Дослідження структури трудового процесу і проектування методів праці на рівні її складових елементів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра управління персоналом та економіки праці

Курсова робота

з курсу « Організація праці»

на тему:

Дослідження структури трудового процесу і проектування методів праці на рівні її складових елементів

Виконала:

студентка факультету «Економіка і право»

2 курсу 4 групи

Мальована А. Г.

Харків, 2012



Зміст

Вступ

1. Аналітична частина

1.1 Сутність поняття трудового процесу

1.2 Класифікація затрат робочого часу

1.3 Норми затрат праці

1.4 Сутність і сфера використання мікроелементного дослідження

2. Проектно-розрахункова частина

2.1 Зміст впровадження заходів щодо раціоналізації трудового процесу

2.2 Організація робочого місця токаря на прикладі токарно-копіювальної операції

2.3 Методи вивчення витрат робочого часу

2.4 Заходи щодо раціоналізації після проведення хронометражу

3. Економічна ефективність

3.1 Обґрунтування заходів згідно НОП

3.2 Ефективність заходів

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Дослідження структури трудового процесу має багатолітню історію і не може припинятися в умовах технологічного і наукового прогресу. Економічний розвиток та вдосконалення елементів виробництва вимагає детального вивчення та раціоналізації. Щоб наша країна займала належне місце в національній економіці необхідно постійно забезпечувати безперервну та ефективну роботу всіх підприємств. Для досягнення позитивних результатів потрібно чітко уявляти структуру трудового процесу, види й зміст методів та способів здійснення окремих виробничих операцій та їхніх комплексів.

Для своєї курсової роботи я обрала тему «Дослідження структури трудового процесу і проектування методів праці на рівні її складових елементів (комплексів прийомів, рухів, дій і мікроелементів)», так як вважаю, що трудовий процес - найважливіша складова виробництва в цілому, а точніше є його основою. Проектування методів праці також є необхідними для уникнення стратегічних помилок, покращення кількісних та збільшення якісних показників результату діяльності будь-якого підприємства.

Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди; їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Без людей не може утворитися й існувати будь-яка організація, і від того наскільки зручно та правильно влаштована структура трудового процесу залежить не лише економічна ефективність, а й стан здоров'я та працездатності робітників.

У зв'язку з цим актуальне значення має проблема вдосконалення структури трудового процесу та внесення інновацій в методику виконання типових виробничих дій. З метою досягнення високої продуктивності необхідні нові підходи до розмежування елементів від початку до закінчення робочої зміни, забезпечення більш раціонального використання трудового потенціалу, уникнення навіть незначних втрат часу та відхилень від нормативів.

У процесі написання курсової роботи я поставила перед собою мету:

· проаналізувати структуру трудового процесу;

· детально розглянути класифікацію затрат робочого часу;

· з'ясувати загальну характеристику процесу нормування праці;

· виявити сферу використання мікроелементного дослідження;

· розкрити зміст впровадження заходів щодо раціоналізації трудового процесу;

· розглянути організацію робочого місця токаря на прикладі токарно-копіювальної операції;

· задіяти метод хронометражу;

· на основі теоретичного та практичного аналізу спроектувати методи складових елементів праці;

· побудувати графік раціоналізації трудового процесу;

· обґрунтувати заходи згідно НОП;

· розкрити економічну ефективність заходів;

· зробити змістовні висновки щодо проведеної роботи.

Досить важливими на мій погляд є заходи щодо раціоналізації трудового процесу, тому необхідно отримати достатню теоретичну базу для подальших дій. Перш за все вони повинні піти на користь не тільки окремих аспектів праці робітників, але й усього виробництва в цілому. Тому в даній курсовій роботі я спробую задіяти найбільш оптимальні заходи.

1. Аналітична частина

1.1 Сутність поняття трудового процесу

Процес безпосереднього виготовлення різних деталей, механізмів, машин, станків, пристроїв для виготовлення інших робіт, які забезпечують їх виробництво (транспортування та інше обслуговування) називається виробничим процесом. Інакше кажучи, -- це цілеспрямоване перетворення в процесі праці трьох виробничих елементів (робочої сили, знарядь і предмета праці) на продукт виробництва, тобто надання предмету праці нових чи збереження вже існуючих споживчих властивостей у просторі та часі.

Кожний виробничий процес можна розглядати з двох боків: як сукупність змін, що їх зазнають предмети праці, - це технологічний процес, та як сукупність дій робітників із затратами нервово-м'язової енергії, що спрямовані на доцільну зміну предмета праці, - трудовий процес. Отже, існує безпосередній зв'язок між технологічним, трудовим і виробничим процесами.

Трудовий процес - це сукупність методів і засобів контрольованого (керованого) людиною впливу на предмет праці за допомогою знарядь праці з метою випуску матеріального або нематеріального продукту, що здійснюються в певних природних або штучних умовах.

Зміст трудового процесу визначається технологічним процесом і включає не тільки безпосередній вплив виконавця на предмет праці, а й спостереження за роботою устаткування, управління і контроль за ходом технологічного процесу.

Процес праці як доцільна діяльність реалізується в певній послідовності логічно пов'язаних раціональних прийомів, дій та рухів, які поєднуються в такі загальні етапи :

1) аналіз ситуації (проблеми, плану робіт, програми, технології, задуму);

2) уявлення про технологію виконання роботи, можливі впливи чинників зовнішнього середовища, прогнозування результатів процесу;

3) підготовка робочого місця та забезпечення його всім необхідним (матеріально-енергетичними ресурсами, робочою силою, інформацією, технологією і т. д.);

4) виконання роботи -- безпосередній трудовий процес;

5) оформлення результатів роботи;

6) здавання і впровадження (реалізація) роботи;

7) стимулювання результатів належно виконаної роботи. [1]

Під змістом праці розуміють найменування конкретних завдань та опис процесів виконання конкретних операцій. На зміст праці істотно впливають: продукція або послуги; засоби праці; технологія; організація виробництва; кваліфікація працівників.

Трудові процеси розрізняються за такими основними ознаками: характером предмета та продукту праці, функціями працівників, ступенем участі людини у впливі на предмет праці (рівнем механізації), важкістю праці.

