У загальному обсязі постачань традиційно найбільшу питому вагу займають ГПА, що є основною продукцією ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» (від 48,6% від загального обсягу товарної продукції у 2003 р. до 37,6% - у 2007 р.).

Також величезне значення для підприємства має виробництво нафтопромислового обладнання, питома вага якого також висока (8,4% - у 2003 р. та 14,2% - у 2007 р.).

Спостерігається позитивна динаміка виробництва обважнених бурильних та ведучих труб, так з 2003 по 2007 роки ріст склав 136775 тис. грн. (практично в 3 рази).

За досліджуваний період відбувся не менший ріст у виробництві хімічного обладнання на 177%, що складає 34990,3 тис. грн., та насосів на 87%, що складає 69725,5 тис. грн.

Таблиця 2.5. Динаміка та структура товарної продукції

Види товарної продукції	Роки	В середньому за 5 років
	2002	2003	2004	2005	2006
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Обладнання для нафтогазового комплексу	111394	31,7	61284,4	8,4	183802	17,7	349784	27,5	472289	30,14	11785,53	23,79
Газоперекачувальні агрегати (ГПА)	123964	35,3	352363	48,6	583065	56,2	595514	46,7	699619	44,65	23545,25	47,52
Хімічне обладнання	36279	10,3	19730,7	2,7	10374	1	19804	1,6	30739	1,96	1169,267	2,36
Насоси	31191	8,9	80089,5	11	44992	4,3	46245	3,6	71896	4,59	2744,135	5,54
Обважені бурильні і ведучі труби	39294	11,2	71162,6	9,9	87658	8,5	119904	9,4	168148	10,73	4861,666	9,81
Інші	9123	2,6	141067	19,4	126955	12,3	142668	11,2	124305	7,93	5441,18	10,98
Всього	351245	100	725697	100	1036846	100	1273919	100	1566996	100,00	49547,03	100,00

Проаналізувавши основні форми фінансової звітності підприємства: баланс підприємства (форма №1), форма №2 (звіт про фінансові результати і їх використовування), форма №3 (звіт про рух грошових коштів), форма №4 (звіт про власний капітал), примітки до фінансової звітності, приведемо основні показники діяльності підприємства продемонстровані в таблиці 1.5.

Таблиця 1.5. Основні виробничо-фінансові показники діяльності підприємства

Показник	Роки	Відхилення 2007 р. до 2003 р.
	2003	2004	2005	2006	2007
Вироблено продукції, тис. грн.	755651	1079644	1301062	1654011	1606784	851 133
- на 1 середньорічного працівника	37,2	51,77	62,95	81,29	80,66	43
- на 1 тис. грн. вартості основних засобів	1,27	1,82	2,21	2,89	2,92	2
Собівартість, тис. грн	447992	529 061	624759	648090	998337	550 345
Отримано валового прибутку, тис. грн.	277705	507785	649160	666978	544666	266 961
- на 1 середньорічного працівника	13,66	24,35	31,26	32,78	27,34	14
- на 1 грн. вартості основних засобів	0,47	0,86	1,11	1,17	0,99	1
Отримано чистого прибутку (+), збитку (-), тис. грн.	-5342	-91397	58 517	13 865	70 547	75 889
- на 1 середньорічного працівника	-0,26	-4,50	2,81	0,67	3,54	4
- на 1 грн. вартості основних засобів	-0,01	-0,15	0,1	0,02	0,13	0
Рівень рентабельності, %	-1,4	-17,2	9,4	2,14	7,07	2,11

Дані таблиці свідчать про те, що за досліджуваний період на підприємстві спостерігається підвищення виробництва продукції на 851 133 тис. грн., це свідчить про позитивні тенденції у функціонуванні підприємства і пов'язано з поліпшенням макроекономічної ситуації в Україні і країнах СНД і пов'язано з укладанням підприємством ряду великих і довгострокових контрактів на постачання обладнання.

У 2003-2007 роках підприємство стало одержувати стабільний рівень валового прибутку. Цей показник зріс на 266 961 тис. грн., і у 2007 році становить 544 666 тис. грн. Це пов'язано з удосконаленням структури управ-ління підприємством, поліпшенням маркетингової роботи, оптимізацією продажів і цінової політики, змінами в характері контрактів, що укладаються.

Чистий прибуток за аналізований період зріс на 75 889 тис. грн. Це можна пояснити постійним збільшенням обсягу експорту, особливо до Росії та Туркменістану. Але є і негативний момент: у 2003 та 2004 роках підприємство отримало збиток у розмірі 5 342 та 91 397 тис. грн., - причиною цього є заборгованість оплати за продукцію та послуги, що були надані. Тому і коефіцієнт рентабельності діяльності підприємства за ці роки є від'ємним.

У той же час коефіцієнти рентабельності діяльності коливаються від 9,4% у 2005 р. до 7,1% у 2007 році. Що каже про збільшення собівартості продукції підприємства, і збільшення недоотриманого прибутку.

Проаналізуємо рентабельність виробництва окремих видів продукції у 2007 році, використаємо дані таблиці 1.6

Таблиця 1.6. Рентабельність виробництва окремих видів продукції у 2007 році

Вид продукції	Виручка від реалізації, тис. грн.	Звітна собівартість, тис. грн.	Прибуток від продажу, тис. грн.	Рівень рентабельності, %
Обладнання для нафтогазового комплексу	219341	197407	21934,1	11
ГПА	579999	539399	40599,93	7
Хімічне обладнання	54721	49796,1	4924,9	10
Насоси	149815	140826	8988,9	6
Компресори	29247	26322,3	2924,7	11
Обважені бурильні і ведучі труби	207938	185065	22873,18	12
Всього	1241061	1138815	102245,7	9

Рентабельність виробництва окремих видів продукції в середньому складає 9%. Найменшу рентабельність має виробництво насосів - 6%, а найвищу 12% - виробництво обважнених бурильних та ведучих труб. Для підвищення рентабельності усіх видів продукції необхідно при можливості знижувати її собівартість, впроваджуючи сучасні технології, а також робити пошук більш дешевих ресурсів.

У цілому проведений короткий аналіз господарської діяльності дозволяє зробити висновок, що фінансовий стан підприємства є стійким. Але в той же час у діяльності підприємства є слабкі сторони, такі як: низька рентабельність.

