Інформаційна система та технології відділу економіки і фінансів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

На сьогоднішній день вектор напрямку розвитку світового суспільства напрямлений в бік, де інформація набуває ролі найціннішого активу будь якої компанії. Причому в даному випадку йдеться не про звичайні відомості, які допомагають керівництву приймати рішення, а про налагоджену систему, яка безперервно діє на підприємстві. Дана тема э актуальною, бо на сьогоднішній день інформація є найважливішим ресурсом і об'єктом управління.

Об'єктивна необхідність об'єднання розрізнених інформаційних потоків та накопичених даних в єдине інформаційне середовище, потреба уніфіковано оперувати інформацією незалежно від формату її подання та зберігання, бажання отримати доступ до неї незалежно від місцезнаходження користувача зумовили перехід до побудови корпоративних інформаційних систем.

Відомо, що інформація є інтегральною, ключовою ланкою в процесі підготовки і прийняття управлінських рішень. В управлінні виробничим підприємством інформація виступає як чинник, що визначає рівень ризику управлінської діяльності. Більш висока інформованість про зовнішнє і внутрішнє середовище дозволяє мінімізувати ризики, що позитивно впливає на зниженні витрат кожного підприємства на виробництво продукції. Аналіз інформаційного забезпечення процесу підтримки прийняття управлінських рішень є складною методологічною задачею.

1. Інформаційна структура відділу економіки і фінансів підприємства ОБ і ВТ

1.1 Загальні відомості про підприємство ОБ і ВТ

Об'єктом дослідження обрано Сумський Завод обважнених бурильних і ведучих труб введений в експлуатацію в 1988 році. Будівництвом і технічним забезпеченням заводу займалася італійська фірма “Danieli”. З початку своєї діяльності завод входив у структуру НВО ім. Фрунзе. У 1994 році він був перетворений у відкрите акціонерне товариство. З 2000 року завод Об і ВТ має статус Дочірнього підприємства НВО ім. Фрунзе.

Основною діяльністю заводу є виготовлення обважених бурильних і ведучих труб. Основні виробничі показники приведені нижче в таблиці.

Таблиця 1.1 - Річний обсяг виробництва продукції ОБіВТ

Показник	Проектне значення	Фактичне значення (2006 р.)
Загальний обсяг виробництва труб, тис. тон	25	18
у т.ч. обважені бурильні труби	22	17
ведучі	3	1
Завантаження виробничих потужностей, %	100%	72%

У таблиці 1.1 представлений річний обсяг виробництва продукції підприємства ОБ і ВТ. [4]

Завод виготовляє двадцять один типів труб з мало легованої сталі. Їхня номенклатура включає труби з зовнішнім діаметром від 79 до 279 мм і довжиною до 16500 мм.

По складу устаткування, рівневі механізації й автоматизації технологічних процесів і керування виробництвом, завод відноситься до одного із самих передових. Якість продукції заводу відповідає світовим стандартам і має сертифікат Американського нафтового інституту, термін дії якого закінчується в червні 2008 року.

Підприємство складається з двох основних цехів - сталеливарного і механічного (призначений для виробництва труб). Інші цехи і служби мають допоміжне призначення. На заводі працює 853 чоловік.

Організаційна структура підприємства відноситься до лінійно-функціонального типу. Діяльність функціональних служб регламентується відповідними Положеннями. Схема управління дочірнім підприємством «Завод ОБ і ВТ» представлена у Додатку А.

Підприємство має велику кількість сильних сторін. Зокрема однією із сильних сторін підприємства - є якість і надійність продукції. Діюча система якості цілком відповідає стандартові ISO 9001, що підтверджено сертифікатом відповідності, виданим міжнародним сертифікаційним органом Bureau Veritas Quality International, також підприємство атестоване і має сертифікат, що дає право на використання офіційної монограми Американського Нафтового Інституту (АРІ) "специфікація 7" при виробництві ОБ і ВТ. Також однією із сильних сторін підприємства - є його високий рівень фінансової стабільності, платоспроможності, рентабельності, ділової активності.

1.2 Місце відділу економіки і фінансів в структурі підприємства

Призначення відділу економіки і фінансів (далі ВЕіФ) складається в забезпеченні функціонування економічної і фінансової діяльності підприємства, плануванні, виконанні розрахунків і аналізу фінансових і економічних показників ДП, рішенні питань ціноутворення, представленні інформації керівництву ДП і, згідно діючого законодавства, у встановлені організації й установи. Відділ перебуває в безпосереднім підпорядкуванні директора ДП.

Безпосереднє керівництво роботою ВЕіФ здійснює начальник відділу.