За характером предмета праці та продукту праці виділяють три види трудових процесів:

· речово-енергетичні, які характерні для робітників і в яких предметом та продуктом праці є речовина (сировина, матеріали, деталі, машини) або енергія (електрична, теплова, гідравлічна тощо);

· інформаційні, що притаманні службовцям і предметом та продуктом праці яких є інформація (економічна, конструкторська, технологічна і т. д.);

· віртуальні, що пов'язані з інформаційним обслуговуванням робітників та службовців за допомогою комп'ютерних систем та мереж.

За функціями, що виконуються, трудові процеси поділяються на:

· основні, які здійснюються робітниками основних цехів (виробництв) під час випуску продукції;

· допоміжні, які спрямовані на випуск продукції (надання послуг) для забезпечення нормальної роботи основних цехів (виробництв);

· обслуговуючі, притаманні робітникам, що створюють умови нормального функціонування устаткування та робочих місцях в основних та допоміжних цехах (виробництвах).

За ступенем участі людини у впливах на предмет праці трудові процеси поділяються на:

· ручні, під час яких робітники впливають на предмет праці без застосування додаткових джерел енергії або за допомогою ручного інструмента, який приводиться в рух додатковим джерелом енергії (електричної, пневматичної тощо);

· машинно-ручні, за яких технологічний вплив на предмет праці здійснюється за допомогою механізмів, машин (верстатів), але переміщення інструмента відносно предмета праці здійснюється робітником. Наприклад, обробка деталей на металорізальних верстатах з ручним подаванням;

· машинні, коли зміна форми, розмірів та інших характеристик предмета праці здійснюється машиною без фізичних зусиль робітника, функції якого полягають у встановленні та знятті предмета праці й управлінні роботою машини. Прикладом такого процесу є обробка деталі на верстаті з автоматичним подаванням інструмента;

· автоматизовані процеси характеризуються тим, що технологічний вплив на предмет праці, його установлення та зняття виконується без участі робітника. Залежно від ступеня автоматизації функції робітника полягають у контролі за роботою машини, усуненні відмов, налагодженні, зміні інструмента, забезпеченні необхідних запасів предметів праці та інструмента, складанні програми роботи машини.

Основним елементом трудового процесу є операція. Елементи операції: установка, технологічний і допоміжний переходи, позиція. Установка -- це одноразове закріплення оброблюваної заготовки або деталі. Позиція характеризується фіксованим положенням предмета праці, де він підлягає технологічному впливу устаткування. Перехід -- це частина операції, що характеризується незмінністю установки та позиції, режиму роботи устаткування та інструменту. До складу операції відносять трудові прийоми, дії та рухи.

Трудовий рух - це однократне переміщення робочим свого тулубу, руки, ноги, пальців, очей у процесі праці. Найтиповішими з них є «протягнути руку», «встановити», «взяти», «натиснути», «нахилитися», «випрямитися», «приди-витися», «перевести погляд». Трудові рухи класифікуються також за певними ознаками: тривалістю (короткі та тривалі), напрямком (горизонтальні, вертикальні, прямолінійні, радіальні), точністю (приноровчі та рішучі), функціональності (необхідні, виправні, аварійні, радіальні, помилкові), складності (легкі, напружені).

Трудова дія - логічно завершена сукупність кількох цільових трудових рухів, які виконуються без перерви одним або кількома робочими органами виконавця за незмінних предметів та засобів праці. Наприклад, трудова дія «взяти інструмент» складається з таких елементарних рухів: а) «простягнути руку до інструмента», б) «взяти (охопити пальцями) інструмент».

Трудовий прийом - це сукупність трудових дій, що виконуються за незмінних предметів та засобів праці і які складають технологічно завершену частину операції. Наприклад, «установити заготовку в пристрій». Трудові прийоми можуть бути основними і допоміжними.

Комплекс трудових прийомів являє собою їх сукупність (основних і допоміжних), об'єднаних або за технологічною послідовністю, або за спільністю чинників, які впливають на час виконання. Наприклад, «установити різець на розмір», «установити деталь у пристрій і зняти її після обробки». В останньому прикладі об'єднання двох прийомів у комплекс здійснене за спільністю чинників (вага деталі), що впливає на час виконання цих прийомів. Комплекси трудових прийомів утворюють виробничу операцію, яка виконується одним чи групою робітників і включає в себе всі їхні дії по виконанню заданої роботи.

Кількість комплексів прийомів, включених у трудову операцію, багато в чому залежать від структури технологічного процесу и типа виробництва. У масовому виробництві технологічний процес розділяється на багато операцій, тому в структурі трудової операції об'єднуються декілька (2-5) комплексів трудових прийомів. В одиничному виробництві, де розділення технологічного процесу незначне, до складу трудової операції може включатися багато (до кількох десятків) комплексів трудових прийомів. Як правило, трудову операцію виконує один робочий, рідше - декілька робочих, що обслуговують одне робоче місце.

Елементи трудового процесу різного ступеню укрупнення призначені для аналізу вдосконалення та проектування організації праці та її нормування. При цьому більш дрібні елементи трудового процесу - трудові рухи та дії - використовуються в першу чергу з метою покращення організації праці, розробки нормативів часу. Кожному елементу відповідають трудові нормативи певної стдії укрупнення.

Всі елементи трудового процесу: трудові операції та їх комплекси, комплекси прийомів, прийоми, дії та рухи використовуються при вдосконаленні та проектуванні організації праці робочих з метою сумарного зменшення витрат часу на їх виконання.

Задачею організації трудових процесів також є підвищення інтересу до праці. Її рішення полягає як у правильному поєднанні режимів роботи машини та людини, так і найбільш доцільному розподілу обов'язків робітників при виконанні трудового процесу.

1.2 Класифікація затрат робочого часу

Трудовий процес потребує часу, тому проблема його раціонального використання є одним з головних факторів, що впливають на ефективність праці.

Час, відведений розпорядком дня для праці, чітко регламентований і повинен використовуватися по призначенню і з мінімальним відхиленням від нормативів.