Підприємство має потужні виробничі можливості, кадровий склад, які дозволяють йому впоратися з найважчими технологічними і виробничими задачами, успішно конкурувати з іншими компаніями на ринку нафтогазового і хімічного обладнання як в Україні, так і в усьому світі.

2.2 Кількісна оцінка взаємозамінності ресурсів

Процес еквівалентної заміни одних ресурсів іншими відповідає руху вздовж ізокванти. Тому ізокванту називають також кривою заміни.

Якщо витрати ресурсу r' збільшуються, то для збереження обсягу виробництва на попередньому рівні витрати ресурсу r, як правило, можна зменшити. Звідси випливає така властивість ізокванти: це спадна функція відносно кожної осі (тобто вона має від'ємний кут нахилу). Щодо двох ресурсів норма еквівалентної заміни - це тангенс кута між дотичною до ізокванти та відповідною віссю координат. На рис. 2.2 норми еквівалентної заміни ресурсу r щодо ресурсу r^' в точках А, В і С рівні тангенсам кутів у_А, у_в, у_с.



Рис. 2.2. Зміна норми еквівалентної заміни ресурсів вздовж ізокванти

Аналіз закономірностей зміни граничних норм еквівалентної заміни дозволяє ще більше конкретизувати форму ізокванти. При збільшенні використання ресурсу r^' його гранична ефективність падає, і тому додаткові витрати цього ресурсу вивільняють усе менші обсяги ресурсу r. Таким чином, гранична норма еквівалентної заміни двох ресурсів постійно зменшується. Сказане щодо кількісної оцінки взаємозамінності ресурсів можна пояснити і простіше: показники кількісної оцінки взаємозамінності ресурсів - це співвідношення різниць норм витрат ресурсів різних технологій, розташованих на ізокванті (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Зміна норми взаємозамінності ресурсів вздовж ізокванти

На ділянці АВ, тобто при переході від технології А до технології В, норма заміни ресурсу r ресурсом r^' дорівнює Дr₁/Дr₁', a на ділянці CD - Дr₃/Дr₃'тощо.

У загальному випадку розрахунок норми заміни описується формулою:

(2.1)

де d_ij - норма заміни ресурсу г ресурсом г при переході від і-ї до j-і технології виробництва продукції; і - технологія виробництва продукції, що характеризується більшим використанням ресурсу r і меншим ресурсом r^' порівняно із взаємозамінною технологією j; r_i r_i^', - витрати ресурсів відповідно r та r^' при і-й технології виробництва продукції; r_j r_j^' - те ж при j-й технологій виробництва продукції.

Приклад. Можливі вісім варіантів транспортування води водогоном із сталевих труб, які відрізняються діаметром труб і витратами електроенергії: із збільшенням діаметра труб (а отже, і їхньої маси) зменшуються витрати електроенергії на транспортування води. Вихідні дані для побудови ізокванти для двох взаємозамінних ресурсів «сталеві труби - електроенергія» (для водогону потужністю 60 л/сек) наведено в табл. 2.7.

Таблиця 2.7. Співвідношення між діаметром труб та витратами електроенергії для водогону потужністю 60 л/сек

№	Зовнішній діаметр труби, мм	Маса водогону, т/км	Річна витрата електроенергії, кВт * год/км * рік
1	180	19,47	702 802
2	219	23,80	185 142
3	293	33,51	58 949
4	325	54,89	23 995
5	377	63,87	11 183
6	426	72,33	5999
7	480	81,65	3259
8	530	90,28	1992

Ізокванта, збудована за даними табл. 2.7, має вигляд, наведений на рис. 2.4.

Норма заміни електроенергії сталевими трубами на ділянці від технології №1 (діаметр труб - 180 мм) до технології №2 (діаметр труб - 219 мм) становитиме

Тобто для річної економії на кілометровій ділянці водогону 119 550 кВт-год електроенергії необхідно витратити на стадії будівництва додатково 1 т сталевих труб. На ділянці №2 - №3 норма заміни дорівнює:

що свідчить про досить різке зниження її. Решта показників норм заміни електроенергії сталевими трубами з розглянутого прикладу наведено в табл. 2.8. Дані цієї таблиці підтверджують тезу про зменшення граничної норми еквівалентної заміни.

Рис. 2.4. Ізокванта варіантів прокладення водогону із сталевих труб річною потужністю 60 л/сек

Таблиця 2.8. Норма заміни електроенергії сталевими трубами для водогону потужністю 60 л/сек

Ділянка переходу між технологіями	1-2	2-3	3-4	4-5	5-6	6-7	7-8
Норма заміни, кВт * год/т	119550	13009	1632	1423	603	296	146

Важливою характеристикою при кількісній оцінці взаємозамінності ресурсів є показник еластичності заміни їх один одним. Чим вища еластичність заміни ресурсів, тим на ширшому інтервалі вони можуть замінювати один одного. При нескінченній еластичності () не існує жодних обмежень щодо взаємозамінності ресурсів. Навпаки, при нульовій еластичності () можливості заміни немає. У цьому випадку ресурси взаємодоповнюють один одного і обов'язково мають використовуватися в певному комплекті та співвідношенні.

На рис. 2.5 зображено ізокванти з різними коефіцієнтами еластичності заміни двох ресурсів в інтервалі 0 ? ?

Рис. 2.5 Еластичність взаємозамінних ресурсів

Прямокутна ламана ABC є ізоквантою при = 0. Зменшення одного ресурсу не можна компенсувати як завгодно великим збільшенням іншого ресурсу. Три ізокванти мають позитивні еластичності ₁,₂.,₃. При цьому більш випуклі до початку координат ізокванти відповідають меншим коефіцієнтам еластичності: ₁ < ₂.<₃. Нарешті, пряма АС є ізоквантою з нескінченною еластичністю заміни ресурсів. Гранична норма заміни ресурсів на цій ізокванті не змінюється.

Інколи у разі прямої взаємозамінності без абсолютної необхідності одного з ресурсів можлива ситуація, коли кількість альтернативних варіантів технологій вичерпується двома. Так, при порівнянні покрівельних матеріалів (наприклад, шиферу та черепиці) вибір одного з них виключає у даному випадку використання іншого. Зрештою, з практики відомо, що щодо прямо взаємозамінних ресурсів мова здебільшого йде саме про взаємовиключне застосування їх: використовують труби сталеві або пластмасові, застосовується черепиця або шифер і т. ін. Графічно такі випадки мають вигляд, зображений на рис. 2.6.

