Особливості контролю в міжнародних корпораціях

При самостійному опрацюванні теми наступне питання слід розглядати як логічне продовження попереднього, оскільки наголос у ньому зроблено на техніці контролю. Адже в будь-якій системі контролю об'єктом стеження виступають насамперед грошові потоки, виготовлена продукція чи діяльність працівників.

Найпростішим і поширеним є фінансовий контроль, оскільки він ґрунтується на системі звітності. Показники прибутку зарубіжного відділення або доходів від інвестицій дозволяють постійно стежити за фінансовими результатами діяльності зарубіжних відділень, які надають комплексну характеристику стану цього підрозділу в певний період, а також динаміку його зміни. Доцільно звернути увагу студентів також на ретельно відпрацьовану практику використання в процесі контролю різноманітних фінансових коефіцієнтів: ліквідності, дохідності активів, заборгованості, дохідності акціонерного капіталу, прибутковості продажу, ефективності використання активів та ін. Однак, при цьому варто звернути увагу на такі особливості:

Показники доходів, витрат, прибутків вимірюються в різних валютах.

Валютні курси постійно змінюються.

Облікова практика і фінансова звітність змінюються від країни до країни залежно від вимог податкових органів, відомств, що регулюють діяльність на ринку цінних паперів, тощо.

Складна природа вимірювання породжує часовий лаг в оцінці виконання, який може затримувати розпізнавання відхилення від стандартів і вжиття коригуючих заходів.

Система фінансового контролю зарубіжних філій ґрунтується на прийнятих у міжнародних корпораціях моделях трансферного ціноутворення.

Усе це ускладнює фінансовий контроль у міжнародних корпораціях і потребує використання у складних випадках й інших технік контролю, насамперед ревізій.

Ревізія означає цільові спеціальні перевірки працівниками центрального офісу результатів діяльності зарубіжних відділень, за допомогою яких встановлюється не лише об'єктивність наданої звітності, а й причини, що призвели до наявного стану, а також розробляються шляхи поліпшення діяльності відділення і подолання негативних результатів.

Використання ревізій як інструменту контролю можна розглянути на прикладі системи управління закордонною діяльністю концерну "Сіменс" [8, с. 710--711]. У цій корпорації використовуються ревізії зарубіжних відділень і штаб-квартири. Сфери ревізій відділень включають управління майном, організаційні процеси, облік, баланс та оцінку бізнесу. Поточна ревізія проводиться спеціалістами відділень. Регулярна ревізія фахівцями центрального офісу здійснюється за дорученням керівництва концерну і може включати, окрім зазначених для регіональних одиниць сфер, також перевірку підприємницьких концепцій і стратегій цих відділень, доцільності діючих організаційних структур, ефективності виконання функцій, доцільності та якості застосованих технологій і продуктів.

Перевірки виконуються головним відділом концернових ревізій, який входить до складу центрального відділу планування. Ревізорська команда включає ревізорів зазначеного відділу концернових ревізій, фахівців інших підрозділів, а також експертів зі сторони. Таким чином, ревізія набуває рис консультування. Перевірки відбуваються раз на п'ять років із попередженням за рік зарубіжного відділення, що ревізується. Тривалість перевірки 4--5 тижнів. У заключному обговоренні узгоджується перелік заходів щодо усунення виявлених недоліків, виконання яких відстежується через рік спеціальною ревізією. Поряд із розглянутими вище плановими ревізіями в концерні "Сіменс" проводяться і спеціальні (позапланові) ревізії. Найчастіше вони здійснюються в разі зміни керівництва зарубіжного відділення або ж критичного розвитку подій.

Контроль якості потребує спеціальної техніки внаслідок великої ролі цієї характеристики в забезпеченні міжнародної конкурентоспроможності корпорацій. Головна особливість цієї техніки полягає в тому, щоб чітко визначити відповідальність належних підрозділів у досягненні встановлених рівнів якості. На рівні корпорації в цілому використовуються такі інструменти, як цикл контролю якості, колесо Демінга (планування -- виконання -- перевірка -- реакція), система Шинго (досягнення нульових дефектів за допомогою особливих процедур "пока -- йоке"), методи Тагуші (найкраще поєднання кількісних ознак продукції і виробничого процесу) і т. ін. Для виробничих дільниць широко застосовуються такі сім статистичних методів контролю якості: діаграма Паретто, причинно-наслідкова діаграма, стратифікація (розшарування), відомості перевірки, гістограми, діаграма розсіювання (кореляції), контрольні карти Шухарта. Із зазначеними спеціальними інструментами контролю якості студент може ознайомитись у навчальних виданнях [Чейз Р. Б., Эквилайн Н. Дж., Якобс Р. Ф., с. 208--226; Курицын А. Н., с. 119--129].