Робочий час є загальною мірою кількості праці. Загальна тривалість робочого часу визначається, з одного боку, рівнем розвитку виробництва, з іншого -- фізичними і психофізіологічними можливостями людини. Поліпшення використання робочого часу є одним з основних шляхів підвищення продуктивності праці. Воно залежить від співвідношення екстенсивного та інтенсивного факторів розвитку виробництва. Згідно з Кодексом законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. Підприємства й організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу. У разі шкідливих умов праці передбачається зменшення загальної норми робочого часу, вона не може перевищувати 36 год. на тиждень. Законодавством також установлюється скорочена тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років -- 36 год. на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років (учнів від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) -- 24 год. на тиждень. Для працівників здебільшого установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Важливим завданням у поліпшенні організації праці є встановлення найдоцільніших режимів праці та відпочинку. Всі затрати часу на виробництві класифікують з детальним вивченням до найдрібніших мікроелементів.

Класифікацію затрат часу можна здійснювати щодо працівника, роботи устаткування, тривалості виробничого процесу. [2]

Структура змінного робочого часу (Тзр) являє собою співвідношення часу роботи та часу перерв, або нормованого і ненормованого робочого часу. Час роботи (Тр) -- це час, протягом якого працівник здійснює трудовий процес на своєму робочому місці протягом зміни. Він складається із часу продуктивної роботи (Трп) і часу непродуктивної роботи (Трн).

До непродуктивної роботи належить усунення або виправлення браку, що виник з вини самого працівника, виконання роботи для власних потреб тощо.

Продуктивна робота характеризується виконанням обов'язків, передбачених регламентом (прямих і суміщуваних). Вона включає підготовчо-завершальну та оперативну роботу й обслуговування робочого місця.

Під час підготовчо-завершальної роботи виконуються певні завдання на початку та наприкінці зміни, такі як одержання змінного завдання та нарядів; ознайомлення із завданням; виробничий інструктаж; одержання і повернення робочих креслень, технологічних карт, інструментів, пристроїв; одержання, огляд і здавання матеріалів, заготовок, деталей і вузлів; налагоджування обладнання, встановлення пристроїв та інструментів на початку зміни та зняття їх наприкінці зміни; випробування обладнання та оброблення пробних деталей; здавання готової продукції або роботи.

Оперативна робота -- це безпосереднє виконання змінного завдання. Час, витрачений на неї (Т_оп), складається з часу виконання основних прийомів (Т_о) і допоміжних (Т_д). Виконуючи основні прийоми (основний час), працівник здійснює перетворення предметів праці. Допоміжні прийоми (допоміжний час) полягають у таких діях: працівник установлює предмет праці на верстат або стіл для оброблення, знімає його звідти; управляє обладнанням та здійснює переходи, пов'язані з виконанням завдання; вимірює предмети праці тощо.

Час обслуговування робочого місця (Т_об) складається з часу організаційного обслуговування (Т_орг) та часу технічного обслуговування (Т_тех). Час організаційного обслуговування використовується для огляду робочого місця та його впорядкування, розкладання інструменту на початку зміни та прибирання наприкінці, чищення та змащування обладнання. Час технічного обслуговування використовується на догляд обладнання у процесі виконання певної конкретної роботи, зокрема підналадка обладнання, заміна зношеного інструменту тощо.

Основні позначення (індекси) затрат робочого часу:

Підготовчо-завершальний - ПЗ

Оперативний - ОП

Основний - О

Допоміжний - Д

На обслуговування робочого місця - ОБ

На технічне обслуговування - ТЕХ

На організаційне обслуговування - ОРГ

На відпочинок та особисті потреби - ВОП

На непродуктивну роботу - ТРИ

На перерви у роботі - П

На регламентовані перерви з організаційно-технічних причин - ПР

На нерегламентовані перерви - ПН

Час перерв, що спричинені порушенням нормального перебігу виробничого процесу - ПНТ

Час перерв, спричинених порушенням трудової дисципліни - ПТД

Затрати робочого часу поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належать необхідні для даних конкретних умов затрати основного і допоміжного часу, часу обслуговування робочого місця, на відпочинок та особисті потреби, регламентовані перерви з організаційно-технічних причин, підготовчо-завершальний час. Сумарна величина цих затрат часу на одиницю продукції є штучно-калькуляційним часом ( t_ШК ),

t _ШК = t_О + t_Д + t_ОБ + t_ВОП + t_ПР + t_ПЗ

де t_О -- основний час;

tД -- допоміжний час;

t_ОБ -- час обслуговування робочого місця;

t_ВОП -- час на відпочинок та особисті потреби;

t_ПР -- час нормованих перерв з організаційно-технічних причин;

t_ПЗ -- підготовчо-завершальний час на одиницю продукції.

Досліджуючи трудові процеси, важливо визначити фактичні затрати часу на виконання окремих елементів операції, а також структуру затрат часу протягом робочої зміни або її частини.

Визначення фактичних затрат часу на виконання елементів операцій потрібне для розроблення нормативів часу, вибору найраціональніших методів праці, аналізу якості норм і нормативів тощо. [2]

Під час визначення нормативів часу на обслуговування робочого місця і підготовчо-завершального часу, а також для оцінки ефективності використання робочого часу використовуються дані про структуру затрат робочого часу.

Найпоширенішими на підприємствах методами дослідження трудових процесів є: хронометраж, фотографія робочого часу, фотохронометраж. При цьому фактичні затрати часу вимірюються за допомогою секундомірів, хронометрів, годинників, хронографів.

Усі методи дослідження затрат робочого часу складаються з таких основних етапів:

* підготовка до спостереження;

* проведення спостереження;

* оброблення даних;

* аналіз результатів і підготовка пропозицій щодо удосконалення організації праці.

За допомогою хронометражу визначається тривалість елементів операцій, що повторюються. Існує безперервний (за поточним часом), вибірковий і цикловий способи проведення хронометражу: За безперервного способу всі елементи певної операції досліджуються відповідно до послідовності їх виконання. Відбірковий спосіб хронометражу застосовується для вивчення окремих елементів операції незалежно від послідовності їх виконання. Цикловий спосіб -- для дослідження тих елементів операції, що мають незначну тривалість (3--5 сек.).

