Управління інтелектуальним потенціалом суб’єктів господарювання у національній економіці

Размещено на http://allbest.ru

45

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

УДК 331.522.4:33(477)+65.012.265

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Мойсеєнко Ірина Павлівна

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівській комерційній академії

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Башнянин Григорій Іванович завідувач кафедри економічної теорії Львівської комерційної академії.

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор Бутнік-Сіверський Олександр Борисович, Інститут післядипломної освіти НУХТ, завідувач кафедри економіки, обліку та фінансів, чл.-кор. Академії технологічних наук України;

доктор економічних наук Галиця Ігор Олександрович, Київський гуманітарний інститут, завідувач кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності;

доктор економічних наук, професор Приймак Василь Іванович, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри інформаційних систем в менеджменті.

Захист відбудеться 2 червня 2010 р. о 13.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України за адресою: 79008, Львів, просп. Свободи 18, ауд.115.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: : 79008, Львів, просп. Свободи 18.

Автореферат розіслано 20 квітня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Стасишин А.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Зміни у сучасних господарських системах, пов'язані з переходом до нового етапу економічного розвитку, який називається економікою знань. Це етап розвитку інформаційної економіки, коли зростає роль індивідуальних та колективних знань на всіх рівнях економіки - від мікрорівня до розроблення державних інноваційних стратегій. На теоретичному рівні цей етап економічного розвитку характеризується формуванням понятійного апарату теорій інтелектуального та людського капіталу, розв'язанням проблемам дослідження та вимірювання знань в умовах інформаційно-інноваційного середовища, а на практичному рівні - створенням систем управління знаннями з відповідними параметрами.

В умовах необхідності реалізації стратегії інноваційного розвитку економіки України використання інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання набуває дедалі більшої актуальності. Формування структури інтелектуального потенціалу відбувається під дією таких чинників: зростання динаміки економічних процесів та невизначеності змін економічного та інформаційно-інноваційного середовища; безперервне зростання обсягів інформації для вироблення нових знань (компетенцій) та формування систем управління знаннями; використання нових інформаційних технологій, які ускладнюють природу соціально-економічних процесів; зміни закономірностей функціонування суб'єктів господарювання в умовах невідповідності темпів змін економічного та природного середовища темпам прийняття управлінських рішень; використання технологій виробництва асиметрії інформації та управління свідомістю; зростання ролі та значення інтелектуального капіталу й використання інтелектуального потенціалу у формуванні результатів діяльності для забезпечення стабільності функціонування суб'єктів господарювання як основи інноваційного розвитку економіки України.

Перелічені чинники та особливості функціонування економіки знань визначають актуальність, значення та напрям досліджень інтелектуального капіталу, формування його структури (видових проявів), рівня використання інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання.

Найбільш розробленими напрямами в теоретико-методологічному плані є дослідження, що вивчають вплив окремих інформаційно-інтелектуальних чинників на результативність функціонування економічних суб'єктів у рамках концепції людського капіталу та теорії економічних потенціалів.

Ці дослідження передбачають використання економічних та природно-економічних вимірів, як це відображено у теоріях: діалектики розвитку соціально-економічних систем (О. Богданов, Е. Блауберг, Е. Юдін, В. Фофанов) на основі інноваційних складників (І. Галиця); теорії інтелектуального та людського капіталу (Е. Брукінг, Т. Стюард, О. Бутнік-Сіверський, С. Вовканич, В. Приймак); теорій інформаційного етапу розвитку економіки (П. Друкер, В. Гайєк, А. Чухно, Н. Апатова); розвитку фундаментальних основ побудови (Л. Мельник, Г. Хакен) та вимірювання соціально-економічних систем (Г. Башнянин, Й. Шумпетер, П. Супенс, А. Рапопорт ); управлінських теорій побудови нових організаційних структур на основі ключових компетенцій (Х. Прахалад, Т. Білорус, Х'юберт К. Рамперсад); теорії підприємства як суб'єктів господарювання, діяльність яких визначається як матеріально-енергетичні потоки (В. Решетило, Й. Рюег-Штюрм); теорії економічної синергетики ( Т. Клейнер, Ж. Поплавська ); теорії екологічно-збалансованого розвитку природно-економічних систем, які вивчають взаємозв'язки у вигляді “природа - людина - економіка” (О. Білорус, Л. Гринів, І. Грабинський).

Проблеми формування інтелектуальних ресурсів суб'єктів господарювання як сукупності всіх інформаційно-інтелектуальних чинників розвитку активно обговорюються в науковій та науково-практичній літературі, проте механізми формування і використання таких ресурсів вимагають глибшого теоретичного осмислення, методологічної формалізації та обґрунтування методів їх вимірювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота містить результати досліджень автора, які проводилися відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії Львівської комерційної академії за темами: “Системи економічного вимірювання” (особистий внесок автора - розроблені методики вимірювання економічних характеристик інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання (інноваційності та конкурентоспроможності), “Проблеми функціонування та розвитку економічних систем” (особистий внесок автора - розроблені системно-синергетичні принципи формування інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання та організаційно-фінансовий механізм управління змінами).

Дисертаційна робота виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт Львівського державного університету внутрішніх справ. Дослідження інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання як елемента формування економічної безпеки держави виконані в рамках науково-дослідної теми: “Економіка і безпека: стан, проблеми і перспективи” № Д.Р. 0106U003638 2006 - 2009 рр. Методологія діагностування стану використання інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання на основі моделей фінансового аналізу, розроблена в межах виконання теми “Фіскально-бюджетні механізми забезпечення фінансової безпеки держави” № Д.Р. 0109U007856.

