Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет водного господарства та природокористування

Навчально-науковий інститут економіки та менеджменту

Кафедра менеджменту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Менеджмент організацій»

на тему: «Підвищення ефективності діяльності ПАТ «Поворського ремонтно-транспортного підприємтсва»

Студентки групи МОіАм-61 заочної форми навчаня спеціальності 8.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування»

Госькова А.В.

Керівник доц.; к.т.н. Кузнецова Т.О.

Рівне-2016



Зміст

Вступ

Розділ 1.Організація як об`єкт управління

Розділ 2.Аналіз організації як системи управління

2.1 Діагностика макросередовища

2.2 Взаємодія організації з діловим середовищем

2.3 Аналіз внутрішнього середовища

2.3.1 Управління виробничою підсистемою

2.3.2 Маркетинг підприємства

2.3.3 Діагностика управління економічною підсистемою

2.3.4 Аналіз управління персоналом

Розділ 3.Удосконалення управління підприємством

3.1 Основні заходи реорганізації функціонального управління підприємством

3.2 Очікувані результати удосконалення управління

Висновок

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Підприємство як об'єкт управління має свої характеристики, що впливають на побудову і функціонування системи менеджменту й ефективність роботи. Ці характеристики змінюються під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, зумовлюючи необхідність зміни організаційних форм.

Ефективність підприємства є управлінською категорією, тому управління ефективністю - головне завдання, яке менеджмент повинен вирішувати постійно і системно. Тільки такій підхід дає можливість одержати результати, що відповідають цільовим настановам підприємств. Базою для порівняння результатів з метою є система оцінок, які відповідають моделі організації і враховують використані нею критерії оцінки.

ПАТ «Поворське ремонтно-транспортне підприємство» займає визначне місце у виробничо-господарському комплексі України як на регіональному, так і на всеукраїнському та міжнародному рівнях.

Метою даної роботи є вивчення фінансового стану ПАТ «Поворське ремонтно-транспортне підприємство» та факторів, що на нього впливають. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

- Проаналізувати виробничі потужності;

- Проаналізувати персонал компанії;

- Проаналізувати комерційну діяльність компанії;

- Провести фінансовий аналіз компанії;

- Запропонувати заходи, шляхи та резерви забезпечення ефективного функціонування компанії.

Об'єктом дослідження є фінансово-економічний стан ПАТ «Поворське ремонтно-транспортне підприємство».

Предметом дослідження є господарська діяльність ПАТ «Поворське ремонтно-транспортне підприємство» .

При написанні курсової роботи використано праці вітчизняних та закордонних вчених у сферах менеджменту, викоробництва, економіки, управління та ін.

організація виробничий управління маркетинг



Розділ 1.Організація як об`єкт управління

ПАТ «Поворське ремонтно-транспортне підприємство» займає визначне місце у виробничо-господарському комплексі України як на регіональному, так і на всеукраїнському та міжнародному рівнях.

Метою даної роботи є вивчення фінансового стану ПАТ «Поворське ремонтно-транспортне підприємство» та факторів, що на нього впливають. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

- Проаналізувати виробничі потужності;

- Проаналізувати персонал компанії;

- Проаналізувати комерційну діяльність компанії;

- Провести фінансовий аналіз компанії;

- Запропонувати заходи, шляхи та резерви забезпечення ефективного функціонування компанії.

Об'єктом дослідження є фінансово-економічний стан ПАТ «Поворське ремонтно-транспортне підприємство».

Предметом дослідження є господарська діяльність ПАТ «Поворське ремонтно-транспортне підприємство» .

При написанні курсової роботи використано праці вітчизняних та закордонних вчених у сферах менеджменту, викоробництва, економіки, управління та ін.

Підприємство існує не так і давно, порівнявши з підприємствами, діяльність яких направлена на такі ж галузі виробництва. Засноване воно у 1976 році.

З початку його існування «Поворське ремонтно-транспортне підприємство» було республіканського значення та спеціалізувалось лише на діяльності автомобільного вантажного транспорту та здійснювало вантажні перевезення на територію Радянського Союзу. Площа займає 8,3 га землі. Кількість персоналу налічувала близько 200 осіб. Через декілька років діяльність підприємтсва також почала займатись лісопильним та стругальним виробництвом,просочуванням деревини. Розквіт підприємтсва припадає на 80-ті роки завдяки посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами.

Так, як СРСР розпався у 1991 році підприємтсво було приватизовано та набуло назву Приватне акціонерне товариство «Поворське ремонтно-транспортне підприємство». З часом через розпад підприємство почало занепадати і на даний час там працює 163 людини. Так,як площа є дуже великою ПАТ почало здавати в оренду власне нерухоме майно. Складське господарство стало також однією з видів діяльності підприємтва.

В данний час воно передставляє собою підприємство, яке в основному займається деревообробною промисловістю і має всі можливості для випуску різноманітної продукції.

Розвиток галузі, в який працює товариство повністю залежить від попиту на продукцію.

Отож, діяльність підприємтва,визначена галузями по КВЕД являється:

· Лісопильне та стругальне виробництво; просочування деревини;

· Посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами;

· Діяльність автомобільного вантажного транспорту;

· Транспортного оброблення вантажів;

· Складське господарство;

· Здавання в оренду власного нерухомого майна;

Важливо зазначити те, що змін в організаційній структурі у відповідності з попереднім роком на товаристві не було. Філії підприємства чи інші відокремлені структурні підрозділи відсутні.

Можна також відмітити зручне розташування підприємтсва (від міста Ковеля - 36 км). Трасса міжнародного сполучення Київ-Варшава проходить через місто Ковель . Від Ковеля до кордону з Польщею лише 59 км. Також трасса міжнародного сполучення Тереблаче - Доманово проходить також через Ковель. Починається в селі Доманове на кордоні з Білоруссю , проходить через Ковель , Чернівці і закінчується на державному кордоні з Румунією на КПП «Порубне» в селі Тереблече . Далі на Бухарест в Румунії веде дорога DN2 . За Білорусі триває магістраль з номером M- 12 . Траса є складовою частиною європейського маршруту E 85 .

Отож, з даним зручним розташуванням можна легко здійснювати міжнародні вантажні транспортні перевезення та займатись посередництвом в торгівлі деревиною не лише на території України,а й за її межами.

Деревообробна промисловість є важливою галуззю лісового комплексу. Підприємство виготовляє головним чином товари народного споживання. Однак значна частина продукції деревообробної промисловості споживається в народному господарстві як предмети та знаряддя праці. Продукцію деревообробної промисловості використовують будівельна індустрія, транспорт, сільське господарство, майже всі галузі промисловості.

