Управління розвитком організаційної структури підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК [005.72+658.15](043.3)

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Управління розвитком організаційної структури підприємства

Курінний Олександр Володимирович

Харків - 2011



Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Харківському національному економічному університеті, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Українська Лариса Олегівна, Харківський національний економічний університет, професор кафедри політичної економії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Довбня Світлана Борисівна, Національна металургійна академія України, завідувач кафедри економіки промисловості(м. Дніпропетровськ)

кандидат економічних наук, доцент Метеленко Наталя Георгіївна, Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій, завідувач кафедри фінансів

Захист відбудеться «16» червня 2011 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському національному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пров. Інженерний, 1-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пров. Інженерний, 1-а.

Автореферат розісланий «16» травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І. М. Чмутова



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Обов'язковими передумовами для забезпечення вимог гнучкого пристосування вітчизняних підприємств до сучасних динамічних трансформацій середовища господарювання, досягнення належного рівня усталеності соціально-економічного розвитку є активізація інноваційних процесів технологічного відновлення та модернізації виробництва, розширення асортименту продукції, удосконалення форм і методів організації та управління, реалізації різних варіантів налагодження інтеграційного співробітництва й кооперації та ін. Необхідність комплексного здійснення зазначених виробничо-технологічних та організаційно-економічних перетворень набуває особливого значення для машинобудівних підприємств, умови функціонування яких визначаються надзвичайним розмаїттям складових елементів внутрішнього та зовнішнього середовищ.

Організаційна структура забезпечує впорядкованість побудови та узгодженість діяльності підрозділів підприємства, координованість спільної роботи та належність виконання персоналом функціональних обов'язків, необхідних для досягнення поставлених цілей. Таким чином, реалізація заходів з удосконалення й розвитку організаційної структури являє собою не тільки один з потужних засобів мобілізації резервів для підвищення ефективності господарської діяльності, але й виступає важливою передумовою здійснення комплексу більш масштабних перетворень внутрішнього середовища підприємства. Крім того, додатковими обставинами, що визначають нагальність потреб з активізації процесів розвитку організаційних структур вітчизняних підприємств, є необхідність подолання негативних наслідків фінансово-економічної кризи, а також прискорення структурно-інноваційної трансформації національної економіки.

Теоретичні та методологічні засади управління розвитком організаційної структури підприємства розглядалися в роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як І. Ансофф, А. Афонін, Л. Бєлих, М. Белоусенко, А. Воронкова, С. Довбня, Л. Євенко, М. Кизим, Г. Клейнер, Г. Козаченко, М. Круглов, Р. Лепа, О. Ляшенко, Н. Метеленко, Г. Назарова, Р. Нельсон, В. Нестерчук, В. Пономаренко, О. Пушкар, В. Решетило, С. Уінтер, М. Хаммер, Д. Чампі та ін. Проте деякі питання трансформації організаційної структури підприємств до цього часу залишаються недостатньо вивченими та вимагають подальшого дослідження. Зокрема, додаткового обґрунтування потребують шляхи вирішення проблем визначення напрямів реструктуризації підприємств та розробки інструментарію управління внутрішньоорганізаційними змінами, значущість та актуальність яких обумовили вибір теми дослідження, його мету, перелік та зміст завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планами наукових досліджень Харківського національного економічного університету за темою «Економічні проблеми та механізми забезпечення ефективного розвитку промислового підприємства» (номер державної реєстрації 0107U005679), за якою автором виконано розділ «Розвиток промислового підприємства: організаційно-структурний аспект».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є подальший розвиток теоретичних положень та методичного забезпечення управління розвитком організаційної структури підприємства.

Для досягнення поставленої мети сформульовано та вирішено такі завдання:

узагальнено теоретичні підходи до визначення сутності реструктуризації та змісту процесу планування розвитку організаційної структури підприємства;

визначено передумови здійснення організаційних змін на машинобудівних підприємствах;

розроблено методичний підхід до вибору форм і методів реструктуризації в процесі розвитку організаційної структури підприємства;

удосконалено послідовність планування розвитку організаційної структури підприємства;

розроблено методичне забезпечення розробки та проведення організаційних змін на машинобудівному підприємстві;

обґрунтовано склад і структуру системи показників для планування та оцінки результатів діяльності стратегічних господарських підрозділів підприємства. машинобудівний реструктуризація планування розвиток

Об'єкт дослідження - процес розвитку організаційної структури управління промислового підприємства.

Предмет дослідження - закономірності, форми та методи прийняття управлінських рішень у сфері здійснення структурно-організаційних трансформацій на машинобудівному підприємстві.

Методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань використано такі методи дослідження: теоретичне узагальнення ? для обґрунтування теоретичних положень організаційно-структурної розбудови та планування реструктуризації машинобудівного підприємства; аналізу і синтезу ? для диференціації й узагальнення складу факторів, що впливають на вибір варіанту здійснення структурних перетворень на підприємстві; системного аналізу - для розкриття ролі та місця реструктуризації в системі управління розвитком організаційної структури підприємства; класифікації ? для узагальнення форм і методів реструктуризації; статистичного й техніко-економічного аналізу ? для оцінки фінансово-економічного стану та визначення доцільності змін організаційної структури вітчизняних машинобудівних підприємств; метод експертних оцінок - для визначення напрямів і пріоритетів структурних трансформацій організаційної структури підприємств; таксономічний метод - для узагальнення показників оцінки економічності організації діяльності машинобудівних підприємств; графічний ? для наочного зображення і схематичного подання результатів дисертаційного дослідження.

