Проектування і вдосконалення організації виробництва
Теоретичне дослідження форм організації виробництва як основи ефективної діяльності підприємства. Вивчення методів і технологій організаційного проектування виробництва. Розробка проекту удосконалення організації виробництва на прикладі ТзОВ "Лугок".
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.04.2012 |
| Размер файла | 352,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки молоді та спорту України
Коледж економіки і управління
ДВНЗ «Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана»
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Організація виробництва»
з теми: «Проектування і вдосконалення організації виробництва»
Викона___студент___ ____курсу _______групи
_________________________________________
______________ “_____”___________20_р
(підпис)
Оцінка: попередня ________________
захисту ___________________
Керівник _____________ _________________
(підпис) (прізвище, ініціали)
2011 р.
Міністерство освіти і науки молоді та спорту України
Коледж економіки і управління
ДВНЗ «Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана»
ЗАВДАННЯ
На курсовий проект з дисципліни “Організація виробництва”
Студента(ки) ______курсу ______групи
Спеціальність 5.03060101 “Організація виробництва”
_______________________________________________________________
(Прізвище, ім'я, по батькові)
Тема проекту_____________________________________________________
Дата видачі завдання: “___”____________20__р.
Дата закінчення роботи: “___”____________20__р.
Обговорено та ухвалено на засіданні
циклової комісії ППП по спеціальностях
«Економіка підприємства»,
«Організація виробництва»
Протокол №__від «__»_________20__р.
Голова комісії ЦК_____________________
м.Київ
Зміст
організаційний проектування виробництво
Вступ
Розділ I. Теоретичні основи виробництва
1.1 Організація виробництва як основа ефективної діяльності підприємства
1.2 Роль організації виробництва у сфері виробничої діяльності підприємства
1.3 Організація виробничої діяльності людей
Розділ II. Проектування та удосконалення організації виробництва
2.1 Проектування як складова частина виробництва
2.2 Методи та етапи організаційного проектування
2.3 Технологія стратегічного планування
2.4 Значення проектування та удосконалення виробництва для економіки країни
Розділ III. Аналітично - розрахункова частина на приклад ТзОВ «ЛУГОК»
3.1 Загальна характеристика та основні показники діяльності ТзОВ «ЛУГОК»
3.2 Аналіз господарського діяльності підприємства
3.3 Проектування та удосконалення виробництва ТзОВ «Лугок»
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Ринкові перетворення стали основою для реформування і побільшого розвитку народного господарства України, хоча і пройшли для неї зі значними втратами, призвели до затяжної, масштабної і всеохоплюючої економічної кризи.
Сьогодні значна частина підприємств уже пристосувалася до роботи в нових умовах і поступово поліпшує економічні показники своєї діяльності.
Велике значення для досягнення позитивного результату промисловим підприємством має уважний і грамотний підхід до проектування і удосконалення виробництва.
Метою курсової роботи є розгляд теоретичних основ та дослідження процесів формування та удосконалення організації виробництва.
Відповідно до мети роботи необхідно виконати такі завдання:
- визначення сутності організації виробництва як основи ефективної діяльності підприємства;
- з'ясування ролі організації виробництва у сфері виробничої діяльності підприємства;
- вивчення організації виробничої діяльності людей;
- розгляд методів організації виробництва;
- дослідження проектування як складової частини виробництва;
- вивчення видів, методів та етапів організаційного проектування;
- дослідження технології планування;
- з'ясування значення проектування та удосконалення виробництва для економіки країни.
Об'єктом дослідження є сукупність відносин які визначають сутність організації виробництва та процесів його планування та удосконалення.
Предмет дослідження - процеси планування та удосконалення виробництва ТзОВ «Лугок».
Над теорією та практикою положень цього питання працювали вчені такі, як Шваб Л.І., Васильков В. Г., Герасимчук В.Г., Розенплентер А.Е., Новицкий Н. И., Примак Т. О., Фатхудинов Р. А. Єгупов Ю.А.
Розділ I. Теоретичні основи виробництва
1.1 Організація виробництва як основа ефективної діяльності підприємства
Об'єктивна неминучість організації виникає з того, що виробництво постійно перебуває в стані змін і розвитку, який не може бути хаотичним, оскільки ніколи не приведе до досягнення певного результату і мети діяльності.
Організація виробництва означає внутрішнє упорядкування й координування всіх елементів і ресурсів виробництва, як єдиного цілого, спрямованих на ефективне господарювання і досягнення позитивного результату в діяльності підприємства. Тобто під організацією виробництва розуміється координація й оптимізація в часі і просторі всіх матеріальних, трудових елементів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції з найменшими витратами за умови належної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності [6].
Об'єктивна неминучість організації виникає з того, що виробництво постійно перебуває в стані змін і розвитку, який не може бути хаотичним, оскільки ніколи не приведе до досягнення певного результату і мети діяльності.
Специфічними завданнями організації виробництва є:
- поглиблення спеціалізації, удосконалення форм організації виробництва, швидка переорієнтація виробництва на інші види продукції, забезпечення безперервності і ритмічності виробничого процесу, удосконалення організації процесів праці та виробництва в просторі і часі;
- відповідність асортименту машинного парку, пропорційність виробничих потужностей, оптимальна спеціалізація підприємства, реконструкція і переозброєння підприємства;
- інструментальне та енергетичне обслуговування виробництва, нормування витрат ресурсів, вибір оптимальних систем забезпечення, * Оптимізація експлуатаційних режимів роботи устаткування, раціоналізація методів ремонту і профілактичних робіт, виявлення причин простою та їх усунення;
- визначення рівня незавершеного виробництва, запасів матеріальних ресурсів і готової продукції, організація їх транспортування та збереження;
- організація забезпечення підприємства сировиною, матеріалами в разі зменшення їх запасів та запасів готової продукції;
- створення і освоєння нової продукції та технології, формування якості і забезпечення конкурентоспроможності виробів.
Під організацією виробництва розуміється координація і оптимізація в часі і просторі всіх матеріальних і трудових елементів виробництва з метою досягнення у визначені строки найбільшого результату з найменшими затратами [4].
Перехід на ринкові відносини координально міняють погляд на організацію виробництва, яка створює умови для найкращого використання техніки і людей в процесі виробництва і тим самим підвищує його ефективність.
На перший план в організації виробництва висувається нова мета виробництва, яка дає змогу в любий момент перебудувати виробництва на випуск інших видів продукції при зміні попиту на неї з найменшими затратами, а також це повинно бути виробництво високої культури, яке створює умови для випуску високоякісної продукції точно у визначені терміни, яка може бути конкурентоспроможною на ринку.
