Соціально орієнтоване управління діяльністю підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України

„Київський політехнічний інститут”

Cімченко Наталія Олександрівна

УДК [658:005] (477)(043.3)

Соціально орієнтоване управління діяльністю підприємств

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ - 2011

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі менеджменту Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут” Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий консультант

доктор економічних наук, професор

Каракай Юрій Васильович,

Народний депутат України,

заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Брич Василь Ярославович,

Тернопільський національний економічний університет,

завідувач кафедри менеджменту

доктор економічних наук, професор

Яловий Гаррі Кирилович,

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”,

завідувач кафедри теоретичної та прикладної економіки

доктор економічних наук, доцент

Цьохла Світлана Юріївна,

Таврійський національний університет

імені В. І. Вернадського,

завідувач кафедри менеджменту підприємницької діяльності

Захист відбудеться 28 березня 2011 року о 14⁰⁰ на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.002.23 у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» за адресою: 03056, м. Київ, просп. Перемоги, 37, корпус 1, ауд. 163.

З дисертацією можна ознайомитися у Науково-технічній бібліотеці ім. Г.І. Денисенка Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» за адресою: 03056, м. Київ, просп. Перемоги, 37.

Автореферат розіслано «23» лютого 2011 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Зозульов О. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Орієнтування сучасного економічного простору на посилення соціальної спрямованості ринкових реформ зумовлює суттєві зміни в архітектоніці цільових пріоритетів розвитку вітчизняних підприємств, які супроводжуються докорінними змінами у системі цінностей їх діяльності, інституційній структурі та відносинах власності. Становлення соціально орієнтованої ринкової економіки як економічного базису сталого розвитку суспільства має супроводжуватися забезпеченням гармонізації соціальних, економічних, екологічних та інституційних інтересів економічних агентів у процесі їх співпраці.

В Україні розвиток соціального діалогу в системі відносин між підприємствами та стратегічними стейкхолдерами утруднюється дією низки чинників, зокрема погіршенням фінансово-економічного стану промислових підприємств, неефективністю податкових стимулів соціального розвитку, нормативно-правовою невизначеністю щодо регулювання соціальної відповідальності бізнесу, значним проявом правового нігілізму і деформації правової свідомості, упередженістю мас-медіа тощо. Наявність певних організаційно-економічних обмежень щодо ефективної реалізації соціальної політики на різних економічних рівнях дестимулює керівництво вітчизняних підприємств щодо дотримання норм економічної та соціальної відповідальності. Разом з тим успішна ділова практика засвідчує актуальність стратегічної переорієнтації системи цінностей підприємств у напрямі формування соціально відповідальної поведінки, що впливатиме на підвищення ділової репутації підприємств та їх ринкової вартості.

Імперативність розвитку соціальної відповідальності бізнесу утворює базис соціально орієнтованого управління підприємствами, предметом якого є дослідження форми та змісту соціально-економічних відносин, що виникають у процесі діяльності підприємства і визначають динаміку зміни соціальної та економічної цінності підприємства.

У наукових літературних джерелах розглядають широкий спектр питань щодо розвитку підходів до соціального управління діяльністю підприємств крізь призму соціальної відповідальності. Цій проблемі присвячено наукові розробки відомих зарубіжних учених: Г. Боуена, С. Бермана, А. Вікса, M. Ван Марревійка, М. Веласкеса, Д. Віндзора, Г. Даулінга, К. Девіса, Х. Джонсона, П. Драккера, А. Керолла, Дж. МакГуїра, М. Портера, Дж. Поста, Л. Престона, С. Сеті, Р. Фрімена, М. Фрідмана, М. Шварца, Дж. Шепарда, Р. Штойєра та ін.

Значний внесок у розвиток концепції корпоративної соціальної відповідальності з урахуванням соціально-економічних реалій пострадянського простору зробили українські та російські економісти: Ю. Благов, І. Булєєв, Д. Баюра, Ю. Веденяпіна, О. Денис, А. Динін, О. Гирик, А. Куліш, М. Небава, О. Лазоренко, С. Литовченко, О. Мартякова, Є. Мішенін, О. Петроє, А. Савченко, О. Степанова, Н. Супрун та ін.

Проблемні питання формування соціально-економічної політики розвитку підприємств в Україні розкрито у працях В. Брича, О. Головінова, М. Горожанкіна, Л. Дмитриченка, Г. Назарової, О. Новікової, Д. Стеченка, М. Семикіної, С. Цьохли, Г. Ялового та ін. Наукові здобутки більшості вітчизняних учених присвячено дослідженню особливостей розвитку соціального управління крізь призму корпоративного управління, соціальної відповідальності, формування та реалізації соціально-економічної політики. Проте актуальні питання просвітницької та освітньої діяльності, формування компетенційного потенціалу підприємства у розвитку соціальної орієнтації управління не набули належного висвітлення й обґрунтування у сучасних публікаціях. Утім, застосування компетенційного підходу до підвищення якості менеджменту підприємств разом з упровадженням практики соціально відповідального управління зумовлює формування методологічно-концептуальних та науково-методичних положень теорії соціально орієнтованого управління.

