Системи управління підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Ринкові перетворення здійснюють усе більший вплив на процеси управління економікою підприємства, зокрема і на процеси оцінки і управління його економічного потенціалу. В Україні існує низка проблем, які стосуються організації управління потенціалом підприємства, подальшого розвитку методичного, інформаційного забезпечення процесу оцінки бізнесу, які пов'язані з постійними трансформаційними змінами економіки.

Ключовим напрямком розвитку нових економічних відносин в Україні є створення необхідних умов для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Як свідчить досвід країн з розвиненою ринковою економікою, досягти цього можливо на підставі впровадження інноваційної моделі розвитку. Це пов'язано з тим, що динаміка інноваційних процесів є визначальним показником економічного розвитку не лише підприємств, а й країни в цілому [18]. Отже, вагомого значення в даному аспекті набувають питання, які пов'язані з активізацією інноваційної діяльності. Спектр оцінювання здатності підприємства забезпечити впровадження інноваційного рішення є досить широким та в підсумку визначає зміст потенціалу підприємства, як інноваційне джерело їх розвитку. Однак досягти сталого розвитку діяльності підприємств неможливо без попереднього оцінювання наявного інноваційного потенціалу. Тож, окремі завдання оцінювання та розвитку інноваційного потенціалу, з точки зору активізації інноваційної діяльності, є взаємопов'язаними, а відтак - актуальними для економічного розвитку взагалі.

Метою дослідження є розробка заходів щодо удосконалення управління потенціалом системи управління підприємством. Для досягнення мети в роботі поставлені наступні задачі:

- дати визначення терміну «потенціал», його суть і основні риси;

- визначити причини і фактори, що впливають на формування, ефективне використання і управління потенціалом підприємства;

- визначити рекомендації по удосконаленню потенціалу системи управління підприємством.

Предмет дослідження: є процес удосконалення потенціалу системи управління підприємством.

Об'єкт дослідження: Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», основним видом діяльності якого є виробництво чавуну, сталі та феросплавів. Інформаційна база дипломної роботи - матеріали, що характеризують фінансову та техніко-економічну діяльність ПАТ «ДМКД», розміщені на офіційному Інтернет-сайті Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України 50. В табл. Вс.1 наведені основні показники, що характеризують діяльність ПАТ ДМКД у 2008-2010 рр.

Таблиця Вс.1. Основні показники діяльності ПАТ ДМКД у 2008-2010 рр.

Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Обсяг товарної продукції в діючих цінах, тис. грн.	10377000	8296100	10390900
Обсяг товарної продукції в порівняльних цінах, тис. грн.	7477000	6578800	7480600
Обсяг реалізації, тис. грн.	10215400	9380506	10752232
Фінансовий результат від реалізації продукції, тис. грн.	1236482	-10966	-340169
Фінансовий результат від операційної діяльності, тис. грн.	637012	-898233	-1178528
Чистий прибуток, тис. грн.	91569	-1064066	-1223325
Собівартість, тис. грн.	8978940	9391472	11092401
Власний капітал, тис. грн.	3566420	2483891	1212484
Основні засоби, тис. грн.	2937933	3368686	3464384
Рентабельність продукції, %	1,0	-11,3	-11,0
Рентабельність капіталу, %	2,6	-42,8	-100,9
Рентабельність основних засобів, %	3,1	-31,6	-35,3
Рентабельність виробництва, %	1,4	-17,4	-17,7
Середньооблікова чисельність працівників, чол.	17729	16399	15700
Кредиторська заборгованість, тис. грн.	1883639	1689819	3040108
Дебіторська заборгованість, тис. грн.	816087	938308	728061

1. Теоретико-методичні аспекти управління потенціалом підприємства

1.1 Поняття потенціалу системи управління підприємством, форми та методи його оцінки

В умовах ринку, що характеризуються нестабільністю цілей підприємства, обумовленою мінливістю попиту та пропозиції, цін на товари і фактори виробництва, змінами в конкурентному середовищі й іншими макро- і мікроекономічними факторами, однією з першочергових задач керівництва підприємства стає формування й оцінка поточних і перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу. Це викликано, насамперед, необхідністю забезпечення ефективності функціонування і зміцнення конкурентоспроможності на ринку.

В етимологічному значенні термін «потенціал» походить від латинського potentia й означає «потужність, силу».

Аналіз економічної літератури показав, що коло визначень потенціалу підприємства дуже широке - від надзвичайно вузького його розуміння як річного обсягу виробництва продукції до таких загальних категорій, як соціально-економічна система.

У таблиці 1.1 наведені визначення потенціалу підприємства різних авторів.

Таблиця 1.1. Тлумачення поняття «потенціалу підприємства»

Автор	Зміст
Олексюк О. І. [31]	Потенціал підприємства - це складна, динамічна, полі структурна система, яка має певні закономірності розвитку, від уміння використати які вирішальною мірою залежить ефективність економіки, темпи та якості її зростання.
Федонін О.С., Рєпіна І. М., Олексюк О. І. [46]	Основний зміст поняття «потенціалу підприємства» полягає в інтегральному відображенні (оцінці) поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага і, таким чином, максимально задовольняти корпоративні та суспільні інтереси.
Краснокутская Н.С. [24]	Потенціал підприємства можна визначити як можливості системи ресурсів і компетенції підприємства створювати результат для зацікавлених осіб за допомогою реалізації бізнесів-процесів. суб'єктивні інтереси і т. п.
Большая Советская Энциклопедия [5]	«Потенціал» - «кошти, запаси, джерела, що є в наявності й здатні бути мобілізовані, наведені в дію, використані для досягнення певних цілей, здійснення плану; рішення якого-небудь завдання; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній області»
Добкіна О.К. Рижиков В.С. [14]	Потенціал підприємства - це сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, фінансових, інноваційних), навичок і можливостей керівників, фахівців та інших категорій виробничого персоналу для виконання робіт (послуг), одержання максимального доходу або прибутку і забезпечення функціонування й розвитку підприємства.
Должанський І.З., Загорна Т.О. [15]	Потенціал, що забезпечує підприємству можливість досягнення основних комерційних цілей, створення економічних цінностей і одержання при цьому прибутку.
Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О [4]	Термін «потенціал», є прикладом комплексного показника, здатного охарактеризувати не тільки сучасний стан об'єкта, але й найбільш імовірні перспективи його розвитку.

Таким чином, практично всі визначення тією чи іншою мірою спираються на ресурси підприємства, з одного боку, та досягнення з їхньою допомогою поставлених цілей, з іншої.

Не применшуючи значення ресурсів як базису у формуванні потенціалу підприємства, відзначимо, що сама по собі їхня наявність не є гарантом досягнення будь-яких цілей. Другою, не менш важливою складовою потенціалу виступають здібності підприємства мобілізувати ресурси у ході здійснення комплексу дій (бізнесів-процесів). З урахуванням того, що сукупність таких здібностей в економічній літературі прийнято називати компетенціями [19, 33], то потенціал підприємства можна визначити як можливості системи ресурсів і компетенцій підприємства створювати результат для зацікавлених осіб за допомогою реалізації бізнесів-процесів.

З огляду на зміст наведених визначень, а також на те, що компетенції та ресурси, зумовлюючи внутрішні можливості підприємства, повинні забезпечити його конкурентні переваги в ринковому середовищі, що визначає можливості попиту, модель потенціалу підприємства може мати таке графічне представлення (рис. 1.1):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Модель потенціалу підприємства

До елементів потенціалу підприємства можна віднести все, що пов'язане з функціонуванням і розвитком підприємства. Тому структури потенціалу підприємства можна розмежувати на об'єктні та суб'єктні складові.

Об'єктні складові пов'язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування. До об'єктних складових потенціалу підприємства відносяться:

Інноваційний потенціал - сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного, технічного, організаційного та управлінського оновлення.

Виробничий потенціал - наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Виробничий потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять:

- потенціал землі та природно-кліматичні умови - можливості підприємства використовувати сукупні природні багатства у господарській діяльності.

- потенціал основних фондів - наявні та скриті можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства.

- потенціал оборотних фондів - це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх періодів.

- потенціал нематеріальних активів - сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб.

- потенціал технологічного персоналу - здатність робітників виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи. [49]

Фінансовий потенціал - обсяг власних, позичених та залучених фінансових ресурсів підприємства, що ними воно може розпоряджатися для здійснення поточних і перспективних витрат.

Головною складовою фінансового потенціалу є інвестиційний, тобто наявні та приховані можливості підприємства для здійснення простого і розширеного відтворення.

Відтворення потенціалу підприємства - це процес безперервного відновлення всіх його складових. Тобто, під потенціалом відтворення слід розуміти сукупність матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів капіталу, які перебувають у розпорядженні підприємства або можуть бути додатково залучені й використані для простого чи розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства.

Суб'єктні складові пов'язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а становлять передумову, загальноекономічний, загальногосподарський соціальний чинник раціонального споживання об'єктних складових. До суб'єктивних складових потенціалу підприємства відносяться:

Науково-технічний потенціал - узагальнююча характеристика рівня наукового забезпечення виробництва (науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей та ресурсів, у тому числі науково-технічних кадрів, які є в розпорядженні підприємства для розв'язання науково-технічних проблем).

Управлінський потенціал - це навички та здібності керівників усіх рівнів управління з формування, організації, створення належних умов для функціонування та розвитку соціально-економічної системи підприємства. У найзагальнішому вигляді він є інтеграцією функціонально-структурних та нематеріальних елементів[38].

Потенціал організаційної структури управління - це загально корпоративний управлінський (формальний та неформальний) механізм функціонування підприємства, який втілює в собі рівень організації функціональних елементів системи та характер взаємозв'язків між ними.

Маркетинговий потенціал - це здатність підприємства систематизовано й планомірно спрямувати всі свої функції (визначення потреб і попиту, організація виробництва, продаж і після продажне обслуговування) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний потенціал, який можна визначити як максимальну продуктивність (функціональну спроможність) системно інтегрованих підрозділів, які охоплюють усі види діяльності щодо пересування в просторі та руху в часі: персоналу - перевезення співробітників, розміщення їх у службових приміщеннях; пересуванню згідно з часовим графіком роботи матеріалів і готових виробів - транспортування, складування, збереження, сортування і перерозподіл; енергетичних та інформаційних потоків - передавання, обробка, збереження і трансформація.

На особливу увагу в структурі потенціалу підприємства заслуговують: трудовий, інфраструктурний та інформаційний потенціали, їх не можна однозначно віднести чи то до суб'єктних, чи то до об'єктних складових.

Трудовий потенціал - це персоніфікована робоча сила, яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Це поняття дає змогу, по-перше, оцінити рівень використання потенційних можливостей як окремо взятого працівника, так і сукупності працівників у цілому, що є необхідним для активізації людського фактора, та, по-друге, забезпечити якісну (структурну) збалансованість у розвитку особистого й уречевленого факторів виробництва [30].

Інфраструктурний потенціал - збалансовані з вимогами виробництва можливості цехів, господарств і служб забезпечити необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства та задоволення соціальних потреб його персоналу.

Інформаційний потенціал є найважливішою складовою техніко-технологічної та управлінської бази сучасних підприємств.

Інформаційний потенціал - це єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку й прийняття управлінських рішень та впливають на характер (специфіку) виробництва через збирання, зберігання (нагромадження), обробку та поширення інформаційних ресурсів. У складі інформаційного потенціалу можна окремо виділити інформаційно-обчислювальний потенціал, до якого належить комплекс технічних, програмно-математичних, організаційно-економічних засобів і спеціальних кадрів, призначений для автоматизації процесу виконання завдань управління підприємством у різних галузях людської діяльності.

У зв'язку з тим, що рівень реалізації поточних і потенційних можливостей безпосередньо впливає на досягнення оперативних, тактичних і стратегічних цілей діяльності підприємства, виникає об'єктивна необхідність у його визначенні, визначенні його якості, тобто оцінці потенціалу підприємства.

У 1998 році в наукових працях І. М. Рєпіної [38] вперше запропоновано графоаналітичний метод діагностики підприємницького потенціалу підприємства, названий автором «Квадрат потенціалу». Такий метод дає можливість системно встановити кількісні та якісні зв'язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку та конкурентоспроможності і на підставі цього обґрунтувати та своєчасно реалізувати управлінські рішення щодо підвищення ефективності функціонування підприємства. На рисунку 1.2 зображено модель розподілу діяльності підприємства за функціональними блоками для оцінювання його потенціалу.

	1. Виробництво, розподіл та збут продукції
	2. Організаційна структура та менеджмент
	3. Маркетинг
	4. Фінанси

Рис. 1.2. Розподіл діяльності підприємства за функціональними блоками для оцінювання його потенціалу

За першим блоком - Виробництво, розподіл та збут продукції - необхідно проаналізувати:

Обсяг, структуру та темпи виробництва.

Фонди виробництва.

Наявний парк обладнання і рівень його використання.

Місцезнаходження виробництва та наявність інфраструктури.

Екологію виробництва.

Стан продажу.

За другим блоком - «Організаційна структура та менеджмент» - розглядається:

Організація і система управління.

Кількісний і якісний склад робітників.

Рівень менеджменту.

Фірмова культура.

Наступний, третій блок - «Маркетинг» - передбачає дослідження:

Ринку, товару та каналів збуту.

Нововведень.

Комунікаційних зв'язків, інформації та реклами.

Маркетингових планів і програм.

І останній, четвертий блок - «Фінанси» - потребує аналізу фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнтів рентабельності, ефективності, ділової активності, ринкової стійкості, ліквідності тощо.

Перелік показників повинен задовольняти такі вимоги: якнайповніше охоплення усіх сторін виробничо-господарської, фінансової та інших видів діяльності підприємства; простота збирання показників; брак дублювання показників.

В основу розрахунку кінцевої рейтингової оцінки покладається порівнювання підприємств за кожним показником з чотирьох названих функціональних блоків з умовним еталонним підприємством або з реальним підприємством, що має найліпші результати на ринку[18].

Оцінка потенціалу підприємства представляє собою цілеспрямований процес визначення у грошовому виразі вартості об'єкта з урахуванням потенційного доходу, який має місце в певний проміжок часу в умовах конкурентного ринку.

Слід зазначити, що сукупність оцінних принципів, показників, критеріїв і методів становить методологію оцінки. У загальному вигляді методологію оцінки можна подати як послідовність таких дій: формування категорії, розробка показників, установлення критерію порівняння, вибір способу оцінки, одержання результату оцінки. Таким чином оцінку величини потенціалу підприємства можна визначити як суму фактичних значень його складових. Але при цьому постає питання: в яких одиницях вимірювати ці складові? Більшість дослідників вважає, що найунівесальнішим вимірювачем елементів потенціалу підприємства є вартісні одиниці. У такому разі сума вартості елементів характеризуватиме розмір усього потенціалу підприємства.

Оцінка вартості потенціалу підприємства - це упорядкований, цілеспрямований процес визначення в грошовому виразі вартості об'єкта з урахуванням потенційного і реального доходу, який має місце в певний проміжок часу за умов конкретного ринку.

З усієї різноманітності методів визначення вартості потенціалу виокремлюють три традиційні підходи: витратний, порівняльний та результатний (дохідний).

Кожний з цих трьох підходів має багато різних методів оцінки, як то:

1. витратний - метод порівняльної одиниці, метод поділу за компонентами, метод кількісної діагностики, метод обліку витрат на інфраструктуру, метод заміщення, метод індексації даних проектно-кошторисної документації;

2. порівняльний - метод парних продаж, метод статистичних коригувань, експертні методи порівняння, метод мультиплікаторів порівняння;

3. результатний - метод капіталізації доходу, метод дисконтування грошових потоків, метод залишкового доходу.

Стисло економічну суть трьох указаних підходів до оцінки майна підприємства, з огляду на необхідність врахування можливостей його ефективного використання, можна пояснити так:

1. витратний (майновий) - визначає вартість об'єкта за сумою витрат на його створення та використання;

2. порівняльний (ринковий) - визначає вартість на базі зіставлення з аналогами, що вже були об'єктами ринкових угод;

3. результатний (дохідний) - оцінює вартість об'єкта на засаді величини чистого потоку позитивних результатів від його використання.

Під час аналізу та визначення ринкової вартості необхідно приділяти уваги великій кількості різноманітних чинників, які її фактично і формують. Всі їх умовно можна розділити на три рівні:

1. загальні чинники, безпосередньо не пов'язані з об'єктом оцінки (економічні, соціальні, політичні, природні)

2. локальні чинники, які безпосередньо пов'язані з окремим класом об'єктів оцінки (місцезнаходження, умови продажу, фізичні та фінансово-економічні чинники)

3. індивідуальні чинники, які безпосередньо зумовлені конкретним об'єктом оцінки (матеріально-технічні, ринково-ситуаційні, соціально-трудові, структурно-функціональні).

Розглянемо трохи детальніше кожний із трьох підходів. Витратний підхід базується на постулаті, що потенційний власник-користувач не погодиться витратити на формування та реалізацію власних внутрішніх чи зовнішніх можливостей більше, ніж вартість очікуваного фінансово-майнового результату. Таким чином, методи цього підходу передбачають ресурсну оцінку всіх складових цілісного земельно-майнового та соціально-організаційного комплексу підприємства, на підставі обліку всіх витрат, необхідних для його відтворення (заміщення) на конкретну дату в робочому стані.

На сучасному етапі нерозвиненості національних ринків та недоступності інформації про них, нестабільності економічної системи в Україні в цілому, недостатнього рівня підготовки аналітиків, витратний підхід є найпоширенішим (а іноді й єдино можливим) у вітчизняній оціночній практиці.

Порівняльний підхід базується на інформації про недавні ринкові угоди з аналогічними об'єктами та її використання як бази визначення вартості об'єкта оцінки. В основу методів даного підходу покладено допущення про те, що суб'єкти ринкових відносин укладають угоди по аналогії із заведеними традиціями чи колишнім досвідом. На жаль, абсолютних аналогів окремих елементів потенціалу не існує, тому слід використовувати різні механізми коригування вартості аналога.

Результатний підхід базується на залежності вартості об'єкта оцінки від можливостей його ефективного використання, тобто можливих результатів.

Поняття «грошового потоку» означає суму чистих доходів, пов'язаних з діяльністю підприємства, отриманих з усіх джерел. Традиційно виділяють дві моделі формування грошового потоку підприємства - потік для власного капіталу та потік для сукупного капіталу. Особливості визначення грошових потоків підприємства - це функція фінансового менеджменту та інвестиційного аналізу.

Найтиповішими методами результатної технології розрахунків є капіталізація доходів та дисконтування грошових потоків.

Загальна методологія методу дисконтування передбачає встановлення вартості потенціалу (чи його елементу) на рівні чистого приведеного потоку капіталу від його експлуатації. Загальний розрахунок проводиться за традиційною технологією дисконтування і порівняння грошових припливів та відпливів капіталу підприємства щодо даного об'єкта. Специфіка оцінювання окремих об'єктів виявляється в особливій структурі дисконтної ставки, яка визначається різними методами.

Методи капіталізації базуються на використанні коефіцієнта, який уможливлює переведення чистих потоків капіталу від використання об'єкта у його вартість. У цілому такі методи в основному базуються на трьох теоретичних принципах - очікування, заміщення та попиту і пропонування. Суть коефіцієнта капіталізації полягає в поєднанні двох економічних процесів - отримання доходу на капітал та відшкодування капіталу інвестора власника.

На закінчення доцільно зазначити, що кожний з названих підходів та спеціальних методів має зазначені вище переваги і недоліки і тільки на основі комплексного використання напрацьованого досвіду оцінки можна досягти реального визначення вартості майна та втіленого у ньому потенціалу.

Тому прикладна оцінка потенціалу підприємства проводиться на основі всіх підходів та всіма доступними методами. Кінцевий вибір величини вартості об'єкта проводиться на основі визначення її середньоарифметичного еквіваленту з урахуванням вагомості отриманих результатів чи суб'єктивної думки експерта. До того ж процес гармонізації отриманих величин вартості не зводиться до механічного усереднення, це імовірнісний розрахунок ринкової вартості, величина якої перебуває в межах від мінімальної до максимальної розрахункової вартості об'єкта. Кінцевий висновок робиться на основі логічних науково обґрунтованих висновків, які передбачають повторний аналіз вартісно-утворювальних факторів, перевірку розрахункових процедур, тощо.

1.2 Основи формування та управління потенціалом підприємства

управління економічний потенціал

Формування потенціалу підприємства - це процес ідентифікації та створення спектру підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного розвитку та ефективного відтворення[12]. На рисунку 1.3. зображено модель формування потенціалу підприємства.



Рис. 1.2. Загальнотеоретична модель формування потенціалу підприємства

При формуванні потенціалу підприємства слід враховувати наступні загальні постулати:

§ потенціал підприємства - це складна система пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть тією чи іншою мірою заміщати один одного, тобто є альтернативними;

§ потенціал підприємства не можна сформувати на базі механічного додавання елементів, оскільки він є динамічним угрупуванням;

§ під час формування потенціалу підприємства діє закон синергії його елементів;

§ потенціал підприємства у вищих формах його виявлення може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів;

§ елементи потенціалу підприємства мають функціонувати одночасно і в сукупності, бо закономірності розвитку можливостей підприємства не можуть бути розкриті окремо, а тільки в їхньому поєднанні, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами;

§ усі елементи потенціалу об'єктивно пов'язані з функціонуванням і розвитком підприємства, тобто, з одного боку, вони підлягають фізичному та техніко-економічному старінню, а з іншого - вони чутливі до досягнень науково-технічного прогресу;

§ складові потенціалу підприємства мають бути адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються на підприємстві.

У системі потенціалу підприємства можна виділити два типи закономірностей:

1. формувальні - закономірності розвитку, які спричиняють перехід системи в інший якісний стан;

2. регулювальні - закономірності функціонування, які сприяють стабілізації наявного рівня якості систем.

Слід зазначити, що базою загальносистемного потенціалу будь-якого підприємства є виробничий (операційний) потенціал. Проблемі дослідження саме цієї складової традиційно присвячували свої праці вітчизняні науковці.

Характер виробничих процесів визначає відносну роль живої праці, споруд, устаткування, фінансових ресурсів і сировини в процесі формування можливостей розвитку підприємств, а специфіка організації виробництва зумовлює структурно-функціональні характеристики потенціалу сучасних підприємств.

Сучасна практика господарювання досить багатогранна, що унеможливлює однозначне встановлення ключових факторів довгострокового успіху підприємств. Однак, при формуванні потенціалу підприємств слід враховувати фактор розташування, який відіграє вирішальну роль у багатьох сферах бізнесу (наприклад, туристичному, підприємствах ринкової інфраструктури). В цілому, проблема територіального розташування підприємства розв'язується з врахуванням: витрат на поставку сировини; витрат на збут готової продукції; специфіки технологічного процесу. Останнє обумовлює і конкретне місце розташування підприємства - ближче до споживача чи до постачальника сировини.

Основою формування потенціалу сучасних підприємств є персонал. Розвиток концепції управління трудовими ресурсами перетворюється на найважливішу тенденцію, що перебуває в якнайтіснішому взаємозв'язку і взаємозалежності з іншими основними напрямками загальної еволюції економічної думки.

Поступове проникнення прогресивних теоретичних концепцій в практику позначилося деформуванням структури потенціалу підприємств. Нині більшість підприємств, розуміючи цінність власного персоналу, намагається за будь-яких умов зберегти кваліфікованих працівників. Великого поширення набуває практика укладання «довічних» трудових угод, особливо характерна для японських підприємств.

Іншою важливою особливістю потенціалу сучасних підприємств є його автоматизація, що тісно пов'язана із соціально-трудовою складовою. Зв'язок реалізується через процеси нагромадження та обробки комерційної інформації персоналом підприємства в процесі ведення бізнесу. Таким чином, цінність персоналу підприємства визначається інформаційними потоками, які він генерує в процесі господарювання.

Прискорення темпів науково-технічного прогресу спричинило зростання частки основних фондів в елементній структурі потенціалу сучасних підприємств, хоч на вітчизняних підприємствах цю тенденцію зумовлено скороченням усіх інших елементів.

Згідно розрахунків, що проведені вченими Київського національного економічного університету, елементна структура потенціалу сучасних підприємств формується приблизно на 60% за рахунок основних фондів, на 25% - персоналу, на 15% - інформації, фондів обігу та оборотних фондів. Ці розрахунки базуються на статистичних даних, що дозволяє зробити висновок про асиметричність інформації через значну «тінізацію» економічних відносин. Але навіть такі дані уможливлюють констатацію ресурсної природи потенціалу сучасних підприємств, який формується на екстенсивній основі. Слід вказати на те, що з огляду на темпи науково-технічного прогресу та зростання нестабільності ринкових відносин у світовій практиці спостерігається збільшення частки наукомістких елементів.

Визначення нереалізованих можливостей систем управління і їх внеску в результати розвитку підприємств базуються на результатах оцінювання їх потенціалу. Хоча дотепер результати оцінювання, які наводяться в літературних джерелах, показують, що існуючі методи вимірювання рівня розвитку і використання потенціалу виробничих систем реалізується частково за окремими показниками чи їх групами. Вони відокремлені від оцінювання рівня досягнення цілей діяльності і розвитку підприємства як цілісної системи.

Вартісна методика формування потенціалу підприємства може здійснюватися за таким алгоритмом див. табл. 1.2.

Таблиця 1.2. Вартісна методика формування потенціалу підприємства

№	Показник	Розрахунок
1	Потенціал основних фондів - визначається за залежністю	Фп = Ф Ен, де Ф - основні фонди; Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень
2	Потенціал нематеріальних активів - визначається за залежністю:	НП = (Неі Ен), де Неі - експертна оцінка вартості нематеріальних активів та вартість землі, яка вираховується згідно з методикою, прийнятою на державному рівні.
3	Потенціал оборотних фондів - визначається за залежністю:	Оп = М Км, де М - річний обсяг матеріалів і обігових коштів, що використовуються у виробництві; Км - коефіцієнт витягу продукції із ресурсної маси, який визначається відношенням вартості матеріальних ресурсів, використаних на виробництво продукції, до загальної вартості матеріальних ресурсів, спожитих підприємством.
4	Матеріально-технічний потенціал:	МТП = Фп + Оп + НП,
5	Трудовий потенціал підприємства - визначається за залежністю:	ПТП=А*Ч*Нт, де Ч - середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу; Нт - коефіцієнт реалізації потенціалу технологічного персоналу. А=Пп*(Фо/Пп), де А - оцінка одиниці живої праці; Пп - продуктивність праці 1 робітника у звітному періоді; Фо - підвищення фондоозброєності одного працівника; Пп - підвищення продуктивності праці у звітному році порівняно з базовим роком.
6	Ресурсний потенціал підприємства:	РП = МТП + ТП
7	Виробничий потенціал:	ВП = РП + ІП
8	Потенціал підприємства - визначається за формулою:	ПП=ВП+ФінП+УП+МП+НТП+ПОСУ+Пінф +Пінфр де УП - управлінський потенціал, ФінП - фінансовий потенціал, МП - маркетинговий потенціал, НТП - науково-технічний потенціал, ПОСУ - потенціал організаційної системи управління, Пінф - інформаційний потенціал, Пінфр - інфраструктурний потенціал[21].

Таким чином, оцінка виробничого і фінансового потенціалу підприємства - необхідний етап стратегічного аналізу і управління. Пропоновані методології розрахунку охоплюють всі основні внутрішньо фірмові процеси, що протікають в різних функціональних областях її внутрішнього середовища. В результаті забезпечується системний погляд на підприємство, який дозволить виявити всі сильні і слабкі сторони, а також створити на цій основі комплексний план перспективного розвитку.

1.3 Проблеми удосконалення використання потенціалу системи управління підприємством як інноваційне джерело його розвитку

Більш дійовим шляхом вирішення проблеми підвищення якості й ролі впливу управлінської системи на розвиток підприємства, є виокремлення зі складу потенціалу підприємств потенціалу безпосередньо системи управління, тому що саме наявність розвинутої системи управління і її потенційні можливості передують появі обсягів і якості всіх інших видів виробничого потенціалу, здатності підприємства функціонувати в конкурентному середовищі. Пріоритетна роль потенціалу системи управління обґрунтована ще тим, що вплив системи управління на досягнення цілей діяльності й розвитку підприємств, їх конкурентоспроможності є найбільш дійовим, найменш витратним та найбільш оперативними. Від нього, насамперед, залежить вирішення проблеми економічної сталості й розвитку підприємств.

Розгляд змісту складових потенціалу системи управління, проблеми його вимірювання слід визначити як первісний і дійовий крок формування та зміцнення всього виробничого потенціалу промислових підприємств. При цьому управлінський потенціал слід розглядати як складову і стратегічну основу діяльності підприємства, виходячи з інноваційної природи управлінської праці[37].

Управлінський персонал - це працівники, трудова діяльність яких направлена на виконання конкретних управлінських функцій. До них відносяться лінійні і функціональні керівники і фахівці.

Керівники, які направляють, координують і стимулюють діяльність виробництва, розпоряджаються ресурсами організації, ухвалюють рішення, несуть повну відповідальність за досягнення мети організації і мають право ухвалювати рішення, відносяться до лінійних. Керівники підрозділів, основне завдання яких полягає в сприянні ефективній роботі лінійних керівників відносяться до функціональних. Керівники і головні фахівці в сукупності створюють адміністрацію.

Згідно приведенному віще визначенню управлінський персонал як об'єкт володіє певнім потенціалом, який визначається рівнем системної якості об'єкту; управлінський персонал як суб'єкт реалізує здатність (потенціал) об'єкту в конкретній діяльності: розподіленню ресурсів, організації робочих процесів, регулюванні виробничих взаємодій, контролі і т.д. Рівень ефективності діяльності лінійного персоналу визначається його потенціалом як об'єкту, або управлінським потенціалом. Сама ж діяльність направлена на підвищення ефективності використання ресурсів в процесі виробництва тобто на зростання економічного потенціалу підприємства. Таким чином, в сучасних умовах управлінський потенціал є ключовою ланкою в системі економічного потенціалу підприємства.

У науковій літературі немає загальноприйнятої трактовки терміну управлінський потенціал, оскільки дане поняття тільки входить в науковий ужиток, проте ще І. Ансофф під управлінським потенціалом запропонував розуміти об'єм роботи, з яким може справитися загальне керівництво.

Основна складова частина управлінського потенціалу, є кадровий потенціал.

Кадровий потенціал підприємства - це загальна (кількісна і якісна) характеристика персоналу як одного з видів ресурсів, пов'язана з виконанням покладених на нього функцій і досягненням мети перспективного розвитку підприємства; це наявні і потенційні можливості працівників, як цілісної системи (колективу), які використовуються і можуть бути використані в певний момент часу.

Облік в стратегії перспективного розвитку складових кадрового потенціалу, які складають інноваційний розвиток кадрового потенціалу - це генеральний напрямок кадрової роботи, сукупність принципів, методів, форм, організаційного механізму по розробці цілей і завдань, спрямованих на збереження, зміцнення й розвиток потенціалу, на створення кваліфікованого та високопродуктивного згуртованого колективу, здатного вчасно реагувати на постійно мінливі вимоги ринку. Розвиток кадрового потенціалу передбачає реалізацію стратегічних аспектів управління підприємством, такі, наприклад, як розробка й здійснення кадрової політики, в межах якої принципи управління персоналом відображають об'єктивні тенденції, соціальні й економічні закони, враховують наукові рекомендації суспільної психології, теорії менеджменту й організації, тобто увесь арсенал наукового знання, який і визначає можливості ефективного регулювання та координацію людської діяльності [4]. Місце «кадрового потенціалу» в структурі потенціалу підприємства відобразимо на рис. 1.2.

Зі схеми стає зрозумілим, що для успішного формування та реалізації будь - яких елементів потенціалу потрібні, насамперед, правильно підібрані кадри, якісне їх навчання, організаційна культура, тісне співробітництво, можливості для вияву ініціативи, база знань, матеріальне та нематеріальне стимулювання.

Зауважимо, що в складі кадрового потенціалу виділяють групи, що грають різну роль у процесі досягнення цілей розвитку підприємства:

1. працівники, що визначають цілі розвитку підприємства;

2. працівники, що розробляють засоби досягнення цілей (науково-дослідницькі розробки, технології);

3. працівники, що організують процес створення засобів;

4. працівники, що безпосередньо їх створюють;

5. працівники, що обслуговують процес створення засобів (9).

На мою думку, перші три групи є найбільш активною частиною кадрового складу підприємства, останні ж дві групи являють собою потенційні можливості зростання кадрового потенціалу. Цілком закономірно, що чим вищий рівень компетентності працівників кожної групи та ефект від їх взаємодії, тим вищий сукупний кадровий потенціал і, як наслідок, результати діяльності підприємства на обраному ринковому сегменті.

Категорія «кадровий потенціал підприємства» являє собою складовий елемент ресурсного потенціалу підприємства, що містить кількісні та якісні характеристики персоналу, створювану ним інтелектуальну власність; та організаційну культуру підприємства, що забезпечує розкриття потенційних можливостей кадрів.

Розгляд і побудова управлінського потенціалу за визначеними складовими та підвищення його ролі як пріоритетного стосовно інших видів потенціалів і ресурсів, їх забезпечення дає змогу більш чітко визначити чинники впливу на якість і обсяг потенціалу промислових підприємств, шляхи його формування, розвитку, забезпечення його керованості й урегульованості. Потенціал системи управління можна розглядати як джерело так званого управлінського ресурсу, але до нього здебільш відносять тільки фахівців, які працюють у системах управління. Не знижуючи значущості ролі управлінців, слід зазначити, що навіть при їх високому професійному рівні, але за відсутності відповідного рівня розвитку системи управління як самостійного суб'єкта-об'єкта вони не зможуть реалізувати свої творчі можливості та здібності. Потрібні організаційні, інформаційні й інші ресурсні, їх оптимальне поєднання в сукупній управлінській діяльності, тому управлінський потенціал треба розглядати як узагальнений показник системи управління, що є підґрунтям для її ефективного функціонування.

Зазначене дає змогу сформулювати визначення поняття «потенціал системи управління» як її спроможність та інтегровану здатність акумулювати й створювати, реалізовувати, та нарощувати інноваційний базис стратегічного і поточного розвитку керованого об'єкта. Це дає можливість чітко встановити та обґрунтувати складові системи управління, її показники й параметри її вимірювання і використовувати їх як важелі та чинники управлінського впливу на розвиток підприємств. Формування і нарощування потенціалу системи управління за його визначеними складовими, у свою чергу, потребує заходів з підтримки її досконалості та систематичного розвитку.

Підвищення рівня стратегічного й поточного розвитку підприємства за рахунок створення та реалізації потужного управлінського потенціалу можна здійснити шляхом наповнення інноваційним змістом і забезпеченням ефективності реалізації функції ціле-покладання. Їх реалізація створює умови цілеспрямування процесів управління на досягнення поставлених цілей, посилення економічної стійкості та сталості, економічного і соціального розвитку, використання сучасних високих технологій, забезпечення результативності та ефективності функціонування.

Досягнення поставлених цілей складається з реальних і конкретних завдань управління, які вирішуються й реалізуються певними засобами досягнення цілей, створюючи взаємозв'язок між елементами системи управління й керованою системою в напрямі забезпечення процесів формування та досягнення результатів поточної діяльності й цілей розвитку підприємства. Під впливом попередньо виділених завдань управління й чинників, виробнича система здійснює рух процесів, спрямованих на покращення властивостей, якості та підвищення ефективності й конкурентоспроможності використання ресурсів і процесів для створення конкурентних переваг продукції підприємств на ринку, заради чого функціонує система управління, нейтралізуючи вплив що знищують руйнівні дії на функціонування й розвиток підприємства.

Управлінські рішення і вплив системи управління на керовані об'єкти для реалізації поставлених цілей будуються з використанням інформації, яка в неї надходить від багатьох зовнішніх суб'єктів і під впливом якої вона створює, коригує й розвиває власні виробничі, операційні та комерційні процеси. Перед системою управління постійно стоять завдання створення адекватних умов і правил поведінки підприємств на ринку, зміни та зміцнення партнерських відносин, посилення уваги до інноваційно-інвестиційної діяльності. Від керованого об'єкта система управління повинна отримувати упорядковану, систематичну і вичерпану інформацію про стан процесів які в ній сформовані, про рівень використання наявних ресурсів.

Це потребує упорядкування існуючих зв'язків, в елементах системи управління, виходячи з її системних особливостей. Основним елементом необхідних перетворень при цьому виступають процеси, за допомогою яких вихідні потоки ресурсів перетворюються в потрібні виходи. При цьому слід врахувати, що входи в систему діляться на ті, на які реально може впливати система управління, тобто регульовані, і входи відмежовуючи - вплив на які з якихось причин неможливий.

Передумовою розвитку підприємства в цілому за поставленими цілями та результатами його діяльності є дотримання раціональних пропорцій рівнів розвитку керованої оперативно-виробничої підсистеми і керуючої системи. Їх дотримання можна здійснювати шляхом передбачення очікуваного результату функціонування виробничої системи та системи управління як керуючої підсистеми, забезпечуючи випереджальне зростання їх потенціалів та врахування їхніх впливів на досягнення цілей діяльності підприємства.

Процеси збільшення потенціалу системи управління за рахунок розвитку потенціалу системи управління створюють ефект синергії, який виникає в результаті побудови та плину процесів раціональних взаємозв'язків параметрів елементів системи, які під час процесів здатні забезпечити й нарощувати їх резерви та впливають на рівень досягнення цілей[21].

Доцільно підкреслити, що визначення результативності діяльності керованого об'єкта за результуючими показниками досягнення цілей є не єдиним показником системи діяльності системи управління. Не менш важливим є показник ефективності управління. Для оцінювання ефективності управління необхідно формалізувати й виміряти реальний (фактичний або очікуваний) результат і необхідний (бажаний) результат, що дають змогу всебічно оцінити різні складові результативності функціонування системи управління.

Принцип зниження необхідної різноманітності показників самої системи управління забезпечується зменшенням ступенів різноманітності в поведінці керованих об'єктів і їх певними обмеженнями, при одночасному збільшенні її цілеспрямованості та передбачуваності. Це може бути досягнуто тільки за рахунок раціоналізації різноманітності органів системи управління. Дотримання принципу необхідної й достатньої різноманітності складових елементів у системі управління мотивує необхідність постійного здійснення та безперервних кількісних і якісних змін у її стані, наприклад, у складі змін в організаційній і функціональній структурах як окремих керованих об'єктах, їх підсистемах і процесах. Це створює умови їх постійного розвитку з огляду на забезпечення досягнення стратегічних цілей розвитку в умовах ринкових змін зовнішнього середовища за рахунок достатніх, різноманітних і адекватних умов існування структурних елементів систем, принципів їх взаємодії й розвитку. Водночас еволюція систем управління як під впливом змін у керованій системі, так і під впливом суперечностей (відсутність ресурсів, коштів, конкуренції тощо), які призводять до кількісного і якісного збільшення її внутрішньої різноманітності, визначає підвищення вимог до її здатності впливати на розвиток в широкому значенні цього слова, у тому числі на здатність до саморозвитку самої системи управління, яка визначається як її невід'ємна та важлива якість. Адже система управління є артефактом (тобто штучно створеною людьми), у ній послаблена дія природних факторів, що забезпечують гомеостаз (рівновагу) між різними підсистемами, тому дії з її стратегічного розвитку є неминучими та повинні бути керованими, контрольованими й безперервними.

Розвиток у загальному розумінні являє собою необоротні системні зміни в зростанні ефективності функціонування якісних і кількісних приростів корисного результату порівняно з попереднім рівнем. Стійкий розвиток створюється в результаті цілеспрямованих дій і має базуватися на чіткій координації та спрямуванні змін на підвищення рівня якісних і кількісних характеристик, параметрів діяльності керованих систем.

Одним із важливих мотиваційних важелів необхідності вдосконалення системи управління є отримання недостатніх результатів її впливу на досягнення поставлених підприємством стратегічних і поточних цілей. Системи показників досягнення кожної з поставлених цілей, як поточних, гак і стратегічних, методів їх розрахунку і визначення кількісної міри сформованості результату для кожного виду цілей мають певні особливості й зумовлюють необхідність їх уточнення та обґрунтування, стосовно кожної мети й окремо для кожного підприємства. Оцінювання повинно здійснюватися за певний проміжок часу, що здатен охарактеризувати результати досягнення стратегічних цілей[44].

Систематизація і якісне доповнення складу та змісту функцій системи управління дадуть змогу зробити процеси діяльності й розвитку систем управління безперервними в русі, постійними в часі, інноваційними за змістом і методами здійснення.

2. Оцінка потенціалу системи управління підприємства ПАТ «ДМКД»

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського» - одне з найбільших підприємств гірничо-металургійного комплексу України, що нараховує бiльш нiж 120-річну історію видатних досягнень. Створено в березні 1889 р. З грудня 2003 р. основним акціонером ПАТ «ДМКД» є Корпорація «Індустріальний Союз Донбасу». ПАТ «ДМКД» входить до числа шести провідних металургійних комбінатів країни за об'ємами виробництва та реалізації металопродукції. Комбінат знаходиться у Дніпродзержинську.

Генеральний директор - Завгороднiй Максим Сергiйович. Штат співробітників підприємства складає понад 15 тисяч людей.

До складу комбінату входять наступні основні цехи: агломераційний, доменний, сталеплавильний (конвертерний) та чотири прокатних цехи - новопрокатний, рейкобалковий, сортопрокатний та осепрокатний.

Комбінат спеціалізується на виробництві крупносортного та середньосортного фасонного та сортового прокату загального та спеціального призначення, а також виробництві трубної заготовки для виготовлення труб нафтогазового сортаменту.

ПАТ «ДМКД» є єдиним виробником в Україні шпунтових палей типу Ларсен, які використовуються у будівництві та гідротехнічних спорудженнях, в контактних рейках для метрополітену, смугах для електролізерів, що використовуються на алюмінієвих заводах.

Також, комбінат є єдиним у світі виробником катаної осьової профільної заготовки для залізничного транспорту, яка реалізується після відповідного оброблення, в основному, на Північноамериканському ринку.

ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Э. Дзержинского» - найбільше підприємство промислового комплексу України з повним металургійним циклом по випуску 5600 тис. тонн агломерату, 4350 тис. тонн чавуну, 3850 тис. тонн стали, 3829 тис. тонн готового прокату. Сталеплавильний комплекс має в своєму розпорядженні сучасні технічні засоби і технологію, що забезпечує високу якість киснево-конверторної сталі по макро- і мікроструктурі: десульфурация чавуну, комплексне доведення металу, особливі конструкторські і технологічні рішення машин безперервного литва.

Технологія виробництва дозволяє одержувати сталь із змістом сірки і фосфору не більше 0,025% кожного елементу, сталь з введенням додаткових легуючих елементів (молібдену, ванадію, титану), а також прокат відповідний по химсоставу і механічних властивостях вимогам зарубіжних стандартів DIN, EN, ASTM, API і ін. Інформаційна база дипломної роботи - матеріали, що характеризують фінансову та техніко-економічну діяльність ПАТ «ДМКД», розміщені на офіційному Інтернет-сайті Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України 50.

Продукція комбінату, що поставляється більш ніж в 60 держав миру, сертифікована відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO 9001:2008. Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства за 2008-2010 рр. представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Техніко-економічні показники ПАТ «ДМКД» за 2008-2010 рр.

Показник	2 008 р.	2 009 р.	2 010 р.	Абсолютне відхилення, (+,-)	Темп росту, %
				2 009 р.	2 010 р.	2 009 р.	2 010 р.
Обсяг товарної продукції в діючих цінах, тис. грн.	10377000	8296100	10390900	-2080900	2094800	80	125
Обсяг товарної продукції в порівняльних цінах, тис. грн.	7477000	6578800	7480600	-898200	901800	88	114
Обсяг реалізації, тис. грн.	10215400	9380506	10752232	-834894	1371726	92	115
Фінансовий результат від реалізації продукції, тис. грн.	1236482	-10966	-340169	-1247448	-329203	-1	3102
Фінансовий результат від операційної діяльності, тис. грн.	637012

Подобные документы

• Удосконалення системи управління ОКВПВКГ "Миргородводоканал"

  Економічна сутність управління підприємством в умовах сучасної ринкової економіки. Аналіз ефективності діючої системи управління підприємством ОКВПВКГ "Миргородводоканал". Напрямки по удосконаленню системи управління на ОКВПВКГ "Миргородводоканал".
  
  дипломная работа [188,7 K], добавлен 09.05.2012
  

• Шляхи удосконалення стратегічного управління підприємством

  Стратегічне управління та його роль у діяльності підприємства. Аналіз стану та розробка стратегічного плану підприємства ТОВ "АЛІСА". Посилення контролю за впровадженням системи управління. Підвищення продуктивності праці як засіб збільшення прибутку.
  
  дипломная работа [233,9 K], добавлен 13.11.2011
  

• Аналіз системи стратегічного управління ДП "Укрдонбасекологія"

  Загальна характеристика ДП "Укрдонбасєкологія" та опис підприємства, як кібернетичної системи. Розробка стратегії, організаційної структури управління підприємством та пропозицій по ефективному керівництву. Проектування комунікацій на підприємстві.
  
  курсовая работа [125,8 K], добавлен 23.01.2009
  

• Дослідження системи мотиваційних впливів на діяльність підприємства

  Мотивація в системі управління персоналом, підходи до її формування. Методи оцінки ефективності мотивації. Аналіз та оцінка системи мотивації персоналу в управлінні підприємством, шляхи її вдосконалення за рахунок оптимальної системи оплати праці.
  
  дипломная работа [476,2 K], добавлен 24.10.2012
  

• Аналіз існуючої системи управління СТОВ "Ульяновське"

  Система управління підприємством та її складові. Організаційно-економічна характеристика СТОВ "Ульяновське" Гребінківського району Полтавської області. Ефективність системи управління та аналіз її чинників. Удосконалення існуючої системи мотивації праці.
  
  курсовая работа [73,2 K], добавлен 03.11.2014
  

• Системи управління та використання інформаційних технологій

  Сутність системи управління підприємством. Оцінка інформаційних технологій підтримки процесів прийняття управлінських рішень. Внутрішнє середовище підприємства. Впровадження CRM-концепції управління ДП завод "Пожспецмаш". Стандарти моделі управління.
  
  дипломная работа [1,9 M], добавлен 08.04.2013
  

• Розробка системи управління об’єктом

  Характеристика ТОВ "Гігант". Аналіз його внутрішнього середовища. Вибір організаційної структури. Формулювання місії, визначення стратегічних, тактичних і оперативних цілей. Оцінка ризиків по видам діяльності. Розробка технології управління підприємством.
  
  курсовая работа [340,6 K], добавлен 10.02.2012
  

• Моделювання процесів антикризового управління підприємством

  Кризи, їх класифікації та причини виникнення. Ознаки кризового стану підприємства. Методичний підхід до оцінювання антикризового потенціалу фірми та інформаційні технології планування. Програмне забезпечення антикризового управління підприємством.
  
  дипломная работа [1,6 M], добавлен 15.11.2010
  

• Організаційна структура управління підприємством

  Характеристики підприємства, ознайомлення з бізнес-планом. Аналіз організаційної структури управління підприємством. Дослідження системи менеджменту підприємства. Аналіз робочого дня керівника. Правове забезпечення управлінської діяльності підприємства.
  
  отчет по практике [49,5 K], добавлен 02.12.2010
  

• Місце та роль нормування праці в системі управління промисловим підприємством

  Ефективність використання трудового та виробничого потенціалу в умовах сучасних соціально-економічних змін. Нормування праці як найважливіший елемент управління підприємством, методи і тенденції. Дослідження стану організації виробництва в Україні.
  
  статья [24,2 K], добавлен 16.08.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам