Проект цеху з виробництва сухої молочної сироватки потужністю 12 т за добу

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

Тема: Проект цеху з виробництва сухої молочної сироватки потужністю 12 т за добу

Зміст

1. Вступ

2. Основна частина

2.1 Характеристика асортименту, основної та додаткової сировини, яка використовується при виробництві даного продукту

2.2 Вибір способів виробництва, схема технологічних операцій

2.3 Продуктовий розрахунок

2.4 Організація, схема і методи технохімічного, мікробіологічного та санітарного контролю за ходом технологічного процесу

2.5 Графік організації технологічних процесів

2.6 Вибір основного технологічного обладнання і його коротка характеристика

2.7 Розрахунок площі цеху для виробництва продукту

3. Заходи безпеки функціонування технології

Висновки

Перелік літератури

Додатки

1. Вступ

Нормальне функціонування молочної галузі України вимагає підвищення ефективності виробництва. У першу чергу це стосується ресурсозаощадження, тому що витрати на сировину досягають 80% собівартості молочних продуктів. Проблема дефіциту сировини може бути вирішена за рахунок використання молочної сироватки, ресурси якої в нашій країні перевищують 2 млн т у рік.

У сироватку переходить більш 50 % сухих речовин, у тому числі 30 % білків, тому вона має високу харчову і біологічну цінність. По теоретичних розрахунках, це більш 10,5 тис. т молочного жиру, 163 тис. т лактози, 36,4 тис. т білкових і 21,8 тис. т мінеральних речовин, не включаючи амінокислоти, вітаміни, ферменти й інші компоненти. Не слід скидати з рахунків і екологічний аспект: 1 т молочної сироватки, що зливається в каналізацію, забруднює водойми так само, як 100 м3 господарсько-побутових стоків.

Переробка молочної сироватки в Україні, незважаючи на численні розробки в цій області, стримується з кількох причин. Серед них можна виділити незначні інвестиції в молочну промисловість, відсутність засобів на впровадження сучасних технологій і покупку устаткування, недостатні інформація про переваги продуктів із сироватки і реклама здорового способу життя, відсутність масового виробництва багатофункціональних продуктів на основі молочної сироватки, лібералізм екологічної служби у відношенні скидання сироватки в стічні води. У залежності від обсягів і виду молочної сироватки повинні застосовуватися різні технології її переробки. Обсяги сироватки у світі складають більш 130 млн т. і проблема сироватки в багатьох країнах залишається актуальною.

Структура використання молочної сироватки в Україні за останні 15 років перетерпіла значні зміни. Різко скоротилося виробництво продуктів переробки сироватки: молочного сирцю - у 3,6 рази (до 2,2 тис. т), рафінованого - у 24 рази (до 0,07 тис. т), сироватки згущеної без цукру - у 22 рази, сироватки згущеної з цукром - у 5 разів. Значно зменшився випуск збагаченої молочної сироватки (у 2002 р. - 13 тис. т), що добре зарекомендувала себе при відгодівлі свиней. У цілому знизилася частка промислової переробки молочної сироватки: у 1991 р. - 39 %, у 2002 р.- 35 %, у 2003 р. - 26 % (636 тис. т з 2447 тис. т).

Варто звернути увагу, що обсяги виробництва сухої сироватки практично залишаються на одному рівні, оскільки на даний момент набагато більший інтерес представляють високі технології переробки сироватки. І ці тенденції стосуються усіх ведучих молочних країн світу.

Основний шлях рішення проблеми комплексної переробки молочної сировини бачиться в створенні безвідхідних технологій сиру, сиру і казеїну. В даний час відомі два підходи по переробці сироватки: повне використання сухих речовин; роздільне використання складених компонентів [2, 4], Перший підхід реалізується по двох напрямках. Перше - використання натуральної сироватки як інгредієнта хлібобулочних виробів, напоїв і желе, десертів і морозива, а також для готування живильних , середовищ кормів і добрив, миючих засобів, косметики й оздоровчих ванн.

При удаваній простоті використання необробленої сироватки як корму для сільськогосподарських тварин або добрив приходиться констатувати, що не все так просто. Наприклад, спроби використовувати для добрива полів як безпосередньо сироватку, так і стічні води молочних заводів, що містять значний відсоток сироватки, показали, що при концентрації сироватки в стічних водах більш 10 % відбувається гноблення росту багатьох сільськогосподарських культур, що залежить від типу ґрунтів і виду рослини. Крім усього іншого, використання сироватки в необробленому виді неперспективно з погляду транспортування і швидкого псування при підвищених температурах, особливо в літній період, коли в Україні утворяться найбільші обсяги сироватки.

Другий напрямок повного використання сухих речовин сироватки більш перспективно. Воно дає можливість одержувати: згущені і сухі сироваткові концентрати, суху демінералізовану сироватку, суху безлактозну сироватку, суху сироватку з наповнювачами, блокову сироватку (продукти з проміжною вологістю), гранульовану сироватку. Повне використання компонентів сироватки базується на зневоднюванні шляхом випарювання під вакуумом і сушіння. Становить інтерес згущення сироватки до високих концентрацій (більш 70 % сухих речовин), тому що вартість сушіння на порядок дорожче випарювання. При цьому можна одержувати продукти з проміжною вологістю.

Що стосується прогнозу на майбутнє, то, на думку європейських вчених, його можна представити у виді піраміди. У її основі - обсяги переробки сироватки; вище - технології різного рівня, від традиційних до мембранних; вершина піраміди - специфічна ізоляція і глибоке фракціонування.

Інтерес до молочної сироватки в усьому світі продовжує рости. У першу чергу це стосується технологій глибокої переробки молочної сироватки, що дозволяють одержувати продукти, подібні до лікарських препаратів.

2. Основна частина

2.1 Характеристика асортименту, основної та додаткової сировини, яка використовується при виробництві даного продукту

Молоко і молочні продукти займають важливе місце в харчуванні людини. Вони забезпечують організм сприятливо збалансованими і легкозасвоюваними білками, жирами, вуглеводами, мінеральними речовинами і вітамінами.

Однак молоко являє собою високоживильне середовище для розвитку мікроорганізмів і піддається бактеріальному і ферментативному псуванню. Термін збереження його, навіть в охолодженому стані, обчислюється у годинах.

Виробництво продуктів консервування молока, молочної сировини є важливою галуззю господарства країни. Згущені і сухі молочні консерви володіють поруч функціональних властивостей, що роблять їх корисними і для безпосереднього вживання, і при використанні як основу для виробництва широкої гами продуктів з відновленого молока, і як компоненти для вироблення різного роду комбінованим продуктів у харчовий, кондитерській і іншим галузям промисловості. Вони придатні також для тривалого збереження з наступним вживанням у їжу, зручні в транспортуванні.

При виробництві молочних консервів обов'язково потрібно видалити з молока воду, що є досить простою операцією. Однак природа вихідної сировини, його відношення до високих фізичних температур, здатність піддаватися різним хімічним і фізичним перетворенням у процесі обробки роблять технологію виробництва молочних консервів найбільш складною серед традиційних технологій.

Продукти консервування молока, молочної сировини - це спеціально оброблене молоко, вершки, знежирене молоко, сколотини, сироватка, здатні тривалий час зберігатися без псування, зручні для упаковування, фасування, маркірування, тривалого збереження, далеких перевезень, високопоживні, при розчиненні у воді легко відновлюються до вихідного стану.

Сухі молочні продукти мають досить гарну харчову і біологічну цінність, зручні при транспортуванні, дозволяють створити запаси харчових молочних продуктів. Виготовлення сухих молочних продуктів дає можливість використанню всіх корисних речовин молока. Це виробництво є практично безвідхідним.

У сухих молочних продуктах утримується дуже мало води (від 3 до 5%), білки, жири, лактоза, комплекс вітамінів і багатий спектр мінеральних речовин.

Живильна цінність сухих молочних продуктів для дитячого харчування після їхнього відновлення навіть вище, ніж свіжого молока, це досягається за рахунок різних добавок: вітамінів, мінеральних речовин, декстринмальтози, масла, білкових і інших добавок.

У нових економічних умовах підприємства по переробці сировини тваринного походження і торговельних підприємств знаходяться в стадії становлення й удосконалювання технологічних процесів, що негативно позначається на якості молочних продуктів.

Тому важливою умовою при виробництві сухих молочних продуктів є якість сировини, дотримання технології їхнього виробництва й умов збереження, використання надійної тари.

Сухі молочні продукти виготовляються в широкому асортименті:

сухе молоко;

сухе знежирене молоко;

сухе знежирене молоко з наповнювачами (з гарбузом, морквою буряком, з яблучним пюре);

суха демінералізована сироватка;

суха демінералізована сироватка з наповнювачами (з яблучним пюре, виноградним соком).

Основна частина в промислових масштабах по виготовленню сухих молочних продуктів належить молоку незбираному сухому і його різновиду (20 - 25% жирності, молоко сухе Домашнє), а також молоку сухому знежиреному, вершкам сухим, сироватці, вершкам сухим високожирним, а також сухим кисломолочним продуктам, які в основному отримують на розпилювальних сушарках. Виготовляють також сухі суміші для морозива, сухі вершки з наповнювачами, сухе незбиране швидкорозчинне молоко, суху сироватку.

Сухі молочні продукти являють собою порошки, які мають сипучу властивість. Маючи масову частку сухих речовин 95,0 - 98,5 % ці продукти мають переваги над іншими продуктами (хорошу транспортабельність, менший об'єм, концентрація поживних речовин, більший термін зберігання). Вміст жиру в продукті суттєво змінює органолептичні показники. Форма часток продукту залежить від технології сушки і може бути однорідною і агломерованою (розпилювальні сушарки).

Сироватка - частина молока, яка залишається після відділення білково-жирового концентрату шляхом біотехнологічного або хімічного впливу під час виробництва сиру, кисломолочного сиру, казеїну, молочно-білкових концентратів.

У сироватку крім мінеральних речовин майже цілком переходять водорозчинні і деяка частина жиророзчинних вітамінів. У підсирній сироватці водорозчинних вітамінів значно більше, ніж у сирній.

Кількість піридоксину, холіну й іноді рибофлавіну в сироватці перевищує їхній вміст у молоці, що обумовлено наявністю молочнокислих бактерій.

З органічних кислот у сироватці виявлені молочна, лимонна, нуклеїнова і летучі жирні кислоти - оцтова, мурашина, пропіонова, масляна. Молочна кислота утворюється з лактози в результаті життєдіяльності молочнокислих бактерій. Вміст вітамінів у сироватці при збереженні різко знижується. Однак у цілому молочна сироватка по наборі й абсолютному вмісті вітамінів є біологічно повноцінним продуктом.

Вміст летучих жирних кислот у сирній сироватці більше, ніж у підсирній, що обумовлюється гідролізом жиру в процесі утворення сирного згустку. Так, у сирній сироватці оцтової кислоти в 4,2 рази більше, ніж у підсирній.

При виробництві казеїнів у сироватку переходить деяка кількість мінеральних кислот - соляний або сарною, що необхідно враховувати при організації промислової переробки і використанні казеїнової сироватки. У молочній сироватці утримуються гази (вуглекислий газ, азот, кисень) у трохи меншій кількості, чим у вихідному молоці. Це обумовлено тим, що молоко при виробленні сиру і сиру піддається тепловій і механічній обробці.

2.2 Вибір способів виробництва, схема технологічних операцій

Принципова технологічна схема виробництва сухої сироватки зображенна на рисунку 1.

Рис. 1. Принципова технологічна схема виробництва сухої сироватки 1 - ємність для знежиреної сироватки, 2 - насос, 3 - вакуум - випарна установка, 4 - фільтр, 5 - гомогенізатор 6 - сушильна установка, 7 - фасувальний автомат

Суха молочна сироватка представляє собою порошок, який має сипучу властивість, яка залежить від сили тертя і зчеплення часток між собою. Її виробляють із нормалізованого підсирної сироватки висушуванням на розпилювальних і вальцьових сушарках. Форма часток продукту залежить від технології сушки і може бути однорідною і агломерированою (розпилювальні сушарки).

Цей продукт характеризується високою долею сухих речовин (95,0 - 98,5 %), що забезпечує йому хорошу транспортабельність. Кінцева масова частка вологи в них допускається в межах 1,5 - 7,0 % в залежності від виду продукту і тари.

Суху молочну сироватку отримують згущенням і висушуванням продукту до тих пір, поки вміст вологи не знизиться до 2…4%.

Сушка - процес зневоднення молочних продуктів шляхом перекладу вологи в пароподібний стан. Сушку сироватки проводять різними способами: розпилюванням в потоці гарячого повітря, в киплячому шарі, контактним, сублімаційним способами і в стані піни.

Для сушіння молочних консервів широко застосовують плівкове (контактне) і розпилювальне (конвективне) сушіння.

Суху сироватку плівкового сушіння одержують шляхом сушіння попередньо згущеного сироватки на двухвальцових сушильних установках. Вальці представляють собою порожнисті циліндри із спеціального чавуну, поверхня яких ретельно відполірована. Згущена сироватка наноситься тонким шаром (0,2…0,5 мм) на гарячу поверхню повільно обертаються вальців і за один неповний оборот протягом 2…3 сек висушується, утворюючи напівпрозору плівку. Зрізана ножами вальців плівка подрібнюється в тонкий порошок, охолоджується і направляється на фасування.

Суха сироватка плівкового сушіння поступається за якістю сухої сироватки розпилювальної сушарки, тому що на поверхні вальців сироватка нагрівається до температури понад 100°С, що призводить до незворотною теплової денатурації білків. При цьому способі виробництва продукт піддається механічній дії, виділяється жир у вільному стані, утворюються сульфгідрильні групи, знижується розчинність сироватки. У разі нерівномірного нанесення сироватки на вальці можливо підсушування або підгорання сухої сироватки. Тому на вальцьових сушарках не можна сушити молочні продукти з підвищеним вмістом жиру. Цим способом одержують сухе нежирне молоко, сухі сколотини і сироватку.

Сироватка розпилювальної сушки. Розпилювальні сушильні установки широко застосовують для сушіння молока, вершків, молочних продуктів дитячого харчування та ін. У цих установках згущена підігріта сироватка за рахунок дрібного диспергирування часток швидко зневоднюється в потоці гарячого повітря. Капля розміром 40 мкм при температурі 50 ° С висихає за 2 сек. Температура частинок сухої сироватки в зоні розпилення повинна бути не вище 70…80 ° С.

Суха сироватка розпилювальної сушарки має більш високі якість та розчинність, так як практично миттєве висушування виключає місцевий нагрів продукту і денатурацію білків.

2.3 Продуктовий розрахунок

Вихідні дані: знежирена сироватка з масовою часткою жиру 0,1%, з масовою часткою сухих речовин 6,5%.

Розрахунок норм витрат молочної сироватки на 1 т сухої молочної сироватки 0,1%-ної жирності проведемо по формулі 2.3.1:

Рсиров.=(100 - В)Ч1000/СМЗЧ(1 - 0,01ЧП), (2.3.1)

Де Рсиров. - норма витрат рідкої молочної сироватки на 1т сухої сироватки, т;

В - масова частка вологи в сухій сироватці, %;

СМЗ - масова частка сухих речовин у рідкій сироватці,%;

П - норма витрат сухих речовин в %, від маси сухих речовин на розпилених сушках (у сироватці - 0,7%).

Рсиров.=(100 - 4) Ч1000/6,5Ч (1 - 0,01Ч0,7)=14665,

Знаходимо загальну кількість сироватки, яке піде на виробництво 12 т сухої сироватки по формулі 2.3.2:

Ксиров.= Рсиров. ЧКг.п., де (2.3.2)

Ксиров. - загальна кількість сироватки;

К г. п. - кількість готового продукту.

Ксиров.= 14665Ч12000=175987404 кг

2.4 Організація, схема і методи технохімічного, мікробіологічного та санітарного контролю за ходом технологічного процесу

Техніко-хімічний контроль на підприємстві відбувається згідно ”Инструкции по техническому контролю на предприятиях молочной промышленности”, затвердженої Газпромом СССР 30.12.88.

Основними функціями технохімконтролю є:

контроль якості сировини, яка надходить;

контроль технологічних процесів виготовлення молочних продуктів;

контроль якості готової продукції;

контроль режимів якості миття та дезинфекції обладнання, тари і апаратури;

контроль миючих, дезинфікуючих засобів, реактивів;

контроль за станом лабораторних приборів;

контроль витрат сировини і виходу готової продукції.

Мікробіологічний контроль здійснюється згідно “Інструкції по мікробіологічному контролю виробництва на підприємствах молочної промисловості” затвердженої Гасагропромом СССР і Міністерством охорони здоров'я СССР від 28.12.87.

Основними функціями мікробіологічного контролю є:

контроль якості сировини, запасів виробництва готової продукції;

контроль технологічних режимів виробництва з метою визначення і інтенсивності мікробіологічного обсіменіння технічно-шкідливою мікрофлорою.

контроль санітарно-гігієнічного стану цеху відповідно з санітарними правилами для підприємств молочної промисловості;

контроль води і повітря.

Задачею техніко-хімічного і мікробіологічного контролю є забезпечення виходу молочної продукції в строгій відповідності з вимогами стандарту, ТУ і технологічних інструкцій. Мікробіологічний контроль здійснюється робітниками лабораторії

2.5 Графік організації технологічних процесів

Графік організації технологічних процесів при виробництві сухої молочної сироватки (рис. 2) складають для визначення режиму роботи цеху, тривалості та послідовності операцій протягом зміни, взаємозв'язку окремих операцій, інтенсивності і погодинного матеріального балансу виробництва.

Характер виробничого процесу обумовлюється організацією технологічного процесу. Молочні заводи пов'язані з виготовленням цільномолочної продукції, працюють в основному за змінним графіком.

Зведення про параметричні ряди технологічного обладнання необхідні для визначення інтенсивності переробки молока по операціях технологічного процесу. Параметричні ряди - сукупність технологічного обладнання, об'єднаного по призначенню, типу і потужності. Їх визначають по довідниках технологічного обладнання.

Тривалість ефективної роботи технологічного обладнання визначають розрахунковим шляхом. Вона залежить від типу і потужності обладнання, призначення, тривалості робочої зміни і підготовчо-заключної операції (в годинах за зміну). Тривалість ефективної роботи машин і апаратів у зміну визначає тривалість технологічних операцій при складанні технологічного графіку.

Технологічні операції по робочій діаграмі є основою для складання графіка, оскільки визначають послідовність його побудови. Операції технологічного процесу характеризуються інтенсивністю, що і визначає годинний матеріальний баланс підприємства цеху.

Рис. 2. Графік організації технологічних процесів при виробництві сухої молочної сироватки

2.6 Вибір основного технологічного обладнання і його коротка характеристика

Дані по підбору обладнання зводимо в таблицю 2.6.1

Таблиця 2.6.1

Найменування обладнання	Кількість, шт	Продуктивність, л/год	Марка обладнання
Ємність для знежиреної сироватки	2	4000	В2- ОМВ - 4
Насос відцентровий	3	6300	36-1ц1,8-12
Вакуум-випарна установка	2	5000
Підігрівач	1
Сушильна установка	2	5000
Фасувальний автомат

Характеристика вакуум-випарної установки.

Основними елементами вакуум-випарної установки є калоризатор, паровідокремлювач, два підігрівачі, конденсатор, ежектори.

Калоризатор являє собою теплообмінний апарат циліндричної форми з двома трубними ґратами, у які вальцьовані кип'ятильні трубки і дві циркуляційні труби. Міжтрубний простір калоризатора є паровою сорочкою, у яку через вентиль і термокомпресор подається пара, що гріє.

Одержуваний у процесі роботи калоризатора конденсат по трубопроводу безупинно відводиться в підігрівач, потім у конденсатор.

Калоризатор складається з корпусу, верхньої і нижньої кришки.

У процесі роботи калоризатора молоко переміщається в кип'ятильних трубках знизу нагору, а в циркуляційних трубках зверху вниз. У калоризаторі також розташовані патрубки подачі сировини на згущення, крани для взяття проби і випуску згущеного продукту.

Паровідокремлювач служить для відділення вторинної пари від часточок продукту. Являє собою циліндр із установленим на стійці парасолем-відбивачем. Трубопровід з'єднує верхню частину калоризатора з паровідокремлювачем, він приєднаний до паровідокремлювача під кутом, у результаті чого поступаюча сюди рідина і пара здобувають обертальний рух.

Рідина під дією відцентрової сили відкидається до стінки паровідокремлювача і по ній стікає вниз у кільцевий простір у периферії дна. Звідси готовий продукт відкачується насосом через кран або по трубі знову подається в калоризатор на згущення.

Підігрівачі по конструкції аналогічні трубчастим пастеризаторам. Продукт, що згущається, рухається по трубах, у міжтрубний простір подається вторинна пара або суміш його з гострою парою. Якщо один підігрівач не забезпечує нагрівання продукту до необхідної температури, то встановлюються декілька послідовно з'єднаних апаратів.

Конденсатор поверхневого типу виконаний у виді циліндричного корпусу з верхніми і нижніми кришками., що знімаються. У корпусі знаходяться трубки, кінці яких розвальцьовані у верхній і нижній трубних ґратах, а також патрубки для подачі вторинної пари з підігрівача або паровідокремлювача конденсату, підведення конденсату з калоризатора і нагрівачів, відводу повітря до вакуум-насоса, для підведення і відводу охолодженої води.

Для створення вакууму в системі з котельні через вентиль у пусковий ежектор подається пара, що працює тільки на початку для прискорення створення вакууму.

Випарна установка працює в такий спосіб. До початку згущення сировини в установку засмоктується вода. Циркулюючи в системі, вона обполіскує установку і дозволяє перевірити її герметичність.

Подачею пари на ежектори в системі створюють вакуум. При розрядженні близько 80 кПа починає засмоктуватися сировина. На конденсатор подають холодну воду, і в міру заповнення трубок калоризатора на 2/3 їхні висоти в парову сорочку подається пара.

У сталому режимі молочна сироватка послідовно надходить у перший і другий підігрівачі. У першому продукт нагрівається вторинною парою до 60…66оС, у другому - до 70…75оС. В міру утворення конденсату, його безупинно відкачують насосом. Якщо установка працює за принципом безперервного згущення, то готовий продукт відкачується в міру досягнення заданої концентрації.

Основним обладнанням для отримання сухих молочних продуктів є сушильні установки. Найбільш широко використовуються сушильні розпилювальні установки. Парк сушильного обладнання на підприємствах молочної промисловості для виробництва СОМ і ЗЦМ і сухої сироватки формується із сушильних установок RCM, RC і ВРА-4 (Чехословакія) продуктивністю по випарювальній волозі 500…1000 кг за годину; Niro Atomizer і Anhirdo (Данія) продуктивністю 1000…3500 кг за годину. В сушильний агрегат входить наступне обладнання: сушильна башта з повітряподавальним розподіляючим пристроєм, розпилювачем згущеного продукту, механізмів відвантаження, транспортування, повернення циклонної фракції в сушку, очищення повітря, калориферів, вентиляторів.

Основний вузол сушарки - розпилювач сироватки. Він складається з корпусу, рами, плити, насосної установки, маслопроводу, кожуха, підставки. Всередині корпуса встановлений вертикальний вал. На нижньому кінці валу змонтований розпилюючий диск з радіальними каналами прямокутної форми. На верхньому кінці валу змонтований шків. Вал приводиться в рух за допомогою електродвигуна і плоско пасової передачі. Для змащення розпилювача під час роботи призначається насосна станція з ємністю для масла, з маслопроводами.

Види сушарок для сироватки

Розпилювальні і вальцьові сушарки мають позитивні сторони і недоліки. Розпилювальний спосіб забезпечує одержання продукту високої якості. Його застосовують на великих спеціалізованих заводах і цехах переробки молочної сироватки. Однак розпилювальні сушарки відрізняються громіздкістю, вимагають значних енергетичних витрат, вальцьові - характеризуються простотою апаратурного оформлення, невеликими розмірами, меншими енерговитратами в порівнянні з установками, що застосовуються при розпилювальному способі сушіння. Недоліком сушіння на вальцьових сушарках є те, що готовий продукт має більш низьку розчинність і гірший вид (наявність грудочок). Однак на практиці це не має принципового значення (за винятком особливих випадків), а іноді грає навіть позитивну роль. В даний час проводяться роботи з удосконалювання конструктивних і технологічних характеристик вітчизняних вальцьових сушарок, що дозволить розширити можливості їхнього використання, особливо в цехах і на ділянках переробки молочної сироватки невеликої продуктивності.

Доцільність вироблення згущеної і сухої молочної сироватки обумовлюється в основному двома причинами: більш тривалими термінами збереження і меншими (у перерахуванні на одиницю сухої речовини) витратами на перевезення в порівнянні з натуральною сироваткою. Однак треба враховувати і те, що з підвищенням ступеня концентрування сироватки зростає і кількість вологи, який необхідно видалити з неї. При використанні традиційного устаткування для цих цілей (вакуум випарні установки, розпилювальні і вальцьові сушарки) збільшуються також і енергетичні витрати . Крім того, треба мати на увазі, що при сушінні на видалення 1 кг вологи витрачається приблизно в 10 разів більше теплоти, Чим при згущенні.

2.7 Розрахунок площі цеху для виробництва продукту

Існує три способи розрахунку площі цеху:

по типовій нормі потужності підприємства (у мІ)

по сумарній площі технологічного обладнання з урахуванням коефіцієнта запасу площі на обслуговування технологічного обладнання (у мІ);

спосіб моделювання обладнання у приміщеннях.

Відповідно з діючими будівничими нормами і правилами (СНИП) площі виробничих будівель поділяють на наступні категорії:

робочу площу - приміщення основного виробничого призначення, такі як цехи, лабораторія, термостатні камери та камери для охолодження продуктів, заквасочні приміщення, камери дозрівання сирів та інші виробничі приміщення.

підсобні та складські приміщення - бойлерні, вентиляційні та трансформаторні, компресорні, ремонтно - механічні майстерні, експедиції, склади тари, припасів, готової продукції.

допоміжні приміщення - побутові площі заводоуправління, приміщення громадських організацій.

Приміщення виробничого корпуса розташовуються так, щоб найбільшою мірою сприяти правильній організації технологічного процесу.

При компонуванні приміщення головною умовою є дотримання безперервного руху сировини, напівфабрикатів та готової продукції.

Виробничі приміщення повинні відповідати гігієнічним вимогам, мати між собою технологічний зв'язок і розташовуватись за ходом технологічного процесу, не допускається перехрещення потоків сировини та готової продукції, чистого та використаного посуду.

Для розрахунку приміщень основного виробництва використовують спосіб розрахунку по питомій площі цеху (у мІ) на одиницю потужності цеху.

Питомі норми площ залежать від типу підприємства, його потужності. Їх знаходимо з довідкових матеріалів.

Площу цеху по виробництву сухої молочної сироватки визначаємо за формулою 2.7.3

F = A Ч f, де (2.7.3)

А - потужність цеху, т /зміну;

f - питома норма площі, мІ/т.

F = 12 Ч 90 = 1080 мІ

1080 : 36 = 30 будівельних квадратів

3. Заходи безпеки функціонування технології

Згідно законодавства "Про охорону праці", а також "Кодекс законів про охорону праці" на підприємстві повинні бути створені умови праці, які б здійснювати б захист робітників від травматизму і шкоди їх здоров'ю з боку різних небезпечних факторів.

На підприємстві управління охороною праці здійснює голова правління, а в підрозділах - начальники цехів, майстер. На заводі в службі охорони праці, яка забезпечує контроль відповідного стану праці та безпеки на підприємстві, проводить заходи з охорони праці і контролює проведення відповідних інструктажів.

Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктаж проводить керівник робіт, начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер. У процесі стажування працівник повинен:

- поповнити знання щодо правил безпечної експлуатації;

- технологічного обладнання, технологічних інструкцій з охорони праці;

- оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях при нормальних і аварійних умовах праці;

- засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси і обладнання та методи безаварійного керування ними з метою забезпечення вимог охорони праці.

Інженер з охорони праці разом з головою правління, головним інженером, начальниками цехів, інженерно-технічними робітниками - відповідають за охорону праці, розробляють план заходів по забезпеченню безпечних умов праці.

Якщо працівники недотримують вимог охорони праці, комісія на чолі з головним інженером з охорони праці може винести догану чи звільнити з роботи. Чи навпаки видати премію чи заохочення за певні досягнення і за активну участь в різних заходах.

При оцінці стану системи охорони праці важливе значення має відсутність або наявність виробничого травматизму.

Оцінка стану охорони праці на підприємстві в цілому базується на аналізі даних атестації робочих місць. При оцінці стану системи охорони праці велика увага приділяється мікроклімату. Мікроклімат в цеху по виробництві сухої молочної сироватки залежить від стану повітряного середовища і характеризується тепловим вимірюванням (ВТ/м2); рухливістю повітря (м/с); відносною вологістю повітря (%); температурою повітря в приміщенні (°С).

Оточуюче повітря є найважливішим фактором забезпечення життя людини. Отруйні речовини на харчовому підприємстві потрапляють у повітрі у вигляді пилу, газу або пари і дають негативно на організм людини.

Під час експлуатації обладнання та організації робочих місць, в залежності від важкості праці, слід вживати заходи щодо зниження шуму. Допустимі рівні звукового тиску в октанових смугах частот, рівні звуку на робочих місцях повинні перевищувати величин, установлених ДНАОП 0.03-3.14-85 та ГОСТ 12.1.003-83. Контроль рівнів шуму на робочих місцях повинен проводитися не рідше одного разу на рік відповідно до вимог ГОСТ 12.1.003-83 та ГОСТ 12.1.050-86.

Вібрація на робочих місцях виробничих приміщень не повинна перевищувати гранично допустимий рівень відповідно до вимог ДНАОП 0.03-3.12-84, ДНАОП 0.03-3.11-84 та ГОСТ 12.1.012-90.

Освітлення - один із важливих елементів умов праці. Основна задача освітлення у виробництві - створення сприятливих умов для введення технологічного процесу і забезпечення максимальної продуктивності праці. У відповідності із СНІП III - 4 -80 , при характеристиці розряду зорової роботи середньої точності, що відповідає IV розряду зорових робіт, застосовується штучне освітлення, величиною сили світла - 200Пк.

Основними причинами електротравматизму є грубі порушення правил безпеки. Для захисту працівників від ураження електричним струмом в цеху необхідно застосовувати заземлення обладнання, огородження, встановлювати захисні вимикачі. В цеху повинні бути засоби індивідуального захисту, діелектричні рукавиці, гумові коврики.

Побудова, монтаж, безпечна експлуатація електроустановок регламентується ДНАОП 0,00-1.21-98, ДНАОП 1.1.10-1.01.97, ГОСТ 12.1.019-79 та "Правилами устройства електроустановок". За ступенем електричної небезпеки приміщення - цех по виробництву сиру кисломолочного відноситься до над небезпечних згідно "Правилам устройства електороустановок" 1.1.12 п.2 категорії "Б" "Г".

Спираючись на аналіз можливих небезпек і наслідків в ході технологічного процесу, необхідно виконувати вимоги безпеки. Необхідно дотримуватись правил внутрішнього розпорядку.

Що стосується безпеки самого продукту, що виробляється, то на теперішній час на міжнародному рівні найефективнішим способом контролю якості і безпеки у виробництві харчових продуктів визнана система аналізу небезпечних факторів ("ризиків") за критичними контрольними точками -- Hazard Analysis Critical Control Poinl (HACCP). Основні вимоги щодо застосування системи НАССР викладені в гармонізованому до міжнародних вимог національному стандарті - ДСТУ ІСО 22000.Система НАССР займає провідне місце у світовому індустріальному виробництві харчових продуктів. Міжнародні організації International Coral mission of Microbiological Specifications for Food (ICMSF), Codex Alimentarius тощо рекомендують її як один із кращих методів гарантії безпеки харчової продукції. Були визначені базові елементи системи, гармонізовані з міжнародними стандартами ISO серії 9000.

На більшості зарубіжних підприємствах харчової промисловості систему НАССР застосовують в процесі поточного контролю автоматизованого виробництва харчової продукції.

Основні принципи, закладені в основу даної концепції, не є новими. Наприклад, відомі поняття "епідеміологічно уразливих технологічних етапів" виробництва продуктів, контроль "за ходом технологічного процесу" тощо. Традиційний метод контролю ґрунтується переважно на визначені рівня дотримання встановлених нормативів виробництва харчових продуктів і ґрунтується на результатах аналізу якості і безпечності кінцевих продуктів харчування. Проте традиційному методу властиві недоліки, серед яких можна відмітити деяку суб'єктивність оцінки санітарного стану виробництва, часто нівелювання різниці між важливими і малозначними вимогами і статичність результату обстеження: зауваження і пропозиції стосуються лише окремої частини даного процесу на даний момент часу. Лабораторний аналіз харчової продукції при цьому характеризує здебільше наслідок і не дає чіткого висвітлення його причини і шляхів усунення.

Система НАССР як основа запобіжних заходів для виробництва безпечних продуктів харчування

Проведена оцінка систем контролю за якістю та безпекою харчових продуктів привела до висновку про необхідність здійснення профілактичного підходу, в основі якого покладено принцип критичних контрольних точок під час аналізу небезпечних факторів. З метою уникнення недоліків, властивих традиційному методу, та підвищення дієвості і забезпечення єдності форми і змісту контролю за якістю і безпечністю харчових продуктів в різних країнах, Комісія Codecx Alimentarius опублікувала документ "Система аналізу небезпечного фактору і контрольної критичної точки (НАССР) і керівництво до її застосування", який розцінюється як стандарт.

НАССР являє собою динамічну систему контролю виробничого процесу, яка, завдяки проведення аналізу небезпечних факторів, визначає етапи, на котрих можливо виникнення ризиків. Вона дозволяє позбавитися залежності від мікробіологічних аналізів, приділяючи головну увагу факторам, які безпосередньо впливають на епідемічну безпечність їжі. Її прийняття свідчить про зміщення акценту від перевірки готової продукції до попереджувального контролю критичних моментів у виробництві продукції. Концепція забезпечує системний підхід до ідентифікації небезпечних факторів і оцінки імовірності їх виникнення на усіх етапах виробництва, реалізації і споживання харчових продуктів та визначає засоби їх контролю і попередження випуску небезпечної продукції. її можна застосувати в усіх галузях харчової промисловості, а також на підприємствах громадського харчування і торгівлі. НАССР - логічна науково-обгрунтована система, яка контролює безпеку харчових продуктів при їх виробництві.

НАССР базується на оцінці ризиків при виробництві продукції та встановленні критичних контрольних точок по контролю за небезпечними факторами.

Небезпечні фактори поділяються на біологічні, фізичні і хімічні.

Першими кроками в розробці НАССР плану є створення групи фахівців до якої повинні входити спеціалістів із складання НАССР плану, представник керівництва підприємства, технолог, лікар ветеринарної медицини, представники з виробництва (працівники). Основою НАССР плану є визначення ССР (Control Critical Points), а саме можливих небезпечних контамінантів, що можуть бути в сировині чи продуктах.

Критичною контрольною точкою (ККТ) може бути сировина, місцевість, технологічна операція, процес, рецептура продукту. Якщо в певній точці технологічної лінії є висока вірогідність виникнення потенційної небезпеки, то така точка вважається критичною

Аналіз небезпечного фактору - процедура щодо виявлення потенційних небезпек або передумов їх появлення в харчових продуктах. Після ідентифікації небезпечних факторів необхідно розробити систему заходів для їх контролю.

Моніторинг системи НАССР - являє собою перевірку ефективності контролю в ККТ. Він включає систематичні спостереження, вимірювання, реєстрацію та оцінку.

Критичні межі (лімити) - являють собою величини або характеристики фізичного, хімічного чи біологічного характеру, які визначають межі між допустимим і недопустимим для того об'єкту що вимірюється. Вони показують момент коли допустима (контрольована) ситуація переходить в недопустиму (неконтрольовану) стосовно безпеки кінцевого продукту.

Сім принципів системи НАССР

У спрощеній формі система НАССР складається із семи "принципів":

1.виявлення та аналіз небезпечних факторів (ризиків) і оцінка їх серйозності та імовірності виникнення;

2.визначення критичних контрольних точок (ККТ), необхідних для контролю за виявленими небезпечними факторами: відповідно концепції НАССР і відповідальність за визначення ККТ у технології виробництва продуктів покладається на виробників;

3.встановлення критичної межі для кожної ККТ;

4.установлення поточного моніторингу за кожною ККТ;

5.усунення недоліків при виході за критичну межу;

6.перевірка системи;

7. складення процедури документування і ведення обліку.

Система НАССР дає можливість створити на харчовому підприємстві реальну можливість організації і підтримання ефективної та дійової системи оцінки ризику з мето запобігання випуску небезпечної продукції.

Міжнародна стандартизація.

Міжнародна організація зі стандартизації (ISO) - це всесвітня федерація національних органів зі стандартизації і (НОС), що створена за ініціативою ООН на засіданні Комітету ООН з координації стандартів, до складу якої входить 111 країн. Кожна з них представлена одним повноважним членом.

Вимоги стандарту ISO 22000 базуються на принципах НАССР. Концепція НАССР передбачає систематичну ідентифікацію, оцінку та управління небезпечними факторами, які істотно впливають на якість продуктів харчування. Вона орієнтує персонал на системне визначення і виконання попереджувальних заходів.

Основною метою діяльності ISO, відповідно до її Статуту, є сприяння розвитку стандартизації і суміжної з нею діяльності в усьому світі для полегшення міжнародного обміну товарами й послугами, розвитку співробітництва у сфері інтелектуальної, наукової, технічної та економічної діяльності.

Для досягнення мети ISO здійснює свою діяльність за такими напрямками:

розробка й публікація міжнародних стандартів у всіх галузях технічної та економічної діяльності, за винятком електротехніки й електроніки, що відносяться до сфери компетенції Міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС);

розробка і розповсюдження документів щодо методів, правил та процедур, орієнтованих на сприяння й полегшення гармонізації стандартів різних національних систем стандартизації;

організація обміну інформацією про роботу центральних та технічних органів, а також членів ISO;

співробітництво з іншими міжнародними органами та організаціями в суміжних сферах діяльності.

У стандартах ISO встановлюються вимоги безпеки на продукцію, процеси та послуги (у тому числі з охорони праці), що у вигляді міжнародних стандартів розповсюджуються серед членів організації. Стандарти ISO, що за своєю природою мають рекомендаційний характер, стали важливими чинниками. Рада ISO впровадила нові методи співпраці з членами організації.

Міжнародні стандарти ISO на сучасному етапі охоплюють не лише галузі загального призначення, а й суто конкретні галузі економічної діяльності: від стандартизації, термінології позначень, величини та одиниць, форм документів до стандартизації, відносно методів і засобів контролю, випробувань. ISO будує свою діяльність за такими принципами:

залучення до робіт усіх зацікавлених організацій - членів ISO та власних технічних органів;

обґрунтування доцільності розробки міжнародних стандартів;

досягнення консенсусу при розробці стандартів та прийнятті рішень стосовно їх затвердження;

доступність інформації про роботу ISO.

Питання забезпечення якості продуктів харчування і сільськогосподарської продукції нині є одним з пріоритетів у міжнародній торгівлі. Для здійснення успішних експортних операцій з країнами ЄС вітчизняні виробники повинні дотримуватися вимог Угоди СОТ по санітарних та фітосанітарних заходах та Угоди по технічних бар'єрах у торгівлі. Цього вимагає активне впровадження на підприємствах харчової промисловості систем менеджменту якості, які базуються на принципах НАССР. Розроблений Міжнародною організацією з стандартизації стандарт ISO 22000: 2005 "Система менеджменту безпеки харчових продуктів" дозволяє об'єднати принципи менеджменту якості з оцінкою та управлінням харчових ризиків. Вимоги стандарту стосуються всіх ланок виробництва харчових продуктів і гарантують відповідність міжнародним вимогам до безпечності.

Впровадження стандарту ISO 22000: 2005 на підприємствах вітчизняного виробника дозволить інтегрувати принципи НАССР з вимогами до системи менеджменту якості. Дієвість такої системи менеджменту є своєрідним гарантом виробництва якісних та безпечних продуктів харчування.

Мікробіологічний контроль - ефективний засіб, що забезпечує виробництво молока і молочних продуктів високої якості в гігієнічному відношенні. Цей контроль дозволяє, з одного боку вчасно знайти бактеріальне забруднення продукту і встановити його джерело чи причини, з іншого боку, дає можливість проконтролювати ефективність проведених заходів для зниження бактеріального забруднення продукту (миття і дезинфекція устаткування, теплова обробка продукту та ін.).

Існують два основних види мікробіологічного контролю: санітарно-гігієнічний контроль виробництва і контроль технологічного процесу і готової продукції.

Санітарно-гігієнічний контроль виробництва

До об'єктів санітарно-гігієнічного контролю відносять устаткування й апаратуру, посуд та інвентар, руки і спецодяг виробничого персоналу, воду, повітря, допоміжні матеріали виробництва.

При контролі чистоти устаткування й апаратури, посуду та інвентарю, рук виробничого персоналу визначають загальну кількість бактерій і наявність кишкової палички в 1 мл змиву.

При дослідженні води визначають колі-титр (чи колі-індекс) і мікробне число.

Для оцінки чистоти повітря виробничих цехів молочних заводів визначають вміст бактерій, дріжджів і плісеней.

Мікробіологічну оцінку допоміжних матеріалів виробництва (сичуговий порошок, цукор, пергамент та ін.) здійснюють за спеціальними методиками дослідження і мікробіологічними нормативами. Основними показниками є наявність бактерій групи кишкових паличок і загальна кількість бактерій. У цукрі і пакувальних матеріалах не допускається також наявність плісені і дріжджів.

Для одержання молочних продуктів гарантованої якості, що не містять хвороботворних мікроорганізмів, при вживанні яких не виникає загроза захворювання на підприємстві, необхідно вести ретельну мийку обладнання, інвентарю і тари. З погано вимитого обладнання в молочні продукти вже після проведеної теплової обробки (пастеризації, стерилізації) можуть потрапити хвороботворні мікроорганізми.

Санітарно-гігієнічний контроль виробництва заснований на виявленні бактерій групи кишкової палички (БКГП) і загальної кількості мікроорганізмів (МАФАМ). Визначення бактерій групи кишкової палички ведуть на середовищі Кеслера. Загальну кількість мікроорганізмів визначають шляхом висіву на харчовий агар.

Миття обладнання здійснюють після закінчення технологічного циклу. Обладнання, що більше 6 годин не використовувалося, підлягає повторній дезінфекція. Мийку резервуарів для молока необхідно здійснювати після кожного випорожнення.

Для мийки обладнання готують миючи розчини в спеціальних приміщеннях відповідної концентрації.

Мийку обладнання, інвентарю і тари, здійснюють у відповідності до інструкції “Инструкция по санитарной обработке оборудования на предприятиях молочной промышленности” №123-14/4079-7-77 від 28.04.78. На кожному молочному підприємстві мийку і дезінфекцію обладнання проводить спеціально призначений для цього персонал - мийниці.

До роботи допускаються робітники не молодше 18 років, що не мають медичних протипоказань до даної роботи, передбачених наказом, по Мінздраву від 30 травня 1969 р. № 400 (допущених лікарем), що пройшли навчання, інструктаж з техніки безпеки даної роботи.

У майбутньому названі робітники зобов'язані проходити профілактичний медичний огляд і повторний інструктаж по техніці безпеці праці в установленому порядку.

Підтримка чистоти на робочих місцях -- обов'язок кожного робітника.

Персонал, що виконує на молочному підприємстві мийку та дезинфекцію обладнання, повинний бути забезпечений спецодягом, взуттям, запобіжними приладами (протигазами; респіраторами, захисними окулярами, гумовими рукавичками й ін.), а також необхідним збиральним інвентарем, хімікатами і матеріалами.

Кожне підприємство повинне мати запас миючих та дезинфікуючих речовин не менш ніж на 3 місяці. їх зберігати в спеціальних закритих приміщеннях. Концентровані кислоти і луги необхідно зберігати в особливих закритих складах.

Для мийки обладнання застосовують наступні миючі засоби: Вімол, Мойтар, Тріас - А, Дезмол, Синтрол, Кальцинований та каустичний луги, азотна і сульфомиловая кислота. Для мийки рук використовують синтетичний миючий засіб Вега. Для приготування миючих і дезинфікуючих засобів, а також ополіскування необхідно використовувати водопровідну воду, що відповідає вимогам ГОСТ 2874 -- 82 на питну воду. Приймання, транспортування і зберігання миючих засобів проводять відповідно до технічних умов.

Технологічний процес мийки полягає в наступному: обладнання готують до циркуляційної мийки (закривають крани, встановлюють заглушки). Обполіскують теплою водою до повного видалення залишків молока, миють миючим розчином протягом 10-15 хв. та ополіскують теплою водою від залишків миючого розчину і дезінфікують одним із наведених вище способів. У випадку застосування хлорних розчинів, обладнання знову обполіскують від залишків хлорного розчину і запаху хлору. Існує механічний спосіб мийки і ручний.

При ручному способі мийки, необхідно створити такі умови, щоб була можливість підтримувати температуру миючого розчину на протязі всього процесу мийки. Тобто ванну для миття обладнання необхідно підключити до пару холодної та гарячої води.

Порядок мийки сепараторів і молоко-очисників: на початку мийки: - видалити осад із грязьового простору, сполоснути теплою водою (35-40С),помити миючим розчином (температура 45 - 50 С) за допомогою щіток, сполоснути теплою водою для повного видалення миючого розчину (реакція з фенолфталеїном).

Лабораторія підприємства здійснює контроль концентрації та температури миючих розчинів. В таких цехах як масло цех, цех по виробництву молочних консервів, цех по виробництву стерилізованого молока застосовують більш високі концентрації миючих засобів та більш високі температурні режими. Для здійснення контролю за якістю миття обладнання бактеріолог використовує як візуальний контроль, так і мікробіологічний. Мікробіологічний контроль здійснюється один раз у п'ять днів кожного виду обладнання шляхом взяття змивів з обладнання 100 см2 площі та висіву 1 мл змиву на середовище Кеслера. Висіви витримують в термостаті при температурі 43°С протягом 24 годин. Результат повинен бути негативним.

Висновки

Виконавши даний курсовий проект на тему: «Проект цеху з виробництва сухої молочної сироватки потужністю 12 т за добу» слід зробити висновки:

1. Сироватка - частина молока, яка залишається після відділення білково-жирового концентрату шляхом біотехнологічного або хімічного впливу під час виробництва сиру, кисломолочного сиру, казеїну, молочно-білкових концентратів.

2. Як будь-який молочний продукт його необхідно перевіряти на якісні показники. При виробництві сухої молочної сироватки контролюється та перевіряється не лише сировина що надходить на виробництво, але й всі послідуючі стадії його виробництва.

3. Згідно законодавства "Про охорону праці", а також "Кодекс законів про охорону праці" на підприємстві повинні бути створені умови праці, які б здійснювати б захист робітників від травматизму і шкоди їх здоров'ю з боку різних небезпечних факторів.

4. Для виробника продуктів харчування життєво важливим є впровадження надійної системи управління якістю, яка здатна постійно функціонувати в умовах масового виробництва. Вимоги стандарту ISO 22000 базуються на принципах НАССР. Концепція НАССР передбачає систематичну ідентифікацію, оцінку та управління небезпечними факторами, які істотно впливають на якість продуктів харчування.

Перелік літератури

Бородай С.В. Технологія молока і молочних продуктів: Конспект лекцій для студентів спец. 7.091709. Розділ "Загальна технологія сироробства" - 4.1. - І - С., 2001. -- 32 с.

Бредихин С.А., Космодемьянский Ю.В., Юрин В.К. «Техника и технология переработки молока». - М. Пищепромиздат, 2001 - 400с.

Власенко В.В., Машкін М.І., Бігун П.П. “Технологія виробництва іпереробки молока та молочних продуктів». - Вінниця; ГІПАНІС С.200-306.

Галат Б.Ф., Гриненко В.И, Машкин Н.И. и др. Молоко: Производство и переработка: Монография - Харьков, 2006. - 352 с.

Галат Б.Ф., Машкин Н.И., Козача Л.Г. Справочник по технологии молока. // -2-е изд. перераб. и доп. - К.: Урожай, 1990. - 192 с.

Гисин И.Б. Технология молока и молочных продуктов. М.: Пищевая промышленность, 1973. - 374 с.

ГОСТ 26754-54 «Молоко и молочные продкти. Методы определения температуры».

ГОСТ 3623-73 «Молоко и молочные продукты Методы определения пастеризации».

ГОСТ 5867-90 «Молоко и молочные продукты. Методы определения массовой доли жира».

Гудков А.В. Сыроделие: Технологические, биологические и физико-химические аспекты / Под редакцией С.А. Гудкова, 2-е изд. испр. и доп. - М.: ДеЛи принт, 2004, - 804 с.

ДСП 4.4 4011-98 «Державні санітарні правила для молокопереробних підприємств».

ДСТУ 3662-97 «Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі».

Инихов Г.С., Брио П.П. Методы анализа молока и молочных продуктов. - М., 1971. -- 423 с.

Инструкция по микробиологическому контролю производства на предприятиях молочной промышленности. - М.: 1988. - с. 122.

Инструкция по микробиологическому контролю производства на предприятиях молочной промышленности. - М.: 1988, -

Инструкция по техническому контролю на предприятиях молочной промышленности. - М.: ЦНТИТЭИ, 1977. - 182 с.

Инструкция по технохимическому контролю на предприятиях молочной промышленности. -- М.: 1990. -- 192 с.

Инструкция по технохимическому контролю на предприятиях молочной промышленности. - М.: 1988, - 112 с.