Розробка системи менеджменту на ВАТ "Зборівський цегельний завод"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Зовсім не випадково, що в період загального дефіциту самим дорогим виявився дефіцит особистості. Щоб там не говорили, на ділі людина з її недоліками виявилася обділеною увагою і центральними органами керування, і керівників трудового колективу. Склалася ситуація, у якій чим краще прагнули переконувати людей у пріоритетності суспільних інтересів, зневажаючи при цьому інтересами конкретної людини, тим очевиднішими ставали її психологічне відчуження і самоліквідація від суспільних цілей, ослаблення в нього почуття особистої причетності до того, що робиться в рідному колективі, в економіці країни.

Оскільки задачею менеджменту є досягнення мети, важливо правильно її визначити. Якщо ми ставимо перед собою задачу удосконалення організації, не уточнивши її цілей, то ризикуємо запропонувати кращі способи виконання непотрібних функцій чи кращі шляхи досягнення незадовільних кінцевих результатів. Без перебільшення можна сказати, що нанесений при цьому збиток виміряється мільярдами. Мистецтво вибору і формулювання правильної мети, керування процесом її реалізації, включаючи оцінку досягнутого ступеня реалізації, відрізняють дійсно вмілого керівника. Неможливо прагнути керувати людьми, якщо і керівникам, і підлеглим мета зовсім не ясна. Керувати - значить спонукати інших до досягнення ясної мети, а не змушувати інших робити те, що вважаєш правильним.

Об'єктом нашого дослідження буде конкретне підприємство виробничої сфери - ВАТ «Зборівський цегельний завод».

Використовуючи теоретичні знання та практику обраного підприємства, в роботі проведемо аналіз внутрішніх елементів організації і планування, контролю та мотивації; ознайомимось з особливостями управління основними підрозділами організації; розглянемо процес проектування комунікацій; проаналізуємо механізм прийняття управлінських рішень на підприємстві; дамо оцінку організації та ефективності праці працівників підприємства тощо.

1. Загальна характеристика підприємства

ВАТ «Зборівський цегельний завод» побудований в 1957 р. з 1967 р. на базі заводу утворилось заводоуправління будівельних матеріалів, до складу якого приєднались Залозецький цегельний завод, Гає-Розтоцький камінний кар'єр, пізніше - Козлівський цегельний завод. В 1981 р. від заводоуправління від'єдналися Козлівський завод, Гаїростоцький кар'єр, а в 1994 р. приватизувався Залозецький завод. 5 грудня 1994 року засновано ВАТ «Зборівський цегельний завод».

Відкрите акціонерне товариство «Зборівський цегельний завод» знаходиться в Тернопільській області в м. Зборів по вул. Б. Хмельницького, 55. Підприємство засноване відповідно до рішення голови державної корпорації «Укрбудматеріали» від 5 грудня 1994 р. №272 шляхом перетворення державного підприємства «Зборівське заводоуправління будівельних матеріалів «у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15 червня 1993 р.

Форма власності: колективна. Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс і розрахунковий рахунок в банку.

ВАТ «Зборівський цегельний завод» займає ділянку площею 14 га, яка

знаходиться в північній частині м. Зборова в 300 м. від траси Львів - Тернопіль і 4 км від залізниці. В його склад входять:

- приміщення виробничого корпусу;

- будинок адміністрації;

- побутовий корпус;

- будівля котельні і механічного складу;

- склад матеріалів.

В 1971 р - 1973 р. на заводі побудовано тунельну піч і 7 тунельних сушил. Проведено газифікацію. Тунельна піч розрахована на випуск цегли 10,3 млн. шт. в рік. За звітний 2006 р. ВАТ «Зборівський цегельний завод» випустив цегли в кількості 6750 тис. шт. Використання виробничих потужностей виконання на 65,5%. Завод обладнано вітчизняним устаткуванням.

Головна мета діяльності підприємства - виробництво і реалізація цегли керамічної - товару народного споживання.

Предметом діяльності ВАТ «Зборівський цегельний завод» є:

- виготовлення будматеріалів;

- реалізація зробленої продукції на Україні;

- фінансово-кредитна діяльність;

- надання транспортних послуг;

- здійснення всіх видів будівельних, будівельно-майнових, пусконалагоджувальних робіт.

Підприємство круглорічної роботи, випускає цеглу керамічну рядову повнотілу звичайну, методом пластичного формування.

ВАТ «Зборівський цегельний завод» працює на сировині власного середовища, розміщеного поруч із територією заводу. Для розробки Зборівського родовища виділений земельний відвід рішенням Ради Міністрів УРСР №453 від 19.10.1988 р. Загальна площа 10 га, в тому числі і під кар'єром 5,5 га.

Виробнича потужність заводу по окремих дільницях становить:

Ш Формувальне відділення - /08.1970 р./ - 11,7 млн. шт.

Ш Сушильне відділення - /09.1974 р./ - млн. шт.

Ш Випал - /06.1977 р./ - 10,3 млн. шт.

Відходами виробництва є брак при сушці, який становить 2,7%, та брак при випалі - 2,5%, які повторно використовуються для виробництва цегли і в якості матеріалу для підсипки доріг в кар'єр.

2. Формування функцій менеджменту на підприємстві

Планування

Процес планування на ВАТ «Зборівський цегельний завод» здійснюється за такими етапами:

Максимізація прибутку вважається головною метою ВАТ «Зборівський цегельний завод». Досягнення цієї мети означає, що компанія одержує максимум від ринку, а це, у свою чергу, дозволяє компанії більше платити своїм працівникам, вимагаючи від них відповідної віддачі. Мета організації має множинний характер, встановлюються залежно від поточної ситуації і умов, в яких організація функціонує.

Цілі організації - це цілі, загальні для всіх її членів. Так, цілі компанії - це не тільки захист інтересів її керівників або власників. Її мета - служити всім учасникам процессу, шляхом збільшення їх можливостей в досягненні своєї мети все більш і більш ефективно. З іншого боку, цілі успішних компаній звичайно співпадають з метою, яка має значення для суспільства.

Наявність цілей є дуже важливою в організаційному успіху. Вони забезпечують направленость дій, об'єднують людей, створюють можливість для ефективної роботи організації. Цілі виконують ряд корисних і практичних функцій, допомагаючи управлінню організацією і розумінню того, чому існує організація і чому люди в ній поступають так, а не інакше.

Цілями ВАТ «Зборівський цегельний завод» є:

Ш Виготовлення якісної продукції;

Ш Задоволення умовами праці трудового колективу;

Ш Зниження собівартості продукції;

Ш Задоволення потреб споживачів і ін.

Фактори зовнішнього впливу на організацію поділяються на фактори прямого впливу (законодавство, постачальники, конкуренти, споживачі) і непрямого впливу (загальна економічна ситуація в країні, соціокультурні фактори, міжнародні події, політичні фактори, НТП).

Основна увага приділяється факторам прямого впливу, оскільки на сьогоднішній стадії розвитку компанії вони мають найбільше значення для неї.

Залежність між організацією та мережею постачальників, які забезпечують введення зазначених ресурсів, - один з найбільш яскравих прикладів прямого впливу середовища на операції та успішну діяльність організації. Оскільки ВАТ «Зборівський цегельний завод» працює на сировині власного середовища, розміщеного поруч із територією заводу, затрати на сировину відповідно є досить невеликими в порівнянні з конкурентами.

Конкуренти - це зовнішній фактор, вплив якого неможливо недооцінювати. Керівництво ВАТ «Зборівський цегельний завод» чітко розуміє, що якщо не задовольняти потреби споживачів так же ефективно, як це роблять конкуренти, підприємство не зможе вижити. В багатьох випадках не споживачі, а саме конкуренти визначають, якого роду результати діяльності можна продати і яку ціну встановити. Важливо розуміти, що споживачі - не єдиний об'єкт суперництва між організаціями. Останні можуть також вести конкурентну боротьбу за трудові ресурси, матеріали, капітал і право використовувати певні нововведення. Від реакції на конкуренцію залежать багато внутрішніх факторів, таких як оплата праці і характер взаємовідносин між керівництвом та підлеглими.

Конкурентами даного підприємства являються саме такі підприємства як: Бережанський «Керамік», ВАТ «Козловський цегельний завод» та сезонні малі підприємствах таких населених пунктах як: Залізці, Оліїв та інші.

Також значний вплив на діяльність ВАТ «Зборівський цегельний завод» мають і споживачі. Саме виживання і виправдане існування організації залежить від її здібності знаходити споживачів результатів її діяльності та задовольняти їх потреби. Споживачі вирішують, які товари і послуги для них є бажаними і по якій ціні, тим самим визначають для організації майже все, що відноситься до результатів її діяльності. Тим самим необхідність задоволення потреб споживачів і впливає на взаємодію організації з постачальниками.

Цільовою аудиторією компанії є керівники будівельних компаній, які хочуть високоякісної будівельної продукції для будівництва різних споруд.

Завдяки напруженій роботі і професіоналізму керівництва основними клієнтами ВАТ «Зборівський цегельний завод» стали такі організації як ВАТ «РБУ-4», ПМП «МЖК», «Золочівбуд», ПМП «Партнер» та інші будівельні фірми, а також населення.

На ВАТ «Зборівський цегельний завод» як і на кожному підприємстві є свої переваги і недоліки.

На цьому підприємстві слабким сторонами можна назвати такі фактори: застаріле обладнання. Застаріле обладнання воно є малопродуктивним і потребує ремонту, часто виходить із ладу. На ремонт потрібні додаткові кошти, а це погано впливає на собівартість продукції. Іншим фактором слабкої сторони можна назвати швидка плинність кадрів, яка зумовлена важкими умовами праці і порівняно невисокою заробітною платою.

Незважаючи на ці негативні чинники є сильна сторона підприємства яка покриває слабкі сторони підприємства. Першою і найважливішим чинником сильної сторони яка відрізняє ВАТ «Зборівський цегельний завод» від своїх конкурентів це великий випуск і одночасно збут продукції.

З позиції життєвого циклу організації ВАТ «Зборівський цегельний завод» знаходиться на стадії насичення. Ця стадія характеризується тим, що ріст продажів порівняно нижчий за попередні роки, вдосконалюється продукція і технологія виготовлення даної продукції, також ВАТ «Зборівський цегельний завод» захопив значну частину ринку, що є характерним для цієї стадії життєвого циклу даного товару. Тому для компанії характерно: головна мета - отримання прибутку і його зростання; основні цілі - зменшення собівартості продукції, покращити властивості продукту, зменшення плинності кадрів; основні завдання - збільшення обсягу випуску продукції, розширення і пошук нових ринків збуту.

Для подальшої роботи ВАТ «Зборівський цегельний завод» вибирає стратегію фокусування, в основу якої покладено ідею про те, що будь-який ринок складається з відносно відокремлених часток або сегментів. Кожний сегмент ринку ставить специфічні вимоги до продукції або послуги. Якщо фірма здатна забезпечити виробництво продукції або надання послуг, які відповідають цим вимогам та зробить це краще від конкурентів, тоді вона здатна збільшити частку своєї участі на ринку.

Розробка стратегії фокусування здійснюється у такій послідовністі:

1. Вибір одного або кількох сегментів ринку. При цьому організація цілеспрямовано орієнтується:

або на певну групу,

або на специфічний географічний ринок,

або на обмежену частину асортименту продукції.

2. Ідентифікація специфічних потреб, побажань та інтересів споживачів у цьому сигменті ринку.

3. Пошук кращих за конкурентів способів задоволення цих специфічних потреб споживачів. Зробити це можна:

- або шляхом контролю за витратами,

- або шляхом диференціації.

Організація взаємодії

Завдання менеджера в процесі організації полягає в тому, аби надати усім компонентам організації такої форми та об'єднати їх таким чином, аби фірма являла собою одне ціле і функціонувала цілеспрямовано. Саме тому, в будь-якій фірмі існує певна підпорядкованість поміж її складовими частинами та рівнями менеджменту, чіткий розподіл влади, прав та відповідальності.

