Управління фінансовим ризиками підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Пошук ефективних підходів до управління ризиками став одним із найважливіших напрямків розвитку сучасної економічної науки. У найбільш широкому розумінні ризиком називають невизначеність у відношенні здійснення тієї чи іншої події в майбутньому. В бізнесі ризик пов'язується, насамперед, з фінансовими втратами, що виникають у випадку його реалізації. Оскільки повністю уникнути ризиків неможливо, то ними можна і треба свідомо керувати, пам'ятаючи про те, що всі види ризиків взаємопов'язані, їх рівень постійно змінюється під впливом динамічного оточення.

У міжнародній практиці процес управління ризиками розглядається як ключова сфера менеджменту, значна увага приділяється вивченню ризикових сфер, пошуку ефективних методів контролю, оцінки та моніторингу ризиків, створенню відповідних систем управління. Теоретичні дослідження вітчизняних науковців з проблем невизначеності та ризику здебільшого присвячені аналізу причин виникнення, класифікації та методам кількісної оцінки ризиків, менше уваги приділяється пошуку ефективних прийомів управління, які були б адекватними до реальних можливостей вітчизняних підприємців.

В умовах дії ринкових відносин суб'єкти господарювання мають постійно адаптуватися до змін попиту: розширювати асортимент, поліпшувати якість, знижувати собівартість та ціни, оптимізувати структуру витрат.

Важливим аспектом прийняття управлінських фінансових рішень є невизначеність, що проявляється в сукупності ризиків, які впливають на здійснення фінансово-господарської діяльності. Без забезпечення нейтралізації негативного впливу комерційних ризиків на результати цієї діяльності неможливо підтримувати сталий приріст достатку власників.

Комерційні ризики є невід'ємним елементом фінансового менеджменту, що визначає необхідність формування адекватної моделі управління такими ризиками - цілісної фінансової системи, спрямованої на виявлення, ідентифікацію, оцінку та нейтралізацію операційних, інвестиційних та фінансових ризиків. При цьому для прийняття виважених управлінських фінансових рішень в умовах ризику фінансовий менеджер повинен володіти понятійним апаратом, мати ґрунтовну теоретичну підготовку та навички.

Фінансова діяльність підприємства пов'язана з багатьма ризикам, степінь впливу яких на результати його діяльності значно підвищується з переходом до ринкової економіки. Ризики, що супроводжують цю діяльність, виділяють в окрему групу фінансових ризиків, що відіграють найбільш значиму роль в загальному «портфелі ризиків» підприємства. Збільшення степеня впливу фінансових ризиків на результати фінансової діяльності підприємства пов'язано з швидкою зміною економічної ситуації в країні і кон'юнктури фінансового ринку, розширенням сфери фінансових відносин, появою нових фінансових технологій і інструментів. Ризик-це ймовірність виникнення збитків або недоотримання доходів у порівнянні з прогнозованим варіантом. Ризик - категорія імовірнісна і його вимірюють як ймовірність певного рівня втрат. Ризик - рівень непевності настання будь-якого фінансового випадку.

Управління фінансовими ризиками підприємства являє собою процес передбачення і нейтралізації їх негативних фінансових наслідків, пов'язаних з їх ідентифікацією, оцінкою, профілактикою і страхуванням. Політика управління фінансовими ризиками являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає в розробці системи заходів по нейтралізації можливих фінансових наслідків ризиків пов'язаних із здійсненням різноманітних аспектів фінансової діяльності.

Адекватність та ефективність моделі фінансового менеджменту на підприємстві потребам ринкового середовища передбачає органічну інтеграцію до структури такої моделі функціонально-організаційного блоку, на який буде покладено завдання управління сукупністю ризиків, що виникають у процесі здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єктом господарювання, при цьому управління такими ризиками спрямоване, перш за все, на забезпечення стабільності фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, а також підтримання належного рівня його конкурентоспроможності у короткостроковій та довгостроковій перспективах.

Зважаючи на той факт, що джерелом усієї сукупності ризиків, що формуються в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єктом господарювання, являється будь-яке управлінське фінансове рішення щодо тієї чи іншої господарської операції, яка здійснюється в рамках згаданих вище напрямків діяльності підприємства, управління ризиками є об'єктивною необхідністю та обов'язковою умовою ефективності моделі фінансового менеджменту на підприємстві. У свою чергу, ефективність та результативність моделі управління фінансовими ризиками підприємства в ринкових умовах господарювання безпосередньо залежить від рівня адекватності фінансово-математичного, інформаційно-методологічного, а також нормативно-правового забезпечення такої моделі. при цьому, у якості забезпечення потреб моделі управління фінансовими ризиками необхідно розуміти сукупність інформаційних каналів, механізмів та форм первинного зведення, узагальнення та обробки фінансової інформації з метою покриття потреб виявлення, ідентифікації, оцінки та нейтралізації фінансових ризиків в операційній, інвестиційній та фінансовій діяльності суб'єкта господарювання.

В даній курсовій роботі розглянемо теоретичні та практичні основи аналізу фінансових ризиків, дамо оцінку управління фінансовим ризиками підприємства, а також запропонуємо заходи щодо вдосконалення політики управління ризиками.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ І УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність та класифікація фінансових ризиків

Фінансовий ризик підприємства представляє собою результат вибору його власниками або менеджерами альтернативного фінансового рішення, спрямованого на досягнення бажаного цільового результату фінансової діяльності за ймовірності понесення економічного збитку (фінансових втрат) в силу невизначеності умов його реалізації. [3] Фінансові ризики підприємства класифікуються за такими основними ознаками (табл. 1.1):