Найбільш поширені лісові формації Волинського Полісся - соснові, дубово-соснові, менше дубово-грабово-соснові і грабово-соснові, а також сосново-дубові ліси. Площа лісових угідь Волинської області становить 695 тис. га, з них ліси державного значення займають площу 447 тис. га, в тому числі 368,8 тис. га покриті лісом (88,2%), де функціонують 14 держлісгоспів та Шацький національний природний парк. Однак ліси поширені нерівномірно.

Але саме район розташування даного ПрАТ оточенним лісовими угіддями. «Поворське ремонтно-транспортне підприємтво» виготовляє:

· Фанери;

· Дошки,планки,рейки,дрань;

· паркетну дошку;

· ДСП;

· деревні паливні брикети.

Паливні брикети виготовляються зі спресованої під високим тиском висушеної біомаси, зокрема, деревних відходів. Виробляються деревні брикети за допомогою спеціальних пресів, без використання зв'язуючих добавок, роль яких виконує лігнін, що розплавляється в процесі брикетування. Деревні паливні брикети - екологічно чисте паливо, яке широко застосовується в усьому світі як для опалення об'єктів заміської нерухомості в приватному секторі, так і в промислових і муніципальних котельнях. Останнім часом ця продукція набуває популярності,тому з усієї продукції,яку виготовляє підприємтво,саме ця,виробляється найбільшими партіями. ПрАТ орієнтується на західні стандарти, де брикети є стандартизованим видом палива, тому для них існують нормативи, як у нас "ГОСТ". У Європі також не існує єдиного європейського стандарту на брикети, і в різних країнах вони значно відрізняються один від одного. Більшість європейських покупців та споживачів паливних брикетів орієнтується на кілька національних стандартів якості паливних брикетів (біопалива) - шведський SS 18 71 21, німецький DIN плюс, австрійський стандарт O-Norm M 7135, швейцарський SN 166000. У 2015 році ПрАТ на експорт було відправлено майже 50 % продукції. Ціноутворення на молодому й швидко зростаючому ринку експорту паливних брикетів - вельми непростий процес, схильний до впливу з боку найрізноманітніших чинників.

Так,як і на кожному підприємстві,на цьому також існує ряд проблем. Існує дане підприємство 40 років,і більшість обладнання не оновлювалось. Це стосується як і технічного обладнання, так і автомобільного транспорту. Фізичний знос техніки в кінцевому рахунку приводить в непридатність обєкти, викликаючи необхідність їх заміни новими.

На розміри фізичного зношення техніки впливають багато факторів: ступінь навантаження, що якість техніки, особливості технологічного процесу, рівень захисту від впливу зовнішніх умов, догляд та обслуговування техніки.

Техніка старіє не тільки фізично, але і піддається моральному зносу. Полягає в тому, що відбувається знецінення старих машин і устаткування внаслідок появи нових, технічно досконалих, з більш високою продуктивністю, економічних машин.

За оцінками фахівців, термін морального зносу обладнання за умов високих темпів науково-технічного прогресу в промисловості складає 7-10 років.



Розділ 2.Аналіз організації як системи управління

2.1 Діагностика макросередовища

Відносини підприємства з зовнішнім середовищем дуже динамічні, та в практиці його роботи не буває моментів, коли це середовище статичне. Тому ситуація на підприємстві постійно змінюється. Звідси, кожне підприємство потребує оцінки того, які зміни у зовнішньому середовищі чекають його в майбутньому.

Аналіз зовнішнього середовища являє собою процес, за допомогою якого керівництво встановлює, оцінює та контролює зовнішні у відношенні до організації фактори, щоб визначати можливості та загрози для її діяльності.

За своїм змістом аналіз зовнішнього середовища передбачає дослідження за такими рівнями:

-мікро-внутрішнє середовище;

-мезо-безпосереднє оточення;

-макро-опосередковане оточення;

-меґа-світовий масштаб.

Три перших рівні складають зовнішнє оточення підприємства.

Ми зосередимо увагу на мезо-та макросередовиші окремого господарюючого суб'єкта; випускаючи з уваги мегасередовище.

Таблиця 2.1. Склад факторів макросередовища

№ групи	Група факторів	Склад факторів
1	2	3
І	Економічне середовище	Стабільність національної валюти
		Сальдо платіжного балансу
		Рівень зайнятості
		Грошові доходи домогосподарств та їх розподіл
		Наявність та доступність кредитних засобів
		Співвідношення попиту та пропозиції на галузевому ринку
		Рівень процентних ставок на капітал
II	Політичне середовище	Політична стабільність
		Митне, податкове та інше законодавство
		Система податкових пільг та заохочень
		Валютне регулювання
		Захист оточуючого середовища
III	Ринкові фактори	Демографічні зміни в регіонах і державі
		Життєвий цикл продукції
		Рівень конкуренції в галузі
IV	Технологічні фактори	Рівень асигнувань на НДДКР
		Зношення основних виробничих фондів
		Оцінка рівня розвитку технології
		Конкурентоспроможність технології на зовнішньому ринку
V	Географічне середовище	Географічні відмінності в структурі розподілу доходу
		Кліматичні умови в регіонах
		Доступність сировинних ресурсів
		Подорожчання енергоносіїв
		Транспортні умови
		Відкритість міжнародних ринків
VI	Соціально-культурне середовище	Зміна соціальних настанов до культурних цінностей
		Відношення соціальних груп до підприємництва
		Нові можливості у виробництві продукції
VII	Міжнародні фактори	Міжнародна конкуренція
		Міжнародні інвестиції
		Система державного регулювання ЗЕД
		Заходи інших держав із захисту внутрішнього ринку

2.2 Взаємодія організації з діловим середовищем

Макросередовище-це сукупність факторів, які формують довгострокову прибутковість організації підприємства і на які організація підприємства не може впливати взагалі або має незначний вплив.

Аналіз макросередовища включає вивчення впливу таких компонентів

середовища, як стан економіки; правове регулювання; політичні процеси; соціальна складова суспільства; технологічний розвиток суспільства.

В ідеальному варіанті було б бажаним аналізувати та оцінювати всі фактори макросередовища на стадії стратегічного планування. Але це зробити досить важко. Тому необхідно їх склад обмежити. Як показує практика, загрози та можливості, з якими стикається організація, як правило, можуть бути представлені такими групами факторів: економічне, політичне, технологічне, конкурентне, ринкове, географічне, соціально-культурне та міжнародне середовища. Вказані фактори справляють різний вплив на діяльність фірми. Вони можуть діяти яку взаємодії одне з одним, так і окремо.

Для того, щоб впровадити стратегію в життя, керівництво повинно мати глибоке уявлення про зовнішнє середовище підприємства, його стан, тенденції розвитку і місце у ньому підприємства. Це пов'язано з тим, що насамперед із зовнішнього середовища виходять загрози і можливості, які підприємство має враховувати при визначенні цілей і шляхів їхнього досягнення.