Контроль діяльності персоналу пов'язаний переважно з оцінкою виконання працівниками своїх обов'язків. З одного боку, це дозволяє визначити шляхи поліпшення діяльності працівників. З іншого боку, цей контроль дозволяє пов'язати винагороду з виконанням, визначити кандидатів на службове виконання. Найпоширенішими інструментами такого контролю є періодична оцінка менеджерами виконання роботи підлеглими. При цьому важливо врахувати відмінність між культурою виконання місцевим персоналом і культурою праці менеджерів-експатріантів.

Досить поширеними в міжнародних корпораціях є спеціальні центри оцінки, які виявляють потенціал співробітників для подальшого розвитку. У цих центрах широко використовуються різноманітні вправи, тести, ділові ігри та інші методи виявлення потенціальних здібностей працівників. Конкретні типові інструменти, що застосовуються зазначеними центрами оцінки, включають:

"кошикові" вправи, що потребують управлінської уваги;

групові вправи, в яких кандидати працюють як члени команди, що приймають рішення;

ділові вправи щодо прийняття рішень учасниками, які конкурують між собою на подібних ринках;

підготовка бізнес-плану;

вправи з написання ділових листів.

Після цього результати виконання зазначених вправ узагальнюються, проводяться інтерв'ю з менеджерами і визначаються перспективні кандидати для подальшого просування по службових сходах.

У процесі самостійного вивчення теми студент повинен звернути увагу на такий важливий інструмент контролю, як контролінг, що широко використовується в практиці діяльності американських і німецьких міжнародних корпорацій. Контролінг, на відміну від звичайного контролю, поєднує планування, регулювання і контроль шляхом інтегрованого інформаційного забезпечення з метою управління прибутком. Контролінг включає до свого складу, окрім того, питання документування шляхом бухгалтерського обліку, підготовку і передачу первинної, орієнтованої на результат (як правило, прибуток) інформації, формування певних процедур, правил і т. ін.

3. Техніка контролю в міжнародних корпораціях

Витоки контролінгу йдуть до середньовічних систем державного управління. Посада контролера (Coutrollour) існувала в XV ст. при дворі англійського короля. Завдання цієї посадової особи полягало в документуванні і контролі грошових і товарних потоків. У сучасному значенні система контролінгу була запроваджена вперше американськими компаніями "Ачісон, Топека енд Санта Фе Рейлроуд" в 1880 р. та "Дженерал Електрик" в 1882 р. Однак значного поширення контролінг набув лише після Великої депресії в 30-х роках минулого століття. Вагому роль у цьому процесі відіграв створений у 1931 р. Американський інститут контролерів, який в 1962 р. було перейменовано у Фінансово-адміністративний інститут. Завдяки діяльності цього інституту роль контролера було піднесено на такий самий рівень, як і казначея, чітко розмежовані їхні функції. Для глибшого розуміння цих положень нижче наведені зазначені функції, запропоновані Фінансово-адміністративним інститутом [8, с. 110--111].

Функції контролера:

Планування (складання, координація і реалізація фінансових планів).

Складання та інтерпретація звітів.

Оцінка результатів і консультування вищих менеджерів.

Питання оподаткування.

Складання звітів для державних органів.

Забезпечення збереження майна.

Народногосподарські дослідження (розстановка сил у зовнішньому середовищі).

Функції казначея:

Залучення капіталу.

Зв'язок з інвесторами.

Короткострокове інвестування.

Зв'язок з банками і фінансовий контроль.

Кредитори і дебітори.

Капіталовкладення.

Страхування.

До Європи, насамперед до Німеччини, ідеї контролінгу надійшли через практику застосування його на дочірніх фірмах американських компаній. Спочатку його сприйняли без довіри, оскільки ототожнювали з контролем. Однак згодом контролінг почав дедалі ширше застосовуватись в європейських компаніях, зокрема в Німеччині. Більше того, у США контролінг розглядався як прикладна концепція, орієнтована виключно на практику. У німецькомовних країнах в 70-х роках стала розвиватись теоретична концепція контролінгу. Тому між цими концепціями існують суттєві відмінності. Згідно з американською концепцією до контролінгу належать завдання як внутрішнього, так і зовнішнього обліку. У центрі німецької концепції контролінгу -- внутрішній облік у різних формах: плановий, документальний, контрольний. Зовнішній облік, навпаки, не входить до завдань контролінгу.