Окремі методологічні положення дисертаційної роботи щодо формування структури інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання області на основі тренінгових програм підвищення кваліфікації управлінців використовувалися при розробленні освітнього потенціалу Стратегії розвитку Львівщини до 2015 року, а також програм підтримки підприємництва Львівської міської ради (2002 - 2003 рр.) та програм підвищення кваліфікації Львівським міським фондом зайнятості (2003 - 2009 рр.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних основ управління формуванням інтелектуального потенціалу через моделювання структури, зв'язків та характеристик його елементів, визначення ефективних механізмів їх використання.

Для досягнення зазначеної мети в процесі дослідження необхідно вирішити такі завдання:

- з'ясувати роль та значення реалізації інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання для інноваційного розвитку України;

- обґрунтувати поняття інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання в просторово-часових та економічних координатах;

- розкрити структуру та типологію елементів інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання на основі теоретичного аналізу природи інтелектуального та людського капіталу, принципів побудови систем управління знаннями та ключових компетенцій;

- дослідити особливості взаємодії елементів інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання, таких як інтелектуальний капітал, ключові компетенції, система управління знаннями, та розглянути закономірності, що підвищують ефективність їх використання;

- проаналізувати чинники формування інформаційно-інноваційного та економічного середовища використання інтелектуального потенціалу для реалізації стратегії інноваційного розвитку держави;

- визначити закономірності управління інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання, що формується як складна система соціально-економічного типу, згідно з законами фундаментального розвитку, тектології та синергетики;

- обґрунтувати типологію елементів та взаємозв'язків інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання, визначити структуру енергетико-інформаційних, конкурентних та інноваційних характеристик інтелектуального потенціалу як характеристик природного та економічного типів;

- дослідити механізми управління використанням інтелектуального потенціалу на основі методології аналізу інтелектуального потенціалу в цілому та його складників;

- розробити моделі діагностики стану використання інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання як системи в цілому, так і окремих елементів на основі методик зовнішнього та внутрішнього аналізу взаємозв'язків між елементами потенціалу, що дозволяють описати їх кількісно та якісно;

- сформулювати організаційні механізми забезпечення ефективності використання інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання в національній економіці.

Об'єктом дослідження є процес формування інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання як системи, що складається з елементів інтелектуального капіталу, ключових компетенцій, підсистеми управління знаннями, їх характеристик та взаємозв'язків.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи управління інтелектуальним потенціалом суб'єктів господарювання на підставі діагностування рівня його використання для забезпечення стратегії інноваційного розвитку економіки України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є теорія систем, тектологія та управлінська синергетика як науки про формування та самоорганізацію складних відкритих систем економічного типу.

Особливості формування інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання досліджуються у дисертації через принципи теорії інтелектуального капіталу та теорії потенціалів.

Для забезпечення комплексності та концепційної завершеності дисертаційного дослідження були використані:

- для опису інтелектуального потенціалу як системи, визначення структури та взаємозв'язків між елементами інтелектуального потенціалу - принципи теорії систем та економічної синергетики;

- для формування структури, характеристик та розвитку інтелектуального потенціалу - закони фундаментального розвитку соціально-економічних систем, економічної синергетики та тектології;

- для оцінювання інтелектуального потенціалу та аналізу ефективності його використання - порівняльний аналіз та методи економіко-математичного моделювання;

- для опису та аналізу взаємозвязків між елементами інтелектуального потенціалу - експертні методи оцінювання та інструментарій теорії нечітких множин;

- для розроблення механізму управління інтелектуальним потенціалом - принципи теорії систем та управлінської синергетики;

- для формування змін інтелектуального людського потенціалу - основні положення теорії успіху та нейролінгвістичного програмування, принципи формування інтелектуального потенціалу персоналу;

- для наочного відображення теоретичних положень та емпіричних даних досліджуваних суб'єктів господарювання застосовувалися методи графічного аналізу.

Інформаційна база дослідження. Міждисциплінарний характер досліджуваної проблеми вимагає використання літератури з різних напрямів економіки, управління та інформаційних технологій, а також наукових досліджень закордонних та вітчизняних економістів, соціологів, практичних психологів та математиків. У роботі використані наукові статті з періодичних видань, матеріали наукових конференцій та семінарів, статистично-аналітичні огляди, довідкові матеріали та нормативно-законодавча база. Дослідною базою дисертації були дані статистичної та фінансової звітності суб'єктів господарювання (фінансові показники звітності комерційних банків), а також дані експертних опитувань та анкетування, які були здійснені при виконанні програм підвищення кваліфікації для підприємців-початківців.

Наукова новизна результатів дослідження полягає у тому, що вперше вирішено проблему ефективного використання інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання на підставі розроблених автором системно-синергетичних принципів його формування та механізмів управління змінами для реалізації стратегії інноваційного розвитку економіки України.

Головні результати дисертаційного дослідження, що виносяться на захист та визначають його наукову новизну, полягають у такому:

уперше:

1) розроблено методологію аналізу формування інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання, яка розглядає інтелектуальний потенціал як систему, що детермінується поєднанням елементів інтелектуального капіталу, систем управління знаннями і ключових компетенцій. Компоненти інтелектуального потенціалу, які вивчаються у межах окремих теорій та економічних дисциплін, досліджуються на основі їх структури, взаємозв'язків між елементами та середовищем, природно-економічних характеристик (енергетико-інформаційності, інноваційності, конкурентоспроможності). На основі об'єктних моделей визначено: типологію видових проявів інтелектуального потенціалу; стан інтелектуального потенціалу як функцію від перелічених видів прояву, що відображають їх часові, просторові та інші стани; рівень використання інтелектуального потенціалу визначається як різниця між станами в просторово-часових та економічних вимірах. Це дає змогу з принципово нових методологічних позицій розглянути поняття, структуру та значення інтелектуального потенціалу для ефективного функціонування суб'єктів господарювання в умовах економіки інноваційного типу.

