Діагностика інноваційного розвитку ДП "Ємільчинське лісове господарство"

0,08

3

0,24

4

0,32

5

0,40

3

0,24

Чутливість до інфляції

0,10

3

0,30

3

0,30

4

0,40

4

0,40

Галузева рентабельність

0,05

4

0,20

5

0,25

5

0,25

4

0,20

Соціальне середовище

0,15

5

0,75

4

0,60

5

0,75

3

0,45

Загроза появи продуктів-замінників

0,10

3

0,30

4

0,40

5

0,50

4

0,40

Купівельна спроможність

0,15

5

0,75

4

0,60

5

0,75

3

0,45

Еластичність цін

0,12

3

0,36

3

0,36

5

0,60

5

0,60

Доступ до джерел сировини

0,10

4

0,40

5

0,50

5

0,50

5

0,50

Бар'єри входу і виходу з галузі

0,05

4

0,20

3

0,15

4

0,20

3

0,15

Сумарна зважена оцінка

1,00

38

3,90

40

3,98

47

4,75

40

3,69

Фактори, що визначають конкурентну позицію

Відносна доля ринку

0,15

4

0,60

4

0,60

3

0,45

3

0,30

Імідж організації

0,10

5

0,50

5

0,50

5

0,50

3

0,30

Рівень використання потужностей

0,15

5

0,75

5

0,75

5

0,75

3

0,45

Кваліфікованість персоналу

0,15

5

0,75

5

0,75

5

0,75

4

0,60

Маркетингова політика

0,12

3

0,36

3

0,36

4

0,48

3

0,36

Витрати

0,05

4

0,20

3

0,15

5

0,25

3

0,15

Система якості

0,15

5

0,75

5

0,75

4

0,60

4

0,60

Ступінь освоєння технології

0,13

5

0,65

4

0,52

5

0,65

3

0,39

Сумарна зважена оцінка

1,00

36

4,56

34

4,38

36

4,43

26

3,15

Джерело: розроблено автором на основі власних досліджень.

Тепер надамо оцінку отриманим значенням параметрів, сформувавши таблицю 2.16.

Таблиця 2.16

Оцінка отриманих значень привабливості галузі та конкурентних позицій

Вид продукції	Конкурентна позиція	Привабливість галузі
Столярні вироби	Високі	Висока
Євро піддони	Високі	Висока
Техсировина дубова	Високі	Висока
Ламель	Середні	Висока

Джерело: розроблено автором на основі власних досліджень.

Заключним етапом є побудова самої матриці, на якій відкладаємо значення привабливості галузі та конкурентній позиції по кожному виду продукції.

Рис. 2.2. Матриця McKinsey для ДП «Ємільчинське лісове господарство»

Джерело: розроблено автором на основі власних досліджень.

Для такої продукції, як столярні вироби і євро піддони результат аналізу показав, що необхідно утримувати лідерство або посилювати лідерство на ринку на дані групи продукції, а продукції техсировина дубова і ламель не вистачає фінансування, тож потрібно інвестувати у цю групу продукції більше коштів.

Отже, для підприємства є вигідним розвивати та активно інвестувати в розвиток таких видів продукції як столярні вироби та євро піддони. Дані галузі володіють достатньою привабливістю та компанія має на них певні сформовані конкурентні переваги, входить до лідерів або знаходиться на шляху до цього. Розвиток можливий за рахунок товарної та територіальної диверсифікації, вдосконалення продукту, підвищення її конкурентоспроможності за рахунок інноваційних технологій.

5. SPACE-аналіз

Нині для оцінювання стратегічного положення підприємства усе частіше використовується SPACE-аналіз (Strategic Position and Action Evaluation). Це -- комплексний метод, призначений для оцінювання ситуації та вибору стратегій. Його привабливість пояснюється також і тим, що дає можливість проаналізувати наявну стратегію організації навіть тоді, коли вона існує у неявному вигляді. Річ у тім, що підприємство завжди має певну стратегію, вона складається несвідомо, а тому, як правило, не обґрунтована належним чином. Більш того, керівники іноді приймають рішення, що суперечать їй, витрачаючи час та гроші на боротьбу «із самим собою», тоді як потрібно скористатися прийомами й методами стратегічного аналізу та управління.