Рис. 2.6. Ізоточки (А, В - взаємовиключні технології; r_А r_В^' - витрати відповідних ресурсів при реалізації цих технологій)

У цьому випадку розрахунок норми (чи еквіваленту) заміни дещо модифікується порівняно з формулою 2.1, а саме:

(2.2)

2.3 Здійснення зовнішньоекономічної діяльності на ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе»

Право на самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємство одержало в 1986 р. завдяки зусиллям його директора В.Г. Лук'яненко. На основі ухвали ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №991 від 19 серпня 1996 р. при об'єднанні була створена зовнішньоторговельна фірма «Сумимашекспорт».

Під час перебудови (1986-1991 р.) об'єднання брало участь в реалізації плану інтеграції машинобудування країн-учасниць РЕВ. Цей план полягав в організації виробництва такої продукції як: газові компресори, нового насосного устаткування, шарових кранів нової конструкції, пластинчасто-ребристих теплообмінників, лакофарбових роботів, ГПА із застосуванням електроприводів, центрифуг, ОБТ (обтяжених бурильних труб) та ін. Під час реалізації проекту СМНВО вдалося налагодити відносини з Болгарією, Румунією, Чехословакією, НДР, Кубою.

Протягом 1986-1991 року СМНВО налагодило відносини з підприємствами таких країн як ФРН, Великобританія, Італія, Голландія, Фінляндія, США, Швейцарія.

З моменту отримання Україною незалежності об'єднання зіткнулося з безліччю проблем проте, успішно адаптувалося до роботи в ринкових умовах. З кожним роком збільшуються поставки обладнання на експорт відповідно до «Комплексної програми налагодження експорту».

Більше 80% продукції підприємства, експортується. Основною причиною експортної орієнтації підприємства є недостатній для завантаження потужностей підприємства і його ефективної роботи обсяг українських замовлень. Підприємство розраховане на задоволення значного більшого попиту, ніж зараз пред'являє Україна.

Для ефективного здійснення ЗЕД виникає необхідність наявності підрозділів, що вивчають ринки, планують виробництво, укладають контракти і контролюють виконання зобов'язань за ними. Дані функції виконує Служба маркетингу і планування виробництва, структурним елементом якої є Департамент ЗЕД.

Структура і функції Дирекції зовнішньоекономічної діяльності та маркетингу. Документаційне забезпечення ЗЕД товариства

За зовнішньоекономічну діяльність ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» відповідальність несе Дирекція зовнішньоекономічної діяльності та маркетингу (далі - «Дирекція по маркетингу»). В її обов'язки входить вивчення ринку, планування асортименту продукції, розробки нової продукції, розподіл готової продукції, стимулювання ринку збуту а також досягнення визначених в галузі маркетингу цілей, організація правової роботи.

Безпосереднє керівництво Дирекцією по зовнішньоекономічній діяльності та маркетингу здійснюється Директором по зовнішньоекономічній діяльності і маркетингу, що підкоряється Першому заступнику голови правління ВАТ по координації і розвитку.

До складу Дирекції зовнішньоекономічної діяльності та маркетингу

входять:

- департамент по зовнішньоекономічній діяльності;

- виробничо-договірний департамент;

- департамент дослідження ринку і реклами;

- відділ планування;

- відділ енергоносіїв.

Структуру Дирекції зовнішньоекономічної діяльності та маркетингу можно розглянути в Додатку Б.

У своїй діяльності ДЗЕД і М керується:

- законодавством України;

- Уставом ВАТ;

- Колективним договором ВАТ;

- внутрішніми документами ВАТ;

- локальними нормативними актами;

- правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно положення про підрозділ, основними завданнями Дирекції по маркетингу є:

- організація зовнішньоекономічної діяльності ВАТ, в т.ч. експорт та імпорт продукції;

- забезпечення виробництва у встановлений строк продукції відповідно потребам ринку та прогнозам збуту;

- вивчення ринку - аналіз ситуації, динаміки, структури, конкурентів, а також організація та проведення виставок, аукціонів та інших заходів, пов'язаних зі стимулюванням просування та збуту продукції;

- розробка виробничих планів а також контроль за їх виконанням;

- участь в розробці стратегії зовнішньоекономічної діяльності ВАТ;

- розширення номенклатури та підвищення конкурентоздатності продукції, визначення оптимальних умов експорту;

- вивчення та аналіз досягнень зарубіжної науки та техніки, патентних та ліцензійних матеріалів, досвіду експлуатації поставленої за кордон вітчизняної продукції та аналогічної продукції іноземного виробництва;

- забезпечення надання іноземним суб'єктам господарської діяльності виробничих, транспортно-експедиторських, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, рекламних послуг ВАТ;

- аналіз параметрів аналогічної продукції конкурентів, розробка рекомендацій щодо виробництва даної продукції;

- сприяння розвитку взаємовигідного співробітництва та забезпечення спільної підприємницької діяльності між ВАТ та іноземними суб'єктами господарської діяльності.

Відповідно до положення про підрозділ, функціями Дирекції по маркетингу є:

- дослідження - дослідження й аналіз в економічній, господарській, торгівельній, промисловій, споживчій, товарній, збутовій і рекламній сферах. Збір й обробка інформації в даних областях. Дослідження операцій маркетингу. Вивчення діяльності конкурентів;

- планування - визначення й розробка асортиментної структури виробництва ВАТ. Пристосування технічних характеристик виробів, їхніх цін, експлуатаційних якостей і технічного обслуговування до потреб споживача шляхом удосконалення виробів і послуг, а також розробки нової продукції;

- збуту - збут товарів, вибір каналів збуту, аналіз збуту, прогноз збуту. Визначення торгівельних бюджетів і квот. Планування товарообігу по асортиментних позиціях. Зв'язок із збутовими організаціями;

- стимулювання - реклама серед кінцевих або проміжних споживачів з використанням засобів масової інформації. Заохочення, проведення мотиваційних заходів разрахованих як на кінцевих, так і на проміжних споживачів. Розробка проспектів, каталогів, буклетів.

Департамент ЗЕД виділений в окремий структурний підрозділ для укладення контрактів з представниками країн далекого зарубіжжя і реалізації зобов'язань по них, враховуючи специфіку даної роботи. При роботі з іноземними клієнтами виникають проблеми - викликані відмінністю мов, культур, національного законодавства, вирішувати які зобов'язані фахівці департаменту.

Чисельність працівників департаменту складає 34 чоловіка. Начальником департаменту є Роговий Михайло Євгенійович, у якого є заступник. Сам департамент підрозділяється на 6 секторів - Сектор експорту (5 чол.), Сектор імпорту (4 чол.), Сектор цін (4 чол.), Сектор транспорту і страхування (5 чол.), Сектор інформації (2 чол.), Сектор загранкадрів (4 чол.), а так само Бюро перекладів (6 чол.) і протокольне бюро (2 чол.). Практично всі співробітники мають вищу технічну, юридичну, педагогічну, лінгвістичну освіту. Середній вік співробітників 25-37 років.

Споживачі продукції ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе».

Експортні операції: географія та структура

В кінці ХХ сторіччя підприємство вийшло на новий рівень організації зовнішньоекономічних відносин, були налагоджені зв'язки з торговими представництвами, торговими палатами і інжиніринговими фірмами Франції, Німеччини, Швейцарії. Постійно розширяються поставки у всі країни Східної Європи, Китай, Єгипет, Сирію, Алжир, Індію, Швейцарію, Кіпр, Швецію, Афганістан, Корею, Австрію, Італію, Німеччину, Аргентину, Іран. У наш час підприємство активно співробітничає з такими країнами як Сінгапур, Японія, Туреччина, Іран, Аргентина, Голландія, Австрія, Великобританія.

До Китаю поставляється нове спеціальне насосне устаткування для АЕС, до Аргентини і Ірану - потужні газоперекачуючі агрегати, до Австралії - обтяжені бурильні труби, до Болгарії - абсорбційні колони, в США - центрифуги, Німеччину - потужні поршневі компресори надвисокого тиску. Обладнанням, виробленим на підприємстві, укомплектовані діючі атомні електростанції Росії, Вірменії, Литви, Болгарії, Словаччини, що дає гарантії попиту на запчастини до них, ремонт і сервісне обслуговування, поставку нових агрегатів.

Основними споживачами продукції ВАТ на території СНД є підприємства паливно-енергетичного комплексу, хімічної і нафтохімічної промисловості Росії, Туркменістану, Білорусі, в тому числі ВАТ «Сургутнафтогаз», ТОВ «Газкомплектімпекс», м. Москва; ВАТ «Газпром»; ТОВ «Центренергаз», м. Москва; ВАТ НАК «Роснафта»; ДК «Туркменнафта», ДК «Туркменгаз»; АТ «Воденергомаш», м. Москва; НАК «Нафтогаз України» і його дочірні підприємства; ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат»; ТОВ «Самара-Авіагаз»; НВО «Іскра», м. Перм; та інші.

Близькість підприємства до кордону з Росією є додатковою перевагою, оскільки це дозволяє значно економити при торгівлі з російськими підприємствами.

Сьогодні об'єднання найбільш впевнено себе почуває на ринках Росії, Туркменістану, Узбекистану, Казахстану, України. І відкриває свої представництва у цих країнах.

Таблиця 2.1. Філіали підприємства на Україні і ближньому зарубіжжі

№	Найменування	Місцезнаходження
1	Представництво ВАТ в Рос. Федерації	м. Москва, Росія
2	Представництво ВАТ у Києві	м. Київ, Україна
3	Представництво ВАТ в Туркменістані	м. Ашхабад, Туркменістан
4	Представництво ВАТ в Азербайджані	м. Баку, Азербайджан

З погляду зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» у цілому, особливий і сильний вплив на всі фінансові показники роблять великі і довгострокові контракти, що нерідко складаються на вищому міжурядовому рівні і їх сума обчислюється десятками, а іноді і сотнею мільйонів доларів США.

Хотілося б відзначити, що основними показниками, що розглядаються замовниками в даний час при замовленні обладнання є:

- якість пропонованої підприємством продукції, тобто визнання продукції у світі, наявність у підприємства відповідних ліцензій і сертифікатів якості;

- другий не менш важливий показник - терміни виготовлення продукції. Даний показник при розгляді тендерних пропозицій буває навіть при не набагато більшій ціні мати вирішальне значення;

- ціна продукції - вона повинна відповідати якості продукції і бути конкурентоздатною при пропозиції;

- у даний момент з'явився ще один показник - терміни оплати поставленої замовнику продукції, особливо щодо інвестиційних контрактів, тобто не 100% оплата за продукцію, а, наприклад, 20% - передоплата, 30% - по факту готовності, 30% - після пуску обладнання в експлуатацію та останній платіж через 6-12 місяців роботи обладнання.

У процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» при відвантаженні продукції Покупцю користується

базисними умовами постачання, виробленими Міжнародною торговельною палатою в збірнику тлумачень міжнародних термінів «Інкотермс».

Питома вага експорту в загальному обсязі реалізації продукції складає 70-75%.

Найбільшим споживачем продукції підприємства є Росія. Обсяг постачань у цю країну займає більше 50% від загального обсягу експорту, це пов'язано з високим ступенем розвитку і величезним потенціалом нафтогазової галузі Росії. Друге місце за закупками обладнання у об'єднання займає Туркменістан. Це викликано насамперед пильною увагою до цієї країни з боку уряду України, а також великими міжурядовими угодами між нашими країнами. З 2003 року продукцією ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» зацікавилася Білорусь, і вже 3 роки експорт до цієї країни складає у середньому 6,3% Негативним моментом є те, що основна частина експорту (близько 85%) поставляється лише тільки у 2 країни, у майбутньому необхідно дещо диверсифікувати експорт.

На рис. 2.2. представимо схему географічної структури експорту у 2007 році.

У 2007 році Росія була найбільшим експортером продукції (60,4% від загального експорту), Туркменістан (25,3%), Білорусь та Іран мають практично однакові позиції (5,8% та 6,0% відповідно).

Приведені дані свідчать про значний експортний потенціал ВАТ. Широка номенклатура, освоєння нових перспективних видів продукції, а також широка географія поставок свідчать про незалежність підприємства від кризових явищ в окремій країні і змін попиту на певний вид продукції, що гарантує стабільні фінансові надходження, від яких залежить безперебійна робота підприємства, виплата заробітної платні персоналу, платежі до державного бюджету та ін.

Управління зовнішньоекономічною контрактною діяльністю підприємства

Зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу - це угода між двома і більшою кількістю сторін, одна з яких є іноземним контрагентом і за яким передбачається передача товару однієї із сторін - експортером іншій стороні - імпортеру за узгоджену плату.

На підприємстві ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» укладенням зовнішньоекономічних договорів з контрагентами країн далекого зарубіжжя займається департамент ЗЕД. Пошуком потенційних клієнтів, які можуть стати замовниками товарів, робіт, послуг, займаються фахівці служби маркетингу і планування виробництва. Потім інформація про потенційних клієнтів з країн далекого зарубіжжя передається до департаменту ЗЕД. Одержавши інформацію, фахівці департаменту посилають тверду або вільну оферту іноземному контрагенту - залежно від ситуації. Іноді замовники самі присилають оферти і, як правило, тверді.

Якщо замовника зацікавив товар і він згоден з умовами оферти, то він посилає до департаменту підтвердження (акцепту). В більшості випадків у відповідь на оферту приходить відмова. Якщо клієнта все ж таки зацікавила продукція, то він присилає запит про можливість укладення договору на певних умовах або прохання про зустріч. Для ведення переговорів в департаменті оснащений окремий кабінет.

Контракти, що укладаються співробітниками Департаменту ЗЕД включають як обов'язкові, так і додаткові умови. Обов'язковими умовами зовнішньоекономічного контракту є: найменування сторін, предмет контракту, кількість, якість, базові умови, ціна, умови платежу, санкції і рекламації, юридичні адреси сторін. Додатковими умовами є: упаковка і маркування, здача-прийомка, гарантії, форс мажорні обставини, арбітраж, супровідні документи.

Відповідно до специфіки ЗЕД, особлива увага надається системі вимірів і вагів, валюті ціни і валюті платежу, способу визначення якості.

При укладенні контрактів на імпорт пошуком потенційних постачальників займається служба постачання. Потім інформація про можливих контрагентів передається до Департаменту ЗЕД, фахівці якого, з урахуванням митних, транспортних податків складають конкурентний лист. Один, із запропонованих в конкурентному листі варіантів затверджується головою правління, після чого посилається оферта постачальнику.

Для приведення у виконання зовнішньоекономічних контрактів, підприємство зареєстроване в органах митної служби, свідоцтвом чого є картка реєстрації, дійсна протягом року після видачі. Окрім цього співробітники митної служби вимагають довідку про валютні цінності, що знаходяться за рубежем, видавану щомісячно податковою інспекцією.

Товаросупровідними документами при здійсненні зовнішньоекономічних операцій є:

1. Копія контракту.

2. Митна накладна - є підставою для відшкодування експортного ПДВ або нарахування податкового кредиту при імпорті.

3. Рахунок фактура або інвойс.

4. Пакувальний лист

5. Сертифікат якості

6. Сертифікат відповідності - якщо параметри даного товару потрапляють під обмеження в державі контрагента.

7. Сертифікат підтвердження доставки - пред'являється органам податкової служби для підтвердження підстави розрахунку ПДВ, або його копія надається контрагенту - якщо це передбачено договором.

8. Сертифікат походження - впливає на розмір ввізного митного збору або на можливість перетину товаром межі України.

9. Сертифікат кінцевого споживача - застосовується для товару, який має подвійний характер використання і імпортується в держави, уряд яких не підписав деякі ремілітаризаційні конвенції ООН. Підприємство використовує дані сертифікати при імпорті атомних насосів в країни далекого і ближнього сходу тому - як вони можуть використовуватися як на атомних станціях, так і на атомній зброї.

Перспективи розвитку ЗЕД на підприємстві

Значення зовнішньоекономічної діяльності в ринковому функціонуванні підприємства дуже вагоме у зв'язку з базуванням основних споживачів за межами нашої держави. Об'єми ЗЕД ВАТ СНВО ім. Фрунзе з кожним роком збільшуються в середньому на 23%. Для подальшого розвитку ЗЕД підприємству слід як найшвидше здійснити перераховані нижче заходи:

1. Перехід на систему міжнародних технічних стандартів.

2. Підвищення технічної досконалості устаткування для його позиціонування в нових цінових і якісних сегментах.

3. Проведення сертифікації деяких видів устаткування для отримання міжнародних сертифікатів.

4. Відділення структурних підрозділів підприємства, що займаються збутом, у тому числі і департаменту ЗЕД в самостійно господарюючий суб'єкт, що приймає право власності на товар на шляху його руху від виробника до споживача. Це буде проведено з метою зняття ризиків пов'язаних із збутовими процедурами з виробника товару.

3. Шляхи вдосконалення інвестиційної діяльності на ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе»

3.1 Формування умов інвестування економічного розвитку підприємства

У рамках оцінки стану інвестиційного клімату важливе місце займає визначення причин, які обумовлюють недостатній рівень інвестиційного розвитку підприємств. Серед умов, що спричиняють низький рівень розвитку інвестиційних процесів, варто виділити наслідки десятирічної економічної кризи й істотні перекоси в економічній сфері, що виявляються в дефіциті коштів у виробничому секторі і наявності надлишку вільних активів у банківському секторі. Така ситуація є наслідком відділення банківського капіталу в зв'язку з високою ризикованістю вкладень у виробничий сектор в Україні.

Наступною умовою, що істотно перешкоджає розвитку виробничих процесів загалом й інвестиційних зокрема, є низька ефективність податкового законодавства, яка веде до значної тінізації потенційних інвестиційних джерел, а також до зниження рентабельності значного числа інвестиційних проектів і загального погіршення інвестиційного клімату.

Загальна нестабільність правової бази в державі також є умовою, що істотно знижує інвестиційну привабливість підприємств. При цьому нестабільність і непередбачуваність правового поля знижує безпеку інвестування, а його складність і заплутаність у сукупності з відсутністю налагодженої інформаційно-консалтингової інфраструктури підприємства істотно гальмує залучення зовнішніх коштів.

Ця класифікація дає реальне уявлення, на які цілі підприємство може направляти інвестиції, і характеризує його інвестиційний портфель. Це важливо, тому що саме оптимізація цього портфеля і є однією із серйозних проблем на підприємстві. Важливим для ефективного використання інвестицій є їх структура, тобто склад за видами, напрямами використання і за їхньою питомою вагою в загальному розмірі інвестицій. Класифікація інвестицій на підприємстві подана на рис. 3.1.

Рис. 3.1 Класифікація інвестицій на підприємстві

У процесі інвестування, що являє собою динамічний процес, відбувається зміна форм капіталу, а саме: перетворення початкових ресурсів в інвестиційні витрати і перетворення вкладених коштів у приріст капітальної вартості в формі доходу або соціального ефекту.

Сучасна теорія інвестицій, заснована на роботах Гаррі Марковица, який на основі запропонованої математичної моделі формування оптимального портфеля цінних паперів і методів побудови таких портфелів, формалізував поняття прибутковості й ризику, запропонував моделі для інвестиційних задач і методи їх аналізу та рішення.

Практична можливість застосування портфельної оптимізації розроблена В. Шарпом, який запропонував однофакторну модель ривка капіталів [Шарп У., Александер П, Бзйли Дж. Инвестиции /Пер. с англ. М.:ИНФРА. - 1997, - 1024 с.]. Вона побудована на основі принципу, який полягає в тому, що співвідношення між очікуваною прибутковістю й ризиком повинно бути таким, щоб жоден індивідуальний інвестор не міг одержувати необмеженого доходу від угоди. Теорія інвестицій припускає розробку та впровадження відповідної технології управління інвестиційними процесами, яка повинна забезпечувати єдність інтересів системи інвестування, включаючи:

- дослідження інвестиційного клімату на підприємстві;

- оцінку інвестиційної привабливості галузі, до якої відноситься підприємство;

- обґрунтування стратегії інвестування й інвестиційної діяльності підприємства;

- оцінку ступеня впливу інвестицій на фінансові результати діяльності підприємства.

Дослідження методологічних принципів інвестиційної діяльності підприємства з урахуванням змін економічних відносин показує, що сутність категорій капітальні вкладення й інвестиції не однакова. Це пов'язано зі змінами в сутності інвестиційних процесів, і тому деякі економісти [Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. - К.: Наукова думка. - 1998. - 390 с., Массе П. Критерии и методьі оптимальногоопределения капитальньїх вложений. - М.: Статистика. - 1971.-506 с.] стверджують, що поняття інвестиції є більш широким, ніж капітальні вкладення, тому що вони не збігаються кількісно і розрізняються якісно. Капітальні вкладення розглядаються як одна з можливих форм інвестицій.

Як свідчать роботи економістів, капітальні вкладення виступають тільки в якості одного з елементів капіталоутворюючих інвестицій, а інвестиції - у вигляді двох складових: реальної і фінансової. Інвестиційна діяльність може розвиватися ефективно за умови збалансованої взаємодії цих складових. Це обумовлює необхідність регулювання інвестиційної сфери з боку держави, що повинно сприяти реальному інвестуванню і впливати на співвідношення інвестиційного попиту та пропозиції.

Дослідження процесу інвестиційної діяльності підприємства містить оцінку інвестиційної ситуації, інвестиційного клімату й інвестиційної привабливості. Інвестиційна ситуація визначається інвестиційною активністю підприємства й ефективністю інвестиційних процесів. Оцінка інвестиційного клімату здійснюється за допомогою аналізу результатів прогнозування соціально-економічної ситуації й екологічної ситуації в країні, регіоні. Інвестиційна привабливість обумовлюється сприятливою інвестиційною ситуацією й інвестиційним кліматом, наявністю переваг, які забезпечать інвестору додатковий доход на вкладені кошти і зменшать ступінь ризику.

Інвестиційна ситуація підприємства визначається загальнодержавними та регіональними факторами, серед яких: інфляція; податкова, амортизаційна, валютна і митна політика; банківські процентні ставки, галузева структура регіону, зовнішньоекономічні зв'язки, географічне положення підприємства, рівень доходів, інвестиційна привабливість підприємства.

У трансформаційній економіці якісно змінився соціально-економічний механізм інвестування. Економічний зміст категорії інвестиції наповнюється новими сучасними формами залучення й руху ресурсів, а також відносинами між учасниками інвестиційного процесу.

Оцінка ефективності інвестиційної діяльності підприємства повинна враховувати стратегічні цілі розвитку, шляхи їхнього досягнення, забезпечувати можливість вибору найбільш ефективного варіанта з числа альтернативних інвестиційних проектів. Це відповідає положенням теорії ефективності, що забезпечує порівняльну оцінку відносно результату діяльності до витрат, що обумовлюють його досягнення.

Економічні обґрунтування інвестиційної діяльності підприємства дозволяють забезпечувати його поступовий розвиток, додаючи їй гнучкий, адаптивний характер, що необхідний в умовах невизначеності, і переборюючи негативні тенденції перехідного періоду в економіці. Важливим є проведення рейтингової оцінки інвестиційної привабливості підприємства на основі ознак, які відображають найбільш важливі для інвестора сторони діяльності оцінюваного підприємства. Одним з методів оцінки інвестиційної привабливості є експертний метод, заснований на використанні думок фахівців підприємств. Основними ознаками, використовуваними для оцінки інвестиційної привабливості підприємства, є: експортний потенціал підприємства; науково-технічний потенціал підприємства; стабільність ринку продукції, яка випускається; фінансова стійкість підприємства; тривалість виробничого циклу; необхідний обсяг інвестицій.

Ефективне здійснення інвестиційної діяльності на підприємстві обумовлює необхідність оптимізації системи управління інвестиціями і формування відповідної структури управління. При цьому необхідно розробляти конкретні задачі для кожного підрозділу з чітко сформульованими параметрами. Ефективність інвестицій визначається дієвістю системи управління інвестиційною діяльністю, яка повинна бути побудована на економічній основі та включати такі підсистеми: фінансово-кредитну, оподаткування, платежів за виробничі та природні ресурси, цінову, економічних стимулів та санкцій. У зв'язку з тим, що фінансування та кредитування впливає практично на всі етапи інвестиційного процесу, провідна роль належить фінансово-кредитній підсистемі. На процес інвестування впливає держава шляхом зміни відсоткової ставки за кредит. Це може підвищувати або знижувати попит на інвестиції залежно від конкретних умов розвитку економіки.

Важливе місце серед систем управління інвестиційною діяльністю належить підсистемі оподаткування. Податкова система для учасників інвестиційної діяльності будується відповідно до Закону України. Важливим елементом системи управління інвестиційною діяльністю є система платежів за виробничі, природні та інші ресурси, яка повинна мати стимулюючий характер.

Цінова підсистема передбачає розробку цін, їх видів, структури, величини, динаміки змін, а також процес ціноутворення як спосіб, правила встановлення, формування нових цін та змінювання існуючих.

Організація інвестиційного процесу на підприємстві ґрунтується на інвестиційній політиці, яка передбачає цільові настанови в галузі інвестицій і механізм його реалізації.

Інвестиційна діяльність підприємства здійснюється з урахуванням його мети і цілей інвестора та має забезпечувати відповідність між рівнем прибутковості і ризиком вкладення капіталу. Крім того, необхідно забезпечити ліквідність і здійснити мінімізацію фактора ризику на основі формування диверсифікованого портфеля інвестицій.

З огляду на нестабільність економіки і той факт, що підвищується ризикованість інвестицій, існують серйозні труднощі в розробці довгострокових інвестиційних програм, необхідно проводити ретельний аналіз і розробляти перспективні плани вкладення коштів.

Врахувати в процесі планування всі тенденції і зміни економічної ситуації неможливо, тому доцільно враховувати альтернативні варіанти розвитку інвестиційної діяльності й можливість їх адаптивної зміни на основі розробки організаційно-економічного механізму прийняття інвестиційних рішень в умовах ризику і невизначеності. Розвиток інвестиційної діяльності стримує відсутність достатньо обґрунтованої нормативної та законодавчої бази.

Величезне значення для підприємства має оцінка збуту продукції, яка користується довгостроковим попитом на ринку. Це вимагає серйозних маркетингових досліджень, проведення яких дозволяє підприємству укладати конкретні договори на постачання з визначенням термінів, обсягів і цін. При цьому необхідний детальний аналіз виробничого процесу по випуску такої продукції, яка включає аналіз виробничої програми, розрахунок її трудомісткості, розробку графіка потреби в ресурсах. Випуск продукції, що має довгостроковий попит на ринку, обумовлює посилення ролі новітніх технологій, в тому числі й інформаційних, технічного відновлення основних виробничих фондів і якісне поліпшення його використання. Це, у свою чергу, вимагає оздоровлення амортизаційної політики, без якої в сучасних умовах неможливо відновити рівень виробництва і вийти з економічної кризи, бо загальновідомо, що амортизаційні відрахування є внутрішнім інвестиційним джерелом підприємства.

Однак, як свідчать результати досліджень, більшість підприємств не розробляють стратегію власного розвитку з урахуванням вимог ринкової економіки. Це негативно позначається на прийнятті рішень потенційними інвесторами в зв'язку з великим ризиком втрати коштів через незахищеність прав власності, незадовільні системи управління, непрозорість фінансового стану підприємств.

Для того щоб зробити ВАТ СМНПО ім. Фрунзе більш привабливим для інвестування слід зробити такі кроки:

1) Провести реинжениринг бізнес-процесів на підприємстві

2) Провести реструктуризацію підприємства, для того щоб зробити більш прозорим фінансовий стан підприємства.

3.2 Реструктуризація підприємства. Впровадження змін в нестабільній обстановці

Вже стало розхожим твердження про те, що за останні роки в організаціях відбулися великі зміни. Під час проведення консультацій або курсів перепідготовки для менеджерів доводиться чути скарги на те, що останнім часом спостерігається багато змін, які відбуваються дуже швидко, що вони не обґрунтовані відповідним досвідом, йдуть на всіх напрямках без належного методичного забезпечення, і тому менеджери часто втрачають контроль за тими реорганізаціями, які були ними самими ініційовані. Всі подібні зауваження відображають глибоко укорінене серед менеджерів роздратування змінами, яке присутнє навіть в тих організаціях, які завоювали собі популярність своєю живучістю і прихильністю до інновацій.

На тлі загального ажіотажу, спостережуваного навколо змін, що відбуваються в компаніях, необхідно визнати той факт, що, разом з деякими компаніями, керівництво яких успішно справляється з реорганізаціями, існує чимале число організацій, що зазнають в цих ситуаціях значні труднощі. Що ж відбувається? Можливо, зміни носять дуже радикальний характер або їх темпи такі високі, що приводять до втрати керованості? Які висновки можна зробити, якщо порівняти останнє десятиліття з 60-ми, 70-ми або навіть з ближчими 80-ми роками? Тоді теж відбувалися зміни, і деколи дуже швидко. Так що ж змінилося в наші дні і викликає таку значну незадоволеність?

Управління змінами

Рушійні сили змін, що відбуваються в даний час, істотним чином відрізняються від тих, що домінували в попередні десятиліття, і багатьох це турбує.

У своїй статті, присвяченій реорганізаціям компаній, Ален Рондью приводить матрицю основних чинників, що визначають в даний час необхідність внесення змін в діяльність організацій. Як видно з таблиці, відтворюючої вказану матрицю, всі ці чинники є зовнішніми по відношенню до організації. Таким чином, сьогодні ми стикаємося з ситуацією, коли управління майбутнім розвитком компанії визначається не стільки її внутрішніми силами (радою директорів, менеджментом, персоналом, профспілкам), скільки численними зовнішніми діями (новими законами, міжнародною конкуренцією, тиском з боку національних і міжнародних «груп впливу», технологічним прогресом, що постійно прискорюється, усуненням державних кордонів і т.д.).

Джерела основних змін

У попередні десятиліття джерела змін переважно знаходилися усередині організації. Її члени, як керівники, так і службовці, самі знаходили можливості для вдосконалення роботи і пропонували необхідні для цієї дії. У інших випадках організація повинна була відгукуватися на зростання попиту на її послуги або на виникнення потреб споживачів в нових послугах. Як би там не було, результат виявлявся один і той же - розвиток компанії, що приводиться в рух перспективами поліпшення її добробуту. У членів організації зберігалася упевненість в тому, що вони контролюють ситуацію, або принаймні не виникало відчуття, що зовнішні сили кудись ваблять їх проти їх власної волі.

Простіше кажучи, можна стверджувати, що ті зміни, які випробувало західне суспільство в період між 1950 і 1985 рр., характеризувалися двома основними особливостями - спадкоємністю в практиці роботи компаній і поліпшенням умов праці. Насправді ці зміни часто зводилися просто до того, щоб краще виконувати вже відому роботу. Крім того, деякі зміни або стосувалися поліпшення умов праці, або розширення спектру послуг, що надаються споживачам, або того і іншого одночасно. Іншими словами, основним завданням змін було розширення або збагачення що вже існує.

Таблиця 3.1. Джерела основних змін

Економічні чинники:	Технологічні чинники:
- глобалізація економіки об посилювання конкуренцииo - перехід від економіки масового виробництва до економіки, заснованої на знаннях	- нові інформаційні технології - обмін інформацією (електронні системи і ін.) - інтегровані системи управління ресурсами підприємства (наприклад, SAP, PeopleSoft і т. п.) - управління знаннями (організації, засновані на знаннях, і т.д.)
Політичні чинники:	Социальные факторы:
- дерегулирование ринків - мінливість контролюючих структур	- різноманітність робочої сили - зміна традицій і суспільних ієрархій - зростання незалежності і свободи вибору в суспільстві

Наростання невизначеності

Проблеми, з якими зіткнулися компанії в 90-і роки, виявилися принципово новими. Тиск, що підштовхує їх до змін, поступово змістився у бік зовнішніх чинників, і, як наслідок, члени організацій стали, якщо так можна виразитися, втрачати контроль над змінами, що відбуваються. Така хвороблива зміна характеру розвитку компаній опинилася для них і несподіваним, і небажаним.

Загальна економічна обстановка в ці роки деколи погіршувалася, деколи ставала нестійкою, іноді спостерігалося і те, і інше одночасне. В результаті багато країн і окремі компанії були вимушені скорочувати свої витрати і підвищувати продуктивність праці. Це зажадало багатьох змін, які багатьма справедливо сприймалися як обмеження або навіть як суворі випробування. Дійсно, обставини пропонували людям виконувати ту ж роботу або робити більше, ніж раніше, за наявності менших ресурсів.

Стало розхожим твердження про те, організації зазнали багато змін за останні роки.

В умовах підвищених вимог до ефективності компанії почали шукати різні способи скорочення власних витрат з одночасним підвищенням якості продукції. Їх співробітникам пропонувалося проявляти більш творчий підхід до роботи, бути відкритими до змін, ставати для керівництва соратниками в проведенні різноманітних експериментів, націлених на пошук відповідей на знов виникаючі виклики. Разом з тим впровадження методів роботи, не витікаючи з минулого досвіду, означало примушення працівників радикально відмовлятися від того, чому вони були навчені раніше. Крім того, у багатьох випадках подібні зміни мало що давали самим працівникам, але, навпаки, створювали гірші умови праці. Іншими словами, руйнування старого оберталося для них певними втратами.

Ймовірно, сказане вище є одним з можливих пояснень наростаючої незадоволеності працівників, спостережуваної протягом десятиліття. За винятком тих, хто схильний до мазохізму або володіє особливо авантюрним складом характеру, подібні умови існування незмінно дратують середнього працівника, особливо якщо виявляється тенденція до безперервних в майбутньому змін.

Разом з тим всього сказаного недостатньо для вичерпного пояснення обстановки, що складається. Нові виклики виникають у зв'язку з появою нових технологій, а також під впливом природного підвищення професійних вимог, потреба в постійному оновленні знань і підвищенні кваліфікації працівників, що зовсім не сприяє ослабленню того вантажу проблем, які вони вимушені нести.

Рушійні сили сучасних змін в роботі компаній помітно відрізняються від тих, що діяли в минулих десятиліттях.

У подібній ситуації деякі люди, що випробовують на собі дію змін, що відбуваються, схильні закликати керівників краще контролювати обстановку. Проте подібна вимога позбавлена сенсу. Вона припускає, що люди, відповідальні за ухвалення рішень, здатні управляти невизначеністю - ще однією відмітною особливістю того часу, в якому ми живемо сьогодні, коли багато стимулів, що посувають компанії до змін, знаходяться зовні організацій.

Можна, звичайно, виступати з різкими заявами, наприклад, звинувачувати у всіх бідах глобалізацію, що продовжується, але це мало що дає для того, щоб ослабити хватку тих проблем, в лещатах яких знаходяться нині компанії. Ми переконані в тому, що необхідно проявляти велику розумність і визнати, що всі вказані чинники, що обумовлюють необхідність радикальних змін, накопичувалися протягом декількох десятиліть і є наслідком ряду феноменів, що мають глобальний характер. Будь то ціни на нафту, інновації в області засобів зв'язку і телекомунікації, розширення доступу до знань, демократизація всіх інститутів, старіння населення, розрив між розвиненими країнами і рештою світу, що росте. Всі ці зовнішні чинники, незалежно від їх походження, впливають на організації, примушуючи їх діяти на користь власного виживання або для того, щоб йти в ногу з часом, а деколи - і щоб якось вплинути на хід подій.

У 1990 р. проблема радикально змінилася. Рушійні сили змін поступово змістилися за межі компаній.

Іншими словами, організації в даний час зобов'язані прокладати свій шлях в умовах, коли невизначеність стає постійною і деколи вельми значним чинником. Все це дозволяє провести аналогію з екіпажем літака, що летить в умовах важкого, непередбачуваного і такого, що здається нескінченним шторму. Деколи вихори шторму затихають, і у екіпажа виникає надія на те, що все заспокоїлося і прийшло в норму, але через короткий проміжок часу літак потрапляє в новий вихор. Хіба в сучасній глобальній економічній обстановці хто-небудь візьме на себе сміливість передбачити, коли закінчиться спостережуваний нині період невизначеності? Чи наважиться хтось зажадати від пілота літака, що летить в подібних погодних умовах, щоб той управляв штормом? Швидше за все, його стануть просити дотягнути до аеропорту і посадити літак. І всі розумітимуть, що він не в змозі підтримувати звичний комфорт в салоні, і легко пробачать йому численні поштовхи і вибоїни. Керівники багатьох компаній часто відчувають себе в умовах, близьких до випробовуваним пілотом подібного літака, з тим лише відмінністю, що їх підлеглі відносяться до них набагато критичніше, чим екіпаж літака і пасажири.

В даний час організації вимушені лавірувати в умовах регулярних і деколи сильних коливань.

Чотири нові феномени

Періоди будь-яких перетворень відрізняють деякі характерні феномени. У контексті змін, що відбуваються в даний час, крім того що вони відбуваються під тиском зовнішніх обставин, ми вважаємо необхідними відзначити чотири феномени, які роблять найбільш помітний вплив на вибір керівниками компаній шляхів управління змінами, що відбуваються, а саме - розрив з минулим, фрагментарність, одночасність і повторюваність.