Сумісництво і суміщення професій (посад)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• 1. Теоретичні основи визначення розширення зон обслуговування та суміщення професій
• 1.1 Сумісництво і суміщення професій (посад)
• 1.2 Укладення та припинення трудового договору про сумісництво та суміщення професій
• 1.3 Оплата праці при роботі за сумісництвом
• 2. Аналіз розширення зон обслуговування та суміщення професій на ПП "Лещишен Д.М."
• 2.1 Загальна характеристика ПП "Лещишен Д.М."
• 2.2 Аналіз чисельності персоналу на ПП "Лещишен Д.М."
• 2.3 Аналіз продуктивності праці на ПП "Лещишен Д.М."
• 3. Шляхи вдосконалення розширення зон обслуговування та суміщення професій на ПП "Лещишен Д.М."
• 3.1 Застосування доплат і надбавок за суміщення професій на підприємстві за нових економічних умов
• 3.2 Запровадження сучасних концепцій проектування праці на ПП "Лещишен Д.М."
• Висновки
• Перелік посилань

Вступ

Працівник має право реалізувати свою здатність до продуктивної і творчої праці шляхом укладання трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Законодавство про суміщення професій складалося поступово протягом багатьох років, що було пов'язано, насамперед, з тим, що така форма організації праці недостатньо була випробувана на практиці. Сумісництво та суміщення професій (посад) має велике соціальне та економічне значення. Головною метою укладення трудових договорів з умовою роботи про суміщення професій є більш ефективне використання трудових ресурсів і підвищення продуктивності праці.

Сумісництво передбачає виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. З працівником, який працює за сумісництвом, укладаються окремі трудові договори: за основною роботою і за сумісництвом.

На відміну від сумісництва, додаткова робота у порядку суміщення професій (посад) провадиться працівниками за одним трудовим договором, на одному підприємстві, в установі, організації поряд з основною роботою і в межах установленої тривалості робочого дня.

Суміщати професії (посади) дозволяється у випадках, коли працівник за своєю кваліфікацією може забезпечити якісне виконання як основної, так і додаткової роботи на одному й тому ж підприємстві.

Правові підстави, котрі дозволяють фізичним особам працювати на декількох підприємствах водночас, зазначені, зокрема, у частині другій статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Виходячи з цієї правової норми, а також враховуючи розуміння сумісництва, наведене в постанові Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03 квітня 1993 р. №245 (далі - Постанова №245) та в Положенні про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 р. №43 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 р. за №76; далі - Положення №43), слід зазначити, що поряд із сумісництвом у правовому полі України існує термін "суміщення". Працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника (ст. 105 КЗпП України).

При суміщенні професії (посади) на працівника оформляється наказ (ст. 105 КЗпП України), який є підставою для доплати за виконання додаткової роботи.

Отже, суміщати професії (посади) дозволяється у випадках, коли працівник за своєю кваліфікацією може забезпечити якісне виконання як основної, так і додаткової роботи на одному й тому ж підприємстві.

Мета курсової роботи полягає в обґрунтуванні теоретичних положень та розробленні практичних рекомендацій щодо вдосконалення розширення зон обслуговування та суміщення професій.

Досягнення вказаної мети передбачає вирішення наступних завдань:

- визначити суть сумісництва і суміщення професій (посад);

- обґрунтувати укладення та припинення трудового договору про сумісництво та суміщення професій;

- дослідити особливості оплати праці при роботі за сумісництвом;

- проаналізувати розширення зон обслуговування та суміщення професій на ПП "Лещишен Д.М."

- надати пропозиції щодо вдосконалення розширення зон обслуговування та суміщення професій на підприємстві.

Об'єкт дослідження - організація праці працівників підприємства.

Предметом дослідження обрано розширення зон обслуговування та суміщення професій на підприємстві.

Теоретичною та методологічною основою дослідження стали фундаментальні положення сучасної економічної теорії, наукові досягнення вітчизняних та зарубіжних вчених у сфері суміщення професій на підприємстві.

Інформаційну основу курсової роботи склали положення Конституції України, законодавчі та нормативні акти України з питань суміщення праці та багатоверстатного обслуговування, матеріали науково-практичних конференцій, наукових видань, звітність підприємства.

Обсяг основної частини курсової роботи становить 70 сторінок. Робота складається із вступу, трьох розділів, що містять 19 таблиць і 14 рисунків, висновків, переліку посилань з 20 найменувань, додатків.

1. Теоретичні основи визначення розширення зон обслуговування та суміщення професій

1.1 Сумісництво і суміщення професій (посад)

В умовах погіршення економічної ситуації та зниження рівня життя населення в Україні значно зросла кількість трудових договорів про сумісництво.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної роботи, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільній від основної роботи час на тому ж або на іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Для роботи за сумісництвом згоди власника за основним місцем роботи не потрібно. Разом з тим керівники державних підприємств спільно з профспілковим комітетом можуть встановлювати обмеження на сумісництво для працівників окремих професій і посад, зайнятих на важких, шкідливих і небезпечних роботах, додаткова робота яких може привести до несприятливих наслідків для стану здоров'я і безпеки виробництва [1].

Від роботи за сумісництвом слід відрізняти суміщення професій та вторинну зайнятість населення.