2) визначено роль та значення енергетико-інформаційних, конкурентних та інноваційних ознак для ефективного використання інтелектуального потенціалу в умовах розвитку інформаційно-інноваційного середовища економіки знань. Виникнення інтелектуальних потенціалів відбувається унаслідок енерго-інформаційних імпульсів внутрішнього саморозвитку і/або зовнішнього впливу, що передбачає дослідження потенціалу як інтегрального поняття та дозволяє використовувати можливості внутрішнього потенціалу діяльності та потенціалу середовища. Формування інтелектуального потенціалу на основі енергетико-інформаційних імпульсів використано для визначення синергетичних механізмів управління його реалізацією, що сприятиме модернізації та нагромадженню інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання.

3) розроблений механізм управління інтелектуальним потенціалом формулюється як структура знань (сукупність методів), які відображають закономірності формування потенціалів, аналіз їх стану, оцінку рівня та інформаційне та організаційне забезпечення розвитку, що відповідає вимогам системного дослідження процесів управління, забезпечує розширення спектра засобів та методів управління.

4) запропоновано методологію діагностики стану інтелектуального потенціалу на основі поєднання принципів системного, структурно-функціонального, інноваційного та цільового аналізів. Представлена методологія забезпечує комплексність оцінювання інтелектуального потенціалу в цілому та окремих його елементів і характеристик. Обґрунтовано необхідність вибору як елементів системної методології аналізу: елементів інтелектуального капіталу (людські активи, структурні активи, ринкові активи та інтелектуальна власність); об'єктів оцінки (продукт, проект, інновація, послуга); бізнес-процесів (проектування, виробництво, продаж); компетенцій бізнеспроцесів (управлінських, фінансових, маркетингових); характеристик ІП (енергетичність, інформативність, конкурентоспроможність, інноваційність інтелектуальних активів). Це дозволяє науково обґрунтувати розвиток ІП та визначити організаційне та інформаційне забезпечення його реалізації. Розроблені моделі та методики аналізу економічних характеристик та взаємозв'язків елементів інтелектуального потенціалу, що реалізуються на основі поєднання експертних методів аналізу, теорії нечітких множин, економіко-математичного моделювання динамічних процесів, дають можливість виміряти факторні залежності формування результатів діяльності суб'єктів господарювання від елементів інтелектуального потенціалу; забезпечити комплексність та системність аналізу; визначити напрямки використання організаційного механізму управління потенціалом.

Удосконалено:

1. Типологію елементів інтелектуального потенціалу за рахунок доповнення елементної бази та декомпозиції елементів інтелектуального капіталу, ключових компетенцій та систем управління знаннями, які використовуються для побудови об'єктних моделей видових проявів інтелектуального потенціалу та дозволяють досягати синергетичних ефектів його використання.

2. Структуру енергетико-інформаційних ознак інтелектуального потенціалу за рахунок введення поняття “енергії емоцій” та гіпотез щодо формування енергетико-інформаційних балансів суб'єктів господарювання (емоційного інтелекту), які необхідно використовувати для визначення напруженості праці персоналу та використання їх інтелектуального потенціалу.

3. Методику оцінки інтелектуального потенціалу, яка передбачає аналіз не тільки його елементів у традиційних дослідженнях, а й використання параметрів характеристик: інноваційності, конкурентності, інформаційності та рівня реалізації інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання.

4. Методику аналізу конкурентоспроможності інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання на основі використання декомпозиції економіко-статистичних та експертних методів аналізу й елементів теорії нечітких множин, що дає змогу поглибити аналіз взаємозвязків між елементами потенціалу, які з допомогою традиційних методів математичної статистики не вимірюються.

5. Методики діагностики рівня використання елементів інтелектуального потенціалу на основі вимірювання параметрів, які охоплюють три обов'язкові блоки: часовий аспект оцінювання, функціональний аспект, структурний аспект, удосконалюють аналіз стану потенціалу та формують основу системи моніторингу його рівня і механізми управління змінами.

Отримали подальший розвиток:

1. Принципи самоорганізації систем, що доповнені принципами управління змінами інтелектуального потенціалу на основі розвитку ключових компетенцій з допомогою адаптованих тренінгових програм для персоналу та алгоритму перепрограмування людського інтелектуального потенціалу.

2. Типологія методів аналізу інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання і типологія видів та структури ключових компетенцій, а також характеристик інтелектуального потенціалу, які являють собою розвиток відповідних розділів теорії потенціалів суб'єктів господарювання.

3. Елементи понятійного категорійного апарату конкурентоспроможності та інноваційності інтелектуального потенціалу, які були уточнені та представлені у вигляді об'єктних моделей формування їх структури і можуть використовуватись для діагностики конкурентного статусу потенціалу та рівня інноваційності.

4. Економіко-математичні моделі фінансово-економічного аналізу (адитивного та мультиплікативного типу) містять нові показники, що відображають елементи інтелектуального капіталу (рентабельність використання витрат на персонал, адміністративних витрат та витрат на нематеріальні активи), і дозволяють проаналізувати вплив цих параметрів на результати діяльності суб'єктів господарювання як на певну дату, так і в динаміці (регресійний та факторний аналіз), а також визначити напрям змін ключових компетнцій, які вони відображають.

