Підприємство моєї мрії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Коледж економіки і управління

ДВНЗ "КНЕУ імені Вадима Гетьмана"

Студентський проект

з дисципліни «Вступ до спеціальності»

за темою: «Підприємство моєї мрії»

студента ІІ курсу, групи 40 М

спеціальності «Менеджмент»

Стаховського Богдана Костянтиновича

КИЇВ - 2018



Зміст

Вступ

1. Основні функції діяльності підприємства моєї мрії

1.1 Планування

1.2 Організація

1.3 Мотивація спiвробiтникiв на моєму підприємстві

2. Обумовленість діяльності підприємства

2.1 Розроблення стратегії підприємства

2.2 Види страхування, страхова сума, страхова виплата, страхове відшкодування і франшиза

2.3 Доходи та витрати страхової компанії, отримання прибутку

3. Трудова діяльність страхової компанії

3.1 Абстрактна і конкретна праця

3.2 Трудовий потенціал

3.3 Оцінка ризиків страхової діяльності

4. Організаційна стратегія

4.1 Стратегія управління корпоративною культурою страховика

4.2 Стратегія організаційного розвитку

4.3 Стратегія управління змінами

5. Управління в страховій компанії

5.1 Поняття ефективного управління в страхових компаніях

5.2 Органи управління страховою компанією

5.3 Процес прийняття рішень керівними органами страхової компанії

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

страхування франшиза управління корпоративний

Сучасні умови формування нових соціально-економічних орієнтирів вимагають від України швидких змін в економіці та відчутного підвищення її конкурентоспроможності. Стрімке входження країни у глобальний економічний простір актуалізує потребу у швидкій адаптації систем управління вітчизняними підприємствами до найвищих світових стандартів. Україна є країною з достатнім потенціалом щодо здійснення прориву у формуванні нових відносин у сфері економіки, нових поглядів на якість і рівень життя, нових підходів в освіті та науці, створенні та використанні нових технологій у всіх сферах життя. Сприйняття світовим товариством України як рівного партнера є нездійсненним без подальшого кардинального переорієнтування економіки на таку модель, в якій знання відіграють вирішальну роль, а їх виробництво стає джерелом розвитку. Конкурентні переваги країн усе менше визначаються багатством природних ресурсів чи дешевою робочою силою; натомість усе більшого значення набувають знання, їх конкурентоспроможність, що є одним із головних факторів суспільного розвитку, сприяє досягненню взаємодоповнюючих цілей забезпечення збалансованого економічного зростання, підвищенню суспільного добробуту, стимулюванню соціальної злагоди, розвитку людини. Природно, що темп розвитку економіки країни прямо пропорційно залежить від інтенсивності розвитку суб'єктів підприємництва. Спираючись на недосконалий організаційно-економічний механізм управління, організації як суб'єкти господарювання можуть помилково оцінювати свої можливості, що в подальшому негативно вплине на збалансованість і результативність їх діяльності. При цьому найчастіше йдеться про недостатню якість менеджменту, його неспроможність формувати та реалізовувати потенціал успішності. Ось тому абсолютно об'єктивною є потреба у знаходженні та запровадженні нового механізму управління, який дасть гармонійно розвиватися не лише кожній організації, але й усім зацікавленим в її успішному функціонуванню учасникам. Це зумовлює підвищення практичної значущості теоретичних досліджень у сфері менеджменту, подальшу модернізацію вітчизняної освіти і відповідну переорієнтацію системи підготовки сучасних керівників. Слід зазначити, що поряд зі зрушеннями, які відбуваються в управлінні організацією під впливом змін теорії і практики управління, трансформувався і сам менеджмент. Сучасна наука управління представлена низкою різноманітних течій та шкіл. Розгортаються й численні спроби прямої трансплантації досвіду закордонного менеджменту у наші реалії. Саме тому специфічною місією вітчизняної науки на цьому етапі стає розробка цілісних уявлень стосовно передумов освоєння підприємствами такої моделі менеджменту, при якій вона буде узгодженою з динамікою змін у світі, а також більш конкурентоспроможною задля реалізації національних пріоритетів щодо випереджувального суспільного розвитку України. Проте будь-які зміни необхідно готувати ретельно і системно. Саме тому не викликає жодних сумнівів той факт, що головним стикувальним модулем змін має стати формування національної моделі менеджменту, яка б відповідала загальносвітовим вимогам. Безумовно, конкретні програми повинні наповнювати навчальний процес новою ідеологією сприйняття навколишнього світу, вибору засобів досягнення визначених цілей, а також усвідомленням надзвичайної важливості тієї підготовки, яку отримують сучасні керівники. Таким чином, сучасна система підготовки керівників вимагає якнайшвидшого привнесення у навчальний процес матеріалів нової якості, що дозволить засвоїти увесь спектр необхідних знань, набути практичних умінь і навичок та надасть можливість майбутнім керівникам бути конкурентоспроможними в умовах безмежного різноманіття господарських ситуацій та зміни парадигми менеджменту.



1. Основні функції діяльності підприємства моєї мрії

1.1 Планування

Планування життєво важливе для будь-якого господарюючого суб'єкта. Тільки в результаті планування можна зрозуміти і оцінити, де, коли і кому страхувальник пропонуватиме свої послуги і які і коли для цього будуть потрібно ресурси. Планування дозволяє передбачати несприятливі ситуації, аналізувати можливі ризики і передбачати конкретні заходи щодо їх зниження.

Планування - вид управлінської діяльності (трудових процесів), який визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його досягнення.

Планування діяльності страхової компанії передбачає:

- зв'язок планування з програмою маркетингу;

- організацію процесу планування з урахуванням методологічних особливостей планування;

- розробку основних показників планів страхової компанії;

- контроль за виконанням планових показників; зв'язок апарату планування з апаратом маркетингу.

Всі перераховані вище питання мають важливе значення. З них починається процес планування, що включає:

- розробку на основі маркетингових програм специфічних цілей функціонування страхової компанії; визначення шляхів досягнення намічуваних цілей;

- розробку короткострокових і довгострокових планів, фінансового плану, інвестування резервів та ін.

План виробничої діяльності страхової компанії включає кількісні та об'ємні показники, різного роду інструкції та методичні рекомендації, що забезпечують діяльність страхової компанії відповідно до діючих законодавчих і нормативних документів. Планові розрахунки по реалізації страхового продукту ведуться за мінімально допустимими заліцензованими страховими тарифами і сформованими рівнями виплат за страховими подіями.

На основі програми маркетингу складається проект плану страхової компанії на майбутній календарний період. Після затвердження план набуває директивний характер. Його виконання знаходиться під постійним контролем. Залежно від внутрішніх і зовнішніх факторів він може піддаватися коригуванню. Зворотній зв'язок всіх функцій управління з маркетинговою діяльністю має на меті визначення її ефективності за результатами діяльності страхової компанії за звітний період.

Вiд обґрунтовано спланованої моделі діяльності страховика залежать фiнансова стiйкiсть i прибутковiсть страхової компанії. Фінансова стратегія i фiнансове планування охоплюютъ такі важливі напрями:

- планування асортименту страхових послуг i формування страхового портфеля;

- розробку найкращої iнвестицiйної стратегії, тобто розмiщення тимчасово

- вiльних грошових коштiв страховика;

- оцiнку та прогнозування поточного фiнансового стану страховика;

- планування поточної дiяльностi страховика i складання бiзнес-плану;

- план-прогноз розширення дiяльностi страхової компанії.

Фiнансова стратегiя охоплює визначення перспективних напрямiв дiяльностi страхової компанії з урахуванням їх прибутковості. Фінансова стратегiя, насамперед, охоплює планування асортименту страхових послуг та формування страхового портфеля.

Пiд страховим портфелем зазвичай розумiють сукупнiсть страхових внескiв, прийнятих страховиком вiд страхувальникiв, яка характеризує загальний обсяг його дiяльностi. Вiн характеризується:

- по-перше, кількістю чинних страхових договорів;

- по-друге, числом застрахованих об'єктів;

- по-третє, розміром сукупної страхової суми.

Страхова компанiя повинна прагнути до створення стабiльного страхового портфеля шляхом укладання якомога більшої кiлькостi договорiв з найбiльшою вiдповідальнiстю по кожному ризику. Водночас страховий портфель повинен бути збалансованим, що означає поєднання у його складi рiзноманiтних страхових договорiв - нагромаджувальних i ризикових, великих за обсягами та iндивiдуальних, а також таких, що спрямованi на немасового споживача.

В моїй компанії формування асортименту страхових продуктiв буде здiйснюватися з урахуванням певних вимог до них, тобто визначенням їхнiх властивостей, якi найбiльшою мiрою задовольняють потреби страхувальникiв. Асортимент буде зорiєнтований одночасно на надання якiсних та недорогих i багатофункцiональних страхових послуг, де кожен страховий продукт буде вiдрiзнятися вiд вже iснуючих, задовольняти сучаснi потреби страхувальникiв, буде зручним i простим для розповсюдження й обслуговування та привабливим для великої кiлькостi споживачiв.

План управління страховою компанією охоплює всі його головні функції та підрозділи: страхування, перестрахування, фінанси, маркетинг, кадри, наукові дослідження і розробки. Для кожного підрозділу, кожної функції визначається певна роль у стратегії. Зробити стратегічний вибір за даними стратегічного аналізу -- означає пов'язати бізнес-рішення з конкурентоспроможними діями, виходячи при цьому з даних щодо всього підприємства. У цій єдності дій та підходів і полягає поточна стратегія підприємства.

Стратегічний план моєї компанії має бути довгостроковим за метою діяльності, але досить гнучким за методами досягнення мети.

Для ефективної реалізації страхової діяльності потрібно скласти бізнес-план. Його мета -- конкретизувати діяльність компанії на найближчу перспективу (3--5 років) згідно з потребами ринку і можливостями мобілізації для цього відповідних ресурсів. Він дасть змогу зрозуміти економічне обґрунтування компанії, які види страхування я хочу застосувати на своєму підприємстві, кількість договорів страхування, страхову суму, страхові платежі, страхові відшкодування, відрахування до резервів, витрати на ведення справи, прибуток від страхової діяльності.

При формуванні проекту потрібно врахувати: якою буде позиція моєї компанії на страховому ринку, зростання якості страхового продукту, зростання продажу.

1.2 Організація

Закон України «Про господарські товариства» передбачає створення страхових організацій у наступних організаційно-правових формах: акціонерні товариства, повні товариства, командитні товариства, товариства з додатковою відповідальністю. Я вирішив обрати для своєї страхової компанії форму акціонерного товариства.

Акціонерне страхове товариство - це такий тип компанії, яка створюється і діє зі статутним капіталом, поділеним на певну кількість часток - акцій. Акція дає її власникові право на участь в управлінні товариством і отримання частини прибутку у формі дивідендів. Я вважаю, що акціонерна форма страхової організації є найбільш прийнятною для вирішення завдань страхування. При ній спостерігаємо високий професіоналізм, старанність працівників, більш широкі можливості вирішення завдань наукового, юридичного характеру, бухгалтерського обліку, безпосереднього лобіювання законів і т. д. Ознакою акціонерних організацій є розподіл відповідальності між її учасниками за взяті зобов'язання. У разі несприятливих наслідків діяльності конкретного страховика втрата відносно невеликих внесків не потягне за собою банкрутства самих акціонерів.

Створення страхової компанії відбувається поетапно. Основні етапи :

- Державна реєстрація страхової компанії як суб'єкта господарювання.

- Реєстрація емісії акцій страхової компанії.

- Ліцензування страхової діяльності страхової компанії.

Перший етап - реєстрація страхової компанії як суб'єкта господарювання. Страхова компанія повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Моя компанія буде приватним акціонерним товариством та матиме назву «Loot Іnsurance».

Законом України "Про страхування" встановлені певні вимоги щодо формування статутного капіталу страховика, його фондів та резервів. Статутний капітал страхової компанії має бути сформований виключно у грошовій формі. Граничний розмір внесків до статутного капіталу інших страховиків не може бути більшим за 30 % власного статутного капіталу, а розмір внеску до статутного капіталу окремого страховика не може перевищувати 10 % власного статутного капіталу. Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, бюджетні кошти, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, вносити нематеріальні активи.

Мінімальний розмір статутного капіталу встановлюється в сумі еквівалентній 1 млн. євро для страховиків, що займаються ризиковими видами страхування, та 1,5 млн. євро для страховиків, що здійснюють операції по страхуванню життя.

Для формування статутного капіталу підприємства я планую долучити інвесторів в якості учасників акціонерного товариства. Оскільки я не планую в своїй страховій компанії операції по страхуванню життя, то розмір статутного капіталу підприємства буде в сумі, еквівалентній 1 млн. євро.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи. На підставі результатів реєстрації страхова компанія отримує свідоцтво про державну реєстрацію.

На цьому етапі страхова компанія може функціонувати як суб'єкт господарювання, але не має права займатися страхуванням. На практиці це означає, що страхова компанія може займатися іншими видами господарської діяльності, які не потребують ліцензування: надавати консультації, інвестувати кошти, які надійшли на формування статутного капіталу, в цінні папери або перерахувати їх на банківський депозит. Ці операції нададуть можливість отримувати доход до початку страхової діяльності.

Другий етап - реєстрація емісії акцій страхової компанії.

Моя страхова компанія буде створена у вигляді приватного акціонерного товариства, тому реєстрація акцій буде здійснюватися згідно з вимогами Положення про порядок реєстрації випуску акцій приватними акціонерними товариствами.

Приватне акціонерне товариство має право випускати лише іменні акції. На момент реєстрації акцій засновник зобов'язаний сплатити не менше ніж 50% вартості акцій. Решту суми засновник має право сплачувати в термін до одного календарного року після реєстрації емісії акцій. Але краще статутний капітал страхової компанії оплатити повністю на момент реєстрації компанії, оскільки розмір фактично сплаченого статутного капіталу є основою для отримання ліцензій на страхування, а також для розрахунків лімітів на страхове утримання.

Місцем реєстрації страхової компанії має бути приміщення яке має статус нежитлового приміщення. Згідно законодавства України, місцезнаходження страхової компанії - це фактичне місце ведення діяльності та розміщення офісу, з якого проводитиметься щоденне керівництво діяльністю страховою компанією (місце, де в основному буде перебувати керівництво страхової компанії) і здійснюватиметься управління та облік.

Після реєстрації емісії акцій приватному акціонерному товариству видається свідоцтво про реєстрацію емісії акцій.

Третій етап - ліцензування страхової діяльності страхової компанії.

Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право страхової компанії здійснювати страхову діяльність з конкретного виду страхування протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Ліцензії на здійснення страхової діяльності є безстроковими.

Ліцензування страхових операцій страхової компанії, що здійснюватиме свою діяльність на території України, має обов'язковий характер і здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг України.

Ліцензія видається на здійснення окремого виду страхування й одночасно дає право на проведення перестрахування за цим видом страхування на всій території України. Процес ліцензування регламентується Ліцензійними умовами провадження страхової діяльності.

1.3 Мотивація спiвробiтникiв на моєму підприємстві

Мотивацiя спiвробiтникiв займає одне з центральних мiсць у роботi з персоналом компанiї, оскiльки виступає безпосередньою причиною їх поведiнки. Вiд правильної органiзацiї роботи керiвництва страхової компанiї iз мотивацiї працiвникiв залежить успiшна дiяльнiсть компанiї. На вiдмiну вiд виробничих компанiй, страхова компанiя - це перш за все трудовий потенцiал. Людський фактор є головним джерелом доходу компанiї.

Існують такi основнi способи мотивації:

Нормативна мотивація ? спонукання людини до певноi поведiнки шляхом iдейно-психологiчного впливу: переконання повчання, iнформування тощо. Така мотивацiя проявляється пiд час нарад серед спецiалiстiв, особистих бесiд мiж керiвництвом та пiдлеглими. Одним з найскладнiших моментiв такої мотивацiї є правильне розумiння ролi керiвника та пiдлеглого. Керiвник в процесi нормативної мотивації повинний мати квалiфiкацiйнi i моральнi переваги над пiдлеглим. Вiдсутнiсть достатньої квалiфiкацiї, низький освiтнiй рiвень, нестабiльна моральна поведінка керiвника нiвелює нормативну мотивацiю i вкрай негативно впливає на господарське життя компанiї.

Примусова мотивацiя грунтується на використанні влади та погрозi зниження рiвня життя працiвника у разi невиконання ним вiдповідних вимог. Ця мотивацiя вкрай необхiдна у невеликих страхових компанiях, де керiвник має можливiсть контролювати весь процес дiяльностi компанiї. Незважаючи на те, що така система мотивацiї з моральної точки зору жорстока, практика господарювання показала, що це чи не єдиний правильний метод мотивацiї в невеликих колективах. У великих страхових компанiях, якi мають розгалужену систему фiлiй (представництв), такий метод може застосовуватися на рiвнi окремих структурних пiдроздiлiв або фiлiї (представництва), в рамках же цiлої компанiї його використання малоефективне. Тому на практицi великi страховi компанiї використовують комбiнований метод мотивацiї: нормативно- примусовий, коли центральний апарат страхової компанiї через систему нарад та персональних бесiд мотивує керiвникiв структурних пiдроздiлiв компанiї, а вже керiвники методом примусової мотивацiї керують власними пiдлеглими.

Стимулювання ? вплив не безпосереднъо на особистiсть, а на зовнiшнi обставини з допомогою благ ? стимулiв, якi спонукають працiвника до певної поведiнки. Система стимулювання персоналу страхової компанii включає в себе сукупнiстъ iдеологiчних, органiзацiйних та економiчних стимулiв.

До iдеологiчних, або морально-психологiчних методiв стимулювання вiдноситься:

- роз'яснення необхiдностi, цiлей та змiсту тих чи iнших бiзнес-процесiв компанiї;

- залучення спiвробiтникiв до участi у вiдкритому обговореннi проблем, якi виникають в процесi здiйснення дiяльностi;

- залучення пiдлеглих до формування цiлей та розробки рiшень;

- створення у колективi атмосфери взаємоповаги, довiри, уважного ставлення один до одного;

- заохочення розумного ризику та iнновацiй.

Одним iз заходiв морального стимулювання працiвникiв страхової компанiї є система рейтингування працiвникiв та нагородження спецiальними призами (наприклад, картина, декоративний диплом тощо).

Органiзацiйнi методи стимулювання базуються на кар'єрному ростi та можливостi поглибити професiйнi знания шляхом освоєння сумiжних функцiональних обов'язкiв на нових напрямах дiяльностi.

Система економiчного стимулювання передбачає додаткову грошову винагороду для окремих працiвникiв страхової компанiї з метою стимулювання кращих працiвникiв. До системи економiчного стимулювання висуваються такi вимоги:

- поєднання патерналiзму та комерцiйного пiдходу;

- залежнiсть матерiального стимулювання всiх учасникiв бiзнес-процесiв вiд економiчних результатiв дiяльностi компанії;

- вiдповiднiсть критеріїв, що лежать в основi матерiального стимулювання, характеровi та змiсту роботи, що виконується в рамках певного бiзнес-процесу;

- забезпечення контролю за якістю та кількістю роботи, яку виконують спiвробiтники;

- заохочення персоналу як за кiлькiснi, так i за якiснi показники.

В залежностi вiд методiв роботи страхової компанiї система економiчного стимулювання може включати в себе такi елементи:

- надбавки i доплати до заробiтноi плати;

- премiї за конкретнi результати;

- пiльги i соцiальнi пакети;

- бонуси та участь у прибутку;

- придбання акцiй компанії на пiльгових умовах.

Соцiальний пакет дає змогу компенсувати працю персоналу та створити додатковi матерiальнi стимули для роботи в компанії. Соцiальний пакет може включати рiзнi види страхування (медичного, вiд нещасного випадку), в тому числi й недержавного пенсiйного страхування для спiвробiтникiв та членiв їх сiмей за рахунок компанiї, додатковi виплати до вiдпустки, матерiалъну допомогу, допомогу на санаторно-курортне лiкування i т. iн. Як правило, умови соцiального пакету обумовлюються в трудовому контрактi мiж працiвником та керiвництвом страхової компанії.

На своєму підприємстві я буду використовувати комбiнованi варiанти елементiв економiчного стимулювання. Наприклад: виплата бонусу щоквартально, виходячи iз обсягiв страхових платежiв, встановлення тимчасових надбавок до заробiтної плати, якi можуть переглядатися щоквартально за результатами роботи компанiї в цiлому тощо.



2. Обумовленість діяльності підприємства

2.1 Розроблення стратегії підприємства

Стратегічне планування полягає у виборі курсу розвитку організації - її стратегії. Стратегічне планування - різновид управлінської діяльності, який полягає в реалізації комплексу заходів, пов'язаних із визначенням стратегії діяльності організації, тобто комплексного плану перспективного розвитку організації.

За своїм змістом стратегічне планування передбачає формулювання місії; визначення цілей організації; аналіз її стану на засадах оцінки факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ; оцінку стратегічних альтернатив (можливостей) і вибір стратегії діяльності.

Як правило, стратегічне планування здійснюється невеликим за чисельністю (5-10 осіб) спеціальним плановим відділом, а розроблені ним стратегії повинні розглядатись на нарадах вищого керівництва один раз на рік. Стратегічне планування є складним процесом, який охоплює декілька етапів:

Етап 1. Інформаційне забезпечення стратегічного планування. Полягає в підборі, класифікації та підготовці до використання інформації щодо розроблення стратегії, яка надасть достатньо повну та об'єктивну характеристику факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, можливих стратегій, методичного забезпечення. Особливо важливою при цьому є необхідність використання сучасних інформаційних технологій.

Етап 2. Встановлення місії та цілей організації. Місія - це чітко виражена причина існування організації. Формулювання, усвідомлення місії організацією є важливим орієнтиром і критерієм оцінки її діяльності. Місія може охоплювати такі напрями: турботу про працівників; турботу про виробництво; політику зростання та фінансування фірми; виробничі технології; методи виходу і функціонування на ринку, пошуку потенційних ринків; задоволення потреб споживачів; публічне оголошення переконань і цінностей тощо.

Одним із найважливіших аспектів в плануванні є визначення цілі страхової компанії, адже кожен страховик орієнтує свою діяльність на майбутнє, прагнучи досягти певного стану. Серед цілей мого підприємства особливе місце повинна посідати місія організації, яка є визначальним елементом щодо її стратегії та тактики, тому вона буде сформульована так: «створити у кожного клієнта почуття захищеності і впевненості в майбутньому шляхом надання комплексних страхових послуг».

Цілі - це конкретний очікуваний стан організації. Вони бувають довгостроковими (5 і більше років), середньостроковими (1-5 років) і короткостроковими ( до 1 року). Цілі охоплюють усі сфери організаційного, виробничо-господарського, економічного функціонування організації. Я вважаю, що цілі повинні: бути конкретними і підлягати вимірюванню; охоплювати всі рівні організації (ієрархічні); мати різну тривалість (довгострокові...); бути досяжними і зрозумілими; бути взаємодоповнюючими та взаємо узгодженими, тощо.

Система цілей мого підприємства:

- Прибутковість (наприклад, збільшення прибутку підприємства у наступному році на 4%).

- Ринки (наприклад, збільшення частки ринку протягом року до 15%).

- Ефективність (наприклад, зниження собівартості продукції на 3%).

- Рентабельність (наприклад, досягнення показника рентабельності реалізації 15%);

- Продукція (наприклад, впровадження у виробництва нової моделі автомобіля протягом наступних двох років).

- Продуктивність (наприклад, збільшення виробітку продукції в розрахунку на одного працівника на 6,4%).

- Фінансові ресурси (наприклад, збільшення частки власного капіталу в наступному році до 65%).

- Виробничі потужності, будівлі та споруди (наприклад, збільшення виробничої потужності до 10 тис. од. продукції в місяць протягом трьох років).

- Інновації (наприклад, закупівля в наступному році патенту на...).

- Організаційні зміни (наприклад, створення матричної структури управління для забезпечення роботи на конкретним проектом).

- Трудові ресурси (здійснення підвищення кваліфікації працівників).

- Соціальна відповідальність (наприклад, придбання путівок працівникам для санаторного лікування).

Етап 3. Вибір методів аналізу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. На цьому етапі використовують такі методи дослідження як порівняння, експертних оцінок, системного аналізу, статистичного і соціологічного дослідження, сукупної думки збутовиків, споживачів тощо.

Етап 4. Оцінка та аналіз факторів зовнішнього середовища.

Етап 5. Оцінка та аналіз факторів внутрішнього середовища.

Етап 6. Виконання розрахунків, обґрунтувань, проектних рішень. Суть його полягає у визначенні найважливіших показників (економічних, технічних, соціальних тощо), які найповніше характеризують очікувані стратегії та виявлені тенденції їх зміни, а також у добору необхідних проектних заходів, що забезпечують формулювання стратегії.

Етап 7. Формування варіантів стратегій (стратегічних альтернатив). Особливість цього етапу полягає у розробленні можливих для організації варіантів стратегічних планів, тобто базових стратегій або окремих складових одного стратегічного плану.

Етап 8. Вибір стратегії на засадах формування управлінського рішення є найважливішим етапом стратегічного планування. Полягає у виборі оптимальної стратегії діяльності організації на основі оцінювання таких факторів: очікувана ефективність, рівень ризику, ринкова ситуація, вплив минулих стратегій, вплив власників, залежність від фактора часу, вплив зовнішнього і внутрішнього середовища тощо.

Етап 9. Оцінка стратегії на предмет відповідності встановленим критеріям. Полягає у з'ясуванні її відповідності місії і цілям організації, а також у перевірці правильності добору методів аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища. Це забезпечує, з одного боку, очікувану цілеспрямованість стратегії, а з іншого - достовірність аналізу вихідної інформації.

Кінцевим результатом стратегічного планування, як будь-якої іншої функції менеджменту, в моїй страховій компанії будуть прийняті конкретні управлінські рішення, а також затверджені певні показники (рівень прибутків, обсяг реалізації, величина витрат, рентабельність тощо) діяльності організації. За допомогою стратегічного планування можна буде визначити, чого і коли зможе досягнути підприємство. Але для цього важливо знати, як реалізувати стратегію, тобто забезпечити ефективне оперативне (поточне) планування.

2.2 Види страхування, страхова сума, страхова виплата, страхове відшкодування і франшиза

Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України.

Види обов'язкового страхування

В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування:

- медичне страхування;

- особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;

- особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

- страхування спортсменів вищих категорій;

- страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

- особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

- авіаційне страхування цивільної авіації;

- страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

- страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

- страхування засобів водного транспорту;

- страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;

- страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

- страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

- страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

- страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції";

- страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тимчасового адміністратора, ліквідатора фінансової установи та працівників центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, які визначені ним для вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку;

- страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ";

- страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

- страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;

- страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері космічної діяльності;

- страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності;

- страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

- страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

- страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

- страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

- страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;

- страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

- страхування тварин (крім тих, що використовуються у цілях
сільськогосподарського виробництва) на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;

- страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну;

- страхування відповідальності морського судновласника;

- страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб;

- страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам;

- страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування.

- страхування майна, переданого у концесію;

- страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров'ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів;

- страхування цивільної відповідальності суб'єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам унаслідок проведення вибухових робіт;

- страхування майнових ризиків користувача надр під час дослідно-промислового і промислового видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ;

- страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса;

- страхування ризику невиплати гравцям призів у разі неплатоспроможності та/або банкрутства оператора державних лотерей;

- страхування професійної відповідальності призначених органів з оцінки відповідності та визнаних незалежних організацій за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Видами добровільного страхування можуть бути:

- страхування життя;

- страхування від нещасних випадків;

- медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

- страхування здоров'я на випадок хвороби;

- страхування залізничного транспорту;

- страхування наземного транспорту (крім залізничного);

- страхування повітряного транспорту;

- страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

- страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

- страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

- страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 цієї статті);

- страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

- страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

- страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

- страхування відповідальності перед третіми особами;

- страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

- страхування інвестицій;

- страхування фінансових ризиків;

- страхування судових витрат;

- страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;

- страхування медичних витрат;

- страхування цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за шкоду, яку може бути завдано у зв'язку з виконанням його обов'язків;

- страхування життя і здоров'я волонтерів на період надання ними волонтерської допомоги;

- страхування сільськогосподарської продукції;

- інші види добровільного страхування.

Страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії.

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому. Прийняті страховиком додаткові страхові зобов'язання повідомляються страхувальнику письмово і не можуть бути у подальшому зменшені в односторонньому порядку.

Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

У моїй страховій компанії я планую наступні направлення продажів:

Роздрібний бізнес (пакети для фізичних осіб):

- Страхування транспорту (наземного, водного, повітряного);

- Страхування майнових ризиків;

- Страхування відповідальності перед третіми особами (відповідальність власників жилого майна, добровільне страхування цивільної відповідальності);

- Особисті види страхування (страхування від нещасного випадку, страхування на випадок хвороби).

Корпоративний бізнес (ексклюзивні програми для юридичних осіб):

- Страхування вантажів та контейнерів;

- Страхування майнових ризиків;

- Страхування технічних (будівельно - монтажних) ризиків;

- Страхування відповідальності (товаровиробників за якість продукції, професійна відповідальність, експедиторів/перевізників, оператора складу, оператора терміналу; обов'язкове страхування: цивільної відповідальності, відповідальності суб'єктів перевезень на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів);

- Страхування транспорту (наземного, залізничного, водного, повітряного);

- Страхування фінансових ризиків;

- Особисті види страхування (обов'язкове страхування від нещасного випадку, добровільне медичне страхування, страхування на випадок хвороби)

Комплексні програми страхування (для юридичних та фізичних осіб):

Страхування 3-х добровільних видів: авто каско + добровільне страхування від нещасного випадку на транспорті + добровільне страхування цивільної відповідальності.

Поняття "страховий портфель" вживається для встановлення фактичної кількості застрахованих об'єктів або діючих договорів страхування на певній території. Йдеться про підприємство, дільницю страхового агента, район, тощо. Вся поточна й перспективна діяльність страхової організації спирається на страховий портфель, структура якого в кінцевому підсумку визначає фінансову стійкість страхових операцій. Адже від величини й якості страхового портфеля залежать величини надходжень страхових платежів, обсяги й коливання виплат страхових сум й страхового відшкодування. В моїй страховій компанії автострахування буде посідати найбільше місце, відповідно, структура страхового портфелю буде виглядати наступним чином (рис.2.1):



Рис.2.1 Структура страхового портфелю ПрАТ «Loot Insurance» .

Але я планую на цьому не зупинятися, та розширяти інші види страхування.

2.3 Доходи та витрати страхової компанії, отримання прибутку

Послідовність отримання доходу у страхуванні: спочатку страховик акумулює кошти за рахунок отримання страхових премій, формує необхідний страховий фонд, запасний фонд, а потім їх використовує, витрачає на компенсацію збитків у разі страхового випадку у страхувальників у межах своїх зобов'язань.

Дохід страховика відображає всю суму надходжень та поділяється на:

- Доходи від страхової діяльності - від основної діяльності,які включають всі надходження, пов'язані з проведенням страхування та перестрахування, до складу цих доходів входять страхові премії за договорами страхування та перестрахування (результат реалізації страхової послуги), комісійні винагороди, частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками, повернені суми із централізованих страхових фондів, повернені суми технічних резервів.

- Доходи від інвестиційної діяльності - додаткові доходи від фінансової діяльності, які включають доходи від розміщення страхових резервів та тимчасово вільних коштів за визначеними напрямами їх вкладення.Інвестиційна діяльність ґрунтується на вірогідному характері кругообігу коштів у процесі страхової діяльності, а термін вкладання коштів страхувальників визначається договором страхування. Ці доходи використовуються на страхові виплати і розвиток страхової справи.

- Доходи від іншої діяльності, що включають в себе: доходи від здачі майна в оренду, доходи від перерахунку страхових виплат, доходи безповоротної фінансової допомоги, результат індексації основних засобів, доходи від надання консультацій, штрафи, пеня тощо.

Витрати страхової компанії відображають використання нею коштів для забезпечення своєї діяльності і визначають два процеси:

- виконання зобов'язань перед страхувальниками;

- фінансування діяльності страхової компанії.

Витрати страховика поділяють на:

- Витрати на страхові виплати залежать від ймовірності страхового випадку, розміру страхового збитку, обсягу страхової відповідальності;

- Витрати на ведення страхової справи включають витрати, пов'язані із укладанням та обслуговуванням договорів страхування, саме ці витрати дозволяють варіювати розміром страхового тарифу.

Класифікація цих витрат:

- Постійні витрати - не можуть бути віднесені на конкретне страхування, є незмінними в межах визначеного діапазону і розкладаються на весь страховий портфель за укладеними договорами. На ці витрати не впливають зміни у страховій діяльності;

- Змінні витрати - стосуються певного виду страхування та можуть бути на них віднесені, змінюються пропорційно ступеню зайнятості персоналу страхової компанії;

- Організаційні - пов'язані із створенням страхової компанії, є інвестиціями;

- Аквізаційні - пов'язані з залученням нових страхувальників і укладанням нових страхових угод;

- Інкасаційні - пов'язані із обслуговуванням товарно-грошового обігу страхової компанії (виготовлення бланків, квитанцій,облікових реєстрів тощо);

- Ліквідаційні - пов'язані із ліквідацією, збитку спричиненого страховим випадком;

- Управлінські - пропорційні зібраним страховим внескам, поділяють на загальні витрати управління та витрати по управлінню майном (при оцінці рентабельності діяльності страхової компанії головне значення мають управлінські витрати).

- Витрати на фінансування превентивних заходів - встановлюються страховою компанією в залежності від взятих на себе зобов'язань;

- Витрати на здійснення інвестиційної діяльності - пов'язані із обслуговуванням розміщення страхових резервів та тимчасово вільних коштів страховика.

Витрати на страхові виплати, ведення страхової справи та фінансування превентивних заходів складають собівартість страхової послуги. Різниця між доходами та витратами створює фінансовий результат діяльності страхової компанії. Фінансові результати роботи страхової компанії - це підсумок її діяльності за певний період з формування доходу і відповідних фондів фінансових ресурсів та їх використання.

Фінансові результати включають прибуток і приріст резерву внесків. Прибуток - результат використання доходу на відшкодування понесених ним витрат за певний період часу. Приріст резервів внесків має цільове призначення. В період зберігання на рахунку страхової компанії резерв може бути використано як джерело інвестицій.

Мета страхової компанії - отримання прибутку для забезпечення розвитку організації. Головним джерелом отримання прибутку страхової компанії є норма прибутку, яка закладається в страховий тариф і забезпечує рентабельність страхових операцій.

Інші джерела отримання прибутку - надходження від усіх видів діяльності страховика. Прибуток страховика складається з прибутку від страхових операцій; прибутку від нестрахових операцій - інвестиційної діяльності та іншої діяльності; прибутку від надзвичайної діяльності. Прибуток як абсолютний показник характеризує ефективність діяльності страхової компанії. Але головним фінансовим показником є рівень фінансової стійкості, платоспроможності, рентабельності, надійності.



3. Трудова діяльність страхової компанії

3.1 Абстрактна і конкретна праця

Праця -- це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Зміст і характер праці залежать від ступеня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.
Розрізняють конкретну й абстрактну працю.

Конкретна праця - праця в особливій доцільній формі, яка характеризується використанням специфічних засобів виробництва, своєрідністю виробничих операцій, створює споживчу вартість і завдяки своєму корисному ефекту, втіленому у високій якості товарів і послуг, є вартісноутворюючим фактором. Сукупність багатьох якісно різних корисних видів (сімейств, підвидів тощо) робіт і відповідно створюваних споживчих вартостей - це суспільний поділ праці. В найузагальненішій формі кількість конкретних видів праці можна визначити залежно від кількості спеціальностей їх збільшення свідчить про розвиток конкретної праці, зростання суспільного багатства.

Еволюція техніко-економічних відносин (спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, його концентрації та ін.), поглиблення суспільного поділу праці в усіх трьох формах (загальній, особливій і одиничній), особливо в межах одного підприємства, з одного боку, збіднює зміст конкретної праці, а з іншого - озброює працівника досконалішими знаряддями праці, збагачуючи її.

Ефективність конкретної праці визначає продуктивність праці, тобто масу споживчих вартостей, створених за певний період часу. На зростання продуктивності праці в сучасних умовах впливають майже 60 різноманітних факторів, які належать лише до продуктивних сил.

Крім конкретної праці людини джерелом споживчих вартостей є засоби праці, підприємницький талант, використання досягнень науки у виробництві, а в умовах сучасного етапу НТР - також інформація. Але лише у поєднані з працею ці фактори є джерелом споживчих вартостей. У процесі такої взаємодії виникає нова продуктивна сила. На розвиток конкретної праці впливають відносини економічної власності, їх еволюція від менш до більш розвинутих форм.

Роль конкретної праці у формуванні вартості полягає в тому, що вона задовольняє певну суспільну потребу, яка створює межі для вияву суспільне необхідної праці. Конкретна праця також переносить вартість засобів виробництва на новостворений продукт, а отже, формує значну частину вартості, тому вартість є суспільне необхідними витратами живої та уречевленої праці.

Абстрактна праця - специфічна соціально-економічна форма праці за товарного виробництва й розвинутого суспільного поділу праці, в якій виражається суспільний характер праці. Абстрактна праця є тим спільним, однорідним, що існує в багатьох (десятках тисяч) видах конкретної праці, тобто в праці токаря, агронома, лікаря, водія тощо, які використовують специфічні засоби і предмети праці, здійснюють неоднакові трудові операції, отримують різні результати, різновиди готової продукції.

Абстрактна праця - це витрати людської робочої сили у фізіологічному розумінні, тобто витрати мускульної, розумової, психічної енергії людини, витрати її робочого часу, врахування при цьому умов праці, безпеки праці тощо.

Якщо кожний конкретний вид праці створює особливий вид споживчої вартості товару або послуги й є вартісноутворюючим фактором вартості, то абстрактна праця створює їхню вартість. Як у товарі не існує вартості без споживчої вартості (здатності задовольняти певні потреби людини), так без конкретної праці не існує абстрактної праці. Адже якщо результат певної конкретної праці не задовольняє жодної суспільної потреби, тобто не потрібний іншим людям, то він не мати не жодної вартості. Це означає, що в основі вартості лежить не будь-яка праця, а лише суспільне необхідна. Виділення абстрактної праці у кінцевому підсумку випливає з поняття абстрактної людини, яке відображає універсальні біологічні та соціальні її риси.