Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

на тему:

Стан та перспективи розвитку управлінського консультування на підприємствах України

Анотація

В теоретичній частині даної роботи розкрито основні питання відносно управлінського консультування підприємств, проведений аналіз взаємодії консалтингових компаній і підприємств-замовників. У практичній частині проведений аналіз тенденцій консалтингового забезпечення підприємств, а також аналіз перешкод та пріоритетів розвитку менеджмент-консалтингових компаній. Наведено приклад вирішення проблеми підприємства Бюро Управлінського консультування.

Робота включає: сторінок -- 92, таблиць -- 6, рисунків -- 12, найменувань літератури -- 111.

Аннотация

В теоретической части данной работы раскрыты основные вопросы относительно управленческого консультирования предприятий, проведенный анализ взаимодействия консалтинговых компаний и предприятий-заказчиков. В практической части проведён анализ тенденций консалтингового обеспечения предприятий, а также анализ препятствий и приоритетов развития менеджмент-консалтинговых компаний. Приведен пример решения проблемы предприятия Бюро Управленческого консультирования.

Работа включает: страниц -- 92, таблиц -- 6, рисунков -- 12, наименований литературы -- 111.

Summary

In theoretical part of this work basic questions are exposed in relation to the administrative advising of enterprises, conducted analysis of co-operation of consulting companies and enterprises-customers. In practical part the conducted analysis of tendencies of the consulting providing of enterprises, and also analysis of obstacles and priorities development of management-consulting companies. The example of decision of problem of enterprise of Bureau of the Administrative advising is resulted. Work includes: pages -- 92, tables -- 6, figures -- 12, items of literature -- 111.

• Зміст
• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні засади консалтингової діяльності
• 1.1 Концептуальні підходи до формування консалтингового забезпечення підприємства
• 1.2 Особливості взаємодії консалтингових компаній та підприємств замовників в контексті світових економічних тенденцій
• 1.3 Сучасні аспекти розроблення організаційно-економічного забезпечення підприємств
• Висновки
• Розділ 2. Дослідження процесу консалтингового забезпечення підприємств України
• 2.1 Аналіз тенденцій консалтингового забезпечення підприємств України
• 2.2 Аналіз перешкод та пріоритетів розвитку менеджмент-консалтингових компаній
• 2.3 Проблеми підприємств України та вирішення їх українськими консультантами
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Ринкові умови господарювання спонукають організації, підприємства та фірми досить швидко переорієнтовувати свою діяльність Ї відповідно до ситуації. Як свідчить світовий досвід важливу роль в адаптації суб'єктів господарювання до вимог ринку відіграють консалтингові компанії. Зважаючи на те, що консалтинг як вид діяльності є наймолодшим серед галузей української економіки і розвивається в процесі ринкової трансформації України, мають місце перешкоди пов'язані з недосконалістю існуючої системи функціонування економічного співтовариства та проблеми його розвитку, які до цього часу не досліджені, а інколи і не виявлені.

Визначення стану та перспектив розвитку управлінського консультування Ї найактуальніша тема сьогодення, а функціональні служби підприємств та їх керівники, мають бути інформовані про можливості застосування та залучення професійних консультантів, з метою підвищення конкурентоспроможності та, як наслідок, прибутковості діяльності в організаціях різних форм власності та галузей господарювання.

Таким чином, замовлення консалтингових послуг являє собою своєрідну оренду знань на певний час, яких потребують вітчизняні підприємства на певному етапі розвитку. Тому консалтинг пропонується розглядати як метод впровадження наукових знань в економіку.

Метою даної роботи є отримання знань з розвитку менеджмент-консалтингових компаній і забезпечення консалтинговими послугами підприємства України.

Головними задачами роботи є визначення теоретичних засад консалтингової діяльності, дослідження і аналіз процесу консалтингового забезпечення підприємств на базі ВАТ „Ірпіньмаш”.

Об'єктом дослідження є відкрите акціонерне товариство ВАТ „Ірпіньмаш”. На протязі всього періоду існування, підприємство спеціалізувалося на випуску продукції для торф'яної промисловості, але останнім часом, в умовах розвитку ринкової економіки зі значним зростанням конкуренції, підприємство вимушене збільшувати асортимент і номенклатуру продукції, що випускається.

Перелік продукції, яка випускалася в 2001 році: Трактор Т30-69; Прес- підбирач без пасовий ПР-750М; Культиватор АКПГ-3.6; Культиватор КПС-4М; Культиватор КПС-4М-01; Культиватор КПС-3.3Ф; Зчіпка СП-11К; Зчіпка СП-11У; Каток водоналивний ЗКВГ-1.4; Малогабаритна сушильна установка МСУ.

Основними споживачами продукції ВАТ „Ірпіньмаш” є: сільськогосподарські підприємства та інші фізичні та юридичні особи. ВАТ „Ірпіньмаш” співпрацює з багатьма іноземними партнерами, які знаходяться в Росії, Білорусії, та інших країнах ближнього зарубіжжя.

Основною проблемою ВАТ „Ірпіньмаш” є оптимізація організаційної структури підприємства. Методикою дослідження є глибинні інтерв'ю з керівництвом, а також анкетування керівників і ключових співробітників підприємства. Джерелами інформації є наукова і довідникова література, інтернет(сайти консалтингових компанії, УАМК та підприємств-споживачів), Закони України та інша додаткова література.