Начальник відділу повинний знати: організацію фінансової роботи на підприємстві; порядок складання фінансових планів, кредитних заявок, планів по прибутку, планів фінансування капітальних вкладень, науково-дослідних робіт; порядок утворення і витрати коштів підприємства (власних оборотних коштів, амортизаційного фонду, заохочувальних фондів і ін.); керівні матеріали про порядок нарахування і сплати платежів у державний бюджет, довгострокового і короткострокового кредитування підприємств; нормування оборотних коштів; бухгалтерський облік, основи трудового законодавства; керівні матеріали по плануванню, облікові, аналізові виробничо-господарської діяльності підприємства; економіку й організацію виробництва і праці; організацію планової роботи на підприємстві й у його підрозділах; порядок розробки поточних і перспективних планів; методи економічного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства, визначення економічної ефективності заходів щодо впровадження нової техніки і технології, наукової організації праці, раціоналізаторських пропозицій і винаходів; організацію оперативного і статистичного обліку, звітності; передовий вітчизняний і закордонний досвід по організації й удосконалюванню економічної роботи на підприємствах; основи технології виробництва; основи трудового законодавства.

Організаційна структура ВЕіФ представлена на рис.1.1.

Рис. 1.1 Організаційна структура ВЕіФ

Планування робіт ВЕіФ, контроль її виконання і звітність виробляється на рік з помісячною розбивкою на підставі встановлених термінів.

У своїй роботі ВЕіФ керується чинним законодавством, наказами і розпорядженнями ДП, колективним договором, правилами внутрішнього розпорядку, а також положенням про відділ економіки і фінансів. [1]

1.3 Вхідна, вихідна інформація відділу економіки і фінансів

Відділ економіки і фінансів співпрацює з усіма відділами, які можуть надати йому інформацію. Тобто вхідною інформацією для відділу економіки і фінансів є:

- об'єм виробництва по кожному виду труб, на основі портфелю замовлень

- усі види обов'язкових платежів ( у державний бюджет, банки і інших кредиторів)

- звіт цехів за різними показниками господарської діяльності

- бюджет робочого часу по цехах за рік з поквартальною розбивкою

- ціни на сировину і матеріали

- ціни на енергоресурси

- ціни конкурентів на аналогічну продукцію

- відомості про конкурентів (об'єм продажу, якість,…)

- відомості про покупців ( платоспроможність, надійність,…)

До задач працівників відділу економіки і фінансів входить:

- організація і систематичне удосконалювання фінансової і планово-економічної роботи ДП, що забезпечує виробничу, господарську і фінансово-економічну діяльність підприємства;

- розробка і контроль за виконанням перспективних і поточних планів, проведення аналізу економічних і фінансових показників;

- організація роботи зі своєчасної і якісної розробки цін на продукцію, що випускається, ощадливе використання матеріальних, паливно-енергетичних, трудових і фінансових ресурсів.

Відділ економіки і фінансів виконує наступні функції:

- організація форм і методів розробки планових показників по виробництву, праці і собівартості по ДП;

- методичне керівництво фінансово-економічними питаннями, що входить у компетенцію відділу;

- розробка перспективних і поточних планів ДП по фінансам, праці, собівартості і прибутку;

- контроль за ходом виконання плану виробництва, використання ліміту фонду оплати праці ДП;

- розробка, виходячи з основних техніко-економічних показників виробничої програми підприємства, проект фінансового забезпечення;

- визначення розмірів доходів і витрат, надходжень і відрахувань засобів, кредитні взаємини, складання балансів доходів і витрат, касових планів і кредитних заявок;

- підготовка програм виробництва і реалізації продукції, робіт (послуг);

- виконання необхідних розрахунків, у розробці нормативів оборотних коштів по видах сировини, матеріалів і інших товарно-матеріальних цінностей і витрат у вартісному вираженні;

- підготовка банківських документів на усі види обов'язкових платежів підприємства (у державний бюджет, банки й інших кредиторів);

- здійснення контролю за виконанням фінансових показників підрозділами підприємства, дотриманням касової дисципліни, розрахунками з постачальниками (замовниками), своєчасним надходженням усіх належних підприємству засобів, дотриманням режиму економії;

- аналіз виконання кошторисів, оперативної і бухгалтерської звітності по фінансовій діяльності;

- розробка заходів щодо поліпшення господарської діяльності підприємства і використання власних оборотних коштів, запобігання утворення і ліквідації надлишкових запасів матеріальних цінностей;

- облік виконання договорів на реалізацію продукції (робіт, послуг), програм формування доходу, надходження доходів, наявності засобів на рахунках, погашення кредиторської заборгованості постачальникам і банкам;

- складання планів і звітів про фінансовий стан підприємства;

- оформлення платіжних документів, векселів, акредитивів, кредитних, депозитних і ін. договорів по установлених формах і в зазначений термін;

- розробка планових лімітів по фонду оплати праці і здійснення контролю за їхнім використанням;

- розрахунок бюджету робочого часу по цехах на рік з поквартальною розбивкою;

- прийом і аналіз планів і звітів цехів за різними показниками господарської діяльності й інших планованих показників;

- доведення планових лімітів до цехів;

- облік товарної продукції по цехах ДП у натуральному і грошовому вираженні по місяцях;

- облік техніко-економічних показників роботи цехів ДП;

- складання інформації про роботу ДП і заповнення звітних даних у різних документах;

- складання державної статистичної звітності по виробництву і праці;

- розробка поточних і перспективних планів по собівартості продукції і прибутку;

- організація і систематичне удосконалювання планової і техніко-економічної роботи ДП по зниженню собівартості продукції, що випускається;

- розробка розділів бізнес-плану, що стосується економічної і фінансової роботи ДП;

- вивчення і впровадження передового досвіду з питань планування, обліку й аналізу собівартості товарної продукції;

- методологічне керівництво роботою по питанню розробки кошторисів на зміст і експлуатацію устаткування і загальновиробничих витрат;

- складання кошторисів загальногосподарських, невиробничих і транспортно-заготівельних витрат;

- розрахунок плану по амортизаційних відрахуваннях;

- перевірка правильності розрахунків економічної ефективності оргтехзаходів, планованих до впровадження і фактично впроваджених;

- розрахунок планових калькуляцій собівартості продукції, що випускається;

- розрахунок відхилень по собівартості виробів за рахунок змін технічної документації і дозволів на тимчасовий відступ від технічної документації;

- розрахунок кошторисів витрат на продукцію допоміжного виробництва і визначення цін за умови реалізації її на сторону;

- аналіз рентабельності і собівартості продукції в розрізі статей калькуляції по цехах і основній номенклатурі;

- організація роботи зі своєчасної і якісної розробки, узгодженню і твердженню цін на продукцію, що випускається, у встановленому порядку;

- методичне керівництво роботою в підрозділах ДП по підготовці матеріалів для твердження цін і розрахунків ефективності на продукцію, що випускається;

- контроль за правильністю застосування цін на продукцію, що випускається, а також спожиту продукцію ДП;

- аналіз рівня розроблювальних цін на вироби і їхню собівартість.

Як приклад вихідної інформації, розглянемо Звіт з праці. (Додаток А)

Працівник ВЕіФ виконує трудові обов'язки, передбачені діючим законодавством України, Уставом ДП, колективним договором, внутрішніми документами ДП.

2. Інформаційна система та технології відділу економіки і фінансів

При самому загальному підході інформаційну систему (ІС) можна визначити як сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів (абонентів). Таке визначення може бути задовільним тільки при самій узагальненій і неформальній точці зору і підлягає подальшому уточненню.

ІС здавна знаходять (в тому чи іншому вигляді) досить широке застосування в життєдіяльності людства. Це пов'язано з тим, що для існування цивілізації необхідним є обмін інформацією - передача знань, як між окремими членами і колективами суспільства, так і між різними поколіннями.

На великому сучасному підприємстві в тому чи іншому вигляді повинна існувати інформаційна система. Для забезпечення якісного управління потрібно знати (можливо з різним ступенем оперативності) об'єм запасів тієї чи іншої сировини, скільки і якої вироблено продукції, скільки споживається електроенергії, який цех що виробляє і що потребує, та багато іншої інформації, яка стосується виробничих питань. Крім цього, профспілкам необхідні відомості про потреби співробітників у соціально-побутовій, медично-оздоровчій сферах, тощо. Для обробки всіх таких даних потрібні певні організаційні і технічні засоби, тобто ІС.

До цього моменту мова йшла про інформаційні системи без врахування способу їх реалізації. Найстаріші ( у моральному і у фізичному розумінні) системи повністю базувалися на ручній праці. Пізніше їм на зміну прийшли різні механічні пристрої для обробки даних (наприклад, для сортування, копіювання, асоціативного пошуку, тощо). Наступним кроком стало впровадження автоматизованих інформаційних систем (АІС), тобто систем, де для забезпечення інформаційних потреб користувачів використовується ЕОМ зі своїми носіями інформації. В наш час - епоху інформаційного вибуху розроблюється і впроваджується велика кількість самих різноманітних АІСів з дуже широким спектром використання. [15]

Для підвищення ефективності використання комп'ютерної техніки в різних галузях людської діяльності комп'ютери об'єднують в мережі. Користувачі комп'ютерів, які об'єднанні в мережу, можуть передавати один одному повідомлення, спільно використовувати дані, програми, пристрої (наприклад принтери), що значно підвищує зручність і ефективність колективної праці.

У відділі економіки і фінансів використовується локальна комп'ютерна мережа являє собою об'єднання певного числа комп'ютерів.

