Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.В. ДОКУЧАЄВА

УДК 338.439.003.13:637.52

ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ М'ЯСОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

ОЛЕКСЕНКО РОМАН ІВАНОВИЧ

Харків - 2008

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Таврійському державному агротехнологічному університеті.

Науковий керівник:

Дацій Олександр Іванович, доктор економічних наук, професор, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, головний науковий співробітник відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування.

Офіційні опоненти:

Крисанов Дмитро Федосович, доктор економічних наук, професор, Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України", провідний науковий співробітник відділу форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі;

Шиян Віктор Йосипович, кандидат економічних наук, професор, Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, завідувач кафедри економіки підприємства.

Захист відбудеться 28 січня 2009 р. об 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 в Харківському національному аграрному університеті імені В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харківська обл. Харківський р-н, п/в "Комуніст-1", навчальне містечко ХНАУ, ауд.1-221.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харківська обл. Харківський р-н, п/в "Комуніст-1", навчальне містечко ХНАУ, корпус 1.

Автореферат розісланий 23 грудня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради А.В. Македонський.

Актуальність теми. Перехід до ринкової економіки, що викликав радикальні перетворення всього господарського механізму, визначив значення конкуренції як іманентного атрибуту ринку. На відміну від планової економіки, коли діяльність усіх підприємств була регламентована, в умовах ринку, основною економічною реальністю якого є конкуренція, всі незалежно господарюючі суб'єкти повинні самостійно ухвалювати довгострокові стратегічні рішення, направлені зрештою на забезпечення стійкого становища підприємства на ринку. У зв'язку з цим, однією з найважливіших задач, яка вимагає теоретичного осмислення і практичної реалізації, є забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників.

Виняткова роль м'яса і м'ясопродуктів як джерел незамінного тваринного білку в раціоні живлення людини, забезпечення продовольчої безпеки країни на фоні постійного скорочення обсягів виробництва і споживання м'яса та м'ясопродуктів, істотної залежності від імпорту вимагають рішення кола питань, пов'язаних із забезпеченням конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств.

Теоретико-методологічні засади конкуренції, її динаміку та сучасні форми досліджували такі вчені як: Ф.И. Еджоуерта, А.О. Курно, Дж. Кейнс, Ж.-Ж. Ламбен, А.П. Лернер, К. Маркс, М. Портер, Д. Рікардо, Дж. Робінсон, А. Сміт, Р.А. Фатхутдінов, Ф.А. Хайєк, Й. Шумпетер, А.Ю. Юданов, та інші. Фундаментальні теоретичні та методичні основи забезпечення конкурентоспроможності підприємств одержали подальший розвиток у дослідженнях багатьох видатних вітчизняних науковців, але особливо слід відзначити таких як: О.І. Дацій, С.М. Кваша, М.Х. Корецький, Д.Ф. Крисанов, П.М. Макаренко, М.Й. Малік, Л.Ю. Мельник, В.Я. Месель-Веселяк, В.Ф. Оберемчук, І.А. Оносова, В.А. Павлова, В.Г. Рижков, П.Т. Саблук, Г.М. Скудар, О.Б. Чернега, O.А. Швиданeнкo, та інші.

Проте потрібні більш поглиблені дослідження, пов'язані із формуванням конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств в Україні та шляхами її підвищення, що має в даний час важливе практичне значення, оскільки гостра конкурентна ситуація на ринку, на яку істотно впливають низький рівень платоспроможного попиту, кризовий стан тваринництва, діяльність виробників з інших регіонів безпосередньо визначає низький рівень використання виробничих потужностей, скорочення робочих місць і нерентабельність виробництва на переважаючій більшості м'ясопереробних підприємств.

Актуальність проблеми конкурентоспроможності підприємства, значення її вивчення і невирішеність ряду методичних і практичних питань щодо підвищення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств визначили тему даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Таврійського державного агротехнологічного університету "Організація виробництва та підприємництва в АПК регіонів" (№ держ. реєстр. 0107U008973). Роль автора полягає у розробці напрямів підвищення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення системи факторів конкурентоспроможності підприємства, дослідження конкурентного середовища м'ясопереробних підприємств і розроблення напрямів підвищення їх конкурентоспроможності.

Для досягнення мети в дисертаційній роботі були поставлені й вирішені такі завдання:

провести аналіз і систематизацію теоретичних поглядів на конкуренцію і визначити її роль в аграрному секторі економіки;

уточнити визначення конкурентоспроможності продукції і конкурентоспроможності підприємства;

виявити і систематизувати фактори конкурентоспроможності продукції і підприємства;

визначити характерні тенденції розвитку м'ясопереробних підприємств;

проаналізувати вплив зовнішніх чинників на гостроту конкуренції м'ясопереробних підприємств;

оцінити інтенсивність конкуренції м'ясопереробних підприємств;

розробити методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств;

визначити напрями, що формують організаційно-економічні засади забезпечення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств;

розробити основні напрями підвищення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств.

Об'єктом дослідження є підвищення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств в умовах ринкового розвитку економіки.

Предметом дослідження є теоретичні і методичні основи формування конкурентоспроможності підприємства, конкурентне середовище м'ясопереробних підприємств, напрями підвищення їх конкурентоспроможності.