Під зовнішнім середовищем розуміють усі умови і фактори, що виникають у навколишньому середовищі незалежно від діяльності конкретного підприємства і впливають чи здатні вплинути на його функціонування, а тому їх слід ураховувати під час прийняття господарських рішень.

Аналіз зовнішнього середовища здійснюється за трьома параметрами:

1) оцінка змін, що впливають на різні аспекти поточної стратегії;

2) визначення факторів, що становлять загрозу для поточної стратегії підприємства;

3) визначення факторів, які надають більше можливостей для досягнення загальних цілей підприємства.

Визначаючи фактори, що впливають на підприємство, слід поділити їх на окремі групи, наприклад, економіка, політика/ законодавство, науково-технічний прогрес, природне середовище, соціальна сфера

Під час вибору факторів потрібно уважно стежити, щоб вони не повторювалися, відповідали тому чи іншому розділу, були суттєвими і безпосередньо стосувалися підприємства.

Таблиця 2.2. Зовнішні можливості і загрози підприємства

п/п	Група	Можливості	Загрози
1.	Економіка	o Економічне зростання країни; o доступність інвестицій та кредитів; o розвинутий фондовий та інші фінансові ринки	o Високі темпи інфляції; o можлива поява на ринку нових конкурентів; o зростання збуту товарів-замінників
2.	Політика/ законодавство	o Соціально-політична стабільність; o обґрунтоване законодавство	o Посилення податкового тиску; o несприятлива урядова політика
3.	Науково-технічний прогрес	Розвиток інформаційних технологій	o Зростання залежності від інновацій; o технологічні прориви в інших країнах, що зменшують конкурентоспроможність вітчизняної продукції
4.	Природне середовище	Формування ринку екологічно безпечних товарів	Негативна екологічна ситуація
5.	Соціальна сфера	Підвищення культурно-освітнього рівня населення	Зменшення народжуваності

Необхідно також уникати помилок під час визначення того, що є можливістю, а що-загрозою, оскільки для різних фірм однакові фактори можуть мати протилежний вплив. Наприклад, інфляція у більшості випадків визначається як економічна загроза, але деякі підприємства (переважно невиробничої сфери) можуть перетворити цей фактор на сприятливу для себе можливість.

Ідентифікація та аналіз зовнішніх можливостей і загроз підприємства здійснюється із застосуванням прийомів ранжування та ймовірнісної оцінки факторів. При цьому можуть бути використані дві методики:

1) вибираються тільки "парні" фактори можливостей і загроз (наприклад, "зростання грошових доходів населення"-це можливість, а "зменшення грошових доходів населення"-загроза);

2) фактори можливостей і загроз можуть бути незалежними (наприклад, вихід на ринок іноземних конкурентів із нижчим рівнем витрат-загроза, яка в процесі аналізу не має "парної" можливості).

Застосування методики залежить від градації залежних і незалежних змінних, а також змісту явища чи проблеми, що є об'єктом аналізу. Якість проведеного аналізу забезпечує достовірність побудованих прогнозів на його основі.

Ділове середовище, будучи частиною зовнішнього середовища, складає безпосереднє оточення організації. До ділового середовищі відноситься все, що, перебуваючи за її межами, взаємодіє з нею і робить безпосередній вплив на організацію в цілому або її окремі частини.

Ділове середовище формується в процесі діяльності організації і з часом може змінюватися.

Мікросередовище підприємства можна охарактеризувати за такими напрямками як:

· постачальники;

· конкуренти;

· споживачі.

· Для початку охарактеризуємо конкурентів. Отож, основними конкурентами «Поворського ремонтно-транспортного підприємства» є :

· 1. Пирятинське відкрите акціонерне товариство «Ремонтно-транспортне підприємство». Основна продукція (послуги):

1. -автоперевезення;

2. -поточний ремонт с/г техніки;

3. -діагностуванння с/г техніки;

4. -капітальний ремонт ходових тракторів Т-70с, двигунів, паливної апаратури;

5. -токарні роботи;

6. -ремонт техніки для фермерів.

7. Додаткова продукція (послуги):

8. -торгівля;

9. -столярні роботи;

10. -оперативні послуги (послуги радіозв'язку);

11. -обмінні операції по ремонту агрегатів.

12. Відкрите акціонерне товариство "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство"

13. Сфера діяльності:

14. -ремонт та обслуговування тракторів, комбайнів, двигунів, паливних насосів, форсунок всіх марок, тракторів та комбайнів, вантажних та легкових автомобілів, силосозбиральних комбайнів та їх агрегатів;

15. -переобладнання тракторів Т-150 К, Т-150 під установку двигуна ЯМЗ-236, ЯМЗ-238;

16. -надання автопослуг

2. Відкрите акціонерне товариство "Воловецьке ремонтно-транспортне підприємство"

Сфера діяльності :

-транспортні послуги;

-переобладнання автомашин;

-виготовлення столярних виробів.

Отож, вищевказані конкуренти не несуть загрозу «Поворському ремонтно-транспортному підприємство», так як вони знаходяться не на території Волинської області і в основному споживачами є прилеглі території даних підприємств.

Перевагою «Поворського ремонтно-транспортного підприємства» є те, що їхня продукція продається не лише в Україні ,а й за її межами. Саме вигідне розташування підприємтсва (від міста Ковеля-36 км). Трасса міжнародного сполучення Київ-Варшава проходить через місто Ковель. Від Ковеля до кордону з Польщею лише 59 км. Також трасса міжнародного сполучення Тереблаче-Доманово проходить також через Ковель. Починається в селі Доманове на кордоні з Білоруссю, проходить через Ковель, Чернівці і закінчується на державному кордоні з Румунією на КПП «Порубне» в селі Тереблече. Далі на Бухарест в Румунії веде дорога DN2. За Білорусі триває магістраль з номером M-12. Траса є складовою частиною європейського маршруту E 85.

Також зручне розташування полягає у тому, що ПрАТ оточений великою кількістю лісових угідь. «Поворське ремонтно-транспортне підприємство» виготовляє:

· Дошки, планки, рейки, дрань;-12%

· паркетну дошку;-15%

· ДСП;-23%

· деревні паливні брикети.-50%

На рис.2.2. зобразимо дане співвідношення у вигляді кругової діаграми.

Рис.2.2. Продукція, що виготовляє підприємство

Ще одна проблема-низька платоспроможність основного споживача продукції, неповна завантаженість виробничих потужностей підприємства, а також збут(реалізація) готової продукції. В результаті чого половина продукції експортується закордон (Білорусь, Румунія, Польща).

Обсяг реалізованої продукції є одним із вагомих показників діяльності, який має стійку позитивну тенденцію до зростання, і свідчить про нарощування виробництва, що є позитивним явищем і безпосередньо впливає на збільшення чистого прибутку. Обсяги виробництва та реалізації продукції наведемо в таб. 2.3.

