Менеджмент ефективності та організаційні основи використання сільськогосподарської техніки при збиранні соняшнику

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет менеджменту кафедра адміністративного та права менеджменту та альтернативних джерел енергії

КУРСОВА РОБОТА

на тему «Менеджмент ефективності та організаційні основи використання сільськогосподарської техніки при збиранні соняшнику»

з дисципліни «Інженерний менеджмент»



Зміст

Вступ

Розділ 1. Організація основних виробничих процесів

1.1 Організація виробничих процесів при вирощуванні соняшника

1.2 Показники, що характеризують стан забезпеченості та ефективність використання сільськогосподарської техніки

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика ТОВ ПК «Зоря Поділля»

2.1 SWOT-аналіз підприємства

2.2 Показники розміру підприємства, забезпеченість підприємства основними видами ресурсів

2.3 Місце галузі в економіці господарства та економічна ефективність виробництва

2.4 Аналіз ефективності використання сільськогосподарської техніки у господарстві

Розділ 3. Оцінка ефективності прийняття управлінського рішення

3.1 Вдосконалення технічної характеристики сільськогосподарської техніки

3.2 Економічний ефект від впровадження сільськогосподарської техніки та прийняття управлінського рішення

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

вирощування соняшник сільськогосподарський техніка

В Україні сільське господарство традиційно відіграє важливу роль в економіці. В агропромисловому комплексі країни задіяно 90-95% сільськогосподарських угідь, 50% водних і 30% трудових ресурсів. Але попри те, що на території України знаходиться четверта частина світових запасів чорноземів, і природні умови є сприятливими для аграрного виробництва, показники розвитку сільського господарства гірші, ніж в інших країнах, середня урожайність зернових і технічних культур нижча порівняно з розвинутими країнами.Соняшникову олію широко використовують як продукт харчування у натуральному вигляді. Харчова цінність її зумовлена високим вмістом поліненасиченої жирної лінолевої кислоти (55-60%), яка має значну біологічну активність і прискорює метаболізування ефірів холестерину в організмі, що позитивно впливає на стан здоров'я. До складу соняшникової олії входять і такі дуже цінні для організму людини компоненти, як фосфатиди, стеарини, вітаміни (А, D, Е, К). Соняшникову олію використовують у кулінарії, хлібопеченні, для виготовлення різних кондитерських виробів і консервів. Вона є основним компонентом при виробництві маргарину. Соняшникову олію застосовують також при виготовленні лаків, фарб, стеарину, лінолеуму, електроарматури, клейонки, водонепроникних тканин тощо.Функціонування конкуренто-спроможного сільськогосподарського виробництва на засадах інтенсифікації із застосуванням прогресивних технологій неможливе без використання продуктивних, енергоощадних та ефективних сільськогосподарських машин. Нова і високопродуктивна техніка є енергоємною та дорогою, що вимагає науково обґрунтованої організації її використання протягом року.

За роки ринкової трансформації через деструктивні процеси в аграрному секторі економіки суттєво знизились темпи оновлення машинно-тракторного парку. В результаті матеріально-технічна база значної частини сільськогосподарських підприємств є фізично і морально зношеною, що унеможливлює їх успішне функціонування. З огляду на це, на даному етапі принципово важливим є забезпечення ефективного використання сільськогосподарської техніки аграрними підприємствами.

На тлі різкого зменшення кількості вітчизняної сільськогосподарської техніки зростає чисельність машин закордонних виробників. Зарубіжна техніка, на відміну від вітчизняної, є значно дорожчою та надійнішою. Вона характеризується вищою продуктивністю, більшою кількістю операцій, які проводяться за один прохід й, відповідно, нижчим рівнем витрат на одиницю виконаних робіт. Саме тому питання оцінки ефективності використання техніки з метою вибору найкращої, що забезпечила б сільськогосподарським товаровиробникам лідируючі позиції у конкурентній боротьбі, й зумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

У своїй роботі я досліджуватиму діяльність ДП ДГ «Бохонецьке» ІКСГП НААН На прикладі цього підприємства в своєму курсовому проекті я досліджу економічну ефективність виробництва соняшнику по фінансовій звітності підприємства за 2014-2016 роки, а також запропоную певні варіанти для її підвищення. Як майбутньому працівнику сільського господарства, мені потрібно вміти аналізувати отримані дані та на їх основі приймати правильні управлінські рішення, що в свою чергу матимуть позитивні результати для діяльності та процвітання підприємства у майбутньому. Написання курсового проекту такого плану, а також використанням прикладу діяльності реального підприємства, дасть мені можливість застосувати певні здобуті знання на практиці та спробувати скерувати підприємство у правильний напрямок розвитку.



Розділ 1. Організація основних виробничих процесів при вирощувані соняшнику

1.1 Організація виробничих процесів при вирощуванні соняшника

Основною олійною культурою, що вирощується в Україні. Є соняшник. У складі всіх олійних культур він займає 70% посівної площі. І 85% валового збору. Із насіннясоняшнику виробляється приблизно дві третини всієї рослинної олії. Олія має важливе народногосподарське значення. Її споживають як цінний харчовий продукт у натуральному вигляді, широко використовують у харчовій, текстильній, лакофарбовій, парфумерній та інших галузях промисловості для виробництва маргарину, оліфи, мила, стеарину, лінолеуму тощо. Макуха та шрот (відходи переробки насіння) - цінний корм для сільськогосподарських тварин. Соняшник також вирощують на силос та зелену масу Як вже зазначалося, соняшник є основною олійною культурою на Україні. У державних закупівлях насіння олійних культур його питома вага досягає 96%. У валовому виробництві олії 98% припадає на соняшникову. Насіння соняшнику містить 50-56% олії (від сухої маси насіння) та 16,5% протеїну. Олія має високі смакові якості, за засвоюваністю (86-91%) та калорійністю (929 ккал) значно краща за інші жири. Вона містить до 62% біологічно активної ліноленової кислоти, вітаміни А, Д, Е, К. Вживають олію безпосередньо в їжу, при виробництві маргарину, консервів, кондитерських виробів. Нижчі її сорти застосовують при виготовленні оліфи, фарби, лаків, мила тощо.

При переробці насіння соняшнику на олію як побічну продукцію одержують близько 33% макухи, яка містить 33-36% білка, 5-7% жиру, багато мінеральних солей та вітамінів. Кошики соняшнику, вихід яких становить 56-60% врожаю насіння. Після обмолочування згодовують великій рогатій худобі та вівцям. За поживністю вони аналогічні сіну. Соняшникова лузга (16-22% від маси насіння) є сировиною для виробництва етилового спирту, кормових дріжджів та фурфуролу, що застосовується для виготовлення пластичних мас, штучних волокон та інше.

Соняшник широко використовують і як кормову культуру. Його зелену масу в суміші з бобовими та іншими культурами застосовують для годівлі великої рогатої худоби, а також силосують.

За 1 га посіву соняшнику при врожайності 20 ц/га можна одержувати до 10 ц. олії, 8 ц. шроту або макухи, 12 ц. сухих кошиків, 4ц. лузги, 35-40 кг меду.