Методологія та методика дослідження. Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі і нормативні акти Уряду та Верховної Ради, матеріали Держкомстату України, Головного управління статистики Запорізької області, оперативна інформація Головного управління АПК Запорізької облдержадміністрації, матеріали річних звітів районних управлінь АПК області, річні звіти базових сільськогосподарських підприємств, інформаційні ресурси світової комп'ютерної інформаційної мережі Internet, власні наукові дослідження по проблематиці дисертації, що надруковані у відкритій пресі.

У процесі дослідження використовувалися такі методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків); статистико-економічний (дослідження й аналіз конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств); розрахунковий, порівняльний і графічний (аналіз впливу зовнішніх чинників на гостроту конкуренції м'ясопереробних підприємств); розрахунково-конструктивний та експериментальний (розробка шляхів підвищення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств) тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження, полягають у такому:

вперше:

запропонована концепція рішень щодо підвищення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств регіону, на основі формування комплексного підходу, що визначає внутрішню і зовнішню спрямованість дії оперативного управління й контролю за фінансово-економічними, маркетинговими, організаційними, виробничо-технологічними показниками та конкурентоздатністю продукції;

удосконалено:

методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств через використання таких критеріїв, як частка підприємств на ринку та рентабельність;

організаційно-економічні засади забезпечення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств за наступними напрямами: вертикальної корпоративної інтеграції; укрупнення розмірів виробництва при спеціалізації окремих виробничих структур і підрозділів; збереження високого рівня технології виробництва продукції; забезпечення конкурентоспроможності продукції; застосування повного або часткового контролю над каналами руху продукції; застосування всього комплексу маркетингу;

набули подальшого розвитку:

поняття конкурентоспроможності продукції і конкурентоспроможності підприємства, які враховують економічні та споживацькі характеристики, властивості аграрної продукції, організаційні та екологічні фактори;

теоретичні засади визначення поняття конкуренції як мотиву науково-технічного і економічного прогресу в аграрному секторі, що враховує біологічні і соціальні властивості;

систематизація факторів конкурентоспроможності продукції і конкурентоспроможності підприємства з розробкою наступних їх груп: нормативних, економічних, споживчих, організаційних, екологічних;

дослідження впливу зовнішніх чинників на гостроту конкуренції м'ясопереробних підприємств на основі мінімізації ризиків невідповідальності постачальників сировини, відсутності альтернатив по заміні сировини, забезпечення відповідної якості сировини і ефективності виробництва, фізичного скорочення сировинної бази, конкуренції із заготівельними організаціями інших регіонів, забезпечення сировиною не-інституційних постачальників, стихійності операцій купівлі-продажу продукції.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні розробки автора та рекомендації щодо підвищення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств використані Мелітопольською районною державною адміністрацією при реалізації Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Мелітопольського району на період до 2010 року (довідка № 15-1133 від 04.02.2008), підприємств ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" (довідка № 14 від 14.02.2008р.), та ПП "Агрофірма Семенівка" (довідка № 9 від 19.02.2008 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Таврійського державного агротехнологічного університету при викладанні таких дисциплін: "Аналіз господарської діяльності", "Маркетинг", "Стратегічний аналіз", (довідка № 154 від 29.09.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно й опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: "Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації" (м. Одеса, 31 жовтня 2007 р.), "Стратегии развития Украины в глобальной среде" (г. Симферополь-Севастополь, 26-28 жовтня 2007 р.), "Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України" (м. Харків, 27 листопада 2007 р.), "Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства" (м. Дніпропетровськ, 21 березня 2008 р.), "Стратегія забезпечення сталого розвитку України" (м. Київ, 20 травня 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць загальним обсягом 5,9 обл. -вид. арк., з них 9 - у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 205 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків списку використаних джерел і додатків. Робота містить 36 таблиць, що займають 23 сторінки, і 4 рисунки, що займають 3 сторінки. Список використаних джерел включає 180 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - "Теоретичні та методичні основи формування конкурентоспроможності підприємства" - уточнені поняття конкурентоспроможності продукції і конкурентоспроможності підприємства, набули подальшого розвитку теоретичні засади визначення поняття конкуренції, обґрунтовані і запропоновані системи факторів конкурентоспроможності продукції і конкурентоспроможності підприємства.

Аналіз сутності поняття конкуренції дозволив зробити висновок про його неоднозначність і неможливість якого-небудь універсального визначення. У загальному вигляді можна виділити два напрями, в рамках яких при визначенні поняття конкуренції робиться акцент на різних його складових. В рамках першого направлення конкуренція проявляється в суперництві суб'єктів ринку за досягнення кращих умов або результатів в якій-небудь сфері. Таким чином, конкуренція, як ринковий атрибут, може не носити загального характеру і виявлятися тільки в певній сфері при зіткненні, з якого-небудь приводу, інтересів учасників ринкових відносин. В межах другого, виділеного нами напряму конкуренція розглядається як необхідний, іманентно присутній, елемент ринку, регулюючий діяльність його учасників, який сприяє урівноваженню попиту і пропозиції і який формує ринкові ціни. При цьому в результаті подібної взаємодії відбувається найкраще задоволення суспільних потреб. Облік даних обставин дозволяє зробити висновок, що конкуренція є не тільки способом самоорганізації ринкової економіки, але і важливим мотивом науково-технічного і економічного прогресу. У даному контексті представляється можливим розглядати конкуренцію не тільки як економічну категорію, але і як атрибут, властивий біологічним і соціальним системам.

За допомогою виділення загальних ознак представляється обґрунтованим розглядати в різних аспектах наступні види конкуренції, розуміючи під видом підрозділ в систематиці, що входить до складу вищого розділу - роду: з погляду структурного підходу можна виділити внутрішньогалузеву, міжгалузеву і внутрішньофірмову конкуренцію; з погляду маркетингового підходу існує функціональна конкуренція, видова конкуренція, предметна конкуренція; залежно від територіального обхвату ринку "можна виділити такі види конкуренції як регіональну, національну і міжнародну. Під формою слід розуміти зовнішній вираз і порядок протікання процесу конкуренції. У незалежності від того, до якого вигляду відноситься конкуренція на тому або іншому ринку вона може здійснюватися в двох основних формах - цінової і нецінової. Під методом конкуренції слід розуміти практичний спосіб або сукупність прийомів досягнення певної мети в конкурентній боротьбі, можна виділити наступні групи методів конкуренції: традиційні методи конкуренції; специфічні методи, пов'язані із збереженням елементів командно-адміністративної системи; методи несумлінної конкуренції. Окрім того, встановлено, що в аграрному секторі економіки діють об'єктивні закони конкуренції і функціонують різні типи ринкових структур.

Узагальнено підходи до визначення факторів конкурентоспроможності. Беручи до уваги ті обставина, що нормативні параметри, будучи по своїй суті досить істотними, визначають лише саму можливість присутності товару на ринку, ми вважаємо за можливе на даному етапі об'єднати сукупність визначальних факторів конкурентоспроможності продукції в наступні групи: по-перше, цінові, по-друге, показники якості або споживчі характеристики продукції, по-третє, організаційні. Однак, на наш погляд, дана сукупність факторів може бути доповнена рядом інших, вплив яких на конкурентоспроможність продукції досить очевидний, незважаючи на можливо менший ступінь їх значимості. Тому, на наш погляд, доцільно виділяти групу індивідуальних факторів конкурентоспроможності продукції, при всій об'єктивній складності їхнього впливу й оцінки. Отже можна виділити наступну систему факторів конкурентоспроможності продукції, яка включає групи нормативні, економічні, споживчі, організаційні і екологічні, а так само індивідуальне сприйняття продукції споживачем, репутацію підприємства. конкурентоспроможність конкуренція м'ясопереробна фактор

Крім того, є можливість уточнити саме визначення поняття конкурентоспроможності продукції на основі зіставлення й узагальнення розглянутих поглядів. На нашу думку, під конкурентоспроможністю продукції слід розуміти таке співвідношення економічних і споживчих характеристик, які поряд із властивими продукції атрибутами й організаційними факторами забезпечує її паритетне або переважне порівняно з товарами-конкурентами положення на певному ринку в певний момент часу. Використання в запропонованому визначенні поняття атрибутів продукції дозволяє, на наш погляд, синтезувати в ньому вплив екологічних факторів, репутації підприємства й відповідності індивідуальною вимогою споживачів, оскільки в кожному випадку сприятливий стан даних факторів може бути визначений за допомогою наявності в продукції певних атрибутів.

Таким чином, на підставі розглянутих концепцій й викладених висновків про динамічність процесу конкуренції й змінні норм конкурентоспроможності, нам представляється можливим розглядати конкурентоспроможність підприємства не тільки з позиції наявності конкурентних переваг у даний момент часу, але й з позиції можливості утримання або можливого використання конкурентних переваг у майбутньому при зміні ситуації на ринку. На підставі міркувань та аналізу викладених концепцій нами розроблена система факторів конкурентоспроможності підприємства (табл. 1).

Таблиця 1. Система факторів конкурентоспроможності продукції

Джерело: авторська.

Аналіз запропонованої системи факторів конкурентоспроможності підприємства показує, що в її структурі можуть бути виділені наступні групи зовнішні і внутрішні. До зовнішніх факторів відносяться державне регулювання й бар'єри входу в галузь. Сукупність внутрішніх факторів, на нашу думку, може бути об'єднана під загальною назвою організаційно-економічні, оскільки між ними існує досить тісний взаємозв'язок з точки зору впливу на конкурентоспроможність підприємства як суб'єкта економічної сфери. Умови конкуренції в різних галузях і на різних цільових ринках обумовлюють певний набір факторів, що забезпечують конкурентоспроможність підприємств даної галузі. Рівно як і ступінь впливу окремих факторів в різних сферах може бути різним. Тому, аналізуючи вплив внутрішніх факторів на конкурентоспроможність підприємств окремої галузі в певний момент часу необхідно визначити та обґрунтувати організаційно-економічні засади забезпечення конкурентоспроможності підприємства, під якими слід розуміти сукупність певних внутрішніх факторів, взаємодія яких в рамках єдиної системи забезпечує реальну конкурентоспроможність підприємств на ринку. При цьому виявленню факторів конкурентоспроможності підприємств окремої галузі, що є напрямами підвищення конкурентоспроможності підприємства, повинен передувати аналіз конкурентної серед галузі.

