Система управління матеріально-технічними ресурсами підприємства

Для того, щоб продовжити розрахунок загальних транспортних витрат необхідно зробити запит по юридичних особах і прикріплених до них електронних документах за певний проміжок часу, тому що інформація і про клієнтів, і про постачальників, і про партнерів утримується в єдиному електронному довіднику. У звіті по подібному запиту утримується вся необхідна інформація для продовження розрахунку вона включає в себе всі електронні документи, що фіксують рух матеріалів за допомогою власного транспорту та юридичних осіб прикріплених до відповідних електронних документів. Спочатку визначаються витрати на перевезення тільки матеріалів власними транспортними засобами, якщо вони активно використовуються як для доставки вантажів, так і виконання замовлень (комбіноване використання). Для цього необхідно розрахувати номінальну суму відстаней, які необхідно було пройти власним транспортним засобам (тільки туди й назад), щоб забезпечити доставку й одержання всіх товарів взагалі і матеріалів зокрема. Розрахунок витрат на перевезення матеріалів власними транспортними засобами за певний проміжок часу провадиться по наступній формулі:

(2.9)

де, m -- електронні документи, що фіксують надходження матеріалів власним транспортом;

n -- електронні документи, що фіксують рух всіх товарів з використанням власного транспорту;

мвмі-- маса і-того вантажу по електронному документі (величина розраховується системою самостійно);

вmax-- максимальна вантажопідйомність самої вантажопідйомної машини, що перебуває на балансі підприємства;

Si-відстань між власним і підприємством, що співробітничає, якщо їхати по найбільш зручному автомобільному шляху (параметр вказується вручну в довіднику підприємств, що співробітничають);

Sзвm--сумарна номінальна величина відстаней по документах, що фіксують надходження матеріалів власним автотранспортом;

Sзвn--сумарна номінальна величина відстаней по документах, що фіксують надходження всіх товарів з використанням власного транспорту.

Після того, як визначені витрати, пов'язані із транспортуванням матеріалів власним транспортом, необхідно знайти номінальну суму відстаней які необхідно було подолати постачальникам транспортних послуг, щоб доставити матеріали, що надійшли за певний проміжок часу на підприємство. Розрахунок даної величини проводиться по такій же схемі, що наведена вище, тільки відстань множиться на коефіцієнт, що враховує вигідність одержання транспортних послуг від конкретного постачальника. Розрахунок загальних витрат пов'язаних із транспортуванням матеріалів проводиться по формулі:

(2.10)

де, Sзвp--суммарна номінальна величина відстаней по документах, що фіксують надходження матеріалів привезених чужим автотранспортом, якщо дані витрати не обумовлені в конкретних документах;

Sзвm--суммарна номінальна величина відстаней по документах, що фіксують надходження матеріалів власним автотранспортом;

Вдо--суммарна величина витрат по накладних, в яких транспортні витрати обговорені.

Після того як визначені загальні транспортні витрати можна визначити транспортні витрати пов'язані з роботою по кожному окремому матеріалу, для цього можна скористатися формулою:

(2.11)

де, где, Nва -- частка кількості електронних документів, що фіксують надходження визначеного матеріалу за допомогою доставки власним автотранспортом протягом визначеного проміжку часу і кількості позицій у цих накладних ;

Nп -- приватна кількість електронних документів, що фіксують надходження визначеного матеріалу за допомогою доставки автотранспортом посередників у протягом визначеного проміжку часу і кількості позицій у цих накладних ;

Втп-- загальні витрати на перевезення матеріалів транспортними засобами посередників;

Вдоi - накладні по матеріалу, у яких транспортні витрати обговорені;

