна носити тільки червоний гранат. Водним знаках (Рак, Риби) гранат носити не слід. Повітряним (Терези, Водолій) потрібно носити зелені камені.

Про таємничу силу граната ходили легенди. Вважалося, що він веселить серце, надає бадьорість і оптимізм. Вагітним жінкам гранат забезпечує благополучні та легкі роди. У свій час вважалося, що гранат - прекрасна прикраса для молодих дівчат, проте, його вважали за краще мати головним чином чоловіки, так як цей камінь мав зберігати від ран.

Гранат, який носили в якості персня, забезпечував володарю добре відношення друзів, відводить небезпеку, оберігає від зради. Карбункул позбавляє від чорних думок, саме тому деякі астрологи рекомендують його скорпіонам. У лікувальних цілях гранат використовувався для зупинки кровотечі. Гранат вважався каменем закоханих. Подарунок персня з гранатом символізує запевнення в дружбі, любові, вдячності. Червоний піроп - камінь, який приносить успіх пристрасним і активним людям.

Талісмани та амулети Гранат - талісман скульпторів, художників, поетів, музикантів, модельєрів, режисерів, акторів, тобто всіх тих людей, чий успіх залежить від повної віддачі і пристрасності.

Фіаніт

Являє собою діоксид цирконію, кристалізується в кубічній сингонії ZrO2, стабілізований добавками оксиду марганцю, кальцію та ітрію. Показник заломлення (2,15 - 2,25), тобто близький до алмазу (2,417 - 2,419), тому віч-на-віч важко розрізнити ці два мінерали. Дисперсія у фіаніту 0,06. Для фарбування безбарвного діоксиду цирконію в різні кольори додаються перехідні і рідкоземельні елементи. Добавки оксидів металів впливають на колір фіаніту: Метал Колір Церій жовтий помаранчевий червоний Хром зелений Неодим пурпурний Ербій рожевий Титан золотисто-коричневий Походження назви Назва фіаніт отримав на честь Фізичного інституту Академії наук СРСР (ФІАН), де вперше був синтезований, але назва практично не використовується за межами СРСР і країн соцтабору. За кордоном цей матеріал частіше називають - джевалітом, даймонскваем і цірконітом. У деяких випадках, особливо в перекладах з іноземних мов, фіаніт називають цирконієм або цирконом, що створює плутанину, тому що фіаніт є імітує алмаз синтетичним матеріалом, циркон - ніяк не пов'язаний з ним жовто-коричневий мінерал, а цирконій - хімічний елемент.

Застосування фіаніти часто використовують в ювелірній справі. Фіанітовими вставками можуть прикрашатися ювелірні вироби із золота. У біжутерії вони застосовуються для контрасту прозорості або кольору головною вставки (центру композиції), або як імітація діамантів. Використовуються також у стоматології при керамічному напилені і в хімічній промисловості.

1.3 Вибір сировини і характеристика фізико-хімічних властивостей

ювелірний дорогоцінний кінематичний камінь

Колір залежить від хімічного складу каміння.

Блиск - це здатність відображати падаюче на камінь світло.

Прозорість - це здатність пропускати крізь себе найбільшу кількість світла.

Густина - це відношення ваги мінералу до його об'єму.

Твердість - це здатність мінералу чинити опір силі яка на нього діє.

Спайність - це властивість мінералу розколюватись по певним напрямках.

Потужність - це здатність мінералу чинити опір зовнішнім силам.

Злам - це поверхня пройшла не по спайності.

Оптичні властивості - відіграють головну роль для ювелірного каміння.

Показник заломлення - відношення sin кута падіння світла до sin кута відбивання.

Іризація - це райдужні переливи кольорів.

Авактюрисценсія - яскрава кольорова гра блискучих відображень світла.

Люмінісценсія - складове поняття, яке охоплює будь-яке освітлення речовин, під впливом випромінювання, або інших фізичних дій.

Колір - це перше що кидається в очі при погляді на камінь, це відображення певної частини світла. Він визначається візуально. Для більшості мінералів їх колір не може служити діагностичною ознакою, так як багато з них мають однакове забарвлення, а деякі виступають в декількох кольорах.

Причиною різних забарвлень є світло, тобто електромагнітні коливання, які лежать в даному інтервалі довжини хвиль. Краса більшості ювелірних каменів в значній мірі залежить від їх кольору.



РОЗДІЛ ІІ. ВИКОРИСТАННЯ В ПРОМИСЛОВОСТІ

2.1 Область місце використання

З давніх часів камінь привертав до себе увагу людини. Спочатку первісні люди в кам'яний вік використовували камінь, як знаряддя праці, або захисту від ворогів і спосіб добування їжі. Камінь відігравав велику роль у житті людини, йому поклонялись, з нього виготовляли ідолів, фігурки богів, амулети. Поступово у первісних людей почало розвиватись відчуття краси.

Були широко розповсюджені різні персні, прикраси, кольоровим камінням почали прикрашати зброю, посуд, одежу, житло.

У священних індійських книгах „ Веди ” згадуються багато дорогоцінних каменів. За легендами краплини крові богів, які борються, падали на пісок священного Гангу, перетворюються в рубіни і гранати.

Стародавні індуси вважали, що алмази утворились з „ П'яти початків природи ” землі, води, неба, повітря, енергії. В стародавні індії особливо цінувались камені червоного кольору, на Сході - синього, а у Єгипті - зелені.

На наші території самі стародавні ювелірні вироби з дорогоцінними каменями знайдені в Грузії, Вірменії, Азербайджані.

Обробка дорогоцінного каміння в давні часи була не важкою, як правило вона обмежувалась обколюванням каменю і його шліфуванням.

Размещено на Allbest.ru