Типове структурування галузевого документального потоку як напрямок документознавчих досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

«Типове структурування галузевого документального потоку як напрямок документознавчих досліджень»



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади вивчення документального потоку

1.1 Поняття документальний потік

1.2 Структура галузевого інформаційного потоку (первинні та вторинні документи

1.3 Методи оцінки галузевого документального інформаційного потоку

Розділ 2. Моделюва?ня галузевих документальних потоків культури і мистецтва

2.1 Характеристика галузі культури і мистецтва

2.2 Інформацій?е забезпечення галузей культури та мистецтва за допомогою документального потоку

2.3 Моніторинг документального потоку з культури і мистецтва

Ви???вки

Список викори??а?ої літератури та ?еопублікова?их документів

Додатки



Вступ

Актуальність теми: Вивчення документального інформаційного потоку є важливим для наукового дослідження будь-якої проблеми. У всьому світі дослідження ДІП є самим важливим предметом, без зна?ня якого ?еможливо визначити ситуацію з любої проблеми. Тому вивчення галузевих документальних інформаційних потоків, як провідної частини наукового потенціалу та наукових ресурсів, дає можливість визначити перспективу пріоритетних напрямів наукових досліджень. А вирішення пита?ня забезпечення науковою інформацією фахівців дає можливість пов'язати наукові дослідження з практикою, втілити інноваційні процеси та на о???ві а?алізу світового документального потоку з окремо ?зятої наукової проблеми дозволить ?е тільки підняти вітчизняні розробки на сучасний рівень, а й допоможе впровадити світові досяг?ення та передовий досвід в повсякденну роботу фахівців кожної галузі.

Ста? наукової розробленості теми: О??а?нім часом важливим напрямком бібліометричних досліджень ??ав а?аліз галузевих документних потоків, що складають репертуар вітчизняної книги. Однак репертуар книги з проблем культури та мистецтва ще ?е був об'єктом поліаспектного вивчення і тому викладач РДГУ М.С. Костенко досліджує репертуар вітчизняної книги з культури та мистецтва.

Відчувається певний дефіцит у наукових ??аттях з пита?ь висвітлення галузевого документального потоку. Загалом досліджень і публікацій із зазначеної теми ?е так й багатом. Методи оцінки галузевого документального потоку висвітлює у своїх публікаціях Л. Ладушевська.

Бабенко Ж.В. досліджує документальні потоки 90-х рр. ХХ ст.

Моніторинг «Краща книга» опубліковує Т. Нікітінська, а В. Ступак проводить «Моніторинг української преси». С. Буряк проводить а?аліз за 2007 рік українського книговида?ня.

Документальний потік юридичних наук вивчають такі науковці як О. Васюк. Документальний потік з політики досліджують Л. Кочубей, А. Кривогуз, А.Ф. Федорчук. Серед фахівців, які в о??а?ні роки безпосередньо займалися вивченням документальних потоків історичної тематики, варто назвати І. Мілясевич, Л. Кочубей, О. Михайлова та ін. Ще у 1997 р. І. Мілясевич оприлюднила результати вивчення документального потоку з історії Волині, яке проводилося з метою виявлення процесів, що відбувалися у наукових дослідженнях вказа?ої території в період 1991--1996 рр.

Серйозні спроби відслідкувати о???вні тенденції в документальних потоках з історичних наук належать Л. Кочубей. У своєму дослідженні "Потік вида?ь з історичних наук як база формува?ня реферативних журналів" вона подала розгорнуту картину надходження документального потоку з історії до Книжкової палати України за певний хро?ологічний період -- 1998--2001рр. Вивченням сучасних документальних потоків з історії займається О. Політова, вона вивчає значно ширший, ніж а?алізова?ий ра?іше, обсяг наукових фахових вида?ь, які є важливим підґрунтям для історико-дослідницької діяльності.

Мета моєї дипломної роботи полягає у висвітленні особливостей структурування галузевих документальних потоків як напрямок документознавчих досліджень (на прикладі культури і мистецтва).

Завда?ня дипломної роботи обумовлені її метою:

- висвітлити теоретичні засади документального потоку;

- розкрити поняття документальний потік;

- проа?алізувати галузеві інформаційні потреби і документальний потік як чинники створення системи забезпечення певної галузі;

- охарактеризувати методи оцінки галузевого документального інформаційного потоку;

- дослідити методику структурування галузевих документальних потоків культури і мистецтва;

- дати характеристику галузі культури і мистецтва в Україні;

- проа?алізувати як здійснюється інформацій?е забезпечення галузей культури та мистецтва за допомогою документального потоку;

- провести моніторинг документального потоку з культури і мистецтва.

Об'єкт дослідження: Галузевий документальний потік.

Предмет дослідження: Типове структурування галузевих документальних потоків як наслідок документознавчих досліджень (на прикладі культури і мистецтва).

Для реалізації по??авлених мети та завда?ь було викори??а?о такі методи наукового дослідження: а?аліз, синтез, моделюва?ня, абстрагува?ня, узагаль?ення.

Теоретична цінність полягає в систематизації інформації про галузевий документальний потік як напрямок документознавчих досліджень за розвитком певної галузі.

Практична цінність полягає в тому, що обґрунтова?а концептуальна модель створює надій?е теоретико-методологіч?е підґрунтя для практичної реалізації стратегічного завда?ня проведення дослідження з висвітлення галузевого документального потоку, зокрема з проблем культури і мистецтва.

Структура дипломної роботи зумовлена метою та задачами дослідження, логікою викладу її результатів. Робота складається з переліку скорочених слів, вступу, двох розділів, ви???вків, списку викори??а?ої літератури та додатків.

У вступі обґрунтова?о актуальність теми, сформульова?о мету і задачі, визначено об'єкт, предмет, методи і базу дослідження. Розкрито розробленість теми, теоретич?е і практич?е значення одержа?их результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади документального потоку» обґрунтова?о поняття документальний потік, висвітлено галузеві інформаційні потреби і документальний потік як чинники створення системи забезпечення певної галузі, а також наведено наукометричні методи оцінки галузевого документального інформаційного потоку.

Другий розділ «Моделюва?ня галузевих документальних потоків культури і мистецтва» присвячений характеристиці галузі культури і мистецтва, а?алізу інформаційного забезпечення культури і мистецтва за допомогою документального потоку, а також проведено моніторинг документального потоку з культури і мистецтва.

Ви???вки узагальнюють да?е дослідження.



Розділ 1. Теоретичні засади документального потоку

1.1 Поняття "документальний потік"

Поняття "документальний потік" (ДП) було введе?е у бібліографічну практику в 60-ті роки, а впродовж 70-80-х років сформульова?о його сучас?е визначення як тематично зв'яза?ої множини документів, що функціонує у суспільстві в певний короткий проміжок часу. ДП тотожно відображає в кожний момент свого існува?ня накопичені зна?ня - гіпотези, теорії, факти про ??а?, структуру та зв'язки соціальних явищ.

Тематична структура ДП - це відносна поширеність документів певної тематики у загальному потоці та смислові зв'язки між ними.

Розвиток ДП зако?омірно зумовлений процесами соціального пізна?ня світу, тому да?ий потік можна визначити як вибіркове відображення в документальній формі результатів суспільної діяльності. ДП відображає в кожний конкретний момент свого існува?ня накопичені людством зна?ня з різних галузей. Таким чином, а?аліз ДП дозволяє виявити ??а? розвитку певної галузі (сфери життя суспільства). Зокрема, у да?ому дослідженні моніторинг документального потоку з культури і мистецтва дає можливість виявити тенденції розвитку літератури з цієї галузі.

Суттєвою рисою ДП є наявність тісних ?заємозв'язків між первинними документами. Це дозволяє характеризувати його як ціліс?е функціонально значиме явище у суспільстві.

З поняттям „документальний потік" співвідноситься поняття ,документальний масив", що визначається як множина документів, нагромаджених у суспільстві протя??? тривалого проміжку часу. ДП постійно о?овлюється, змінюється за своєю тематикою, типовидовою структурою тощом. А ДМ відзначається ??абільністю внутрішньої структури.

Документальний потік формується з книг і ??атей в періодичних і ?еперіодичних вида?нях і інших документах. В залежності від характеру обробки да?их, які містяться в них документи прийнято розділяти на первинні і вторинні.

Документальний потік - це сукупність функціонуючих в суспільстві документів.

В первинних документах містяться безпосередні результати наукових досліджень і розробок, нова наукова інформація, факти, ідеї і т.п. Первинні документи - це книги, брошури, мо?ографії, збірники ??атей і художніх творів, періодичні і подовжувальні вида?ня, рекламні вида?ня.

У вторинних документах містяться результати а?алітико-синтетичної обробки одного чи декількох первинних документів або да?і про них. До вторинних документів відносяться різні види збірників і енциклопедичних вида?ь, каталогів, бібліографічні вида?ня, огляди, дайджести. Вторинні документи виконують дві о???вні функції:

Огляд - документ, створений в результаті а?алізу і синтезу інформації з первинних документів. З його допомогою можливе швидке отрима?ня інформації по буд-якій проблемі.

Дайджест - фрагменти текстів багатьох документів і різних авторів, підібра?их по одній темі.

Вони, так як і первинні, можуть бути періодичними, ?еперіодичними, подовжувальними вида?нями.

Подовжувальні вида?ня - вида?ня,які виходять через певні проміжки часу по мірі накопичення матеріалу.

Видовий склад документів різний і формується на о???ві різних ознак, головною з яких є - цільове призначення. Нижче дається класифікація документів по цій ознаці.

Офіційні документи створюються для регламентації і регулюва?ня всіх сфер життєдіяльності людини і суспільства.

Таким чином, ДП є об'єктом бібліографічної діяльності. Для забезпечення якості бібліографічної моделі потоку (достовірності, повноти, точності) і збільшення її прогностичних можливостей потрібні ?е епізодичні дослідження потоку документів, а безперерв?е й багатоаспект?е спостереження за його розвитком. У зв'язку з тим одним із завда?ь да?ого дипломного дослідження ??ав моніторинг ресурсів з культури та мистецтва для виявлення тенденцій їх формува?ня в Україні.

Напов?еність тієї чи іншої рубрики залежить ?е тільки від актуальності проблематики, а й від широти спектру пита?ь, що до ?еї ввійшли, та від кількості профільних періодичних і продовжува?их вида?ь. Видова структура ДП - це поширеність документів певних типів, видів і жа?рів у потоці. Вивчення видової структури ДП передбачає визначення частки, а також інтерпретацію ролі кожного компо?ента в потоці. ДП з культури і мистецтва складають документи двох типів: ?еперіодичні та періодичні і продовжува?і .

Аналізуючи статистику вітчизняного книговида?ня, яка здійснюється на о???ві обов'язкового примірника, що надходить в Книжкову палату, можна простежити о???вні напрями випуску ДП. Ста?ом на грудень 2007 року, за кількістю назв перше місце займає політична і соціально-еко?омічна література, яка ??а?овить 27,2 % до загальної кількості назв і 26,9 % до загального тиражу. Порівняно з 2006 роком, кількість назв збільшилась на 427 друк, од., тиражі зросли на 5,23 млн. пр., на другій сходинці -- художня література (15,6 % і 11,8 %), кількість назв збільшилась на 326 друк, од., а тиражі, навпаки, зменшились на 1,23 млн. пр. Далі вида?ня розташувались таким чином: література з освіти та культури (14,8 % і 33,4 %) -- кількість назв збільшилась на 509 друк, од., тиражі зменшились на 2,29 млн. пр., технічна література (14,3 % і 8,0 %) -- порівняно з 2006 роком, кількість назв збільшилась на 162 друк, од., тиражі зросли на 188,7 тис. пр., вида?ня для дітей та юнацтва (6,9 % і 9,1 %) -- кількість назв збільшилась на 351 друк, од., тиражі зросли на 1,37 млн. пр. Менше як за назвами, так і за тиражами видається літератури з книгознавства, преси та поліграфії; у порівнянні з 2006 роком, кількість вида?ь зменшилась на 16 друк, од., тиражі зменшились на 40,8 тис. пр., літератури універсального змісту видасться менше на 58 друк, од., тиражі зменшились на 219,2 тис. пр. [Дод.1.].

Аналіз ДП за цільовим призначенням показує, що в 2007 році домінує навчальна та методична література, у процентному відношенні до загальної кількості назв ??а?овить 33,6 % і 37,6 % до загального тиражу, але порівняно з 2006 роком, ?е зважаючи на збільшення кількості назв на 580 друк, од., тиражі зменшились на 2,28 млн. пр., літературно-художніх вида?ь надрукова?о 15.6 % до загальної кількості назв і 11,8 % до загального тиражу, порівняно з 2006 роком, кількість назв збільшилась на 326 друк, од., тиражі також зменшились на 1,23 млн. пр., наукових вида?ь надрукова?о 14,8 % до загальної кількості назв і 1,9 % до загального тиражу, порівняно з 2006 роком кількість назв збільшилась на 73 друк, од., тиражі зменшились на 520,3 тис. пр. [Дод.2.].

Динаміка українського книговидання за назвами і тиражами представлена діаграмами [Дод.3.]. З діаграми [Дод.3.]видно, що в порівнянні з минулими роками, спостерігається тенденція до збільшення назв, якщо не враховувати незначне зменшення у 1992, 1994, 1996 та у 1999 роках.

Приріст кількості назв книжок у 2007 році має бути найбільшим за всі роки ?езалежності України. Прогнозуємо збільшення книговида?ня й за тиражами, у порівнянні з ???улим роком, на 790,4 тис. пр..

1.2 Структура галузевого інформаційного потоку (первинні та вторинні документи

Створення інформаційної продукції у сфері бібліографічної та науково-інформаційної діяльності потребує лише згортання первинної інформації з вихідних документів на рівень вторинно-документальної інформації. Тому для забезпечення споживачів інформацією достатньо створювати згорнуту модель окремого документа (інформаційний реферат, анотація, бібілографічний опис, опис ключовими словами) або згорнуту інформаційну модель певного масиву документів (реферативний журнал, бібліографічний посібник). Такі інформаційні документи вимагають повноти, змістовності, об'єктивності, стислості та зрозумілості перетворення інформації.

Для інформаційних документів, які створюються як результат інформаційно-аналітичних досліджень, основна мета полягає у створенні інформаційної моделі проблеми (теми запиту споживача інформації) .

За рівнем узагальнення інформації розрізняють первинні і вторинні документи.

Первинний документ - це документ, який створює автор, він безпосередньо відображає факти, події, явища реальної дійсності або думки автора. Цей вид документа відображає результати наукової, виробничої, творчої і подібної діяльності. У ньому викладаються результати вивчення, дослідження, розробок тощо. Він призначений не для відображення інших документів, а для забезпечення суспільства первинною інформацією. Більшість документів, що функціонують у суспільстві, - первинні. Поряд з ними існують бібліографічні, реферативні, оглядові аналітичні документи, які називають вторинними або інформаційними.

Вторинний документ - це результат аналітико-синтетичної обробки одного чи кількох первинних документів з метою пристосування інформації до інформаційних потреб споживача. Вторинні (інформаційні) документи містять систематизовані відомості про первинні документи (опубліковані, неопубліковані, що не публікуються) або результат аналізу і синтезу даних, що є в першоджерелах. Первинні документи часто називають вихідними, які служать для створення документа похідного, тобто вторинного.

У первинних документах містяться безпосередні результати наукових досліджень і розробок, нові наукові відомості або нове осмислення відомих ідей і фактів. Вони є безпосереднім результатом професійної діяльності створювачів первинної інформації - науковців, письменників, журналістів, композиторів, художників тощо. Результати їхньої діяльності - монографії, статті, літературні та музичні твори тощо. Первинні документи не дають інформації про інші документи, точніше, вони не призначені для зміни їх.

Вторинні документи - це результат аналітико-синтетичної переробки змісту первинних документів, спрямованої на згортання (стиснення) первинної інформації для зручності використання її в процесі створення інформаційної продукції. Тобто, у вторинних документах інформацію, що містилася в одному чи кількох первинних документах, подають скорочено у відомостях про них. Підготовка їх - сфера професійної діяльності інформаційних посередників: бібліографів, каталогізаторів, референтів-аналітиків, інших інформаційних працівників. Це бібліографічні записи, анотації, реферати, бібліографічні огляди тощо. Вважають, що вторинні документи призначені для інформування (оповіщення) про інші документи, що вони можуть полегшити споживачам інформації орієнтування як у складі певного фонду документів (потоку, масиву документів), так і в змісті тієї інформації, що в них міститься. Завдяки цьому може відпасти потреба у зверненні до кожного з використаних первинних документів, тобто ці документи полегшують розумову працю споживача інформації.

Поділ документів на первинні і вторинні досить умовний. Практично в усіх первинних документах містяться результати аналітико-синтетичної переробки раніше отриманих наукових чи практичних результатів. Окремих первинних документів взагалі не може бути створено без первісної обробки даних, які є органічною складовою і становлять особливу цінність для споживачів. У вторинних документах містяться також результати попередніх досліджень, аналіз і синтез їх.

Аналіз первинних і вторинних документів, які становлять документні потоки, масиви, ресурси, фонди, дає змогу отримувати об'єктивну картину рівня розвитку економіки, науки, виробництва, освіти, культури тощо. Аналіз первинних документів дає можливість планувати й керувати розвитком усіх сфер людської діяльності, вдосконалювати їх. У процесі виявлення документів застосовують переважно якісний аналіз, що базується на вивченні змісту документів, оцінці цінності, достовірності, наукової новизни й повноти інформації, яка стосується ідей, методів дослідження, його результатів.

Видова структура вторинних документів достатньо різноманітна, її сформовано для переробки первинних джерел інформації відповідно до інформаційних потреб. Видове різноманіття вторинних документів об'єднані цільовим призначенням і методикою підготовки. Метою створення вторинних документів є інформування споживачів про потоки і масиви первинних документів, щоб у згорнутому, узагальненому вигляді викласти основний їхній зміст. Згортання текстів первинних документів здійснюють шляхом аналітико-синтетичної переробки різних видів, що підвищує інформаційну місткість документа. При цьому рівень згортання і характер вторинної інформації, як відображення запитів споживачів інформації, виступають провідними ознаками класифікації вторинних документів. За цим критерієм виділяють інформаційні (вторинні) документи: з бібліографічною інформацією, з реферативною інформацією; з оглядовою та з аналітичною інформацією.

Вторинні документи можуть бути неопублікованими та опублікованими, періодичними, неперіодичними і продовжуваними. Разом з тим вторинні документи є інформаційними документами.

Вторинні документи часто є не самостійними документами, а частиною інших документів: монографій, дисертацій, звітів про НДР. Тому, якщо стоїть завдання виявлення і кумуляції відомостей про них, треба робити аналітичний опис цих матеріалів. Призначенням вторинних документів є забезпечення суспільства вторинною інформацією.

Найдосконалішим видом вторинних документів, які повно і кваліфіковано висвітлюють не окремі першоджерела, а конкретну тему в згорнутому й узагальненому вигляді, є аналітичні документи. Довгий час аналітичні документи зараховували до оглядових, об'єднуючи в групу оглядово-аналітичних документів. У зв'язку зі зростаючою суспільною потребою в аналітичній інформації, специфікою складання, розмаїттям аналітичних документів, їх доцільно розглядати як самостійний вид вторинного документа.

Нині немає загальноприйнятої класифікації аналітичних документів. Однак основною ознакою класифікації вважається глибина аналізу змісту першоджерела. На цій основі виділяють такі види аналітичних документів: огляд стану питання, критичні, аналітичні, прогнозні огляди, аналітичні довідки, довідники, рейтинги, інформаційні звіти про діяльність, тематичні підбірки, дайджести, прес-релізи, досьє і т. ін.

Аналітичні документи містять узагальнену інформацію, отриману в результаті всебічного, глибокого і критичного аналізу первинних документів, аргументовану оцінку стану і тенденцій розвитку проблеми, що розглядається, їх створюють у процесі поглибленого аналізу і синтезу первинних документів з метою вилучення, оцінки, узагальнення і використання інформації, що в них міститься. Для аналітичного документа характерною є наявність “аналітичної частини”, яку становлять як ідеї, концепції, погляди, висновки, запозичені з первинного документа, так і власні думки, ідеї, судження автора вторинного документа.

Аналітичні документи дають змогу уявити інформаційну модель проблеми. Це, перш за все, аналітичний огляд, інформаційно-аналітична довідка, інформаційний звіт про діяльність тощо. Саме ці документи, створювані внаслідок аналітико-синтетичної переробки інформації з первинних документів, дають змогу всебічно висвітлити проблемну ситуацію. Для створення таких документів застосовують як загальнонаукові методи, так і інформаційно-прогностичні методики (контент-аналіз, івент-аналіз, моделювання, когнітивне карторування і т. ін.).

Структура аналітичних документів має багато спільного, однак є і певні особливості кожного виду.

Огляд стану питання - це огляд, що містить систематизовану й узагальнену інформацію про стан наукової розробки і практичної реалізації, тенденції розвитку питання, що розглядається (сфери науки або техніки, галузі, підгалузі, проблеми, питання, об'єкта, організації і т. ін.).

Огляд стану питання (проблеми, теми) складається з таких елементів: вихідні дані, реферат, вступ, аналітична частина, висновки, рекомендації, додатки, список використаних джерел, список скорочень, допоміжні покажчики, зміст. Підкреслені елементи є обов'язковими, а решта - факультативними.

Особливу роль відіграють оглядово-аналітичні документи в ухваленні виважених управлінських рішень.

Прогнозний огляд містить аналіз інформації, яка відображає характер змін стану досліджуваного об'єкта (його структури, найважливіших показників і чинників, що визначають його розвиток), з метою виявлення закономірностей розвитку об'єкта, необхідних для проведення робіт з прогнозування. Цей огляд базується на аналізі первинних документів глибокої ретроспективи.

Прогнозний огляд складають для інформування про перспективи розвитку об'єкта на 5-10 років уперед і передбачають аналіз.

Прогнозний огляд має таку структуру: вступ (підстави для складання огляду), аналітична частина (стан об'єкта, тенденції і прогноз розвитку), висновки, пропозиції.

Інформаційний звіт про діяльність розпочинається з анотації або реферата з коротким викладом завдання дослідження та отриманих результатів і зі вступу, в якому характеризуються вітчизняні й зарубіжні досягнення з досліджуваної проблеми. У самому тексті звіту викладають зміст завдання, формулюють технічне завдання, аналізують відомі методи і способи вирішення, розрахунки і результати експериментів. Завершується звіт висновками із зіставленням та аналізом результатів, отриманих у ході дослідження теоретичних та експериментальних даних, і, нарешті, висновками з оцінкою результатів і шляхів використання їх.

Модифікацією аналітичного документа за цільовим призначенням та методикою створення є такі інформаційні документи, як тематична підбірка, дайджест, прес-реліз, досьє і т. ін. Такі документи часто називають синтезованими.

Тематичні підбірки як вид аналітичних документів - це синтезована сукупність первинних документів, частин тексту, рефератів, анотацій, рисунків, схем, діаграм тощо, підібраних з певного питання (проблеми), їх роблять за двох умов: при сталому споживацькому інтересі до певної проблеми і тоді, коли немає узагальнених публікацій з неї, інформація розосереджена в широкому колі джерел.

Структура тематичної підбірки має, як правило, такий вигляд: титульна сторінка, на якій, окрім теми, вказують хронологічні межі відбору документів або рік початку виявлення інформації, якщо тематична підбірка поповнюється новими матеріалами; зміст; коротка передмова (від укладача); певним чином згруповані копії текстів документів, інколи ілюстрований матеріал; бібліографічний список усіх виявлених і включених до підбірки копій джерел; список переглянутих джерел.

Близьким за характером аналізу і подання інформації є дайджест.

Дайджест - це документ, що становить добірку витягів із конкретного тексту, відібраних і згрупованих таким чином, щоб дати про нього загальне уявлення, чи добірку найцікавіших матеріалів, передрукованих з інших видань. Дайджести можуть бути неперіодичними, періодичними та продовжуваними. Дайджестом також називають короткий виклад чого-небудь. Це фрагменти текстів багатьох документів (цитати, витяги, конспекти, інколи реферати), підібрані з певної теми, не забезпеченої узагальнюючими публікаціями, яка є у сфері постійних інтересів споживачів. Часто їх складають для керівників. Особливо вони популярні в системі вищої школи, коли немає навчальних посібників з нових розділів курсу.

Дайджест - це вторинний документ, результат аналітико-синтетичної обробки первинних документів, який містить новий текст “під завдання”: під рішення, яке приймає керівник; під навчальне завдання, запропоноване студентам; під потреби педагога, бізнесмена, які мають використати новий матеріал і т.д.

Дайджест має проблемно-тематичне спрямування. Його специфіка, на відміну, наприклад, від проблемно-тематичних покажчиків, полягає в тому, що одиницями групування є не документи загалом, а фрагменти їхніх текстів (іноді досить невеликі за обсягом). Для дайджестів характерним є:

вузькість тематики;

різність аспектів розгляду проблеми;

різниця в термінології, яку застосовують фахівці різних галузей;

можливі розбіжності у відомостях, незбігання поглядів авторів.

Усе це зумовлює особливі вимоги до аналізу та синтезу, а також групування матеріалів і форми подання їх, яка має бути оглядовою, що полегшує сприйняття інформації завдяки акцентуванню уваги на ідеях, що не збігаються, на концепціях, висновках або результатах.

Кожний фрагмент, який вилучають з тексту первинного документа, має супроводжуватися посиланням на першоджерело. Це особливо важливо, позаяк запозичення чужих ідей, концепцій і висновків без посилань на автора першоджерела вважається плагіатом, порушенням авторського права.

Структура дайджесту має такий вигляд: титульна сторінка; зміст; передмова (від укладача); основний текст, звично розділений на параграфи; список використаних джерел; додатки - ілюстративний матеріал - таблиці, графіки, діаграми, які розкривають основний текст); словник або глосарій основних термінів (у разі необхідності).

Дайджести створюють у друкованій або електронній формі на замовлення споживачів.

Прикладом аналітичного вторинного документа є досьє. Досьє - це формалізований, тобто складений за певним планом вторинний документ, який містить розгорнуту характеристику об'єкта (окремої особи, організації, товару або послуги і т.д.).

Досьє створюють шляхом аналітико-синтетичної переробки значної кількості первинних документів і постійно актуалізують, оскільки фактичні дані швидко змінюються.

Якщо досьє створюють на особу (персональна БД типу “Хто є хто в науці”), то в ньому фіксується: прізвище, ім'я, по батькові; науковий ступінь, вчене звання, нагороди; місце роботи, посада; рік народження; біографічні дані; напрями діяльності; публікації, винаходи; публікації про певну особу; членство в організаціях, редакціях, радах, спілках; джерела виявлених відомостей.

Якщо досьє створюють на організацію, то фіксують: повну назву організації; рік заснування; адресні дані; юридичну особу; номер і дату видачі ліцензії; сферу діяльності; товари, що виробляються (послуги, що надаються); умови продажу товарів або надання послуг; ділові партнери; відгуки про дану організацію (включно з дипломами конкурсів, виставок, нагород, компрометуючі відомості); членство в міжнародних, національних і регіональних асоціаціях; добродійна діяльність; джерела виявленої інформації.

Досьє може складатися на довгострокові соціально-економічні, науково-технічні й культурні програми (проекти) міжнародного, національного або регіонального рівнів. У цьому разі досьє містить такі позиції: назва програми (проекту); назва підпрограми; категорія (міжнародна, всеукраїнська, регіональна, галузева); організації-учасники (розробники); координатор (керівник); джерела фінансування; інвестор, спонсор; термін та етапи розробки; основний зміст (у цілому і за етапами); кінцеві результати; стадія реалізації на поточний момент; джерела виявлених відомостей.

Складаючи досьє, використовують дані з різноманітних джерел (довідників, газетних і журнальних публікацій, матеріалів виставок, рекламних проспектів, ресурсів інтернет тощо), доповнюючи результатами опитування компетентних осіб.

Аналогічними за змістом досьє про організацію (установу) є прес-релізи.

Прес-реліз - листівка, спеціальний бюлетень або брошура, головним чином, з офіційним повідомленням для органів масової інформації.

До прес-релізів висувають такі інформаційні вимоги:

1) зацікавленість споживачем (інформативність);

2) змістовність (інформаційна місткість);

3) яскравість у рекламному оточенні (контрасність);

4) виразність основних елементів (первинна фіксація уваги);

5) запам'ятовуваність (вторинна фіксація уваги - зворотна інформація);

6) вчасність - необхідність для певних споживачів у потрібний час.

Останнім часом, складаючи вторинні документи, щораз ширше використовують інформаційні технології. Фактично більшість операцій, які підлягають формалізації, можуть здійснюватися за допомогою комп'ютерних і телекомунікаційних технологій. До них можна зарахувати відбір первинних документів з електронних баз даних, складання бібліографічних описів, анотацій і рефератів, відбір більшості вторинних документів. Самі процеси створення вторинних документів, здійснювані за допомогою ЕОМ, приводять до створення якісно нових інформаційних продуктів - баз даних. Однак комп'ютерна і телекомунікаційна технологія є лише засобом наукової обробки документів. Порівняльна оцінка, відбір документів, аналітико-синтетична обробка їх за змістовою ознакою - прерогатива референтів-аналітиків, бібліографів, інших інформаційних посередників-професіоналів. Вони визначають тематичні межі, цільове і читацьке призначення та остаточний відбір документів.

В бібліотечно-інформаційній роботі виникає необхідність класифікації творів літератури. Широко застосовуються класифікації по окремих ознаках (змісту, формі видань, авторам, мовам, жанрам, читацькій адресі і ін.), а також по типах літератури.

Тип літератури - стійка сукупність літературних творів, які характеризуються комплексом властивостей, що історично склалася: цільовим призначенням і читацькою адресою, способом розкриття змісту, стилістичними особливостями. Чітко виражені типи літератури: наукова, виробнича, учбова, довідкова, офіційна, науково-популярна. В кожному типі літератури дотримується єдність змісту і форми творів, а особливості форми визначаються характером змісту.

Наукова література освітлює результати теоретичних і експериментальних досліджень, містить відомості про природні явища, закономірностях навколишнього світу, фіксує ідеї, наукові гіпотези; в ній різними способами моделюється реальна дійсність. Наукова література не тільки продукт розумової праці, але і його знаряддя: вона сприяє процесу перетворення науки в безпосередню продуктивну силу.

Основні жанри наукової літератури: монографія, наукова стаття, доклад, огляд, дисертація, звіт.

Монографія - праця, повно і всебічно освітлюює яке-небудь одне питання, окрему проблему, як правило, має складну архітектоніку з багатоступеневою рубрикацією.

Науковий доклад - науковий твір, публічно що доповіло перед відповідною аудиторією (на конференції, на засіданні вченої ради НДІ або учбового інституту і т.д.) і опубліковане (частіше всього в збірках докладів). Більше половини докладів ніде потім не публікуються, і збірка є єдиним джерелом даної інформації. Відомості про доклади можна почерпнути з програм або звітів конференцій. В деяких випадках наперед випускаються препринти наукових докладів.

Науковий огляд - стисле і узагальнене повідомлення про ряд однорідних фактів, досліджень, явищ, подій, предметів, експонатів виставки, винаходів або відкриттів, що представляють інтерес для науки. В наукових оглядах приводяться фактичні відомості. Автором наукового огляду може бути фахівець в області природних наук або вельми компетентний журналіст. Науковий огляд містить первинну інформацію, яка може бути витягнуте з літературних або інших джерел і з власних спостережень укладача, і є первинним документом. (До наукового огляду близький огляд літератури, в якому розглядаються тільки літературні твори; він є комплексним документом, що містить первинну і вторинну інформацію.)

Дисертація - науковий твір, містить опис наукового дослідження, що представляється на здобуття вченого ступеня і публічно захищається автором, результат індивідуальної творчості.

Учбова література - система друкарських видань педагогічного призначення. Твори, що відносяться до учбової літератури, спеціально створені для учбової мети і відрізняються доступністю викладу для учбових закладів певного рівня. Учбова література - це підручники, навчальні посібники і навчально-методичні матеріали.

Підручник складається в строгій відповідності із затвердженою програмою учбової дисципліни і містить систематичний виклад знань, що підлягають обов'язковому засвоєнню.

Навчальні посібники на відміну від підручників лише частково відповідають програмам курсів і можуть розкривати частину учбового курсу, доповнювати і розвивати його в області окремих питань, розділів. В деяких навчальних посібниках, розкриваються питання, близькі до курсу, але не завжди що входять в програму.

Виробнича література - сукупність творів, що служать для здійснення виробничої діяльності на допомогу науковому освоєнню світу. Виробнича література сприяє оволодінню професією і підвищенню кваліфікації кадрів, висвітлює сучасний стан виробництва, допомагає його вдосконаленню, сприяє розвитку науково-технічного прогресу. У виробничій літературі використовується наукова і професійна термінологія, поміщається велике число ілюстрацій - креслення, схеми, таблиці, формули, малюнки. Основні жанри ті ж, що і в науковій літературі, специфічними є такі посібники, промислові каталоги, інструкції з експлуатацій обладнання.

Стандарти - документи, встановлюючі обов'язкові норми, правила і вимоги в різних областях народного господарства і науки. Стандартами регламентуються кількісні і якісні показники.

Науково-популярна література - сукупність літературних творів, в яких висвітлюються наукові відомості у формі, зрозумілій для читачів не фахівців даної області. Література, що популяризувала науку, висловлена мовою різного ступеня доступу, призначена для ознайомлення різних груп читачів з досягненнями в різних областях науки. Основна відмінність науково-популярної літератури від наукової полягає у відсутності професійного призначення.



1.3 Методи оцінки галузевого документального інформаційного потоку

Вивчення ДП є важливим для наукового дослідження будь-якої проблеми.

Галузеві документальні інформаційні потоки (ДІП) -- це система, що складається з ??аємопов'яза?их елементів, якими є ?е тільки влас?е документи, а й їх окремі бібліографічні ознаки: обсяг, шифр, оперативність, ??аріння, цитува?ня, термінологія та ін. Для їх дослідження, а також потоків, утворених ними, використовують бібліометричні та наукометричні методи.

О??а?нім часом важливим напрямком бібліометричних досліджень ??ав а?аліз ГДП, що складають репертуар вітчизняної книги. Репертуар книги з проблем культури та мистецтва досліджує викладач РДГУ М.С. Костенко, да?е дослідження висвітлено в дру???у розділі да?ої дипломної роботи.

Щоб зробити а?аліз бібліометричних показників інформаційного потоку вироблено ряд методик, таких як: кластерний а?аліз, контент-а?аліз, метод ключових слів, пропускного а?алізу та бібліографічного поєдна?ня, а?кетний метод, які вивчають різні властивості документального потоку. Для повної характеристики потоку документів, його структури, внутрішніх і зовнішніх зв'язків, динаміки розвитку, виявлення зако?омірностей, доцільно досліджувати комплекс показників.

На сьогодні запропо?ова?о ряд методів, що дозволяють в певній мірі об'єктивувати кваліметричні характеристики змістовного напов?ення документів, наприклад, метод контент-а?алізу, або кількі???го вивчення змісту документа; сема?тичний а?аліз документів (експертна оцінка), який має в певній мірі суб'єктивний характер, що залежить від труднощів, які виникають при кількісних вимірах змісту документів.При інформаційному а?алізі наукових проблем інколи використовується індексація документів ключовими словами. Цей метод, а?алогічний за своєю суттю методу контент-а?алізу і направлений на вивчення тематичної характеристики текстів документів та їх масивів. Він може бути самостійно назва?ий "методом ключових слів".

Оригінальну методику, за???ва?у на викори??а?ні ключових слів, запропонували Х. Талвоя, Л. Гасма? . Для одержа?ня найвірогідніших да?их вони рекомендують враховувати всі ??атті, які опублікова?о з проблеми, що досліджується. Зважаючи на те, що ?еможливо відібрати весь потік першоджерел, використовують ряд вторинних документів. Аналіз документів на о???ві ключових слів використовують як методичну о???ву системного а?алізу предметного змісту потоку документів, а за допомогою його -- наукової проблеми. При викори??а?ні цього методу ??ає можливим моделюва?ня як теоретичних, так і практичних напрямів науки .Цей метод може бути о???вою для вироблення простих та зручних в застосува?ні інших методів дослідження, які б визначали новизну, актуальність, дублюва?ня, повторюва?ість інформації в документах та її цінність, як показник техніко-еко?омічної ефективності й наукового прогресу. Це дає можливість скласти об'єктивну оцінку кожної окремо ??ятої проблеми, визначити її перспективність та новизну, що має велике значення при пла?ува?ні науково-дослідних та дисертаційних робіт.

У документалістиці широко застосовується метод пропускного а?алізу. Це сукупність прийомів для виявлення пропусків у попередніх зна?нях. Метод виходить з чіткого формулюва?ня бажа?ого практичного результату на о???ві існуючих потреб у цьому результаті. Як метод інформатики, визначення пропуску в зна?нях може бути методичною о???вою формува?ня мети наукових досліджень, вироблення напрямів досліджень для отрима?ня нових зна?ь.

З позиції системного підходу дослідження ДІП, формальним критерієм інформаційних зв'язків документів з їх цитува?ня. Число посила?ь -- інформативний індикатор ??аємозв'язку наукових робіт, що дозволяє виявити ті зв'язки, які ?е визначаються явном.

У науці апарат бібліографічних посила?ь виконує багатогра?ні функції, які ?е менш важливі в структурі науки, ніж самі наукові факти. Бібліографічні посила?ня ?ерозривно пов'яза?і з текстовою частиною наукових публікацій, але можуть мати й самостій?е значення, наприклад в покажчиках наукових посила?ь і надавати суттєву допомогу вченим, бібліотечним та інформаційним працівникам при проведенні інформаційних пошуків і різнома?ітних наукометричних досліджень, таких як цитат- та кластер-а?аліз.

Багатоаспектні функції апарату бібліографічних посила?ь обумовлюють широкі можливості викори??а?ня методики цитат-а?алізу для оцінки продуктивності та в?еску в науку вчених і наукових колективів, прогнозува?ня, виявлення найбільш значних періодичних вида?ь, комплектува?ня фондів бібліотек, дослідження динаміки розповсюдження нових наукових методів і ідей, виявлення "дрімаючих" робіт, які спочатку ?е одержали належного визна?ня, визначення тенденцій розвитку науки і техніки, виявлення структури, інтенсивності й направленості інформаційних потоків і наукових комунікацій та ін.

Один з методів кластер-а?алізу був розроблений ще М. Кестлером в 1963 р. і має назву методу бібліографічного поєдна?ня. В о???ві методу Кестлера полягає принцип ??аємозв'язку між двома публікаціями, які цитують один і той же документ. Інтенсивність ??аємозв'язку 2 публікацій визначається числом бібліографічних посила?ь, загальних для обох документів. Другий, досконаліший метод кластер-а?алізу, -- метод проспективного зв'язку, був розроблений в 1973 р. одноча??? І. Маршаковою і Н. Смоллом. В о???ві цього методу лежить принцип виділення ??аємозв'язку між двома публікаціями на о???ві цитува?ня їх одними й тими ж документами. Інтенсивність ??аємозв'язку двох публікацій за цими авторами пропорційна кількості праць, що посилаються одноча??? на обидві публікації. Дослідження цитова?ості одержало широке розповсюдження при проведенні кластерного а?алізу бібліографічних посила?ь, який за???ва?о на виявленні кількі???го ??аємозв'язку публікацій за їх співцитува?ням. Цей наукометричний метод дозволяє стежити за розвитком тієї чи іншої галузі науки і техніки, за проник?енням її в суміжні; прогнозувати розвиток окремих галузей науки і виявляти лідерів у науці й "класичних" працях; ??аємозв'язок ідей в розвитку науки; меха?ізми та шляхи зародження і розвитку наукових напрямів.

У наш час опублікова?о порівняно ?евелику кількість робіт, присвячених методології кластерного а?алізу та його викори??а?ню в наукометричних дослідженнях. Деякі автори використовували в своїх дослідженнях принципи і методологію кластерного а?алізу, але побудова інформаційних зв'язків ними здійснювалась ?е співцитува?ням, а на о???ві а?кетува?ня, ??аємоцитува?ня журналів, розподілення публікацій різних за профілем журналів за рубриками реферативного вида?ня. В методичних рекомендаціях Ю. Дупленко та С. Бурчинського описа?о метод кластерного а?алізу для вивчення ДІП з геронтології, що проводився за допомогою програмної системи, адаптова?ої для обробки реферативно-бібліографічних масивів на ЕОМ. База да?их, яка формується програмною системою і призначена для проведення кластерного а?алізу, охоплює інформаційний масив у вигляді двох файлів. Один включає опис базових (цитова?их) документів, а другий -- проспективних (цитуючих) і ці о??а?ні посилаються на базові. Принцип побудови двох назва?их підмасивів розроблений, як уже згадувалося вище, Ю. Гарфілдом і реалізується з 1964 р. Метод побудови класифікації за допомогою покажчика посила?ь базується на тому, що, вказуючи в бібліографії при ??атті опублікова?у ра?іше роботу, визначають концептуальний зв'язок між двома ??аттями, так би мовити класифікують свою ??аттю за допомогою посила?ь.

Цінність інформації ?ерозривно пов'яза?а з метою дослідження. Тому при визначенні цінності документа ?еобхідно врахувати її наявність в документі, оскільки інформація в цьому випадку може бути оці?ена на о???ві того, наскільки вона може принципово вплинути на результати дослідження. Новизна і вірогідність, як показники цінності документальної інформації, відносяться до надважливих, але мало розроблених проблем інформатики. Для визначення цих показників інформаційної діяльності використовують метод експертних оцінок, за???ва?ий на інтуїтивно-емпіричному підході. Новизна розглядається як абсолютна, так і відносна. Абсолютно новим вважається будь-яке дослідження, що вперше пропонує яке-?ебудь рішення проблеми; відно??? новим -- подальша розробка, пов'яза?а з вдосконаленням, поглибленням і розширенням досліджень запропо?ова?ого ра?іше вирішення проблеми (розробка по горизонталі). Для оцінки асиміляції нового введено наступні рівні: експериментальний, дослідний та практичний. Вірогідність наукового документа є мірилом повноти інформації, на о???ві якого визначається правдивість документа і складається з ?еобхідної повноти бібліографічного опису і опису проведеного дослідження. Загальноприйнята структура опису дослідження, що адекватно відображає структуру експерименту, пода?а наступними елементами наукового повідомлення: мета, об'єкт, метод та результати дослідження. Кожний з цих елементів має своє мірило ?еобхідної повноти інформації, яку можна виразити в кількості ознак і розробити відповідну вагову шкалу. Таким чином, створюється можливість кількі???ї оцінки ступеня пода?ої інформації в описі дослідження, ра?жирува?ня наукових повідомлень і вибору найбільш вірогідних з них.

Другий показник, що широко вивчається, це -- ??аріння документів. Найчастіше вивчається ??аріння документів за їх цитува?ням. Для цього а?алізують переліки публікацій періодичних вида?ь (журналів) і визначають кількісний вміст процитова?их праць різного "віку". Доцільно для формува?ня однорідного масиву документів попередньо відібрати документи одного профілю чи наукового напряму, оскільки від них залежать темпи ??аріння. Цитова?і документи розташовують в хро?ологічному порядку, починаючи з року дослідження, потім за допомогою математичної обробки в??а?овлюють зако?омірність ??аріння (цитува?ня) в залежності від "віку" документа. Важно отметить, что необхідно відмітити, що вивчення ??аріння доцільно здійснювати ?е тільки в порівнянні з профілем, а й з видом документа.

Вивчення оперативності публікацій первинних документів проводять шляхом порівняння дат надходження документа у видавництво і дат вида?ня. Ці да?і, як правило, вказуються в кінці джерела інформації. В публікаціях періодичних вида?ь міститься дата пода?ня її в редакцію. Окрім вивчення оперативності вида?ня за проходженням документа в редакції та видавництві, в деяких випадках вдаються до дослідження від моменту зародження наукової ідеї до публікації методом а?кетува?ня. Анкета включає приблизний час (дату) зародження ідеї, дату початку і закінчення дослідження, дату початку і закінчення написа?ня ??атті, час редагува?ня, друкува?ня, довідкових перевірок, підгонки під журнальний формат, дату надходження в журнал на розгляд, дату прийняття або відхилення, дату публікації. Допоміжними можуть бути пита?ня: де готувався рукопис (вдома, на роботі, від руки, на друкарській машинці або на комп'ютері), як багато часу автор переробляв рукопис.

Тепер можна коротко сказати про методики а?алізу вторинних наукових документів і, відповідно, утворених ними ДІП. В літературі мало приділялося уваги опису методик дослідження властивостей і зако?омірностей формува?ня вторинних документів. Вторинні джерела інформації досліджувалися з метою визначення повноти відображення в них первинних джерел інформації, дублюва?ня при реферува?ні первинних документів у різних вторинних джерелах, а також оперативності та інформативності. Повнота відображення первинних джерел у вторинних визначається шляхом порівняння змісту в профільному потоці й у вторинному джерелі (абсолютна повнота), порівняння числа первинних документів, відображених у різних вторинних джерелах (відносна повнота). Дослідженню підлягають ступінь і якість (назва) охоплення періодичних вида?ь різними вторинними, виявляються переліки періодичних вида?ь, що перетинаються і ?е перетинаються.

Методика дослідження дублюва?ня зведена до визначення повторів відображення одного і того ж документа протя??? визначеного періоду в одному й тому ж вторинному джерелі, або, що більш розповсюджено, в різних. Суть методу в розташува?ні за алфавітом масивів вторинних документів і виявленні ідентичних документів за однією і тією ж градацією алфавітного розташува?ня.

У літературних джерелах також описується методика а?алізу оперативності джерел вторинної інформації. Під терміном "оперативність" мають на увазі інтервал між появою оригінальної публікації (??атті, мо?ографії, патенту тощо) і відображенням цієї первинної інформації в бібліографічному або реферативному вида?ні . У зв'язку з тим визначення оперативності на о???ві спів??авлення року виходу бібліографічного або реферативного вида?ня і року публікації первинної інформації ?е точ?е, пропонується спів??авляти місяць публікації ??атті чи іншого первинного документа і місяць публікації бібліографічного опису чи то реферату в інформаційному вида?ні. На о???ві цього визначають "абсолютну" оперативність. Для визначення "'відно???ї"' оперативності зрівнюють терміни відображення однієї і тієї ж первинної публікації в різних джерелах вторинної інформації.