Таблиця 2.3. Обсяги виробництва та реалізації виробів з деревини

Рік	Обсяги виробництва продукції, тис.грн.	Темпи росту, % базовий	Темпи приросту, %	Обсяги реалізації продукції, тис.грн.	Темпи росту, % базовий	Темпи приросту, %
2013	46831	-	-	45783	-	-
2014	48017	102,5	2,5	48961	106,9	6,9
2015	50425	105	5	51764	113	13

Отож, у 2014 році збільшились обсяги виробництва на 2,5% а у 2015 році на 5%, що є вдвічі більшим попереднього значення.

Обсяги реалізації у 2014 році зростають на 6,9% відносно попереднього року, а у 2015-на 13 % відносно 2014 року. Тому спостерігається стійка тенденція до зростання обсягів виробництва.

Можемо зробити висновок, що це чинить позитивний вплив на діяльність та розвиток підприємства у майбутньому.

Динаміку зміни обсягів виробництва та реалізації продукції наведено на рис. 2.2. та 2.3. за 2013 і 2014 роки.



Рис.2.2. Динаміка зміни обсягів виробництва виробів з деревини за 2013-2015р.

Рис.2.3.Динаміка зміни обсягів реалізації виробів з деревини за 2013-15 р.

2.3 Аналіз внутрішнього середовища

2.3.1 Управління виробничою підсистемою

Планування випуску продукції (для підприємств, що займаються її виготовленням) є головним розділом річного плану тому, що інші розділи забезпечують його реалізацію. План випуску та реалізації продукції розробляється в натуральному і вартісному виразі. Для підприємства, яке випускає кілька видів виробів, можна вимірювати випуск в умовних одиницях (за трудомісткістю, часом роботи устаткування).

Запланована виробнича програма підприємства повинна пройти ресурсне обґрунтування, тобто визначення її забезпеченості виробничими потужностями, трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами.

Виробнича потужність підприємства - це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці.

Не слід ототожнювати поняття "виробнича потужність" і "виробнича програма". Якщо перше визначає те, на що здатне підприємство, його потенціал, то друге - лише ступінь освоєння потужностей у відповідному періоді.

Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи:

1.Визначення максимального обсягу випуску виробів, який має бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.

2.Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.

Виявлення виробничих потужностей, які будуть функціонувати в плановому періоді, - є найважливішим моментом техніко-економічного обґрунтування плану випуску продукції.

Виробнича потужність визначається різними вимірниками:

1. натуральними;

2. умовно-натуральними;

- у багатономенклатурних виробництвах - вартісним вимірником.

При обчисленні потужності для визначення обсягу однорідної продукції використовуються натуральні показники - штуки, метри квадратні, метри кубічні, тонни, погонні метри й інші. Однак вони не дозволяють при визначенні потужності підприємства (ділянки, агрегату) порівнювати й аналізувати виробництво продукції за складністю й трудомісткістю. Тому, з метою спрощення розрахунку виробничої потужності при широкій номенклатурі виробів, що випускаються підприємством, продукція різних найменувань поєднується в групи за ознакою конструктивної, технологічної та іншої подібності.

Обсяг реалізованої продукції є одним із вагомих показників діяльності , який має стійку позитивну тенденцію до зростання, і свідчить про нарощування виробництва, що є позитивним явищем і безпосередньо впливає на збільшення чистого прибутку. Обсяги виробництва та реалізації продукції наведемо в таб. 2.3.1

Таблиця 2.3.1Обсяги виробництва та реалізації виробів з деревини

РРік	Обсяги виробництва продукції, тис. грн.	Темпи росту, % базовий	Темпи приросту, %	Обсяги реалізації продукції, тис.грн.	Темпи росту, % базовий	Темпи приросту, %
22013	46831	-	-	45783	-	-
22014	48017	102,5	2,5	48961	106,9	6,9
22015	50425	105	5	51764	113	13

Отож, у 2014 році збільшились обсяги виробництва на 2,5% а у 2015 році на 5%, що є вдвічі більшим попереднього значення.

Обсяги реалізації у 2014 році зростають на 6,9% відносно попереднього року, а у 2015 -на 13 % відносно 2014 року. Тому спостерігається стійка тенденція до зростання обсягів виробництва.

Можемо зробити висновок,що це чинить позитивний вплив на діяльність та розвиток підприємства у майбутньому.

Динаміку зміни обсягів виробництва та реалізації продукції наведено на рис. 2.3.1. та 2.3.2 за 2013 і 2014,2015 роки.

Рис.2.3.1 Динаміка зміни обсягів виробництва та реалізації виробів з деревини за 2013 рік.

Рис.2.3.2 Динаміка зміни обсягів виробництва та реалізації виробів з деревини за 2013 рік.

Також проведемо аналіз наступник показників:

1. Коефіцієнт зносу основних засобів відображає рівень зносу основних засобів і визначається як відношення суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів. У даному випадку він дорівнює 94 % у 2013 році, а у 2014 і 2015 роках 95%, що становить більшу половини вартості основних засобів.

К_зносу²⁰¹³= 2261,4/2398,5=0,94;

К_зносу²⁰¹⁴=2271/2398,5=0,95;

К_зносу²⁰¹⁵=2293/2401,5=0,95;

У 2013 році 94% вартості основних засобів перенесено на вартість готової продукції ,а у 2014 і 2015 роках цей коефіцієнт збільшився лише на 1%.

2. Коефіцієнт придатності основних засобів показує, яка частина основних засобів є придатною для експлуатації і визначається як відношення залишкової вартості основних засобів до балансової вартості основних засобів. У 2013 і 2014 роках він дорівнює 5% основних засобів , а у 2016 році-6 % , що означає, що вони є придатними для експлуатації.

К_{прид.ОЗ}²⁰¹³=137,1/2398,5=0,05;

К_{прид.ОЗ}²⁰¹⁴=127,5/2398,5=0,05;

К_{прид.ОЗ}²⁰¹⁵=135,3/2401,5=0,06;

3. Фондоозброєність показує скільки основних засобів припадає на одного працівника підприємства і визначається як відношення балансової вартості основних засобів до середньооблікової чисельності працюючих. На підприємстві у 2013 році 17,1 тис. грн. основних засобів припадає на 1 робітника, а у 2014 і 2015 - 17,9 тис.грн.

Ф_озб.²⁰¹³=2398,5/140=17,1 тис. грн.

Ф_озб.²⁰¹⁴=2398,5/134=17,9тис. грн.

Ф_озб.²⁰¹⁵=2401,5/134=17,9тис. грн.

4. Рівень технічної озброєності праці показує скільки виробничих основних засобів припадає на одного працівника підприємства і визначається як відношення вартості виробничого обладнання до середньооблікової чисельності працюючих. На підприємстві 23,3 тис. грн. виробничого обладнання припадає на 1 робітника у 2013 році,а у 2014 - 29,9 тис. грн, 2015- 33,1 тис. грн.

Т_{озб.праці}²⁰¹³=3268/140=23,3 тис. грн.

Т_{озб.праці}²⁰¹⁴=4017/134=29,9 тис. грн.

Т_{озб.праці}²⁰¹⁵ =4310/130=33,1 тис.грн.

5. Рентабельність основних засобів характеризує ефективність використання основних засобів, відображає суму валового прибутку на одну гривню основних засобів і становить 0,048 у 2014 році,а у 2013-наполовину менше.

Р_оз²⁰¹³=58/2398,5=0,024;

Р_оз²⁰¹⁴=115/2398,5=0,048;

Р_оз²⁰¹⁵=189/2398,5=0,08;

6. Фондовіддача основних засобів характеризує ефективність використання основних засобів, відображає суму чистого доходу (виручки) від реалізації на одну гривню основних засобів. Вона становить на даному підприємстві 0,46 у 2013 році та 0,57 у 2014 році, у 2015-0,63.

Ф_в²⁰¹³=63,2/137,1=0,46;

Ф_в²⁰¹⁴=72,9/127.5=0,57;

Ф_в²⁰¹⁵=77,8/121,9=0,63;

7. Фондомісткість характеризує рівень забезпеченості підприємства основними засобами і визначається як відношення балансової вартості основних засобів до чистого доходу (виручки) від реалізації. Фондомісткість дорівнює 30,9 у 2015 році, що є найменшим показником, 32,9 у 2014 році, а у 2013-37,95-найвищий показник.

Ф_м²⁰¹³=2398,5/63,2=37,95;

Ф_м²⁰¹⁴=2398,5/72,9=32,9;

Ф_м²⁰¹⁵=2401,5/77,8=30,9;

Для виготовлення даної вищеназваної продукції варто понести певні витрати, які називаються витратами операційної діяльності, які групуються за такими економічними елементами:

- матеріальні витрати (на підприємствах до їх складу включається: вартість витраченої сировини, напівфабрикатів, палива та енергії, тари й тарних матеріалів, а також допоміжних та інших матеріалів);

- витрати на оплату праці (включаються витрати на основну заробітну плату, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати);

- відрахування на соціальні заходи (відображають відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, на індивідуальне страхування персоналу підприємства та на інші соціальні заходи);

- амортизація (сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів);

- інші (включають витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу собівартості реалізованих товарів (продукції), а також до складу елементів, наведених вище, а саме: витрати на послуги зв'язку, відрядження, плата за розрахунково-касове обслуговування, витрати на охорону праці, витрати від знецінення товарів, вартість послуг страхових і посередницьких підприємств, визнані суми фінансових санкцій тощо). Проведемо аналіз собівартості продукції.

Собівартість продукції -- це грошовий вираз затрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість продукції характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, поскільки у ній відображаються:

· рівень організації виробничого процесу;

· технічний рівень;

· продуктивність праці та інше.

Собівартість продукції є головним ціноутворювальним чинником. На підприємстві ПАТ «Поворське ремонтно-транспортне підприємство» вона включає такі витрати: оплата праці, матеріальні витрати, амортизація та інші витрати. Графічно структура зміни собівартості продукції у 2013-2014 рр. представлена в таб. 2.3.2.

Таблиця 2.3.2 Витрати на виробництво продукції

Елементи витрат	Сума, тис. грн.	Абсол. відх.	Структура витрат, %	Абсол. відх.
	2013 р.	2 014 р.	2015р.	2014/ 2013	2015/ 2014	2013 р.	2 014 р.	2015р.	2014/ 2013	2015/2014
Оплата праці	15,2	17,6	18,3	2,4	0,4	25,04	24,65	24,6	98,44	99,7
Відрахування на соціальні потреби	10,2	11,8	12,9	1,6	1,1	16,8	16,53	16,51	98,3	99,8
Матеріальні витрати	16,5	19,1	20,3	2,6	1,2	27,18	26,75	26,7	98,4	99,8
Амортизація	8,6	9,4	10,7	0,8	1,3	14,17	13,16	13,08	92,8	99,4
Інші витрати	10,2	13,5	14,6	3,3	1,1	19,1	18,9	17,1	99	90
Повна собівартість	60,7	71,4	73,8	10,7	2,4	100	100	100	0	0
Обсяг виробленої продукції, тис. грн.	63,2	72,9	74,5	9,7	1,6	-	-	-	-	-
Витрати на 1 грн. виробленої продукції	96,04	97,94	98,2	1,9	0,26	-	-	-	-	-

Динаміку зміни собівартості продукції відображено на рис.2.3.3

Рис. 2.3.3 Динаміка зміни собівартості продукції

Отже,проаналізувавши наведену таблицю та графік можемо зробити висновок, що всі показники зросли. Повна собівартість включає такі елементи як оплату праці, відрахування на соціальні потреби, матеріальна витрати, амортизацію та інші витрати. Найбільшу частку у собівартості становлять матеріальні витрати, а саме 27,18% у 2013 році. Обсяг виробленої продукції збільшився з 63,2 тис. грн. до 74,5 тис. грн. Повна собівартість зросла з 60,7 тис. грн. до 73,8 тис грн. Оплата праці зросла з 15,2 тис. грн. до 18,3 тис. грн. Матеріальні витрати зросли з 16,5 тис. грн. до 20,3 тис грн. Амортизація у 2013 році становила 8,6 тис.грн. у 2013 році 9,4тис.грн. у 2014 році та 10,7 тис.грн. у 2015 році. Відрахування на соціальні потреби зросла з 10,2 тис. грн. до 12,9 тис.грн.

Також проведемо аналіз використання матеріальних ресурсів на наступними показниками:

1. Матеріаломісткість = Матеріальні затрати / Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

М_м²⁰¹³=16,5/72,9=0,23;

М_м²⁰¹⁴=19,1/63,2=0,3;

М_м²⁰¹⁵=26,7/61,7=0,43;

У 2014 році вона збільшилась порівняно з 2013 роком на 0,07,а у 2015 році в порівнянні з 2014- на 0,13, з 2013-0,2. Збільшення матеріаломісткості негативно діє на розвиток компанії.

2. Матеріаловіддача = Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) / Матеріальні затрати

М_в²⁰¹³=72,9/16,5=4,4;

М_в²⁰¹⁴=63,2/19,1=3,3;

М_в²⁰¹⁵=61,7/26,7=2,3;

Збільшення матеріаловіддачі є важливим завданням будь-якого підприємства. У даному випадку вона зменшилась з 4,4 до 2,3, що є негативним моментом.