На ВАТ «Зборівський цегельний завод» застосовується лінійна організаційна структура управління.

Лінійна організаційна структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов'язаних з його управлінням. Схематично ця структура представлена на рис. 3.

Переваги лінійної оргструктури:

- чіткість і простота взаємодії (неможливість отримання підлеглим суперечливих розпоряджень та вказівок);

- відповідальність кожного за виконання свого завдання (надійний контроль та дисципліна);

- оперативність підготовки і здійснення управлінських рішень;

- економічність (за умови невеликих розмірів організації).

Недоліки лінійної оргструктури:

- необхідність високої кваліфікації керівників;

- зростання числа рівнів управління при збільшенні розмірів організації;

- обмеження ініціативи у робітників на нижчих рівнях.

Вертикальна координація грунтується на вказівках, які проходять по ланцюгу команд. В межах вертикальної координації менеджер узгоджує роботу своїх підлеглих. Одночасно робота даного менеджера узгоджується його начальником з роботою паралельних підрозділів.

ВАТ «Зборівський цегельний завод» на практиці вертикальний поділ праці реалізує такими шляхами:

шляхом взаємної комунікації - безпосередні неформальні контакти між членами організації;

шляхом прямого контролю (надання керівникові повноважень розподіляти завдання та контролювати їх виконання), тобто через використання ієрархії управління;

шляхом стандартизації діяльності, тобто через визначення способу, за допомогою якого операція (завдання, дія) повинні бути виконані.

Горизонтальна координація грунтується на взаємних контактах співробітників, які знаходяться на одному рівні в ієрархічній структурі.

На ВАТ «Зборівський цегельний завод» горизонтальна координація здійснюється у чотирьох основних формах:

взаємодопомога;

оперативні групи (тимчасові робочі групи);

комісії (постійні робочі групи);

збори за участю співробітників різних підрозділів організації

Делегування повноважень - це процес передавання керівником частини будь-якої своєї роботи та повноважень, необхідних для її виконання, підлеглому, який приймає на себе відповідальність за її виконання. За допомогою делегування повноважень встановлюються формальні відносини та посадові зв`язки працівників в організації. Саме вони слугують основою для упорядкування спільної діяльності підрозділів і забезпечують можливості координувати роботу організації.

Необхідність делегування повноважень є наслідком обмеженості можливостей та здібностей керівника (одна людина не спроможна виконувати весь комплекс робіт по управлінню всією організацією) та необхідності спеціалізації в управлінні.

Делегування повноважень охоплює:

передавання повноважень (надання підлеглому обмеженого права приймати рішення, використовувати ресурси і спрямовувати зусилля підлеглих на виконання поставлених завдань);

прийняття відповідальності (прийняття підлеглим зобов'язань виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх задовільне вирішення);

підзвітність (це вимога до підлеглого, який, використовуючи свої повноваження, має усвідомлювати наслідки своїх дій і повідомляти про них своєму безпосередньому начальнику).

Відповідальність та повноваження на ВАТ «Зборівський цегельний завод» є збалансованими з підзвітністю: а) за допомогою заохочення у випадках позитивного результату виконання завдання; б) за допомогою покарання - у випадках негативного результату виконання завдання.

Також на підприємстві підлеглий ніколи не несе повної відповідальності за результати дорученої справи, оскільки за неї в цілому відповідає той, хто передає свої повноваження. Повноваження, що передаються підлеглим, бувають трьох типів: лінійні; штабні; функціональні. На ВАТ «Зборівський цегельний завод» в основному застосовуються лінійні повноваження - це повноваження, які передаються від начальника безпосередньо йому підлеглому і далі іншим підлеглим. Делегування лінійних повноважень утворює ієрархію рівнів управління в організації. Така ієрархічна побудова називається «скалярним принципом організації». Отже, повноваження лінійного керівника знаходяться у прямому ланцюгу команд від вищого керівника до виконавця. В загальному на підприємстві всі важливі питання вирішуються централізовано.

У відповідальності із характером виконуючих робіт усі робітники підприємства поділяються на керівників, спеціалістів та робітників.

Середньоспискова чисельність всього персоналу становить 104 чол. ВАТ «Зборівський цегельний завод» повністю забезпечений працівниками високої кваліфікації.

Таблиця 1. Чисельність і функції посадових осіб підприємства

Посада працівника	Чисельність, чол.	Функції (види діяльності осіб)
Голова правління (директор)	1	До обов'язків голови правління входять: контроль фінансово - господарської діяльності упорядкування штатного розкладу і добір кадрів, контроль за веденням бухгалтерському обліку і усіх форм звітності, підготовка і проведення зборів, нарад, других заходів. Він без доручення здійснює дії від імені товариства, представляючи його інтереси перед всіма органами і організаціями. Як менеджер він визначає залежність виробництва від сформованої кон'юнктури ринку, вивчає потреби його і пропонує, відповідно до оптимальних результатів, внести корективи у виробничу програму, асортимент товарів. В його функції входить забезпечення рекламної кампанії, створення іміджу фірми. Директор звітує перед зборами товариства не менше 2-х разів у рік. Він зобов'язаний забезпечити виконання умов колективного договору.
Головний інженер	1	Головний інженер забезпечує організацію виробництва, дотримання технології, координує дії трудового колективу, відповідає за виконання добових, квартальних, річних норм випуску продукції.
Бухгалтер і економіст	2	Бухгалтер і економіст забезпечують повне урахування грошових засобів, що надходять, товарно-матеріальних цінностей, а також своєчасний відбиток у бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних із їхнім рухом відповідно для встановлених правил. Відповідають за достовірне урахування витрат обігу і виробництва, достовірний розрахунок показників ефективності виробничої діяльності. Відповідають за своєчасні перерахунки засобів у держбюджет грошей на погашення позики банкам, відрахування у всілякі фонди і резерви. Підпорядковуються директору підприємства.
Товарознавець	1	Товарознавець відповідає за доставку комплектуючих товарів на завод, для забезпечення його безперебійної роботи, а також за збут готової продукції.
Інженер - енергетик і механік	2	Інженер - енергетик і механік заводу слідкують за роботою агрегатів і механізмів, проводять профілактичні огляди і ремонти.
Контрольний майстер	1	Контрольний майстер відповідає за технологічний процес, та якість випущеної продукції.