2.4.8 Приклад №2

Підприємство, що має тільки один транспортний засіб, провадить регулярні разові закупівлі в семи постачальників при цьому матеріали в 4 постачальників з координатами (3, 4), (2,12), (4,17), (7, 9) матеріали забираються при використанні власного автотранспорту, в інших постачальників матеріали замовляються. Постачальник з координатами (19,7) є великою організацією, що має великий автопарк, в якій приділяється велика увага проблемам транспортування, а також має велике коло клієнтів по всьому місту (к=1.07). Постачальник з координатами (12, 17), є по всім параметрам аналогічною організацією, у неї замовляється негабаритний вантаж (до=1.25). З останнім постачальником транспортні витрати обговорені й становлять 20 грн. за 1 доставку. За останні 3 місяці було зроблено 20 разових доставок, при цьому пробіг власної автомашини склав 850 км., витрати на бензин 500 грн.. За останній рік пробіг автомашини склав 4500 км. при цьому витрати пов'язані з тех. обслуговуванням склали 2000 грн., а витрати пов'язані зі страхуванням 400 грн., рівень інфляції за останній рік склав 20%. Необхідно визначити загальні витрати пов'язані з доставкою необхідної продукції? Якими можна прийняти транспортні витрати при роботі з матеріалом який буде придбано в постачальника з координатами (3, 4).

Рішення: Спочатку визначаються прямі витрати на доставку необхідних матеріалів власним автотранспортом за останні 3 місяці за допомогою нижче наведеної формули:

Веа= =

((2000 х (1+0.2/2)+400/4)/4500)х850+500=935 грн.

«Якщо графічно представити схему вантажоперевезень матеріалів, то вона, швидше за все, має такий вигляд.»

Рис.2.6. Схема вантажоперевезень споживаних матеріалів

Тепер, для того, щоб продовжити знаходження загальних транспортних витрат необхідно знайти номінальну суму відстаней, які потрібно було б проїхати, щоб доставити всі необхідні вантажі. Маючи зазначені координати постачальників розрахунок номінальної суми відстаней можна зробити більш складним методом координат (знайти відстані між кожним і кожним об'єктом, а потім визначити розрахунковим методом оптимальний шлях об'їзду цих об'єктів, а довжину цього шляху прийняти рівній розрахунковій величині) або більш простим - знайти відстань між кожним постачальником і центром, а потім знайти суму всіх відстаней. Із зазначеної вище причини, а також з огляду на більшу простоту, при рішенні завдання скористаємося другим методом. Але незалежно від обраного методу спочатку для знаходження відстаней між об'єктами використовується теорема Пифагора відповідно до якої, щоб знайти відстані між 2 крапками необхідно застосувати формулу: ((а1 - а2)І+(б1 - б2)І)^1/2;

Після знаходження кожної величини, окремо групуємо для знаходження номінальної суми пройдених відстаней, величини, що вказують відстані, пройденим власним і чужим автотранспортом. При цьому величини пройдені чужим автотранспортом множаться на привласнені для них в умові коефіцієнти. Розрахунок показаний у наступній таблиці.

Таблиця № 2.9 Знаходження параметрів необхідних для розрахунку загальних транспортних витрат

Знаючи дані параметри можна розрахувати загальні транспортні витрати скориставшись формулою:

Щоб знайти величину транспортних витрат при роботі із пошуковим матеріалом можна скористатися аналогічною формулою, розрахункові транспортні витрати для першого матеріалу із координатами (3,4) складуть

8.2/37.1Ч935=207 грн.

2.4.9 Визначення змінної величини витрат пов'язаних з виникненням дефіциту

В економічній літературі виділяється два види витрат пов'язаних з виникненням дефіциту: витрати пов'язані з незалежним попитом на продукцію (витрати пов'язані з обсягом продажів) і витрати пов'язані з залежним попитом. Прямі витрати продажів виникають у тій ситуації коли споживач не бачить певного товару в продавця. Так як перша категорія витрат не має прямого відношення до теми даної роботи, то вона виключається з розгляду в даній роботі. Витрати пов'язані з недостачею матеріалів необхідних для виробництва готової продукції в цілому є меншими чим витрати пов'язані з відсутністю акту продажі, однак містять у собі кілька складових. По-перше, витрати від дефіциту виникають внаслідок невиконання промисловим підприємством конкретного замовлення споживача. У цьому випадку зрив поставки або недопоставка може бути компенсована через певний час, однак можливо вже з додатковими умовами: штрафами, пенею за невиконання договірних зобов'язань, інше. По-друге, збільшення строків виробництва товарної продукції приводить до росту запасу матеріалів, що перебувають у стані незавершеного виробництва, розходження між запасами у вигляді незавершеного виробництва й складських запасів не є надто великим. По-третє, непрямі витрати виникають внаслідок того, що збільшення строку виготовлення кожного окремого замовлення приводить до загального зменшення рівня використання виробничих потужностей підприємства, а в результаті й зменшенню потенційного рівня продажів. Не слід виключати з розгляду такі аспекти як втрата іміджу, зниження репутації, а також потенційні збитки від зниження числа продажів у майбутньому.

Витрати, пов'язані з відсутністю запасів, є насамперед результатом помилок у плануванні господарської діяльності підприємства, неправильної оцінки попиту, недосконалого керування матеріальними потоками. На практиці повна ліквідація цих втрат є неможливою, оскільки вони є результатом як проблем у керуванні, яких практично неможливо повністю уникнути, так і подій, які важко передбачити, оцінити їхній економічний вплив і адекватно на них відреагувати. Тому головним завданням є мінімізація цих втрат. Як й в інших випадках, величину цих втрат достатньо оцінити теоретично, при цьому при визначенні методології розрахунку необхідно дотримуватися двох принципів: не стимулювати співробітників відділу матеріального постачання до невиправданого росту запасів з одного боку, але й пам'ятати, що дефіцит завжди дорого обходиться.

1. Визначення величини витрат пов'язаних з виникненням дефіциту у випадку проведення моніторингу по виникненню дефіцитів матеріалів

Для того, щоб приступити до розрахунку витрат пов'язаних з виникненням дефіцитів, необхідно виявити всі простої у виробництві продукції пов'язані з відсутністю під час виготовлення необхідних матеріалів. Легше всього виявити подібні ситуації, якщо правильно організувати ефективний моніторинг по виявленню ситуацій, що негативно впливають на виробничий процес. Суть даного моніторингу зводиться до виявлення всіх можливих причин і їхньої ролі в уповільненні швидкості виробництва, невиконання вимог по рівню якості виробленої продукції взагалі, і причин пов'язаних з виникненням дефіциту зокрема.

Відійшовши убік від теми треба відзначити, що роль якості організації процесу виробництва важко недооцінити. Майже всі відділи, що існують на промислових об'єктах, так чи інакше, займаються організацією виробничого процесу, тим самим побічно підтверджуючи її важливість. Якщо так важлива роль організації процесу виробництва, то стає зрозумілої важливість інформації (у цілісному виді) процесу, що вказує на недоліки в організації, виробництва. А вони містять у собі дуже багато можливих складових крім доступності необхідних матеріалів, таких як відсутність швидкого доступу робітників до технічної документації, якість процесу диспетчеризації і доставки деталей, забезпечення оснащенням, надійність роботи устаткування. Проте, на абсолютній більшості вітчизняних підприємств ця більш ніж важлива інформація є недоступною для керівництва даних підприємств (при цьому не так важливо чи проявляють вони прагнення до володіння даною інформацією, чи ні). Проте, ризикнемо припустити, що одержати повний доступ до даної інформації не представляє особливої праці. Як і в багатьох інших випадках, нерозв'язуваною проблемою стає просте небажання робітників займатися нехай і не великою, але все-таки роботою яка так і не буде оплачена з причин виниклих простоїв виробництва. До цього варто додати, що проста вказівка причин не належної організації, може привести до погіршення відносин з тими співробітниками, які допустили недбалість або прорахунок в організації роботи, а в деяких випадках подібна дія може бути сприйнята як донос.