Запропонована система факторів, а також проведений аналіз існуючих визначень, дозволяють, на наш погляд, уточнити, і доповнити поняття конкурентоспроможності підприємства. На нашу думку, конкурентоспроможність підприємства варто визначати як здатність, в умовах сприятливого впливу зовнішніх факторів, в виробничо-технологічній, економічній і організаційній сферах забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції, використовуючи володіння конкурентними перевагами й маючи потенційні можливості для втримання або досягнення конкурентних переваг у майбутньому при зміні ринкової кон'юнктури й запитів споживачів.

У другому розділі - "Аналіз конкурентного середовища м'ясопереробних підприємств регіону" - визначено характерні тенденцій розвитку м'ясного підкомплексу, проаналізовано вплив зовнішніх чинників на гостроту конкуренції в галузі та оцінено інтенсивність конкуренції на ринку м'ясопродуктів.

Сучасний стан м'ясопереробних підприємств в Запорізькій області характеризується наявністю всіх негативних тенденцій, що визначають незадовільний стан м'ясопереробних підприємств України в цілому: відбувається скорочення поголів'я худоби, знижується його продуктивність, терміни відгодівлі, забійна маса, постійно скорочується виробництво всіх видів м'яса і м'ясопродуктів. Причинами даної ситуації є зниження платоспроможного попиту населення, відсутність державної підтримки, диспаритет цін, локальний монополізм переробних підприємств, залежність від імпорту м'яса. Все це викликало значне скорочення виробництва продуктів харчування, які виробляються з тваринницької сировини м'ясної промисловості країни.

Діяльність виробників м'яса і м'ясопродуктів на ринку, що постійно скорочується, в Запорізькій області, характеризується наявністю гострої конкуренції, що пред'являє особливі вимоги до забезпечення конкурентоспроможності підприємства.

На гостроту конкуренції в галузі серйозно впливають всі зовнішні чинники, що розглядаються в класичній моделі аналізу конкурентної ситуації. Найбільший вплив здійснюють: постачальники сировини, оскільки продукція тваринництва є основним компонентом кінцевої продукції м'ясопереробки; відсутність альтернатив по заміні сировини; якість сировини визначає якість кінцевої продукції і ефективність виробництва; відбувається фізичне скорочення сировинної бази; підприємства вступають в конкуренцію із заготівельними організаціями інших регіонів; значну частку складають постачальники; операції купівлі-продажу носять стихійний характер. Визначено, що рівень розвитку тваринництва на сільськогосподарських підприємствах як в спорідненій і підтримуючій галузі не дозволяє забезпечувати стійку конкурентоспроможність м'ясопереробних підприємств.

Істотний вплив споживачів визначається низьким рівнем доходів населення як основного споживача; високою еластичністю попиту на м'ясопродукти по доходах і ціні; можливістю переходу до іншого виробника без додаткових витрат, високого ступеня інформованості про пропозицію і ціни товарів. У тісному зв'язку з впливом споживачів знаходиться вплив товарів-замінників і загроза появи нових конкурентів, оскільки всі підприємства здійснюють діяльність на обмеженому можливостями попиту ринку з постійною тенденцією скорочення. Дані обставини дозволяють розцінювати конкурентне середовище галузі як вельми гостру. Нами узагальнені зовнішні фактори і характер їх впливу на гостроту конкуренції м'ясопереробних підприємств(табл. 2). Проведений аналіз яких дозволяє сформувати системне ставлення про характер конкурентної ситуації, з якою зустрічаються діючі в галузі підприємства.

Дослідження конкуренції на регіональному ринку м'ясопродуктів дозволило віднести даний ринок до другого виду ринку монополістичної конкуренції, при якому на ньому діють декілька провідних підприємств, що займають значну частку ринку, і безліч підприємств, питома вага яких в сукупному обсязі виробництва невелика. По-перше, всі види м'ясної продукції є достатньою мірою взаємозамінними, що дає можливість говорити про наявність видової конкуренції між ними. По-друге, дана обставина дозволяє на наш погляд нівелювати відмінності в рівні концентрації виробництва різних видів продукції і розглядати ситуацію в цілому по м'ясній продукції. По-третє, за показником випуску продукції у вартісному виразі, частки в сукупному обсязі виробництва м'ясної продукції підприємствами Запорізької області, лідирують ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" ВАТ "М'ясокомбінат "М'ясний стандарт" та ТОВ "Злагода" при значній кількості підприємств, що мають окремо невелику частку ринку, що є основною характеристикою розподілу часток при другому типі ринку монополістичної конкуренції. По-четверте, традиційно споживча перевага серед інших м'ясопродуктів ковбасним виробам, що є сильно диференційованим продуктом служить основною характеристикою продукції на ринку монополістичної конкуренції.

Таблиця 2. Характер впливу зовнішніх факторів на конкуренцію в галузі

Джeрeло: за авторськими дослідженнями.