Суміщення професій (посад) - це виконання працівником поряд із своєю основною роботою, обумовленої трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією протягом встановленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни), якщо це економічно доцільно і не веде до погіршення якості продукції.

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення, наприклад, належать громадяни, які навчаються у деяких навчальних закладах. Ці громадяни мають право працювати у вільний від навчання час, що розглядається як вторинна зайнятість. Ця робота не вважається сумісництвом і теж виконується за трудовим договором [2].

Трапляються випадки, коли працівнику доводиться доручати виконання додаткових обов'язків у зв'язку з появою вакантної посади: або через звільнення працівника, або через введення до штатного розпису нової посади. Виконання додаткових обов'язків можливе двома способами:

1) суміщення професій (посад) - виконання додаткового обсягу робіт за кількома спеціальностями або на кількох посадах, передбачених штатним розписом;

2) розширення зони обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт) - виконання працівником додаткового обсягу робіт за однією й тією ж професією або посадою.

В обох випадках покладення на працівника додаткових обов'язків оформляється шляхом видання відповідного наказу керівника підприємства із зазначенням розміру доплати. Знову ж таки при зміні істотних умов праці, а саме: введення суміщення професій (посад) та розширення зони обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт) слід враховувати таке. Як зазначає Мінпраці в листі від 08.08.2005 №06-2/196: "Право власника розширити коло обов'язків працівника обмежене. Для цього існує лише два варіанти [3]:

1) або отримати згоду працівника;

2) або (за наявності підстав) використовувати порядок, встановлений частиною третьою статті 32 КЗпП" (попередити не пізніше як за 2 місяці).

На підставі частини першої ст. 105 КЗпП працівникам, які виконують поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) провадиться доплата за суміщення професій (посад). В частині другій ст. 97 КЗпП вказано, що умови запровадження та розміри доплат встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Для виконання роботи за вакантною посадою можна залучати працівників підприємства іншим способом. Цим способом виконання додаткових обов'язків працівником є розширення зони обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт).

Під розширенням зони обслуговування або збільшенням обсягу виконуваних робіт слід розуміти виконання працівником разом зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткового обсягу робіт за однією і тією ж професією або посадою.

Із цього випливає основна відмінність зазначеного способу виконання додаткових функцій від суміщення професій (посад). Дійсно, якщо, зазначаючи про суміщення професій (посад), мається на увазі виконання додаткового обсягу робіт за декількома спеціальностями або на декількох посадах, передбачених штатним розписом, то розширення зони обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт) припускає, що виконання працівником додаткових функцій відбувається в межах однієї професії (посади) [4].

У всьому іншому ці два способи покладання додаткових обов'язків на працівника нічим не відрізняються.

Покладання на працівника підприємства додаткових обов'язків у разі розширення зони обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт) оформляється шляхом видання відповідного наказу керівника. За розширення зони обслуговування (збільшення обсягу робіт), так само як і за суміщення професій (посад) проводиться доплата.

Проаналізуємо відмінності між сумісництвом та суміщенням на комерційному підприємстві .

В таблиці 1.1 наведені відмінності між сумісництвом та суміщенням [5].

Основні характеристики кожного зі способів виконання додаткових обов'язків подано у таблиці 1.2 [6].