Рішення даної проблеми й багатьох інших, на наш погляд, лежить в організації

оплати праці, цього разу - робітників. Робітники просто повинні бути матеріально зацікавлені у виявленні даних причин. Для цього в організації оплати праці необхідно передбачити як мінімум дві (а бажано більше) підстави для її виплати. По-перше, основна частина зарплати повинна виплачуватися по відрядних методиках оплати праці (проста відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна) за умови, що дійсно приділяється велика увага процесу оцінки й нормування праці. Другою ж складовою для нарахування зарплати повинна стати ситуація коли є невиконана робота, але не виконується одна з умов, необхідних для її виконання. У такому випадку робітник може оформити документ, у якому вказується причина простою, що виникла при виконанні певного завдання і головне вказується і засвідчується час простою для розрахунку розміру виплат. Даний документ повинен бути підставою при виплаті зарплати при цьому реальна середня оплата праці за певну одиницю часу при виконанні реальної роботи повинна бути істотно вище, ніж у випадку змушеного простою. У свою чергу змушений простій внаслідок збоїв в організації повинен оцінюватися дорожче, ніж будь-який інший простій. Крім того, на підстав даних документів можна виявити й систематизувати причини збою в організації виробництва, у тому числі й за допомогою інформаційної системи. Для цього треба, щоб у ній була можливість не тільки відслідковувати стадії виготовлення, але й мати в ній можливість вказувати причини збоїв у виготовленні продукції підприємства. На підставі цих даних система виділяє для нашого випадку всі вироби, у ході процесу виготовлення яких у відомий час, виникла дефіцитна потреба в матеріалах. Тепер необхідно визначити по добову величину втрат, які підприємство понесе внаслідок затримки виробництва даних виробів.

Для того, щоб знайти дану величину, у першу чергу необхідно виділити статті витрат пов'язані із часом виробництва. Для розрахунку даної величини необхідно, щоб в інформаційній системі відображалася інформація із собівартості виробництва кожної одиниці продукції або хоча б величина яку прийнято вважати собівартістю продукції й, само собою, середню вартість продажу однієї одиниці будь-якої продукції. Для спрощення й простоти розрахунку до таких витрат можна віднести всю різницю між розрахунковою або прийнятою собівартістю виробів і вартістю матеріалів у даних виробах. Але можна віднімати від собівартості й інші категорії витрат які є по суті змінними. У такий спосіб денну величину втрат пов'язаних із часом виробництва можна розрахувати по формулі:

Вtвi=(Ссвп-Вмвп-Взвп)Ч((Спдвпi -Вмдвi-Взвдвi)/(Спввi-Вмввi-Взввi)); (2.12)

де, Ссвп -- середньоденна собівартість відвантаженої за певний період на склад або споживачам продукції;

Вмвп -- середньоденна вартість матеріалів по відвантаженій за минулий період продукції;

Взвп -- середньоденна величина всіх змінних витрат за обраний період;

Спдвпi -- собівартість виробів, при виробництві яких в i-ий день виник дефіцит матеріалів;

Вмдвi -- вартість матеріалів у виробах, при виробництві яких в i-ий день виник дефіцит матеріалів;

Взвдвi -- величина всіх змінних витрат у виробах, при виробництві яких в i-ий день виник дефіцит матеріалів;

Спввi -- собівартість виробів, що перебувають в i-ий день у виробництві;

Вмввi -- вартість матеріалів у виробах, що перебувають в i-ий день у виробництві;

Взввi -- величина всіх змінних витрат у виробах, що перебувають в i-ий день у виробництві.

Крім втрат, в обсягах виробництва пов'язаних з уповільненням процесу виготовлення, підприємство може зазнати збитків внаслідок виплат штрафів і компенсацій (або поступок у ціні). Якщо сума таких витрат значна, то їх теж необхідно врахувати.

Для знаходження даної величини необхідно загальну суму величини виплат по невиконаних зобов'язаннях помножити на коефіцієнт, що враховує роль виникаючих дефіцитів матеріалів в уповільненні швидкості виробництва.

Сумарна величина витрат пов'язаних з виникненням дефіциту розраховується по формулі:

Вдм.=((Вtвi+Ввш)ЧКва)/Кз1; (2.13)

де, Кз1 - коефіцієнт згладжування (завжди =>1, ураховує можливість того, що робітники можуть зайнятися виготовленням виробів, що паралельно перебувають у виробництві );

Ква-- коефіцієнт враховуючої втрати внаслідок втрат авторитету, зниження репутації (даний коефіцієнт завжди >1, при цьому якщо клієнти в даного виробника є не постійними, то величина прагне до 1, і чим більше клієнтська база відрізняється сталістю тим більшою є дана величина);

Ввш--затрати на виплату штрафів і компенсацій.

2. Визначення величини витрат пов'язаних з виникненням дефіциту у випадку відсутності моніторингу по виникненню дефіцитів матеріалів. У тому випадку якщо на підприємстві не проводиться в тому або іншому виді моніторинг по виявленню причин стримуючих темпи виробництва, розрахунок по визначенню величини витрат стає менш точним. Проте, за допомогою запропонованого механізму, якщо й не зовсім точно оцінити величину збитку, то дозволить стимулювати співробітників підприємства до дій по запобіганню його виникнення. Як й в інших випадках, розрахунок даної величини проводиться за вже пройдений проміжок часу. Основним показником у розрахунку даної величини є час на виконання розміщеного замовлення. В інформаційній системі для кожного матеріалу (а краще постачальника й матеріалу) повинно бути передбачене поле, в якому повинна бути інформація про величину даного показника. Розрахунок проводиться поетапно за наступною схемою:

1) Програмою виявляються всі матеріали, складський залишок яких за розрахунковий період хоча б раз ставав меншим величини СрпМi (середньоденна витрата матеріалу)Чtуп.(час упередження);

2) Відсіваються всі матеріали, по яких час перебування в подібному проміжку складської величини хоча б раз не було більшим часу tуп. для даного матеріалу. Тепер по матеріалах, що залишилися, розглядаються тільки ті частини тимчасового проміжку, які наступили пізніше плину часу tуп.

3) В останній дії система відсіває всі денні проміжки часу в обраних матеріалах, якщо в той день наведена нижче величина (розмір реального дефіциту) по матеріалу була менше 0.

Рд=Нп - Нпк - Скло; (2.14)

де Нп -- нормативна потреба в матеріалі по виробах, що перебувають у той момент у виробництві;

Нпк -- кількість виданих матеріалів по виробах, що перебувають на той момент у виробництві;

Скло -- складський залишок по даному матеріалу;

Після виконання 3 даних логічних операцій з'являється хоч і теоретична, але все-таки картина виникнення дефіцитів різних матеріалів по днях. Після програма визначає всі, що перебувають на той момент у виробництві вироби, у виробництві яких по нормах використовується хоча б один дефіцитний у той день матеріал. Тепер необхідно визначити по добову величину втрат, які підприємство понесе внаслідок затримки виробництва даних виробів. Надалі можна використати вже описану методологію розрахунку.

2.4.10 Приклад №3

Підприємство А почало випуск верстаного встаткування дрібносерійними партіями. Протягом 20 робочих днів було запущенно у виробництво й виготовлено 5 партій виробів 3 найменувань. Верстати моделі А виготовлялися 2 партіями, при цьому перший раз розмір запуску становив 20 виробів (партія провадилася з 1 по 7 робочий день), другий раз 15 виробів які випускалися з 13 по 20 робочий день. Верстати моделі Б провадилися два рази партіями в 10 штук з 6 по 10 робочий день і з 15 по 20 робочий день. Верстати моделі В один раз партією в 25 штук з 9 по 17 робочий день. У виробництві даних виробів використалося безліч матеріалів, однак було помічено, що тільки по двох з них рівень складських запасів був менше рівня замовлення (СрпМiЧtуп., де tуп для всіх матеріалів дорівнює двом дням) це замки em-20 і напрямні L=550 мм. Необхідно визначити рівень втрат внаслідок виникнення дефіциту даних матеріалів якщо відомий складський рух даних матеріалів і нормативна потреба в даних матеріалах (див. табл. № 2.10 табл. 2.11 )? Крім цього відомо, що витрати на матеріали й інші змінні витрати при виробництві верстата А становлять 675 грн., верстата Б --775 грн., верстата В --890 грн. Загальні витрати підприємства за цей час склали 91375 грн..

Таблиця № 2.10 Складський рух розрахункових матеріалів