Вдосконалення управління експортним потенціалом підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уманський нацІональний Університет САДІВНИЦТВА

Факультет менеджменту

Кафедра менеджменту ЗЕД

Курсова робота

з дисципліни «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»

Студента 5 курсу 52 зм групи

Напряму підготовки

Спеціальності

Мамчура Олега Олексійовича

Керівник доцент, к.е.н. Пітель Н.Я.



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЕКСПОРТНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

1.1 Дослідження підходів до визначення поняття «експортний потенціал» та методи оцінки експортного потенціалу підприємства

1.2 Проблеми управління експортним потенціалом підприємств

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПП «УМАНСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Виробничо-ресурсний потенціал і аналіз основних показників господарської діяльності

2.2 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства

2.3 Особливості формування експортного потенціалу ПП «Уманська швейна фабрика»

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЕКСПОРТНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПП «УМАНСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3.1 Основні напрямки удосконалення управління експортним потенціалом підприємства

3.2 Перспективи нарощування експортного потенціалу ПП «Уманська швейна фабрика»

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Експортна торгівля є вагомою рушійною силою економічного зростання в будь-якій країні світу. Від величини сальдо чистого експорту залежить не лише стан платіжного балансу країни, ситуація на її валютному ринку, динаміка валютного курсу та валових міжнародних резервів, але й здатність країни зберігати економічну незалежність, підтримувати зовнішній державний борг на безпечному для країни рівні, запобігаючи досягненню критичної величини запозичень на світовому фінансовому ринку. Саме тому ефективне управління експортно діяльністю економічних суб'єктів на макрорівні з метою підтримання її раціональної товарної структури та сальдо зовнішньої торгівлі на оптимальному для економіки рівні є актуальним завданням економіки держави.

Актуальність теми у сучасних умовах досить важлива, через те що, експорт складає основу торгівлі між країнами. У загальному виді експортна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити. Підприємство, здійснюючи експорт своєї продукції може зіткнутися з конкурецією. Для того щоб воно залишилось на ринку, та видержало конкуренцію, а також виходило на новий ринок, підприємство повинне вдосконалювати свій експортний потенціал. Тому тема даної роботи є досить актуальна в наш час.[20]

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є ПП «Уманська швейна фабрика» яка здійснює виробничо-торгівельну діяльність.

Метою даної курсової роботи є:

ь Дослідження підходів до визначення поняття «експортний потенціал» та методи оцінки експортного потенціалу підприємства;

ь Визначення проблем управління експортним потенціалом підприємств;

ь Виробничо-ресурсний потенціал і аналіз основних показників господарської діяльності;

ь Провести аналіз ЗЕД підприємства;

ь Зясувати особливості формування експортного потенціалу ПП «Уманська швейна фабрика»;

ь Визначити основні напрямки удосконалення управління експортним потенціалом підприємства;

ь Перспективи нарощування експортного потенціалу ПП «Уманська швейна фабрика»;

В даній роботі при проведенні дослідження було використано наступні методи: аналітичний, графічний,

Сучасний розвиток суб'єктів світової економічної системи відбувається в умовах глобалізації ринків товарів і послуг. Тому участь країни в міжнародному переміщенні факторів виробництва та продуктів споживання є ознакою рівня розвитку її господарства. Потоки експорту, які генерує країна, залежать від експортного потенціалу підприємств.

Науковий інтерес до проблемних питань управління розвитком експортного потенціалу промислових підприємств визначає необхідність дослідження накопиченого теоретичного досвіду. Витоки наукового осмислення проблеми прослідковуються в працях Томаса Мана, Давида Рікардо, Фрідріха Листа, Йозефа Шумпетера. Вагомий вклад в дослідження проблеми зроблено такими вченими, як К.Г. Воблий, С.Г. Струмилін, В.С. Нємчинов, О.І.Анчишкін, Л.І. Абалкін, В.М. Архангельський. В останні десятиріччя наукові та прикладні питання розвитку експортного потенціалу перебували в центрі уваги багатьох науковців: П.П.Стичишина, О.О.Кириченка, Г.Б.Крушницької, Т.І.Ломаченко та інших.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЕКСПОРТНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

1.1 Дослідження підходів до визначення поняття «експортний потенціал» та методи оцінки експортного потенціалу підприємства

На сучасному етапі розвитку світової економіки експортний потенціал являється найважливішою характеристикою економічної потужності будь-якої країни, в тому числі і України. Експортний потенціал являється однією зі складових економічного потенціалу, яка забезпечує, на відміну від інших складових (виробничого, трудового, природного, фінансового, інформаційного потенціалу тощо) не процес виробництва, а процес споживання, тобто процес реалізації продукції на зовнішньому ринку.Спроби визначення експортного потенціалу вітчизняними науковцями відносяться до 90-х років ХХ-го ст. з початком розвитку ринкових відносин, коли результати діяльності суб'єктів господарювання зумовлені не тільки можливостями виробництва, а й можливостями реалізації продукції. При виході на зовнішні ринки головною передумовою розвитку зовнішньоекономічних зв'язків стає розвиток зовнішньоекономічного потенціалу, складовою якого є експортний потенціал. Підходи сучасних науковців до визначення експортного потенціалу не завжди збігаються та розглядаються в них, як правило, лише окремі аспекти досліджуваного явища. Тому необхідне проведення всебічного аналізу поняття «експортний потенціал». Перш ніж розглянути це поняття ми визначимо його складові: «експорт» та «потенціал».[50]

Експорт - це вивіз за межі країни товарів для реалізації їх на зовнішньому ринку або кількість та вартість вивезених за кордон товарів. Самуельсон та Нордхауз визначають експорт як товари та послуги, які виробляються всередині країни та продаються за кордон. Якщо розглядати експорт як важливий впливовий фактор економічного зростання та інтеграції країни у міжнародні економічні відносини та світове господарство, то він вже набуває характеристик потенціалу, тобто прихованої здатності забезпечувати досягнення визначених цілей та вирішувати проблеми суспільного розвитку.[50]

