Більшість інформаційних систем мають такі технічні характеристики:

1) базуються на структурі “клієнт-сервер”;

2) доступ до бази даних здійснюється через стандартні запити, тобто “мову структурованих запитів” (SQL). Програмне забезпечення для управлінських баз даних інтегроване з іншими прикладними програмами;

3) створені за допомогою мов високого рівня програмування;

4) мають графічний інтерфейс користувача, який передбачає базований на іконках та системі “point and click” дизайн екрана. Це значно полегшує використання системи навіть не дуже досвідченим користувачем;

5) об'єднують усі підрозділи підприємства і діють в глобальному масштабі.

Сучасні інформаційні технології дають можливість для використання різних засад в управлінні підприємством на базі інформаційних систем управління. Процес цей складний та дорогий, проте іноземний і вітчизняний досвід свідчить про високу окупність витрат, спрямованих на інформатизацію управління підприємством в цілому та логістичними процесами зокрема.

2. Вирішення практичних задач, що виникають в процесі зміни структури управління матеріально-технічними ресурсами

2.1 Вступ до розділу

У сучасних умовах будь-яке підприємство, що прагне до розширення своїх позицій на ринку, збільшення рівня рентабельності, а головне до поліпшення рівня життя більшості співробітників, які працюють на даному підприємстві, зобов'язане використати всі наявні в нього можливості по поліпшенню ефективності своєї роботи. Одним з резервів, яке можна використати, є якісне поліпшення процесу управління матеріально-технічними ресурсами підприємства. Однієї з головних причин не належної уваги до даного процесу є той факт, що витрати, які несе підприємство в результаті прорахунків у керуванні матеріально-технічними ресурсами, невидимі неозброєним оком. Проте, невидимість підводних каменів не заважає на о них спіткнутися. Тому, новий якісний рівень управління даними ресурсами може досить таки істотно підвищити ефективність роботи підприємства й знизити ймовірні ризики в його роботі. При виборі назви розділу ми виходили з того, що проблему керування матеріально-технічними ресурсами необхідно розглядати із самого початку, начебто її не було і вона виникла. Які тоді першочергові завдання треба вирішити, тоді, коли вже вирішено, що на підприємстві відбудуться глобальні зміни з точки зору методів організації роботи?

Яку основну функцію повинен виконувати керівник, людина яка займається керуванням будь-якої системи, будь-якого процесу? Він повинен постійно приймати рішення. Іншими словами обґрунтування, прийняття і організація виконання рішень є основною складовою процесу керування. Приймати рішення керівник може повністю інтуїтивно (не володіючи ніякими фактами) або на підставі всіх фактів, хоча частіше керівник одними фактами володіє, а іншими ні. Звичайно, добре, коли щастить при прийнятті інтуїтивних рішень, та все ж такий метод є дуже ризикованим, тим більше на інтуїцію не можна покладатися, якщо доводиться приймати рішення постійно і у великій кількості. Як правило, для того, щоб якісно управляти якимось процесом, необхідно приймати рішення на підставі аналізу повних і точних фактів. Слова прислів'я про те, що той, хто володіє інформацією - володіє й світом, у багатьох випадках підтверджуються в дійсності. Можна сказати, що якість управління матеріально-технічними ресурсами підприємства прямо залежить від якості прийняття рішень, а якість прийняття рішень залежить від повноти і якості фактів, якими володіє керівник та якості аналізу цих фактів. Однак, зрозуміло, що чим більше фактів, тим якісніше виходить їх аналіз. В одній відомій пісеньці співається про те, що в школі вчать віднімати і множити. Приблизно ж тому навчають і в інституті, тільки математичні та інші дії стають складнішими. Простіше кажучи, абсолютно більшу частину часу і в школі, і в інституті вчать аналізувати факти й мало хто приділяє належну увагу тому, щоб навчити добувати факти. Коли учень або студент вирішує завдання йому, як правило, треба підставити наявні в умові значення у формулу або кілька формул, щоб одержати правильну відповідь. У реальному житті умови може під рукою і не виявитися, її потрібно дістати. Перевагою при управлінні матеріально-технічними ресурсами на промисловому підприємстві є те, що абсолютна більшість фактів лежить на поверхні, а недоліком те, що треба врахувати та проаналізувати величезну кількість цих фактів. Тому першою обов'язковою умовою, яку треба виконати для переходу на якісно новий рівень управління матеріально-технічними ресурсами, є забезпечення співробітників підприємства всієї необхідною для прийняття рішень інформацією. Висока трудомісткість робіт пов'язаних з обліком, відбором, систематизацією й аналізом фактів у чималому ступені була і є гальмом на шляху застосування нових методів управління. У свою чергу, ефективне керування невід'ємне від забезпечення прозорості інформаційних потоків, високої оперативності та точності при їхній обробці. Саме тому, застосування ефективних методів управління в даній області майже неможливо без застосування комплексних інформаційних систем на базі комп'ютерних технологій.

Залишається додати, що інформаційний програмний комплекс може майже повністю перебрати функцію прийняття рішень з багатьох питань, хоча останнє слово завжди залишається за людиною.

Таким чином, перед колективом підприємства може стати цілий ряд нових завдань, які треба буде виконати. Необхідно буде впровадити інформаційну систему, навчитися використовувати її функції й можливості для поліпшення ефективності своєї роботи. Крім того, колективу необхідно взагалі «прищепити» бажання ефективно працювати. Звичайно, далеко не всі співробітники підприємства, які працювали на даному напрямку і протягом багатьох років ніяких підходів у своїй роботі не змінювали, зможуть пристосуватися до нових правил гри, деяких доведеться замінити. Однак хотілося б сказати, що процес управління матеріально-технічними ресурсами не слід надто ускладнювати. У процесі користування інформаційною системою окремим користувачем, немає теж нічого не можливого. Щоб зуміти управляти матеріально-технічними ресурсами підприємства на якісно новому рівні, досить мати середній рівень інтелекту, не до кінця закостенілий мозок та бажання працювати по-новому. При цьому скоріше всього та людина, що може щось і не знає або не розуміє але має бажання, напевно, буде давати більш високий результат, ніж та, котра все вміє, але не має мотиву до гарної роботи.

Тому не слід скидати з рахунків людей, які завжди займалися даним напрямком роботи, необхідно надати їм шанс. У будь-якому разі, які б кадрові рішення не приймало керівництво, перед тим як досягти якісно нового рівня керування необхідно опрацювати великий обсяг роботи, що буде вимагати додаткових зусиль із боку співробітників, і сам новий процес керування буде висувати нові вимоги. Само собою зрозуміло, що нові вимоги, без додаткових стимулів, зустрінуть стіну нерозуміння. А будь-який добрий намір може розбитися об цю стіну. При проведенні опитування [7, c 85], метою якого було виявити основні проблеми при впровадженні автоматизованих інформаційних систем, пов'язаних з людським фактором, найбільше респондентів звернули увагу на проблеми слабкої мотивації (85%). Ось чому так важливо створити систему стимулів для всіх співробітників підприємства, які будуть займатися даним напрямком, незалежно від їхнього досвіду й знань. На багатьох вітчизняних промислових підприємствах матеріальні методи мотивації праці підлеглих поставлені ще гірше, ніж у радянський час. Як нам здається, це пов'язане із двома факторами. По-перше, багато керівників не хочуть платити додаткові гроші за ту роботу або за той результат, за яким вони не можуть простежити. По-друге, така ситуація пов'язана з тим, що майже всі підприємства вітчизняної індустрії в початку-середині 90-х переживали серйозну кризу й пішли на серйозне скорочення фахівців інженерно-технічної спрямованості. Саме тих фахівців, які проводили контроль, нормування, диспетчеризацію, тобто виконували ті функції, які дозволяли виявити реальний результат праці того або іншого співробітника. Тому, коли мова заходить про мотивації, відразу виникає питання про контроль. Багато керівників не хочуть впроваджувати системи матеріальної мотивації праці, тому що думають, що витрати пов'язані з контролем перекриють економічний ефект від підвищення ефективності праці. Цю дилему треба вирішувати для кожного конкретного випадку окремо, але одне можна сказати точно, що чим менше трудомісткість процесу контролю, тим доцільніше введення на підприємстві матеріальних методів стимулювання праці.

Таким чином, при розробці методів мотивації необхідно шукати такі методи, які будуть враховувати специфіку роботи людей, що забезпечують процес управління матеріально-технічними ресурсами, які будуть стимулювати освоєння цими людьми автоматизованих інформаційних систем, а також потребуючих найменших витрат праці при контролі. У даній роботі ми хочемо запропонувати своє бачення рішення даної проблеми.

Ми зіштовхуємося з певним трикутником, вершинами якого є якісний рівень керування, система мотивації співробітників, а також інформаційне забезпечення процесу управління. Всі ці три складові невід'ємно зв'язані між собою, тому що, як вказано вище, якісне керування неможливе без інформаційної підтримки, а також без прагнення до якісного управління тих хто сам керує. Без серйозних зусиль із боку персоналу неможливо також і функціонування інформаційної системи.

Не можна стверджувати, що без ще одного зв'язку в цьому трикутнику не можна обійтися, однак як нам здається, його, безсумнівно, можна створити і потрібно використати. Мова йде про використання можливостей, які можна закласти в інформаційну систему для впровадження системи мотивації і контролю над роботою співробітників. Механізми, які можна закласти в систему можуть допомогти як у процесі впровадження системи, так й у процесі управління матеріально-технічними ресурсами.

Саме в інформаційній системі можна контролювати багато показників, які відображають ефективність роботи співробітників. На підставі цих показників інформаційна система автоматично може розрахувати критерії ефективності роботи того або іншого співробітника, і тим самим припинити можливі суперечки з приводу справедливості нарахованої винагороди. Також використання інформаційної системи може дозволити вести не суцільний, а тільки вибірковий контроль з боку керівництва.

При написанні даного розділу ми поставили додаткову мету описати алгоритми та механізми, які можна застосувати в програмі, для визначення критеріїв ефективності роботи, створення систем матеріального заохочення. Їх можливо на практиці застосувати для більшості категорій фахівців промислового підприємства, які займаються управлінням матеріально-технічними ресурсами підприємства. Для кожної категорії фахівців буде розглянута своя система мотивації окремо.

Перед тим як приступити до опису алгоритмів і механізмів, які зазначені вище, необхідно зупинитися на можливостях застосування даних механізмів у різних типах програмних пакетів, а також на аспектах їхнього застосування в різних ситуаціях. Говорячи про дані алгоритми й механізми необхідно відзначити те, що скоріше всього вони є специфічними або унікальними для абсолютної більшості реально доступних програмних пакетів, які можуть дозволити собі придбати більшість дрібних і середніх підприємств України. Адже, якщо річний оборот підприємства становить кілька мільйонів доларів і менше, то придбання таких відомих в усім світі систем як R/3, “Oracle Applications, Baan стає недоцільним з тієї причини, що витрати пов'язані з їхнім придбанням, впровадженням й експлуатацією перекриють весь можливий економічний ефект пов'язаний з її застосуванням. Щоб система автоматизації приносила очікуваний ефект, вона повинна відповідати даному підприємству - його можливостям, рівню розвитку і т.д. ( чи багато користі принесе вам одяг на п'ять розмірів більший, ніж потрібно? Чи має зміст купувати професійний дорогий інструмент, яким ви скористаєтеся раз у житті? Так і тут - АСУП повинна бути підприємству "впору") [8]

А тому, швидше за все, доведеться вносити доробки в систему, хоча лише невелика частина з яких буде на рівні програмного коду. Якщо спрощено підійти до процесу внесення змін і доробок у будь-яку інформаційну систему, то можна виділити три типи змін:

а) На рівні програмного коду (такі зміни може внести фахівець який крім того, що розбирається в алгоритмах програмування, розбирається й у специфіці написання програмного тексту конкретної системи, а його вивчення вимагає тривалого часу і, як правило, додаткової допомоги). Майже всі фірми, які займаються виготовленням програмного забезпечення, не передають програмні тексти своїх систем у чужі руки. Тому обов'язково треба забезпечити в цьому випадку прямий доступ до розробника в обхід ланцюжка дилерів й інших посередників (до речі, це один з найважливіших критеріїв відбору систем автоматизації).

б) На рівні процедури або калькуляції (такі зміни може внести будь-який фахівець, що розбирається в алгоритмах програмування). По великому рахунку - це створення специфічного запиту до інформації, що може надати програма.

в) Створення звітів. У більшості інформаційних систем створена функція «конструювання» звітів не потребуючих специфічних знань.

Більша частина змін вимагає лише специфічних запитів до інформації, яка може міститися у всіх системах керування підприємством класу MRP-2 вітчизняних розробників. До речі, внесення змін і доробок у програму не є чимось унікальним, близько 40% всіх функціональних можливостей використовуваних програм - доробка. Навпаки, відсутність усяких побажань, може говорити про відсутність чітких цілей проекту.

2.2 Проведення нормування за допомогою інформаційних систем

2.2.1 Управління процесом формування і контролю норм матеріалів в інформаційних системах

Норма витрат -- це максимально припустима величина витрати матеріальних цінностей і трудових витрат на виготовлення одиниці продукції. Формування прогресивних техніко-економічних норм і нормативів є важливою умовою підвищення ефективності виробництва та якості роботи на основі удосконалювання планування, обліку і калькулювання собівартості продукції. Без використання деякими службами підприємств норм у своїй роботі, складно розраховувати, на те, що така робота може бути ефективною. Без точного знання норм не можливе ефективне управління матеріально-технічними ресурсами. Використання інформаційних систем значно спрощує процес їхнього формування і дає велику кількість можливостей зв'язаних з їх використанням. При формуванні норм у всіх інформаційних системах закладений один принцип. З однієї сторони формується список специфікацій, що, як правило, відповідає конструкторської і технічної документації, що використовується на підприємстві та описує деталі і збірні вузли. З іншої сторони формується список використовуваних у виробництві матеріалів, що використовуються при виробництві специфікацій. Норми витрат формуються шляхом створення зв'язків між списком специфікацій і списком матеріалів. У тому випадку якщо користувач точно знає кількість використовуваних одиниць визначеного матеріалу при виробництві специфікації (наприклад, полку кріплять 4 болтами), то норма формується шляхом приєднання матеріалу до специфікації і вказівкою його кількості. По матеріалам, нормативну потребу, у яких не можна вказати точно, не вдавшись до додаткових розрахунків, норма витрат може встановлюватися в різних видах. Найбільш розповсюдженими є норми, що визначають питому величину витрат матеріалів на одиницю розрахункової величини, наприклад витрати фарби визначеної марки у вагових одиницях, затрачуваної на обробку одиниці площі визначеного матеріалу. Але нерідко норма виражається в кількості продукції, що може бути отримана з одиниці затрачуваної сировини, наприклад вихід міді у вагових одиницях з тонни руди. Якщо всі вихідні дані для проведення нормування по вищевказаних та інших матеріалах вірні, то сам процес при застосуванні інформаційних систем не буде складним. В інформаційній системі для подібних матеріалів описується формула розрахунку, що посилається на дані специфікацій виробів, що виготовляються або на їх складові, при цьому вона може посилатися як на інший матеріал, що входить у дану специфікацію, так і на параметри самої специфікації. Після того як сформовані всі специфікації, починається формування дерева продукту (структури виробу) шляхом створення зв'язків між ними. На підставі сформованої конфігурації специфікацій в інформаційній системі розраховується нормативна потреба по всіх матеріалах, що входить до неї. Сам по собі процес формування норм не є складним, однак у деяких випадках досягти збігу реальних і нормованих обсягів споживання не так просто. Нижче будуть приведені лише деякі можливі ситуації, що можуть виникнути в процесі введення або створення норм в інформаційній системі:

1) Норматив не є вірним, тому що введено по технічній документації, у якій не відбиті зміни, що відбулися: а) на виробництві при виготовленні визначеної номенклатури продукції був замінений матеріал, що використовується або його кількість, але ніхто не вніс зміни в технічну документацію інформацію про заміну б) підприємство перейшло на використання інших матеріалів, однак у технічній документації не була відображена інформація про минулу заміну;

2) Внаслідок різних причин (відсутністю на підприємстві чітко визначеної документації, по якій видаються матеріали, заміні одержуваних матеріалів внаслідок їхньої відсутності на складі в момент одержання або недостатньої якості нормативного матеріалу) асортимент і кількість використовуваного матеріалу постійно змінюється і тому не збігається з нормативним;

3) Внаслідок того, що в прибуткових накладних може міститись не коректна інформація, внаслідок не повного знання номенклатури продукції при фіксації приходу або видачі матеріалу може відбутися задвоїння інформації, що вводиться, (в інформаційній системі буде зафіксований рух не по тим матеріалам, по яким необхідно). Не повертаючись більше до цього пункту, слід зазначити, що всі запити на придбання продукції краще підтверджувати не усно, а за допомогою факсу або електронних носіїв інформації, при цьому, вказуючи необхідну номенклатуру під тими назвами, якими вона позначається на підприємстві;

4) При визначенні норм витрат у матеріалах потребу, у яких необхідно визначити розрахунковим шляхом (сорторозміри металів, лакофарбові матеріали, допоміжні матеріали, інше) у вихідних розрахункових даних були допущені помилки.

Перераховані ситуації особливо характерні для підприємств які мають велику номенклатуру продукції, випускають її одиничними і дрібносерійними партіями або мають широкий перелік, використовуваних у процесі виробництва, матеріалів. Далі будуть описані методи роботи, застосування яких може дозволити уникнути прорахунків при формуванні норм. Незалежно від того чи відбувається введення норм в інформаційну систему з нуля, або нормативи були складені раніш і активно використовувалися в роботі, до даного процесу необхідно підійти дуже відповідально. Така робота повинна проводитись системно і послідовно. Спочатку визначаються категорії і під категорії матеріалів, що можуть використовуватися на підприємстві у різних цілях (складається «кістяк» довідника номенклатури матеріалів). По цих категоріях розносяться матеріали, що на думку нормувальника використовуються на підприємстві. Варто врахувати, що, як правило, відповідальність всередині відділу постачання за забезпечення підприємства необхідним поділяється між його співробітниками по категоріях матеріалів, тому необхідно створювати категорії (або змінювати сферу відповідальності співробітників) таким чином, щоб за матеріали в кожній створеній категорії, хтось би міг нести персональну відповідальність. Створений список матеріалів передається співробітникам відділу постачання для перевірки, вони повинні ознайомитися зі списком і відповісти на наступні питання:

1) Які з присутніх у списку матеріали або ніколи, або вже давно не закуповуються підприємством;

2) Які з не присутніх у списку матеріали використовуються у виробничих цілях (бажано довідатись мету, з якою вони використовуються);

3) Чи влаштовує відділ постачання пропоновані найменування матеріалів, якщо ні то як, на їхню думку, варто позначити дані матеріали;

4) Чи влаштовує відділ постачання одиниця виміру кожного конкретного матеріалу (останнє питання необхідно задати і співробітникам складу).

Не варто займатися нормуванням доти, поки не будуть погоджені всі питання, що виникли за списком матеріалів.

На другому етапі створюються категорії номенклатури продукції, що виробляється. Категорії виробів потрібно створювати таким чином, щоб по кожній з них можна було виявити конкретного майстра або іншого співробітника підприємства, що відповідає за виготовлення даної продукції на тому чи іншому етапі виробництва. Перелік базових модифікацій виробів, що випускаються, розноситься по створених категоріях. На наступному етапі який може продовжуватися досить довго (більш 3 місяців) не ведеться активної роботи з заповнення бази даних, протягом цього часу йде активна перевірка вже введеної в базу даних інформації, а також даних по матеріальних цінностях. Замість цієї роботи протягом цього часу проводиться робота яка полягає в налагодженні блоку складського руху матеріалів, що відповідає за облік матеріальних цінностей. При цьому якщо потрібний матеріал, по якому вводитися складський залишок у списку вже створених матеріалів відсутній, то він проходить додаткову перевірку. Тільки після вирішення всіх проблем зв'язаних з відображенням складського руху матеріалів починається безпосередній процес нормування. Він полягає в створенні зв'язків між специфікаціями виробів, що комплектують і матеріалами. Крім цього він полягає в створенні зв'язків між специфікаціями різних рівнів. Спочатку починають нормуватися тих виробів, що займають найбільшу питому вагу в продажах підприємства. Після складання норм їх необхідно перевірити двома різними способами. По перше перевіряється факт складського руху матеріалів, що уже ввійшли в норматив по тому або іншому виробу. Цю проблему можна вирішити, створивши програмний звіт, у якому буде відбивати нормативна вартість матеріалів по будь-якому обраному виробу. У даному звіті повинна бути присутня колонка, у якій зазначена остання ціна придбання того або іншого матеріалу. Якщо напроти певного матеріалу стоїть «о», то можливо була допущена помилка при формуванні норм. По друге вже складений норматив по базових виробах або вузлах необхідно погодити з тими, хто відповідає за процес його виготовлення на тому або іншому етапі. Після того як процес формування норм в цілому завершується, настає етап контролю. На даному етапі йде системна перевірка вірності складених норм, а також відстеження минулих змін у технології виготовлення або в політиці закупівлі використовуваних у процесі виробництва матеріалів. В другому випадку необхідно використовувати сигнальну документацію або карти заміни по внесенню змін у технічну документацію і базу даних інформаційної системи. Що стосується перевірки правильності складених нормативів, то вона полягає в роботі з отриманими зі складу лімітно-забірними картами, у яких виявлені відхилення, і перевірки бази даних на наявність матеріалів які не входять не в одну зі специфікацій (в інформаційній системі можна створити подібний звіт). Ті матеріали які не входять у жодну специфікацію і по яким не було складського руху можуть бути вилучені з бази даних.

2.2.2 Матеріальне стимулювання співробітників підприємства, які займаються формуванням норм

А) Якісна складова

У деяких випадках процес формування норм вимагає великих зусиль, у тому числі і розумових. Варто пам'ятати, що в цей процес включаються, так чи інакше, мінімум чотири структурних підрозділи підприємства, а саме постачання, виробництво, склад і власне самі нормувальники які, як правило, обліковуються по конструкторському або технологічному відділу. Тому для досягнення результату може виявитися недостатньо старанності і акуратності самого нормувальника, необхідна ще зацікавленість у результаті тих людей, що прямо не зв'язані з виконанням даної робота, необхідна їхня всебічна допомога. Як правило тут існує єдине рішення,- матеріальна зацікавленість. Варто врахувати, що в даному розділі описаний один з перших етапів впровадження інформаційної системи, а тому можна зробити висновок, що жодна з мотиваційних систем до зав'язаних в процес формування норм відділів на даному етапі не застосовується. Тому запропонована нижче система матеріального стимулювання до визначеного моменту може застосовуватися до усіх з перерахованих вище відділів підприємства. Суть запропонованої системи полягає в тому, що премія виплачується за зближення загальних нормативів із загальними реальними видачами по підприємству за визначений проміжок часу. Для того, щоб мати представлення про якість проробленої роботи досить скласти один звіт з 5 стовпчиків у якому буде представлена вся необхідна інформація, що характеризує якість роботи нормувальників. У першому стовпчику розраховується загальна нормативна потреба в матеріалах по всім запущеним у виробництво і відбитим в інформаційній системі партіям продукції, що випускаються, за визначений проміжок часу. При цьому премія виплачується за результатами роботи саме за даний проміжок часу. Величина встановлюваного розрахункового проміжку часу повинна залежати від середнього терміну виготовлення партій виробленої продукції на підприємстві, чим більше середній проміжок виготовлення, тим більше повинний бути встановлюваний розрахунковий проміжок часу. З переліку розрахункових матеріалів повинні бути виключені ті матеріали, по яких в інформаційній системі неможливо довідатися реальний складський залишок. В другому стовпчику розраховується загальна реальна видача матеріалів на запущені у виробництво партії і передані матеріали співробітникам підприємства, що відповідають за процес виготовлення. Слід зазначити, що в деяких випадках видача матеріалів на виробництво конкретної продукції (як правило, через їх фізичні й експлуатаційні характеристики) не можлива, тому передача таких матеріалів йде в цілому на визначених матеріально відповідальних осіб. Така ситуація не дозволяє абсолютно точно відстежити точність збігу норм і реальної видачі матеріалів тому для більшої точності розрахунку часовий розрахунковий проміжок варто зрушити вперед на величину яка враховує той факт, що видача матеріалів на запущені у виробництво партії виробів наприкінці розрахункового періоду ще якийсь час продовжується в новому розрахунковому проміжку часу. Цю величину можна вказати вручну і вона повинна дорівнювати одній другій середнього проміжку часу необхідного на повне відновлення циклу виробництва. Якщо видача матеріалів відбувається на конкретну продукцію, то програма на дату видачі уваги не звертає. Програма не враховує матеріали, що видавалися, але по них не виникла нормативна потреба (у звітному списку тільки ті матеріали, по яких є нормативна потреба) за зазначений проміжок часу. В третьому стовпчику напроти кожного розрахункового матеріалу стоїть остання ціна його придбання. Четвертий і п'ятий стовпчик звіту є розрахунковими. Нижче буде наведена схема звіту в якому розраховується якість проведеної роботи з нормування для двох випадків (1-роботи зв'язані з нормуванням всієї продукції ще не завершені; 2- роботи зв'язані з нормуванням у цілому завершені).

Таблиця №2.1 Схема побудови звіту для розрахунку ефективності робіт з нормування в інформаційній системі.