Удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці в умовах інтеграції у світову економіку

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

УДК 351.83

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ У СВІТОВУ ЕКОНОМІКУ

Спеціальність 25.00.02 ? механізми державного управління

МІНЕНКО Володимир Леонідович

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор

Амосов Олег Юрійович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, перший заступник директора, професор кафедри економічної теорії та фінансів

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік НАН України, заслужений економіст України Лібанова Елла Марленівна, Державна установа «Інститут демографії та соціальних досліджень» НАН України, директор;

доктор наук з державного управління, професор Бабаєв Володимир Миколайович, Харківська національна академія міського господарства, завідувач кафедри управління проектами в міському господарстві і будівництві;

доктор наук з державного управління, професор Долгальова Олена В'ячеславівна, Донецький державний університет управління МОН України, професор кафедри менеджменту невиробничої сфери

Захист відбудеться 18 листопада 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (1 поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75.

Автореферат розісланий 14 жовтня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізований вченої ради В.С. Лебець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

державний праця неформальний безробіття

Актуальність теми дослідження. Процеси інтеграції України у світову економіку, особливо з її вступом до Світової організації торгівлі (далі - СОТ), суттєво впливають на структуру національного виробництва, висувають нові вимоги до формування структури зайнятості, професійно-кваліфікаційного складу трудових ресурсів та їх конкурентоспроможності, статусу зайнятості. Подолання негативних наслідків глобалізації і світової фінансової кризи на ринку праці не можливе без наукового обґрунтування шляхів удосконалення механізмів державного регулювання цих процесів як на національному, так і на регіональному рівнях.

Аналіз теоретичного і практичного вирішення зазначених проблем вказує на необхідність врахування наявних особливостей соціально-економічного розвитку і стану ринку праці в сучасній економіці України, наслідків членства у СОТ та ступеня інтегрованості у світову економіку. Йдеться про розбалансованість ринку праці з притаманним йому стійким дисбалансом між попитом і пропозицією робочої сили, що зростає внаслідок низької конкурентоспроможності більшої частини вільних робочих місць; низький рівень заробітної плати, яка значною мірою втрачає свою відтворювальну, регулюючу, соціальну та стимулюючу функції; значну частку малозабезпечених сімей; високий рівень безробіття; слабкість соціального захисту (особливо малоконкурентоспроможних категорій населення) порівняно з розвиненими країнами світу.

Розбалансованість ринку праці та його деформації спричинені надмірними темпами лібералізації економіки, які посилюються політичною нестабільністю в країні, ігноруванням ринкових законів, в першу чергу, попиту і пропозиції робочої сили. Крім того, на етапі формування ринкових відносин в Україні склався нетиповий ринок праці, який характеризується тінізацією економіки, прихованим безробіттям, аномальним співвідношенням основних макроекономічних показників, загрожуючою поляризацією доходів населення і поглибленням соціальної нерівності. За таких умов зростає роль держави в управлінських процесах, що мають спрямовуватися на підвищення ефективності функціонування ринку праці, виведення вітчизняної економіки на рівень розвинених країн світу на основі удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці в умовах інтеграції країни у світову економіку.

Стан наукової розробки проблеми. Методологічні засади державного управління в умовах ринкової економіки з достатньою повнотою висвітлюються у працях відомих зарубіжних вчених: М. Амстронга, Є. Брегеля, Д. Б'юкенена, У. Буковича, М. Вебера, Т. Веблена, Ф. Візера, Д. Гелбрейта, Б. Дікона, Дж. Кейнса, Ф. Листа, К. Маркса, А. Маршалла, В. Оукена, Д. Рікардо, Д. Робінсона, П. Самуельсона, Б. Селигмена, Р. Скидельськи, С. Сисмонді, А. Сміта, М. Фрідмена та ін.

Значний внесок у подальший розвиток теорії державного управління соціально-економічними системами різних рівнів в умовах становлення ринкових відносин зробили вітчизняні вчені: В. Авер'янов, Б. Адамов, О. Амосов, О. Амоша, Л. Анічин, С. Галуза, А. Гальчинський, В. Геєць, М. Герасимчук, А. Дєгтяр, Д. Карамишев, В. Колпаков, О. Коротич, М. Латинін, Т. Лозинська, В. Мартиненко, Ю. Маршавін, Г. Одінцова, В. Цвєтков, М. Чумаченко та ін.

Теоретичні й практичні проблеми державного регулювання ринку праці і зайнятості на державному і регіональному рівнях, у тому числі удосконалення державної політики зайнятості, системи оплати та продуктивності праці, розвитку людського капіталу, професійної освіти, соціальної підтримки малоконкурентоспроможних категорій населення, знаходяться в центрі уваги досліджень таких вчених, як Н. Анчишин, В. Бабаєв, С. Бандур, Д. Богиня, О. Бондаренко, В. Васильченко, Н. Гаркавенко, О. Грішнова, О. Долгальова, М. Долішний, С. Дорогунцов, М. Кім, Т. Кір'ян, А. Колот, Е. Лібанова, В. Онікієнко, І. Петрова, В. Петюх, С. Пірожков, А. Ревенко, М. Шаленко, Л. Шевченко та ін.

Окремий напрямок досліджень проблем розвитку і формування людського капіталу та конкурентоспроможності робочої сили в умовах поширення глобалізаційних процесів розробляють В. Антонюк, Е. Богданова, Н. Голінкова, О. Кошулько, Ю. Куліков, О. Ривак та ін.