Соняшник - одна з прибуткових технічних культур України з найвищим рівнем рентабельності серед сільськогосподарських культур. Так, у 2003 році від реалізації насіння соняшнику господарства суспільного сектору отримали 360,4 млн. грн. прибутку, тому він посідає особливе місце в економіці та формуванні експортного потенціалу країни. Порівняно високий рівень рентабельності вирощування цієї культури, що зумовлено мінімальними виробничими витратами і порівняно високою реалізаційною ціною, стимулював значне розширення посівних площ. Якщо в 2000 році посіви товарного соняшнику становили 1636 тис. га, то в 2003 році вони зросли в 1,7 раза і досягли 2842 тис. га. Урожайність за аналізований період знизилась від 15,5 до 12,3 ц/га в масі після доробки, або на 21,8%. Валовий збір зріс від 2583 тис. до 3458 тис. тонн, або на 34,5%. [13 ]

Вимоги до ґрунту:

Найбільш придатними для вирощування соняшнику є чорноземи з нейтральною (рН 6,7-7,2) або слаболужною реакцію ґрунтового розчину, а такожсірі лісові ґрунти (в Лісостепу України). На важких безструктурних ґрунтах, якіпогано піддаються обробітку, повільно прогріваються, недостатньо прониклі дляповітря і особливо вологи, соняшник росте дуже повільно, особливо в першийперіод. Тому потрібні додаткові агротехнічні заходи.

Малопридатні для соняшника легкі піщані ґрунти, які мають слабку водовбірну та водоутримуючу здатність, заболочені, кислі ґрунти.

Вибір гібриду (сорту):

В Україні зареєстровано понад 90 сортів і гібридів соняшнику. За тривалістю вегетаційного періоду сорти і гібриди поділяють на скоростиглі - вегетаційний період 80-100 днів, ранньостиглі - 100-120, середньоранні - 110-130 ісередньостиглі 120-140 днів. Скоростиглі сорти і гібриди поступаютьсяранньостиглим і середньостиглим за урожайністю та олійністю. На сьогоднішнійдень висівають переважно гібриди, продуктивність яких значно вища ніж усортів. Це вимагає щорічного поновлення посівного матеріалу, шляхомпридбання дорогого насіння, що окупається при додержанні всіх елементівтехнології вирощування.

При вирощуванні соняшнику в господарстві слід мати два-три сорти (гібриди) різних груп стиглості. Це дає можливість уникнути втрат насіння призбиранні і більш ефективно використовувати техніку, а також частково відмовитися від десикації посівів.

Сучасні сорти і гібриди характеризуються рівномірним дружним цвітінням і визріванням кошиків, високою стійкістю до вилягання, скоростиглістю, стійкістюдо основних патогенів і шкідників, високою врожайністю.

Кращими гібридами для східного Лісостепу є Харківський 49, Світоч, Кий, Красень, Еней, Український скоростиглий, Етюд, Ант, Дарій, сорти - Харківський 3, Чумак. Перспективними сортами і гібридами є Аурасол, Вранац, Відок, Дарій, Мілютін, Старобельський.

Потенційна врожайність гібридів досягає 40-42 ц/га, середня в конкурсному випробуванні 32-35 ц/га, середня в виробничих умовах - 20-34 ц/га.

Система удобрення:

Рівень споживання елементів живлення соняшником залежить від багатьох факторів, а найбільше - від біологічних особливостей сорту чи гібриду. У середньому на формування 1 т врожаю насіння соняшник виносить з ґрунту 65 кгазоту, 27 кг фосфору і 125 кг калію. Більша кількість азоту і фосфору надходить врослини до цвітіння. Після утворення кошиків соняшник значно менше засвоюєфосфору, а калій використовує протягом всього періоду вегетації. Важливоюбіологічною особливістю соняшнику є здатність кореневої системи добрезасвоювати калій із важкорозчинних сполук ґрунту. Тому не зважаючи на високийвинос калію з ґрунту, соняшник більшою мірою потребує азотних і фосфорнихдобрив.В умовах Лісостепу під соняшник доцільно вносити повне мінеральнедобриво під зяблеву оранку або передпосівну культивацію, під час сівби в рядкита в підживлення. Оптимальна доза внесення мінеральних добрив для умовсередньої забезпеченості ґрунтів рухомими формами Р2О5 та К2О призапланованій врожайності 30-35 ц/га становить на чорноземах типових N45Р60К45,на чорноземах опідзолених та темно-сірих лісових ґрунтах N60Р45К60. В середньомуоптимальна доза становить N60Р60К60 [6]. Дози добрив для конкретного поля слідвизначати з урахуванням картограм забезпеченості ґрунту поживнимиречовинами використовуючи відповідні поправочні коефіцієнти.

Найбільшу віддачу добрива дають при внесенні їх з осені під оранку. Якщо з деяких причин восени цього зробити не вдається, добрива вносять навесні підпередпосівну культивацію.При сівбі обов'язково вносять фосфорні добрива (Р10-15), що сприяєпідвищенню врожайності та вмісту олії в насінні.Підживлення посівів соняшнику проводять лише за умови достатньої вологозабезпеченості ґрунту та не удобрених з осені або навесні полях.

Враховуючи дефіцит і високі ціни на мінеральні добрива, можна вносити їх в рядки малими дозами із розрахунку N10Р15К30. Максимальний приріст врожаюнасіння соняшнику при застосуванні оптимальних доз добрив складає 4-5 ц/га.

Основний обробіток:

В залежності від грунтово-кліматичних умов, попередника, засміченості та видового складу бур'янів система основного обробітку має певні особливості.

При розміщенні соняшнику після озимих зернових культур на полях, засмічених багаторічними коренепаростковими бур'янами, обробіток проводятьза схемою поліпшеного зябу. Після збирання попередника проводять лущеннястерні на глибину 6-8 або 8-10 см дисковими знаряддями БДТ-7) у два сліди. Через півтора-два тижні після відростання паростків бур'янівпроводять друге лущення на глибину 10-12 або 12-14 см лемішними лущильниками (ППЛ-10-25) або культиваторами-плоскорізами (КПШ-5, КПШ-9,КПЕ-3,8, КТС-10-01).

За необхідності, в міру відростання бур'янів, проводять третій обробіток ґрунту. Наприкінці вересня - початку жовтня, після проростання бур'янів, проводять оранку на глибину 27-30 см.

Підготовка насіння до сівби:

Для сівби використовують кондиційне насіння районованих сортів, схожість якого не менше 87 %, чистота 98 %, маса 1000 насінин 60-100 г.

Кондиційне насіння гібридів повинно мати схожість не нижче 85 %, чистоту 98 %, масу 1000 насінин не менше 50 г. Посівний матеріал господарствозакуповує вже протруєним і готовим до сівби. Якщо насіння не оброблялосьотрутохімікатами, то протруєння проводиться у господарстві препаратамиприведеними в таблиці 2.22. Протруюють насіння соняшнику з добавкоюспеціального клею для прилипання препарату, в розчин якого добавляютьмікроелементи MnSO4+ZnSO4 по 0,3-0,5 кг/т. Ефективно поєднувати протруєннянасіння з додаванням стимуляторів росту (емістим С - 15 мл/т насіння, агростимулін - 15 мл./т та ін.), що дозволяє підвищувати олійність на 3,5 % тазбільшувати вихід олії на 16-18 %.

