Размещено на http://www.allbest.ru/

209

КУРСОВА РОБОТА

з дисциплини «Статистика»

на тему «Розробка управлінських рішень за результатами статистичного аналізу»

План

Вступ

1. Теоретичні основи системи показників статистичного забезпечення управління

1.1 Передумови формування системи статистичних показників

1.2 Класифікація статистичних показників

2. Методичне забезпечення статистичного обгрунтування управління рішень

2.1 Принципи побудови методичного забезпечення

3. Розробка управління рішень за результатами статистичного аналізу

3.1 Зміст та напрями розроблення управлінських рішень за результатами статистичного аналізу

3.2 Аналіз причин кризи та сильних і слабких місць

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Кожне підприємство в процесі свого функціонування має на меті досягнення максимального ефекту від своєї діяльності, а це неможливо без ефективного управління ним. В свою чергу управління виступає творчим процесом керівника, що ґрунтується на виважених рішеннях прийнятих на основі даних, що відображають реальний стан речей на підприємстві. Дані, що є основою прийняття рішень, представляються у формі фінансових звітів відповідних звітних періодів. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Як наслідок процес підготовки та складання фінансових звітів повинен бути організований відповідно до законодавства та забезпечувати користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності і фінансовий стан підприємства. А так як є і зовнішні користувачі то фінансова звітність забезпечує у повній мірі їх потреби, пов'язані з інформацією про даний суб'єкт господарювання. Отже, фінансова звітність є провідною категорією, що покликана забезпечити користувачів в інформації і як наслідок створити умови для ефективної та цілеспрямованої роботи підприємства.

1. Теоретичні основи системи показників статистичного забезпечення управління

1.1 Передумови формування системи статистичних показників

Статистична інформація створюється, передається і зберігається у вигляді показників.

Основною формою реалізації принципів статистичного підходу до вдосконалення управління є система статистичних показників. Від об'єктивності цієї системи, здатності відображати багатогранну діяльність значною мірою залежить ефективність управління, спрямованого на підвищення ефективності та інтенсифікації виробництва.

Загальною вимогою до понятійного апарату, що використовується в процесі управління, є адекватність відображення об'єктивної дійсності. Це передбачає розвиток, удосконалення, перегляд системи показників у відповідно до потреб системи управління, різного рівня в їх взаємозв'язку та ієрархічній підпорядкованості.

Передусім це стосується системи показників, що характеризує прискорення розвитку, його пропорційність, збалансованість, соціальну орієнтацію, ризик, відповідність критеріям тощо і виявлення на цій основі проблем і резервів розвитку.

Статистичний показник - це кількісно-якісна характеристика соціально-економічних явищ і процесів. Кількісний аспект відображає розміри, абсолютну та відносну величину показника, а якісний - сутність показника в конкретних умовах місця і часу.

Щоб показник відповідав призначенню і виконував покладені на нього функції, на стадії проектування показника здійснюють його логічне і статистичне обґрунтування.

Логічне обґрунтування передбачає всебічний теоретичний аналіз абстрактних економічних категорій (норма прибутку, продуктивність праці тощо).

Статистичне обґрунтування полягає в розробленні методології та методики кількісного вимірювання абстрактних економічних категорій.

Статистична модель показника (рис. 1.1) поєднує, з одного боку, якісну і кількісну визначеність економічних категорій, а з іншого -- адекватність і точність їх вимірювання.

Рис. 1.1 Статистична модель показника

Систему статистичних показників можна визначити як сукупність взаємозв'язаних показників, які застосовуються в статистичній практиці для характеристики рівня, динаміки, ефективності, умов і особливостей соціально-економічних явищ і процесів.

Основні її підсистеми представляють групи показників, що характеризують окремі процеси соціально-економічного розвитку. Цілісність системи та взаємозв'язки між її основними елементами забезпечуються показниками, що є однаковими для підсистем і групуються з метою характеристики результатів діяльності.

Показники є головним об'єктом збирання, оброблення, зберігання, передавання в системах економічної інформації. Значення їх зростає в міру того, як розширюється застосування кількісних методів вирішення завдань управління, особливо статистичних методів і моделей. Тому цілком виправданим є спеціальне вивчення показників як виду економічних даних, головного для систем інформації та управління.

Показник не тільки може бути елементом складних інформаційних структур, але й сам являти собою складну структуру. Він утворюється як послідовність із двох груп елементів, які називаються реквізитами, - ознак та основ. Ознаки виражають якісні властивості показника, його економічний зміст. Вони індивідуалізують показник, усуваючи можливість його змішування з іншими показниками. Повний набір ознак даного показника - це той, який необхідний і достатній для його розрізнення серед множинності показників. Ознаки необхідні для вираження змісту показника та його пошуку. Ознаки - це кількісні значення, числа, які отримуються в результаті розрахунку. Основи є об'єктом обчислювальних операцій.

Виокремимо чотири додаткові ознаки показників:

О - одиниця виміру;

С - суб'єкт;

Ч - час;

У - функції управління.

Ознака функції управління дає змогу розрізняти показники, які утворюються різними функціями управління: звітністю, аналізом, плануванням, нормуванням і т. д.

Взаємозв'язки перетворюють сукупність розрізнених показників у систему показників.

В умовах інтегрованих інформаційних систем вимоги до взаємного пов'язування та зіставлення показників, до синтезу їх у єдину систему як ніколи великі. Проте, досі сукупність показників, яка характеризує економіку, більше нагадує простіший перелік, систему. Це виражається в тому, що показники, які відображають взаємозв'язані об'єкти та процеси, нерідко не вдається просто використовувати разом у вирішенні завдань їх методологічного несумісність, тобто через те, що вони різняться за обсягом поняття або методу розрахунку.

Взаємозв'язки між показниками різноманітні. Виходячи з потреб управління, їх доцільно розділити на прагматичні та семантичні. Прагматичні зв'язки виникають між показниками, які беруть участь у вирішенні одного завдання, й адресовані одному одержувачу.

Семантичні зв'язки існують між показниками, які відображають один об'єкт або взаємозв'язані об'єкти.

Одним з основних завдань побудови статистичного забезпечення управління є застосування науковообгрунтованої системи показників, яка відповідає умовам ринкової трансформації та вимогам ефективного на макро- та мікрорівнях.

Це передбачає доповнення існуючої статистики новими показниками, які відображають процеси діяльності в їх різноманітності та системній єдності. Під останньою розуміють взаємозв'язок системи показників зовнішнього, мікро- та макросередовища.