Деякі особливості даного типу організації ринку визначають інтенсивність конкуренції діючих в галузі виробників: характер ситуації, при якій основну частку ринку займають три провідні підприємства при великій кількості відособлених виробників, на частку яких доводиться біля третини ринку, не дозволяє лідерам ринку повною мірою проводити узгоджену політику, направлену на обмеження конкуренції; оскільки продукція в більшій частині є диференційованою, в рівній мірі можливе існування цінової і нецінової конкуренції; на ринку склалася ситуація рівності часток провідних виробників, що свідчить про найбільшу конкурентну активність і є ознакою нестійкого стану на ринку, оскільки стратегія конкурентів часто може бути ідентичними. Крім цих характеристик, властивих даному типу ринку як такому на інтенсивність конкуренції впливають і деякі особливості, визначувані специфікою ринку м'ясопродуктів. По-перше, ринок є традиційним, "сталим". Не існує перспектив появи принципово нової продукції, здатної привести до зростання ринку. Резервом зростання ринку є тільки такий зовнішній чинник як підвищення платоспроможність попиту. По-друге, у споживачів за інших рівних умов не існуємо перешкод для переходу до споживання іншого товару або для переходу до продукції іншого виробника. Таким чином, розглянуті особливості ринку м'ясопродуктів властиві як самому типу організації ринку, як і визначувані внутрішньогалузевими особливостями, дозволяють характеризувати конкуренту ситуацію на ринку в Запорізькій області як інтенсивну і нестійку, що вимагає забезпечення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств і визначення напрямів її підвищення.

Виявлено, що ситуація в галузі багато в чому визначається істотним впливом таких зовнішніх чинників, як низький рівень платоспроможного попиту, нестійкість сировинної бази і кризовий стан тваринництва, конкуренція з боку товарів-замінників, зовнішніх і потенційних конкурентів, що разом з інтенсивною конкуренцією підприємств, що діють на ринку, визначає конкурентне середовище на ринку галузі як вельми гостру.

У третьому розділі - "Напрями підвищення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств" - виявлено, що вирішення питання про визначення елементів, що забезпечують конкурентоспроможність м'ясопереробних підприємств, ґрунтується на двох взаємодоповнюючих підходах. З одного боку, оцінка конкурентної ситуації на ринку галузі дозволила виявити сукупність сил, що впливають на конкуренцію м'ясопереробних підприємств і характер їх впливу, що дає можливість визначити пріоритетні чинники конкурентоспроможності. З другого боку, необхідна об'єктивна оцінка того, наскільки виявлені чинники забезпечують реальну конкурентоспроможність підприємства. Аналіз розглянутих нами методик оцінки конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств й ряд об'єктивних факторів робить, на наш погляд застосування даних методики по ряду аспектів у цей час недоцільним. З цією метою обґрунтована і запропонована методика оцінки конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств, використовуючи два критерії оцінки - частку підприємства на ринку, як зовнішню характеристику конкурентоздатності підприємства, і рентабельність підприємств, як внутрішню характеристику конкурентоспроможності. Доцільність застосування першого критерію визначається тим, що, значна частка ринку свідчить про наявність конкурентних переваг відносно витрат виробництва, а так само тим, що висока частка в умовах конкурентного ринку є слідством конкурентоспроможності вироблюваної продукції, а, отже, результатом здатності самого підприємства виробляти затребувану ринком продукцію. Обґрунтованість застосування другого критерію визначається тим, що, по-перше, отримання прибутку свідчить про можливість підприємства вести розширене відтворення і про можливість розвитку підприємства: по-друге, відносний показник рентабельності має більше значення, ніж абсолютний показник прибутку, оскільки свідчить про економічну ефективність підприємства, при цьому очевидний недолік відносних показників - відсутність обліку відмінностей потенціалів підприємств, в запропонованій методиці повністю компенсується використанням показника ринкової частки, оскільки очевидне, що при однаковому рівні рентабельності велику масу прибутку, а, отже, велику можливість зростання, матимуть підприємства, що займають велику частку ринку: по-третє, рівень рентабельності є узагальнювальним показником, що свідчить, з одного боку, про ефективність організації і управління виробництвом, а, з другого боку, про стійкість підприємства в системі взаємостосунків з різними об'єктами зовнішнього середовища. У табл. 3 наведені результати оцінки м'ясопереробних підприємств за запропонованими нами критеріями конкурентоспроможності на підставі даних за 2007 рік.

Таблиця 3. Результати оцінки конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств Запорізької області

Джерело: за авторськими дослідженнями.

Наведені в таблиці дані переконливо свідчать про те, що найбільш конкурентоспроможними підприємствами є ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" і м'ясокомбінат ТОВ "Злагода", при тому що інші підприємства суцільно залишаються по першому критерію, а по другому - не входять в зону позитивних значень. Таким чином, нам представляється обґрунтованим що аналіз діяльності даних двох підприємстві дозволить виявити і обґрунтувати пріоритетні внутрішні фактори, що забезпечують конкурентоспроможність м'ясопереробних підприємств.

Проведена по запропонованій методиці оцінка дозволила виявити найбільш конкурентоздатні підприємстві - ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" і ТОВ "Злагода", в результаті комплексного аналізу діяльності яких автором визначені організаційно-економічні засади забезпечення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств в наступних напрямах: безперебійне постачання виробництва сировиною за рахунок вертикальної корпоративної інтеграції або масштабних організаційних заходів по заготівці сировини власними силами; відносно крупні розміри виробництва при спеціалізації окремих виробничих структур і підрозділів і їх комбінуванні в рамках єдиного виробничого процесу; високий рівень технології виробництва продукції за рахунок застосування сучасної техніки і постійної модернізації виробництва; конкурентоспроможність продукції за рахунок високої якості початкової сировини і орієнтації на цільовий сегмент ринку або використання досягнень сучасної технології і диференціації на всі сегменти даного ринку; повний або частковий контроль над каналами руху товару продукції власними силами по проміжних споживачах і організації широкої мережі фірмової торгівлі; використання елементів комплексу маркетингу для комунікаційного і мотиваційного впливу на споживачів.

Визначені організаційно-економічні засади забезпечення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств можуть бути успішно застосовані по відношенню до підприємств-аутсайдерів у разі сприятливої інвестиційної ситуації або державної підтримки з огляду на те, що, не дивлячись на наявність достатнього виробничо-технологічного потенціалу, вони не володіють в даний час необхідними фінансовими ресурсами. Як показав аналіз, виявлені напрями організаційно-економічних засад забезпечення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств і в ретроспективі і в даний час не реалізуються в практиці діяльності підприємств-аутсайдерів, результатом чого є незадовільний фінансовий стан. При продовженні існуючих негативних тенденцій дані підприємства будуть позбавлені перспективи розвитку.

Нам представляється можливим формалізувати вплив деяких з розглянутих напрямів організаційно-економічних засад на критерії конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств за допомогою проведення економіко-статистичного аналізу. При розрахунку коефіцієнтів парної кореляції для нівелювання впливу на результати інфляційних процесів використалися не критерії конкурентоспроможності, запропоновані нами в методиці оцінки конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств, а вартісні показники виторгу й балансового прибутку, зміна яких в часі відповідає зміні оцінюючих факторів (табл. 4).

Таблиця 4. Вплив факторів на формування конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств

Джерело: за авторськими дослідженнями.

Високі значення коефіцієнтів парної кореляції підтверджують обґрунтованість розгляду нами в якості напрямів організаційно-економічних засад забезпечення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств запропонованого набору факторів.

Як показав проведений аналіз, найефективнішим є функціонування підприємств м'ясопереробки і м'ясного тваринництва в рамках єдиної інтегрованої виробничої структури, яка дозволяє забезпечувати виробництво сировиною високої якості в сучасних умовах основою інтенсивного розвитку тваринництва. Елементом вертикальної інтеграції є також розвиток власної кормової бази і виробництво комбікормів. Розвиток інтеграції є віддзеркаленням об'єктивних змін процесу конкуренції на сучасному етапі і відповідає передовому світовому досвіду, який свідчить, що ефективна діяльність всіх зв'язаних елементів виробничої системи забезпечується в рамках найстійкішої форми господарської взаємодії - кластера конкурентоздатних галузей.

Найбільш перспективним напрямом підвищення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств буде формування конкурентних переваг високого порядку, таких як репутація підприємства і встановлення тісних зв'язків із споживачами, оскільки, як відомо, основними мотивами споживацької поведінки є мотиви безпеки, прихильності і комфорту, задоволення яких буде забезпечене встановленням довірчих, прямих зв'язків із споживачами. Сукупність конкретних заходів, реалізація яких на практиці дозволить сформувати переваги високого порядку, може бути об'єднана в наступні групи: формування психологічної прихильності споживачів до торгової марки виробника на основі розвитку інструментарію брендінгу; підвищення ефективності фірмової торгівлі на основі встановлення системи зворотного зв'язку, виконанні аналітичної функції і реалізації заході щодо стимулювання збуту; підтримка продажів в торгових точках, що не належать виробнику; комплексне використання засобів комунікаційної дії; формування корпоративного іміджу і громадської думки.

Виявлено, що при аналізі конкурентоспроможності окремого підприємства й виробленню обґрунтованих управлінських рішень необхідно використати широкий набір показників, що характеризують господарську діяльність підприємства і є індикатором ефективної роботи й взаємодії всіх підрозділів підприємства. Це дозволило нам розробити систему індикативного керування прийняттям системи рішень по підвищенню конкурентоспроможності підприємства.

Запропонована система поєднує сукупність рішень, які мають як внутрішню, так і зовнішню спрямованість дії, дозволяє сформувати комплексний підхід до прийняття рішень по забезпеченню конкурентоспроможності, як узагальнюючій характеристиці діяльності підприємства в умовах ринку, і може бути використана в рамках оперативного керування й контролю на підприємстві.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі викладено теоретичні положення та практичні пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств. Основні наукові і прикладні результати, а також рекомендації щодо їх використання полягають у наступному:

1. Різноманітні форми і методи конкуренції дозволяють визначити її як загальний атрибут соціально-економічних систем. Однією з таких систем є аграрний сектор економіки. В умовах розвитку ринкових відносин конкуренція є не тільки способом самоорганізації, але і важливим мотивом науково-технічного і економічного прогресу. Отже необхідно розглядати конкуренцію не тільки як економічну категорію, але і як атрибут, властивий біологічним і соціальним системам.

2. Система факторів конкурентоспроможності продукції включає наступні групи: нормативні, економічні, споживчі, організаційні і екологічні, а так само індивідуальне сприйняття продукції споживачем, репутацію підприємства.

На основі зіставлення й узагальнення поглядів провідних науковців уточнено визначення конкурентоспроможності продукції, під якою слід розуміти таке співвідношення економічних і споживацьких характеристик, яке разом з властивими продукції атрибутами і організаційними факторами забезпечує її паритетне або переважне в порівнянні з товарами-конкурентами положення на певному ринку в певний момент часу. Це дасть можливість синтезувати в визначенні конкурентоспроможності продукції вплив екологічних факторів, репутації підприємства й відповідності індивідуальним вимогам споживачів.

3. Розроблена система конкурентоспроможності підприємства. Аналіз запропонованої системи показує, що в її структурі можуть бути виділені наступні групи: зовнішні і внутрішні. Нами уточнено поняття конкурентоспроможності підприємства, яку варто визначати як здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції, використовуючи володіння конкурентними перевагами й маючи потенційні можливості для втримання або досягнення конкурентних переваг у майбутньому при зміні ринкової кон'юнктури й запитів споживачів.

4. Сучасний стан м'ясопереробних підприємств в Запорізькій області характеризується наявністю всіх негативних тенденцій, що визначають незадовільний стан м'ясопереробних підприємств України в цілому: в наслідок скорочення поголів'я худоби, зниження її продуктивності, зменшення забійної маси, постійно скорочується виробництво всіх видів м'яса і м'ясопродуктів. Причинами даної ситуації є зниження платоспроможного попиту населення, відсутність державної підтримки, диспаритет цін, локальний монополізм переробних підприємств, залежність від імпорту м'яса.

5. Встановлений характер впливу зовнішніх чинників на гостроту конкуренції в галузі показав, що найбільший вплив справляють: постачальники сировини, оскільки продукція тваринництва є основним компонентом кінцевої продукції м'ясопереробки; відсутність альтернатив по заміні сировини; якість сировини, яку визначає кінцева продукція і ефективність виробництва; фізичне скорочення сировинної бази; конкуренція із заготівельними організаціями інших регіонів; не інституційні постачальники, що займають значну частку на ринку м'ясопродуктів; операції купівлі-продажу, які носять стихійний характер. Нами узагальнені зовнішні фактори і характер їх впливу на гостроту конкуренції м'ясопереробних підприємств.

6. Визначено питому вагу окремих м'ясопереробних підприємств на ринку м'ясопродуктів і оцінена інтенсивність конкуренції м'ясопереробних підприємств Запорізької області. Дослідження конкуренції на регіональному ринку м'ясопродуктів дозволило віднести даний ринок до другого виду ринку монополістичної конкуренції, при якому на ринку діють декілька провідних підприємств, що займають значну частку ринку, і велику кількість підприємств, питома вага яких в сукупному обсязі виробництва невелика. Охарактеризовано конкуренту ситуацію на ринку в Запорізькій області як інтенсивну і нестійку, що вимагає забезпечення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств і визначення напрямів її підвищення.

7. Обґрунтована методика оцінки конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств, яка базується на двох критеріях - частка підприємств на ринку, яка зовнішньо характеризує конкурентоспроможність підприємства, і рентабельність підприємств, як внутрішню характеристику конкурентоспроможності. Доцільність застосування даних критеріїв визначається тим, що, значна частка ринку свідчить про наявність конкурентних переваг відносно витрат виробництва, а рівень рентабельності є узагальнюючим показником, що свідчить, з одного боку, про ефективність організації і управління виробництвом, а, з другого боку, про стійкість підприємства в системі взаємостосунків з різними об'єктами зовнішнього середовища. Апробація запропонованої методики на прикладі м'ясопереробних підприємств Запорізької області дозволила встановити, найбільш конкурентоспроможні підприємства: ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" та ТОВ "Злагода", частка яких в загальному обсязі виробництв м'ясопродуктів в області становить відповідно 32,90 та 21,29 %, а рівень рентабельності 12,4 та 30,1 %.

8. Обґрунтовано організаційно-економічні засади забезпечення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств в напрямах: безперебійного постачання виробництва сировиною за рахунок вертикальної корпоративної інтеграції або масштабних організаційних заходів по заготівлі сировини власними силами; укрупнення розмірів виробництва при спеціалізації окремих виробничих структур і підрозділів; збереження високого рівня технології виробництва продукції; забезпечення конкурентоспроможності продукції за рахунок високої якості початкової сировини і орієнтації на цільовий сегмент ринку або використання досягнень сучасної технології і диференціації на всі сегменти даного ринку; застосування повного або часткового контролю над каналами руху продукції власними силами по проміжних споживачах і організації широкої мережі фірмової торгівлі; використання елементів комплексу маркетингу для комунікаційного і мотиваційного впливу на споживачів.

9. Сукупність конкретних заходів щодо підвищення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств може бути об'єднана в наступні групи: формування психологічної прихильності споживачів до торгової марки виробника на основі розвитку інструментарію брендінгу; підвищення ефективності фірмової торгівлі на основі встановлення системи зворотного зв'язку, виконанні аналітичної функції і реалізації заході щодо стимулювання збуту; підтримка продажів в торгових точках, що не належать виробнику; комплексне використання засобів комунікаційної дії; формування корпоративного іміджу і громадської думки. Система індикативного керування прийняття рішень по підвищенню конкурентоспроможності підприємства поєднує сукупність рішень, які мають як внутрішню, так і зовнішню спрямованість дії, дозволяє сформувати комплексний підхід до прийняття рішень по забезпеченню конкурентоспроможності, як узагальнюючій характеристиці діяльності підприємства в умовах ринку, і може бути використана в рамках оперативного керування й контролю на підприємстві.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Олексенко Р.І. Методичні підходи до формування конкурентоспроможності підприємства / Р.І. Олексенко // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2007. - № 2. - С. 172-174.

2. Олексенко Р.І. Методичні підходи щодо формування конкурентоздатності продукції / Р.І. Олексенко // Економіка та держава. - 2007. - № 5 - С. 48-51.

3. Олексенко Р.І. Організаційні засади формування конкурентоспроможності підприємства / Р.І. Олексенко // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - № 19. - С. 27-30.

4. Олексенко Р.І. Оцінка конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств / Р.І. Олексенко // АгроСвіт. - 2007. - № 11. - С. 30-36.

5. Олексенко Р.І. Показники та оцінка конкурентних можливостей підприємства / Р.І. Олексенко // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - № 11. - С. 27-31.

6. Олексенко Р.І. Проблеми інтеграції мясопереробних підприємств до світової організації торгівлі / Р.І. Олексенко // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія "Економіка" Випуск 5 "Інноваційні стратегії розвитку". - К.: - 2008. - С. 219-224.

7. Олексенко Р.І. Роль конкуренції в розвитку аграрних підприємств / Р.І. Олексенко // АгроСвіт. - 2007. - № 3. - С. 29-34.

8. Олексенко Р.І. Тенденції розвитку харчового підкомплексу агропромислового комплексу України / Р.І. Олексенко // АгроСвіт. - 2007. - № 20. - С. 23-26.

9. Олексенко Р.І. Теоретичні погляди на конкуренцію, її роль в арграрному секторі економіки / Р.І. Олексенко // АгроСвіт. - 2008. - №7. - С. 30-35.

Тези доповідей на науково-практичних конференціях:

10. Олексенко Р.І. Стан регіонального розвитку м'ясопродуктового підкомплексу півдня України / Р.І. Олексенко // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: щорічна міжнародна наук.-практ. конф., 31 жовтня 2007 р.: матер. допов.: у 2 т. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. - Т. 2. - С. 342-343.

11. Олексенко Р.І. Напрямки підвищення конкурентоспроможності підприємств / Р.І. Олексенко // Стратегии развития Украины в глобальной среде: междунар. науч.-практ. конф., 26-28 октября 2007 г.: тезы докл.: - Симферополь: издательский центр Крымского института бизнеса, 2007. - С. 11-14.

12. Олексенко Р.І. Особливості державного регулювання ринку м'яса в Україні / Р.І. Олексенко // Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України: наук.-практ. конф., 27 листопада 2007 р.: матер. допов. - Х.: Вид-во ХаРІ НАДУ "Магістр", 2007. - С. 367-368.

13. Олексенко Р.І. Інноваційний розвиток економіки м'ясопереробних підприємств / Р.І. Олексенко // Стратегія забезпечення сталого розвитку України: міжнар. наук.-практ. конф., 20 травня 2008 р.: матер. допов. - у 3 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - Ч.3. - С. 243-246.

14. Олексенко Р.І. Системи управління конкурентоспроможністю м'ясопереробних підприємств / Р.І. Олексенко // Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства: міжнар. наук.-практ. конф., 21 березня 2008 р.: тези допов.: у 2 т. - - Дніпропетровськ: ДДФА, 2008. Т ІІ. - С. 102-103.

АНОТАЦІЯ

Олексенко Р.І. Підвищення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Харківський національний аграрний університет, Харків, 2008.

У дисертаційній роботі обґрунтовано науково-методологічні засади і практичні рекомендації щодо підвищення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств.

Проаналізовано і систематизовано теоретичні погляди на конкуренцію і визначення її ролі в аграрному секторі економіки. Уточнено визначення конкурентоспроможності продукції і конкурентоспроможності підприємства. Виявлені і систематизовані фактори конкурентоспроможності продукції і підприємства.

Визначені характерні тенденцій розвитку м'ясопереробних підприємств. Виявлено вплив зовнішніх чинників на гостроту конкуренції м'ясопереробних підприємств. Оцінено інтенсивність конкуренції м'ясопереробних підприємств.

Удосконалені методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств. Визначено напрями, що формують організаційно-економічні засади забезпечення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств. Розроблені основні напрями підвищення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств.

Ключові слова: м'ясопереробні підприємства, конкуренція, конкурентоспроможність, методичні підходи, організаційно-економічні засади, фактори.