Передові методи організації праці та управління персоналом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

На порозі третього тисячоліття багато вчених приходять до думки, що багато в чому майбутнє людства пов'язане з науками, які вивчають розвиток найбільш ефективних методів перетворюють неорганізований натовп в ефективну цілеспрямовану і продуктивну силу.

Багато в чому саме цим можна пояснити найбільш значимий феномен відбуваються змін в нашому суспільстві, де при всіх невдачах економічних експериментів, відбувається вибух освіти. Але ж не для кого не секрет, чим більше є високоосвічених людей, тим більшою мірою вони залежать від організації. (Понад 90% в населення України - люди які мають вищу та середньо-спеціальну освіту і є працівниками різних організацій). На жаль наша країна поки не може похвалитися блискучими практичним успіхами в цих науках.

У даному звіті по виробничій практиці проведені деякі аналітичні оцінки і судження стану економіки на мікрорівні.

Основною метою практики було закріплення у виробничих умовах теоретичних знань з курсу «Менеджмент організацій» та суміжних з ним дисциплін, набуття практичних навичок в галузі управління конкретним підприємством, проведення економічного аналізу, розробки перспективних і поточних напрямків господарсько-фінансової діяльності підприємства.

На виробничій практиці вивчалися передові методи організації праці та управління персоналом.

Основні завдання під час проходження практики:

* Загальне знайомство з підприємством;

* Вивчення основних техніко-економічних показників;

* Аналіз взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем;

* Організаційна побудова підприємства і структура апарату управління;

*Аналіз функцій управління по основних напрямках діяльності підприємства;

* Аналіз управління виробництвом;

* Аналіз управління маркетинговою діяльністю;

* Вивчення системи управління персоналом;

* Оцінка ефективності системи управління підприємством.

Отже, проходження виробничої практики дає можливість закріпити і поглибити знання в області економіки виробництва в конкретній галузі господарства.

1. Аналітичний розділ

1.1 Характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Салюс» - діє на основі закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» і чинного цивільного кодексу України.

ТОВ «Салюс» знаходиться за адресою м. Чернігів, проспект Миру 56; реквізити: р/р26008004777 МФО 353100 АКБ «Полікомбанк».

ТОВ «Салюс» реалізує широкий асортимент лікарських засобів, косметичних засобів, які забезпечують аптеці додатковий дохід, та засобів гігієни. На сьогодні асортимент аптеки налічує понад 6000 найменувань лікарських форм та супутніх товарів. Їх можна розподілити за лікарськими формами, це:

1) Тверді лікарські форми: пігулки, капсули, драже, гранули;

2) Рідинні лікарські форми: каплі, сиропи, аерозолі, бальзами, настої, суспензії, олії, емульсії, шампуні;

3) М'які лікарняні форми: мазі, гелі, креми, суппозиторії;

4) Лікарняні форми для ін'єкцій: аерозолі, спреї, субстанції;

5) Лікарняна рослина сировина .

Метою діяльності є отримання прибутку завдяки зростанню обсягу продажів, високій якості обслуговування і низьким виробничим витратам.

Завдання організації - надавати якісні та ефективні ліки, трави та біологічні добавки для хворих.

Запорукою успіху компанії є правильний маркетинг, колективізм співробітників, висока якість обслуговування і конкурентоспроможні ціни.

Основним видом діяльності компанії є продаж ліків та іншої медичної продукції (біологічно активних добавок, трав, а також медичних приладів).

1.2 Управлінська структура організації

Структура організації - це логічні взаємини рівнів керування і функціональних областей, побудовані в такій формі, що дозволяє найбільше ефективно досягти цілей організації. Однієї з основних концепцій, що мають відношення до структури є спеціалізований поділ праці. У більшості сучасних організацій Поділ праці зовсім не означає випадкового поділу робіт між наявними людьми. Характерною рисою є спеціалізований поділ праці - закріплення даної роботи за фахівцями, тобто тими, хто здатний виконати її краще усіх з погляду організації як єдиного цілого.

На даний момент у всіх організаціях, за винятком самих дрібних, має місце горизонтальний поділ праці по спеціалізованих лініях і ТОВ «Салюс» не є виключенням. В даній аптеці застосована лінійна організаційна структура. Вона заснована на зосередженні усіх виробничих і управлінських функцій у керівника. Тут усі повноваження прямі (лінійні), вони виходять від вищої ланки керування до нижчої.

Рисунок 1.2.1 - Організаційна структура управління ТОВ «Салюс»

До переваг даної структури можна віднести: відповідальність установлення, зобов'язання, чітке розподілу обов'язків і повноважень, оперативний процес ухвалення рішення, простота розуміння і використання. Цей тип керування структури звичайно сприяє формуванню. Дана структура сприяє формуванню стабільної і міцної організації. До недоліків даної структури можна віднести:

- публічна відповідальність і імідж організації;

- технічна ефективність, високий рівень прибутковості праці, мінімізація витрат виробництва і т.д.

На формування організаційної структури підприємства впливає ряд факторів, різних за своєю природою і видом впливу на структуру. Тому в процесі побудови організаційної структури необхідно врахувати всі чинники, що впливатимуть на організацію як із зовнішнього, так і з внутрішнього її середовища для того, щоб забезпечити максимальну відповідність структури управління середовищу господарювання.

Аналізуючи організаційну структуру аптеки «Салюс» я визначив основні фактори, які вплинули на формування даної організаційної структури, а саме:

· розмір організації - оскільки дана організація досить невелика (налічує 8 працівників) то недоцільно використовувати жодну з інших структур;

· сфера інтересів - орієнтація в основному на місцевий ринок;

· поведінка працівників - в аптеці працюють компетентні та відповідальні працівники а отже вони можуть працювати без постійного контролю з боку вищого керівництва;

· зовнішнє середовище - кількість зовнішніх чинників які діють на організацію досить обмежена і не характеризується значною мінливістю. Зважаючи на це аптека не потребує складнішої управлінської структури.

1.3 Характеристика зовнішнього середовища та маркетингової діяльності

У наш час зовнішнє середовище вивчається не менш ретельніше внутрішнє. Менеджер повинен знати стан зовнішнього середовища і вміти реагувати на його зміни, будь то дії конкурентів, зміни технології й інше.

Як і фактори внутрішнього середовища фактори зовнішнього оточення взаємозалежні. Під взаємозв'язком факторів зовнішнього середовища розуміється ситуація при якій зміна одного фактора впливає на інші фактори.

Якщо говорити про число зовнішніх факторів, на які організація змушена реагувати, то до них можна віднести державні постанови, часте переукладання угод із профспілками, численні конкуренти і цінова політика постачальників.

Зовнішнє середовище не постійне, у ньому увесь час відбуваються зміни. Багато дослідників зауважували, що оточення сучасних організацій змінюється з наростаючою швидкістю. Однак при тому, що ця тенденція є загальною, є організації, навколо яких зовнішнє середовище особливо рухливе. Наприклад, було виявлено, що швидкість змін технології і параметрів конкурентної боротьби у фармацевтичній, хімічній промисловості вище, ніж у машинобудуванні, виробництві запасних частин до автомобілів і кондитерської промисловості. Крім того, рухливість зовнішнього оточення може буди вище для одних підрозділів організації і нижче для інших. З огляду на складність функціонуванні в умовах динамічного середовища, організація чи її підрозділи повинні спиратися на більш різноманітну інформацію, щоб приймати ефективні рішення щодо своїх внутрішніх змін. Це робить прийняття рішень більш важливим процесом.

Зовнішнє середовище включає: споживачів, конкурентів, постачальників, закони і органи державного регулювання. Аптека «Салюс» працює практично на всі сегменти ринку, незалежно від віку і положення клієнтів. Споживачами є не лише окремі фізичні особи, але також юридичні особи: поліклініки, лікарні, стоматологічні і діагностичні центри, а також санепідемстанції,

Конкурентами є державні і спільні приватні підприємства цього профілю. Важливо відмітити діяльність конкурентів і прийняти відповідні заходи для утримання частки ринку і завоювання нових сегментів.

Постачальники. Деякі організації залежать від безупинного припливу матеріалів, тобто тут виявляється залежність від цін, термінів, ритмічності, якості і т.д. Причому, залежність ця останнім часом зростає з поглибленням поділу праці і розвитку кооперації. Разом з тим, у відносинах між фірмами-покупцями і фірмами-постачальниками відбуваються зміни, що базуються на японській системі субпідряду, організації ефективної системи постачань. При цьому, постачальниками передаються додаткові повноваження і відповідальність, як в області проектування, так і в області виробництва продукції, що дозволяє говорити вже про керування постачальниками.

Постачальниками є фірми, що постачають ліки та сировину для їх виробництва. Аптека працює безпосередньо в більш, ніж 20 фірмами постачальників по всій Україні. Це: "Меридіан", "Ба ДМ", фармацевтична корпорація "Херсонфарм", "Істочник - Плюс", "Дарниця", "Київмед-препарат", ТД "Вітаміни" та ін.

Споживачами аптеки є всі верстви населення міста Чернігів, тому що аптека пропонує широкий вибір фармацевтичної продукції. У наш час важливого значення набувають різні асоціації споживачів, що мають вплив не лише на попит, але й на імідж фірми. Необхідно враховувати фактори, що впливають на поводження споживачів на їх попит. Також споживачами аптеки являються не тільки фізичні особи а і юридичні: лікарні, стоматологічні та діагностичні центри, санепідемстанція, поліклініки. Невідмінно від інших аптек які працюють в цій області, аптека має перевагу тим, що дозволяє встановлювати помірні ціни на різні види ліків так як аптека практично працює без посередників. Провидиця робота з лікарями, котрі дають безкоштовні консультації в визначенні дні, допомагають підібрати споживачам необхідний препарат і пояснюють його дію. Крім перелічуваного вище аптека має гнучку систему скидок пенсіонерам, інвалідам, учасникам війни, чорнобильцям, дітям до трьох років і онкохворим.

Конкуренти. На організацію також впливає такий фактор як конкуренція неможливо заперечувати. У багатьох випадках не споживачі, а саме конкуренти визначають, якого роду результати діяльності можна продати і яку можна запросити.

Недооцінка конкурентів і переоцінка ринка приводять навіть найбільші компанії до значних втрат і до криз. Важливо розуміти, що споживачі - не єдиний об'єкт суперництва організації. Останні можуть також вести конкурентну боротьбу за трудові ресурси, матеріали, капітал і право використовувати визначенні технічні нововведення. Від реакції на конкуренцію залежать такі внутрішні фактори, як умови роботи, оплата праці і характер відносин керівників з підлеглими.

Конкуренцію фірмі складають п'ять груп компаній: класичні аптеки, місцева аптечна мережа, філії загальнонаціональних аптечних мереж та Internet-аптеки:

* Класичні аптеки. Сильною стороною класичних аптек є їх давно усталений асортимент ліків, які користуються найбільшим попитом, а також усталена база клієнтів. До слабких сторін відноситься дефіцит спеціалізованих ліків, відсутність підтримки клієнтів, які потребують професійній пораді, а також високі ціни на імпортні препарати.

* Місцева аптечна мережа. Аптечна мережа «36,6» користується заслуженою популярністю. Її перевага полягає у відносно низьких цінах завдяки великим оптовим закупівлям, а також в поширеності філій по всій території міста. До недоліків слід віднести недостатньо високу кваліфікацію персоналу, часто складається з молодих початківців продавців, ще не мають професійної підготовки, а також відсутність спеціалізованої довідкової системи.

* Філії загальнонаціональних аптечних мереж у м. Чернігові представлені такими фірмами як: «Бажаємо здоров'я», «Ліки України» і так далі. Ці філії часто організовують дисконтні розпродажі, використовуючи можливість здійснювати великі оптові закупівлі в загальнонаціональному масштабі. У той же час вони торгують стандартним асортиментом ліків і не спеціалізуються на вузьких секторах фармацевтичного ринку, що вимагають особливої підготовки.

* Internet-аптеки. Цей вид аптек ще не отримав широкого розповсюдження у м. Енськ через невисоку насиченості комп'ютерами. Проте в майбутньому цей вид торгівлі може скласти серйозну конкуренцію аптеці «Салюс», завдяки низьким витратам на організацію торгівлі (відсутність численного персоналу, можливість економії на оренді складських приміщень і невисоким накладних витрат). У той же час безособовий характер торгівлі через Internet не викликає великої довіри у потенційних клієнтів і ще довгий час буде стримуючим фактором.

В аптеці «Салюс» представлено близько 6000 найменувань продукції фармацевтичного та гігієнічного застосування. Розподіливши товари на групи можна показати асортимент продукції, та визначити їх попит у споживачів в попередньому році. Найбільш високими темпами зростали обсяги споживання ліків у групах В (Засоби, що діють на систему крові і гемопоез), G (Засоби, що діють на сечостатеву систему) і Н (Системні гормональні препарати, крім статевих гормонів). Скоротилися обсяги продажу лікарських препаратів у групі N (Засоби, що діють на нервову систему) і в групі Р (Противопаразитарні засоби, інсектициди і репеленти). Якщо розглядати структуру споживання в абсолютних величинах, то лідерами за обсягами продажу як і раніше залишилися групи А (Засоби, що діють на систему травлення і метаболізм), J (Протиінфекційні засоби для системного застосування), N (Засоби, що діють на нервову систему) і R (Засоби, що діють на дихальну систему).

Маркетингова діяльність аптеки в цілому концентрується на потребах споживачів. Для цього час від часу в аптеці проводяться комунікативна робота з клієнтами. Це, перш за все, PR-діяльність, формування іміджу аптеки, проведення опитувань та концентрація на цільових аудиторіях спеціалістів та споживачів.

Просуваючись глибше на ринок, компанія «Салюс» планує провести масовану рекламну компанію:

* Реклама в засобах масової інформації. Компанія час від часу розміщує рекламні оголошення у засобах масової інформації: місцевих газетах та радіопередачах. Брошури, що містять відомості про найпопулярніші товари періодично поширюються серед клієнтів самої аптеки, а також у місцевих універмагах і (при необхідності) по поштових скриньках в місцевих житлових будинках.

* Web-сайт. Важливим фактором популярності компанії є власний Web-сайт, що забезпечить зворотний зв'язок з клієнтами(зараз знаходиться на стадії розробки).

* Створюється довідкова система. Роботу довідкової системи будуть забезпечувати кваліфіковані фахівці-ендокринологи та фармацевти, здатні дати компетентну пораду, що стосується способу застосування ліків, дієти і способу життя хворих.

ТОВ «Салюс» велику увагу приділяє формування попиту та стимулювання збуту. Це досягається шляхом:

· Впровадження системи знижок;

· Додаткові знижки в вихідні та святкові дні;

· Сезонні знижки на препарати;

· Знижки пенсіонерам, інвалідам війни, та на препарати для дітей віком до 3-х років.

· Вручення картки постійного клієнта споживачам;

· Для збільшення продажів стимулюється персонал, використовуючи систему матеріального заохочення за високий відсоток продажів (вноситься елемент змагання в роботу провізорів).

· Проведення акцій з призами і т.д.

2. Система управління

2.1 Мета, завдання та цілі діяльності підприємства

Мета функціонування підприємства - задоволення суспільних потреб і одержання прибутку. Проте для керівників підприємства основною метою є останнє, а задоволення потреб споживачів є лише способом досягнення мети, але на будь-якою ціною. Цивілізовані ринкові відносини вимагають розумного співвідношення обох цілей: задоволення суспільних потреб і одержання прибутку.

Метою діяльності ТОВ «Салюс» є отримання прибутку завдяки швидкому зростанню обсягу продажів, високій якості обслуговування і низьким виробничим витратам.

Завдання компанії - надавати якісні та ефективні ліки, трави та біологічні добавки для хворих.

Основним видом діяльності компанії є продаж ліків та іншої медичної продукції (біологічно активних добавок, трав, а також медичних приладів) клієнтам.

Результатом кожного типу підприємницької діяльності є досягнення сформульованих цілей.

Цілі є уявленнями про майбутнє, для реалізації яких необхідно що-небудь зробити. «Мислити цілями» -- означає поставити приватне на службу великому цілому. Після цього з'являється розуміння того, в якому напрямі йти і якого кінцевого результату потрібно досягти.

Основними цілями підприємницької діяльності є:

- одержання прибутку від вкладеного в той чи інший об'єкт підприємництва капіталу, фінансових, ресурсних, матеріальних і нематеріальних засобів;

- задоволення попиту суспільства щодо конкретних потреб його членів.

У процесі виробництва чи посередницької діяльності цілі можуть носити більш глобальний характер, зокрема, це може бути:

- нагромадження коштів для завоювання нових ринків і розвитку виробництва;

- поліпшення соціальних умов співробітників підприємства;

- формування та оптимізація платоспроможного попиту споживачів продукції підприємства.

Для відображення цілей навіть дуже простої організації треба використати комплексний підхід, тобто створити систему цілей, яка б відбивала потреби підприємства з точки зору як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

«Дерево цілей» -- це наочне графічне зображення підпорядкованості та взаємозв'язку цілей, що демонструє розподіл загальної мети на підцілі, завдання та окремі дії.

Аптека «Салюс» вважається сформованою і прибутковою. Але як і кожна організація вона має певні перспективи і не збирається зупинятися на досягнутому і прагне більшого. Саме з цією метою керівники ставлять цілі, які потім декомпонують на конкретні завдання і періодично проводять оцінку досягнення поставлених задач. Основуючись на цьому можна сформувати «дерево цілей», яке відображає оперативні та стратегічні цілі.

Рисунок 2.1.1 - «Дерево цілей» ТОВ «Салюс»

2.2 Управлінські функції керівників ТОВ «Салюс»

Організаційна структура ТОВ «Салюс» носить лінійний характер, тобто кожен підрозділ очолює керівник, який здійснює в його межах одноосібне керівництво. Вибір такого типу організаційної структури обумовлений необхідністю в єдності і чіткості розпорядництва, узгодженості дій виконавців, простоті управління, чітко вираженої відповідальності та оперативності прийняття рішень. Враховуючи малу чисельність штату працівників та специфічність побудови організаційної структури, всю відповідальність за діяльність аптеки і прийняття управлінських рішень несе директор.

Директор ТОВ «Салюс» зобов'язаний забезпечувати:

· ефективну і стійку виробничо - господарську діяльність підприємства;

· своєчасне і якісне виконання умов укладених договорів і наданих послуг;

· стабільне фінансово-економічне становище організації і соціально - економічний розвиток колективу;

· належне ведення оперативного бухгалтерського обліку результатів фінансово-господарської діяльності та надання достовірних облікових даних про результати діяльності в порядку і строки, встановлені чинним законодавством;

· своєчасну і в повному обсязі сплату податків та обов'язкових платежів до бюджету та позабюджетні фонди;

· збереження та цільове ефективне використання майна Товариства;

· наявність кваліфікованих кадрів;

· своєчасну і в повному обсязі оплату праці працівників з дотриманням гарантій, встановлених чинним законодавством;

· безпечні умови праці працівникам організації.

Бухгалтер здійснює організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства і контроль за економічним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; забезпечує раціональну організацію обліку і звітності на підприємстві та його підрозділи на основі максимальної централізації обліково-обчислювальних робіт, прогресивних форм і методів бухгалтерського обліку і контролю; вживає заходів з попередження нестач, незаконного витрачання грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей, порушення фінансового і господарського законодавства; веде роботу з забезпечення суворого дотримання штатної, фінансової і касової дисципліни, кошторисів адміністративно-господарських та інших витрат, законності списання з бухгалтерських балансів нестач, дебіторської заборгованості та інших втрат, якості та своєчасності оформлення бухгалтерської документації.

Завідувач аптекою виконує наступні функції:

· організує роботу колективу по здійсненню своєчасного і якісного забезпечення населення лікарськими препаратами, взаємодію з іншими установами охорони здоров'я;

· забезпечує наявність мінімального асортименту лікарських засобів, необхідних для надання медичної допомоги, встановленого органом виконавчої влади в сфері охорони здоров'я;

· контролює виконання працівниками аптеки наказів і розпоряджень;

· бере участь у рішенні виникаючих у процесі діяльності аптеки задач в області організації лікарського забезпечення населення;

· організує роботу з кадрового планування, раціонального розміщення, використання, навчання й оцінці кваліфікації середніх фармацевтичних кадрів;

· контролює якість виконання роботи підлеглими співробітниками і дотримання ними правил внутрішнього трудового розпорядку.

Головний фармацевт виконує наступні обов'язки:

· проводить заходи щодо організації лікарського забезпечення населення (формування попиту на лікарські засоби і вироби медичного призначення, визначення потреби в них, складання заявки-замовлення на лікарські засоби);

· бере участь у прийманні товару, його розподілі по місцях збереження, забезпечує умови збереження лікарських засобів і виробів медичного призначення відповідно до їх фізико-хімічних властивостей і діючих правил збереження;

· проводить контроль якості лікарських засобів на стадіях транспортування, збереження і реалізації;

· визначає правильність оформлення рецептів (відповідність прописаних доз віку хворого, сумісність інгредієнтів) на різні лікарські засоби, у т.ч. отрутні і сильнодіючі, з урахуванням існуючих вимог по їх відпустці;

· контролює терміни придатності лікарських засобів.

· забезпечує дотримання фармацевтичного порядку і санітарно-гігієнічного режиму на робочому місці;

· проводить санітарно-просвітню й інформаційну роботу серед населення про лікарські засоби і вироби медичного призначення, їх застосування і збереження в домашніх умовах.

2.3 Оцінка діючої організаційної структури та способи її удосконалення

Оцінка ефективності є важливим елементом розробки проектних і планових рішень, що дозволяє визначити рівень прогресивності діючої структури, і проводиться з метою вибору найбільш раціонального варіанта структури або способу її вдосконалення. Ефективність організаційної структури повинна оцінюватися на стадії проектування, при аналізі структур управління діючих організацій для планування і здійснення заходів щодо вдосконалення управління.

Для оцінки ефективності управління важливе значення має визначення відповідності системи управління та її організаційної структури об'єкту управління. Це знаходить вираз в збалансованості складу функцій і цілей управління, відповідно чисельності складу працівників обсягом і складності робіт, повноті забезпечення необхідної інформацією і т.д.

Ознаками оптимальної структури управління є:

* невелика кількість підрозділів з висококваліфікованим персоналом;

* невелика кількість рівнів управління;

* наявність у структурі управління груп фахівців;

* швидкість реакції на зміни;

* висока продуктивність і низькі витрати.

Провівши аналіз діючої організаційної структури мною було встановлено, що дана оргструктура є досить продуктивною і збалансованою але не ідеальною.

В якості оптимізації управлінської структури я пропоную зменшити кількість рівнів управління, а саме за рахунок ліквідації таких посад як головний фармацевт та консультант-ендокринолог.

Статистичні дослідження показали, що кількість хворих, які хворіють гормональними розладами в період з 2005 по 2011 рік в Чернігові та області зросла на 1,3%, отже, здавалося б, зростає попит на лікарів-ендокринологів. Проте до даного зростання призвело збільшення кількості хворих на цукровий діабет а за консультацією такого рівня вже треба звертатися до лікаря.

Прибравши посаду головного фармацевта ми підвищимо продуктивність, зменшимо витрати на управління та нівелюємо дублювання повноважень, зменшимо кількість конфліктів в колективі. Адже основним джерелом конфліктів за час мого перебування на практиці були непорозуміння виконавців основної роботи з молодшим керівництвом.

Після запропонованих мною заходів ми отримаємо організаційну схему такого вигляду:

Рисунок 2.3.1 - Нова організаційна структура ТОВ «Салюс»

Застосування цієї моделі дозволить:

1. Створити сучасну організаційну структуру управління, адекватно і оперативно реагує на зміни в зовнішньому середовищі;

2. Підвищити оперативність прийнятих рішень;

3. Підвищити гнучкість і конкурентоспроможність;

4. Мінімізувати управлінські затрати.

2.4 Система внутрішньо аптечного контролю

Систему контролю якості ліків можна розглядати як складену з двох підсистем, що включають взаємопов'язані елементи. Одна з тих підсистем є основною, виконується на всьому відрізку часу поки препарат знаходиться в аптечному пункті. Вона включає наступні види внутрішньоаптечного контролю:

· письмовий контроль;

· опитовий контроль;

· органолептичний контроль;

· фізичний контроль;

· хімічний контроль;

· контроль при відпуску.

Друга підсистема включає комплекс заходів, що направлені на запобігання браку в роботі. Зокрема, передбачені наступні запобігаючі заходи:

1. Проведення приймального контролю при поступленні в аптеку лікарських засобів від постачальників (з аптечного складу, інших аптек, а також від заготівельників лікарської рослинної сировини)

При цьому перевіряється стан упаковки, маркіровка, укупорка. Пізніше перевіряється тотожність кольору, запаху, агрегатного стану препарату. Лікарська рослинна сировина перевіряється на відповідність зовнішніх ознак, після чого проводяться якісні фармакопейні реакції ідентифікації. Якщо виникають сумнівні в якості одержаних лікарських засобів, рослинної сировини необхідно взяти їхні проби та направити для перевірки в контрольно-аналітичну лабораторію. До одержання результатів аналізу слід зберігати відповідні речовини ізольовано від інших лікарських засобів. Крім того, слід зробити спеціальну табличку, де зазначити «Забраковано при проведенні приймального контролю».

2. Дотримання всіх вимог санітарного режиму та фармацевтичного порядку.

3. Зберігання лікарських засобів, концентратів, напівфабрикатів, лікарської рослинної сировини, очищеної води у відповідності з вимогами Державної фармакопеї та діючих наказів, інструкцій, розпоряджень. Зокрема, слід звернути увагу на дотримання термінів придатності лікарських засобів при зберіганні.

4. Систематичний контроль за точністю та справністю всієї ваговимірювальної техніки, апаратури, обладнання.

5. Ретельний перегляд усіх рецептів що надходять в аптеку, звертаючи увагу на правильність оформлення, сумісність інгредієнтів, відповідність доз виписаних препаратів віку хворого тощо.

Крім цього, в обов'язки завідувача аптекою входять:

· контроль виконання правил внутріаптечного контролю (якісний і кількісний аналіз різних медикаментів, достовірний запис аналізів і т.д.);

· контроль виконання правил збереження лік в аптеці;

· контроль виконання правил дезінфекції і миття аптечного посуду;

· перевірка якості нестійких і швидкопсувних лікарських засобів (нашатирно-анісові краплі, розчину йоду, вапняної води й ін);

· контроль стану бюреточної системи.

В кінці кожного місяцю завідувач аптекою оформляє звіт по своїй роботі в загальноприйнятій формі в двох екземплярах, один із яких віддається директору аптеки, а інший відправляється в контрольно-аналітичну лабораторію.

Завідувач аптекою у своїй роботі орієнтується на методичні розробки контрольно-аналітичних лабораторій і дотримує адміністративної субординації стосовно керуючого аптекою. З метою оцінки якості медикаментів використовуються два терміни: “задовольняє” і “не задовольняє” розпорядженням Державної фармакології і вимогам Головного аптечного управління Міністерства охорони здоров'я України.

2.5 Оцінка мотивації робітників

Однією з найважливіших форм мотивації на ТОВ «Салюс» є матеріальне мотивування праці, яке становить процес формування і використання систем матеріальних стимулів.

Система матеріальних стимулів праці складається з різноманітних спонукальних мотивів, які доповняють один одного і пов'язані єдиним процесом зацікавленості в трудовій діяльності. Використання систематичних стимулів полягає у впровадженні системи стимулів праці та управлінні нею.

У процесі формування і використання систем стимулів закладаються необхідні спонукальні мотиви трудової діяльності, здійснюється орієнтація працівників на конкретні поточні та кінцеві результати, створюється матеріальна зацікавленість в зменшенні витрат, реалізуються особисті економічні інтереси працівників, забезпечується підвищення матеріального стану.

В аптеці система оплати праці представлена посадовими окладами та премією. Дана система оплати передбачає формування заробітної плати з двох складових:

1. фіксована частина заробітної плати (близько 65-75%);

2. змінна частина заробітної плати.

До першої можна відносять посадові оклади. Друга пов'язана з бажанням індивідуалізувати оплату для підвищення мотивації персоналу(різного роду надбавки та премії). Основними матеріальними винагородами для різних працівників організації є :

· премії за вдало заключені контракти;

· надбавки за участь в розробці інноваційної діяльності, рекламної стратегії, які пов'язані з подальшим розвитком комерційної діяльності;

· матеріальне стимулювання за зростання прибутковості, конкурентоспроможності і якості надання послуг;

· виплати за стаж роботи в організації;

· доплати за додаткову роботу;

· виплати в зв'язку з ювілеєм працівника;

· видання частково оплачуваних відпусток та інші.

Проте організація також використовує і методи нематеріальної мотивації.

Матеріальні мотиви відіграють безумовно важливу роль у визначенні трудової поведінки робітників, однак, це не означає, що нематеріальні мотиви і стимули є другорядними. На поведінку людей в процесі діяльності все більший вплив справляє трудова мотивація, яка породжується самою роботою, тобто її змістом, умовами, організацією трудового процесу, режимом праці тощо. Кожна людина має потребу у змістовній, цікавій, корисній роботі, пристойних умовах праці. Він прагне до визначеності перспектив свого зростання. Кваліфікований працівник відчуває самоповагу, самоствердження, коли результати його роботи оцінюються високо як ним самим, так і суспільством.

Велика роль належить і статусній мотивації. Він є внутрішньою рушійною силою поведінки, пов'язаної з прагненням людини зайняти вищу посаду, виконувати складнішу і відповідальнішу роботу, працювати у сфері діяльності, яка вважається престижною, суспільно значущою.

Основні види нематеріальної мотивації:

· винесення подяк та грамот;

· представлення до державних нагород;

· надання гнучкого графіку роботи;

· можливість кар'єрного росту;

· оголошення результатів роботи на нарадах;

· надання додаткових днів відпустки;

· медичне страхування та інші.

Отже мотиваційна система ТОВ «Салюс» робить ставку на матеріальну мотивацію, стимулюючи робітників в основному шляхом виплати премій за результатами діяльності в конкретний період. Для цього створений спеціальний фонд до якого відраховується процент з прибутку. Але організація також впливає і на нематеріальні стимули.

Оцінюючи мотиваційну систему аптечного пункту я прийшов до висновку, що в даній організації є досить потужна мотиваційна база але за нез'ясованих причин підприємство невміло нею користується. Основним рушієм мотивації являється преміювання працівників і значно недооцінюється дієвість моральних стимулів. На мою думку ТОВ «Салюс» треба змінити пріоритети мотиваційних процедур оскільки воно володіє досить високим кадровим потенціалом (в основному тут працюють люди 25-40 років з вищою спеціальною освітою), для яких, за даними соцопитувань, пріоритетними є кар'єрний ріст, отримання нових навичок роботи, визнання їхньої праці та заходи їх морального заохочення а ніж підвищення заробітної плати на 10-15%. Але останнім також ніякому разі неможна нехтувати.

2.6 Маркетингова діяльність ТОВ «Салюс»

Маркетингова діяльність аптечного пункта в основному направлена на вивчення вивчення ринку фармпрепаратів по м. Чернігів та вивчення потреб у фармпрепаратах населення регіону. Дані дослідження проводяться раз на рік компанією «VTS-ГРУП».

Маркетингові дослідження по вивченню ринку включає в себе такі напрямки:

1. Вивчення ринкового потенціалу (ємкості ринку), тобто максимально можливої кількості конкретних лікарських засобів, які можуть бути реалізовані на ринку в певний період часу. Визначити місткість ринку по відношенню до товару важливо тому, що на цій основі можна оцінити ефективність роботи аптечного підприємства, роль реклами та вимоги до її ефективності.

2. Дослідження структури ринку, позицій конкурентів. При цьому визначаються основні групи фірм, що працюють на даному ринку: фірми-партнери, фірми-конкуренти, фірми-нейтрали. На практиці найчастіше проводиться аналіз зміни структури підприємств-конкурентів, цінової політики конкурентів, що проводиться, конкурентної рекламної політики. Для цього використовуються наступні канали отримання інформації: надходження відомостей від посередницьких та аптечних підприємств; аналіз рекламних проспектів, відвідування виставок, опитування окремих осіб, заповнення спеціальних формулярів по конкурентам.

3. Вивчення інформації про покупців фірми ретельно досліджує фактори, що впливають на потреби покупців. Аптечне підприємство визначає основні критерії, які визначають вибір покупцем того чи іншого лікарського засобу.

Система маркетингової інформації - система взаємозв'язку людей, устаткування і методичних прийомів, призначених для збору, класифікації, аналізу, оцінки і розповсюдження актуальної, своєчасної і точної інформації для використання її розпорядниками сфери маркетингу з метою вдосконалення планування, втілення в життя і контролю за використанням маркетингових досліджень. Інформацію збирають і аналізують за допомогою чотирьох допоміжних систем, які в сукупності своїй і складають систему маркетингової інформації: системи внутрішньої звітності, системи збору зовнішньої поточної маркетингової інформації, системи маркетингових досліджень і аналізу маркетингової інформації.

Проведення маркетингових досліджень є необхідною умовою розробки стратегії і тактики функціонування аптеки на сучасному фармацевтичному ринку незалежно від її організаційно - правових форм. Маркетингові дослідження ринку лікарських препаратів повинні лягти в основу їх виробництва і збуту. Без цих досліджень зараз вже неможливе можна просування ліків до кінцевого споживача.

ТОВ «Салюс» використовує наступні заходи щодо стимулювання збуту фармпрепаратів: безкоштовна доставка до споживача, відстрочка платежу, надання різних видів знижок, різноманітні конкурси серед споживачів, реклама продукції, гарантія повернення продукції.

Підводячи підсумок всьому викладеному, можна сказати наступне: завершальною стадією маркетингу є продаж ліків покупцеві і забезпечення виживання аптечного підприємства в умовах конкуренції.

3. Організація праці на робочому місці

3.1 Роль робочого місця у виробничому процесі

Робоче місце -- це первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності. Робоче місце як місце зайнятості людини визначає умови праці (нормальні, важкі, шкідливі), режими праці й відпочинку, характер праці (різноманітний, монотонний та ін.).

Залежно від специфіки виробництва робочі місця можна класифікувати за різними ознаками:

· за професіями (наприклад, робоче місце інженера-конструктора);

· за кількістю виконавців (індивідуальні або колективні);

· за мірою спеціалізації (спеціалізовані або універсальні);

· за рівнем механізації (робочі місця ручної роботи, механізовані, автоматизовані, апаратні);

· за кількістю обладнання, що обслуговується (одноверстатні, багатоверстатні);

· за специфікою умов праці (стаціонарні і рухомі, підземні і висотні, робочі місця із шкідливими або небезпечними умовами праці та ін.)

Робоче місце за своїм призначенням покликане сприяти виконавцям певної роботи максимально швидко, зручно та якісно виконувати роботу. Зважаючи на це, робоче місце повинно відповідати певним вимогам щодо його організації.

Організація робочих місць -- це підпорядкована цілям виробництва система заходів по їх оснащенню засобами і предметами праці, плануванню, розміщенню їх у певному порядку, обслуговуванню і атестації.

Вимоги до організації робочих місць можна згрупувати таким чином: інформаційні, економічні, ергономічні, гігієнічні, естетичні, технічні, організаційні. управління керівник мотивація робітник

Інформаційні вимоги -- це комплекс заходів з інформаційного забезпечення робочого місця, до яких відносять:

визначення обсягів і структури інформації, яка надходить на робоче місце, обробляється на ньому, створюється і передається на інші робочі місця;

проектування інформаційних потоків, до системи яких входить робоче місце та ін.

Економічні вимоги передбачають таку організацію робочого місця, при якій витрати на його утримання мінімальні, проте достатні для його функціонування.

Ергономічні вимоги сформовані наукою, яка з'явилась порівняно недавно у зв'язку з новими вимогами виробництва та управління -- ергономікою. Вона виникла на межі технічних наук, психології, фізіології та гігієни, і широко використовує дані анатомії, антропометрії, біофізики, токсикології. Ергономіка -- галузь науки, яка вивчає функціональні можливості людини в трудових процесах з метою створення для неї оптимальних умов праці. Все, що оточує працюючу людину, створює її робоче середовище -- меблі, приміщення, устаткування, машини, механізми тощо. Знаряддя праці повинні відповідати вимогам ергономіки та бути максимально пристосованими до людини, до її фізичної, фізіологічної, естетичної природи.

Гігієнічні вимоги -- це вимоги до освітлення робочих місць, повітрообміну, температурного режиму вологості, шуму та інших факторів середовища, які впливають на здоров'я та працездатність працівників.

Естетичні вимоги -- це елементи зовнішнього оформлення середовища, в якому працює людина, а саме: зовнішній вигляд приміщення та знарядь праці, їх кольорова гама, наявність квітів в інтер'єрі тощо.

Технічні вимоги -- це науково обґрунтовані параметри знарядь праці, устаткування та проходи до інших робочих місць і т.д.

Організаційні вимоги -- процес багатогранний і складний, спрямований на забезпечення оптимального поєднання інтересів учасників виробництва, створення необхідних умов для ефективного функціонування засобів виробництва.

Планування робочих місць здійснюється на основі наявних площ, кількості працівників, нормативу площі на одного працівника і проектного обладнання та меблів. Загальна й корисна площа визначається на основі плану, креслень, а кількість працівників -- штатним розкладом.

3.2 Норми та нормативи праці в ТОВ «Салюс», їх види

Норма -- максимально допустима величина матеріальних, трудових і фінансових ресурсів для виробництва одиниці продукції, виконання одиниці роботи чи надання одиниці послуги, встановлена для певних виробничих умов (природних, техніко-технологічних і організаційних). Норма як економічна категорія -- кількісна міра затрат поточної та минулої праці на одиницю продукції (робіт, послуг), що виражається в рівні розвитку виробництва. Суть норми полягає в тому, що вона, характеризуючи затрати ресурсів у конкретний період, акумулює найпрогресивніші тенденції в розвитку виробництва і дає змогу врахувати в оперативних, тактичних або стратегічних планах основні напрямки НТП. Норма є переважно абсолютною величиною й вимірюється в одиницях, прийнятих для кожного ресурсу. Розрізняють норми рентабельності, витрат, навантаження, норми відпуску за одним рецептом, середню норму, норму запасів, раціональну норму споживання. Похідним норми є норматив, який характеризує відпускну величину міри : норматив використання ресурсів на одиницю часу, продукції, площі, ваги, об'єму та обсягу продажу аптекою лікарських препаратів та виробів медичного призначення. Виділяють нормативи матеріальні, фінансові, праці. Існують такі класифікації норм і нормативів: за методами розроблення (дослідно-статистичні, розрахунково-аналітичні, дослідні); за часом дії (оперативні, поточні, перспективні); за сферою застосування (міжнародні, народногосподарські, регіональні, галузеві, заводські); за ступенем обов'язковості (рекомендовані, довідкові).

Норми та нормативи формують нормативну базу планування, прогнозування, управління, організації, встановлюють і підтримують пропозиції, визначають оптимальні параметри, нормалізують соціально-економічні процеси.

Нормативи економічні -- абсолютні або відносні величини, що використовуються для регулювання економічних відносин у фармацевтичній галузі та виражають суспільні вимоги до витрат і результатів виробництва, розподілу й використання. Вони відображають зв'язок між окремими економічними категоріями й відповідними їм показниками, є кількісною мірою їх вираження. Виконують регулюючу, розподільчу, оціночну функції. Величина економічних нормативів визначається на основі об'єктивних критеріїв і чинників, які піддаються кількісному вимірюванню. Важлива вимога використання нормативів економічних -- їх стабільність, установлення на тривалий період, відповідність вимогам часу. Нормативно-правові акти у фармацевтичної галузі визначають організаційні вимоги до діяльності підприємств, закладів галузі. Так, наприклад, існують нормативи розвитку аптечної мережі, нормативи природної втрати, нормативи відпуску наркотичних, психотропних лікарських препаратів списку № 1, нормативи зберігання лікарських препаратів в аптеках та ін. Згідно з Державними будівельними нормами України аптеки залежно від характеру діяльності повинні мати мінімальний склад приміщень. Крім цього, встановлені нормативи площі для таких підрозділів аптек, як аптечні кіоски та пункти. Згідно з цими нормативами мінімальна площа аптечного пункту повинна становити не менше 18 м2, аптечних кіосків -- не менше 8 м2. Нормативи природної втрати затверджені для лікарських речовин, етилового спирту, що відпускаються в складі екстемпоральних лікарських препаратів. Нормативи визначають граничний розмір товарних збитків, який встановлюється нормативними актами для конкретної лікарської речовини і дозволяють відшкодувати втрати в процесі зберігання, виготовлення та фасування. Природна втрата -- товарні збитки, зумовлені природними процесами, що викликають зміни в кількості товару. Для аптек норматив природної втрати становить 2,15% від вартості препаратів, для лікарських речовин, відпущених у масі -- 0,65% їх вартості, для отруйних речовин, відпущених для приготування лікарських препаратів -- 0,95% використаної кількості і 0,4% -- кількості речовин, відпущених у масі «ангро». Для етилового спирту, використаного для приготування препаратів норматив природної втрати становить 1,9% кількості витраченого спирту і 65% кількості спирту, відпущеного в масі. Для вати гігроскопічної до 100г -- 0,85% вартості розфасованої вати.

Нормативи на заробітну плату -- бухгалтерський термін на позначення цінових податків, які спрямовуються на задоволення соціальних потреб і розміри яких залежать від величини фонду заробітної плати аптек, а також установлених законом відсоткових ставок відрахувань до нього.

Норма праці -- встановлена величина затрат праці на виконання конкретних виробничих операцій, виготовлення продукції, її елементів, обслуговування виробничих дільниць, парку машин та ін. Розробляють норми праці з урахуванням організаційно-технічних умов трудового процесу. Вони визначають на основі експериментальних досліджень у лабораторіях підприємств і науково-дослідних інститутів, вивчення й узагальнення виробничого досвіду на підприємствах різних галузей. Нормування -- розроблення нормативів і встановлення норм витрат різноманітних ресурсів (праці, матеріалів та ін.) аптек. Нормування витрат, обслуговування -- установлення нормативних змін витрат та інших економічних норм і нормативів у розрахунку на одного працівника. Нормування оборотних коштів -- установлення оптимальних розмірів оборотних коштів для забезпечення безперервного ефективного виробництва та реалізації ліків. Рух оборотних коштів -- це рух від транспортного, складського запасу, незавершеного виробництва до випуску готової продукції та її зберігання на складах, а також процесу реалізації фармацевтичних товарів. На кожному етапі обороту оборотних коштів для них встановлюється відповідна норма у днях обороту, вартісній та грошовій формах. Розрахунок такої норми на кожному етапі має свої особливості, зумовлені характером виробництва, територіальним розміщенням постачальників сировини, комплектуючих, реалізації та ін. Нормування товарних запасів -- установлення оптимальних, науково обґрунтованих нормативів товарних запасів на фармацевтичні препарати у аптеках. Нормування товарних запасів спрямоване на впровадження рівня нормативів, який передбачав би накопичення товарних запасів у мінімальних, але достатніх обсягах, необхідних для забезпечення ритмічного та безперебійного постачання споживачів фармацевтичними товарами відповідної номенклатури і в найширшому внутрішньогруповому асортименті з урахуванням конкретних умов, місця та часу.

У своїй діяльності аптеки керуються різноманітними нормативно-правовими актами, законами та підзаконними актами.

Нормативно-правовий акт -- це офіційний письмовий документ, прийнятий чи виданий уповноваженим на це суб'єктом правотворчої діяльності у визначеній Конституцією і законодавством України формі та за встановленою процедурою, який спрямовано на врегулювання суспільних відносин, що містить загальнообов'язкові правила поведінки, розрахований на багаторазове застосування, і дія його не вичерпується одноразовим виконанням. До нормативно-правових актів належать закони України, інші акти, що приймаються Верховною Радою, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України(КМУ), акти міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади. Нормативно-правові акти поділяються на законодавчі (закони України) та підзаконні (усі інші нормативно-правові акти). Прикладами нормативно-правових актів, що регулюють обіг лікарських препаратів, є Закон України «Про лікарські засоби», серед підзаконних актів -- постанова КМУ від 17.11.2004 р. №1570 «Про затвердження Правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах». Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських препаратів і виробів медичного призначення є Міністерств охорони здоров'я(МОЗ), наділене повноваженнями видавати нормативно-правові акти з питань регулювання обігу лікарських препаратів. Напр., наказом МОЗ від 30.10.2001 р. № 436 затверджена Інструкція про порядок контролю якості ЛП під час оптової та роздрібної торгівлі.

Отже, діяльність ТОВ «Салюс» регулюється досить великою кількістю нормативно-правових актів, які впливають на її діяльність як на місцевому так і на державному рівнях.

В процесі своєї діяльності організація керується як загальноприйнятими так і специфічними нормами і нормативами, які покликані забезпечити максимально комфортне функціонування фармацевтичних підприємств поряд із наданням споживачам лікарських препаратів належної якості за помірну ціну.

3.3 Планування, система обслуговування та оснащення робочих місць

Серед обов'язкових умов раціональної організації трудового процесу передбачається певний порядок розташування всіх необхідних компонентів для виконання виробничих операцій, який чітко накреслюється в технологічних плануваннях робочого місця.

Планування робочого місця -- це просторове розміщення засобів, предметів праці і виконавця з урахуванням антропометричних, біохімічних даних і основних характеристик органів відчуття людини.

Кожне робоче місце має зовнішнє і внутрішнє технологічне планування.

Зовнішнє технологічне планування (просторово-технологічне) визначає параметри певної площі та розміщення за вимогами технології всіх елементів робочої системи (місця) для виконання технологічних операцій виробничого процесу відносно інших робочих місць на дільниці.

Зовнішнє технологічне планування робочого місця проектується з урахуванням робочого та допоміжного простору (зони). При цьому на схемі планування виділяється робоча зона й зона праці (основна) та зона підходу (допоміжна).

Робоча зона -- це тримірний простір, що обмежується досяжністю рук у горизонтальній і вертикальній площинах з урахуванням повороту корпуса на 180 та переміщення робітника на один-два кроки. У цій зоні розташовуються знаряддя та предмети праці, що постійно використовуються в роботі.

У допоміжній зоні розташовуються предмети, які використовуються рідше, та елементи інтер'єру робочого місця.

Внутрішнє технологічне планування визначає параметри і порядок розташування інструменту, пристроїв, матеріалів, джерел світла, документації та інших елементів з урахуванням особливостей робочого місця і з врахуванням закріплених за ним технологічних операцій (трудових процесів). Внутрішнє технологічне планування має забезпечувати зручну робочу позу, короткі та мало втомлювальні трудові рухи, рівномірне й, по можливості, одночасне виконання трудових рухів двома руками. Проектування раціонального внутрішнього планування здійснюється з урахуванням зон досяжності траєкторії рук робітника (тримірного простору) в горизонтальній та вертикальній площинах.