Розвиток поліграфічного виробництва на Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Виникнення і розвиток письма

2. Шрифт та його використання

3. Історія виникнення книгодрукування на Україні

4. Основи та розвиток поліграфічного виробництва на Україні

1. Виникнення і розвиток письма

Мова і письмо з'явилися не водночас. Звукова мова виникла, можливо, 2 млн. років тому. Письму ж не більше 6--7 тис. років.Письмо -- це система умовних лінійних (графічних) знаків для передавання тих чи інших елементів мови. Сама мова є знаковою системою відносно дійсності, а письмо -- це знакова система відносно звукової мови (отже, письмо -- це знаки знаків).Письмо як особливий засіб спілкування має надзвичайно велике значення в розвитку людини й суспільства. Воно: дає змогу людям спілкуватися на великих відстанях і за великих часових проміжків (завдяки письму ми й сьогодні можемо знати, що думали Геродот, Аристотель, Володимир Мономах, Шекспір, хоча вони жили дуже давно й у різних країнах); зберігає людський досвід, передаючи його з покоління в покоління (завдяки письму ми й тепер, через майже тисячу років, можемо користуватися мудрими рецептами Авшенни);дає змогу оптимально організувати суспільне життя, виробництво, торгівлю, розвивати науку.Цікаво відзначити, що найдавніші написи, які дійшли до нас, переважно пов'язані з господарською діяльністю людей (скільки зерна зібрано, скільки й кому його дано тощо).До сучасного письма людство йшло поволі й важко. Найперше виникло так зване предметне «письмо». Його, щоправда, й письмом назвати не можна, бо ним були:

а) природні предмети, які використовувалися для передавання повідомлень (зламана гілка, покладений певним чином камінь, подарована квітка). Реліктом давнього предметного письма в Україні є звичай зустрічати гостей хлі-бом-сіллю, вручати небажаному женихові гарбуза тошо;

б) впорядкована система певних предметів: нанизані в певному порядку черепашки різного кольору (ірокезьке «письмо» вампум); різнокольорові шнурки з вузлами, нав'язані на паличку в певному порядку й по-різному переплетені (інкське «письмо» кіпу). Можливо, й переплетені торочки на скатерці, хустці -- це теж залишки цього прадавнього «письма» наших предків;

в) зарубки на дереві, що використовувалися найчастіше для обліку днів, для складання боргових зобов'язань. Очевидно, згадувані в давніх книжках давньоруські «черти і різи» й були зарубками на дерев'яних паличках, дощечках, якими користувалися наші далекі предки для фіксації думок. Це вже можна вважати зачатками справжнього письма.

Піктографія. Найдавнішим графічним письмом були малюнки -- піктограми. У піктографічному письмі інформація передається в малюнках. Малюнків не можна читати, їх можна лише тлумачити. Вони передають зміст повідомлення, але не відображають його мовної форми. Для передавання абстрактних понять таке письмо непридатне. Наші далекі предки, певно, теж використовували піктографію. Саме слово писати колись означало «малювати» (у ньому той самий корінь, що й у латинському слові pictus «розмальований»).

Ідеографія. Малюнки поступовоперетворювалися на умовні знаки, символи, набували переносного значення. Піктограми ставали ідеограмами (позначками для понять, думок). Якшо раніше кружечок із крапкою посередині означав «сонце», то в ідеографічному письмі він став передавати поняття «день».

Найдавніше відоме ідеографічне письмо -- єгипетські ієрогліфи, месопотамський (шумерський) клинопис, а також китайське ідеографічне письмо. В Україні -- це символи, накреслені на великодніх писанках; візерунки, вишиті на рушниках.;Ми й тепер користуємося ідеограмами, коли пишемо цифри 1, 2, 3 і т. д., позначаємо арифметичні дії +, --, х, =, >, < тощо. Дорожні знаки -- це теж своєрідні ідеограми.У надрах ідеографічного письма поступово зароджувалося звукове письмо. Імена фараонів єгиптяни позначали ієрогліфами, у яких вимовлялися лише перші звуки, і з цих звуків складалося ім'я. Такі ієрогліфи обводили рамкою (картушем).Існує три різновиди звукового письма: складове (силабіч-. не), консонантне та звуко-буквене.