Потенціал (від лат. potentia сила, можливість, напруга) - в широкому розумінні означає засоби, запаси, джерела, які є в наявності та які можуть бути використані для досягнення певної мети, здійснення плану, рішення якоїнебудь задачі. Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «potential» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці можуть стати реальністю. Вперше цей термін згадано в 1924 році К.Г. Воблий. У Радянському Енциклопедичному словнику 1988 року видання потенціал визначається як джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути використані для вирішення якого-небудь завдання, досягнення визначеної цілі; а також можливості окремої особи, суспільства, держави у визначеній галузі. Це тлумачення має в собі два аспекти: наявність ресурсів і цільову спрямованість їх використання. У вітчизняній економічній літературі цей термін у широкому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Тлумачний словник української мови також під цим терміном розуміє «приховані здатності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов». У визначенні поняття експортного потенціалу є багато неточностей та суперечностей, деякі визначення не повністю розкривають сенс цієї категорії. Розглянемо різні джерела, та спробуємо дати своє узагальнююче визначення. Схожі та стислі визначення експортного потенціалу даються в різних економічних енциклопедіях: потенційна здатність (спроможність), можливість країни експортувати наявні вироби, ресурси, товари та послуги, які вона виробляє та нарощувати експорт нових. Більш структуроване визначення дає Л.І. Абалкін, який під експортним потенціалом розуміє здатність всього національного виробництва, промисловості, окремих галузей або підприємств виробляти необхідну кількість конкурентоспроможної продукції на експорт. Ще один економічний словник під редакцією В.І. Кушлін та В.П. Чичканова експортний потенціал характеризує як здатність національного господарства реалізувати на зовнішньому ринку певну частку національного багатства без нанесення шкоди національній економіці, при збереженні пріоритету національних інтересів в міжнародних економічних відносинах та забезпечення національної економічної безпеки в цілому. [35]

Про виробництво конкурентоспроможної продукції країною при раціональному використанні усіх видів ресурсів з метою реалізації переваг міжнародного поділу праці при визначенні експортного потенціалу говорить Б.Н. Крижановський у своїй монографії «Потенціал машинобудування». У даному визначенні не сказано, які саме ресурси, власні чи запозичені, чи ті та інші.Т. Голікова розглядає експортний потенціал як основу визначення конкурентних переваг країни та її стратегічних зон господарювання, до яких належать, насамперед, економічна база країни. Тобто експортний потенціал є певним показником (критерієм) оцінки, що визначає місце країни у внутрішньому і міжнародному поділі праці та спеціалізації економічної діяльності. Це визначення є дещо загальним, не конкретним, таким що недостатньо розкриває сенс поняття експортний потенціал. Ототожнення поняття експортного потенціалу і експорту спостерігається в роботі О.М. Кисельової, яка визначає його як складову системи зовнішньоеконо-мічних зв'язків, що реалізуються через експорт товарів (послуг) . Т.В. Пепа визначає експортний потенціал як частину виробничого потенціалу країни, результати розвитку якої реалізуються в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Тобто це здатність економіки відтворювати свої конкурентні переваги на світогосподарській арені. В.М. Бегма та О.І. Кондратюк в свою чергу визначають експортний потенціал як частину загального економічного потенціалу, який являється більш широким поняттям.[40]

Ресурсний підхід прослідковується у працях В.М. Байрака та Л.С. Кобиляцького, які експортний потенціал визначають як сукупний обсяг накопичених ресурсів країни (галузі), що можуть бути задіяні для досягнення максимально можливих обсягів задоволення попиту на зовнішніх ринках у перспективі при оптимальному використанні. У цьому визначенні йдеться мова лише про перспективний рівень потенціалу. О. Кикуш розглядає експортний потенціал як ринкову категорію, яка визначає обсяги продукції, що виробляється, відповідної якості та номенклатури, здатна забезпечувати максимальний обсяг продажу на зовнішньому ринку і при певних зовнішніх та внутрішніх обмеженнях збільшувати власний прибуток. Напевно це визначення є трохи неузгодженим. Схоже визначення дає В. Плескач, говорячи також про зовнішні та внутрішні обмеження та максимізацію прибутку, але визначаючи експортний потенціал як обсяг благ, які національна економіка може виробляти і реалізувати за межами країни. Д. Стеченко вважає, що експортний потенціал є обсягом благ, які національна економіка може виробляти та реалізувати за своїми межами, а також її здатністю відтворювати свої конкурентні переваги на світогосподарській арені.[33]

Поняття потенціал характеризується досягнутим та перспективним рівнями, в цьому ж визначенні скоріше мова йдеться лише про досягнутий рівень. На думку В. Рогачова, експортний потенціал є здатністю національної економіки, її секторів, галузей і підприємств виробляти конкурентоспроможні на світовому ринку товари та послуги на основі використання наявних порівняльних переваг, що ґрунтуються на досягненнях НТП. Суперечністю визначення є те, що не всі порівняльні переваги ґрунтуються на досягненнях НТП, наприклад дешева робоча сила.[45]

В сучасних умовах глобалізаційного розвитку в розвитку економік країн відбуваються чергування зростання та спадів (криз), але це не означає, що в час цього дисбалансу відсутній експортний потенціал. На мікрорівні експортний потенціал розглядає П.П. Стичишин. Він визначає його як реальну здатність підприємства, організації, корпоративної структури (системи) до контролю максимально можливої для нього частки ринку. Ця здатність визначається ресурсами системи, особливостями їх використання у спрямованому на формування властивостей продукту та можливих стратегій, які забезпечують йому необхідну конкурентоздатність.

У визначенні говориться про контроль частки ринку, але чи означає контроль ще й присутність на цьому ринку. Російські автори М. Сейфуллаєва та В. Капіцин розглядаючи експортний потенціал регіону в основу ставлять його ресурсно-сировинну базу та стан економіки, які забезпечують цьому регіону науково-технологічний, промисловий, соціальний і культурний розвиток, що дозволяє досягти стійких темпів зростання експортного виробництва і високого рівня життя населення з врахуванням наявних та прогнозованих ринкових умов. Ще один російський науковець В. Михайловський розглядає експортний потенціал території, як головний потенціальний ресурс підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності в регіоні. Він говорить про те, що експортний потенціал території слід описувати системою кількісних та якісних показників, які характеризують регіон з позиції його закріплення на світових товарних ринках та отримання максимальної валютної виручки у довгостроковій перспективі. В цілому зовнішньоекономічний потенціал визначається конкурентоспроможністю вироблених у регіоні товарів та послуг на світовому ринку та можливостями використання технологічних, трудових, інтегральних, природних та інших ресурсів території у структурі світових коопераційних зв'язків. Ступінь реалізації зовнішньоекономічного потенціалу регіону характеризується станом його експортного комплексу. Автор підміняє одне поняття іншим, експортний потенціал зовнішньоекономічним.[45]

Інші російські автори розглядають експортний потенціал країни, регіону як їх потенційну можливість експортувати наявні у неї (нього) чи виробляти нею (ним) ресурси, продукти. Дане визначення є незрозумілим, адже експортний потенціал передбачає і виробництво і експорт, а не те чи інше. Також виробництво все ж таки передує експорту, а не навпаки. Такі автори, як Л. Абалкін, А. Азріліян, М.Сейфулаєва у своїх визначеннях орієнтуються лише на виробництво, не зазначаючи наявності можливості реалізації виробленого товару, для використання експортного потенціалу.[51]

Дослідження методологічних підходів до оцінки експортного потенціалу дозволяє стверджувати, що загальноприйнята методика його визначення відсутня. Як правило, дослідження експортного потенціалу закінчується прогнозними розробками експорту за товарною і галузевою структурами, яким передує аналіз його ретроспективної динаміки, товарної і географічної структури.