Розділ 1. Теоретичні засади консалтингової діяльності

1.1 Концептуальні підходи до формування консалтингового забезпечення підприємств

Визначення консалтингу в українській практиці часто акумулюють з усією сукупністю послуг з економіки та управління, які надаються підприємствам. У ринковій економіці консалтинг має форму підприємницької діяльності (бізнесу). Міжнародна практика визначає два головні підходи до визначення поняття «консалтинг». За першим підходом використовується функціональний погляд на консультування. Фриз Стееле під процесом консультування розуміє будь-яку форму надання допомоги щодо змісту процесу чи структури завдання або серії завдань, за якої консультант сам не відповідає за виконання завдання, але допомагає тим, хто відповідає за це [99]. Другий підхід розглядає консультування як певну професійну службу і виділяє ряд її характеристик. Леррі Грейнера і Роберта Метцгера визначають управлінське консультування як консультативну службу, що працює за контрактом і надає послуги організаціям за допомогою спеціально навчених і кваліфікованих осіб, які допомагають організації-замовнику виявити управлінські проблеми, проаналізувати їх, дають рекомендації щодо вирішення цих проблем і сприяють, у разі потреби, виконанню рішень” [95]. Зазначені підходи Ї взаємодоповнювальні. За визначенням консультантів з економіки та управління (FEACO Ї ФЕАКО) менеджмент-консалтинг Ї це надання незалежних порад і допомоги з питань управління, включаючи визначення і оцінку проблем і/або можливостей, рекомендацію відповідних заходів і допомогу в їх реалізації [94]. Такого ж визначення дотримується і Американська асоціація консультантів з економіки і управління (АСМЕ) та Інститут менеджмент-консультантів (ІМС). Російські дослідники визначають: „консалтинг Ї це комплекс знань, який пов'язаний з науковим пошуком, проведенням досліджень, проведенням експериментів з метою розширення наявних і отриманих нових знань, перевірки наукових гіпотез, встановлення закономірностей, наукових узагальнень, обґрунтування проектів успішного розвитку організації” [12].

В Україні використовують термінологію, відпрацьовану в Асоціації „Укрконсалтинг” за результатами досліджень українського ринку консалтингових послуг у 1996 р. „Бізнес-консалтинг Ї забезпечення клієнта спеціалізованим досвідом, методологією, технікою поведінки, професійними навичками або іншими ресурсами, що допомагають йому в оптимізації фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві (в організації) в межах діючої нормативно-законодавчої бази” [38].

Таким чином, консалтинг можна трактувати як вид діяльності, основним завданням якого є аналіз, обґрунтування перспектив розвитку і використання науково-технічних та організаційно-економічних інновацій з урахуванням предметної сфери та проблем клієнта, тобто Ї це надання, у разі потреби, допомоги у впровадженні спеціалізованих порад, що стимулюють вирішення завдань з оптимізації діяльності організації у конкретному зовнішньому оточенні за умови невтручання консультанта у процес прийняття рішення. Консалтинг вирішує питання управлінської, економічної, фінансової, інвестиційної діяльності організацій, стратегічного планування, оптимізації загального функціонування компанії, ведення бізнесу, дослідження та прогнозування ринків збуту, руху цін тощо.

Зазначені визначення охоплюють поняття «консалтинг» як надання різноманітних послуг підприємствам, враховуючи те, що головна мета консалтингу полягає у підвищенні компетентності керівництва, поліпшенні ефективності діяльності компанії в цілому та підвищенні продуктивності праці кожного працівника. На нашу думку, зміст поняття «консалтинг» повинен розглядатися як систематизована сукупність знань з надання високоякісних консалтингових послуг консалтинговими компаніями підприємствам-замовникам на основі забезпечення трансферу нагромадженого професійними консультантами обсягу знань та досвіду підприємствам-замовникам. Головне завдання консалтингових компаній -- це надання консалтингових послуг керівництву підприємств-клієнтів, а також розроблення і реалізація проектів для підтримання і розвитку їх конкурентних переваг. На підприємствах такі питання можуть вирішувати аналітичні відділи, але потребу у використанні консалтингу визначають виходячи з нагальних проблем. Досвід показує, що малі та середні підприємства зазвичай не мають аналітичної служби, а її функції виконують безпосередньо керівники підприємств. У разі виникнення проблем, пов'язаних з конкурентоспроможністю через нестачу фінансових ресурсів і можливостей, керівник малого чи середнього підприємства може прийняти рішення щодо консультативної підтримки консалтинговою фірмою. На великих підприємствах, на яких аналіз і управління здійснюються на основі технологій знань, завдання розвитку конкурентоспроможності вирішують за допомогою аналітиків і інформаційно-аналітичного центру, однак для вирішення деяких завдань стратегічного планування можуть залучатися як консалтингові компанії, так і спеціалізовані наукові інститути. У цьому разі наукові інститути виступають у ролі консалтингової компанії. Це пояснюється тим, що у команді аналітиків підприємства як фізично, так і теоретично не можуть бути представлені експерти всіх можливих сфер знань [12].

Таким чином, замовлення консалтингових послуг являє собою своєрідну оренду знань на певний час, яких потребують вітчизняні підприємства на певному етапі розвитку. Тому консалтинг пропонується розглядати як метод впровадження наукових знань в економіку.

В узагальненому вигляді консалтингові послуги умовно поділяють на чотири напрями (рис.1.1). Розглядаючи основні напрями консалтингу, автор виявив диференційованість підходів до видового розподілу консалтингових послуг. Річ у тім, що різні консалтингові компанії по-різному класифікують основні види консалтингу, здебільшого ґрунтуючись на власному досвіді та специфіці послуг, які вони надають. Аналогічне спостерігається у наукових дослідженнях: кожний автор пропонує аналіз цієї проблеми, виходячи з власного, часом суб'єктивного погляду, який стосується конкретної галузі економіки.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.1. Напрями надання послуг консалтинговими компаніями [70]

Отже, щоб виявити загальні напрями консалтингу, доцільно розглянути трактування, пропоновані компаніями бувшої „великої п'ятірки” [63]. За цими тлумаченнями можна зробити висновок, що взятий за взірець перелік послуг, які пропонують відомі компанії, дуже неоднорідний та специфічний. Крім того, цей перелік недостатньо структурований і систематизований, оскільки передусім розрахований на кінцевого споживача, а не на аналітика, який вивчає проблеми консалтингу. Однак, якщо вилучити з переліку ряд послуг для тих чи інших сфер економіки (охорони здоров'я, медичного обслуговування, комунікацій, державного сектора сфери послуг, комунальних послуг) і зосередити увагу на послугах як напрямах консалтингової діяльності, то можна простежити певну загальну тенденцію.

Беручи до уваги класифікацію консалтингових послуг, наведену в Європейському довіднику консультантів [93], ми пропонуємо тлумачення консалтингу за видами послуг та напрямами діяльності у загальному вигляді, яке наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 Класифікація консалтингу за видами послуг та напрямами діяльності

Управлінський консалтинг	Фінансовий консалтинг	Юридичний консалтинг	Технічний консалтинг
Напрями діяльності:
- Загальні питання управління - Управління маркетингом та збутом - Маркетингові дослідження - Управління виробництвом - Управління кадровими і трудовими ресурсами, їх розвиток - Структура управління - Управління державною структурою - Аналіз кон'юнктури ринку	- Бухоблік і аудит - Оцінка майна бізнесу, майнових і немайнових прав - Розміщення, придбання і оцінка цінних паперів - Розроблення фінансової стратегії - Оцінка ринків	- Оподаткування - Створення, реєстрація та реорганізація підприємств - Зовнішньо економічна діяльність - Патентування та ліцензування - Повернення боргів, банкрутство	- Інформаційні технології, автоматизація - Виробничий дизайн

Існує два основні види класифікації консалтингових послуг [46]:

- предметна класифікація (з погляду предмета консультування);

- методологічна класифікація (з погляду методу консультування)

Предметна класифікація більш поширена, оскільки вона зрозуміліша споживачам консалтингових послуг. Відповідно до неї консалтингові послуги поділяють залежно від тих розділів (елементів) менеджменту, на які вони спрямовані: загальний менеджмент, фінансовий менеджмент, виробничий менеджмент і т.ін.

Відповідно методологічну класифікацію професійно орієнтовано на консультантів залежно від методів їх роботи, класифікаторами яких є експертне, процесуальне і навчальне консультування [46].

Більш повну методологічну класифікацію консалтингових послуг наведено в табл.1.2.

Таблиця 1.2 Методологічна класифікація консалтингової діяльності [76]

Ознака консультування	Тип консультування
1	2
За предметом роботи	Проектне консультування Процесне консультування
За типами консультування	Експертне Процесне Навчальне
За цілями	Цільове Багатоцільове
За результатом на виході	Нормативне Ціннісне Проблемне
За завданням	Оперативне Стратегічне Організаційне Розвивальне
За спеціалізацією консультантів	Фахівці Дженералісти
За місцем розміщення консультантів	Зовнішні Внутрішні
За тривалістю проведення робіт	Короткострокове Середньострокове Довгострокове Разове Періодичне Абонементне
За клієнтом	Індивідуальне Організаційне
За масштабом клієнта	Державні підприємства Великі приватизовані підприємства Середні підприємства Малі підприємства Приватні підприємці Некомерційні підприємства
За галуззю клієнта	Банківська справа Енергетика Транспорт Охорона здоров'я і тощо
За місцем розміщення консалтингової фірми	Локальні Регіональні Всеукраїнські Багатонаціональні
За методом роботи	Діагностика Розрахунки Документування Інформування Навчання Переговори
За функціями консультантів	Діагностика Експерт Аудитор Розроблювач Ідеолог Викладач Тренер Медіатор
За типами консультантсько-клієнтських відносин	Рекомендації щодо конкретних змін Нові ціннісні орієнтації Вирішення проблем Нові методи спільного вирішення проблем

Слід зазначити, що класифікації, які публікують національні та міжнародні асоціації консультантів, часто поєднують предметний і методологічний підходи, включаючи до переліку консалтингових послуг й інші професійні послуги, що не входять до категорії консалтингових. (рис.1.2.)

При цьому спостерігається тісний взаємозв'язок з менеджмент-консалтингом.

Прикладом такого „синтетичного” підходу є класифікація Європейського довідника-покажчика консультантів з економіки і управління, що видається під егідою ФЕАКО. У цю класифікацію включено, з одного боку (предметного), такі послуги, як забезпечення інформаційними технологіями, промисловий інжиніринг, навчання менеджментові (тренінг), відносини з громадськістю тощо, тобто професійні послуги, а з другого боку такі види консультування, як навчальний консалтинг, тобто метод консультування [62]. В Україні немає загальновизнаного класифікатора консалтингових послуг, а декілька існуючих Ї неповні і необ'єктивні.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Зв'язок менеджмент консалтингу з інших видами професійних послуг [96]

Розглянемо класифікацію послуг в Україні, що ґрунтується на найбільш розширених видах консультаційної діяльності [76].

1). Управлінський консалтинг. Змістом управлінського консультування є допомога керівникам у вирішенні управлінських проблем. [7]

Діагностика стану підприємства Ї це початкова стадія процесу управлінського консультування як для розроблення будь-якого інвестиційного проекту, так і для будь-яких інших заходів, запланованих на підприємстві. Цей вид послуг поряд з такими послугами, як стратегічне планування, реструктуризація, розроблення управлінських рішень, управління організаційними заходами та інноваційний консалтинг, мають відносно постійний попит як в Україні, так і за її межами. Що стосується антикризового управління, то це, здебільшого, специфіка постсоціалістичного табору і країн, що розвиваються.

Такі послуги, як управління корпоративними фінансами й управлінський облік також є відносно новими й актуальними під час переходу на західні стандарти управління фінансовими ресурсами. В основі реалізації майже всіх послуг лежить аналіз існуючих й очікуваних фінансових потоків підприємства. Найбільш ефективна і рекомендована методика Ї це адаптований до російських умов ефективний інструментарій „Business Toolkits”, підготовлений групою іноземних компаній, зокрема Arthur Andersen, Carana Corporation, Deloitte Touche Tohmatsu International, а також фахівцями International Executive Service Corps [76]. Новим і перспективним видом консалтингу в Україні є аутсорсинг. Аутсорсинг Ї особливий вид оренди (одна фірма орендує у другої її спеціалістів, для обслуговування власних потреб, разом з тим «орендуючи» гарантії). Такий тип взаємодії підприємства-замовника з консалтинговою компанією є найбільш віддаленим від «класичного» консалтингу, найбільш «матеріальним» з точки зору вигоди, і тому, на сьогодні, користується значним попитом. Лідером щодо попиту на даний вид послуг, на Україні, є бухгалтерський аутсорсинг [19]

2) Інвестиційний консалтинг. В умовах низького рівня річних обсягів інвестицій, через несприятливий інвестиційний клімат, що пояснюється недосконалою законодавчою базою (зокрема, навіть зміст поняття «інвестиція» в законах трактується по-різному [26,25,24], не розвиненим фондовим ринком та фінансово-кредитною системою. Високим податковим тиском, неефективним використанням амортизаційних відрахувань, а також низьким рівнем трансформацій заощаджень населення до інвестування, актуальними завданнями, на сьогодні, є розвиток інвестиційної діяльності та створення привабливого інвестиційного середовища [43]. Враховуючи зазначене, попит на інвестиційний консалтинг в Україні стрімко зростає.

Одним з базових видів інвестиційного консалтингу є фандрайзинг (пошук інвестування), стає популярним в Україні і лізинг, тобто, за законом України Ї підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів [27].

Найперспективніший вид консалтингових послуг в Україні Ї управління проектами. Натепер в Україні немає достатньої кількості спеціалістів у сфері управління проектами, ще менше професіоналів, які можуть не тільки аналізувати теоретичні питання, але й впроваджувати позитивний досвід, накопичений в процесі практичної взаємодії з вітчизняними корпоративними структурами. Вміння ефективно управляти проектом стає ключовою конкурентною перевагою будь-якого підприємства [6].

3) Аудитинг. За законом України «Про аудиторську діяльність», аудит Ї це незалежна перевірка бухгалтерської звітності, обліку первинної документації й іншої інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства з метою визначення відповідності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам [22,23]. Появі і розвитку аудиту в Україні сприяла недосконалість структури зовнішнього фінансового контролю командно-адміністративної системи управління. Незадовільний стан обліку і внутрішнього контролю на рівні підприємств і організацій, недостатній профілактичний вплив фінансового контролю на усунення негативних явищ, незадовільна діяльність власних ревізійних комісій, організацій Ї усе це призвело до необхідності реорганізації системи фінансового контролю в країні. Аудит в Україні набув законного права на своє існування з прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 № 3125/ХII [30].

Поряд з поширеними аудиторськими послугами є досить перспективний вид послуг Ї бюджетування. Бюджетування Ї це процес планування майбутніх господарських операцій підприємства, оформлення його результатів у виді системи бюджетів. Найважливішою складовою системи бюджетів підприємства є рух грошових коштів, що дозволяє планувати і контролювати фінансові потоки підприємства. Ефективне управління грошовими потоками дозволяє покращити оперативне управління з точки зору збалансованості вкладень і витрат грошових коштів, збільшить продажі і оптимізувати витрати, за рахунок великих можливостей маневрування ресурсами, удосконалити управління борговими зобов'язаннями, скоротити витрати на відсотки з боргових зобов'язань, мати можливість швидкого реагування на зміни в ринковому середовищі [89]. Трудомісткий процес впровадження системи бюджетування, окрім змінних витрат, вимагає висококваліфікованих спеціалістів в цій сфері і комп'ютерної техніки. Як правило українські підприємства не можуть самостійно провести зазначені роботи Ї залучення консалтингової компанії є надійним і дешевшим заходом [69].

4) Фондовий консалтинг Ї один із стабільних консалтингових ринків. Принципово новим видом фондового консалтингу є консультаційні послуги щодо нематеріальних активів [76].

5) Управління якістю. Україна в світовому процесі впровадження стандартів якості, знаходиться на початковій стадії, але активність підприємств щодо впровадження і сертифікації ISO 9000 зростає. Однією з найважливіших передумов розуміння змісту і значення системи якості Ї широке інформування про неї, наявність у керівників професійних знань [17]. Окрім того, у запровадження системи якості зацікавлене і вище керівництво держави, що підтверджується Наказом Президента України «Про заходи з підвищення якості вітчизняної продукції» [52].

6) Інжиніринг передбачає надання на підставі контракту на інжинірингові послуги, однією стороною іншій, комплексу або окремих видів послуг виробничого, комерційного та науково-технічного характеру. Інжиніринг має суттєві принципові відмінності від торгівлі науково-технічними знаннями. Головна з них полягає в тому, що об'єктом купівлі продажу при реалізації ліцензій є певні знання, а при реалізації інжинірингу Ї послуги з використання знань [35].

7) Інформаційно-технологічний консалтинг. Унаслідок росту попиту на інформаційну техніку й інформаційні технології цей вид послуг набуває дедалі більшого значення. Новими і досить перспективними є послуги з моделювання бізнес-процесів та їх реінжинірингу, що орієнтований на корінну перебудову всієї діяльності підприємства [76].

8) Маркетинговий консалтинг. Проведення маркетингових досліджень повинне делегуватись тільки спеціалістам, які мають відповідну підготовку і досвід [16]. На практиці, в багатьох вітчизняних компаніях функція контролю належить керівнику і, якщо бізнес при цьому не тільки існує, а й розвивається, то така структурна організація підприємства, на цьому етапі, є можливою. Створення відділу маркетингу на невеликих підприємствах є недоцільним, достатньо мати в штаті одного маркетолога, а у випадку виникнення проблем звертатись до послуг бізнес-консультантів [48].

9) Реклама і відносини з громадськістю. Мета цього виду послуг Ї створення в уяві громадськості позитивного і разом з тим особливого іміджу товару або фірми. Перспективним підвидом можна вважати консалтинг у сфері передвиборних технологій [76].

10) Кадровий консалтинг (рекрутмент) Ї це послуги з підбору й оцінки кадрів. Кадровий консалтинг Ї один з найпоширеніших в Україні вид послуг, оскільки не потребує особливої кваліфікації консультантів у цій сфері. Новим видом послуг кадрового консалтингу є консалтинг у сфері конфліктології. Головними причинами відсутності застосування на підприємствах практичної конфліктології є недооцінення ролі конфлікту в колективі, що породжує неефективні моделі організаційної поведінки, що в свою чергу впливає на формування сучасної корпоративної культури [73].

11) Навчання. Консультування з навчання є стандартною послугою в Україні, що раніше мало назву підвищення кваліфікації керівного складу. Сьогодні надання послуг з навчання э додатковим джерелом отримання знань, оскільки існує безліч джерел підвищення інтелектуального рівня: аудіо, відео продукція, книги, Інтернет, що є дешевшими засобами отримання знань, окрім того вони не потребують витрат на командировки та безпосередньо на оплату тренінгів, семінарів, однак, послуги з навчання залишаються прибутковим видом бізнесу, оскільки консалтингові компанії володіють необхідною продукцією в потрібний час, надають інформацію, що відповідає вимогам підприємств-замовників [40].

12) Безпека організації. Економічна безпека підприємства Ї це забезпечення захищеності господарських відносин, розвиток економічного потенціалу компанії, підвищення рівня добробуту всіх її співробітників і формування основ захищеності фірми від різних небезпек і погроз, джерелом зародження і розвитку яких виступають внутрішні і зовнішні протиріччя [76].

В Україні спостерігається значне підвищення зацікавленості до інформаційної безпеки, що пов'язане зі світовими тенденціями, зміною внутрішніх умов ведення бізнесу: український ринок вступив в фазу оптимізації і підвищення конкурентоспроможності. Акценти в сфері захисту інформації зміщуються від впровадження окремих заходів до комплексних систем захисту, що ґрунтуються на аналізуванні ризиків і фінансових витрат, правилах користування інформацією працівників підприємства [34]. Захист інформації Ї найактуальніший і найпоширеніший вид послуг з безпеки. Стандарт BS7799, розроблений Британським Інститутом Стандартів (BSI) за підтримки Shell, National Westminster Bank, Midland Bank, Unilever, British Telecommunications, Marks & Spencer, Logica [87] визначає загальну організацію, класифікацію даних, системи доступу, напрями планування, відповідальність співробітників, використання оцінки ризику і тобто у контексті інформаційної безпеки. В Україні немає аналогів BS 7799, тому перевага віддається саме цій системі, оскільки вона випробувана і показує позитивні результати.

13) Юридичний консалтинг Ї це одна з основних складових консалтингу і взагалі професійних послуг. Юристи надають послуги як у формі порад, так і безпосереднім веденням справ своїх клієнтів. Вони також можуть надавати експертні висновки про відповідність дії або документа юридичним нормам [76].

Розширення сфери використання консультаційних послуг зумовлює тенденцію до спеціалізації консультантів за певним їх видом. За характером надання послуг консультантів поділяють на такі:

- радників (внутрішній консультант) Ї консультанти, які зараховані до штату організації (підприємств);.

- зовнішніх консультантів Ї фахівці, що залучаються ззовні та працюють на договірних засадах;

- експертів Ї консультанти, що залучаються для оцінювання конкретної проблеми або результатів діяльності.

Класичний розподіл консультантів за спеціалізацією ґрунтується на двох визначених підходах до консультування [82]:

1) експертному (консультування ґрунтується на знаннях певних сфер економіки та управління);

2) дженераліському або універсальному Ї (консультування, ґрунтується на узагальнених знаннях про основні закони управління).

Для точнішого розподілу консультантів за спеціалізацією, яка на сьогодні визначальна, подамо іншу класифікацію (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 Класифікація спеціалізацій консультантів

За дисциплінарною ознакою	За видами організаційної діяльності	За видами проблем
Консультанти: юристи, психологи, економісти, соціологи	Консультанти з: фінансової політики, маркетингу, реклами, продажу, управління, бізнесу, роботи з персоналом	Консультанти з: виведення організації з кризи, розроблення управлінських структур, розв'язання конфліктів, сприяння професійному росту співробітників

Співробітники консалтингової компанії за дисциплінарною ознакою можуть консультувати як окремого працівника, так і організацію; вони Ї носії професійних знань і особисто продають професійний погляд на організацію. Товаром може бути аналіз ситуації з погляду певної наукової дисципліни, рекомендації чи навчання.

Визначальний фактор діяльності консультантів за видами організаційної діяльності Ї аналіз відповідної сфери діяльності, надання рекомендацій та пропозицій щодо вирішення проблем у межах компетентності консультанта.

Консультантами за видами проблем можуть бути економісти, юристи, психологи і навіть лікарі з базовою освітою, однак вони не беруть на себе відповідальність за поліпшення ефективності організації чи налагодження фінансової, маркетингової, кадрової або іншої діяльності організації. Їхній товар Ї вирішення конкретної проблеми [28].

Дещо інший вигляд матиме спеціалізація консультантів, якщо за визначальні критерії взяти їх знання та навики [28]:

- науковий підхід Ї консультант спеціалізується на впровадженні наукових знань у практику організації;

- емпіричний підхід Ї консультант спеціалізується на застосуванні методик, надбаних у процесі роботи з іншими підприємствами;

- унікальний підхід Ї ґрунтується на індивідуалізації кожної організації, що потребує окремого підходу.

На противагу спеціалізації консультантів існує й універсальний підхід до вирішення проблем організації. Універсалами вважаються консультанти, які надають допомогу з усіх напрямів діяльності організації або представляють організацію як ціле і вважають, що ні один напрям, ні одна проблема не повинні і не можуть бути ефективно вирішені за межами загального цілісного аналізу організації. Однак сутність полягає не у протиставленні універсалів і спеціалістів, а у комбінуванні їх навиків і вмінь для досягнення вагомого сумарного ефекту в трансфері знань підприємницьким структурам [85].

1.2 Особливості взаємодії консалтингових компаній та підприємств замовників в контексті світових економічних тенденцій

Передумовами виникнення консалтингу можна вважати дослідження відомими науковцями сфери менеджменту. Доцільність використання наукового методу для вирішення проблем виробництва обґрунтували піонери школи наукового управління, зокрема Ф.У. Тейлор, Ф. Гіллберти [47].

Недоліки теорії організації виробництва зумовили підвищення інтересу до різних аспектів організації бізнесу та виникнення нових сфер консультування. Це сприяло появі перших штангових фірм. Першою фірмою, що наблизилась за своїм значенням до консалтингової, була „Служба ділових досліджень”, заснована в Чикаго 1914 р. Едвіном Бузом. Серед інших першими була компанія “Arthur D.Little”, створена 1886 р. [82] .

Паралельно розвивалось консультування з питань фінансів, включаючи фінанси підприємства та фінансовий контроль за операціями. Нові консультанти мали бухгалтерську освіту та досвід роботи з фірмами дипломованих бухгалтерів. Одним із них був Джеймс О. МакКінзі Ї прихильник теорії загального управління і ретельного діагнозу ділового підприємства, що заснував власну консалтингову фірму 1925 р. [82].

Що стосується європейських країн, то заслуговує на увагу перша англійська консалтингова фірма, яку створив у Великобританії Чарльз Ліхо 1924 р. Успіх Ліхо слугував поштовхом для створення інших фірм, серед яких:

- Associated Industrial Consultants Ltd (пізніше NBUCON), створена 1926 року;

- Urwick Orr & Partners та Production Engineering Ltd (PE), створена 1934 року;

- PA Management Consultants, створена 1943 року [82].

У 20-30-ті роки консалтинг поширюється не тільки у США та Великобританії, але й у Франції, Німеччині, Чехословаччині та інших промислово розвинених країнах. Однак його обсяг і сфери застосування залишалися обмеженими. Послугами консалтингових фірм користувались, здебільшого, великі корпорації. Поступово замовлення на виконання завдань почали надходити від урядів, що стало початком консультування державного сектора. Консультування для уряду й армії відіграло важливу роль під час Другої світової війни [98].

Післявоєнне будівництво, стрімке піднесення ділової активності у поєднанні з прискоренням технологічних змін, наступальний розвиток економіки деяких країн, інтернаціоналізація промисловості, торгівлі та фінансів у світі створили особливо сприятливі умови для зростання попиту на консалтинг, стали поштовхом для заснування більшості консалтингових організацій. Відбулися також значні якісні зміни [61].

Стратегічне мислення консультантів змінилося на початку 80-х років під час світового економічного спаду. Кошти на використання зовнішнього консультування скоротилися у багатьох організаціях, клієнти стали більш перебірливі та вимогливі. Ріст консалтингових фірм уповільнився, деякі з них перестали існувати, інші об'єднувались. Головні консалтингові фірми виявилися досить гнучкими і динамічними, змінивши набір запропонованих послуг, організаційні й операційні методи. Загалом економічний спад сприяв підвищенню якості консалтингових послуг [82].

За останні 20 років конкуренція у сфері консалтингової діяльності різко зросла. Крім підвищення якості послуг, консультанти посилили і свою настійливу пропаганду, що, в свою чергу, прискорило розвиток служб реклами і маркетингу в консалтингових фірмах. Утворилась "велика вісімка" (тепер “велика четвірка”) [83]. Великі і багато дрібних консалтингових фірм продовжували інтернаціоналізувати свої операції до пошуку нових ринків, пристосовуючись до змін у міжнародній економіці та користуючись новими можливостями для консультування в менш розвинених країнах.

За останні десять років на світовому ринку консалтингових послуг з'явилась значна кількість невеликих вузькоспеціалізованих фірм, особливо у сфері інформаційних послуг та електронної комерції. Динаміку прибутковості консалтингових компаній за період з 1994 - 2002 рр. можна простежити з рис.1.3.

Рис.1.3. Динаміка прибутків консалтингових компаній [100]

Варто зазначити, що якщо в першій половині 90-х років середні темпи росту прибутків становили близько 20 %, то в другій половині вони уповільнились до 14 Ї 16 %, оскільки постійно підвищуються конкуренція між компаніями та вимоги до якості консалтингових послуг. [100]

Темпи росту прибутку коливаються залежно від галузевої спеціалізації консалтингових компаній: так, за період 1992-1996 рр. вони становили в середньому у сфері інформаційних технологій 15%, у сфері управління персоналом Ї 10%, у сфері операційного менеджменту Ї 14%, у сфері стратегічного планування Ї 18%. Це зумовлено різним рівнем попиту на той чи інший вид консалтингової послуги.

У 2000-2002 рр. темпи росту прибутків компаній у сфері управління персоналом, операційного менеджменту та інформаційних технологій підвищувались і становили відповідно 17, 11 і 16 %. Динаміку змін чисельності консультантів у фірмах, що займаються управлінським консалтингом у світі, за період 1990-2002 рр. ілюструє рис. 1.4.

Рис.1.4. Динаміка зайнятості в сфері управлінського консалтингу за 1990-2002 рр: кількість консультантів [92].

На сьогодні ринок консалтингових послуг оцінюється майже у 90 млрд. дол.. США з річним потенціалом росту близько 15-20 % протягом декількох останніх років. На початку 80-х років у галузі управлінського консультування було зайнято близько 18000 консультантів, натепер кількість спеціалістів становить близько 700000 осіб без урахування консультантів, що займаються лише питаннями інформаційних технологій і управлінням кадрами [92].

Сумарні доходи бувшої «Великої п'ятірки» за 1998 р. оцінюються в 60 млрд. дол. США, а їх персонал нараховує близько 500 000 осіб. Слід зазначити, що в секторі аудита вони займають абсолютно домінуючі позиції Ї з кожного заробленого у галузі долара близько 80 центів припадає саме на ці п'ять компаній. Гідну конкуренцію фірмам «великої четвірки» складають: A.T. Kearney, Bain & Company, Booz-Allen & Hamilton, the Boston Consulting Group, McKinsey & Company, Mercer Management Consulting [70]. Однак з кожним роком консалтингові підрозділи чотирьох найбільших аудиторсько-консультаційних компаній нарощують розміри прибутку саме на цьому ринку. Останніми роками цей сектор став основним джерелом економічного зростання для компаній “великої четвірки”.

Загалом у світі нараховується близько 1720 фірм, що спеціалізуються у сфері управлінського консалтингу. За параметрами чисельності фахівців і обсягу річного обороту послуг 40 фірм із зазначених вище можна вважати великими, 180 фірм Ї середніми, а 1500 фірм Ї малими. Світовий ринок управлінських консультаційних послуг при цьому поділено так: 40 найбільших консалтингових фірм обслуговують 66 % ринку, 180 середніх фірм Ї 25 %, 1500 малих фірм Ї 9 %. Велика фірма має від 300 до 30000 професійних працівників, річний дохід становить 68 Ї 73 млрд дол. США. У середній фірмі працює від 100 до 300 спеціалістів, генеруючи річний дохід до 20 млн дол. США. Малі фірми Ї це фірми, у яких працюють близько чотирьох професійних консультантів а річний дохід становить не більше 0,5 млн дол. США [20].

Результати аналізу структури послуг, що пропонуються 40 найбільшими управлінськими консалтинговими фірмами на рис.1.5.

Рис.1.5. Аналіз структури консалтингових послуг [56]

П'ятірки лідерів за видами консалтингових послуг наведено в табл.1.4.

Таблиця1.4 Світові лідери консалтингових послуг [80]

№	Стратегічний консалтинг	Частка ринку, %	№	ІТ- консалтинг	Частка ринку, %
1	McKinsey & Company	18.75	1	Accenture	21.79
2	Boston Consulting Group	16.35	2	IBM Global Services	12.84
3	Bain & Company	13.56	3	PwC Consulting	8.85
4	Booz-Allen & Hamilton	11.54	4	Cap Gemini Ernst & Young	8.44
5	Accenture	5.86	5	Deloitte Consulting	6.72
№	Управління персоналом	Частка ринку	№	Електронний бізнес	Частка ринку
1	Hewitt Associates	16.78	1	Accenture	16.11
2	Towers Perrin	12.20	2	IBM Global Services	9.09
3	William M.Mercer	11.29	3	Sapient	6.88
4	Watson Wyatt World Wide	9.31	4	Razorfish	6.54
5	Hay Group	7.93	5	Scient	5.67

Підприємства-замовники за різними сферами діяльності розподілилися таким чином, як показано на рис.1.6.

Рис. 1.6. Підприємства-замовники консалтингових послуг за сферами діяльності [56]

Крім спеціалізації за напрямами консалтингу, існує чимало фірм, що орієнтуються на клієнтів певних галузей. Наприклад, велика міжнародна консалтингова компанія SH&E (Simat Helliesen & Eichner), що має ряд проектів у країнах СНД, спеціалізується винятково на авіапідприємствах. Консалтинг у сфері авіабізнесу є також основним видом діяльності багатьох невеликих регіональних фірм (наприклад, англійської Atlas Project Management і російсько-ірландської Avia International Ltd, більшість клієнтів яких Ї авіапідприємства колишніх союзних республік) [76].

Професійні консалтингові асоціації мають 42 країни світу. Індивідуальні консультанти створили спеціальні форми об'єднань Ї Інститути менеджмент-консалтингу. Національні консалтингові інститути об'єднані в Міжнародну раду консалтингових інститутів зі штаб-квартирою в Торонто (Канада) [51].

Існують два провідні міжнародні професійні об'єднання консалтингових фірм:

1. Європейська федерація асоціацій з економіки і управління (ФЕАКО), заснована 1960 року в Парижі, а 1991 року, її штаб-квартиру перенесено в Брюссель. Членами ФЕАКО є 25 національних асоціацій країн Європи (17 Ї із країн Західної Європи і 8 Ї із країн Центральної та Східної Європи). Асоціації-члени ФЕАКО налічують 1200 консалтингових фірм, що мають понад 12 000 консультантів.

2. Асоціація менеджмент-консалтингових фірм (АМКФ або АКМЕ), заснована 1929 року і є найстаршою у світі консалтинговою асоціацією [62].

До організацій, які у своєму складі, крім професійних консультантів, мають інших фахівців у сфері менеджменту, належать Європейський фонд розвитку менеджменту (EFMD), Асоціація розвитку менеджменту країн Центральної і Східної Європи (CEEMAN), Американська асоціація менеджменту (AMA), Японська федерація менеджментів-організацій (ZEN-NOH-REN) [97].

В умовах інтеграції України у світове економічне суспільство питання, пов'язані з обслуговуванням бізнесу, набули великого значення для підприємств. Виникли проблеми з переорієнтацією підприємств на новий тип економічної системи, підвищення конкурентоспроможності та управління бізнес-процесами з використанням передових технологій. Зазначене, з урахуванням швидкої зміни умов функціонування вітчизняних підприємств, потребувало професійної допомоги керівництву в управлінні діяльністю підприємства, що є одним з головних завдань консалтингових компаній.

Започаткування консалтингової галузі в Україні характеризувалося стихійним виникненням консалтингових фірм під впливом діяльності західних компаній.

Загалом існує три основні загальновизнані напрями створення і просування професійного консультування в Україні:

1) створення професійних вітчизняних служб, які змогли б зменшити залежність країни від іноземних експертів;

2) оптимальне пристосування ноу-хау у сфері управління до специфічних умов України саме місцевими професіональними консультантами;

3) скорочення використання іноземних фахівців, що дозволить зменшити вартість консультаційної частини багатьох проектів, а отже, заощадити валюту і зробити ці послуги доступними для місцевих клієнтів, включаючи дрібних підприємців [76].

Розвиток ринку консалтингових послуг можна розглядати за наступними періодами, які відображають певні тенденції в розвитку консалтингу на Україні.

1990-1991 р. Прямування до відтворення. Початок незалежної діяльності фахівців консультаційної сфери характеризується зосередженням уваги на відстаючих підприємствах, насамперед збиткових та низькорентабельних, які б могли стати поштовхом до їх просування на вітчизняному ринку.

Перша половина 90-х років була періодом демонстрації професіоналізму "західних" менеджмент-консалтингових компаній. Було відкрито представництва: PriceWaterhouse Соopers, Deloitte & Touche, Coopers & Lybrand, Ernst & Young, KPMG, Baker & McKenzie, Barents Group, LLC, Arthur Andersen, Roland Berger & Partners, Dr. Wisselchuber & Partners та ін. Ці компанії вийшли на ринок України для супроводження своїх давніх клієнтів або як реалізатори проектів технічної та фінансової допомоги, наданої міжнародними донорськими організаціями. Лише деякі з невеликих західних фірм ризикнули вийти на ринок України з метою розширення географії бізнесу та у пошуках нового клієнта. Майже 80 % іноземних консалтингових компаній тримаються на ринку України саме завдяки реалізації проектів міжнародної допомоги. Великі консалтингові компанії надають послуги переважно з менеджмент-тренінгу та аудита [56].

Перші незалежні спроби вітчизняних консультантів виявляються вагомими. З боку замовників відчувається не лише довіра, але й упевненість в корисності консультування, що простежувалась через фіксовану оплату послуг ще до початку роботи незалежно від кінцевого результату.

1992-1993 р. Асоціаційна цілісність. Наступним етапом розвитку консалтингової діяльності було створення Асоціації консалтингових фірм «Укрконсалтинг», головною метою якої було об'єднати консультантів-посередників для забезпечення процесу масової приватизації.

1994 р. Іноземна експансія. Відбувається «захоплення» ринку західними консалтинговими компаніями та російськими консультантами. Завдяки цьому українські консультанти отримують можливість не лише набувати досвіду, але й працювати за закордонними проектами і програмами.

Одночасно з національними консалтинговими фірмами в Україні працює велика кількість іноземних консультантів. Найбільші з них Ї фірми бувшої «Великої п'ятірки»: PriceWaterhouse Соopers, Ernst & Young, Arthur Andersen, Deloitte & Touche, Coopers & Lybrand, загальне керівництво українськими підрозділами яких здійснювалось з їх центральних штаб-квартир [14].

У регіонах консалтингові компанії працювали зазвичай за двома схемами:

1) виділення співробітників зі штату київського офісу;

2) залучення для конкретних робіт українських консультантів.

Фірми «великої четвірки» спрямовували свою діяльність здебільшого на консультаційний супровід своїх клієнтів, які інвестують в країну значні кошти. Таким чином, втілюючи гуманну ідею сприяння розвитку української економіки, вони вдало займаються розподілом міжнародних тендерів на противагу чому асоціацією «Укрконсалтинг» було висунуто вимоги обов'язкового залучення національних фірми під час роботи в Україні іноземних консалтингових компаній. Однак органи державного управління прагнуть залучати для консультування саме закордонних фахівців. Так, наприклад, у фірмах «великої четвірки» українські консультанти працюють під керівництвом представників материнських фірм. Таке співробітництво взаємовигідне, збагачує обидві сторони і сприяє входженню України до співтовариства розвинених держав.

1995-1997 рр. Спеціалізація та інформатизація. З підвищенням попиту на послуги консультантів у цей період виникає потреба вітчизняним фірмам спеціалізуватися за видами діяльності. Набувають значущості юридичні послуги із заснування нових фірм і вирішення правових питань, послуги із запровадження і ведення бухгалтерського обліку, розвитку зовнішньоекономічної діяльності, акціонування підприємств, реорганізації технологічного процесу, оцінки нерухомості й аудита.

У зв'язку з розширенням ринку консалтингових послуг з'являються нові компанії: Speкtor, Sachs & Company, Укрбізнесконсалтинг, ProConsult, «Укрон», Project Consulting Group, Національне управління ресурсами, «Рубін-Інвест-Консалтинг» тощо. Засновуються малі консалтингові об'єднання «ОКО» - Об'єднані консультанти - 9 організацій-фундаторів, «КМК-група» - 4 юридичні особи [55].

Завдяки зусиллям та іміджу екс-глави ФДМУ Ю. Єханурова в Україні розпочато процес створення та підтримки національних МК-компаній. Реалізовано декілька проектів TACIS щодо створення і функціонування центрів постприватизаційної підтримки підприємств.

Пілотним проектом 1995 р. була програма TACIS з підтримки та розвитку Українського центру післяприватизаційної підтримки (ЦПП) підприємств у м. Києві («Клінвест Ї консорціум», лідер проекту з європейської сторони 1995 р.). Цей проект як успішний було продовжено на вісім місяців з додатковим фінансуванням.

У 1996 р. створено ЦПП у Харкові (консорціум «Коммерцбанк», Ірландський інститут менеджменту Ї 2,0 млн.екю), який продовжено на рік.

1996 р. - виникнення центру післяприватизаційної підтримки «ЗУМК» («Західно-український менеджмент-консалт») у Львові (КПМЖ, голландський офіс-лідер, інвестиційно-консалтингова фірма Німеччини - 2 млн.екю).

У 1997 р. засновано Центр реструктуризації вугільної промисловості в Донецьку («Лідер БМБ» Ї англійська менеджмент-консалтингова компанія) [67].

До 1995 р. близько 40 % консультаційних фірм надавали послуги:

- з маркетингу (маркетинг, управління маркетингом і збутом);

- консультаційні послуги з питань оцінювання ризиків, розміщення, покупки, а також оцінювання цінних паперів;

- консультації з питань оподаткування, зовнішньоекономічної діяльності.

Найперспективнішими були визнані послуги з постприватизаційного супроводження, залучення інвестицій, послуги з інформаційних технологій, роботи з цінними паперами, послуги з розроблення бізнес-планів.

Послугами, якими найбільше користувалися 1995 р., була оцінка майна, робота з цінними паперами, а також послуги з інформаційних технологій. Для оновлення своїх послуг 90 % фірм використовували особисті дослідження і розробки, а кожна друга вивчала дослідження різних інститутів і університетів. Розвиток діяльності привів до створення та розвитку 1996 року інформаційно-консалтингової мережі.

Наприкінці 1997 р. понад 300 компаній уже виконували такі види оцінювання [38]:

1) вартості пакетів акцій приватизованих підприємств;

2) закладної вартості майна у разі кредитування та вексельного обігу;

3) вартості майна у разі страхування;

4) нерухомості як внеску до уставних фондів комбанків;

5) внесків до уставних фондів спільних підприємств;

6) вартості інвестиційних проектів;

7) орендної плати за використання державного майна;

8) нерухомості з метою оподаткування;

9) майна підприємств-банкрутів;

10) різноманітних ризиків (інвестиційних, звичайних, політичних);

11) нематеріальних активів (патенти, авторські права, різні види інтелектуальної власності);

12) початкової вартості інвестиційних зобов'язань щодо продажу об'єктів приватизації на конкурсі.

1998-1999 рр. Розширення спеціалізації. Зареєстровано Українську асоціацію менеджмент-консультантів. Головне статутне завдання асоціації консультантів Ї забезпечення якості консалтингових послуг.

Процес розширення спеціалізації консалтингових фірм призводить до того, що в нестабільній економіці України спостерігається взаємодія консалтингових послуг та інших видів професійних послуг, які не завжди можна віднести до консалтингових. За даними дослідження 42% консультаційних фірм в Україні займаються тільки консультаційною діяльністю. У 30 % фірм частка консультаційної діяльності в структурі доходів становить 80 % і більше. Кількість організацій, які мають відділи консультування, становить 23 % від загальної кількості всіх українських суб'єктів підприємництва [90].

У 1998 р. зареєстровано Українську асоціацію менеджмент-консультантів (УАМК) за підтримання Фонду державного майна і Світового банку. З ініціативи ФДМУ, Держкомпідприємництва, Мінекономіки України та за підтримання Світового банку створено Український центр реструктуризації і розвитку приватного сектора.