Таблиця 1.1 - Відмінності між сумісництвом та суміщенням

Сумісництво	Суміщення
Умови роботи
1	2
Сумісництво може бути як внутрішнє, так і зовнішнє. При внутрішньому сумісництві робота виконується на тому самому підприємстві. При зовнішньому сумісництві робота виконується на іншому підприємстві чи в ФОП	Робота виконується на тому самому підприємстві
Час виконання роботи
У вільний від основної роботи час, поза межами робочого часу по основному місцю роботи.	У той самий проміжок робочого часу, що відведений для основної роботи
Відображення в табелі обліку використання робочого часу
Робота за сумісництвом табелюється	Суміщення являється доплатою і в табелi не відображається
Відображення у внутрішній документації підприємства
Видається наказ про прийняття працівника на роботу за сумісництвом. Встановлюється графік роботи. Праця за сумісництвом відображається в табелі обліку робочого часу за межами основної роботи. Наприклад,10 квітня 2012р. за основним місцем роботи працівник відпрацював 8 годин та за сумісництвом 3.	Видається наказ про допущення працівника до роботи за суміщенням професій (посад). Праця за суміщенням професій (посад) не відображається в табелі обліку робочого часу. Відпрацювавши встановлену норму часу за місяць працівник може отримати 2 оклади. Оклад вставлений йому та оклад вакантної посади, що суміщується
Місце зберігання трудової книжки працівника
При зовнішньому сумісництві - трудова книжка зберігається на підприємстві за основним місцем роботи працівника. При внутрішньому сумісництві - на тому самому підприємстві	На тому самому підприємстві
Внесення запису в трудову книжку
За бажанням працівника сумісництво може вноситися до трудової книжки	Не вноситься
Оплата праці
Оплата здійснюється за фактично відпрацьований час, виконану роботу	Доплата у відсотках до тарифної ставки, але не більше 100 % тарифної ставки (посадового окладу) відсутнього працівника або за вакантною посадою чи у відповідному процентному відношенні до окладу за основною посадою.
Розрахунок середньої заробітної плати
Заробітна плата за сумісництвом не включається в розрахунок середньої заробітної плати за основним місцем роботи	Доплата за суміщення професій (посад) включається до розрахунку середньої заробітної плати в повному обсязі
Щорічна відпустка
Надається тривалістю, передбаченою для посади, за якою працівник працює за сумісництвом. Якщо за основним місцем роботи термін відпустки довший, чим за сумісництвом, то за сумісництвом може надаватися відпустка без збереження зарплати. Наприклад, за основним місцем роботи термін відпустки 24 календарні дні та 7 днів за ненормований робочий день, а за сумісництвом - 24 календарні дні. Працівнику необхідно взяти 7 днів відпустки без збереження зарплати за сумісництвом	Окремо не надається. Доплата за суміщення включається в розрахунок середньої заробітної плати при розрахунку заробітної плати за час відпустки за основною посадою
Нарахування компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника
Виплачується. Розрахунок здійснюється окремо за посадою, за якою працівник працює за сумісництвом	Окремо не виплачується. Доплата за суміщення включається в розрахунок середньої заробітної плати при розрахунку компенсації за основною посадою
Нарахування компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника
Виплачується. Розрахунок здійснюється окремо за посадою, за якою працівник працює за сумісництвом	Окремо не виплачується. Доплата за суміщення включається в розрахунок середньої заробітної плати при розрахунку компенсації за основною посадою
Допомога по тимчасовій непрацездатності та допомога по вагітності та пологах
Виплачується на підставі завіреної копії лікарняного листка та розрахунку з основного місця роботи	Окремо не виплачується. Доплата за суміщення професій (посад) включається в розрахунок середньої заробітної плати при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності і пологам за основною посадою
Оподаткування податком на доходи фізичних осіб
Оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах. За сумісництвом може надаватися за вибором платника податку на підставі заяви податкова соціальна пільга. Якщо сума доходу до 10730грн. (весь 2012р.), то ставка ПДФО-15%, сума, що перевищує 10730,00 оподатковується за ставкою 17%.	Оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах Якщо сума доходу до 10730грн. (весь 2012р.), то ставка ПДФО-15%, сума, що перевищує 10730,00 оподатковується за ставкою 17%.
Нарахування ЄСВ
Провадиться на загальних підставах в межах 17 прожиткових мінімуми	Провадиться на загальних підставах, в межах 17 прожиткових мінімуми

Таблиця 1.2 - Основні характеристики кожного зі способів виконання додаткових обов'язків

Основні характеристики	Спосіб виконання додаткових обов'язків
	Необхідність у виконанні додаткових обов'язків викликана тимчасовою відсутністю працівника, коли за ним зберігається місце роботи, посада	Необхідність у виконанні додаткових обов'язків викликана появою вакантної-посади
У чому суть	Виконання разом з основною роботою, обумовленою трудовим договором, обов'язків тимчасово відсутнього працівника	Виконання службових обов'язків за посадою тимчасово відсутнього працівника із звільненням від виконання своєї роботи	Виконання разом зі своєю основною роботою, передбаченою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою)	Виконання разом зі своєю основною роботою, передбаченою трудовим договором, додаткового обсягу робіт за однією і тією ж професією або посадою
Порядок оформлення	Наказ керівника підприємства про покладання додаткових функцій з виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника	Наказ керівника підприємства про покладання додаткових обов'язків у порядку тимчасового замісництва	Наказ керівника підприємства про встановлення доплати за суміщення професій (посад)	Наказ керівника підприємства про встановлення доплати за розширення зони обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт)
Порядок доплати	Доплата в розмірі до 50% тарифної ставки (окладу, посадового окладу) відсутнього працівника. Конкретний розмір доплати встановлюється з урахуванням вимог колективного договору і зазначається в наказі керівника	Працівнику-заміснику додатково виплачується різниця між його фактичним окладом і посадовим окладом працівника, якого він заміняє	Доплата в розмірі до 50% тарифної ставки (окладу, посадового окладу). Конкретний розмір доплати встановлюється з урахуванням вимог колективного договору і зазначається в наказі керівника	Доплата в розмірі до 50% тарифної ставки (окладу, посадового окладу) Конкретний розмір доплати встановлюється з урахуванням вимог колективного договору і зазначається в наказі керівника

Основна відмінність між цими правовими термінами полягає в тому, що при сумісництві особа може працювати у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, а суміщення передбачає виконання у межах свого робочого часу додаткової роботи за іншою професією (посадою) або ж обов'язків тимчасово відсутнього працівника на тому самому підприємстві, яке є основним місцем роботи.

На відміну від сумісництва додаткову роботу при суміщенні професій (посад) працівник виконує за одним трудовим договором на одному підприємстві водночас з основною роботою в межах встановленої тривалості робочого дня.

Суміщати професії (посади) дозволяється у випадках, коли працівник за своєю кваліфікацією може забезпечити якісне виконання як основної, так і додаткової роботи. За працівниками, основна робота яких пов'язана із шкідливими, небезпечними та важкими умовами праці і які суміщають професії (посади), зберігаються передбачені законодавством відповідні пільги (додаткова відпустка, скорочена тривалість робочого часу, безоплатне надання спецодягу, взуття, інших засобів індивідуального захисту, мила та знешкоджуючих засобів, молока, лікувально-профілактичного харчування тощо) незалежно від того, чи встановлено такі пільги щодо професії (посади), яку вони суміщають. Працівники, яким пільги передбачено лише по суміщуваній професії (посаді), отримують їх тільки за ті робочі дні, коли вони виконували цю роботу не менше половини робочого дня. Доручати працівникові роботу по суміщуваній професії (посаді) можна з урахуванням частини третьої статті 22 КЗпП України. Якою передбачено, що законодавством може бути встановлено вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом [7].

Враховуючи високу інтенсивність праці при суміщенні, оскільки додаткова робота виконується при незмінній тривалості робочого часу, підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів відповідно до статті 91 КЗпП України можуть встановлювати для працівників додаткові порівняно із законодавством трудові та соціально-побутові пільги. Додаткові пільги може передбачати і колективний договір.

Згідно Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України №43 від 28 червня 1993 року, визначено, що усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом, а саме [8]:

- літературна робота, в тому числі робота по редагуванню, перекладу та рецензуванню окремих творів, яка оплачується з фонду авторського 6гонорару;

- технічна, медична, бухгалтерська та інша експертиза з разовою оплатою праці;

- педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік;

- виконання обов'язків медичних консультантів установ охорони здоров'я в обсязі не більш як 12 годин на місяць з разовою оплатою праці;

- керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах науковців та висококваліфікованих спеціалістів, які не перебувають у штаті цих установ та учбових закладів, з оплатою їх праці в розрахунку 50 годин на рік за керівництво кожним аспірантом; завідування кафедрою висококваліфікованими спеціалістами, у тому числі тими, що займають керівні посади в навчальних закладах і науково-дослідних установах з оплатою в розрахунку 100 годин за навчальний рік;

- проведення консультацій науковими працівниками науково-дослідних інститутів, викладачами вищих навчальних закладів та інститутів удосконалення лікарів, головними спеціалістами органів охорони здоров'я в лікувально-профілактичних установах в обсязі до 240 годин на рік з погодинною оплатою праці;

- робота за договорами провідних наукових, науково-педагогічних і практичних працівників по короткостроковому навчанню кадрів на підприємствах і в організаціях;

- робота без зайняття штатної посади на тому самому підприємстві, в установі, організації, виконання учителями середніх загальноосвітніх та викладачами професійних навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладів обов'язків по завідуванню кабінетами, лабораторіями і відділеннями, педагогічна робота керівних та інших працівників учбових закладів, керівництво предметними та цикловими комісіями, керівництво виробничим навчанням та практикою учнів і студентів, чергування медичних працівників понад місячну норму робочого часу і т. ін.

Робота учителів і викладачів середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-виховних закладів, а також вищих навчальних закладів, прирівнених до них по оплаті праці працівників, концертмейстерів і акомпаніаторів навчальних закладів по підготовці працівників мистецтв та музичних відділень (факультетів) інших вищих навчальних закладів, у тому самому навчальному закладі понад установлену норму учбового навантаження, педагогічна робота та керівництво гуртками в тому самому навчальному закладі, дошкільному виховному, позашкільному навчально-виховному 6закладі;

- переписування нот, яке виконується за завданнями підприємств;

- організація та проведення екскурсій на умовах погодинної або відрядної оплати праці, а також супроводження туристських груп у системі туристично-екскурсійних установ профспілок;

- інша робота, яка виконується в тому разі, коли на

основній роботі працівник працює неповний робочий день відповідно до цього отримує неповний оклад (ставку).

Працівник, який приймається на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію повинен пред'явити власнику або уповноваженому ним органу паспорт. При прийнятті на роботу, що потребує спеціальних знань, власник або уповноважений ним орган має право вимагати від працівника пред'явлення диплома або іншого документа про набуту освіту або професійну підготовку [9].

Керівникам державних установ та закладів освіти, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів цих установ та закладів (відділів, лабораторій, секторів, частин тощо) та їхнім заступникам не дозволяється працювати за сумісництвом за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності.

Обсяг викладацької роботи, виконуваної на умовах сумісництва, тобто за межами основного робочого часу, не може перевищувати для керівників навчальних закладів чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати також половини місячної норми робочого часу, тобто як це встановлено для всіх працівників, що працюють за сумісництвом.

Такою роботою для зазначених працівників в системі освіти може бути робота у позашкільних навчальних закладах, професійних, вищих навчальних закладах, закладах післядипломної освіти тощо. Головне - щоб робота була викладацькою та виконувалась поза межами основного робочого часу.

На керівників навчальних закладів, їхніх заступників і помічників, керівників структурних підрозділів, їхніх заступників не можуть покладатися обов'язки та встановлюватися їм доплати за суміщення посад, розширення обсягів виконуваних робіт, та за виконання роботи тимчасово відсутніх працівників.

Завідувачі дошкільними навчальними закладами можуть виконувати роботу вихователів у цьому ж закладі в обсязі не більше 18 годин на тиждень.

Директори сільських загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів, їх заступники можуть вести викладацьку роботу, у зв'язку з відсутністю вчителів або викладачів з відповідних предметів, в обсязі не більше 12 годин на тиждень. Дозвіл на виконання цієї роботи має надавати відповідний орган управління освітою.