3. Прибуток на 1 грн. матеріальних витрат = Валовий прибуток / Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

П_{на 1 грн.}²⁰¹³=58/72,9=0,79;

П_{на 1 грн.}²⁰¹⁴=115/63,2=1,8;

П_{на 1 грн.}²⁰¹⁴=189/61,7=3,06;

У порівнянні з 2013 роком, у 2014 та 2015 роках прибуток на 1 грн. матеріальних витрат значно зріс що є позитивно для підприємства і свідчить про його розвиток.

2.3.2 Маркетинг підприємства

Управління маркетингом є найважливішою складовою загальної системи управління підприємством. Його головне завдання полягає в тому, щоб домогтися найкращого узгодження внутрішніх можливостей підприємства з вимогами зовнішнього середовища для одержання прибутку.

Функціональна орієнтація відділів маркетингу передбачає розподіл відповідальності серед підрозділів за виконання певних функцій -- маркетингові дослідження, планування продукту, реклама, збут та стимулювання збуту. Ключовою категорією є споживач він якого і залежить попит на товар.

Основними споживачами продукції товариства являються підприємства агропромислового комплексу України та закордон (Польща ,Білорусь , Румунія).В Україні реалізується 48,3 % продукції товаритсва, експортується-51,7%.

Зобразимо на рис. 2.3.1 структуру споживачів за країнами.

Рис. 2.3.1 Структура споживачів за країнами

Також напевно слід зазначити те,що кількість ремонтно-транспортних підприємств з кожним роком зменшується,що зображено на наступній таблиці 2.3.1.

Таблиця 2.3.1 Кількість ремонтно-транспортних підприємств (РТП) у розрізі регіонів

№ п/п	Регіони та області	Кількість РТП, одиниць
		2011 р.	2012 р.	2013 р.	2014 р.
1	2	3	4	5	6
1.	АР Крим	7	7	7	5
2.	Вінницька	20	19	19	10
3.	Волинська	3	3	2	3
4.	Дніпропетровська	5	5	5	4
5.	Донецька	14	14	14	14
6.	Житомирська	7	7	6	6
7.	Закарпатська	4	4	4	0
8.	Запорізська	6	6	5	5
9.	Ів.- Франківська	10	8	8	8
10.	Київська	12	12	12	5
11.	Кіровоградська	21	21	21	8
12.	Луганська	10	10	10	6
13.	Львівська	5	4	4	4
14.	Миколаївська	5	7	7	7
15.	Одеська	11	11	11	8
16.	Полтавська	9	8	8	9
17.	Рівненська	4	3	3	3
18.	Сумська	12	12	12	3
19.	Тернопільська	4	4	4	4
20.	Харківська	12	11	11	10
21.	Херсонська	6	6	6	3
22.	Хмельницька	6	4	4	4
23.	Черкаська	6	6	6	4
24.	Чернівецька	8	8	8	5
25.	Чернігівська	6	5	5	4
ВСЬОГО	213	205	202	142

Джерело: дані Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Ринкове ціноутворення -- це процес встановлення цін на товари та послуги, які реалізують на ринку.

Ціна -- грошовий вираз вартості товару. Вона відображає його споживчу корисність в конкретних ринкових умовах.

Ринкова ціна забезпечує динамічну рівновагу між попитом та пропозицією, між суспільною вартістю товару і її грошовим виразом.

Встановлення ціни на доцільному рівні, а також прогнозування динаміки цін світового ринку неможливо без врахування основних ціноутворюючих факторів.

Дане підприємство при формуванні ціни сраховує такі фактори:

1. Собівартість виробу, що містить всі без винятку витрати на створення, виробництво і реалізацію.

2. Прибуток, величина якого визначається ринковою ситуацією (попитом і пропозицією).

3. Податок на додану вартість (ПДВ), величина якого у відсотках визначається від оподатковуваного обороту.

Підприємство проводить прямий продаж продукції споживачеві а також співпрацює з посередниками.

Тому можемо сказати що для підприємства характерний однорівневий та нулевий рівні каналів розподілу.

Основою рекламної діяльності в маркетингу є рекламна кампанія, тобто декілька заходів, об'єднаних єдиною метою, які охоплюють визначений період часу та розподілені в часі так, щоб один захід доповнював інші. В ході рекламної кампанії для досягнення поставлених цілей часто використовуються методи та прийоми інших елементів маркетингових комунікацій: пропаганда, стимулювання збуту, паблік рилейшнз та інші.

Підприємство використовує такі види реклами, як

-участь у виставках і ярмарка;

- інтернет-реклама; реклама в газетах та інших друкованих виданнях.

Під структурою підприємства розуміють кількість, склад його підрозділів, ступенів управління в єдиній взаємозалежній системі. Структура встановлює такі взаємини рівнів управління і функціональних підрозділів, що дозволяють найбільш ефективно досягати цілі підприємства. Цьому сприяє спеціалізований поділ праці. Характерною особливістю спеціалізованого поділу праці є те, що відповідна робота закріплюється за фахівцями, тобто тими, хто здатний її виконувати краще всіх. Так, праця розділена між економістами, технологами, механіками, енергетиками тощо. При виробництві будь-якого товару робота розділяється на численні малі операції, що також є конкретною спеціалізацією праці.

Лінійна організаційна структура. У її межах, залежно від довжини ієрархічного ланцюга, виокремлюють елементарну структуру та лінійну ієрархію. Це найпростіша дворівнева структура, яка формується на невеликому підприємстві. Її необхідність диктується потребою відокремлення управління від безпосереднього виконання роботи; вона доцільна на підприємствах, працівники яких виконують приблизно однакові дії (виготовляють один товар чи надають однотипні послуги, обслуговують один сегмент ринку тощо). Наявність невеликої кількості виконавців і одного керівника, який здебільшого і є власником бізнесу, тобто має пряму заінтересованість у кінцевому результаті, забезпечує простоту й погодженість у взаємозв'язках між співробітниками, невелика кількість яких посилює відповідальність кожного за свою роботу.

Отже, ці елементарні організаційні структури дають змогу швидко приймати рішення, реагувати на зміни в зовнішньому оточенні й забезпечувати неформальний підхід до мотивації і контролю діяльності співробітників. Це дає організації певні переваги.

Для успішної групової роботи вкрай потрібне розмежування праці по координації від безпосереднього виконання завдань. Таке відділення створює ієрархію управлінських рівнів, тобто формальна субпідрядність на кожному рівні. Менеджер, що знаходиться на більш високому рівні управління, може мати у своєму підпорядкуванні декількох керівників нижчого рівня, а ті у свою чергу-на нижчій щабель і так аж до виконавчого персоналу.

Така схема підпорядкування і звітності є основою лінійного управління, що є характерним для «Поворського ремонтно-транспортного підприємства». При цьому ланки лінійного управління в цілому відповідають ланкам виробництва, між якими встановлюються прості та чіткі взаємозв'язки.

Побудуємо організаційну структуру ТОВ «Поворське ремонтно-транспортне підприємство»на рис. 2.2.



Рис.2.2. Організаційна структура ТОВ «Поворське ремонтно-транспортне підприємство»

2.3.3 Діагностика управління економічною підсистемою

Економічний стан підприємства - це сукупність економічних параметрів, які відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Економічний стан підприємства характеризує забезпеченість власними оборотними коштами, оптимальне співвідношення запасів товарно-матеріальних цінностей з потребами виробництва, своєчасне проведення розрахункових операцій, платоспроможність.

Для оцінки економічного стану підприємства найважливішими вважаються показники:

– ліквідності - характеризують фінансові можливості підприємства щодо погашення заборгованості, покриття підприємством позичкових коштів;

– рентабельності - дають можливість порівняти отриманий прибуток з вкладеним капіталом, тобто міру ефективності авансованого у виробництво і реалізацію капіталу;

- ділової активності - характеризує кругообіг засобів підприємства;

- фінансової стійкості - характеризує співвідношення власних і залучених коштів.

1. Показники ліквідності:

1.1. Коефіцієнт поточної ліквідності

(2.3.1)

К_пл²⁰¹³ =678,3/581=1,16;

К_пл²⁰¹⁴ =663,8/574,2=1,15;

К_пл²⁰¹⁵ =651,2/524,7=1,24.

Так,як ці коефіцієнти менші, ніж нормативне значення , то можна зробити висновок, що компанія при необхідності зможе погасити свої короткострокові зобов'язання. При чому ця змога у 2015 році збільшилась.

1.2. Коефіцієнт швидкої ліквідності

(2.3.2)

К_шл²⁰¹³=(678,3-90,8)/581=1,01;

К_шл²⁰¹⁴=(663,8-90,8)/574,2=0,99;

К_шл²⁰¹⁵ =(651,2-91,6)/524,7=1,06;

Коефіцієнти швидкої ліквідності більші за нормативне значення. У 2015 році ці коефіцієнти є найбільшими, в порівнянні з 2013 і 2014 р. Так як ці коефіцієнти більші, ніж нормативне значення 1, то можна зробити висновок, що компанія при необхідності зможе погасити свої короткострокові зобов'язання.

1.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

(2.3.3)

К_ал²⁰¹³=482,3/581=0,83;

К_ал²⁰¹⁴=497,3/574,2=0,86;

К_ал²⁰¹⁵=509,8/524,7=097.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності у 2015 збільшився порівняно з 2014 та 2013 роками з 0,83 до 0,97. Це значення є вищим, ніж нормативне. Це означає, що підприємство зменшило термін, за який вона може погасити свої зобов'язання.

У таблиці 2.3.1 узагальнені розрахунки показників ліквідності. На рис. 2.3.1 зображена динаміка цих показників.

Таблиця 2.3.1 Показники ліквідності

Показники	Стан показника	Абсолютне відхилення	Нормативне значення
	22013	2014	2015
				2014/ 2013	2015/ 2014
Коефіцієнт поточної ліквідності	1,16	1,15	1,24	-0,01	0,09	1
Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,01	0,99	1,06	-0,02	0,07	0,7-0,8
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,83	0,86	0,97	0,03	0,11	0,2-0,35



Рис. 2.3.1 Динаміка показників ліквідності

Аналізуючи значення наведених коефіцієнтів, бачимо, що показник поточної ліквідності є у 2013 році дорівнює 1,16, у 2014 - 1,15, у 2015 р.-1,24. За коефіцієнтам швидкої ліквідності бачимо що спостерігається зниження коефіцієнта з 1,01 у 2013 році до 0,99 у 2014 році. У 2015 році він дорівнює 1,06. Щодо коефіцієнта абсолютної ліквідності то у 2013 році цей показник дорівнює 0,83, а у 2014 - 0,86, 2015 р.-0,97.

2. Показники рентабельності

2.1. Рентабельність активів

(2.3.4)

Р_{а 2013} = 38/541,2=0,07;

Р_{а 2014} = 43/578,3=0,074;

Р_{а 2013} = 51/601,2= 0,085.

Рентабельність активів у компанії у 2013 році дорівнює 0,07 а у 2014 дорівнює 0,074, у 2015 році - 0,085. Тобто з 1 грн., авансованої на формування активів, компанія отримує більші прибутки.

2.2. Рентабельність власного капіталу

(2.3.5)

Р _{в.к. 2013} = 38/483,1= 0,078;

Р _{в.к. 2014} = 43/492,7 = 0,087;

Р _{в.к. 2015} = 51/499,3 = 0,1;

Отже, рентабельність власного капіталу у 2013 році дорівнює 0,078, у 2014 році- 0,087 ,а у 2015 році - 0,1.

2.3. Рентабельність за реалізованою продукцією

(2.3.6)

Р _{рп 2013} = 38/1198 = 0,03;

Р _{рп 2014} = 43/1053 = 0,004;

Р _{рп 2015} = 51/1083 = 0,047.

Вищеобраховані показники занесемо до таблиці 2.3.3.

Таблиця 2.3.3.Показники рентабельності

Показники	Стан показника	Абсолютне відхилення	Тенденції до Змін
	2013	2014	2015
				2014/ 2013	2015/ 2014
Рентабельність активів	0,07	0,074	0,085	0,004	0,011	Зростання
Рентабельність власного капіталу	0,078	0,087	0,1	0,009	0,013	Зростання
Рентабельність за реалізованою продукцією	0,03	0,04	0,047	0,01	0,007	Зростання

Проаналізувавши узагальнені дані можемо зробити висновок, що усі показники за підсумком трьох років схильні до тенденції зростання. У 2015 році підприємство отримало прибуток і тоді рентабельність активів досягла максимального значення - 0,085, рентабельність власного капіталу 0,087 у 2014 році, а рентабельність за реалізованою продукцією 0,047 у 2015 році.

3. Показники фінансової стійкості:

3.1. Коефіцієнт автономії

(2.3.7)

К _{авт. 2013} = 483,1/561,2 = 0,86;

К _{авт. 2014} = 492,7/557,2 = 0,88;

К _{авт. 2015} = 499,3/571 = 0,87.

Отож, хоча коефіцієнт автономії зменшився на 0,01 у значенні за 2015 рік, але у 2014 році він становив 0,88.

Зменшення коефіцієнту автономії свідчить про зменшення платоспроможності компанії.

Ці показники є більшими нормативного значення 0,5 і в поточному і в попередньому році.

3.2. Коефіцієнт фінансової залежності

(2.3.8)

К _ф.з.2013 = 561,2/483,1=1,16;

К _ф.з.2014 = 557,2/492,7= 1,13;

К _ф.з.2015 = 571/499,3=1,14.