На цій основі розробляють зведені економічні характеристики результатів діяльності для різних рівнів управління з метою підвищення якісної значущості та аналітичної цінності статистичної інформації для оцінки ефективності діяльності.

У плані виконання цих вимог система показників статистики виконує такі функції: директивну, облікову і стимулювальну.

На базі звітних даних, використовуючи систему показників, керівники різних рівнів управління мають одержати об'єктивне уявлення про реальний стан і тенденції розвитку діяльності. На цій основі здійснюється планування та прогнозування розвитку, розробляються заходи, що стимулюють виконання нормативів і запланованих рішень і завдань інтенсифікації та ефективності діяльності. Ураховуючи, що будь-яка система показників схематизує і спрощує реальне уявлення про явища, виникає завдання послідовного вдосконалення цієї системи відповідно до розвитку самого явища, а також поглиблення процесу пізнання. При цьому враховується діалектичний розвиток потреб управління. Відповідно до сучасних потреб управління можна виокремити такі напрямки вдосконалення системи статистичних показників, як збалансованість формування ресурсів та їх використання; оцінка якісних показників.

Наведені теоретичні положення дають змогу сформулювати основні методологічні принципи побудови системи статистичних показників та індикаторів. До них належать:

адекватність цілям розвитку;

комплексність оцінок;

придатність для системного аналізу;

діалектичність аналітичних оцінок і прогнозів;

зівставленість рівнів нестійких динамічних рядів.

Методологія побудови системи показників значною мірою визначається стратегічними цілями розвитку системи та національними умовами розвитку економіки. Як приклад можна навести показники, що характеризують ситуацію взаємозв'язку та всіх ресурсів банку. Система показників у цьому разі має дати можливість оцінити ризик ліквідності, а також забезпеченість вкладень мобілізованими ресурсами.

Структура джерел ресурсів та їх розподіл і збалансованість за допомогою статистичних показників досліджуються у взаємозв'язку з ринком послуг.

Так, система показників обсягів кредитів і депозитів, відповідних процентних ставок, процентних доходів і витрат визначає умови формування прибутку, прибутковості, ліквідності банків.

Система статистичних показників відображає рівень розвитку системи, характер взаємовідносин із зовнішнім середовищем.

Комплексна характеристика передбачає використання системи показників, якій притаманна всебічність відображення та органічний взаємозв'язок окремих видів діяльності. Це дає змогу одержати зведену оцінку за допомогою інтегральних показників.

Дедалі більшої актуальності набуває аналіз ефективності діяльності в регіональному аспекті. Невід'ємною складовою цього аналізу є науково обґрунтована регіональна система показників ефективності.

У процесі побудови цієї системи показників використовуються методологічні та методичні принципи побудови системи показників ефективності регіональної економіки в цілому. На цій основі визначається склад показників, необхідність їх для аналізу ефективності діяльності.

Система показників регіональної ефективності діяльності має:

переважно базуватися на наявній статистичній інформації в поєднанні з можливостями розширення інформаційної бази, а в разі потреби - шляхом проведення разових, вибіркових обстежень та опитувань;

базуватися на єдиній для всієї економіки методологічній основі;

відображати міру досягнення цілей конкретної діяльності в поєднанні з цілями економіки регіонів і країни в цілому;

надавати характеристику засобів досягнення поставленої перед регіоном мети;

охоплювати часткові та узагальнювальні показники ефективності;

давати характеристику впливу на ефективність основних чинників розвитку діяльності регіонів.

Під час побудови системи показників ефективності діяльності важливо виходити з пріоритетності інтегрального показника, наприклад прибутковості капіталу, який характеризує міру досягнення основної мети. Це дає змогу узгодити розвиток окремих видав діяльності з інтегрованими потребами. Саме встановивши основну мету, можна накреслити завдання, які слід вирішувати на нижчих рівнях управління. Це дає можливість також встановити рівень розвитку окремих регіональних підрозділів і відповідно ранжирувати їх на основі єдиного показника з урахуванням впливу на нього сукупності інших економічних показників.

Розподіл показників на інтегральні (узагальнювальні) та частинні необхідний для того, щоб урахувати їх єдність, не залишивши поза увагою їх істотні відмінності.

Така деталізація в побудові системи показників необхідна, щоб одночасно забезпечити агрегування й узагальнений опис діяльності на вищому рівні управління та менш узагальнений, але більш деталізований - на нижчих його рівнях.

Певна втрата узагальненості з переходом на рівні ієрархії управління компенсується глибиною відображення окремих специфічних умов діяльності. Такий підхід дає змогу встановити верхню та нижню межі диференціації показників, які використовуються для аналізу впливу чинників на результати діяльності.

Важливим етапом побудови системи показників СЗУ є її агрегування, тобто об'єднання, збільшення показників за певною ознакою. Сам термін, агрегат в економіці означає продукт укрупнення інформації. Агрегатними є загальноекономічні показники - ВВП, національний дохід т. ін.

Агрегатний принцип побудови системи показників полягає в тому, що склад цих показників рухомий і формується стосовно до конкретних умов функціонування, відповідно до потреб окремих груп користувачів інформації і з функціями управління. У свою чергу функції, управління формуються згідно із завданнями управління. У цьому разі маємо функції структурних підрозділів системи. За функціями управління в основі агрегування системи показників покладено розподіли соціально-економічної системи.

Агрегована система показників і відповідна інформаційні база мають бути орієнтовані не тільки на вирішення конкретних функціональних завдань або проблем, а й на підтримку неперервної та динамічної рівноваги об'єктів управління. Це означає перехід від проблемно-орієнтованої до інформаційно-орієнтованої бази даних та системи показників, у цілому - інформаційної системи.

Принципи побудови такої системи:

здатність системи до розвитку та адаптації в разі зміни умов функціонування;

взаємодія із системами різних користувачів;

багатоцільове використання інформаційної системи, зокрема бази даних і системи показників.

1.2 Класифікація статистичних показників

Статистичне обґрунтування управління стосується різнобічних явищ і процесів. Звідси й велика різноманітність статистичних показників. У цьому підпункті подано тільки найбільш узагальнену класифікацію статистичних показників. Конкретні їх види й форми розглядаються далі, у курсах соціально-економічних та галузевих статистичних дисциплін.

За способом обчислення розрізняють такі статистичні показники:

первинні - визначаються зведенням даних статистичного спостереження і подаються як абсолютні величини (наприклад, обсяг);

похідні - обчислюються на базі первинних (або похідних) і мають форму середніх або відносних показників (наприклад, рівень прибутковості капіталу, ліквідності, платоспроможності).