Складове письмо передає цілі склади, тобто кожен значок позначає склад. Найбільш відомим складовим письмом є індійське письмо деванагарі (існує з VII ст.), яке використовувалося для запису санскриту й досі використовується як письмо мови гінді. У ньому близько 600 основних і лігатурних знаків.Елементи складового письма трапляються й у нас. Наприклад, у написанні слів я, її, моєю кожна з букв я, ї, є, ю позначає цілий склад (поєднання приголосного й відповідно з голосними а, і, є, у).Консонантне письмо передає лише приголосні звуки (звідси і його назва). Це пов'язано з особливостями тих мов, де таке письмо зародилося: фінікійської, давньоєврейської, арабської. У цих мовах лексичне значення слова виражається приголосними звуками. У нашій мові консонантними написаннями можна вважати графічні скорочення на зразок млн. (мільйон), млрд. {мільярд), мкФ (мікрофарада), р-н (район) тощо.

Греки, запозичивши у фінікійців їхнє консонантне письмо, додали до нього букви на позначення голосних звуків. Для цього вони пристосували й деякі фінікійські знаки. Наприклад, у фінікійській мові знак < позначав гортанний проривний звук, якого не було в грецькій мові; греки використали його для позначення голосного а (велика буква А). Так виникло звуко-буквене письмо.

Грецьке класичне письмо з 24 букв (17 букв для позначення приголосних і 7 -- голосних) було запроваджене 403 р. До н. є. Греки стали писати зліва направо, а не навпаки, як це робили фінікійці. На основі західногрецького письма виник латинський алфавіт, а на основі східногрецького -- слов'янський (кирилиця), вірменський, грузинський.

Латинський алфавіт покладено в основу понад 70 алфавітів світу (понад 30 європейських, 20 азіатських і близько 20 африканських).

Слов'янська азбука (кирилиця) виникла в ЇХ ст. (за одними даними, її створили болгарські проповідники Кирило й Мефодій 863 p., за іншими -- її уклав учень Кирила Климент Охридський наприкінці ЇХ--на початку X ст.). Вона налічувала 43 букви: 24 запозичені з грецького алфавіту, 3 -- з давньоєврейського, решта -- спеціально створені. Крім букв, потрібних для позначення слов'янських звуків, у цій азбуці були й зайві букви (омега, фіта, ксі, псі, іжиця), шо використовувалися під час написання запозичених грецьких слів. Кирилиця лягла в основу болгарського, македонського, сербського, українського, російського, білоруського алфавітів.

Графіка -- це сукупність усіх засобів певної писемності: букви, надрядкові знаки, позначення цифр, пунктуація, різні прийоми скорочення слів, пробіли між словами, відступи при абзацах, шрифтові виділення.

Ступінь досконалості графічної системи залежить від того, наскільки точно й однозначно вона в усій своїй сукупності може передавати звукову мову, її окремі елементи. Ідеальної графіки, зрозуміло, не існує: жодне звуко-буквене письмо не в змозі передати всіх відтінків природного звучання мови.

Сучасна українська графіка досить досконала: вона максимально прилаштована до звукового складу мови; букви в основному відповідають фонемам (шо важливо для правильного сприймання написаного тексту); вони, за небагатьма винятками, однозначні. Щоправда, українська система пунктуації більше відтворює логічну структуру думки, ніж її інтонаційне оформлення.

2. Шрифт та його використання

графіка шрифт книгодрукування поліграфічний

ШРИФТ Це набір символів визначеного розміру і малюнка (наприклад, напівжирний шрифт New Baskerville розміром 10 пунктів). Велику частину шрифтів можна розділити на чотири групи: шрифти з зарубками, чи антиква (serif), шрифти без зарубок, чи гротески (sans serif), декоративні (decorative) і рукописні (script). Нижче приведені зразки деяких широко розповсюджених у DTP шрифтів:

ГРУПИ ШРИФТІВ Для кожного шрифту існує кілька варіантів накреслення: нормальне (plain), курсивне (italic), жирне (bold) і жирне курсивне (bold italic). Різні варіанти накреслення деякого шрифту всіх можливих розмірів (кеглів) поєднуються в одне шрифтове чи сімейство гарнітуру. Нижче приведений приклад різних накреслень гарнітури Таймс: Times Plain Times Italic Times Bold Times Bold Italic Звичайно, це далеко не всі можливі накреслення, однак ці накреслення обов'язково присутні у всіх гарнітурах. Крім них можна назвати такі широко розповсюджені накреслення, як: світле (light), суперсвітле (extra light), напівжирне (demi bold), супержирне (extra bold), стиснуте (compressed чи condensed). Існує і безліч інших, для яких іноді навіть немає загальноприйнятого найменування.

ПРОПОРЦІЇ ШРИФТУ У залежності від пропорцій знаків шрифт може бути стиснутим (condenced), нормальним (normal) і широким (expanded). Реалізація стиснутого шрифту деякої гарнітури як окремого різновиду в DTP-системах скоріше виключення, чим правило. У переважній більшості стиснутих шрифтів виходять засобами самої DTP-системи - шляхом пропорційної деформації. Причому така деформація може являти собою не обов'язковий стиск - будуються і розтягнуті накреслення.

ОФОРМЛЮВАЛЬНІ ЕФЕКТИ Однієї з цікавих можливостей оформлення будь-яких шрифтів є побудова контурних літер (Outline-ефект). У DTP-системах реалізована також можливість створення тіньового (Shadow) ефекту для будь-яких шрифтів. Ці і багато інших ефектів реалізуються комп'ютером шляхом модифікації стандартних шрифтів по визначених алгоритмах. Серед інших, часто використовуваних оформлювальних операцій, можна назвати наступні: підкреслення і подвійне підкреслення, перечеркивание, зсув тексту щодо нормального положення рядка і різноманітні їхні комбінації.

РОЗМІР ШРИФТУ Розміром шрифту називається відстань між верхньою і нижній шрифтовими лініями. Звичайно розмір шрифту (кегль) виражається в пунктах. Візуальне визначення розміру шрифту представляє складність тільки для починаючих користувачів DTP-систем. Навіть після нетривалої роботи користувач здобуває досвід і через якийсь час розпізнає практично безпомилкова більшість кеглів часто використовуваних гарнітур. На наступній ілюстрації зображені кілька кеглів однієї гарнітури: Існують специфічні найменування для окремих кеглів, також «успадковані з минулого»: діамант (3 пункти), діамант (4 пункти), перлина (5 пунктів), нонпарель (6 пунктів), міньйон (7 пунктів), петит (8 пунктів), боргес (9 пунктів), корпус (10 пунктів), цицеро (12 пунктів), мітель (14 пунктів), терція (16 пунктів), текст (20 пунктів).

ЄМНІСТЬ І НАСИЧЕНІСТЬ ШРИФТУ Кожен шрифт має свій загальний чи тон насиченість - чисто визульный параметр, що характеризує, як буде виглядати конкретний шрифт на сторінці. Він може бути світлим чи темної. Насиченість міняється в залежності від виду шрифту і накреслення, рівномірності розташування тексту. Шрифти того самого кегля можуть мати різну ємність, тобто в одному рядку може міститися різна кількість знаків. У деяких книгах по типографике приводяться таблиці ємності шрифтів для визначення середньої кількості знаків для різних кеглів у рядках різного формату. Я б не радив їх використовувати, тому що параметри того самого шрифту міняються в залежності від виробника. Більш прийнятним способом є самостійне визначення ємності. Для цього наберіть колонку тексту і зробіть її дублікати для шрифтів, що ви збираєтеся використовувати. На малюнку нижче той самий текст набраний одним кеглем, але має для різних шрифтів свою ємність і насиченість:

РАДИ ПО ВИКОРИСТАННЮ ШРИФТІВ Для кожної групи видань добре б знайти визначений набір гарнітур. Але це не виходить, що ви повинні обмежитися лише декількома шрифтами. Вибирайте більше гарнітур, чим потрібно для одного документа, - це розширить ваші творчі можливості. Загальним принципом є застосування гарнітур із зарубками для основного тексту і рубаних - для заголовків і інших елементів. Але немає правил без виключень. В одному документі можна обмежитися тільки рубаними гарнітурами, у тільки з зарубками. Треба тільки враховувати, що текст, набраний рубаним шрифтом, сутужніше читати; особливо це стосується великих обсягів. Нижче приводяться трохи простих рад по використанню шрифтів:

Для основного тексту використовуйте пряме світле накреслення шрифту. При виборі шрифту (особливо це стосується дуже світлих гарнітур) визначите, на якому пристрої будете виводити ваш документ. Справа в тім, що лазерні принтери друкують букви більш товстими, чим вони виходять на фотоскладальних автоматах, причому чим гірше дозвіл принтера, тим толще виходять букви. У будь-якому випадку, перш ніж приймати рішення, переглянете спробні відбитки. Для заголовків і підзаголовків застосовуйте більш жирне накреслення. Уникайте однакових гарнітур для заголовків і основного тексту. З іншого боку, для заголовків і підзаголовків краще використовувати схожі гарнітури; це ж стосується тих випадків, коли в основному тексті існує трохи гарнітур. Якщо заголовок займає більш трьох рядків, гарнітура повинна бути дорівнює по насиченості основному тексту. Якщо гарнітури заголовка і тексту збігаються, відокремите заголовок від тексту. Використовуючи напівжирне накреслення шрифту для перших слів заголовка, ви як би даєте шапку, а набір курсивом допоможе відокремити заголовок від основного тексту, не відволікаючи уваги. Якщо заголовок займає менш трьох рядків, ефектно смотрится гарнітура більш солідного виду, чим в основного тексту. Намагайтеся не застосовувати на смузі більш трьох різних гарнітур, а обходитеся різними накресленнями однієї гарнітури в елементах документа (заголовках, основному тексті, шапках і ін). Однак деякі гарнітури дуже схожі між собою, і ви можете використовувати їхній як варіанти однієї гарнітури. Курсив відмінно смотрится в шапках, рядках із прізвищами авторів, бічних заголовках і заголовках-кватирках.

ВЕРСТКА У цій главі:

Длина строки Ширина колонки Выравнивание Формирование переносов Межбуквенные просветы Интерлиньяж Подгонка текста

Довжина РЯДКА Для сторінок, заповнених текстом з невеликим числом розривів (чи без них) і набраних нормальним шрифтом, рекомендується обмежувати довжину рядка 60 символами. Причому зниження цієї величини до 50 тільки поліпшує загальне враження від сторінки. Після вибору розміру рядка випливає поэкспериментировать з межстрочным інтервалом, щоб підбудувати його під щільність використовуваної в наборі гарнітури. При виборі оптимальної довжини рядка, чи в термінології складачів ширини набору, варто брати до уваги ряд важливих факторів. Якщо ж виділене під рядок місце так велике, що дозволяє розмістити більш ніж 50-60 символів, то можна удатися до одному з наступних прийомів. По-перше, можна вибрати більший кегль і за рахунок цього залишитися в рамках оптимальної величини 50-60 символів на рядок. По-друге, можна вибрати шрифт із більш широкими літерами, прагнучи як і раніше не вийти за рекомендовану межу. А останньою альтернативою є перехід до набору в трохи колонок.

3. Історія виникнення книгодрукування на Україні

З середини XV століття в європейському книговиданні настають радикальні зміни, пов'язані з виникненням книгодрукарства (1440 р. -- німецький винахідник Й. Гуттенберг). Виникнення книгодрукування в Україні донедавна пов'язувалося з ім'ям Івана Федорова (р.н. невідомий -- †1583). Сьогодні ряд вчених схиляються до думки, що друкарня у Львові існувала, принаймні, у 1460 р. (львівський міщанин Степан Дропан подарував її Львівському Онуфріївському монастирю). Поза українськими землями в цей час церковнослов'янською мовою друкувалося ряд книг -- 1491 р. у Кракові Швайпольт Фіоль (Святополк Фіоль) виготовив богослужебні книги Часословець і Осьмогласник, а дещо раніше -- «Тріодь пісну» і «Тріодь цвітну». В Празі Франциск Скорина у 1517--1519 рр. надрукував кирилицею двадцять окремих видань Біблії. У Римі 7 лютого 1483 р. в друкарні Еухаріуса Зільбера було видано написаний латиною науковий трактат «Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича з Русі, доктора мистецтв і медицини Болонського університету». Чотири сторіччя тому, в 1574 році у львівській друкарні Івана Федорова вийшли найстаріші на Україні друковані книги. Ця подія мала велике значення для розвитку української культури, для подальшого зміцнення російсько-українських культурних зв'язків. В наш час не можна уявити людського суспільства без книжок, газет, журналів. Друковане слово є найдавнішим знаряддям невпинного розвитку освіти, науки, культури, всієї людської цивілізації. У східнослов'янських народів виникнення друкарства нерозривно пов'язане з іменами визначних першодрукарів Ш.Фіоля, І.Федорова. Особливо федорівські видання поклали міцний фундамент розвитку друкарства. Отже, в Україні корені книгодрукування закладені ще багато століть тому. А це значить, що в нашій країні були достатньо сприятливі умови для виникнення такого важливого на сьогодні виду діяльності як друкування. Традиції закладені в давнину знайшли своє відображення і сьогодні, звісно з деякими змінами відповідно до розвитку технологій та можливостей, але сутність їх залишилася тією самою - нести інформацію до читачів книг.

Видання:

1. Апостол. Львів, 25/II 1573--15/II 1574, 15 ненумерованих + 264 нумерованих листи, формат не менше 300 x 195 мм, друк в два кольори, тираж 1000--1200, зберіглося не менше 70 екземплярів. Передрук московського видання 1564 року з декілька більш гарнішим оформленням. Є електронна версія майже повного екземпляру.

2. Буквар. Львів, 1574, 40 ненумерованих листів, полоса набору 127,5 x 63 мм, друк в два кольору, тираж був ймовірно 2000, але поки знайдено тільки один экземпляр (зберігається в бібліотеці Гарвардського університету).

3. Грецько-руська церковнославянська книга для читання. Острог, 1578, 8 ненумерованих листів, полоса набору 127,5 x 64 мм, друк в один колір, вперше у Івана Федоровича набір в дві колонки (параллельно грецький та славянський текст), також відомий лише один екземпляр (зберігається в Державній бібліотеці міста Готи, східна Німеччина). Цей екземпляр переплетений разом з екземпляром Букваря 1578 року (див. нижче), із-за чого часто їх рахують одною книгою, на яку посилаються як на Острожську азбуку 1578 року (див., наприклад, факсимільне перевидання: М.: Книга, 1983). Є електронна версія цих двох видань.

4. Азбука (Читанка). Острог, 1578, 48 ненумерованих листів, полоса набору 127,5 x 63 мм, друк в один колір, тираж був більшим, але зберіглось лише два неповних екземпляри (про один вже говорилось, інших зберігається в Королівській бібліотеці Копенгагена). Повторювання львівського букваря 1574 року з доданим «Словом о буквах» Черноризця Храбра. Є електронна версія цієї книги та попередньої.

5. Новий заповіт до Псалтиря. Острог, 1580, 4 ненумерованих + 480 нумерованих листів, формат не менше 152 x 87 мм, друк в два кольори, про тираж відомості відсутні, зберіглось не менше 47 екземплярів.

6. Алфавітно-предметний Покажчик до попереднього видання («Книжка, собраніе вещей…»). Острог, 1580, 1 ненумерований + 52 нумерованих листи, полоса набору 122 x 55 мм, друк в один колір, зберіглось не менше 13 екземплярів (часто підшиті до кінця попередньої книги, але явно друкувались окремо и оформлені як особливе видання).

7. Хронологія Андрія Римші («Которого ся мсца што за старыхъ вековъ д?ело короткое описаніе»). Острог, 5/V 1581, двосторінкова листівка (текст розміщений на внутрішніх сторінках), полоса набору близько 175 x 65 мм. Єдиний відомий екземпляр зберігається в Державній публічній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна, Спб.

7. Біблія. Острог, 1581. 8 ненумерованих + 276 + 180 + 30 + 56 + 78 нумерованих листів пяти рахунків, формат не менше 309 x 202 мм, набір в дві колонки, в тому числі деякі на грецькій мові; друк переважно в один колір (кіновар тільки на титулі). Тираж до 1500, зберіглось біля 400 (рекордно багато, навіть серед більш новіших видань).

4. Основи та розвиток поліграфічного виробництва на Україні

Аналіз ситуації в поліграфічному виробництві України та всуміжних з нею галузях та підгалузях хотілося б розпочати оглядом статистичних данних. У поліграфічному секторі економики активно утвержується тенденція до збільшення кількості господарюючіх субьектів. Нині тут налічується 2 тисячі підприємств різних форм власності, в т.ч. 21 відсоток, колективної--56.6, приватної - 21.8. Це свідчіть про те, що поліграфія все впевніше входить у ринок, вже діє досить сильне конкурентне середовище.

Численні приватні, колективні поліграфічні підпрємства та фірми, які

здебільшого оснащенні сучасною технікою, що успішно конкурують, точніше домінують на ринку пакувальної,рекламної, бланковоі ,та іншої комерційної продукції. Заради обективності слід сказати що вони помітно підняли рівень якості поліграфічного виконання друкованної продукції.

В газетному, журнальному, книжковому виробництві домінуюче становище поки що залишається за державними підприємствами. Воно й зрозуміло,е адже ці виробництва мають сьогодні складну інфраструкту,велики виробничі та допоміжні площі, що коштує значних коштів. Зважаючи на це, бізнес сюди входить досить обережно, детально прораховуючи можливу рентабельність вкладень.

Певна річ, розрахунки базуються на реальних ринкових потребах. Наш ринок свідчить про продовження негативної тенденції зменшення обсягів випуску неперіодичних та періодичних друкованих видань та про збільшення вільних потужностей із випуску книжкової і газетно-журнальної продукції.

Такі низькі показники книговидавничої діяльності тримають на голодному пайку вітчизняну поліграфію.

Однак біда не тільки в цьому. Адже недоступність книги ущемляє конституційне право громадян України на одержання інформації, позбавляє їх можливостей прилучатись до загальнолюдських цінностей.

Основною причиною такого глибокого спаду книговидання є те, що в Україні не створені необхідні економічні умови, які б сприяли формуванню помірних цін на книгу, зробили б її доступною широким верствам населення. А це, в свою чергу, стимулювало б нарощування обсягів книговидання і книго-розповсюдження та відповідне підвищення рівня завантаження виробничих потужностей поліграфії. Щоб радикально змінити ситуацію мусимо, насамперед, домогтися ослаблення руйнівного податкового пресу на книгу, введення нульової ставки податку на додану вартість усіх операцій, робіт та послуг при підготовці, друкуванні та розповсюджен розповсюдженні книги. Саме нульова ставка ПДВ діє в Росії, Білорусі, Естонії, Латвії, Литві, СІЛА, Великобританії, Польщі, Норвегії, Швейцарії, Південній Кореї, Аргентині, Бразилії, Колумбії. Набагато нижчі, ніж в Україні, діють ставки ПДВ на книгу в Туреччині, Італії, Іспанії, Словенії, Чеській Республіці, Нідерландах, Бельгії, Канаді, Німеччині -- від 1 до 7 відсотків. Водночас більшість виробничих колективів усіх форм власності перебувають, як кажуть, "на плаву", прагнуть не тільки вижити, а й потроху розвиваються, відтворюють виробництво. Аналізуючи проблеми видавничо-поліграфічного комплексу, слід відокремити питання книжкового виробництва, матеріальна база якого перебуває в стані занепаду. У цьому секторі, як відомо, працюють знані далеко за межами України книжкові підприємства, зокрема. Головне -- виробниче об'єднання "Поліграфкнига", київська книжкова фабрика таАТЗТ "Книга", харківські -- ім. Фрун-зе і "Глобус", львівська "Атлас". Основу їх завантаження завжди складали підручники, навчальна, науково-технічна, енциклопедична література. Сьогодні ж, на жаль, цих замовлень вони не мають. Якщо щось і з'являється, то, з огляду засушливого податкового клімату, виконуються замовлення за рубежем, там, де сприятливіші економічні умови Питання модернізації виробничої бази, технічного переоснащення поліграфічного виробництва. Зрозуміло, це стосується не лише районної поліграфії, а всього вітчизняного поліграфічного комплексу.

Приємно, що пропозицій щодо нового поліграфічного обладнання маємо сьогодні багато. На цьому ринку працює чимало відомих фірм, зокрема, "Поліг-рафімпорт", ЯМ Интернешнл Україна, "Прес-сервіс", представництво фірми "Гейдельберг", "Ві-ай-пі-системз", "Макхауз", "Інтертехнодрук". Вони не тільки здійснюють поставки устаткування, а й забезпечують його монтаж, сервісне обслуговування, навчання кадрів, надання консультацій, здійснюють технологічний супровід.

Після проголошення незалежності України утворена нова Важлива підгалузь:виготовлення грошових знаків,цінних паперів,документів суворої звітності. Практично на голому місці в короткі строки створено відповідні потужності, оснащені сучасною технікою та технологією, підготовлено висококваліфіковані кадри. В результаті держава забезпечила себе цією стратегічно важливою продукцією.

Водночас дії Міністерства фінансів щодо розширення переліку документів суворої звітності призвели до необґрунтованого монополізму у цій справі і до значного подорожчання такої продукції. Відрадно, що в Україні останнім часом за підтримки держави почала відроджуватися легка, харчова, переробна галузі промисловості. Це стимулює розвиток вітчизняного виробництва з випуску етикетково-пакувальної продукції. Створюються нові виробництва, оснащені передовою технікою та технологією, які вже реально конкурують із закордонними виготовлювачами.

Отже, існують великі поліграфічні можливості, а тому вважаємо, що виготовляти таку продукцію за рубежем на замовлення наших споживачів і ввозити їїдо України необхідності немає. Тому слід виробити такі митні правила, щоб вони на дії сприяли вітчизняному виробнику. Сьогодні не можна обійти увагою ще одне гостре питання, яке у всіх перебуває, як кажуть, "на слуху". Всі ми добре усвідомлюємо, що перехід видавничої галузі до ринкових відносин вимагає нових організаційних форм, у тому числі реформування форми власності суб'єктів господарювання з тим, щоб оптимально поєднати комерцію зі збереженням та нагромадженням духовних цінностей. Тому підхід до цього має бути виваженим. Поспішність тут була б недоречною, більше того, згубною для видавничої справи.

Сьогодні є всі підстави для занепокоєння щодо утворення на базі 53 державних видавництв і поліграфічних підприємств нової господарської структури монополістичного типу "Державної акціонерної компанії "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання", створення якої передбачає акціонування,

Література

1. Бурлакова Л.В., Сиднев С.П. Концерні, консорціумі, ассоциации : проблемі, перспективі. -К.:Укр. НИИНТИ,1991

2. Дзблик І.М.,Ривак О. Основи економічної теорії. -- К.: Основи : 1994

3. Машталер Р.М. Зкономика полиграфической промишленности.-- М.: Книга, 1987.

4. Видавничо-поліграфічний журнал. "Палітра Друку "березень 1999 р.

5. Науково популярний журнал "Друкарство" травень 2000 р.

Размещено на Allbest.ru