Залежно від об'єкта спостереження розрізняють такі фотографії:

* фотографія використання часу працівників (індивідуальна, групова, самофотографія);

* фотографія часу роботи устаткування;

* фотографія виробничого процесу.

За індивідуальної фотографії спостерігач визначає використання часу одним працівником протягом робочої зміни або іншого періоду часу. У тих випадках, коли робота виконується кількома робітниками, зокрема за бригадної організації праці, здійснюється групова фотографія робочого часу. Самофотографію здійснює сам працівник, який фіксує величину втрат робочого часу, а також причини їх виникнення. Це сприяє залученню всіх працівників до активної участі у виявленні й усуненні втрат робочого часу.

Фотографія часу використання устаткування -- це спостереження за його роботою і перервами в ній з метою одержання даних для обгрунтування затрат часу на обслуговування (одним робітником або кількома).

Фотографія виробничого процесу -- це одночасне вивчення затрат робочого часу виконавців, часу використання устаткування і режимів його роботи. Спостереження може виконуватися двома спостерігачами: один спостерігає за робітниками, другий -- за устаткуванням, тобто двостороннє спостереження.

1.3 Норми затрат праці

На підприємствах застосовують різні види норм праці. Найпоширеніші з них такі:

а) норми часу, що визначають кількість робочого часу, потрібного для виготовлення одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт;

б) норми виробітку, що визначають кількість продукції або обсяг роботи, що мають бути виконані за одиницю робочого часу. Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) і виражають необхідний результат діяльності працівників;

в) нормоване завдання, що визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що мають бути виконані одним працівником або групою за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Нормоване завдання, як і норма виробітку, визначає необхідний результат діяльності працівників. Проте нормоване завдання можна установлювати не тільки в натуральних одиницях, а й у нормо-годинах, нормо-гривнях;

г) норми обслуговування, які визначають кількість одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі тощо, які обслуговуються одним робітником або бригадою;

д) норми чисельності робітників, за якими встановлюють кількість робітників тієї чи іншої категорії, потрібну для виконання певного обсягу робіт;

е) норми керованості (кількості підлеглих) визначають кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному керівникові.

Норми затрат робочого часу за ступенем обгрунтованості поділяються на технічно обгрунтовані й дослідно-статистичні.

Технічно обгрунтовані норми праці є прогресивнішими і відповідають сучасному рівню розвитку виробництва, їх розробляють після ретельного вивчення елементів виробничого процесу, затрат часу з ї урахуванням раціонального використання виробничих можливостей робочого місця і передових методів праці.

У норму часу входить тільки нормований час. Вона складається з таких елементів:

Нч = ОП + ОБ + Воп + ПР + Пз,



де Нч -- технічно обгрунтована норма часу на виготовлення одиниці продукції;

ОП -- затрати оперативного часу;

ОБ -- витрати часу на обслуговування робочого місця;

Воп -- перерви на відпочинок і власні потреби; .

ПР -- регламентовані перерви з організаційно-технічних причин;

Пз -- витрати підготовчо-завершального часу.

Усі складові частини норми часу подаються в одному масштабі вимірювання (хвилинах, годинах).

В умовах масового виробництва підготовчо-завершальний час не враховують під час розрахунку норми часу, оскільки питома вага цієї категорії затрат часу в загальному балансі робочого часу незначна. Тому склад норми часу в масовому виробництві збігається зі структурою норми штучного часу.

В умовах серійного й одиничного виробництва до складу норми часу включають підготовчо-завершальний час у тій кількості, в якій він припадає на кожну одиницю заготовок або деталей певної партії.

Дослідно-статистичні норми визначають на основі досвіду і статистичних звітних даних. Зазвичай вони бувають заниженими, легко перевиконуються навіть за низької продуктивності праці, приховують недоліки в організації праці і виробництва. Ці норми не виявляють виробничих можливостей устаткування, відбивають вже пройдений етап виробництва.

Отже, такі норми не мобілізують працівників підприємства на раціональне використання часу, на досягнення високої продуктивності праці й поліпшення використання виробничих ресурсів.

З розвитком технічного прогресу і вдосконаленням організації виробництва і праці нормативи треба періодично коригувати. Вони мають відбивати рівень сучасної техніки, організації виробництва і праці, враховувати передові методи праці, вплив різних чинників на тривалість виконання операції та її окремих складових елементів, бути зручними для користування під час розрахунку технічно-обгрунтованих норм тощо.

1.4 Сутність і сфера використання мікроелементного дослідження

В основі цієї методики лежать мікроелементні нормативи, які розроблені для трудових рухів і дій. За допомогою мікроелементного нормування можна провести детальний аналіз практично будь-якого трудового процесу і вибрати оптимальний варіант його виконання.

Розробником мікроелементного методу досліджень і нормування трудових процесів є американський інженер Ф.Гилбретт, який виходив з того, що будь-який по складності трудовий процес можна розкласти на найпростіші мікрорухи рук, ніг, корпусу, очей.

Таким чином, будь-яку роботу можна розглядати як комбінацію мікрорухів або мікроелементів. За кордоном найбільш поширеними системами мікроелементів є: МТМ-1, МТМ-2, МТМ-3.

МТМ-1 - система універсального значення, в ній - 21 мікроелемент і 350 їх значень, з урахуванням чинників, що впливають на їх тривалість. Час в цій системі приведений в одиницях, які рівні 0,00001 години 0,036 секунд.

Системи МТМ-2, МТМ-3 є, по суті, збільшеним варіантом МТМ-1. За рахунок об'єднання рухів і скорочення чинників, що впливають на тривалість рухів, кількість елементів у системі МТМ-2 скорочена до 11, а в МТМ-3 - до 6 мікроелементів.

Таким чином, МТМ-1 рекомендується для масового і багатосерійного виробництва, МТМ-2 - для середньосерійного, МТМ-3 - для одиничного (досвідченого і експериментального) і дрібносерійного виробництва.

На другому місці по розповсюдженості в розвинених країнах використовується система МОДАПТС (модульна), вона відноситься до третього покоління і призначена для аналізу, проектування і нормування робіт у серійному виробництві. Найважливіша особливість цієї системи - її простота: число значень мікроелементів рівне 27, які представлені у вигляді простих малюнків, що легко запам'ятовуються; значення нормативної тривалості мікроелементів дано в модах: 1мод=1/8сек. з надбавкою часу для відпочинку і особистих потреб.

В Україні та країнах СНД використовуються системи БСМ-1 МОДАПТС (модульна).

Початковими даними для розробки базової системи мікроелементів (БСМ-1) є витрати часу кваліфікованих робочих на виконання основних рухів і їх комплексів, які були визначені при дослідженні трудових процесів за допомогою відео- і кінозйомки. Дослідження були проведені на 25 промислових підприємствах 10 галузей (автомобільна, приладо-верстатобудування, тракторна і сільськогосподарське машинобудування, електротехнічна, швейна, взуттєва м'ясна, поліграфічна і текстильна промисловість) і на двох підприємствах зв'язку.

Особливості БСМ-1:

- методично ця система найбільш близька до МТМ-1, але при її розробці були використані результати досліджень в 10 галузях, у той час коли система МТМ-1 побудована на базі тільки електротехнічної промисловості;

- порівняно з МТМ, БСМ має більш розширений склад чинників, що впливають на тривалість виконання мікроелементів;

- додатково до складу мікроелементів системи БСМ введені мікроелементні

- нормативи, які характерні для сучасних технологічних процесів (переміщення деталей по роликах підвісного конвейєра);

- темп роботи у системі БСМ обгрунтований не тільки видами енергії, а й показниками втоми, які враховують як фізичне, так і психофізіологічне навантаження;

- БСМ призначена для вирішення питань організації і нормування праці

- на промислових підприємствах масового і багатосерійного виробництва;

- БСМ доцільно використовувати для розробки нормативів та прийомів, щоб забезпечити рівномірне навантаження норм на роботи, які виконуються в різних галузях.

-БСМ включає 20 груп мікроелементів, причому: 10 - рух рук, 5 - рух корпусу 3 - рух ніг, 2 - рухи очей.

Нормувати за системою БСМ-1 економічно доцільно тільки короткострокові трудові процеси тривалістю до 0,5 хвилин. Якщо тривалість робіт перевищує 0,5 хвилин або роботи виконуються в середньосерійному, дрібносерійному і одиничному виробництві, потрібно використовувати модульну систему або збільшені системи типу МТМ-2(3), БСМ-2(3). [3]

При проектуванні раціональних методів праці потрібно розрізняти такі види елементів: робочий час праця трудовий

а) передача предметів з рук в руки

б) рух корпусом

в) рух «тримати»

г) довгі та складні рухи

д) холості рухи

е) утримування предметів у повітрі

Точні рухи краще робити сидячи, а не стоячи, координуючи їх на горизонтальній поверхні з амплітудою 8-12см в зоні до 35см від лінії тіла.

Нормування та проектування трудового процесу є важливою ланкою технологічної й організаційної підготовки виробництва, оперативного управління ним, невід'ємною частиною менеджменту і соціально-трудових відносин. Норми праці є основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовими відносинами тощо. Організовуючи працю, слід визначити, яка її кількість потрібна для виконання кожної конкретної роботи і якою має бути її якість. Результат будь-якої виробничої діяльності безпосередньо залежать від того, наскільки раціонально в трудовому процесі поєднані мікроелементи, адже навіть найменше відхилення від нормативу призводить до зменшення економічної ефективності та зниження продуктивності праці в цілому.

Отже, дослідження трудового процесу та і проектування методів праці на рівні її складових мікроелементів є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості та якості.

2. Проектно-розрахункова частина

2.1 Зміст впровадження заходів щодо раціоналізації трудового процесу

В умовах розвитку ринкових відносин, поглиблення економічної самостійності підприємств нормування праці набуває великого значення як засіб скорочення затрат живої праці, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці тощо. Під поняттям вдосконалення нормування праці розуміють:

* максимальне охоплення нормами праці різних видів робіт з обслуговування виробництва та управління ним;

* широке впровадження технічно обгрунтованих норм, тобто розроблення норм виробітку, часу, обслуговування з урахуванням можливостей сучасної техніки й технології виробництва, передових методів праці тощо;

* підвищення не тільки технічної, а й економічної та фізіологічної обґрунтованості норм;

* поліпшення якості нормування на основі науково-технічних рекомендацій;

* широке застосування методів прямого нормування, що дає змогу визначати трудомісткість робіт і нормованих завдань, установлювати оптимальне завантаження працівників, ширше використовувати прогресивні форми матеріального стимулювання;

* формування єдиної системи нормування праці, в основі якої мають бути норми й нормативи, що охоплюють весь комплекс технологічних процесів;

* створення автоматизованих робочих місць для нормувальників;

* комп'ютеризація проектування технологічної та організаційної документації, а також норм затрат часу;

* підвищення кваліфікаційного рівня нормувальників.

Автоматизація виробництва сприяє підвищенню інтелектуалізації трудової діяльності, яка викликає динамічні зміни в змісті праці. Рутинні операції і процеси передаються техніці, а функції людини у виробничому процесі концентруються на контролі, регулюванні, переналагодженні та прийнятті рішень у нестандартних ситуаціях.

Інженерна психологія розглядає конструкцію машини в сукупності з її оператором, який керує процесом. Проектування системи «людина -- машина» здійснюється з урахуванням можливостей машини і людини. З ускладненням конструкцій машин підвищуються антропометричні, фізіологічні, гігієнічні та психологічні вимоги при їх використанні людиною. Психофізіологічні процеси принципово відрізняють трудову діяльність оператора від роботи машин.

Оптимізація предметного змісту, знарядь, умов і процесів праці -- сфера вивчення ергономіки, яка синтезує досягнення соціально-економічних, природних і технічних наук з метою створення нормальних умов праці та підвищення її ефективності.

Організація трудового процесу полягає у доцільній інтеграції в просторі і часі, за кількістю та якістю предмета праці, знаряддя праці та живої праці.