За часом статистичні показники поділяють на такі:

інтервальні - характеризують явище за певний час - декаду, місяць тощо (наприклад, доходи, витрати, прибуток);

моментні - кількісно характеризують явища на певний момент часу, (наприклад, обсяги активів, капіталу, тощо).

Інтервальні та моментні показники можуть бути первинними і похідними.

Адитивність показника свідчить про можливість підсумовування.

Адекватність показника - це спроможність відобразити саме ті властивості явищ, які передбачені програмою досліджень.

У межах сукупності ознак окремі з них можуть набувати різних значень.

Коливання значень ознаки в сукупності ознак називається варіацією.

Значення ознаки окремих елементів вимірюють за допомогою спеціальної шкали.

Шкала вимірювання - це комплекс властивостей явища і чисел, що відповідають цьому явищу (див. рис. 1.2).

Рис. 1.2 Шкали вимірювання ознак елементів сукупності

1. За характером варіації розрізняють дискретні та неперервні ознаки метричної шкали.

Дискретні ознаки мають лише окремі цілочислові значення: кількість банків, укладених угод, позичальників тощо.

Неперервні ознаки можуть набувати будь-яких значень у межах варіації (наприклад, обсяг активів підприємства). До неперервних належать також розрахункові ознаки: балансова ліквідність, прибутковість тощо.

2. Для ідентифікації найменувань шкали використовують натуральні числа - 1, 2, 3, … або певні числові коди. Номінальні ознаки, що мають лише два протилежних значення (позитивне - негативне), називають альтернативними. Їх ідентифікують цифрою “1” або “0” залежно від наявності чи відсутності властивості.

3. Кожному пункту шкали приписується число-ранг. Такими числами можуть бути 1, 2, 3, …; 0, 25, 50, 75; -2, -1, 0, 1, 2, тобто будь-яка монотонно зростаюча функція, що відображає послідовність значень ознаки.

Розглянемо зміст основних груп показників.

Абсолютні величини - це форма кількісного відображення статистичних показників, які безпосередньо характеризують абсолютні розміри соціально-економічних явищ, їх ознаки в одиницях площі, маси, часу, вартості тощо (рис. 1.3).

Рис. 1.3

Абсолютні статистичні величини завжди є іменованими числами і виражаються в певних одиницях:

натуральні (тонна, кілометр) - відображають фізичні властивості явищ;

умовно - натуральні (умовне паливо) - використовують тоді, коли потрібно звести кілька різновидів одного явища;

трудові (людино-години, людино-дні) - застосовують для визначення обсягу трудових ресурсів чи затрат праці на виробництво продукції, для оцінки трудомісткості продукції;

комплексні - іноді використовують комбіновані натуральні вимірники: споживання електроенергії за годину (кіловат-година), перевезення вантажу на певну відстань (кілотонна) тощо;

вартісні - використовують для узагальнення значення облікових даних на рівні галузей чи економіки загалом (гривня, долар тощо).

Відносна величина (у статистиці) є мірою співвідношення статистичних показників і відображає відносні розміри соціально-економічних явищ. Отримують її діленням однієї величини на іншу.

Відповідно до аналітичних функцій відносні величини в аналізі класифікуються як відношення однойменних або різнойменних показників.

Розглянемо відносні показники, які використовують у фінансово-господарській сфері діяльності.

1. Відносна величина динаміки (ВВД). Цей показник використовують для аналізу інтенсивності розвитку й визначають як відношення фактично досягнутого рівня до базисного:

(1.1)

де у_факт, у₀ --відповідно фактично досягнутий і базисний рівні.

Цей показник показує, у скільки разів поточний рівень перевищує попередній (базисний) або яку частку від останнього становить. Якщо цей показник виражений кратним відношенням, його називають коефіцієнтом зростання, а помноживши його на 100 %, одержують темп зростання.

2. Відносна величина планового завдання (К_пз):

(1.2)

де у_пл -- плановий рівень показника; у_о -- фактичний рівень базисного (попереднього періоду) показника.

Цей показник показує, у скільки разів планове значення того чи іншого показника перевищує фактичне його значення в базисному періоді.

3. Відносна величина виконання плану (К_вп) (виконання договірних зобов'язань):

 (1.3)

Цей показник показує, у скільки разів фактичне значення показника більше або менше за його планове значення.

4. Відносна величина структури (BBC). Цей показник застосовують для аналізу структури сукупності та визначають як відношення частки до цілого в межах однієї сукупності:

(1.4)

де F_i - частка; ?F_i- сума часток у межах сукупності.

5. Відносні величини координації. Характеризують співвідношення розмірів окремих частин однієї сукупності, одну з яких беруть за базу порівняння, і показують, скільки частин однієї частини сукупності припадає на 1, 100, 1000, ... одиниць іншої частини, наприклад, скільки жінок припадає на 100 чоловіків або скільки гривень доходу банку від кредитної діяльності припадає на 1 гривню доходу від операцій з цінними паперами.

6. Відносні величини порівняння зі стандартом (ВВПС) -- порівняння фактичних значень показника з певним еталоном -- нормативом, стандартом, оптимальним рівнем.

7. Відносні величини просторових порівнянь (ВВПП) -- просторові, територіальні порівняння, що характеризують співвідношення однойменних показників, які належать до різних об'єктів або територій.

8. Відносні величини інтенсивності (ВВІ). Ці показники характеризують ступінь розвитку (поширення) явища або процесу в певному середовищі; розраховують їх як співвідношення розмірів двох якісно різних явищ, наприклад співвідношення кількості вкладників коштів до банку і середньорічної чисельності населення.

Відносні величини можуть бути іменованими.

Таблиця 1.1 Одиниці вимірювання відносних величин

Назва	База порівняння
Коефіцієнти	1,0
Проценти	100,0
Проміле	1000,0
Продециміле	10 000,0
Просантиміле	100 000,0

Важливою умовою статистичного аналізу є комплексне використання абсолютних і відносних величин.

Статистичний аналіз, що розкриває зміст і значення показників, поглиблюючи уявлення про предмет дослідження і притаманні йому закономірності, виконують у двох напрямках.

1. Замість ізольованих характеристик окремих сторін предмета розглядають зв'язки й відношення, виявляють чинники, які впливають на рівень і варіацію показників, оцінюють ефекти їх впливу.

2. Вивчають динаміку показників, напрямок і швидкість змін, характер і рушійні сили розвитку.

Комплексне використання абсолютних і відносних величин поглиблює статистичний аналіз і уможливлює багатоцільове використання його результатів.