Сівба:

Строки сівби. У районах східного Лісостепу середні строки сівби рекомендується диференціювати залежно від засміченості поля. На відносно чистих від бур'янів полях кращими є строки сівби соняшнику при прогріванніґрунту на глибині загортання насіння до 8-100С. На дуже засмічених поляхвисівати соняшник слід трохи пізніше, при прогріванні ґрунту до 10-120С ізнищувати основну масу бур'янів, які проросли до передпосівної культивації.

Норми висіву:

За даними Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва УААН оптимальна густота рослин гібридів перед збиранням урожаю повинна становити: Світоч, Сівер, Еней, Ант, Дарій - 50, Погляд, Красень - 55, Харківський58 - 60, Харківський 49 - 65 тис. штук рослин на гектар. В середньому оптимальнагустота стояння рослин для умов Лісостепу становить 45-65 тис.рослин на гектар.Для цього норму висіву треба збільшувати при технології з використаннямгербіцидів на 15-20 %, без гербіцидів - на 25-30 %. Крім цього вводиться поправкана польову схожість насіння, пошкодження рослин обробітком в період доглядуза посівами, боротьби зі шкідниками та хворобами. В залежності від маси1000 насінин, вагова норма складає 4-8 кг/га.

Спосіб сівби:

Сіють соняшник пунктирним способом з шириною міжрядь 70 см сівалками точного висіву (СПУ-С, СПУ-6М, СУПН-8, СПЧ-6 та ін.).

Додержання оптимальної швидкості руху при сівбі соняшнику гарантує висівання заданої кількості насінин на погонному метрі та їх рівномірне розміщення по довжині рядка.

Глибина загортання насіння:

В оптимальних умовах зволоження глибина загортання насіння основних сортів становить 6-8 см, гібридів - 5-6 см. Уразізапізнення з сівбою, при пересиханні верхнього шару ґрунту глибину загортаннянасіння збільшують до 8-10 см (7-8 см). На важких вологих ґрунтах сіють наглибину 4-5 см.

Догляд за посівами:

Боротьба з бур'янами.При вирощуванні соняшнику за безгербіцидною технологією при догляді за посівами застосовують комплекс агротехнічних заходівзнищення проростків та сходів бур'янів, створення сприятливих умов для росту ірозвитку рослин.У посушливих умовах догляд за посівами починається з прикочуванняпосівів (якщо сівалки не обладнані спеціальними котками). На 5-6 день післясівби, коли бур'яни знаходяться у фазі “білої ниточки”, проводять досходовеборонування легкими або середніми зубовими боронами впоперек або під кутом до посіву. Швидкість руху агрегату не повинна перевищувати 5-6 км/год. Призатриманні сходів соняшнику, що буває в холодну погоду проводять другеборонування за 3-4 дні до появи сходів соняшнику. У фазі 1-3 пари справжніхлистків проводять післясходове боронування легкими або середніми боронами,щоб знищити бур'яни та розпушити грунт.

Збирання врожаю:

Соняшник починають збирати коли побуріють і стануть сухими кошики не менш як у 75-80 % рослин, а в решті - будуть жовто-бурими та вологість насіннястановитиме 12-14 %. В умовах, коли достигання та збирання соняшнику збігається з дощовою прохолодною погодою, для прискорення дозрівання та одержання сухого насінняпроводять десикацію посівів. Цю операцію починають виконувати на початкупобуріння кошиків при вологості насіння 25-30 %. Використовують реглон супер150 SL, гліфоган 480 та інші десиканти (таблиця 2.22). Витрати робочої рідини приавіаобприскуванні становить 100-120 л/га.

Збирають соняшник комбайном СК-5 “Нива” з спеціальним пристроєм ПСП-1,5 або ДОН-1500Б з пристроєм ПСП-8 або ПСП-10, а також іншими зернозбиральними комбайнами. Для зниження обертів молотильного барабанудо 250-350 об./хв. ремінну передачу заміняють ланцюговою.

Вимоги до збирання такі: втрати за збиральним агрегатом не повинні перевищувати 3 %, засміченість зерна не більше - 1,5 %, в тому числі повністюобрушених - 0,5 %.

Після збирання насіння соняшнику очищують від домішок і при необхідності підсушують до вологості 7-8 %.

1.2 Показники, що характеризують стан забезпеченості та ефективність використання сільськогосподарської техніки

Машинно-тракторний парк в сільському господарстві, сукупність машин, необхідних для механізації роботи по вирощуванню сільськогосподарських культур. М-коду. п. складається з наступних груп: трактори (самохідні шасі) як універсальне енергетичне засіб; агрегатуються з ними сільськогосподарські машини (плуги, сівалки, борони, культиватори, косарки, різні прибиральні НЕ самохідні машини та інші); самостійно працюють збиральні машини; стаціонарні машини з індивідуальним або груповим приводом робочих органів; транспортні машини. Відповідно до вимог комплексної механізації сільськогосподарські машини, що входять до складу машинно-тракторного парку, об'єднують в комплекси для обробітку окремих сільськогосподарських культур з урахуванням особливостей виробництва у різних природно-кліматичних зонах. Структура цих комплексів машин змінюється в результаті спеціалізації господарства, а також залежно від технології виробництва та природно-кліматичних особливостей, що впливають на вибір машин. Основа економічного використання машинно-тракторного парку - дотримання правил технічної експлуатації, своєчасне відновлення парку, забезпечення розширеного відтворення на новій технічній основі. p align="justify"> Тема В«Аналіз використання машинно-тракторного паркуВ» в даний момент актуальна тим, що в більшості підприємств машинно-тракторний парк значно застарів, а основна діяльність більшості сільськогосподарських підприємств заснована саме на склад та зміст тракторного парку.

Ступінь забезпечення аграрних підприємств тракторним парком визначається діленням фактичної наявності тракторів на їх нормативну потребу. Остання розраховується різними методами. Найбільш ефективними є метод визначення потреби за піковими періодами збігу сільськогосподарських робіт і метод оптимізації складу машинно-тракторного парку за допомогою ЕММ і ЕОМ. При використанні першого методу як найбільш поширеного виділяють піковий період для тракторів загального призначення, який для більшості регіонів України припадає на підняття зябу, і окремо для універсально-просапних тракторів на період обробітку просапних культур і збирання трав. При цьому враховуються й інші роботи, що мають бути виконані даними групами тракторів у визначені періоди. Наприклад, у першому з них, крім оранки, враховуються транспортні роботи, деякі операції по збиранню цукрових буряків і кукурудзи, посіву озимих, а у другому -- обслуговування тваринницьких ферм, транспортні роботи тощо.

Знаючи тривалість календарного пікового періоду, загальну потребу в певній групі тракторів можна визначити за формулою:

(1.1)

де -- потреба в певній групі тракторів; -- обсяг робіт у змінних нормах виробітку, що повинні бути виконані в календарному піковому періоді; -- кількість днів у календарному піковому періоді; -- коефіцієнт використання календарного періоду за метеорологічними умовами; -- коефіцієнт змінності; -- коефіцієнт виконання змінних норм виробітку; -- коефіцієнт технічної готовності, який залежить від тривалості календарного (робочого) періоду. Якщо, останній триває, наприклад, до 15 днів, то Кт дорівнює 0,95--0,98, а до 30 днів -- 0,9--0,95.

Для визначення рівня ефективності використання тракторного парку, встановлення міжремонтних строків, контролю за витрачанням пального, організації планової роботи сільськогосподарських підрозділів (тракторних і тракторно-рільничих бригад, механізованих ланок, загонів) є необхідність у використанні таких умовних показників, як умовно-еталонний трактор і умовно-еталонний гектар. Фізичні трактори переводяться в умовно-еталонні за коефіцієнтами, що визначені, виходячи з нормативного виробітку за зміну. За одиницю беруть трактори класу 3 т (ДТ-75, Т-74, Т-75) з нормативним виробітком 7 га. Тоді, скажімо, трактор Т-150 з нормативним виробітком 11,6 га матиме коефіцієнт для переведення 11,6: 7 = 1,65, Т-100М -- відповідно 10,2 і 1,34, МТЗ-52Л -- 4,1 і 0,58, Т-16 -- 1,4 і 0,2 і т. д.

Умовно-еталонні гектари визначають множенням кількості виконаних нормозмін трактором відповідної марки на його змінний еталонний виробіток. Останній розраховують по кожній марці тракторів множенням коефіцієнта для переведення цієї марки трактора в умовно-еталонний на тривалість зміни в годинах. Якщо, наприклад, тривалість зміни становить 7 год, а робота виконується трактором Т-100, то його змінний еталонний виробіток дорівнюватиме 9,38. За умови, що протягом року цим трактором виконано 215 нормозмін, його річний виробіток становитиме 2017 умовно-еталонних гектарів. При цьому кількість нормозмін визначають діленням фактично виконаного обсягу робіт за робочу зміну на змінну норму виробітку. У тих випадках, коли трактором виконується почасова робота, кількість нормозмін визначають діленням відпрацьованого часу на 7 год.

Ступінь раціональності (ефективності) використання тракторного парку підприємства визначається за такими трьома групами показників.

1. Показники інтенсивності використання тракторного парку:

коефіцієнт використання тракторного парку, визначається діленням тракторо-днів у роботі на тракторо-дні перебування в господарстві;

відпрацювання одним трактором машино-днів, розраховується діленням усього обсягу відпрацьованих тракторним парком машино-днів на середньорічну кількість тракторів;

відпрацювання одним трактором машино-змін, обчислюється діленням усього обсягу відпрацьованих машино-змін на середньорічну кількість тракторів;

відпрацювання одним трактором нормозмін, визначається аналогічно, лише в чисельнику беруться виконані тракторним парком нормозміни;

коефіцієнт змінності, розраховується як відношення відпрацьованих машино-змін до відпрацьованих машино-днів.

2. Показники продуктивності використання тракторного парку:

річний виробіток умовно-еталонних гектарів одним трактором, визначається діленням загального обсягу виконаних тракторним парком робіт, включаючи стаціонарні, земляні і транспортні в умовно-еталонному визначенні, на середньорічну кількість тракторів;

змінний виробіток одним трактором, обчислюється діленням загального обсягу виконаних тракторним парком робіт на кількість відпрацьованих ним машино-змін;

денний виробіток одним трактором, визначається аналогічно попередньому показнику, лише в знаменнику беруться відпрацьовані машино-дні;

коефіцієнт виконання тракторним парком норм виробітку, розраховується діленням виконаних нормо-змін на відпрацьовані машино-зміни.

3. Показники економічності використання тракторного парку:

собівартість одного умовно-еталонного гектара, визначається діленням усіх витрат на експлуатацію тракторів, сільськогосподарських машин і знарядь на загальний обсяг робіт в умовно-еталонних гектарах, виконаних тракторним парком;

витрати палива на один умовно-еталонний гектар.

Для визначення економічної ефективності використання всього машинно-тракторного парку, включаючи не лише силові (трактори), а й робочі машини, розраховують показник виходу валової продукції рослинництва на гривню вартості цих машин. З підвищенням даного показника створюються необхідні економічні передумови для швидкої окупності витрат на придбання техніки та її заміни на більш продуктивну.

Показники інтенсивності характеризують напруженість використання тракторного парку протягом року і є вихідними у формуванні показників його продуктивності, а тому розглядаються як істотні фактори зниження витрат на одиницю тракторних робіт. Чим більше відпрацьовано кожним трактором машино-днів і виконано нормо-змін, чим вищий коефіцієнт змінності, тим більшим буде за інших однакових умов його річний виробіток в умовних еталонних гектарах, і навпаки.

Залежність продуктивності тракторів за показником річного виробітку від інтенсивності їх використання можна зобразити у вигляді виразу:

(1.2)

де -- річний виробіток тракторів; -- кількість відпрацьованих одним трактором машино-днів; -- коефіцієнт змінності; -- виробіток умовно-еталонних гектарів за одну машино-зміну.

За допомогою цієї формули можна визначити вплив кожного множника (фактора) на зміну річного виробітку у звітному році порівняно з базовим і завдяки цьому розкрити причини підвищення (зниження) продуктивності тракторного парку.

Існує багато напрямів поліпшення використання тракторного парку. Одні з них не залежать від аграрних підприємств, оскільки пов'язані з конструктивними параметрами силових і робочих машин. Йдеться про необхідність створення нових і вдосконалення існуючих моделей і модифікацій тракторів зі строком служби дизельних двигунів і трансмісій до 5--6 тис.мотогодин без капітального ремонту, які мали б вищу питому енергомісткість, кращу маневреність, вищі робочу і транспортну швидкість і, що особливо важливо в умовах високої вартості пального, менше витрачали б палива на одиницю виконуваних робіт.

Серед напрямів поліпшення використання тракторного парку, які залежать від аграрних підприємств, важливе місце займають установлення його раціональної структури, забезпечення тракторів необхідним шлейфом робочих машин і знарядь, раціональне комплектування тракторних агрегатів, підвищення кваліфікації механізаторів та вдосконалення їх матеріального стимулювання за кращі результати роботи, поліпшення технічного обслуговування і проведення своєчасних та якісних ремонтів, удосконалення організації виробничих процесів.

На кожному підприємстві необхідно підвищувати змінну продуктивність тракторних агрегатів за рахунок таких факторів, як повне використання конструктивної ширини захвату агрегату, раціональне формування середньозмінної швидкості його руху і робочого часу зміни. Відомо, наприклад, що при недовикористанні конструктивної ширини агрегату на 1 % (робота без ходо-покажчика) його продуктивність знижується на 2,5 %. Середньозмінна швидкість руху агрегату часто буває низькою через неправильне регулювання робочих органів машин, невміння трактористів маневрувати швидкостями. Дослідами наукових організацій установлено, що перейти із швидкості, скажімо, 4 км на швидкість 6 км доцільно лише за довжини шляху не менше 24--35 м.

Для зниження собівартості умовного еталонного гектара, а значить, і сільськогосподарської продукції важливо не лише підвищувати продуктивність тракторних агрегатів, а й економно витрачати паливно-мастильні матеріали, які через багаторазове подорожчання стали однією з основних статей витрат у структурі всіх витрат на експлуатацію машинно-тракторного парку. Надзвичайно серйозною проблемою, яка вимагає регулювання на макрорівні, є достатнє забезпечення аграрних підприємств дизельним паливом, бензином і мастилами.



Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика ТОВ ПК «Зоря Поділля»

2.1 SWOT - аналіз підприємства

SWOT-аналіз - це процес встановлення зв'язків між найхарактернішими для підприємства можливостями, загрозами, сильними сторонами (перевагами), слабкостями, результати якого в подальшому можуть бути використані для формулювання і вибору стратегій підприємства . Він проводиться з метою дослідження підприємства як господарюючої системи у певному ринковому середовищі.

В основі даної методології аналізу покладена теорія М.Портера про конкурентоспроможність організації у власній галузі. Процес SWOT-аналізу проводять на основі аналізу діяльності організації за допомогою нижче приведених блоків питань.

Загальна характеристика об'єкта дослідження охоплює ряд питань:

історія розвитку організації, організаційно-правова форма організації, інфраструктура організації (наявність та характеристика підсобних господарств; розвиненість транспортної мережі тощо),

діяльність організації (сектор економіки, в якому працює організація; місія організації, існуючі ринки товарів та послуг, основні види товарів та послуг, що надаються організацією, та ін.).

Методика проведення SWOT-аналізу передбачає здійснення декількох етапів:

На першому етапі визначаємо власні сильні і слабкі сторони підприємства . Перший етап дозволяє визначити, які сильні сторони і недоліки підприємства. Для цього необхідно: скласти перелік параметрів, по якому оцінюватиметься підприємство; по кожному параметру визначити, що є сильною стороною підприємства, а що - слабкою; зі всього переліку вибрати найбільш важливі сильні і слабкі сторони підприємства.

Таблиця 2.1 - Загальна характеристика сильних і слабких сторін господарства

Потенційні внутрішні переваги	Потенційні внутрішні недоліки
Забезпеченість науковим персоналом	Застаріла МТБ
Наявність наукового персоналу	Виска собівартість продукції
Вивидення висококласних гібридів сільськогосподарських культур	Збитковість підприємства
Вивидення елітних порід свиней	Вичерпання терміну експлуатації споруд
Підтримка держави	Підрив іміджу
Особливо родючі землі	Резики пов'язані з неврожайом

Други етап полягає у визначені ринкових можливостей і загроз (табл. 2). Це своєрідна «розвідка місцевості» - оцінка ринку. Цей етап дозволяє оцінити ситуацію поза вашим підприємством і зрозуміти, які у вас є можливості, а також, яких погроз слід побоюватися.

Таблиця 2.2 - Загальні зовнішні можливості та загрози для підприємства

Потенційні зовнішні можливості	Потенційні зовнішні загрози
Вирощування нових сортів сг продукції	Високі ставки за кредит
Розробка і застосування альтернативних джерел енергії	Соціально-політична нестабільність в країні
Взяття техніки в лізинг	Збільшення вартості ПММ
Співпраця з великими агрохолдингами	Зменшиння фінансування від держави

Третій етап це зіставлення сильних і слабких сторін підприємства з можливостями і погрозами ринку. Для зіставлення можливостей підприємства умовам ринку і узагальнення результатів SWOT-аналізу застосовується матриця SWOT-аналізу.

У процесі аналізу сильні та слабкі місця підприємства слід оцінити з урахуванням основних тенденцій змін у зовнішньому щодо підприємства середовищі. Так, ліквідність підприємства на актуальну дату може бути сильною стороною підприємства, однак через деякий період внаслідок дії зовнішніх факторів вона може стати недостатньою і перетворитися на слабке місце.Оскільки сильні та слабкі місця, як правило, є відносними величинами, в процесі аналізу їх слід порівнювати з аналогіями на підприємствах-конкурентах. Під час аналізу сильних і слабких місць визначаються критичні сфери, які під дією специфічних зовнішніх і конкурентних факторів впливають на економічні результати підприємства. Потім визначаються ключові параметри чинників, що впливають на ефективність господарської діяльності. На практиці досить часто в ході SWOT-аналізу використовуються такі методи контролінгу, як анкетування та АВС-аналіз. Результати аналізу унаочнюються у вигляді діаграм, матриць, схем, графіків.

Таблиця 2.3 - Матриця SWОТ-аналізу

Зовнішнє середовище Потенціал підприємства	Можливості зовнішнього середовища: 1. Налагоджений збут продукції 2. Застосування альтернативних джерел енергії 3.Співпраця з великими агрохолдингами	Загрози зовнішнього середовища: 1. Високі ставки за кредит. 2. більшення вартості ППМ. 3 Зменшиння фінансування від держави
Сильні складові потенціалу: 1.Виведення елітних сртів продукції сільського господарства 2. Наявність наукового персоналу	-Розширення обсяг успоживачів -Розроблення проекту біогазової установки -Розроблення передових технологій - Збільшення обсягу продукції	-Унікальна продукція, нові сорти сільськогосподарських культур -Вироблення власної енергії, можливість забезпечення енергії на 60%.
Слабкі складові потенціалу: 1. Застаріла МТБ 2.Висока собівартість продукції 3. Збитковість	-Придбання нової техніки знизить собівартість продукції - Взятя техніки в кредит	-Взятя техніки в лізинг -Купівля вітчизняної техніки, яка дешевша



2.2 Показники розміру підприємства, забезпеченість підприємства основними видами ресурсів

Державне підприємство «дослідне господарство «Бохонецьке» науково-виробничого центру «СОЯ» національної академії аграрних наук України»

Таблиця 2.4 Основні показник розміру господарства

Показники	Роки	звітний до базисного
	2014	2015	2016	відхилення, +/-	%
Площа с.-г. угідь, га	701	701	701	0	100
в т.ч. площа ріллі	631	631	631	0	100
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	2296	2334	1973	-323	85
Середньорічна чисельність працюючих, чол.	44	35	28	-16	63.6
Поголів'я, ум. гол. - свиней	13.5	23.4	18.6	5.1	137.7
Товарна продукція сільського господарства в фактичних цінах реалізації, тис. грн.	2548	66	10772	8224	422.7

Проаналізувавши дані в таблиці 2.4 можна зробити висновки про:

- площа сільськогосподарських угідь на протязі трьох років не зазнала ніяких змін;

- зменшилась вартість основних виробничих фондів на 85 %.

- порівняно з 2016 роком кількість працюючих знизилась на 66.3%.

- поголів'я свиней збільшилось на 137%;

- значно збільшилась кількість реалізованої продукції з 2016 роком на 422.7%.

На відміну від промислових та інших підприємств, де земля грає пасивну роль, виступаючи як місце, на якому відбуваються виробничі процеси, в сільськогосподарських підприємствах земля є основним засобом виробництва, без якого неможливий процес сільськогосподарського виробництва, а його ефективність безпосередньо залежить від її якісного стану, характеру та умов використання. В аграрному виробництві земля функціонує одночасно і як предмет, і як засіб праці.

Земельні ресурси як основний засіб виробництва сільськогосподарських підприємств мають ряд специфічних особливостей, що істотно відрізняють їх від інших засобів виробництва і роблять великий вплив на економіку сільськогосподарських підприємств.

Забезпеченість основними фондами та їх використання характеризують слідуючи показники: розмір та структура основних виробничих фондів, динаміка основних фондів, озброєність праці основними фондами (фондоозброєність), розмір та структура енергетичних засобів, забезпеченість енергоресурсами (енергоозброєність), забезпеченість тракторами, комбайнами, іншими сільськогосподарськими машинами, фондовіддачі, фондомісткості.

Для оцінки ефективності сільськогосподарського виробництва застосовують систему взаємопов'язаних економічних показників, які характеризують ефективність використання основних елементів виробництва(землі, праці, засобів виробництва) і відображають інтенсивні умови господарювання, що сприяють підвищенню ефективності виробництва.

Фондозабезпеченність вимірюється як відношення середньорічної повної початкової вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність праці знаходиться діленням середньорічної повної початкової вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення на середньорічну чисельність працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві.

Фондовіддача в сільському господарстві визначається, як відношення вартості валової сільськогосподарської продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення (виробнича фондовіддача). Розмір цього показника залежить як від виходу, так і від розміру і складу основних засобів. Так, недостача окремих видів основних засобів, наприклад збиральної техніки, складських приміщень, позначається на використанні інших їх видів у виробництві та збереженні продукції.

Фондомісткість в сільському господарстві визначається як відношення середньорічної вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 100 грн. до вартості валової сільськогосподарської продукції. В процесі аналізу цей показник можна розкласти по видам фондів, що дає змогу конкретизувати висновки і порівняти фактичну фондомісткість з плановою, нормативною. Показники фондовіддачі та фондомісткості обернено пропорційні. Залежно від того, вартість яких виробничих фондів (основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення або всіх основних фондів) використано в розрахунках, фондовіддача може бути виробничою і повною. Виробничу фондовіддачу розраховують як відношення вартості сільськогосподарської продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.

Таблиця 2.5 Забезпеченість підприємства основними видами ресурсів та ефективність їх використання.

Показники	Роки	звітний до базисного
	2014	2015	2016	відхилення, +/-	%
Землезабезпеченість, га	932	932	701	-232	75.2
Забезпеченість трудовими ресурсами (в розрахунку на 100 га с.-г. угідь), чол.	6.9	5.5	4.4	-2.4	63.7
Середньорічна вартість основних виробничих та оборотних фондів, тис. грн.	2296	2334	1963	-323	85
Фондозабезпеченість, тис. грн. на 100 га с.-г. угідь	40.5	39.9	35	14.5	135.8
Фондоозброєність, тис. грн. на 1 середньорічного працівника	52.1	66.6	70	17.9	134.3
Фондоємність, грн. на 1 грн. виробленої продукції	0.90	35.3	0.18	-0.72	20
Фондовіддача, грн. на 1 грн. залучених основних і оборотних фондів	1.1	0.028	5.4	4.3	490.9
Норма прибутку, %	6.4	-32.8	-1.8	-8.2	-28.1

Проаналізувавши таблицю 2.5 ми бачимо що за три роки забезпеченість підприємства основними видами ресурсів зменшилась, одна з причин це збитковість підприємства протягом 2015-2016 років.

Ефективність використання основного капіталу підприємства здійснюється за такими показниками, як фондовіддача, фондоємність та фондоозброєність праці.

Фондовіддача- Вона виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції у вартісному вираженні на одиницю основних виробничих фондів

Фондоємність -Вона показує скільки на одиницю виробленої продукції у вартісному вираженні потрібно основних виробничих фондів (обладнання).

Фондоозброєність праці- вона показує скільки основних фондів підприємства припадає на 1 основного працівника. Ефективність використання оборотного капіталу підприємства здійснюється за такими критеріями, як термін одного обороту, коефіцієнт оборотності та коефіцієнт завантаження.



2.3 Місце галузі в економіці господарства та економічна ефективність виробництва

Таблиця 2.6 Економічна ефективність виробництва сільськогосподарської продукції

Показники	Роки	звітний до базисного
	2014	2015	2016
				відхилення, +/-	%
Вироблено товарної продукції, грн. в розрахунку на: 100 га с/г угідь	273000	7000	1155700	882700	423
100 грн. основних фондів	110.9	2.8	545.5	435	495
Одержано прибутку (збитку), грн. в розрахунку на: 100 га с/г угідь	2200	-87000	-15691	-37691	-71.3
100 грн. основних фондів	8.3	-73	-4.3	-12.6	-51.8
Урожайність, ц/га
- зернових	23.5	33.7	42.7	19.2	181.7
- ріпак	24.5	17.9	21.83	-2.67	-89.1
-соняшник	244	-	6979	6735	2860.2
-соя	2109	3410	763	-1346	-36.17
Продуктивність тварин:
- середньодобовий приріст свиней, г	134	144	152	18	1113
Прибуток (збиток) тис. грн.	214	-174	-111	-325	-51.2
Рівень рентабельності, %	9	-32	-1	-10	-15.1

За отриманими результатами таблиці 2.6 ми бачимо що ДП ДГ «Бохонецьке» ІКСГП НААНрівень рентабельності за три роки 9% впав до -1% . Такий спад зумовлений високою србівартостю продукції, зменшення урожайності деяких культур, збільшення витрат на паливо-мастильні матеріали, перевезення зберігання зернових, оброблення сільськогосподарських угідь. Однією з найважливіших складових економічної ефективності виробництва в господарстві є спеціалізація господарства, тобто спрямованість на виробництво певного виду продукції.

У кожному господарстві визначають такий склад галузей, який забезпечив би одержання максимального прибутку. Цього досягають здійсненням економічно найбільш вірогідної спеціалізації сільськогосподарських підприємств.

Таблиця 2.7 Структура товарної продукції

Продукція	Роки	В середньому за 3 роки	Місце в ранжиро-ваному ряду
	2014	2015	2016
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Продукція рослинництва, всього	2378	99	3525	98	10545	99	5482	96.6
в т.ч зернові	925	36	1685	19	3345	36	1945	36
-пшениця озима	408	16.01	1174	11.03	3064	28.44	1548,6	31.1	2
- ячмінь	366	14.36	711	9.9	281	2.6	281	4.9	5
- ріпак	668	26	209	18.07	-	-	293.3	5.17	4
- соняшник	54	2.1	-	-	5799	53	1951	37	1
- соя	689	27.04	1625	43.9	1393	12.9	1380	24.3	3
Продукція тваринництва, всього	24	0.9	72	1.9	87	0.8	61	1
-приріст свиней	24	0.9	66	1.7	81	0.7	57	1	6
Всього	2548	100	3696	100	10772	100	5672	100

На основі отриманих даних про структуру товарної продукції підприємства, питому вагу кожного виду продукції і їх місця в ранжированому ряду ми можемо визначити коефіцієнт спеціалізації підприємства.

