Формування і впровадження ефективної системи антикризового менеджменту на підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 005.334.4; 005.931.1

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ФОРМУВАННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ АНТИКРИЗОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

ТЕРЛЕЦЬКА ЮЛІЯ ОЛЕГІВНА

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (оброблення деревини та виробництво виробів з деревини)

Ужгород - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії та менеджменту Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

заслужений працівник освіти України

КОМАРНИЦЬКИЙ ІВАН ФЕДОРОВИЧ,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри економічної теорії та менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

заслужений працівник народної освіти України

КУЗЬМІН ОЛЕГ ЄВГЕНОВИЧ,

Національний університет „Львівська політехніка”,

директор навчально-наукового інституту економіки і менеджменту

доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

ШКОЛА ІГОР МИКОЛАЙОВИЧ,

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,

заступник директора з наукової, науково-методичної роботи та міжнародних зв'язків

Захист відбудеться „28” березня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 61.051.02 Ужгородського національного університету за адресою: 88000, м.Ужгород, пл. Народна, 3, ауд. 47.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Ужгородського національного університету за адресою: 88000, м.Ужгород, вул. Капітульна, 9

Автореферат розісланий „23” лютого 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, доцент Чубарь О.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Реформування української економіки, яке розпочалось у 90-х роках ХХ століття, призвело до радикальної зміни умов господарювання. Перехід від планового до ринкового типу економіки спричинив перерозподіл управлінських обов'язків. Якщо в умовах планової економіки стратегічне планування діяльності підприємства здійснювалося на державному рівні, то в умовах ринкових відносин дана функція була передана на рівень керівництва підприємства. Очевидно, що відсутність досвіду стратегічного планування у більшості керівників у сукупності з несприятливими зовнішніми умовами негативно вплинула на діяльність підприємств. Сьогодні в Україні склалася ситуація, характерною ознакою якої є те, що багато підприємств знаходяться в кризовому стані, періодично або постійно неспроможні продовжувати нормальну виробничо-господарську діяльність і сплачувати свої рахунки. Та, як свідчить досвід деяких вітчизняних підприємств, ситуація може бути поліпшена за рахунок застосування нових наукомістких технологій управління. Отже, сьогодні в українській економіці виникла потреба в нових інструментах управління промисловими підприємствами в умовах кризи, які дозволяють виявити та знешкодити докорінні причини кризових процесів. Актуальність теми визначається суперечністю між вимогами практики антикризового менеджменту та існуючим станом діагностики й менеджменту підприємства у кризових ситуаціях.

Незважаючи на зростаючий інтерес українських учених до різних аспектів антикризового менеджменту, теоретичні й організаційно-методичні засади формування ефективного механізму антикризового менеджменту залишаються найменш опрацьованими у вітчизняній фаховій літературі.

Найбільш вивченими та висвітленими у публікаціях учених можна назвати питання діагностичного забезпечення антикризового менеджменту, розвиток інструментально-методичних засад якого набуває в сучасних умовах особливого значення для тривалого виживання товаровиробника та його успішного розвитку.

Досить широкий спектр поглядів на різні аспекти антикризового менеджменту підприємства представлений у працях учених-економістів Д. Аакера, І. Ансоффа, С. Беляєва, А. Градова, П. Друкера, Г. Іванова, А. Грязнова, А. Ковальова, Е. Короткова, В. Кошкіна, В. Кузіна, М. Мескона, Е. Мінаєва, В.Панагушина, Л. Планкетта, Н. Родіонової, А. Томпсона, Е. Уткіна, Р. Фостера, Г. Хейла, Й. Шумпетера.

Серед українських економістів, які досліджували і досліджують дану проблему, варто відзначити, перш за все, таких учених, як М. Білик, М. Бойко, В. Василенко, Л. Кальніченко, А. Колос, О. Копилюк, О. Кузьмін, Л. Лігоненко, В. Мікловда, Н. Пашута, О. Пушкар, В. Савчук, Л.Ситник, Н. Скворцов, С. Слава, О.Терещенко, Н. Туленков, О. Тридід, М. Туган-Барановський, А. Чернявський, І. Школа, А. Штангрет та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертаційної роботи відповідає науковому напрямку кафедри економічної теорії та менеджменту Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича - „Інституційний механізм сталого розвитку України в умовах відкритої економіки” (номер державної реєстрації 0106U003614).

Матеріали дисертаційного дослідження використані при розробленні держбюджетної теми кафедри економічної теорії та менеджменту Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Еволюція перехідної економіки України в умовах глобалізації економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0102U005304), зокрема, при розробленні розділу ІХ „Організаційно-економічні засади антикризового управління підприємством”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних та прикладних засад формування ефективної системи антикризового менеджменту на промислових підприємствах.

Для досягнення поставленої мети в дисертації визначені такі завдання:

· дослідити причини, сутність, рольову функцію фази кризи в циклічній динаміці розвитку промислового підприємства;

· визначити місце та роль попереджувального антикризового менеджменту в антикризовому управлінні підприємством, розкрити його зміст, мету, завдання та функції;

· провести аналіз зарубіжного досвіду з розпізнавання криз на підприємстві та сучасного передбачення банкрутства, вивчити можливість його застосування на вітчизняних підприємствах;

· розробити авторську версію практичного інструментарію діагностики кризових ситуацій на підприємстві;

· обґрунтувати основні умови та підходи до впровадження управлінської структури, адекватної системі раннього попередження кризових ситуацій;

· розробити модель прогнозування кризи за слабкими сигналами розвитку кризових процесів на підприємстві.

Об'єктом дослідження є система менеджменту підприємств меблевої промисловості Чернівецької області, які знаходяться в передкризовому та кризовому стані.

Предметом дослідження є механізм ефективного управління підприємством в умовах кризових ситуацій.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження побудоване на загальнонаукових і спеціальних методах наукового пізнання економічних процесів, що дозволило системно підійти до розв'язання проблеми підвищення життєздатності підприємств в умовах ринкової трансформації економіки України. Використання загальнонаукових методів аналізу та синтезу, системного та ситуаційного підходів, а також методів економічного та статистичного аналізу, методів економіко-математичного моделювання із застосуванням програмно-обчислювальних засобів на базі персонального комп'ютера зумовлено поставленою метою та завданнями роботи.

У процесі дослідження використані законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють стосунки та господарську діяльність суб'єктів господарювання, методичні розробки з проведення аналізу фінансового стану підприємств, а також статистичні матеріали, дані звітності досліджуваних підприємств, матеріали їхньої організаційно-управлінської практики, узагальнені в ході виконання конкретних розрахунків у дисертаційній роботі.

Досягнуті наукові результати дисертаційного дослідження ґрунтуються на використанні таких методів:

· за допомогою історико-логічного та порівняльного аналізу досліджена еволюція поглядів представників різних наукових шкіл антикризового управління на проблему передбачення банкрутства;

· на основі методів економічного та статистичного аналізу проведена оцінка ефективності антикризового менеджменту на досліджуваних підприємствах;

· методи системного аналізу дозволили запропонувати та обгрунтувати практичний інструментарій діагностики кризових ситуацій;

· методи економіко-математичного моделювання стали підґрунтям для розробки моделі прогнозування кризи за слабкими сигналами розвитку кризових процесів на підприємстві.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження і його прикладну цінність, полягають у наступному:

вперше:

· запропоновано системно-структурний підхід до діагностики кризових ситуацій на підприємстві з урахуванням таких етапів: попередньої діагностики підприємства; розробки збалансованої системи показників діяльності як інструменту аналізу та підтримки прийняття рішень; діагностики підприємства за допомогою фінансових коефіцієнтів; моніторингу поточного стану підприємства; віднесення досліджуваного підприємства за результатами попередніх етапів дослідження до відповідного рівня фінансово-економічної стійкості (абсолютної фінансово-економічної стійкості, відносної фінансово-економічної стійкості, рівня „передхвороби”, рівня „хвороби”, рівня „кризи”); розробки адекватних заходів антикризового управління підприємством.

дістали подальшого розвитку:

· концептуальні засади системи превентивного антикризового менеджменту, визначені його сутність, зміст, мета, завдання та функції. Це дозволило виявити раціональні варіанти його організаційного оформлення, розробити інформаційно-методичну базу, адекватну розв'язанню проблеми попередження кризових явищ;

· антикризова діагностика підприємства. Доведено, що зарубіжні методики розпізнавання криз на підприємствах та сучасного передбачення банкрутства унеможливлює їхнє застосування на практиці в умовах ринкової трансформації вітчизняної економіки в міру специфіки її розвитку та особливостей функціонування підприємств, а також через відмінності у макроекономічному розвитку;

удосконалено:

· методичні рекомендації щодо створення на підприємствах відокремленої структурної одиниці, яка є рівноправною з іншими службами та відділами і відповідає за проведення роботи з виявлення, профілактики та подолання криз;

· методичний підхід стосовно побудови управлінської структури, адекватної системі раннього попередження кризових ситуацій. На відміну від існуючих, даний підхід дозволяє організувати превентивне реагування менеджерів підприємства на кризу різними способами. Вибір варіанта підпорядкування відділу кризового попередження залежить, як і будь-який варіант реструктуризації, від концепції організаційної структури, що склалася у виробничо-господарській системі.

· модель прогнозування кризи підприємства, яка базується на використанні слабких сигналів про виникнення загрози розвитку кризових процесів. Указаний метод може бути використаний на будь-якому промисловому підприємстві і дає можливість діагностувати кризу на підставі використання знань про ранні (слабкі) сигнали розвитку кризових явищ.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження рекомендовані управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Чернівецької обласної державної адміністрації до застосування підприємствами регіону в процесі організації управління ними з метою попередження кризових ситуацій (Довідка № 05.01-19/88 від 22.06.2007 р.). Впроваджена система діагностики кризового стану підприємства на ЗАТ „Імпульс” та ВАТ „Чернівецька меблева фабрика” шляхом введення підсистеми моніторингу кризових ситуацій з алгоритмом її функціонування.

Науково-практичні розробки, висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані у дисертаційній роботі, використані у навчальному процесі викладання курсів „Антикризове управління”, „Діагностика підприємства”, „Стратегічний менеджмент”; розробці навчальних проектів та наукових тем; навчально-методичній роботі викладачів з метою підготовки та перепідготовки фахівців з менеджменту; науково-дослідницькій роботі викладацького складу, аспірантів та студентів кафедри економічної теорії та менеджменту Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Довідка № 15-38/1655 від 13.06.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Розробки та пропозиції, представлені у дисертації, отримані автором особисто у ході автентичного наукового дослідження. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які становлять індивідуальний внесок автора. Внесок автора в колективні опубліковані роботи конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи апробовані на міжнародних науково-практичних конференціях „Стратегія регіонального розвитку: методологія формування, муніципальна специфіка, механізм реалізації” (м.Чернівці, 2004 р.), „Фінансово-економічні та інституційні чинники розвитку регіону” (м.Чернівці, 2005 р.), „Генезис інституційної системи сучасної економіки України” (м.Чернівці, 2006 р.), „Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м.Тернопіль, 2007 р.), „Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій” (м.Чернівці, 2007 р.), „Маркетинг у сферах та галузях економіки регіону” (м.Чернівці, 2007 р.), „Структурно-інституційні зміни та інвестиційно-інноваційний розвиток регіону” (м.Чернівці, 2007 р.), а також у 13 фахових виданнях (науково-практичні журнали „Регіональна економіка”, „Агроінком”, Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ, Вісник Донецького університету, Науковий вісник Чернівецького університету та ін.).

Публікації. Основні положення, теоретичні та методологічні узагалінення, практичні висновки та рекомендації дослідження викладені у 21 праці загальним обсягом 7,46 д.а., з них 13 - у наукових фахових виданнях загальним обсягом 5,02 д.а., 8 - в інших виданнях загальним обсягом 2,44 д.а.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків на 199 сторінках. Дисертаційне дослідження містить 24 таблиці на 32 сторінках, 19 рисунків на 19 сторінках, 21 додаток на 39 сторінках. Бібліографічний список налічує 202 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

антикризовий менеджмент діагностика

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, визначено мету та завдання роботи, ідентифіковано його об'єкт і предмет, а також показано зв'язок наукової проблеми формування та впровадження ефективної системи антикризового менеджменту на промислових підприємствах з науковими програмами та темами, розкрито наукову новизну та практичну цінність отриманих наукових результатів.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади антикризового менеджменту підприємства” на основі глибокого та комплексного аналізу існуючих теоретичних підходів до управління підприємством в умовах кризових ситуацій проведено дослідження причин, сутності, рольової функції фази кризи в циклічній динаміці розвитку промислового підприємства; місця та ролі попереджувального антикризового менеджменту в антикризовому управлінні підприємством; зарубіжного досвіду з розпізнавання криз на підприємстві та сучасного передбачення банкрутства, можливості його застосування на вітчизняних підприємствах.

Починаючи з кінця ХІХ століття вченими-економістами та систематиками було доведено, що кризи є неодмінним елементом циклічної динаміки економічних систем, однією з її фаз, яка володіє властивістю періодичності прояву. До 20-х років ХХ століття сформувалася теорія криз, а вчені-економісти стали розглядати кризи як неодмінну фазу циклічної динаміки усіх систем - у суспільстві чи природі.

Відповідно до загальної теорії криз під нею розуміють необхідну фазу в житті будь-якої системи, коли потенціал попередньої динаміки вже вичерпаний і система або переходить у якісно новий стан, або гине, змінюється новою, більш прогресивною. Кризу можна охарактеризувати як перелом, будь-яку якісну зміну процесу, перехід від існуючого стану до іншого, суттєво відмінного за основними параметрами.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок про те, що кризи є необхідним етапом розвитку будь-якого промислового підприємства. Їх виникнення зумовлюється об'єктивним законом циклічного розвитку систем.

У західній економічній літературі накопичений суттєвий досвід передбачення банкрутства і приділена велика увага теоретичним основам прогнозування криз на підприємствах. Однак усі методики розроблені для великих західних корпорацій (так модель Альтмана створювалася для американських підприємств, Таффлера - для підприємств, що діють в умовах англійської економіки і т.д.), а також в умовах економіки 60-70х рр., що унеможливлює їхнє застосування на практиці в українських умовах в міру специфіки її розвитку і особливостей функціонування вітчизняних підприємств, а також через відмінності у макроекономічному розвитку.

В українській економічній літературі приділяється достатньо уваги діагностиці кризового стану підприємства, але в основному всі спроби передбачення кризи зводяться до копіювання західних методик, розроблених з урахуванням вагових коефіцієнтів і особливостей функціонування зарубіжних країн.

Проведений аналіз економічної літератури свідчить про те, що хоча в Україні та за її межами приділяється значна увага питанням діагностики кризи на підприємствах, існує велике різноманіття методів і підходів до цієї проблеми. Отже, сьогодні виникла нагальна необхідність удосконалення методів діагностики передкризового стану підприємства.

У зв'язку з викладеним вище виникає необхідність у виробленні механізму управління, в якому основна увага надається передбаченню небезпеки кризи, аналізу її симптомів, заходам зі зниження негативних наслідків кризи, тобто антикризового менеджменту. Термін „антикризовий” означає „спрямований проти кризи”; антикризовий менеджмент - спрямований проти кризи управління.

Провівши аналіз концепцій різних наукових шкіл антикризового менеджменту, нам видається логічним розглядати останнє в двох аспектах - превентивному, який полягає у „профілактиці” гострої кризи, та стабілізаційному, тобто „лікуванні” неплатоспроможності, включаючи реорганізаційні процедури банкрутства (спостереження, зовнішнє управління, фінансове оздоровлення).

Сутність превентивного антикризового менеджменту полягає у розпізнаванні загроз і можливостей кризи, а також своєчасній розробці та контролю за реалізацією спеціальних заходів, які формують відповідну реакцію на конкретну загрозу кризи, що виникла, з метою забезпечення довготермінового виживання та розвитку промислового підприємства.

Сутність стабілізаційного виду менеджменту полягає в застосуванні надзвичайних заходів з метою виведення підприємства з кризи, яка вже настала. Причому, чим швидше розпочато подолання кризи, тим з меншими трудовими та фінансовими втратами воно буде проведене, тим більше шансів має підприємство на повне відновлення платоспроможності, тим меншою є імовірність банкрутства товаровиробника.

Визначення завдань превентивної галузі менеджменту актуалізує проведення адекватної перебудови елементів системи управління та організаційної структури товаровиробника. Оскільки, як випливає з проведеного дослідження, попереджувальна робота повинна проводитися на постійній основі, бути систематизованою, здійснюватись у визначені терміни, розпізнавання та усунення кризи на промисловому підприємстві доцільно закріпити за відділом кризового попередження, з виділенням місця останнього в організаційній структурі управління та чітко визначеними функціональними обов'язками.

У другому розділі „Аналізування та оцінювання ефективності антикризового менеджменту підприємства (на прикладі підприємств меблевої промисловості Чернівецької області)” проаналізовано концептуальні положення діагностики передкризового та кризового стану підприємства, запропоновано авторське трактування концепції діагностики кризових ситуацій, апробоване на підприємствах меблевої промисловості Чернівецької області, які знаходяться в передкризовому та кризовому стані.

Діагностика передкризового та кризового стану підприємства є інструментом антикризового управління. На підприємствах будь-якої форми власності незалежно від специфіки їхньої діяльності, важлива рання діагностика фінансово-економічного стану, яка дозволяє своєчасно констатувати їхній передкризовий стан і дає можливість прийняти завчасні попереджувальні кроки та й взагалі уникнути кризи.

Діагностика - це визначення стану об'єкта, предмета, явища чи процесу управління за допомогою реалізації комплексу аналітичних процедур, а також виявлення в них слабких ланок і проблемних галузей діяльності.

Проведений аналіз існуючих вітчизняних і зарубіжних методик з розпізнавання криз на підприємстві, виявлення переваг і недоліків, порівняння їхніх позитивних і негативних позицій, дозволив автору запропонувати власну структуру діагностики підприємства для виявлення проблемних „місць”, яка передбачає наступні етапи: попередню діагностику підприємства; розробку збалансованої системи показників діяльності як інструменту аналізу та підтримки прийняття рішень; діагностику підприємства за допомогою фінансових коефіцієнтів; моніторинг поточного стану підприємства; віднесення досліджуваного підприємства за результатами попередніх етапів дослідження до відповідного рівня фінансово-економічної стійкості; розробку відповідних заходів антикризового управління підприємством.

Аналізування та оцінювання ефективності антикризового менеджменту в дисертаційній роботі проведено на прикладі підприємств меблевої промисловості Чернівецької області.

Станом на 01.01.2007 року споживчий ринок меблів Чернівецької області визначали:

· 29 промислових підприємств, які займалися виробництвом меблів;

· 39 підприємств, які здійснювали імпорт меблів;

· 11 підприємств-юридичних осіб, які займалися роздрібною торгівлею меблями, для двох (18,2%) з них ця діяльність була основною;

· 93 об'єкти з роздрібної торгівлі меблями, які знаходяться у володінні підприємців-фізичних осіб.

Запропонована нами структура діагностики підприємства апробована на ЗАТ„Імпульс”, ВАТ „Чернівецька меблева фабрика”, ВКФ „Чернівецький меблевий комбінат Лтд” - підприємствах галузі, які функціонують на регіональному ринку понад 20 років.

Проведена попередня діагностика вказаних вище підприємств дозволила виявити такі проблемні галузі діяльності досліджуваних підприємств:

- значний обсяг бартеру, який неможливо перетворити на грошову готівку;

- продаж продукції клієнтам, які не в змозі її оплачувати;

- нечітко визначений загальний процес погашення дебіторської заборгованості;

- надто великі товарні запаси порівняно з обсягами збуту;

- значна кількість застарілих чи бракованих товарів;

- недостатній запас необхідної сировини;

- виробниче обладнання не підходить для випуску сучасної продукції;

- оплата закупок шляхом бартеру за зниженими цінами;

- значна заборгованість з виплати заробітної плати;

- високий ступінь залежності від обмеженої кількості клієнтів;

- надмірно оптимістичне планування збуту (суттєві від'ємні відхилення від плану);

- низька продуктивність виробництва;

- високий відсоток відходів, браку, повернення продукції;

- надмірна залежність від обмеженої кількості постачальників;

- тривалість фінансового циклу має тенденцію до зростання;

- не визначені та активно не використовуються цільові ринки збуту; не визначена стратегія просування продукції на ці ринки;

- недостатня увага надається експортним можливостям;

- не з'являються ні нові споживачі, ні нові ринки;

- не ведеться ефективний збір інформації в плані вивчення конкурентів, галузевих тенденцій, споживчих ринків;

- роздрібна мережа, в якій здійснюється реалізація виробів, є непривабливою для споживачів;

- відсутність контролю якості, в тому числі на рівні збуту;

- відсутнє ефективне планування діяльності (виробниче планування не пов'язане з плануванням прибутку чи грошових потоків);

- не застосовується SWOT-аналіз;

- вище керівництво не має чіткої уяви про перспективи діяльності підприємства.

Другим етапом проведення практичного інструментарію діагностики кризових ситуацій на досліджуваних підприємствах є розробка збалансованої системи показників діяльності як інструменту аналізу та підтримки прийняття рішень (рис.1).

На цьому етапі формулюється місія та стратегічні цілі. Місія досліджуваних підприємств полягає у задоволенні потреб українських споживачів в якісних меблях, виготовлених за західними технологіями.

Рис.1. Взаємозв'язок збалансованої системи показників для підприємств меблевої промисловості

Проведення наступного, третього етапу діагностики за допомогою фінансових коефіцієнтів дає можливість проаналізувати результати діяльності досліджуваних підприємств та оцінити їх, а також зробити прогноз очікуваних майбутніх результатів.

Провівши аналіз показників фінансового стану, а також фінансової стійкості ЗАТ„Імпульс”, можемо зробити висновок про те, що досліджуваному підприємству властива відносна фінансово-економічна стійкість. ЗАТ„Імпульс” можемо вважати відносно фінансово стійким підприємством з огляду на те, що воно за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси і витрати, не допускає невиправданої кредиторської заборгованості, а також своєчасно розраховується за своїми зобов'язаннями.

Що ж до ВАТ „Чернівецька меблева фабрика”, то, виходячи з проведеного нами аналізу, можемо віднести його до рівня фінансово-економічної стійкості, який має назву „передхвороба”. Підприємству властиві хронічні порушення найважливіших параметрів усіх функціональних складових.

ВКФ „Чернівецький меблевий комбінат Лтд” за підсумками попередніх етапів проведеної діагностики кризових ситуацій на підприємстві можемо віднести до рівня фінансово-економічної стійкості, який має назву „хвороба”. Зазначений рівень фінансово-економічної стійкості характеризують такі ознаки:

· тривожна чи загрозлива тенденція всіх показників фінансово-економічного стану; яскраво виражена невдача на ринку продукції, що випускається (значне зниження частки ринку, нерозв'язані проблеми з реалізації, проблеми з клієнтурою, зміцнення позиції конкурентів);

· проблеми із забезпеченням підприємства сировиною, матеріалами, трудовими ресурсами; незадовільний стан техніки та технології виробництва; неефективне використання основних фондів, матеріальних і трудових ресурсів;

· фінансовий стан господарюючого суб'єкта важкий; показники платоспроможності досягли граничного рівня; фінансовий потенціал практично вичерпаний; відсутня віддача на вкладений капітал; ділова активність значно знижується.

Моніторинг поточного стану досліджуваних підприємств, як наступний етап діагностики кризових ситуацій, повинен вчасно сигналізувати про негативні тенденції зміни у їхній діяльності. З цією метою необхідно використовувати такі показники, які характеризують оперативні параметри бізнесу. Ці показники необхідно порівнювати в часовому аспекті, наприклад, один раз на місяць. Система показників для моніторингу стану підприємства повинна містити такі фінансові коефіцієнти: тенденцію зміни виручки, відносний валовий дохід, середній період погашення дебіторської заборгованості, оборотність товарно-матеріальних запасів, коефіцієнт швидкої ліквідності.

Оскільки моніторинг поточного стану підприємства передбачає щомісячне порівняння оперативних характеристик бізнесу, тобто превентивна робота повинна проводитися на постійній основі та здійснюватись у визначені терміни, на досліджуваних підприємствах доцільне створення структурного підрозділу в організаційній структурі управління, який опрацьовував би одержану інформацію та створював інформаційну базу, необхідну для прийняття керівництвом стратегічно важливих управлінських рішень.

Після проведеного аналізу п'яти етапів діагностики кризових ситуацій на досліджуваних підприємствах одним з найважливіших є шостий етап, який передбачає розробку та застосування сучасних інструментів вдосконалення антикризового управління.

Акцентуємо увагу на тому, що ефективність менеджменту підприємств меблевої промисловості Чернівецької області оцінювалася нами за допомогою системи критеріальних показників, визначених у п.2.2. дисертаційного дослідження. Дані показники негативно характеризують систему та процес менеджменту на підприємствах галузі в цілому. Вони свідчать про недостатню ефективність менеджменту і вказують на необхідність визначення причин виникнення кризових ситуацій, напрямків розвитку досліджуваних підприємств.

Однак, як свідчить проведений аналіз, не лише внутрішні фактори були вирішальними у розвитку кризових ситуацій на досліджуваних підприємствах. У розвинутих країнах банкрутство на 1/3 зумовлено зовнішніми факторами і на 2/3 - внутрішніми. Для вітчизняних підприємств зовнішні фактори виявилися більш вагомими, якщо не вирішальними. Цей висновок підтверджують соціологічні дослідження, проведені серед керівників і фахівців підприємств України. Понад 80% реципієнтів називають головною причиною кризового стану та банкрутства дію зовнішніх факторів, а не власну неспроможність ефективного ведення бізнесу.

З викладеного вище стає очевидною об'єктивна необхідність створення на підприємствах інформаційного центру, здатного за допомогою реалізації функції діагностики виявити кризові тенденції, фактори їхнього виникнення, оцінити міру впливу останніх на можливість досягнення поставлених підприємством цілей, кількісно оцінити потенційну загрозу та надати відповідну інформацію керівництву підприємства у формі, що забезпечує її належне сприйняття.

У третьому розділі „Формування ефективної системи антикризового менеджменту на підприємстві” обґрунтовано основні умови та підходи до впровадження управлінської структури, адекватної системі раннього попередження кризових ситуацій; розроблена модель прогнозування кризи за слабкими сигналами розвитку кризових процесів, а також обґрунтовані сучасні інструменти вдосконалення антикризового менеджменту на підприємстві в умовах ринкової трансформації економіки.

На підставі проведеного оцінювання ефективності антикризового менеджменту на підприємствах меблевої промисловості Чернівецької області зроблено висновок про те, що робота з прогнозування криз і виходу з них повинна проводитися на підприємствах безперервно. Цим можна пояснити необхідність виділення в організаційній структурі управління відділу кризового попередження, який складатиметься зі спеціалізованих груп висококваліфікованих фахівців.

Функціональна організаційна структура управління, властива ВАТ „Чернівецька меблева фабрика” та ВКФ „Чернівецький меблевий комбінат”, як свідчать проведені дослідження, позбавляє товаровиробника мобільності та гнучкості, необхідної для виживання у конкурентному ринковому середовищі. Тому в рамках даної організаційної структури відділ кризового попередження повинен взяти на себе координацію діяльності окремих функціональних підрозділів у напрямку виконання функцій попереджувального антикризового менеджменту. В кожному підрозділі вводиться посада куратора галузі та сфер діяльності виникнення кризових тенденцій.

Система кураторів на промисловому підприємстві повинна бути сформована так, щоб забезпечити менеджменту повне уявлення про загрозу виникнення кризових тенденцій у базових параметрах системи і можливостях їхнього попередження, про наявність „вузьких місць” і потенціал їхнього розширення.

У випадку невеликого розміру підприємства або відсутності можливості утримування у штаті даних фахівців можливе залучення для виконання їхніх завдань спеціалізованих консультаційних фірм (рис.2.).



Рис.2. Варіанти організування ВКП на промисловому підприємстві

Модель вбудови ВКП, запропонована дисертантом до впровадження на ЗАТ„Імпульс”, дозволяє інтегрувати воєдино інформацію про виникнення кризових явищ у всіх сферах діяльності виробничо-господарської системи і на всіх рівнях дивізійного поділу, а також найбільш повно відповідає цільовій установці попереджувального антикризового менеджменту.

Аргументами на користь її застосування можуть слугувати:

· можливість своєчасного повного отримання інформації про виникнення кризових тенденцій у виробничих підрозділах, що є базовими ланками даної структури, про активізацію в них кризових факторів, які здатні негативно вплинути на формування фінансових потоків від операційної діяльності;

· створення умов для майбутньої координації використання інструментарію попереджувального менеджменту, спрямованого на недопущення розгортання кризових тенденцій у виробничо-господарському сегменті;

· отримання дивізійним куратором незалежності від керівників інших служб дивізії.

Запропонована в дисертаційній роботі модель прогнозування кризи підприємства, яка базується на використанні слабких сигналів про виникнення загрози розвитку кризових процесів, може бути використана на будь-якому промисловому підприємстві і дає можливість діагностувати кризу на підставі використання знань про ранні (слабкі) сигнали розвитку кризових явищ (рис.3.).

Рис. 3. Схема системи прогнозування кризи за слабкими сигналами

Для формування прогнозу про можливість розвитку кризи використовується нечітка функція приналежності, що описується таким алгоритмом:

Якщо значення змінних становить від 20%, то масштабність (інтенсивність) сигналів про появу кризи - незначна; якщо від 20% до 30%, то інтенсивність загрози низька; якщо від 30% до 60%, то - середня; якщо понад 60%, то - висока.

Графічне зображення нечіткої функції приналежності (µ) показане на рисунку 4.

Рис. 4. Графічне зображення нечіткого висновку

Використання запропонованої моделі дає можливість визначити сфери діяльності підприємства, в яких з найбільшою ймовірністю можливим є розвиток кризових процесів. Якість використання даної моделі залежить від повноти наповнення бази знань та компетентності аналітиків, що здійснюють діагностику підприємства.

Антикризове управління сучасним підприємством полягає в основному у виборі та застосуванні методів фінансового оздоровлення. Методи фінансового оздоровлення, які застосовуються на конкретному підприємстві, залежать від глибини фінансової кризи.

Фінансове оздоровлення складається з таких етапів:

· усунення зовнішніх факторів банкрутства;

· проведення локальних заходів з метою поліпшення фінансового стану;

· створення стабільної фінансової бази.

Важливе місце в рамках аналізу стратегії сучасного підприємства займає побудова моделі удосконалення системи антикризового управління (рис.5.).



Рис.5. Модель удосконалення антикризового менеджменту сучасного підприємства

В умовах кризової ситуації керівництву необхідно мобілізувати усі можливості підприємства і спрямувати зусилля на їхню реалізацію. В першу чергу необхідна розробка заходів, що гальмують розвиток процесу погіршення ситуації і створюють умови для виходу підприємства з кризового стану. До них можемо віднести такі кроки:

· створення відділу кризового попередження;

· оголошення на зборах акціонерів фактичного стану речей, які призвели до кризової ситуації;

· зміна керівної ланки та формування команди однодумців;

· створення першого варіанта версії антикризової стратегії, політики, концепції та проекту антикризової програми (плану) з фінансового оздоровлення підприємства;

виявлення внутрішньофірмових резервів функціонування підприємства, котрі нададуть поштовх його розвитку.

Наступним кроком є обговорення з командою однодумців причин кризової ситуації, що виникла, та розробка заходів її знешкодження:

а) інвентаризація майна підприємства;

б) проблемна діагностика стану та темпів поширення негативних тенденцій його розвитку;

в) оцінка інноваційного потенціалу підприємства та всього того, що допоможе подолати негативний напрямок тенденцій у зміні його стану;

г) аналіз сильних і слабких сторін діяльності підприємства в запропонованій реалізації інноваційного потенціалу:

· уточнення головних стратегічних цілей розвитку підприємства з урахуванням реалізації наявного інноваційного потенціалу;

· визначення шляхів їхнього досягнення за допомогою використання технологій „мозкового штурму”;

· поглиблене опрацювання цих шляхів і розробка комплексу заходів з їх виконання;

· прогноз, аналіз очікувань і попередня оцінка варіантів розвитку підприємства з урахуванням запропонованих результатів реалізації запланованих заходів;

· визначення пріоритетів у напрямку здійснення оздоровчих заходів;

· розробка остаточного варіанта програми з метою виведення підприємства з критичного стану та її виконання;

· перерозподіл ресурсів та їх мобілізація для виконання програми;

· розробка схеми виконання програми з виділенням першочергових завдань;

· формування робочих програм для їхнього виконання;

· виконання програми та підведення перших організаційних підсумків.

Очевидний той факт, що кожен випадок кризової ситуації на підприємстві по-своєму унікальний. Тому запропонувати універсальний спосіб виходу з кризи неможливо. У кожного підприємства своя історія. Тому й унікальна у кожному конкретному випадку і система його оздоровлення.

ВИСНОВКИ

Виконані у дисертації дослідження дозволили її автору розробити науково обґрунтовані рекомендації з формування та впровадження ефективної системи антикризового менеджменту на підприємствах. Отримані у дисертації наукові результати сприятимуть підвищенню життєздатності промислових підприємств і здійсненню позитивного впливу на економічне, соціальне та політичне життя нашої держави. За результатами дисертації зроблено такі висновки теоретичного та прикладного характеру, а саме:

1. У процесі аналізу праць зарубіжних і вітчизняних учених, а також фінансово-господарської діяльності підприємств меблевої промисловості Чернівецької області вивчена сутність кризових явищ і причини їхнього виникнення, що дозволило зробити такий висновок. Кризи - неминучі, регулярні та є неодмінною фазою циклічного розвитку будь-якої системи. Крім того, кризу належить сприймати не лише як негативне явище, але і як певний позитив, як імпульс, як своєрідний мотив для переходу на новий щабель розвитку. Тому важливим завданням є вчасно виявити кризове явище та застосувати відповідні заходи для знешкодження кризової ситуації.

2. У зв'язку з викладеним вище виникає необхідність у виробленні механізму управління, в якому основна увага надається передбаченню небезпеки кризи, аналізу її симптомів, заходам зі зниження негативних наслідків кризи, тобто антикризовому менеджменту. Провівши аналіз концепцій різних наукових шкіл антикризового менеджменту, вважаємо за доцільне розглядати останнє в двох аспектах - превентивному, який полягає у „профілактиці” гострої кризи, та стабілізаційному, тобто „лікуванні” неплатоспроможності, включаючи реорганізаційні процедури банкрутства (спостереження, зовнішнє управління, фінансове оздоровлення).

3. Установлено, що головна мета превентивного антикризового менеджменту полягає у забезпеченні тривалого виживання та розвитку промислового підприємства. Конкретизація зазначеної мети знаходить відображення у завданнях попереджувального антикризового менеджменту, які для потреб практичної діяльності необхідно об'єднати у три групи: розпізнавання передкризових ситуацій, розробка та реалізація заходів знешкодження кризи та підготовка дій в умовах розвитку кризи, якщо її настання є неминучим.

4. Доведено, що зарубіжні методики розпізнавання криз на підприємствах і сучасного передбачення банкрутства унеможливлює їхнє застосування на практиці в умовах ринкової трансформації вітчизняної економіки в міру специфіки її розвитку та особливостей функціонування підприємств, а також через відмінності у макроекономічному розвитку.

5. Проведений аналіз існуючих вітчизняних і зарубіжних методик з розпізнавання криз на підприємстві, виявлення переваг і недоліків, порівняння їхніх позитивних і негативних позицій дозволив автору запропонувати власну структуру діагностики підприємства для виявлення проблемних галузей діяльності. Вона, на думку автора, повинна складатись з наступних етапів: попередньої діагностики підприємства; розробки збалансованої системи показників діяльності як інструменту аналізу та підтримки прийняття рішень; діагностики підприємства за допомогою фінансових коефіцієнтів; моніторингу поточного стану підприємства; віднесення досліджуваного підприємства за результатами попередніх етапів дослідження до відповідного рівня фінансово-економічної стійкості; розробки адекватних заходів антикризового управління підприємством.

6. Запропонована в дисертаційному дослідженні структура діагностики підприємства апробована на підприємствах меблевої промисловості Чернівецької області, які функціонують на регіональному ринку понад 20 років. Вона дозволила одержати певні „портрети” підприємств, за допомогою яких візуально оцінена гострота проблем, що виникли, а також проведена оцінка ефективності менеджменту досліджуваних підприємств. Критеріальні показники, застосовані в роботі, негативно характеризують систему та процес менеджменту підприємств галузі в цілому. Вони свідчать про недостатню ефективність менеджменту і вказують на необхідність визначення причин виникнення кризових ситуацій, напрямків розвитку підприємств. З викладеного вище стає очевидною об'єктивна необхідність створення на підприємствах інформаційного центру, здатного за допомогою реалізації функції діагностики виявити кризові тенденції, фактори їхнього виникнення, оцінити міру впливу останніх на можливість досягнення поставлених підприємством цілей, кількісно оцінити потенційну загрозу та надати відповідну інформацію керівництву підприємства у формі, що забезпечує її належне сприйняття.

7. Доведено, що реалізація превентивного антикризового менеджменту актуалізує проведення перебудови елементів системи управління та організаційної структури товаровиробника у напрямку створення умов для систематичного та постійного проведення роботи з профілактики криз, забезпечення гнучкості й адаптивності функціонування всієї виробничо-господарської системи, незважаючи на циклічність розвитку та існування кризових фаз динаміки. Виявлено, що адекватним вимогам попередження криз можна вважати варіант створення штабного органу - відділу кризового попередження. Як свідчать проведені дослідження, результатом створення відділу кризового попередження є зниження втрат від прийняття необґрунтованих антикризових управлінських рішень, втрат з причин упущення моменту раціональної дії та збитків від невиявлених вчасно кризових тенденцій.

8. Визначені завдання та функції відділу кризового попередження. Доведено, що вибір варіанта побудови вказаного підрозділу залежить від концепції організаційної структури та підпорядкування, що склались у виробничо-господарській системі. Організаційна побудова на промислових підприємствах нового підрозділу створить умови нівелювання основних недоліків існуючих організаційних структур. Наприклад, забезпечивши акумулювання у лінійно-функціональній структурі важливої з погляду розвитку кризи інформації, новий відділ підвищить її гнучкість і адаптивність, на підприємствах з децентралізованою структурою - забезпечить високу міру релевантності інформації, яка надаватиметься дивізіям, а це сприятиме формуванню потенційних можливостей виживання та розвитку товаровиробника.

9. Побудована модель прогнозування кризи підприємства, яка базується на використанні слабких сигналів про виникнення загрози розвитку кризових процесів. Запропонований метод може бути використаний на будь-якому промисловому підприємстві і дає можливість діагностувати кризу на підставі використання знань про ранні (слабкі) сигнали розвитку кризових явищ.

10. Обґрунтовані сучасні інструменти вдосконалення антикризового управління на підприємстві, які залежать від рівня фінансово-економічної стійкості суб'єкта господарювання. У зв'язку з цим дисертантом запропоновано алгоритм вибору методів фінансового оздоровлення, а також обґрунтована модель антикризового управління підприємством.

11. На підставі результатів дисертаційного дослідження можна запропонувати:

- Міністерству економіки України та Міністерству промислової політики України використовувати при розробленні нормативних документів сформульовані в дисертаційній роботі рекомендації щодо організування процесу менеджменту на промислових підприємствах з метою попередження кризових ситуацій, а також подолання кризи на підприємствах;

- Міністерству освіти і науки України при підготовці фахівців у сфері підприємництва використовувати авторські пропозиції організаційно-методичного характеру щодо практичного застосування з метою проведення діагностики кризових ситуацій, організації консультаційної діяльності, створення програмних продуктів, що використовують елементи інструментарію антикризового менеджменту на підприємствах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях

1. Терлецька Н.М., Саінчук Ю.О. Управлінське консультування як елемент інфраструктури сучасного менеджменту // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Вип. ІІІ. Економічні науки. - Чернівці: АНТ Лтд, 2003. - С.292-299 - 0,23 друк. арк.(Особистий внесок автора: розроблено комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності вітчизняних підприємств - 0,15 друк. арк.).

2. Терлецька Ю.О. Економічна криза як закономірність циклічного розвитку економіки // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип. 233. Економіка. - Чернівці: Рута, 2005. - С.28-31 - 0,33 друк. арк.

3. Терлецька Ю.О. Антикризове управління та стратегія підприємства як засіб виживання в умовах перехідної економіки // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - Чернівці: АНТ Лтд, 2005.- Вип. ІV. Економічні науки. Ч.1. - С.287-293 - 0,22 друк. арк.

4. Комарницький І.Ф., Терлецька Ю.О. Теоретико-методологічні засади превентивного антикризового управління промисловим підприємством // Регіональна економіка. - 2005.- №4. - С.59-65 - 0,65 друк. арк. (Особистий внесок автора: обґрунтовано завдання превентивного антикризового менеджменту - 0,35 друк. арк.).

5. Терлецька Ю.О. Концепція розвитку організаційних структур управління підприємствами в умовах ринкової трансформації економіки // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип. 281. Економіка. - Чернівці: Рута, 2006. - С.97-102 - 0,66 друк. арк.

6. Терлецька Ю.О. Антикризова діагностика підприємства: методи, способи та умови застосування // Вісник Донецького університету: Науковий журнал. Серія В: Економіка і право. - Донецький національний університет, 2006, №1, том 2. - С.504-509 - 0,37 друк. арк.

7. Терлецька Ю.О. Аналіз рівня менеджменту як основа оцінки якості системи управління на сучасному підприємстві // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - Чернівці: АНТ Лтд, 2006.- Вип. І. Економічні науки. - С.145-150 - 0,23 друк. арк.

8. Терлецька Ю.О. Роль діагностики в антикризовому управлінні підприємством // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - Чернівці: АНТ Лтд, 2006.- Вип. ІІІ. Економічні науки. - С. 284-291- 0,24 друк. арк.

9. Терлецька Ю.О. Методичний підхід до виходу підприємства з передкризового та кризового стану // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - Чернівці, 2006.- Вип. ІV. Економічні науки. - С.217-226 - 0,30 друк. арк.

10. Терлецька Ю.О. Оцінка економічної спроможності підприємства як елемент системи антикризового управління // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2007.- Вип. І. Економічні науки. - С. 260-265 - 0,19 друк. арк.

11. Терлецька Ю.О. Механізм антикризового регулювання на підприємстві на основі оцінки його економічної спроможності // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип. 328-329. Економіка. - Чернівці: Рута, 2007. - С.70-76 - 0,66 друк. арк.

12. Терлецька Ю.О. Сучасні інструменти вдосконалення антикризового управління на підприємстві // Агроінком.--2007.-- №5-6. -- С.68-73 - 0,75 друк. арк.

13. Терлецька Ю.О. Використання системи економічних моделей при розробці стратегії структурного оздоровлення підприємства // Збірник наукових праць Буковинського університету. Економічні науки. Вип. ІІІ. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2007. - С.286-295 - 0,57 друк. арк.

Інші публікації, що додатково відображають результати дисертації

14. Терлецька Н.М., Терлецька Ю.О. Економічна сутність кризи в розвитку підприємства та деякі особливості антикризового управління // Стратегія регіонального розвитку: методологія формування, муніципальна специфіка, механізм реалізації: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Чернівці, 27 січня 2004 року. - Чернівці: Рута, 2004. - С.376-380 - 0,22 друк. арк. (Особистий внесок автора: розкрито сутність та механізм управління сучасним підприємством в умовах кризових ситуацій - 0,15 друк. арк.).

15. Терлецька Ю.О. Антикризова стратегія підприємства в умовах ринкової трансформації // Фінансово-економічні та інституційні чинники розвитку регіону: Матеріали ХVІ міжнародної науково-практичної конференції. Чернівці, 25-26 березня 2005 року. - Чернівці: Рута, 2005. - С.536-540 - 0,18 друк. арк.

16. Терлецька Ю.О. Організаційно-економічні засади антикризового управління підприємством // Трансформація економіки України у глобальному економічному середовищі. - Чернівці: Рута, 2006. - С.187-216 - 1,59 друк. арк.

17. Терлецька Ю.О. Антикризове управління підприємством: технологія та сучасні інструменти // Генезис інституційної системи сучасної економіки України: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Чернівці, 16-17 листопада 2006 року. - Чернівці: Рута, 2007. - С.100-103 - 0,13 друк. арк.

18. Терлецька Ю.О. Діагностика діяльності як передумова безкризового функціонування підприємства // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених. Тернопіль: Економічна думка, 2007, Ч.1. - С.355-357- 0,18 друк. арк.