Загальна характеристика і структура Фуршет Регіон

Функціональні обов’язки персоналу, види робіт, що ними виконуються. Здійснення контролю за дотриманням правил зберігання товару. Формування систем професійної структури колективу. Управління, організація праці, Визначення ступеня шкідливості тари.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид отчет по практике
Язык украинский
Дата добавления 13.04.2013
Размер файла 157,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

- Найменування вантажоодержувача та місце призначення;

- Номер контракту;

- Місцезнаходження документації;

- Вагові показники;

- Загальна кількість місць вантажу

- Номер пакувальної одиниці;

- Вказівки по оборотності тари.

2. Для перевізника - (транспортна маркування):

- Точні габарити;

- Інструкції за погрузки, вивантаження та складуванню - «верх, низ, не кантувати, скло, боїться вогкості» тощо;

- Інструкції по стропуванні - центр ваги, місця стропування, напрямок Стропові тросів;

3.Для споживача - інформація про товари має містити:

- назви нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати товари;

- перелік основних споживчих властивостей товару, а для продуктів харчування - склад, калорійність, вміст шкідливих речовин, у порівнянні з нормативними вимогами, протипоказання;

- ціну та умови придбання товару;

- дату виготовлення, термін служби і термін придатності;

- гарантійні зобов'язання виготівника;

- правила та умови ефективного використання;

- найменування та адресу виробника та особи, що задовольняє претензії споживача;

- вказівку про сертифікацію товарів, які повинні бути сертифіковані;

- попередження про потенційну небезпеку товару.

Маркування повинна бути чіткою і добре помітною, нанесеної незмивною або водовідштовхувальним фарбою, контрастною до кольору упаковки.

Маркування повинна дублюватися на різних місцях упаковки і бути доступною для прочитання. Для маркування можуть застосовуватися графічні зображення (піктограми), відповідають міжнародним стандартам.

Маркування виконує наступні функції:

-інформаційна;

-ідентифікує;

-емоційна;

-мотивуюча.

Структура товарної маркування включає в себе наступні 3 елементи:

1. Текст (50 - 100%);

2. малюнок;

3. умовні позначення (інформаційні знаки).

Виділяють наступну класифікацію інформаційних знаків:

1. Товарні знаки і знаки обслуговування. Відповідно до закону РФ "Про товарні знаки, знаках обслуговування і найменування місць походження товарів", прийнятому в 1992 р., товарний знак - позначення, здатне відрізняти відповідно товари і послуги одних юридичних або фізичних осіб від однорідних товарів і послуг інших юридичних або фізичних осіб.

По формам вираження виділяють:

· словесні товарні знаки товарні знаки у формі слова (слів),

представляє імена відомих людей, назви тварин, небесних тіл, вигадані слова;

· образотворчі товарні знаки - позначення у вигляді різних

малюнків, символів, значків, зображень предметів, тварин;

· об'ємні - тривимірні зображення;

· комбіновані товарні знаки - позначення, що поєднують в собі як

мінімум елементи двох з трьох типів товарних знаків: словесних, образотворчих і об'ємних.

В якості окремої категорії можна виділити також звукові товарні знаки.

Товарний знак включає в себе:

a) фірмовий товарний знак - призначений для ідентифікації виробника. Типи позначення фірмових товарних знаків:

-фірмове слово;

-фірмовий знак;

-торговий знак - фірмове ім'я чи фірмовий знак, офіційно зареєстровані в міжнародному реєстрі;

b) асортиментний товарний знак - для ідентифікації асортиментної належності;

c) колективний товарний знак - товарний знак спілки, господарської асоціації або іншого добровільного об'єднання підприємств, які призначені для позначення випускаються ними або реалізуються;

d) знаки - найменування місць походження товарів - ім'я країни, населення, місцевості для позначення товарів і акцентування уваги на його їх споживчі властивості. Дана група інформаційних знаків ділиться на міжнародні та національні. Знаки - найменування місць походження товарів зазначаються в товаросупровідної документації

2. Знаки відповідності і якості - це захищаються в установленому порядку знаки, які застосовуються відповідно до правових системами сертифікації. Ці знаки показують, що продукція або послуга відповідають якому - або конкретному стандарту. Розрізняють:

-національні: загальні та групові (на продовольчі товари, продукцію сільського господарства);

- транснаціональні (регіональні) - показують відповідність вимогам міжнародних стандартів на основі взаємного визнання результатів сертифікації;

3.3 Визначення ступеня шкідливості, безпеки, екологічної чистоти тари

Тара -- промисловий виріб, призначений для упакування, зберігання, транспортування і реалізації товарів у сфері обігу, який запобігає їх пошкодженням та псуванню під час перевезення, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, складування та зберігання.

Тара є елементом або різновидом упаковки. Упакування деяких видів товарів може здійснюватись як у тару, так і без неї за допомогою використання допоміжних пакувальних засобів або пакувальних матеріалів, які виконують функції упаковки.

У процесі товарообігу основними функціями тари й упаковки товарів є:

1) охорона товару від шкідливого впливу зовнішнього середовища і забезпечення умов для збереження кількості та якості товарів на шляху їх руху від виробника до споживача;

2) охорона зовнішнього середовища від впливу упакованої продукції (товару);

3) надання товарам (вантажам) необхідної мобільності і створення умов для раціональної організації торгово-технологічних процесів та використання засобів механізації;

4) створення потрібних умов для полегшення кількісного обліку товарів завдяки формуванню товарних одиниць за габаритами і масою;

5) виконання функції носія реклами та комерційної інформації, призначеної для спеціалістів торгівлі, працівників транспорту, безпосередніх споживачів товарів;

6) створення зручностей споживачам щодо придбання та використання придбаних упакованих товарів;

7) забезпечення зручностей для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, пакетування, маркування, складування, зберігання і транспортування товарів (вантажів);

8) виконання ролі транспортного і немеханічного обладнання оптових і роздрібних торговельних підприємств;

9) запобігання крадіжкам товарів.

Тара класифікується за такими ознаками:

1) функції у процесі обігу;

2) кратність використання;

3) стійкість до зовнішніх механічних впливів;

4) конструкційні особливості;

5) призначення;

6) види, типи і типорозміри;

7) матеріал виготовлення;

8) наявність специфічних властивостей;

9) метод виготовлення та ін.

Так, за функціями у процесі товарообігу вирізняють споживчу, транспортну тару і тару-обладнання. Споживча тара функціонально-самостійний виріб, який містить раціональний за обсягом використання споживчий запас, забезпечує безпосередній захист його кількості та якості протягом необхідного часу і становить слину із запасом товару вартість. Споживча тара -- це тара, в яку розфасовують товари для доставки і продажу споживачам, вартість якої, зазвичай, в його ціпі. Споживча тара має бути зручною, легкою, дешевою, красивою, надавати вичерпну інформацію про товар. Найпоширенішими видами споживчої тари с коробки, пляшки, банки, флакони, пакети.

Транспортна тара -- самостійна транспортна одиниця, в яку затарюють різноманітні товари, упаковані або псу пакова и і у споживчу тару.Тара обладнання технічний засіб, призначений для укладання, транспортування, зберігання і продажу з нього населенню товарів за методом самообслуговування, який відповідає стандартам або технічним умовам, затвердженим у встановленому порядку.

Найбільш поширеною на сьогодні є дерев'яна тара: ящики, бочки, барабани, клітки, решітки, різноманітні за формою і місткістю. Дерев'яна тара характеризується високою міцністю та стійкістю до зношення, її недоліком є порівняно висока маса.

Дерев'яні ящики різняться за конструкцією (нерозбірні, розбірні, складані), розмірами, призначенням (для овочів, фруктів, ягід, кондитерських виробів, виробів рибної промисловості тощо) і застосовуються для зберігання і транспортування товарів масою до 200 кг.

Дерев'яні і фанерно-штамповані бочки використовуються для упакування багатьох продовольчих товарів завдяки високій стійкості до механічних навантажень, поштовхів, ударів, зручності переміщення і штабелювання. Для затарювання хімічних продуктів (терті фарби, пігменти, барвники) і насипних продовольчих товарів (яєчний та молочний порошки) використовуються також дерев'яні і фанерні барабани.

Дерев'яна тара, як правило, є багатооборотною і підлягає обов'язковому поверненню.

Паперова і картонна тара, (ящики, коробки, пакети, мішки) дуже широко використовується у торгівлі розвинутих країн, витісняючи насамперед дерев'яну тару. Вона містка, стійка до стискання, вібрацій та ударів, легка, дешевша від дерев'яної, забезпечує герметичність та ізотермічність усередині тари; процес виробництва паперової та картонної тари характеризується високим рівнем механізації та автоматизації, а після використання така тара легко піддасться повторній переробці.

Текстильна тара характерний низький коефіцієнт маси тари, достатня міцність, можливість застосування для упакування широкого асортименту насипних і навальних товарів.

Металева тара --характеризується високою механічною міцністю, герметичністю, термостійкістю, довговічністю, економічністю і великою вантажопідйомністю. З метою запобігання взаємодії тари з харчовими продуктами її впутрішпю поверхню покривають спеціальними лаками або нейтральними металами.

Скляна тара --вадою скляної тари є її нестійкість до механічних впливів і потреба у наявності жорсткої транспортної тари й м'яких пакувальних матеріалів під час перевезення, проте окремі її види вважаються багатооборотною тарою і підлягають збиранню та поверненню постачальникам.

Полімерна тара для її виробництва застосовуються поліетилен (зокрема для виготовлення ящиків, бочок, лотків, мітків), полістирол, полівінілхлорид, целофан та інші синтетичні матеріали, які забезпечують надійний захист упакованих товарів.

Комбінована тара виготовляється шляхом поєднання різних матеріалів (полімерні матеріали, метал, фольга, тканина, дерево та ін.) з мстою отримання довговічних, міцних і зручних в обігу виробів.

За стійкістю до зовнішніх механічних впливів -- на жорстку (дерев'яні і металічні ящики і бочки, скляна тара), напівжорстку (картонна тара), м'яку (паперова, текстильна тара).

Тару класифікують також за наявністю специфічних властивостей: ізотермічна, ізобарична, герметична, пилонепроникна, тара для аерозолів, ароматизована, їстівна, тара-іграшка, подарункова тара (тара-сувенір) тощо; за методом виготовлення: лита, штампована, бондарна, клеєна, виготовлена литтям під тиском тощо.

Технічні (експлуатаційні) вимоги до тари передбачають відповідність конструкції і матеріалу тари габаритам, агрегатному стану і властивостям товарів, розміщених у ній; тара мас бути міцною, надійною, забезпечувати захист товарів від пошкоджень під час перевезення і зберігання, характеризуватися простотою розкривання та закривання. Конкретні технічні вимоги до тари передбачаються у стандартах.

Санітарно-гігієнічні вимоги до тари передбачають простоту і надійність санітарної обробки тари.

Естетичні вимоги до тари визначають потребу у виразному художньому оформленні тари, яка мас сприяти відображенню властивостей товару і доповнювати інтер'єр торговельного підприємства. Тому використовувана тара повинна мати привабливий зовнішній вигляд, а її форма, кольористична гама, тексти і рисунки па ній мають відповідати естетичним смакам споживачів.

Нормативні стандарти формулюють загальні технічні вимоги до тари, визначають її типи та основні параметри, методи випробування. Предметні стандарти на тару розробляються на основі нормативних стапдартів для тари, призначеної для упакування певних видів товарів, і передбачають:

-- найменування і призначення цього виду тари;

-- тини тари та її конструктивні особливості;

-- кількість виготовлюваних номерів тари (номенклатура) залежно від зовнішніх і внутрішніх розмірів (довжина, ширина, висота);

-- технічні вимоги, що висуваються до тари;

-- маркування і зовнішній вигляд тари.

Таропакувальні матеріали сприяють збереженню тари і захитають товари від .поштовхів, вібрації та псування. Залежно від призначення таропакувальні матеріали поділяють на дві групи. Першої належать: прокладні матеріали, які відділяють товари Дин від одного (гофрований картон тощо); підстилкові матеріали (пінопласт, стружка, мінеральна вата тощо); загортальні й об-матеріали, які зберігають товари від корозії, температурних коливань (антикорозійний папір тощо). До другої групи таропакувальних матеріалів відносять кріпильні засоби (цвяхи, талева стрічка, скріпи, дріт, шпагат тощо), які призначено з'єднування конструктивних елементів тари.

Безпека упакування означає, що речовини, які є шкідливими для організму і які містяться в тарі, не можуть перейти в товар, який безпосередньо з нею стикається. Такі речовини мають у своєму складі майже всі види упаковки (металева тара містить залізо, олово або алюміній, папір -- свинець, полімерні матеріали т-- шкідливі мономери). У таких випадках безпека упаковки забезпечується з допомогою захисних покрить (спеціальний лак, полуда для металевої тари) або обмеження строків зберігання товарів або продуктів (поліетиленова або поліхлорвінілова тара). Для кольорового оформлення упаковки треба користуватися тільки нешкідливими барвниками. Найбільш безпечною є скляна тара, а також різноманітні тканинні мішки, найменш -- металева і полімерна.

Екологічні якості упаковки -- це здатність її за використання та утилізації не завдавати суттєвої шкоди довкіллю. Абсолютно безпечних для навколишнього середовища видів упаковки немає: за її утилізації в навколишнє середовище потрапляють найрізноманітніші речовини, у тім числі шкідливі для здоров'я та просто отруйні.

3.4 Визначення асортименту товару

Асортиментом називають певну сукупність товарів, які об'єднують за окремими ознаками .

Товарна номенклатура - це перелік однорідної і різнорідних товарів загального або аналогічного призначення.

Асортимент товарів поділяється на групи - за розташуванням товарної маси, на підгрупи - за шириною представлення товарів у торговельній мережі, на види - за ступенем задоволення потреб, на різновиди - за ступенем задоволення потреб, на різновиди - за характером потреб.

За розташуванням товарної маси асортимент буває:

1) Виробничий (промисловий) - це сукупність товарів, які виробляє підприємство, виходячи з своїх виробничих властивостей.

2) Торговий асортимент - сукупність товарів, що формується організацією торгівлі або громадського харчування, з урахуванням спеціалізації підприємства, споживчого опиту, матеріально - технічної бази. На відміну від виробничого, торговий асортимент включає товари різних виробників.

Залежно від широти представлення товарів, у торговельній мережі розрізняють:

· Простий асортимент - сукупність невеликої кількості груп, видів, найменувань товарів, які задовольняють потреби, обмежуючи кількість споживачів. Простий асортимент мають магазини які реалізують товари повсякденного попиту в районах, мешкання споживачів з низькою платоспроможністю.

· Складний асортимент - сукупність товарів, представлена значною кількістю груп, видів, різновидів і найменувань товарів, які здатні задовольняти потреби різним попитом і матеріальними можливостями.

· Груповий асортимент - сукупність однорідних товарів, які об'єднанні загальними ознаками і задовольняли аналогічні потреби.

· Розгорнутий асортимент - сукупність товарів 1-го виду, яка включає значну кількість підгруп, різновидів найменувань, що належать до групи однорідних товарів, але мають свої індивідуальні ознаки

· Змішаний асортимент - сукупність товарів різних груп, видів найменувань, що відрізняються великим різноманіттям функціональних властивостей.

· Раціональний асортимент - сукупність товарів, які найбільшою мірою здатні задовольняти реально обгрунтованні потреби, що забезпечать максимальну якість життя при повному рівні розвитку науки, техніки, технології.

· Оптимальний асортимент - сукупність товарів, які задовольняють реальні потреби з максимально - корисним ефектом для споживача і мінімальними витратами на їх проектування, розробку, виробництво і доведення до споживача.

Асортимент товарів характеризується: шириною, глибиною, повнотою, новизною, стійкістю, структурою.

Широта асортименту - характеризується кількістю видів, різновидів і найменувань товарів однорідних і різнорідних груп (ця властивість характеризується 2 - ма абсолютними показниками: дійсної і базової широтою, а також відносними показниками коефіцієнтом широти.

Дійсна широта - широта, яка приймається за основу для порівняння (яка регламентує Нормативні Документи)

Коефіцієнт широти - відношення дійсної широти до базової. Широта асортименту може бути мірою насиченості ринку товару (чим більше широта, тим більша насиченість).

Глибина асортименту - являє собою кількість різновидів конкретного виду товарів, кількість позицій в кожній групі товарів.

Повнота асортименту - здатність сукупності товарів однорідної групи задовольнити максимальні потреби споживачів. Повнота асортименту характеризується як і широта: дійсний показник повноти характеризується фактичною кількістю видів, різновидів і найменування товарів однорідної групи.

Базовий показник - характеризується регламентованою кількістю товарів цієї групи.

Коефіцієнт повноти - відношення дійсного показника повноти до базового.

Новизна асортименту - здатність певної сукупності товарів задовольняти потреби споживачів за рахунок нових товарів.

Структура асортименту - характеризується часткою товарних груп, підгруп, видів і різновидів товарів у загальному обсязі товарів або товарообороту.

Показники структури асортименту можуть виражатися у натуральних або грошових одиницях, якщо структура асортименту не відповідає споживчому попиту утворенні запаси не ходових товарів, що призводить до нераціонального використання ресурсів підприємства.

3.5 Оцінка конкурентоспроможності товару

Конкурентоспроможність товару -- це комплекс споживчих і вартісних характеристик товару, які визначають його успіх на ринку, тобто перевагу саме цього товару над іншими наявними на ринку. Процес оцінювання конкурентоспроможності товару проходить три основні етапи: вивчення ринку, визначення сукупності параметрів, що підлягають оцінці, розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності.

Параметри, що характеризують товар, поділяються на три групи: нормативні; споживчі (технічні); економічні.

Нормативні параметри оцінювання конкурентоспроможності розраховують альтернативним методом. Для цього використовують показник, який має лише два значення: 1 або 0. Якщо товар відповідає нормі (наприклад, вимогам безпеки), цей показник дорівнює одиниці, а якщо не відповідає -- нулю.

Груповий показник сукупності нормативних параметрів дорівнює добутку одиничних показників кожного з них. Нульове значення цього індексу свідчить про неконкурентоспроможність оцінюваного товару на ринку, тому якщо хоча б один показник параметра дорівнюватиме нулю, продовжувати оцінювати його конкурентоспроможність недоцільно.

Визначаючи сукупність порівнюваних параметрів конкурентоспроможності товару, виходять із того, що одні показники характеризують споживчі властивості товару (споживчу цінність), а інші оцінюють його економічні (вартісні) показники. Споживчі властивості товару, які формують його корисний ефект, мають здебільшого суто технічні характеристики, що випливають із конструктивних особливостей виробу (показників призначення, надійності, безпеки, стандартизації), а також із його дизайну (естетики, ергономічних властивостей, упаковки). Множинність показників споживчих властивостей товару зумовлює необхідність установлення ієрархії розглядуваних параметрів. Очевидно, що насамперед вивчають властивості, які мають найбільшу значущість (вагу) для споживача. Визначення значущості кожного параметра доручають групі експертів, яку спеціально створюють на підприємстві.

Експерти визначають коефіцієнти значущості параметрів, які оцінюють у балах або в частках одиниці. Для оцінювання використовують 5 та 10-бальну шкалу. Отримані результати використовують для розрахунку середнього арифметичного коефіцієнтів значущості кожного параметра обраного товару.

Аналогічні розрахунки виконують також щодо товару-конкурента (еталона). Порівняння двох групових показників дає змогу визначити конкурентоспроможність товару за технічними параметрами стосовно товару-конкурента.

У такий самий спосіб обчислюють третю групу параметрів товару. Це сукупність економічних (вартісних) параметрів товару, яка визначає його основні економічні властивості. Для покупця -- це витрати на придбання та використання виробу за весь час його експлуатації. До економічних (вартісних) параметрів належать ціна виробу, витрати на його транспортування, монтаж, навчання персоналу, експлуатацію, ремонт, технічне обслуговування, податки, страхові внески тощо. У сукупності ці витрати становлять ціну споживання -- суму коштів, потрібних споживачу на весь період використання товару.

Визначають сукупність економічних параметрів оцінюваного товару, оцінюють їх та «зважують» із тією самою точністю, що й технічні параметри товару-зразка.

Груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами обчислюють як суму економічних параметрів визначеного виробу.

На підставі загальних методичних положень порівнюють групові економічні показники оцінюваного товару та товару-еталона.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару визначається як співвідношення групового показника за технічними параметрами до групового показника за економічними параметрами.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару характеризує ступінь привабливості товару для покупця, що з погляду продавця ототожнюється з чистим прибутком, який дорівнює контрактній ціні за вирахуванням витрат із продажу товару та інших витрат.

Отже, як свідчить економічний зміст інтегрального показника конкурентоспроможності та показника питомого ефекту, вивчати конкурентоспроможність товару слід безперервно, цілеспрямовано та комплексно, орієнтуючи товар на задоволення потреб споживачів

Для оцінки конкурентоспроможності важливо мати на увазі, що на сучасному ринку фірми намагаються продавати не окремі товари, а весь комплекс пов'язаних з товаром послуг, важливих для покупця, так що він оцінює конкурентоспроможність із зовсім нових, більш прийнятних для нього і більш важких для виробника позицій .

4. Способи виявлення фальсифікації чаю

Фальсифікація чаю має давнє проходження, проте найбільшого розквіту сягнула у 18-му столітті і почалась з так званого глазурування - штучного підфарбовування чайного листу, що пізніше доповнилось застосуванням рослинних домішок, додаванням піску, польового шпату та металевих ошурків для збільшення маси продукту.

Фальсифікацію чорного чаю можна представити у двох формах:

а) перша є менш жорсткою і полягає у додаванні до якісного чаю у різних пропорціях рослинних продуктів місцевого походження;

б) друга форма може становити суттєву небезпеку для здоров'я споживачів і полягає у підфарбовуванні та хімічній обробці, а також вторинній переробці (питого) спожитого чаю.

До часів “перебудови” нам були відомі два види хорошого чаю - “індійський” і “цейлонський”, але як перший так і другий нелегко було знайти в торговій мережі.

Сьогодні на ринку України представлено багато марок чаю, товару, дуже вразливого з точки зору фальсифікації. Чай вищого гатунку є рідким винятком. Там, де деякі фасувальники вказують “вищий сорт”, інші, які не мають права цього робити, пишуть на видному місці красиві, ні до чого не зобов'язуючі слова: “високоякісний”, “відмінної якості”, “відмінний”, “справжній”, а вказівку на те, що це 1-й чи 2-й сорт можна знайти на звороті.

Дуже “модно” писати, що індійський чи цейлонський чай “100-відсотковий”. Знаючи ціну справжнього сорту чаю з цих країн, слід врахувати, що за товар було сплачено митні платежі при перетині митного кордону України, врахувати витрати на транспортування, рекламу, фасовку і буде нескладно зробити висновки щодо реального відсотка походження товару.

Способів фальсифікувати чорний чай досить багато, все залежить від фантазії тих, хто цим займається і їх різновиди можуть варіювати від простих і безпечних, які завдають шкоди гаманцям покупців, до таких, що можуть мати летальні наслідки.

Основними видами фальсифікації чаю є:

Пересортиця - чай нижчої якості видають за більш високі сорти.

Взагалі чаєм на території його розведення вважають листки, що мають форму і розмір вій, тобто 2-3 верхніх листочки на гілочці. Інші більш крупні листки, починаючи з четвертого, чаєм ніколи не вважали. Всі ті речовини, за які цінується чай в нижніх листках знаходяться в більш зв'язаній формі, настій з цих листків виходить за виглядом більш блідий і за складом бідний. В Індії і Цейлоні чай з таких листків ніхто не п'є. Але якщо пройтись по магазинах і торгових точках нашої країни, ми побачимо, що лопушистий, розміром з палець чай, рахується самим цінним і займає на вітчизняному ринку великий ціновий сектор.

Для виявлення цього виду фальсифікації використовуються органолептичні методи оцінки смаку, аромату та кольору настою, при цьому звертають увагу на наявність грубого смаку та слабкого аромату, занадто темного чи навпаки слабкого кольору настою, його непрозорість та мутність. Чаїнки нерівні, погано скручені (для нижчих сортів).

Заміна спитим чаєм особливо розповсюджена в мережі масового харчування. Може також застосовуватись розчин паленого цукру. Спитий чай, висушений до відповідної вологості, змішують з доброякісним чайним листом. Виявлення такої підробки може бути здійснене тільки лабораторним шляхом, розчин паленого цукру повністю імітує справжній чай, проте якщо додати до нього лимон, він не змінить свого кольору у той час як справжній чай посвітліє. Таким чином додавання лимону в чай є тестом на його натуральність.

Покращити колір і смак спитого чаю можна додавши до нього соду. Виявити соду можна з допомогою індикатора (лакмусового папірця), який реагує на наявність лугу зміною свого кольору.

Добавка рослинних замінників, таких як низькоякісні частинки чайних флешів (подрібнених черешків листя чаю, потерті крихти). виявити можна шляхом візуального огляду з використанням лупи.

Додавання старого чаю. Виявити даний вид фальсифікації можна шляхом визначення смаку та запаху, при цьому звертають увагу на специфічні присмаки і запахи, властиві старому чаю, колір настою - темний, мутний.

Додавання змішаного чаю з висушеного листа іван-чаю, вишні, тополі, верби, дуба, камелії та інше.Виявляють даний вид фальсифікації за допомогою органолептичної оцінки за смаком та запахом, візуального огляду замоченого листа.

Підфарбовування сухого чаю рослинними та штучними барвниками. Визначити даний вид фальсифікації можна шляхом збовтування сухого чаю з холодною водою, при цьому барвники підфарбовують холодну воду.

До одного із різновидів обману покупців на ринку чорного чаю відноситься також представлення продукції з простроченим терміном зберігання та умови зберігання якої не були чітко дотриманими. В наслідок недотримання правил товарного сусідства можуть з'явитись сторонні небажані запахи, оскільки чай дуже гігроскопічний продукт.

Навіть досить вільні норми вимагають, щоб температура при зберіганні була на рівні кімнатної, приміщення провітрювалось, вологість повітря була не вище 70%, а сонячне світло не попадало на продукт.

Сучасний споживач, для того щоб орієнтуватись у сучасному ринку чаю, повинен перш за все пам'ятати, що чай із справжньої сировини можуть виробляти тільки країни-виробники: Китай, Індія, Індонезія, Шрі-Ланка,Японія, Грузія, Азербайджан та ін. країни., що спеціалізуються на виробництві чаю. Чай із США, Німеччини, Голандії є або реекспортним із інших країн або розфасованими в цих країнах.

У нинішній час, при великій кількості різноманітних сортів чаю, споживач віддає перевагу чорним крупнолистовим сортам, хоча якість якого за оцінкою фахівців є невисокою.

Слід пам'ятати, що чай зберігає свої корисні властивості тільки протягом 12 місяців, що передбачено ГОСТами, тоді як на упаковці вказується два роки. У випадку відсутності дати чай краще не купувати.

Маркування дати виготовлення і придатності до вживання чаю чорного різні виробники наводять по різному.

Було розглянуто чорні чаї різних марок, що пропонувались у магазині одночасно на 10 квітня 2003 року.

Ми можемо помітити виходячи з даної таблиці, що для різних марок чаю вказані різні терміни зберігання. Керуючись інформацією, що чай зберігає свої корисні властивості протягом 12 місяців, за ГОСТами, слід звертати увагу не лише на кінцевий термін придатності, а й на дату виготовлення чаю.

Настій старого чаю стає темно-коричневим, інколи мутним, смак заварки - гіркуватий та затхлий, чайний аромат має неприємний деревинний запах. У простроченому чаї зменшується вміст таніну, ефірних масел, появляється небезпечний фермент афлотоксин, шкідливий для шлунку.

Таблиця Приклади позначення на упаковці термінів придатності чорного чаю

Марка чаю

Позначення дати

Lipton (у пакетиках)

Дата виготовлення:20/01/03

Придатний до 01/2005 19:19

Принцесса Канді медіум

Упаковано:11/2002

Вжити до: 05/2004

Batik

Упаковано: червень 2000

Вжити до: червень 2003

Цейллонський чай чорний байховий “ Принцесса Нурі Бест”

Упаковано:03/2003

Вжити до:09/2004

Dilmah

01/10/2002

01/10/2005

“Хайсон”

12/2001

12/2004

Ahmad Tea -London-

29/11/02

29/11/04

Чай “Бесіда”

12/2002

12/2004

Брук Бонд

16/01/2003

00:34/5с

термін придатності 2 роки від дати виготовлення

Майськиий чай. Царська корона

Дата збир.12/2002

Дата пакув.01/2003

Принцесса Нурі

02/2003

02/2005

Pickwick

Спожити до 01-2003

01013 00:58

Індійський чай. Тип Ассам

Виготовлено 01.08.2002

Термін зберігання 18 місяців.

Размещено на allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.