Автори методу SPACE-аналізу пропонують застосовувати багатокритеріальний підхід, який дозволяє здійснювати ідентифікацію, пошук репрезентативної вибірки характеристик, їх об'єднання у групи, присвоєння їм конкретних оцінок (вагових коефіцієнтів) у межах присвоєної шкали 

У SPACE-аналізі виокремлюють чотири групи системних критеріїв оцінювання організації:

економічний потенціал (або «фінансова сила»);

конкурентні переваги;

привабливість галузі (бізнес-напрямку);

стабільність середовища (зовнішні умови бізнесу).

При формуванні критеріїв оцінки слід брати до уваги специфіку конкретного підприємства, завдання, що стоять перед ним, його виробничі можливості, а також прийняту на підприємстві систему орієнтирів і цінностей. Вибір критеріїв, їх оцінка та визначення рекомендованої стратегії вимагають ґрунтовних знань як методології стратегічного аналізу, так і специфіки галузі та бізнесу підприємства. Тому для аналізу за методом SPACE потрібно залучати висококваліфікованих експертів із числа внутрішніх або зовнішніх консультантів.

Визначимо оцінки виділених показників по кожній групі факторів, оформивши дані у таблиці 2.17.

Таблиця 2.17

Визначеня складових для побудови матриці SPACE-аналізу

Внутрішня стратегічна позиція	Зовнішня стратегічна позиція
Економічний потенціал (EP)або Фінансова сила (FS)	Стабільність середовища (ES)
Фактори	Показник	Оцінка	Вага	Сума оцінки	Фактори	Показник	Оцінка	Вага	Сума оцінки
1	Платоспроможність підприємства	3	0,20	0,60	1	Політична стабільність	2	0,20	0,40
2	Обсяг заборгованості	4	0,10	0,40	2	Стабільність цін на ринку	3	0,25	0,75
3	Рентабельність капіта-лу	3	0,30	0,90	3	Ступінь залежності галузі	5	0,15	0,75
4	Можливість одержан-ня кредитів	4	0,25	1,00	4	Вплив науково-технічного прогресу на розвиток га-лузі	4	0,15	0,60
5	Норма прибутковості	4	0,15	0,60	5	Стабільність зв'язків з партнерами	5	0,25	1,25
Усього	3,35	Усього	3,75
Конкурентні переваги (CA)	Привабливість галузі (IS)
Фактори	Показник	Оцінка	Вага	Сума оцінки	Фактори	Показник	Оцінка	Вага	Сума оцінки
1	Структура асортимен-ту продукції	4	0,25	1,00	1	Рівень привабливості га-лузі	5	0,15	0,75
2	Цінова політика	4	0,20	0,80	2	Рівень конкуренції	5	0,15	0,75
3	Рівень розвитку мар-кетингу	3	0,15	0,45	3	Стадія життєвого циклу галузі	4	0,20	0,80
4	Якість продукції	4	0,25	1,00	4	Стабільність прибутків	4	0,25	1,00
5	Наявність кваліфіко-ваних працівників	3	0,15	0,45	5	Середня норма прибутку	4	0,25	1,00
Усього	3,70	Усього	4,30

Джерело: розроблено автором на основі власних досліджень.

Тепер необхідно нанести визначені показники в системі координат (рис. 2.3). Також необхідно визначити координати вектора розвитку, які обчислено нижче, і відкласти його, щоб з'ясувати яку стратегію необхідно обрати в подальшому для підприємства.

Координати вектора розвитку:

x = IS - CA = 0,60

y = EP - ES = -0,40

Рис.2.3. Матриця SPACE-аналізу для ДП «Ємільчинське лісове господарство»

Джерело: розроблено автором на основі власних досліджень.

Згідно з рекомендаціями, отриманими за допомогою методу SPACE, ДП «Ємільчинське лісове господарство» повинне дотримуватись конкурентної стратегії, тобто намагатися отримувати стійкі конкурентні переваги шляхом конкурентної боротьби, задовольняти різноманітні та мінливі потреби споживачів краще, ніж це роблять конкуренти. Становище підприємства на ринку дає змогу активно інвестувати кошти у розвиток, намагаючись збільшити свою частку ринку.

РОЗДІЛ ІІІ. ДІАГНОСТИКА РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДП «ЄМІЛЬЧИНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

3.1 Заходи розвитку інноваційної діяльності у ДП «Ємільчинське лісове господарство»

У нестабільному зовнішньому середовищі підприємства повинні спрямовувати свої зусилля на утримання конкурентної позиції на ринку. За таких умов вони змушені постійно шукати нові, більш ефективні методи господарювання, відшукувати наявні резерви розвитку, знаходити нові ринки збуту власної продукції, а також постійно працювати над розробкою та впровадженням різноманітних інновацій, які зможуть забезпечити виживання підприємства в умовах конкурентної боротьби. Тому з метою ефективного функціонування підприємств і забезпечення їх конкурентоспроможності необхідно якісно розвивати інноваційний потенціал. При цьому саме максимізацію інноваційної складової можна вважати умовою сталого розвитку підприємства в сучасних умовах, що вимагає від вітчизняних суб'єктів господарювання приділяти велику увагу управлінню власним інноваційним потенціалом [35,c.126] .

Важливу роль у підвищенні інноваційної діяльності підприємства відіграє вибір і реалізація відповідної стратегії інноваційного розвитку підприємства. Для цього потрібна інформація щодо величини інноваційної діяльності та рівня її використання. Моніторинг та оцінка рівня інноваційної діяльності є актуальним завданням, оскільки її розв'язання дає змогу приймати стратегічні й тактичні рішення щодо інноваційного розвитку підприємства й розвитку його стійких конкурентних переваг.

Необхідно обов'язково враховувати той факт, що розкриття інноваційної діяльності наштовхується на подолання зовнішніх бар'єрів, які можна охарактеризувати як інноваційний клімат. Інноваційний клімат можна розглядати як всі фактори зовнішнього середовища, що впливають на інноваційний потенціал підприємства, а саме:

- можливості для виробництва нових або поліпшених видів продукції або послуг;

- можливості для зміни соціальних відносин на підприємстві (кадрові інновації);

- можливості для розробки нових методів управління (управлінські інновації);

- можливості для створення нових механізмів просування продукції на ринок (ринкові інновації);

- можливості придбання ноу-хау, патентів;

- законодавча база, низька ставка рефінансування, пільгове оподатковування;

- взаємодія влади й бізнесу;

- практика комерціалізації технологій тощо.

Щодо впливу на інноваційну діяльність підприємства внутрішніх факторів, слід зазначити, що процеси управління інноваційною діяльністю значно залежать від інноваційної культури підприємства. Під інноваційною культурою слід розуміти міру сприйнятливості підприємства до нововведень, досвід впровадження нових проектів, політику менеджменту в області інновацій, відношення персоналу до інновацій. За участю інноваційної культури можна реально досягти прискорення й підвищення ефективності впровадження нових технологій і винаходів, реальної протидії бюрократичним тенденціям, сприяння розкриттю інноваційного потенціалу особистості тощо.

Входження України до групи держав, в яких домінує інноваційний шлях розвитку, потребує залучення фінансових і кадрових ресурсів, збільшення долі інноваційної продукції в обсязі промислового виробництва підвищення інноваційної активності підприємств. Аналіз джерел фінансування інноваційних заходів підприємств України за останні роки засвідчив, що із загальної суми використаних на інноваційні цілі фінансових ресурсів майже 60-70% становили власні кошти підприємств, фінансування з державного бюджету дорівнювало приблизно 2-4%, кредитні ресурси становили 2-3%, кошти інвесторів - 1-2%. Як видно з наведених даних, основним таким джерелом є власні кошти суб'єктів господарювання, і стає очевидним, що у майбутньому слід спиратися саме на них. Висока ризикованість інноваційних проектів зумовлює низьку частоту коштів інвесторів і кредитних ресурсів.

До головних перешкод на шляху активізації інноваційного процесу на ДП «Ємільчинське лісове господарство» можна віднести:

Дефіцит фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень і впровадження інноваційних розробок.

Недосконалість нормативно-правової системи регулювання і стимулювання інноваційної діяльності.

Невідповідність корпоративної структури, яка формується в Україні, головним вимогам інноваційного розвитку та ін.

Однак найголовнішою перешкодою стала практика ігнорування законодавства або призупинення дії стаатей законів, які стосувалися фінансування інноваційної діяльності. Це значною мірою нівелювало позитивний потенціал напрацьованої нормативної бази, а відтак не заохочує корпоративний сектор до здійснення інноваційних проектів [41, 68-75].

