- близькість до кожного споживача;

- відсутність затримок і черг.

3.2 Розробка плану рекламної діяльності фірми

Здійснення рекламної діяльності фірмою тісно пов'язано з проблемою фінансування, розробкою і виконанням рекламного бюджету. Його формування сприяє більш чіткому визначенню цілей реклами і вибору заходів щодо їх досягнення. За своєю економічною природою витрати на рекламу є поточними витратами. Водночас даний вид витрат - один з головних чинників зростання обсягів продажів. Часто значні суми, затрачувані на рекламу продукту на перших стадіях його життєвого циклу, можуть сприяти отриманню прибутку через доволі великий проміжок часу. Виходячи з цього, можна говорити про одну з форм інвестиційних витрат, які, подібно капіталовкладенням в основні засоби, окупаються багато років. Як показує практика, що знайшла віддзеркалення в одному із законів Мерфі, при недостатньому обсягу рекламних витрат їх ефект близький до нуля.

Розробка рекламного бюджету, як і вся рекламна діяльність, в значній мірі носить суб'єктивний характер і істотно залежить від інтуїції, досвіду, індивідуальних особливостей відповідальних за цей процес фахівців.

Комплекс рішень, пов'язаних з розробкою рекламного бюджету, можна умовно розділити на два блоки: визначення загального обсягу засобів на рекламу і розподіл засобів по напрямах і статтях витрат.

Для визначення загального обсягу засобів на рекламу потрібен облік ряду чинників, основними з яких є:

- обсяг і розмір передбачуваного ринку в нашому випадку Івано-Франківський район;

- роль реклами в загальному комплексі маркетингу підприємства відіграє велику роль;

- специфіка рекламованого продукту і стадія його життєвого циклу, товар розроблений і є в виробництві;

- передбачувані обсяги продажів і прибутку обсяг продажу 10000 тис пар на рік;

- витрати на рекламу конкурентів витрати на рекламу Львівської взуттєвої фабрики 100000 грн. в рік;

- власні фінансові можливості становлять 20000 тис. грн.

Визначення загального обсягу засобів на рекламу припускає облік ряду чинників, основними з яких є:

– обсяг і розмір ринку (сегмент, регіон, країна).

- роль реклами в реалізацій маркетингової стратегій. Витрати на рекламу з розрахунку на одного покупця в регіонах з недостатньо високим попитом будуть значно вище, ніж в регіонах з підвищеним попитом;

– тривалість життя продукту.

– диференціація продукту. В даному випадку слід мати на увазі обсяг збуту і розмір прибутку. Виходячи з того, що із збільшенням рекламних витрат при постійних доходах зменшується розмір прибутку, необхідно знайти оптимальний розмір рекламного бюджету;

- витрати конкурентів. Якщо цілями реклами є протидія конкуренцій, нейтралізація реклами конкурентів, то додаткові витрати на рекламу неминучі;

- власні фінансові можливості. Важливо підкреслити той факт, що розмах реклами, розмір рекламного бюджету слідує порівнювати з величиною і можливостями наявних засобів фінансування. Невеликі фірми, що не мають свій в розпорядженні вільних засобів, можуть почати з малих рекламних бюджетів і збільшувати рекламні асигнування у міру зростання збуту. Крупні компанії мають постійні джерела фінансування, які закладені в ціни продукції, що продаються. Чим більший у фірми оборот і доходи від продажу, тим ширші можливості у фінансуванні своєї рекламної діяльності;

- залучення в здійснення рекламної діяльності вищих керівників підприємства. Це один з суб'єктивних чинників, що визначають величину рекламних витрат. Річ у тому, що керівники фірм, маючи різні рівні компетентності, досвід, особисті якості і т.д., по-різному відносяться до реклами: від явно вираженого неприйняття до особистої участі в підготовці рекламного звернення.

Бюджет реклами повинен органічно вписуватися в загальну суму витрат комплексу маркетингових комунікацій. Хоча розробка рекламного бюджету - справа суто суб'єктивна, на основі наявного практичного досвіду можна виділити ряд методів його формування. Проте, очевидно, що жоден з них не є універсальним і вчиненим.

Методи формування рекламного бюджету:

фінансування «від можливостей»

метод «фіксованого відсотка»

метод «орієнтації на конкурента»

перегляд попереднього бюджету

метод максимальних витрат

метод відповідності цілям і задачам

планування підвищених витрат

Фінансування «від можливостей» на практиці означає, що фірма виділяє на рекламу стільки засобів, скільки, на думку її керівництва, вона може собі дозволити. Метод є єдино можливим для невеликих, які тільки починають працювати, туристських підприємств. В той же час його недосконалість видно з першого погляду: абсолютно довільне виділення конкретних сум, їх непередбачуваність з року в рік і, як наслідок, неможливість розробки довгострокових рекламних кампаній.

Метод «фіксованого відсотка» заснований на відрахуванні на рекламу певного відсотка від суми обороту або доходів (витрат) підприємства. Іноді відсоток встановлюється за продажною ціною однієї путівки, а рекламний бюджет є результатом одержаного таким чином числа на кількість реалізованих або планованих до продажу

Метод доволі простий і часто застосовується на практиці. Проте він же і найменш логічний, оскільки ставить причину (реклама) в залежність від наслідків (обсяг продажів). Обсяг рекламних асигнувань визначається обсягом продажів, а не навпаки.

Метод «орієнтації на конкурента» припускає облік практики і рівня витрат на рекламу конкуруючих фірм. Він дозволяє використовувати колективний досвід, проте не відрізняється стійкою оптимальністю. Річ у тому, що багато підприємств переймають поведінку і дії своїх конкурентів, без детального аналізу, не враховуючи різницю в положенні на ринку і ефективність здійснюваної рекламної діяльності, хоча саме на ці аспекти слід звертати увагу при рішенні питання про обсяг асигнувань на рекламу.

Практика свідчить про те, що не обов'язково має бути пропорційна залежність між ринковою часткою фірми і часткою її реклами на даному ринку. Так, 10% ринку, які займає фірма, ще не означає, що її частка в загальних рекламних витратах на даному ринку також повинна складати 10%. Якщо співвідношення «ринкова частка / частка реклами» може бути не дуже високим для підприємств - лідерів ринку, що мають певний імідж і що здобули широку популярність, то дане співвідношення іноді повинне бути більш високим для менш відомих фірм, які повинні заявити про своє існування, особливо у тому випадку, коли реклама є важливим чинником конкуренції.

Методом формування рекламного бюджету шляхом перегляду попереднього бюджету користуються багато підприємств. При цьому попередній бюджет коректується відповідно до умов, що змінилися. Такий прийом, проте, небезпечний тим, що помилка, допущена раніше при складанні бюджету, збережеться і буде перенесена до нового бюджету.

Метод максимальних витрат припускає необхідність використовувати на рекламу якомога більше засобів. При всій видимій прогресивності слабкість такого підходу - в знехтуванні способами оптимізацій витрат.

Метод відповідності цілям і задачам туристського підприємства звичайно використовується тоді, коли бажані результати забезпечуються за рахунок реалізацій стратегій маркетингу. Тому, застосовуючи даний метод, необхідно:

- визначити цілі, що стоять перед фірмою (обсяги збуту і прибутку; частку ринку, яку належить завоювати; бажану реакція споживачів);

- виявити задачі, які слід вирішити для досягнення поставлених цілей;

- встановити задачі, які повинні бути вирішені завдяки рекламі;

Сума витрат по кожному рекламному заходу і дає обсяг рекламного бюджету. Якщо останній не відповідає реальним можливостям фірми, то необхідне коректування раніше поставлених задач, рішення яких покликане забезпечити досягнення сформульованих цілей.

Визначення розміру бюджету на основі планування підвищених витрат доцільне у тому випадку, коли необхідно провести посилену рекламну кампанію. При цьому протягом певного часу допускаються навіть збиткові результати торгово-виробничої діяльності підприємства. Такі витрати можуть розглядатися як інвестиції. При цьому очікується, що гроші, направлені на рекламу, принесуть виграш в майбутньому.

Бюджет реклами повинен органічно вписуватися в загальний кошторис витрат на комплекс комунікацій. Для його розрахунків застосовуються ті ж методи, що і для визначення бюджету маркетингу в цілому. Слід враховувати, що жоден з цих методів не є універсальним. Беручи до уваги недоліки, властиві кожному з методів окремо, мабуть, необхідно визнати, що найбільш обґрунтованим буде бюджет, складений на основі інтегрованого методу. Він може будуватися, наприклад, на підході, орієнтованому на виконання поставленої задачі, з урахуванням дій конкурентів і засобів, які фірма може дозволити собі на проведення реклами.

Розподіл рекламних засобів здійснюється по наступних напрямах:

- функції рекламної діяльності;

- збутові території;

- засоби розповсюдження реклами;

- характер рекламованих послуг;

- періоди проведення реклами.

Основними статтями бюджету за функціями рекламної діяльності є адміністративні витрати (заробітна платня співробітників), витрати на придбання рекламного простору, матеріальні витрати на виробництво носіїв реклами і т.д. Досвід зарубіжних фірм вказує на наступний розподіл рекламних засобів: покупка засобів розповсюдження реклами - 70-90% бюджету; адміністративні витрати - 5-10%; виробничі витрати - 5%; рекламні дослідження - до 15%.

Розподіл рекламного бюджету по збутових територіях передбачає, зокрема, виділення асигнувань по країнах, регіонах, сегментах ринку.

Необхідно також виділити частини бюджету на засоби розповсюдження реклами. Зазвичай найбільше (до 30%) рекламного бюджету йде на рекламу в пресі, значну частку становлять також друкована реклама, участь у виставках та ярмарках, зовнішня реклама. Типовий варіант розподілу рекламних коштів за засобами розповсюдження реклами наведено на рис. 3.2

Рис. 3.2. - Розподіл рекламного бюджету за засобами розповсюдження реклами

Розподіл рекламних засобів за характером рекламованих послуг повинен враховувати необхідність фінансування реклами видів туризму, окремих маршрутів, сезонних і несезонних поїздок і т.д.

При розподілі рекламного бюджету доцільно деяку частину засобів направляти в резерв на випадок ускладнення ринкової ситуації, зниження попиту, необхідності варіювання засобами реклами.

Система управління нормально функціонує тільки за умови, що а ній поєднанні дві взаємозалежні і взаємообумовлюючі частини, такі як управляюча система та об'єкт управління.

Для створення ефективної системи управління необхідно спроектувати параметри її підсистем (управляючої системи та об'єкта управляння), які, в свою чергу, залежать від обсягів виготовленої ними продукції. Для об'єкту управління це кількість продукції чи послуг, для управляючої системи - рішення, які вона виробляє.

В даному випадку розглянемо принцип проектування управляючої системи.

Спочатку зазначимо, що основною вихідною інформацією для задач планування як об'єкту управління, так і управляючої системи є обсяг робіт, який вони повинні виконувати та нормативи витрат відповідних факторів (ресурсів) на одиницю продукції.

Як зазначалось раніше, задача планування створення управляючої системи відрізняється від задачі планування об'єкту управління перш за все характером робіт (продукції), для виконання яких вона призначена. Це - перевірка інформації, розв'язання задач управління. тому і вихідна інформація може задаватись двома способами:

обсягом інформації, яку необхідно переробити за певний проміжок часу;

кількістю задач різних видів, які необхідно розв'язати.

Якщо задавати вхідну інформацію першим способом, необхідні нормативи витрат ресурсів системи на одиницю інформації, що переробляється. При другому способі - необхідні норми витрат ресурсів на розв'язання однієї задачі кожного типу.

Для проектування параметрів управляючої системи в даній задачі використовується другий спосіб, коли відома кількість задач різних видів, які необхідно розв'язувати для якісного управління системою.

Проведемо розрахунок оптимальних параметрів відділу планування

Для проектування параметрів управляючої системи в даній задачі використовується другий спосіб, коли відома кількість задач різних видів, які необхідно розв'язувати для якісного управління системою.

В даному випадку ми повинні спроектувати управляючу систему, тобто визначити її кількісні параметри.

Для розв'язання даної задачі потрібно мати інформацію про наступне:

Структура системи управління підприємством (кількість задач управління), додається.

Коефіцієнт прямих витрат (матриця додається).

Для спрощення приймемо, що управляюча система може бути описана ресурсами:

1. приміщення;

2. затрати на рекламу;

3. комп'ютери;

4. управлінський персонал;

5. фінансові ресурси.

Введемо наступні позначення:

і, j - ресурси, де i - ресурс, який споживається, j - ресурс, який споживає;

Yi, Yj - кількість ресурсу;

a_ij - норма витрат ресурсу і, що споживається, для створення одиниці ресурсу j.

Довідник ресурсів

№ п/п	Ресурс	Одиниця вимірювання	Код ресурсу i, j
1	Фінансові ресурси	грн	0
2	Персонал	чол.	1
3	Приміщення	мІ	2
4	Комп'ютери	шт.	3
5	Витрати на рекламу	грн	4
6	Час	год.	5
7	Задачі управління	шт.	6
8	Задачі планування	шт.	7
9	Задачі обліку	шт.	8
10	Задачі контролю	шт.	9

і j		0	1	2	3	4	5	6	7	8	9
		477090	12	147	28,5	19000	128000	10000	15000	9000	12000
0	477090			400	1540	2
1	12						0,0005
2	147		10
3	28,5		0,75
4	19000		500
5	128000							2	5	1	2
6	10000
7	15000
8	9000
9	12000

Отже оптимальними ресурсами для вирішення завдань відділу ЗЕД будуть: фінансові ресурси 477090 грн, персонал - 12 чол, приміщення - 147 мІ, комп'ютери 28 шт., затрати на рекламу - 19000 грн, час - 128 000 год, задачі управління - 10000 шт., задачі планування - 15000 шт., задачі обліку - 9000 шт., задачі контролю - 12000 шт.

Висновки

Загалом при організації виробничо-комерційної діяльності підприємства слід розрізняти збутову та маркетингову орієнтацію діяльності. Відповідно до традиційної концепції збуту інженери проектують продукт, виробничі підрозділи його виготовляють, персонал, що займається збутом, повинний його «збути». Відповідно ж до концепції маркетингу, весь процес діяльності фірми починається з ринкових досліджень і прогнозу продаж, що покликані забезпечити надійний базис для подальшого планування всіх ділових операцій. Отже, якщо збут - усього лише одна з функцій фірми, то функція маркетингу - основа всього господарського життя.

Під «функцією» маркетингу розуміють «спосіб досягнення цілей» маркетингу. Фактично функція маркетингу - це організація маркетингу, тобто «втілення в життя» запланованих заходів маркетингу на даній фірмі чи підприємстві.

В загальному випадку процес управління маркетингом складається з:

аналізу ринкових можливостей;

добору цільових ринків;

розробки комплексу маркетингу;

втілення в життя маркетингових заходів.

Втілення в життя маркетингових заходів представляє собою роботу з аналізу ринкових можливостей, добору цільових ринків, розробки комплексу маркетингу і його реалізації вимагає наявності допоміжних систем управління маркетингом. Зокрема, фірма повинна мати системи маркетингової інформації, планування маркетингу, організації служби маркетингу і маркетингового контролю.

Комплекс маркетингу - одне з основних понять сучасної системи маркетингу. Його визначають, як набір змінних факторів маркетингу, що піддаються контролю, сукупність яких фірма використовує в прагненні викликати бажану відповідну реакцію з боку цільового ринку. У комплекс маркетингу входить усе, що фірма може застосувати для створення впливу на попит свого товару. Численні можливості можна об'єднати в чотири основні групи: товар, ціна, методи поширення і стимулювання. Методи поширення - це всяка діяльність, завдяки якій товар стає доступним для цільових споживачів, а методи стимулювання - всяка діяльність фірми по поширенню інформації про достоїнства свого товару і переконанню цільових споживачів купувати його.

Виходячи із проведеного аналізу можна зробити висновок, що запровадження системи електронних платежів є перспективним і зараз адекватно сприймається населенням. Оскільки дана система дозволяє проводити оплату послуг, частка яких у споживчому кошику населення постійно зростає. Завдяки проведеному маркетинговому дослідженню доцільно встановлювати надалі точки електронних платежів у приміщенні банків, супермаркетах, АЗС чим самим сприяючи підвищенню якістю наданню їх послуг.

Список використаної літератури

1. Ансофф И. Нова корпоративна стратегія. - Спб.: Питер, 1999.

2. Багиев Г.Л. Маркетинг. - М.: Экономика, 1999.

3. Багиев Г.Л. Основи організації маркетингової діяльності на підприємстві. - Л.: Обл. правл. ВНТОЭ, 1990.

4. Балабанова Л.В. Оптовая торговля: маркетинг и коммерция. - М.: Экономика, 1990.

5. Барановский, В.А. Организация обслуживания на предприятиях общественного питания: учеб. пособие / В.А. Барановский. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2004.

6. Баринов, В.А. Стратегический менеджмент: учеб. пособие / В.А. Баринов, Харченко В.Л. - М.: ИНФРА-М, 2006.

7. Белошапка, М.И. Технология ресторанного обслуживания: учеб. пособие / М.И. Белошапка. - М.: Академия, 2006.

8. Березин И. Маркетинг и исследование рынков. - М.: Рус. и деловая лит., 1999.

9. Бурів В.П., Морошкин В.А., Новиков О.К. Бізнес-план. Методика складання. Реальний приклад. - М.: Із ЦИПКК АП, 1995.

10. Вершигора, Е.Е. Менеджмент: учеб. пособие / Е.Е. Вершигора. - М.: ИНФРА-М, 2006.

11. Войчак А.В. Маркетинг: Навч.-метод. посіб. для самостійноговивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 1999.

12. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент: Підручник. - К.:КНЕУ, 1998.

13. Гаркавенко С.С. Маркетинг: Підручник. - К.: Лібра, 2002.

14. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 1994.

15. Герасимчук В.Г. Маркетинг: графічне моделювання. - К.: У КНЕУ, 1997.

16. Гермогенова Л.Ю. Эффективная реклама в России. - М.: Рус. Партнер Лтд, 1997.

17. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело. - М.:Междунар. коммерческие отношения, 1996.

18. Голубків Е.П. й ін. Маркетинг: вибір кращого рішення. - М.: Економіка, 1993.

19. Голубків Е.П. Основи маркетингу. - М.: Финпресс, 1999.

20. Голубков Е.П. Маркетинг: стратегии, планы, структуры. - М.:Дело, 1995.

21. Грибов, В.Д. Основы бизнеса: учеб. пособие / В.Д. Грибов. - М.: Финансы и статистика, 2000.

22. Дегтяренко В.Г. Основы логистики и маркетинга. - М.: Гардарика, 1996.

23. Дейан А. Реклама: Пер. с фр. / Под ред. В.С. Загашвили. - М.:Прогресс, 1993.

24. Дихтль Е., Хермген Х. Практический маркетинг: Учеб. пособие/ Пер. с нем. А.М. Макарова Под ред. И.С. Минко. - М.:Высш. шк., 1995.

25. Долішній М. І., Вачевський М.В., Скотний В. І. Маркетинг дляменеджера. - Стрий: Просвіта, 1993.

26. Економіка підприємтсва: Підручн. (В 2 т.) / За ред. С.Ф. Покропивного.-К.: Хвиля-Прес, 1995.

27. Зайко, Г.М. Организация производства и обслуживания на предприятии общественного питания / Г.М. Зайко. - М.: Март, 2005.

28. Кардаш В.Я. Товарна інноваційна політика: Навч. посіб. - К.:КНЕУ, 1999.

29. Карлоф Б. Деловая стратегия: концепция, содержание, символы /Пер. с англ. - М.: Экономика, 1992.

30. Кацадзе Н. Здоровий формалізм // Компаньйон. 2002 - №1-2.

31. Коробів М.Я. Фінанси промисловості підприємтсва. - К.: Либідь, 1995.

32. Котлер Ф. й ін. Основи маркетингу. - М.: Вільямс, 2001.

33. Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент. Анализ, планирование, внедрение и контроль. - СПб.: Питер, 1998.

34. Куденко Н.В. Стратегічний маркетинг. - К.: У КНЕУ, 1998.

35. Ламбен Ж.Ж. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива / Пер. с фр. - СПб.: Наука, 1996.

36. Лиходій В.Г. Маркетинг: Навч.-практ. посіб. - К.: Вид-воНАУ, 1998.

37. Лудченко О.А., Лудченко Я.О., Примак Т.А. Планирование технической подготовки автомобилей: Учеб. пособие. - К., 1999.

38. Макдональд М. Стратегічне планування маркетингу. - Спб.: Питер, 2000.

39. Маркетинг: принципи і функції: Навч. посіб. для вищих навчальних закладів. - 3-є вид., перероб. і доп. / За ред. О.М. Азарян. - Харків: Студцентр, 2002.

40. Музыченко, В.В. Управление персоналом / В.В. Музыченко. - М.: Академия, 2006.

41. Наволоцкая, Я.Е. Руководство современного менеджера ресторана / Я.Е. Наволоцкая. - М., СПб: Вершина, - 2006.

42. Ноздрева Р.Б., Цыгичко Л.И. Маркетинг: як перемагати на ринку. - М.: Фінанси й статистика, 1991.

43. Общественное питание: сборник нормативных документов. - М.: Гросс-Медиа, 2006.

44. Пєшкова Е.П. Маркетинговий аналіз у діяльності фірми. - М.: Вісь-89, 1997.

45. Портер М. Стратегія конкуренції: Методика аналізу галузей і діяльності конкурентів / Пер. з англ. А. Олійника, Р. Скільського. - К.: Основи, 1998.

46. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження «Основних положень про склад витрат виробництва (обігу) і формування фінансових результатів на підприємтсвах і ворганах України», 1993.

47. Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии двадцатого века. - М.: Рефл-бук, 1999.

48. Прауде В.Р., Білий О.Б. Маркетинг: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 1994.

49. Примак Т.А. Планирование деятельности предприятий: Конспект лекций. - К.: МАУП, 1998.

50. Примак Т.А. Руководство по планированию деятельности предприятия. - К.: Влад и Влада, 1998.

51. Примак Т.О. Економіка підприємств: Навч. посіб. - К.:МАУП, 1999.

52. Примак Т.О. Маркетингові комунікації в системі управління підприємством. - К.: Експерт, 2001.

53. Радченко, Л.А. Обслуживание на предприятии общественного питания: учебник / Л.А. Радченко. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2004.

54. Радченко, Л.А. Организация производства на предприятии общественного питания: учебник / Л.А. Радченко. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2005.

55. Роджерс Л. Маркетинг в малом бизнесе / Пер. с анг. - М.:Аудит, ЮНИТИ, 1996.

56. Ромат Е. Реклама: Учебник для студентов по специальности «Маркетинг»: 3-е изд., перераб. и доп. - Харьков: НВФ «Студцентр», 1999.

57. Ромат Е.В. До питання про оцінку ефективності реклами // Маркетинг і реклама. - 2001. - №53.

58. Тарасевич В.М. Ценовая политика в системе маркетинга / Пер.с анг. Под ред. Г.Л. Багиева: Уч. пособие. - СПб.: Изд-воСПбГУЭФ, 1997.

59. Усов, В.В. Организация производства и обслуживания на предприятии общественного питания / В.В. Усов. - М.: Академия, 2004.

60. Чарлдини Р. Психология влияния. - СПб.: Наука, 1999.

Размещено на Allbest.ru