Середня -- це узагальнювальна кількісна характеристика ознаки в статистичній сукупності. Вона виражає характерну типову величину варіюючої ознаки одиниць сукупності, яка утворюється в певних умовах місця і часу під впливом сукупності чинників (рис.1.4).

Структурні середні величини

У ряді розподілу крім типового рівня ознаки, характеристикою якого є середня величина, важливе значення мають структурні середні величини, які характеризують структуру аналізованих сукупностей, -- мода (М_о) і медіана (M_e).

Рис. 1.4 Види середньої і способи їх обчислення

Мода (Мо) -- варіанта, що найчастіше повторюється в ряді розподілу й розраховується за формулою

(1.5)

де -- нижня межа модального інтервалу; h -- величина модалього інтервалу; - частота модального інтервалу; частота попереднього інтервалу; - частота інтервалу, наступного за модальним.

Медіана (Me) -- варіанта, що ділить ранжируваний ряд на дві рівні частини і розраховується за формулою

(1.6)

де - нижня межа медіанного інтервалу; h - величина медіанного інтервалу; - півсума частот медіанного інтервалу; - сума частот перед медіанним інтервалом; - частота медіанного інтервалу.

Основні показники варіації

Розмах варіації (R) - це різниця між найбільшим і найменшим значеннями ознаки:

R = х_max - х_min. (1.6)

Середнє лінійне відхилення (розраховують без урахування знаків):

просте ; зважене (1.7)

де х -- індивідуальне значення ознаки (варіанта); -- середнє значення ознаки; п -- кількість варіантів; f -- частота.

Середній квадрат відхилення (?²) -- дисперсія

проста ; зважена .: (1.8)

Середнє квадратичне відхилення (?):

просте ; зважене . (1.9)

Коефіцієнт варіації (використовують, порівнюючи варіації однієї й тієї самої ознаки в різних сукупностях):

лінійний квадратичний (1.10)

На основі даних про витрати часу на виготовлення однієї деталі кожним з трьох робітників (1/2, 1/3, 1/7) обчислити середні витрати часу на виготовлення однієї деталі.

Розв'язання. Для обчислення середніх витрат часу на виготовлення однієї деталі використаємо формулу середньої гармонійної простої:

(1.11)

Тоді (1.12)

Отже, середні витрати часу на виготовлення однієї деталі становлять 0,25 год

На основі наведених у табл. 1.8 даних групування промислових підприємств за обсягом виробленої продукції розрахувати:

1) середній обсяг виробленої продукції в розрахунку на одне підприємство;

2) характеристики центру розподілу;

3) показники варіації.

Таблиця 1.2 Групування промислових підприємств за обсягом виробленої продукції

Номер групи	Вихідні показники	Розраховані показники
	Обсяг виробленої продукції, млн. грн.	Кількість підприємств f	Середина інтервалу (варіанти) х	Варіанти, зважені на частоти xf	Кумулятивні частоти Sf
І	1,0-2,5	7	1,75	12,25	7
II	2,5-4,0	10	3,25	32,50	17
III	4,0-5,5	5	4,75	28,75	22
IV	5,5-7,0	8	6,25	50,00	30
Разом	30	--	118,50	--

Розв'язання. 1. Середній обсяг виробленої продукції в розрахунку на одне підприємство.

Дані наведено у вигляді ряду розподілу і згруповано. Тому для розрахунку середнього обсягу виробленої продукції на одне підприємство використовуємо формулу середньої зваженої:

млн грн (1.13)

де f -- частота (тобто кількість ознак).

2. Характеристики центру розподілу

Знайдемо характеристику центру розподілу -- моду (Мо).

Мода у статистиці -- це та варіанта, яка найчастіше повторюється в сукупності.

В інтервальних рядах розподілу мода визначається за формулою

(1.14)

де -- нижня межа модального інтервалу, там де більша частота (найбільше підприємств); h -- величина модалього інтервалу; - модальна частота; -- передмодальна частота; - післямодальна частота.

За даними табл. (1.9) найбільшу частоту має інтервал 2,5-4,0.

Отже, найбільша кількість підприємств має обсяг виробленої продукції 3,063 млн грн

Тепер визначимо характеристику центру розподілу -- медіану (Me).

Медіана -- це варіанта, що ділить упорядкований ряд на дві рівні за чисельністю частини. При цьому в одній частині значення варіюючої величини буде меншим, ніж у другій.

В інтервальних рядах розподілу медіана визначається за формулою

(1.15)

де - нижня межа медіанного інтервалу; h - величина медіанного інтервалу; - сума всіх частот; - сума кумулятивних частот (до медіанної частоти); - медіанна частота.

Підставляючи числові значення, визначаємо

млн грн (1.16)

Отже, половина підприємств має обсяг виробленої продукції понад 3,7 млн грн, а інша -- менший ніж 3,7 млн грн.

3. Показники варіації.

Розмах варіації

R = х_тах - х_тіп = 7,0 - 1,0 = 6,0 млн грн. (1.17)

Цей показник характеризує діапазон варіації ознаки, тобто обсяги виробленої продукції за підприємствами варіюють у цих межах.

Середнє лінійне відхилення -- це середня арифметична з відхилень індивідуальних значень ознаки від їх середнього значення. Модуль відхилень варіації від її середнього значення використовують тому, що алгебраїчна сума цих відхилень дорівнює нулю. Для рядів з нерівними частотами

, (1.18)

де - абсолютне значення відхилення варіації від її середнього значення; f - частота.

Спочатку знаходимо середину в кожному інтервалі за допомогою середньої арифметичної. У такий спосіб, інтервальний ряд перетворюємо на дискретний. Загальний середній рівень визначають за допомогою арифметичної зваженої

млн грн (1.19)

Середнє лінійне відхилення млн грн. (1.20)

Отже, обсяги виробленої продукції в окремих групах відхиляються від середнього значення в середньому на 1,493 млн грн.

Дисперсія -- це середній квадрат відхилення варіантів від їх середньої арифметичної. Отже,

(1.21)

За формулою різниці квадратів , де - середнє значення квадрату; - квадрат середнього значення. Отже,

(1.22)

Середнє квадратичне відхилення обсягу виробленої продукції (абсолютне коливання значень варіюючої ознаки)

млн. грн.

Отже, обсяги виробленої продукції в окремих групах відхиляються від середнього значення в сукупності в середньому на 1,676 млн. грн.

Коефіцієнт варіації використовують для оцінки однорідності досліджуваної сукупності щодо ознаки, яка вивчається, тобто під час порівнювання варіації різних ознак або однієї ознаки в різних сукупностях.