5. Основні постулати управлінської синергетики, які передбачають отримання синергетичних ефектів на основі поєднання організаційно-методичних підходів доповнені та розвинуті такими: ключові компетенції містять навики, вміння та мотивацію персоналу для розроблення та впровадження інновацій; структура ключових компетенцій відображає структуру інтелектуального капіталу, системи управління знаннями, рівень інноваційних, конкурентних та енергетико-інформаційних характеристик інтелектуального потенціалу.

6. Напрями розвитку потенціалів та механізмів управління ефективністю їх реалізації, які визначають інформаційну основу нормування діяльності інтелектуально-креативних систем, що діють як сучасні суб'єкти господарювання (реальні та віртуальні).

Науково-теоретичне значення роботи полягає в удосконаленні методологічного інструментарію теорії інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання. Практична цінність дослідження у розробленні методик оцінки рівня інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання та вимірювання економічних характеристик.

Результати дослідження щодо значення енергетико-інформаційних чинників для формування людського інтелектуального потенціалу отримали позитивний відгук Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (довідка Комітету № 3330-8-11/8 від 03.04.2009 р. ).

Методологія формування управлінських компетенцій підприємців використана при розробленні Регіональної програми розвитку малого підприємництва у Львівській області, методики оцінювання інноваційності та конкурентоспроможності інтелектуального потенціалу використовувалися для визначення напрямків використання їх потенціалу в процесі реалізації Програми сприяння залученню інвестицій “Назустріч інвесторам” (довідка ОДА № 2-31-3206 від 18.09.2009 р.), методики оцінки економічної ефективності функціонування суб'єктів господарювання при виконанні науково-дослідних робіт у ЛКА (довідка № 154/01-108 від 13.02.2009 р.)

Аналітичні матеріали дисертаційного дослідження використовують при викладанні дисциплін “Теорія організації”, “Фінансовий аналіз”, “Інтелектуальна власність”, “Менеджмент безпеки підприємництва”, “Менеджмент безпеки організацій”, “Організація та управління системою фінансово-економічної безпеки” Львівського державного університету внутрішніх справ (Акт ЛьвДУВС № 7 від 19.03.2010 р.) та відображені у навчально-методичних комплексах дисциплін “Потенціал підприємства: формування та оцінка”, “Капітал підприємства” Львівської комерційної академії (довідка ЛКА № 153/01-108 від 13.02.2009 р. )

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати дисертаційного дослідження отримані автором особисто. У дослідженнях містяться ті положення, висновки і пропозиції, які сформульовані особисто здобувачем наукового ступеня. У списку опублікованих праць, виданих у співавторстві, вказано особистий внесок автора.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях, міжнародних школах 2005 - 2007 рр. та міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: “Управління персоналом: економіка, право, освіта, інновації” (Львів, 2004 р.), “Теорія і практика управління у суспільстві знань” (Львів, 2005 р.), "Polska w Unii Europejskiej - doњwiadczenia pierwszego roku czіonkostwa” (Кельце, 2005 р.), “Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (Львів, 2006 р.), “Wspуіczesne problemy rozwoju spoіeczno-gospodarczego krajуw i regionуw” (Kielcе, 2006 р.), “Проблеми підготовки професійних кадрів з менеджменту в умовах реформування вищої освіти України” (Львів, 2006 р.), “Маркетинг та логістика” (Львів, 2006 р.), “Вплив маркетингу на підвищення ефективності транскордонного економічного співробітництва з країнами членами ЄС” (Мукачево, 2007 р.), “Актуальні проблеми економіки” (Київ, 2007 р.); “Інноваційні технології та методи в управлінні організаціями, програмами і проектами” (Хмельницький національний університет, м. Кам'янець-Подільський, 2007 р.), “Економічна безпека України в умовах загострення світових фінансових відносин” (Львів, 2009 р.), “Gospodarowanie zasobami organizacji w warunkach zagrozen otochenia” (Kельце, 2009 р.) та на міжнародних наукових семінарах “Сучасні проблеми інформатики в управлінні, економіці, освіті” (Київ, 2007 - 2009 рр.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані автором у 52 наукових працях, обсягом 50,4 друк. арк., з яких 45,5 друк. арк.. належить особисто авторові, у тому числі у власній монографії (обсягом 12,9 друк. арк..), 2 монографіях у співавторстві (здобувачеві належить 11,5 друк. арк.), у 32 статтях у фахових наукових виданнях (загальним обсягом 12 друк. арк.) та у 10 статтях в інших виданнях (здобувачеві належить1,6 друк. арк.).

Структура дисертації та її обсяг. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (396 найменувань) і додатків. Повний обсяг роботи становить 401 сторінка комп'ютерного набору, зокрема, основна частина - 323 сторінки, де є 13 таблиць, 17 схем, 39 рисунків. Дисертація має 7 додатків на 37 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його основну мету та завдання, подано основні положення наукової новизни, показане теоретичне та практичне значення та апробація отриманих результатів.

У першому розділі “Поняття та напрямки дослідження інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання” розглядаються основні тенденції змін економічного та інноваційного середовища, які визначають структуру та напрямки використання інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання як основи інноваційного розвитку економіки України.