Інформаційною базою дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів з проблем управління розвитком організаційної структури підприємств, законодавчі та нормативні акти з питань організації управління підприємствами, статистичні й фінансові звіти вітчизняних машинобудівних підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

удосконалено:

визначення сутності реструктуризації як цілеспрямованого процесу обґрунтування й реалізації управлінських рішень, що, на відміну від існуючих, передбачає узгодженість комплексу заходів (організаційних, технологічних, економічних, соціальних тощо), необхідних для зміни складу, властивостей і характеру зв'язків елементів внутрішнього середовища підприємства з метою подолання існуючих структурних протиріч між ними для зміцнення конкурентних позицій і розширення конкурентних переваг;

послідовність планування розвитку організаційної структури підприємства, особливість якої полягає у виділенні зон та сфер діяльності, що набувають найбільшого значення для створення цільових конкурентних переваг та досягнення стратегічних цілей організаційно-управлінського розвитку, для встановлення пріоритетів оперативної реструктуризації підприємства;

методичне забезпечення розробки та проведення організаційних змін на підприємстві на базі використання проектного підходу до перетворення організаційної структури, що, на відміну від інших підходів, ґрунтується на використанні розробленого в роботі комплексу базових стратегій досягнення конкурентних переваг та відповідних структурних трансформацій підприємства;

дістали подальшого розвитку:

методичний підхід до вибору форм і методів реструктуризації в процесі розвитку організаційної структури підприємства, особливість якого полягає у реалізації таких етапів: визначення необхідності проведення реструктуризації на основі оцінки рівня та динаміки узагальнюючого таксономічного показника економічності організаційної структури; аналіз показників, які характеризують різні аспекти організації діяльності підприємства; визначення інтенсивності впливу факторів, що обумовлюють доцільність вибору певного варіанту трансформації організаційної структури підприємства;

система показників планування та оцінки результатів діяльності стратегічних господарських підрозділів (центрів відповідальності) підприємства, яка, на відміну від існуючих, включає групу конкурентних показників, що дозволяють визначити вплив діяльності певного центру відповідальності на динаміку змін бажаних конкурентних переваг підприємства або на умови реалізації стратегії їх досягнення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці методичного забезпечення планування організаційно-структурних трансформацій, реалізація якого в діяльності машинобудівних підприємств сприятиме оперативному та об'єктивному обґрунтуванню управлінських рішень у сфері розвитку організаційної структури підприємства. Прикладний аспект підтверджується практичним застосуванням окремих результатів на підприємствах машинобудування та відповідними довідками. У діяльності ТОВ НВП «Техінсерв» використовуються рекомендації щодо визначення напрямів оперативної реструктуризації підприємства на основі використання проектного підходу (довідка № 19/1 від 30.12.2009 р.), у роботі НВО ТОВ «Юпітер-В» запроваджено пропозиції щодо стратегічного планування реструктуризації підприємства (довідка № 15 від 11.02.2009 p.), у діяльності АТЗТ «Український Центральний науково-дослідний інститут технології машинобудування» використовуються рекомендації щодо обґрунтування вибору форм організаційних змін, систематизації факторів та умов розвитку організаційної структури підприємства (довідка № 12 від 16.02.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертації отримані автором самостійно. Внесок автора в роботи, виконані у співавторстві, конкретизовано в списку опублікованих праць.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень, висновки і рекомендації, викладені в дисертації, доповідалися й отримали схвалення на Міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика - 2006» (м. Дніпропетровськ, 16-30 червня 2006 р.), «Фінансове забезпечення економічного і соціального розвитку суспільства» (м. Дніпропетровськ, 23 березня 2007 р.), «Якість економічного розвитку: глобальні та локальні аспекти» (м. Дніпропетровськ, 24-25 травня 2007 р.), «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави» (м. Дніпропетровськ, 29_30 жовтня 2008 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано в 13 наукових роботах, загальним обсягом 4,36 ум.-друк. арк. Особисто автору належить 3,54 ум.-друк. арк., у т.ч. 9 статей у наукових фахових виданнях з економіки обсягом 3,13 ум.-друк. арк., 4 тез та матеріалів конференцій обсягом 0,41 ум.-друк. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Роботу викладено на 246 сторінках машинописного тексту; вона містить 24 таблиці, з них 6 таблиць займають 9 повних сторінок; 21 рисунок, з них 9 рисунків займають 9 повних сторінок; 9 додатків на 18 сторінках та список використаних джерел з 180 найменувань на 15 сторінках. Обсяг основного тексту дисертації становить 195 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету та завдання, розкрито методи дослідження, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - «Теоретичні засади трансформації організаційної структури на підприємствах машинобудування в процесі реструктуризації» - узагальнено теоретичні підходи до визначення сутності реструктуризації, її форми й методи; систематизовано підходи до планування розвитку організаційної структури підприємства.

Організований характер функціонування підприємства як системи полягає насамперед в наявності певного порядку формування його внутрішнього середовища, тобто взаємопов'язаної сукупності індивідів, речей, процесів, які взаємодіють між собою і набувають у процесі такого співробітництва не властиві окремим елементам системи інтегративні характеристики.

Узагальнюючою характеристикою організації та внутрішньої побудови підприємства як системи стає наявність у нього певної структури. Складний характер відносин різноманітних елементів такої структури додатково ускладнюється через різноспрямованість кількісних, структурних і якісних змін, що безперервно відбуваються у внутрішньому середовищі та в сукупності визначають напрями розвитку підприємства. Трансформація його організаційної структури (реструктуризація) являє собою, з одного боку, комплекс заходів, безпосередньо орієнтованих на удосконалення внутрішньої побудови підприємства, а з іншого - виступає важливою передумовою реалізації широкого кола змін, спрямованих на підвищення ефективності господарської діяльності загалом.

Складна природа реструктуризації як динамічного, гнучкого й різноманітного процесу структурного перетворення внутрішньої побудови підприємства (з урахуванням виробничих, економічних, організаційних, управлінських, соціальних аспектів цього процесу) обумовлює існування численних концепцій і думок відносно сутності реструктуризації, а також щодо обґрунтування вибору шляхів структурних трансформацій підприємства. Проведене в дисертації узагальнення теоретичних підходів щодо визначення сутності та змісту реструктуризації підприємства дозволило зробити висновок, що на цей час сформувалося декілька основних з цих підходів:

програмно-цільовий (стратегічний), відповідно до якого реструктуризація є найважливішим засобом пристосування структури підприємства до зміни його стратегічних цілей;

синергетичний, що полягає в реалізації на базі структурних перетворень можливості збільшення синергетичного ефекту, генерованого підприємством, за відсутності інших передумов для проведення внутрішніх перетворень (кризових явищ і т. ін.);

адаптаційний, відповідно до якого реструктуризація являє собою спосіб адаптації структури підприємства до змін зовнішнього середовища;

інституціональний, згідно з яким реструктуризація покликана сформувати оптимальні організаційно-економічні передумови (інфраструктуру) для підвищення ефективності господарської діяльності підприємства і поліпшення його якісного стану;

організаційний, який полягає в розгляді реструктуризації як форми оптимізації організаційної структури підприємства, децентралізації управління і перерозподілу повноважень;

фінансовий, що передбачає спрямування реструктуризації на оптимізацію складу майна (активів і капіталу) підприємства для збільшення його вартості й підвищення здатності до генерації доходів;

антикризовий (стабілізаційний), відповідно до якого реструктуризація є способом подолання негативних явищ у розвитку підприємства, а також відновлення його стійкого фінансово-економічного становища.

Для розглянутих підходів, що охоплюють більшість аспектів розвитку організаційної структури, притаманною є недостатня визначеність цілей та критеріїв оцінки результативності реструктуризації. Так, в організаційному, фінансовому, антикризовому підходах визначення доцільності реструктуризації здійснюється на основі комплексу достатньо формалізованих критеріїв (показники фінансово-економічного стану, обсяги витрат і доходів, грошові потоки, вартість підприємства як цілісного майнового комплексу тощо), які дуже незначною мірою відображають вплив внутрішньоструктурних змін на довгострокову конкурентоспроможність підприємства. З іншого боку, цілі та критерії стратегічного характеру (притаманні, наприклад, програмно-цільовому, адаптаційному, інституціональному підходам) дуже складно піддаються формалізації, унаслідок чого визначення шляхів реструктуризації часто має переважно інтуїтивний характер. Крім того, кожний із зазначених підходів до проведення структурних трансформацій відображає необхідність об'єктивних змін певних окремих специфічних аспектів господарської діяльності (в управлінні, економіці, технології, маркетингу та ін.). Проте зазвичай в розвитку підприємства виникають складні комплекси проблем різної природи, ігнорування яких на користь вирішення окремих завдань здатне призвести до розбалансованості розвитку та стати причиною неефективності структурних перетворень у цілому.

В дисертації доведено, що для розв'язання описаних проблем необхідним є формування певної загальної основи для оцінки доцільності та відбору варіантів проведення реструктуризації, а саме - визначення впливу можливих структурних трансформацій на конкурентні переваги підприємства, які, з одного боку, повною мірою відображають можливості забезпечення довгострокової прибутковості, а з іншого - тісно та безпосередньо пов'язані з конкретними умовами внутрішнього та зовнішнього середовищ господарювання. Виходячи з цього, в дисертації запропоновано розуміння реструктуризація як процесу обґрунтування й реалізації управлінських рішень, пов'язаних із здійсненням узгодженого комплексу заходів (організаційних, технологічних, економічних, соціальних тощо), необхідних для зміни складу, властивостей і характеру зв'язків елементів внутрішнього середовища підприємства з метою подолання існуючих структурних протиріч між ними для зміцнення конкурентних позицій і розширення конкурентних переваг.

У другому розділі - «Оцінка стану та перспектив структурних трансформацій на підприємствах машинобудівної галузі промисловості України» - визначено передумови здійснення організаційних змін на підприємствах машинобудування на основі аналізу їх діяльності; розроблено методичний підхід до вибору форм і методів реструктуризації в процесі розвитку організаційної структури підприємства.

Складність і різноманіття перетворень, що здійснюються в межах реструктуризації підприємства, обумовлюють необхідність включення до цього процесу широкого кола заходів, що суттєво розрізняються за ознаками цілей проведення, суб'єктів і об'єктів реструктуризації, причин, періоду здійснення, ініціативи проведення змін та ін. При цьому слід ураховувати, що індивідуальні характеристики процесу реструктуризації конкретного підприємства обов'язково мають знаходити безпосереднє відображення у виборі форм і методів здійснення структурних перетворень.

Забезпечення результативності здійснення змін організаційної структури на вітчизняних підприємствах машинобудівного комплексу вимагає врахування галузевої специфіки. В дисертації встановлено, що галузеві особливості в контексті здійснення структурних трансформацій виявляються за наявності таких передумов реструктуризації підприємств машинобудування:

технологічна складність та неоднорідність виробничих процесів, обладнання та інших об'єктів матеріально-технічної бази;

багатокритеріальний характер вимог споживачів до продукції галузі;

специфічність форм концентрації та спеціалізації, організації та управління виробництвом, застосування яких обумовлено високим рівнем розвитку коопераційних галузевих та міжгалузевих зв'язків;

необхідність акумулювання значних обсягів інвестиційних ресурсів для здійснення активної інноваційної діяльності, виконання складних науково-дослідницьких та досвідно-конструкторських робіт для підтримки належного рівня якості та конкурентоспроможності продукції машинобудування;

наявність високих вимог до кваліфікаційного рівня та компетентності працівників, необхідність створення належних організаційно-економічних умов для навчання, профорієнтації, соціальної адаптації персоналу;

розмаїття ресурсного постачання, складність вимог до асортименту та якості сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів та ін.

У сучасних умовах функціонування вітчизняного машинобудівного комплексу необхідність активізації структурно-інноваційних трансформацій додатково визначається необхідністю подолання негативного впливу тривалих кризових явищ, головними проявами яких (відносно динаміки розвитку інших галузей промисловості) стали зменшення обсягів випуску продукції, низький рівень рентабельності й прибутковості виробництва, велика кількість збиткових суб'єктів господарювання (табл. 1).

Таблиця 1 - Показники діяльності промислових підприємств України у 2005-2009 рр.

Роки	Індекс промислової продукції, %, до попереднього року	Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, млн. грн.	Питома вага підприємств, які одержали прибуток, %,
	промисловість	переробна промисловість	машинобудування	промисловість	переробна промисловість	машинобудування	промисловість	переробна промисловість	машино-будування
2005	103,1	103,0	107,1	28264,3	20887,1	2238,5	65,3	64,8	66,7
2006	106,2	106,3	111,8	34699,6	23853,0	1916,9	65,3	66,2	66,7
2007	107,6	109,9	119,0	43700,9	32712,2	5127,5	66,6	67,8	69,2
2008	94,8	94,0	100,3	20243,2	-3167,0	704,6	61,1	62,0	63,9
2009	78,1	73,5	55,1	-8989,4	-4788,1	1921,1	60,5	59,7	60,7

Сукупна дія зазначених факторів негативно позначалася на фінансово-економічному стані підприємств галузі, який до цього часу характеризується скороченням завантаження виробничих потужностей та низьким рівнем споживчих властивостей машин та устаткування, значною зношеністю основних засобів, украй низьким рівнем рентабельності й прибутковості виробництва (табл. 2).



Таблиця 2 - Показники діяльності машинобудівних підприємств у 2007-2009 рр.

Підприємство	Виручка від реалізації продукції, млн.грн., по роках	Прибуток від операційної діяльності, млн.грн., по роках	Рівень зношеності основних засобів, %, по роках
	2007	2008	2009	2007	2008	2009	2007	2008	2009
ВАТ «Бердичівський машино-будівний завод «Прогрес»	67,9	111,5	66,8	5,9	3,6	-0,5	60,0	59,0	60,7
ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод»	24,0	24,3	22,1	2,3	3,4	0,0	72,7	72,8	69,7
ВАТ «Дружківський машинобудівний завод»	914,6	852,0	744,5	52,8	26,7	-58,8	44,3	47,9	48,2
ВАТ «Калинівський машинобудівний завод»	60,0	82,4	48,8	2,3	2,8	0,1	32,0	36,3	36,3
ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування»	22,6	28,8	20,2	2,7	4,3	2,5	65,8	67,1	67,3
ВАТ «Новогорлівський машинобудівний завод»	2,8	2,1	0,3	-1,7	-0,7	-1,0	86,3	95,9	96,1

Кризові прояви в процесі розвитку підприємств машинобудування стали наслідком очевидної довгострокової тенденції до скорочення ефективності виробництва. На основі аналізу фінансово-економічного стану машинобудівних підприємств України в дисертації було встановлено, що діяльність значної кількості підприємств здійснювалася за рахунок використання екстенсивних факторів, таких як необґрунтоване підвищення цін на продукцію, різке скорочення чисельності персоналу та витрат на соціальну сферу, зростання неплатежів і зовнішніх запозичень. Крім того, розвиток виробництва на підприємствах галузі не був у повному обсязі забезпечений відповідними внутрішніми адаптаційними перетвореннями та структурними змінами навіть за умови поліпшення кон'юнктури ринку машин та устаткування.

Значною перешкодою для активізації процесів реструктуризації підприємств машинобудування є відсутність єдиного підходу до визначення доцільності та обґрунтування вибору належних форм структурних змін. Для вирішення даного завдання в практиці управління розвитком організаційної структури підприємства звичайно використовуються результати поглибленої оцінки його фінансового стану, техніко-економічного аналізу тощо. Проте вони не дозволяють виявити складні закономірності розгортання процесів внутрішньоорганізаційних змін.

Тому в роботі запропоновано методичний підхід до вибору форм і методів реструктуризації в процесі розвитку організаційної структури підприємства, який передбачає реалізацію таких етапів: визначення необхідності проведення реструктуризації на основі оцінки рівня та динаміки узагальнюючого таксономічного показника економічності організаційної структури; аналіз показників, які характеризують різні аспекти організації діяльності підприємства; встановлення інтенсивності впливу факторів, що обумовлюють доцільність вибору певного варіанту трансформації організаційної структури.

Економічність організаційної структури в загальному вигляді характеризується співвідношенням витрат на організацію та забезпечення функціонування підприємства до отриманих в процесі господарської діяльності результатів. Визначення параметрів економічності організаційної структури підприємства здійснюється на основі розрахунку таксономічного показника, який узагальнює відповідні локальні показники, що відображають такі характеристики: економічність організації ресурсного забезпечення; економічність організації виробничих процесів; економічність організації збутової діяльності; економічність організації управління підприємством; організацію роботи з персоналом. Для більш детальної характеристики різних аспектів організації діяльності також доцільним є аналіз таких показників, як: коефіцієнти відповідності структури та чисельності апарату управління, оперативності праці управлінського персоналу; технічної озброєності інженерно-управлінської праці, якості виконання управлінських функцій, ритмічності випуску продукції та ін.

Вивчення динаміки змін узагальнюючого показника (табл. 3) дозволяє не тільки визначити доцільність реструктуризації підприємства (за умови негативного тренду та низьких значень показників), але й дати порівняльну оцінку економічності організаційної структури підприємства як передумови формування його конкурентних переваг.

Таблиця 3 - Узагальнюючі показники економічності організаційної структури машинобудівних підприємств

Підприємство	Значення показника по роках
	2007	2008	2009
ВАТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес»	0,321	0,319	0,318
ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод»	0,223	0,192	0,190
ВАТ «Дружківський машинобудівний завод»	0,224	0,227	0,226
ВАТ «Калиновський машинобудівний завод»	0,301	0,228	0,224
ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування»	0,303	0,307	0,309
ВАТ «Новогорлівський машинобудівний завод»	0,118	0,119	0,127

Для підприємств машинобудівної галузі промисловості зміст заходів, які здійснюються в межах проведення реструктуризації, насамперед полягає в цілеспрямованому перетворенні технологій виробництва, організації та управлінні підприємством, що базується на виборі його конкурентної стратегії. Реалізація такого роду перетворень приводить до структурних змін виробничого, організаційного, економічного, управлінського та іншого характеру, або навіть до трансформації структури власності підприємства. Урахування різноспрямованої дії на підприємство різних факторів середовища господарювання для планування реструктуризації передбачає також визначення основних факторів зовнішнього впливу на складові внутрішнього середовища.

У дисертації фактори згруповані за походженням - внутрішні та зовнішні, а також за ознакою відповідності певним методу або формі реструктуризації, що визначають доцільність реалізації певного способу структурних перетворень. Обґрунтування вибору методу або форми реструктуризації пропонується здійснювати на основі узагальнення експертних оцінок стану факторів відповідно до розробленої шкали визначення пріоритетів структурних змін.

У третьому розділі - «Методичні засади планування реструктуризації підприємства» - удосконалено послідовність планування розвитку організаційної структури підприємства; розроблено методичне забезпечення розробки та проведення організаційних змін на машинобудівному підприємстві; обґрунтовано склад та структуру системи показників для планування та оцінки результатів діяльності стратегічних господарських підрозділів підприємства.

Переважна більшість управлінських рішень щодо забезпечення конкурентних переваг (КП) підприємства та досягнення цільової конкурентної позиції мають чітко виражений структурний характер:

на продуктовому рівні (конкурентоспроможність окремих видів продукції, що виробляється, і товарного асортименту підприємства загалом) - удосконалення структури і властивостей товарів, які виробляються на підприємстві; оптимізація товарного асортименту продукції і забезпечення оптимального погодження різних асортиментних груп у його складі;

на виробничо-ресурсному рівні (порівняна ефективність та інтенсивність використання виробничих ресурсів, виробничий потенціал підприємства загалом) - оптимізація використання засобів виробництва, забезпечення гнучкості виробничого профілю підприємства; удосконалення матеріально-технічного забезпечення і реалізація заходів щодо ресурсозбереження; підвищення ефективності споживання всіх видів виробничих ресурсів; удосконалення внутрішнього економічного механізму функціонування підприємства;

на ринковому рівні (сталість ринкової позиції підприємства та привабливість ринкового оточення) - оптимізація системи комерційно-збутових зв'язків; забезпечення раціонального співвідношення ринкових сегментів, на яких діє підприємство, за ознаками місткості та еластичності попиту, підприємницьких ризиків, рівня конкуренції тощо.

З цього погляду, процес реструктуризації являє собою складний ієрархічний комплекс структурних трансформацій, який складається з таких основних рівнів структурних змін (табл. 4): стратегічний (на рівні стратегічних зон господарювання - СЗГ); поточний (на рівні виробничо-технологічних ланцюжків забезпечення сталих конкурентних позицій підприємства у певних СЗГ); оперативний (на рівні складових - структурних підрозділів і окремих виконавців - виробничо-технологічних ланцюжків забезпечення сталих конкурентних позицій підприємства у певних СЗГ).

Таблиця 4 - Структура ієрархічного комплексу структурних трансформацій підприємства

Рівень перетворень	Об'єкт структурних перетворень	Види структурних перетворень	Мета структурних перетворень
Стратегічний	Стратегічні зони господарювання (СЗГ), стратегічні зони ресурсів (СЗР)	Операційні Техніко-технологічні	Максимізація синергетичного ефекту формування конкурентних переваг
Поточний	Виробничо-технологічні ланцюжки забезпечення присутності підприємства у СЗГ	Операційні Техніко-технологічні Структурно-організаційні	Формування конкурентних переваг, притаманних бажаній конкурентній позиції підприємства
Оперативний	Елементи виробничо-технологічних ланцюжків забезпечення присутності підприємства у СЗГ	Операційні Техніко-технологічні Структурно-організаційні Інституційні Фінансові, юридичні	Забезпечення ефективності виробничої діяльності та задовільного фінансового стану, задоволення суб'єктивних мотивів осіб, що ухвалюють рішення

Узагальнення можливих параметрів конкурентоспроможності підприємства за трьома основними рівнями оцінки дозволяє сформувати тривимірний простір матриці визначення стратегічних конкурентних позицій підприємства (рис. 1)

Зазначена матриця складається з трьох основних осей (за рівнями оцінки конкурентоспроможності - продуктовим, виробничо-ресурсним, ринковим), які, у свою чергу, поділяються на два сегменти: відносно низький (m) та відносно високий (k) рівні конкурентоспроможності за певним напрямом оцінки.

В дисертації запропоновано методичне забезпечення розробки та проведення організаційних змін на підприємстві машинобудування на базі використання проектного підходу до перетворення організаційної структури, що ґрунтується на використанні комплексу базових (типових) стратегій досягнення КП та відповідних структурних трансформацій. Розробку проектів реструктуризації пропонується здійснювати на основі реалізації однієї з базових стратегій активного (за які відбувається поліпшення конкурентної позиції) або пасивного (поточна конкурентна позиція погіршується або зберігається на наявному рівні за умови поліпшення конкурентних позицій підприємств-суперників) характеру, зміст та особливості реалізації яких розглянуто у дисертації: збереження (захист) позицій; активний маркетинг; виведення капіталу; переслідування лідера; пошук ринкової ніші; масове виробництво; симбіотична спеціалізація; диференціація товарного асортименту; вичерпання потенціалу; розвиток збутових каналів; оптимізація асортименту; скорочення асортименту; реорганізація збуту; антикризова диверсифікація; ліквідація або реорганізація.

Вибір певної стратегії досягнення конкурентних переваг визначає для підприємства пріоритети здійснення відповідних структурних перетворень, метою яких є зміцнення конкурентних позицій. У дисертації наведена характеристика структурних змін, які необхідні для реалізації стратегій досягнення конкурентних переваг підприємства (табл. 5).

Таблиця 5 - Характеристика структурних змін, необхідних для реалізації базових стратегій досягнення конкурентних переваг

Вихідна конкурентна позиція	Конкурентна стратегія	Вид необхідних структурних змін
Лідируюча (Xk Yk Zk)	Збереження (захист) позицій	Без змін
Лідируюча на ринку, який скорочується (Xk Ym Zk)	Активний маркетинг	Операційна реструктуризація
	Виведення капіталу	Техніко-технологічна реструктуризація
Спеціалізація на масовому виробництві (Xk Yk Zm)	Переслідування лідера	Операційна, структурно-організаційна реструктуризація
	Пошук ринкової ніші	Техніко-технологічна реструктуризація
		Операційна, структурно-організаційна реструктуризація
Спеціалізація на сегменті, що зменшується (Xm Ym Zk)	Симбіотична спеціалізація	Техніко-технологічна реструктуризація
		Операційна, фінансова реструктуризація
	Диференціація товарного асортименту	Операційна, структурно-організаційна реструктуризація
Спеціалізація на сегменті, що зростає (Xm Yk Zk)	Масове виробництво	Техніко-технологічна, структурно-організаційна реструктуризація
	Масове виробництво	Операційна реструктуризація
Вихідна конкурентна позиція	Конкурентна стратегія	Вид необхідних структурних змін
Аутсайдерська (Xk Ym Zm)	Вичерпання потенціалу	Техніко-технологічна, фінансова реструктуризація
		Техніко-технологічна реструктуризація
	Розвиток збутових каналів	Операційна, структурно-організаційна реструктуризація
		Техніко-технологічна реструктуризація
	Оптимізація асортименту	Операційна реструктуризація
Внутрішньокризова (Xm Yk Zm)	Скорочення асортименту	Техніко-технологічна структурно-організаційна реструктуризація
		Операційна реструктуризація
	Реорганізація збуту	Операційна, структурно-організаційна реструктуризація
Кризова - банкрутство (Xm Ym Zm)	Антикризова диверсифікація	Техніко-технологічна, фінансова структурно-організаційна реструктуризація
		Операційна реструктуризація
	Ліквідація-реорганізація	Фінансова реструктуризація

За умови наявності описаної складної ієрархії структурних трансформацій, послідовність планування реструктуризації підприємства передбачає здійснення таких основних етапів: стратегічний аналіз та визначення стратегічних цілей; встановлення стратегічної конкурентної позиції підприємства; вибір базової стратегії формування конкурентних переваг і встановлення «стратегічних розривів»; визначення пріоритетів досягнення КП; деталізація і планування заходів щодо реалізації обраної стратегії досягнення КП підприємства; проектування методів, засобів і процедур моніторингу, контролю за реалізацією стратегії досягнення конкурентних переваг та оцінки її ефективності (рис. 2).

У дисертації обґрунтовано, що необхідною умовою розв'язання проблем погодження різних за змістом цілей, пріоритетів, критеріїв ефективності структурних перетворень на підприємстві є формування комплексного підходу до визначення пріоритетів структурних трансформацій на підприємстві, за яким головним об'єктом конкурентного розвитку є виробничо-збутова діяльність підприємства загалом. Вибір пріоритетів структурних перетворень при цьому забезпечується на основі докорінної децентралізації управління шляхом визначення та розширення господарської самостійності стратегічних господарських підрозділів - автономних центрів відповідальності (ЦВ).

Стрижневим елементом комплексу планування та контролю за діяльністю ЦВ на підприємстві є система планових і відповідних до них контрольно-звітних показників. Звичайно функціонування центрів відповідальності описується системою традиційних показників, що відбивають специфіку їх діяльності та являють собою відображення ефективності використання виробничих ресурсів, обсягів витрат, випуску продукції та ін. Проте, з погляду обґрунтування шляхів досягнення конкурентних переваг підприємства, використання такого підходу не дозволяє чітко встановити характер впливу діяльності певного центру відповідальності на створення бажаних КП.

Планування та оцінка діяльності ЦВ за таких умов здійснюється у відриві від оцінки ефективності всього виробничо-технологічного ланцюжку формування КП, функціонування якого спрямоване на забезпечення певних споживчих вимог у відповідній СЗГ на основі залучення стратегічних ресурсів, джерелом постачання яких є стратегічна зона ресурсів.

Для вдосконалення системи планових і звітних показників діяльності центрів відповідальності підприємства пропонується розділити всю сукупність можливих чинників оцінки на дві основні групи: загальні показники, які описують параметри функціонування та стан зв'язків певного ЦВ з іншими структурними підрозділами підприємства та факторами зовнішнього оточення; конкурентні показники, які визначають вплив виробничої діяльності певного центру відповідальності на динаміку змін бажаних конкурентних переваг підприємства або на умови реалізації стратегії досягнення КП.

У дисертації розроблено систему загальних і конкурентних показників діяльності центрів відповідальності підприємства.



ВИСНОВКИ

1. Трансформація організаційної структури підприємства (реструктуризація) являє собою, з одного боку, комплекс заходів, безпосередньо орієнтованих на вдосконалення внутрішньої побудови підприємства, а з іншого - виступає важливою передумовою реалізації широкого кола змін, спрямованих на підвищення ефективності господарської діяльності у загалом. Реструктуризація являє собою процес обґрунтування й реалізації управлінських рішень, пов'язаних із здійсненням узгодженого комплексу заходів (організаційних, технологічних, економічних, соціальних тощо), необхідних для зміни складу, властивостей і характеру зв'язків елементів внутрішнього середовища підприємства з метою подолання існуючих структурних протиріч між ними для зміцнення конкурентних позицій і розширення конкурентних переваг.

2. Галузеві особливості підприємств машинобудування в контексті здійснення структурних трансформацій виявляються за наявності таких передумов реструктуризації: технологічна складність та неоднорідність виробничих процесів; багатокритеріальний характер вимог споживачів до продукції галузі; специфічність форм концентрації та спеціалізації, організації та управління виробництвом, застосування яких обумовлено високим рівнем розвитку коопераційних галузевих та міжгалузевих зв'язків; необхідність акумулювання значних обсягів інвестиційних ресурсів для здійснення активної інноваційної діяльності, виконання складних науково-дослідницьких та досвідно-конструкторських робіт для підтримки належного рівня якості та конкуренто-спроможності продукції; наявність високих вимог до кваліфікаційного рівня та компетентності працівників, необхідність створення належних організаційно-економічних умов для навчання, профорієнтації, соціальної адаптації персоналу; розмаїття ресурсного постачання, складність вимог до асортименту та якості сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів та ін.

3. Розроблений методичний підхід до вибору форм і методів реструктуризації в процесі розвитку організаційної структури підприємства передбачає реалізацію таких етапів: визначення необхідності проведення реструктуризації на основі оцінки рівня та динаміки узагальнюючого таксономічного показника економічності організаційної структури; аналіз показників, які характеризують різні аспекти організації діяльності підприємства; визначення інтенсивності впливу факторів, що обумовлюють доцільність вибору певного варіанту трансформації організаційної структури підприємства.

4. Послідовність планування розвитку організаційної структури підприємства передбачає необхідність визначення впливу можливих структурних трансформацій на конкурентні переваги та складається з наступних етапів: стратегічний аналіз та визначення стратегічних цілей; встановлення стратегічної конкурентної позиції; вибір базової стратегії формування КП і встановлення «стратегічних розривів»; визначення пріоритетів досягнення КП; деталізація і планування заходів з реалізації обраної конкурентної стратегії; проектування методів і процедур моніторингу, контролю за реалізацією стратегії досягнення конкурентних переваг та оцінки її ефективності.

5. Методичне забезпечення розробки та проведення організаційних змін на підприємстві ґрунтується на використанні проектного підходу до перетворення організаційної структури, що полягає у використанні розробленого комплексу базових стратегій досягнення конкурентних переваг та відповідних структурних трансформацій підприємства. До складу базових (типових) стратегій трансформації стратегічних конкурентних позицій підприємства відносяться такі активні і пасивні стратегії: збереження (захист) позицій; активний маркетинг; виведення капіталу; переслідування лідера; пошук ринкової ніші; масове виробництво; симбіотична спеціалізація; диференціація товарного асортименту; вичерпання потенціалу; розвиток збутових каналів; оптимізація асортименту; скорочення асортименту; реорганізація збуту; антикризова диверсифікація; ліквідація або реорганізація.

6. Система планових і звітних показників діяльності центрів відповідальності підприємства складається з двох основних груп показників: загальних, що описують параметри функціонування та стан зв'язків певного центру відповідальності з іншими структурними підрозділами та факторами зовнішнього оточення; конкурентних, які визначають вплив виробничої діяльності певного центру відповідальності на динаміку змін бажаних конкурентних переваг підприємства або на умови реалізації стратегії їх досягнення.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Куренной А. В. Управление развитием организационных структур корпораций / А. В. Куренной // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. Випуск 217: в 4 т. Т. ІІІ. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2006. - С. 578-583.

2. Курінний О. В. Форми та способи удосконалення організаційної структури промислового підприємства / О. В. Курінний, Н. О. Волошко // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. Випуск 241 : в 5 т. Т. ІV. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2008. - С. 971-978.

Особистий внесок автора полягає у визначенні пріоритетів удосконалення організаційної структури промислового підприємства.

3. Рябик Г. Є. Напрямки здійснення структурних перетворень на підприємствах машинобудівного комплексу промисловості України / Г. Є. Рябик, О. В. Курінний // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. Випуск 242 : в 4 т. Т. І. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2008. - С. 96-105.

Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні форм і методів проведення структурних перетворень на підприємствах машинобудівного комплексу.

4. Курінний О. В. Кадрове забезпечення формування організаційного потенціалу підприємства / О. В. Курінний // Культура народов Причерноморья : научн. журнал. Серия «Экономические науки». - Симферополь : ТНУ им. В. И. Вернадского, 2008. - № 147. - С. 133-136.

5. Курінний О. В. Стратегічне планування реструктуризації підприємства в умовах трансформаційної економіки / О. В. Курінний // Економіка : проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. Випуск 254 : в 6 т. Т. ІV. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. - С. 1059-1068.

6. Курінний О. В. Методика визначення напрямків здійснення оперативної реструктуризації підприємства / О. В. Курінний // Бизнес-Информ. - 2009. - № 11 (2). - С. 47-49.

7. Українська Л. О. Методичні основи формування системи управління розвитком персоналу підприємства / Л. О. Українська, О. В. Курінний // Вісник економіки транспорту і промисловості : зб. наук. Статей. - Харків : УДАЗТ, 2009. - № 28. - С. 198-202.

Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні методичних засад формування системи управління розвитком персоналу підприємства.

8. Українська Л. О. Причини, форми та напрямки здійснення структурних змін на підприємстві / Л. О. Українська, О. В. Курінний // Економіка розвитку, 2009. - № 1 (49). - С. 80-83.

Особистий внесок автора полягає в узагальненні напрямків здійснення структурних змін на підприємстві.

9. Курінний О.В. Формування системи показників оцінки діяльності стратегічних господарчих підрозділів підприємства / О. В. Курінний // Економічний простір : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ : ПДАБА, 2010. - № 41. - С. 272-279.

Публікації за матеріалами конференцій

10. Курінний О. В. Сущность и классификация функций корпоративного управления / О. В. Курінний // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика - '2006» (Дніпропетровськ, 16-30 червня, 2006 р.). - Серія : Економічні науки. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. - Т. 14. - С. 43-45.

11. Курінний О. В. Аналіз методів проектування організаційних структур підприємств / О. В. Курінний // Перша міжнародна науково-практична конференція «Якість економічного розвитку: глобальні та локальні аспекти» : зб. наук. праць. (Дніпропетровськ, 24-25 травня, 2007 р.) : в 3 т. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2007. - Т. 3. - С. 181-183.

12. Курінний О. В. Основні закономірності розвитку підприємства / О. В. Курінний // «Фінансове забезпечення економічного і соціального розвитку суспільства» : тези Міжн. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 23 березня, 2007 р.). - Дніпропетровськ : ДДФА, 2007. - С. 326.

13. Курінний О. В. Роль людського капіталу у формуванні організаційного потенціалу підприємства / О. В. Курінний // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави» (Дніпропетровськ, 29-30 жовтня, 2008 р.). - Дніпропетровськ : ПДАБА, 2008. - Т. 4. - С. 71-73.



АНОТАЦІЯ

Курінний О.В. Управління розвитком організаційної структури підприємства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Харківський національний економічний університет, Харків, 2011.

У дисертації проведено узагальнення теоретичних підходів до визначення сутності та дано обґрунтування змісту процесу реструктуризації в контексті розвитку організаційної структури підприємства. Запропоновано послідовність планування розвитку організаційної структури підприємства. Розроблено методичне забезпечення планування та проведення організаційних змін на машинобудівному підприємстві на основі використання проектного підходу.

Досліджено вплив факторів господарського середовища на структурну побудову та результати діяльності машинобудівних підприємств. Наведено обґрунтування доцільності змін організаційної структури вітчизняних машинобудівних підприємств, визначено напрями та встановлено пріоритети трансформацій організаційної структури підприємств.

Запропоновано методичний підхід до вибору форм і методів реструктуризації в процесі розвитку організаційної структури підприємства. Розроблено комплекс базових стратегій досягнення конкурентних переваг та відповідних до них структурних трансформацій підприємства Обґрунтовано склад та структуру системи показників планування та оцінки результатів діяльності стратегічних господарських підрозділів підприємства.

Ключові слова: організаційна структура, реструктуризація, машинобудівне підприємство, управління розвитком, конкурентні переваги, планування реструктуризації, організаційні зміни.



АННОТАЦИЯ

Куренной О. В. Управление развитием организационной структуры предприятия. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Харьковский национальный экономический университет, Харьков, 2011.

В диссертации проведено обобщение теоретических подходов к определению сущности и дано обоснование содержания процесса реструктуризации в контексте развития организационной структуры предприятия. Выделены основные концепции реструктуризации: программно-целевая (стратегическая), синергическая, адаптационная, институциональная, организационная, финансовая, антикризисная (стабилизационная). Установлена необходимость формирования общей основы для оценки целесообразности и отбора вариантов проведения реструктуризации путем определения влияния возможных структурных трансформаций на конкурентные преимущества предприятия. Определена сущность процесса реструктуризации как обоснования и реализации управленческих решений, которые связаны с осуществлением согласованного комплекса мероприятий (организационных, технологических, экономических, социальных и др.) относительно изменения состава, свойств и характера связей элементов внутренней среды предприятия для преодоления структурных противоречий или достижения скачкообразного увеличения эффективности хозяйственной деятельности на основе укрепления конкурентных позиций и расширения возможных конкурентных преимуществ.

Предложена последовательность планирования развития организационной структуры предприятия. Выделены этапы планирования реструктуризации, к которым отнесены: стратегический анализ и определение стратегических целей; установление стратегической конкурентной позиции; выбор базовой стратегии формирования конкурентных преимуществ и установление «стратегических разрывов»; определение приоритетов достижения конкурентных преимуществ; детализация и планирование мероприятий по реализации избранной конкурентной стратегии; проектирование методов и процедур мониторинга, контроля за реализацией стратегии достижения конкурентных преимуществ и оценки её эффективности.

Разработано методическое обеспечение планирования и проведения организационных изменений на машиностроительном предприятии на основе использования проектного подхода.