Так, для підприємств, які тільки розпочинають або відроджують інноваційну діяльність, повинна бути впроваджена система специфічних заходів різнобічної підтримки і, насамперед, поліпшення фінансового забезпечення. Окрім таких загальновідомих методів, як встановлення податкових знижок, надання пільгових кредитів, використання прискорених методів амортизації обладнання тощо, доцільно впровадити систему державних гарантій і страхування інноваційної діяльності, грантів, розробити та задіяти механізми технічної підтримки і передачі у користування приватних підприємств державних технологій і ноу-хау (що призведе до зниження витрат). Особлива увага має бути приділена залученню коштів приватних інвесторів для фінансування інноваційної діяльності. При цьому інвестор і підприємство, з одного боку, розділяють ризики від невдачі, з іншого - поєднають свої зусилля, щоб збільшити вірогідність успіху. Як пряма державна підтримка, так і сприяння залученню приватних (у тому числі іноземних) ресурсів можуть бути оптимально реалізовані в межах відповідних державних програм.

Залучення коштів приватних інвесторів є дуже складним, оскільки теперішні власники не зацікавлені у перерозподілі прав власності чи управління. Ефективним є формування стратегічних альянсів у сфері інноваційної діяльності підприємств, у тому числі з іноземними партнерами. При створенні таких альянсів роль держави може бути досить значною, наприклад, альянси за участю державних чи частково державних підприємств. Отже, державні програми підтримки підприємств-інноваторів мають розроблятися і реалізовуватися у погодженні з іншими напрямами державної політики.

Для збільшення обсягів фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств необхідно вирішити цілу низку проблем становлення інноваційного сектора в Україні: комерціалізація інноваційної продукції (доведення інноваційних розробок до практичного використання потребує додаткових коштів на великий проміжок часу); надвисокі ризики інноваційної діяльності; нецільове та неефективне використання фінансових ресурсів, спрямованих на підтримку інноваційної діяльності (насамперед, державними установами); спекулятивне використання державних пільг (наприклад, венчурними структурами) тощо.

Отже, фінансування інноваційної діяльності підприємств виступає основою науково-технічного прогресу й технологічної модернізації виробничих потужностей і зміцнення їх конкурентних позицій на вітчизняному та світовому ринку. Однак фінансування інноваційної діяльності підприємств здійснюється переважно за рахунок власних коштів. Державне фінансування та підтримка дуже мізерні. Тому для оптимізації інноваційної діяльності ДП «Ємільчинське лісове господарство» необхідно впровадити наступні заходи:

- Екологізація виробництва, стимулювання діяльності, спрямованої на збереження довкілля.

Збільшення витрат на підготовку фахівців високого класу, тренінги, курси.

Мотивація працівників до інноваційної діяльності.

Розширення джерел фінансування.

Політика підприємства повинна мати інноваційну спрямованість.

Тісне співробітництво з іноземними підприємствами, обмін досвідом.

Реалізація запропонованих напрямів активізації інноваційної діяльності на досліджуваному підприємстві дасть змогу значно підвищити рівень інноваційної активності підприємства, стабілізувати прискорений процес оновлення виробництва, ефективно використовувати внутрішні і залучені зовнішні інвестиції і інноваційну діяльність.

В свою чергу, дотримання зазначених вище пріоритетів розвитку інноваційного потенціалу як на рівні держави, так і на рівні окремих компаній повинні забезпечити активізацію інноваційної діяльності вітчизняних підприємств, поширення інновацій в усіх сферах національної економіки, а отже, - формування інноваційної моделі розвитку конкурентоспроможності України. Вітчизняні підприємства мають спрямувати свої зусилля на інноваційний шлях розвитку, в першу чергу - на вдосконалення власних інноваційних потенціалів. Адже саме інноваційний розвиток може забезпечити захоплення стійких позицій на світовому ринку як вітчизняними підприємствами, так і нашою державою в цілому.



3.2 Впровадження інноваційних технологій лісосировини

Деревина є особливим матеріалом, а як конструкційний матеріал, на відміну від інших (метал, пластик, скло, цегла тощо) вона найбільш пристосована до біосистеми людини, до задоволення її культурних, естетичних та екологічних потреб. Вона також є приязним для людини матеріалом оскільки має схожу природу з тканинами тіла. Наприклад, має вади будови і, навіть схожі симптоми «захворювань» судин - як-то колапсанатомічних елементів, що виникає під час некваліфікованого висушуванняпилопродукції. Деревні ресурси досить швидко, порівняно з корисними копалинами, відновлюються і, для країн, що мають великий лісовий фонд, вони можуть замінювати традиційні джерела постачання енергії, що сприяєенергетичній безпеці.

Деревина - порівняно твердий і міцний волокнистий матеріал, прихована корою основна частина стовбурів, гілок і коренів дерев і чагарника. Складається з незліченних трубковідних клітин з оболонками в основному з целюлози, міцно зцементованих пектати кальцію і магнію в майже однорідну масу. У природному вигляді використовується в якості будівельного матеріалу і палива, а в роздрібненому і хімічно обробленому вигляді - як сировина для виробництва паперу, деревноволокнистих плит, штучного волокна. Деревина була одним з головних чинників розвитку цивілізації і навіть у наші дні залишається одним з найважливіших для людини видів сировини, без якого не могли б обійтися багато галузей промисловості.

Важко назвати яку-небудь галузь народного господарства, де деревина не використовувалася в тому чи іншому вигляді, і перерахувати різноманітні вироби, в які деревина входить складовою частиною. За обсягом використання і різноманітності застосування в народному господарстві з деревиною не може зрівнятися жоден інший матеріал.

Деревину застосовують для виготовлення меблів, столярно-будівельних виробів. З неї роблять елементи мостів, суден, кузовів, вагонів, тару, шпали, спортивний інвентар, музичні інструменти, сірники, олівці, папір, предмети побуту, іграшки, сувеніри. Натуральну або модифіковану деревину застосовують у машинобудуванні і гірничорудної промисловості; вона є вихідною сировиною для целюлозно-паперової промисловості, виробництва деревних плит.

Широкому використанню деревини сприяють її високі фізико-механічні якості. Добре обробляється. А також ефективні способи зміни окремих властивостей деревини шляхом хімічної і механічної обробки. Деревина легко обробляється, має малу теплопровідність, досить високу міцність, при невеликій масі хорошу опірність ударним і вібраційним навантаженням, в сухому середовищі довговічна. Деревина з'єднується кріпильними виробами, міцно склеюється, зберігає гарний зовнішній вигляд, на неї добре наносяться захисно-декоративні покриття. Разом з тим деревина має недоліки: вона схильна до горіння і загнивання, руйнування від дії комах і грибів, гігроскопічна, внаслідок чого може розбухати і піддаватися усушці, викривлення і розтріскування. Крім того, деревина має вади біологічного походження, які знижують її якість. Щоб використовувати деревину, треба знати її властивості, будова і пороки.

Деревообробна галузь не є вузькою та одноплановою, як здається наперший погляд. Вона включає в себе досить широкий спектр діяльності,

починаючи від зберігання спиляної деревини - круглого лісу, де виникаютьспецифічні проблеми, а саме організація захисту від гниття та біопошкоджень, підготовка сировини для розпилювання - обкорування, сортування за якістю та розмірами тощо.

В даний час склалися основні напрями використання низькоякісної деревини та відходів лісозаготівель.Алена даний час, не в повній мірі вирішена проблема утилізації низькосортної деревини. Адже деревина, яка не розглядається для подальшої переробки та виготовлення товарної продукції - цінна природна сировина, яка може задовольнити потреби ряду галузей економіки. Тому необхідно розробляти нові і впроваджувати вже наявні способи переробки низькоякісної деревини. До них відносяться:

використання стовбурної деревини в якості виробної (кілки, жердини, підпірки);

переробка в пакувальну стружку;

виготовлення штукатурної дранки, вінків, щитів, (для затримування снігу, влаштування навісів, запруд і т. п.);

отримання з деревини листяних порід гетероциклічного альдегіду-фурфуролу;

переробка в тріску - основний напрямок використання низькоякісної деревини.

Технологічна тріска досить широко використовується в різних галузях. При вологості не менше 40% вона може служити сировиною в целюлозно-паперовій і деревообробній промисловості для виробництва тарного картону, технічних сортів паперу, ДВП і ДСП. Тріскою можна засипати дренажні траншеї, утеплювати траси каналів і траншей, зміцнювати укоси каналів, закладати її в грунт. Тріску можна застосовувати в якості фільтруючого матеріалу при спорудженні дренажних систем. При переробці технологічної тріски енергохімічної шляхом отримують кислоти, спирти, альдегіди, ефіри, смолу, вугілля, газ. Дослідження показали, що тріска з деревини берези, а також подрібнена чагарникова рослинність вільхи та ліщини може служити органічним наповнювачем при виробництві арболіта для промислових приміщень. Технологічна тріска знайшла застосування в гідролізниму виробництві [48, 487].

Тонкомірна (кормова) тріска використовується в якості кормової добавки, а також для підстилки тваринам і птиці та для приготування компостів. Кускова тріска (21-100 мм) призначена для спалювання в котельних установках, квартирних печах і промислових топках. У цих же цілях застосовують енергетичну тріску (довжина волокна 3-6 мм) в брикетованих вигляді без додавання зв'язувальних речовин. За даними французьких фахівців, з 1 га площікущових насаджень в середньому можна отримувати до 10 т енергетичної тріски, що при її спалюванні еквівалентно 2700 л рідкого палива.

Досить ефективне виробництво паливного брикету з подрібненої деревини на мобільних установках. Такий брикет може стати експортним товаром, альтернативою газу і вугіллю і буде цілком конкурентоспроможним в регіонах, що зазнають постійний дефіцит в енергоносіях.

Проте в даний час об'ємробіт, виконати практично не можливо, що пояснюється, насамперед, відсутністю сучасної спеціалізованої техніки, оскільки наявні машини морально застаріли і сильно зношені. Тому багато операцій виконуються із залученням ручної праці на досить низькому рівні. Щоб докорінно змінити ситуацію, що склалася, необхідно в найближчій перспективі розробити безвідходні і екологічно безпечні технології з видалення чагарнику і дрібнолісся вздовж каналів і доріг з можливістю господарського використання деревини, а також створити спеціалізовані технічні засоби - універсальні, мобільні, надійні і доступні за ціною.

Необхідність створення на території області підприємств, переробних низькосортну деревину і укладення довгострокових орендних договорів - два основних напрямки, які повинні лягти в основу розвитку лісопромислового комплексу ДП «Ємільчинське лісове господарство»

На сьогоднішній день лісова промисловість займає значуще місце в економіці регіону.

На території області присутні всі види переробки лісу, виробництво штахет, ламелю,столярних виробів та інших видів продукції з дерева. Але, на жаль ситуація складається не кращим чином: за межі області вивозиться в основному кругляк, столярні вироби, штахети, цінні види деревини, а власна переробка низькосортної сировини практично не ведеться.



3.3 Розрахунок очікуваного ефекту від активізації інноваційної діяльності підприємства

Очікуваний ефект від активізації інноваційної діяльності підприємства полягатиме у впровадженні виробництва з переробки низькоякісної деревини,тобто технологічної тріски, яка використовується в різних галузях і може служити сировиною для сільського господарства.

Це дозволить не тільки підвищити властивості продукції, її корисність, а й вийти на нові для себе ринки збуту продукції, при чому ці заходи є сприятливими також і для навколишнього середовища,так як менше буде спалюватися низькоякісної деревини.

Для впровадження цієї інновації на підприємстві необхідно здійснити ряд витрат, що відображено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Кошторис впровадження інновації

Пункти витрат	Сума витрат, тис.грн.	Джерела фінансування
Проектні роботи	90	Власні кошти
Обладнання	2000	Власні кошти
Перекваліфікація персоналу	350	Власні кошти
Оборотні засоби	150	Кредити банків
Трансакційні витрати	10	Кредити банків
Інші витрати	40	Кредити банків
Всього	2650	-

Джерело: розроблено автором на основі власних досліджень.

Серед перелічених статей витрат на проект підприємство власними коштами може погасити проектні роботи (90 тис.грн.), закупівлю новітнього обладнання (2000 тис.грн.) та перекваліфікацію персоналу підприємства (350 тис.грн.).

Отже, ДП «Ємільчинське лісове господарство» потребує залучення інвестицій для впровадження інноваційних технологій внаслідок нестачі власного капіталу у вигляді отримання додаткових банківських кредитів - для покриття витрат на закупівлю оборотних засобів (150 тис.грн.), трансакційних (10 тис.грн.) та інших витрат (40 тис.грн.).

Для придбання інноваційного обладнання необхідно виділити з резервного капіталу 2000 тис.грн. Проектні роботи та перекваліфікацію персоналу підприємство також забезпечить власним капіталом.

Оскільки власних джерел коштів підприємству не вистачає, планується залучити необхідний капітал у вигляді зовнішнього кредиту розміром 200 тис.грн. під 20% річних.

Проведемо розрахунок виручки від реалізації продукції за три роки. Розраховані дані доцільно звести у таблицю 3.2.

Таблиця 3.2

Розрахунок виручки від реалізації низькоякісної сировини ДП «Ємільчинське лісове господарство»

Показник	2014 рік	2015 рік	2016 рік
Обсяги реалізації, т	300	600	900
Ціна, тис.грн/т	30	25	25
Виручка від реалізації, тис.грн.	9000	15000	22500

Дані таблиці свідчать, що кредит, який потрібний підприємству для втілення інноваційного проекту буде погашено протягом двох років, прибуток складе 3964 тис.грн. причому ним можна покрити витрати власних коштів підприємства на впровадження інновації у розмірі 2440 тис.грн.

А в останні два роки, внаслідок збільшення обсягів виробництва сума прибутку буде все більше і більше зростати. Усе це свідчить про доцільність впровадження запропонованого проекту, оскільки він значно підвищить прибутковість підприємства.

ВИСНОВОК

Ефективним способом конкурентної боротьби в ХХІ ст. є зростання підприємства внаслідок інноваційного розвитку, який передбачає активне впровадження результатів наукової діяльності у виробничо-комерційне використання. Розвиток економіки будь-якого типу визначається активністю інноваційних процесів, економічною ефективністю нововведень, тобто результативністю перетворення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт в інноваційний продукт, такий як нова техніка та прогресивні технології, які сприяють зменшенню собівартості продукції та підвищенню її конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках.

На даний момент в нашій державі спостерігається зовсім інша ситуація: замість високотехнологічної наукоємної продукції вітчизняний експорт здебільшого представлений напівфабрикатами низького рівня обробки та сировиною, що, у свою чергу, є найяскравішим доказом нераціонального використання природних багатств.

Досліджуване у даній курсовій роботі підприємство - ДП «Ємільчинське лісове господарство» займається веденням лісового та мисливського господарства, здійснює реалізацію лісопродукції як вітчизняним, так і іноземним споживачам. Співробітництво зі споживачами починається з укладення договорів, а поставки товарів здійснюються на основі замовлень. На чолі підприємства знаходиться директор, за згодою якого здійснюється підбір персоналу та його звільнення. Організаційна структура підприємства включає в себе головного лісничого та головного інженера, головних економіста, бухгалтера, механіка та замісника директора по охороні та захисту лісу, а також семи відділів: виробничого, лісового, планово-економічного, бухгалтерії, відділів реалізації, постачання та відділу ЗЕД. У виробничому відношенні конторі лісового господарства підпорядковані сім лісництв: Барашівське, Гартівське, Глумчанське, Жужельське, Ємільчинське, Королівське, Кочичинське з підсобним господарством ,та три цехи: нижній склад станції Жужель, нижній склад станції Яблунець і транспортний цех.

Аналізуючи фінансово-економічний стан ДП «Ємільчинське лісове господарство» було виявлено такі негативні явища у звітному році порівняно з попереднім:

зменшення коефіцієнта покриття на 2%;

2) зменшення рентабельності підприємства на 3,88%;

3) перевищення величини поточної заборгованості над величиною поточних активів;

4) зростання собівартості на 31,04%;

5) недостатність стійких джерел фінансування.

Аналізуючи напрями удосконалення інноваційної діяльності ДП «Ємільчинське лісове господарство» ,було запропоновано заходи , серед яких слід виділити заходи щодо зниження собівартості за рахунок підвищення кваліфікації персоналу, модернізації обладнання, приведення до норми ступеня витрат сировини та матеріалів, а також палива; підвищення якості продукції з метою розширення ринків збуту; оптимізація чисельності виробничого та управлінського персоналу; скорочення дебіторської заборгованості за рахунок надання відстрочки платежу, введення авансових платежів, ретельніший підбір партнерів та введення ефективної системи управління дебіторською заборгованістю. Важливим є також питання залучення інвестицій, причому як національних, так і закордонних, які мають бути спрямовані на усунення найбільш слабкого місця в діяльностіданого підприємства - виробничого фактору, шляхом оновлення парку виробничого обладнання, підвищення його продуктивності, економності що призведе до поліпшення конкурентоспроможності продукції.

У впровадження інноваційних технологій лісосировини потрібно ввести у виробництво виготовлення низькоякісної продукції - тріски,так як це не шкодить сільському господарсту, і є длянього корисним,тому що підприємство використовує тільки високоякісну сировину,а низькоякісна продукція просто спалюється завдаючи при цьому шкоди довкіллю -забруднюючи його.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александрова В. Прогнозування впливу інноваційних факторів на розвиток економіки України / В. Александрова , М. Скрипниченко, Л. Федуло-ва // Економіка та прогнозування. - 2007. - № 2. - С.9 - 26.

2. Андрійчук В. Г. Економіка підприємств агропромислового комплексу: підручник / В. Г. Андрійчук. - К. : КНЕУ, 2013. - 779 с.

3. Афанасьєв М. В.Стратегія підприємства: навч.-метод. посібник / М.В. Афанасьєв, Г. О. Селезньова. - Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2007. - 272 с.

4. Бачевський Б. Є. Потенціал і розвиток підприємства: навч.посібник / Б. Є. Бачевський. - К. : ЦУЛ, 2009. - 396 с.

5. Березін О. В. Стратегія підприємства: навч. посібник / О. В. Березін, М. Г. Безпарточний. - К. : Ліра-К, 2010. - 224с.

6. Бойчик І. М. Економіка підприємства: навч. посібник. - вид. 2-ге, доповн. і переробл. / І. М. Бойчик. - К. : Атіка, 2007. - 528 с.

7. Гречан А.П. Теоретичні засади визначення інноваційного потенціалу підприємства / А.П. Гречан // Економіка та держава. - 2005. - №7. - С. 34-37.

8. Гринько Т. Щодо інноваційного потенціалу як складової інноваційної активності підприємств / Т. Гринько // Економіст. - 2010. - №2. - С. 56-58.

9. Грабовецький Б. Є. Економічний аналіз: навч. посібник / Б. Є. Гра-бовецький. - К. : ЦУЛ, 2009. - 256 с.

10. Григорьев В.В., Федотова М.А. Оценка предприятий: теория и практика / Под ред. В.В. Григорьева. - М.: ИНФРА-М, 1997.

11. Давідов М. В. Шляхи організаційно-фінансового забезпечення іннова-ційного процесу на підприємствах України / М. В. Давідов // Актуальні Проблеми Економіки. - 2008. - № 4. - С. 130-134.

12. Економіка підприємств: підручник / Ф. В. Горбонос , Г. В.Черевко, Н. Ф. Павленчик, А. О. Павленчик. - К. : Знання, 2010. - 463 с.

13. Економічний аналіз: навч. посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток та ін.; за ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. - вид. 2-ге, перероб. і доп. - К. : КНЕУ, 2003. - 556 с.

14. 3агора Т. О. Економічна діагностика: навч. посібник. / Т. О. Загора. - К. : ЦУЛ, 2007. - 400 с.

15. Іванілов О. С. Економіка підприємства: підручник / О. С. Іванілов. - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 728 с.

16. Ілляшенко С. М. Стратегічне управління інноваційною діяльністю підприємства на засадах маркетингу інновацій / С. М. Ілляшенко. // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 12(114). - С. 137-139.

17. Кіндрацька Г. І. Економічний аналіз: теорія і практика: підручник / Г. І. Кіндрацька, М. С. Білик, А. Г. Загородній; за ред. проф. А. Г. Загороднього та ін. - Л. : “Магнолія Плюс”, 2006. - 428 с.

18. Клименко С. М. Управління конкурентоспроможністю підприємства: посібник / С. М. Клименко, О. С. Дуброва, Д. О. Барабась. - К. : КНЕУ, 2006. - 527 с.

19. Клівець П. Г. Стратегія підприємства /П. Г. Клівець.- К. : Академвидав, 2007. - 320 с.

20. Ковальчук І. В. Економіка підприємства: навч. посіб. / І. В. Ковальчук. - К. : Знання, 2008. - 679 с.

Размещено на Allbest.ru