Проблеми взаємодії ринку праці з іншими ланками соціально-економічної системи, а також мотивації праці, освіти та соціального захисту і працевлаштування інвалідів досліджують К. Бондарчук, Ю. Зайцев, Ю. Мелешкова, В. Савченко, В. Скуратівський, О. Терещук, І. Терюханова, Г. Ярошенко.

Незважаючи на важливість і цінність їх наукових праць, проблеми державного регулювання ринку праці і зайнятості населення в умовах інтеграції України у світову економіку залишаються недостатньо розробленими, що свідчить про необхідність подальшого опрацювання теоретико-методологічних засад удосконалення механізмів державного та ринкового регулювання ринку праці і зайнятості населення з урахуванням суперечностей глобалізаційних процесів, розробки практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності державного регулювання ринку праці на національному і регіональному рівнях, що й обумовлює актуальність теми дисертації, її структурну побудову, наукове і практичне значення.

Зв`язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційну роботу виконано на кафедрі управління персоналом і економіки праці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в рамках науково-дослідних робіт «Вдосконалення державних механізмів управління ефективністю використання трудового потенціалу регіону» (державний реєстраційний номер 0105U002746), «Поточна оцінка соціальної ефективності діяльності органів державної влади» (державний реєстраційний номер 0102U001590), «Система механізмів державного управління ефективністю використання трудового потенціалу регіону» (державний реєстраційний номер 0106U012332), а також у межах міжнародних проектів та програм з проблем професійно-технічної освіти, які реалізовувались у 19 регіонах України, у тому числі: українсько-німецький проект на 2003-2013 рр. «Підтримка реформи професійно-технічної освіти в Україні»; українсько-німецький проект на 2005-2008 рр. «Підвищення ефективності управління професійно-технічною освітою на регіональному рівні в Україні: перехід від освіти до роботи»; українсько-канадський проект на 2005-2010 рр. «Децентралізація управління професійним навчанням в Україні». Особистий внесок здобувача у виконання науково-дослідних робіт, міжнародних програм і проектів полягає в аналізі сучасного стану професійно-технічної освіти в Харківській області, розробці практичних пропозицій щодо удосконалення державної системи управління професійно-технічним навчанням і формування конкурентоспроможної робочої сили, адекватної сучасним вимогам світової економіки.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці на національному і регіональному рівнях в умовах інтеграції України у світову економіку, в розробці практичних рекомендацій щодо узгодження взаємодії механізмів державного регулювання і механізмів саморегулювання ринку праці та забезпечення на цій основі формування конкурентоспроможної робочої сили, підвищення рівня зайнятості, впровадження ефективної системи соціальної підтримки малозахищених верств населення, забезпечення високої якості життя громадян.

Досягнення зазначеної мети обумовило необхідність постановки і вирішення таких завдань:

- узагальнити теоретико-методологічні основи і концепції державного регулювання ринку праці на різних історичних етапах становлення ринкової економіки, з'ясувати реальні можливості удосконалення регуляторних механізмів в Україні в умовах інтеграції у світову економіку;

- уточнити сутнісні характеристики основних складових ринку праці та взаємодії механізмів саморегулювання і механізмів державного регулювання ринку праці з позицій економічної теорії;

- з'ясувати методологічні особливості узгодження взаємодії механізмів державного регулювання і механізмів саморегулювання ринку праці;

- розкрити сутність механізмів державного регулювання ринку праці та їх складових елементів;

- проаналізувати тенденції розвитку ринку праці на національному і регіональному рівнях та оцінити його адекватність вимогам світової економіки;

- розробити пропозиції стосовно удосконалення методів оцінки і прогнозування стану ринку праці на регіональному рівні з урахуванням специфіки його розвитку в умовах інтеграції у світову економіку;

- опрацювати теоретичні основи щодо сутності людського капіталу, обґрунтувати етапи його формування в залежності від демосоціального стану і рівня державної підтримки;

- розкрити економічну сутність зайнятості населення у неформальному секторі економіки та удосконалити методику оцінки його рівня;

- проаналізувати основні причини та види безробіття, ступінь впливу світової фінансової кризи на його величину;

- виявити особливості механізмів державного регулювання зайнятості населення (активні і пасивні методи) в регіоні, запропонувати напрямки їх удосконалення в умовах інтеграції України у світову економіку;

- узагальнити досвід державного регулювання системи підтримки і захисту неконкурентоспроможних категорій населення на ринку праці країн з ринковою економікою й розробити пропозиції щодо його застосування в Україні;

- сформулювати багатомірні завдання удосконалення механізмів державного регулювання зайнятості і мінімізації безробіття в регіоні;

- обґрунтувати пріоритетні напрямки удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці на різних рівнях управління, розробити пропозиції щодо його методичного і організаційного забезпечення у відповідності з сучасними вимогами світової економіки.

Об`єктом дослідження є державне регулювання ринку праці в економіці відкритого типу.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні засади і науково-прикладні аспекти формування та функціонування механізмів державного регулювання ринку праці в умовах інтеграції України у світову економіку.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що ефективність державного регулювання ринку праці залежить від узгодженості взаємодії механізмів державного регулювання і механізмів саморегулювання ринку праці. При цьому удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці потребує врахування базових засад методології класичної теорії ринкової економіки, зокрема, забезпечення збалансованості попиту, пропозиції, ціни робочої сили (заробітної плати).

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії та теорії державного управління, інших соціальних наук, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань теоретико-методологічного забезпечення державного регулювання розвитку соціально-економічної сфери та функціонування державних механізмів регулювання ринку праці на різних рівнях управління.

Дисертаційне дослідження ґрунтується на використанні системного і комплексного підходів до удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці як єдиного цілого на національному і регіональному рівнях.