Вищезазначене свідчить про актуальність обраної теми й окреслює коло питань, які потребують проведення ґрунтовних наукових досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з науково-дослідними роботами Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»: «Сучасні проблеми функціонування та розвитку підприємств в Україні» (№ ДР 0109U008920), у якій автором розроблено принципові засади соціально орієнтованого управління підприємствами в контексті превалюючих тенденцій розвитку економіки; «Управління підприємствами та шляхи підвищення ефективності їх діяльності» (№ ДР 0109U008919), у процесі роботи над якою автором розроблено методичні підходи до оцінювання впливу важелів соціально орієнтованого управління на забезпечення підвищення ділової репутації підприємств, що дозволяє спрогнозувати тенденції зміни стану соціально орієнтованого управління підприємствами; «Науково-методичне забезпечення діяльності промислових підприємств в умовах нестабільного середовища» (№ ДР 0109U004221, 2009-2011 рр.), у межах якої автором досліджено концептуальні проблеми соціально орієнтованого управління діяльністю підприємств в умовах нестабільного середовища; «Корпоративні трансформації в структурі національної економіки України» (№ ДР 0108U009339), у якій автором обґрунтовано підходи щодо формування соціально відповідальної політики корпорацій через реалізацію низки стратегічних завдань, спрямованих на формування добросовісної ділової практики відносно споживачів, постачальників, партнерів, збереження навколишнього середовища та розвитку місцевих громад; «Підприємництво як чинник розвитку інноваційно-інвестиційної моделі економіки України» (№ ДР 0107U009338), у межах якої автором розроблено методичні підходи до оцінювання компетенційних профілів управлінського персоналу в ієрархії управління, що дозволяє поглибити освітянську складову соціальної відповідальності бізнесу в розвитку соціального підприємництва як детермінанти розбудови цивілізованих засад соціально орієнтованої ринкової економіки України; «Проблеми управління та регулювання національною економікою» (№ ДР 0107U009340), де особисто автором розроблено науково-методичні рекомендації щодо розвитку соціально орієнтованого управління підприємствами через формування організаційно-інституційних детермінант підтримки соціального підприємництва.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теорії, методології та практики соціально орієнтованого управління діяльністю промислових підприємств у підвищенні їх соціально-економічної цінності.

Досягнення визначеної мети зумовило необхідність аргументованої постановки низки наукових завдань, які сприятимуть вирішенню соціально-економічних проблем сучасних підприємств. Головними з них є:

– визначення структурних парадигмальних особливостей розвитку сучасної економічної науки крізь призму закономірностей їх впливу на гармонізацію інтересів суб'єктів господарювання;

– діагностичне забезпечення основних теоретичних положень щодо актуалізації розвитку соціальної орієнтації управління підприємствами;

– формування теоретико-методологічних засад концепції соціально орієнтованого управління діяльністю підприємств;

– системологізація інтеграції концепцій ключових компетенцій та соціальної відповідальності;

– обґрунтування теоретичних положень щодо виокремлення просвітницько-освітньої складової соціально орієнтованого управління на основі застосування компетенційного підходу до розвитку системи менеджменту підприємств;

– визначення закономірностей розвитку соціально орієнтованого управління діяльністю промислових підприємств;

– розроблення методологічного підґрунтя оцінювання впливу важелів соціально орієнтованого управління на рівень ділової репутації промислових підприємств;

– методичне забезпечення оцінювання компетенційних профілів управлінського персоналу в системі управління підприємства;

– моделювання стану соціально орієнтованого управління діяльністю підприємств;

– обґрунтування організаційно-інституціональних детермінант розвитку соціально орієнтованого управління підприємствами.

Об'єктом дослідження є процеси забезпечення ефективної соціально-економічної діяльності підприємств за сучасних умов господарювання.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та прикладні аспекти соціально орієнтованого управління діяльністю підприємств.

Методи дослідження. Для досягнення визначеної мети та вирішення поставлених завдань використано систему загальнонаукових і спеціальних методів, а саме: діалектичний метод пізнання суспільних явищ, який дозволив проаналізувати структуру сучасної парадигми управління соціально-економічними процесами в контексті сталого розвитку суспільства; системний підхід - у процесі формування сутнісних характеристик соціально орієнтованих систем управління підприємствами, уточнення системоутворювальних складових соціально орієнтованих систем управління; функціональний аналіз - під час визначення функцій соціально-економічних систем у межах відносин «метасистема-система», з'ясування функцій внутрішніх інститутів соціально орієнтованого управління підприємствами; абстрагування, аналізу і синтезу - для розроблення теоретико-методологічних засад формування концепції соціально орієнтованого управління діяльністю підприємств; статистичні методи оброблення інформації - для вивчення різних інформаційних джерел для визначення ступеня об'єктивності наукових висновків і результатів аналізу соціально відповідальної поведінки підприємства; методи безпосередньої бальної оцінки, групування, ранжування - для оцінювання базових, професійних, соціально-особистісних компетенцій керівників у ієрархії управління; методологія нечітких множин, коінтеграційного аналізу, методи кореляційного аналізу, множинної регресії - для виявлення закономірностей впливу важелів соціально орієнтованого управління на рівень ділової репутації підприємств.

Інформаційною базою дослідження стали наукові праці класиків, сучасних провідних вітчизняних та зарубіжних учених-економістів і фахівців, законодавчі та нормативні акти, методичні та інструктивні матеріали міністерств і відомств України, статистичні дані Державного комітету статистики України, аналітичні та інформаційні матеріали Ради Європи, низки міжнародних асоціацій, дослідницьких і рейтингових агенцій, дані фінансової звітності суб'єктів господарювання.

Наукова новизна отриманих результатів. Обґрунтовані в дисертаційній роботі основні положення, висновки та рекомендації комплексно розв'язують науково-прикладну проблему розбудови засад соціально орієнтованого управління діяльністю сучасних підприємств. Конкретні результати дослідження, що характеризують його наукову новизну, відображено в таких теоретико-методологічних, методичних і прикладних розробках.

Вперше:

– теоретично обґрунтовано концепцію соціально орієнтованого управління діяльністю підприємств, яка консолідує загальносистемні принципи, принципи соціальної відповідальності та сталого розвитку, що дозволяє розширити і поглибити сучасні теоретико-методологічні здобутки у сфері соціальної відповідальності підприємств;

– доведено доцільність системної інтеграції концепцій соціальної відповідальності та ключових компетенцій підприємства, що дало змогу розробити теоретико-методологічний базис концепції соціально орієнтованого управління діяльністю підприємств;

– обґрунтовано значущість просвітницько-освітньої складової у розвитку соціально орієнтованого управління на основі застосування компетенційного підходу, що дозволяє визначити критично важливі сукупності компетенцій управлінського персоналу, реалізація яких сприятиме імплементації засад соціально орієнтованого управління в діяльності підприємств;

– обґрунтовано методологічний підхід до використання та оцінювання важелів соціально орієнтованого управління у забезпеченні підвищення ділової репутації підприємств, що дає можливість прогнозувати тенденції зміни стану соціально орієнтованого управління підприємствами.

Набули подальшого розвитку:

– теорія організації через уточнення змісту поняття «соціально орієнтоване управління» з позицій соціально-економічної цінності підприємства, що, на відміну від наявних наукових підходів, дає змогу визначити соціально орієнтоване управління як процес організаційного, цілеспрямованого соціально-економічного впливу на форму та зміст соціально відповідальної поведінки підприємства у взаємодії із заінтересованими сторонами;

– базова сукупність змістовних характеристик систем управління через виокремлення загальносистемних, нормативно-системних і конкретно-системних відносин, що, на відміну від наявних трактувань, дозволяє конкретизувати функції соціально орієнтованої системи управління підприємством;

– науково-ціннісне розуміння філософії соціально орієнтованого управління з позицій виконання підприємством своєї соціально-економічної місії, що дає можливість ґрунтовно визначити візію та кредо підприємства з урахуванням наявної системи цінностей;

– структурна композиція соціальних інститутів, яка, на відміну від наявних поглядів на інституційний устрій економічного простору, утворює підґрунтя для формування соціально-економічних заходів з розвитку соціально-економічної та етико-правової відповідальності підприємств у взаємовідносинах із заінтересованими сторонами.

Удосконалено:

– методологічний підхід до дослідження відносин типу «метасистема-система» у розбудові засад соціально орієнтованого управління, а саме розвиток концептуального базису управління підприємствами у забезпеченні їх соціальної відповідальності;

– типологію компетенцій управлінського персоналу на підставі виокремлення базових, професійних і соціально-особистісних компетенцій, що сприяє більш обґрунтованому формуванню моделей компетенцій у діяльності підприємств;

– методологічний підхід до оцінювання рівня соціальної орієнтації підприємства на основі аналізу сукупності кількісних та якісних показників, які характеризують стан розвитку соціальної відповідальності, що, на відміну від наявних, дозволяє ґрунтовно визначити напрями забезпечення підвищення ділової репутації підприємства;

– науково-методичні засади щодо оцінювання компетенційних профілів управлінського персоналу в ієрархії управління, що надає змогу більш чітко визначити сукупність ключових компетенцій керівників і напрями їх реалізації у підвищенні рівня відповідальності за виконану роботу.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблена у дисертації концепція соціально орієнтованого управління діяльністю підприємств дозволила сформувати комплекс методичних підходів і пропозицій, які використано Комітетом Верховної Ради України з питань економічної політики, зокрема пропозиції стосовно формулювання основних завдань зі створення механізму економічної зацікавленості та відповідальності власника за створення нешкідливих та безпечних умов праці, недопущення аварій, нещасних випадків і профзахворювань на виробництві (довідка про впровадження від 4 листопада 2010 року); а також упроваджені у практику діяльності суб'єктів господарювання державного та приватного сектора економіки: ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» - рекомендації щодо формування соціально-економічної політики розвитку підприємства (довідка № 023/262 від 7 червня 2010 року); ВАТ «Артем-контакт» - висновки і рекомендації щодо оптимізації структури витрат на соціальні заходи в діяльності підприємства (довідка № 328Д від 28 вересня 2010 року); ДП «Жулянський машинобудівний завод ,,Візар“» - рекомендації щодо розвитку освітянської складової корпоративної соціальної відповідальності під час формування стратегії соціального розвитку підприємства (довідка № 1621 від 17 серпня 2010 року); ДП «Науково-виробничий комплекс ,,Автоматика та машинобудування“» - рекомендації щодо підготовки документарного забезпечення сертифікації системи менеджменту до вимог стандартів SA 8000 (довідка № 1663 від 20 травня 2010 року); ВАТ «Завод ,,Ленінська кузня“» - рекомендації щодо оцінювання стану соціально орієнтованого управління діяльністю підприємств (довідка від 17.03.2010 року); ТОВ «Судноремонтний завод» - рекомендації щодо розроблення документарного забезпечення реалізації стратегії підприємства в галузі корпоративної соціальної відповідальності (довідка № ГМ-1809 від 21 червня 2010 року); ДП «Львіввугілля» - висновки та рекомендації щодо розроблення принципових засад реалізації політики підприємства в галузі корпоративної соціальної відповідальності (довідка № 2/567 від 30 січня 2010 року), ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» - рекомендації щодо вдосконалення корпоративної роботи з персоналом, молоддю і громадськими організаціями, розвиненості організаційних і соціальних механізмів взаємодії керівництва корпорації з колом заінтересованих сторін (довідка № 1912 від 19 травня 2010 року), а також у навчальному процесі Національного технічного університету України «КПІ» під час викладання навчальних дисциплін «Основи управлінського консультування», «Основи менеджменту», «Організаційне проектування», «Управління персоналом» (акт про впровадження від 22 червня 2010 року), розроблення та впровадження навчальної програми дисципліни «Корпоративна соціальна відповідальність» у вищих навчальних закладах-членах Асоціації з розвитку менеджменту та бізнес-освіти (акт про впровадження від 3 листопада 2010 року).

Особистий внесок здобувача. Викладені у дисертаційній роботі наукові результати, що виносяться на захист, здобуті автором самостійно і знайшли відображення у 62 опублікованих працях, 37 з яких - без співавторів.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення та результати дослідження доповідалися й отримували схвалення на науково-практичних регіональних, національних, міжнародних конференціях: «Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика» (Дніпропетровськ, 2005 рік); «Промышленное развитие России: проблемы, перспективы» (Нижний Новгород, 2008 рік); V mezinarodni vedecko-prakticka konference «Nastoleni moderni vedy - 2009» (Praha, 2009); «Розвиток підприємництва як фактор росту національної економіки» (Київ, 2009 рік); «Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту» (Донецьк, 2009 рік); «Інноваційно-інвестиційні проблеми розвитку економіки України» (Київ, 2009 рік); «Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку» (Дніпропетровськ, 2009 рік); «Бъдещето проблемите на световната наука» (София, 2009 рік); «Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (Тернопіль, 2010 рік); «Цивилизационные, экономические, гуманитарные и лингвистические проблемы современного общества» (Барнаул, 2010 рік) та інших.

Наукові публікації. Результати дослідження опубліковано у 62 наукових працях, серед яких 3 монографії (одна з них одноосібна), навчальний посібник з грифом МОН, 31 стаття у наукових фахових виданнях, 27 публікацій в інших виданнях, у тому числі як матеріали і тези доповідей на конференціях.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 447 сторінок, у тому числі основного тексту 345 сторінок, з них на 82 сторінках 50 рисунків і 76 таблиць. Додатки на 82 сторінках містять 15 рисунків, 55 таблиць. Список використаних джерел складається з 337 найменувань на 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У розділі 1 «Теоретичні засади управління підприємствами в контексті завдань сталого розвитку економіки» узагальнено наукові погляди на еволюцію парадигм управління підприємствами з урахуванням якісних соціально-економічних трансформацій економіки, досліджено змістовність парадигми сталого розвитку та її вплив на стан і динаміку сучасної теорії соціального управління, систематизовано зміст категорій, що відображають імперативність соціальної орієнтації управління на різних економічних рівнях.

Еволюція економічної науки впродовж останніх десятиріч супроводжується зміною парадигм суспільного розвитку, орієнтуванням економічної політики розвинених країн на забезпечення досягнення соціальних пріоритетів. У контексті еволюції мейнстриму теорії управління розглянуто сукупність альтернативних парадигм, які відіграють конструктивну, прогресуючу роль у розвитку сучасного економічного простору. У дисертації надано результати системного узагальнення ключових характеристик еволюційної, системної, інноваційної, інституційної, соціальної парадигм, а також парадигми сталого розвитку.

За результатами проведених теоретичних досліджень визначено, що сучасні економічні науки розвиваються в умовах сталих змін суспільства. Згідно з доктриною сталого розвитку імперативом цивілізованого розвитку світової спільноти є збалансоване досягнення соціальних, економічних та екологічних пріоритетів суб'єктів господарювання. Із взаємозв'язку цих складових постає необхідність збереження однакових прав нинішніх і майбутніх поколінь на використання природних ресурсів. Взаємодія соціальної та економічної складових вимагає досягнення справедливості під час розподілу матеріальних благ між людьми та надання цілеспрямованої допомоги бідним прошаркам суспільства. Взаємозв'язок екологічної та економічної складових вимагає проведення вартісного оцінювання техногенних впливів на навколишнє середовище, тому принциповою ідеєю забезпечення сталого розвитку суб'єктів господарювання є досягнення гармонізації цілей їх діяльності з інтересами ключових стейкхолдерів - персоналу, власників, конкурентів, бізнес-партнерів, держави. У контексті цього досліджено генезу парадигми сталого розвитку крізь призму еволюції екологічних концепцій сталого розвитку до становлення моделей соціальної відповідальності бізнесу. Це дало змогу підтвердити на емпіричному рівні висунуті гіпотези щодо розгляду феномену соціальної відповідальності як системоутворювального важеля гармонізації інтересів заінтересованих сторін у процесі їх співпраці.

Розвиваючи ідеї сталого розвитку суспільства, досліджено зміст соціальної парадигми управління як суспільної домінантної суми ідей та цінностей, яка керує людиною і суспільством, конструює їх сприйняття навколишнього середовища. Ці складові за певних умов формують базис соціального, політичного, економічного устрою суспільства. При цьому кожне цивілізаційне суспільство має свою домінувальну соціальну парадигму, яка є основою для інтерпретації та розв'язання конкретних соціальних проблем, розроблення законодавства, що у сукупності утворює базис сучасних суспільних відносин.

Доведено, що загальноприйнятна соціальна парадигма потребує змін відповідно до пріоритетів розвитку суспільства, адже дієвість тієї чи іншої парадигми визначається її здатністю відображати сучасні реалії усунення економічних, політичних, соціокультурних та екологічних протиріч. Ідеологічні установки наявних концепцій соціально-економічного розвитку в Україні мають змінюватися залежно від імперативів цивілізаційного розвитку людства в умовах нової, інформаціологічної економіки. Виділено такі характерні ознаки нової економіки: глобальність; інформаціональність (ефективне використання інформації, яка ґрунтується на знаннях); інформаціологічність (як основа гармонійного розвитку світової спільноти); перманентна інноваційність; соціальна відповідальність; імперативність гармонізації інтересів суб'єктів на різних економічних рівнях і відкритість бізнесу.

Обґрунтовано, що домінувальні тенденції розвитку суб'єктів господарювання в контексті становлення нової економіки актуалізують проблеми соціальної орієнтованості управління економічними процесами на різних рівнях економічної системи. Соціально орієнтоване управління на макроекономічному рівні може досліджуватися крізь призму таких понять, як «соціально орієнтована економіка», «соціальна орієнтація економіки», «соціалізація економіки». У межах розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки особливої уваги набувають питання регулювання соціальних процесів на мікроекономічному рівні. Зважаючи на різноманітність наукових підходів до розуміння сутності соціального управління, систематизовано зміст понять, що характеризують соціально орієнтоване управління на мікрорівні, зокрема «соціальне управління підприємством», «соціально відповідальне управління підприємством», «соціальна діяльність підприємства», «соціальна політика підприємства», «соціальна стійкість підприємства». Сукупність цих понять утворює підґрунтя для поглиблення понятійно-категоріального апарату теорії соціального управління у контексті наповнення новим концептуальним змістом сутності соціальної орієнтації управління підприємствами.

У розділі 2 «Методологічний базис соціально орієнтованого управління діяльністю підприємств» теоретично обґрунтовано концепцію соціально орієнтованого управління підприємствами, вдосконалено методологію формування соціально орієнтованих систем управління підприємствами, запропоновано системно-концептуальне забезпечення інтеграції концепцій соціальної відповідальності та ключових компетенцій підприємства.

Дослідження основних теоретичних підходів до визначення сутності соціально орієнтованого управління підприємствами дозволило розвинути понятійно-категоріальний апарат теорії організації через введення у науковий обіг понять «соціально орієнтоване управління», «соціально орієнтована система управління». Доведено, що соціально орієнтоване управління підприємством опосередкується функціонуванням відповідної системи управління, яка має сприяти розвитку соціальної орієнтації підприємства. Узагальнюючи наявні фундаментальні наукові напрацювання з розвитку теорії систем, досліджено базові характеристики систем: цілісність, ієрархічність, інтегративність, складність, невизначеність, інституціональність, необхідність координації, незворотність розвитку, неврівноваженість, флуктуативність. Застосування функціонального аналізу до дослідження відносин типу «метасистема - система» дає змогу розширити базову сукупність змістовних характеристик систем управління через виділення загальносистемних, нормативно-системних і конкретно-системних відносин. Під соціально орієнтованою системою управління запропоновано розуміти сукупність системоутворювальних елементів та інституцій, які у процесі взаємодії формують якісно нові соціально-економічні норми, політику, культуру, сферу відповідальності, що в цілому відображає інтереси персоналу, власників і стратегічних партнерів підприємства.

Визначено, що соціальна орієнтованість систем управління підприємством передбачає: імперативність принципів соціально відповідального управління, орієнтацію на домінувальність просвітницько-освітньої складової у політиці соціального розвитку підприємства; забезпечення гідної оплати праці персоналу і безпечних умов праці; ефективність системи стимулювання оплати праці; ефективне управління соціальними витратами підприємства; забезпечення робочих місць; підвищення продуктивності праці персоналу; розвиток соціального та екологічного інвестування; налагодження та розвиток соціального діалогу з органами державної влади, місцевими громадами та іншими заінтересованими сторонами. Обґрунтовано концепцію соціально орієнтованого управління підприємствами як сукупність принципів, методів, технологій соціально орієнтованого управління, реалізація яких сприяє провадженню соціально відповідальної діяльності у забезпеченні соціально-економічної цінності підприємств. Концептуальну схему соціально орієнтованого управління діяльністю підприємств наведена на рис. 1.

Сформульовано сукупність постулатних положень запропонованої концепції, сутність яких полягає у такому: 1) соціально орієнтоване управління як процес організаційного, цілеспрямованого соціально-економічного впливу на форму та зміст соціально відповідальної поведінки підприємства, спрямоване на підвищення ділової репутації підприємства; 2) соціально орієнтоване управління ґрунтується на загальносистемних принципах, принципах соціальної відповідальності та сталого розвитку; 3) методологічний базис соціально орієнтованого управління підприємствами спирається на системно-концептуальне забезпечення інтеграції концепцій соціальної відповідальності та ключових компетенцій у напрямі підвищення соціально-економічної цінності підприємства; 4) провідну роль у розвитку соціально орієнтованого управління відіграє просвітницько-освітня складова, реалізація якої можлива, якщо застосовувати компетенційний підхід до розвитку системи менеджменту підприємства; 5) ступінь розвиненості соціальної орієнтації підприємства визначає тенденції зміни рівня ділової репутації у середньо- та довгостроковій перспективі; 6) забезпечення досягнення стратегічних цілей соціально орієнтованого управління з погляду підвищення соціально-економічної цінності підприємства вимагає розвиненості інституційного середовища на різних економічних рівнях. Наведені положення виокремлюють сферу соціально орієнтованого управління у цільовому, функціональному, інституційно-структурному та інформаційно-аналітичному континуумі.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Концептуальна схема соціально орієнтованого управління діяльністю підприємств [розроблено автором]

Обґрунтовано базові принципи концепції соціально орієнтованого управління: загальносистемні, що охоплюють принципи системності, ієрархічності, синергізму, достатньої різноманітності; соціальної відповідальності, до яких належать принципи соціальної орієнтованості політики підприємства, законності та правової забезпеченості, соціально відповідальної поведінки, прийнятного підбору і розстановки кадрів відповідно до розроблених на підприємстві моделей компетенцій для різних категорій посад, матеріального і морального стимулювання праці персоналу, відповідальності, розвитку корпоративної культури, філантропії; сталого розвитку, які охоплюють принципи збалансованості інтересів підприємства і суспільства, пропорційності, збереження й відтворення навколишнього природного середовища, економічності та ефективності використання ресурсної бази підприємства.

Доведено, що в основу формування методології соціально орієнтованого управління має бути покладено інтегративність концепцій ключових компетенцій та соціальної відповідальності. Розглянуто значущість застосування концепції ключових компетенцій з позицій формування стратегічних взаємовідносин підприємства із заінтересованими сторонами на основі розвитку стійких конкурентних переваг, що спираються на ключові компетенції підприємства. Обґрунтовано, що компетенції підприємства як невід'ємна складова його стратегічних активів, які характеризують комплекс колективного знання, досвіду і здібностей підприємства, дозволяють підтримувати конкурентні переваги у сфері соціально орієнтованого управління. Зважаючи на те, що рівень конкурентоспроможності підприємства значною мірою визначається ефективністю взаємодії підприємства із заінтересованими сторонами, зроблено припущення відносно того, що розвиток ключових компетенцій підприємства як сукупності унікальних організаційних знань має ґрунтуватися на принципах соціальної відповідальності. З огляду на це модель ключових компетенцій підприємства розглядається як інструмент втілення на практиці принципів соціальної відповідальності у забезпечені гармонізації цілей підприємства з інтересами заінтересованих сторін. Це дало змогу поглибити науково-ціннісне розуміння філософії соціально орієнтованого управління, що дає змогу ґрунтовно визначити візію та кредо підприємства з урахуванням наявної системи цінностей.

У розділі 3 «Дослідження вітчизняної практики соціально орієнтованого управління діяльністю підприємств» розглянуто основні тенденції розвитку соціально орієнтованого управління на промислових підприємствах, проведено діагностику сучасного стану та особливостей розвитку соціально відповідальної діяльності, здійснено оцінювання управлінської компоненти соціально орієнтованого управління на засадах компетенційного підходу.

Відзначено, що соціально орієнтоване управління підприємствами передбачає соціально відповідальну діяльність. Досліджено особливості розвитку соціально відповідальної діяльності в Україні на базі 57 промислових підприємств. У процесі дослідження особливостей розуміння сутності соціальної відповідальності бізнесу представниками вітчизняного бізнес-простору узагальнено підходи до трактування ними цього поняття. З'ясовано, що 8,7 % керівників вищого рівня управління чітко визначають соціальну відповідальність бізнесу як спосіб підвищення конкурентоспроможності підприємства; 56,5 % - розглядають соціальну відповідальність як реалізацію соціальних програм підприємства у сфері поліпшення умов праці персоналу; 24,8 % - відзначають важливість забезпечення соціально відповідальної поведінки у напрямі підвищення ділової репутації підприємств у середньостроковій перспективі, а також короткочасне зниження ризиків завдавання шкоди заінтересованим сторонам (10 %).

Визначено фактори, що стримують розвиток соціально відповідальної діяльності на вітчизняних підприємствах, а саме: дефіцит фінансових ресурсів; недосконалість законодавства; пролонгований характер визначення економічного ефекту від корпоративної соціальної відповідальності; утруднення контролю за цільовим використанням коштів тощо (рис. 2).

Рис. 2. Фактори, які стримують розвиток соціальної відповідальності бізнесу [розраховано автором]

Незважаючи на низку суттєвих труднощів у розвитку соціально відповідальної діяльності, розглянуто можливі заходи щодо її стимулювання, зокрема пільгове оподаткування, зниження регуляторного та адміністративного тиску, зростання ділової репутації, реалізація проектів соціального та екологічного розвитку місцевих органів влади тощо. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що впровадження принципів корпоративної соціальної відповідальності у практику українського бізнесу є привілеєм великих диверсифікованих компаній. При цьому переважна більшість керівників досліджених українських підприємств вважає, що розв'язання соціальних проблем має належати до сфери компетентності державних структур, а результати діяльності підприємств мають сприяти зростанню їх прибутковості та ринкової вартості.

У процесі дослідження специфіки розвитку соціально орієнтованого управління підприємствами визначено структуру обов'язкових та добровільних (додаткових) соціальних витрат у діяльності промислових підприємств. Виявлено, що левову частку соціальних витрат становлять обов'язкові соціальні виплати працівникам, передбачені чинним законодавством: внески у фонди державного соціального страхування, Пенсійний фонд, витрати на організацію й обслуговування робочих місць та охорону праці. До додаткових соціальних витрат підприємства належать витрати на заходи з покращення умов і безпеки праці, соціального розвитку, підвищення професійної майстерності та кваліфікації персоналу, соціально-культурні заходи, розвиток об'єктів соціальної інфраструктури тощо. При цьому частка відрахувань на реалізацію програм соціальної відповідальності коливається в межах від 0,8 % до 6,2 % відносно чистого доходу.

За результатами проведених досліджень визначено рівні соціальної орієнтації підприємств: оптимальний, прийнятний, незадовільний. Доведено, що для підприємств з оптимальним рівнем соціальної орієнтації характерні такі ознаки: формування та реалізація ціннісних пріоритетів соціально відповідальної діяльності в забезпеченні гармонізації інтересів підприємства з інтересами стейкхолдерів; позитивна динаміка ключових фінансово-економічних показників діяльності підприємства; розвинене інституційне забезпечення реалізації соціальної політики; ефективна система оплати праці та компенсацій; розвиток об'єктів соціальної інфраструктури підприємства згідно з потребами персоналу; впровадження системи моніторингу безпеки та гігієни праці; впровадження моделей компетенцій у систему управління знаннями персоналу підприємства; активна участь підприємства у фінансуванні соціальних проектів, спрямованих на задоволення очікувань споживачів; розвиток місцевих громад; захист навколишнього природного середовища тощо.

Відзначено провідну роль просвітницько-освітньої складової розвитку соціально орієнтованого управління підприємствами. Обґрунтовано актуальність застосування компетенційного підходу до формування управлінського потенціалу соціально орієнтованого управління крізь призму поступової переорієнтації домінувальної освітньої парадигми на створення умов для оволодіння людиною комплексом компетенцій, які відображають її потенціал, здатність до активних форм взаємодії із зовнішнім оточенням. Під компетенціями розуміємо сукупність знань, навичок, здібностей, цінностей, мотивів поведінки, особистісних характеристик, які описуються у вигляді конкретних поведінкових проявів та реалізація яких призводитиме до соціально відповідальних результатів діяльності.

З метою виявлення сукупності компетенцій, які характеризують управлінський потенціал соціально орієнтованого управління, досліджено особливості застосування компетенційного підходу в діяльності промислових підприємств із залученням 175 респондентів. Проведений контент-аналіз змістовності компетенцій дозволив систематизувати наукові підходи до їх класифікації та запропонувати авторську типологію компетенцій, згідно з якою виокремлено базові, соціально-особистісні та професійні компетенції. Застосування методів бальної оцінки, відносного ранжування дало змогу побудувати профілі компетенцій керівників у ієрархії управління.

За результатами досліджень установлено сукупність компетенцій, які характеризують рівень відповідального виконання роботи керівниками різних рівнів управління, а саме: уміння вирішувати соціальні проблеми, високий ступінь відповідальності, уміння формувати управлінську команду, високий емоційний інтелект, мотивація до досягнення мети, дотримання вищих етичних норм, ініціативність і адаптованість до нових умов тощо. Виявлені компетенції варто брати до уваги у процесі розроблення моделей компетенцій для різних категорій персоналу в напрямі забезпечення відповідального виконання посадових обов'язків.

У розділі 4 «Моделювання стану соціально орієнтованого управління діяльністю підприємств» запропоновано методологічний підхід до оцінювання впливу важелів соціально орієнтованого управління на забезпечення підвищення ділової репутації підприємств; здійснено моделювання соціально орієнтованого управління діяльністю машинобудівних підприємств із застосуванням апарату нечітких множин; виконано прогнозування зміни рівня ділової репутації підприємств залежно від ступеня розвитку соціальної орієнтації діяльності.

Формування передумов розвитку соціально орієнтованого управління підприємствами потребує дослідження закономірностей впливу соціально відповідальної поведінки на економічні показники діяльності підприємства. Запропоновано методичний підхід до оцінювання рівня соціальної орієнтації підприємства, що ґрунтується на аналізі сукупності кількісних (х₁, …, х₁₈) та якісних (y₁, …, y₁₅) показників. Розроблене методичне забезпечення спирається на необхідність виявлення певних статистичних залежностей між кількісними та якісними показниками соціально орієнтованого управління й оцінювання ступеня їх впливу на рівень ділової репутації підприємства. За результатами аналізу показників ефективності діяльності 16-ти машинобудівних підприємств отримано певну сукупність вхідних даних за період 2004-2009 роки. Застосування методу кореляційного аналізу до вилучення автокореляційних зв'язків між кількісними та якісними змінними соціально орієнтованого управління для груп змінних x_i і y_j, елементів кореляційної матриці

K = ||kx_p, x_q||, k ? 0,7-0,8

- дало можливість виявити дані, які суттєво впливають на стан соціально орієнтованого управління та які можуть бути об'єктами подальшого моделювання:

kx_p,x_q=cov (x_p,x_q)/(D[x_p²]·D[x_q²]),

де cov (x_p, x_q) - коваріація між вибірками центрованих змінних x_p, x_q; D[x_p²], D[x_q²] - відповідні середньоквадратичні відхилення змінних.

Дані, які мають кореляцію, меншу за рівень k, об'єднано у групи (кластери) для визначення індикатора, на який ці дані впливають. Утім дані, які мають кореляцію, більшу за рівень k, підлягають аналізу для виявлення лінійних статистичних зв'язків і передбачають застосування апроксимальних лінійних залежностей.

У результаті реалізації алгоритму кореляційного аналізу оцінки взаємовпливу кількісних та якісних показників соціально орієнтованого управління виявлено чотири групи множин змінних, які мають мінімальні статистичні зв'язки та є прийнятними для прогнозування зміни рівня ділової репутації, а саме: чистий прибуток (x₂), продуктивність праці (x₁₃), соціальна політика підприємства (y₁), якість системи корпоративного управління (y₂). Виходячи зі складання кореляційних матриць та лінійної апроксимації залежностей змінних, отримано два рівні вкладень імітаційної моделі: I рівень

x₂= f(x₄, x₅); x₁₃ = f(x₁₄, x₁₇); y₁ = f(y₁₃); y₂ = f(y₃, y₆);

II рівень:

z₁ = f(x₂, x₃, x₁₃, y₁, y₂, y₃, y₄, y₆, y₇, y₈, y₁₁, y₁₂, y₁₃, y₁₄, y₁₅),

де z₁ - ділова репутація підприємства.

Виявлена складність і неоднозначність наявності певного набору функціональних залежностей між окремими групами кількісних та якісних показників зумовлює необхідність застосування такого типу економіко-математичного моделювання, який би дозволив певним чином нівелювати високий рівень невизначеності у формуванні механізмів соціально орієнтованого управління. Обґрунтовано високу ймовірність забезпечення потрібної точності й чутливості проведення подальшого моделювання впливу заходів із соціально орієнтованого управління на рівень ділової репутації підприємства, що визначається контролюванням коефіцієнтів парної кореляції між змінними в усіх інтервалах реалізації моделі.

Для моделювання впливу заходів із соціально орієнтованого управління на ділову репутацію підприємств використано імітаційне моделювання на основі нечітких множин. Виходячи з результатів кореляційного аналізу та виокремлених двох рівнів вкладень моделі, введено 5-інтервальну класифікацію нечіткої шкали множин, а саме: «VL» - дуже низький рівень показника (30 %), «L» - низький (50 %), «M» - задовільний (70 %), «H» - високий (80 %), «VH» - дуже високий (90 %). Обґрунтовано використання нечіткого трапецеподібного числа (Т-числа) зі змінними пороговими даними 0,3 ± a; 0,7 ± b; які визначаються за результатами аналізу тенденцій статистики вхідних даних.

Розрахувати функцію належності µ є {0; 1} можна, виходячи з гістограми потрапляння значень вхідних даних у спостережуваний інтервал нечіткої шкали, а вагові коефіцієнти визначаються відповідно до моделі множинної регресії. Функція належності матиме вигляд

_i^j (X, Y, Z),

де X, Y - масиви вхідних змінних; Z - масив вихідної змінної, нижній індекс; i - стан вихідного показника; j - терм 5-інтервальної шкали.

Виходячи з функції належності, у математичній формі будуємо остаточні правила лінгвістичних висловлювань у нечітких логічних рівняннях:

соціальний управління підприємство

_i^j(X, Y, Z)= _i^k (X, Y)*_i^p(X, Y)v_i^q(Z)*_i^r(X, Y, Z)v_i^s(X, Y, Z),

де k, p, q, r, s - терми нечітких шкал рівнів моделі; v - операції діз'юнкції; * - операції кон'юнкції функцій належності ..

За таких умов показник z₁ (рівень ділової репутації підприємства) відповідатиме нечітким логічним рівнянням для всіх 5-ти шкал:



Алгоритмичну модель соціально орієнтованого управління діяльністю підприємств наведено на рис. 3.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Алгоритмична модель соціально орієнтованого управління діяльністю підприємств [розроблено автором]

Застосування математичного апарату до оцінювання впливу показників соціально орієнтованого управління на рівень ділової репутації 16-ти машинобудівних підприємств дозволило отримати відповідні значення ділової репутації та окремих показників за 2004-2009 роки. У табл. 1 подано фрагмент матриці рейтингових зведених коефіцієнтів соціально орієнтованого управління деяких машинобудівних підприємств.

Серед досліджених підприємств найвищий рівень ділової репутації у 2009 році спостерігається у діяльності ВАТ «Харківський машинобудівний завод ,,Світло шахтаря“» (z₁ = 0,97), що значною мірою обумовлено високим рівнем компетентності управлінського персоналу (y₃ = 0,6), розвиненістю корпоративної культури (y₆ = 0,9), реалізацією добросовісної ділової практики відносно споживачів (y₇ = 0,9), наданням благодійної допомоги та спонсорської діяльності (y₁₄ = 0,8) тощо.

Науково обґрунтовано довгостроковий прогноз зміни рівня ділової репутації підприємств залежно від посилення ступеня їх соціальної орієнтації. Методологічний базис прогнозування склали методи Бартлета та Томпсона, застосування яких дозволило розробити стабілізаційний, спадаючий та зростаючий сценарії для певного рівня ділової репутації досліджуваних підприємств. Коригування похибок прогнозування здійснювалося із застосуванням методології коінтеграційного аналізу, а саме теста Дікі-Фулера.

Визначено, що для забезпечення задовільного рівня ділової репутації машинобудівних підприємств необхідно дотримуватися низки вимог соціально орієнтованого управління: забезпечувати прийнятний рівень заробітної плати, збільшувати відрахування на соціально відповідальну діяльність, забезпечувати реалізацію добросовісної практики відносно споживачів, постачальників та інших ділових партнерів, сприяти формуванню у регіонах нових робочих місць, надавати благодійну та спонсорську допомогу тощо.

На рис. 4 наведено результати прогнозування зміни якісних показників соціально орієнтованого управління (y₉, …, y₁₅), що свідчать про рівень пріоритетності реалізації соціальних проектів, спрямованих на забезпечення населення регіону робочими місцями (y₁₁), надання благодійної допомоги та спонсорської діяльності (y₁₄), забезпечення прийнятного рівня інформатизації робіт, пов'язаних із реалізацією соціальних програм (y₁₅) та ін. Аналогічним чином здійснювалися прогнозні розрахунки зміни рівня ділової репутації інших машинобудівних підприємств за стабілізаційним, зростаючим і спадаючим сценаріями з урахуванням оцінки впливу кількісних показників (x₁, …, x₁₈) на зміну рівня ділової репутації. Виходячи з результатів прогнозування, істотно впливатимуть на забезпечення задовільного рівня ділової репутації підприємства такі показники, як чистий дохід (x₁), чистий прибуток (x₂), частка основних засобів у активах (x₅), частка позиченого капіталу в активах (x₄), середня місячна заробітна плата (x₁₅), частка добровільних соціальних витрат на соціальні програми відносно чистого доходу (x₁₇).