Вважатимемо сукупність однорідною, а середнє значення -- надійним і типовим, якщо коефіцієнт варіації не перевищує 33 %.

Відношення середнього квадратичного відхилення до середньої ознаки

Отже, сукупність за обсягом виробленої продукції неоднорідна щодо середньої річної вартості основних виробничих фондів.

Дані для розрахунку показників варіації обсягу виробленої продукції наведені в табл. 1.3

Таблиця 1.3

Вихідні показники	Розрахункові показники
Номер групи	Обсяг виробленої продукції, млн грн	Кількість підприємств (частота) f	Середина інтервалу (варіанти) х	Варіанти, зважені на частоти хf					х2	х2f
I	1,0-2,5	7	1,75	12,25	-2,20	15,40	4,84	33,88	3,063	21,438
II	2,5-4,0	10	3,25	32,50	-0,70	7,00	0,49	4,90	10,563	105,625
III	4,0-5,5	5	4,75	28,75	0,80	4,00	0,64	3,20	22,563	112,813
IV	5,5-7,0	8	6,25	50,00	2,30	18,40	5,29	42,32	39,063	312,500
Разом	30	--	118,5	--	44,80	--	84,30	--	552,375

2. Методичне забезпечення статистичного обгрунтування управління рішень

2.1 Принципи побудови методичного забезпечення

Формування СЗУ згідно з його концепцією слід розглядати не як одномоментний акт, а як безперервний процес, тісно пов'язаний із практикою вдосконалення управління відповідно до вимог часу на адекватній науковій основі. Це процес послідовного збагачення методології, яка склалася завдяки можливостям застосування на практиці сучасних статистичних методів і моделей.

Методичне забезпечення СЗУ базується на статистичній методології як сукупності принципів статистичного дослідження та обгрунтованих на їх основі правил, прийомів і методів статистичного дослідження явищ - збирання відомостей, їх оброблення, обчислення показників, аналізу даних.

Діапазон застосування статистичних методів в управлінській діяльності досить широкий. Передусім це стосується підготовки інформації, її аналізу, порівняння з відповідними критеріями і на цій основі виявлення проблем і способів їх розв'язання на базі практичного аналізу.

Надалі статистичні методи використовуються на етапі реалізації управлінських рішень - під час контролю їх виконання та оцінювання ефективності одержаних результатів. Статистичний факторний аналіз є засобом усебічного висвітлення механізму соціально-економічного розвитку процесів і на цій основі сприяє активному впливу на них прийняттям управлінських рішень. Важливу роль при цьому відіграють визначені за допомогою статистичних методів параметри явищ щодо обсягу, структури, динаміки, взаємозв'язку тощо, притаманні окремим об'єктам управління. Для обґрунтування управлінських рішень використовуються статистичні графіки, таблиці. Здійснюється порівняльний аналіз діяльності об'єктів управління з урахуванням виробничо-технічних, організаційно-економічних відмінностей, соціальних параметрів, повноти використання можливостей.

Особливого значення набуває використання статистичних методів для обґрунтування управлінських рішень за умов невизначеності, яка обумовлена відсутністю або недостатньою стабільністю економічного законодавства та загальнополітичним середовищем, невизначеністю цілей, дій контрагентів і конкурентів, браком даних, необхідних для науково обгрунтованого управління, іншими об'єктивними та суб'єктивними умовами економічного розвитку. А це породжує потребу оцінювати ризик діяльності. У цих умовах статистичні методи створюють базу для адекватного реагування на перелічені обставини. З погляду статистичного моделювання невизначеність можна характеризувати як ситуацію, коли невідома ймовірність настання подій та її наслідків (див.: Словарь современной экономической теории. Макмиллана. - М.: МИНФРА 1997. - 608 с.)

Невизначеними можуть бути значення параметрів управління, що характеризують середовище, яке впливає на досягнення поставлених цілей. У цьому разі управлінські рішення базуються на статистичній оцінці змін діапазону параметрів.

Основними особливостями статистичного методичного забезпечення є конкретність дослідження, примат якісного аналізу на основі сутності явища з урахуванням місця і часу; виокремлення однорідних сукупностей, відбір прийомів і методів дослідження з урахуванням сутності і сфери явищ і процесів, застосування системи показників для всебічної характеристики явищ і процесів, закономірностей зміни і кількісних співвідношень. Склад методичного забезпечення диференціюється залежно від специфіки об'єктів управління.

Так, методичне забезпечення управління господарською діяльністю ґрунтується на дослідженні системи фінансових взаємовідносин підприємств щодо формування, розподілу й використання фінансових ресурсів. Ці відносини опосередковують зв'язки внутрішнього і зовнішнього характеру.

До зовнішніх належать фінансові відносини суб'єкта господарювання з бюджетами всіх рівнів і позабюджетними фондами під час сплати податків, зборів і мита та із закладами фінансової інфраструктури (комерційними банками, фондовими й валютними біржами, страховими компаніями, інвестиційними фондами і компаніями і т. ін.); з органами виробничої інфраструктури (підприємствами транспорту, закладами зв'язку і т. ін.); з іншими суб'єктами господарювання (продавцями, покупцями товарів тощо).

До внутрішніх відносять фінансові відносини між окремими структурними підрозділами підприємства (центрами відповідальності); і з засновниками (акціонерами); з персоналом тощо.

Статистичний аналіз відповідних взаємовідносин є необхідною базою ефективного управління господарськими процесами підприємств.

Зміст методичного забезпечення СЗУ обумовлює роль і місце цієї підсистеми управління. Вона є головною забезпечувальною підсистем системи управління в цілому.

Комплексне вдосконалення управління на принципах СЗУ досягається широким використанням статистичних моделей, ефективним використанням цих моделей у реальній технології розроблення управлінських рішень.

За функціями структурування та ідентифікації взаємозв'язків між показниками можна виокремити три основні типи моделей: дескриптивні, предикативні та нормативні.

Дескриптивні моделі, або моделі описового характеру, будуються на основі звітних балансів, іншої звітності в різних аналітичних аспектах, системі аналітичних коефіцієнтів, відповідних аналітичних оглядів.

Систему аналітичних коефіцієнтів, зокрема як провідний елемент аналізу фінансового стану, застосовують різні групи користувачів: менеджери, аналітики, акціонери, інвестори, кредитори тощо. Різноманітність цих коефіцієнтів для зручності об'єднують у групи: ліквідності, платоспроможності, рентабельності, ділової активності, фінансової стійкості, стану на ринку капіталів тощо.

Предикативні моделі - це моделі прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування як окремих показників, так і в цілому соціально-економічного, зокрема фінансового стану. Найпоширенішими з них є моделі динамічного аналізу (факторні, регресійні), моделі прогнозування, моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі дають змогу порівняти фактичні результати діяльності з очікуваними, установленими відповідно до нормативів і критеріїв. Аналіз найчастіше базується на застосуванні детермінованих факторних моделей.

В основу статистичного аналізу покладено встановлення взаємозв'язків між явищами на основі виявлення, оцінки і прогнозування впливу чинників на зміну результативних показників.

Залежно від виду аналізу використовуються моделі, що базуються на різних прийомах:

детерміновані зв'язки - балансовий метод, метод ланцюгових підстановок тощо; стохастичні зв'язки - кореляційний аналіз, коваріаційний аналіз, метод головних компонент тощо.

У складі детермінованих моделей вирізняють:

адитивні моделі, в які чинники входять у вигляді алгебраїчної суми;

мультиплікативні моделі, у які чинники входять у вигляді співвідношення чинників;

змішану модель - чинники входять у різних комбінаціях.

Значення статистичного аналізу полягає в тому, що він не тільки дає змогу краще вирішувати традиційні економічні завдання, наприклад, щодо факторного аналізу формування ефекту та ефективності, визначення рейтингу як інтегральної оцінки діяльності тощо, але й у реалізації принципово нових завдань, які забезпечують вищий рівень розробки рішень.

У методичному забезпеченні СЗУ з погляду участі в розробленні кінцевих управлінських рішень вирізняють допоміжні (аналітичні) і основні, або управлінські статистичні моделі. Перші розробляються як локальні елементи методичного забезпечення, які мають відносну самостійність щодо інформаційної бази. Їх результати виступають у вигляді показників, які слугують для підготовки аналітичних, прогнозних та інших матеріалів, що обґрунтовують управлінські рішення.

З підвищенням значення аспектів, які вирішуються цими моделями, вони можуть переходити з групи допоміжних у групу основних моделей. Як приклад можна навести індексні моделі, які дають змогу оцінити ефективність структурної політики щодо розподілу й використання ресурсів.

Досвід використання статистичних методів й моделей дає можливість сформулювати вимоги, яким повинні відповідати статистичні моделі.

Передусім моделі мають бути орієнтовані на вирішення конкретних управлінських завдань. Це потребує відповідної адаптації моделей. Прикладом є класична модель міжрегіонального балансу, за принципами якої в СЗУ розроблені та запроваджені моделі міжрегіональних зв'язків, аналізу формування та використання ресурсів у розподілі за галузями, видами діяльності, підрозділами підприємства тощо.

Моделі СЗУ не можуть бути абстрактними, як це має місце в моделях теоретико-методологічного характеру. Конкретні показники повинні мати реальну інформаційну базу.

Слід зважати на те, що в практичних розрахунках іноді використовують наближені описи динаміки показників ефективності, фінансового стану, рейтингу, рівня ризику тощо.

Наближена оцінка має місце і під час використання таких моделей, як виробнича функція, зокрема у процесі оцінювання рівня інтенсифікації.

Іноді немає або недостатньо вихідної інформації для розрахунку параметрів статистичних моделей. Так, нині замало інформації для оцінювання ефективності в розподілі за видами діяльності.

Для використання в реальному процесі прийняття рішень статистичні моделі мають бути оснащені відповідним програмним забезпеченням, яке дозволяє дає змогу користувачеві самостійно вирішувати конкретні завдання.

3. Розробка управління рішень за результатами статистичного аналізу

3.1 Зміст та напрями розроблення управлінських рішень за результатами статистичного аналізу

На підставі результатів статистичного аналізу визначаються основні напрями вдосконалення управління з метою підвищення ефективності функціонування системи з урахуванням об'єктивно існуючих потенційних можливостей (резервів) поліпшення діяльності.

СЗУ визначає зміст процесу розроблення управлінських рішень і контролю за їх виконанням в умовах системного використання статистичних методів. При цьому формується перелік завдань управління і встановлюється послідовність їх виконання, яка реалізує науково-обґрунтовану логіку і принципи управління. Визначаються методи вирішення і взаємної узгодженості цих завдань.

Методологія та методика управління віддзеркалюються в конкретних процедурах перетворення економічної інформації в процесі обґрунтування і прийняття управлінських рішень. У цьому розумінні СЗУ характеризує технологію обґрунтування управлінських рішень статистичними методами.

При цьому технологію СЗУ можна визначити як єдність його методичного, організаційного та інформаційного аспектів. Вона охоплює сукупність і класифікацію завдань управління, послідовність їх вирішення і статистичні методи обґрунтування відповідних управлінських рішень.

У технології СЗУ можна умовно виокремити змістовну й фундаментальну частини.

До першої належать система завдань управління та їхній взаємозв'язок, розподіл їх за підсистемами управління з формулювання відповідних функцій, побудова системи статистичних показників, склад структурних елементів, які розкривають зміст функцій і завдань управління в логічній послідовності їх виконання. Отже, змістовна частина СЗУ визначається сутністю, цілями й завданнями управління, у взаємозв'язку з особливостями діючого господарського механізму, завданнями і перспективами його вдосконалення. У цій частині обґрунтовується необхідність і можливість вирішення завдань управління на основі результатів статистичного аналізу.

Другу частину технології становлять власне статистичні методи обґрунтування управлінських рішень, які сприяють реалізації відповідних функцій у процесі прийняття рішень відповідно до їхнього складу й логічної послідовності, яка обґрунтовується в першій частині. Вона відображається в конкретних методиках, прийомах розрахунків і є формою здійснення змістовної частини СЗУ.

Практика засвідчила доцільність використання таких основних напрямів і методів статистичного аналізу для обґрунтування управлінських рішень:

оцінка пропорційності розподілу ресурсів і результатів діяльності;

балансовий метод аналізу;

структурно-функціональне моделювання;

аналіз рядів динаміки, статистичне прогнозування;

аналіз взаємозв'язків;

індексний метод аналізу й оцінка ефективності структурної політики;

комплексний статистичний аналіз ефективності діяльності;

оцінка відповідності результатів діяльності критеріям.

Фундаментальна частина має відносну самостійність і в цих межах визначається специфічними вимогами до конкретного використання статистичних методів. Виконання цих вимог дає змогу структурувати процес управління й вирішувати завдання управління на формалізованій основі статистичними методами.

При цьому слід ураховувати, що у зв'язку з об'єктивними (складність соціально-економічних процесів) і суб'єктивними (досягнутий рівень розвитку статистичних методів та моделей) причинами в технології прийняття управлінських рішень мають місце неформалізовані евристичні рішення з притаманними їм процедурами.