У дисертації застосовуються як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження: діалектичний метод дозволив дослідити проблеми становлення ринку праці, формування механізмів його державного регулювання, створення системи соціального захисту на різних етапах розвитку ринкової економіки в Україні та її адаптації до глобалізаційних процесів; метод індукції дав змогу зробити логічні узагальнення, пов`язані з сучасними процесами у сфері ринку праці окремих регіонів країни та на національному рівні з визначенням спільних ознак їх характеристик, взаємозв`язку і специфічних особливостей розвитку; метод аналізу і синтезу сприяв дослідженню нормативних і законодавчих актів України, документів СОТ, Європейського Союзу, Міжнародної організації праці, інших міждержавних і наддержавних утворень, а також методологічних підходів вітчизняних і закордонних вчених щодо державного регулювання ринку праці, соціального захисту населення; за допомогою економіко-статистичних методів з`ясовано динаміку основних макроекономічних показників стану ринку праці (реальна заробітна плата, продуктивність праці, зайнятість, безробіття) у їх взаємозв`язку та визначено основні проблеми і шляхи удосконалення механізмів регулювання ринку праці й інших підсистем економіки за межами ринку праці; графічний метод застосовувався для наочного відображення тенденцій у змінах основних макроекономічних показників зайнятості населення, співвідношення показників попиту і пропозиції робочої сили, заробітної плати, граничної продуктивності праці, меж саморегулювання і державного регулювання ринку праці; спеціальні економічні методи використані для оцінки і аналізу рівня зайнятості і безробіття, у тому числі в неформальному секторі економіки, навантаження на одне робоче місце, внутрішньої і зовнішньої міграції у взаємозв`язку з рівнем економічного розвитку і середнім доходом однієї особи в регіонах України, що дозволило розробити пропозиції для удосконалення механізмів регулювання ринку праці в кожному з них; метод ситуаційного аналізу та логістико-орієнтований метод управління застосовувалися при визначенні напрямків удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці і зайнятості на регіональному рівні.

Інформаційними джерелами дисертаційного дослідження стали чинні законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, аналітично-статистичні матеріали Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Державного центру зайнятості, Головного управління статистики у Харківській області, Харківського обласного центру зайнятості, дані вибіркових обстежень населення та домогосподарств з питань економічної активності населення (за методологією МОП), документи СОТ, Європейського Союзу, а також відповідні монографії, наукові статті вітчизняних і зарубіжних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів. Відмінність отриманих результатів дослідження від існуючих наукових розробок полягає у комплексному, системному розв`язанні проблем удосконалення механізмів державного регулювання у взаємозв'язку з механізмами ринкового саморегулювання ринку праці на національному і регіональному рівнях з урахуванням ролі і функцій регіонів країни у міжнародному розподілі праці, особливостей формування конкурентоздатної робочої сили, мінімізації безробіття та забезпечення якості життя населення на рівні розвинених країн світу.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що в дисертації уперше:

? запроваджено комплексний підхід до розв`язання сучасних проблем ринку праці, який передбачає узгодження взаємодії механізмів державного регулювання і механізмів саморегулювання ринку праці з урахуванням нетипових (у порівнянні з розвиненими країнами) особливостей становлення ринкової економіки та вимог, що визначають умови інтеграції України у світову економіку;

? теоретично обґрунтовано новий концептуальний підхід до посилення впливу держави на процеси регулювання ринку праці країни на основі поєднання механізмів державного регулювання і механізмів саморегулювання та усунення причинно-наслідкових порушень системності формалізованого зв`язку складових ринку праці і зайнятості населення;

? запропонована диференціація механізмів державного регулювання ринку праці на основі розкриття сутності та виокремлення у їх структурі двох складових з введенням до наукового обігу таких понять, як «постійна складова» і «змінна складова» державного регулювання ринку праці. Доведено, що на постійну складову не впливають процеси ринкового саморегулювання, а змінна складова потребує відповідного узгодження з механізмами саморегулювання ринку праці в напрямку усунення недоліків, пов`язаних з природною недосконалістю ринкової економіки;

? систематизовано концептуальні основи і методологічні принципи узгодження взаємодії механізмів державного регулювання і ринкових механізмів саморегулювання ринку праці;

? запропонована теоретична модель взаємодії механізмів державного регулювання і ринкових механізмів саморегулювання ринку праці, яка дає можливість диференціювати практичні дії державних органів управління в забезпеченні максимально можливої (при даному рівні економічного розвитку) рівноваги між попитом, пропозицією та ціною робочої сили (заробітною платою);

удосконалено:

? методологічні підходи до оцінки регіонального ринку праці із застосуванням інтегральних показників позитивного і негативного впливу, що враховують: валовий (регіональний) внутрішній продукт в розрахунку на одну особу; середньомісячну заробітну плату одного працюючого; середній доход одного працівника; рівень безробіття (обчислений за методологією МОП); коефіцієнт навантаження на одне вільне робоче (посадове) місце; коефіцієнт міграційної активності населення регіону (внутрішній, зовнішній). Запропоновані інтегральні коефіцієнти дозволяють об'єктивно оцінити та порівняти реальний стан ринку праці в країні в цілому і її регіонах, виявити існуючі проблеми, диференційовано підійти до визначення основних напрямків удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці;

? періодизацію і послідовність етапів формування і розвитку людського капіталу: відтворення; досягнення працездатного віку; набуття знань, кваліфікації; трудова діяльність та знаходження за межами працездатного віку. Кожний із наведених етапів потребує удосконалення механізмів державного регулювання для створення конкурентоспроможної робочої сили і забезпечення соціальних гарантій, соціального захисту, особливо для неконкурентоспроможних на ринку праці категорій населення;

дістали подальший розвиток:

? ідея посилення в Україні (в умовах глобалізаційних процесів) впливу держави на ринок праці та зайнятість населення на основі обмеження надмірної лібералізації економіки, зміцнення національно орієнтованої економіки за рахунок концентрації ресурсів і покращення якості управління пріоритетними галузями, підтримки вітчизняного товаровиробника, запровадження державою жорсткого контролю діяльності недержавних фінансової і банківської сфер, а також зовнішньої торгівлі підприємств державної форми власності;

? положення про необхідність врахування граничної продуктивності праці при обґрунтуванні напрямків удосконалення взаємодії механізмів саморегулювання і механізмів державного регулювання ринку праці як обмежуючого фактора в досягненні рівноваги на ринку праці;

? обґрунтування положення, що робочі місця не є елементом ринку праці і принципово відрізняються від поняття «робоча сила» з позицій теорії вартості, економічної і соціальної сутності, змісту і ролі в соціально-трудових відносинах;

? визначення сутності та змісту державної системи регулювання ринку праці, зокрема, створення умов для своєчасного забезпечення збалансованості попиту і пропозиції конкурентоздатної робочої сили для перспективних, експортно-орієнтованих галузей і підприємств на державному і регіональному рівнях. На відміну від існуючої практики, пропонується запровадити системний моніторинг зрушень у структурі зайнятості, постійний аналіз рівня безробіття і стану ринку праці (на основі запропонованої в роботі методики), створення умов для вирішення проблем ринку праці в кожному регіоні країни з врахуванням вимог інтеграції у світову економіку;

? методичне забезпечення удосконалення організаційних механізмів державного регулювання ринку праці на основі комплексного підходу до вирішення регіональних проблем шляхом впровадження ситуаційних моделей розвитку економіки і ринку праці в регіоні; врахування перспектив розвитку експортно-орієнтованих виробництв у відповідності із галузевою спеціалізацією регіонів; визначення попиту у висококваліфікованих кадрах; підготовки у спеціалізованих навчальних центрах конкурентоспроможних кадрів, орієнтованих на інноваційні робочі місця, і своєчасного забезпечення потреб у робочій силі;

? концептуальні положення щодо удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці на основі логістичного підходу у сфері державного управління, зокрема логістико-орієнтованого методу управління, що забезпечує якісно новий рівень регулювання ринку праці у здійсненні державної політики зайнятості та реалізації життєвих потреб і інтересів громадян.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні і методологічні положення дисертаційної роботи доведено до рівня науково-прикладних рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці і зайнятості населення в регіонах з урахуванням їх територіальних особливостей, рівня соціально-економічного розвитку і можливостей інтеграції України у світову економіку.

Основні наукові результати дослідження у напрямі посилення впливу держави на ринок праці і зайнятість населення знайшли практичне застосування при реорганізації системи управління Центром зайнятості м. Харкова, в якій дисертант брав безпосередню участь і яка полягала в об`єднанні 9 районних центрів у єдиний міський центр зайнятості із створенням відповідної лінійно-функціональної структури управління, розробкою для відділів і служб положень щодо їх функціонування, а для працівників - відповідних посадових інструкцій. Створення міського центру зайнятості у м. Харкові, поряд з економією бюджетних коштів, дозволило впровадити інноваційний підхід до розвитку служби зайнятості; підвищити ефективність її роботи; використати єдину технологію обслуговування незайнятого населення, єдину інформаційно-аналітичну систему; забезпечити більш високий рівень і якість послуг усім категоріям шукачів роботи та роботодавцям, які звертаються до міського центру зайнятості, оптимізувати чисельність працюючих.

Запропонований у дисертації методичний підхід до визначення інтегральних показників позитивних і негативних факторів впливу на стан ринку праці в регіоні в залежності від рівня його соціально-економічного розвитку дав можливість визначити проблеми ринку праці в окремих регіонах України, диференціювати пропозиції щодо шляхів їх вирішення з урахуванням вимог інтеграції країни у світову економіку.

Основні положення дисертаційного дослідження стосовно вирішення проблем удосконалення системи державного і регіонального регулювання ринку праці, соціально-трудових відносин використані Комітетом Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці при підготовці парламентських слухань (довідка про впровадження №04-35/12-270(304) від 03.06.2010 р.).

Теоретичне обґрунтування етапів розвитку людського капіталу, концепція удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці і зайнятості, яка передбачає відновлення керуючої ролі держави, використані Міністерством праці та соціальної політики України при підготовці відповідних нормативно-правових актів (довідка про впровадження №5727/0/14-10/17 від 01.06.2010 р.).

Державний центр зайнятості підтверджує, що під керівництвом дисертанта Харківський обласний центр зайнятості створив у своїй структурі, вперше в Україні, спеціальний відділ з надання соціальних послуг молоді, визначив його функції щодо забезпечення активного сприяння зайнятості і працевлаштування молоді. Крім того, було удосконалено організаційну структуру Харківської міської служби зайнятості та систему залучення до трудової діяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями (довідка про впровадження ДЦ-17-3552/0/6-10 від 01.06.2010 р.).

Основні теоретичні положення і практичні рекомендації щодо удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці в умовах посилення глобалізаційних процесів використані місцевими органами влади при опрацюванні програм соціально-економічного розвитку Харківської області, зокрема Головним управлінням економіки (довідка про впровадження №03-10/437 від 15.03.2010 р.) та Головним управлінням промисловості, транспорту і зв`язку (довідка про впровадження №01-02-15/499 від 15.03.2010 р.) Харківської облдержадміністрації.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею і містить одержані автором нові результати в галузі науки державного управління, які в сукупності розв`язують важливу наукову проблему обґрунтування теоретико-методологічних засад удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці й зайнятості населення на національному та регіональному рівнях в умовах інтеграції України у світову економіку та посилення взаємодії механізмів державного регулювання і механізмів саморегулювання ринку праці, забезпечення на цій основі формування конкурентоспроможної робочої сили, підвищення рівня зайнятості, впровадження ефективної системи соціальної підтримки малозахищених верств населення. В роботі не використовувалися ідеї вчених, у співтоваристві з якими були підготовлені окремі наукові праці і методичні матеріали.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретико-методологічні положення і практичні результати дисертаційного дослідження оприлюдненні на VI - X міжнародних наукових конгресах «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2006 - 2010 рр.), міжнародних науково-практичних конференціях «Проблеми ефективного використання та професійно-технічної підготовки кадрів промислового сектора економіки України» (м. Київ, 2008 р.) та «Ефективність сучасного менеджменту та управління персоналом організації» (м. Харків, 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Перспективи соціальних та пенсійних реформ в Україні» (м. Харків, 2010 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у 30 наукових працях, у т. ч. в одноосібній монографії, 21 статті (опублікованій у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових з державного управління) та 8 публікаціях в інших виданнях. Загальний обсяг публікацій - понад 25 авт. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п`яти розділів, висновків, 3 додатків на 68 сторінках, списку використаних джерел (429 найменувань на 38 сторінках). Повний обсяг роботи - 569 сторінок, у т.ч. 67 рисунків (на 42 сторінках) і 37 таблиць (на 13 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання, визначено об`єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну результатів, їх практичне значення для удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці й зайнятості населення в умовах інтеграції України у світову економіку, відображено апробацію результатів дослідження та їх оприлюднення.

У першому розділі - «Методологічні основи функціонування механізмів державного регулювання ринку праці» - систематизовано теоретико-методологічні підходи і концепції державного регулювання економіки і ринку праці в умовах глобалізаційних процесів; уточнена сутність категорій «робоча сила», «ринок праці», «складові державного регулювання ринку праці», «механізми державного регулювання ринку праці», «механізми саморегулювання ринку праці», а також розкрито становлення ринку праці в Україні, його роль і місце в системі соціально-економічних відносин в умовах інтеграції країни у світову економіку. Виявлені особливості українського ринку праці у порівнянні з іншими країнами.

Розгляд ринку праці як системи суспільних відносин дозволив виокремити і систематизувати його складові елементи. В основі концептуального підходу до їх визначення лежить розуміння сукупності людських ресурсів як окремих сегментів, блоків ринку праці, взаємопов'язаних між собою, що не суперечить методології МОП та стандартам Євросоюзу.

Дослідження проблем регулювання ринку праці свідчать, що ринкові механізми хоч і є його самостійною складовою, проте самі собою не забезпечують встановлення рівноваги на ринку праці. Базуючись на методології класичної теорії ринкової економіки, в дисертації розкривається економічна сутність механізмів саморегулювання ринку праці та визначається їх відмінність від механізмів його державного регулювання.

Вплив ринку капіталу і граничної продуктивності праці на ринок праці, зокрема, на заміщення робочої сили, як обмежуючих факторів рівноважної ціни на робочу силу, є суттєвим в сучасних умовах інтеграції країни у світову економіку, що вимагає подальшого удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці в тісній взаємодії з механізмами саморегулювання.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Механізм саморегулювання ринку праці та його елементи

Узагальнення положень класичної теорії досконалої (вільної) конкуренції та окремих ідей вітчизняних і зарубіжних авторів дозволяють по-новому переосмислити відповідно до сучасних реалій вплив на ринок праці елементів саморегулювання: попиту, пропозиції, ціни робочої сили, які діють в межах ринку праці і взаємодіють між собою, і обґрунтувати доцільність врахування і інших елементів саморегулювання ринку праці, таких як гранична продуктивність праці та заміщення робочої сили капіталом, що безпосередньо впливають на ринок праці, але знаходяться за його межами.

Лібералізація економіки України на етапі переходу до ринкової (1991-1999 рр.) супроводжувалась послабленням державного регулювання соціально-економічним розвитком та збільшенням проблем на ринку праці. В той же час, практика розвинених держав в умовах поширення глобалізації підтверджує необхідність посилення держаного втручання у ці процеси.

Проведений аналіз свідчить, що ефективність державного регулювання ринку праці можна забезпечити лише тоді, коли механізми саморегулювання і механізми державного регулювання будуть узгоджені між собою стосовно сили впливу, причому державне регулювання має здійснюватися на базових методологічних засадах саморегулювання (забезпечення збалансованості попиту, пропозиції робочої сили, заробітної плати). Обґрунтування цього положення дало змогу розробити і запропонувати теоретичну модель посилення взаємодії механізмів державного регулювання і механізмів саморегулювання ринку праці, яка дозволяє диференціювати дії державних органів управління за допомогою коригування обсягів виробництва, підвищення платоспроможного попиту, утримання певного рівня заробітної плати і створення умов для забезпечення рівноваги у попиті і пропозиції робочої сили, підвищення зайнятості до її природного рівня.

У дисертації обґрунтовано виокремлення двох складових державного регулювання ринку праці з відповідним введенням до наукового обігу таких понять, як «постійна складова» і «змінна складова». Постійна складова, яка за своєю сутністю є системною, постійно діючою, відносно стабільною у своєму складі і суспільному значенні (охорона здоров'я, культура, освіта, силові та захисні структури, соціальний захист, тощо), регламентується державою і практично не залежить від стану ринку праці і не пов`язана з механізмами його саморегулювання (рис. 2). Постійна складова характеризується відносною статичністю або незмінністю, що пояснюється наступним: за будь-яких умов зміни на ринку праці (коливання попиту, пропозиції робочої сили, рівня заробітної плати, рівня безробіття), його склад і стан обумовлюються суспільною необхідністю і визначаються державою.

Змінна складова державного регулювання ринку праці взаємодіє з механізмом саморегулювання у напрямку усунення недосконалості процесів регулювання ринкової економіки на ринку праці. Механізми регулювання цього блоку ринку праці є досить різноманітними за видами і призначенням (правові, економічні, кредитно-фінансові, організаційні) і спрямовані на усунення недосконалості або послаблення дії механізмів саморегулювання ринку праці.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Система механізмів державного регулювання і механізмів саморегулювання ринку праці

Удосконалення взаємодії механізмів державного регулювання і механізмів саморегулювання ринку праці відповідно до теоретично обґрунтованого і запропонованого в роботі підходу (у поєднанні з іншими ринковими механізмами) дає можливість запобігати інфляційному зростанню платоспроможного попиту населення і одночасно нарощувати обсяги виробництва товарів і послуг, підвищувати ефективність економіки, забезпечувати збалансованість попиту і пропозиції робочої сили.

У другому розділі - «Проблеми формування, розвитку і регулювання ринку праці України в умовах інтеграції у світову економіку» - досліджуються питання впливу сучасної глобалізації економіки на вільне переміщення ресурсів, у т.ч. робочої сили (підвищення вимог до її конкурентоздатності, набуття нею ознак людського капіталу), особливості формування нового виду продукту праці - інтелектуального.

У дисертації теоретично обґрунтовано і розроблено методику оцінки стану ринку праці і виявлення його проблем на основі інтегральних коефіцієнтів позитивного і негативного впливу факторів на ринок праці і соціально-економічний розвиток регіону. До інтегрального показника позитивного впливу (К₁) відносяться коефіцієнти факторів валового внутрішнього продукту в розрахунку на одну особу наявного в регіоні населення, середньої заробітної плати, середнього доходу одного працівника регіону, рівня зайнятості населення та міграційної активності. До інтегрального показника негативного впливу факторів на ринок праці та економіку (К₂) належать коефіцієнти факторів навантаження на вакантне робоче місце і рівень безробіття.

Авторська методика розрахунків інтегральних коефіцієнтів відрізняється від інших тим, що вони безпосередньо пов'язані з процесами на ринку праці, розкривають позитивні та негативні аспекти соціально-економічного розвитку і стану ринку праці в окремих регіонах країни, що дає можливість згрупувати їх за певними ознаками, визначити типові проблеми, цілі, завдання, напрямки удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці у кожному регіоні в умовах відкритої економіки.

В залежності від значень інтегрального коефіцієнта (К₁) факторів, які позитивно впливають на ринок праці і соціально-економічний стан регіонів України, у 2008 р. було виділено такі групи:

- перша група - значення інтегрального коефіцієнта (К₁) знаходиться в інтервалі від 0,451 і більше та характеризує високий рівень розвитку регіону і ринку праці (до цієї групи входять Луганська (0,466), Донецька (0,49), Харківська (0,54), Київська (0,557), Полтавська (0,69), м. Севастополь (0,696), Запорізька (0,787), Дніпропетровська (0,94) області, м. Київ (10,96));

- друга група - значення інтегрального коефіцієнта (К₁) знаходиться в інтервалі від 0,301 до 0,45 і характеризує середній розвиток рівня регіону і ринку праці (до цієї групи входять Автономна Республіка Крим (0,32), Сумська (0,305), Житомирська (0,376), Львівська (0,377), Одеська (0,41), Миколаївська (0,411) області);

- третя група - значення інтегрального коефіцієнта (К₁) знаходиться в інтервалі від 0,15 до 0,3 і характеризує низький рівень розвитку регіону і стану ринку праці (до цієї групи входять Тернопільська (0,149), Закарпатська (0,194), Волинська (0,22), Хмельницька (0,241), Вінницька (0,248), Херсонська (0,248), Кіровоградська (0,25), Рівненська (0,257), Івано-Франківська (0,267), Черкаська (0,284), Чернівецька (0,168), Чернігівська (0,27) області).

В залежності від значень інтегрального коефіцієнта (К₂) факторів, які негативно впливають на соціально-економічний стан регіонів і ринок праці, виділені наступні групи:

- перша група - значення К₂ знаходиться в інтервалі від 0,002 до 0,095 і свідчить про найменший негативний вплив на ринок праці і стан соціально-економічного розвитку окремих регіонів України (до цієї групи належать м. Київ (0,002), м. Севастополь (0,005), Дніпропетровська (0,025), Донецька (0,028) області; АР Крим (0,035), Харківська (0,041), Київська (0,044), Одеська (0,055), Запорізька (0,06), Полтавська (0,082), Волинська (0,09), Чернігівська (0,095) області);

- друга група - значення К₂ знаходиться в інтервалі від 0,12 до 0,2 і характеризує відносно помірний негативний вплив на ринок праці (до цієї групи входять Кіровоградська (0,121), Закарпатська (0,145), Херсонська (0,145), Житомирська (0,15), Львівська (0,154), Миколаївська (0,17), Рівненська (0,18) області);

- третя група - значення К₂ знаходиться в інтервалі від 0,2 до 0,5 і характеризує високий рівень негативного впливу на соціально-економічний розвиток і стан ринку праці в регіонах (до цієї групи належать Сумська (0,206), Вінницька (0,228), Чернівецька (0,237), Луганська (0,247), Тернопільська (0,365), Івано-Франківська (0,465), Хмельницька (0,465), Черкаська (0,498) області).

Використання інтегральних коефіцієнтів К₁ і К₂ дозволяє визначити проблеми ринку праці в умовах глобалізації економіки в кожному з регіонів України і сформувати відповідні конкретні пропозиції щодо удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці для їх вирішення.

Інтеграція України у світову економіку і пов'язане з цим посилення міжнародного розподілу праці викликали значні зміни в господарстві країни, зокрема структуризацію вітчизняного і регіональних ринків праці, що вимагає нових підходів до формування професійно-кваліфікаційного складу робочої сили, забезпечення її конкурентоздатності для задоволення потреб експортно-орієнтованих виробництв країни. Цей процес потребує активних регуляторних дій держави на різних рівнях управління, спрямованих на відтворення, розвиток, раціональне використання робочої сили, посилення соціального захисту громадян.

Людський ресурс - це найважливіший інтелектуальний капітал, який накопичується протягом значного періоду за рахунок вкладання коштів (інвестицій) як домогосподарствами, так і державою. Він стає головним джерелом підвищення продуктивності праці, заробітної плати, доходів працівників і підприємств, національного багатства країни. З огляду на важливість фактора людського капіталу у формуванні ринку праці в умовах інтеграції країни у світову економіку, в роботі науково обґрунтовані етапи його розвитку (рис. 4).

Одним з напрямків удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці в країні є формування людського капіталу на етапі допрацездатного віку, коли закладаються його фізичні і інтелектуальні характеристики. У цей час, як свідчать дослідження, основний тягар лягає на домогосподарства, більшість з яких мають обмежені для цього можливості, особливо при наявності двох або більше дітей. Тому регулюючі дії держави повинні бути спрямовані на зростання рівня доходів сімей, передусім багатодітних, за рахунок підвищення ВВП в розрахунку на душу населення до рівня розвинених країн світу, законодавче закріплення об'єктивного розподілу доходів між різними верствами населення, у тому числі і неконкурентноспроможними категоріями на ринку праці, надання рівних можливостей доступу до знань, медичної допомоги, оздоровлення, розвитку власних здібностей тощо.

Інтеграція України у світову економіку помітно впливає на реформування економіки і галузеву спеціалізацію окремих регіонів країни. Так, адаптація Харківського регіону і, зокрема, ринку праці до умов структурованої у світовій економіці і визначеної для області спеціалізації експортно-орієнтованих галузей (аерокосмічної, турбобудівної, електромашинобудівної, виробництва бронетанкової техніки, сільськогосподарської) потребує посилення механізмів державного регулювання економіки і ринку праці, збереження існуючої висококваліфікованої робочої сили, підвищення її конкурентоспроможності для високотехнологічних виробництв області. Це вимагає удосконалення на державному рівні законодавчої, нормативної і організаційної бази, створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій, забезпечення гідних умов праці і її оплати, стимулювання науково-дослідних робіт, впровадження високотехнологічних розробок, для яких в СОТ не існує обмежень.

У третьому розділі - «Теоретичні та практичні аспекти зайнятості населення та її державне регулювання на регіональному рівні» - досліджуються зайнятість на ринку праці і безробіття як самостійні соціально-економічні категорії, протилежні за своєю сутністю і значущістю у суспільстві, а також наводиться теоретичне обґрунтування уточненого економічного змісту поняття «зайняте населення» з урахуванням особливостей і відмінностей розвитку країни та її інтеграції у світову економіку.

Для оцінки зайнятості і безробіття існують різні методологічні підходи, методи оцінки, у тому числі і методологія МОП. Виходячи із сучасних умов розвитку країни, стану ринку праці, відсутності однозначно визначеної концепції зайнятості і інтеграції України у світову економіку, в дисертації доводиться доцільність впровадження концепції глобальної зайнятості, зорієнтованої не на боротьбу з безробіттям (що характерно для багатьох країн, у тому числі і для України), а на його запобігання, стимулювання зайнятості економічно активного населення, соціальну підтримку і захист соціально вразливих категорій населення. На засадах цієї концепції обґрунтовується необхідність формування законодавчого і нормативного закріплення положень щодо залучення економічно активного населення до трудової діяльності, у тому числі осіб з обмеженими фізичними можливостями, посилення зв'язку між зайнятістю і доходами, зменшення навантаження на одного працюючого та ін.

Використання на практиці запропонованої класифікації видів і форм зайнятості населення дозволяє системно аналізувати тенденції зайнятості, співставляти її з середніми показниками по Україні та регіонам, розробляти диференційовані пропозиції щодо вирішення існуючих проблем безробіття в кожному із них на основі удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці з урахуванням викликів глобалізаційних процесів в економіці.

Як свідчить аналіз рівня безробіття (за методологією МОП) в Україні і в Харківській області у 2008 р. він був нижчий порівняно з середнім показником по країнам Євросоюзу і склав відповідно 6,4% та 5,3% проти 7,0%. В країнах Євросоюзу він коливався від 2,8% у Німеччині до 11,7% у Нідерландах. В умовах світової фінансової кризи у 2009 р. рівень безробіття значно зріс: в Україні - до 9,5%, у Харківській області - до 8,7%, ЄС - 8,9%.

В роботі розглядається проблема неформальної зайнятості населення, яка охоплює від 15 до 30 % зайнятого населення у різних регіонах України. Доведено, що тіньова економіка і неформальна зайнятість населення розвиваються, в першу чергу, там, де дії владних регулюючих структур держави, регіонів, окремих осіб та груп вступають у протиріччя з законами України і вимогами нормативно-правових актів.

Аналіз зайнятості у неформальному секторі економіки України та її регіонів (відповідно до методології МОП) дозволяє виявити обсяги, визначити розподіл населення за видами діяльності, статтю, місцем проживання, віковими групами, що має велике значення для розроблення і удосконалення механізмів регулювання зайнятості в умовах інтеграції України у світову економіку. У розділі викладається авторська методика оцінки обсягу зайнятості у неформальному секторі економіки. На відміну від існуючих методів оцінки неформальної зайнятості, які передбачають її визначення тільки в сфері матеріального виробництва запропоновано методику комплексної оцінки загальної чисельності зайнятих у неформальному секторі, як у сфері матеріального виробництва, так і у сфері послуг.

Дослідження проблеми безробіття дало можливість зробити теоретичне узагальнення сутності безробіття як соціально-економічного явища, виявити причини його виникнення. Базуючись на положеннях теорії класичних економічних шкіл - кейнсіанської і неокласичної - обґрунтована можливість державного регулювання рівня безробіття та його попередження. Поряд з цим встановлено, що недостатня визначеність кількісної оцінки безробіття у взаємозв`язку з ВВП, заробітною платою, інфляцією, платоспроможністю населення і цінами на споживчі товари потребують розроблення ситуаційних моделей державних управлінських рішень як у період сталого розвитку, так і у кризовий період.

У четвертому розділі - «Державне регулювання ринку праці і зайнятості населення України в умовах СОТ» - аналізуються питання соціально-економічної сутності регулювання ринку праці і зайнятості як окремих економічних категорій, що методологічно відрізняються одна від одної об'єктами регулювання, цілями, способами, механізмами регулювання, формами реалізації і функціонально-організаційною побудовою структур державного управління.

В розділі узагальнюються правові, нормативні й організаційні засади регулювання соціально-трудових відносин у сфері ринку праці і зайнятості, що ґрунтуються на положеннях Конституції України і законів України, у яких передбачено соціальні гарантії та механізми соціального захисту і соціальної підтримки громадян.

Доведено, що чинна в Україні нормативно-правова база, яка регламентує соціально-трудові відносини на ринку праці і у сфері зайнятості, не повністю відповідає вимогам інтеграції країни у світову економіку, вона більшою мірою спрямована на наглядові та контрольні функції, в той час як соціально-економічні та організаційно-управлінські важелі використовуються обмежено і некомплексно, що знижує результативність державного управління взагалі і зокрема ринку праці й зайнятості населення.

Дослідження методів регулювання зайнятості і безробіття в Харківському регіоні дали змогу визначити їх ефективність і доцільність та виявити існуючі проблеми державного регулювання ринку праці, зайнятості населення та запобігання безробіттю. В області широко застосовуються активні методи впливу державних органів влади на зайнятість, у тому числі такі, як надання інформаційних та профорієнтаційних послуг, створення банку вакансій, сприяння пошуку роботи, забезпечення роботою неконкурентоспроможних верств населення, підготовка і перепідготовка кадрів. В той же час такі активні методи державного регулювання як сприяння самозайнятості, запровадження гнучких форм зайнятості, залучення до трудової діяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями недостатньо використовуються. Натомість, в області, як і в інших регіонах, і в країні в цілому, переважають пасивні методи державного регулювання ринку праці, що не вирішує проблеми збільшення обсягів зайнятості населення, оскільки вони спрямовані в основному на надання матеріальної допомоги безробітним і матеріальної підтримки їх сім'ям. Аналіз свідчить, що у 2001 р. витрати на пасивні заходи склали 66%, на активні - 10% від загальної суми витрат на державне регулювання зайнятості і боротьбу з безробіттям, у 2005 р. ці показники складали відповідно 59% і 23%, а у 2009 р. - 70% і 14%. Витрати на активні заходи регулювання ринку праці й зайнятості в розвинених країнах світу складають 40-60%, і значно менше витрат спрямовується на пасивні методи.

В роботі запропоновано і обґрунтовано впровадження концепції глобальної зайнятості населення в Україні, відповідно до якої передбачається переорієнтація державного регулювання ринку праці з пасивних методів на активні, що буде сприяти підвищенню рівня зайнятості населення, скороченню чисельності безробітних і зменшенню витрат на пасивні заходи.

Дослідження ринку праці в умовах посилення глобалізації і кризових явищ свідчать, що в розвитку економіки України і ринку праці зокрема, спостерігається зростання негативних тенденцій. Існуючі міжгалузеві диспропорції, непослідовність структурних та інвестиційних перетворень, збереження значної частини низькорентабельних виробництв, недосконала інвестиційна політика ускладнюють запровадження механізмів мінімізації наслідків світової фінансової кризи в умовах, коли Україна ще не подолала повною мірою наслідки кризи 1990-1999 рр. Такі основні макроекономічні показники, як зайнятість населення, реальна заробітна плата, продуктивність праці, ВВП в Україні у 2008 р. не досягли рівня 1990 р. Все це свідчить про серйозну деформацію ринку праці, а головне - втрату заробітною платою відтворювальної, регулюючої, оптимізаційної і соціальної функцій як внаслідок штучного створення прихованого безробіття і, відповідно, падіння реальної заробітної плати на 70% порівняно з 1990 р., так і масштабної тінізації економіки, погіршення бази соціального забезпечення, закриття підприємств, гальмування розвитку економіки (рис.3).