Рефлексивне управління конкурентоспроможністю промислових підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами РЕФЛЕКСИВНЕ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ

ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Виконала Мальчик Мар'яна Василівна

Донецьк - 2011

АНОТАЦІЯ

Мальчик М.В. Рефлексивне управління конкурентоспроможністю промислових підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2011.

Дисертацію присвячено вирішенню нової проблеми обґрунтування та розробки механізму рефлексивного управління суб'єктами зовнішнього середовища, з якими взаємодіє промислове підприємство, що дозволяє з використанням малозатратних методів забезпечити його конкурентні переваги.

Проаналізовано методологічні підходи до управління конкурентоспроможністю підприємств, сформульовано сутність та обґрунтовано ефективність застосування рефлексивного підходу до управління конкурентоспроможністю підприємств. Розроблено концепцію рефлексивного управління конкурентоспроможністю промислового підприємства, запропоновано механізм рефлексивного управління конкурентоспроможністю промислового підприємства, який включає: ідентифікацію факторів, що впливають на прийняття рішення суб'єктами ринку, аналітичні моделі рефлексії прийняття рішень суб'єктами ринку, підходи до оцінки готовності споживача до вибору продукції підприємства та підходи до формалізації процедур рефлексивного управління конкурентами. На прикладах діючих підприємств проведено апробацію запропонованих наукових результатів.

Ключові слова: конкурентоспроможність, рефлексивне управління, промислове підприємство, прийняття рішень, суб'єкти ринку, споживачі, конкуренти.



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічні умови, в яких функціонують підприємства України, характеризуються підвищеним ступенем нестабільності та мінливості. Значні зміни у виробництві, торгівлі, науці та техніці потребують підвищеної уваги керівників підприємств до динамічних умов функціонування та прийняття управлінських рішень, що забезпечують конкурентоспроможність підприємства на внутрішньому та зовнішньому ринках. Проте обмеженість фінансових, інтелектуальних і часових ресурсів не дозволяє підприємствам належним чином здійснювати оптимізацію внутрішніх бізнес-процесів, модернізацію виробництва, впроваджувати сучасні інформаційні технології, що необхідно для забезпечення їх конкурентоспроможності.

Про низьку конкурентоспроможність вітчизняних підприємств свідчать такі показники розвитку промисловості України: частка збиткових підприємств зростає, рівень зносу основних засобів також збільшується та досягає майже 60%, зменшується питома вага підприємств, які впроваджують інновації, та питома вага реалізованої інноваційної продукції. Так, у 2009 р. у загальному обсязі промислової продукції лише 5,9% має ознаки інновацій. Крім того, спостерігається безперервне зниження рівня наукоємності вітчизняної продукції. Неефективна структура, висока енергоємність промислового виробництва в Україні, зростання цін на енергоносії, гострий дефіцит фінансових ресурсів спонукають підприємства шукати способи підвищення ефективності господарської діяльності, що ґрунтуються на малозатратних механізмах підвищення конкурентоспроможності. Основу такого механізму може становити рефлексивний підхід.

Науковою базою роботи є результати досліджень відомих вітчизняних і зарубіжних учених за кількома напрямами.

Питання всебічного дослідження конкурентоспроможності підприємств розглянуто в роботах вітчизняних науковців: І. Алєксєєва, О. Амоші, С. Аптекаря, І. Булєєва, А. Воронкової, В. Гейця, В. Заруби, Ю. Іванова, Г. Козаченко, М. Кизима, М. Лепи, Р. Лепи, Ю. Лисенка, Ю. Макогона, Й. Петровича, О. Пушкаря, М. Рогози, Г. Скударя, О. Тищенка, О. Тридіда, Р. Фатхутдінова, А. Юданова, а також зарубіжних: І. Ансоффа, С. Брю, Р. Гранта, Е. Демінга, Г. Джонсона, Дж. Кея, Дж. Кідда, Т. Коно, Ф. Котлера, К. Макконнелла, Г. Мінцберга, М. Портера, М. Хаммера.

Другим напрямом дослідження є використання психологічних аспектів поведінки людей в економіці, суб'єктивності та ірраціональності прийняття ними рішень. Серед найбільш відомих досліджень за цим напрямом слід назвати роботи Дж. Б'юкенена, О. Вільямсона, Д. Канемана, Г. Саймона, В. Сміта, Дж. Сороса, Г. Таллока, А. Тверскі.

Третій напрям пов'язаний із рефлексивним управлінням людською поведінкою. Серед учених, які розглядають застосування рефлексивного підходу до управління економічними суб'єктами, слід назвати, у першу чергу, засновника даного підходу - В. Лефевра, а також О. Авілова, І. Андрієнка, А. Воронкову, В. Лепського, Р. Лепу, Ю. Лисенка, Л. Міллера, Д. Новікова, О. Пушкаря, Р. Руденського, Л. Сергєєву, Т. Таран, В. Христіановського.

Теоретичну базу і практичний інструментарій рефлексивного управління розроблено недостатньо. Окремі публікації з даної тематики, як правило, мають розрізнений, несистемний характер. Тому розробка механізму, що забезпечує управління конкурентоспроможністю підприємств шляхом урахування психології прийняття рішень суб'єктами ринку та рефлексії цих рішень, є новим та актуальним завданням.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України: «Фінансово-економічний механізм регулювання розвитку промислового виробництва» (номер держреєстрації 0107U009796, 2007-2010 рр.), у якій розроблено концептуальні положення рефлексивного управління конкурентоспроможністю промислових підприємств та запропоновано малозатратний механізм взаємодії цих підприємств із суб'єктами ринку, що сприяє поліпшенню їх фінансово-економічного стану; «Управління розвитком промисловості в умовах системних дисбалансів» (номер держреєстрації 0110U000380, 2010-2013 рр.), у межах якої пропонуються аналітичні моделі рефлексії прийняття рішень, а також рефлексивні методи управління конкурентоспроможністю підприємств, що дозволяють сприяти розвитку промислових підприємств за рахунок цілеспрямованого впливу на економічні рішення суб'єктів зовнішнього середовища.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розвиток теоретичних положень, розробка науково-методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо формування малозатратного механізму рефлексивного управління конкурентоспроможністю підприємства.

Для досягнення мети поставлено та вирішено такі завдання:

- проаналізовано основні тенденції розвитку економіки України та визначено особливості конкурентного розвитку промислових підприємств;

- проаналізовано конкурентні обмеження та переваги підприємств важкого машинобудування України;

- виконано аналіз методологічних підходів до управління конкурентоспроможністю підприємств;

- сформульовано сутність та обґрунтовано ефективність застосування рефлексивного підходу до управління конкурентоспроможністю підприємств;

- розроблено концепцію рефлексивного управління конкурентоспроможністю промислового підприємства;

- здійснено синтез механізму рефлексивного управління конкурентоспроможністю промислового підприємства;

- ідентифіковано фактори, що впливають на прийняття рішення суб'єктами ринку;

- розроблено аналітичні моделі рефлексії прийняття рішень суб'єктами ринку, які представлено в статичній і динамічній формах;

- ідентифіковано можливі рефлексивні впливи в системі управління споживчим вибором;

- запропоновано підходи до оцінки готовності споживача до вибору продукції підприємств для різних типів ринку;

- запропоновано підходи до формалізації процедур для рефлексивного управління товаровиробника конкурентами;

- розроблено структурно-функціональну модель процесів рефлексивного управління конкурентоспроможністю підприємства;

- удосконалено організаційне забезпечення промислового підприємства, що здійснює рефлексивне управління конкурентоспроможністю;

- реалізовано запропонований механізм рефлексивного управління конкурентоспроможністю підприємства та виконано оцінку його ефективності.

Об'єктом дослідження є процеси рефлексивного управління суб'єктами ринку.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні положення, моделі та методи, які формують механізм рефлексивного управління процесом прийняття рішень суб'єктами ринку.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційної роботи є праці вітчизняних і зарубіжних учених у сфері теорії управління, психології, неоінституціональної економіки, маркетингу, інформаційних технологій, а також досвід відомих бізнес-тренерів і практикуючих маркетологів у сфері реалізації продукції та впливів на прийняття рішень споживачами.

Сформульовані поняття, а також концепція рефлексивного управління конкурентоспроможністю підприємства ґрунтуються на методології рефлексивного управління В. Лефевра з урахуванням положень кібернетичної теорії управління, теорії інформації, теорії конкурентоспроможності, маркетингового підходу; механізм рефлексивного управління конкурентоспроможністю базується на синтезі поведінкового і рефлексивного підходів, теорії інституціональної економіки; для виділення факторів, що впливають на готовність прийняття суб'єктом ринку рішення, використано логіку, спостереження та експеримент, поведінковий підхід; основу аналітичної моделі рефлексії прийняття рішень суб'єктами ринку становить модель біполярного вибору В. Лефевра; динамічну модель прийняття рішень та модель оцінки раціональної складової вибору продукції на сегментованому ринку одержано з використанням математичного моделювання з урахуванням поведінкового та маркетингового підходів; ці підходи разом із ситуаційним становлять основу науково-методичного підходу до визначення особливостей рефлексивного управління споживачами; в основу науково-методичного підходу до визначення особливостей рефлексивного управління конкурентами покладено теорію контрактів; на основі технології IDEF0 розроблено структурно-функціональну модель процесів рефлексивного управління конкурентоспроможністю; удосконалення організаційного забезпечення передбачає використання окремих положень теорії реінжинірингу бізнес-процесів.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вирішено нову актуальну проблему рефлексивного управління конкурентоспроможністю промислового підприємства. Найбільш суттєві наукові результати полягають у такому:

уперше:

- розроблено концепцію рефлексивного управління конкурентоспроможністю підприємства, що ґрунтується на методології рефлексивного управління В. Лефевра та дозволяє з використанням малозатратних методів шляхом організації рефлексивних впливів на агентів ринку сформувати у підприємства конкурентні переваги та підвищити ефективність його функціонування;

- розроблено механізм рефлексивного управління конкурентоспроможністю промислового підприємства, заснований на синтезі рефлексивних процедур впливу на агентів ринку, що дозволяє організувати процес рефлексивного управління ними з метою поліпшення показників конкурентоспроможності підприємства;

- доведено залежність готовності до прийняття суб'єктом ринку потрібного підприємству рішення від чотирьох факторів: суб'єктивного уявлення про раціональність рішення, рівня тиску, який відчуває суб'єкт, власних інтенцій та зобов'язань щодо прийняття даного рішення. Урахування цих факторів дозволяє обґрунтувати застосування того або іншого рефлексивного впливу та підвищити ефективність рефлексивних процедур;

- розроблено динамічну модель рефлексії прийняття рішень суб'єктами ринку, що враховує динаміку усвідомлення ними своїх рішень та надає можливість обґрунтувати довгострокові стратегії рефлексивних впливів і їх ефективність;

- розроблено науково-методичний підхід до оцінки раціональної складової вибору продукції на сегментованому ринку, що дозволяє формалізувати уявлення споживача про раціональність його рішення та сформувати переваги споживача до продукції виробника;

удосконалено:

- аналітичну модель рефлексії прийняття рішень суб'єктами ринку, що заснована на моделі біполярного вибору В. Лефевра та на відміну від існуючої враховує вплив економічних та психологічних факторів. Модель надає можливість оцінювати ймовірність прийняття оперативних рішень, прогнозувати й оцінювати ефективність рефлексивних впливів;

- науково-методичний підхід до рефлексивного управління споживачами, що враховує специфіку поведінки споживачів на різних типах ринку та дозволяє забезпечити збільшення обсягів продажів продукції підприємства;

- науково-методичний підхід до визначення особливостей рефлексивного управління конкурентами, що враховує можливості впливу на мету, стратегію і тактику конкурентів і дозволяє одержати конкурентні переваги перед ними;

- структурно-функціональну модель процесів рефлексивного управління конкурентоспроможністю, засновану на технології IDEF0, яка дозволяє забезпечити інформаційну підтримку системи рефлексивного управління конкурентоспроможністю підприємства;

- організаційне забезпечення промислового підприємства, що передбачає зміну функцій підрозділів і посадових інструкцій працівників і уможливлює практичну реалізацію рефлексивного управління конкурентоспроможністю підприємства;

- дістало подальшого розвитку:

- поняття рефлексивного управління конкурентоспроможністю підприємства, що на відміну від визначення рефлексивного управління В. Лефевра враховує положення кібернетичної теорії управління та теорії інформації.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що концепція рефлексивного управління конкурентоспроможністю промислового підприємства дозволяє вийти на якісно новий рівень взаємодій підприємства із суб'єктами ринку та забезпечити прийняття ними таких рішень, у яких зацікавлене підприємство. Запропонований механізм, що реалізує концепцію рефлексивного управління конкурентоспроможністю, є універсальним формалізованим інструментом прийняття рішень і може бути використаний для управління підприємствами будь-яких видів діяльності. Основні результати дисертаційної роботи впроваджено в діяльність ВАТ «Рівнесільмаш» (довідка №1004/1 від 16.11.2010 р.), ВАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» (довідка № 35/12 від 25.11.2010 р.), ВАТ «Азовмаш» (довідка № 314/1 від 12.01.2011 р.), ВАТ «Рівненський завод «Газотрон» (довідка № 17/12 від 16.12.2010 р.), ЗАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» (довідка № 04-757 від 12.03.2011 р.), регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (довідка № 18-002-00733 від 10.12.2010 р.), Головного управління економіки та інвестиційної політики Рівненської обласної державної адміністрації (довідка № 01/6-2494 від 06.12.2010 р.), Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області (довідка № 2716/01 від 31.12.2010 р.). Економічний ефект від упровадження основних результатів, підтверджений актами, склав 906,4 тис. грн.

Окремі положення дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (довідка № 326 від 14.12.2010 р.), Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. акад. С. Дем'янчука (довідка № 711 від 09.12.2010 р.), Рівненського економіко-гуманітарного та інженерного коледжу (довідка № 865 від 09.11.2010 р.) при викладанні дисциплін «Стратегічний менеджмент», «Фінансовий менеджмент», «Мікроекономіка», «Менеджмент персоналу», «Методи прийняття управлінських рішень», «Менеджмент», «Маркетинг».

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати належать автору особисто. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано тільки ті ідеї, які одержано в результаті індивідуальних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися та були схвалені на наукових і науково-практичних конференціях: «Наука и образование без граница - 2007» (м. Софія, 2007 р.); «Vмda: teorie a praxe - 2008» (м. Прага, 2008 р.); «Бъдещето проблемите на световата наука - 2008» (м. Софія, 2008 р.); «Сучасні технології менеджменту: проблеми теорії та практики» (м. Харків, 2008 р.); «Проблеми енергетичної безпеки України» (м. Донецьк, 2008 р.); «Современные проблемы управления развитием производств» (м. Донецьк, 2009 р.); «Модернізація суспільного сектору економіки в умовах глобальних змін» (м. Тернопіль, 2009 р.); «Розвиток національної промисловості в сучасному контексті: пріоритети, проблеми, регулювання» (м. Донецьк, 2009 р.); «Фінансово-економічні проблеми розвитку України в умовах ринку» (м. Рівне, 2009 р.); «Соціально-економічні аспекти розвитку України в умовах конкурентного середовища» (м. Первомайськ, 2010 р.); «Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія, практика (м. Луцьк, 2010 р.); «Моделювання економіки: проблеми, тенденції, досвід» (м. Львів, 2010 р.); «Сучасні кризові явища в економіці та проблеми облікового, контрольного та аналітичного забезпечення управління підприємством» (м. Луцьк, 2010 р.); «Економічні проблеми розвитку промисловості регіону» (м. Первомайськ, 2010 р.); «Проблеми розвитку соціально-економічних систем: підприємництво, глобалізація, економічне зростання» (Київ-Дубно, 2010 р.); «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м. Львів, 2010 р.); «Місто, регіон, держава: економіко-правові проблеми господарювання» (м. Донецьк, 2010 р.); «Рефлексивні процеси в економіці» (м. Херсон, 2010 р.); «Фінансова система України: становлення та розвиток» (м. Острог, 2010 р.).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Передумови формування системи рефлексивного управління конкурентоспроможністю промислових підприємств» проаналізовано основні тенденції розвитку економіки України і визначено особливості конкурентного розвитку промислових підприємств; викладено результати аналізу конкурентних обмежень і переваг підприємств важкого машинобудування України.

Характер динаміки розвитку економіки України обумовлений існуванням реальних проблем низької конкурентоспроможності національної економіки, які в докризовий період були завуальовані експоненційно зростаючими цінами на світових сировинних ринках. Докризове зростання національної економіки було пов'язане зі збільшенням експорту сировинних ресурсів і підвищенням завантаження існуючих виробничих потужностей. Проте через посилення протекціонізму та збільшення потужностей у ряді країн - найважливіших імпортерів української продукції це не забезпечило модернізації та диверсифікованості вітчизняної економіки, не привело до збільшення конкурентоспроможності економіки України.

Іншою проблемою низької конкурентоспроможності вітчизняної економіки є слабкий внутрішній попит. Відносно низькі доходи населення України порівняно з високорозвиненими країнами та істотні розходження по регіонах не дозволяють внутрішньому попиту хоча б частково компенсувати падіння експортної виручки. Така ситуація призводить до високої залежності від стану світової економіки та обмежує ефективність антикризових заходів. Як наслідок, у підприємств відсутні фінансові ресурси, які можна було б направити на модернізацію устаткування та розробку нових видів продукції.

У промисловому виробництві неефективна структура та висока енергоємність, а також зростання цін на енергоносії спонукали підприємства шукати способи підвищення ефективності господарської діяльності. Не приділяючи належної уваги пошукам резервів технологічної модернізації виробництва, у більшості галузей керівники підприємств здійснювали підвищення цін. Починаючи з 1999 р. по 2009 р. індекс цін виробників промислової продукції збільшився в 4,2 раза.

Експортно-сировинна модель економіки призвела до того, що власне виробництво забезпечує тільки 2/3 товарних ресурсів країни промисловою продукцією, інша частка завозиться із-за кордону. Особливо великою є частка імпорту в забезпеченні потреб економіки продукцією легкої промисловості (57,2%), хімічної і нафтохімічної промисловості (50,1%), машинобудування (50,4%), зокрема, механічного устаткування, машин і механізмів (64%). Якщо експортується переважно матеріально- і енергосировинна продукція низького рівня переробки, то імпорт, навпаки, складається з високотехнологічної продукції поглибленої переробки і товарів кінцевого споживання.

Сировинний характер структури промислового виробництва, зорієнтований переважно на потреби експорту, спричинив надзвичайну залежність промисловості й економіки в цілому від коливання кон'юнктури зовнішніх ринків, стримуючи при цьому розвиток внутрішнього. Так, динаміка промислового виробництва в 1999-2009 рр. (рис. 1) свідчить про відсутність стійких тенденцій і дозволяє дійти висновку про те, що ефективність діяльності підприємств визначається переважно сформованими умовами функціонування підприємств у певному періоді, ніж систематичною тенденцією. Зокрема, наслідки світової фінансово-економічної кризи найбільшою мірою торкнулися підприємств України (особливо металургії і машинобудування), хоча інтегрованість економіки України у світову економіку є істотно нижчою, ніж в інших країнах.

Значна кількість промислових підприємств щорічно припиняє інноваційну діяльність. Відбувається скорочення витрат на науково-конструкторські роботи, що призводить до зниження якості продукції, уповільнення процесу її відновлення, втрати завойованих раніше ринкових позицій. Про низьку інноваційну активність підприємств свідчать показники обсягів реалізованої інноваційної продукції в Україні. У загальному обсязі промислової продукції лише 5,9% мають ознаки інновацій. Крім того, спостерігається безперервне зниження рівня наукомісткості вітчизняної продукції. Частка вітчизняної наукомісткої продукції на світовому ринку високотехнологічної продукції становить 0,05-0,1%, у той час як частка Росії на світовому ринку високих технологій на даний момент - приблизно 1%. У період з 2001 по 2009 р. освоєння підприємствами нових видів продукції скоротилося майже в 7 разів.



Рис. 1. Індекси промислової продукції, % до попереднього року

Сьогодні більш ніж 90% продукції, яка виробляється промисловістю України, не має сучасного технічного забезпечення, що призводить до нерентабельності й неконкурентоспроможності більшості вітчизняних товарів. Це спричиняє енерго- і матеріалозатратний виробничий процес на промислових підприємствах, високий рівень зносу основних засобів (до 60%). У результаті найвищий рівень рентабельності операційної діяльності вітчизняних підприємств у 2006-2007 рр. спостерігався на рівні лише 5,8%, а частка збиткових підприємств сягала 40%.

Така ситуація повністю відображається і в машинобудівній галузі. За 2007-2009 рр. питома вага машинобудування в загальному обсязі іноземних інвестицій зменшилася з 3,6 до 3,1%. Унаслідок кризи обсяги реалізації товарної продукції машинобудування за 2009 р. у діючих цінах знизилися на 62,7% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Частка прибуткових машинобудівних підприємств скоротилася з 69,2% у 2007 р. і 63,6% у 2008 р. до 50,5% у 2009 р. Якщо в докризовий період експорт за основними групами машинобудівної продукції стабільно збільшувався (на 54% у 2007 р. і на 29% у 2008 р.), то за 2009 р. він зменшився на 40%.

Таким чином, на сьогоднішній день вітчизняні підприємства промисловості є неконкурентоспроможними як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках через існування невирішених протягом тривалого періоду проблем.

Вищевказані особливості конкурентного розвитку промислових підприємств, а також відсутність державної підтримки їх конкурентоспроможності потребують розробки та впровадження нецінових, малозатратних методів підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств, які були б орієнтовані на управління конкурентною поведінкою і споживчим вибором на користь підприємства.

У другому розділі «Методологічні аспекти рефлексивного управління конкурентоспроможністю промислових підприємств» проаналізовано методологічні підходи до управління конкурентоспроможністю підприємств; сформульовано сутність і обґрунтовано ефективність використання рефлексивного підходу до управління конкурентоспроможністю підприємств.

В економічній літературі існує велика кількість визначень поняття конкурентоспроможності та підходів до управління нею. Це пов'язано з тим, що багато авторів, які розглядають проблеми оцінки та управління конкурентоспроможністю, віддають перевагу уточненню поняття стосовно до специфіки своїх досліджень. Проте більшість існуючих визначень конкурентоспроможності підприємства базується на теорії конкурентної переваги, розробленої М. Портером. У загальному випадку конкурентоспроможність підприємства передбачає: а) реальну та потенційну здатність проектувати, виробляти і реалізувати товари, які за ціновими і неціновими характеристиками в комплексі виявляються більш привабливими для споживачів, ніж товари конкурентів; б) забезпечення цільового прибутку, стабільності й ефективності діяльності підприємства в умовах адаптації до зовнішнього середовища.

Відповідно підходи до оцінки конкурентоспроможності умовно розподілено на дві групи:

1) засновані на оцінці та управлінні ресурсами підприємства (потенціалом, конкурентними перевагами);

2) засновані на аналізі результатів діяльності підприємства (частка ринку, прибуток, продуктивність і т.д.). Перша група підходів не дає однозначних уявлень про зв'язок конкретних конкурентних переваг із результатами діяльності підприємства, друга - ускладнює аналіз причин успіхів або невдач.

Основним поняттям, пов'язаним із конкурентоспроможністю підприємства, є конкурентоспроможність товару. Більшість підходів до оцінки конкурентоспроможності товару припускають порівняння конкуруючих товарів на даному ринку між собою за рядом цінових і нецінових критеріїв. Основний зміст цієї категорії - здатність товару бути реалізованим на даному ринку - втрачається, оскільки здатність бути проданим залежить не тільки та не стільки від самого товару, скільки від маркетингових і психологічних здібностей продавця, його проникливості, вміння переконати потенційного споживача. При цьому часто раціональна складова споживчого вибору виявляється менш значущою, ніж суб'єктивна або емоційна.

Так, психолог Д. Канеман разом із В. Смітом удостоїлися Нобелівської премії за об'єднання економіки і когнітивної науки для пояснення ірраціональності ставлення людини до ризику у прийнятті рішень і в управлінні своєю поведінкою. Ще в першій половині XX ст. такими економістами, як Т. Веблен, В. Мітчелл, Д. Гелбрейт, було відзначено ряд невідповідностей класичної теорії раціональної людини емпіричним спостереженням у її поведінці. Вони висловили твердження про те, що рушійною силою економіки, разом із матеріальними факторами, є також духовні, моральні, правові та інші.

Нобелівський лауреат Г. Саймон обґрунтував принцип обмеженої раціональності. Він указує, що більшість людей є раціональними тільки частково й емоційними або ірраціональними в інших ситуаціях, а в умовах обмеженої інформації людина схильна мінімізувати не тільки матеріальні витрати, але й інтелектуальні зусилля. З точки зору інституціональної економічної теорії не можна ігнорувати проблеми обмеженої раціональності поведінки людини, асиметричності інформації, опортуністичної поведінки суб'єктів ринку. Останнім часом стрімко почала розвиватися поведінкова економіка, яка намагається виявити всі фактори, що впливають на економічну поведінку людей, та запропонувати ефективні методи прогнозування та управління цією поведінкою. Одним із перспективних напрямів вирішення цього завдання є рефлексивне управління. Еволюцію наукових уявлень у питаннях прийняття рішень суб'єктами ринку неведено на рис. 2.

У теорії управління конкурентоспроможністю підприємств недостатньо дослідженим є аспект інформаційних ресурсів, пов'язаний із можливістю надання інформації суб'єктам ринку (постачальникам, споживачам, конкурентам). Заповнення інформаційного середовища додатковою інформацією (неважливо, достовірною чи ні) здатне вплинути на рішення суб'єктів ринку, яке може бути вигідним підприємству та надавати йому певні переваги. Досягти високих показників ефективності підприємства вкрай складно, виконуючи тільки оптимізацію внутрішніх процесів, оскільки при здійсненні своєї діяльності підприємство має враховувати інтереси найрізноманітніших агентів зовнішнього середовища, з якими воно взаємодіє, і від прийняття рішень яких залежить його успіх або невдачі. Прямо управляти рішеннями зовнішніх агентів підприємство не може, тому в кібернетиці такі некеровані фактори часто сприймаються як випадкові величини, збурювання зовнішнього середовища, нестабільність, до яких підприємство має вміти адаптуватися. Така адаптація здійснюється за рахунок внутрішніх резервів підприємства та часто називається пасивною.

Незважаючи на те що підприємство не може прямо управляти зовнішніми процесами, у певних випадках воно може управляти непрямими методами, використовуючи рефлексивні впливи, у тому числі рефлексивно впливаючи на суб'єктів свого оточення, примушуючи їх добровільно виконувати дії, що вигідні підприємству та надають йому конкурентні переваги. Використання рефлексивних методів управління є найважливішим інструментом активної адаптації підприємства, тобто такої адаптації, при якій перебудовується навколишнє середовище відповідно до інтересів підприємства.

Рис. 2. Емпіричні й теоретичні передумови розвитку рефлексивних методів управління

Під рефлексивним управлінням конкурентоспроможністю підприємства розуміється цілеспрямована організація рефлексивних впливів, які б схиляли керованого суб'єкта ринку до прийняття рішень, що поліпшують конкурентні позиції підприємства. Застосування рефлексивного управління здатне сформувати для підприємства більш сприятливі умови зовнішнього середовища та тим самим підвищити його конкурентоспроможність.У третьому розділі «Концептуальні положення рефлексивного управління конкурентоспроможністю промислових підприємств» розроблено концепцію рефлексивного управління конкурентоспроможністю промислового підприємства; здійснено синтез механізму рефлексивного управління конкурентоспроможністю промислового підприємства.

Ефективність рефлексивних методів впливу на суб'єкти ринку обумовлюється тим, що рішення завжди приймаються людиною. Однак дефіцит часу, неповна інформованість, суб'єктивність сприйняття проблеми, моделі шаблонної поведінки - все це призводить до неоднозначності вибору рішення. Нераціональні фактори, що впливають на прийняття рішень людиною, та наукові теорії, які обґрунтовують вплив цих факторів, наведено на рис. 2. Шляхом надання певної інформації можна зменшувати (або, навпаки, стимулювати) вплив факторів, що перешкоджають (сприяють) прийняттю суб'єктом ринку рішення, у якому зацікавлений виробник.

Запропонована концепція рефлексивного управління конкурентоспроможністю промислового підприємства ґрунтується на таких положеннях:

1) підвищити конкурентоспроможність підприємства можна не тільки за рахунок оптимізації внутрішніх процесів, але й за рахунок зменшення невизначеності зовнішнього середовища;

2) невизначеність зовнішнього середовища можна зменшити, здійснюючи рефлексивні впливи на його агентів, що приводить до більш прогнозованої їх поведінки;

3) рефлексивні впливи на агентів зовнішнього середовища здатні не тільки зменшити невизначеність про них, але і коригувати їх рішення в напрямі, вигідному підприємству;

4) рефлексивні впливи можуть бути спрямовані не тільки на поліпшення конкурентних характеристик товару, а в першу чергу на створення позитивного образу підприємства і його продукції з метою збільшення обсягів продажів;

5) планування та організація рефлексивних впливів потребує розробки моделі рефлексії прийняття рішення, що дозволяє оцінити ймовірність прийняття необхідного рішення до та після здійснення впливу;

6) для розробки моделі рефлексії прийняття рішення необхідно ідентифікувати фактори, що впливають на прийняття рішень з урахуванням раціональних та ірраціональних складових вибору;

7) для запобігання рефлексивним впливам з боку агентів зовнішнього середовища необхідно передбачати можливість застосування більш високих рангів рефлексії, перевіряючи достовірність одержуваної інформації та її зв'язок з інтересами зовнішніх суб'єктів;

8) організація рефлексивного управління потребує скоординованої роботи функціональних служб підприємства, що забезпечують стратегічне планування, маркетинг і управління збутом, PR і зв'язок із громадськістю, конкурентну розвідку, економічний аналіз, інформаційну й економічну безпеку. Координаційним центром при цьому може бути центр рефлексивного управління, який підпорядковується безпосередньо раді директорів або засновникам.

Для реалізації концепції рефлексивного управління конкурентоспроможністю промислових підприємств розроблено комплекс практичних інструментів, що складають механізм рефлексивного управління. Даний комплекс містить:

1) методи ідентифікації завдань рефлексивного управління конкурентоспроможністю, вибір яких визначається як поточним станом підприємства, так і характером змін, що відбуваються в зовнішньому середовищі;

2) підходи до вибору суб'єктів ринку, дії яких найбільшою мірою сприяють (або перешкоджають) досягненню підприємством поставлених завдань з управління конкурентоспроможністю, й у відношенні яких очікується висока ефективність реалізації рефлексивних впливів;

3) методи ідентифікації факторів, що впливають на прийняття рішень суб'єктами, до яких застосовуватимуться процедури рефлексивного управління;

4) підходи до оцінки раціональних та ірраціональних факторів, що впливають на прийняття рішень суб'єктами ринку; дані підходи мають ураховувати суб'єктивність сприйняття цих факторів самими суб'єктами ринку;

5) модель, що дозволяє оцінити готовність прийняття суб'єктом ринку рішення, у якому зацікавлений виробник, і враховує фактори, від яких це рішення залежить;

6) модель, що відображає динаміку усвідомлення суб'єктом ринку свого рішення та враховує рефлексію прийняття рішення самим суб'єктом, яка дозволяє одержати оцінку готовності суб'єкта до прийняття потрібного підприємству рішення в довгостроковій перспективі, а отже, визначити ефективність тих або інших стратегій рефлексивного управління;

7) процедури вибору найбільш ефективних інструментів рефлексивних впливів на суб'єкти ринку;

8) процедури вибору організаційних заходів щодо реалізації рефлексивних впливів і їх доведення до суб'єктів, до яких застосовується рефлексивне управління.

У четвертому розділі «Аналітичні моделі рефлексії прийняття рішень» ідентифіковано фактори, що впливають на прийняття рішення суб'єктом ринку; розроблено аналітичні моделі й динамічну модель рефлексії прийняття рішень суб'єктами ринку.

В основу розробленої аналітичної моделі рефлексії прийняття рішення покладено відому модель біполярного вибору В. Лефевра. Однак її застосування до економіки потребує визначення факторів, які впливають на прийняття економічних рішень і нову інтерпретацію змінних.

Проведений аналіз дозволив виділити чотири агрегованих фактори, що впливають на готовність (імовірність) до прийняття рішення, прогнозованого системою управління:

x₁ - суб'єктивне сприйняття цінності альтернативи. Воно складається із власних знань особи, яка приймає рішення (ОПР) у даній предметній сфері, та думок інших людей з урахуванням їх авторитетності та неупередженості;

x₂ - рівень примусу (або тиску) до вибору даної альтернативи, що відчуває ОПР. Він складається з думок явно зацікавлених осіб, а також тиску, викликаного моральними, правовими, інституційними нормами;

x₃ - власні інтенції ОПР щодо вибору даної альтернативи. Під інтенціями розуміється усвідомлена ОПР готовність вибору даної альтернативи. Інакше можна сказати, що інтенції - це бажання суб'єкта, підтверджені абсолютною можливістю їх здійснення;

x₄ - відчуття ОПР зобов'язання щодо ухвалення даного рішення. Вони можуть формуватися в результаті дії принципів взаємного обміну, послідовності, підтримуваних ОПР моральних та інституційних норм. x₄ теж є інтенціями, але на відміну від вільних інтенцій x₃, сформованих власними бажаннями ОПР, інтенції x₄ є вимушеними, обумовленими необхідністю виконання діючих у даному соціально-економічному середовищі норм.

Таким чином, фактор x₁ відображає цінність для ОПР обраної альтернативи, x₂ - корисність цієї альтернативи для соціально-економічного середовища, x₃ - інтенції, пов'язані з бажаннями ОПР, x₄ - інтенції, пов'язані із зобов'язаннями ОПР. Усі фактори є суб'єктивними, при цьому раціональним повною мірою є тільки x₁. Вплив вищезазначених факторів оцінюється за шкалою від 0 до 1. Якщо припустити, що кожний із них при фіксованому значенні інших впливає на готовність до вибору даного рішення лінійно, то функція готовності матиме такий загальний вигляд:



(1)

Аналіз даної моделі дозволяє виділити такі ключові напрями рефлексивних впливів на прийняття рішення:

1 - збільшення суб'єктивного уявлення про цінність альтернативи (x₁)_. При цьому можливе порівняно невелике збільшення і тиску x₂. Це класичний, найчастіше застосовуваний на практиці спосіб впливу;

2 - збільшення інтенцій x_3. При цьому необхідно якнайсильніше зменшити тиск x₂. Це більш тонкий спосіб впливу, пов'язаний зі знанням і використанням психологічних і поведінкових особливостей ОПР;

3 - формування зобов'язань x₄. При цьому необхідно якнайсильніше збільшити тиск x₂. Це грубий, але досить ефективний спосіб впливу, що дозволяє викликати в ОПР почуття боргу та примусити її до прийняття рішення. Однак якщо оцінка сформованих зобов'язань x₄ виявиться істотно завищеною, то такий вплив здатний повністю нівелювати інтенції x₃ і тим самим спричинити зворотний ефект.

Напрями рефлексивних впливів 1-2, 1-3 можна поєднувати. Поєднання напрямів 2-3 є менш ефективним, оскільки в цьому випадку зменшується мультиплікативний ефект від зміни величини x₂.

При великих значеннях х₁, близьких до одиниці, стратегією суб'єкта управління може бути збільшення тиску х₂ при низьких інтенціях ОПР, що призводить до прискорення прийняття рішення; або зменшення тиску при високих інтенціях ОПР, що призводить до збільшення ймовірності прийняття рішення. При низьких значеннях х₁, близьких до нуля, стратегією суб'єкта управління може бути зниження тиску х₂ при одночасному обмеженні часу на прийняття рішення: чим на більш ранньому етапі усвідомлення прийматиметься рішення, тим вище ймовірність вибору потрібної альтернативи, особливо при високому рівні інтенцій.

Модель (1) справедлива для ситуації миттєвого прийняття рішення ОПР. Однак якщо ОПР приймає рішення не одразу, а має можливість осмислити проблему, то через t етапів усвідомлення, готовність до вибору складе

(2)

Оскільки x₁, x₂[0;1], при x₁ або x₂, що істотно відрізняються від нуля, величина швидко досягатиме нуля. Граничне значення (2) має вигляд

(3)

Таким чином, при ґрунтовному рівні осмислення проблеми готовність до прийняття потрібної альтернативи не залежить від початкових інтенцій () і визначається тільки суб'єктивним сприйняттям раціональності рішення, рівнем тиску та зобов'язань. Це означає, що якщо рішення приймається не миттєво, найбільш доцільними є 1 та 3 напрями рефлексивного управління, пов'язані зі збільшенням x₁ та x₄.

У п'ятому розділі «Науково-методичні підходи до рефлексивного управління конкурентоспроможністю підприємств» ідентифіковано можливі рефлексивні впливи в системі управління споживчим вибором; запропоновано підходи до оцінки готовності споживача до вибору продукції підприємств для різних типів ринку, а також до формалізації процедур для рефлексивного управління товаровиробника конкурентами.

До ключових раціональних факторів, що впливають на вибір споживача, віднесено класичні: ціна, якість, функціональні характеристики продукції, аспекти післяпродажної експлуатації та обслуговування. Ірраціональні фактори пов'язані, насамперед, із суб'єктивними перевагами споживача, його емоціями, власними знаннями та досвідом, інтенціями та зобов'язаннями.

Найбільшою мірою піддаються рефлексивному управлінню ірраціональні фактори. Однак через те, що уявлення про раціональні фактори у споживача може бути суб'єктивним, такі категорії, як ціна, якість, функціональні характеристики продукції, також можуть бути об'єктами рефлексивного управління. Ефективність рефлексивного управління в цьому випадку визначається ступенем повноти інформації, якою володіє споживач при прийнятті рішення, що безпосередньо залежить від того, до якого типу ринку належить реалізована продукція: ринку масового виробництва, сегментованого ринку або індивідуалізованого. Аналіз різних типів ринку свідчить, що найбільш широкі можливості щодо застосування рефлексивних інструментів управління споживчим вибором є на сегментованому ринку (табл. 1). Щоб для обґрунтування напрямів рефлексивних впливів на сегментованому ринку можна було скористатися аналітичними моделями рефлексії прийняття рішень (1-3), необхідно формалізувати раціональну складову вибору. Для опису раціональної складової вибору на сегментованому ринку встановлено взаємозв'язок між ключовими раціональними факторами: бажаними функціональними характеристиками товару (y₁), якістю продукції (y₂) і ціною (y₃). Якщо дані фактори представити на шкалі від 0 до 1 і припустити, що кожний із них впливає на уявлення про раціональність вибору лінійно при фіксованому значенні інших, одержимо співвідношення

(4)

Модель раціональної компоненти споживчого вибору (4) дозволила встановити, що:

1) збільшення інформованості споживача про функціональні характеристики продукції (збільшення y₁) дає рівномірний приріст уявлення про її цінність;

2) якість має вплив лише для продукції високої цінової категорії (y₃ > 1), що при цьому задовольняє максимум потреб (y₁ > 1), тому рефлексивні впливи, спрямовані на підвищення уявлень споживача про якість, доцільно використати тільки для такої категорії товарів;

3) еластичність уявлень про цінність за ціною тим вища, чим ближчі y₃ до одиниці, а при низькому рівні цін вона відрізняється від нуля несуттєво. Таким чином, надання невеликої знижки для товарів високої цінової категорії набагато істотніше відображається на уявленні про цінність вибору даного товару, ніж для товарів низької та середньої цінової категорії. Рефлексивні впливи, пов'язані зі зміною уявлення про ціну, також є найбільш ефективними для товарів високої цінової категорії;

4) якщо якість товару оцінюється споживачем непрямо (зокрема за ціною), то, знаючи, як відображається зміна ціни на уявленні про якість товару y₂, за формулою (4) можна встановити найбільш ефективні діапазони застосування інструментів рефлексивних впливів на уявлення споживача про ціну і якість продукції.

Таблиця 1. Рефлексивне управління на сегментованому ринку

Інструмент управління	Об'єкт управління
	Нові потреби	Уявлення про якість	Уявлення про корисність	Уявлення про ціну	Ірраціональні та суб'єктивні переваги	Емоційний стан
1. Якість	+	+		+ + +
2. Функціональні характеристики	+ + +		+	+ + +
3. Відмітні риси	+				+
4. Ціна		+ + +		+
5. Вартість експлуатації		+		+
6. Індивідуальні емоційні впливи						+
7. Масові впливи	+	+	+	+
Умовні позначення: + може бути присутнім на даному ринку; +++ особливо ефективно для даного ринку; порожня клітина - можливість даного управління не встановлено

Рефлексивне управління конкурентами розглянуто в системі «виробник-конкурент-споживач», при цьому виділено чотири основних напрями рефлексивних впливів першого порядку: впливи а1 спрямовані на зміну уявлень конкурента про стан зовнішнього середовища та можуть реалізовуватися у формі «вкидання» в інформаційний простір певних відомостей або ж у вигляді інтерпретації об'єктивної інформації певним чином, вигідним маніпулятору; впливи а2 спрямовані на формування у конкурента такого образу виробника, який давав би йому конкурентні переваги; впливи а3 спрямовані на формування у конкурента викривленого образу споживача, який перешкоджав би функціонуванню конкурента на даному ринку; за допомогою впливів а4 виробник може впливати на уявлення споживача про конкурента на свою користь.

Крім того, рефлексивне управління конкурентами припускає, що виробник повинен також організовувати рефлексивні впливи другого порядку (b1-b4), спрямовані на запобігання негативним наслідкам рефлексивних впливів першого порядку з боку конкурента; наявність можливості у виробника забезпечення впливів другого порядку визначає рефлексивну безпеку підприємства.

Згідно з результатами аналізу різних напрямів, за якими виробник може впливати на конкурента, встановлено, що ефективність рефлексивних впливів на конкурента може бути збільшена за рахунок:

1) збільшення знань виробника про зовнішнє середовище;

2) збільшення знань виробника про знання конкурента;



Рис. 3. Схема рефлексивних взаємодій у системі «виробник-конкурент-споживач»

3) збільшення знань виробника про цілі конкурента, його стратегію та тактику, зокрема, про способи відображення цілей у стратегії їх досягнення, що використовуються конкурентами;

4) маскування власних знань, цілей і стратегії їх досягнення.

У шостому розділі «Реалізація концепції рефлексивного управління конкурентоспроможністю промислових підприємств» розроблено структурно-функціональну модель процесів рефлексивного управління конкурентоспроможністю; удосконалено організаційне забезпечення промислового підприємства, на якому здійснюється рефлексивне управління конкурентоспроможністю; реалізовано розроблений механізм рефлексивного управління конкурентоспроможністю та оцінено його ефективність.

Для побудови інформаційних моделей забезпечення рефлексивного управління конкурентоспроможністю промислових підприємств використано методологію структурно-функціонального моделювання IDEF0, оскільки вона є малозатратною в реалізації, здатна надати предметну картину та забезпечити взаємозв'язок усіх процесів, функцій, інформаційних потоків, інструментальних засобів і структурних підрозділів підприємства. Декомпозицію контекстної діаграми А0, що відображає основні підпроцеси рефлексивного управління конкурентоспроможністю підприємства.

Організаційно реалізацію механізму рефлексивного управління конкурентоспроможністю промислового підприємства пропонується покласти на центр рефлексивного управління підприємством, що має включати такі функціональні служби:

1) службу конкурентної розвідки, метою якої є збір відомостей про зовнішнє середовище, а також відстеження реакцій конкурентів і споживачів на ті або інші рефлексивні впливи;

2) службу рефлексивної безпеки, метою якої є викриття рефлексивних впливів з боку конкурентів та організація рефлексивних впливів другого рівня для запобігання новим рефлексивним атакам;

3) службу інформаційної безпеки, метою якої є попередження витоку інформації про підприємство, оскільки будь-який витік інформації може звести до мінімуму ефективність рефлексивних впливів або взагалі нівелювати конкурентні переваги;

4) PR-технологія, службу підприємства (або службу по зв'язках із громадськістю), метою якої є забезпечення впливу на масову свідомість або свідомість окремих ОПР, у тому числі через засоби масової інформації.

На прикладі організаційної структури підприємства ВАТ «Рівнесільмаш» показано, що ці функції можна покласти на існуючі підрозділи підприємства з відповідною зміною посадових інструкцій комерційного директора, співробітників відділу маркетингу та збуту, планово-економічного відділу, відділу матеріально-технічного постачання, директора з персоналу та відділу кадрів (для підготовки та навчання персоналу). Таким чином, організаційно реалізація механізму рефлексивного управління конкурентоспроможністю є малозатратною і потребує лише уточнення посадових інструкцій і положень про підрозділи підприємства.

Аналіз діяльності підприємств ВАТ «Рівнесільмаш» і ВАТ «Рівненський завод «Газотрон» свідчить, що використання наявних матеріальних можливостей для формування конкурентних переваг є вкрай обмеженим. Основними нематеріальним напрямом формування конкурентних переваг на цих підприємствах у 2010 р. стало впровадження механізму рефлексивного управління конкурентоспроможністю, спрямованого в першу чергу на формування рефлексивних впливів на споживачів продукції.

Сумарний економічний ефект від реалізації механізму рефлексивного управління споживачами наведено в табл. 2.

Таблиця 2. Економічний ефект від реалізації механізму рефлексивного управління конкурентоспроможністю підприємства

Підприємство	Напрям реалізації механізму рефлексивного управління конкурентоспроможністю	Величина економічного ефекту, тис. грн.
ВАТ «Рівнесільмаш»	1. Розширення каналів збуту, поява нових споживачів	277,5
	2. Гнучкість системи комплектації готових виробів	227,2
	3. Гнучкість цінової політики підприємства	281,2
ВАТ «Рівненський завод «Газотрон»	4. Розширення каналів збуту, поява нових споживачів	120,5
Разом	906,4

Розрахований ефект відображає фактичну економію (зменшення збитків) підприємств за 9 місяців 2010 р. за рахунок зниження питомих витрат. Таким чином, використання механізму рефлексивного управління конкурентоспроможністю дозволяє підприємствам (особливо збитковим) у короткий термін розширити збутову базу, зменшити питомі витрати та поліпшити свої конкурентні позиції на ринку.



ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі поставлено і вирішено нову проблему розробки науково-методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо формування механізму рефлексивного управління суб'єктами зовнішнього середовища, який дозволяє з використанням малозатратних методів забезпечити конкурентні переваги підприємства. Основні результати, одержані у процесі дослідження, полягають у такому:

1. Аналіз динаміки розвитку економіки України та промислових підприємств дозволив встановити, що ефективність їх діяльності визначається переважно сформованими умовами функціонування в певному періоді, а не систематичною тенденцією. Рушійною силою прискореного зростання обсягів вітчизняного виробництва в промисловості виступає зовнішній попит. Однак передкризове зростання національної економіки не було забезпечене заходами щодо модернізації і диверсифікації вітчизняної економіки. Таким чином, економіка України є дуже вразливою перед зовнішніми викликами. Погіршення зовнішньої ринкової кон'юнктури призводить, у свою чергу, до істотного погіршення економічних показників країни.