Мотивація

Мотивація - це процес спонукування кожного співробітника і всіх членів його колективу до активної діяльності для задоволення своїх потреб і для досягнення цілей організації.

Найпершим і найбільше поширеним методом мотивації, який застосовується на ВАТ «Зборівський цегельний завод» є метод покарання і заохочення, так звана політика «батога і пряника». Цей метод використовувався для досягнення бажаних результатів

Також на заводі використовуються такі види мотивації робітників:

а) нормування і тарифікація праці;

б) розробка системи оплати та морального заохочення праці;

в) застосування форм участі в прибутку;

г) доплата за стаж;

д) просування по службі;

е) премії за понаднормову роботу;

є) інші.

На своєму робочому місці кожен бажає показати на що він здатний і що він значить для інших, тому необхідно признавати працю кожного окремого працівника, надавати можливість приймати рішення з питань, які відносяться до його компетенції. На ВАТ «Зборівський цегельний завод» використовується відрядно-преміальна та погодинно-преміальна система оплати праці.

Заробітна плата працівникам при погодинно-преміальній системі оплати нараховується по тарифній ставці (окладу) на основі присвоєного тарифного розряду та фактично відпрацьованого часу, а також додатково нараховується премія за виконання і перевиконання завдання на основі розробленого.

Положення про преміювання.

В умовах відрядно-преміальної системи оплати праці робітника складається із заробітку по основних відрядних розцінках за виконану роботу та премії за виконання показників преміювання. Розцінки на випуск 1 тис. шт. цегли розроблено згідно норм виробітку цегли по дільницях цеху.

Планування фонду заробітної плати проводиться шляхом множення річної виробничої програми на розцінку, та чисельність робітників по штатному розпису, їх тарифних ставок, а також корисного фонду робочого часу в плановому році.

Фонд споживання за 2009 р. складає 391,8 тис. грн., з них:

Ш 300,8 тис. грн - основна заробітна плата.

Ш 78,2 тис. грн - додаткова,

із додаткової заробітної плати:

Ш 3.7 тис. грн доплати до тарифних ставок та посадових окладів

Ш 19,4 тис. грн оплата щорічних відпусток

Ш 54,3 тис. грн премія за виробничі результати роботи

12,8 тис. грн грошові виплати, з них:

Ш 5,0 тис. грн матеріальна допомога

Ш 7,8 тис. грн. премія за особливо-важливе завдання

Сьогодні, коли через складну економічну ситуацію дуже важко встановити високу заробітну платню, особливу увагу треба приділити нематеріальому стимулюванню праці, складаючи гнучку систему пільг для робітників, наприклад:

Ш признавати цінність працівника для організації, надавати йому творчу свободу;

Ш застосовувати штучний графік, неповний робочий день;

Ш поставити працівникам знижки на продукцію, яку випускає завод (в даний час надається знижка 5% при покупці партії більш ніж 10 тис. шт.);

Ш надавати кредит працівникам для придбання житла та ін.

Таблиця 2. Результати розрахунків заробітної плати окремих працівників

Посадові особи	Спосіб оплати праці	Надбавки	Премії	Величина місячної заробітної плати, грн.
		Характер	Величина, грн.	Характер	Величина, грн.
Директор	Оклад			Добре виконану роботу	500	2830
Головний інженер	Оклад			Перевиконання плану	456,6	2566
Головний бухгалтер	Оклад			-	-	1500
Товарознавець	Оклад			Перевиконання поставлених завдань	387,9	1579
Головний економіст	Оклад			Добре виконану роботу	296,4	1482
Контрольний майстер	Оклад			-	-	1269
ВСЬОГО						11226

Контроль

Основним завданням контролю є процес забезпечення досягнення цілей і місій організації. Об'єктивність і необхідність контролю як функції менеджменту визначають такі фактори:

Ш невизначеність середовища (зміна законів, технології, складу працівників організації),

Ш небезпека виникнення кризових ситуацій,

Ш доцільність підтримки успіху організації,

Ш тиск з боку конкурентів

Ш боротьба за ринок збуту продукції.

Метою контролю є сприяння тому, щоб фактичні результати найбільше відповідали очікуваним, а тому, види контролю відрізняються за часом його здійснення в процесі управління заводом.

На заводі використовують попередній, поточний і підсумковий контроль. Адже відсутність контролю може породити хаос, а координація і узгодження діяльності структурних підрозділів стане не можливою.

Попередній контроль здійснюється до початку виконання роботи і реалізується через правила, процедури, поведінку. Його основні важелі закладені в процесі реалізації таких функцій менеджменту, як планування, організації взаємодії. Цей вид контролю використовують стосовно людських, матеріальних, фінансових ресурсів. Прикладом даного виду контролю може бути контроль за якістю сировини, з якої виготовляють цеглу.

Поточний контроль визначає стан об'єкта в процесі виконання операцій. Застосовується від початку практичного здійснення господарської діяльності і до моменту досягнення необхідного результату. Під час такого контролю відбувається вимірювання, порівняння, та оцінка стану поведінки об'єкта, розробляються та застосовуються коригуючи дії, що дозволяють у визначений строк і якісно досягти намічених результатів. Визначальна риса такого контролю безперервне стеження за станом і поведінкою контрольованого об'єкта. Наприклад, контроль за перебігом технологічного процесу виготовлення цегли.

При підсумковому контролі зворотній зв'язок використовують після виконання роботи. За його допомогою на заводі відокремлюють доброякісну продукцію від бракованої, а також для забезпечення мотивації (при оплаті праці). На заводі проводиться ревізія використаних трудових ресурсів і фонду заробітної плати, фінансових результатів та рентабельності роботи заводу за місяць, квартал, рік.

Процес контролю реалізується через такі етапи:

І. Розробка норм функціонування у формі показників результативності виробництва. Потребує: обмеження в часі, забезпечення реальності показників і результатів і можливості їх прогнозування. Норми функціонування це критерії, за якими оцінюється дія системи управління, хід виконання виробничого процесу. Їх існує три форми: числова, шкальна і описова. Основні види норм і нормативів:

Ш норми витрат живої праці.

Ш норми витрат сировини, матеріалів, пального, енергії.

Ш норми і нормативи функціонування організації виробництва (тривалості виробничого циклу).

Під нормами розуміють максимально допустиму величину абсолютних витрат сировини, матеріалів, пального, енергії для виготовлення одиниці продукції.

Нормативами називають показники, що характеризують ступень використання засобів і предметів праці, їх розхід.

Норма керованості - це така кількість працівників, яка перебуває у безпосередній підлеглості керівника.

ІІ. Порівняння досягнутих результатів з розробленими стандартами здійснюється за етапами:

Ш установлення масштабу допустимих відхилень і принципів вимірювання конкретних результатів.

Ш вимірювання результатів (відображає форму, розмір, одиницями виміру є тисячі штук) та динамічний (рівень використання ресурсів, одиницями виміру є показники фондовіддачі, рівня продуктивності) виміри.

Ш передавання і розповсюдження інформації про отримані результати.

Ш обґрунтування висновків на засадах порівняння результатів і стандартів.

ІІІ. Коригуючі дії базуються на виборі таких рішень:

Ш невжиття заходів

Ш усунення відхилень

Ш перегляд стандартів

Ш поєднання кількох підходів.

Однією з форм контролю є аудиторська діяльність. Операції заводу, ділові стосунки з іншими фірмами досить різноманітні і складні, тому інформацію про них можуть дати лише спеціалісти - бухгалтери і аудитори. Свідчення аудитора щодо фінансової звітності знімають ризик прийняття неправильних рішень і можливих збитків.

Аудитори проводять перевірку ведення бухгалтерського обліку, здійснюють перевірку окремих видів робіт на відповідальність їх до встановлених законів, систематично аналізують окремі види діяльності заводу.

На мою думку контроль повинен відображати пріоритети заводу відповідно до стратегічної спрямованості орієнтуватися на досягненні конкретних результатів, відповідати основному видові діяльності, забезпечувати своєчасність, надійність застосування контрольних операцій, відзначатися простотою, бути економічним, ураховувати особливості контрольованих рішень. При здійснені контролю будуть зачіпатися інтереси певних працівників. Тому для підвищення ефективності контролю потрібно розробляти стандарти, які, об'єктивно відображають результати діяльності людей, забезпечувати двобічне спілкування між працівниками органів контролю та людьми, діяльність яких контролюється, уникати прискіпливого контролю, застосовувати методи розробки стандартів, які забезпечують справедливий контроль, використовувати методи матеріального стимулювання, приділяти особливу увагу контролю виробничих процесів.

На заводі виникала необхідність створення формальної системи контролю для підготовки керівництву інформації, потрібної для прийняття управлінських рішень.

На всіх етапах виготовлення цегли керамічної повинні вживатися заходи, спрямовані на встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості, що зумовлює необхідність управління системою контролю виробничих процесів. Система контролю, виробничого процесу створена на підприємстві з метою здійснення єдиних і ефективних методів підвищення ефективності виробництва. Ця система бере участь в управлінні виробництвом і належить до апарату управління. На заводі вона очолюється контрольним майстром.

Застосування системи контролю виробничих процесів дає змогу здійснювати контроль за дотриманням технологічної дисципліни на робочих місцях, проводити приймання і випробовування готової продукції, перевіряти стан засобів контролю, виявити брак, розробляти заходи щодо його усунення. Через систему контролю виробничих процесів до підрозділів надходять пропозиції щодо доцільного розміщення контрольних операцій, з метою підвищення його ефективності і зниження трудомісткості. Ця система забезпечує інтереси заводу на ринку, попереджує збитки. Вона суттєво впливає на кінцеві результати діяльності підприємства, за її допомогою організовують виготовлення конкурентноспроможної продукції. Ефективність діяльності системи контролю виробничих процесів залежить від того, наскільки якісно виконується всі її функції та завдання.

3. Використання методів менеджменту на підприємстві

Методи менеджменту являються способами здійснення управлінської діяльності.

Різні менеджери використовують різні методи менеджменту, виходячи з особистих переваг. Методи спираються на закономірності - об'єктивна основа методів.

Залежно від об'єктивних законів методи менеджменту поділяються:

Ш економічні

Ш соціальні

Ш психологічні

Ш правові

У основі економічних методів лежать економічні закони: закони загальні і локальні. Загальний економічний метод - планування, 2-й - комерційний розрахунок.

Планування як метод дії - централізований директивний розподіл і перерозподіл органічних ресурсів фірм (економічний закон про обмеження ресурсів)

Комерційний розрахунок - всякий захід підприємства оцінюється шляхом зіставлення результату і витрат.

Соціальні методи на ВАТ «Зборівський цегельний завод» базуються на законах управлінських поведінкових груп людей і окремої особи:

1) методи управління організованими колективами

2) методи управління соціальними процесами усередині колективу

3) методи управління одною особою

Кожна організована група ВАТ «Зборівський цегельний завод» характеризується різними значеннями набору соціальних параметрів: чисельність колективу, рівень освіти, інтелектуальний рівень, професійний рівень і ін. Великою і малою групою неможливо керувати однаковими методами: чим більший колектив, тим більше значення набувають середні характеристики вищезгаданих параметрів. Середні характеристики краще вказують потенційні можливості великої кількості.

Тому менеджер повинен зробити основний зміст дії зрозумілим, дохідливим, переконливим для кожного рівня підлеглих (середня освіта, вища). Чим меншою кількістю керує менеджер, тим більше за значенням набувають індивідуальні особливості кожної особи, через зростання значущості особи в діяльності фірми. Заходи впливу на малу групу є більш переконливими і ясними для кожного члена групи.

Також слід врахувати індивідуальні особливості людини, котрі в ньому виховані і розвинені в перебігу життя. Наприклад, метод особистого прикладу, метод створення орієнтуючих особу цілей, методи навіювання і переконання.

Психологічні методи управління - це методи, які спираються на закони психіки. Кожен метод має психологічний аспект, він впливає на психіку людини. Серед них найбільше значення мають: методи психологічної спонуки, які розбиваються на методи стимулювання і мотивування.

Іншу групу утворюють психологічні методи вироблення колективних відчуттів, методи організації спілкування.

Ще одну групу психологічних мотивів відображають методи гуманізації праці. Вони поділяються на методи поліпшення умов праці і методи додавання праці творчого характеру.

Правові методи управління базуються на юридичних законах, що діють в даному колективі. На ВАТ «Зборівський цегельний завод» застосовуються такі методи:

1) правові методи - це права і обов'язки працівників;

2) адміністративно-правові методи - це накази, інструкції і т.д.

Адміністративні методи включають також методи адміністративної дії, покарання, наприклад оголошення догани, зниження з/п.

Адміністративні методи не повинні суперечити юридичним законам і нормам, і власне правовим.

Застосування конкретної функції менеджменту завершується розробкою певного методу, наприклад, преміювання працівників не можливе без відповідного наказу і т.д.

4. Проектування комунікацій на підприємстві

Керівник від 50 до 90% всього часу витрачає на комунікації. Він займається цим, щоб реалізувати свої ролі в міжособових відносинах, інформаційному обміні і процесах ухвалення рішень, крім управлінських функціях планування, організації, мотивації і контролю. Оскільки обмін інформацією вбудований у всі основні види управлінської діяльності, то комунікації називають пов'язуючим процесом. Неефективні комунікації - одна з головних сфер виникнення проблем.

Комунікації між організацією і її середовищем. ВАТ «Зборівський цегельний завод» користується різноманітними засобами для комунікацій з складовими свого зовнішнього оточення. Організації підкоряються державному регулюванню і заповнюють в зв'язку з цим письмові звіти. У своїх щорічних звітах будь-яка компанія повідомляє інформацію по фінансах і маркетингу. Це лише небагато прикладів зі всієї різноманітності способів реагування організації на події і чинники зовнішнього оточення.

Комунікації між рівнями і підрозділами. На ВАТ «Зборівський цегельний завод» таким шляхом підлеглим повідомляється про поточні завдання, зміну пріоритетів, конкретні завдання, рекомендовані процедури і т. п. Організація потребує комунікацій по висхідній, тобто передачі інформації з нижчих рівнів на вищі, яка може помітно впливати на продуктивність.

Найбільш очевидним компонентом комунікацій в організації є відносини між керівником і підлеглими. Ці відносини зв'язані з проясненням завдань, пріоритетів і очікуваних результатів, забезпеченням залученої в рішення задач відділу, обговоренням проблем ефективності роботи, досягненням визнання і винагороди з метою мотивації, вдосконаленням і розвитком здібностей підлеглих, із збором інформації про назріваючу або реально існуючу проблему, сповіщенням підлеглого про прийдешню зміну, а також отриманням відомостей про ідеї, удосконалення і пропозиції.

Також на ВАТ «Зборівський цегельний завод» має місце обмін інформацією між керівником і його робочою групою. Комунікації з робочою групою дозволяють керівнику підвищити ефективність дій групи. Кожен член групи має можливість поміркувати про нові завдання і пріоритети відділу, про те, як слід було б працювати разом, про майбутні зміни і можливі їх наслідки і т.д.

Неформальні комунікації. Організація складається з формальних і неформальних компонентів. Канал неформальних комунікацій можна назвати каналом розповсюдження чуток. Оскільки по каналах чуток інформація передається багато швидше, ніж по каналах формального повідомлення, керівники користуються першими для запланованого витоку і розповсюдження певної інформації або відомостей типу «тільки між нами».

Також на підприємстві існують і комунікаційні бар'єри, а саме: неточність інформації, поганий зворотній зв'язок, незадовільна організаційна структура, велика кількість інформації і т.д. і це все заважає нормальному комунікаційному процесу.

На ВАТ «Зборівський цегельний завод» майже всі комунікаційні процеси супроводжуються відповідною документацією. Для прикладу, у відділі постачання і збуту за місяць було укладено 10 договорів, видано 15 розпоряджень. Також у даний відділ поступило 5 наказів директора і 10 розпоряджень. В загальному документопотік становив 40 документів. Завод працює 22 дні, протягом 8 годин. Зарплата начальника і працівників відділу становить відповідно 2200 і 1250 грн. тривалість підготовки документа становить 0,5 год., а вартість 1-го листка 0,07 грн., вартість електроенергії - 0,17 грн. На основі даних ми можемо розрахувати вартість інформації за формулою:

,

S_n=20*19.6+8.4+20*0.12+6.8=409,6 грн.

де - трудомісткість перетворення інформації:

t=40*0.5=20 год.

- вартість однієї люд/год начальника відділу та працівників підрозділу:

₁=2200/22/8=12,5 грн.

₂=1250/22/8=7,1 грн.

=12,5+7,1=19,6 грн

- вартість матеріалів:

=0,07*40*3=8,4 грн.

- затрати часу роботи обладнання становить 20 год;

- вартість часу роботи обладнання:

S₀=250/12/22/8=0,12 грн.

- вартість енергії, яка необхідна для перетворення і передачі інформації:

Se=40*0,17=6,8 грн

Інтенсивність документопотоку розраховується за формулою:

=40/22=1,8

де - кількість документів, що циркулюють в організації;

- час проходження цих документів.

5. Розробка механізмів прийняття управлінських рішень на підприємстві

На процес прийняття управлінських рішень впливає безліч різноманітних факторів. До найважливіших з поміж них належать такі:

Ступінь ризику - розуміється, що завжди існує імовірність прийняття неправильного рішення, яке може несприятливо впливати на організацію. Ризик - фактор, який менеджери враховують свідомо, або підсвідомо, при прийнятті рішення, оскільки він пов'язаний із зростанням відповідальності.

Час, який відводиться менеджерові для прийняття рішення. На практиці більшість керівників не мають можливості проаналізувати усі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит часу.

Ступінь підтримки менеджера колективом - цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не відразу. Якщо порозуміння і підтримки інших менеджерів і підлеглих не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок своїх особистих рис, які повинні сприяти виконанню прийнятих рішень.

Особисті якості менеджера - один з найбільш важливих факторів. Незалежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати вірні рішення.

Політика організації - у даному випадку враховується суб'єктивний фактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання - усе це може вплинути на прийняття того, чи іншого рішення.

Кінцевим результатом прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке постає, як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв'язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

Управлінське рішення є інструментом впливу на об'єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації; складає основу реалізації кожної функції менеджменту.

Розглянемо докладніше зміст кожного з етапів, концентруючи увагу тільки на ключових (принципово важливих) аспектах їх реалізації.

Діагноз проблеми включає наступні підетапи:

- виявлення та опис проблемної ситуації (означає усвідомлення та відбиття у будь-якій формі протиріччя поміж змінами у середовищі функціонування організації та її можливостями забезпечити за таких умов досягнення своєї мети);

- встановлення мети вирішення проблемної ситуації (визначення бажаного кінцевого результату вирішення проблемної ситуації);

- ідентифікація критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на закладі яких буде проводитись оцінка вирішення проблемної ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості).

2. Накопичення інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість вирішення проблеми залежить від якості інформації про неї. Якість інформаційних матеріалів у свою чергу оцінюється за допомогою таких критеріїв:

1) об'єктивність - це інтегральний критерій, який поєднує у собі наступні часткові критерії:

повноти інформації (визначається наявністю відомостей, включаючи суперечливі, які необхідні та достатні для прийняття рішення);

точності інформації (ступінь відповідності інформації оригіналу);

несуперечливості інформації (окремі частини однієї і тієї самої інформації не мають суперечити одна одній);

переконливості інформації (доведеність інформації, яка примушує вірити у її достовірність);

2) лаконічність - це стислість та чіткість викладення інформації (досягається за рахунок високої згорнутості інформації без втрати її необхідної повноти);

3) актуальність - це відповідність інформації об'єктивним інформаційним потребам;

4) своєчасність - це здатність задовольняти інформаційну потребу у прийнятний для виконання строк;

5) комунікативність - це властивість інформації бути зрозумілою для того, кому вона адресована.

3. Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку усіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації.

В теорії прийняття рішень альтернативи розглядаються як екзогенні фактори. Проте складність управління і полягає в опрацюванні щонайповнішої сукупності альтернатив, яка містить всі допустимі варіанти дій для досягнення встановленої мети. З іншого боку, збільшення кількості альтернатив ускладнює, збільшує вартість і розтягує у часі процес прийняття рішень. Тому обгрунтоване зменшення кількості альтернатив є фактором підвищення ефективності процесу прийняття рішень.

4. Оцінка альтернативних варіантів. Зміст цього етапу полягає у перевірці кожної знайденої альтернативи за критеріями:

реалістичність - можливість її здійснення взагалі з урахуванням зовнішніх обставин, не залежних від самої організації. Зовнішні чинники часто обмежують кількість прийнятних альтернатив. До таких, зокрема, відносяться:

- юридичні обмеження;

- можливості існуючих технологій;

- моральні та етичні норми тощо.

відповідність ресурсам, які має у своєму розпорядженні організація;

прийнятність наслідків реалізації альтернативи. Результат реалізації альтернативи у загальному випадку - це багатомірне явище. Реалізація альтернативи призводить до наслідків як пов'язаних, так і не пов'язаних з досягненням встановленої мети. Якщо в процесі прийняття рішення не прийматимуться до уваги такі наслідки, можна отримати результат, який повністю нейтралізує очікуваний ефект. Тому в процесі виявлення можливих наслідків реалізації кожної альтернативи необхідно враховувати:

не тільки основні (пов'язані з досягненням мети), але і побічні результати;

не тільки безпосередній період реалізації альтернативи, але і майбутні періоди.

5. Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на закладі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми. При цьому слід зауважити, що на етапі прийняття рішення суб'єкт управління має доповнити результат формалізованого аналізу (найкращий варіант) неформальними знаннями про об'єкт управління. Ці знання випливають з досвіду та інтуїції суб'єкта управління.

Для детальнішого розгляду процесу прийняття рішень наведемо декілька прикладів:

1) На заводі виникла така ситуація, що терміново необхідно прийняти на роботу бухгалтера. Із трьох кандитатів на цю посаду було вибрано людину, яка має відповідну освіту, досвід роботи у даній галузі. У процесі прийняття рішень були задіяні керівник підприємства, відділ кадрів та головний бухгалтер.

2) У звязку з активними діями конкурентів діяльність ВАТ «Зборівський цегельний завод» змушений скорочувати обсяги виробництва. Для ліквідації даної проблеми відділ постачання і збуту здійснює пошук нових споживачів продукції і керівництво заводу проводить необхідні заходи щодо вдосконалення якості цегли, щоб можна було б залучити нових покупців.

Як бачимо з вище наведених прикладів, всі стратегічно важливі питання вирішуються керівництвом ВАТ «Зборівський цегельний завод».

6. Формування механізмів управління групами працівників на підприємстві

Група визначається як двоє або більше людей, які:

1) взаємодіють з кількома або всіма членами групи безпосередньо через мережу зв'язків;

2) поділяють одну мету або кілька спільних завдань;

3) керуються нормативною системою поведінки та взаємин;

4) підтримують стабільні рольові стосунки;

5) утворюють підгрупи на основі різних мереж притягування та відштовхування.

Традиційно виділяють два класи груп:

1. Формальні групи - це такі групи, що створюються за наказом керівництва для виконання конкретних виробничих або управлінських функцій. В основу формування таких груп покладено розподіл праці по вертикалі (рівні менеджменту) та по горизонталі (підрозділи, відділи, служби на одному управлінському рівні). Прикладом формальної групи є виробнича бригада, будь-який відділ апарату управління, обслуговуючі та допоміжні служби підприємства.

2. Неформальні групи - це такі групи, створення та функціонування яких не передбачалося. Вони виникають спонтанно.

Таблиця 3. Основні відмінності формальних і неформальних груп

Класифікаційна ознака	Характеристики
	Формальні групи	Неформальні групи
1. Мета 2. Створення 3. Комунікації 4. Лідер 5. Міжособові стосунки 6. Вплив на членів групи 7. Контроль	Ефективність, прибуток Планується організацією Формальні канали Призначається організацією Встановлюються на основі виробничих завдань Грошові винагороди, влада Спирається на покарання, грошові винагороди	Задоволення соціальних потреб і потреб у безпеці Створюється спонтанно Формальні та неформальні канали Виходець з групи Розвиваються спонтанно Персональний вплив Діють громадські санкції

Таблиця 6. Особливості груп працівників

Характеристика груп працівників	Види формальних груп: Ш відділ збуту; Ш бухгалтерія; Ш відділ кадрів; Ш відділ технічного контролю	Види неформальних груп: Ш любителі спорту; Ш любителі кулінарії; Ш автолюбителі
Склад	Керівник відділу збуту, товарознавець, маркетологи Головний бухгалтер, заступник головного бухгалтера, бухгалтер Керівник відділу кадрів, секретар Керівник відділу технічного контролю, контрольний майстер	Працівники всіх відділів Працівники всіх відділів Працівники всіх відділів
Чисельність	4 3 2 3	12 9 15
Характеристика зв'язків	Офіційні відносини	Зв'язки засновані на основі спільних інтересів
Причини формування	Виконання цілей і завдань організації	Задоволення соціальних потреб

Підвищення ефективності діяльності груп на ВАТ «Зборівський цегельний завод» здійснюється на основі таких факторів:

1. чисельність групи - 5-25 чол.

2. склад групи;

3. згуртованість членів групи;

4. забезпеченість групи інформацією.

5. формування групових норм;

6. розподіл ролей між членами групи;

7. створення механізму прийняття компромісних рішень.

менеджмент управлінський контроль рішення

7. Організація управління конфліктами, перемінами і стресами на підприємстві

Сучасна точка зору полягає в тому, що навіть в організаціях з ефективним управлінням деякі конфлікти не тільки можливі, але і бажані. Звичайно, конфлікт не завжди має позитивний характер. В деяких випадках він може заважати задоволенню потреб окремої особистості і досягненню мети організації в цілому. Наприклад, людина, що на засіданні комітету сперечається тільки тому, що не сперечатися він не може, певно знизить ступінь задоволення потреби в приналежності і повазі і, можливо, зменшить спроможність групи приймати ефективні рішення. Члени групи можуть прийняти точку зору сперечальника тільки для того, щоб уникнути конфлікту і всіх зв'язаних з ним неприємностей навіть не будучи впевненими, що роблять правильно. Але в багатьох випадках конфлікт допомагає виявити різноманітність точок зору, дасть додаткову інформацію, допомагає виявити більше число альтернатив або проблем і т. п. Це робить процес прийняття рішень групою більш ефективним, а також дає людям можливість висловити свої думки і завдяки цьому задовольнити особисті потреби в повазі і злагоді. Це також може призвести до більш ефективному виконанню планів, стратегій і проектів, оскільки обговорення різноманітних точок зору на них відбувається до їхнього фактичного виконання.

Причини конфлікту на ВАТ «Зборівський цегельний завод»:

Ш Розподіл ресурсів.

Ш Взаємозалежність задач.

Ш Відмінності в меті.

Ш Відмінності в уявленнях і цінностях.

Ш Відмінності в манері поведінки і життєвому досвіді.

Ш Незадовільні комунікації.

Наслідки конфлікту на ВАТ «Зборівський цегельний завод»:

Функціональні наслідки - Можливо декілька функціональних наслідків конфлікту. Одне з них полягає в тому, що проблема може бути вирішена таким шляхом, що приємлема для всіх сторін, і в результаті люди будуть більше почувати свою причетність до рішення цієї проблеми. Це, в свою чергу, зводить до мінімуму або зовсім усуває труднощі в здійсненні рішень - ворожість, кривда та примуса надходити проти волі. Інший функціональний наслідок полягає в тому, що сторони будуть більше розміщені до співробітництва, а не до антагонізму в майбутніх ситуаціях, можливо, чреваті конфліктом.

Крім того, конфлікт може зменшити можливості групового мислення і синдрому покори, коли підлеглі не висловлюють ідей, що по їхній думці, не відповідають ідеям їхніх керівників. Через конфлікти члени групи можуть проробити проблеми в виконанні ще до того, як рішення почне виконуватися.

Дисфункціональні наслідки - Якщо конфліктом не управляли або управляли неефективно, те можуть утворитися наступні дисфункціональні наслідки, т. п. Умови, що заважають досягненню мети. Незадоволеність, поганий стан духу, зростання плинності кадрів і зниження продуктивності. Менший ступінь співробітництва в майбутньому. Сильна відданість своїй групі і більш непродуктивної конкуренції з іншими групами в організації. Подання про іншу сторону як про «ворога»; подання про свою мету як про позитивну, а про мету інший сторони як про негативну. Звертання взаємодії і спілкування між конфліктуючими сторонами. Збільшення ворожості між конфліктуючими сторонами по мірі зменшення взаємодії і спілкування. Зміщення акценту: надання «перемозі» в конфлікті більшого значення, ніж рішенню реальної проблеми.

Управління конфліктною ситуацією на ВАТ «Зборівський цегельний завод» здійснюється наступними шляхами:

Ш Роз'яснення вимог до роботи.

Ш Координаційні та інтеграційні механізми.

Ш Загальноорганізаційна комплексна мета.

Ш Структура системи винагород.

Міжособистісні стилі дозволу конфліктів на ВАТ «Зборівський цегельний завод»:

Ш Ухилення.

Ш Зглажування.

Ш Примушення.

Ш Компроміс.

Ш Рішення проблеми.