Метою проектування трудового процесу є визначення змісту і методів роботи, створення продуктивного робочого місця, удосконалення виробничих систем, їх взаємодії з урахуванням вимог технологічного процесу, принципів раціональної організації праці та задоволення потреб виконавців.

Конкретизація трудової діяльності окремого працівника в певних організаційно-технічних умовах виробництва визначається як функція проектування трудового процесу.

На стаціонарному робочому місці при переважно ручному характері операцій акцент проектування трудового процесу ґрунтується на спрощенні методу, економічності рухів і дій виконавця.

Коли у виробничому процесі задіяна система «робітник -- машина», при проектуванні трудового процесу увага фокусується на одночасному ефективному використанні робочого часу виконавця й устаткування. Для аналізу роботи використовується графік «робітник -- машина», якщо тривалість роботи оператора менше періоду роботи устаткування, то час пасивного спостереження необхідно використати для виконання додаткових дій операції.

Загальна схема поліпшення методу виконання роботи включає послідовність таких дій:

1) вирішити, з якої роботи починати;

2) зібрати інформацію про метод її виконання;

3) проаналізувати визначений метод;

4) розробити досконаліший метод;

5) упровадити визначений метод;

6) проаналізувати ефективність використання цього методу.

2.2 Організація робочого місця токаря на прикладі токарно-копіювальної операції

Розглянемо організацію робочого місця токаря на прикладі токарно-копіювальної операції.

Дане робоче місце - індивідуальне, тобто обслуговується одним робочим, тому найважливішу увагу приділяють вдосконаленню методів і прийомів праці, раціоналізації

маршрутів руху, скороченню трудових затрат і непродуктивних втрат робочого часу.

По числу одиниць обслуговуваного устаткування дане робоче місце є одностаночним, організація якого полягає у виборі найзручнішої зони рухів, визначенні правильних робочих поз, застосуванні найбільш досконалих і економічних трудових прийомів, створенні на робочому місці сприятливих умов праці і оснащенні його необхідними пристосуваннями.

При проектуванні трудових процесів необхідний комплексний підхід до обліку всіх чинників, що впливають на результати праці виконавця. В залежності від завдань, змісту і складності різних робіт, ступеня їх деталізації, вивчення і проектування можуть застосовуватися такі методи аналізу і проектування трудових процесів: розрахункові графічні, макетні, моделювання, експериментальні та ін. Вони можуть використовуватися як роздільно, так і в різних поєднаннях: графічні з розрахунковими, макетні з моделюванням, розрахункові з експериментальними. [4]

При проектуванні складних трудових процесів доцільно використовувати графічні і графічно-розрахункові методи. Наприклад, при проектуванні колективних трудових процесів за допомогою розрахунків і графіків вимагають синхронізації дій всіх членів бригади, що виконують різні трудові процеси.

Графічно-розрахункові методи широко використовуються в проектуванні трудових процесів робочого-багатоверстатника для ув'язки дій робочого по обслуговуванню верстатів з машинно-автоматичною роботою.

Макетний метод і моделювання використовуються при проектуванні зовнішнього і внутрішнього планування робочих місць, визначенні раціонального розміщення основного і допоміжного устаткування, організаційного і технологічного оснащення.

Застосування мікроелементних нормативів доцільне при проектуванні прийомів, трудових дій і рухів великої повторюваності здебільшого в умовах масового виробництва, а також в серійному, дрібносерійному і одиничному виробництві, для робіт по обслуговуванню виробництва. Застосування мікроелементних нормативів дозволяє використовувати ЕОМ для моделювання різних методів праці, відбору найбільш ефективного і продуктивного способу їх виконання.

Обираючи метод проектування трудового процесу необхідно враховувати основні принципи економії рухів. Рухи повинні бути одночасними, симетричними, природними, ритмічними, звичними. Перші три принципи відносяться до окремих рухів, два інших до комплексу рухів.

Одночасні рухи повинні бути побудовані так, щоб одночасно діяли обидві руки. По можливості вони мають виконувати одну трудову дію, одночасно починати і закінчувати дану серію рухів.

Після визначення послідовності з обліком одночасності виконання робіт обома руками необхідно спроектувати трудовий процес так, щоб рухи були симетричними відносно уявній лінії, що проходить через середину корпусу. Внаслідок симетричності людського тіла симетричні рухи рук виконуються легше, якщо вони одночасно прямують до корпусу або від нього. Коли рухи симетричні й одночасні, досягається не тільки рівність рухів у часі, але і забезпечується рівновага всього корпусу, що полегшує виконання роботи.

Природні рухи легше і краще за інші відповідають формі і будові людського тіла , так як є плавними закругленими, а не прямолінійними. Наприклад, рука рухається по дузі з центром в ліктьовому або плечовому суглобі. При повороті корпусу плечі описують дугу. Нога погойдується від коліна до стегна. Проектуючи трудові рухи, потрібно враховувати п'ять основних видів рухів руки та її частин: пальців; пальців і кисті; пальців, грона рук і передпліччя; пальців, кисті руки, передпліччя і плеча; пальців, грона руки, передпліччя і плечового суглоба.

Однією з характеристик методу праці є розвиток ритмічності при повторенні рухів. Останній рух трудової дії повинен легко переходити в перший рух подальшої трудової дії. Будь-які непотрібні зміни у напрямі рухів, уповільнення, зупинка повинні бути зведені до мінімуму, оскільки призводять до втрат часу і енергії.

При проектуванні багато повторюваних рухів необхідно передбачити, щоб кожного разу вони виконувалися абсолютно однаково. З розвитком ритмічності роботи у робочого виробляються навики виконання рухів, виникає автоматизм рухів, що сприяє зниженню стомлюваності і напруги.

Мікроелементні нормативи - це значення часу, отриманого в результаті статистичної обробки і визначення нормативного часу необхідного для виконання мікроелементу.

Мікроелемент - простий елемент ручної операції, закінчена дія, що характеризується єдністю цільової установки, постійністю складу взаємодіючих об'єктів, і складається з одного трудового руху (їх комплексу), що виконується безперервно. Призначенням і сферою застосування систем мікроелементних нормативів є:

· аналіз і раціоналізація вживаних методів праці на конкретному робочому місці;

· розробка ефективних методів праці до початку виконання проектованої операції;

· розробка нормативів часу різного ступеня укрупнення і нормативних формул; встановлення норм часу;

· вибір найбільш ефективного устаткування, планування і оснащення робочих місць;

· оцінка ефективності запроектованого методу виконання трудового процесу;

· навчання робочих ефективним методам праці. [4]

Виконаємо аналіз прийомів праці, використовуваних токарем при обробці осі на токарно-копіювальному верстаті, визначивши витрати часу на операцію по системі мікроелементних нормативів «МОДАПТС».

У системі мікроелементних нормативів час виражений у модах. Мод - це середній час руху пальця при добре освоєній роботі. У системі «МОДАПТС», як уже зазначалося раніше, 21 норматив. Відстані в системі нормативів немає, хоча цей чинник в ній закладений, оскільки нормативи часу руху рук зростають при включенні в роботу крупніших м'язів і більшої відстані рухів. На початку системи розміщено 11 нормативів рухів рук і пальців, яких достатньо для нормування багатьох ручних операцій, що виконуються на верстаті. [3]

Початкові дані.

Операція - токарно-копіювальна.

Тдоп = 0,48 хв., То = 0,8 хв.

Деталь - вісь, L=178 мм, Р=0,825 кг

Виробництво - середньосерійне.

Основне устаткування - токарно-копіювальний верстат 1Е713.

Опис існуючого робочого місця токаря

1. верстат;

2. столик з інструментальними ящиками;

3. тара виробнича;

4. планшет для креслень;

5. грати під ноги робочому;

6. робочий.

В якості раціоналізації трудового процесу можна провести наступні заходи щодо вдосконалити робочого місця токаря. По-перше, зменшити грати під ноги робочому. За рахунок цього перемістити тару із заготівками і тару з готовими деталями ближче, так щоб вони розташовувалися на відстані витягнутої руки робочого. Це забезпечить найбільш зручне положення тіла токаря, зменшить кількість рухів і нахилів. Для цього необхідно підсунути приймальний столик, поставити на нього тару із заготовками і тару з деталями. Також треба врахувати індивідуальні особливості структури тіла робочого: зріст, габарити, права чи ліва рука є домінуючою.

Опис робочого місця токаря після раціоналізації

1. верстат;

2. столик з інструментальними ящиками;

3. тара виробнича;

4. стіл приймальний;

5. планшет для креслень;

6. грати під ноги робочому;

7. робочий.

Виконаємо розрахунки оперативного часу:

Топ = То + Тдоп = 0,8 + 0,48 = 1,28 (хв.)

Проведена раціоналізація трудового процесу дозволила понизити допоміжний час на 94 мода, тобто на 34,3%.

Розрахуємо новий допоміжний і оперативний час.

Тдоп = ( 1 - 0,343 ) = 0,31 (хв.).

Топ = То + Тдоп = 0,8 + 0,31 = 1,11 (хв.)

Таким чином, застосовуючи для нормування систему мікроелементних нормативів «МОДАПТС», нам вдалося скоротити оперативний час на 0,17 хв.,тобто на 13,3 %.

2.3 Методи вивчення витрат робочого часу

При проектуванні нормального балансу робочого дня передбачається можливість поєднання окремих елементів в часі, виключення зайвих витрат часу, ліквідація нерегламентованих перерв, проведення організаційно-технічних заходів, що забезпечують усунення виявлених неполадок. В результаті досягається ущільнення робочого дня, внаслідок чого зростає результативність праці.

Вибір об'єкту спостережень робочого часу залежить від мети дослідження. Застосування фотографії робочого дня вимагає залучення великого числа нормувальників, оскільки техніка отримання повноцінних даних досить трудомістка. У зв'язку з цим обхват робочих фотографією робочого дня буде неповним і не зовсім відповідатиме об'єктивному уявленню про наявні резерви і дійсні втрати робочого часу.

Так як нас цікавить трудовий процес окремого робочого зручніше провести хронометраж. Даний метод проводиться з метою вдосконалення трудового процесу на робочому місці і поліпшення нормування праці. Найпрактичніший вид хронометражу - суцільний хронометраж, при якому досліджують та фіксують, враховуючи поточний час витрат усіх прийомів, що входять до складу операції, і вибірковий хронометраж, при якому вивчають окремі трудові прийоми незв'язані з іншими елементами операції. Надійність результатів, отриманих внаслідок проведення хронометражу, залежить від підготовки до спостереження. Спостерігач повинен разом із майстром ділянки розглянути технологічний процес і відповідність використовуваних інструментів та пристосувань, запроектованих за технологією, забезпечити безперебійність обробки деталей в час спостереження, визначити мету хронометражу (встановлення норми, вивчення трудових прийомів і т.д.), потім з урахуванням цих вимог провести вибір об'єкту спостереження. [6]

На лицьовій стороні хронокарти заповнюють графи, що характеризують робочого, устаткування, планування робочого місця і порядок його обслуговування. Потім залежно від типу виробництва і мети спостереження операцію розчленовують на складові частини (комплекси прийомів, прийоми або рухи) і встановлюють фіксажні крапки на кожен елемент операції. Вони повинні чітко визначати межі кожного елементу операції, тому в якості фіксажних крапок вибирають зовнішні ознаки такі, як кінець і початок елементу. Наприклад, за фіксажні крапки можуть бути прийняті моменти дотику руки до маховика, або зняття деталі, тобто ознаки які можна встановити візуальним , а іноді й слуховим сприйняттям (характерний звук урізування інструмента в деталь). Елементи операції і фіксажні крапки вносять до хронокарти.

По кожному елементу операції в хронокарті два рядки: одна для запису при спостереженні поточного часу, інша для визначуваної при обробці тривалості.

Таким чином, спостерігач в рядку «Поточний час» з обліком встановлених фіксажних крапок записує час закінчення кожного елементу. Для проведення суцільного хронометражу заміри зручніше робити двохстрілковим секундоміром, який дозволяє точніше фіксувати закінчення кожного елементу.

Обробка результатів спостереження при суцільному хронометражі полягає в наступному:

1) визначають тривалість кожного елементу, внаслідок чого утворюються хроноряды;

2) з хронорядів виключають дефектні виміри, зафіксовані при спостереженні;

3) розраховують стійкість хронорядів як відношення найбільшої тривалість хроноряда до найменшої (коефіцієнт стійкості: Ксф = kmax / kmin)

4) фактичний коефіцієнт стійкості порівнюють з нормативним. Якщо він менше або рівний нормативному, то ряд вважається стійким, а саме спостереження - якісним. Якщо ж фактичний коефіцієнт перевищує нормативний, то дозволяється виключити з ряду одне або обидва крайні значення і знов розрахувати коефіцієнт стійкості. Якщо і після цього він перевищує нормативне значення, то хроноряд визнається нестійким і спостереження слід провести знову.

5) визначають середню тривалість кожного хроноряду; сума середніх по всіх елементах дає середній оперативний час операції.

2.4 Заходи щодо раціоналізації після проведення хронометражу

Як приклад приведемо хронометражний лист обробки деталі (табл. 1).

Проведений хронометраж дозволив встановити наступну послідовність виконання трудових прийомів і їх тривалість в секундах.

Таблиця 1.

Послідовність виконання трудових прийомів і їх тривалість

№ п/п	Найменування трудового прийому	Тривалість прийому (сек.)
1	Взяти деталь із тари	12
2	Взяти хомутик і закріпити на деталь	15
3	Встановити деталь в центрах і закріпити	11
4	Увімкнути верстат	2
5	Підвести різець вздовж	6
6	Підвести різець впоперек	3
7	Увімкнути подачу	3
8	Обточувати деталь	84
9	Вимкнути подачу	2
10	Відвести різець впоперек	3
11	Відвести різець вздовж	9
12	Вимкнути верстат	3
13	Зняти деталь з центрів і відкласти	5
14	Зняти хомутик і відкласти	9
15	Покласти деталь до тари	8
Всього:	175

На підставі отриманих після хронометражу даних будуємо графік трудового процесу (табл. 2).

Таблиця 2.

Графік існуючого трудового процесу

Дії робочого	Час	Робота устаткування
Взяти деталь із тари	12	Простій
Взяти хомутик і закріпити на деталь	15	Простій
Встановити деталь в центрах і закріпити	11	Простій
Увімкнути верстат	2	Простій
Пасивне спостереження	6	Підвести різець вздовж
Пасивне спостереження	3	Підвести різець впоперек
Увімкнути подачу	3	Простій
Пасивне спостереження	84	Обточувати деталь
Вимкнути подачу	2	Відвести різець впоперек
Пасивне спостереження	3	Відвести різець вздовж
Пасивне спостереження	9	Простій
Вимкнути верстат	3	Простій
Зняти деталь з центрів і відкласти	5	Простій
Зняти хомутик і відкласти	9	Простій
Покласти деталь до тари	8	Простій

Після побудови графіка трудового процесу можна порахувати тривалість простоїв: устаткування - 70 сек., робочого - 105 с. Необхідно провести раціоналізацію трудового процесу. Використовуючи можливість перекриття допоміжного часу машинним, робочий може під час обточування виконувати наступні операції: взяти деталь з хомутиком; зняти хомутик і відкласти; покласти деталь до тари; узяти заготівку з тари; взяти хомутик, закріпити на заготівку і відкласти заготівку. Для реалізації даного заходу необхідно два хомутики.

Таким чином, вдосконалений трудовий процес має наступний вигляд (табл 3):

Таблиця 3.

Послідовність і тривалість виконання трудових прийомів після раціоналізації

№ п/п	Найменування трудового прийому	Тривалість прийому (сек.)
1	Взяти деталь із тари з надітим хомутиком	12
2	Встановити деталь в центрах і закріпити	11
3	Увімкнути верстат	2
4	Підвести різець вздовж	6
5	Підвести різець впоперек	3
6	Увімкнути подачу	3
7	Обточувати деталь	84
8	Взяти деталь з хомутиком	7
9	Зняти хомутик і відкласти	9
10	Покласти деталь до тари	12
11	Взяти заготівку із тари	12
12	Взяти хомутик, закріпити на заготівку і відкласти	15
13	Вимкнути подачу	2
14	Відвести різець впоперек	3
15	Відвести різець вздовж	9
16	Вимкнути верстат	3
17	Зняти деталь з центрів і відкласти	5

Графік раціоналізації трудового процесу представлений в таблиці 4.

Таблиця 4

Графік раціоналізованого трудового процесу

Дії робочого	Час	Робота устаткування
Взяти деталь із тари з надітим хомутиком	12	Простій
Встановити деталь в центрах і закріпити	11	Простій
Увімкнути верстат	2	Простій
Пасивне спостереження	6	Підвести різець вздовж
Пасивне спостереження	3	Підвести різець впоперек
Увімкнути подачу	3	Простій
Взяти деталь з хомутиком	7	84	Обточувати деталь
Зняти хомутик і відкласти	9
Покласти деталь до тари	8
Взяти заготівку із тари	12
Взяти хомутик, закріпити на заготівку і відкласти	15
Пасивне спостереження
Вимкнути подачу	2	Простій
Пасивне спостереження	3	Відвести різець впоперек
Пасивне спостереження	9	Відвести різець вздовж
Вимкнути верстат	3	Простій
Зняти деталь з центрів і відкласти	5	Простій

Після раціоналізації трудового процесу тривалість операції скоротилася і складає 143 сек.

В результаті проведеного хронометражу операції і раціоналізації трудового процесу, можна зробити висновок, що час пасивного спостереження робочого значно зменшився, якщо до проведення даного заходу тривалість простоїв робочого складав 105 сек., то після - 54 сек.. Такі показники говорять про те, що робітник заощаджує фактор часу шляхом виконання додаткових дій під час обточування деталі, цим самим готуючи собі базу для кожної наступної операції. Проведена раціоналізація трудової операції дозволила понизити трудомісткість продукції на 18,3% та збільшити продуктивність праці на 22,4 %.