Коефіцієнт спеціалізації можна визначити за формулою:

(2.3.1)

де Т_і - питома вага кожної галузі в структурі товарної продукції %.

і - порядковий номер галузі в ранжируваному ряду по питомій вазі структури товарної продукції.

Підприємство багатогалузеве якщо коефіцієнт спеціалізації не перевищує 0,2. Має слабкий рівень спеціалізації якщо =0,2-0,3.Середній =0,3-0,4. Буде мати рівень спеціалізації вище середнього коли =0,4-0,5. Високий при =0,5-0,6. Глибокий - вище 0,6 [8].

Визначивши коефіцієнт спеціалізації можна зробити висновок про те що держане підприємство дослідне господарство «Бохонецьке» має середній коефіцієнт спеціалізації підприємства. В рослинництві переважає вирощування соняшнику, пшениці і сої, в тваринництві лише вирощування свиней.

Напрям спеціалізації господарства буде «Вирощування зернових культур з вирощування соняшника ».

Таблиця 2.8. Місце галузі виробництва соняшнику в економіці господарства в звітному 2016 році

Показники	По господарству	По продукції	Питома вага продукції в економіці господарства,%
Посівна площа, га	631	280	39.94
Виробничізатрати, тис.грн.	9604	5484	57
Собівартість реалізованої продукції тис. грн.	10470	5833	55.7
Валова продукція в порівняних цінах, тис. грн.	15244	7109	46.6
Виручкавідреалізації тис.грн	10545	5799	54.99
Прибуток тис. грн..	-111	-33	-15.88



Таблиця 2.9 Показникиекономічноїефективностівиробництвапродукції тваринництва за досліджуваний період.

Показники	Роки	Звітнийдо базового
	2014	2015	2016	відхилення +/-	%
Урожайність, ц/г.	244	-	6979	6735	2860
Рівеньтоварності, %	0.65	-	0.99	0.34	152.3
Прибуток на 1 га. грн.	-1.3	-	-2.21	-0.91	-170
Прибуток на 1 ц. грн	-7	-	-211	-204	-3014.29
Рівень рентабельності, %	-37	-	-0.58	36.4	-1.56

За показниками таблиці 2.9 видно що виробництво соняшника є збитковим рівень рентабельності -0.58 але це все ж більше ніж в загальному -37%.

Питання формування ефективності виробництва соняшнку вимагають подальшого дослідження. До основних з них відносяться обґрунтування соціально-економічних засад, підвищення урожайності й якості насіння, дотримання сівозмін, не повною мірою розглянуті аспекти ефективного використання ресурсного потенціалу галузі, питання підвищення ефективності виробництва з рахунком оптимального його розміщення в найбільш сприятливих для вирощування умовах, скорочення витрат на всіх етапах переробки соняшнику і просування продукції переробки до споживача.



2.4 Аналіз ефективності використання сільськогосподарської техніки у господарстві

Таблиця 2.10 Наявність і стан сільськогосподарської техніки

Активна частина елементів виробничої потужності підприємства	2014р.	2015р.	2016р.
	Наявність	В т.ч. справних	Відношення,%	Наявність	В т.ч. справних	Відношення,%	Наявність	В т.ч. справних	Відношення,%
Трактори,всього	5	5	100	7	3	42	7	7	100
у тому числі гусеничні	-	-	-	7	6	85	-	-	-
Автомобілі,всього	8	3	37	8	8	100	8	8	100
зернозбиральні комбайни усіх видів	1	1	100	1	1	100	1	1	100
тракторні причепи	2	2	100	2	0	0	2	2	100
кормозбиральні комбайни, включаючи силосозбиральні	1	1	100	1	1	100	1	1	100

Таблиця 2.11 Ефективністьвикористання тракторного парку

Показники	Роки	Звітний до базисного
	2014	2015	2016	+\-	%
Коефіцієнт використання тракторного парку	0.8	0.7	0.7	-0.1	90
Відпрацьовано 1 трактором: -машино-днів	6	9.1	3.8	-2.2	69.3
-машино-змін	10.8	18.2	7.6	-3.2	70.3
-нормозмін	1	1	1	0	100
Коефіцієнт змінності	2	2	2	0	100
Річний виробіток умовно-еталоних гектарів 1 трактором	126.3	60	90	-36	71.4
Виробіток 1 трактором: -змінний, га	11.6	210	11.6	0	100
-денняй, га	38.4	38.4	38.4	0	100
Коефіцієнт використання тракторним парком норм виробітку	0.5	0.5	0.5	0	100
Собівартість одного умовно-еталонного гектара, грн	211,5	253	320	109	151
Витрати палива на один умовно-еталонний лектар, л	14.1	14.1	14.1	0	100



Таблиця 2.12 Ефективністьвикористання комбайнового парку

Показники	Роки	Звітній до базисного
	2014	2015	2016	+\-	%
Кількістьвідпрацьованих 1 комбайном за сезон
- машино-днів,	20	18	22	2	100
- машино-змін	12.12	10	13.3	1.18	105.7
Кількістьзібранихгектаріводнимкомбайном, га:
- за сезон,	170	140	186.2	16.2	109.5
- за машино-день,	23.1	23.1	23.1	0	100
- за машино-зміну	14	14	14	0	100
Собівартість 1 гектара зібраноїплощі, грн.	220	264	338	118	153
Витратапального на 1 гектар зібраної площі, л	14.7	14.7	14.7	0	100

Однією з проблем сільського господарства України ДП ДГ «Бохонецьке» ІКСГП НААН зокрема є фізична та моральна застарілість основних засобів, що виступає головним фактором скорочення матеріально- технічної бази галузі. В результаті цього діяльність сільськогосподарського підприємстастає не ефективною та економічно не виправданою, затрати праці збільшуються, внаслідок чого знижується рівень конкурентоздатності аграрної продукції .

Фінансова неспроможність підприємства забезпечити себе сучасними, якісними матеріально-технічними ресурсами, нераціональність виробничого процесу, високі затрати праці та втрати продукції - все це проблеми, які турбують керівництво підприємства. Для вирішення проблеми матеріально-технічного забезпечення агроформувань необхідно:

На державному рівні налагодити ринкову систему матеріально-технічного забезпечення агроформувань згідно обґрунтованих потреб. Науковцями Інституту механізації та електрифікації сільського господарства підраховано, що для виконання технологічних процесів щороку належить постачати сільськогосподарським виробникам 42 тис. тракторів і 8,7 тис. зернозбиральних комбайнів.

Доцільно створити пільгові умови для одержання довгострокових кредитів під низькі відсотки. Сума коштів для відновлення матеріально-технічної бази сільського господарства держави потребує понад 10 млн. грн. Старіння техніки, порушення правил її експлуатації та періодичності технічного обслуговування призвели до того, що річні витрати на ремонт сільськогосподарської техніки майже у 3 рази перевищують її балансову вартість.

Усунути цінові диспропорції на сільськогосподарську та промислову продукцію, які є однією з головних причин збитковості аграрних формувань.

Створити сприятливий інвестиційний клімат для вітчизняних та іноземних інвесторів, які мають наміри працювати в аграрній сфері.

Підвищити відповідальність промислових підприємств, які виробляють сільськогосподарські машини, за якість, надійність та економічність своєї продукції, виробництво конкурентоспроможних машин.



Розділ 3. Оцінка ефективності прийняття управлінського рішення

3.1 Вдосконалення технічної характеристики сільськогосподарської техніки

Сьогоднішній стан технічного забезпечення сільського господарства країни не відповідає потребам ефективного агровиробництва. Застарілі, малопродуктивні, морально і фізично зношені комбайни, частка яких у структурі парку зернокомбайнів сягає 56%, не забезпечують необхідних темпів збирання урожаю, збільшуючи втарти зерна від несвоєчасного виконання робіт.

Збирання зернових в останні роки - через низький рівень технічного забезпечення - триває 30-40 діб, а втрати біологічного урожаю сягають 20% і більше. В середньому по державі ці втрати від несвоєчасного виконання збиральних робіт становлять: на 7 днів - 2,6%, на 14 днів- 14,5%, на 21 день- 21,6%. В окремих регіонах ці показники мають значно більші значення.

Величина втрат зерна при роботі зернозбирального комбайну в значній мірі залежить від дотримання правил регулювань його молотильно- сепаруючої системи і забезпечення оптимальних режимів роботи. Бо втрачає не комбайн, втрачає - комбайнер. Тому в конструкціях сучасних зернокомбайнів ці система та контроль автоматизовані.

Актуальна задача жнив ефективне використання наявних ресурсів, і, особливо, парку комбайнів. Високі економічні показники, мінімізація втрат вирощеного урожаю можуть бути досягнуті за рахунок високої організації

З метою підвищення продуктивності під час збирання врожаю, зниження втрат, питомих витрат праці, економічності, зменшення часу збору врожаю, експлуатаційних затрат на підприємстві «Бохонецьке» був запропонований зернозбиральний комбайн NEWHOLLANDCR9080 на противагу Нива-Ефект.

NEWHOLLANDCR9080 порівняно з комбайном Нива-Ефект має кращі експлуатаційні показники, більшу проуктивність 36 га/змінув порівняні з 15.7 га/зміну, менші втрати врожаю при збирані 0.3% в порівняні з 1.5%, менші питомі витрати палива, довший експлуатаційний ресурс.

Після проведених розрахунків у розділі 3.2 видно що термін окупності настає після 5 років, це повяано з вискою вартістю комбайна а економічний ефект від впровадження дослідного комбайна складає 176283.5 грн/рік, що є вагомою сумую для розвитку господарства.

3.2 Економічний ефект від впровадження сільськогосподарської техніки та прийняття управлінського рішення

Таблиця 3.1 Вихідні дані

Назва показників	Одиниці виміру	Нива-Ефект (еталоний)	NEWHOLLAND CR9080 (дослідний)
Маса комбайна, м	кг	8087	15400
Балансова ціна, Цб	грн.	590 000	2175000

Подобные документы

• Трудові ресурси на Державному підприємстві дослідного господарства Вінницької сільськогосподарської дослідної станції

  Теоретичні основи забезпеченості та ефективності використання трудових ресурсів. Напрями вдосконалення ефективності використання трудових ресурсів в сільському господарстві. Моделювання складу і структури трудових ресурсів. Охорона праці на підприємстві.
  
  дипломная работа [230,0 K], добавлен 28.07.2011
  

• Організація і економічна ефективність вирощування соняшнику

  Фінансовий менеджмент в господарстві, що функціонує в ТОВ СП "Нібулон" м. Старобільськ. Сутність і структура фінансового менеджменту, механізм його функціонування. Ефективність фінансового галузевого менеджменту. Охорона праці, природи та екології.
  
  курсовая работа [51,2 K], добавлен 04.01.2011
  

• Персонал підприємства та ефективність його використання

  Сутність, класифікація, структура персоналу підприємства, особливості його формування, планування, показники ефективного використання та розвиток. Програма організаційно-економічних заходів щодо підвищення ефективності діяльності персоналу підприємства.
  
  дипломная работа [929,1 K], добавлен 25.11.2010
  

• Критерії і показники ефективності управління підприємством на прикладі комп`ютерного клубу ТОВ "Arsenal Club"

  Теоретичні основи понять "ефект", "ефективність", "економічна ефективність управлінської праці". Загальна характеристика підприємства. Аналіз показників та критеріїв ефективності управлінської діяльності на прикладі комп’ютерного клубу ТОВ "Arsenal Club".
  
  реферат [22,6 K], добавлен 12.03.2015
  

• Проблема ефективності - це завжди проблема вибору

  Поняття "економічна ефективність" і чинники, що впливають на рівень економічної ефективності управління – загальної та порівняльної. Критерії ефективності управлінської діяльності. Показники економічної ефективності управління і методика їх розрахунку.
  
  реферат [29,2 K], добавлен 01.05.2009
  

• Аналіз використання персоналу підприємства

  Аналіз забезпеченості підприємства персоналом. Особливості використання робочого часу. Аналіз продуктивності праці. Ефективність використання персоналу підприємства. Фонд заробітної плати. Методика аналізу ефективності використання коштів на оплату праці.
  
  контрольная работа [147,5 K], добавлен 21.01.2016
  

• Ефективність управління підприємством

  Значення, види ефективності. Сутність ефективності управління. Критерії та показники ефективності управління. Аналітична оцінка ефективності господарської діяльності підприємства. Оцінка ефективності діяльності поза виробничих підприємницьких структур.
  
  курсовая работа [107,4 K], добавлен 21.11.2008
  

• Виявлення резервів розвитку потенціалу підприємства на основі аналізу використання основних виробничих фондів

  Поняття й класифікація основних фондів підприємств. Економічна ефективність і параметри оцінки потенціалу підприємства. Методи аналізу ефективності використання основних фондів. Розробка заходів щодо оптимізації показників використання основних фондів.
  
  курсовая работа [107,2 K], добавлен 11.09.2010
  

• Ефективне управління виробництвом

  Сутність, зміст і види ефективності виробництва. Класифікація факторів підвищення ефективності виробництва. Аналіз ефективності виробництва ВАТ "Ударний". Аналіз використання виробничих потужностей. Комплекс заходів підвищення ефективності виробництва.
  
  дипломная работа [181,4 K], добавлен 08.10.2004
  

• Організація використання земельних ресурсів сільськогосподарського призначення в умовах ринкових відносин

  Власність на землю як основа формування земельних ресурсів. Передумови і загальні наукові принципи реформування земельних відносин і використання земельних ресурсів. Землекористування господарства. Аналіз організації та ефективності використання земель.
  
  курсовая работа [52,1 K], добавлен 28.04.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам