Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України молоді та спорту

Львівський коледж легкої промисловості

Київського національного університету технологій та дизайну

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Комерційна діяльність"

на тему: “Оперативне календарне планування виконання замовлень”

Виконав:

Махніцький О.Ю.

Керівник:

Ходань О.Л.

Львів 2012



ЗМІСТ

ВСТУП

1. Теоретико-методологічні засади оперативно-календарного планування

1.1 Поняття оперативно календарного планування

1.2 Зміст і завдання оперативно-календарного планування

1.3 Оперативне планування виробництва: особливості та організація в сучасних умовах

2. Аналіз оперативно-календарного планування виконання замовлень на підприємстві «Олд-Макс»

2.1 Економічна характеристика підприємства «Олд-Макс»

2.2 Система оперативного планування на підприємстві

3. Шляхи вдосконалення та перспективи оперативно календарного планування виконання замовлень на підприємстві «Олд-Макс»

3.1 Вдосконалення оперативно-календарного планування виконання замовлень

3.2 Покращення ефективності оперативно-календарного планування на підприємстві «Олд-Макс»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Актуальність теми. Ефективність діяльності та наступний розвиток виробничої системи забезпечується завдяки її безперервній адаптації до швидкозмінних зовнішніх умов, що викликає необхідність самостійно приймати рішення стосовно номенклатури і обсягів продукції, що випускається, вибору постачальників, організації збуту, джерел фінансування. Все це вимагає системного розгляду виробничо-технологічних й управлінських процесів, ретельного узгодження матеріальних, інформаційних і фінансових потоків.

Основним завданням оперативного планування в умовах дослідного виробництва є забезпечення якісного виконання запланованого комплексу робіт у встановлені строки або їх скорочення з найменшими витратами ресурсів на складання. При цьому необхідно врахувати, що виконання планових робіт в умовах дослідного виробництва мас певні труднощі, які пов'язані з рядом причин імовірнісного характеру ряду результатів, відсутності або нестійкості норм та нормативів тощо.

У практиці дослідного виробництва найчастіше зустрічаються два методи календарного планування: за допомогою лінійних та сітьових графіків. Планування за допомогою лінійних графіків використовується при нескладних розробках з невеликою кількістю підрозділів-виконавців. Планування за допомогою сітьових графіків -- у складніших розробках -- з використанням стандартних сітьових графіків на основі типового переліку стадій і робіт з урахуванням структурної схеми виробу.

Серійне виробництво характеризується випуском більш чи менш обмеженою номенклатурою виробів і досить стабільним процесом виробництва, що регулярно повторюється. У зв'язку з цим основним завданням календарного планування серійного виробництва є забезпечення ритмічного ходу виробництва й рівномірного випуску продукції за рахунок своєчасного запуску і випуску партії деталей. Особливе місце при вирішенні цього завдання займають календарно-планові нормативи, основними з яких є: розмір партії предметів праці та періодичність повторення її запуску; виробничий цикл виготовлення деталей чи складальних одиниць; час випереджень; нормативний рівень незавершеного виробництва, а також нормативні графіки руху предметів праці у виробництві.

У серійному виробництві використовується комплектна система оперативно-календарного планування, при якій за планово-облікову одиницю приймається комплект деталей, що входить в один або декілька виробів, об'єднаних спільним технологічним процесом та заданими строками їх виготовлення.

Крім того, процеси розвитку необхідно розглядати у взаємозв'язку із заходами, спрямованими на покращення поточної діяльності (підвищення якості продукції, зниження витрат виробництва, вдосконалення оперативно-календарного планування, зменшення запасів незавершеного виробництва та ін.), що дозволить покращити координацію, виявити резерви та зменшити збурення в системі.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з'ясувати основний зміст і завдання оперативно-календарного планування.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

· визначити поняття оперативно календарного планування;

· охарактеризувати оперативне планування виробництва: особливості та організація в сучасних умовах;

· дослідити оперативно-календарне планування виконання замовлень на підприємстві «Олд-Макс»;

· проаналізувати шляхи вдосконалення та перспективи оперативно календарного планування виконання замовлень.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі аналізу різнопланових джерел розглядається проблема оперативно-календарного планування виконання замовлень.

Об'єктом дослідження є основи та загальні риси оперативно-календарного планування.

Предметом дослідження виступає оперативно-календарне планування виконання замовлень на підприємстві «Олд-Макс».



1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНОГО ПЛАНУВАННЯ

1.1 Поняття оперативно-календарного планування

Оперативно-календарне планування, яке ще називають оперативно-виробничим або просто оперативним, завершує загальний процес внутрішньовиробничого планування на підприємстві та становить систему заходів, спрямованих на конкретизацію стратегічного і тактичного (поточного) планів у часі та просторі.

Головне завдання оперативного планування полягає в організації злагодженої, ритмічної та комплексної роботи усіх ланок підприємства (цехів, служб, дільниць, бригад, робочих місць) з метою своєчасного випуску продукції у встановленому обсязі та номенклатурі при найбільш ефективному використанні усіх виробничих ресурсів.

Важливими завданнями оперативно-календарного планування на виробничому підприємстві є:

-- конкретизація і доведення виробничих завдань цехам, дільницям, бригадам, робочим місцям;

-- розробка календарно-планових нормативів руху виробництва;

-- складання графіків руху предметів праці у часі та просторі;

-- своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, оснащенням, інструментом, технічною документацією;

-- координація роботи суміжних підрозділів;

-- контроль і регулювання процесу виробництва;

-- створення можливостей для розвитку і впровадження прогресивних форм організації праці та виробництва: колективних форм організації праці, предметно-замкнених дільниць, групових та типових технологічних процесів.

Весь комплекс робіт з оперативно-календарного планування на підприємстві виконує виробничо-диспетчерський відділ та відповідні бюро (групи) у цехах і службах. На великих машинобудівних підприємствах, крім вказаних структур, створюється ще центральне диспетчерське бюро на чолі з головним диспетчером, основною функцією якого є регулярний оперативний контроль руху виробництва і координація роботи усіх ланок підприємства.