Таблиця 1.1 - Класифікація фінансових ризиків підприємства за

основними ознаками

Класифікація фінансових ризиків підприємства
За видами	Основні види фінансових ризиків розглядаються нижче
За об'єктом, що характеризується	Ризик окремої фінансової операції
	Ризик різних видів фінансової діяльності
	Ризик фінансової діяльності підприємства в цілому
За сукупністю досліджуваних інструментів	Індивідуальний фінансовий ризик
	Портфельний фінансовий ризик
За комплексністю	Простий фінансовий ризик
	Складний фінансовий ризик
За джерелами виникнення	Зовнішній або систематичний ризик
	Внутрішній або несистематичний ризик
За фінансовими наслідками	Ризик, що тягне тільки економічні втрати
	Ризик, що тягне упущену вигоду
	Ризик, що тягне як економічні втрати, так і додаткові доходи
За характером проявлення в часі	Постійний фінансовий ризик
	Тимчасовий фінансовий ризик
За рівне вірогідності реалізації	Фінансовий ризик з низьким рівнем вірогідності реалізації
	Фінансовий ризик з середнім рівнем вірогідності реалізації
	Фінансовий ризик з високим рівнем вірогідності реалізації
	Фінансовий ризик, рівень вірогідності якого визначити неможливо
За рівнем фінансових втрат	Припустимий фінансовий ризик
	Критичний фінансовий ризик
	Катастрофічний фінансовий ризик
За можливістю передбачення	Прогнозований фінансовий ризик
	Непрогнозований фінансовий ризик
За можливістю страхування	Фінансовий ризик, що страхується
	Фінансовий ризик, що не страхується

1. Вид фінансового ризику. Ця класифікаційна ознака є основним параметром диференціації фінансових ризиків в процесі управління ними. Характеристика конкретного виду ризику одночасно дає уявлення про фактор, що його генерує, що дозволяє "прив'язати" оцінку ступеня ймовірності виникнення та розміру можливих фінансових втрат по даному виду ризику до динаміки відповідного фактора. Видове різноманіття фінансових ризиків у класифікаційної їх системі представлено в найбільш широкому діапазоні (рис. 1.1). При цьому слід зазначити, що поява нових фінансових технологій, використання нових фінансових інструментів та інші інноваційні фактори будуть відповідно породжувати і нові види фінансових ризиків. На сучасному етапі до числа основних видів фінансових ризиків підприємства відносяться наступні:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Характеристика основних видів фінансових ризиків

підприємства

- Ризик зниження фінансової стійкості (або ризик порушення рівноваги фінансового розвитку) підприємства. Цей ризик генерується недосконалістю структури капіталу (надмірною часткою позикових коштів), що породжує незбалансованість позитивного та негативного грошових потоків підприємства за об'ємами. В складі фінансових ризиків за ступенем небезпеки (генерування загрози банкрутства підприємства) цей вид ризику відіграє ведучу роль;

- Ризик неплатоспроможності (або ризик незбалансованої ліквідності) підприємства. Цей ризик генерується зниженням рівнем ліквідності оборотних активів, що породжують розбалансованість позитивного та негативного грошових потоків підприємства в часі. За своїми фінансовими наслідками цей вид ризику відноситься до найбільш небезпечних.

- Інвестиційний ризик. Він характеризує можливість виникнення фінансових втрат в процесі здійснення інвестиційної діяльності підприємства. У відповідності з видами цієї діяльності розрізняють і види інвестиційного ризику - ризик реального інвестування та ризик фінансового інвестування. Всі розглянуті види фінансових ризиків, пов'язаних із здійсненням інвестиційної діяльності відносять до так званих «складних ризиків», що підрозділяються в свою чергу на окремі їх підвиди. Так, наприклад, в складі ризику реального інвестування можуть бути виокремленні ризики несвоєчасної підготовки інвестиційного проекту; несвоєчасне завершення проектно-конструкторських робіт; несвоєчасного закінчення будівельно-монтажних робіт; несвоєчасне відкриття фінансування по інвестиційному проекту; втрати інвестиційної привабливості проекту у зв'язку з можливим зниженням його ефективності тощо. Так як всі підвиди інвестиційних ризиків пов'язані з можливою втратою капіталу підприємства, вони також включаються до найбільш небезпечних фінансових ризиків.

- Інфляційний ризик. В умовах інфляційної економіки він виокремлюється в самостійний вид фінансових ризиків. Цей вид ризику характеризується можливістю знецінення реальної вартості капіталу (у формі фінансових активів підприємства) а також очікуваних доходів від здійснення фінансових операцій в умовах інфляції. Так як цей вид ризику в сучасних умовах носить постійний характер і супроводжує майже всі фінансові операції підприємства, в фінансовому менеджменті йому приділяється постійна увага.

- Процентний ризик. Він полягає в непередбаченому вимірі процентної ставки на фінансовому ринку (як депозитної, так і кредитної). Причиною виникнення цього виду фінансового ризику (якщо елімінувати раніше розглянуту інфляційну його складову) є: зміна кон'юнктури фінансового ринку під впливом державного регулювання; зріст або зниження пропозиції вільних грошових ресурсів та інші фактори. Негативні фінансові наслідки цього виду ризику проявляються в емісійній діяльності підприємства (при емісії як акцій, так і облігацій), в його дивідендній політиці, в короткострокових фінансових вкладеннях і деяких інших фінансових операціях.

- Валютний ризик. Цей вид ризику притаманний підприємствам, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність (імпорт сировини, матеріалів та напівфабрикатів та експорт готової продукції). Він проявляється в недоотриманні передбачуваних доходів в результаті безпосереднього впливу зміни обмінного курсу іноземної валюти, що використовується в зовнішньоекономічних операціях підприємства, на очікувані грошові потоки від цих операцій. Так, на імпорті сировини та матеріалів підприємство програє від підвищення обмінного курсу відповідної іноземної валюти по відношенню до національної. Зниження ж цього курсу означає фінансові втрати підприємства при експорті готової продукції.

- Депозитний ризик. Цей ризик відображає можливість неповернення депозитних вкладів (непогашення депозитних сертифікатів). Він зустрічається доволі рідко і пов'язаний з неправильною оцінкою та невдалим вибором комерційного банку для здійснення депозитних операцій підприємства. Тим не менш випадки реалізації депозитного ризику зустрічаються не тільки у нашій країні, але і в країнах з розвиненою ринковою економікою.

- Кредитний ризик. Він має місце в фінансовій діяльності підприємства при наданні ним товарного (комерційного) або споживчого кредиту покупцям. Формою його проявлення є ризик неплатежу чи несвоєчасного розрахунку за продукцію, що було відпущено підприємством в кредит готову продукцію.

- Податковий ризик. Цей вид ризику має низку проявів: вірогідність введення нових видів податків та зборів на здійснення окремих аспектів господарської діяльності підприємства. Для підприємства це непередбачено (про свідчить сучасна вітчизняна фіскальна політика), тому він чинить істотний вплив на результати його фінансової діяльності.

- Інноваційний фінансовий ризик. Цей вид ризику пов'язаний із впровадженням нових фінансових технологій, використанням нових фінансових інструментів тощо.

- Криміногенний ризик. В сфері фінансової діяльності підприємств він проявляється в формі оголошення його партнерами фіктивного банкрутства; підробки документів, що забезпечують незаконне заволодіння сторонніми особами грошових та інших активів; розкрадання окремих видів активів власним персоналом та інші. Значні фінансові втрати, які у зв'язку ц цим несуть підприємства на сучасному етапі, обумовлюють виділення криміногенного ризику в самостійний вид фінансових ризиків.

- Інші види ризиків. Група інших фінансових ризиків досить широка, але за вірогідністю виникнення чи рівню фінансових втрат вона не стільки значуща для підприємств, як розглянуті вище. До них відносяться ризики стихійних лих та інші аналогічні «форс-мажорні ризики», які можуть привести не тільки до втрати передбачуваного доходу, але і частини активів підприємства (основних засобів; товарно-матеріальних цінностей); ризик несвоєчасного здійснення розрахунково-касових операцій (пов'язаний з невдалими вибором комерційного банку, що обслуговує підприємство); риск емісійний та інші. [3]

1.2 Управління фінансовим ризиком (ризик-менеджмент)

Управління фінансовими ризиками підприємства являє собою систему принципів і методів розробки й реалізації ризикових фінансових рішень, що забезпечують всебічну оцінку різних видів фінансових ризиків і нейтралізацію їх можливих негативних фінансових наслідків. В умовах формування ринкових відносин проблема ефективного управління фінансовими ризиками підприємства здобуває все більшу актуальність. Це управління відіграє активну роль у загальній системі фінансового менеджменту, забезпечуючи надійне досягнення цілей фінансової діяльності підприємства. Особливу увагу приділяють розробці методів оцінки та управління фінансовими ризиками.

Зростання ступеня впливу фінансових ризиків на результати фінансової діяльності підприємства пов'язано зі швидкою зміною економічної ситуації в країні і кон'юнктури фінансового ринку, розширенням сфери фінансових відносин, появою нових для нашої господарської практики фінансових технологій і інструментів та інших факторів.

Обґрунтування, прийняття та виконання управлінських фінансових рішень в рамках моделі управління ризиками суб'єкта господарювання має відповідати певним критеріям, що корелюють із відповідними цілями фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, зафіксованими у його статутних документах, а також його корпоративній та фінансовій стратегіям, так, перш ніж структурувати базові критерії прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності, доцільно нагадати основні цілі підприємницької діяльності, яким підпорядкована операційна, інвестиційна та фінансова діяльність суб'єкта господарювання, зокрема:

максимізація добробуту власників;

максимізація ринкової вартості підприємства;

підтримання конкурентоспроможності суб'єкта господарювання у короткостроковому та довгостроковому періодах;

забезпечення належного рівня ліквідності та платоспроможності суб'єкта господарювання з метою попередження фінансової неспроможності підприємства;

підтримання цільового рівня рентабельності (прибутковості) фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання;

підтримання інвестиційної привабливості підприємства тощо.

Паралельно необхідно визначити функціонально-організаційне навантаження поняття критерію прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності: критерій прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності представляє собою обґрунтування причинно-наслідкових зв'язків між складовими елементами процесу прийняття управлінських фінансових рішень з метою забезпечення взаємоузгодженості таких елементів.

Порівнюючи особливості узгодження загальних цілей фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання із умовами невизначеності ринкового середовища, необхідно усвідомлювати, що критерії прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності мають ряд особливостей, у тому числі:

1. Сукупність критеріїв являється органічною складовою моделі управління ризиками суб'єкта господарювання.

2. Порядок застосування критеріїв визначається системою цілей та завдань моделі управління ризиками як функціонально-організаційного блоку фінансового менеджменту господарювання.

3. Об'єктом застування критеріїв являються якісні та кількісні параметри управлінських фінансових рішень тощо.

Виходячи з наведених вище цілей фінансове господарської діяльності підприємства, можна визначити системоутворюючу сукупність базових критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності, перш за все:

мінімізація абсолютної величини ризику суб'єкта господарювання;

забезпечення співставності рівня ризику та величини цільового показника;

максимізація абсолютної або відносної величини цільового показника.

Оптимізація портфеля боргових зобов'язань досягається на підставі:

диверсифікації кредиторів;

максимізації рівня показника дюрації (середньозваженого строку непогашеної заборгованості);

мінімізації платежів за користування позичковим капіталом.

В процесі фінансової діяльності ризик-менеджмент здійснюється у відповідності з політикою управління фінансовими ризиками - системою цілей і завдань управління ризиками, а також сукупністю методів і засобів досягнення цих цілей. Політика управління фінансовими ризиками знаходить своє відображення у стратегії і тактиці виявлення та нейтралізації ризиків.

Процес управління ризиками є досить складним (рис. 1.2).

Рисунок 1.2 - Процес управління ризиками

На першій стадії ідентифікації в розрізі кожного напрямку господарської діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової) і основних господарських операцій визначаються притаманні їм види фінансових ризиків і на цій підставі складається перелік можливих несистематичних ризиків підприємства.

На другій стадії визначається перелік систематичних ризиків, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства в цілому.

На третій стадії формується загальний портфель фінансових ризиків пов'язаних з діяльністю підприємства (включає можливі систематичні і несистематичні фінансові ризики).

Під час оцінки ризиків базовими величинами, що розраховуються, є величина збитків, яких може зазнати підприємство та ймовірність настання цих збитків. Для визначення цих величин використовують складні алгоритми розрахунків. Результати оцінки ризиків є основою для вибору відповідних заходів їх нейтралізації.

До основних інструментів нейтралізації ризиків слід віднести:

формування відповідних резервів;

диверсифікація ризиків;

хеджування;

страхування ризиків страховими компаніями.

Найпоширенішим інструментом нейтралізації наслідків настання ризиків є використання для цих цілей резервного фонду фінансових ресурсів, що призначений для покриття можливих збитків.

Резерви створюються відповідно до чинного законодавства або установчих документів підприємств за рахунок нерозподіленого прибутку або коштів власників. В окремих випадках джерелом формування резервного фонду можуть бути валові витрати суб'єктів господарювання, що регулюється законодавчими актами з питань оподаткування. Згідно Закону України «Про господарські товариства» на кожному підприємстві, заснованому у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо, повинен бути сформований резервний (страховий) фонд (капітал). Розмір цього фонду регламентується засновницькими документами, але він не може бути меншим 25% статутного капіталу підприємства. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду (капіталу) також передбачається засновницькими документами, але він не може бути меншим 5% суми чистого прибутку підприємств. Для банківських установ, страхових компаній та деяких інших сфер діяльності нормативними актами встановлено особливий порядок формування резервного капіталу. Зазначимо, що додатковий вкладений капітал можна розглядати як резервний капітал, джерелом формування якого є кошти власників.

Забезпечення нейтралізації фінансових ризиків підприємства на основі стратегії уникнення ризику передбачає прийняття управлінських фінансових рішень на основі порівняльного аналізу фінансово-математичних моделей альтернативних сценаріїв (наприклад, різних варіантів здійснення окремої господарської операції - покриття потреби у капіталі на основі обліку векселя, факторингу, банківського кредиту чи комерційного кредиту) з метою визначення без кризового сценарію із наступним прийняттям його як основного. Однак слід зазначити, що існування безризикового сценарію здійснення тієї чи іншої господарської операції в умовах невизначеності ринкового середовища є досить проблематичним, тому говорять про відносну безризиковість. Так, наприклад, безризиковими активами на ринку цінних паперів вважають державні цінні папери.

Далі розглянемо різні сценарії управління ризиками.

1. Уникнення ризику. Це означає відмову від реалізації заходу, зв'язаного з ризиком. Разом з тим, як правило, уникнення ризику означає відмову від прибутку. Тому при необґрунтованій відмові від заходу, пов'язаного з ризиком, мають місце втрати від невикористаних можливостей

З огляду на викладене вище, для суб'єктів господарювання управління фінансовими ризиками на основі стратегії уникнення ризику пропонується здійснювати за такою схемою, що являє собою сукупність послідовно здійснюваних ітерацій (табл. 1.2):

* визначення, обґрунтування та затвердження максимально прийнятного рівня фінансового ризику для суб'єкта господарювання - R_m (існування безризикових альтернативних сценаріїв, як уже зазначалося, є проблематичним);

* зведення кількісних оцінок рівня фінансового ризику п альтернативних сценаріїв, що розглядаються, - R_i, i [1; n];

* зіставлення рівня фінансового ризику за i-м альтернативним сценарієм із максимально прийнятною величиною фінансового ризику R_m;

* відхилення тих сценаріїв реалізації господарських операцій, рівень фінансового ризику за якими перевищує максимально прийнятну величину;

* вибір із сукупності альтернативних сценаріїв, що відповідають критерію максимально прийнятного рівня ризику, варіант із найменшим рівнем фінансового ризику.

Загалом для оцінювання інвестиційної привабливості окремої господарської операції з позицій її ризиковості на основі стратегії уникнення ризиків можна використати таку фінансово-математичну модель:

Таблиця 1.2 - Фінансово-математична модель уникнення ризиків

Оцінений ризик > Rm	господарська операція є непривабливою, оскільки ризик, який вона генерує, перевищує максимально прийнятний рівень ризику для суб'єкта господарювання Rm
Оцінений ризик = Rm	з позицій ризиковості господарська операція є нейтральною, оскільки фінансовий ризик, який вона генерує, ідентичний максимально прийнятному рівню ризику для суб'єкта господарювання Rm, і, відповідно, остаточне затвердження управлінського фінансового рішення залежить від інших факторів
Оцінений ризик < Rm	господарська операція є привабливою, оскільки фінансовий ризик, який вона генерує, менший за максимально прийнятний рівень ризику для суб'єкта господарювання Rm

Стратегію уникнення ризиків можна ідентифікувати також як пасивну стратегію управління ризиком, адже суб'єкт господарювання абстрагується від здійснення будь-яких заходів, спрямованих на попередження негативних наслідків для його фінансово-господарської діяльності, джерелом яких є сукупність ризиків.

2. Прийняття ризику - залишення всього ризику чи його частини на відповідальності підприємства. У цьому випадку приймаються рішення про покриття можливих утрат власними засобами.

Джерелом усієї сукупності ризиків, що формуються в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єктом господарювання, є будь-яке управлінське фінансове рішення щодо тієї чи іншої господарської операції. Тому управління ризиками є об'єктивною необхідністю та обов'язковою умовою ефективності моделі фінансового менеджменту на підприємстві. При цьому управління ризиками забезпечує узгодженість фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання за такими напрямами, як операційна та інвестиційна діяльність, фінансування та фінансовий контролінг (рис. 1.3), які в сукупності і формують систему фінансового менеджменту на підприємстві.

У свою чергу, трансформація результативності моделі управління фінансовими ризиками підприємства в її ефективність у ринкових умовах господарювання безпосередньо залежить від рівня адекватності фінансово-математичного, інформаційно-методологічного, а також нормативно-правового забезпечення такої моделі специфічним потребам фінансового менеджменту на конкретному підприємстві. При цьому під поняттям забезпечення моделі управління ризиками (операційними, інвестиційними та фінансовими) необхідно розуміти сукупність інформаційних каналів, механізмів та форм збору, первинного зведення, узагальнення та обробки фінансової інформації з метою покриття потреб виявлення, ідентифікації, оцінки та нейтралізації господарських ризиків у рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єкта господарювання.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.3 - Місце ризиків у функціонально-організаційній структурі

фінансового менеджменту.

1.3 Основи формування моделі управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання

фінансовий ризик рішення стійкість

Необхідність формалізації структури моделі управління ризиками пов'язана з потребою фінансового менеджменту підприємства відокремити функціонально-організаційний блок, основне завдання якого полягатиме у повному та своєчасному виявленні зовнішніх і внутрішніх загроз підприємства, які виражаються у сукупності ризиків. У сучасній фінансовій літературі таких блок фінансового менеджменту часто називають моделлю управління ризиками (ризик-менеджмент). При цьому така модель тісно пов'язана з системою раннього попередження та реагування як методу фінансового контролінгу. Загалом, модель управління ризиками підприємства можна визначити так:

Модель управління фінансовими ризиками - це специфічний функціонально-організаційний блок у структурі моделі фінансового менеджменту, що відповідає за виявлення, ідентифікацію, оцінку та нейтралізацію фінансових ризиків у процесі здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також сукупного ризику фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання в ринковому середовищі. [14]

Виходячи з наведеного вище визначення управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання можна обґрунтувати основні положення формування моделі управління фінансовими ризиками. Так, на основі новітніх теорій корпоративних фінансів та сучасної практики управління фінансами суб'єктів господарювання виділяють такі фактори формування моделі управління фінансовими ризиками:

- структурування моделі управління фінансовими ризиками підприємства здійснюється виключно на основі особливостей фінансово-господарської діяльності конкретного підприємства, його статутних цілей із відповідним урахуванням теоретико-методологічних основ;

- управління ризиками суб'єкта господарювання здійснюється на основі сукупності кількісних показників (коефіцієнтів та індикаторів) відповідно до системи цілей та завдань моделі управління ризиками суб'єкта господарювання;

- вхідна первинна інформація, необхідна для управління ризиками, має бути максимально насиченою, гранично повною та достовірною і включати, зокрема, якісні параметри та кількісні показники, що характеризують основні фактори формування ризиків;

- цільові показники управління фінансовими ризиками (як і вхідна первинна інформація) повинні бути приведені до зіставних одиниць виміру, що забезпечує можливість їх адекватної фінансово-математичної та аналітичної обробки, а також формування тренду їх зміни (розроблення сценаріїв розвитку подій);

- кожен із сукупності фінансових показників та коефіцієнтів, що використовується моделлю управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання з метою фінансово-математичного моделювання цільових параметрів, має бути максимально інформативним;

- обов'язкове обґрунтування вибору методів статистичного, математичного та аналітичного моделювання з метою забезпечення адекватності виявлення, ідентифікації, оцінки та нейтралізації фінансових ризиків;

- формування якісних та кількісних параметрів виявлення, ідентифікації та оцінки ризиків суб'єкта господарювання у плановому періоді в рамках здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності відповідно до усталеної (стійкої) сукупності певних напрямків спостереження, а також обґрунтування на їх основі узагальнюючих показників моделі управління фінансовими ризиками;

- обґрунтування, затвердження, реалізація та контроль моделі управління ризиками підприємства, її окремих складових елементів у вигляді методів, форм та технологій нейтралізації виявлених ризиків у межах здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. [7]

Отже, формування адекватної та ефективної моделі управління ризиками передбачає вирішення сукупності питань, які можна розподілити за такими напрямами:

- локалізація етапів (визначення) моделі управління ризиком;

- аналіз основних факторів, що визначають параметри моделі управління ризиками;

- обґрунтування основних кількісних показників, що використовуються в моделі управління ризиками.

Зарубіжна практика свідчить про те, що керівництво успішних і динамічно зростаючих компаній достатньо широко застосовує управління ризиками як в окремих функціональних сферах бізнесу компанії (функціональний ризик-менеджмент), - виробництво, фінанси, кадри і т.п., - так і в рамках всієї компанії в цілому (стратегічний, комплексний, інтегральний ризик-менеджмент).

Результати опитування 460 європейських компаній, проведеного в 2006 році Федерацією європейських асоціацій з ризик-менеджменту (FERMA) показують, що в 80% з них є документи, що описують процес управління ризиками компанії, а в 39% - управління ризиками стало частиною системи управління компанією. Переважна більшість опитаних компаній (80%) розробила політику в області управління ризиками, а між працівниками більш, ніж половини із загальної кількості респондентів (54%) обмінюються інформацією один з одним щодо управління ризиками в компанії. Таким чином управління ризиками для європейських компаній є важливою ключовою компетенцією, яка дозволяє їм істотно зміцнити їх конкурентні позиції.

Українські компанії знаходяться тільки на самому початку шляху упровадження управління ризиками в практику своєї діяльності.

Для оцінки фінансових ризиків використовують сукупність методів якісного і кількісного аналізу. Якісний аналіз передбачає ідентифікацію ризиків, виявлення джерел і причин їх виникнення, встановлення потенційних зон ризику, виявлення можливих вигод та негативних наслідків від реалізації ризикового рішення.

В наступному розділі курсової роботи розглянемо методи аналізу та оцінки управління фінансовими ризиками на підприємстві.

2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Вимірювання ризику (ймовірнісний підхід). Якісний аналіз ризику

Аналіз ризику не є самоціллю, його результати використовуються для прийняття економічно ефективних управлінських рішень, у тому числі, для вибору найбільш прийнятних рішень за критерієм «ризик-результат» і розробки комплексу заходів, спрямованих на запобігання, зниження або компенсацію ризику.

У загальному випадку аналіз ризику здійснюють у наступній послідовності.

1. Виявлення ризику конкурентних рішень або дій, а також його можливих наслідків.

2. Виявлення внутрішніх і зовнішніх факторів, що визначають рівень ризику.

3. Аналіз виявлених факторів з позицій ступеня їх впливу на рівень ризику.

4. Оцінка варіантів ризикованих рішень з наступних двох точок зору:

- визначення можливості їхньої реалізації при наявності ризику (чи можна це зробити?);

- визначення економічної доцільності їхнього прийняття при наявності ризику (що це дасть?).

5. Установка припустимого рівня ризику (якою сумою можна ризикнути і при якій імовірності втрат можна йти на ризик).

6. Аналіз окремих етапів робіт за обраним рівнем ризику.

7. Розробка заходів щодо зниження ризику.

8. Вибір найбільш прийнятних варіантів рішень.

Аналіз ризику поділяють на два взаємно доповнюючи види: якісний і кількісний.

Якісний аналіз передбачає виявлення можливих видів ризику (ідентифікацію ризиків), загроз, які вони становлять, а також визначення факторів ризику, що чинять вплив на результати прийнятих рішень і виконуваних робіт. [7]

Для сучасного підприємства можна виділити ряд основних ризиків, спричинених їх взаємодією з економічними контрагентами.

Їх якісний аналіз виконано за наступною схемою: сутність ризику, причини ризику, фактори ризику (передумови, що збільшують імовірність настання несприятливих подій), способи зниження або компенсації ризику.

1. Ризик неотримання вихідних сировини, матеріалів і ресурсів. Наслідком є зниження рівня рентабельності підприємства або неможливість реалізації профільної технології.

Причини ризику - відмова традиційних і потенційних постачальників від укладання договорів постачання; неприйнятні умови договорів; виникнення у постачальника непередбачених труднощів; прийняття постачальником рішень про розрив договору або про зміну його умов; перехід традиційних постачальників на випуск нової продукції тощо.

Фактори ризику - слабка диверсифікованість постачальників; нестабільність загальної соціально-економічної ситуації; відсутність традицій обов'язковості виконання правових і договірний умов; нерівномірність темпів інфляції і валютних курсів; нерівномірність доходів різних прошарків населення; недостатність резервних коштів підприємства для компенсації підвищення цін постачальниками; надмірна концентрація підприємства на обмеженому наборі профільних технологій тощо.

Способи зниження ризику - диверсифікація постачальників; створення фінансових резервів на випадок непередбачених витрат; прогнозування динаміки цін; залучення традиційних постачальників до діяльності підприємства шляхом укладання договорів на участь у прибутку або продажем акцій; придбання акцій підприємств-постачальників; створення страхових запасів вихідних матеріалів; диверсифікація виробництва шляхом збільшення числа використовуваних технологій і видів продукції; організація на підприємстві системи постійного збору інформації про можливих постачальників, їхні наміри, освоювані технологій і видів продукції; організація на підприємстві системи постійного збору інформації про можливих постачальників, їхні наміри, освоювані технології, соціально-економічні ситуації навколо них; завчасна розробка системи функціонування підприємства в умовах пошуку альтернативних постачальників.

2. Ризик неповернення передоплати постачальниками. Наслідок - погіршення фінансового стану підприємства, складності у відносинах з постачальниками.

Причини ризику - ті ж, що й у вищеописаному випадку, а також вольові рішення постачальника про тимчасове або остаточне присвоєння отриманих як передоплату сум, неможливість їхнього повернення через використання до зриву договорів.

Фактори ризику - критична ситуація у взаємовідносинах підприємств; слабкість арбітражу і законодавчої бази; низька правова культура управлінського персоналу; відсутність розвиненої системи страхування господарських і фінансових операцій.

Способи зниження ризику - придбання акцій постачальника й обмін акціями; встановлення неформальних особистих відносин з керівництвом підприємства-постачальника; створення регіональної системи страхування угод; залучення незалежних організацій як гарантів угод; розвиток заставних угод.

3. Ризик не укладання договорів на реалізацію виробленої продукції. Наслідок - затоварення готовою продукцією, погіршення фінансового стану.

Причина ризику - зміна структури споживчого попиту і загальне скорочення потреб в даному виді продукції; заміщення продукції аналізованого підприємства продукцією конкурентів; моральний знос продукції; зміна виробничого профілю або спеціалізації традиційних виробників продукції; відсутність у підприємства повної інформації про конкретні сегменти ринку.

Фактори ризику - технічний прогрес; залежність результатів прийняття рішень споживачами від таємних умов договору, які задовольняють особисті інтереси керівництва; зміна умов імпорту, що полегшує ввіз імпортної продукції; активізація маркетингової діяльності конкурентів; різкий ріст обсягів і рентабельності виробництва в галузі, що сприяє збільшенню конкурентів.

Способи зниження ризику - диверсифікація виробництва і збуту; створення на підприємстві системи баз даних про можливих споживачів продукції (їхню діяльність, наміри, тенденції розвитку тощо); активне використання всіх форм маркетингу; обмін акціями з традиційними споживачами; освоєння гнучких технологій виробництва.

4. Ризик неотримання або несвоєчасного отримання оплати за реалізовану продукцію. У наш час настання такої події є скоріше правилом, ніж виключенням.

Причини ризику - прийняття споживачем рішення про використання призначеної для оплати суми на інші цілі; відсутність коштів у споживача; збої в системі банківського обслуговування.

Фактори ризику - нерівномірне і невиправдане підвищення цін окремими підприємствами; низька правова культура керівників; слабкість господарського арбітражу.

Способи зниження ризику - обов'язкова передоплата (обмежує можливості споживача); перехресне володіння акціями постачальників і споживачів; страхування угод у третіх осіб; використання застав; систематичне інформування громадськості про підприємства, які постійно порушують (виконують) умови договорів.

5. Ризик відмови покупця від отриманої й оплаченої ним продукції.

Причини ризику - невідповідність продукції вимогам до її якості; неможливість використання споживачем продукції даної якості; застаріла технологія й обладнання підприємства; рішення споживача про переключення на інший вид продукції, іншого постачальника або на інший вид діяльності.

Фактори ризику - нестабільність загальної соціально-економічної ситуації; зайва концентрація на обмеженій кількості споживачів; низький ступінь правової культури і правової свідомості керівників підприємств.

Способи зниження ризику - у загальному випадку використовуються ті ж методи, що й для описаного вище виду ризику, постійні збір і аналіз інформації про споживачів (інформаційні бази даних), крім того, у числі заходів, що перешкоджають переключенню споживачів на продукцію конкурентів можна відзначити укладання угод з конкурентами про розподіл сфер впливу.

6. Ризик зриву укладених угод про одержання зовнішніх позик, інвестицій і кредитів.

Причини ризику - несподіване надходження до інвесторів або кредиторів негативної інформації щодо перспектив і можливостей підприємства; витік несприятливої інформації про поточний або минулий стан підприємства; різке падіння курсу акцій підприємства; витупи споживачів із критикою продукції підприємства.

Фактори ризику - утрата контролю за іміджем підприємства; активні дії несумлінних конкурентів; недооцінка маркетингової діяльності і недостатньо активне її проведення.

Способи зниження ризику - організація цілеспрямованих маркетингових заходів, включаючи всебічне інформування потенційне споживачів і інвесторів про найбільш сприятливі сторони продукції підприємства і самого підприємства; підтримування постійних зв'язків з економічно активною громадськістю.

Перераховані види ризиків належать лише до взаємин між підприємством і його економічними партнерами. Досить великий потенціал ризику полягає й у внутрішній діяльності підприємства, особливостях організації його виробництва і фінансів, системи управління. Ризик прийняття невірних управлінських рішень тим вище, чим менше уваги приділяється перспективному аналізу і плануванню діяльності підприємства з урахуванням факторів ризику. Урахування факторів ризику як зовнішніх, так і внутрішніх, повинне стати одним з найважливіших завдань керівництва підприємства, яке претендує на успішне функціонування в умовах ринку. [7]

2.2 Кількісний аналіз вимірювання ризику

Кількісний аналіз передбачає чисельне визначення розмірів окремих ризиків і ризику конкретного виду діяльності (проекту) в цілому. В економіці для кількісного аналізу ризику використовують імовірнісний підхід, відповідно до якого для того, щоб оцінити ризик, необхідно знати всі можливі наслідки конкретного рішення або дії (сценарії розвитку подій) і ймовірність цих наслідків (сценаріїв). [7]

Імовірності того чи іншого сценарію розвитку подій (імовірність результату) можна визначити наступними методами.

1. Об'єктивним - на підставі наявних даних про аналогічні проекти, що виконувалися в порівняних умовах, коли обчислюється частота, з яким відбуваються ті чи інші явища.

2. Суб'єктивним - наприклад, шляхом експертної оцінки, коли група експертів висловлює припущення щодо конкретних результатів і ймовірностей їх виникнення.

Як об'єктивна, так і суб'єктивна ймовірність використовується при визначенні критеріїв, за допомогою яких порівнюють ступінь ризику альтернативних варіантів і вибирають ступінь ризику альтернативних варіантів і вибирають кращий з погляду ризику. Один з критеріїв дає нам середнє значення (очікуване значення) можливого результату, а інший - його мінливість (розкид результатів).

Очікуване значення результату є середньозваженим усіх можливих результатів, де ймовірність кожного з них використовується як частота або вага відповідного значення. Очікуване значення розраховується за формулою

Е = (2.1)

де Р_і і Х_і, відповідно, ймовірність і значення і-го результату; n - кількість можливих результатів.

Розкид результатів характеризує мінливість можливих результатів, тобто ступінь відхилення можливих результатів від їхнього очікуваного значення. Більша різниця (позитивна або негативна) між можливим результатом і очікуваним, сигналізує про більший ризик.

Для оцінки розкиду результатів найчастіше використовують середнє лінійне відхилення, дисперсію і середньоквадратичне або стандартне відхилення.

Середнє лінійне відхилення розраховується як середньозважене за ймовірностями модулів відхилень можливих результатів від очікуваного (Д_ср)

Д_{ср =} (2.2)

Дисперсія, що являє собою середньозважене за ймовірностями квадратів відхилень можливих результатів від очікуваного (у²)

у² = (2.3)

Стандартне (середньоквадратичне) відхилення, що розраховується як квадратний корінь з дисперсії (у)

у = (2.4)

Більше значення будь-якого з цих показників свідчить про більший ризик.

Іноді виникають ситуації, коли доцільним є розрахунок такого критерію, як відносний ризик (величина ризику, що припадає на одиницю результату), щоб перевірити: чи компенсується підвищений ризик підвищеним доходом? Показник даного критерію розраховується як частка від ділення середньоквадратичного відхилення на очікуване значення результату (у статистиці йому відповідає коефіцієнт варіації)

д = (2.5)

Укрупнена блок-схема алгоритму кількісного аналізу ризику з метою ухвалення оптимального рішення з погляду «ризик-результат» представлена на рис. 2.1.

Алгоритм розроблений для випадку, коли для оцінки альтернатив використовують очікувані втрати.

Викладене ілюструє основні положення ймовірнісного підходу до кількісної оцінки ризику.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.1 - Блок-схема алгоритму кількісного аналізу ризику

(ймовірнісний підхід)

2.3 Методи кількісного аналізу ризику

Кількісний аналіз полягає у визначенні конкретного розміру грошових збитків від окремих видів фінансових ризиків. Для цього можна використовувати економіко-статистичні методи, розрахунково-аналітичні, експертні, аналогові та багато інших. [7]

Одним з найбільш розповсюджених методів кількісного аналізу ризиків різних видів господарської діяльності є статистичний метод.

Він базується на аналізі коливань оціночного показника, який характеризує результативність дій підприємства за певний період часу. Як оціночний показник звичайно використовують величину втрат, що були допущені в минулих періодах господарської діяльності, наприклад, недоодержання доходу чи прибутку.

Залежно від результативності дій за аналізований період часу і рівня втрат, діяльність підприємства відносять однієї з п'яти областей ризику (рис. 2.2): безризикова область, область мінімального ризику, область підвищеного ризику, область критичного ризику, область неприпустимого ризику.

Областю ризику називається деяка частина загальних втрат, у межах якої вони не перевищують встановленого граничного значення.

Віднесення результатів діяльності підприємства до певної області ризику виконується залежно від рівня втрат.

Рівень втрат визначається залежно від частки втрат у загальній величині власних коштів підприємства.

Втрати	Надбання
V Г	IV В	III Б	II А		I O
Область неприпустимого ризику	Область критичного ризику	Область підвищеного ризику	Область мінімального ризику		Безризикова область
Ут ? ВК	Ут > Вд Ут ? В	Ут > Пч Ут ? Вд	Ут ? Пч	Пч Вд	В ВК

Рисунок 2.2 - Схема областей ризику

Умовні позначки:

П_ч - чистий прибуток;

В_д - валовий доход;

В - виторг;

ВК - власні кошти підприємства;

У_т - утрати

Для кількісної оцінки рівня втрат уводять поняття коефіцієнта ризику (К). Коефіцієнт ризику можна розрахувати:

- Як відношення всього капіталу підприємства до суми його активів;

- Як відношення розміру втрат до величини власних коштів підприємства (табл. 2.1);

- Як відношення очікуваного значення втрат до очікуваного значення доходу або прибутку (табл. 2.2) тощо.

Таблиця 2.1 - Рівні ризику залежно від співвідношення величини

можливих утрат і величини власних коштів підприємства

К =	Рівень ризику
К ? 0,25	Прийнятний
0,25 < К ? 0,50	Припустимий
0,50 < К ? 0,75	Критичний
К > 0,75	Катастрофічний

Таблиця 2.2 - Типи поведінки особи, що приймає рішення залежно від

співвідношення очікуваних значень утрат (Е_ут) і надбань (Е_нд)

К =	Тип поведінки
К ? 0,2	Песимістичний
0,2 < К ? 0,4	Обережний
0,4 < К ? 0,6	Середньоризикований
0,6 < К ? 0,8	Ризикований
0,8 < К ? 1	Високого ступеня ризику
К > 1	Азартний

У розглянутому варіанті статистичного методу, значення коефіцієнта ризику є скоріше нормованими значеннями, що характеризують певний рівень утрат, а не розрахованими відповідно до викладеного вище.

Так, утратам в розмірі половини чистого прибутку відповідає коефіцієнт ризику 0,125, а утратам всього чистого прибутку - 0,25 (область мінімального ризику). Відповідно, утратам у розмірі валового доходу відповідає коефіцієнт ризику 0,5, а в розмірі його половини - 0,375 (область підвищеного ризику) і т.д.

Частота виникнення певного (і-го) рівня втрат знаходиться за формулою:

f_{i = ,} (2.6)

де n - число випадків настання конкретного рівня втрат; N - загальне число випадків у статистичній вибірці, що включає й успішно здійснені операції даного виду.

Розглянемо характеристику кожної з областей.

Безризикова область (І) - характеризується відсутністю будь-яких утрат при здійсненні господарської діяльності з гарантією одержання розрахункового прибутку. Теоретично прибуток не обмежений. Коефіцієнт ризику К₁ = 0.

Область мінімального ризику (ІІ) - характеризується розмірами втрат, які не перевищують чистого прибутку. Коефіцієнт ризику К₂ = 0 - 0,25. Підприємство ризикує тим, що, у гіршому випадку, воно не одержить чистого прибутку. У кращому випадку - чистий прибуток буде менше його розрахункового значення.

Область підвищеного ризику (ІІІ) - характеризується втратами, що не перевищують валового доходу. Коефіцієнт ризику К₃ = 0,25 - 0,50. Підприємство ризикує тим, що, у гіршому випадку, воно не зможе виплатити заробітну плату своїм працівникам за виконану роботу, але при цьому покриє матеріальні витрати, пов'язані з виробництвом продукції.

Область критичного ризику (IV) - характеризується втратами, величина яких не перевищує виторгу від реалізації продукції. Коефіцієнт ризику К₄ = 0,50 - 0,75.

Область неприпустимого ризику (V) - характеризується втратами, порівняними з розміром власних коштів підприємства, тобто можливе повне банкрутство. Коефіцієнт ризику К₅ = 0,75 - 1,0.

Метод орієнтований на оцінку фінансової стійкості підприємства (проекту) і на ідентифікацію на цій основі потенційних зон ризику.

Виділяють два його різновиди: 1) фіксація фінансового стану підприємства (оцінка фінансової стійкості); 2) зіставлення фінансової стійкості підприємства до і після впровадження аналізованого проекту (оцінка доцільності втрат). Віднесення фактичного або прогнозованого (у результаті впровадження проекту) стану підприємства до однієї з областей фінансової стійкості (нестійкості), і відповідно, областей ризику, виконується на основі аналізу достатності обігових коштів (власних або позикових) для формування запасів і покриття витрат, пов'язаних з виконанням розглянутих видів діяльності (проектів).

Для цього використовують наступні показники:

- ±Ес надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів, необхідних для функціонування підприємства або реалізації проекту;