Все це говорить про те, що організація виробництва має багатопланове завдання, рішення яких дозволить відповісти на питання, що має робити підприємство, щоб успішно господарювати .
Для керівників і спеціалістів підприємства можливості для успішного ведення господарювання відкриваються тільки тоді, коли вони ясно оцінюють стан свого виробництва, тверезо оцінюють перспективи для досягнення поставленої мети.
Кожне підриємство має свої специфічні завдання організації виробництва - комплекс завдань по забезпеченню сировиною, найкраще використання робочого часу та робочої сили, поліпшення асортименту і якості випуску продукції, освоєння нових видів продукції. На практиці багато завдань по організації виробництва вирішують технологи, тому важливо розрізняти функції технології і функції організації виробництва.
Технологія визначає способи і варіанти виготовлення продукції. Функцією технології є визначення можливих типів машин для виробництва кожного виду продукції, інших параметрів технологічного процесу, тобто технологія визначає - що треба зробити з предметом праці і при допомозі яких засобів виробництва, щоб перетворити його в необхідний продукт.
Функція організації виробництва - це визначення конкретних значень параметрів технологічного процесу на основі аналізу можливих варіантів і вибору найбільш ефективного у відповідності. З метою і умовами виробництва, або інакше, як краще задіяти предмет і знаряддя праці, а також саму працю, щоб перетворити предмет праці в продукт необхідних властивостей з найменшими затратами робочої сили і засобів виробництва. [1].
В кожному конкретному випадку організація виробництва обґрунтовує ефективність міроприємств, що здійснюються, тому що для підвищення організації виробництва потрібні не тільки окремі міроприємства, які забезпечують підвищення продуктивності обладнання або зниження трудомісткості, або поліпшення якості продукції, або зниженням затрат сировини. Ефективність виробництва визначається методами ефективного використання елементів виробництва в їх сукупності.
Особливість організації виробництва - це взаємозв'язок елементів виробництва і вибір таких методів і умов їх використання, які в найбільшій мірі відповідають меті виробництва [3].
Якщо завданнями технології являються підвищення потенційних можливостей збільшення об'єму вироблюваної продукції, поліпшення її якості, зниження норм розходу ресурсів при її виготовленні, то організація виробництва визначає методи і умови для досягнення цих можливостей з врахуванням зовнішніх і внутрішніх умов роботи підприємства.
Для того, щоб підприємство добре працювало необхідно весь час слідкувати за його роботою, а саме постійно підвищувати вимоги до конструктування, виготовлення, монтажу і наладки обладнання; встановлювати оптимальні експлуатаційні режими їх роботи, виявляти причини простою обладнання. Основною причиною простою обладнання являється невідповідальність оперативно-виробничого планування і матеріально-технічного забезпечення. На ряді підприємств оперативне планування здійснюється без належного обґрунтування, відсутні розрахунки оптимальних об'ємів виробництва, складських запасів сировини і матеріалів, незавершеного виробництва.
Оптимальний рівень запасів повинен визначатися для кожного підприємства виходячи із особливостей асортименту продукції, техніки, технології, організації виробництва з врахуванням особливостей поставок сировини і збуту готової продукції.
Крім цього до завдань організації виробництва відноситься скорочення тривалості виробничого циклу, безперебійне забезпечення сировиною, матеріалами при зменшенні запасів сировини і матеріалів, а також готової продукції.
Серед причин, які пояснюють неповну загрузку встановлено обладнання і неповне використання машин на протязі всього режимного часу необхідно виділити невідповідальність структури асортименту машин і диспропорцію у виробничій потужності цехів підприємства.
Тому завданнями організації виробництва є вдосконалення асортименту, визначення оптимальної спеціалізації підприємств, виробничих потужностей, реконструкції і технічного переозброєння виробництва [7].
1.2 Роль організації виробництва у сфері виробничої діяльності підприємства
Організація виробництва базується на технології виробничих процесів - сукупності методів і засобів перетворення матеріальних ресурсів, інформації та інших компонентів до опрацювання в системі в кінцевий продукт після опрацювання в ній. Технологія виробничих процесів реалізується за допомогою організації виробництва і фактично формує кістяк виробничої системи, зумовлюючи динаміку виробничого процесу [7].
В умовах глобалізації товарних ринків конкурентоспроможність стає вирішальним чинником досягнення успіху будь-якого підприємства. Конкурування здійснюється різними способами: ціною, якістю, споживчими властивостями продукції (послуг), сервісним обслуговуванням, термінами виконання замовлень, гнучкістю пристосування виробництва до нових виникаючих потреб ринку, швидкістю вдосконалення існуючих чи проектування нових виробів (послуг). Тому умовою виживання в сучасній системі господарювання є моніторинг ринкової ситуації шляхом маркетингових досліджень, оцінювання власних можливостей і постійне коригування та перегляд цілей підприємства.
Досягнення чітко сформульованої мети в оптимальному режимі можливе за наявності конкретного плану -- загальної та виробничих стратегій за функціональними сферами діяльності, дія яких охоплює вироби (послуги), процеси, методи і ресурси виробництва, якісні і цінові показники, терміни виготовлення продукції, її сервісне обслуговування та графіки роботи.
Практика підприємницької діяльності виробила деякі виробничі стратегії:
1) увага на спрощення;
2) постійне вдосконалення;
3) активізація та підтримка інновацій;
4) ретельний вибір процесів;
5) безперервне навчання;
6) виробниче прогнозування;
7) зменшення розміру партії виробів;
8) скорочення виробничих запасів;
9) мінімізація запасів заготовок;
10) зменшення різноманітності робіт;
11) збільшення частоти поставок комплектуючих виробів;
12) всезагальний контроль (перевірка та статистичний контроль процесів). [4].
Зазначені виробничі стратегії тією чи іншою мірою втілені в сучасних взаємопов'язаних концепціях організації виробництва. Узагальнено їх можна подати трьома групами:
1) виробництво «точно вчасно» -- отримання всіх матеріалів, комплектуючих тоді, коли вони потрібні для складання і випуску продукції готових виробів. При цьому постачальник повинен поставляти комплектуючі по кілька разів на день.
2) виробляти правильно з першого разу -- тотальний комплекс ний (всеосяжний) контроль якості. Якість продукції (послуг) забезпечується шляхом включення положень про відповідальність за якість в кожну посадову інструкцію або опис робіт виробничого робітника. Новий робітник повинен вивчати принципи якості одночасно з навчанням виробничим операціям на устаткуванні. Якість формується на робочих місцях, а не внаслідок контролю виготовленої продукції.
3) комплексне профілактичне обслуговування. На виробничих робітників покладається обов'язок ретельно здійснювати профілактичні операції та обслуговувати устаткування, на якому вони працюють, щоб виключити його відмови. Це потребує високої кваліфікації робітників, проте підвищується якість процесу, продуктивність та гнучкість виробничої системи (робочого місця).
1.3 Організація виробничої діяльності людей
З погляду науки, організація виробництва - це сукупність законів, принципів, методів, правил, процесів, навичок і дій, спрямованих на:
- об'єднання й забезпечення взаємодії особистих і матеріальних елементів виробництва;
- визначення необхідних зв'язків та узгодження дій учасників виробництва з метою підвищення його ефективності та отримання прибутку;
- створення умов для досягнення як загальної мети колективу, так і цілей кожного працюючого [2].
Основою діяльності людини є продуктивна творча діяльність у сфері розумової та фізичної праці, результатом якої є відповідна продукція.
Сфера виробничої діяльності людини умовно зображена на рисунку 1.1.
Рис. 1.1 Сфера виробничої діяльності людини
Ефективне регулювання процесів виробничої та інших форм діяльності людини - загальна мета і завдання будь-якої системи управління. На рис. 1.2. зображено основні елементи організації виробничої діяльності людини.
Організація елементів виробництва передбачає ефективне їх розміщення у просторі й часі. Організація виробництва має за мету раціональне поєднання цих елементів для ефективного розв'язання завдань щодо випуску продукції та отримання прибутку.
Рис. 1.2. Основні елементи організації виробничої діяльності людини
Як відомо, до фундаментальних понять організації виробництва належать виробничі сили. Головний елемент виробничих сил - людина, яка приводить у рух засоби виробництва:
- засоби праці - все те, за допомогою чого людина діє на матеріальний і духовний світ;
- предмет праці - об'єкт прикладання людиною сил, усе те, з чого отримується продукція, товар.
У процесі виробництва і розподілу праці виникають виробничі відносини між людьми, різновидом яких є виробничо-технічні відносини [5].
Розділ II. Проектування та удосконалення організації виробництва
2.1 Проектування як складова частина виробництва
Проектування організації виробництва - це процес розробки організаційної, технологічної і планово-економічної документації, необхідної для створення і здійснення на практиці виробничої системи [6].
Проект організації виробництва включає:
- загальносистемні дані - виробнича структура підприємства, система управління, склад і чисельність кадрів, система оперативно-виробничого планування;
- організаційні рішення, які відносяться до підсистем - технічна підготовка виробництва, організація виробничих процесів, виробнича структура підприємства, матеріально-технічне забезпечення, служби маркетингу і збуту;
- організаційні рішення по елементах виробничого процесу - організація праці робітників, функціонування знарядь праці, рух предметів праці, інтеграція елементів виробництва в єдиний процес;
- рішення по встановленню економічних відношень в процесі виробництва - формування колективів структурних підрозділів, системи оплати праці і стимулювання працівників;
- організаційні проекти підрозділів підприємства - філіалів, участків, робочих місць;
- безперервне, гнучке, динамічне вдосконалення організації виробництва.
В залежності від розмірів підприємства, масштабів і типу виробництва, номенклатури і асортименту продукції, строків освоєння виробничих потужностей проектування організації виробництва складається із таких елементів:
- перед проектна підготовка;
- технічний проект;
- робочий проект;
- впровадження.
Стадії проектної підготовки - це:
а) розробка загальної концепції організації виробництва;
б) здійснення комплексного обстеження об'єкту проектування;
в) розробка техніко-економічного обумовлення виробничої системи;
г) формування і затвердження технічного завдання на проектування [4].
Стадії технічного проекту - це:
а) розробка основних положень системи організації в-ва, принципів їх функціонування, методів зв'язків з іншими підрозділами;
б) прийняття рішень по інформаційному забезпеченню і системі документообігу.
Стадій робочого проекту:
а) розробка комплексу робочої документації:
- структурні схеми;
- організаційно-планові розрахунки;
- формування нормативної і інформаційної бази;
- організаційні процедури і документи;
- посадові інструкції і положення;
- стандарти підприємства;
- програмне забезпечення.
Стадії впровадження:
а) навчання і психологічна підготовка персоналу;
б) введення в дію нових інструкцій і положень;
в) перебудова виробничої і управлінської структури;
г) введення нових систем оплати і стимулювання праці працівників; підприємства.
2.2 Методи та етапи організаційного проектування
Важливу роль в проектуванні організації виробництва має організація проектування [7].
Методи організаційного проектування:
- оригінальний метод характеризується тим, що всі види проектних робіт орієнтуються на створення індивідуальних проектів, максимально враховуючи особливості даного підприємства;
- типовий метод - створювана система розбивається на складові компоненти і для кожного з них розробляються закінчені проектні рішення, які потім з деякими модифікаціями використовуються для проектування виробничої системи. Результатом цього методу є індивідуальний проект організації виробництва;
- автоматизований метод проектування базується на застосуванні ЕВМ на всіх видах робіт.
Отже, підсумовуючи вищесказане, зазначимо, що комплексний організаційний проект виробничої системи - це комплекс проектної документації, який регламентує всю сукупність організації виробництва, праці і управління, розроблений на базі досягнень науки і передового досвіду з врахуванням вимог, які пред'являються до виробничої системи і забезпечують її ефективне функціонування. Важливу роль в проектуванні організації виробництва має організація проектування [7].
Етапи організаційного проектування
Проектування як процес складається з функціонально пов'язаних етапів зі створення проекту:
- перед-проектні роботи;
- технічне проектування;
- робоче проектування.
На перед-проектному етапі передбачається проведення прикладних досліджень, аналіз можливих варіантів вирішення проектних завдань, здійснення підготовки початкових даних, тобто встановлення цілей, завдань, об'єктів та обсягів робіт, проведення розрахунків щодо наявності необхідних ресурсів на їх виконання, визначення складу виконавців, підготовка технічного завдання, проведення попереднього оцінювання ефективності проектних рішень.
На етапі технічного проектування передбачається обґрунтування остаточного комплексу організаційних рішень, що дає повне уявлення про організаційні нововведення, які передбачаються в модельованій або знову проектованій системі.
На етапі робочого проектування здійснюється випуск повного комплекту робочої документації; завершує весь комплекс робіт з проектування експертиза організаційних проектів Важливу роль в проектуванні організації виробництва має організація проектування [2].
У найбільш загальному вигляді стосовно виробничих систем організаційний проект включає такі розділи.
1. Загальносистемний опис об'єкта проектування: загальна характеристика; виробнича й організаційна структури; чисельність персоналу; оцінювання ефективності проектних рішень.
2. Організаційні рішення, що належать до підсистеми виробництва: виробничий процес у просторі; виробничий процес у часі; розподіл праці в основному, допоміжному та обслуговуючих виробництвах; форми організації праці; організація обслуговування робочих місць; рівень механізації й автоматизації праці; заходи з безпеки.
3. Організаційні рішення, що належать до управляючої підсистеми в цілому: структура; методи управління; технології управління; комунікації; чисельність та склад персоналу; функціональний розподіл праці.
4. Організаційні рішення, що належать до окремих функцій управління: техніко-економічне, оперативно-виробниче планування і управління; лінійне управління; матеріальне забезпечення; маркетинг; облік; обслуговування.
5. Організаційні рішення, що належать до підготовки виробництва: технічні, економічні, організаційні, соціальні аспекти на різних етапах створення та освоєння нововведень.
6. Організаційні рішення за п. 1--5, що належать до структурних підрозділів нижчого рівня.
Представлені розділи та склад організаційного проекту можуть бути деталізовані за окремими завданнями і процедурами відповідно до конкретних умов проектування. Наприклад, організаційні рішення, що належать до побудови виробничого процесу в просторі і часі, при подальшій конкретизації включають проектування будівель, споруд, виробничих приміщень, розміщення устаткування, схем побудови виробничих та інформаційних потоків. При проектуванні організаційних рішень за окремими функціями управління деталізується опис кожної функціональної підсистеми, розробляються положення про підрозділи, їх структура та штатний розпис, рекомендації щодо технологій ухвалення рішень методами обробки інформації Важливу роль в проектуванні організації виробництва має організація проектування [4].
Зрозуміло, наведений як приклад зміст організаційного проекту не є обов'язковим для виконання. Він може бути змінений залежно від конкретизації цілей проектування, умов функціонування системи, складності, новизни, галузевої приналежності об'єктів проектування. Але основний принцип підходу залишається, і зміст його зводиться до того, що об'єктивна необхідність організаційного проектування існує в набагато більших обсягах, аніж це вважається сьогодні, і цей вид організаційної діяльності повинен здійснюватися комплексно, системно, охоплюючи широкий спектр цілеспрямованих заходів, а не розрізнені, локальні заходи.
У процесі проектування структури організації виділяють три етапи.
1. Аналіз організаційної структури, що діє. Він покликаний встановити, якою мірою вона відповідає вимогам, що висуваються до організації, тобто наскільки організаційна структура є раціональною з погляду встановлених критеріїв оцінювання.
До критеріїв оцінювання зазвичай відносять принципи управління:
- співвідношення між централізацією і децентралізацією;
- обсяг контрольних функцій, встановлений для кожного рівня управління; аналіз і оцінка апарату управління (кількість співробітників, наявність елементів дублювання, розподіл повноважень та відповідальності);
- аналіз функцій управління (способи і технологія ухвалення управлінських рішень, принципи і методи мотивування працівників);
- оцінювання діяльності (зміна технології, поглиблення між-організаційної співпраці, впровадження інновацій) Важливу роль в проектуванні організації виробництва має організація проектування [7].
У результаті аналізу виявляються недоліки, з'ясовуються причини дуже повільного підвищення ефективності управління.
2. Проектування організаційних структур. Соціальна організація -- надзвичайно складна система, що включає низку підсистем: виробничу (технологічну), економічну, соціальну, інформаційну, адміністративну. Одні підсистеми піддаються раціональному проектуванню, а інші (наприклад, соціально-психологічна) внаслідок великої кількості змінних, які не можна описати тільки раціональними величинами, вимагають діалектичного підходу до якісного та кількісного опису їх функцій і завдань. Цим пояснюється специфіка проектування організаційних структур управління. ЇЇ сутність полягає в кількісно-якісному підході до оцінювання організаційних структур, поєднанні формалізованих методів із суб'єктивною діяльністю керівників, фахівців і експертів з вибору та оцінювання найкращих варіантів організаційних проектів.
3. Оцінювання ефективності організаційних структур виходячи з рівня реалізації завдань, надійності та організованості системи управління, швидкості й оптимальності рішень, що ухвалюються.
2.3 Технологія стратегічного планування
Технологічний процес планування на підприємстві слід розпочинати із стратегічного планування.
1. Визначення місії фірми. Місія фірми - це її головне призначення, чітко сформульована причина її існування, які і формують основні напрями та орієнтири її діяльності. Місія фірми нібито окреслює межі бізнесу організації, дозволяє уявити можливості фірми та визначитися з тим, на що не треба марно витрачати зусилля. На практиці місія фірми формулюється у процесі пошуку відповіді на запитання: “Яким бізнесом передбачає займатися фірма?”
Саме формулювання місії має бути чітким та лаконічним, містити у собі такі елементи:
- якими є головні цілі діяльності фірми;
- хто є основними споживачами продукції фірми;
- які товари (послуги) фірма виробляє для своїх клієнтів;
- на яких ринках або сегментах ринку діє фірма;
- в чому специфіка фірми з точки зору задоволення потреб клієнтів;
- якими є конкурентні переваги фірми.
Сформулювавши місію, організація нібито знаходить свій особливий шлях в бізнесі, який відрізняє та виокремлює її з-поміж конкурентів. Але на цьому шляху, як правило, зустрічаються перешкоди та небезпеки. Чим краще їх бачить організація, тим більше у неї шансів досягти успіху. Для з'ясування таких перешкод та небезпек виконуються два наступних кроки стратегічного планування: зовнішній та внутрішній аналіз.
2. Зовнішній аналіз - це процес оцінки зовнішніх щодо організації факторів. Під зовнішніми чинниками розуміють всі ті умови, які об'єктивно виникають у середовищі функціонування організації і на які вона не здатна впливати. Зовнішній аналіз переслідує подвійну мету:
1) визначити сприятливі можливості, тобто чинники, які можуть сприяти досягненню цілей організації;
2) визначити загрози та небезпеки для організації, тобто зовнішні умови, які обмежують можливості організації у просуванні до встановленої мети.
Для вивчення впливу зовнішніх факторів усю їх сукупність поділяють на:
а) глобальні фактори (умови та тенденції, які утворюються у макросередовищі організації): загальноекономічні, соціальні, демографічні, політичні, правові, природні, міжнародні тощо;
б) галузеві фактори (сукупність організацій, що виготовляють продукти або послуги, які здатні замінювати один одного з точки зору споживчих якостей та напрямків їх використання).
Звичайно, оцінити майбутній вплив глобальних факторів досить складно. Разом з тим, сама спроба провести таку оцінку примушує менеджерів організації замислитися над проблемами, які можуть спіткати організацію, продумати свою поведінку в разі їх виникнення.
Значно легше піддаються прогнозуванню та оцінці галузеві фактори. Вони більш визначені, тісніше пов'язані з конкретним бізнесом. Конкретно в рамках галузевого аналізу мають бути оцінені такі фактори:
а) споживачі (розміри та характеристики ринку, темпи зростання ринку, характер попиту (сезонність та циклічність), диференціація продукту, чутливість цін, здатність споживачів диктувати свої ціни);
б) постачальники (інтенсивність конкуренції поміж постачальників, наявність матеріалів-замінників, рівень вертикальної інтеграції з постачальниками, здатність постачальників диктувати свої ціни);
в) конкуренти (основні конкуруючі сили в галузі, розподіл ринку поміж ними, інтенсивність конкуренції в галузі, конкурентні переваги в галузі тощо);
г) технології (ступінь змінності технології виробництва данної продукції, вплив зміни технології на якість продукції, можливості отримання додаткових переваг за рахунок зміни технології, вплив зміни технології на ціни).
Важливим результатом галузевого аналізу є ідентифікація ключових факторів успіху в даній галузі. Будь-який бізнес характеризується багатьма показниками, які піддаються управлінню та контролю (обсяги виробництва, рівень якості, рівень цін тощо). Проте, лише деякі з них визначають можливість та спроможність організації конкурувати на своєму ринку. Такі показники і називаються ключовими факторами успіху.
3. Внутрішній аналіз - це процес оцінки факторів, які піддаються управлінню та контролю з боку фірми, тобто факторів, які “виростають” в межах самої організації та є результатом діяльності або бездіяльності її керівництва.
Основне завдання внутрішнього аналізу - це виявлення сильних та слабких сторін організації.
Сильні сторони - це особливі, унікальні, оригінальні властивості організації або, щонайменше, якості, які відрізняють її від конкурентів. На такі якості робиться ставка в бізнесі фірми.
Слабкі сторони - це якості, яких не вистачає організації проти успішних конкурентів.
Існує багато різноманітних аспектів діяльності, які визначають силу та могутність організації. Аби упорядкувати процес їх оцінки, на практиці часто застосовується форма балансу (табл.2.1.).
Актив балансу відображає наявність унікальних, особливих, специфічних якостей організації, згрупованих за основними функціями. До пасиву балансу з максимальною об'єктивністю мають бути внесені внутрішні фактори, які обмежують конкурентоспроможність організації.
Таблиця 2.1 Сильні та слабкі сторони організації
|
Сильні сторони (+) |
Слабкі сторони (-) |
|
|
1. Специфічні, особливі якості фірми у сфері: - маркетингу, - виробництва, - персоналу, - фінансів, - дослідження та розробок тощо |
1. Яких якостей не вистачає фірмі у сфері: - маркетингу, - виробництва, - персоналу, - фінансів, - дослідження та розробок тощо |
|
|
2. Унікальні знання: - патенти, - now - how , - промислові секрети, - комерційні таємниці тощо |
2. Які ресурси є для фірми дефіцитними |
|
|
3. Оригінальні ресурси, які використовує організація |
З'ясування сильних та слабких сторін організації дозволяє визначити зони:
- підвищеної першочергової уваги (слабкі сторони);
- зони, на які можна спиратися в бізнесі в процесі опрацювання його стратегії (сильні сторони).
Процес зовнішнього та внутрішнього аналізу звичайно завершується проведенням порівняльного SWOT- аналізу. SWOT - абревіатура 4-ох англійських слів:
S - strenght - сила,
W - weakness - слабкість,
O - opportunites - можливості,
T - threats - загрози.
SWOT-аналіз ґрунтується на співставленні сильних та слабких сторін організації, потенційних можливостей для бізнесу та загроз із зовнішнього середовища. Порівняльний SWOT-аналіз проводиться у процесі пошуку відповідей на такі запитання:
1. Як пов'язані основні проблеми організації з її сильними та слабкими сторонами, а також зі сприятливими факторами та загрозами зовнішнього середовища.
2. Як найефективніше використати сильні сторони фірми та сприятливі зовнішні фактори для вирішення основних проблем організації.
3. Як усунути або максимально зменшити вплив слабких сторін та зовнішніх загроз на бізнес організації.
В процесі SWOT-аналізу досліджуються також попарні сполучення усіх складових SWOT-аналізу з метою:
- пошуку позитивної синергії: сильні сторони / сприятливі зовнішні фактори;
- усунення негативної синергії: слабкі сторони / зовнішні загрози.
4. Визначення цілей діяльності організації. Сформульована місія організації визначає її особливий шлях в бізнесі, напрямок, у якому вона буде рухатися. Зовнішній та внутрішній аналіз показують, з чим організація може зустрітися у дорозі: що буде допомагати, а що перешкоджати її діяльності. Проте, необхідно ще знати, до якого конкретно “пункту” прямує організація і коли, у які терміни вона туди достанеться. Аби знайти відповіді на ці запитання і визначаються цілі діяльності організації.
5. Аналіз стратегічних альтернатив та вибір стратегії. Для досягнення однієї і тієї ж самої мети можна застосувати різні способи. Тому виникають два запитання:
1. За допомогою яких способів може бути досягнута мета;
2. Який з цих способів є найкращим;
Відповідаючи на ці запитання керівництво організації опрацьовує декілька варіантів стратегії та вибирає з-поміж них найбільш прийнятний варіант. При цьому організація цілеспрямовано орієнтується на використання власних переваг.
2.4 Значення проектування та удосконалення виробництва для економіки країни
При переході в Україні до ринкових відносин планування виявилося практично напівзабутим. Це відбулося внаслідок поверхневого сприйняття ринкової економіки, нерозуміння виниклих з її утвердженням проблем і шляхів їх вирішення через перевагу найпростіших закордонних штампів над складним, багатогранним вітчизняним досвідом і забуття національних економічних традицій.
Через неспроможність подібного підходу економічні труднощі змусили згадати, що планування - одна з найважливіших функцій управління будь-яким виробництвом. Саме з планування і починається як створення, так і функціонування комерційної організації. Процвітаючі керівники добре знають, що усі великі битви спочатку виграються на папері, після ретельно розробленого плану, і тільки потім - на практиці.
Досвід радянської економіки, завдяки якому в Україні утвердилося планування, безумовно, містив чимало архаїчного, відкинутого життям. Це насамперед вплив держави на процес планування роботи підприємства, зайва централізованість і директивність, відрив планування від вимог ринку та ін. Разом з цим, у ньому було і чимало цінного: прогнозування соціально-економічних процесів, наукове нормування використання ресурсів, внутріфірмове планування - усе це повинно бути затребуване сучасною економікою.
Як вітчизняний, так і закордонний досвід показують, що недооцінка планування підприємницької діяльності в ринкових умовах, зведення його до мінімуму чи ігнорування, некомпетентне здійснення найчастіше призводять до великих, нічим не виправданих економічних втрат і, у кінцевому підсумку, до банкрутства підприємств. Тому грамотна економічна політика полягає не у запереченні планування, а в його використанні.
Це стосується планування і на державному рівні, і на галузевому (корпоративному), і на рівні окремого підприємства. Планування на державному і галузевому рівнях в умовах ринкової економіки має здебільшого рекомендаційний характер, у той час як план, розроблений підприємством, - це зобов'язання, яке має бути виконане.
Запланувати діяльність підприємства - означає скласти план його функціонування і розвитку й надалі контролювати його виконання. Планування діяльності підприємства полягає в обробці інформації з обґрунтування м майбутніх дій і у визначенні найкращих способів досягнення намічених підприємством цілей. Призначення планування можна виразити словами Огюста Конта: «Знати, щоб передбачати; передбачати, щоб керувати».
Відомий сучасний фахівець у галузі планування підприємницької діяльності Дитгер Хан розрізняє планування в широкому і вузькому сенсі. У широкому - планування являє собою прийняття управлінських рішень, пов'язаних з майбутніми подіями. З цього погляду планування охоплює процес складання і прийняття планів. У вузькому сенсі - планування - це виявлення майбутніх подій. На цій основі розробляють стратегію підприємства. Планування означає систематичну підготовку до формування майбутнього підприємства.
Д. Хан визначає планування як передбачення майбутніх подій шляхом цілеспрямованого пошуку, оцінки і добору альтернатив, що ґрунтується на визначених гіпотезах про стан зовнішнього середовища.
У сучасних економічних умовах планування діяльності підприємства безпосередньо пов'язано з маркетингом. Можна сказати, що планування підприємницької діяльності - це технічний бік маркетингу (або маркетинг являє собою змістовний бік планування).
На невеликих підприємствах функції планування і маркетингу часто поєднують. У цьому є закономірність, оскільки дослідження ринку, будучи функцією маркетингу, - відправна точка планової діяльності. Якщо колись планову систему розглядали як альтернативу ринку, то сьогодні вона - складова частина ринкової економіки.
Розділ III. Аналітично - розрахункова частина на приклад ТзОВ «ЛУГОК»
3.1 Загальна характеристика та основні показники діяльності ТзОВ «ЛУГОК»
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лугок» розташоване в передмісті Коломиї, на одній з вулиць паралельної головної вулиці Гетьмана Івана Мазепи. Підприємство складається з двох складових структурних частин: офісу-канцелярії і виробничого цеху.
Рисунок 3.1 - Схема розміщення ТзОВ «Лугок»
Офіс знаходиться поруч з виробничими приміщеннями.
Виробничі приміщення знаходяться на території колишньої бази районної споживчої спілки, де підприємство викупило один із численних складових приміщень і переобладнали його на цех по переробці деревини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лугок» створене згідно з рішенням установчих зборів засновників громадян України та Чехії від 1 грудня 2000 року і діє у відповідності до Законодавства Україна.
Засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугок» виступили юридичні та фізичні особи України та Чехії:
- ТзОв «Sidc S.R.O» - Чехія;
- Угорський Михайло Ількович;
- Лубів Василь Петрович;
Підприємство було створене з метою отримання прибутку від господарсько-фінансової діяльності, виробництва продукції і товарів народного споживання, комерційної діяльності та інших видів підприємницької діяльності.
На початках свого розвитку підприємство немало змоги придбати навіть власні станки (не говорячи про цих), тому воно вимушене було орендувати цех із його обладнанням у ВПТУ-14. Хоча в училищі, є одна з найкращих технологічних баз, але обладнання вже добряче застаріло. Це стало зрозуміле коли керівництво підприємства відвідали своїх чеських колег і ознайомилися з їх обладнанням. Тому товариство на чергових установчих зборах прийняло рішення про купівлю складського приміщення у міжрайбази, що якраз розпочала розпродувати своє майно. Після довгих приговорів було заключне договір про взяття складу в довготермінову оренду з подальшим його викупом.
Вже восени 2004 року розпочалися роботи по переобладнанню складу в виробниче приміщення. Поряд з цим проводилися роботи по ремонту цього приміщення.
Початок 2005 року ТзОВ «Лугок» зустрів з новим цехом і з новим деревообробним обладнанням, яке було перевезене з Чехії і встановлене в тільки що відремонтованому цеху.
З цього часу розпочалася справжня діяльність підприємства. Маючи в своєму розпорядженні власне устаткування підприємство швидко змогло налагодити безперебійне виробництво, потужність якого поступово зростає до масштабів, про які навіть і не сподівалися.
В даний момент підприємство далі розвивається, впроваджує нові типи продукції і з надією та великими сподіваннями дивиться в майбутнє.
Підприємство за своїми розмірами є доволі малим, тому чіткої структури виділити неможливо, але є все таки в загальному складається з двох складових структурних частин: адміністрації і виробничого підрозділу.
Структура підприємства
Рисунок 3.2 Структура підприємства
Адміністративний підрозділ складається з головного бухгалтера і касира, що виконують роботу також і секретаря-референта, друкарки, фінансиста, менеджера.
Виробничими підрозділами має більш чітку структуру. Він складається з головного технолога, що слідкує за виробничим процесом, і бригадира, що виконує обов'язки старшого майстра, тобто є старшим над майстрами. Бригадир керує роботою, правильно розподіляє її.
Ще нижчим щаблем цієї структури є звичайні робітники і спеціалісти (тобто спеціалізовані робітники). На перший погляд має ними немає різниці, але це не так. Робітники, як правило, мають лише середньо-спеціальну освіту, і стаж роботи не більше 3-х років. Спеціалісти ж, мають або вищу освіту, або стаж роботи понад 4 роки, причому частина його проходила за кордоном.
Характеристика обладнання
Всі операції, пов'язані з обробкою деревини, на сучасних підприємствах виконуються на високопродуктивних верстатах різних конструкцій. У зв'язку з широкою номенклатурою виробів з деревини виникла потреба створення великої кількості різних за технологічними і конструктивними параметрами д/о верстатів.
Залежно від методу обробки деревини різання та технологічного застосування розрізняють д/о верстати:
- для розпилювання колод і брусків (лісопильні рами, криглопилкові верстати, стрічко пилкові верстати для колод);
- для розкрою дошок, брусків та щитів (стрічко пилкові реброві і столярні, криглопилкові для поперечного і змішаного розкрою);
- для фрезерування по площині й профілю (фугувальні, рейсмусові, чотиристоронні стругальні поздовжньо-фрезерні, фрезерні);
- для виготовлення шипів (рамні шипорізні та ящикові шипорізні);
- для свердління отворів і виконання пазів і гнізд (свердлильні, сверлильно-присадочні, свердлильно-пазувальні, довбальні);
- для виточування круглих (циліндричних) детами (токарні, криглопилкові і для виготовлення шкантів);
- для остаточної механічної обробки (зачистки) поверхні деталей (циклювальні, стрічко шліфувальні, дискові шліфувальні, щіткові шліфувальні);
- для склеювання, облицювання і складання виробів (вайми, преси, складальні конвеєри);
- для опорядження поверхонь деталями (лаконаливні машини, пульверизаційні установки, полірувальні верстати);
- спеціалізовані верстати і устаткування (для виробництва меблів, шпону, деревно-стружкових плит тощо).
Класифікація д/о верстатів на ТзОВ «Лугок»
За призначенням наявні д/о верстати в фірмі поділяються на три класи: загального призначення (універсальні), спеціалізовані і спеціальні.
Д/о верстати загального призначення (універсальні) це ті, що використовуються в різноманітних д/о призначені для виконання визначених операцій, або обробки відповідних деталей, розміри яких можуть змінюватись настроюванням (верстати для поздовжньої обробки і облицювання кромок щитових деталей).
Спеціальні верстати - для обробки тільки однієї цілком визначеної деталі (н.д. фрезерно-копіювальний верстат служить для обробки задньої ніжки столярного стільця). Вони, як правило, не мають пристроїв для переналагоджування на інші деталі. Спеціальні верстати бувають одно-або багатоопераційні і застосовуються у виробництві конструктивно-стійких виробів.
Криглопилкові маятникові верстати
На ТзОВ «Лугок» поперечний розкрій дошок і брусків здійснюється на верстатах ЦМЕ-2 і ЦМЕ-3. Вони змонтовані за важільно-шарнірною системою. У станині 1 вертикаль-переміщується підйомний циліндричний стояк 2 з головкою 3. На головці шарнірно закріплені важелі 6, які зв'язані з супортом. Вал електродвигуна 5 одночасно є й пиловим валом.
Приміщення пилки 4 з положення 1 в положення ІІ здійснюється з допомогою супорта. У вихідне положення пилка повертається під дією пружини. Головка повертається на стояку і закріплюється фіксатором 7. Висоту пилки встановлюють маховичком 8; закріплюють поворотом фіксатора 7.
Пилка захищена кожухом. Вся шарнірна система розміщена на стояку і може бути встановлена під кутом 90о - 45о до кромки дошки і по висоті відносно розпилювального матеріалу в межах 100о.
По індексації верстатів в ТзОВ «Лугок» цифра, що стоїть після перших букв або між ними, позначає основний параметр верстата (кількість різального інструменту або ширину стругання в мм, см, або дм.) Н-д Ц2К12 - двопилковий кінцевирівнювач для брусків до 12 дм. завдовжки; СФ4 - стругально-фугувальний шириною стругання 4 дм, Ф2К - фрезерний двошпиндельний з карусельним столом, ШО10 - шипорізний односторонній для шипів до 10 см завдовжки.
Цифра, що стоїть після риски, позначає номер моделі верстата, п-д СФ4-4; СР6-6; СР6-7; КФ-5; КФ-7; РС-5, РС-6, РС-7.
Основні конструктивні елементи верстатів
Є основні і допоміжні частини.
Станина - це основа верстата.
Робочі столи призначені для розміщення і переміщення деталей.
Різальні інструменти кріпляться на робочі вали або шпинделі.
Привод всіх д/о верстатів здійснюється від електродвигунів синхронного типу. На деяких верстатах один загальний електродвигун надає руху одночасно кількох різальним інструментом за допомогою проміжних ланок (плоских і клинових пасів, зубчастих коліс, приводних роликових ланцюгів, а також гідравлічних або пневматичних пристроїв), на інших - для кожного різального і інструменту є свій індивідуальний електродвигун, на валу якого і кріплять різальний інструмент. Економічнішими є верстати з індивідуальними електродвигунами. На таких верстатах кількість обертів різального інструменту дорівнює кількості обертів електродвигуна.
Допоміжні елементи верстатів
Непрямі й упорні елементи верстатів направляють заготовки на рільний інструмент, а також надають їм стійкості при обробці.
Для закріплення заготовки у відповідному положенні при позиційній обробці застосовують різноманітні затискачі. Для правильної орієнтації заготовок у потрібному положенні відносно різального інструменту застосовують упори різної конструкції.
Живильні пристрої призначені для подання заготовок у верстат, знімні - для знімання з верстата, оброблених заготовок або деталей і укладення їх транспортабельні пакети.
Види продукції, які випускаються товариством.
ТзОВ «Лугок» займається виготовленням виробів з натуральної екологічно чистої деревини та суміжних матеріалів (ДСР, ДВП), які вирізняються своєю якістю.
Асортимент продукції
1. Дитяча гра «Легко»
2. Дошка для прасування
3. Підставка для білизни
4. Набір «Звірі зі всього світу»
5. Рамка вікна «Намалюй мене»
6. Підставка для малювання 2-х стороння.
7. Табуретки, стільчики дитячі.
8. Конструктор «Архітектор»
9. Піраміда.
10. Табурет-драбинка
11. Дитяче ліжечко
12. Шезлонг
13. Набори м'яких меблів
14. Ліжка дитячі на шарнірах
15. Мольберти
16. Конструктор «Мозаїка»
Крім цього підприємство виготовляє столярні вироби під замовлення.
Основним постачальником сировини на підприємстві є Броунівський лісокомбінат (стопер ТзОВ «МИТЬ» м. Київ ( з яким укладено договір на постачання деревини. Допоміжні матеріали (клей, скотч, фурнітуру, лак) підприємство купляє на місці в м. Коломия.
Збут продукції частково йде на місці, а частина згідно контракту №1 з фірмою Side S.R.O Чехія йде на Чехію (за рахунок фірми орендованим транспортом згідно митних Декларацій).
Розрахунок за продукцію здійснюється на валютний рахунок РБ АППБ «Аваль» м. Коломия. Після обміну валюти гривні поступають на р/рахунок в цьому ж банку.
3.2 Аналіз господарського діяльності підприємства
Аналіз господарського діяльності ТзОВ «Лугок» за 2008, 2009, 2010 р.
Підприємство за 2008 р. мало дозвіл від реалізації продукції 223,0 тис. грн. в 2009 149.1 тис. грн.., в 2010 р. - 263,4 тис. грн.. згідно ф №2 «Фінансові результати». Це говорить про те, що ТзОВ «Лугок» збільшило обсяги виробництва і реалізації продукції порівняно з 2008 р. на 40,4 тис. грн., тобто на 1,8 %також збільшились і інші доходи (доставка продукції і інші послуги (експедування продукції) порівняно з 2009 р. з 204 р. 9,3 тис. грн. проти 1,1 тис. грн. на 8,2 тис. грн. - на 2010 р. - 30,5 грн. порівняно з 2008 р. - на 29,4 тис. грн. з 2009 р. на 21,2 тис. грн. зростання.
Підприємство в основному прибуткове в 2008 р. 2,0 тис. грн. тільки в 2009 р. збитки, в 2010 р. 1,1 тис. грн.
Підприємство постійно сплачує податок на прибуток згідно Декларації на прибуток в податкову інспекцію.
В ТзОВ «Лугок» за 2008, 2009, 2010 роки виросли витрати на оплату праці з 23,4 тис. грн. до 55,6 тис. грн.., більше як вдвічі, на 127% зростання, що говорить про ріст винагороди за працю.
Так середня зарплата по підприємству в 2008 р. складала 2195 р., в 2005 р. - 2317 грн., в 2007 р. - 2205 грн. Але на підприємстві багато працівників (майже всі) працюють з неповний робочим днем. Заробітна плата в ТзОВ «Лугок» виплачується вчасно. Заборгованості по зарплаті немає.
Податки теж сплачуються вчасно.
Статут підприємства зареєстровано в органах державної влади: рішеннями комітету Коломийської міської ради народних депутатів ;0690 від 13.03.2001 р. і статутний фонд створений у розмірі 162090 грн., що становить 3000 дол. США за курсом НБУ 29.11.2000 р., який формується за рахунок внесків учасників у вигляді основних засобів, грошових коштів, цінних паперів, нерухомого майна, а також майнових прав.
Зміни та доповнення до Статуту зареєстровані виконавчим комітетом Коломийської міської ради 25.08.2001 р. №286, 10.05.2002 р. №334, 8.11.2002 р.№ 383. Згідно змін до Статуту від 8.11.2002 р. №383 статутний фонд створено у розмірі 88119 грн., що становить 16626 дол. США по курсу НБУ на 16.10.2002р. Згідно подальших змін статутний фонд становить 101, 3 тис. грн.
Результати господарської діяльності лише частково характеризують фінансовий стан підприємства. В той час наявність дебіторської заборгованості та тенденція до її зміни показує більш реально фінансовий стан підприємства. Із збільшенням обсягів реалізації продукції збільшились і ці показники.
Таблиця 3.1 Частка засновників фірми в статутному фонді
Подобные документы
Завдання інструментального господарства підприємства. Технічне обслуговування виробництва. Планування та забезпечення потреби в інструменті та основних засобах. Оцінка ефективності організації обслуговування виробництва інструментом на ТОВ СП "РосанПак".
курсовая работа [58,8 K], добавлен 24.03.2011Характеристика організації. Формування функцій та методи менеджменту на підприємстві. Механізми прийняття управлінських рішень та проектування комунікацій. Управління групами працівників в організації. Розроблення пропозицій з удосконалення керівництва.
курсовая работа [257,8 K], добавлен 30.11.2011Дослідження концепції ощадливого виробництва як способу підвищення операційної ефективності на підприємстві. Характеристика системи управління операційною діяльністю. Порівняльний аналіз організації операційної діяльності з виробництва товарів та послуг.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 20.05.2015Бізнес моделювання розвитку організації як основа для покращення бізнесу. Реструктуризація підприємства. Вибір стратегії реструктуризації підприємства за допомогою бізнес-моделювання на прикладі ВАТ "Будматеріали". Сучасні підходи до проблеми дослідження.
курсовая работа [60,4 K], добавлен 30.03.2007Формування менеджменту на підприємстві. Механізми прийняття управлінських рішень в організації. Проектування комунікацій на підприємстві. Формування механізмів управління групами працівників в організації. Розробка пропозицій з удосконалення керівництва.
курсовая работа [139,2 K], добавлен 29.12.2013Методика організації виробництва на металургійному підприємстві, розрахунок необхідного устаткування та робочої сили. Організація ремонтного та інструментального, складського та транспортного господарства. Визначення необхідних витрат для виробництва.
курсовая работа [108,6 K], добавлен 29.09.2009Загальна характеристика організації. Розробка механізмів прийняття управлінських рішень в організації. Проектування комунікацій на підприємстві. Формування механізмів управління групами працівників. Розробка пропозицій з удосконалення керівництва.
курсовая работа [146,9 K], добавлен 29.12.2013Системний підхід щодо формування методичного інструментарію у діяльності сучасної організації. Визначення шляхів вдосконалення методів управління в сучасних організаціях. Вивчення зарубіжної практики використання методів управління в організації.
курсовая работа [501,6 K], добавлен 31.10.2022Характеристика життєвого циклу організації. Основні аспекти діяльності організації на різних етапах. Зміст і особливості конструкторської та технологічної підготовки виробництва, її роль та значення. Різниця та суть понять "ліцензіатор" і "ліцензіат".
контрольная работа [21,5 K], добавлен 19.08.2009Характеристика фірми "Радмір" ДП АТ НДІРВ та зміст і напрямки розвитку її інвестиційної діяльності. Приниципи побудови програмної техніко-економічної моделі підприємства з виробництва медичного обладнання. Алгоритм проектування інвестиційної моделі.
контрольная работа [712,8 K], добавлен 19.12.2012