Робота підрозділів оперативно-календарного планування підприємства здійснюється у такій послідовності:

1. Розробка прогресивних календарно-планових нормативів руху предметів праці у виробничому процесі.

2. Деталізація і розподіл виробничої програми за місцем і часом її виконання (цехам, службам, дільницям, бригадам, робочим місцям) відповідно до кварталів, місяців, декад, п'ятиденок, діб, змін, годин.

3. Складання графіків руху предметів праці у просторі й часі та доведення їх до виконавців.

4. Організація забезпечення виробничого процесу сировиною, матеріалами, заготовками, деталями, вузлами, інструментом, технологічним оснащенням, пристосуваннями, запчастинами.

5. Здійснення безперервного контролю і регулювання руху виробничого процесу.

Використовуючи функціональний підхід до оперативно-календарного планування як процесу, останній можна уявити як низку безперервно повторюваних функцій або підпроцесів: планування, організація, облік, контроль, аналіз і регулювання.

Особливість оперативно-календарного планування полягає у тому, що розробка взаємопов'язаних планових завдань для всіх виробничих ланок безпосередньо і органічно пов'язується з організацією їх виконання.

На більшості підприємств зі складною виробничою структурою, багато детальними виробами і багатоопераційними технологічними процесами, оперативно-календарне планування може бути ефективним тільки у тісній взаємодії з плануванням та організацією технічної та матеріальної підготовки виробництва; безперервним удосконаленням виробничої структури підприємства, його цехів і дільниць; наполегливим відпрацюванням внутрішньовиробничих зв'язків; раціоналізацією складського та транспортного господарства тощо. Тільки системний підхід забезпечить достатню ефективність оперативно-календарного планування як одного із найважливіших інструментів управління виробництвом.[12, c.65-68].

1.2 Зміст і завдання оперативно-календарного планування

Залежно від організаційного типу виробництва, тривалості виробничого циклу виготовлення виробів, стабільності виробничої програми та інших факторів на вітчизняних підприємствах використовується чимала кількість систем оперативно-календарного планування виробничої діяльності. Характеристика найбільш поширених із них наведена у додатку А.

Оперативно-календарне планування має виконавчий характер. Його роль полягає в подальшій конкретизації плану виробництва у вигляді завдань у натуральній кількості на коротші відрізки часу й за конкретними виконавцями: цехами, ділянками та робочими місцями.

У процесі оперативно-календарного планування виконують розрахунки та встановлюють: завдання цехам, виробничим ділянкам і робочим місцям з випуску конкретних виробів, вузлів і заготовок; нормативи руху предметів праці у виробництві (нормативи заділів, розміри партій, періоди їх запуску-випуску тощо); календарні графіки, в яких встановлюється послідовність і терміни виготовлення продукції на кожній стадії виробництва.[6, c.49-54]

Можна виокремити три основні завдання оперативно-календарного планування на підприємстві. Це забезпечення:

1) ритмічного виробництва відповідно до встановленого обсягу й номенклатури, а також терміну виготовлення й поставки продукції споживачам;

2) максимальної безперервності виробництва, тобто забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва та прискоренню оборотності обігових коштів;

3) рівномірності та комплектності завантаження устаткування, працівників і площ, що сприятиме кращому використанню виробничих фондів.

За колом робіт, що виконуються відповідно до змісту, оперативно-календарне планування поділяють на календарне планування та диспетчерське регулювання.

Календарне планування охоплює розроблення:

· календарно-планових нормативів;

· планів-графіків руху предметів праці в часі та просторі у процесі виробництва;

· у процесі календарного планування виконують розрахунки завантаження устаткування та площ (об'ємні розрахунки);

· доведення виробничих завдань на основі розроблених планів-графіків до підрозділів, виробничих дільниць і робочих місць.

Крім вказаних, відомі такі системи, як планування на склад (система "мінімум-максимум"), за заділами, за тактом випуску, за випередженням тощо.

На підприємствах машинобудівного комплексу найчастіше використовують такі календарно-планові нормативи:

-- величина партій предметів праці;

-- періодичність запуску-випуску цих партій;

-- тривалість виробничого циклу виготовлення партій;

-- тривалість виробничого циклу виготовлення замовлення, його частини або окремого виробу та випередження запуску цих планово-облікових одиниць за цехами;

-- такт запуску-випуску предметів праці на потоковій лінії.

Розглянемо сутність та методику визначення зазначених календарно-планових нормативів.

Партія предметів праці -- це сукупність предметів одного найменування, кількість яких встановлена наперед і котрі обробляються або складаються безперервно на робочому місці з одноразовою витратою підготовчо-підсумкового часу.

При збільшенні величини партії заготовок, деталей або інших предметів праці зростає продуктивність праці, підвищується рівень використання основних фондів, але, з іншого боку, знижується ефективність використання оборотних коштів. На підставі цього при розробці оперативних планів визначають таку нормативну величину партії предметів праці ( ), яка б наближалася до оптимальної.

За деталями, які мають незначну матеріало- та трудомісткість, завдяки чому величина партії не впливає на зв'язування оборотних коштів, найчастіше використовують двохетапний метод. На першому етапі розраховується мінімально припустима величина партії, за формулою(1):

(1)

де-- підготовчо-підсумковий час на всю партію;

-- максимально припустима частка підготовчо-підсумкового часу в загальному часі зайнятості робочих місць;

-- штучний час з провідної операції технологічного процесу обробки предмета праці, у якої відношення -- найбільше.

Максимально припустимі значення частки підготовчо-підсумкового часу в загальному часі зайнятості робочих місць (а) для деяких різновидів обробки такі: свердлильна -- 0,02--0,03, токарна -- 0,03--0,05, фрезерна -- 0,04--0,06, револьверна -- 0,07--0,09, автоматна -- 0,10--0,12.

На другому етапі здійснюється коригування розрахованого n_min і визначення нормативної величини партії предметів п. Найбільш важливими коригуючими факторами є такі:

використання уніфікованих значень періодичності запуску-випуску партій;

технологічна стійкість штампу, пресформи, кокілю або іншого технологічного оснащення, яка визначається кількістю предметів, виготовлених між черговими ремонтами відповідного оснащення;

-- наявність вільних виробничих площ для розміщення партії;

-- маса та габарити предметів праці;

-- необхідність кратності прийнятої нормативної величини партії загальній величині замовлення або річній (квартальній) програмі певних предметів.[17, c.133-137]

Якщо за основу уніфікації періодичності запуску партій взяти як найбільш зручну одноденну потребу в предметах праці, то при коригуванні розрахованого nmin і встановленні нормативної величини партії предметів праці п, рекомендовані такі значення уніфікованих періодичностей наведені у додатку Б.

Нормативна величина партії предметів, що характеризуються значною трудомісткістю, масою та високою вартістю вихідних матеріалів, має наближатися до такого оптимального значення, що передбачає мінімальні сумарні витрати, пов'язані як із переналадками, так і зі зберіганням заділу. Для цього використовують формулу(2):

(2)

де В -- витрати на запуск однієї партії предметів, грн;

-- величина річної програми або замовлення, шт.;

-- повна собівартість одного предмета праці, грн;

-- коефіцієнт, який враховує втрати від зв'язування оборотних коштів у незавершеному виробництві й складається з плати за відтягування коштів з обороту та витрат на утримання незавершеного виробництва (близько 0,3).

Нормативна періодичність запуску-випуску партій при їх обробці (П) у днях визначається як відношення прийнятої нормативної величини партії (п) до середньодобової потреби виробництва у певних предметах () у штуках, за формулою(3) :

(3)

Розрахунки тривалості виробничих циклів здійснюються для кожної партії предметів праці, для окремих виробів та для всього замовлення (або його частини).

У загальному вигляді тривалість виробничого циклу (Т_ц) виготовлення партій предметів у цеху (дільниці) визначається за формулою(4):

(4)

де-- тривалість технологічного циклу виготовлення партій предметів праці;

т -- число операцій технологічного процесу обробки партії;

-- міжопераційний час, який витрачається на технічний контроль, транспортування, оформлення супроводжувальної документації, очікування обробки чи складання.

У разі коли серійне виробництво відрізняється багатономенклатурністю та нестабільністю виробничої програми, розрахунки усіх календарно-планових нормативів потребують чималих затрат часу. У цьому разі можна використовувати спеціальні номограми, за допомогою яких просто і швидко розраховуються величини партій предметів праці, періодичність їх запуску-випуску та тривалість виробничих циклів виготовлення. Такі номограми наводяться у відповідних довідниках плановика-економіста, майстра, технолога інших спеціалістів.

Розрахунки тривалості виробничого циклу виготовлення виробів, замовлення або його частини проводять у порядку, зворотному до перебігу технологічного процесу, тобто від моменту передачі продукції на склад готової продукції до початку першої операції, яка найчастіше здійснюється у заготівельних цехах підприємства.[1, c.71-76]

Тривалість складальної фази виготовлення замовлення, його частини або окремого виробу визначають шляхом побудови стрічкового графіка чи сітьової моделі. При використанні сітьової моделі розраховують її параметри, і визначають критичний шлях, який становить тривалість окремих складальних робіт (комплексів складальних операцій) і розраховується на основі нормативної трудомісткості операцій складального процесу за формулою(5):

(5)

де -- тривалість складальної роботи, год;

т -- число операцій окремих складальних робіт; -- число слюсарів-складальників, зайнятих на і-й операції, осіб; -- плановий коефіцієнт виконання норм у складальному цеху (дільниці).

Наступним етапом розрахунку тривалості виробничого циклу виготовлення виробу або замовлення є визначення тривалості механічної, термічної та гальванічної обробки усіх необхідних деталей. Цей розрахунок здійснюється з метою встановлення терміну початку запуску деталей в обробляючих цехах і забезпечення їх своєчасного виготовлення та подачі на складальні роботи відповідно до сітьового або стрічкового графіка. Тривалість знаходження деталей в обробляючих цехах встановлюється за провідними деталями виробу або замовлення. При цьому передбачається, що виготовлення усіх інших деталей відповідного виробу (замовлення) може бути здійснено паралельно з обробкою провідної деталі. Провідна деталь обирається із числа деталей, які очікують на складальних роботах у першу чергу. Вона має відрізнятися найбільшою трудомісткістю та багатоопераційністю обробки. Провідні деталі визначаються за кожним обробляючим цехом, що комплектує складання певного виробу. Тривалість перебування деталей у термічних і гальванічних цехах встановлюється найчастіше збільшено залежно від особливостей технологічного процесу.

Визначення тривалості виробничого циклу виготовлення заготовок здійснюється за тими ж принципами, що наведені вище, і стосується обробляючих цехів.

Маючи дані про тривалість циклу складання виробу, обробки деталей та виготовлення заготовок, можна визначити загальну тривалість виготовлення виробу чи замовлення. Для цього складають цикловий графік виконання замовлення або окремого виробу, який є документом міжцехового оперативного планування в одиничному та серійному виробництві. При складанні цього графіка враховують міжцехові перерви, які мають страховий характер (тривалість 2--5 діб), і визначають календарні випередження вказаних часткових процесів виготовлення виробу стосовно до терміну його випуску. Спрощений цикловий графік виготовлення виробу (замовлення) наведено у додатку В.

Оперативно-календарне планування виконують у масштабі підприємства за цехами, в масштабі окремих цехів -- за дільницями й робочими місцями.

У зв'язку з неоднаковими об'єктами планування вирізняють міжцехове та внутрішньоцехове оперативно-календарне планування.[19, c.26-29].

1.3 Оперативне планування виробництва: особливості та організація в сучасних умовах

Одиничне виробництво відрізняється виготовленням різноманітної продукції одиницями або невеликими серіями, що не повторюються. За таких умов в одних замовленнях чи виробах у структурі трудомісткості переважають зварювальні роботи, у других -- ливарні, у третіх -- фрезерні. На основі цього першочерговим завданням оперативно-календарного планування є таке групування виготовлення замовлень і виробів у часі та просторі, щоб забезпечити рівномірне завантаження основних цехів підприємства.

Провідним календарно-плановим розрахунком в одиничному виробництві є розрахунок тривалості виробничого циклу виготовлення замовлень і встановлення випереджень за ним у роботі окремих цехів.

Наступним етапом є побудова зведеного графіка запуску-випуску усіх замовлень і виробів відповідно до виробничої програми на черговий плановий період (місяць, квартал, рік). Відправними моментами під час побудови зведеного графіка мають бути намічені терміни випуску замовлень і виробів за угодами. При цьому в процесі розробки календарних планів намагаються:

-- забезпечити максимально можливе використання виробничих потужностей цехів і дільниць у кожному плановому періоді;

-- мінімізувати незавершене виробництво шляхом ущільнення виробничих циклів виготовлення виробів і замовлень;

-- створити умови для організації ефективної ритмічної роботи і рівномірного випуску продукції у натуральному і вартісному вираженнях;

-- скоротити номенклатуру продукції, що виробляється одночасно;

-- паралельно виготовляти замовлення і вироби, які, з одного боку, мають максимальну конструктивно-технологічну спільність, щоб скоротити затрати часу на переналагодження, а з другого, доповнюють один одного за трудомісткістю, забезпечуючи повне та комплектне завантаження обладнання і робітників.

Такий розподіл виробництва замовлень і виробів у межах планово-календарних періодів становить складне багатоваріантне завдання, яке практично вирішують низкою поступових коригувань і отримання найбільш раціонального варіанта розподілу виробничої програми у часі. Комп'ютерне моделювання дає змогу прискорити цю роботу та отримати більш раціональні варіанти оперативно-календарного плану (ОКП).

В умовах одиничного виробництва практичне застосування знайшли три системи ОКП: позамовна, сітьового планування та комплектно-вузлова.

Для серійного, виробництва характерними ознаками є обробка заготовок, деталей та інших предметів праці партіями і складання та випуск готових виробів серіями. Під серією розуміють кількість виробів одного найменування, яка періодично складається і випускається складальним цехом відповідно до оперативно-календарного плану підприємства.

Планові розрахунки у серійному виробництві починають з розподілу річної програми за кварталами та місяцями для складального цеху (цехів). При цьому намагаються отримати такий набір номенклатури виробів у кожному плановому періоді, за якого будуть забезпечені узгодженість вартісних і натуральних показників програми і найкраще використання виробничих потужностей цехів та дільниць.

Процедура календарного розподілу виробництва продукції зводиться до таких дій. Перш за все розподіляють за кварталами і місяцями ті вироби, випуск яких заплановано рівномірно протягом року. Частіше за все річна програма ділиться на число планових періодів, тобто на 12 при визначенні місячного обсягу випуску і на 4 -- при розрахунку квартального випуску. Бажано, щоб величина серії була достатня для безперервної роботи бригади (дільниці) складальників протягом хоча б одного робочого тижня. У таких умовах складальники набувають необхідних навичок виконання складальних робіт, що веде до зростання продуктивності праці.[3, c.102-107]

На наступному етапі розподіляють вироби, випуск яких прив'язаний до конкретних календарних періодів. У цю групу включають вироби з договірними термінами випуску, а також ті, за якими встановлені терміни постачання дорогих матеріалів і покупних - комплектуючих виробів.

Після закінчення розподілу вказаної номенклатури, визначають недовикористані залишки фондів складального цеху за вартістю і трудомісткістю в кожному календарному періоді. Величина залишків фондів визначається як різниця між відповідними плановими фондами календарного періоду і вартістю та трудомісткістю виготовлення виробів, що включені до плану певного періоду.

Відповідно до залишків вказаних фондів дорозподіляється номенклатура продукції, яка залишилась.

Із викладеного зрозуміло, що розподіл виробничої програми за плановими періодами для складального цеху є досить непростим завданням. У практичний діяльності використовують математико-логічні та просто логічні способи, які враховують накопичений досвід вирішення таких завдань. При виконанні цієї роботи не виключається використання комп'ютерних технологій для вирішення часткових завдань.

Після розробки календарних планів випуску виробів для складального цеху розробляють номенклатурно-календарний план випуску заготовок, деталей та складальних одиниць (ДСО) заготівельними та оброблюючими цехами. При розподілі ДСО за плановими періодами для кожного цеху будуть до уваги ті ж принципи, що і при розподілі виробів.

Процес формування номенклатурно-календарних планів охоплює такі етапи:

-- встановлення для кожного цеху номенклатури ДСО на річний, квартальний та місячний періоди на підставі схеми складання виробів, номенклатури та числа ДСО в них;

-- розрахунок величини завдання з кожної номенклатурної позиції плану;

-- проведення об'ємних розрахунків, які виконуються для встановлення відповідності номенклатурно-календарних планів виробничим потужностям цехів;

-- перерозподіл номенклатури ДСО за плановими періодами року з метою забезпечення рівномірного завантаження обладнання і виробничих площ та створення сприятливих умов для організації ритмічної роботи підрозділів.

Після розробки номенклатурно-календарних планів для заготівельних і оброблюючих цехів для них складаються і виробничі програми. Основою для їх складання слугують: скоригований після перерозподілу номенклатурно-календарний план запуску-випуску заготовок і деталей; календарно-планові нормативи руху виробництва, інформація про склад технологічного обладнання та виробничих площ, відомості про стан незавершеного виробництва, плановий обсяг випуску готової продукції складальним цехом, укомплектованість кадрами та деякі інші дані.[14, c.86-91].



2. АНАЛІЗ ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНОГО ПЛАНУВАННЯ ВИКОНАННЯ ЗАМОВЛЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ «ОЛД-МАКС»

2.1 Економічна характеристика підприємства «Олд-Макс»

Спробуємо конкретніше простежити процес оперативно-календарного планування виконання замовлень на підприємстві на прикладі ВАТ "Олд-Макс", що характеризується такими даними (див. табл. 2.1). Підприємство спеціалізується на виробництві високоякісного взуття.

Адреса підприємства - 49064, м. Дніпропетровськ, вул. Квірінга 4.

Таблиця 2.1.-Динаміка структури капіталу ВАТ "Олд-Макс" за 2009- 2011 роки

Показники	Сума (тис. грн.)	Структура (%)
	2009	2010	2011	2009	2010	2011
Капітал - усього	26939,0	27507,0	26231,0	100,0	100,0	100,0
У тому числі:
власний капітал	22349,0	21278,0	20199,0	83,0	77,3	77,0
позиковий капітал	4590,0	6229,0	6032,0	17,0	22,7	23,0

Із таблиці 1 видно, що у 2011 році обсяг капіталу на підприємстві зменшився порівняно з 2009 роком на 708 тис. грн., або на 2,6%. Значною мірою це викликане зменшенням власного капіталу з 22349 тис. грн. у 2005 році до 20199 тис. грн. у 2011році. Водночас позиковий капітал зріс із 2590 тис. грн. у 2009-му до 6032 тис. грн. у 2011 році, тобто на 1442 тис. грн., або на 31,4%. Випереджаюче збільшення позикового капіталу (Додаток Г) призвело до зміни структури фінансового капіталу.

Із діаграми бачимо, що на початок 2009 року власний капітал становив 83% загальної суми капіталу акціонерного товариства, а на початок 2012 року його частка зменшилася на 6,0% і він сягнув 77,0% усього (сукупного) капіталу. Така структура капіталу, на відміну від середньогалузевої (близько 70% власного капіталу), відрізняється вищою часткою власного капіталу.

На другій стадії аналізу розглядається система коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства, зумовленої структурою його капіталу. У процесі проведення такого аналізу розраховуються і вивчаються в динаміці коефіцієнти автономії, фінансового левериджу, довгострокової фінансової незалежності, співвідношення довго- і короткострокової заборгованості.[2, c.199-205].

2.2 Система оперативного планування на підприємстві

У залежності від галузевої належності підприємства оперативно-календарне планування має свою специфіку. Так оперативне планування здійснюється на підприємстві «Олд-Макс».

Оперативно-календарне планування складається з таких робіт:

· складання оперативних виробничих завдань, деталізуючи асортимент продукції по цехах, підрозділах (секціях), робочих місцях;

· розробку календарних графіків руху партії по виробничим дільницям, секціям;

· складання календарних графіків оперативної технічної підготовки та постачання виробничих дільниць.

Одним з питань оперативно-виробничого планування є встановлення для кожного виду виробів величини асортиментної серії. Асортиментна серія - це укрупнена виробнича партія, деталей, заготівок або готових виробів у розмірному асортименті із одного кольору і виду матеріалів, одної моделі і одного фасону взуття.

Величина асортиментної серії розраховується по залежності за формулою(6):



(6)

- транспортна партія деталей (виробів). Ця величина приймається рівною 6,12,24 парам і повинна відповідати прийнятій нумерації чарунок потоку; величині операційної партії в потоках з вільним ритмом; кількість деталей верху або низу взуття, що знаходиться в одній пачці. а - загальний найбільший дільник розмірної шкали (%).

При розрахунках величина асортиментної серії в більшості випадків громіздка, завелика; вона розбивається на кілька стандартних і одну мікросерію коригуючу. Розмір мікросерії приймається однаковим для різних видів взуття. Найбільш розповсюджені значення: 100, 120, 220, 240 пар. Мікросерія потребує менше часу для її комплектування, полегшується підбір матеріалів одного кольору для розрубу та розкрою, зменшується час, необхідний для комплектування серії.

Розмірний асортимент взуття характеризується такими даними:

Таблиця 2.2.-Розмірний асортимент

Розмір взуття	24	24,5	25	25,5	26	26,5	27	27,5	28	28,5	29	Всього
% в шкалі повнотно-розмірній	1	4	11	15	18	17	15	10	5	3	1	100

Розмір транспортної партії - 6 пар.

Виробнича серія == 600 пар. Виробнича серія розподілена на 5 мікросерій по 120 пар кожна, із яких 4 серії стандартні і 1 коригуюча. Кількість пар взуття кожного розміру в кожній парі в кожній мікросерії повинно бути кратне транспортній партії, тобто шести парам.

Тоді склад кожної з 4 стандартних і однієї коригуючої мікросерії буде мати такі значення.



Таблиця 2.3.-Склад серій

Розмір взуття	24	24,5	25	25,5	26	26,5	27	27,5	28	28,5	29	Всього
Кількість пар:
- в стандартній мікросерії	_	6	12	18	24	24	18	12	6	-	-	120
-в коригуючій мікросерії	6	-	18	18	12	6	18	12	6	18	6	120

На деяких взуттєвих підприємствах величина мінімальної структурної серії приймається довільно. При цьому допускається деяке відхилення від встановленого розмірно-повнотного асортименту (по згоді з торгівельними організаціями) та наявності двох-трьох розмірів напівфабрикатів (деталі заготівок) в одній транспортній партії.

Виробнича асортиментна серія, складається з взуття однієї повноти, але в окремих випадках - може із різних повнот. При цьому допускається відхилення від нормативного співвідношення різних повнот в розмірно-повнотному асортименті.[5, c.46-50]

Серед питань оперативного планування важливе місце займає формування оперативних виробничих завдань для окремих виконавців в закрійному та виробничому цехах (індивідуальне завдання закрійникам та виробникам). Тому виробниче завдання цих цехів на розкрій та розруб матеріалів для деталей верху та низу розподіляється на ряд індивідуальних завдань.

Розкрій матеріалів на деталі верху і низу взуття виконується в комбінаціях різних комплексів деталей або деталей однієї моделі, різних моделей. Комбінований розкрій використовується з метою забезпечення раціонального використання як різних зон шкіри, так і її в цілому.

Розрізняють комбінування кількісне і якісне.

Кількісне комбінування передбачає більш повне використання загальної площі шкіри і являє собою комбінацію деталей, до яких пред'являються однакові вимоги. Так, в розкрійному цеху в комбінацію можуть включати крій для жіночого, дівочого взуття повсякденного, рядового використання.

Якісне - використовують з метою кращого використання більш цінних дільниць (зон) шкіри, при цьому комбінують деталі, до яких пред'являють різні вимоги. Так, в комбінацію включають деталі крою для модельного та звичайного взуття.

Методика планування індивідуальних завдань передбачає:

1) розробку раціональних комбінацій розміро-повнотних;

2) закріплення завдань між виконавцями.

Раціональні комбінації розробляють в експериментальних дільницях групи нормування з урахуванням асортименту взуття, що формує виробничу програму, та матеріалів, які плануються до використання. При розробці комбінацій враховується вид матеріалу, рід та вид взуття, кількість та площа деталей, співвідношення деталей в комплектах верху та низу взуття. У цій роботі широке примінення знаходять EMM та EOT. Особливо при використанні штучних матеріалів зі встановленими геометричними параметрами.

Після розробки комбінацій розраховують необхідну кількість закрійників та вирубщиків по кожній комбінації, а в межах комбінації-окремих розмірів взуття.

Графік руху виробничих серій по дільницям виробництва розробляються на основі змінної програми та тривалості виробничого циклу на конкретних дільницях.

Змінна програма та розмір виробничої серії показують її в кількості таких серій; тривалість виробничого циклу дільниці дозволяє встановити номер виробничих серій, які знаходиться в даний час в стадії обробітку (як незавершене виробництво) на даній дільниці.

Нижче наведено графік руху виробничих серій по виробничих дільницях.



Таблиця 2.4. - Графік руху серій

Номер виробних дільниць	Операції	Тривалість виробничого циклу (змін)	Числа місяця і змін
			1	2	3	4	5
			І	II	І	II	І	II	І	II	І	II
1	Підбір шкірматеріалів для розкрою	1	1, 2	3, 4	5, 6	7, 8	9, 10	11, 12	13, 14	15, 16	17, 18	19, 20
2	Розкрій на дільниці	2	1,2	1,2	3,4	3,4	5,6	5,6	7,8	7,8	9,10	9,10

У наведеному графіку прийнято, що змінна програма по даному виду взуття складається з двох виробничих серій. Видно, які номера серій повинні бути запущені у виробництво в кожній зміні кожного числа місяця.

Центральним органом оперативно-календарного планування й диспетчерського регулювання на підприємстві «Олд-Макс» є планово-диспетчерський, або виробничий, відділ. Організаційну структуру виробничого відділу унаочнено у додатку Д.

Виробничий відділ очолює начальник виробництва підприємства «Олд-Макс», який підпорядковується безпосередньо директору підприємства. Розпорядження та вказівки керівника цього відділу з виконання виробничих програм і оперативних завдань обов'язкові не тільки для працівників планово-диспетчерського відділу, а й для начальників цехів і відділів підприємства. Як видно зі схеми, виробничий відділ розподіляється на два основні бюро -- календарного планування та диспетчерського регулювання.

Бюро календарного планування очолює заступник начальника виробництва підприємства. Бюро диспетчерського регулювання керує головний диспетчер підприємства, який теж є заступником начальника виробництва підприємства.

Органом оперативно-календарного планування й диспетчерського регулювання в підрозділі (цеху) є планово-диспетчерське бюро (ПДБ). Схему організації ПДБ цеху показано у додатку Д.

Група планування виконує такі функції: розробляє для виробничих ланок календарно-планові нормативи, виробничі завдання на місяць, декаду, зміну, добу; веде оперативний облік виконання виробничих програм цехом і ланками; проводить інвентаризацію незавершеного виробництва.

Група диспетчерського регулювання контролює та регулює процес виробництва в ланках і цеху в цілому; контролює оперативну підготовку виробництва й поточного обслуговування робочих місць, керує роботою цехового транспорту, вживає оперативних заходів щодо запобігання та ліквідації неполадок у виробництві, а в разі потреби залучає апарат головного диспетчера підприємства «Олд-Макс».[4, c.421-427].



3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ОПЕРАТИВНО КАЛЕНДАРНОГО ПЛАНУВАННЯ ВИКОНАННЯ ЗАМОВЛЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ «ОЛД-МАКС»

планування оперативний капітал замовлення

3.1 Удосконалення оперативно-календарного планування виконання замовлень

Оперативно-календарне планування є продовженням і, в свою чергу, логічним завершенням внутрішньовиробничого плану. Пояснюється це тим, що сформована виробнича програма повинна мати відповідну деталізацію в часі і доведена відповідним виконавцям, тобто йде мова про конкретизацію програми в просторі і в часі.

Оперативно-календарне планування передбачає уточнення, коригування та конкретизацію установленої програми по випуску продукції у вигляді робочих завдань, запуску виробів у відповідності з замовленнями та термінами їх виконання, графіків передачі напівфабрикатів, формування транспортних партій, завдання цехам, потокам, дільницям, робочим місцям по випуску в короткі проміжки часу (місяць, декаду, неділь, зміну час).

Крім того, оперативне-календарне планування на «Олд-Макс» передбачає здійснення необхідної оперативної підготовки виробництва, щоденного контролю виконання завдання, оперативне усунення виникаючих відхилень від наміченого плану.

Основною метою оперативно-календарного планування на підприємствах легкої промисловості є забезпечення злагодженої, безперервної роботи всіх виробничих ланок підприємства, рівномірного та ритмічного ходу технологічного процесу при виготовленні і випуску заданого асортименту виробів в установлених обсягах та термінах, при максимальному використанні виробничих потужностей, завантаженні устаткування та виробничих площ, повному використанні всіх виробничих ресурсів.

Важливою особливістю цього виду планування в «Олд-Макс» є те, що розробка та реалізація оперативних планів забезпечує гнучкість виробництва, що дозволяє враховувати у виробничих планах зміну кон'юнктури ринку.

В залежності від характеру виробництва, обсягів випуску, організаційних виробничих форм, систем постачання та збуту використовуються різні системи оперативного планування. Під системою розуміють сукупність методів вибору та розрахунку основних параметрів оперативного плану, методи комплектування партій запуску, календарних завдань виробничим підрозділом, обсяг запасів незавершеного виробництва, тривалість виробничого циклу, характер та склад документації оперативного обліку та звітності.

Прийнята на підприємстві «Олд-Макс» система оперативно-календарного планування відповідає ряду вимог. Основні з них:

- Науковий рівень планування, обґрунтованість планів розрахунками, виконаними на базі прогресивних норм і нормативів. Науковість оперативного планування проявляється також в оптимізації прийнятих рішень; проведенні декількох варіантів розрахунків та вибір найбільш доцільного.

- Забезпечення максимального скорочення перерв в переміщенні матеріалів, транспортних партій через послідовні стадії технологічного процесу. Це дає можливість зменшити тривалість виробничого циклу, обсяг незавершеного виробництва, що зменшує потребу в обігових коштах.

- Система оперативного планування повинна характеризуватися високою маневреністю, гнучкістю. Дякуючи цьому, створюються умови швидкої і чіткої реакції підприємства на зміну ринкової ситуації, зміни в структурі виробництва під впливом НТП та ін.

- Оперативне планування повинно орієнтувати колектив працівників на організацію всіх видів робіт у відповідності з графіком.

- Забезпечення ритмічності виробництва і рівномірного випуску продукції. Завдяки виробництву у рівні проміжки часу однакової кількості продукції на всіх виробничих стадіях створюються умови найбільш повного використання всіх елементів виробничого потенціалу, своєчасного виконання замовлень споживачів.

Неритмічна робота призводить до простоїв, недовикористання виробничої потужності, зниження якості продукції, погіршення техніко-економічних показників виробництва, зниження рівня конкурентоспроможності продукції.[18, c.48-43]

Виробнича програма основних підрозділів (підрозділів основного виробництва) - це обсяг продукції певної номенклатури та асортименту, яка має бути виготовлена в плановому періоді згідно зі спеціалізацією та виробничою потужністю цих підрозділів. Порядок розробки виробничої програми підрозділів підприємства залежить від:

- технологічного зв'язку між ними;

- ступеня завершеності в підрозділах циклу виготовлення продукції;

- подальшого спрямування продукції: на подальшу обробку, внутрішні потреби або на ринок (за межі підприємства).

Оперативно-календарне планування «Олд-Макс» передбачає календарне пов'язання у часі виробничих процесів структурних підрозділів підприємства, враховує послідовність виробництва продукції та її основних частин, тривалість циклів обробки. Воно розподіляється на календарне планування та диспетчерське регулювання.

Календарне планування передбачає розподіл річної виробничої програми підприємства за окремими виробничими підрозділами (цехами) та термінами виконання стосовно кожного виду продукції, а також доведення встановлених завдань до конкретних виконавців. За його допомогою розробляються добові та змінні завдання, узгоджується послідовність виконання робіт окремими виконавцями.

Календарне планування передбачає:

- розробку календарно-планових нормативів;

- складання планів-графіків руху предметів праці в часі та просторі під час виробничого процесу;

- розрахунок завантаження обладнання та виробничих площ;

- доведення виробничих завдань, що формуються на основі планів-графіків, до підрозділів, виробничих дільниць і робочих місць.

Диспетчерське регулювання забезпечує оперативне регулювання процесу виробництва через: систематичний облік та контроль за виконанням змінно-добових завдань, поточну підготовку виробництва, оперативне усунення можливих недоліків і відхилень, облік випуску продукції та використання ресурсів. Для проведення такої роботи на підприємстві може бути створений спеціальний диспетчерський відділ (служба) як на рівні підприємства так і окремих цехів (підрозділів).

Основними характерними властивостями диспетчерського регулювання на ВАТ «Олд-Макс» є:

- централізація, тобто регулювання здійснюється з єдиного центру (диспетчерського відділу), розпорядження якого обов'язкові для виконання на будь-якому рівні підприємства (від начальника підрозділу до робітника);

- оперативність, а саме прийняття ефективних рішень та розробка заходів для ліквідації можливих відхилень від запланованого процесу виробництва та наслідків впливу таких відхилень. Це здійснюється на основі контролю за ходом виконання планових завдань.

Центральний диспетчерський відділ (на рівні підприємства) виконує наступні функції:

- перевіряє виконання плану випуску продукції за номенклатурою та асортиментом;

- контролює процес поповнення запасів міжцехових складів заготовками, деталями, покупними виробами для забезпечення безперебійності виробничого процесу;

- наглядає за підготовкою до виробництва та ходом ремонту обладнання.

Диспетчерська служба на рівні цеху (підрозділу) здійснює:

- контроль за виконанням змінних та добових завдань;

- облік та аналіз незапланованих простоїв обладнання;

- контроль за ходом ремонту обладнання та профілактичними роботами.

Об'єкти диспетчерського контролю можуть бути різними в залежності від типу виробництва.

Для серійного виробництва такими об'єктами є:

- терміни запуску-випуску партії одиниць продукції (деталей);

- стан запасів матеріалів та готової продукції на складах;

- ступінь комплектної забезпеченості робіт, які пов'язані зі зборкою.

Для одиничного виробництва об'єктами диспетчерського контролю є:

- своєчасна підготовка виробництва;

- терміни випуску продукції;

- стан матеріально-технічного забезпечення.

Для масового виробництва об'єктами контролю є:

- дотримання ритму потокових ліній;

- виконання профілактичного обслуговування обладнання;

- стан та наявність лінійних заготовок.

Планування діяльності підрозділів «Олд-Макс» здійснюється на основі координації та інтеграції. Координація передбачає взаємоузгоджене планування діяльності підрозділів одного ієрархічного рівня (цехів, дільниць у межах цеху тощо). На основі інтеграції здійснюється взаємозв'язок планових заходів і показників за вертикаллю, тобто план кожного підрозділу с логічною частиною плану підрозділу вищого рівня.

Оперативно-календарне планування розрізняють в залежності від рівня планування: міжцехове та внутрішньоцехове.[8, c.365-371]

Міжцехове планування передбачає встановлення цехам взаємопов'язаних виробничих завдань згідно виробничої програми підприємства та забезпечення узгодженості в їх роботі. На його основі підтримується ритмічна робота основних виробничих підрозділів, забезпечується безперебійність їх обслуговування допоміжними цехами і службами (своєчасність поставки матеріалів та запчастин, оперативність ремонтних робіт і т.п.). Для цехів планове завдання складається на квартал із розподілом за місяцями.

Внутрішньоцехове планування - це розподіл цехового планового завдання між дільницями, доведення його завдань до кожної виробничої дільниці та робочого місця. В ході планування розробляються також поточні графіки роботи дільниць з урахуванням річного плану випуску та річного плану реалізації продукції основних цехів.

Виробничі завдання цехам у натуральному вимірі розробляються у порядку, зворотному до послідовності технологічного процесу, тобто від випускних цехів до заготівельних. У плановому завданні кожного цеху враховуються:

- поставки продукції (заготовок, деталей, комплектів тощо) цехам-споживачам;

- поставки на склад готової продукції;

- можлива зміна незавершеного виробництва з метою підтримання його величини на нормативному рівні.

У випадку тривалого виробничого циклу виготовлення продукції завдання встановлюються з випуску і запуску виробів окремо. При цьому може виникнути потреба в корекції внутрішньоцехового незавершеного виробництва.

Структура і показники виробничих завдань залежать від діючої на підприємстві системи оперативно-календарного планування.

Система оперативно-календарного планування - це сукупність методів та способів розрахунку основних планових показників для регулювання процесу виробництва, ефективного використання робочого часу та інших ресурсів підприємства. Основні характеристики таких систем планування:

- планово-облікова одиниця:

- тривалість планового періоду;

- способи і прийоми розрахунків планових показників.

Планово-облікова одиниця - це вид продукції або комплекс робіт підрозділу, що розглядаються як кінцевий результат його роботи при плануванні, обліку, аналізі та оперативному регулюванні виробництва.

Планово-обліковий період - це період часу (зміна, доба, місяць, декада тощо), для якого розробляються планові завдання при оперативно-календарному плануванні.

Вид планово-облікових одиниць різний для різних цехів і типів виробництва:

- для випускних цехів - це найменування й обсяг готових виробів згідно з планом виробництва підприємства;

- для заготівельних та обробних цехів - це комплекти деталей на замовлення, виріб, складальну одиницю (при одиничному та серійному виробництвах), а також окремі найменування заготовок та деталей (при масовому виробництві);

Розглянемо найбільш розповсюджені системи оперативно-календарного планування, серед яких: позамовна, по комплектна, подетальна, за тактом випуску виробів, на склад або ринок.

Позамовна система. Основна планово-облікова одиниця при цій системі - це окреме виробниче замовлення, яке містить декілька однотипних робіт конкретного споживача-замовника. Термін виконання замовлення визначається на основі розрахунків тривалості виробничих циклів та нормативів випереджень, що встановлюються замовником або ринком. Основа позамовної системи планування - цикловий наскрізний графік, де вказується черговість робіт над виробом, терміни їх виконання та виконавці. Найчастіше ця система застосовується в одиничному та дрібносерійному виробництві.[16, c.55-59]

Покомплектна система. Планово-облікова одиниця в цій системі - це деталі, що входять до збірного вузла або загального комплекту товарів, згрупованих за певними ознаками. Календарні завдання розробляються не за деталями окремого найменування, а за групами, комплектами деталей на вузол, машину, замовлення або обсяг робіт (послуг). Завдання цехам видаються у вигляді переліку виробів (можливо за номерами), де вказується час їх комплектування деталями та складальними одиницями даного цеху. Ця система характерна для серійного та масового виробництва.

Подетальна система. Дана система найбільш ефективна в умовах масового і крупносерийного виробництва. Планово-обліковою одиницею тут виступає кожна деталь, складальна одиниця, кожне робоче місце. Календарно-оперативні плани містять показники обсягу випуску та маршрут руху деталей кожного найменування за всіма виробничими стадіями і технологічними операціями на певний плановий період.

Планування за тактом випуску виробів. При плануванні за цією системою обирається певна розрахункова одиниця часу (організаційний такт), за яку повинні бути виконані взаємопов'язані роботи виробничого процесу. Ця система передбачає вирівнювання у відповідності з одиничним розрахунковим часовим інтервалом тривалості технологічних операцій взаємопов'язаних робіт на всіх стадіях загального виробничого процесу. За допомогою такту визначається кількісні та календарні показники щодо періоду випуску продукції.

Планування на склад або ринок. При цій системі визначається необхідна кількість готових виробів, яка повинні постійно знаходитись на проміжних, кінцевих етапах виробництва та на складі для забезпечення безперервності виробництва і збуту продукції. При зниженні необхідного запасу продукції до певного рівня («точки замовлення» ), він мусить бути поповнений до запланованої величини. Така система, крім «точки замовлення» передбачає також розрахунок мінімального і максимального запасів, тому має назву системи «мінімум-максимум».

Крім планування випуску продукції у натуральному вимірі в межах певного підрозділу, визначається її загальний обсяг у вартісному вимірі. Цей показник використовується:

- для визначення частки продукції підрозділу в загальному обсязі продукції підприємства;

- для визначення динаміки обсягу виробництва, продуктивності праці, оцінки діяльності підрозділу;

- для обчислення обсягу продажу і прибутку в підрозділах, що виготовляють готову продукцію на ринок.

Обсяг незавершеного виробництва обчислюється за ступенем готовності продукції на кінець планового періоду.

На середніх і великих підприємствах разом з розробкою виробничих програм підрозділів основного виробництва складають плани виробництва для допоміжних підрозділів (інструментального та ремонтного цехів, енергетичного господарства). Допоміжні виробничі підрозділи забезпечують нормальну роботу підрозділів основного виробництва, тому їх виробничі програми обумовлені переважно потребами останнього.