У 2013 році коефіцієнт фінансової залежності досягнув максимального значення - 1,16.

Даний коефіцієнт є оберненим до попереднього.

3.3. Коефіцієнт фінансової стійкості



(2.3.9)

К _{ф.с. 2013} = (483,1+0)/561,2 = 0,86;

К _{ф.с. 2014} = (492,7+0)/557,2 = 0,88;

К _{ф.с. 2015} = (499,3+0)/571 = 0,87.

У 2014 році підприємство було найбільш фінансово стійким з показником 0,88.

Показник відхилявся з невеликою різницею у 2013 році(0,02) та 0,01 у 2015 році.

Занесемо дані до таблиці 2.3.4.

Таблиця 2.3.4. Показники фінансової стійкості

Показники	Стан показника	Абсолютне відхилення	Нормативне значення
	2013	2014	2015
				2014/ 2013	2015/ 2014
Коефіцієнт автономії	0,86	0,88	0,87	0,002	-0,01	0,5
Коефіцієнт фінансової залежності	1,16	1,13	1,14	-0,03	0,01	2
Коефіцієнт фінансової стійкості	0,86	0,88	0,87	0,02	-0,01	0,85-0,9

4. Показники ділової активності:

4.1. Оборотність активів

(2.3.10)

О_а²⁰¹³=61,7/541,2=0,11;

О_а²⁰¹⁴=72,9/578,3=0,12;

О_а²⁰¹⁵=45/601,2=0,075.

Зменшення оборотності активів означає, що у 2015 році зменшилась кількість грошових одиниць реалізованої продукції з кожної грошової одиниці активів.

4.2. Фондовіддача

(2.3.11)

Ф_в²⁰¹³=61,7/121,9=0,5;

Ф_в²⁰¹⁴=72,9/137,1=0,53;

Ф_в²⁰¹⁵=45/127,5=0,35;

З розрахунку фондовіддача видно, що у 2015 році готової продукції було виготовлено найменше з розрахунку на одиницю основних виробничих фондів.

4.3. Оборотність запасів

(2.3.12)

О _{з 2013} = 2836/1671=1,7;

О _{з 2014} =2567/1563=1,64;

О _{з 2015} =2691/1613=1,66.

У таблиці 2.4.5 узагальнимо розрахунки показників ділової активності.

Таблиці 2.3.5 Показники ділової активності

Показники	Стан показника	Абсолютне відхилення	Тенденції до змін
	2013	2014	2015
				2014/ 2013	2015/ 2014
Оборотність активів	0,11	0,12	0,075	0,01	-0,045	Спадання
Фондовіддача	0,5	0,53	0,35	-0,03	-0,18	Спадання
Оборотність запасів	1,7	1,64	1,66	-0,06	0,02	Зростання

На рис. 2.4.3 зобразимо динаміку цих показників.



Рис. 2.4.3 Динаміка показників ділової активності

Отож, провівши обрахунки показника ділової активності видно, що показник оборотності активів у 2015 році досягнув найменшого значення, максимального - у 2014 році.

Збільшення показника фондовіддачі свідчить про відносне зменшення виробничих запасів і незавершеного виробництва.

У цілому, чим вище показник оборотності матеріальних запасів, тим менше коштів зав'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних активів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні активи й тим стійкіше економічне становище підприємства.

2.3.4 Аналіз управління персоналом

Саме з появою управління персоналом як спеціалізованої діяльності в системі сучасного менеджменту пов'язане становлення кадрового менеджменту, що поступово інтегрує і трансформує сформовані форми кадрової роботи. Важливим етапом цього процесу стали асиміляція ідей системного підходу, розробка різних моделей організації як системи - не тільки функціонуючої, але і такої, що розвивається, - на основі яких сформувався новий підхід у кадровому менеджменті - управління людськими ресурсами.

Сучасні умови діяльності підприємств пред'являють якісно нові вимоги до менеджерів з персоналу, обумовлюють необхідність більш високої інтенсивності їхньої праці, уміння цінувати час, володіти комплексом організаційних і психологічних якостей, забезпечувати творчий підхід до роботи.

Разом з тим, в Україні склалася ситуація, коли управлінню персоналом не приділяється достатньо уваги, технологія розробки і прийняття кадрових рішень є недосконалою і науково необґрунтованою, у більшості випадків відсутня орієнтація на досягнення соціальної ефективності в управлінні персоналом. Це пов'язано з існуванням ряду проблем в області управління персоналом на підприємствах.

Так, служби управління персоналом на підприємствах мають, як правило, низький організаційний статус і розглядаються як допоміжний, обслуговуючий підрозділ з вузьким спектром виконуваних функцій.

Трудові ресурси - це штатні кваліфіковані працівники з певною професійною підготовкою, які мають спеціальні знання, трудові навички чи досвід роботи у вибраній сфері.

Основним завданнями аналізу є:

1.Вивчення та оцінювання забезпечення підприємства і його структурних підрозділів в цілому, а також за певними професіями;

2.Визначення і вивчення показників плинності;

3.Виявлення резервів персоналу для повного та ефективного використання.

Склад і структуру персоналу ПАТ «Поворське ремонтно-транспортне підприємство» подано у таблиці 2.4.1

Таблиця 2.4.1 Структурно-динамічний аналіз персоналу на ПАТ «Поворське ремонтно-транспортне підприємство»

Показник	Роки	Відхилення	Структура,%	Відхилення
		+(-)	%		+(-)	%
	2013	2014	2015	14/ 13	15/ 14	14/ 13	15/ 14	2013	2014	2015	14/ 13	15/ 14	14/13	15/14
Усього персонал:	140	134	130	-6	-4	95,7	97	100	100	100	-	-	-	-
Навчально-виробничий персонал:	133	128	125	-5	-3	96,2	97,6	95	94,5	94,1	-0,5	-0,3	99,4	99,5
-робітники	68	66	63	-2	-3	97,05	95,4	51,1	49,3	48,5	-1,8	-3,5	96,5	98,3
службовці	28	27	27	-1	-	96,4	-	20	19,8	19,4	-0,2	-0,4	99	97,9
спеціалісти	24	23	22	-1	-1	95,8	95,6	17,1	16,8	16,6	-0,3	-0,2	98,2	98,8
керівники	13	12	11	-1	-1	92,3	91,6	9,3	8,9	8,6	-0,4	-0,3	95,7	96,6
Персонал, який зайнятий в непромисловій сфері	7	6	5	-1	-1	85,7	83,3	5	4,5	3,8	-0,5	-0,7	90	84,4

Отже, зменшилась кількість працівників кожної категорії, всього кількість персоналу у звітному році зменшилась на 5 осіб. Враховуючи,що лише на 1 людину менше стало персоналу,який зайнятий в непромисловій сфері,випливає те,що кількість навчально-виробничого персоналу зменшилась на 5 осіб.