У дисертації обґрунтовано, що на фоні стрімкого становлення нової “інтелектуальної” економіки, враховуючи різноаспектність та складність об'єкта дослідження наявні підходи до визначення поняття та структури інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання, виникла необхідність систематизувати нагромаджений досвід з вивчення інтелектуального потенціалу щодо можливості використання таких інтелектуальних ресурсів суб'єктів господарювання, як інтелектуальний капітал, системи управління знаннями та ключові компетенції.

Для дослідження реалізації інтелектуального потенціалу необхідно визначити стан використання інтелектуального капіталу суб'єктів господарювання.

Дисертантом сформульовані загальні властивості інтелектуального капіталу, модифікована модель обігу інтелектуального капіталу, розроблена типологія видів інтелектуального капіталу та структура інтелектуального капіталу.

Для розкриття поняття та механізму функціонування інтелектуального капіталу здійснено поділ його на окремі складові елементи з подальшим групуванням за однорідними ознаками, тобто здійснено структуризацію та класифікацію елементів інтелектуального капіталу.

Використаний автором системний підхід до дослідження економічних процесів передбачає трактування інтелектуального потенціалу як системи з властивими їй елементами, зв'язками між елементами (і середовищем) та властивостями.

Враховуючи особливості використання можливостей сукупності інтелектуальних ресурсів та на підставі узагальнення концепційних підходів до їх структуризації, запропоновано розглянути інтелектуальний потенціал (ІПСГ) як систему реалізації можливостей інтелектуальних ресурсів з властивими їй елементами (інтелектуальний капітал, система управління знаннями, ключові компетенції), структурою, зв'язками та ознаками (інноваційності, конкурентоспроможності, енергетико-інформаційності), а також відповідним забезпеченням (інформаційним, функціональним та організаційним).

Для відображення багаторівневості та багатоаспектності поняття інтелектуального потенціалу використано графічні та об'єктні моделі. Зміст інтелектуального потенціалу СГ розкривається через комплекс його проявів і станів та описується в об'єктних моделях його структури. Видові прояви потенціалу інтелектуальних активів згруповано автором за такими ознаками:

- за етапами життєвого циклу продукту: проектування, виробництво, реалізація, продукт, управління (P_m);

- за об'єктами дослідження: ресурсна концепція, цільова концепція, інноваційна концепція, ринкова концепція (O_j);

- за ступенем реалізації: реалізований (фактичний), перспективний;

- за сферою формування: внутрішній, зовнішній (S_l);

- за принципом ієрархії: потенціал СГ, потенціал бізнес-одиниць (I_k);

- за функціональними напрямками формування знань: ідентифікація знань, формування нових знань, зберігання та передача знань тощо.(F_m);

- за складовими елементами: інтелектуальний капітал, інноваційний потенціал, система управління компетенціями (E_i).

Отже, стан інтелектуального потенціалу (SIP) можна подати як функцію від згаданих ознак, які відображають їх часові (Т) та просторові стани.

SIP = f (E_i, O_j, S_l, I_k, F_m, P_m, T), де

індексами позначені згадані стани або елементи інтелектуального потенціалу СГ.

При формуванні інтелектуального потенціалу проводиться декомпозиція елементів, встановлюються їх функції та зв'язки, тобто здійснюється структуризація. У наукових дослідженнях останнього десятиріччя накопичено інструментарій структуризації різного виду потенціалів, але відсутня повнота охоплення елементів та системність їх дослідження.

У дисертації запропоновано досліджувати структуру інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання на підставі його елементного складу, принципів формування стійких станів, взаємозв'язків між елементами та середовищем, а також їх економічних та енергетико-інформаційних характеристик.

Автор акцентує на тому, що в просторово-часових координатах інтелектуальний потенціал суб'єктів господарювання відображає характер діяльності (потенціал бізнес-ідеї), ресурсне забезпечення діяльності та ринкові умови діяльності (потенціал середовища здійснення діяльності). З таких міркувань структуру інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання представлена так:

ІПСГ = ІПД + ІПС + ІКСГ,

де ІПСГ - інтелектуальний потенціал суб'єктів господарювання; ІПД - інтелектуальний потенціал діяльності; ІПС - інтелектуальний потенціал середовища; ІКСГ -потенціал інтелектуальних ресурсів.

ІПД = _і,г,б,

де і - види діяльності (операційна, фінансова, інвестиційна, інноваційна), організація фінансової діяльності (комерційна, неприбуткова, бюджетна);

г - галузевий характер діяльності (виробництво, фінансова діяльність, інтелектуальні та освітні послуги тощо);

б - бізнес-процеси за видами діяльності (ідентифікація потреб споживачів, можливості постачання, виробництво, продаж, фінанси, моніторинг задоволення потреб ринку).

ІПС = СР + РП + СП,

де СР - стратегії розвитку території (демографічна, соціально-економічна, екологічна тощо); РП - потенціал соціально-економічного, природного та інформаційно-інноваційного середовища; СП - організаційно-правова форма здійснення діяльності господарської системи.

Інтелектуальний капітал суб'єктів господарювання (ІКСГ) визначено як декомпозицію таких елементів: людський капітал (ЛК), інфраструктурний капітал (ІСК), ринковий капітал (РК), які характеризуються відповідними знаннями та інтелектуальною власністю:

ІКСГ = f ^iv (ЛК + ІСК + РК)

Людський капітал СГ - це сукупність інтелектуальних активів на рівні персоналій, колективних активів та інституційних (господарської системи загалом), а також інтелектуальної власності відповідного рівня (персональної та колективної). Таким чином, людський капітал формується як складова таких елементів:

ЛК = _і + КК + ІВ

де П_і - характеристики інтелектуального капіталу персоналу: і = 1...3 (1 - психологічні характеристики, 2 - професійні навички (компетенції), 3 - соціальні характеристики (ефективність праці, її напруженість, інтенсивність тощо); КК - ключові компетенції (індивідуальні та колективні, сформовані на основі бізнес-процесів, оргкультури та інформаційно-функціональної структури СГ); ІВ - інтелектуальна власність (індивідуальна та колективна).

До складу інфраструктурного капіталу належить структура управління виробництвом та збутом продуктів праці (матеріальних та інтелектуальних), яка використовує: оргструктуру суб'єктів господарювання, організаційну культуру, структуру бази знань та інформаційні технології, структуру компетенцій тощо.

Ринковий капітал суб'єктів господарювання формують його знання та компетенції діяльності з постачальниками, конкурентами та клієнтами. Технології високого рівня, висока якість виробництва та продукту, а також зовнішня інтелектуальна власність, як-от фірмове найменування, торгова марка, бренд, логотип тощо, також є елементами ринкового капіталу СГ.

Отже, на основі розробленої типології елементів (структури інтелектуальних авуарів) інтелектуальний потенціал суб'єктів господарювання структурно описано як :

системне поняття, тобто у вигляді системи з властивими їй елементами (інтелектуальний капітал, ключові компетенції, система управління знаннями), структурою, зв'язками та ознаками (інноваційності, конкурентоспроможності, енергетико-інформаційності), а також відповідним забезпеченням управління розвитком (інформаційним, функціональним та організаційним);

інтегральне поняття через сукупність інтелектуальних потенціалів суб'єктів професійної діяльності та інтегральну характеристику суб'єктів господарювання, що дозволяє використовувати можливості інтелектуального потенціалу через об'єднання потенціалів інтелектуальних авуарів, потенціалу діяльності та потенціалу середовища, в якому здійснюється ця діяльність.

• У другому розділі “Теоретико-методологічні основи формування інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання” розглядаються системно-синергетичні принципи реалізації інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання на підставі структури його елементів, їх взаємозв'язків та характеристик, які складають основу механізму управління його використанням.
• Дослідження показало, що розв'язання складних соціально-економічних проблем на теоретичному та прикладному рівні в умовах трансформації наявних структур та появи нових зумовлює використання для опису економічних систем основних положень системної парадигми, економічної синергетики та тектології. Використання основних положень цих теорій дозволило дисертантові розробити принципи формування характеристик видових проявів потенціалу та управління ефективністю використання інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання.

Автором запропоновано удосконалити системно-синергетичні принципи виникнення потенціалів, що відбувається унаслідок енергетико-інформаційних імпульсів внутрішнього саморозвитку і/або зовнішнього впливу, положеннями щодо його використання та розвитку.

Доведено, що оскільки утворення стійких структур відбувається через енергетичний або інформаційний імпульс, для забезпечення ефективності використання інтелектуального потенціалу в умовах розвитку економіки знань, виникає необхідність вимірювання енергетико-інформаційних балансів функціонування суб'єктів господарювання, які були доповнені автором положеннями про енергетику емоційного потенціалу.

Розроблені автором типології елементів структури інтелектуального потенціалу використовуються у процесі організаційного та інформаційно-енергетичного самовдосконалення структур, яке відбувається унаслідок вимірювання взаємозв'язків між елементами та встановлення залежностей.

Для забезпечення енергетико-інформаційної впорядкованості інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання зроблено висновок про необхідність використання системи діагностування рівня та видових проявів інтелектуального потенціалу СГ на основі програм координації енергетичних та матеріальних потоків у просторі та часі.

На основі проведених досліджень особливостей формування інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання постулати управлінського синергетизму доповнені дисертантом таким:

- навики ефективного використання людських, ринкових та структурних матеріальних та інтелектуальних ресурсів, які відображені у відповідних компетенціях, повинні доповнюватися управлінськими компетенціями, наприклад, міжкультурними, інноваційно-професійними та соціальними; структура ключових компетенцій, які формують конкурентні переваги суб'єктів господарювання, містить навики, вміння та мотивацію персоналу до управлінських інновацій та інноваційну інфраструктуру реалізації матеріальних інновацій;

- позитивний управлінський синергізм визначають такі чинники: структура ключових компетенцій персоналу, рівень інноваційних, конкурентних та енергетико-інформаційних характеристик реалізації інтелектуального потенціалу;

- процеси взаємодії творчої енергії та інформації визначають формування та ефективність використання інтелектуального потенціалу. Розглянуті процеси енергії та інформації, як джерел формування потенціалів, що діють на основі законів енргоентропіки, дали змогу дисертантові сформулювати низку гіпотез щодо їх прояву у діяльності суб'єктів господарювання та модифікуати рівняння енергетико-інформаційних балансів та мотиваційну систему ключових компетенцій.

Аналізуючи процес виникнення інформації під час впорядкованості системи (підвищення інформативності системи), тобто зменшення ентропії, можна встановити закономірності виникнення кількісних значень інформації для визначення енергетичних потенціалів. При цьому враховуються принципи їх формування, які передбачають, що елементи системи можуть розвиватися та створювати емерджентні властивості системи щодо їх потенціалів.

До таких елементів належать інтелектуальні авуари, що формують ключові компетенції персоналу та системи. Структура ключових компетенцій (КК) відображає енергетико-інформаційні характеристики таким чином:

КК = f ( I, EP,M),

де І - інформація про стан внутрішнього та зовнішнього середовища; ЕР - енергія виконання професійних навиків; М - мотивація до виконання та творчості.

Склад та структура ключових кометенцій забезпечують конкурентоспроможність інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання.

Виконане дослідження засвідчило, що теорія управління має свої функції, завдання, методи дослідження, предмет, структуру та категорійний апарат. Запропоновано для формування основ теорії управління інтелектуальним потенціалом основними категоріями вважати розроблені автором: елементну базу (типологія елементів та характеристик потенціалу), зв'язки (представлена класифікація зв'язків між елементами та середовищем), методи аналізу та оцінки потенціалу в цілому, його елементів та характеристик, методи дослідження видових проявів та вимірювання рівня потенціалів, механізм управління використанням потенціалу.

Теоретичне узагальнення підходів до управління дозволило сформулювати поняття механізму управління інтелектуальним потенціалом як дій, які керують використанням можливостей та інтелектуальних ресурсів суб'єктів господарювання і забезпечують досягнення системно-синергетичних ефектів їх поєднання. В дисертації доведено, що модель реалізації інтелектуального потенціалу СГ, відповідно до системно-синергетичних принципів його формування, повинна містити розроблений перелік таких параметрів стану: організаційно-синергетичної інтеграції; вертикальної інтеграції, що використовує організаційно-адміністративний ресурс; горизонтальної інтеграції, що використовує функціональний ресурс та забезпечує ефект мультиплікації; синергетичної орієнтації використання інтелектуальних ресурсів на основі ефективної кластеризації ресурсів та можливостей; синергетичної взаємодії елементів, характеристик та забезпечення реалізації організаційно-управлінських рішень; стійкого синергетичного розвитку ресурсів та характеристик ІП. Представлене поєднання параметрів організаційно-синергетичної інтеграції для формування структури інтелектуального потенціалу забезпечує реалізацію організаційно-управлінських рішень механізму управління його станами. Відповідно до теорії управління, механізм управління передбачає використання таких компонент як цілі, критерії, методи, ресурси управління інтелектуальним потенціалом, які були адаптовані у дисертації до особливостей структури ІПГС.

Дисертантом обґрунтовано, що дослідження взаємозв'язку елементів структури інтелектуального потенціалу з ключовими компетенціями та методами їх формування і вимірювання дозволяє оцінити рівень організаційного забезпечення фінансових результатів діяльності на основі моніторингу динаміки параметрів стану. Організаційно-фінансовий механізм управління станом елементів інтелектуального потенціалу представлений на рис.1.

Для забезпечення повноти дослідження враховано, що інтелектуальний потенціал як система розвивається і внаслідок власної еволюції, і під впливом зовнішнього середовища через формування певних характеристик та з врахуванням особливостей функціонування. Доведено, що інтелектуальний потенціал формується як цілісна сукупність елементів, що перебувають у взаємозв'язку та взаємодії з іншими елементами та системами. Взаємозв'язок між організацією та зовнішнім середовищем відображені з допомогою енергетичних та інформаційних ознак системи (енергетико-інформаційні баланси), економічних ознак (інноваційність, конкурентоспроможність), а напрямок зв'язків - різниці потенціалів (внутрішніх та зовнішніх).

Рис. 1. Організаційний механізм управління використанням ІП.

• У третьому розділі “Методологія діагностики стану інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання” розкрито головні поняття методології аналізу інтелектуального потенціалу, представлено еволюцію методів оцінювання стану інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання, запропоновано методики діагностики його елементів та характеристик.
• Наведений у роботі огляд підходів до аналізу інтелектуального потенціалу засвідчив фрагментарність їх оцінок та відсутність параметрів нематеріальних активів і ефективності діяльності в методиках аналізу. Для подолання недоліків наявних методик автором розроблені методи діагностики стану інтелектуального потенціалу та методи аналізу використання елементів та характеристик потенціалу. Представлені в дисертації етапи методології оцінювання параметрів інтелектуального потенціалу передбачають використання системного і структурного підходів до дослідження стану інтелектуальних ресурсів та забезпечують прийняття управлінських рішень щодо визначення напрямків трансформаційних змін на основі комплексності оцінювання елементів та характеристик.
• Для забезпечення глибини та комплексності аналізу інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання розроблено поетапну методику аналізу на основі поєднання кількісних та якісних параметрів поелементної оцінки.
• Етап 1. Аналіз на основі зовнішніх даних публічної звітності з допомогою кількісних та фінансових показників діяльності суб'єктів господарювання.
• Етап 2. Аналіз та оцінка якісних параметрів інтелектуального потенціалу персоналу на підставі даних анкетування персоналу та експертних даних.
• Етап 3. Встановлення залежностей (зв'язків) між показниками та ознаками потенціалу з допомогою матричних методів вимірювання та аналізу.
• Етап 4. Розрахунки інтегральних показників оцінки та економетричні виміри впливу елементів інтелектуального потенціалу на економічні результати діяльності.
• Для вимірювання рівня реалізації інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання, згідно методології аналізу його елементів та характеристик, вибрано показники, представлені на схемі 1.
• Для визначення рівня ІП у дисертації використано показники, позначені в таблиці * та представлені в періодичних виданнях дані фінансової звітності.
• Здійснені розрахунки рівня ІП та графічна інтерпретація аналізу інтелектуального потенціалу дали змогу дійти висновку, що високі рівні інноваційності та інформативності забезпечують високу конкурентоспроможність та низький рівень енергетичності (трудовитрат).
• Графічна інтерпретація показників інтелектуального потенціалу дозволяє оцінити відставання від конкурентів або випередження їх за окремими показниками. Комплексне дослідження елементного складу інтелектуального потенціалу суб'єктів господарювання за рахунок використання фінансових показників діяльності, методик фінансового та економічного аналізу дає можливість визначити:
• · ефективність управління діяльністю господарської системи за допомогою оцінки використання елементів інтелектуального потенціалу та нематеріальних активів (показники рентабельності, адитивні та мультиплікативні моделі використання інтелектуальних ресурсів);
• · рівень впливу елементів на загальний стан ефективності та частку кожного досліджуваного елемента (регресійний та факторний аналізи розроблених моделей);
• · напрямки вдосконалення елементів та використання характеристик інтелектуального потенціалу на підставі трендового аналізу показників їх використання.
• Схема 1
• Показники оцінки інтелектуального потенціалу

Елементи ІК (хо)	Характеристики ІП (yі)	Показники виміру ІП(рj)
Людські активи	Енергетичність	Рентабельність витрат на персонал *
		Продуктивність персоналу
Структурні активи	Інформативність	Частка витрат на інформаційні бази
		Рентабельність адміністративних витрат*
Ринкові активи	Конкурентоспроможність	Рентабельність продажу
		Рентабельність нематеріальних активів*
Інтелектуальна власність	Інноваційність	Частка інноваційної продукції в обсягу продажу
		Частка нематеріальних активів у загальному обсязі активів

• Для аналізу інтелектуального потенціалу персоналу (людського капіталу) дисертаном здійснено загальну класифікацію методів оцінки персоналу, розроблено типологію кількісних показників оцінки компетенцій та характеристик оргкультури.
• Розроблена методика дослідження людського капіталу передбачає використання системно-структурного аналізу щодо :
• 1) визначення відповідності інтелектуального людського капіталу стратегії, цілям та організаційно-функціональній структурі організації;
• 2) визначення ролі, завдання, цінності, поведінки керівників та менеджерів, оцінки профілю культури, його виміри та необхідність змін;
• 3) оцінки кадрів на підставі самоанкетування за такими напрямками: освітній рівень, професійна кваліфікація, професійні схильності, знання та навички, культурні виміри тощо.
• Стан структурних активів інтелектуального потенціалу (інфраструктурного капіталу) у дисертації досліджено в розрізі управлінських процедур, ресурсів та ключових компетенцій, відповідно до розроблених типологій їх елементів.
• Обґрунтовано, що рівень інтелектуального потенціалу (R_p) структурних активів суб'єктів господарювання визначається залежністю:
• R_p= f (KV,KC,KK,OS),
• де KV - ключові виміри організаційної культури, які визначають структуру організаційної культури за об'єктами дослідження та містять такі елементи: рівень лідерства в організації, тип праці (індивідуальна праця, колективна, конкурентна), єдність організації (відданість, обов'язковість тощо); KC - ключові цінності організації, які відображають рівень відповідності цілей та завдань місії організації, рівень конкурентних переваг та рівень інноваційності (на рівні продукту, діяльності, праці); OS - характеристики оргструктури: рівень виконавчої дисципліни, рівень відповідності функціональної структури типу стратегії, рівень ключових компетенцій, рівень знань тощо. При дослідженні структур запропоновано враховувати об'єктно-елементні співвідношення, які виникають з логіки формування інтелектуального потенціалу та показники оцінки оргкультури, що забезпечують відповідну комплексність та системність аналізу.
• Методика дослідження стану ринкового капіталу, розроблена дисертантом, удосконалює наявні методи фінансового анілізу та передбачає поєднання таких типів аналізу: фінансовий аналіз обсягів виробництва та реалізації, витрат та цін; маркетинговий аналіз конкурентного середовища, покупців, постачальників; фінансовий аналіз та оцінка нематеріальних ринкових активів. Розроблена методологія дослідження ринкового потенціалу на основі описаних методів дослідження охоплює внутрішні та відображає зовнішні компоненти діяльності, формує поелементну структуру ринкового потенціалу, забезпечує системний підхід до аналізу та оцінки ринкового потенціалу суб'єктів господарювання, дозволяє поєднати якісні методи аналізу факторів зовнішнього середовища з кількісним аналізом внутрішніх можливостей на основі розрахунків фінансових та економічних показників діяльності, доповнити фінансові розрахунки стратегічним аналізом проблем розвитку на основі принципу Парето, забезпечити прийняття управлінських рішень на основі ефективного експрес-аналізу стану ринкових активів.
• Економічні характеристики інтелектуального потенціалу інноваційність та конкурентність досліджуються у дисертації за допомогою відповідних моделей визначення рівня інноваційності та конкурентного статусу інтелектуального потенціалу. Під інноваційним рівнем інтелектуального потенціалу господарської системи розуміють сукупність усіх ресурсів інноваційної діяльності, оцінених за елементами інтелектуального капіталу та інтелектуальної власності. У формалізованому вигляді рівень інноваційності представлено у такому вигляді:
• R_in=F(R^t_{o,k ,} RF_i,k^r),
• де R_in - рівень інноваційності інтелектуального потенціалу;
• R^t_o,k - рівень типу інновації за об'єктами та критеріями оцінки;
• RF_i,k^r - рівень інноваційної інфраструктури інновації за видом інтелектуального ресурсу, його характеристикою та критерієм оцінки;
• о - об'єкти інновацій (різного роду нематеріальні активи) : 1 = діяльність, 2 = продукт;
• r - вид інтелектуального ресурсу інноваційної інфраструктури: персонал r = 1, структурні активи r = 2, ринкові активи r = 3, інтелектуальна власність r = 4;