Використання статистичних методів створює умови для обґрунтування управлінських рішень у таких основних напрямах:

підвищення ефективності структурної політики щодо розподілу й використання ресурсів;

підвищення ефективності соціального й економічного розвитку в диференційованому розподілі населення за соціально-економічними ознаками, підприємств за галузево-кількісними ознаками тощо;

підвищення ефективності на основі регулювання пропорційності розподілу ресурсів і результатів діяльності; державне регулювання монополізму;

підвищення рівня задоволення потреб споживачів, конкурентоспроможності на основі аналізу кон'юнктури ринку;

підвищення ефективності та інтенсифікації на основі регулювання динаміки ефекту й витрат;

регулювання динаміки обсягу ефекту з урахуванням динаміки ресурсів та ефективності їх використання;

підвищення ефективності діяльності на основі оцінки й регулювання ризиків й кризових ситуацій ;

підвищення ефективності на основі оцінки й регулювання балансових зв'язків, у тому числі міжрегіональних, міжгалузевих, внутріфірмових тощо;

підвищення ефективності діяльності на основі оцінки й регулювання інвестиційної діяльності регіоні, галузей, видів діяльності, підприємств тощо;

забезпечення умов додержання нормативів та критеріїв на основі оцінки їх виконання;

підвищення ефективності діяльності на основі статистичного, у тому числі превентивного прогнозування;

Обґрунтовуючи управлінські рішення слід ураховувати, що для окремих функцій управління важко виробити чіткі й однозначні рекомендації та правила тому, що вони нерідко формулюються в умовах недостатньої та викривленої інформації.

Слід також враховувати, що управлінець одночасно діє і в реальних умовах, і в той же час в умовах певною мірою штучного світу моделей, символів, цифр тощо. А ці моделі не завжди спроможні врахувати мотиваційно-цільову спрямованість діяльності.

Дослідження такої спрямованості є важливим доповненням результатів кількісної статистичної оцінки явищ і процесів. Тут також у пригоді стають статистичні методи оцінювання взаємозв'язку між атрибутивними ознаками на основі таблиць взаємної спряженості, зокрема на базі соціологічних досліджень (див. розд.2). Прикладом може бути думка споживачів на ринку товарів і послуг.

Далі наведено стислий виклад напрямів розроблення управлінських рішень за результатами статистичного аналізу за важливими і різними за змістом програмами СЗУ - сталим соціально-економічним розвитком країни, економічним потенціалом на прикладі експортного потенціалу, важливою складовою життєвого рівня населення - його доходами та витратами, на мікрорівні підприємствами, зокрема в умовах кризових ситуацій.

СЗУ сталим соціально-економічним розвитком держави. Одним з найважливіших завдань держави є забезпечення сталого соціально-економічного розвитку на основі пропорційного співвідношення між динамікою системи та її підсистем. Концептуальні засади забезпечення сталого соціально-економічного розвитку економічної системи та його критерії в умовах України висвітлено в працях В.М. Гейця, С.І Дорогунцова, Б.М. Данилишина, О.Г. Осауленка та ін. [9,14,16,27,30,32].

Зміст основи критеріїв сталого розвитку економіки полягає ось у чому:

сталий розвиток системи формується у взаємозв'язку всіх її компонентів (підсистем) за відсутності між ними суперечностей (несумісності). Так, зростання виробництва не повинно супроводжуватися забрудненням довкілля;

незмінність напрямів розвитку окремих підсистем, що стосується тенденції зростання виробництва, життєвого рівня населення, обороноздатності та ін.;

збалансованість окремих компонентів сталого розвитку з метою недопущення руйнації системи, збереження її як єдиного цілого;

збереження сталості рівноваги системи за умови негативних зовнішніх впливів;

збалансованість усієї соціально-економічної системи, наявність взаємозв'язаних і взаємоузгоджених пропорцій між економічною та соціальною підсистемами в усіх сферах, галузях, на всіх ринках, які забезпечують ефективний розвиток соціально-економічних макросистем;

ефективна структурно-інвестиційна політика;

переважний розвиток за рахунок інноваційних чинників, обумовлений, головним чином, науково-технічним прогресом;

відтворюваність економічних процесів як база поліпшення стану навколишнього середовища, збереження людства.

Вирішення статистичних завдань зумовлює необхідність опанування новими технологіями розроблення й підтримки управлінських рішень на основі стратегічного аналізу, зокрема із застосуванням методології статистичного дослідження. Склад відповідних критеріїв у наведеному вище якісному викладі в процесі побудови СЗУ потребує їхнього кількісного вираження та якісного змісту в поєднанні результатів й чинників, які обумовлюють ці результати. Цій меті слугує система статистичних показників у розподілі за підсистемами (напрямами) управління, та узгоджена з цілями (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Система та підсистеми	Цілі	Система статистичних показників
Система
Загально- державна система сталого економіч-ного розвитку	Забезпечення ефективного функціонування соціально-економічної системи в цілому із заданими параметрами динаміки і структури з метою підвищення рівня життя населення України до рівня високорозвинутих країн
Підсистеми
Економічна	Забезпечення стійкого економічного зростання за рахунок інтенсивних чинників, ефективне використання монетарної та фіскальної політики, оптимізація взаємодії всіх компонентів - виробництва, ресурсів, ринків, зовнішнього середовища тощо	Валовий внутрішній продукт, галузева структура національної економіки в розподілі за галузями, видами діяльності, формами власності. Узагальнено: · показники економічної соціальної і економічної ефективності (продуктивність праці, капіталомісткість одиниці ВВН, фондовіддача, матеріаломісткість, екологомісткість продукції тощо); · Показники внутрішньої (відсутність дефіциту бюджету, інфляції, платіжної кризи, критичного внутрішнього боргу держави тощо) і зовнішньої (стан платіжного балансу, чистий експорт, стабільність обмінного курсу, відсутність критичного зовнішнього боргу держави) рівноваги системи
Соціальна	Здійснення прогресивних соціальних змін, спрямованих на підвищення індексу людського розвитку, рівня життя населення України до рівня розвинутих країн Заходу. Створення гарантованих умов нормальної життєдіяльності людини - повноцінного харчування і житла, доступності медицини й освіти, підтримки незахищених верств населення, створення умов для нормальної реалізації здібностей людини	Обсяг і структура ВВП за використанням, у тому числі прогресивністю особистого кінцевого використання; обсяг і структура “споживчого кошика” і “прожиткового рівня”; показники, що характеризують соціально-демографічні процеси і стан трудових ресурсів; як інтегральний показник - індекс людського розвитку як у цілому, так і за складом його компонентів.
Екологічна	Поліпшення екологічної ситуації	Показники, що характеризують рівень забруднення навколишнього середовища (повітря, води, ґрунту, радіоактивне забруднення тощо); обсяг капіталовкладень, що спрямовується на розвіязання екологічних проблем
Природно-ресурсна	Збереження навколишнього середовища, раціональне природокористування з урахуванням інтересів нинішнього та майбутніх поколінь; перехід до інтенсивного використання природних ресурсів	Система показників, що характеризує відтворення та раціональне використання природних ресурсів

Важливим етапом побудови СЗУ є конкретизація цілей на основі аналізу фактичного стану соціального та економічного розвитку, виявлення диспропорції, кризових явищ тощо [27]. Для економіки України - важливим моментом є подолання деформованих структур шляхом:

формування економіки України як цілісної системи, параметри якої визначаються внутрішніми інтересами самостійної України на відміну від планової економіки часів соціалізму, коли вона була підсистемою, параметри якої визначалися загальносоюзними інтересами;

перебудови неефективної витратної структури економіки, де основну частку становили матеріаломісткі, енергомісткі, паливомісткі, екологічно небезпечні галузі із застарілими технологіями та надмірною потребою в капіталовкладеннях за незначної частки соціально орієнтованих галузей;

стимулювання розвитку структури ВВП у напрямку збільшення доходів населення як чинника підвищення платоспроможного попиту;

забезпечення прогресивних змін у структурі форм власності з метою створення прошарку ефективних власників;

забезпечення розвитку ринкової інфраструктури фінансових, кредитних, страхових і фондових ринків;

подолання негативних явищ у зовнішньому секторі економіки, у тому числі в платіжному балансі, структурі експорту та імпорту, зокрема - зниження частки енергетичного імпорту й підвищення частки імпорту сучасних технологій та обладнання; подолання занадто високого рівня відкритості економіки за рахунок зниження частки експорту у ВВП, що скоротить вплив зовнішніх чинників на економіку України та ін.

Розроблення системи управлінських рішень з урахуванням за результатів статистичного аналізу здійснюється за окремими напрямами розвитку.

У табл. 3.2 наведено деякі напрями такого розроблення щодо концепції структурної політики розвитку.

Таблиця 3.2. Напрями розроблення управлінських рішень щодо соціально-економічної структурної політики на основі результатів статистичного дослідження.

Результати статистичного дослідження	Статистичні методи, використання яких дозволено отримати результати дослідження	Напрями розроблення управлінських рішень на основі результатів статистичного дослідження

Подобные документы

• Якість і ефективність управлінських рішень

  Перебудова систем управління підприємством. Природа рішень у менеджменті. Технологія розробки рішень. Науковий підхід до розробки i прийняття управлінських рішень. Методи розробки і обґрунтування, оцінка і прийняття рішень. Організація виконання рішень.
  
  курсовая работа [64,7 K], добавлен 23.10.2008
  

• Менеджмент

  Формування вітчизняної системи підготовки управлінських кадрів. Суть та зміст основних понять та категорій науки управління. Отримання фундаментальних знань щодо основних функцій управління. Навики використання методів обґрунтування управлінських рішень.
  
  контрольная работа [29,2 K], добавлен 02.11.2008
  

• Види ризиків і впровадження управлінських рішень

  Ризики, обумовлені несприятливими змінами в економіці підприємства або країни. Впровадження управлінських рішень, спрямованих на вирішення поставленого завдання в існуючій чи спроектованій ситуації. Класифікація, методи обґрунтування управлінських рішень.
  
  презентация [1,5 M], добавлен 01.03.2016
  

• Використання методів прогнозування в процесі прийняття управлінських рішень та визначення шляхів оптимізації їх використання

  Характеристика змісту, форми і алгоритму прийняття управлінських рішень. Сутність, різновиди та функції прогнозування при прийнятті управлінських рішень. Бухгалтерський облік та економічний аналіз в системі прогнозування та прийняття управлінських рішень.
  
  дипломная работа [2,8 M], добавлен 10.06.2012
  

• Прийняття та реалізація управлінських рішень на прикладі ПАТ "Компанія "Райз"

  Аналіз прийняття стратегічних управлінських рішень на корпоративному рівні у ПАТ "Компанія "Райз", фінансові індикатори їх ефективності. Впровадження системи контролінгу як інформаційно-аналітичної основи прийняття ефективних управлінських рішень.
  
  курсовая работа [117,7 K], добавлен 05.06.2013
  

• Прийняття рішень з функціонування операційної системи на промисловому підприємстві

  Формування варіанту вихідних даних для прийняття управлінських рішень. Розрахунок величини сумарного пріоритету, моделювання імітаційних ситуацій в операційній системі. Аналіз варіантів управлінських рішень і вибір найбільш сприйнятливого варіанту.
  
  курсовая работа [115,5 K], добавлен 18.09.2011
  

• Оцінка і узагальнення інформації щодо використання методів прогнозування в процесі прийняття управлінських рішень та визначення шляхів оптимізації їх використання

  Характеристика змісту і алгоритму прийняття управлінських рішень. Сутність, різновиди та функції прогнозування при прийнятті рішень. Організація бухгалтерського обліку в системі прогнозування. Економічний аналіз у системі розробки управлінських рішень.
  
  дипломная работа [1,4 M], добавлен 30.08.2014
  

• Аналіз варіантів і підготовка управлінських рішень

  Особливості підготовки управлінських рішень, які здійснюють на основі моделювання станів системи, її рухів на базі отриманої інформації. Аналіз принципів багатокритеріальної оптимізації. Характеристика прийняття рішень за умови ризику, стохастичні задачі.
  
  реферат [38,3 K], добавлен 21.01.2010
  

• Механізм прийняття рішень в менеджменті

  Поняття управлінських рішень. Головні відмінності управлінських рішень. Класифікація управлінських рішень. Процес ухвалення рішення. Ухвалення рішення в реальному житті. Методи прийняття управлінських рішень. Технологія ухвалення рішення.
  
  курсовая работа [39,9 K], добавлен 18.03.2007
  

• Моделі та методи прийняття управлінських рішень в умовах економіки України

  Сутність, класифікація і характерні риси управлінських рішень. Фактори, що визначають їх якість і ефективність. Стадії, структура, методи та моделі прийняття рішень. Застосування наукового підходу в процесі прийняття управлінських рішень на підприємстві.
  
  курсовая работа [169,1 K], добавлен 01.07.2008
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам