Виробництво взуття

Міністерство освіти і науки України

Хмельницький національній університет

Реферат

на тему:

"Виробництво взуття"

2008

За оцінками Національної спілки виробників взуття і шкіряної продукції, "УкрКожОбувь", наразі в Україні налічується понад 3,500 виробників взуття. Ці підприємства різняться за розміром - від 5 працівників до понад 500 працівників. За наявними оцінками підприємства взуттєвої промисловості загалом виробляють 35 млн. пар взуття на рік, де ще близько 3-4 млн. пар взуття виробляється за схемами з давальницькою сировиною для іноземних клієнтів. Основна частина продукції, виробленої в Україні, реалізовується на внутрішньому ринку. Підприємства також різняться за складністю застосовуваних виробничих технологій та видами продукції, що виробляється. Багато підприємств задіяні у виробництві недорогого взуття для продажу на внутрішньому ринку і не мають намірів, експертних навичок і знань, або фінансових можливостей для розширення своїх ринків чи асортименту продукції. Однак в Україні є декілька підприємств, що виробляють високоякісне взуття за добрими цінами і мають спроможність розширити свої ринки. Багато з цих підприємств нещодавно здійснили інвестиції в нове обладнання, беруть участь в торгових ярмарках і використовують високоякісну сировину і матеріали. Типовими прикладами таких підприємств є компанії Лідер, Бістфор та Ігнар, які придбали нове обладнання (що має тривалий термін експлуатації) і провели модернізацію іншого устаткування. Продукції цих підприємств притаманні сучасний дизайн і висока якість. Лідер використовує шкіру, вироблену в Італії, і підошви, виготовлені в Польщі, тоді як інші підприємства використовують шкіру вітчизняного виробництва та вітчизняні або імпортні підошви. Загалом виробники стверджують, що якість імпортної шкіри є вищою, хоча якість шкіри вітчизняного виробництва останнім часом покращується. Усі підприємства взуттєвої галузі мають труднощі із залученням коштів. Рівень професійних навичок працівників взуттєвих підприємств є досить високим, а продуктивність - доброю. Покращання потребують аспекти, пов'язані з дизайном продукції і управлінням виробництвом.

Споріднені та супровідні галузі

Суміжні та допоміжні галузі мають сталий і комплексний характер. Крім шкіри, головною сировиною для шкіряної промисловості є хімікати, частина яких виробляється в Україні, а решта імпортується з Італії, Австрії та Німеччини. В цій сфері не спостерігається жодних обмежень. У взуттєвій промисловості спостерігається добре налагоджене постачання сировини і матеріалів, необхідних для виробництва взуття. В цьому секторі працюють багато агентів, оптовиків і роздрібних торгівців, які забезпечують необхідними матеріалами.

Взуттєві колодки виробляються вітчизняними виробниками з високим ступенем оборотності продукції, хоча чимало виробників взуття імпортують взуттєві колодки з Польщі. Значну роль в цьому відіграють ціна, якість та історичні зв'язки. Стелько-фібровий картон виробляється в Україні, хоча виробники скаржаться на якість і віддають перевагу використанню імпортних стельок.

В Україні також виробляються високоякісні підошви, що їх широко використовують виробники взуттєвої продукції. Ця галузь досягла значних успіхів в плані виходу на ринки експорту, головним чином завдяки здійсненню поставок добре відомим виробникам спортивних товарів. Однак, асортимент підошов, що виробляються, є досить обмеженим, і виробники жіночого взуття імпортують підошви з Польщі. Також імпортується адгезив (клеючі речовини). В шкіряній та взуттєвій промисловості наразі проходить процес модернізації обладнання та застосовуваних технологій, і підприємства галузі повинні продовжувати роботу в цьому напрямку для підтримання своєї конкурентоспроможності. Обладнання імпортується здебільшого з Італії. Для зменшення фінансового тягаря, пов'язаного із закупками нового обладнання, виробники могли б вдатися до придбання вживаного, але відремонтованого і відновленого обладнання. Проте, зазвичай, підприємства не мають інформації про джерела отримання або наявність такого обладнання. З цим також пов'язані проблеми наявності відповідних фінансових механізмів. Підприємства вкрай неохоче вдаються до залучення фінансування з огляду на високу вартість запозичених коштів і обтяжливі вимоги щодо надання застави. В ідеалі підприємствам добре було б мати доступ до механізмів фінансового лізингу для модернізації своїх виробничих потужностей, але в поточному контексті цей варіант не виглядає життєздатним. Банківський та фінансовий сектор цілком спроможні розробити відповідні фінансові механізми, які передбачали б гарантії з боку іноземних сторін, що розміщують свої замовлення на українських підприємствах. Невеликий, але досить активний сектор консалтингу сприяє виникненню інвестиційних можливостей в рамках вищезазначеної галузі. Консалтингові компанії вже досягли певних успіхів в роботі з польськими та датськими підприємствами, що розглядають варіанти перенесення виробництва в Україну. Однак, на поточному етапі відсутня система агентів виробників, які б впроваджували маркетингові заходи щодо існуючих виробничих можливостей для підприємств.

Список використаної літератури:

1. Динаміка виробництва найважливіших видів промислової продукції // Економіст, № 9, 2005.

2. Фролова В. Отраслевой обзор производителей обуви // Бизнес, № 49 (412), 2000. - стр.34-37.