Це пов'язано, на нашу думку, з неможливістю кількісної оцінки експортного потенціалу через деяку суб'єктивність цього поняття, відсутністю прямої залежності між потенціалом і ринковою позицією фірми, а тим більше -- країни. Крім того, економічний, виробничий, промисловий чи експортний потенціал не має відповідного аналога в західній літературі. При вивченні цієї категорії американські та західноєвропейські дослідники використовують такі терміни, як потенційні можливості фірми, можливості експортування тощо.Окремі методичні підходи, які відзеркалені у наукових працях, стосуються теоретичних аспектів оцінки потенціалу діяльності бізнес-суб'єктів на зарубіжному ринку. Ці підходи ґрунтуються на твердженні, що внутрішню структуру потенціалу визначає склад і співвідношення різних структурних потенціалів. До складових експортного потенціалу (ЕхП) належать такі:

1) потенціал внутрішніх ресурсів;

2) потенціал цільового зарубіжного ринку;

3) умови виходу на ринок.

Потенціал внутрішніх ресурсів (ПВР) визначається як функція від техніко-технологічної бази (ТБ), кваліфікації кадрів (К), методів управління (М), фінансів (Ф), тобто ПВР -- f(ТБ, К, М, Ф). Крім внутрішніх ресурсів, оцінка експортного потенціалу доповнюється потенціалом цільового зарубіжного ринку, який повинен дорівнювати потенціалу внутрішніх ресурсів, інакше діяльність на цьому ринку буде недоцільною, тобто:

ЕхП > ПВР = ПЗР,

де ПЗР -- потенціал цільового зарубіжного ринку.

Умови виходу на ринок (УВР) охоплюють національні умови (НУ) (торговельна політика країни, система підтримки експортного виробництва) та зовнішні (ЗУ) (торговельний режим країни експортування):

УВР = НУ + ЗУ.

Ознакою наявності експортного потенціалу бізнес-суб'єкта є відповідність потенціалу внутрішніх ресурсів вимогам зарубіжного ринку та сприятливість умов виходу на цільовий зарубіжний ринок, такого:

ЕхП = f (ПВР, ПЗР, УВР) за умов, що: ПВР = ПЗР і УВР ? max,

де ПВР -- потенціал внутрішніх ресурсів;

ПЗР -- потенціал зарубіжного ринку.

Застереження при використанні цієї моделі стосується такого:

ь досліджувати потенціал внутрішніх ресурсів слід тільки відносно певного ринку та умов виходу на нього;

ь визначати потенціал тільки за одним товаром чи номенклатурною групою;

ь забезпечувати порівнювальність складових потенціалу умов за часом їх оцінки;

ь досягати багатоваріантності зіставлень внутрішнього потенціалу суб'єкта господарювання та ринкових потенціалів.

Враховуючи наведене, слід зазначити, що цю методологію не можна застосовувати до більш агрегованих рівнів, зокрема до рівнів галузі чи країни в цілому. Що стосується визначення експортного потенціалу окремих галузей, то вважається можливим отримати його кількісну оцінку у тих видах діяльності, які базуються на кількісно обмежених ресурсах. Виходячи з цільових настанов прогнозу показники ІПР,ІЕ, Iаt та IKt задаються як нормативи. Усі інші показники визначаються за звітними даними або розраховуються. На нашу думку, аналогічний підхід можна використовувати для оцінки експортного потенціалу добувної промисловості, де основними чинниками його формування можуть бути запаси відповідних корисних копалин у базовому періоді та ефективність використання у перспективі. Одним з методологічних підходів до оцінки експортного потенціалу і-ї країни може бути співвідношення експортної квоти Ех/ВВП та чисельності населення (ЧН):

ЕхП і = Ех і /ВВП і /ЧН і.

Дослідження ролі експорту в економічному розвитку країни показує, що традиційно експортний потенціал характеризується комплексом показників, на основі аналізу яких обґрунтовується його оцінка. Це такі як:

ь відношення експорту товарів до ВВП і його динаміка за ряд років;

ь відношення експорту основних товарів (товарних груп) до ВВП;

ь відношення експорту товарів певної галузі (виду економічної діяльності) до обсягу виробництва цієї галузі (виду економічної діяльності);

ь відношення частки експорту певного виду продукції до частки світового експорту цієї продукції, що дозволяє визначити рівень спеціалізації країни;

ь вартість експорту на душу населення країни.

Цей перелік доцільно доповнити такими показниками:

Коефіцієнт участі країни у міжнародному поділі праці, який визначається за відношенням частки країни у світовому експорті до частки країни у світовому ВВП. Розрахунок коефіцієнта здійснюється за формулою:

,де ВВП і - валовий внутрішній продукт і-ї країни;

Ех і -- експорт і-ї країни;

Ех с -- світовий експорт;

ВВП с -- світовий валовий внутрішній продукт.

Якщо КМРП і > 1, тобто Ех і /Ех с > ВВП і /ВВП с , то це відчить про активну участь країни у МЛП. Однак значне перевищення Ех і /Ех с над ВВП і /ВВП с може також характеризувати слабкість економіки, гіпертрофований розвиток експортного сировинного сектора. Коефіцієнт ефективності експорту і-ї країни, який розраховується за формулою:

де ЕЕх і -- ефективність експорту і-ї країни;

Ех і /ЧН і -- експорт і-ї країни на душу населення;

Ех і /ВВП с -- частка експорту і-ї країни у світовому ВВП;

Ех с /ЧН с -- світовий експорт на душу населення;

Ех і /ВВП і -- частка експорту і-ї країни в її ВВП (ВВП України в дол).

Показник ефективності експорту і-ї країни показує відносну величину виручки на душу населення від кожного експортованого відсотка ВВП порівняно із середньосвітовою величиною, прийнятою за 100%. Результати дослідження виявили, що коефіцієнт ефективності експорту розвинених країн знаходиться в межах 450--550 відсоткових пунктів, тобто їх експорт в 4,5--5,5 раза ефективніший, ніж середньосвітовий. Показник виявленої відносної переваги (або компаративної переваги):

КП іj = ln [(Ex ij /Im ij ) / (Ex i /Im i )],

де КП іj -- показник компаративної переваги і-ї країни за j-м товаром;

Ex i , Im i -- експорт та імпорт і-ї країни;

Ex ij , Im ij -- експорт та імпорт j-того товару і-ї країни;

Якщо КП іj >0, то для j-го товару це означає, що і-а країна має компаративну перевагу в експорті до інших країн. При КП іj <0 закордонні партнери мають компаративну перевагу в експорті j-го товару . Здійснений з використанням наведених показників аналіз товарного експорту України дозволяє охаракте-ризувати її реалізований експортний потенціал. При цьому слід зазначити, що, на нашу думку, більш реалістичну оцінку експортного потенціалу України можна одержати лише при порівнянні його основних показників з іншими країнами, передусім з показниками країн -- основних торговельних партнерів.[35]

До складових експортного потенціалу (ЕхП) належать такі: потенціал внутрішніх ресурсів; потенціал цільового зарубіжного ринку; умови виходу на ринок [28].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Складові експортного потенціалу [17].

Роблячи висновок по даному питанню, можна сказати що багато вчених займалося визначенням терміну експортний потенціал, та виробляли певні підходи до його визначення. Але можна виділити таке визначення. Експорт - це вивіз за межі країни товарів для реалізації їх на зовнішньому ринку або кількість та вартість вивезених за кордон товарів. Самуельсон та Нордхауз визначають експорт як товари та послуги, які виробляються всередині країни та продаються за кордон. Потенціал (від лат. potentia сила, можливість, напруга) - в широкому розумінні означає засоби, запаси, джерела, які є в наявності та які можуть бути використані для досягнення певної мети, здійснення плану, рішення якоїнебудь задачі. Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «potential» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці можуть стати реальністю. Також інує певна методологія до розрахунку експортного потенціалу.

1.2 Проблеми управління експортним потенціалом підприємств

В умовах глобалізації та активізації участі Україні в міжнародному розподілі праці розвиток експортного потенціалу вітчизняних підприємств є надзвичайно важливим, адже її успішний розвиток дозволяє розширювати ринки збуту, отримувати валютну виручку, підвищувати конкурентоспроможність та забезпечувати зростання ринкової вартості підприємства. Прийняття рішення про вихід на зовнішній ринок не є можливим без проведення адекватної оцінки експортних можливостей підприємства, в зв'язку з чим постає питання дослідження його експортного потенціалу. Вагомою складовою управління ЗЕД є управління експортним потенціалом з метою розробки та реалізації економічно обґрунтованих механізмів його поліпшення й в цілому підвищення ефективності діяльності господарюючого суб'єкта. Особливої актуальності управління експортним потенціалом підприємства набуває в умовах розширення ЗЕД, які передбачають збільшення присутності підприємства на існуючих зарубіжних ринках, пожвавлення попиту на продукцію підприємства, вихід підприємства на нові зарубіжні ринки.[38]

Проблема розширення експортних можливостей та розвитку експортного потенціалу промислових підприємства є складною і різновекторною. Її вирішення вимагає системного підходу до вдосконалення управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства і здійснення комплексу організаційно-економічних, управлінських і техніко-технологічних заходів, що сприятимуть посиленню конкурентних переваг підприємства на внутрішньому і зовнішньому ринках. Головним аспектом зазначеної проблеми є визначення джерел оновлення експортного потенціалу, пошук важелів для стимулювання його розвитку, адже саме від рівня експортного потенціалу в більшій мірі залежить якість присутності вітчизняного підприємства на зовнішньому ринку.

Значний вплив на експортний потенціал справляє комплекс внутрішніх і зовнішніх чинників. Серед внутрішніх, які мають гострий проблемний характер, можна виділити наступні:

- недосконалість норм українського законодавства у сфері управління здійсненням і розвитком експортної діяльності, порівняно з нормами, що прийняті у міжнародній практиці;

- низька конкурентоспроможність вітчизняної промислової продукції;

- важкий фінансовий стан більшості підприємств обробної промисловості і конверсійних виробництв , що робить практично неможливим інвестування у перспективні, орієнтовані на експорт проекти за рахунок внутрішніх ресурсів;

- штучне стримування курсу гривні в рамках “валютного коридору” звужує можливості використання курсового фактору з метою просування експорту;

- недостатній розвиток вітчизняних систем сертифікації і контролю якості експортної продукції на фоні значного посилення вимог до споживчих і екологічних характеристик, а також до безпеки продукції, яка реалізується на ринках промислово розвинених країн;

- випереджаюче зростання цін на продукцію та послуги природних монополій у порівнянні зі збільшенням цін на вироби обробної промисловості та продукцію агропромислового комплексу;

- недостатність спеціальних знань і досвіду роботи у сфері експорту у більшості українських підприємців, а також недостатня координованість їх діяльності на зовнішніх ринках. [40]

Вищезазначені внутрішні чинники значно стримують розвиток експортоорієнтованих галузей, але також вагомим є негативний вплив зовнішніх чинників, серед яких можна виділити посилення міжнародної конкуренції протягом останнього десятиліття; стрімке підвищення вимог споживачів до якості продукції, зумовлене впровадженням у виробництво інноваційних технологій; використання країнами більш витончених форм протекціонізму, а також політичної підтримки розвиненими країнами своїх експортерів; збереження елементів дискримінації українських експортерів за кордоном; низький світовий рейтинг надійності України для кредитів та інвестицій , що ускладнює використання іноземних фінансових ресурсів для розвитку експортного потенціалу країни; низька ефективність політики України в напрямі міжнародної економічної інтеграції.

Враховуючи внутрішні і зовнішні чинники, які визначають сучасний стан і перспективи розвитку експорту, а також те, що питання державної підтримки експортоорієнтованих виробників залишається невирішеним на багатьох рівнях, назріла необхідність невідкладних кроків щодо формування цільової системи заходів державного стимулювання та вдосконалення експорту, тим паче що на сьогодні в Україні не існує окремої офіційно затвердженої стратегічної програми сприяння експорту. Так, у 2010 р. на громадське обговорення було винесено проект “Національної стратегії розвитку експорту України”, підготовлений Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, але, на жаль, ця стратегія так і не була затверджена.[33]

Роблячи висновок по даному питанню, можна сказати що в час коли активно розвивається ринок торгівлі, та активно розвивається та загострюється конкуренція важко управляти експортним потенціалом підприємства. Тому необхідно приймати певні заходи, аби успішно управляти експортним потенціалом. Такими заходами може бути пристосування до зовнішніх та внутрішніх чинників.



РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПП «УМАНСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Виробничо-ресурсний потенціал і аналіз основних показників господарської діяльності

ПП«Уманська швейна фабрика» функціонує за рахунок імпортної сировини, а її продукція призначається для вивезення за межі країни.

Уся історія розвитку ПП«Уманська швейна фабрика» за роки незалежності - це постійна робота з впровадження прогресивних технологій, підвищення технічного рівня та збереження ринків збуту своєї продукції.

У жовтні 1991 року колектив фабрики, використовуючи усі прогресивні напрацювання з організації та структури управління, взяв в оренду з правом викупу майно Уманської швейної фабрики.

У 1992 році Уманським виконкомом зареєстрована організація орендарів швейної фабрика.

Приватизація майна трудовим колективом відбулася у 1993 році. На базі орендного підприємства було створено АТЗТ «Уманська швена фабрика»

Підприємство, яке має більш як піввікову історію, пройшло шлях від пошиття військових замовлень до сучасник модних виробів.

Низька купівельана спроможність населення України зумовила зниження попиту на відчизняну продукцію, ціни на яку збільшувалися у зв'язку із зростанням цін на сировину, фурнітуру та енергоносії. Це спонукало колектив фабрики шукати шляхи збиреження обсягів виробництва. Тому, починаючи з 1993року, підприємство постійно співпрацює з іноземними фірмами по випуску швейних виробів з давальницької сировини. Завдяки цьому вдалося зберегти робочі місця, забезпечити постійною роботою 762 працюючих у той час на фабриці.

Зусилля колективу не були марними. Підприємство продовжувало працювати без значних простоїв виробництва, незважаючи на фінансову скруту , неможливість придбати необхідних матеріалів та устаткування.

1995 - 1996рр. стають переломними - придбано устаткування, проводиться реконструкція розкрійного та експерементального цехів. 1995 рік - придбано для розкрійного цеху і впроваджено у виробництво автомат фіксування «Маєр». Це безумовно працюючий, високопродуктивний пристрій.

1998 рік - придбано настилочний комплекс для автоматичного настилання тканини. Цього ж року придбані машини фірм «Дюркопп» та «Джукі».

1999 рік - придбано комплекс для настилання тканини, а також швейні машини фірми «Бразер».

2000 рік - закуплено столи для прасування швейних виробів фірми «НАОМОТО».

2001 рік - придбано швейні машини фірми «Бразер», прасувальні столи фірми «НАОМОТО».

Спеціалізація та технічне оснащення сприяли високій продуктивності праці, ефективному використанню виробничих потужностей, випуску швейних виробів високого рівня якості, що забезпечили конкурентоспроможність виробів, як на внутрішньому, так і на ринку таких високорозвинутих країн як Канада, США, Німеччиа, Угорщина, Голандія, Англія, Франція.

Спеціалісти фабрики постійно займалися розробкою нових моделей, освоювали нові види - це пальто, накидки, костюми жіночі, брюки, сарафани, комбінізони, пончо, куртки дитячі, постільна білизна.

Так, у 2003 році фабрика виробляла продукцію за 343 моделями. Для інофірм - 283 моделі, на внутрішній ринок - 60 моделей.

З 1993 року фабрика працювала в умовах повного робочого часу, середня облікова чисельність працівників за 2002 рік склала 743 чоловік.

У 2003 році почався спад чисельності працівників і фабрика була змушена перейти на однозмінний графік роботи.

Фабрика працювала на давальницькій сировині з американськими, угорськими, англійськими, канадськими, французькими, німецькими фірмами.

У важкий час сьогодення фабрика не тільки зберегла колектив, а й здобула певний міжнародний авторитет. Працюючи на давальницькій сировині з іофірмами фабрики отримала нагороди - за якість, престиж, традиції та імідж, внесена в «Золоту Книгу» провідних компаній в м. Мадрид. В м. Нью-Йорк, США присвоєно приз «Америка за якість і престиж». Міжнародний дослідицький комітет м. Женева, Швейцарія присудив золоту нагороду за якість і комерційний престиж «Нове тисячоліття - Вашій компанії».

На даний час ПП «Уманська швейна фабрика» працює на давальницькій сровині. Та випускає такі види одягу: жакети, пальта чоловіче та жіноче. В ризультаті цього зменшилась кількість працівників, яка на даний час складає 93 чоловіки. Фарика співрацює з австрійськими, угорськими, панамськими фірмами.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 Організаційна структура ПП «Уманська швейна фабрика»



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2 Організаційна структура управління ПП «Уманська швейна фабрика»

Важливе значення в будь якому підприємстві, організаці має організаційна структура. Оскільки дає можливість побачити як підовані на підприємстві певні відділи та кому вони підчиняються. Організаційна структура підприємства залежить від розмірів самого підприємства. По Рис. 2.1 можна побачити організаційну структуру ПП «Уманьська швейна фабрика», яка має невеликий розмір, оскільки підприємство має невеликі розміри. Також велике значення має організаційна структура управління підприємства, яка дає можливість правильно організувати роботу підприємств та зрозуміти хто має право впливати на тих чи інших працівників. По Рис. 2.2 можна побачити організаційну структуру управління підприємства. По якій видно що дана структура лінійно - функціональна яка є найбільш ефективною. Хоча підприємство займається зовнішньоекономічною діяльністью, воно немає відділу ЗЕД, функції якого виконує окрема особа якою є декларант, який (як видно по схемі 2.2) підчиняється головному бугалтеру. Дана організаційна структура управління є найбільш доброю, оскільки в працівників є певний керівник якому він підчиняється, та який надає йому певні завдання. При такій структурі, підприємстві невистачає відділу ЗЕД, оскільки при його наявності дасть можливість підприємству розвивати звязки в сфері ЗЕД, для збуту продукції, закордоном.

ПП «Уманська швейна фабрика» виробляє швейні вироби, тобто одяг. До асортименту виробництва підприємства належить: жакети, пальто чоловіче та жіноче. По таблиці 2.1 можна побачити товарну структуру підприємства. По якій видно що стабільності у виробництві певного товару немає, оскільки кожного року перевага у виробництві товару змінюється. Також по таблиці 2.1 можна сказати що обсяг виробництва продукції падає. Найвищий рівень його був у 2011р.(складає, тоді 2457283 грн.) як в 2012р. падає(складає 1775054 грн.), що є негативно. Якщо говорити про переваги у виробництві товару, то можна сказати що в два останні роки перевага у виробництві надавалася жакету жіночому, хоча в 2011р. перевага надавалася пальту жіночому.

Таблиця 2.1 - Товарна структура підприємства

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Абсолютне відхилення, (+,-)
	шт.	Грн	%	шт.	Грн	%	шт.	Грн	%
Жакет жіночий	7859	479783,9	30,51	20748	1155168	47,01	19530	906049,3	51,04	426265,40
Пальто жіноче	12843	804003	51,13	3605	251863,7	10,25	14192	668555,3	37,66	-135447,70
Пальто чоловіче	4076	288832,3	18,37	17252	1050252	42,74	3768	200449,3	11,29	-88383,00
Всього	24778	1572619	100	41605	2457283	100	37490	1775054	100

Для того щоб знйти спціалізацію підприємства, необхідно її визначити за формулою Кс = 100/(? Ут (2і - 1))

Кс = 100/((51,04*(2*1-1))+(37,66*(2*2-1))+(11,29*(2*3-1)))=0,45

Цей коефіцієнт свідчить про те що рівень спеціалізації підприємства високий. Який дає можливість сказати що підприємство спеціалізується на всіх видах продукції. Що є дуже добре.

Таблиця 2.2 - Аналіз наявності виробничих ресурсів та ефективності їх використання ПП «Уманська швейна фабрика»

Показник	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відносне відхилення
Основні фонди, грн.	27,9	40,3	39,7	11,07
Оборотні фонди, грн.	10	11,6	240,9	24,09
Фондоозброєність, грн.	0,7540541	0,42421053	0,426882	0,0032
Фондоємкість, грн.	0,0177411	0,01640023	0,022366	0
Фондовіддача, грн.	56,366281	60,9747715	44,71169	25,20
норма прибутку, %	63,468368	59,062211	47,3474

Таблиця 2.2 дає змогу провести аналіз наявності виробничих ресурсів та подивитися чи ефективно вони використовуються. Аналі є дуже важливим, оскільки дає змогу подивитися чи достатньо підприємству рисурсів та чи ефективно їх підприємство використовує. По таблиці можна побачити що основні фонди ідуть на спад, піком яких був 2011р.( складає 40,3). Оборотні фонди підприємства з кожним роком зростають що є позитивно, оскільки вони приймають участь у виробництві, та дають змогу підприємству збільшити обсяг випуску пролукції. Фондоозброєність підприємства падає з кожним роком, що є негативно. Фондоємкість також падає. Фондовіддача є нестабільною, оскільки до 2011р. зростала (склала в 2011році 60,97) потім пішла на спад (2012 рік 44,71) . Це показує те що підприємство неефективно використовує засоби праці, що є недобре. Норма прибутку підприємства падає. Значення норми прибутку полягає в тому, що вона показує вигідність капіталу, який застосовується, тобто, скільки прибутку приносить кожна гривня, вкладена в підприємницьку діяльність. Вона є мірилом вигідності вкладення капіталу. Тому дане значення має негативне значення.

Таблиця 2.3 - Аналіз витрат на виробництво продукції

Показник	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відносне відхилення
Матеріаломісткість	0,0063	0,0047	0,13	0,00819
Матеріаловіддача	157,26	211,83	7,36	11,57

Якщо одцінювати витрати підприємства, то по таблиці 2.3, можна побачити витрати на виробництво. По якій видно що матеріаломісткість підприємства спочатку падає, але потім зростає та має певні перспективи. Матеріаловіддача підприємства нестабільна, оскільки спочатку зростає, а потім падає. Піком якої є 2011р. (складає 211,83)

Велике значення має ціна релізації продукції, що дає змогу подивити чи вони доступні чи ні, та чи зростають вони чи падають.

Таблиця 2.4 - Ціни одиниці продукції

Показник	2010 р.	2012 р.	2013 р.	Абсолютне відхилення, (+,-)
Жакет жіночий	61,05	55,68	46,39	-14,66
Пальто жіноче	62,60	69,87	47,11	-15,49
Пальто чоловіче	70,86	60,88	53,20	-17,66

По таблиці 2.4 можна побачити що ціна на жакет жіночий падає, тоді як ціна на пальто жіноче спочатку зросла, але потім впала. Ціна на пальто чоловіче падає. Загалом можна сказати що ціни на товар падають, що є негативною ситуацією. Оскільки це приносить нижчий прибуток, в той час коли ціни одяг, продукти харчування, а головне на рисурси зростають.

Важливим фактором при виробництві будь якої продукції є наявність та забезпеченість підприємства працівниками, персоналом. Оскільки підприємство яке має достатню кількість працівників, спроможне випускати більше продукції, ефективніше. Звичайно якщо всі працівники виконують всі свої обов'язки ефективно. По таблиці 2.5, можна побачити що кількість працівників спочатку зростає, а потім падає, піком якої 2011р.(складає 95 чоловік) . Кількість керівників та спеціалістів перебуває на одному рівні, а от кількість робітників дещо впала в 2012р., порівняно з 2011р., на 2 працівника. Прцівники які працюють на підприємстві є постійними, оскільки підприємство виробляє не сезонну продукцію, через це всі робітники підприємства постійні. Якщо подтвитися на попередні таблиці, то причиною зменшення кількості працівників можна назвати те, що виробництво дещо падає, причиною чого і є незначного зменшення кількості працівників.

Таблиця 2.5 - Чисельність персоналу на ПП «Уманська швейна фабрика»

Показник	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Абсолютне відхилення, (+,-)
Середньорічна чисельність працівників	37	95	93	56
Керівники	7	7	7	0
Спеціалісти	4	4	4	0
Робітники	26	84	82	56

ПП «Уманська швейна фабрика» здійснює реалізацію своєї продукції закордоном, а саме в Австрію, Угорщину. Тому внутрішню реалізацію не здійснює. Канал реалізації підприємства є фірма посередник, яка здійснює реалізацію продукції споживачам. По таблиці 2.1 можна побачити асортимент та обсяг збуту продукції. По якій видно що обсяг продажу падає, що э негативним фактором, оскільки падає прибуток підприємства. Ціни на продукцію можна побачити по таблиці 2.4, по якій видно що ціна на продукцію падає, що зменшує прибуток підприємства та ефективність.

Таблиця 2.6 - Показникии ефективності виробництва

Показник	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Абсолютне відхилення, (+,-)
Виручка від реалізації продукції	1572619,2	2457283,29	1775054	202434,8
Валовий дохід	1915700	2904000	1989400	73700
Чистий прибуток	227100	21000	-401100	-628200
Рівень сукупної рентабельност	106600	913700	-17600	-124200
Затрати праці на вироблену продукцію	26	84	83	57
Фонд оплати праці	725800	1875540,54	1836308	1110508
Затрати на виробництво	39300	1068100	436500	397200

Важливе значення для одцінки підприємства займають показники ефективності виробництва, оскільки дозволяє одцінити чи підприємство ефективно працює. Під економічною ефективністю виробництва розуміється ступінь використання виробничого потенціалу, що виявляється співвідношенням результатів і витрат суспільного виробництва. Чим вище результат при тих самих витратах, тим швидше він зростає в розрахунку на одиницю витрат суспільно необхідної праці, та чим менше витрат на одиницю корисного ефекту, тим вище ефективність виробництва. Узагальнюючим критерієм економічної ефективності суспільного виробництва виступає рівень продуктивності суспільної праці. Дану ефективність можна побачити по таблиці 2.6. По якій видно що виручка від реалізації спочатку зростає, (піком якого є 2011 рік 2457283,29 грн.), але потім падає. Валовий дохід також, спочатку зростає, але потім зменшується. Чистий прибуток підприємства є негативний, оскільки рік, у рік зменшується, а 2012рік є збитковим та негативним(склав -401100 грн.). Рівень рентабельності підприємства має тенденцію до зменшення, що є негативною обставиною, оскільки підприємство втрачає рентабельність. Затрати праці підприємства спочатку збільшується але потім падає на 1 чоловіка. Фонд оплати праці збільшується (2011 рік склав1875540,54 грн.) , але потім падає (2012 рік склав 1836308 грн.), оскільки чисельність працівників падає. Затрати також спочатку зростають, але потім падає, оскільки падає виробництво підприємства. Загалом якщо характиризувати ефективність діяльності підприємства, то можна сказати що діяльність підприємства неефективна та йде на спад, а чистий прибуток має негативне значення , та підприємство має його збиток.

Отже, роблячи висновок по даному питанню, можна сказати що організаційна структура управління відповідає розміру підприємства. Діяльність підприємства в 2012 рік іде на спад, та мала фондовіддача, а чистий прибуток знаходиться в мінусі, тобто отримує збиток.

2.2 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Види ЗЕД підприємства:

ь зовнішньоторговельна діяльність

ь виробнича кооперація

ь інвестиційне співробітництво

ь валютні і фінансово-кредитні операції

ь спільне підприємництво [41]

ПП «Уманська швейна фабрика» здійснюючи свою діяльність в сфері торгівлі швейними виробами, відповідно до виду зовнішньоекономічної діяльності підприємства здйснює зовнішньоторгівельну діяльність. Точніше підприємство здійснює експорт та імпорт своєї продукції. У міжнародній торговій практиці використовують два основних методи проведення зовнішньторговельних операцій: прямий і непрямий.

Прямий метод, як правило, застосовується:

- у разі продажу великогабаритної і дорогої продукції промислового призначення. У деяких фірм на частку прямих продажів припадає близько 70% усієї експортної продукції промислового призначення. Це пов'язано з підвищенням технічного рівня і складністю товарів, які випускаються на ринок; зростанням частки унікального устаткування, устаткування комплектних підприємств, новітніх суден, літаків. Для враху-вання вимог покупця необхідно встановити прямі контакти між експортером та імпортером, починаючи зі стадії проекту-вання продукції і закінчуючи введенням її в експлуатацію;

- у випадку здійснення експортно-імпортних операцій сировини, напівфабрикатів, комплек-туючих частин і деталей тощо;

- у разі поставок товарів через закордонні підрозділи ТНК, що володіють роздрібною мережею.

- у разі здійснення експорту-імпорту промислової сировини на основі довгострокових контрактів;

- у випадках закупівель сільськогосподарської сировини у фер-мерів країн, що розвиваються;

- у разі здійснення зовнішньоторговельної діяльності державних підприємств і установ країн, що розвиваються, шляхом органі-зації й проведення торгів.

До непрямих методів входить:

- торгівля через посередників (торговельні компанії та інші посередницькі фірми);

- торгівля через організовані товарні ринки, тобто через міжнародні товарні біржі, тендери (торги), аукціони та виставки(ярмарки).

Якщо аналізувати дані методи, то прямий метод має певні переваги:

- дає експортерам можливість установлювати тісні контакти з іноземними споживачами, здійсню-вати жорсткий контроль над торговими операціями;

- одержувати вищий прибуток за рахунок зменшення витрат на суму комісійної винагороди посередникові;

- краще вивчати стан і тенденції розвитку ринку;

- швидше пристосовувати свої виробничі програми до попиту і вимог зовнішнього ринку; знижувати ризик і залежність результатів комерційної діяльності від несумлінності посередницької організації.

Але даний метод має певні недоліки, такі як ризики зумовлені економічними, політичними та соціальними відмінностями. Непрямі медоди мають певні переваги, оскільки даний метод передбачає зменшення часу на збут товару. Підприємство «Уманська швейна фабрика» використовує прямі методи, що сприяє розвитку зовнішньоторгівельних відносин.

Підприємство ПП «Уманська швейна фабрика» немає відділу зовнішньоекономічної діяльності, а функції даного відділу виконує дикларант. Обов'язками якого є здійснює оформлення вантажних митних декларацій різних типів на перевезення вантажів в міжнародних повідомленнях.Робить перевірку правильності , повноти заповнення і комплектності перевізних і супровідних документів.Виконує нарахування належних митних платежів і зборів , керуючись постановами Уряду України , наказами Державного митного комітету України та іншими нормативними документами.Вводить у встановленому обсязі інформацію в АСУ або передає її в митний відділ .Знімає копії з документів .Веде оперативний облік виробничих показників , перевізної та супровідної документації .Видає вантажовідправників та вантажоодержувачів довідки та оперативну інформацію з питань застосування тарифів і митному оформленню перевізних і супровідних документів.Отримує збори за надані послуги.Забезпечує дотримання правил з прийому та зберіганню грошових сум .Веде оперативний облік виручки і складає звіти за встановленою формою про готівкових та безготівкових надходженнях за звітний період.Здає грошові суми у встановленому порядку.Забезпечує на робочому місці пожежну безпеку.Виконує окремі службові доручення свого безпосереднього керівника.

Зовнішньоторговельними партнерами підприємства є такі країни як Австрія, Угорщина та Панама.

Каналом реалізації продукції є поставки продукції за договором поставки закордонним підприємствам які направляють продукцію до споживачів. По таблиці 2.1 можна побачити обсяги збуту продукції, ціну та асортимент продукції. По якій видно що підприємство має малий асортимент продукції. експортний потенціал зовнішньоекономічний імпортний

По таблиці 2.1 можна побачити товарну структуру підприємства, по якій видно що основним товаром є жакет жіночий, який в останні роки зустрічається більше. Динаміку експорту продукції можна побачити по таблиці, по якій видно що найбільше продукції експортовано в 2011 році, та йде динаміка на зменшення експорту продукції. По Рис. 2.3, можна побачити що найбільший обсяг експорту у 2011 році, головним товаром є жакет жіночий, другим товаром в різні роки є різні товари, спочатку пальто жіноче, потім пальто чоловіче.

Рис. 2.3 Товарна структура підприємства*

*згруповано за даними підприємства

Велике значення для аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємства є аналіз динаміки експорту та імпорту та прослідковування товарної структури підприємства. На даний час підприємство здійснює експорт такої продукції як: жакет жіночий, пальто жіноче, пальто чоловіче. Для виробництва продукції, підприємство імпортує в країну всі потрібні матеріали для пошиття одежі. Серед такої продукції імпортує такі її види: тканина, гудзики, нитки, молнії, бірки. Динаміку експорту підприємства можна побачити по таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 Динаміка експорту ПП «Уманська швейна фабрика»

Показник	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Абсолютне відхилення, (+,-)
	шт.	грн.	шт.	грн.	шт.	грн.
Жакет жіночий	7859	479783,89	20748	1155168	19530	906049	426265,11
Пальто жіноче	12843	804003,03	3605	251864	14192	668555	-135448,03
Пальто чоловіче	4076	288832,31	17252	1050252	3768	200449	-88383,31
Всього	24778	1572619,23	41605	2457283	37490	1775054

По даній таблиці можна побачити що спочатку обсяги продажу зростають з 2010 року. Піком зростання є 2011 рік (який склав обсягом 41605 шт. на суму 2457283 грн.), у якому найбільші обсяги продажу що є дуже позитивним в розвитку підприємства для ефективної роботи, але потім у 2012 році обсяги падають(обсяг торгівлі 37490 шт, на суму 1775054 грн.). Якщо дивитися по окремих видах продукції, то окремі його види зрозстають, але в загальному обсяги продожу продукції падають. Це можна пояснити зменшенням попиту на дану продукцію, через різні дії конкурентів. Подивитися динаміку експорту можна ще побачити по Рис. 2.3, яка показує товарну структуру підприємства, оскільки вся продукція яка виробляється підприємством, іде на експорт. По якій видно що експорт продукції падає.

Динаміку ж імпорту підприємства можна побачити по таблиці 2.8. Підприємство здійснюючи імпорт, імпортує сировину для виробництва продукції. Динаміку імпорту можна прослідкувати в вартісному виражені, оскільки міри виміру різняться. По даній таблиці можна побачити що спосатку обсяги імпорту з 2010 року зростають, піком росту якого є 2011 рік (і складає 4920290 грн.), але потім почав падати (до 4317622 грн.). Що є негативно, оскільки продукція імпору є сировина для випуску продукції. Через це причиною може бути зменшення експорту. Краще побачити динаміку імпорту можна по Рис. 2.4, по якій видно що кожний вид імпортованого товару спочатку зростає, але потім падає.

Таблиця 2.8 - Динаміка імпорту ПП «Уманська швейна робота»

Показник	2010 р.

Подобные документы

• Управління інвестиційним потенціалом підприємства

  Дослідження та розробка інструментарію удосконалення процесу управління інвестиційним потенціалом сучасних промислових підприємств України. Характеристика господарської діяльності ТОВ "Зіньківська цегла". Оцінювання ефективності запропонованих заходів.
  
  курсовая работа [450,3 K], добавлен 14.12.2013
  

• Реалізація стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємства та управління нею

  Організаційні умови здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємств, стратегічні орієнтири її розвитку. Вплив чинників зовнішнього і внутрішнього середовища на формування стратегії підприємства в даній сфері, рекомендації по її виробленню.
  
  дипломная работа [159,7 K], добавлен 08.07.2016
  

• Управління стратегічним потенціалом торгівельного підприємства

  Економічна сутність та еволюція становлення потенціалу підприємства. Фактори впливу зовнішнього середовища на його формування. Розробка механізму стратегічного управління. Інструментальні засоби проведення експертної діагностики діяльності організації.
  
  магистерская работа [2,1 M], добавлен 09.05.2014
  

• Фінансовий менеджмент як складова частина загальної системи управління підприємством

  Ефективність управління трудовим потенціалом підприємства. Організаційне забезпечення фінансового менеджменту. Формування капіталу корпорації з внутрішніх і зовнішніх грошових фондів. Фактори ефективності та їх ступінь впливу на прибуток підприємства.
  
  курсовая работа [38,1 K], добавлен 25.11.2010
  

• Удосконалення організації і управління діяльністю підприємства на прикладі ФГ "Часовенко А.А."

  Визначення можливих напрямів реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників управління діяльністю підприємства і розробка заходів для впровадження з метою удосконалення організації управління виробництвом для підвищення ефективності на ФГ "Часовенко А.А.".
  
  курсовая работа [79,3 K], добавлен 04.12.2010
  

• Застосування зарубіжного досвіду управління інноваційним потенціалом в Україні

  Аналіз тенденцій розвитку світової економічної системи. Іноземний досвід державного регулювання інноваційних процесів та управління діяльністю малих і середніх підприємств, можливості його адаптації та шляхи використання в ринковій економіці України.
  
  реферат [40,5 K], добавлен 15.11.2010
  

• Управління ПАФ "Селекціонер" в умовах започаткування зовнішньоекономічної діяльності

  Суть, види та принципи зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Антисипативне управління підприємствами та державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Характеристика організаційної структури управління, системи менеджменту підприємства.
  
  дипломная работа [64,1 K], добавлен 04.10.2013
  

• Управління стратегічним потенціалом підприємства (на матеріалах ТОВ "Колір-Плюс")

  Характеристика системи показників організаційного розвитку підприємства. Аналіз політики його стратегічного розвитку. Розробка системи інформаційно-аналітичного забезпечення процесу стратегічного управління. Побудова моделі стратегічного розвитку.
  
  дипломная работа [294,3 K], добавлен 10.04.2013
  

• Адаптація систем управління промисловими підприємствами в умовах трансформаційної економіки

  Положення системного підходу в управлінні; процес адаптації промислових підприємств до умов недетермінованості ринкових відносин, зміст перетворюючих чинників управління виробничим процесом. Фактори та методи управління у системі мереженої організації.
  
  автореферат [49,0 K], добавлен 11.04.2009
  

• Професійне навчання і розвиток персоналу підприємства

  Система управління персоналом організації та основні складнощі в керуванні людьми. Місце кадрової служби в структурі управління підприємством. Комплекс безперервного навчання співробітників підприємства, проблеми і напрямки вдосконалення його розвитку.
  
  курсовая работа [265,5 K], добавлен 23.12.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам