Размещено на http://www.allbest.ru/

• Управління товариством з обмеженою відповідальністю
• План
• Вступ
• 1. Поняття та особливості товариств з обмеженою відповідальністю
• 2. Управління товариством з обмеженою відповідальністю
• 3. Загальна характеристика підприємства
• 3.1 Техніко-економічні показники діяльності підприємства
• 3.2 Аналіз основних техніко-економічних показників підприємства
• 3.3 Аналіз роботи з персоналом на підприємстві
• Висновки
• Використана література

Вступ

У наш час важко назвати більш важливу і багатогранну сферу діяльності, чим управління, або менеджмент, від якого в значній мірі залежать і ефективність виробництва, і якість обслуговування населення.

У зарубіжних країнах накопичений значний досвід управління в області промисловості, торгівлі, кооперації, сільського господарства і т.п. внаслідок безпосередньої участі людей в управлінській діяльності. Він збагачується за рахунок знань основ науки управління, світових досягнень в практичній організації економічних і соціальних процесів.

В Україні поки ще не досягнуті значні успіхи в теоретичному і практичному освоєнні менеджменту.

Реорганізовуються старі структури управління і влади в українській економіці, при цьому використовуються західні моделі управління. Однак механічне перенесення концепції управління з однієї соціокультурної середи в іншу, сліпе копіювання досвіду тієї або іншої держави практичне неможливе і веде до важких економічних і соціальних наслідків. Менеджмент зумовлений такими базисними чинниками, як тип власності, форма державного устрою, міра розвитку ринкових відносин. Тому розвиток сучасного менеджменту в умовах переходу Україні до ринкової економіки в значній мірі залежить від цих чинників.

1. Поняття та особливості товариств з обмеженою відповідальністю

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) так само, як і акціонерне товариство, є суб'єктом колективної власності, має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається статутними документами. Згідно із законодавством України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам. Для порівняння: у більшості країн Європейського Союзу (ЄС) мінімальний розмір статутного капіталу ТОВ встановлено на рівні 25 тис. євро; у Швейцарії -- 20 тис. франків.

На відміну від Росії чи Німеччини ТОВ в Україні не можуть створюватися однією особою, для цього потрібно мінімум 2 особи. Власниками (учасниками, засновниками) ТОВ можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Державні підприємства не можуть бути засновниками господарських товариств.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний зробити до статутного капіталу внесок не менше 30% зазначеного в установчих документах розміру, що підтверджується документами, виданими банківською установою.

Учасник зобов'язаний внести необхідні кошти у повному обсязі не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10% річних з недовнесеної суми. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю сплатив свій внесок, видається свідоцтво товариства.

Відповідальність учасників ТОВ за борги підприємства обмежується їх внесками у власний капітал. Такий статус полегшує залучення власного капіталу ТОВ із зовнішніх фінансових джерел. У разі ліквідації товариства вимоги його власників задовольняються в останню чергу, після погашення претензій кредиторів.

Недоліком в організації фінансування ТОВ є складність і витратність передачі права власності на частки. На відміну від акцій АТ, частки ТОВ є не досить мобільними, оскільки відсутній організований ринок торгівлі ними. Окрім цього, операція купівлі-продажу (переуступлення) часток має бути нотаріально посвідчена. Якщо фізична чи юридична особа викуповує частку у статутному капіталі ТОВ, яка належить іншій особі, така операція оформлюється у формі договору купівлі-продажу частки. При оплаті частки у повному розмірі зазначена угода підтверджується не тільки платіжними документами, а й відповідним свідоцтвом, що видається товариством з обмеженою відповідальністю.

Для ТОВ, як і для інших підприємств, корпоративні права яких не мають обігу на фондовій біржі, характерним є загострення проблематики інформаційної асиметрії під час торгівлі частками, що ускладнює їх продаж третій стороні. Потенційний покупець частки може виходити з того, що учасник прагне продати корпоративні права через очікувану збиткову діяльність чи конфліктну ситуацію між власниками. Отже, продавець вимушений запропонувати мінімальну ціну продажу частки. Враховуючи перелічені чинники, пов'язані зі складністю реалізації часток, вклади у статутний капітал ТОВ здійснюються на максимально тривалий період.

Учасника ТОВ (на відміну від АТ) може бути виключено з товариства на підставі одностайного рішення зборів учасників товариства у разі систематичного невиконання своїх обов'язків або якщо він своїми діями перешкоджає досягненню цілей товариства. До числа типових зобов'язань, які на практиці не виконуються, можна віднести неповне внесення необхідних коштів (внеску) у статутний капітал згідно із засновницьким договором.

Законодавством передбачені певні особливості при передачі прав власності на частки ТОВ у разі правонаступництва. На відміну від інших форм організації бізнесу, правонаступники мають лише переважне (а не автоматичне) право вступу до товариства. Збори учасників мають право відмовити правонаступникові окремого учасника у прийнятті до товариства.

У разі виходу учасника (чи його правонаступника) з ТОВ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Також виплачується належна частка прибутку, одержаного товариством у звітному році до моменту виходу. Звернення стягнення на частку учасника у товаристві з обмеженою відповідальністю по його власних зобов'язаннях не допускається.

Реалізація права учасника ТОВ на участь в управлінні підприємством аналогічно, як і для АТ, здійснюється на основі його участі у зборах власників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Повнота впливу окремого учасника на діяльність та управління підприємством залежить від величини його частки. Разом з тим власники ТОВ мають більше можливостей участі в управлінні, ніж акціонери АТ. Це зумовлено тим, що визначення основних напрямів діяльності ТОВ, затвердження його планів та звітів про їх виконання, внесення змін до статуту відбувається на основі одностайного голосування на зборах власників.

Фінансування товариства може здійснюватися на основі додаткових внесків учасників, тезаврації прибутку, залучення банківських і комерційних позичок, у т. ч. шляхом емісії облігацій (за певних обставин). У разі, якщо кредитоспроможність товариства та його активи є недостатніми для залучення необхідних розмірів кредитних ресурсів, окремі учасники ТОВ можуть надавати поручительства чи інші види кредитного забезпечення під позички, які виділяються цьому товариству. Завдяки цьому розширюються можливості фінансування підприємства. У такому разі відповідальність учасників за зобов'язаннями ТОВ не обмежується їхніми вкладами у статутний капітал, а додатково поширюється на майно, надане у кредитне забезпечення.

Досить часто з метою економії на податках учасники ТОВ замість фінансування товариства на основі збільшення статутного капіталу надають підприємству довгострокові позички. В цьому разі учасники розглядатимуться одночасно як власники і кредитори підприємства. Ризик втрати капіталу для учасника-кредитора буде меншим, оскільки згідно із законодавством про банкрутство претензії кредиторів задовольняються в першочерговому порядку порівняно з власниками. З метою запобігання зловживань з позичками власників у законодавствах європейських країн, зокрема в Німеччині, Швейцарії, Австрії, передбачено положення, відповідно до якого у разі банкрутства товариства претензії учасників-кредиторів задовольняються в тому самому порядку, що й інших власників, тобто в останню чергу.

У випадках, передбачених установчими документами, учасники, що не повністю сплатили внески, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини внеску.

Товариство з обмеженою відповідальністю -- це правова форма, що дає змогу більш гармонійно поєднувати особистий і матеріальний інтерес, залучати для забезпечення діяльності товариства внески від досить великої кількості вкладників-учасників. При цьому самі учасники ризикують лише повною частиною, внесеною при вступі до товариства. Повною мірою захищені й інтереси кредиторів. Саме товариство несе повну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями перед кредиторами, а обмежений характер відповідальності учасників є персоналізацією їх відповідальності в межах внесків у статутний фонд. Разом з тим закон вимагає, щоб найменування і вид товариства були визначені в установчих документах і документах ділових відносин з партнерами.

Товариство з обмеженою відповідальністю є статутним товариством, установчими документами якого є установчий договір.

Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, визначених для всіх господарських товариств, повинні містити відомості про розмір внеску кожного з учасників, розмір, склад і порядок внесення внесків.

Особливістю товариства з обмеженою відповідальністю є наявність статутного капіталу (статутного фонду), розмір якого повинен бути не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, на основі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

Статутний капітал виконує ряд найважливіших для діяльності товариства функцій, зокрема матеріальне забезпечення підприємницької діяльності товариства. Важливою функцією статутного капіталу є і те, що він є гарантією захисту інтересів кредиторів за рахунок встановлення мінімального розміру статутного фонду, що значною мірою перешкоджає зниженню вартості майна товариства нижче гарантованої мінімальної величини статутного капіталу.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожний з учасників зобов'язаний внести в статутний фонд не менше ЗО відсотків зазначеного в установчих документах внеску. Внесення в статутний фонд грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

Учасник зобов'язаний повністю внести свій внесок не пізніше року після реєстрації товариства. У випадку невиконання цього зобов'язання у визначений термін учасник сплачує за час прострочення 10 відсотків річних з недовнесеної суми.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою учасників віддати свою частку одному або декільком учасникам цього ж товариства, якщо інше не передбачене установчими документами.

Передача частки третім особам можлива лише після повного внесення вкладу учасником, що її відступає. При цьому третій особі одночасно переходять усі права й обов'язки.

2. Управління товариством з обмеженою відповідальністю

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників, що складаються з учасників або призначених ними представників.

До компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:

-- визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

-- внесення змін до статуту товариства;

-- обрання та відкликання членів виконавчого органу і ревізійної комісії;

-- затвердження річних результатів діяльності товариства, звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку;

-- створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їхніх статутів і положень;

-- притягнення до відповідальності посадових осіб товариства;

-- затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення його організаційної структури;

-- встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;

-- вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

-- виключення учасника з товариства;

-- визначення умов оплати праці посадових осіб товариства;

-- затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

-- прийняття рішення про припинення діяльності товариства.

Статутом товариства до компетенції зборів учасників можуть бути віднесені й інші питання.

Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів. Будь-хто з учасників товариства з обмеженою відповідальністю вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. У випадках, передбачених установчими документами або затвердженими товариством правилами процедури, допускається прийняття рішення методом опитування. У цьому разі проект рішення або питання для голосування надсилається учасникам, які повинні у письмовій формі сповістити щодо нього свою думку. Протягом 10 днів з моменту одержання повідомлення від останнього учасника голосування всі вони повинні бути проінформовані головою про прийняте рішення.

Голова зборів товариства організує ведення протоколу. Книга протоколів має бути у будь-який час надана учасникам товариства. На їх вимогу повинні видаватися засвідчені витяги з книги протоколів.

Загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами.

Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного (складеного) капіталу.

Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. товариство управління збори дирекція

Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.

Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії.

Перевірка діяльності дирекції (директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень. Ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу товариства. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.

Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових загальних зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства. Учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю є колегіальний або одноосібний директор. Дирекцію очолює генеральний директор, а членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, котрі належать до виняткової компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень дирекції. Дирекція підзвітна зборам учасників і організує виконання їх рішень.

Контроль за діяльністю дирекції товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що створюється зборами учасників товариства з їх числа, у кількості, передбаченій установчими документами, але не менше трьох осіб.

Ревізійна комісія складає висновок щодо річних звітів і балансів. Без висновку ревізійної комісії збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.

Більшість із викладених положень щодо правового регулювання діяльності товариств з обмеженою відповідальністю стосується також і товариств із додатковою відповідальністю. Разом з тим, у цій категорії господарських товариств є певні особливості.

Товариство з додатковою відповідальністю -- це товариство, статутний фонд якого розділений на частини, розміри яких визначені установчими документами. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а за недостатності цих сум -- додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

У цьому і полягає основна особливість організаційно-правової форми таких об'єднань. Граничний розмір відповідальності учасників також передбачається в установчих документах.

За своїм правовим статусом це товариство дуже схоже на товариство з обмеженою відповідальністю. Воно також має статутний капітал, розподілений на частки певних розмірів. Подібна в цих товариствах і структура управління. При створенні товариства з додатковою відповідальністю, підготовці установчих документів варто дотримуватися того ж порядку, що встановлений для створення товариства з обмеженою відповідальністю.

Відмінність між цими двома видами товариств полягає в такому. Для товариств із додатковою відповідальністю законодавство встановлює підвищену відповідальність учасників. Так, у товаристві з додатковою відповідальністю учасники при недостатності майна товариства для погашення його боргу перед кредиторами і за загальними зобов'язаннями відповідають у розмірі, що перевищує їх внески в статутний капітал. Додаткова відповідальність кожного учасника встановлюється в однаковому для всіх розмірі (дворазовому, триразовому, п'ятиразовому тощо) відповідно до внеску кожного учасника. Абсолютний розмір додаткової відповідальності учасників неоднаковий -- у кого більший розмір внеску, той має і більшу додаткову відповідальність. Таким чином, учасники цього товариства відповідають за боргами товариства не усім своїм майном, але в той же час їх відповідальність не обмежується їх внесками. Крім свого внеску, учасники товариства з додатковою відповідальністю відповідають і своїм майном (поза внесками в статутний фонд).

3. Загальна характеристика підприємства

3.1 Техніко-економічні показники діяльності підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "Рубікон" створено в 2001 році у відповідності до чинного законодавства. Товариство здійснює свою діяльність у відповідності до Цивільного Кодексу України "Про господарські товариства", інших виконавчих актів та Статуту підприємства.

Місцезнаходження товариства: 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Шухевичів, 21 А, тел. 3-39-35.

Товариство "Рубікон" є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок в установах банку, штамп, печатку, фірмовий знак. Відповідно до свого статуту воно може створювати відособлені структури, вступати в договірні відносини з іншими юридичними та фізичними особами як на території України, так і за її межами по створенню об'єднання з правом юридичної особи.

Видами діяльності досліджуваного підприємства є:

- монтаж та наладка котлів індивідуального опалення;

- оптова та роздрібна торгівля будівельними матеріалами.

Структура управління підприємства ТОВ "Рубікон" розроблена таким чином, щоб оперативно впливати на процес виробництва, починаючи із забезпечення його матеріально-технічними ресурсами і закінчуючи процесом реалізації готової продукції, складанням статистичної звітності та обліком витрат на виробництво, а також забезпечити ритмічну та рентабельну його діяльність у напрямках, передбачених статутом.

Виконавчу владу в Товаристві здійснює директор, до компетенції якого входить вирішення всіх питань діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів Учасників. Збори Учасників мають право винести рішення про передачу частини належних їм прав в компетенцію директора. Директор підзвітний зборам Учасників і не може одночасно бути головою зборів Учасників. Він не має права приймати рішення, які обов'язкові для Учасників.

Директор без доручення діє від імені Товариства, відстоює його інтереси, розпоряджається майном Товариства, укладає договори, в тому числі і трудові, видає доручення, відкриває в банку розрахунковий та інші рахунки, користується правом розпоряджатися коштами, затверджувати штатний розклад, видає накази і дає вказівки, обов'язкові для всіх працівників Товариства, виконує інші функції, які відповідають Статуту.

Директор має право створювати необхідні виконавчі органи, в тому числі призначати своїх заступників, керівників підрозділів, їх повноваження і інші умови діяльності визначаються директором.

Директор здійснює також контроль за фінансово-господарською діяльністю. Директором може бути тільки кандидатура, запропонована зборами Учасників. Директор обирається на два роки і може бути переобраний на новий термін необмежену кількість разів.

Перевірка діяльності директора проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів Учасників. Ревізійна комісія має право вимагати від посадових осіб Товариства надавати їй всі необхідні матеріали, бухгалтерські або інші документи і особисті пояснення.

Організаційна структура ТОВ "Рубікон" є лінійно-функціональною з чотирма рівнями ієрархії. При лінійно-функціональній структурі зв'язки "керівник - підлеглий" будуються за ієрархічною лінією таким чином, щоб кожний працівник був підзвітним тільки одній особі.

Важливою умовою забезпечення ефективної роботи апарату управління підприємством є правильний розподіл і координація праці спеціалістів та службовців, забезпечення правильного підбору та використання управлінських кадрів на основі чіткого розподілу обов'язків, підвищення відповідальності виконавців, впровадження ефективної системи оплати праці на підприємстві.

Отже, забезпечення технічними та трудовими ресурсами ТОВ "Рубікон" можна вважати задовільним.

ТОВ "Рубікон" як і кожне підприємство, перебуває в умовах, що постійно змінюються. Щоб успішно функціонувати на ринку, підприємство повинно чітко визначити параметри дослідження зовнішнього середовища і вибрати чинники, що найістотніше впливають на діяльність фірми. Зовнішнє середовище підприємство - це сукупність господарюючих суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, що діють у глобальному середовищі.

Основним видами діяльності підприємства є монтаж та наладка котлів індивідуального опалення, а також оптово-роздрібна торгівля будівельними матеріалами.

Ціль організації забезпечувати споживачів Івано-Франківської та сусідніх областей будівельними матеріалами, надавати послуги по встановленню систем опалення та водопостачання. Технологія надання послуг є конфіденційною інформацією тому розголошенню не підлягає.

Місія ТОВ "Рубікон" полягає в забезпеченні людей якісними умовами життя.

Структура ТОВ "Рубікон" представлена на рис 3.1

Структура управління ТОВ "Рубікон" відображає цілі і задачі організації. При цьому повноваження керівників визначаються не тільки внутрішніми факторами, але й факторами зовнішнього середовища, рівнем культури й ціннісними орієнтаціями суспільства, прийнятими в ньому традиціями і нормами. Іншими словами, структура управління відповідає соціально-культурному середовищі, і при її побудові враховано умови, в якій їй доведеться функціонувати. В організаційній структурі реалізовано принцип відповідності між функціями й повноваженнями, з одного боку, та кваліфікацією й рівнем культури - з іншого.

Існуюча структура управління ефективна для ТОВ "Рубікон". Чітко розподілено повноваження між заступником директора з виробництва (контроль виконання плану виробництва, забезпечення зростання продуктивності праці та ін.) та заступником з маркетингу (керівництво реалізацією продукції, добір постачальників та споживачів продукції підприємства). На самого директора, крім загального керівництва виробництвом та реалізацією продукції покладено здійснення фінансового аналізу, контроль за дотриманням фінансової дисципліни на підприємстві та за виконання планових показників, зниження собівартості та ін. В підпорядкуванні заступника директора з виробництва перебувають керівники, від яких безпосередньо залежить виконання покладених на нього функцій. Заступнику директора з маркетингу підпорядковані відділ постачання, відділ маркетингу. Крім того, директору підпорядковано працівників, які забезпечують його необхідною інформацією та працюють над виконанням поставленим ним завдань: головний бухгалтер, юрист, економіст.

Безпосереднє керівництво виробничим процесом здійснює його заступник з виробництва. Крім того, в керівництво підприємством згідно штатного розкладу входить головний інженер. Служба головного інженера створена для забезпечення виконання заходів по технічному розвитку підприємства, реконструкції і модернізації устаткування, заходів по запобіганню шкідливого впливу виробництва на навколишнє середовище, створення сприятливих та безпечних умов праці. Дана служба виконує плани впровадження нової техніки і технології, вживає заходів по забезпеченню виробничих підрозділів необхідним устаткуванням і запчастинами, забезпечує ефективність проектних рішень, своєчасну і якісну підготовку виробництва, технічну експлуатацію, ремонт та модернізацію обладнання та споруд.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 3.1 Організаційно-функціональна структура ТОВ "Рубікон".

Відділ постачання забезпечує своєчасність і якість матеріально-технічного постачання за обсягом, номенклатурою і термінами, аналізує заготівельно-складські витрати і фактичну вартість матеріальних ресурсів, контролює дотримання норм складських запасів матеріалів.

Відділ збуту аналізує виконання плану реалізації продукції, виконання робіт по монтажу та наладці і витрат по них, вивчає ринок збуту і раціональність господарських зв'язків.

Головний інженер організовує всю роботу по монтажу та наладці котлів індивідуального опалення, представляє інтереси підприємства в потенційних клієнтах. Технологія здійснення робіт та послуг відповідає державним стандартам та є конфіденційною інформацією.

Сегментом ринку для товарів, які реалізує ТОВ "Рубікон", із географічної точки зору є ринок міста Івано-Франківська, Івано-Франківської області.

В рамках виділеного сегмента ринку покупцями будівельних матеріалів підприємства є:

- державні й приватні будівельні фірми, що займаються будівництвом споруд промислового призначення, житлових багатоповерхових будинків, мостів, естакад і т.д.;

- приватні особи, що ведуть будівництво для себе (відносно маленький сегмент);

- підприємства з виготовлення меблів та ін.

Щодо монтажу та наладки котлів індивідуального опалення, то основний комплекс робіт проводиться в м. Івано-Франківськ, і лише 15% припадає на Івано-Франківську область. Основними клієнтами ТОВ "Рубікон" є приватні особи та приватні підприємства.

Основними конкурентами досліджуваного підприємства є:

- по реалізації будівельних матеріалів:

1. ТзОВ "Віо-плюс";

2. ТзОВ "Дімекс";

3. ТзОВ "Теола-Плюс";

4. ПП "Лаконіка";

5. ПП "Інтех-МТЗ";

6. ПП "Юлівіт";

7. ТзОВ "Комфорт-буд";

8. Приватні підприємці.

- по монтажу та наладці котлів індивідуального опалення:

1. ТзОВ "Ендрю";

2. ПП "Фортуна";

3. ТзОВ "Комфорт-сервіс;

4. ТзОВ "Евро-сервіс";

5. ПП "Артель" та ін.

Для зміцнення та розширення позицій ТОВ "Рубікон" на ринку вживаються наступні заходи:

- розроблено програму заходів по стимулюванню збуту будівельних матеріалів;

- встановлюються нові контакти з споживачами і фірмами, які мають можливість посприяти в поліпшенні ринкових позицій;

- створюється дилерська мережа, контроль за збутом у кінцевого споживача;

- постійно вивчаються потреби існуючих і потенційних клієнтів.

Для розширення ринку збуту, крім прямих поставок, використовуються послуги представницьких фірм. Представницькі фірми, крім реалізації продукції, займаються її рекламою в регіонах.

Стабільна фінансово-економічна діяльність та прибутковість підприємства відкриває широкі можливості для соціальної інфраструктури підприємства. Діють фізкультурно-оздоровчий комплекс, медпункт, база відпочинку, фірмовий магазин.

На даний час ТОВ "Рубікон" - це сучасне підприємство, яке постійно розвивається. У відкритому акціонерному товаристві створено достатню матеріально-технічну базу.

На сьогоднішній день встановлено котлів (Таблиця 3.1)

Таблиця 3.1 Структура наданих послуг ВАТ "Рубікон"

Назва	Встановлено котлів індивідуального опалення
Приватні особи	136
Приватні підприємства	56
Підприємства області	32
Промислові об'єкти	16
Комунально-побутові об'єкти	12

Йдучи з вимогами часу в товаристві створено як відповідні потужності по встановленню котлів, так і інфраструктуру для їх обслуговування.

На балансі досліджуваного підприємства знаходиться:

- автомобілів - 3 шт;

- ГАЗ-66 - 1 шт;

- ВАЗ - 1 шт;

- Електрозварювальні апарати - 5 шт.

Отже, в зв'язку із особливостями роботи, управління забезпечено відносно новими засобами та предметами праці, що позитивно відбивається на його фінансово-господарській діяльності.

Постачальниками є оптові бази:

- "Торговий дім Прикарпаття",

- Прикарпатська торговельно-промислова палата;

- 63 Завод

- та торговельні представники фірм виробників будівельних матеріалів, та будівельної техніки.

Підприємство має рахунки в"УкрСоцБанку", Банку "Райфайзен Аваль".

Підприємство знаходиться в межах помірно-континентального клімату на території Івано-Франківського адміністративного центру.

Зовнішніми факторами негативного впливу є політичне становище, зміна законодавчої бази (наприклад заборона встановлювати газові котли без спеціального дозволу), економічні - коливання валютного курсу, інфляція, подорожчання вартості енергоносіїв та комплектуючих.

Також як негативний фактор слів сприймати і демографічну ситуацію - зменшення в останні роки чисельності населення, від'ємна міграція.

Підприємство частково використовує конкурентні переваги (наявність контрактів з фірмами які ведуть будівництво), перевагою на ринку може бути укладання торговельних договорів із фірмами виробниками минуючи посередників.

Виходячи із стратегічної цілі завоювати ринок збуту підприємству слід розширювати спектр наданих послуг та розширювати матеріально-технічну базу.

Сприятливими обставинами зараз є високий темп будівництва в Івано-Франківському регіоні.

Загрозами для підприємства в короткотерміновому періоді є політична нестабільність та вихід на ринок нових конкурентів.

Складова SWOT	Визначальні фактори
Сильні сторони (S):	Чітко виявлена компетентність. Знання галузі та вимог ринку
	Наявність стабільних джерел фінансування
	Розуміння потреб споживачів
	Чітко сформульована стратегія
	Кваліфікованість персоналу
	Налагоджена система маркетингу та збуту. Ефективна реклама
Слабкі сторони (W)	Відсутність аналізу інформації про потреби споживачів
	Відсутність чітко вираженої стратегії, непослідовність у її реалізації
	Недосконала політика просування продукції
Можливості (O)	Можливість збільшення частки ринку
	Оптимізація асортименту
	Сприятливі взаємовідносини з конкурентами
Загрози (Т)	Уповільнення росту ринку, несприятливі демографічні зміни
	Жорсткість конкуренції
	Несприятливе зрушення в курсах валют. Коливання на валютному ринку
	Посилення вимог постачальників

Отже підприємству слід провести аналіз ринку, сформулювати чітку стратегію виходу на ринок, розширити асортимент продукції, розширити матеріальну базу для того щоб розширити частку ринку.

3.2 Аналіз основних техніко-економічних показників підприємства

Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. Фактично визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Для початку проведемо аналіз основних техніко-економічних показників ТОВ "Рубікон".

Ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства характеризується системою техніко-економічних показників, вибір котрих залежить від спеціалізації підприємства. В процесі аналізу виявляється динаміка змін даних ТЕП протягом останніх трьох років 2006-2008 рр. діяльності підприємства, визначаються в абсолютному та відносному вигляді відхилення цих показників в звітному році порівняно з попереднім.

Проаналізувавши динаміку основних техніко-економічних показників діяльності підприємства протягом певного періоду можна дати загальну оцінку роботи підприємства, виявити його сильні та слабкі сторони.

Для виявлення основних тенденцій розвитку підприємства за аналізований період визначимо основні техніко-економічні показники його діяльності. Вони дозволяють уявити стан справ на об'єкті дослідження і сформувати основні напрямки дій стосовно покращення становища на підприємстві.

Для аналізу основних техніко-економічних показників промислового підприємства використовують метод рядів динаміки, приведений у теоретичній частині даної роботи. Проведемо розрахунок, результати якого заносимо в таблицю 3.2.

Таблиця 3.2 Аналіз ТЕП ТОВ "Рубікон"

Показник	Рік	Абсолютне значення	Абсолютний приріст	Темп росту, %	Темп приросту, %
			базовий	ланцюговий	базовий	ланцюговий	базовий	ланцюговий
Доходи підприємства, тис. грн. без ПДВ	2008	21401,90	0,00	0,00	100,00	0,00	0,00	0,00
	2009	22956,60	1554,70	1554,70	107,26	7,26	7,26	7,26
	2010	24798,20	3396,30	1841,60	115,87	8,60	15,87	8,60
Прибуток, тис. грн.	2008	-4059,60	-1,00	0,00	100,02	100,00	0,02	0,00
	2009	-143,10	3915,50	3916,50	3,53	3,52	-96,47	-96,48
	2010	341,30	4399,90	484,40	-8,41	-238,50	-108,41	-338,5
Фонд оплати праці, тис. грн.	2008	2644,70	0,00	0,00	100,00	100,00	0,00	0,00
	2009	5012,80	2368,10	2368,10	189,54	189,54	89,54	89,54
	2010	6560,40	3915,70	1547,60	248,06	130,87	148,06	30,87
Середньоспискова чисельність робітників	2008	125,00	-	-	100,00	100,00	-	-
	2009	125,00	-	-	100,00	100,00	-	-
	2010	125,00	-	-	100,00	100,00	-	-
Середня заробітна плата, грн.	2008	3627,846	0,000	0,000	100,00	100,00	0,000	0,000
	2009	7171,388	3543,54	3543,54	197,67	197,67	97,676	97,67
	2010	9591,228	5963,38	2419,84	264,37	133,74	164,37	33,74
Собівартість реалізованої продукції	2008	21038,00	0,00	0,00	100,00	100,00	0,00	0,00
	2009	16985,50	-4052,50	-4052,5	80,74	80,74	-19,26	-19,26
	2010	19171,60	-1866,40	2186,10	91,13	112,87	-8,87	12,87
Доходи від основної діяльності	2008	18052,20	0,00	0,00	100,00	0,00	0,00	0,00
	2009	15731,20	-2321,00	-2321,0	87,14	-12,86	-12,86	-12,86
	2010	20177,10	2124,90	4445,90	111,77	24,63	11,77	24,63
Інші доходи	2008	3349,70	0,00	0,00	100,00	0,00	0,00	0,00
	2009	7225,40	3875,70	3875,70	215,70	115,70	115,70	115,7
	2010	4621,10	1271,40	-2604,3	137,96	-77,75	37,96	-77,75
Витрати підприємства (без ПДВ)	2008	25459,90	0,00	0,00	100,00	0,00	0,00	0,00
	2009	23099,70	-2360,20	-2360,2	90,73	-9,27	-9,27	-9,27
	2010	24456,90	-1003,00	1357,20	96,06	5,33	-3,94	5,33
В т.ч. інші витрати	2008	4421,90	0,00	0,00	100,00	0,00	0,00	0,00
	2009	6114,20	1692,300	1692,30	138,27	38,27	38,27	38,27
	2010	5285,30	863,40	-828,90	119,53	-18,75	19,53	-18,75
Продуктивність праці, грн	2008	29,72	-18841,70	0,00	100,00	0,00	0,00	0,00
	2009	27,01	-18844,40	-2,71	90,88	-9,12	-9,12	-9,12
	2010	35,40	-18836,10	8,39	119,12	28,24	19,12	28,24

Доходи підприємства за 2008 рік склали 21401,9 тис. грн.(без ПДВ), витрати 25459,9 тис. грн. а в 2010 році доходи підприємства становили 24798,2 що на 3396,3 тис або 115,9 % більший порівняно із базовим.

Балансовий збиток склав за 2008 рік 4058,2 тис. грн.

Таблиця 3.3 Балансовий прибуток по кварталах 2008-2010 років

Балансовий прибуток, тис. грн.	І кв.	ІІ кв.	ІІІ кв.	VI кв.	Рік
2008	-1140,8	-1898,2	-1360,8	343,2	-4056,6
2009	+780,9	-1126,9	-53,3	+256,2	-143,1
2010	-76,3	22,7	+63,6	+331,3	341,3

Поквартальний аналіз динаміки балансового прибутку показує, що до ІV кв. 2008 року підприємство працювало збитково. Причиною збитків були збиткові тарифи для населення, оскільки на фірма виходила на ринок і для залучення більшості клієнтів встановлювала ціни нижче ринкових.

Проведений аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності 2010 року в порівнянні з минулим роком показує, що доходи від надання послуг монтажу та наладки котлів індивідуального опалення за 2010 рік склали 24798,2 тис грн., що в порівнянні з минулим роком більше на 1841,6 тис. грн. або на 8,6%.

Зростання доходів при зменшенні обсягів надання послуг відбувається за рахунок підвищення тарифів. Прибуток від реалізації послуг населенню також зріс за рахунок зменшення виплат по пільгах і субсидіях. Що привело до відшкодуванням споживачами більшої частки вартості послуг та зменшення навантаження на бюджет. Ще одним фактором зростання прибутку є розвиток фірми та залученням більшої кількості клієнтів.

Обсяг надання послуг ремонту котлів і монтажу та наладці за 2008 рік склав відповідно 15676,4 тис. куб. м і 16402,9 тис. куб. м, тобто зменшився в порівнянні з минулим роком на 2,3 % по ремонту і на 6,5 % по монтажу. (Таблиця 3.4 ).

Таблиця 3.4 Обсяг наданих послуг

Показники	2008	2009	2010	Ріст 2009-2008	2010-2009	2010-2008
	т.м3	т.м3	т.м3	т.м3	%	т.м3	%	т.м3
Обсяг надання послуг ремонту котлів	15676,4	14665,2	4876,7	-1011,2	106,89	211,5	98,57	-799,7
Обсяг надання послуг монтажу та наладки	16402,9	15808,9	15566,6	-594	103,75	-242,3	101,55	-836,3

Основними причинами зменшення обсягів реалізації послуг є збільшення рівня конкуренції в Івано-Франківській області.

3.3 Аналіз роботи з персоналом на підприємстві

Необхідною умовою соціально-економічного розвитку суспільства є підвищення ефективності економіки одночасно з посиленням її соціальної спрямованості, тобто раціональне поєднання ефективного використання трудового потенціалу та робочого часу й застосування сучасних мотиваційних і стимулюючих механізмів високопродуктивної праці, з одного боку, і найповнішого врахування інтересів і потреб людини в усіх сферах її діяльності, у першу чергу в сфері праці, з іншого. Посилення участі держави у формуванні принципів і методів справедливої оцінки й оплати праці працівників підприємств, установ та організацій галузей економіки передбачено створюваною державною системою сприяння підвищенню продуктивності в Україні. Одним з її основних інструментів є система нормування праці, яка повною мірою враховує зв'язок професійно-кваліфікаційного рівня з продуктивністю праці та заробітною платою. Нормування праці -- це вид діяльності з управління виробництвом, завданням якого є визначення необхідних витрат і результатів праці, а також співвідношення між чисельністю працівників різних груп і кількістю одиниць обладнання.

Значна частина нормативної бази з питань праці та професійно-кваліфікаційної класифікації, яка була створена за часів Радянського Союзу, застаріла і не відповідає організаційно-технічному рівню виробництва й потребує оновлення.

Випуск конкурентоспроможної продукції (послуг) високої якості й за оптимальними цінами потребує постійного зменшення витрат на її виробництво за рахунок раціонального використання трудових ресурсів та зниження витрат інших виробничих ресурсів (основних фондів, палива, енергоносіїв тощо). Роботодавець, прагнучи максимального прибутку, зацікавлений у мінімальних витратах робочого часу одночасно із забезпеченням високої якості продукції (послуг) за оптимальної чисельності працівників. Працівники, реалізуючи здобутий професійно-кваліфікаційний рівень, також зацікавлені в ефективному використанні робочого часу, у нормальних напруженості, умовах праці та її оплаті. Без визначення науково обґрунтованих норм часу, норм виробітку, норм обслуговування та норм чисельності, що виходять з нормальних умов праці, роботодавцям неможливо забезпечити високий рівень організації та ефективності виробництва. Таким чином, для підприємств будь-якого організаційно-правового статусу, форми власності та підпорядкування нормування праці є елементом управління його економічним, технічним і соціальним розвитком, і, відповідно, стан і організація нормування праці сприяють здійсненню поточного, перспективного й прогнозованого планування та прийняття техніко-економічних, організаційних і соціальних рішень. Використання на підприємстві науково обґрунтованих норм праці становить важливу умову забезпечення конкурентоспроможності його продукції (послуг), ефективності роботи.

Нормування праці в ринковій економіці залишається важливою складовою механізму управління виробництвом і дієвим засобом визначення необхідних витрат праці на виконання робіт, надання послуг працівниками відповідного професійно-кваліфікаційного рівня та встановлення на цій основі норм праці, виявлення і використання резервів зростання суспільно необхідної продуктивності праці.

Продуктивність праці -- це ефективність виробничої діяльності людей у процесі створення матеріальних благ і надання послуг. Продуктивність не є остаточним показником результативності економічної діяльності підприємства, вона характеризує ступінь ефективності роботи, здійсненої для досягнення одержаних результатів. Порівняльний аналіз рівня продуктивності виступає джерелом для прийняття управлінських рішень щодо підвищення рентабельності, технічного та організаційного реформування виробництва, управління людськими ресурсами, оцінки конкурентоспроможності, визначення цінової політики, оцінки пріоритетності галузей, регулювання зовнішньоекономічних зв'язків тощо.

Визначення продуктивності не залежить від політико-ідеологічної концепції суспільства та від рівня економічної системи -- економіка, галузь, регіон, підприємство. Продуктивність є тією точкою, де кваліфікація й інтереси людини, технологія, управління, соціальне та бізнесове середовище зливаються в єдине ціле. Місцем, де реально формується рівень продуктивності та забезпечується її динаміка, було, є і буде підприємство або компанія, оскільки саме тут наявні ресурси поєднуються для виробництва продукції та послуг. У сучасних економічних умовах підприємства мають досить обмежені можливості впливу на ціни, і це виступає на перший план проблеми продуктивності як інструмента вирішення стратегічного завдання підприємства -- створення прибутку. Прибуток підприємства формується під впливом двох факторів: доходу від реалізації продукції (послуг) та витрат на її виробництво. Модель "продуктивність - ціна - прибуток" дозволяє в повній мірі врахувати вплив на прибуток підприємства як продуктивності всіх факторів, так і кожного зокрема, а також цінового випередження продукції (послуг) та ресурсів виробництва. Рівень продуктивності галузі визначається сукупністю рівнів продуктивності підприємств. Залізнична галузь є прикладом цьому твердженню. Оскільки рівень продуктивності галузі складається з продуктивності окремих підприємств, то і галузевий моніторинг продуктивності базується на результатах статистичної звітності підприємств. При цьому групування вихідних даних здійснюється відповідно до вказаних у статистичних звітах-кодах видів економічної діяльності за КВЕД.

У той же час управління продуктивністю являє собою процес змін. Тому для управління продуктивністю потрібно управляти змінами: мотивувати, стимулювати та генерувати їх. При цьому важливими є планування й координація масштабів та інтенсивності змін у всіх основних організаційних елементах, включаючи зайнятість, структуру кадрів, цілі та цінності, кваліфікацію та освіту, технологію та устаткування, продукцію (послуги) та ринки збуту. Мотиваційна діяльність викликає та підтримує у людей бажання вдосконалень, вона привчає й спонукає їх до пошуку та використання найкращих способів виробництва товарів і послуг. Технічна діяльність забезпечує аналітичні, організаційні та технічні засоби, яких потребують люди для пошуку і прийняття рішень.

Продуктивність вимірюється кількістю продукції чи послуг, вироблених працівником за одиницю робочого часу. Залізнична галузь характеризується специфічними умовами діяльності, технологією, технікою виробництва та видами послуг, які позначаються на продуктивності та її вимірюванні. Загальне визначення основного показника продуктивності праці як випуску основної (за галузевою ознакою) продукції або надання послуг (у вартісному виразі або, якщо це можливо, у натуральних показниках) на одного зайнятого або на одну відпрацьовану людино-годину з урахуванням специфіки залізничної галузі -- обсяг перевезень (в умовах приведених тонно-км) на одного середньооблікового працівника, на людино-день та людино-годину. Продуктивність зростає, якщо випуск продукції (послуг) зростає, а витрати зменшуються; випуск зростає швидше, ніж витрати; випуск залишається без змін, а витрати зменшуються; випуск зростає при незмінних витратах; темпи зменшення випуску повільніші, ніж темпи зменшення витрат. Залежно від мети, що її намагається досягти підприємство, обсягів та доступності інформації, стилю управління, рівня знань та кваліфікації керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців і робітників можуть бути використані різні методи, способи та підходи до визначення поточного рівня продуктивності й пошуку шляхів досягнення кращих результатів.

Поряд із виробничою інфраструктурою для забезпечення виробничих потреб в трудових ресурсах і їх соціальної життєдіяльності винятково важливе значення має соціальна інфраструктура. Кожне підприємство - це не лише виробничо-економічний комплекс, але й складна соціальна інфраструктура. На стан виробничої діяльності підприємства великою мірою впливають соціально-культурні чинники як внутрішнього, так і зовнішнього середовища. Таким чином, сучасні підприємства повинні однаковою мірою спрямовувати свої зусилля і свої ресурси на вирішення як внутрішніх, так і зовнішніх проблем соціального розвитку.

Соціальна інфраструктура охоплює широке коло питань і покликана поліпшувати умови праці робітників, їх побут, соціально-культурне обслуговування, забезпечувати охорону здоров'я. Забезпечення соціально-культурних і побутово-духовних потреб трудових колективів і їх сімей здійснюється сукупністю відповідних підрозділів соціальної інфраструктури підприємства. До складу цієї інфраструктури можуть належати:

1) об'єкти забезпечення працівників продовольчими товарами і харчуванням (продовольчі магазини, їдальні, буфети, кафе, об'єкти забезпечення спецхарчуванням);

2) об'єкти охорони здоров'я (медпункти, поліклініки, лікарні);

3) житлово-побутовий комплекс (власний житловий фонд підприємства), заклади побутового обслуговування (кравецькі, шевські майстерні, майстерні з ремонту побутової техніки, бані, перукарні та ін.);

4) школи, професійно-технічні училища, факультети та курси підвищення кваліфікації, школи і курси виробничого навчання тощо;

5) дитячі дошкільні заклади, бібліотеки, клуби (палаци культури);

6) бази та будинки відпочинку, санаторії-профілакторії, кімнати психологічного розвантаження, спортивні споруди тощо.

Створення та утримання можливої (необхідної) сукупності об'єктів соціальної інфраструктури під силу тільки великим підприємствам, оскільки для цього необхідні значні кошти. У нинішніх ринкових умовах за кризового стану в економіці це питання набуло особливої гостроти. Із-за інфляційних процесів, податкового тиску на підприємства, недостачі обігових коштів та низького прибутку більшість підприємств не в змозі утримувати і наявні об'єкти соціальної інфраструктури.