Під час самостійного вивчення четвертого питання теми важливо чітко усвідомити істотний вплив культури на процес контролю. Адже в різних країнах методи контролю поведінки працівників і діяльності організацій суттєво відрізняються. Скажімо, американська культура зорієнтована на контроль результатів, тоді як європейська культура робить акцент на контролі поведінки. Однак в європейських країнах контроль має чимало культурних особливостей. Наведемо деякі з них за результатами дослідження вищого менеджменту [Hodgetts R., Luthans F., 1997, p. 311].

Великобританія:

Фінансові звіти є складними і важко сприймаються.

Вищі менеджери фокусують свою увагу на головних проблемних напрямах і не дозволяють втягувати себе в конкретні деталі процесу контролю.

Контроль використовується більше для загального спрямування, ніж для спостереження.

Оперування великими сумами ринкової діяльності.

Німеччина:

Деталізований підхід до контролю і фокусування уваги як на значних, так і незначних подіях.

Ретельний контроль виробничих процесів та операційної ефективності.

Централізація контролю, використання працівників центрального апарату для вимірювання виконання, аналізу варіантів і підготовки кількісних звітів для вищого керівництва.

Процес контролю в німецьких фірмах використовується як політизований інструмент спостереження.

Франція:

Французькі менеджери використовують систему контролю, що схожа більше на німецьку, ніж англійську.

Контроль застосовується більше для спостереження, ніж для спрямування.

Процес контролю є централізовано-адміністративним.

Французька система контролю є менш систематизованою і більш заплутаною.

Для розуміння студентами відмінностей між американською та японською системами контролю радимо повернутись до табл. 1.6 в частині функції контролю.

Особливості контролю в різних міжнародних корпораціях.

Корпорації США:

наголос на кількісних аспектах контролю діяльності зарубіжних відділень;

контролювання виконання планів, бюджетів відповідно до стандартів компанії;

централізоване надходження інформації до штаб-квартири про стан виробничих процесів;

істотний вплив кар'єрних аспектів на процес контролю.

Західноєвропейські МНК:

тенденція до вимірювання якісних аспектів зарубіжних операцій;

контролювання переважно поведінки та її впливу на досягнення цілей;

переважно децентралізований характер виробничого контролю;

короткі вертикальні відстані в каналах звітності.

Японські МНК:

менша, ніж у США, участь менеджерів і контролерів у процесі безпосереднього контролю;

наявність довгострокових планів і бюджетів приводить до більш гнучкого їх використання в комунікаціях, що розширює їх роль далеко за межі контрольних інструментів.

На техніку контролю впливають також і технологічні обставини країн. У технологічно розвинутих країнах, таких як США, Японія, Велика Британія, Німеччина, окрім стандартизованих правил і безпосереднього нагляду, використовуються такі непрямі методи контролю, як комп'ютерно орієнтовані звіти й аналітичні дослідження. Йдеться про узагальнення результатів діяльності працівників та їхніх контактів, що були забезпечені завдяки використанню комп'ютерів, котрі входять до мережі організації. У менш розвинутих країнах основними засобами контролю є безпосередній нагляд.

Слід звернути увагу студента і на етичні аспекти контролю в міжнародних корпораціях. Вони пов'язані із суперечностями між правами роботодавців і правами найманих працівників. У процесі контролю роботодавці намагаються відстежувати фактори, що впливають на продуктивність праці, безпеку бізнесу, витрати та ін. У цьому зв'язку роботодавці прагнуть контролювати дії працівників як у робочий, так і в неробочий час. Зокрема, зручним інструментом контролю дій на робочому місці є контрольні програмні продукти, про вживання яких часто працівників не повідомляють. Прихильники цього інструменту вважають, що це забезпечує прозорість приватного життя на робочому місці та упереджує компанію від розкрадання інтелектуальної власності і бездіяльності на роботі. Інколи міжнародні компанії забороняють деяким працівникам з міркувань безпеки їздити на мотоциклі, стрибати з парашутом, палити і т. ін. Хоча контроль поведінки працівників у службовий та позаслужбовий час іноді виглядає необґрунтованим, законодавство переважної більшості країн не обмежує подібної практики роботодавців. Адже в основу законодавства покладено принцип: "Якщо працівникам не подобаються правила, встановлені роботодавцем, вони завжди можуть звільнитися". Однак цей принцип не усуває етичні питання контролю, що спричиняють у працівників прагнення захистити право свого приватного життя як на робочому місці, так і в неробочий час. Це питання часто постає в західній культурі, однак рідко виникає у східній.

4. Звітність у міжнародному менеджменті

Вивчення питань фінансової звітності міжнародних корпорацій має істотне значення, оскільки дані звітів є важливою основою для здійснення контролю. Адже аналіз фінансової звітності та зіставлення її з планом дозволяє своєчасно виявити відхилення виконання і вжити дійових заходів. У цьому зв'язку студенти можуть скористатись своїми знаннями звітності, яких вони набули під час вивчення курсів "Бухгалтерський облік і аудит", "Фінансовий аналіз".

Вивчаючи тему, студент має чітко розмежовувати фінансову і бухгалтерську звітність. Фінансова звітність обов'язково публікується як у фінансовій пресі, так і спеціальних виданнях корпорації, як правило, разом із висновками незалежних аудиторів. Фінансові звіти міжнародних корпорацій реєструються на фондових біржах, на яких обертаються їх цінні папери, а також в інших інститутах. Останнім часом провідні міжнародні корпорації розміщують досить обсягові звіти на своїх сайтах в Інтернеті. Зокрема, обсяг звіту корпорації "Дженерал Електрик" в Інтернеті за 2002 р. становив 92 сторінки і містив такі основні розділи:

лист вищих керівників до акціонерів і працівників (6 ст.);

цінності корпорації (2 ст.);

люди, виконання, можливості (6 ст.);

погляд на корпорацію (6 ст.);

бізнеси корпорації (14 ст.);

Рада директорів (2 ст.);

корпоративний менеджмент (1 ст.);

операційний менеджмент (2 ст.);

фінансова секція (52 ст.);

незалежний аудиторський висновок (1 ст.).

Серед документів фінансової звітності ключову роль відіграють п'ять:

Звіт про прибутки (США) або рахунок прибутків і збитків (Великобританія).

Баланс.

Звіт про акціонерний капітал.

Звіт про зміну фінансової позиції.

Звіт про грошові потоки.

У процесі аналізу фінансової звітності важливо зважувати на встановлення трьох ключових співвідношень:

Золоте правило балансу -- сума вартості акціонерного капіталу та довгострокових пасивів має дорівнювати або перевершувати основний капітал.

Золоте правило довгострокового фінансування -- довгострокові пасиви мають дорівнювати або перевершувати довгострокові активи.

Золоте правило короткострокового фінансування -- короткострокові активи мають дорівнювати або перевершувати короткострокові пасиви.

Слід звернути увагу студентів на три комплекти фінансових звітів зарубіжних відділень до штаб-квартири:

Звіти, що ґрунтуються на національних стандартах рахунків, передбачених законодавством і професійними організаціями в країні господаря.

Звіти, що пов'язують принципи обліку зі стандартами, яких вимагає країна походження.

Консолідовані фінансові звіти з урахуванням вимог країн походження.

Важливо підкреслити, що письмові звіти для міжнародних корпорацій значно важливіші, ніж для національних компаній, оскільки менеджери зарубіжних відділень мають незначні можливості для спілкування з керівниками центрального офісу, яке б допомогло точніше оцінити результати діяльності філій.

Вивчаючи питання, студент має знати такі основні проблеми звітності:

Розмежування результатів роботи зарубіжних відділень та їх керівників. З одного боку, результати відділень залежать від впливу центрального офісу, а з іншого -- від непередбачених змін у країні базування.

Вплив структури витрат і систем бухгалтерського обліку на результати діяльності зарубіжних відділень, розташованих у різних країнах.

Вплив політичних ризиків на результати діяльності в країні неможливо віддзеркалити у звітності.

Відштовхуючись від наведених проблем міжнародної звітності, студент має засвоїти два підходи до вимірювання результатів діяльності зарубіжних відділень міжнародних корпорацій: множинних вимірів і бюджетний. У першому випадку для відділень встановлюються фінансові і нефінансові показники, що відіграють різну роль в оцінці діяльності підрозділу та його менеджера (прибуток, обсяг продажів, показники якості, відносини з урядом і т. ін.). Це зручний для центрального офісу підхід, однак складний для підрозділу, оскільки узгодити між собою всі показники досить важко в умовах коливання валютних курсів. Концепція бюджету ґрунтується на визначенні цілі для кожної філії і закріпленні за кожною з них відповідних ресурсів. Це зручно для філій, оскільки зникають проблеми з інфляцією місцевих валют, трансферним ціноутворенням. Однак штаб-квартира в такому разі може втратити частину контролю над грошовими потоками філій, а отже, і корпорації в цілому.

Звітність у міжнародних корпораціях ґрунтується на різноманітних інформаційних потоках, які включають:

загальнокорпоративну інформацію для координації з центру (наявність у корпорації ресурсів і потреби в них філій, наприклад касової готівки);

зовнішню інформацію щодо політичної ситуації і стану економіки в приймаючих країнах;

зворотний зв'язок між штаб-квартирою і філіями, наприклад щодо технологічних проривів, досліджень і розробок;

міжфіліальну загальнокорпоративну інформацію, яка циркулює між взаємозв'язаними зарубіжними відділеннями;

інформацію для зовнішньої звітності.

Міжнародна звітність має відповідати не лише загальним вимогам об'єктивності, своєчасності і т. ін., а й спеціальним вимогам. Серед цих вимог такі:

Відповідність між цінністю інформації та її вартістю. Оскільки ця інформація стосується значної кількості питань, вона потребує значних витрат. Для отримання цієї вимоги міжнародні корпорації використовують метод "планомірного аналізу придбаної інформації", який означає періодичну оцінку нового документа чи інформаційної послуги, яка надається компанії, з метою використання виключно важливої інформації.

Збалансованість між потоками інформації і можливостями її якісного використання, уникнення "інформаційного потоку". Компанії прагнуть обмежитись використанням релевантної інформації, яка безпосередньо стосується певного питання і є важливою.

Одноманітність інформації, потрібної для керівництва корпорації і філій. Якщо інформація відрізнятиметься, то виникає дилема: або ж порівнювати незіставні дані, або ж вимагати додаткові дані від філій.

Сумісність методів обробки даних у різних країнах, а саме інформаційної техніки і програмного забезпечення.

Безпечність інформаційних систем, яка усуває можливість несанкціонованого доступу до даних, що становлять предмет комерційної таємниці.

У зв'язку зі згаданими корпоративними скандалами з "Енрон" та іншими корпораціями важливо звернути увагу студентів на певні зміни в системі корпоративної звітності. Адже міжнародні корпорації, насамперед США, вимушені шукати засоби термінового відновлення їх корпоративного іміджу. Одним з таких засобів є публікація на доповнення до стандартних, річних і піврічних звітів так званих звітів корпоративної відповідальності, які містять приклади участі компанії в розв'язанні гострих соціальних та екологічних проблем. За даними компанії "Кей-Пі-Ем-Джі" в 2001 р. такі звіти опублікували 45 % фірм, що входять до списку 250 найбільших міжнародних корпорацій, тоді як три роки тому -- 35 %. В Японії зазначені звіти публікують 72 компанії зі 100 найбільших у країні, у Великій Британії -- 49, у США -- 36.

У процесі опанування питання теми студент має згадати з дисципліни "Бухгалтерський облік і аудит", що основою фінансової звітності є бухгалтерський облік. У літературі з бухгалтерського обліку поширена думка про те, що винахідником системи подвійного запису є італійський монах Фра Лука Пачолі, який в 1494 р. запропонував купцям і правителям двосторонню "взаємопов'язану" реєстрацію кожної операції, що впливає на активи, зобов'язання і власний капітал [Речмен Д. Дж., Мескон М. Х., Боуві К. Л., Тилл Дж. В., т. 2, с. 213]. Однак дослідження, що провів англо-американський соціальний історик Оріго Іріс, свідчать, що подвійну систему запису створив на сто років раніше, наприкінці XIV ст., видатний міжнародний торговець вовною -- італієць Франческо ді Марко Датіні (1335--1410 рр.), який залишив у спадок 500 бухгалтерських книг, 300 документів про партнерство, 140 тис. ділових листів, 500 папок про свій бізнес у всіх європейських країнах [Handy C. Management's Renaissance Man. -- Strategy + Business. -- 2002 -- Issue 29, Forth Quater. -- P. 105--106]. Цей факт свідчить, що міжнародний бізнес потребує ретельнішого і достовірнішого обліку, ніж національний. Якісний облік у компанії Ф. Датіні став важливою передумовою успіху його бізнесу.

Фінансова звітність філій ґрунтується на національних стандартах бухгалтерського обліку, тобто правилах підготовки фінансових звітів. Кожна країна має власні національні стандарти обліку, проте в багатьох країн вони схожі. Серед стандартів обліку виокремлюють:

1. Британо-американо-голландську групу (Велика Британія, США, Нідерланди, Канада, Мексика, Індія, Австралія, Південна Африка, Нова Зеландія, Малайзія, Індонезія, Таїланд, країни Центральної Америки та ін.). Ця модель функціонує в умовах розвинутого фінансового ринку. Облік орієнтований насамперед на потреби інвесторів і кредиторів. У країнах, які використовують цю модель, принципи і правила ведення обліку і складання звітності регулюються національними загальноприйнятими стандартами, що розробляються незалежними професійними організаціями бухгалтерів, а не встановлюються національним законодавством. У США такими стандартами є Загальноприйняті принципи обліку (ГААП), у Великобританії -- Закон про компанії, Положення про стандартну практику ведення обліку і ряд інших документів, які інколи називають загальноприйнятою практикою обліку. У Канаді бухгалтерські стандарти оформляє Комітет з досліджень у галузі бухгалтерських стандартів.

Таким чином, у країнах з даним типом ведення обліку існує багато варіантів обліку в рамках професійної загальноприйнятої бухгалтерської методології.

2. Європейсько-японську групу (країни Європейського Союзу, Швейцарія, Японія, Єгипет та ін.). Ця модель бухгалтерського обліку орієнтована на державні інтереси оподаткування і макроекономічне планування суспільних ресурсів. Вона має юридичну основу. Бухгалтерські стандарти затверджуються законодавчо і обов'язкові до виконання. Однорідність досягається єдиним планом рахунків і затвердженою методологією фінансової звітності. Професійні організації бухгалтерів відіграють меншу роль, ніж у Великобританії і США. Таким чином, у країнах з даною моделлю обліку превалює державна методологія.

3. Південно-американську групу (країни Латинської Америки). Ця модель бухгалтерського обліку орієнтована на податкові державні інтереси, тому бухгалтерський облік законодавчо уніфікований. Особливістю бухгалтерських стандартів є розкриття методології бухгалтерського обліку в умовах інфляції.

В останній час зародилась ісламська модель бухгалтерського обліку, але вона ще недостатньо представлена фінансовою звітністю на міжнародному рівні.

Важливо враховувати, що негативним наслідком відмінностей у стандартах обліку та аудиту в різних країнах є загальний брак компарабільності (можливостей порівняння) фінансових звітів та ускладнення фінансових розрахунків. Наприклад, у німецькій системі обліку амортизація є статтею пасиву, тоді як у британських компаніях її величина вираховується із суми пасиву. Брак компарабільності стандартів бухгалтерського обліку призводить до плутанини у фінансовій звітності.

Наявність різних підходів до формування систем обліку ускладнює аналіз стану підприємств, що знаходяться у різних країнах. Якщо ТНК має філії або дочірні компанії в наведених групах країн, то отримані підсумки їх діяльності можуть бути незіставні. Тому багато компаній, що прагнуть залучити іноземних інвесторів або здійснюють консолідацію фінансової звітності в єдиній валюті, паралельно до прийнятих норм обліку у країні використовують міжнародні стандарти обліку (МСБО).

Основні завдання МСБО -- гармонізація і прийняття стандартів, що дозволяють збільшити схожість практики ведення бухобліку в різних країнах. МСБО не є обов'язковими і мають рекомендаційний характер. Унаслідок розвитку і прискорення інтеграційних процесів у світі ці стандарти відіграють дедалі більшу роль як найзручніший засіб спілкування між підприємствами різних країн світу.

Міжнародні корпорації вкрай заінтересовані в гармонізації стандартів обліку в різних країнах. У цьому зв'язку варто звернути увагу студентів на діяльність Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), який відіграє провідну роль у цій роботі. Комітет було створено 29 червня 1973 р. на підставі угоди, укладеної фаховими організаціями бухгалтерів десяти країн: Австралії, Великої Британії, Ірландії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Мексики, Франції, США та Японії. Сьогодні цей Комітет об'єднує 153 професійних організацій зі 112 країн світу. За роки своєї діяльності КМСБО видав 41 міжнародний стандарт бухгалтерського обліку, з яких сьогодні діє 35 [2, с. 9]. Варто звернути увагу і на плідну діяльність іншої організації -- Міжнародної федерації бухгалтерів, створеної на доповнення до КМСБО в 1977 р. Вона розробляє стандарти аудиту, етичні й освітні норми, норми державного сектору та ін. За даними КМСБО, Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку використовують понад 600 провідних міжнародних компаній світу. Список цих компаній можна знайти в посібнику С. Голова та В. Костюченко [2, с. 795--798].

З огляду на проблеми міжнародної звітності доцільно звернути увагу студентів й на інші ускладнення руху фінансової інформації між країнами. Вони пов'язані з обмеженнями передачі даних між країнами. Ці обмеження мають три причини:

Стурбованість особистою недоторканістю громадян-працівників міжнародних корпорацій. Збір і передача даних про них з приймаючої країни до штаб-квартири дозволяє компанії отримати невиправдані переговори перед індивідуумами.

Турбота країни про збереження робочих місць у філії, які можуть бути втрачені, якщо обробка та аналіз даних здійснюватимуться за кордоном, а передача ресурсів відбуватиметься без виплати компенсації країні, яка їх створила.

Побоювання піратського використання інформаційних мереж міжнародних корпорацій, зокрема для передачі військових і комерційних відомостей за кордон.

Як приклад можна навести заборону в Німеччині передачі кадрової документації в інші країни, що ускладнює централізоване управління персоналом міжнародних корпорацій, насамперед експатріантів [2, с. 569].

Останнім часом були досягнуті певні зрушення в напрямі уніфікації фінансової звітності. Зокрема, у 1998 р. Міжнародна організація комісій з цінних паперів затвердила Міжнародні стандарти розкриття інформації для закордонних пропозицій та первинного лістингу пайових цінних паперів іноземних емітентів. Однак істотні відмінності фінансової звітності все ще зберігаються.

Для США та інших країн британо-американської групи використовується підхід передбаченого обсягу. У такому разі визначається не лише перелік інформації, яку емітенти повинні надавати громадськості, а й суттєві події, інформація про які розкривається Комісії з цінних паперів та бірж США у формі 8-К. Подібний підхід використовується і в Японії.

У країнах Європейського Союзу та інших країнах європейсько-японської групи використовується так званий підхід загального обов'язку. У такому разі компанії, що перебувають у лістингу, зобов'язані відкривати суттєву інформацію та інформацію, здатну вплинути на ціну. Однак перелік суттєвих подій не визначається.

Для країн південноамериканської системи обліку, зокрема Бразилії, визначено перелік подій, що можуть вважатись суттєвими. Однак цей перелік не є вичерпним і в конкретних умовах на вимогу відповідних органів може бути розширеним.

5. Особливості контролю і звітності в міжнародних корпораціях, що діють в Україні

Підбиваючи підсумки вивчення теми, важливо звернути увагу студентів на особливості контролю і звітності в міжнародних компаніях, що діють в Україні. Вони пов'язані насамперед з використанням в українських відділеннях міжнародних корпорацій жорсткіших систем контролю: бюрократичних інструментів і показників діяльності підрозділів. До контролю діяльності українських філій залучаються, як правило, міжнародні аудиторські компанії.

Слід особливо зазначити поліпшення системи фінансової звітності в Україні у зв'язку із запровадженням системи бухгалтерської звітності із застосуванням Міжнародних стандартів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1706 від 28 жовтня 1998 р. При Міністерстві фінансів України для реалізації зазначеної програми реформування обліку створено Методологічну раду з питань бухгалтерського обліку. Фінансова звітність за МСБО у банківській системі запроваджена з 1 січня 1998 р., а у відкритих акціонерних товариствах та інших учасниках фондового ринку -- з 1 січня 1999 р. Активну участь у запровадженні МСБО в Україні бере Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка затвердила наприкінці 1997 р. Методичні рекомендації по застосуванню міжнародних принципів обліку та звітності щодо діяльності професійних учасників фондового ринку.

Слід також зазначити позитивну роль у поліпшенні звітності в Україні Указу Президента України від 21 березня 2002 р. "Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах". Цим Указом передбачено вдосконалення системи надання, змісту та структури інформації про діяльність акціонерних товариств.