Основи видавничо-поліграфічної справи
Особливості поліграфічного виробництва. Система вимірів, формати паперу та видань. Етапи технологічного процесу виготовлення друкованої продукції (додрукарська підготовка, друк, післядрукарська обробка). Перспективи розвитку глибокого способу друку.
| Рубрика | Производство и технологии |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.11.2010 |
| Размер файла | 41,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ОСНОВИ ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНОЇ СПРАВИ
Содержание
- 1. Поліграфічне виробництво. Основні терміни та визначення. Система вимірів в поліграфії. Формати паперу та видань
- 1.1 Основні терміни та визначення
- 1.2 Система вимірів в поліграфії
- 1.3 Формати паперу та видань
- 2. Основні етапи технологічного процесу виготовлення друкованої продукції (додрукарська підготовка, друк, післядрукарська обробка)
- 3. Перспективи розвитку глибокого способу друку
1. Поліграфічне виробництво. Основні терміни та визначення. Система вимірів в поліграфії. Формати паперу та видань
Поліграфія - це не тільки техніка, але й мистецтво. Індивідуальність змісту та художньо-технічне оформлення продукції визначає індивідуальність її поліграфічного виконання, технічні прийоми, завдяки яким втілюється задум людини у конкретному виробі. Поліграфічна промисловість - це не тільки книжково-журнальна продукція, це й продукція, що призначена для використання разом із виробами інших галузей промисловості: пакування та етикетка; наклейки та маркування на товари, машини, верстати та тару. Окрім того засобами поліграфії задруковують тканини та хутро, шкіряні та скляні, металічні та інші вироби. І це далеко не повний перелік завдань, що виконуються засобами сучасної поліграфічної техніки, що свідчить про проникнення її у різні сфери людської діяльності.
Видавничо-поліграфічний комплекс нашої країни сьогодні - це понад 1000 книжкових видавництв та видавничих організацій, 3000 редакцій друкованих засобів масової інформації, понад 2000 поліграфічних підприємств, 6 заводів поліграфічного машинобудування. Наукове та матеріальне забезпечення галузі здійснюють два науково-дослідні інститути, проектні та науково-виробничі центри на підприємствах. Але в XXI столітті видавничо-поліграфічна справа України потребує істотного організаційного, економічного і технічного перетворення. Це завдання може бути розв'язане при наявності кваліфікованих кадрів, які повинні мати глибокі знання з хімії, електроніки, обчислювальної техніки та техніки зв'язку, а також інших галузях науки.
Нові технологічні процеси докорінно змінили характер роботи підприємств галузі. За останнє десятиріччя поліграфічна техніка та технологія зазнали значних якісних змін. Повсякденне використання комп'ютерної техніки, удосконалення існуючих та поява принципово нового обладнання та матеріалів та, як наслідок, удосконалення технологічних процесів виготовлення продукції значно розширили можливості виготовлення високоякісних товарів та помітно підвищили продуктивність праці. Усе це вимагає приведення рівня знань працівників галузі до сучасних вимог.
1.1 Основні терміни та визначення
Поліграфічне виробництво - це процес, який включає сукупність різних технічних засобів, що використовують для тиражування текстової й образотворчої інформації у виді газет, книг, журналів, репродукцій і іншої друкованої продукції.
У видавничо-поліграфічній практиці інформацію, представлену у виді тексту, цифрових даних, таблиць, математичних і інших формул, називають текстовою інформацією, а інформацію у виді ілюстрацій, графіків, діаграм, орнаментів, креслень, лінійок, карт і інших зображень - образотворчою інформацією. У виробничий процес також входять: електропостачання, ремонт устаткування, внутрішньозаводське і внутріцехове пересування матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції, збереження їх на складах і ін.
Терміном поліграфія (греч. poligraphia oт polys - багато і grapho - пишу) звичайно називають не тільки сукупність технічних засобів тиражування інформації друкуванням, але і галузь народного господарства - поліграфічну промисловість.
Поліграфічна промисловість - це не тільки книжково-журнальна продукція, це також продукція, що призначена для використання разом із виробами інших галузей промисловості: пакування та етикетка; наклейки та маркування на товари, машини, верстати та тару. Окрім того засобами поліграфії задруковують тканини та хутро, шкіряні та скляні, металічні та інші вироби. І це далеко не повний перелік завдань, що виконуються засобами сучасної поліграфічної техніки, що свідчить про проникнення її у різні сфери людської діяльності.
Друкування - це багаторазове одержання ідентичних відбитків тексту і зображень за допомогою переносу шару фарби в більшості випадків із друкованої форми на задруковуваний матеріал: папір, картон, полімерну плівку, жерсть і т.д. До поліграфічних процесів також відносять спосіб одержання недрукованого тиражування за рахунок залишкових деформацій оброблюваного матеріалу (наприклад, тиснення на картоні, папері і т.п.).
Друкарська форма - це носій графічної інформації (тексту і зображень), призначеної для поліграфічного розмноження. Вона являє собою звичайно пластину (рідше циліндр.), на поверхні якої знаходяться друкуючі і недрукуючі - пробільні елементи. Друкуючі елементи - це ділянки форми, на які в процесі друкування наноситься фарба з наступною її передачею на матеріал. Пробільні елементи - це ділянки, що не приймають на себе фарбу, у результаті чого поверхня матеріалу, відповідна цим ділянкам, не буде покрита шаром фарби.
Нанесення фарби в процесі друкування тільки на друкуючі елементи форми забезпечується завдяки їхньому просторовому поділові або створенню різних фізико-хімічних або інших властивостей друкуючих і пробільних елементів. Для виконання процесу друку необхідно крім форми мати задруковуваний матеріал (у більшості випадків папір), фарбу і устаткування.
Колір (color) - це властивість світла викликати визначене зорове відчуття у відповідності зі спектральним складом відбиваного випромінювання або випромінювання, що випускається, а також представлення людини про видиму частину спектра електромагнітного випромінювання. Якщо склад двох кольорів однаковий, кольори називаються ізомерними. Якщо ж кольори, сприймані однаковими, мають різний склад, такі кольори називаються метамірними. Саме на метамірності кольору (це особливість сприйняття кольору людиною) побудовано всі системи синтезу кольорів.
поліграфічний формат друк глибокий
Кольороподілення (Color Separation) - це процес розкладання кольорового зображення на чотири складові стандартного друкарського процесу й одержання окремих фотоформ для кожної складової.
Растр (halftone screen) - у поліграфії техніка передачі безперервного тону за допомогою бінарної структури чорного і білого. Тоновим градаціям ставляться у відповідність розміри растрових крапок. Фізичний розмір крапок досить малий, і при сприйнятті вони зливаються і більш-менш імітують тоновий діапазон.
1.2 Система вимірів в поліграфії
Для обліку обсягу виконуваних робіт, контролю відповідності сировини, напівфабрикатів і готової продукції вимогам діючих державних стандартів і технічних умов, а також для підведення підсумків діяльності окремих підприємств між собою видавництва і поліграфічні підприємства виконують необхідні визначення і виміри, користуючись при цьому різними системами й одиницями.
Досить істотним є знання розмірів папера й інших задруковуваних матеріалів, зображень на формах і відбитках (ілюстрацій і тексту), а також лінійних параметрів окремих деталей об'ємних видань типу книг, брошур, атласів, альбомів і т.п. Для їхнього визначення застосовуються метричні і спеціальна типографська системи.
Якщо в метричній системі СВ одиницями лінійних вимірів є сантиметри (см) і міліметри (мм), то в типометрії, запропонованої в 1737 р. Фурнье спеціально для типографських вимірів і удосконаленої пізніше Дидо, застосовуються одиниці, похідні від французького дюйма - пункти (п.) і квадрати (кв.) пункт складає 1/72 частину дюйма (0,376 мм), а 1 квадрат дорівнює 48 пунктам (18,04 мм). Слід зазначити, що в Англії і деяких інших країнах за основу прийнято англійський дюйм (25,4 мм), у той час як величина французького - 27,1 мм.
Сьогодні типометрія застосовується у високому друці, однак заміна її поки що не можлива через необхідність навчання всіх складачів, а також через те, що конструкції друкарських машин базуються на типометричних одиницях.
Розглянемо основні випадки застосування різних одиниць при визначенні лінійних розмірів.
1.3 Формати паперу та видань
Формат паперу - стандартні розміри листа по довжині і ширині - завжди вказується в см: для листового паперу - у виді добутку ширини листа на його довжину (наприклад, 60x90 см), а для рулонного приводиться тільки одна цифра - ширина рулону (наприклад, 84 см). Формати паперів для друку регламентуються стандартом, який передбачає для книжково-журнальних видань випуск листового паперу 60x84, 60x90, 70x90, 70х100, 70x108, 75x90 і 84х108 см, а також паперових рулонів шириною 60, 70, 75, 84, 90, 108 і 120 см. Необхідно підкреслити, що, у принципі, для друкування може бути використаний і папір нестандартних розмірів, однак це ускладнює роботу і повинне бути погоджене з замовником.
Формат видання - це розмір книжкового блоку, журналу, брошури, виражений у сантиметрах по ширині і висоті. Він є похідною величиною від формату застосованого папера і частки паперового листа. Формати видання стандартизовані за видами друкованої продукції. У самому загальному випадку вони записуються дробом, де чисельником служить формат паперового листа (у см), а знаменником - число сторінок (шпальт), що друкуються одночасно на одній стороні листа, тобто кількість часток. Так, наприклад, формати більшості книг складають 60x90/16 і 84x108/32, але можуть бути книги й інших форматів.
Поряд із подібним записом формату видань існує й інший, що указує формати у виді добутку ширини блоку на його довжину (у см для необрізаних блоків і в мм для обрізаних). Щоб одержати шукані розміри, необхідно спочатку розкласти число часток на два співмножники, після чого ширину листа треба розділити на менший співмножник, а довжину - на більший. Зокрема, для видання формату 84х108/32 сторони сформованого блоку будуть мати розміри: 84: 4 = 21,0 см і 108: 8=13,5 см. Корінець даного блоку розташовується по довгій стороні сторінки, тому правильний запис отриманих розмірів буде мати вигляд 13,5х21 см. Для видань з альбомним спуском шпальт (корінець формується по короткій стороні) даний формат повинний бути записаний, як 21,0х13,5 см. Обрізка видань у книжково-журнальної продукції з трьох сторін веде до зменшення їх формату, але оскільки зрізуються міліметри (5-7) паперу, то формати обрізаних блоків даються завжди в мм (у нашому прикладі - 130x200). Стандарт передбачає 36 форматів: 19 основних і 17 додаткових (для видань по мистецтву, книг для дітей і поліпшених за оформленням видань).
Фактичні розміри паперу і видань вимірюються за допомогою металевих лінійок, що мають міліметрові розподіли. Для порівняння фактичних даних з розрахунковими створені спеціальні таблиці, що приводяться в нормативних документах типу ДСТ або ТУ.
Формати шпальт, тобто розміри відбитку на одній сторінці (тексту, ілюстрацій), а також параметри окремих елементів складальних форм високого друку вказуються в одиницях типометричної системи. Зокрема, у квадратах і їхніх частках надаються довжина рядків, розміри смуг і ілюстрацій, а також довжина деяких пробільних матеріалів (шпон, реглетів, марзанів) і кеглі афішно-плакатних шрифтів з дерева. Так, наприклад, для видання формату 84x108/32 один з варіантів шпальти набору, що рекомендується, складає 51/2 х 91/4 кв. (у цьому випадку довжина набраного рядка повинна дорівнювати 51/2 кв.). Пунктами визначаються параметри окремих літер і міжслівних пробільних елементів (ширина, висота), а також ширина складальних лінійок і міжрядкових пробілів.
У зв'язку з тим, що букви мають неоднакову ширину, при роботі на автоматизованому складальному устаткуванні, де потрібен розрахунок довжини рядка набору використовуються і деякі інші одиниці.
Варто вказати на те, що в плоскому і глибокому друці, де форми виготовляються з використанням монтажів діапозитивів (негативів) тексту й ілюстрацій, усі розміри елементів і відстаней між ними надаються в міліметрах.
Специфічними є одиниці, які застосовують у видавничій справі для визначення обсягу видань і зв'язаних з їх випуском робіт виконавців різних професій. До їхнього числа відносяться:
Авторський аркуш - умовна одиниця виміру обсягу праці автора, а також рецензента і редактора рукопису, дорівнює 40 тис. друк. зн. (букви, знаки і міжслівні пробіли) або 700 рядків віршованого тексту або 3 тис. см2 ілюстрацій. Використовується для планування роботи видавництва і взаємних розрахунків між видавництвом і автором.
Обліково-видавничий лист - одиниця виміру обсягу видання й обсягу роботи, пов'язаної з його випуском. Цією одиницею, крім авторського тексту, виміряються матеріали, додатково надані редакцією в ході підготовки рукопису (передмова, примітки редактора, колонцифри і т.п.). Дорівнює обліково-видавничий лист також 40 тис. знаків (букв, знаків, міжслівних пробілів), як і авторський аркуш.
Друкарський аркуш - одиниця об'єму друку і витрати паперу, обумовлена площею паперу, що контактує з друкарською формою. Друкарський аркуш може бути двох видів:
Фізичний друкарський аркуш - паперовий лист будь-якого формату, задрукований з однієї сторони. При двосторонньому друці один паперовий лист дорівнює двом друкарським аркушам.
Умовний друкарський аркуш - одиниця, яка служить для зіставлення роботи підприємств, що випускають різноманітну і різноформатну друковану продукцію. У її основі лежить друкарський аркуш, отриманий на папері формату 60x90 см. При друкуванні на аркушах інших розмірів вони приводяться до друкарського аркуша цього формату шляхом множення їхніх площ на коефіцієнт, що представляє собою частку від площі фактичного листа до площі стандартного (5400 см2).
При вимірі обсягу друкованих робіт користуються такими поняттями, як відбиток, листопрогін і тираж. Відбитком називають одиничний відбиток фарбою, отриманий із друкарської форми на листі паперу або іншого матеріалу. Листопрогоном називають один прогін листа через друкарську машину, незалежно від числа фарб, що наноситься за цей прогін, а тиражем прийнято іменувати загальну кількість екземплярів видання, що друкується. Якщо тираж великий, то видання друкують іноді поступово, частинами.
2. Основні етапи технологічного процесу виготовлення друкованої продукції (додрукарська підготовка, друк, післядрукарська обробка)
Виробництво друкованої продукції в більшості випадків складається з трьох або чотирьох роздільних, але взаємозалежних процесів:
- обробка текстової й образотворчої інформації - оригіналів, що підлягають поліграфічному відтворенню. У результаті виконання цього процесу одержують негативи або діапозитиви на прозорій плівці, що містять інформацію друкарських форм;
- виготовлення з негативів або діапозитивів комплекту друкарських форм, необхідних для розмноження інформації;
- друкування тиражу - одержання з друкарських форм визначеної кількості ідентичних видрукуваних аркушів, зошитів і т.п. (власне розмноження інформації);
- виконання брошурувальних або брошурувально-палітурних робіт, оздоблювальних процесів.
На цій стадії продукція набуває зручний для використання інформації вид.
Перші два процеси часто називають додрукарськими процесами, третій і четвертий можуть бути об'єднані і виконуватися як єдиний процес на спеціалізованому друкарському устаткуванні. В останні роки з розвитком обчислювальної техніки з'явилася можливість об'єднати в єдиний технологічний цикл усі чотири процеси. Сучасні цифрові друкарські машини і комплекси дозволяють в автоматичному режимі виконувати всі операції, починаючи з обробки оригіналу і закінчуючи готовою продукцією.
До додрукарських процесів включають операції, спрямовані на обробку авторських або видавничих оригіналів з метою одержання в кінцевому результаті друкарської форми. Ці процеси є принципово однаковими як для великої, так і для малої поліграфії, але залежно від виду оригіналів, обраної схеми процесу обробки, вимог до якості результатів та ін. вони можуть бути більш чи менш розвиненими та ускладненими. Для сучасної поліграфії характерним є використання у додрукарських процесах комп'ютерних технологій, на цьому і побудована (подана на рисунку 1) схема додрукарських процесів.
Одним з основних етапів додрукарської підготовки видання є створення макета. Процес створення макета у свою чергу складається з взаємозалежних етапів:
- макетування (начерк макету, вибір формату й орієнтації сторінки, завдання полів, розробка модульної сітки, підбору елементів дизайну);
- підготовка тексту (підбор основного тексту, заголовків, таблиць);
- підготовка ілюстрацій (сканування графічних зображень, редагування розмірів, яскравості, контрастності, кольоровості, усунення муару й інших дефектів, вибір формату);
- вибір шрифтів (гарнітури, кегля, накреслення);
- верстка видання (визначення довжини рядка, ширини стовпчика, способів вирівнювання, формування переносів, завдання міжлітерних, міжслівних і міжрядкових інтервалів);
- друк оригінал-макету (вибір принтера і параметрів друку, спуск шпальт, калібрування принтера).
Друкарські процеси розглянуті на прикладі підприємств, де властиве використання аркушевих друкарських машин, і представлені схемою (рисунок 2).
У друкарнях, де брошурувально-палітурні процеси направлені на виготовлення брошури чи книжки головним чином у м'яких обкладинках або на обробку віддрукованих аркушів з метою оздоблення готової продукції, післядрукарські процеси частіше називають брошурувально-обробними та оздоблювальними процесами. На рисунках 3 - 4 наведені схеми варіантів реалізації брошурувально-обробних та оздоблювальних процесів на підприємстві.
Рисунок 1 - Схема варіантів додрукарських процесів
Рисунок 2 - Схема друкарських процесів
Рисунок 3 - Схема післядрукарських процесів випуску аркушевої продукції
Рисунок 4 - Схема післядрукарських процесів випуску книжково-журнальної продукції
Перед здійсненням тиражного друкування необхідно перевірити якість проведених перетворень інформації шляхом синтезу кольорової репродукції методом пробного друку.
3. Перспективи розвитку глибокого способу друку
В останні роки поліграфічні підприємства багатьох країн світу виявляють інтерес до глибокого друку. Це відносно простий спосіб друку в порівнянні з офсетом. Його найголовніші переваги в тому, що можна легко змінювати формат видання, змінюючи формний циліндр та без труднощів переналагоджувати фальцапарат. Глибокий друк є економічним з точки зору енерговитрат та витрат паперу, крім того розчинник фарби у сучасному виробництві регенерується на 95%. Економія пов'язана ще з тим, що циліндр машини глибокого друку не має заглибини як у офсеті, під час налагодження машини витрачається менше матеріалів. Глибокий друк має переваги перед офсетом як за оптичною щільністю, так і за якістю паперу, що використовується. Наприклад, каталоги друкуються на покращеному газетному паперу щільністю 29 г/м2. У глибокому друці відсутня проблема утилізації друкарських пластин, він легко піддається переведенню на цифрову технологію. І все це при високій якості друкування та продуктивності. Окрім названих переваг є ще одна, що вигідно відрізняє глибокий друк від офсету. Відомо, що в офсеті під впливом зволожувального розчину збільшуються геометричні розміри паперу, що негативно відбивається на суміщенні. У глибокому друці, навпаки, паперове полотно втрачає вологу в процесі друкування, в результаті чого стискається. Проте цей дефект легко усунути: паперове полотно обробляється паром і папір приймає попередні розміри. Навіть при ширині паперового полотна 3,6 м проблем із суміщенням не виникає.
Сфера застосування глибокого друку досить велика:
високоякісні альбоми з мистецтва;
багатосторінкові журнали та каталоги (наприклад, у Німеччині випускаються каталоги об'ємом до 1400 сторінок);
рекламні матеріали для прямого поштового розсилання;
журнали нестандартних форматів (малих та мініатюрних);
задруковування пакувальних матеріалів;
багатофарбові високоякісні шпалери;
актуальні журнали (наприклад, журнали політичної тематики, які необхідно надрукувати дуже швидко).
Виробництво продукції способом глибокого друку найпоширеніше у Німеччині, де, як і в усьому світі, помітна тенденція до використання машин великої ширини (з шириною полотна понад 3 м). Рекорд ширини належить машині ТКІЮВ/360 фірми КВА, яка має ширину паперового полотна 3,6 м.
Деякі європейські друкарні, що використовують глибокий друк, з успіхом демонструють, що можливо з прибутком друкувати відносно невеликі тиражі - в межах 150-300 тис. прим. Мінімальний тираж складає 70 тис. прим. Природно, що обробка такого тиражу потребує високого рівня раціональної та гнучкої організації виробництва. Особливо це стосується підготовки формних циліндрів при частих змінах замовлень та дотримання обов'язкової умови швидкого переналагодження машин глибокого друку.
Комп'ютерні технології додрукарської підготовки тексту та ілюстрацій і технологія "комп'ютер-гравірувальний автомат" вже являють собою певний стандарт у сучасній технології глибокого друку, завдяки чому швидше виготовляється тираж та досягається висока якість друку. Останнє частково пояснюється тим, що у глибокому друці растрові точки світлих ділянок заглиблюють усього на 1-2% від максимальної глибини комірки, що дозволяє передавати найтонші напівтони.
Успішно вирішуються проблеми, пов'язані з шкідливим випаровуванням розчинника друкарської фарби, де найчастіше використовують толуол. У сушильних камерах він швидко випаровується при мінімальних енерговитратах, поглинається шляхом адсорбції активованим вугіллям, а потім регенерується у друкарні або на заводі. Повітря після регенерації, повертається до машини, щільно вкритої кожухами, які запобігають потраплянню парів розчинника у навколишнє середовище. Сьогодні широко використовуються водорозчинні фарби для друкування ілюстрацій.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Технологічна схема виробництва паперу і картону. Характеристика основних волокнистих напівфабрикатів. Проклеювання, наповнення, фарбування паперової маси та їхній вплив на властивості паперу. Папір для високого способу друку і його друкарські властивості.
курсовая работа [620,5 K], добавлен 14.12.2014Технологічна схема процесу обробки текстової та образотворчої інформації. Зображення цифрового оригіналу. Обґрунтування вибору способу друку. Аналіз оригіналу і вироблення стратегії обробки. Верстка та кольоропроба. Виготовлення друкарських форм.
курсовая работа [2,2 M], добавлен 11.12.2012Описання технологічного процесу обробки кишок. Розрахунок кількості сировини та готової продукції. Підбір та розрахунок технологічного обладнання для кишкового цеху. Організація контролю виробництва та вимоги до якості сировини і готової продукції.
курсовая работа [47,9 K], добавлен 17.06.2011Сучасний стан та основні проблеми цукрової галузі в Україні. Аналіз технологічного процесу виробництва цукру-піску. Приймання, первинна обробка й підготовка сировини, мийка та зважування буряка. Організація забезпечення та контролю якості продукту.
реферат [48,9 K], добавлен 05.02.2012Технологія як сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану, властивостей, форми сировини чи матеріалу, які використовуються у процесі виробництва для одержання готової продукції. Вимоги до методичних підходів формування методичної програми.
контрольная работа [407,7 K], добавлен 04.03.2012Характеристика технології виробництва твердих сирів. Підготовка молока до вироблення сиру. Підготовка молока до згортання. Розрізання згустку і постановка зерна. Визначення вимог якості до готового продукту. Шляхи удосконалення технологічного процесу.
курсовая работа [337,0 K], добавлен 27.11.2014Сутність та особливості методу термотрансферного друку. Його переваги та недоліки. Принципи технології та області застосування термотрансферного друку. Сфери застосування шовкографії. Процес одержання зображення на відбитку способом трафаретного друку.
реферат [35,1 K], добавлен 22.11.2011Службове призначення вала й технологічність його конструкції. Вибір типу виробництва форми та організації технологічного процесу, обґрунтування. Розробка конструкції заготівлі, що забезпечує мінімальні витрати матеріалу. План виготовлення вала.
курсовая работа [149,6 K], добавлен 20.12.2010Побудова граф-дерева технологічного процесу виготовлення деталі "втулка". Виявлення технологічних розмірних ланцюгів з розмірної схеми та за допомогою графів. Розмірний аналіз технологічного процесу. Розмірна схема відхилень розташування поверхонь.
контрольная работа [2,5 M], добавлен 20.07.2011Прогресивні технології при обробці заготовок. Електрохімічне полірування, автоматизація виробництва - вищий етап технологічного розвитку підприємства. Гнучкі виробничі системи, науково-технічна підготовка виробництва. Оцінка та вибір технологічних рішень.
реферат [968,9 K], добавлен 17.11.2010
