Організація переробки соняшку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗРОБКА БІЗНЕС ПЛАНУ

на тему: «ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕРОБКИ СОНЯШНИКУ»

Вступ

Підприємництво - це провідний сектор ринкової економіки, який забезпечує насиченість ринку товарами та послугами, сприяє здоровій конкуренції, створює новий прошарок-підприємець-власник. Воно базується н самостійній, ініціативній, систематичній, на власний ризик, діяльності по виробництву продукції, надання послуг і зайняттю торгівлею і має на меті сприяння прибутку.

Сьогодні саме з малим підприємництвом держава пов'язує надію на швидкі позитивні структурні зміни в економіці, вихід з економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ. Як зазначено в нещодавно прийнятому Верховною Радою закон: «Про державну підтримку малого підприємництва», воно розглядається як «провідна сила в подоланні негативних процесів в економіці та забезпеченні сталого позитивного розвитку суспільства, як одна із сфер забезпечення зайнятості населення, запобіганню безробіттю та створення нових робочих місць».

Перспективи малого і середнього бізнесу пов'язані і з його особливою роллю як в переході до ринкової економіки, так і в її становленні.

Насамперед це полягає в тому, що самостійне господарювання суб'єктів підприємницької діяльності активно впливає на формування конкурентного середовища.

Адже кожен підприємець старається зайняти свою нішу на ринку товарів чи послуг, прагне випускати потрібну і якісну продукцію, намагаючись тим самим привернути до себе споживача. Все це перетворює мале підприємництво у своєрідний соціальний двигун економічного розвитку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості і спонукає до зростання.

Великою мірою роль малого підприємництва полягає у вирішенні питання зайнятості, що проявляється, насамперед, у здатності малого та середнього бізнесу створювати нові робочі місця і поглинати надлишкову робочу силу. Особливо це стосується нинішнього стану справ як в Україні в цілому, так і в нашому регіоні зокрема. Адже в той час, коли йде процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, малі фірми не тільки зберігають, але й створюють нові робочі місця. З огляду на це, як, доречі свідчить і зарубіжна статистика, мале підприємництво є більшим стабілізуючим фактором, ніж велика індустрія.

Окрім вирішення проблем створення нових робочих місць, формування конкурентного ринкового середовища та відповідної кон'юнктури ринкової економіки, малі підприємства виконують ще ряд важливих функцій.

Зокрема в країнах з ринковою економікою малі підприємства відіграють велику роль в стимулюванні технологічних інновацій, створюючи їх у 2-2,5 рази більше, ніж великі компанії.

Крім того, створення і діяльність великої кількості малих підприємств забезпечує стабільний розвиток регіональної економіки. Завдяки більш високій конкуренції вони краще забезпечують місцеві ринки товарами і послугами і в той же час значно менше дестабілізують ситуацію на ринку робочої сили при банкрутстві окремих з них в порівнянні з великими підприємствами.

Малі підприємства використовують здебільшого місцеві ресурси, міцніше прив'язані до місця свого розташування. Крім того вони є значним джерелом поповнення місцевих бюджетів, часто беруть участь у спонсоруванні місцевих програм, будучи зацікавленими в економічному розвитку території, на якій вони знаходяться.

Крім інших вищезазначених функцій підприємництва виділяються саме та, що воно виступає важливим джерелом фінансового та організаційного забазпечення соціального захисту, вносить визначальний внесок у зменшення соціальної напруги і демократизації ринкових відносин. Саме мале підприємництво своїми руками забезпечує свій рівень життя воно є фундаментальною основою у формуванні середнього класу. Немаловажна роль малого підприємництва полягає і в тому, що воно виступає інвестором вітчизняної економіки, а також сприяє розширенню експортних можливостей держави.

Резюме

Даний бізнес-план розроблено ТОВ «Чайка» з метою створення нормативної бази для організації власного переробного виробництва, а саме виробництва соняшникової олії, а також обгрунтування придбання технологічного обладнання за схемою фінансового лізингу.

Підприємство, що є ініціатором даного проекту спеціалізується на виробництві продукції рослинництва, має розвинену матеріально-технічну базу, власні складські приміщення, обладнання для очистки, сушки та підготовки для зберігання своєї продукції. Діяльність підприємства протягом останніх шести років характеризується стабільністю обсягів виробництва основної продукції, існуванням налагоджених схем збуту продукції, стійким фінансовим становищем. Підприємство мас в своєму розпорядженні 1500 га ріллі, 22% яких щорічно засіваються соняшником. Річний обсяг виручки від реалізації основної продукції підприємства становить 3 500 000 грн.

Виходячи з того, що розмір капітальних вкладень в реалізацію проекту складає 4546583.8 грн., а сума річного прибутку - 2084317.99 грн., період окупності капітальних вкладень складе 2 роки.

Розроблений проект не потребує залучення позикових коштів, адже наявних ресурсів підприємства иа його реалізацію цілком вистачає за запропонованої схеми придбання обладнання.

Галузь підприємства і продукція

Для України нарощування виробництва сільськогосподарської продукції має стратегічне значення для підйому національної економіки, тому що при успішному його розвитку створюються умови для подолання кризового стану ряду суміжних галузей. Але за останні роки її обсяги постійно скорочувалися. В 1999 році було отримано всього 24,6 млн. тонн зерна, тоді як критична межа виробництва складає 31,6 млн. тонн. Отже, підвищення рівня ефективності виробництва сільськогосподарської продукції є найважливішим завданням, від рішення якого залежить продовольча безпека країни. Розв'язання його повинно здійснюватися не тільки на державному, але й на регіональному рівнях, де вирішуються питання забезпечення населення продуктами харчування.

Питаннями підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції займається велика група науковців. Ними розроблені стратегічні аспекти зміцнення сільськогосподарського виробництва в країні, структурної перебудови галузі, підвищення економічної ефективності використання земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів, ціноутворення, формування і функціонування ринків продукції рослинництва.

Однак питання підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції на рівні регіонів вимагають подальшого наукового обґрунтування і практичного вирішення.

Підприємство спеціалізується на виробництві та реалізації продукції рослинництва, має розвинену матеріально-технічну базу та досвід виробництва високоякісної продукції. Галузь рослинництва є сезонною, максимально кошти затрачуються в літній сезон а прибуток отримується тільки після продажу урожаю. Така ситуація створює певні незручності, тому підприємство у рамках своєї структури реалізує новий бізнес-проект, що принесе стабільний ритмічний дохід, а до того ж збільшить прибутки підприємства. Досягти цього можна шляхом поглиблення переробки сировини, що виробляється на підприємстві. Серед інших вирощуваних культур товарний соняшник має досить велику питому вагу в структурі виробництва та реалізації продукції. До того ж на сьогоднішній день підприємство використовує сорти з олійністю понад 50% та урожайністю більше 20 ц/га. Тому було вирішено використовувати соняшник для подальшої переробки в олію.

Не дивлячись на досить високу ресурсоємність цього процесу, ціновий розрив між вартістю вихідної сировини (товарного соняшнику), та готової продукції (соняшникової олії високих ступенів очищення), значно більший ніж в інших галузях переробки продукції рослинництва. Більше того, соняшникова олія досить легко знаходить свій збут на внутрішньому та зовнішньому ринках, чисельність споживацької аудиторії цього товару достатньо велика та структурована. Соняшникова олія є продукцією кінцевого споживання, а також може використовуватися як сировинний компонент Інших технологічних процесів в харчовій галузі, що і зумовлюс її маркетингові переваги. Більше того, експорт соняшникової оліє є звільненим від оподаткування митом на відміну від експорту товарного соняшника, що за умови зростання обсягів виробництва може стати для підприємства додатковим важелем підвищення ефективності своєї діяльності.

Таким чином, за результатами абстрактно-логічного аналізу та результатами проведених кон'юнктурних досліджень найбільш доцільним шляхом розширення існуючого бізнесу підприємства є реалізація проекту з переробки товарного соняшнику власного пиробництва та купленого в олію. Соняшникова олія випускатиметься в стандартних пластмасових пляшках відповідно до існуючих Гостів та інших нормативних документів. Продукція, що Випускається, рафінована соняшникова олія, завжди матиме перевагу перед аналогічною продукцією, оскільки підприємство само вирощує соняшник і транспортні затрати мінімальні, що зменшить ціну олії порівняно з іншими виробниками.

Батьківщиною соняшника є Північна Америка. Індіанці вживали його у їжу, використовували у якості ліків, виготовляли барвники. Інки поклонялися соняшнику як священній квітці. До Європи дикорослий соняшник потрапив із Північної Америки у 1619 році, був завезений іспанцями. Довгий час соняшник вирощували на клумбах та палісадниках як виключно декоративну рослину, а майже два століття потому він опинився у Росії. Спершу соняшник був лише окрасою панських садиб, пізніше почали лузати його насіння. Російський академік Северін писав наприкінці XVIII сторіччя, що із соняшникового насіння, яке є чудовою їжею для папуг, можливо добувати олію та готувати каву. Так поступово відкривалися можливості його практичного використання. Нарешті на початку ХХ століття селянин з нижнього Поволжя вперше почав витискати олію з соняшника.

Властивості

Сира соняшникова олія має приємні запах і смак. Щільність при 10°C 920-927 кг / м³, температура застигання від -16 до -19° С, кінематична в'язкість при 20°C - 60,6 Ч10^-6 м ²/сек. Йодне число 119-136, Гідроксильне число 2-10,6.

Склад

Склад жирних кислот y соняшниковій олії (у%): стеаринова 1,6-4,6, пальмітинова 3,5-6,4, міристинова до 0,1, арахінова 0,7-0,9, олеїнова 24-40, лінолева 46 -62, ліноленова до 1. Середня молекулярна маса жирних кислот 275-286. Склад фосфоровмісних речовин, токоферол, вісків, вологи, летких речовин, не жирових домішок, величина кольорового числа, прозорості, перекісного числа, температура спалаху, а також сорт - залежать від способу віджимання, екстракції і подальшої обробки олії, змінюючись в широких межах.

Соняшникова олія не може містити холестерин, оскільки вона має рослинне походження. Тим не менш, багато виробників в рекламних цілях спеціально підкреслюють його відсутність.

Використання

Соняшникова олія - одна з найважливіших рослинних олій, що має велике народногосподарське значення. У кулінарії застосовується для смаження і для додавання до салатів. З нього виробляють маргарин і кулінарні жири (шляхом гідрування). Соняшникова олія застосовується для виготовлення консервів, а також у миловарінні та лакофарбовій промисловості. Соняшникова олія входить до складу різних мазей.

Споживачі сирої соняшникової нерафінованої олії в сегменті: виробництва рафінованої та бутильованої соняшникової олії, виробники жировий (майонез, маргарин, саломас тощо) продукції, підприємства, що виробляють лакофарбову продукцію, підприємства тваринництва і птахофабрики.

Підприємство має власну зареєстровану торгову марку під назвою «Дари матінки землі» під якою буде випускати свою продукцію.

В подальшому на підприємстві планується придбання та запуск установки для вітамінізації соняшникової олії, а також обладнання для виробництва халви, із залишків шроту планується виробляти корм для великої рогатої худоби який буде збуватись сусіднім тваринницьким фермам.

Маркетинг-план

Площа ріллі підприємства, що зайнята посівами соняшнику щорічно складає близько 330 га. При середній урожайності соняшника 20 ц/га річний обсяг виробництва товарного соняшника складатиме 660т. Для забезпечення обладнання продуктивністю 600 кг/год 2911.2 т насіння будуться закупатись додатково. При трьохзмінному режимі роботи буде перероблятись 3571.2 т насіння. Надходження від реалізації готової продукції представлено в таблиці 1.

Таблиця І Надходження від реалізації

Найменування готової продукції	Обсяг переробки сировини. т	вихід готової продукції.	Кількість готової продукції, т	Ціна реалізації, грч./т	Виручка від реалізації, грн.
Очищена. гідратована, рафінована дезодорована виморожена соняшникова ОЛІЯ	3571.2	(0,42 х 0,96 х 0,92) х 100 = 37%	1321.344	5500	7267392
Шрот соняшниковий	3571.2	58%	2071.296	380	787092.48
Разом виторг від реалізації	8054484.48

Передбачувана програма маркетингу ТОВ «Чайка» цілком базується на кінцевих результатах економічного аналізу тенденцій розвитку й сучасного стану внутрішнього ринку соняшникової олії. При розробці маркетинг-плану враховувалися потенційні порівняно добрі можливості ТОВ «Чайка», зв'язані з відпрацьованістю технології виробництва соняшникової олії, наявністю необхідних матеріальних і фінансових ресурсів для започаткування виробничо-комерційної діяльності в цій сфері, а також енергійної команди управлінців, що мають значний досвід організації таких виробництв.

На етапі започаткування й необхідного розгортання виробництва фірма «Чайка» має намір вийти на внутрішній ринок з обмеженим асортиментом достатньо прибуткового продукту, на який зберігається стійкий попит. У перспективі (3-5 років) передбачається значне збільшення асортименту продукції.

Проведені маркетингові дослідження підтвердили наявність необхідної узгодженості передбачених обсягів виробництва і знайденої ринкової ніші для запропонованоі соняшникової олії: Така узгодженість є достатньою передумовою формування більш-менш стійкого каналу збуту соняшникової олії. При цьому доцільно організувати як роздрібну (через власну торговельну точку), так і оптову торгівлю (на основі укладеної угоди з окремими продовольчими магазинами конного ринку м. Харкова). За необхідності інтенсифікації реалізації продукції можливе здійснення виїзної торгівлі з автофургона (мікроавтобуса) у великих селищах та С.М.Т.

Оскільки обсяг продажу продукції та величина валового прибутку значною мірою залежать від рівня ціни на продукт, цінова політика фірми має передбачати такий варіант:

- що за наявності й реалізації товарів-субститутів мають ураховуватися ціни на продукцію виробників - конкурентів;

— за умови оптової закупівлі може передбачатися гнучка система знижок ціни на продукцію, що відпускається оптовим покупцям

Як відомо, попит на олію не є еластичним показником, тобто збільшення чи зменшення ціни практично майже, чи зовсім не впливає на коливання обсягу попиту на олію. Ціни на рослинну олію в Харкові регулюються міською держадміністрацією з урахуванням таких основних чинників: собівартості продукції товаровиробника: рівня якості, зокрема наявності унікальних властивостей; відпускних і роздрібних цін на аналогічну продукцію продуцентів-конкурентів; можливості одержання мінімального прийнятного рівня прибутковості підприємств сфери виробництва й торгівлі. Тому фірма «Чайка» використала метод ціноутворення на власну продукцію з державним регулюванням, і встановила відпускні ціни на такому рівні: соняшникова олія рафінована дезодорована гідратована виморожена «соняшникові дари» 5.50 за 1 літр.

Передбачається здійснення достатньо активної рекламної діяльності: встановлення на території області обслуговування яскраво оформлених рекламних щитів: відповідні об'яви у міських засобах інформації; барвисту вивіску на власній торговельній точці.

Виробничий план

Технологія виробництва рослинної олії включає різноманітні процеси. Очищення насіння від домішок, зруйнування та видалення плодових та насіннєвих оболонок від ядра, здрібнення ядра та проміжних продуктів переробки є механічними процесами, які готують матеріал до інтенсивних фізико-хімічних змін.

Важливе місце займають дифузійні та дифузійно-термічні процеси кондиціонування насіння, волого-теплова обробка м'ятки, екстракція олії органічними розчинниками, відгонка розчинника з міцели та шроту, а також гідромеханічні процеси - пресування м'ятки на шнекових пресах, відстоювання та фільтрування олії.

Сучасний технологічний процес переробки олійного насіння включає наступні операції: первинну обробку та зберігання олійної сировини; підготовку насіння до вилучення олії; вилучення олії (методом екстракції або пресування); первинне очищення рослинної олії, рафінацію олії, обробку шроту.

Підготовка сировини

Підприємства, що переробляють рослинну олійну сировину, отримують насіння протягом 1…2 місяців безпосередньо з полів. До технологічної переробки сировину піддають тривалому зберіганню. Для ефективного зберігання проводять підготовку сховищ та підготовку насіння.

Очищення насіння. Насіннєва маса, що надходить для зберігання та переробки, являє собою неоднорідну суміш, яка складається з насіння та деякої кількості сторонніх домішок, які попадають при збиранні чи транспортуванні насіння. Класифікація сміттєвих домішок для кожної олійної культури визначена державним стандартом. Розрізняють сміттєві домішки, олійні, мсталодомішки.

Домішки ускладнюють зберігання та переробку насіння, займають корисний об'єм сховищ, знижують продуктивність технологічного обладнання. Як джерело мікроорганізмів в насіннєвій масі, вони сприяють самозігріванню насіння.

Вологість органічних домішок, як правило, вище, чим воогість насіння. Це сприяє зволоженню та псуванню насіння. Деякі з домішок додають олії невластивий їй колір, знижують харчову цінність. Мінеральні домішки приводять до передчасного зносу робочих органів машин, а також знижують харчову цінність шротів.

Крім цього, органічні та мінеральні домішки здатні поглинат та втримувати олію; при пресуванні олійність домішок здатн досягати олійності матеріалу (мезги, шроту), я яким вон контактують.

Для звільнення олійного насіння від домішок проводять очищення, застосовуючи розділення насіння та сміття:

за геометричними розмірами (шляхом просіювання через сита з отворами різного розміру та форми);

за аеродинамічними властивостями (шляхом продування насіння повітрям);

* за феромагнітними властивостями (за допомогою електромагнітів та постійних магнітів).

Найбільш поширені в промисловості машини поєднують декілька способів розділення насіння та сміттєвих домішок. Для очищення насіння широко застосовують повітряні сепаратори різноманітних типів. Відділення сміттєвих домішок за розмірами здійснюють на ситових поверхнях.

При переробці насіння соняшнику високоолійних сортів, очищення від сторонніх домішок рекомендують проводити разом з розділенням насіння на дві фракції за розмірами. Розділення на фракції (калібрування) дозволяє поліпшити зберігання насіння, бо дрібне, недозріле насіння зберігається гірше і містить олію більш низької якості, ніж велике, повністю дозріле насіння. Крім того, розділення на фракції дозволяє точніше та надійніше відрегулювати режими роботи машин для обрушування оболонок насіння і надалі повніше відділяти оболонку від ядра.

При вмісті в насінні олійних культур домішок, що важко відділяються і погіршують якість олії, їх відділення на робочих органах машин з повітряно-решетно-трієрними робочими органами неможливе через невелику відмінність розмірів та аеродинамічних властивостей. Тому використовують вібраційні зерноочисні машини з фрикційними не перфорованими поверхнями.

Обов'язковою технологічною операцією є також очищення від пилу. Для знепилення повітря часто застосовують спосіб за допомогою різних типів циклонів, а також спосіб фільтрації повітря через тканину за допомогою матерчатих фільтрів двох типів - нагнітального та висмоктуючого.

Кондиціонування по вологості. Насіння більшості олійних рослин поступає після очищення на зберігання чи переробку з вологістю, яка перевищує оптимальні значення. Це викликає необхідність зниження вологості олійного насіння. Крім того, під впливом підвищених температур (якщо застосовують теплову сушку) гинуть довгоносики, кліщі та інші типи насіння, присутні в насіннєвій масі.

Для ефективного обрушування насіння (з мінімальним пошкодженням ядра) вологість оболонки повинна бути меншою, ніж вологість ядра. Тому насіння, що має вологість більше критичної, сушать до вологості 10… 11%. Для високоолійних сортів соняшнику значення вологості насіння, необхідної для стійкого зберігання та «ефективної технологічної переробки, практично співпадають.

Найбільш поширеним способом зниження вологості насіння є термічне сушіння, при якому насіння нагрівають сушильним агентом сумішшю повітря та димових газів). Після сушіння застосовують охолодження. Оптимальними режимами сушіння для попередження появи тріщин у зовнішніх оболонках насіння є переривисті режими, тобто - такі, при яких вводять відлежування насіння. При відлежуванні відбувається перерозподіл вологи у насінні та

зменшення градієнт вологості в його тканинах.

Зберігання насіння. При зберіганні активне вентилювання насіння проводять атмосферним повітрям або сумішшю повітря та топочних газів при температурі 40…45°С за допомогою стаціонарних пристроїв, які є конструктивною частиною сховища. Також вентилювання здійснюють за допомогою підлогово-переносних пристроїв, які тимчасово встановлюють у сховищі до завантаження насіння та залишають там до повного звільнення сховища від насіння. Можливе використання переносних пристроїв, які встановлюють у сховищі, вже заповненому насінням. Розміщують пристрої для підводу або відводу повітря в шарі насіння.

ІІідвищення інтенсивності дихання насіннєвої маси сприяє її ріванню. Рослинна олія, отримана з насіння, пошкодженого мікроорганізмами при самозігріванні, стає токсичною і отримує невластивий смак, колір і запах.

Отримання м'ятки

Для ефективного вилучення олії з сировини необхідне відділення низькоолїйних зовнішніх оболонок від основної тканини, що містить олію (тобто обрушування і сепарування), а також здрібнення. Це сприяє підвищенню олійності основного матеріалу збільшує продуктивність технологічного обладнання, поліпшує якість олії.

Обрушення насіння. Залежно від характеру та міцності зв'язку плодової або насіннєвої оболонки з ядром всі олійні рослини можуть бути розділені на дві групи: рослини з плодами з оболонкою та без оболонки.

У плодах або насінні з оболонкою основна тканина, що містить олію, із зовнішньою оболонкою не зростається. При обрушуванні зовнішньої оболонки її відділяють від ядра просіюванням на ситі, розділенням в повітряному потоці та т. п.

У плодах або насінні без оболонки ядро міцно зростається з оболонками (лузгою). Тому навіть при зруйнуванні оболонки частини ядра залишаються сполученими з нею. Відділення такої насіннєвої оболонки від ядра призводить до великих втрат олії з оболонкою. Насіння даної групи, наприклад насіння льону, переробляють без відділення оболонки від ядра.

Якщо оболонки не відділяють від ядра, то якість олії помітно знижується - до неї попадають ліпіди лузги, багаті воском та восковими речовинами. Наявність цих речовин в олії погіршує її товарний вид: з'являється тонка суспензія (сітка) дрібних кристалів воску, усунути які, використовуючи хімічну інертність воску, вдасться тільки внаслідок тривалої обробки олії.

Доцільність відділення плодових або насіннєвих оболонок від ядра викликається також і тим, що тканини оболонок внаслідок їхньої великої пористості при взаємодії з олією здатні інтенсивно поглинати ЇЇ. Таким чином збільшуються втрати олії при виробництві.

Залежно від фізико-механічних властивостей оболонки та ядра олійні плоди і насіння обрушують різноманітними способами, а саме:

* тертям об жорстку поверхню (за цим способом працюють дачні рушки, аерооблущувачі);

ударом насіння об тверду поверхню; однак при цьому, руйнується до 25% ядра (бильні та відцентрові рушки);

розрізанням насіння ріжучими органами - насіння направляють у зазор між рухомими та нерухомими ножами (дискові ножеві лущувачі);

* роздавленням між поверхнями валків, що обертаються однопарні вальцеві станки з гладкими та ріфленими валами).

Склад рушанки повинен бути (в%): січки не більш 15, недорушу - 10, олійного пилу - 8.

Недоруш, що складається в основному з цілого та частково Цінованого насіння або великої лузги, направляють в повітряно-ситовий сепаратор. В осадових конусах після першого та другого вдування з недоруша повітрям відбирають велику лузгу. Збагачений недоруш (з меншим вмістом лузги) направляють на шорне обрушування.

Сепарування рушанки. Рушанка являє собою суміш різноманітних за розміром частинок: великої, середньої та дрібної лузги, ціляка, недорушу, цілого ядра, половинок ядра, олійного пилу. Найбільш поширеним способом відділення оболонок від ядра є роздіілення суміші за розмірами часток на ситах, а потім аспіраційне продування за аеродинамічними властивостями.

Про ефективну роботу обрушувально-очисного відділення судять по величині лушпинності ядра (відсотковому вмісту лушпиння в ядрі) та втратах олії з лузгою. Лушпинність ядра повинна складати для пресових заводів не більш 3%, для екстракційних - не більш 8%.

Величина лушпиниості ядра взаємопов'язана з величиною втрат олії з лушпинням, що відходить (у виді ботанічної олійності лушпинням та її заоліювання під дією технологічних операцій). Чим нижче необхідна Лушпинність ядра, тим інтенсивніша обробка насіння і рушанки, тим більші втрати олії з лузгою.

Здрібнення ядра. Здрібнення ядра проводять з метою руйнування клітинної структури олійного матеріалу. Це полегшує відділення олії від білкової частини насіння шляхом механічного віджиму та екстракції. Матеріал, який отримується після здрібнення ядра або насіння (м'ятка), має велику питому поверхню в порівнянні з насінням. Крім руйнування клітинних оболонок, інтенсивно руйнується також і олієвмістна частина клітки. По мірі її руйнування все більша частина олії звільняється. Чим більш інтенсивне здрібнення, тим менше клітин залишається незруйнованими, тим більше олії знаходиться у виді тонкої плівки на поверхні частинок м'ятки.

Для здрібнення олійного матеріалу застосовують декілька способів: розтирання, розколювання, розрізання та удар.

Здрібнення олійного насіння та ядра проводять на вальцевих станках з горизонтальним чи вертикальним розташуванням вальців горизонтальні - однопарні та двопарні, вертикальні - п'ятивальцеаі та чотиривальцеві, з гладкими або рифленими вальцями.

Олія, що вивільняється при здрібненні насіння внаслідок руйнування клітин та здрібнення внутрішньоклітинного вмісту, адсорбується великою питомою поверхнею м'ятки. В олії починаються процеси окислення та гідролізу, оскільки ферментна система насіння при руйнуванні клітин лише трохи знижує свою активність, а руйнування насіння сприяє контакту олії з киснем повітря та атмосферною вологою.

Кінцевим результатом процесу здрібнення є перехід олії, укладеної в клітках насіння, в доступну для технологічних впливів форму.

Витягання олії

Для витягання олії застосовують два основних способи - пресовий (для переробки сировини з високим вмістом олії») та екстракційний, так звана «пряма екстракція» (для переробки низькоолійної сировини). Існує також комбінований спосіб, який включає попереднє пресування з подальшою екстракцією.

Пресовий спосіб. Пресування - це механічний вілжим олії за допомогою пресових шнеків. Якщо м'ятку направити після вальцевого станка на прес, то незважаючи на великий тиск, в пресі не вдається витягнути всю олію, що міститься у м'ятці. Це зумовлено тим, що олія розподілена у вигляді тонких плівок на поверхні зменшеного ядра і має величезні сили поверхневого натягу, величина яких набагато більше сили тиску, що розвивається найкращими пресами. Загальна схема витягання олії пресовим способом Представлена на рисунку 4.2.



Для ефективного витягання олії з м'ятки необхідно подолатиабо хоч би помітно зменшити силу, яка втримує олію. Тому проводять підготовку м'ятки - вологотеплову обробку (жаріння).

М'ятка містить велику кількість води і є дуже пластичним матеріалом. Щоб віджати олію, необхідно додати м'ятці жорсткість Для цього знижують Її вологість, змінюючи в той же час фізико хімічні властивості її компонентів. Досягають цього дією тепла на зволожену м'ятку. При нагріві м'ятки також знижують в'язкість олії, що полегшує її витягання з матеріалу. В результаті м'ятка змінює свої властивості та перетворюється в м'язгу.

У виробничих умовах процес вологотеплової обробки (приготування м'язги) складається з двох стадій. Першу стадію зволоження м'ятки і підігрівання - здійснюють в апаратах для попередньої вологотеплової обробки м'ятки - інактиваторах або пропарочно-зволожувальних шнеках. Інтенсивне короткочасне-нагрівання м'ятки до температури 60°с з одночасним зволоженням сприяє рівномірному розподілу води у м'ятці та інактивації ферментних систем насіння. Вологість м'ятки з насіння соняшника після зволоження повинна становити 8…9%.

Другу стадію - підсушування та нагрів зволоженої м'ятки здійснюють у жаровнях різноманітних конструкцій. Вологість готової м'язги доводять до рівня, який забезпечує досягнення фізико-механічних властивостей, необхідних для роботи шнекового пресу. При цьому м'язга набуває бажаного рівня денатурації білкових речовин.

Специфічною особливістю цього процесу є сушка м'ятки в товстому шарі (більш 300 мм). При цьому виникає явище самопропарювання. Водяна пара, яка виділяється з нижніх шарів, проходить крізь товстий шар м'ятки та сприяє частковому розпад грудок, утворених при зволоженні в першому періоді вологотеплової обробки. Знижуються пластичні властивості маси, вона стає більш жорсткою, що забезпечує якісним віджим олії.

Вологість готової м'язги знаходиться в межах 5…6%, а температура 100… 105°С. М'язга з такими характеристиками забезпечує ефективне попереднє витягання олії. На другій стадії вологотеплову обробку ведуть нагрітою водяною парою у жаровнях - чанних, барабанних чи шнекових.

При переробці високоолїйного насіння використовують двократне пресування. Підготовлена м'язга надходить до шнекового пресу (форпресу) для попереднього пресування.

У пресі, призначеному для отримання жмиху заданої форми та розмірів, на виході встановлюють матрицю-філ'єру з отворами річних розмірів та форм. Це дозволяє отримувати гранульовану Макуху.

Отримана макуха піддасться пропарюванню. Для цього її подрібнюють, зволожують до 8…9%, а потім нагрівають та пропарюють шаром висотою 300…350 мм; процес продовжується 70…75 хвилин. Готова макуха з температурою 115… 120°С та пологістю 2,5…3,2% рівномірно подається до преса для остаточного вилучення олії.

Остаточне пресування здійснюється на пресах глибокого зйому експелерах. Продуктивність експелерів менше, ніж форпресів, але сила стиснення матеріалу в них більша. Експелерний жмих повинен містити не більш 6% олії.

Екстракційний спосіб. Повного знежирювання матеріалу пресовим способом досягти неможливо, оскільки на поверхні жмиху завжди залишаються дуже тонкі шари олії, які втримуються великими поверхневими силами. Практично повне витягання олії забезпечує екстракційний спосіб, при якому сили, що переводять олію в розчин, перевершують сили, що утримують олію в матеріалі, який екстрагується.

Процес екстракції заснований на високій розчинності рослинних олій в неполярних органічних розчинниках, таких як бензин, гексан, діхлоретан, нефран з температурами кипіння в межах 63…75°С.

Екстракція - дифузійний процес, силою руху якого є різниця Концентрацій місцели (розчинів олії у розчиннику) всередині та поза частинками матеріалу, що екстрагується. До початку екстракції в олії в середині матеріалу розчинник не міститься та концентрація місцели дорівнює 100% (чиста олія), а поза частинками концентрація дорівнює 0% (чистий розчинник).

Розчинник спочатку розчиняє олію, що знаходиться на поверхні клітин, зруйнованих в процесі вальцювання, жаріння, пресування. Потім, проникнувши через клітинні стінки, розчинник починає розчиняти олію, що знаходиться в незруйнованих клітинах та структурах.

Ефективне проведення екстракції олії неможливе без ретельнопідготовки екстракційного матеріалу. Основною вимогою є максимальне руйнування клітинних структур та максимальні однорідність розмірів частинок матеріалу, що екстрагується. Для цього використовують вальцеві станки, що надають матеріалу пелюсткову структуру. Перед надходженням на вальцеві станки насіння або ядра насіння злегка підігрівають, іноді зволожують, потім підсушують підігрітим повітрям на спеціальних сітчастім сушарках.

Екстрагування у екстракторі.

Загальна схема екстракційного способу отримання олії представлена на рисунку 6.5.

Температура матеріалу, який надходить на екстракцію, повинна бути на 5°С нижче температури кипіння розчинника і перевищувати 50°С. Якщо температура матеріалу, що екстрагується, перевищує цей рівень, його охолоджують.

Застосовують два основних способи екстракції: екстракцію зануренням та екстракцію поетапним зрошуванням матеріалу.

При екстракції зануренням олію вилучають з олійної сировини в процесі безперервного проходження через потік розчинника в умовах протитоку, при якому розчинник та матеріал безперервно переміщуються один відносно другого.

При екстракції поетапним зрошуванням безперервно переміщується тільки розчинник, а матеріал залишається в стані впокою. Цей спосіб забезпечує отримання більш високої концентрації та більш чистої місцели внаслідок самофільтрації її через шар матеріалу, що екстрагується.

До недоліків способу відносять велику тривалість екстракції, Невисокий коефіцієнт використання геометричного об'єму (не більше за 45%) апарату та можливість утворення вибухонебезпечних концентрацій суміші пари розчинника і повітря всередині апарату, більш складну систему прокачування розчинника.

При прямій екстракції проводять підготовку низькоолійної сировини - очищують, здрібнюють, проводять вологотеплову обробку насіння (вологість 15%, температура 80…90°С), обжарюють (знижують вологість до 8…9,5% та температуру - до 60…70°С). І потім плющать в пелюстки товщиною 0,3 мм. Екстракцію здійснюють, підтримуючи наступні способи:

спосіб занурення олійного матеріалу в протиточно рухомий розчинник (концентрація місцели 15…20%, олійність шроту не не більше 1%, тривалість 45…60 хвилин).

спосіб багатоступеневого протиточного зрошування
рухомого олійного матеріалу розчинником або місцелою

(концентрація місцели 25…30%, олійність шроту - не більш 1%» тривалість 140…190 хвилин).

Відомий також змішаний спосіб, при якому на різних стадіях застосовують як занурення, так і зрошування.

Тверді домішки у місцелі впливають негативним чином на технологію її обробки. Стабільна робота обладнання екстракційного цеху можлива тільки при вмісті твердих речовин у місцелі не більш 0.2% від маси.

Місцела, що надходить з екстрактора містить до 10… 15% олії при екстракції способом занурення та до 30…35% при екстракції способом багаторазового зрошування.

Місцела є розчином двох рідин - летючої (розчинника) таІ нелстючої (олії). Чим вище концентрація місцели, тим ближче її властивості до властиностей олії. Поки концентрація місцели невелика, відгонка розчинника проходить як звичайні-випаровування. По мірі зростання концентрації місцели температура кипіння дуже швидко збільшується і лише одним нагріванням повністю видалити розчинник неможливо.

Для прискорення процесу та зменшення температури застосовують відгонку розчинника під вакуумом. Але ефективність дії вакууму по мірі збільшення концентрації місцели також знижується. Тому відгонку розчинника проводять, застосовуючи гостру пару, яку направляють у місцелу. У присутності нагрітої водяної пари відгонка розчинника можлива без сильного перегріву олії.

Після витягання олії у шроті, що виходить з екстрактора, залишається значна кількість розчинника (після екстракції шрот містить біля 1% олії та 40% розчинника). Тому шрот оброблюють парою для випаровування розчинника, підсушують, охолоджують та здрібнюють.

У задачу обробки шроту, крім відгонки розчинника, входить також підвищення його харчової цінності, яка залежить від міри засвоюваності білків шроту. Це досягається оптимальною денатурацією білків шроту, інактивацією токсичних білків та інгібіторів ферментів, а також зниженням активності ферментів, що погіршують використання шротів як корму для тварин.

Комбінований спосіб. При комбінованому способі олію спочатку видаляють пресовим методом, а потім - екстракційним.

Підготовка сировини для видалення олії комбінованим способом принципово не відрізняється від підготовки його для пресування, але для збільшення площі зіткнення з розчинником здрібнену сировину (жмихову дрібку) пропускають через спарену плющильну установку з гладкими вальцями та отримують пластинки товщиною 0,2…0,4 мм (пелюстки). Таким чином, форпресовий жмих здрібнюють та проводять вологотермову обробку у жаровнях для збільшення пластичності олійної сировини. Вологість жмиху соняшника доводять до 8…9%, температуру-до 50°С

При витяганні олії екстракцією в безперервно діючих шнекових екстракторах утворюється також протитік пелюсток, що перемішуються, та розчинника.

Місцелу після екстрагування фільтрують на спеціальних фільтрах і зливають у місцелозбірники. Місцела містить 25…35% олії та 70…75% розчинника. Обробка місцели відбувається у дві стадії:

очищення місцели;

відгонка розчинника (дистиляція місцели).

Очищення місцели проводять для видалення твердих частинокшроту (їх міститься 0,4…1%) шляхом відстоювання та фільтрування; очищена місцела повинна містити не більш 0,02% відстою.

Відгонку розчинника проводять шляхом випаровуваним місцели при атмосферному тиску, а потім - під вакуумом гострою водяною парою; температура після дистиляції 105…110°С.

Отриману олію охолоджують водою в теплообміннику, зважують і направляють у сховище.

Відігнаний розчинник відділяють від води і повторно використовують для екстракції.

Первинне очищення олії

Олія після пресування або екстрагування містить розчинні домішки (фосфоліпіди, віск, забарвлюючі речовини, а також продукти розпаду цих речовин) та механічні домішки. Тому олія вимагає подальшого очищення.

При вилученні олії на шнекових пресах разом з нею череч зеєрні щілини циліндра преса проходить до 5% і більше (від маси матеріалу, що переробляється) дрібних частинок м'язги. Тверді частинки м'язги видаляють з олії на механізованих гущеуловлювачах, за допомогою горизонтальних центрифуг безперервної дії, а також шляхом фільтрування на рамних фільтрпресах. Вміст відстою в олії після гущеуловлювача становить 0,3…0,5%.

Після очищення олії відстою міститься не більш 0,2%.

Рафінація олії

Олія, яку отримано з олійного насіння різними способами і яка зазнала тільки первинне очищення, називають сирою. Вона містить домішки, що непридатні ні для харчових, ні для технічних цілей. Є декілька способів очищення (рафінації) рослинних олій - фізичні, хімічні, фізико-хімічні:

фізичні - відстоювання, центрифугування, фільтрування;

хімічні - гідратація, лужна рафінація, окислення забарвлюючих речовин та інші;

фізико-хімічні - відбілювання, дезодорація, видалення вільних жирних кислот та інші.

Застосовують схеми повного та часткового очищення. Повна рафінація забезпечує отримання олії, вільної від механічних домішок, без специфічного смаку, запаху та кольору, із заданим мінімальним вмістом вільних жирних кислот. Часткова рафінація забезпечує видалення з олії окремих груп домішок та закінчується наІ заданій стадії залежно від подальшого використання або переробки олії. Повна рафінація (рис. 4.5) включає наступні процеси: гідратацію (видалення гідрофільних домішок), видалення воску, нейтралізацію (видалення вільних жирних кислот та речовин кислої природи), промивання олії (видалення часток мила), висушування (видалення вологи), відбілювання (видалення забарвлюючих речовин) та дезодорацію (видалення ароматичних та смакових речовин). Кількість води, яка необхідна для видалення фосфоліпідів з олії, визначають у лабораторних умовах пробною гідратацією (це приблизно становить 0,5% на 1% фосфоліпідів, які містяться у олії)

На гідратацію рослинну олію подають у суміші з водою (конденсатом), початкова температура суміші 45…50°С.

Видалення воску з олії - самостійна технологічна операція, що передбачає створення умов, які приводять до збільшення кристалів воску в олії та їх видалення при фільтрації (операція виморожування воску).

Деякі розчинні речовини ліпідної природи видаляють дією лугів, при цьому з олії видаляються вільні жирні кислоти у вигляді натрієвих солей, та внаслідок взаємодії забарвлюючих речовин і лугами відбувається також незначне освітлення олії.

Повне видалення забарвлюючих речовин досягають дією адсорбентів - активованого вугілля, спеціально обробленої глини (операція відбілювання олії).

Видалення речовин, які додають олії смак та запах, відбувається внаслідок відгонки їх з водяною парою з олії в умовах високої температури та вакууму (дезодорація).

Рослинну олію пакують в металеву або пластикову тару харчових марок місткістю до 40 дм³ або в скляну тару місткістю 0,5 дм³ і в пластикову тару харчових марок місткістю 0,5 та 1,0 дм³. Рослинну олію та макуху зберігають в сухому та затемненому приміщенні. Світло та підвищена температура приводять до набуття олією гіркого смаку.

Технологічне устаткування, що використовується при реалізації проекту, а саме комплект обладнання для виробництва та очищення, приведений в табл. 2.

Цей комплект є напівавтоматичним. Його продуктивність складає 350 кг/годину по сировині. Комплект обладнання включас 4 відділення, що в напівавтоматичному режимі обслуговують всі стадії технологічного процесу, а саме підготовку соняшнику до віджиму (лущення та доочищення), віджим та фільтрацію, гідратацію та вимороження, рафінацію та дезодорацію. Вартість обраного комплекту обладнання з ПДВ складає 3531758 грн., вартість монтажних, пусконалагоджувальних робіт та гарантійного обслуговування виробником протягом 1 року складає 10% від ціни тобто 353175.8 грн. Обладнання потребує будівництва приміщення загальною площею 1203м², вартість якого складатиме 661650 грн., отже капітальні витрати при реалізації проекту складатимуть 4546583.8 грн.

Витрати на закупівлю соняшника визначаються за формулою:

В_с = К_с Ч Ц_с

Де К_с - кількість соняшника яку треба закупити;

Ц_с - вартість 1 кг соняшника.

Склад комплекту технологічного обладнання та його вартість

Найменування одиниці обладнання	Продуктивність по сировині, кг/год	Кількість, шт.	Вартість одиниці обладнання, грн.	Разом, грн.
Насіннсрушка з аспіраційною системою	125	5	64770	323850
Сепаратор	200	3	88740	266220
Шнековий транспортер	500	2	87344	174688
Комплекс віджиму рослинної олії	500 100	1 1	410000 95000	505000
Фільтр-прес	150	4	42000	168000
Установка гідратації	200	3	118000	354000
Установка виморажування	200	3	44000	132000
Установка дезодорації та рафінації	150	4	350000	1400000
Лінія розливу олії в ПЕТ тару ємністю 1 л.	500	1	148000	148000
Лінія розливу олії в ПЕТ тару ємністю 1 л.	100	1	60000	60000
Разом	3531758

Витрати на сировину

Найменування сировини	Кількість, т	Ціна або залікова вартість, грн./т	Вартість сировини, грн.
Насіння соняшнику власного виробництва	660	620	409200
Покупне насіння соняшнику	2911.2	1200	3493440
РАЗОМ	3571.2	-	3902640

Ефективний фонд робочого часу визначається виходячи з трьохзмінного режиму роботи, тривалість зміни 8 годин, 248 робочих дні на рік та коефіцієнта одночасної роботи обладнання.

Е_ф = Д Ч Т Ч К_ор

Де Е_ф - ефективний фонд робочого часу;

Д - кількість робочих днів на рік;

Т - тривалість зміни;

К_ор - коефіцієнт одночасної роботи, К_ор = 0.8.

Витрати на електроенергію В_е визначаються за формулою:

В_е = Е_ф Ч Ц_е Ч W

Де W - потужність обладнання кВт/год;

Ц_е - вартість 1 кВт/год електроенергії.

Розрахунок витрат на електроенергію приведений в табл. 4.

Витрати на технологічну електроенергію

Найменування елементу витрат	Ціно 1 кВт.год електроенергії, грн.	Ефективний фонд часу роботи обладнання, годин	Встановлена потужність, кВт	Кількість спожитої електроенергії. кВт.годин	Вартість грн
Витрати на технологічну електроенергію	0,18	4761.6	194.4	925655.04	166617.90

Заробітна плата працівникам З_в начисляєть відповідно до відпрацьваного часу по тарифних ставках, в залежності від розряда робіт, на підставі Закона України «Про оплату праці». Розрахунок витрат на оплату праці показано в таблиці 5.

Витрати на оплату праці виробничого персоналу
Категорія персонажу	Чисельністьчол.	Заробітна плата за місяць, грн.	Фонд оплати праці, грн.	Нарахування на фонд заробітної плати, грн.	Фонд заробітної плати з нарахуваннями, грн.
Оператор	6	600.00	3600,00	1332	4932
Помічник оператора	6	450,00	2700.00	999	3699
Разом за місяць	8631
Разом за рік	103572

Витрати на воду для технологічних потреб В_в розраховуються в залежності від норм витрат та вартості води і приведені в таблиці 6.

В_в = Ц_в Ч С_обс Ч К_в

Де Ц_в - ціна води, грн;

С_обс - обсяг переробки, т;

К_в - коефіцієнт витрат, К_в = 0.03.

Витрати на воду для технологічних потреб

найменування елементу витрат	Ціна 1м3 води, грн.	Обсяг переробки, т	Норма витрачання води, м3/т	Кількість спожитої води, м3	Вартість, грн.
Витрати на воду для технологічних потреб	5,00	3571.2	0,03	107.2	536

Витрати на ремонт, В_р обладнання для 1 - го року не розраховуються, адже обладнання знаходиться на гарантійному обслуговуванні виробника.

Витрати на технічне обслуговування В_то приймаємо укрупнено на рівні 5 000 грн., на рік.

Витрати на амортизаційні відрахування А_м розраховують залежно від норм відрахувань, для активної частини 15%, для пасивної 5%.

А_м = (а Ч Б)/100

Де Б - балансова вртість, грн;

а - норма відрахувань, %;

амортизаційні відрахування представлені в таблиці 7

Амортизаційні відр ахування	Вартість об'єкту	Вартість об єкту без ПДВ. грн.	Вартість пуско-наяа-годжувальних робіт (10%) без ПДВ, грн.	Балансова вартість об 'скту, гри.	Сумо амортизації еідрахумч грн
3 активн ої части ни основн их засобів	3531758	2993015.26	299301.53	3292316.79	493847.51
3 пасивн ої части ни основн их засобів				560720.34	28036.01
Разом	521883.52

Витрати на оплату праці адміністративного персоналу З_а розраховуються аналогічно виробничому

Категорія персоналу	Чисельність Ч о л.	Заробітна плата за місяць, грн.	Фонд оплати Праці, грн.	Нарахування на фонд заробітної плати, грн.	Фонд заробітної плати з нарахуваннями грн.
Начальник виробництва	1	1100,00	1100,00	407,00	1507,00
Технолог Комірник	3 3	1000.00 500.00	3000,00 1500,00	1110,00 555,00	4110,00 2055,00
Разом за місяць Разом за рік	7672,00 92064.00

Витрати на відрядження в складі адміністративних витрат приймаємо укрупнено на рівні 3000 грн./рік. Таким чином, сума річних адміністративних витрат складатиме 95064,00 грн.

Розмір загальновиробничих витрат В_зв приймаємо на рівні 150% фонду оплати праці виробничого персоналу, тобто річна сума цих витрат складатиме 155358 гри.

Розмір інших витрат І у розрахунку складає 1% від вартості сировини, що переробляється, а саме 39026.4 грн. у рік.

Система загальних поточних витрат, пов'язаних з реалізацією проекту приведена в таблиці 9.

Річні поточні витрати на виробництво олії

Статті витрат	Сума, грн
Сировина	3902640
Електроенергія	166617.90
Оплата праці виробничого персоналу з нарахуваннями	103572
Вода для технологічних потреб	536
Ремонт та технічне обслуговування обладнання	5000,00
Амортизаційні відрахування	521883.52
Адміністративні витрати	95064,00
Загальновиробничі витрати	155358
Інші нитрати	39026.4
Пакування	285696
Шрот	787092.48
РАЗОМ	4488301.34
Витрати на переробку 1 т соняшнику	1256.80

Організаційний план

За організаційно-правовою формою створюване виробництво соняшникової олії «Чайка» є господарським товариством з обмеженою відповідальністю, тобто фірмою, заснованою кількома фізичними особами (підприємцями) об'єднанням їхніх власних капіталів задля досягнення спільної мети - організації виробництва та реалізації соняшникової олії обмеженої номенклатури. Статутом ТОВ «Чайка» передбачено, що засновники (три фізичні особи) для формування початкового статутного фонду вносять по 240000 гривень кожний з пропорційною часткою прав власності на майно й результати Діяльності товариства.

Для визначення конкретної потреби ТОВ «Чайка» у персоналі за необхідною категорійністю було побудовано таблицю. З таблиці видно, що до складу персоналу новостворюваної фірми включатимуться: І) начальник виробництва; 2) три технологи; 3) три комірники; 4) шість операторів; 5) шість помічників операторів. Крім того, для вирішення юридичних питань, здійснення налагоджувальних і ремонтних робіт будуть періодично залучатися відповідні спеціалісти з інших фірм.

Заробітна плата працівникам ТОВ «Чайка» начисляють відповідно до відпрацьованого часу по тарифних ставках, в залежності від розряду та виконуваних робіт, на підставі Закону України «Про оплату праці». Планується преміювання працівників за якісне та своєчасне виконання своїх обов'язків. Також у подальшому буде побудована база відпочинку на чорному морі та дитсадок у районі підприємства.

Завдання менеджера в процесі організації полягає в тому, аби надати усім компонентам організації такої форми та об'єднати їх таким чином, аби фірма являла собою одне ціле і функціонувала цілеспрямовано. Саме тому, в будь-якій фірмі існує певна підпорядкованість поміж її складовими частинами та рівнями менеджменту, чіткий розподіл влади, прав та відповідальності.

Для відображення структурних взаємозв'язків основних рівнів та підрозділів організації, їх підпорядкованості на практиці використовують схеми організаційної структури управління. Такі схеми є лише скелетом системи управління, оскільки не розкривають склад та зміст функцій, прав та обов'язків підрозділів та посадових осіб.

Теорія і практика менеджменту розробили багато різних принципів побудови структур управління, які можна звести до наступних основних типів: