5

Зміст

Вступ

1. Визначення вихідних даних для формування колекції

2. Аналіз літературних джерел за темою бакалаврської роботи

3. Проектно - композиційний розділ

3.1 Тип колекції та її структура

3.2 Композиційні принципи побудови колекції

3.2.1 Принцип формоутворення

3.2.2 Базова форма

3.2.3 Стильове рішення

3.2.4 Композиційний центр

3.2.5 Колористичне оформлення колекції

3.3 Тканини та матеріали колекції

3.3.1 Характеристика класичного асортименту вовняних та напіввовняних тканин костюмно-платтяного призначення

3.3.2 Характеристика трендового асортименту вовняних та напіввовняних тканин костюмно - платтяного призначення

3.4 Аксесуари та доповнення

3.5 Асортиментний склад та опис моделей колекції

4. Розробка конструкцій моделей колекції

4.1 Визначення трьох моделей для проектування

4.2 Художньо - технічний опис обраних моделей

4.3 Розробка базової конструкції для трьох моделей колекції

4.3.1 Визначення та опис базової конструкції для трьох моделей

колекції

4.3.2 Розробка первинного креслення деталей базової конструкції.

4.3.3 Оцінка якості базової конструкції за первинним кресленням

деталей

4.4 Розробка трьох моделей колекції

4.4.1 Розробка схем конструктивного моделювання моделей

4.4.2 Розробка первинних креслень деталей моделей

4.4.3 Виготовлення моделей з остаточного матеріалу

4.5 Виготовлення моделей

5 Технологічний розділ

5.1 Вибір обладнання

5.2 Розробка технологічної послідовності виготовлення

основних вузлів обраної моделі

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Сучасний світ характеризується активними процесами глобалізації. Мода, як один з найбільш динамічних проявів творчої діяльності людства, не стоїть осторонь. Вона залучена до цих процесів, поглинаючи різноманітні культури. В останні роки попит на продукцію модної індустрії загострився як ніколи, що пов'язано з різними причинами. Так, вона виступає найбільш доступним засобом самовираження, потужним захистом від проблем, що супроводжують сучасну людину. Тероризм, глобалізація, війни в азійських країнах, бум китайської економіки, цунамі, генетичні маніпуляції, демографічна криза… І, як наслідок, відповідна реакція людини - есканізм, бажання втечі. Середньостатистичний мешканець планети бажає тільки одного: якомога найкраще облаштувати свій особистий світ.

Як і суспільство, що зосереджується на пошуку втраченого сенсу, так і мода переживає період активних пошуків. Існуюча невдоволеність виливається в антиглобалізм та проголошення індивідуалізму та індивідуальності.

Повна свобода самовираження - одна з провідних тенденцій теперішньої моди. Кожен має обирати у відповідності до власного смаку. Раніше паризьке бюро стисло випускало щосезонні «зошити стилів», чіткі біблії кольорів, візерунків та форм, текстур та ароматів. Вони з успіхом реалізовувалися у всьому світі. Але зараз ця схема все частіше і частіше дає збій. Тому важливим у теперішній період стає поняття «ніша». «Зайняти свою нішу» - запропонувати щось адаптоване до потреб якщо не окремої людини, то певної групи людей.

Ще одна особливість сучасної моди - велика кількість високо індивідуалізованих мікронапрямків, що розчиняють спортивність у класиці, а класику перетворюють на творчий авангард.

Мода балансує між прагненням до мінімалізму, характерного для сучасного дизайн - стилю, з його чистими лініями, суворо геометричними формами, високотехнологічними матеріалами та захопленням розкішною класикою минулих епох, дорогоцінними шовками, парчею, оксамитом у кольорах фламандського живопису, багатством оздоблення та прикрас. У фокусі моди бароко, модерн, арт-деко та етно-стиль.

Композиція визначає загальні закономірності побудови форми у дизайні одягу. Метою композиції є отримання утилітарно виправданої форми речі, яка має функціональну, конструктивну та естетичну цінність. Композиційний пошук заснований на використанні для вирішення проектної задачі певних прийомів: контраст, нюанс, тотожність, масштаб, масштабність, симетрія, асиметрія, статика, динаміка.

Все це визначає актуальність вибраної теми. Вона зумовлена особливостями образу життя сучасної жінки та сучасними тенденціями в світі моди. Обрана тема навіяна культурною спадщиною Київської Русі, що дійшла до наших часів. Щодо кольорової гами, було обрано перспективні кольори на 2010-2011 рр., а саме кольори напрямку FOLK AND CHEERFUL. Етнічний одяг. Це коричневий, фіолетовий, бронзовий.

Об'єктом та предметом розробки даної роботи є перспективна колекція жіночого одягу, що розробляється на основі всебічного аналізу одягу мешканців Київської Русі.

Мета роботи полягає у створенні перспективної колекції повсякденного жіночого одягу на основі синтезу культурної спадщини Київської Русі та сучасних тенденцій у світі моди.

Для реалізації поставленої мети передбачалось виконання наступних завдань:

- здійснення пошуку та аналізу літератури за обраною темою;

- обґрунтування обраного творчого джерела;

- розробка художнього образу перспективної колекції жіночого одягу;

- розробка перспективної колекції жіночого одягу;

- підбір матеріалів;

- вирішення конструкторських та технологічних задач щодо створення моделей колекції;

- відтворення у матеріалі 3-х моделей колекції;

- презентація відтворених у матеріалі 3-х моделей колекції.

1. Визначення вихідних даних для формування колекції

Дана проектно - композиційна робота являє собою перспективну колекцію prкt-a-porte жіночого вбрання, розроблену на основі культури Київської Русі Х століття з використанням тенденцій сезону осінь - зима 2010/2011.

В залежності від типу та призначення колекції будуть переважати ті чи інші її ознаки. Серед трьох типів колекцій було вирішено створити перспективну колекцію у якій будуть втілюватись концепція моди на майбутнє, представлені нові стилі та нові тенденції [1, с. 170].

При проектуванні даної колекції моделей одягу було поставлено за мету донести до споживача через одяг (оскільки саме одяг завжди був одним з найбільш активних джерел інформації) красу культури Київської Русі Х ст. Опрацювання великої кількості інформаційних джерел показало, що в сучасному моделюванні одягу дана тема висвітлена не достатньо. Причина цього полягає не тільки в недостатній вивченості культури слов'ян зазначеного періоду, а й домінуванні на терені українського ринку закордонних тенденцій в моді. Використання національної спадщини в якості творчого джерела є актуальним, оскільки у світовій спільноті в останні роки спостерігається дуже велика зацікавленість етно-речами та культурами різних народів. Все це робить цілком доцільним вибір даної теми в створенні колекції.

Метою даної роботи було створення колекції моделей одягу з елементами етно-стилю для дівчат та жінок віком 18 - 25 років. Адже саме у цьому віці людина зовсім не боїться експериментувати зі своїм стилем та прагне до змін.

Об'єктом проектування виступає верхній та легкий жіночий одяг, представлений плечовими та поясними виробами. Усі моделі колекції об'єднані авторською концепцією - відродженням елементів етно-стилю східних слов'ян в сучасному жіночому одязі; створенням образу жінки - берегині; використанням натуральних тканин, шкіри та хутра; застосуванням в кольоровому рішенні наближених до природних кольорів.

Крізь колекцію простежується єдність образу та стилю. Пріоритетним в ній є не лише відображення модних тенденцій сезону, а й переосмислення народного костюму та його адаптації до вимог сучасної молодої жінки - активного члена суспільства.

Дана колекція призначена для жінок віком 18-25 років, соціально активних мешканок міст. Серед обраної групи вона найбільше підійде жінкам творчих професій, романтичним, які прагнуть навіть у буденності зануритися в казку, відчути подих століть, хоч на мить об'єднатися з природою. Вони належать до ексклюзивного типу відношення до одягу, полюбляють неповторні вироби, складний крій.

Колекція призначена для жінок які помірно відносяться до моди, використовують різну кольорову палітру, різні стилі. Однак їм має бути притаманний і деякий авангардизм оскільки моделі колекції створені з деяким натяком на авангард.

Моделі колекції призначені для повсякденного носіння. Вони розраховані на осінньо-зимовий сезон 2010/2011рр., для носіння як на вулиці, так і в приміщенні для жінок 40-46 розміру. У відношенні до моди жінки мають належати до категорії «помірні», а у відношенні до одягу - «ексклюзивні».

Моделі мають бути виконані з натуральних вовняних та напіввовняних тканин костюмно - платтяного асортименту. Тканини повинні мата гарні гігієнічні властивості, бути малозминальнини. Кольорова гамма спокійна, насичена. Фактура тканин рівна.

За волокнистим складом можуть бути вовняно - віскозні, вовняно - лавсанові, вовняно - віскозні, вовняно - нітронові. Для моделей колекції пропонуються окрім чистововняних тканин напіввовняні тканини, що складаються з суміші трьох видів волокон вовняні - віскозі - поліефірні.

2. Аналіз літературних джерел за темою бакалаврської роботи

Культура (лат.cultura - виховання, освіта, розвиток) - сукупність практичних матеріальних цінностей, що відображають історично досягнутий рівень розвитку суспільства. Культура - сфера духовного життя суспільства, що охоплює перш за все систему виховання, освіту, духовної творчості, особливо мистецтва, а також заклади та організації, що забезпечують її функціонування [2, с. 203].

Київська Русь - середньовічна держава у Східній Європі, що виникла у ІХ столітті в результаті об'єднання східнослов'янських племен під владою князів династії Рюриковичів [3].

Вчені відмічають відкритість та синтетичність (від слова «синтез» - зведення у єдине ціле) давньоруської культури. Взаємодія спадщини східних слов'ян з візантійським населенням та, відповідно, античними традиціями створило самобутній духовний світ. Час його формування припадає на Х - ХІІ ст. [4].

У Х ст. у Давній Русі разом з християнством поширюється візантійський вплив. Відпрацьовані слов'янами форми побуту видозмінюються. Руські князі входять у нові торгові або військові відносини з Візантією, запозичуються релігія, чини, знаки відміни, одяг. Одяг великокняжого часу відрізняється багатством та урочистістю, прикрашається золотими гаптуванням та срібними виробами, що покриті черню та емаллю [5, с. 45].

Мистецтво Давньої Русі - це в першу чергу архітектура та живопис. Давньоруські архітектори та живописці проявляли надзвичайну творчу свободу: давньоруська архітектура та іконопис були відкриті світу, життєрадісні, декоративні (додаток 1). До числа великих досягнень давньоруської культури відноситься і художнє ремесло - «узорочьє» - як його називали на Русі. Золоті прикраси, покриті емаллю, вироби зі срібла, виконані у техніці скані, зерні або черні, візерунчатий декор зброї - все це свідчить про високу майстерність та смак давньоруських ремісників [4].

Архітектура Київської Русі - яскрава сторінка світової культури. Розвиваючись вона пройшла довгий та складний шлях, відображаючи своєрідність, соціальні умови життя народу. Давньоруська архітектура при наявності великої монументальності характеризується надзвичайною пластичністю форм, особливим відчуттям їх спокою та непорушності, співрозмірністю з розмірами людини, масштабами та потребами. Все це повною мірою відноситься до інтер'єрів та культових споруд [3].

Можна без сумнівів стверджувати, що перший значний етап у розвитку культури знайшов свій прояв у період розквіту Київської держави - Х-ХІ століття. У ці часи у Києві поряд з дерев'яними спорудами з'являються палаци, храми та кріпосні вежі, побудовані з плінфи та каміння. Викладені рядами на рожевого кольору розчині вони утворювали «смугасту» кладку. У кам'яних побудовах, жилих та палацових побудовах переважали асиметричні та надзвичайно живописні рішення. Палати поєднувалися переходами, галереями. Більшість споруд відрізняється органічністю, єдністю композиції та конструктивного рішення; їх внутрішня структура чітко та послідовно відображається у зовнішніх формах [3].

Особливу увагу привертає вбрання населення Київської Русі (додаток 2, 3, 4). Цей аспект культурного розвитку вимагає більш детального розгляду. Яскравість та своєрідність давньоруського одягу вгадується по уривчастим даним, оскільки давніх малюнків та описів одягу у джерелах дуже мало. Сам же одяг в цілому до нас не дійшов. Різноманітні його залишки, що знаходять інколи у похованнях настільки малі, що мають в основному значення для історії ткацтва. Але металеві деталі костюмів, що дійшли до нас, дозволяють все ж охарактеризувати їх зовнішній вигляд, а металеві прикраси дають можливість уявити загальний живописний характер одягу [6, с. 234].

Суровий клімат сильно вплинув на формування костюма та всіх його видів у Давній Русі. Одяг мав бути теплим та закритим, дуже широко використовувалося хутро. Однак не лише природні та кліматичні умови вплинули на форми та види у асортименті руського одягу. Тісні зв'язки з Візантією, вплив християнських традицій, етичні норми та естетичні уявлення - все це знайшло своє відображення у давньоруському костюмі. Одяг був довгий, вільний, однак не широкий [7, с. 163-164].

Широкі верстви людності Київської Русі послуговувалися виробами місцевих майстрів. Як матеріал, так і одяг селян та простих городян були саморобними [8, с. 31].

Одяг у чоловіків (додаток 2, 3, 4) складався з - кафтану київського, сорочки, туніки; у жінок - сорочки, нагрудників, запон та свити. Одяг, що драпірується, на Русі не прижився, знать його майже не носила, виключення складав лише плащ корзно [7, с. 162].

Відомості про одяг є і в давньоруських письмових джерелах. Так в Іпатіївському літописі згадується кожух, у «Слові о полку Ігоревім» - кожух і опанча, оксамит і паволока, в інших пам'ятках - сорочка, ногавиці, онучі, корзно, свита, клобук, вінець і т. д. Про накопичення чималих скарбів заможними верствами населення Київської Русі розповідають як численні клади дорогоцінностей та монет, так і поховання, в яких збереглися атрибути влади чи високого сану, - гривні (нашийні обручі), поясні набори, персні, дорогоцінна збруя, колти, намиста, діадеми, опліччя (дробниці), хрести. При їх виготовленні майстри послуговувалися різними техніками: перегородчастої емалі, зерні, скані, черні, інкрустації, золочення. Вчителями ювелірного мистецтва на Русі були переважно греки, але руські майстри швидко і досконало оволоділи складною технікою обробки благородних металів і робили речі, що не поступалися імпортним [8, с. 31-32].

Після прийняття християнства у Х ст. на Русі входить у використання довгий, неприталений одяг. Однією з основних характерних рис як чоловічого так і жіночого одягу цього періоду була статичність та нерухомість. Силует його був простий та визначався рядом характерних особливостей. Одяг був з довгими полами, хоча навіть серед князівських костюмів не було такого довгого одягу як у Візантії. Костюм ніколи не виявляв форму тіла, був вільним, але не дуже широким. Майже весь одяг одягався через голову та не був розпашним, він лише спереду мав невеликий розріз [9, с. 46].

Чоловічий одяг селянства Київської Русі складався з сорочки довжиною до колін (додатк 5, 6), одягненої навипуск і підперезаної шкіряним або в'язаним поясом, а також нешироких штанів (гачів, портів). На поясі кріпили різні необхідні предмети. На голову одягали валяну шапку - клобук, на ноги - плетені з лика або стягнуті зі шкіри личниці, постоли та онучі. В холодну пору напинали суконну свиту, а взимку хутряний кожух. Давньоруський костюм представників різних станів був близький за кроєм, але відрізнявся числом предметів, а також якістю використаних тканин та інших матеріалів [8, с. 32].

Чоловічі зачіски Давньої Русі мали багато варіацій, але найбільш характерним було волосся стрижене рівним на півкругом - «у скобку» та «у кружок» Обов'язковою вважалася борода (від скроні до скроні) та вуси [9, с. 47].

Костюм давньоруських жінок був самобутнім і різнобарвним - справжнім витвором мистецтва. Виготовлення одягу, прядіння і ткацтво, шиття та вишивка (додаток 7, 8, 9, 10, 11) були повсякденним заняттям усіх жінок - багатих та бідних. Одяг заміжньої сільської жінки, а також дівчини складався з вишитої сорочки (сорочиці), поясного одягу у вигляді одного або двох незшитих, а пізніше частково зшитих шматків орнаментованої або клітчастої вовняної тканини (дві запаски, плахта, поньова). На голові у дівчини був вінець (корун, вінок), а у заміжньої жінки - рушниковоподібний убір, який накидався на багато прикрашений, твердий, виконаний з дорогої тканини корун (кику), що міцно тримав волосся. На ноги вдягали плетені із рослинних волокон личниці або стягнуті зі шкіри постоли [8, с. 32-33].

В продовж довгого періоду склалася традиція, згідно з якою заміжні жінки зажди мали скривати своє волосся, з відкритим волоссям могли ходити лише незаміжні. Найбільш характерною зачіскою для дівчат була коса заплетена низько на потилиці. Часто на голову одягали вінець - твердий обруч зі шкіри, берести, що був обтягнений дорогою золотою тканиною [9, с.49].

Прикраси (зйомні та нашивні), елементи орнаменту (додаток 12, 13, 14), колір в одязі спершу виконували не стільки естетичну, скільки магічну роль. Відповідно до цього пояснюється і їхнє розміщення. Так, є гіпотеза, що орнамент наші предки розташовували на одязі там, де відкривається доступ до тіла, - на горловині, по низу рукава, на подолі та ногах. Вже у Х ст. в жіночому одязі існував поділ на нижній (натільний) і верхній. Нижньою була довга полотняна сорочка з рукавами, які набагато перевищували довжину руки. На зап'ястках вони підтримувалися браслетами - наругами (додаток 15). На таку сорочку вдягали або коротшу за неї одежу - ризу - або аж декілька суконь прямого чи розширеного крою. Їхня кількість залежала від сезону й заможності людини. Як і для чоловічого костюма, обов'язковим був пояс - одночасно і прикраса, і оберіг від нечистої сили [8, с. 33].

До ХІ ст. у давньоруському костюмі не було відмінностей між жіночими та чоловічими прикрасами. Вироби були масивними, однак красивими. Київські золоті вироби відрізнялися особливою вишуканістю, так як в них застосовувалися такі техніки оздоблення, як скань, емаль, зернь, широко використовувалися перли [7, с. 168].

Селянське взуття зазвичай робилося з лику. Тим не менш, шкіряне взуття також доволі широко використовувалося. Не лише у містах, де майже все населення носило шкіряне взуття, але і у селах воно було не рідкістю. Зазвичай це шкіряні черевики - поршні - взуття зшите з цілого шматка м'якої шкіри. Джерела називають ще декілька видів взуття: «плесниці» - взуття типу сандалів, у яких відмічають «високі п'яти» та «калиги». Однак при розкопках зустрічаються і високі «російські» чоботи з жорсткою підміткою та залізними підковами [6, с. 236-239].

Вибір косметичних засобів був невеликий. Вони були в основному рослинного походження. З глибокої давнини помітили, при використанні в їжу буряк покращує колір обличчя, ним же рум'янили шкіру щік. Брови злегка підмальовували (корегували) сажею [7, с. 168].

Як у будь-якій іншій сфері діяльності людини у моді існують тенденції, що диктують напрямок та подальший її розвиток. У сучасний час світова індустрія моди працює як єдиний організм. Для сезону осінь/зима 2010-2011 можна визначити декілька напрямків, які слугують в якості відправних точок для створення колекцій. Кожна з них по своєму унікальна, та кожна з них - це своя історія, казка, дороговказна нитка у світі моди [10].

Критична необхідність існування разом природи та міських ландшафтів відображається у кольорах та історіях про те, де вони знаходяться: міська конкретна та формальна темрява, що граничить з середніми природними тонами та яскравими тінями. Теплота, комфорт, піклування, вдумливість - терміни на яких базується створення колекцій [11].

PURITAN. Розкішний, елегантний та високо цінуємий. Тільки кращі матеріали та оздоблення. Стрейчові тканини, легкі, текучі - просто бездоганні для цього напрямку. Бездоганність, жіночність, чуттєвість. Кольори приглушені - есенція настрою та матеріалів.

REFLECTION. Кольори, що переливаються… Малювання світлом… Глянцеві… Кристальні… Місячне світло… Дзеркальне сяйво… Надприродне…Інтерактивні… Прокрашені за допомогою технологій! Гра з ефектами, світлом та відображенням. Технології та спеціальні матеріали всіх видів використовуються аби привернути погляд. Використання сучасних технологій у одязі.

RUGGED. Природні ресурси! Дослідження відносин між штучним та природнім. З'єднання машинного та ручного виробництва. Природні компоненти мають справу з вручну створеними речами. Матеріали натуральні або вироблені з натурального джерела, з використанням кращих технологій для збереження природи.

EXOTIC. Удар моди! Тут уся справа у кольорах, фарбах, відтінках… Оздоблення складне: намальовані кронциркулем, обережно пофарбовані або кольорові малюнки, що переливаються. Цікаве поєднання гобелена та техно. Втручання точних палітр та текстур. Додавання обережних картинок… намальованих спреєм. Це гламурно та артистично. Сяючі… Надзвичайно яскраві… Унікальні… Експресивні… Живі… Калейдоскоп…

IDENTIKIT. До майбутнього! Супер-нові технології здійснюють можливість створення темних тіней та настрою. Матеріали натхненні високими технологіями, будівлями та стилем мілітарі. Язик - графіка. Емоційні… Дороге глянцеве сяйво… Туманні тіні… Поява/Зникнення… Звуження/Розширення [12] (додаток 16).

ПРАКТИЧНІСТЬ. Щільні тканини. Багатошарові графічні малюнки. Поєднання шовку та вовни. Оздоблення кристалами. Металеві глянцеві прикраси.

ЧУТТЄВІСТЬ. М'які тканини. Яскраві теплі тони, що перекриваються пастельними відтінками. Контраст фактур. Шовк плюс напівпрозорі тканини. Оксамит пастельних тонів. Стрічки та мережива.

МАГІЯ. Коричневі, рослинні, земельні відтінки. Екологічні матеріали. Необроблена бавовна та грубий джинс у поєднанні з валяними матеріалами та велюром. Клітинка та принти з тваринами. Двокольоровість джинсів.

ЕКСПРЕСІЯ. Поєднання холодних та теплих відтінків. Орнаменти у стилі фольк та неохіпі. Хутряне взуття. Максі плаття. Етніка. Екологічний стиль. Великі прикраси, але тільки не буси. Сумки з грубої шкіри які можна носити в руках. Сандалі на плоскій підошві. Додаткові зйомні прикраси на взуття [12].

Тренд FOLK AND CHEERFUL. Етнічний одяг (додаток 17).

Хутро, трикотаж, орнаменти. Однією з популярних модних тенденцій залишаються етнічні мотиви. Стиль набуває нових сполучень незвичних відтінків.

Акценти на використання хутра, природних матеріалів з різними обробками, крупно в'язаному трикотажі.

Тренд MAJESTIC ELEGANCE. Одягатися у спомини (додаток 18).

Чому одяг у стилі ретро завжди цікавий для молодих людей?

Займаючи одне з ключових положень у суспільстві, нове покоління шукає особистого, емоційного зв'язку з одягом. В пошуках самовираження вирішальними моментами стають історія, особисті розповіді та спогади старшого покоління.

Більшість експертів вважають, що історичні періоди моди, історія кінематографу або персонажі зі старих TV-шоу впливають на стиль молоді більше ніж подіум або high street.

Культурні передумови, почуття того, що одяг і бренд мають свою історію, стає самим важливим моментом для споживачів.

Тренд TOUGH CHIC. Рані 90-ті (додаток 19).

Ця тема стає логічним продовженням актуальної зараз теми ы 80-х.

Акцент в цьому напрямку зроблено на музичній культурі. Природно, що все, чим ми володіємо, є частиною того, що визначає нас, тому ми прагнемо, щоб наш одяг відбивав те, що нам цікаво. Ключове слово тут - САМОВИРАЖЕННЯ. Джерела натхнення: музика, клубне життя, вуличне мистецтво, культові фільми покоління гранж, також особливу увагу необхідно звернути на яскраві особистості (трендсеттерів), які задають тенденції і яких наслідують сотні тисяч шанувальників.

Тренд Get sporty! В моді спорт (додаток 20).

На сьогодні молодь, звертаючи увагу на будь-яку річ, не розглядає її як готовий продукт, так як часто є можливість змінити її або адаптувати. Є багато прикладів книг, серіалів тощо, в яких сюжет розвитку та розв'язка цілком залежали не від авторів, а від інтерактивних учасників проектів, дозволяючи їм відчути постійний зв'язок та контроль.

Люди хочуть бути креативними партнерами, а не просто пасивними споживачами.

Ключовий момент - усе більш популярним стає одяг, що споживач може доопрацювати за своїм бажанням, наприклад, трансформери, вироби з різними варіантами носіння, зйомні декоративні елементи тощо.

Усе це з легкістю можна втілити в одязі спортивного стилю [13].

Дану дипломну колекцію було вирішено створити у трендовому напрямку FOLK AND CHEERFUL. Етнічний одяг. У колекції тенденції цього напрямку виражені у орнаментації моделей, натуральних матеріалах, віянні культури Київської Русі.

3. Проектно - композиційний розділ

3.1 Тип колекції та її структура

Задачею модельєрів одягу у теперішній час частіше за все є розробка зразків моделей для тиражування у промисловості. Промисловому виробництву не вигідно виготовлення одиничних моделей, так як це потребує дуже частої переналадки потоків та розробки технічної документації. Економічно більш обґрунтованим є створення серії моделей по одній базовій основі. Крім того, нові модні стилі та напрямки потребують від промисловості регулярного поновлення асортименту виробів, що випускаються, як правило, у ритмі сезонної моди. Тому дизайнер стикається з проблемою проектування колекції [1, с. 169-170].

Колекція (від лат. collectio - зібрання) - це систематизоване зібрання яких-небудь однорідних предметів, що представляють науковий або художній інтерес [14, с. 72].

Колекція у моделюванні одягу - це серія моделей різного призначення, що об'єднані єдністю авторської концепції, образу, матеріалів, що використовуються у колекції, кольорового рішення, форми базових конструкцій, стильового рішення [1, с. 170].

Колекція - ряд моделей, що створюються дизайнером до кожного сезону та відрізняються єдиним задумом та загальними рисами (колір, силует, малюнок) [15, с. 141].

В залежності від типу та призначення колекції в ній будуть переважати ті чи інші ознаки. Але у будь-якому випадку головною ознакою колекції є її цілісність, саме це відрізняє колекцію від механічного зібрання різнорідних моделей. Цілісність забезпечується єдністю стилю, творчого методу, кольорової гами, структури матеріалів, форми єдності образів. Крім того, ознакою грамотно розробленої колекції є динаміка, тобто розвиток ідеї, що є центральною у даній колекції. Колекція - це не серія однакових або майже однакових моделей. Цікаве конструктивне або декоративне рішення є «ізюминкою» колекції, що проектується, повинне у кожній новій моделі «повертатися новою гранню», у колекції повинні бути представлені всі можливі нюанси розвитку ідеї [1, с. 170].

При виконанні даної роботи було поставлено на меті спроектувати колекцію перспективного типу. Адже сама така колекція здатна певною мірою відобразити тенденції наступного сезону та розкрити авторський задум, світобачення дизайнера.

Перспективні колекції - це колекції, в яких втілюється концепція моди на майбутнє, як правило на майбутній сезон, вони представляють нові стилі та тенденції. До перспективних колекцій можна віднести більшість колекцій високої моди (провідних модних будинків) та колекції «прет-а-порте» створені відомими дизайнерами. Для таких колекцій характерні загострені форми та силуети, яскраві образи, експерименти з матеріалами, технологіями та конструкціями. Перспективні колекції представляють образи майбутньої людини, тому при їх проектуванні враховуються прогнози моди, тенденції розвитку образу життя, прогноз економічної ситуації, дані про зміни кольорових вподобань та ін. [1, с. 170].

Функція (від лат. functio - відправлення, діяльність, призначення) - означає зобов'язання, круг діяльності, призначення. Основними функціями сучасного одягу можна назвати наступні:

· утилітарна;

· соціальна;

· естетична [16, с. 11-12].

У створеній колекції за домінуючу була обрана естетична функція, адже колекція призначена жінкам які перш за все оцінюють естетичні переваги моделі.

Естетична функція - це функція у змісті якої костюм виражає як індивідуальний, естетичний смак та вибір людини, так і загальні для даної епохи уявлення про красу [1, с. 7].

В результаті ретельного аналізу творчого джерела були виявлені такі характерні його ознаки, як прямокутний силует, складні форми, природність, прямолінійність, занижена лінія талії, декоративне навантаження за допомогою оздоблення. Фактура щільна та гладка. Кольорова гама тепла. Стриманий макіяж. Гладкі зачіски.

Колекція, що спроектована, була розроблена у фольклорному стилі та призначена жінкам та дівчатам віком 18 - 25 років, що є соціально активними мешканками міст. Це жінки творчих професій, романтичні, ті що прагнуть навіть у буденності зануритися у казку, відчути подих століть, хоч на мить об'єднатися з природою. За типом темпераменту вони є сангвініками.

Цілісність колекції виражається єдністю образу, стилю, базової форми трапеції. Вона підкреслюється композиційними прийомами, єдністю тканин та аксесуарів.

3.2 Композиційні принципи побудови колекції

3.2.1 Принцип формоутворення

Формоутворення - категорія художньої діяльності, дизайну та технологічної творчості, що визначає процес сприйняття форми у відповідності з загально прийнятими цінностями, установками. У процесі формоутворення виробу створюються його функціональні, конструктивні, просторові, пластичні, технологічні структури. Іншими словами, формоутворення - це структурування (членування та об'єднання) одиничних форм з метою створення складної, багаторівневої структури, яку являє собою костюм [17, с. 73].

Формоутворення у костюмі - це процес створення форми або співвідношення форм у відповідності з поставленими задачами. Створення сучасного одягу є процесом виникнення форм у відповідності з замислом людини [18, с. 272].

Композиційне формоутворення - процес просторової організації елементів виробу, засоби та методи які пов'язують людину зі створеною річчю. Композиційними елементами формоутворення є форма, геометричний вид, конструкція, маса, силует, фактура, колір [17, с. 73-74].

При проектуванні колекції було використано різні принципи формоутворення моделей.

Модель №1 (додаток 21)

Дана модель трапецієвидного силуету побудована на принципах асиметрії, що виражено у асиметричному оформленні низу кокетки, та асиметричних застібці та поясі, розміщеному на стегнах. Модель є динамічною, оскільки побудована асиметрично. Також простежується контрастність форм, що виражена, наприклад, у короткій туніці та чоботах на платформі.

Модель №2 (додаток 22)

Ця модель колекції є моделлю трапецієвидного силуету, що побудована асиметрично. Принципи асиметрії простежуються у застібці по лінії горловини, та сумці, що створює навантаження на ліву частину моделі. Та й сама композиція сумки побудована асиметрично (асиметрична застібка), а також орнамент, що розміщений асиметрично. Дані ознаки створюють динамічність композиції моделі.

Модель №3 (додаток 23)

Представляє модель трапецієвидного силуету малого об'єму побудована також на принципах асиметрії. На стегнах розташований пояс, що має асиметричні лінії. Композицію моделі побудовано на принципах контрасту: довгі рукави, а жакет вкорочений, та вкорочений жакет плюс довга туніка. Саме за допомогою поєднання цих ознак створюється динамічність моделі.

Модель №4 (додаток 24)

Представлена модель малого об'єму побудована з використанням принципу симетрії, що можна побачити у розташуванні застібки та розрізі туніки. Модель трапецієвидного силуету побудовано за принципом контрасту: велика довга туніка - маленький жилет, це надає моделі деяку динамічність, а також цьому відчуттю сприяє наявність орнаменту.

Модель №5 (додаток 25)

Модель трапецієвидного силуету, малого об'єму. Композиція комплектупобудована асиметрично, що мажна побачити у розташуванні поясу на стегнах. При Контрастність форм можна простежити у туніці та маленькому жакеті. Динамізм моделі створюють асиметричні та контрастні елементи.

Модель №6 (додаток 26)

Композиція даної моделі удавано асиметрична. Це можна простежити у асиметричній застібці жакету та асиметричному розміщенні поясу на стегнах, асиметричній побудові коміра. Однак форма моделі є статичною, що виражено трапецієвидним силуетом моделі. Композиція побудована на принципах тотожності, це ілюструють рукава, що мають таку ж довжину, що і сам жакет. А також тотожність довжини туніки, від лінії стегон, та довжини жакету. Також модель містить вертикальний ритм у застібці, та розміщенні лінії коміру, низу жакету та поясу на стегнах. Поєднання цих ознак робить модель динамічною.

Модель №7 (додаток 27)

Дана модель є моделлю трапецієвидного силуету малого об'єму. Композиція моделі побудована асиметрично, що помітно у розташуванні пояса на стегнах, що є композиційним центром. Також асиметричність помітно у використанні орнаменту. Для побудови моделі було використано принцип контрасту: велика платформа взуття - маленький жакет «болеро». У моделі помітний розвиток та рух форм, що робить її динамічною.

Модель №8 (додаток 28)

Симетрично побудована композиція моделі створює деяку статичність форми, однак вертикальний метр створює динамічний розвиток в середині форми, що виражено трапецієвидним силуетом.

Модель №9 (додаток 29)

Представлена модель є моделлю одягу трапецієвидного силуету малого об'єму. Композиція моделі побудована асиметрично, це можна побачити у асиметричному розташуванні застібки та лінії борту, асиметричному оздобленні орнаментом. Сукупність даних ознак, а також їх поєднання з діагональними збірками створює асиметричність композиції моделі та її динамізм.

Модель №10 (додаток 30)

Дана модель є моделлю одягу трапецієвидного силуету малого об'єму. Композиція моделі побудована на принципах асиметрії (асиметрична застібка жакету, асиметричний низ, комір, асиметричне розташування орнаменту) та за принципом контрасту (маленький жакет з великими рукавами, та контрастність туніки та жакету). Поєднання та розвиток цих принципів створюють динамічність моделі.

Модель №11 (додаток 31)

Запропонована модель малого об'єму з композицією,що побудована асиметрично (шарф, туніка). Модель трапецієвидного силуету. Композиція побудована за принципом контрасту (маленький шарф - велика туніка, вузькі рукави - великі манжети). Певна річ, що поєднання цих характеристик робить модель динамічною.

Модель №12 (додаток 32)

Дана модель є моделлю трапецієвидного силуету малого об'єму. Композиція моделі побудована на принципі асиметрії, це можна побачити в оформленні вирізу туніки, асиметричному розташуванні шарфу. Динамічність створюється саме за рахунок асиметричних елементів.

Модель №13 (додаток 33)

Представлена модель побудована згідно з принципами асиметрій (застібка жакету, накладна деталь туніки). Композиція моделі побудована на принципі контрасту, це простежується у контрастності жакету «болеро» та туніки, та контрастності композиції самої туніки. Модель трапецієвидного силуету малого об'єму. Поєднання асиметричності з контрастністю та іншими елементами робить модель динамічною.

Модель №14 (додаток 34)

Запропонована модель колекції є моделлю трапецієвидного силуету малого розширення. Композиція моделі побудована асиметрично, що помітно у моделі плащу (асиметрична лінія низу, борту, асиметричне оздоблення, капюшон). Також композиція побудована на принципі контрасту (великий плащ та відносно невелика туніка). Поєднання асиметричних та контрастних елементів з діагональними лініями створює відчуття динамічності моделі.

3.2.2 Базова форма

При створенні одягу необхідно знати його призначення та умови використання. Одяг повинен бути зручним, практичним та красивим. Тому його форма, конструктивне рушення, вибір матеріалів, оздоблення, кольору підкорюється основним його функціям: практичній та естетичній [16, с. 59].

Значення базової форми дуже велике, в її основу закладена структура, що є вихідною для безлічі варіацій та виражає ознаки певного стилю. Стильова базова форма може стати класикою, якщо вона найкраще відображає ознаки часу у якому була створена. Класична форма костюма відрізняється особливою життєздатністю, принципи її організації стають нормативними для багатьох поколінь, і все це досягається за допомогою простого секрету - в ній знайдено рівновагу між естетичністю та практичністю [19, с. 65].

Площинне вираження форми - силует. Іншими словами силует - це проекція об'ємної форми на площину. Як правило форму костюма характеризують фронтальні та профільні силуети [1, с. 89].

Естетичне сприйняття та виразність силуету багато у чому визначається якістю технічного опрацьовування форми костюма. Конструктивна побудова форми визначає характер силуету. Але можливий і зворотній зв'язок - один і той самий силует можна у ряді випадків отримати різними конструктивними рішеннями [16, с. 61].

Отже, силует - найбільш точна та вичерпна характеристика форми. Якими різноманітними не є варіанти силуетів костюмів, їх можна звести до декількох основних видів: прямий, трапецеєвидний, напівприлеглий, прилеглий, овал [19, с. 69].

Моделі даної колекції побудовані у одній базовій символ - формі, а саме у формі трапеції, тобто за силуетною характеристикою вони мають трапецієвидний силует.

Форма костюма створюється шляхом конструктивного рішення та спряження окремих об'ємів або частин костюму. Лінії, за якими відбувається спряження, називаються конструктивними. До них належать: з'єднувальні шви, рельєфи, лінії членування форми, від яких починається зміна об'єму форми - підрізи, виточки та ін. Якщо такі лінії декоративно оформлюються, то їх називають конструктивно-декоративними. У такому випадку сама конструкція виконує естетичну функцію [16, с. 66].

У моделях колекції присутні виточки, рельєфи, що членують форму та дещо змінюють об'єм моделей аби можна було досягти бажаної форми. Ці лінії є конструктивними.

В роботі художника - модельєра звернення до геометрії зустрічається як при композиції форм, так і при розрахунку конструкції, де геометричні поняття виступають як засіб побудови технічного креслення художнього формоутворення костюма. Геометризація форми використовується і у графіці, при малюванні костюму, починаючи від початкових фор - ескізів та закінчуючи рекламними виставочними листами [19, с. 75].

Форма костюма стає доцільною та виразною при естетично грамотному її рішенні: чіткість силуету, точність пропорційних відношень його, якість ритмічного строю деталей, відповідність кольорового строю костюма його призначенню. Тобто при отриманні всіх композиційних ознак [16, с. 60].

У моделюванні одягу пропорції є одним з основних факторів утворення форми [17, с. 80]. Ретельно вивчивши різні пропорційні рішення було встановлено, що гармонічні пропорційні співвідношення засновані на нерівності пропорцій.

У розробленій колекції присутні різні пропорційні рішення. Наприклад, поєднання туніки та жакету - болеро засноване на пропорції «золотий переріз», тобто 2/3 (моделі 3-5, 7, 10, 13); таку саму пропорцію має і сама туніка, яка поділена поясом - ременем у відношенні 2/3 (моделі 3-14). Більш короткі за довжиною моделі тунік мають пропорційне відношення 1/4 (моделі 1-2), це стосується і накидки - плаща. У колекції також зустрічаються варіанти рукавів у відношенні 3/4 (модель 2).

3.2.3 Стильове рішення

Образне рішення костюма та інших предметів архітектонічних мистецтв значною мірою визначається їх стильовою напрямленістю. У зв'язку з цим необхідно розглянути саме поняття «стиль» [19, с. 35].

За словником це слово визначається так: стиль (франц. style, від лат. stylus, stilus, буквально - загострена паличка для письма) - сукупність ідейно-етичних норм та характерних рис діяльності та поведінки, методу роботи та образу життя. У мистецтві - історично складена, відносно стійка спільність образної системи засобів та композиційно - пластичних прийомів художнього вираження, зумовлена єдністю ідейного змісту творів мистецтва [2, с. 293].

Таким чином термін «стиль» можна використовувати у різних значеннях, однак у всіх випадках мається на увазі щільна художня система, що створює єдиний образно - пластичний стрій у творах архітектури, образотворчого та декоративно - прикладного мистецтва та дизайну [19, с. 36].

Стиль - це категорія форми. Форма реалізує певний зміст, маючи при цьому певну самостійність. Ідеї супроводжують стиль, вони можуть ним керувати, однак не є його прямими носіями [20, с. 147].

У сучасному одязі сформувалися та міцно затвердилися наступні стильові напрямки: класичний, романтичний, спортивний та фольклорний. Всі вони на відміну від історичних художніх стилів попередніх епох визначаються в основному функціональністю та призначенням костюмів [19, с. 37].

Фольклорний стиль одягу задає певний тип поведінки, тональність настрою та зміст світогляду особистості. У сучасної людини є можливість (при відсутності заборон) використовувати у своєму одязі мотиви костюмів самих різних народів. Все залежить від того, що пропонує мода. Адже після стилю однією з основ поняття костюма стає мода; засоби які вона використовує - це силуетні, пропорційні зміни, технологія утворення форми. Пропорційні зміни в межах незмінної форми стилю визначають моду [20, с. 163].

Виконуючи дану дипломну роботу було поставлене завдання створити колекцію моделей жіночого одягу у фольклорному стилі за мотивами культури Київської Русі Х століття.

Фольклорний (етнічний, народний, національний) стиль пропонує створення образу, що асоціюється з народним костюмом, або оформленням одягу з використанням елементів, деталей, прийомів, конструктивних рушень, оздоблення національного (народного) костюма [21, с. 168].

Сучасна мода знову черпає натхнення у фольклорі. У дизайнерів на прикметі національні вбрання з усіх кінців землі - від Південної Америки до Крайньої Півночі [20, с. 164].

Сучасний одяг цього стилю виконаний у дусі національних костюмів різних народів світу та запозичує у них основні риси: простоту та функціональність крою, зручність та функціональність форм, прийоми декоративного оформлення, багатошаровість та інше. Костюм у фольклорному стилі пропонує використання традиційних для народного одягу аксесуарів: біжутерії, шарфів та шийних платків, головних уборів, взуття, в'язаних виробів та ін. [19, с. 41].

Фольклорний стиль у сучасній моді став утверджуватись з самого початку ХХ ст., коли з'явився загальний інтерес до народного (національного) одягу та розуміння, що його треба вивчати, зберігати, поміщати до музею, як предмети декоративно - прикладного мистецтва [19, с. 41].

Силуети фольклорного стилю - це перш за все прямий та трапецієвидний. Об'єми - помірні. Покрої рукава - функціональні, у народній традиції [21, с. 169].

Ступінь подібності сучасного костюму до першоджерела обирає сам модельєр. Однак важливо пам'ятати, що сучасний одяг виконаний за фольклорними мотивами у жодному випадку не повинен перетворюватися у копію народного костюма. Чим тонше та делікатніше асоціативний зв'язок з першоджерелом, тим досконаліше та гармонічніше костюм [14, с. 41-42].

Костюм у народному стилі сприймається як художній твір. Як правило такий одяг може носитися дуже довго, він якби поза часом, поза обставинами [21, с. 174].

У моделях колекції фольклорний стиль виражений особливістю крою моделей, особливо конструкцією рукавів. Також приналежність до фольклорного стилю виражена декором, пропорційним рішенням, особливістю силуету. Відчувається подих культури Київської Русі, особливо у використанні оздоблення та крою моделей.

3.2.4 Композиційний центр

Композиція (лат. compositio - складання, з'єднання) - значиме співвідношення частин художнього твору. Це поняття використовується на практиці у декількох значеннях. Композиція - це і сам твір (музичний, абстрактного живопису, декоративно-ужиткового мистецтва та ін.); композиція - це і процес творчої діяльності в результаті якого отримують твір [16, с. 57].

Композиційно - організаційна форма (одягу, взуття, сумки або костюму в цілому) обов'язково має свою головну частину, або композиційний центр, якому підкоряються інші залежні частини. Головна частина - це місце зосередженості основних, найважливіших зв'язків між усіма елементами, акцент, домінанта у цілісній композиції. Композиційним центром може бути будь - який елемент, ділянка форми. Композиційний центр можна виділити по різному: кількісно - як смисловий фактор (наприклад оздоблення). У складних видах композиції можлива наявність декількох композиційних центрів, що взаємопов'язані між собою [5, с. 199].

Композиційним центром є та частина, яка певною мірою ясно виражає головну ідею. Композиційний центр несе на собі усе смислове навантаження. Виділення головного у композиції пов'язане з особливістю зорового сприйняття людини, яка фіксує свою увагу перш за все на сильнодіючому подразнику [17, с. 76]. Такими подразниками у спроектованій колекції можна назвати застібки, що по різному розміщені на моделях та оздоблені ґудзиками; пояси - ремені, що також оздоблені ґудзиками та пряжками; рукава, що у деяких моделях відіграють роль пояса або мають зборки; контрастність величин (наприклад, об'ємна туніка та вкорочений жакет - болеро); шарф; сумка.

У моделі 1 композиційним центром є накидка - комір, що дає основне композиційне навантаження на лінію плечей. У моделі 2 композиційним центром є сумка через плече. У моделі 3 композиційним центром є застібка жакету. Модель 4. Композиційним центром моделі є вкорочений жакет, а саме застібка на ґудзики. Модель 5. У представленій моделі композиційним центром виступає також жакет, а саме його комір та застібка. У моделі 6 композиційний центр - застібка на жакеті. У моделі 7 композиційним центром виступає асиметричний ремінь на стегнах. Модель 8. У цій моделі композиційним центром є застібка на ґудзики. У моделі 9 композиційний центр - застібка. У моделі 10 композиційним центром виступає застібка на жакеті болеро. У моделі 11 композиційним центром є збірки на лінії плечей, тобто акцентується увага на плечовий пояс. Модель 12. У даній моделі всю увагу привертає шарф, тобто він виступає композиційним центром. У моделі 13 композиційним центром є накладна деталь на туніці. У моделі 14 композиційним центром виступає застібка плаща - накидки.

Узгодження композиційного центру та інших частин композиції досягається засобами єдності та зв'язків всіх елементів костюма на основі виконання ряду умов: гармонічної співрозмірності частин між собою, пропорцій, масштабності, пластичності, ритмічних зв'язків, кольорового та фактурного рішення, обмеженого введення декору. За допомогою цих засобів композиції досягається гармонія та виразність виробу. Їх використання має підкорятися функціональним та конструктивним вимогам, що висуваються до виробів, а також вимозі оптимального взаємозв'язку виробу з середовищем та людиною [5, с. 200-201].

Основне композиційне навантаження розподілене на двох конструктивних поясах, а саме на лінії плечей та стегон.

3.2.5 Колористичне оформлення колекції

Колір - найсильніший засіб у композиції костюма. Недарма зміна модних кольорових поєднань відбувається набагато швидше, ніж зміна форми або деталей. Часто асортимент одягу залишається постійним у базових речах (брюки, спідниці, піджаки, блузки, майки, жилети), а змінюється або доповнюється лише кольорова гама [1, с. 99].

З давніх часів та до сьогодення колір тісно пов'язаний з життям людини, у його різних психологічних, емоційних та духовних проявах. Усі пам'ятки минулих цивілізацій, що дійшли до нас свідчать про те, що людина була постійно зайнята пошуком кольорових рішень, простих та вишуканих, але незмінно пов'язаних зі звичками, характерними особливостями та прагненням до художнього самовираження того чи іншого народу [19, с. 44].

Кольорова символіка у костюмі з самого початку була тісно пов'язана з відображенням життєвих процесів. Вивчені вітчизняними та закордонними вченими більшість давніх джерел знакової функції кольору вказують на біологічність першопричини, що породжує психологічні концепції та уявлення у народів [20, с. 127].

Якщо говорити про кольорове рішення композиції костюма, то вона вирішується в основному двома факторами: функціональністю костюма та необхідністю зміни модної кольорової гами. Колір розкриває не лише естетичний зміст одягу, а і значення його як символу, як фактору об'єднання людей [19, с. 45].

Гама - це ряд кольорів, що мають загальні зовнішні особливості [1, с.100].

При створенні композиції костюма визначне значення мають кольорові поєднання. До гармонічних відносяться кольорові поєднання, що утворюють враження колористичної цілісності, взаємозв'язку між кольорами, кольорової урівноваженості та кольорової єдності. Під кольоровою рівновагою розуміється таке співвідношення та такі якості кольору, при яких вони не здаються чужими один одному та жоден з них не переважає над іншим. Урівноважити кольори можна трьома способами (внаслідок трьохмірності кольору): рівною кількістю головних кольорів, рівною світлотою, рівною насиченістю [5, с. 215].

Спроектована колекція була вирішена у етнічному стилі, а тепла кольорова гамма як найкраще презентує цей стиль, тому певна річ вибір зупинився на насичених, теплих кольорах. Оскільки колекція призначена для осінньо - зимового періоду, то кольори обиралися насичені, теплі, глибокі, а саме: темно - коричневий PANTONE 19-1242 TPX (додаток №17) та фіолетовий двох відтінків PANTONE 19-1650 та TPX PANTONE 19-3316 TPX (додаток №17). Також було використано для оздоблення колір зістареної бронзи, що гармонійно поєднаний з представленими вище кольорами.

Для того щоб врівноважити кольори, та створити їх гармонійне поєднання було використано принцип контрасту кольорів (гладкий та глибокий коричневий чи фіолетовий контрастує з бронзовим оздобленням).

3.3 Тканини та матеріали колекції

3.3.1 Характеристика класичного асортименту вовняних та напіввовняних тканин костюмно-платтяного призначення

Вовняні тканини є однією з найбільш цінних груп різновидів тканин. Вони гарні, міцні та мають високі теплозахисні властивості. Їх використання дуже широке. Підприємства текстильної промисловості випускають вовняні та напіввовняні тканини. Вовняні тканини виробляють з тонкої, напівтонкої та грубої вовни. Найбільш цінними є тканини з тонкої вовни, яка має дуже гарні ергономічні та гігієнічні властивості [24, с. 284].