Інші працівники навчальних закладів можуть вести викладацьку роботу або заняття з гуртками у тому самому навчальному закладі, але в середньому не більше 2 годин на день (12 годин на тиждень, 480 годин на рік), якщо вони за основною роботою отримують повний посадовий оклад (ставку).

За працівниками, які зайняті на основній роботі зі шкідливими, небезпечними та важкими умовами праці і які суміщують професії (посади), зберігаються встановлені законодавством відповідні пільги (додаткові відпустки, скорочена тривалість робочого часу, безплатна видача спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту, знешкоджувальних засобів, лікувально-профілактичного харчування тощо) незалежно від того, чи встановлено такі пільги для суміщуваної професії (посади).

Суміщення відрізняється від сумісництва за наступними ознаками [10].

1) при суміщенні робота виконується в межах одного трудового договору, а при сумісництві укладається кілька трудових договорів;

2) суміщення можливе лише за місцем основної роботи, тоді як працювати за сумісництвом можна на тому ж або на іншому підприємстві;

3) суміщувана робота виконується в межах робочого часу, а сумісництво відбувається у вільний від основної роботи час.

1.2 Укладення та припинення трудового договору про сумісництво та суміщення професій

При суміщенні професії (посади) на працівника оформляється наказ, який є підставою для доплати за виконання додаткової роботи. Суміщати професії (посади) дозволяється у випадках, коли працівник за своєю кваліфікацією може забезпечити якісне виконання як основної, так і додаткової роботи на одному й тому ж підприємстві. При оформленні співробітника на роботу за сумісництвом з ним укладають трудовий договір. Навіть якщо працівник влаштований на роботу за сумісництвом на тому ж підприємстві, де його основне місце роботи.

Трудовий договір щодо сумісництва згідно зі ст. 23 КЗпП може бути укладений [11]:

- на невизначений термін (безстроковий);

- на певний строк, встановлений за угодою сторін;

- на час виконання певної роботи.

Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України №43 від 28 червня 1993 року встановлено, що тривалість роботи за сумісництвом працівників державних підприємств не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день, а загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не може перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Працівники-сумісники нарівні з іншими працівниками підприємства мають право на оплату праці відповідно до чинного законодавства, а також право на відпустки, передбачені Законом України "Про відпустки".

В трудовій книжці працівника дані про роботу за сумісництвом містяться в окремому рядку. Запис про роботу за сумісництвом, за бажанням працівника, вносять до трудової книжки за основним місцем роботи на підставі довідки з місця роботи за сумісництвом

Працівникам, які виконують на тому ж підприємстві поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією чи посадою, провадиться доплата за суміщення професій (посад).

У разі доцільності суміщення професій працівнику встановлюється винагорода за працю, що визначається за погодженням між сторонами. Конкретний розмір винагороди залежить від складності і обсягу виконуваних трудових функцій і обов'язків по суміщуваній роботі, характеру і обсягу додаткових функцій.

Тимчасовим заступництвом вважається виконання службових обов'язків за посадою працівника, який тимчасово відсутній. Воно повинно бути оформлено наказом або розпорядженням. Працівнику, який замішує посаду тимчасово відсутнього, виплачується різниця між його фактичним окладом і посадовим окладом працівника, який тимчасово відсутній. Така виплата провадиться за умови, що працівник, який замішує відсутнього, не є штатним заступником або помічником відсутнього [12].

При тимчасовому заступництві працівника з меншим окладом за заміщуваним працівником зберігається його попередній середній заробіток.

Правила про оплату тимчасового заступництва не поширюються на працівників, які виконують обов'язки по вакантній посаді, навіть за умови, що вони є штатними заступниками чи помічниками керівника, посада якого ніким не зайнята.

Як правило, в переважній більшості випадків сумісника оформлюють на 0,5 ставки, хоча не виключено, що такого працівника можна оформити й на повну ставку.

Коли працівник працює за сумісництвом на 0,5 ставки, доплата йому проводиться пропорційно відпрацьованій нормі праці.

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки зі збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Працівники-сумісники мають право на відпустку на рівні з іншими працівниками. Щодо розміру відпусток сумісникам, які відпрацювали менше 6 місяців, і порядку розрахунків за ними, слід мати на увазі: якщо працівник набув право на відпустку за місцем основної роботи і цю відпустку йому надають, то за місцем сумісництва відпустку він отримає незалежно від того, відпрацював він там 6 місяців чи ні. Якщо відпустка за основним місцем роботи більшої тривалості, ніж на роботі за сумісництвом, суміснику, за його бажанням, надають додаткові дні відпустки без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ст. 25 Закону "Про відпустки").

Оплату відпусток і компенсацію за невикористану відпустку здійснюють сумісникам згідно з чинним законодавством нарівні з іншими працівниками, за винятком деяких особливостей [13].

Додаткова відпустка сумісникам за ненормований робочий день не надається, оскільки вважається, що вони працюють на умовах нормованого робочого дня. На відміну від відпусток у зв'язку з навчанням за основним місцем роботи, для яких зберігається середній місячний заробіток, у разі надання такої відпустки працівникові-суміснику його середня місячна зарплата не зберігається.

Сумісник може бути звільнений на тих самих підставах, що й працівник за основним місцем роботи.

Власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір із сумісником без попередньої згоди профспілкового органу у випадках:

- звільнення із суміщеної роботи через працевлаштування іншого робітника, який не є сумісником;

- через обмеження роботи за сумісництвом, передбаченими законодавством.

У разі звільнення сумісника за вказаними спеціальними підставами вихідна допомога йому не виплачується.

Правовою підставою для надання відпусток працюючим громадянам незалежно від посад, які вони обіймають, є стаття 74 КЗпП України та стаття 2 Закону України "Про відпустки", відповідно до яких громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки зі збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Працівники-сумісники мають право на відпустку на рівні з іншими працівниками. Визначено, що оплата часу відпустки провадиться відповідно до законодавства, тобто, треба думати, що відпустка на роботі за сумісництвом оплачується завжди - як на державному підприємстві, так і на підприємствах недержавного сектора [14]. Відпустка, що надається на роботі за сумісництвом, підлягає оплаті навіть тоді, коли працівник уклав трудовий договір про роботу за сумісництвом на тому ж підприємстві, де він працює за основним трудовим договором. Але ця оплата провадиться не шляхом врахування заробітку по роботі за сумісництвом при обчисленні середнього заробітку для оплат відпустки, а шляхом надання одночасно двох оплачуваних відпусток - за основною роботою та роботою за сумісництвом, як це передбачено п.3 Постанови №245.

Більше того, у статті 2 Закону України "Про відпустки" підкреслюється, що право на відпустку із збереженням на її період заробітної плати мають всі працівники.

Питання надання відпусток особам, що працюють за сумісництвом, одночасно з наданням відпустки за основним місцем роботи обумовлено пунктом 6 частини сьомої статті 10 Закону України "Про відпустки", пунктом 3 Постанови №245 та пунктом 6 Положення № 43.

Звільнення сумісників з роботи провадиться за наявності загальних підстав, передбачених законодавством. Лише для осіб, що працюють за сумісництвом на підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності, встановлені додаткові підстави для припинення трудового договору про роботу за сумісництвом:

1) за ініціативою власника сумісник може бути звільнений з роботи у зв'язку з прийняттям на роботу працівника, що не являється сумісником;

2) трудовий договір про роботу за сумісництвом підлягає припиненню у зв'язку з обмеженням сумісництва з причини особливих умов та режиму праці. При цьому немає значення, де ці обмеження введені (за основним місцем роботи чи за місцем роботи за сумісництвом).

Крім того, слід враховувати, що зазначення у ст.43¹ КЗпП України особливостей порядку звільнення сумісників за вказаними вище двома підставами не можна розуміти як встановлення самих підстав. Тому сфера дії правил про додаткові підстави для звільнення сумісників обмежується працівниками державних підприємств.

Порядок звільнення з роботи сумісників являється аналогічним загальному порядку звільнення працівників. Лише у разі звільнення у зв'язку з прийняттям на роботу на державне підприємство, установу, організацію працівника, що не являється сумісником, і обмеженням сумісництва звільнення з державного підприємства, установи, організації проводиться без згоди профкому.

Правило про те, що суміснику при звільненні не виплачується вихідна допомога, поширюється лише на випадки звільнення сумісників з підприємства, установи, організації державного сектора. При звільненні з підприємства, установи, організації недержавної форми власності працівник-сумісник має право на одержання вихідної допомоги на загальних підставах. Тому у цьому разі працівнику-суміснику відповідно до ст.44 КЗпП України виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (крім випадків звільнення сумісника з підприємства, установи, організації державного сектора), але процедура звільнення, встановлена ст.49 КЗпП України, додержуватися не повинна. Не повинен одержувати у цьому разі сумісник також пільг і компенсацій, встановлених ст.49 КЗпП України.

Законодавством установлені обмеження на роботу за сумісництвом для працівників державних підприємств, установ, організацій. Не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної та творчої діяльності) керівники державних підприємств, установ, організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів указаних підприємств та їх заступники (п. 4 Положення №43). Крім того, працівники державних підприємств можуть працювати за сумісництвом: у робочі дні - не більше 4 годин на день (п. 2 Постанови №245); у вихідні - повний робочий день. Загальна тривалість їх роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Можуть бути передбачені обмеження [15]:

- У колективному договорі - для окремих професій і посад. Особливо це стосується працівників, зайнятих на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, працівників віком до 18 років, вагітних жінок, оскільки їх додаткова робота може призвести до наслідків, які негативно позначаться на стані їх здоров'я і на безпеці виробництва.

- У трудовому договорі - з будь-яким працівником.

Для суміщення заборон і обмежень у законодавстві не передбачено.

Відповідні обмеження щодо роботи за сумісництвом та суміщення як такі запроваджені статтею 7 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07 квітня 2011 р. №3206-VI, статтею 46 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 р. № 1789-XII, статтею 3 Закону України "Про нотаріат" від 02 вересня 1993 р. № 3425-XII.

Щодо особливостей роботи за сумісництвом працівників державних підприємств слід зазначити:

- пунктами 1 Постанови №245 і Положення №43 передбачено, що працівники державних підприємств (для яких це місце роботи - основне) можуть працювати на умовах сумісництва на тому ж або іншому підприємстві або у громадянина у вільний від основної роботи час. Іншими підприємствами можуть бути підприємства різних форм власності. Для роботи за сумісництвом не потрібно згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи;

- пунктом 2 Постанови №245 встановлено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу;

- Постановою №245 та Положенням №43 визначено, що керівники державних підприємств разом із профспілковими комітетами можуть застосовувати обмеження на сумісництво лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, оскільки додаткове навантаження на них може негативно позначитись на стані їхнього здоров'я та безпеці виробництва. Обмеження поширюються також на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

Окрім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають на це права також керівники державних підприємств, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

1.3 Оплата праці при роботі за сумісництвом

Згідно зі статтею 102 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. У пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"

зазначено, що працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу без будь-яких обмежень. Роз'яснено також, що сумісники мають право на оплату фактично виконаної роботи й тоді, коли було порушено встановлені для певної категорії працівників обмеження для роботи за сумісництвом.

Як правило, в переважній більшості випадків сумісника оформлюють на 0,5 ставки, хоча не виключено, що такого працівника можна оформити й на повну ставку.

Максимальний розмір заробітної плати для сумісників законодавством не обмежено. Що стосується мінімального розміру заробітної плати, то надзвичайно цікавою у цьому контексті є позиція Міністерства праці та соціальної політики України, викладена у листі "Щодо розміру мінімальної заробітної плати та оплати працівників, які працюють на підприємстві за сумісництвом" від 9 лютого 2005 р. № 18-47. Так, на думку Мінпраці, у разі коли працівникові при виконанні ним місячної норми праці нарахували заробітну плату, розмір якої нижчий за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, підприємство має провести доплату до рівня останньої. Якщо працівником не виконано місячну норму праці, оплата провадиться пропорційно виконаній нормі праці [16].

Незалежно від заробітної плати, отримуваної працівником за основним місцем роботи, за сумісництвом для нього встановлюється оплата відповідно до посади (професії), у тому числі надбавки, доплати, матеріальна допомога, якщо вони передбачені умовами оплати праці за даною посадою (професією) у трудовому договорі.

Отже, у разі коли працівник працює за сумісництвом на 0,5 ставки, доплата йому проводиться пропорційно відпрацьованій нормі праці.

Правовою підставою для надання відпусток працюючим громадянам незалежно від посад, які вони обіймають, є стаття 74 КЗпП України та стаття 2 Закону України "Про відпустки", відповідно до яких громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки зі збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Працівники-сумісники мають право на відпустку на рівні з іншими працівниками. Визначено, що оплата часу відпустки провадиться відповідно до законодавства, тобто, треба думати, що відпустка на роботі за сумісництвом оплачується завжди - як на державному підприємстві, так і на підприємствах недержавного сектора. Відпустка, що надається на роботі за сумісництвом, підлягає оплаті навіть тоді, коли працівник уклав трудовий договір про роботу за сумісництвом на тому ж підприємстві, де він працює за основним трудовим договором. Але ця оплата провадиться не шляхом врахування заробітку по роботі за сумісництвом при обчисленні середнього заробітку для оплат відпустки, а шляхом надання одночасно двох оплачуваних відпусток - за основною роботою та роботою за сумісництвом, як це передбачено п.3 Постанови №245 [17].

Більше того, у статті 2 Закону України "Про відпустки" підкреслюється, що право на відпустку із збереженням на її період заробітної плати мають всі працівники.

Питання надання відпусток особам, що працюють за сумісництвом, одночасно з наданням відпустки за основним місцем роботи обумовлено пунктом 6 частини сьомої статті 10 Закону України "Про відпустки", пунктом 3 Постанови № 245 та пунктом 6 Положення № 43.

2. Аналіз розширення зон обслуговування та суміщення професій на ПП "Лещишен Д.М."

2.1 Загальна характеристика ПП "Лещишен Д.М."

Метою діяльності товариства є більш ефективне використання своїх ресурсів з метою отримання прибутків для наступного його розподілу відповідно до рішення загальних зборів акціонерів.

Предметом діяльності є:

- Виробництво непродовольчих товарів народного споживання, швейної продукції, текстильних виробів;

- Торгівельна діяльність (зокрема - транзитна торгівельна діяльність) у сфері оптової, роздрібної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів;

- Створення власної торгівельної мережі магазинів, кіосків, лотків, оренда в державних і комерційних магазинах відділів, секцій для реалізації продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного вжитку і продовольчих товарів;

- Організація громадського харчування відкриття їдальні, ресторанів, кафе, піцерій, інших пунктів харчування;

- Оптова, роздрібна та комісійна торгівля. Торгово-закупочна і посередницька діяльність;

- Розроблення, виробництво та реалізація продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання;

- Надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

- Перевезення пасажирів та вантажів всіма видами транспорту, як власними, так і отриманими в оренду транспортними засобами;

- Надання юридичних послуг;

- Випуск, продаж, купівля цінних паперів у відповідності до чинного законодавства України;

- Посередництво у всіх сферах господарської діяльності на основі безготівкового взаєморозрахунку;

- Підготовка, навчання та стажування робітників, у тому числі в іноземних агентствах;

- Надання побутових послуг населенню;

- Організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів, та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі;

- Зовнішньоекономічна діяльність відповідно до чинного законодавства України;

- Товариство має право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь - якій сфері, пов'язаній з предметом його діяльності.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Товариство користується повним обсягом прав суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

- Здійснення інших видів діяльності, що відповідають меті створення Товариства та не заборонені чинним законодавством України. Товариство має право без обмежень приймати рішення про напрямки своєї діяльності, які не суперечать чинному законодавству України. Для здійснення ліцензійних видів діяльності Товариство оформлює ліцензії у передбаченому порядку з чинним законодавством України.

Товариство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації у відповідних органах, діє згідно чинного законодавства України і цього статуту.

Установчим документом Товариства є статут. Товариство, як підприємницьке товариство:

- має відокремлене майно, набуває майнові та особові немайнові права і несе відповідні обов'язки;

- може бути позивачем і відповідачем у господарських судах, судах загальної юрисдикції. Третейському судах України, а також у судах інших держав;

- має право здійснювати будь - які, не суперечні законодавству та цьому статуту угоди як на Україна та за її межами, зокрема угоди купівлі-продажу, міни, оренди, поручительства, застави, підряду, будівельного підряду, страхування, перевезень, зберігання, доручення, комісії, позики та інші.;

- має право засновувати інші господарські товариства, об'єднання і вступати до об'єднань з іншими суб'єктами господарської діяльності;

- має право придбання акцій, частки (долі, паї) інших господарських товариств на вторинному ринку;

- може за рішенням суду набувати право за набувальною давністю на безхазяйне майно, в тому числі на акції власного випуску для їх наступної реалізації або анулювання.

Товариство в повному обсязі володіє, розпоряджається та користується належним йому майном на правах власності. Товариство здійснює право користування і розпорядження землею відповідно до вимог чинного законодавства. Товариство, у порядку, не забороненому чинним законодавством, може набувати право власності на землю та здійснювати з нею цивільно-правові угоди.

Товариство представляє свої інтереси в органах державно влади України, установах та організаціях інших держав, перед іншими третіми особами через свій виконавчий орган.

В окремих випадках представництво Товариства перед третіми особами може покладатись також на особу, визначену вищим органом управління Товариства. При цьому керівник виконавчого органу зобов'язаний оформити та видати цій особі відповідну довіреність.

В таблиці 2.1 представлені дані для аналізу інтенсифікації виробництва ПП "Лещишен Д.М."

Таблиця 2.1 - Характеристика показників інтенсифікації виробництва на ПП "Лещишен Д.М." за 2012 - 2014 рр.

Показник	2012 р.	2013 р.	2014 р.	Відхилення 2014/2012
				абсолютне	відносне
Валова продукція, тис. грн.	4287,0	2503,2	1418,3	-2868,7	33,08
Прмислово-виробничий персонал, осіб	73	66	53	-20	72,60
Матеріальні витрати, тис. грн.	2581,6	760,7	1045,7	-1535,9	40,5
Основні засоби, тис. грн.	2773,0	2774,7	2512,6	-260,4	90,6
Оборотні засоби, тис. грн.	1701,9	1736,6	1670,0	-31,9	98,12
Продуктивність праці, тис.грн./особу	58,726	37,927	26,760	-31,966	45,56
Матеріаловіддача, грн./грн.	1,660	3,290	1,35	-0,31	81,32
Віддача основних засобів, грн./грн.	1,545	0,902	0,564	-0,981	36,5
Оборотність оборотних засобів (кількість обертів)	2,518	1,441	0,849	-1,669	33,71
Фонд оплати праці промислово - виробничого персоналу, тис. грн..	1150,5	1176,6	1092,9	-57,6	94,99

Аналіз показників інтенсифікації виробництва ПП "Лещишен Д.М." має досить невтішну ситуацію. Показник валової продукції за період 2012 - 2014 років зменшився майже в тричі: з 4287,0 тис. грн. до 1418,3 тис. грн. Відбулось зменшення даного показника на 2868,7 тис. грн., що у відносному значенні становить 33,08%.

Зменшується чисельність промислово - виробничого персоналу. Так, якщо у 2012 році чисельність промислово - виробничого персоналу складала 73 особи, то у 2014 році чисельність становила 53 особи. Таким чином, зменшення цього показника склало 20 осіб, а темп відносного зростання чисельності становив 72,60%. Показники основних та оборотних засобів ПП "Лещишен Д.М." не суттєво, але теж характеризується зменшенням.

Так, за аналізуємий період показник основних засобів зменшився на 260,4 тис. грн., що у відносному значенні становило 98,12%. Абсолютна різниця даного показника за 2012 - 2014 роки склала 31900 грн. Зменшилась і оборотність оборотних засобів. Якщо у 2012 році цей показник складав 2,518 обертів, то у 2014 році ця кількість обертів значно зменшилась і становила 0,849 оборотів. Суттєво зменшився фонд оплати праці промислово - виробничого персоналу ПП " Лещишен Д.М.". Зменшення відбулось на 57,6 тис. грн. Приросту фонду заробітної плати на підприємстві не відбулось. Навпаки його зменшення склало 100% - 94,99% = 5,01%.

Діаграма 2.1 - Характеристика показників інтенсифікації виробництва на ПП "Лещишен Д.М." за 2012 - 2014 рр.

Зменшується за аналізований період і продуктивність праці на підприємстві. На 31966 грн. зменшилась продуктивність парці на одну особу у 2014 році в порівнянні з 2012 роком.