Для створення повноцінної локальної мережі використовується спеціальний додатковий пристрій - мережний адаптер.

Топологія мережі визначає фізичне розташування сітьових кабелів, а також фізичне підключення клієнтів до мережі. В даний час використовуються три схеми (топології) побудови мереж: шина, зірка і кільце. Кожній із цих схем властиві свої переваги і недоліки.

У відділі використовується схема зірки. У даному випадку недолік, пов'язаний із ймовірністю виникнення обриву в загальному кабелі, вирішується застосуванням окремих кабелів для підключення кожного з комп'ютерів до головного мережного кабелю. Кожна робоча станція підключається до повторювача, який має декілька портів, що називається хабом, або концентратором. Хаб, у свою чергу, підключається до головного мережного кабелю. Основним призначенням хаба є передача сигналів від головного кабелю мережі до окремих робочих станцій. У випадку обриву кабелю, що з'єднує хаб із робочою станцією, зв'язок із мережею втратить тільки ця станція. Інші ж зможуть безперешкодно продовжувати роботу в мережі. Проте у випадку виходу з ладу хабу зв'язок із мережею втрачають всі залучені до нього користувачі станцій. Звичайно, такого роду несправність виявляється досить легко, оскільки всі користувачі, залучені до цьому хабу, негайно звернуть увагу адміністратора мережі на неполадку, що виникла. На відміну від топології шини, де на пошук неполадки йде велика кількість сил і часу, а хаб, що вийшов із ладу, буквально заявляє про себе сам.

В відділі працює однорангова мережах, тобто всі користувачі мають однакові права. Працівники відділу можуть здійснювати обмін даних між собою, використовувати спільні ресурси (принтери, диски і т.д.) У Вєіф використовують операційну систему Windows ХР 2000.

Однак локальна мережа не може повністю задовольнити всі потреби в обміні інформацією між комп'ютерами.

У відділі також використовується глобальна мережа Internet.

У відділі економіки і фінансів використовується програмне забезпечення Microsoft Office 2003. Microsoft Office 2003- це пакет програм для перегляду і створення документів, електронних таблиць, презентацій, схем, а також організації і упорядкування повсякденного і ділового життя користувача. [9]

Microsoft Word - текстовий процесор. Дозволяє готувати документи різної складності. Підтримує OLE, модулі сторонніх розробників, що підключаються, шаблони і багато що інше. Основним форматом в останній версії є відкритий DOCX, який є zip-архівом, що містить текст у вигляді XML, а так само всю необхідну графіку. Найбільш поширеним залишається інший формат -- DOC, що використовується за умовчанням в ранніх версіях Word. Продукт займає провідне положення на ринку текстових процесорів, і його формати використовуються як стандарт в документообігу більшості підприємств.

Microsoft Excel -- табличний процесор. Підтримує всі необхідні функції для створення електронних таблиць будь-якої складності. Займає провідне положення на ринку. Доступний під Windows і Macintosh. Головні конкуренти -- OpenOffice.org Calc, StarOffice, Gnumeric і Corel Quattro Pro.

Microsoft Outlook (не плутати з Outlook Express) -- персональний комунікатор. До складу Outlook входять: календар, планувальник завдань, записки, менеджер електронної пошти, адресна книга. Підтримується спільна мережна робота.

У відділі для розробок презентацій використовують Microsoft PowerPoint.

Microsoft PowerPoint -- додаток для підготовки презентацій під Windows і Macintosh.

Microsoft Access -- додаток для управління базами даних.

Microsoft InfoPath -- додаток збору даних і управління ними -- спрощує процес збору відомостей.

Microsoft Publisher -- додаток для підготовки публікацій.

Раніше в Microsoft Office входив додаток Microsoft FrontPage, проте Microsoft ухвалила рішення виключити цей додаток з Office і припинити його розробку. [10]

У відділі економіки і фінансів використовується антивірус NOD 32 Antivirus. Він забезпечує добре збалансований, адекватний захист персональних комп'ютерів і корпоративних систем, що працюють під управлінням різних операційних систем.

Антивірус NOD32, розробка компанії Eset, є володарем більшої кількості нагород Virus Bulletin 100% Award, ніж будь-який інший антивірусний продукт.[12]

Outlook Express -- програма для роботи з електронною поштою і групами новин від компанії майкрософт.

Outlook Express поставляється у складі операційних систем Windows починаючи з Windows 95 OSR 2.5, а також разом з браузером Internet Explorer починаючи з версії 4.0.

Назва Outlook Express припускає, що ця програма є «полегшеною» версією Microsoft Outlook -- органайзера від майкрософту, який також містить функції роботи з електронною поштою. Насправді між цими двома програмами мало загального. Крім того, Outlook, на відміну від Outlook Express, не має функцій для роботи з групами новин.

Windows Internet Explorer, скорочено IE -- безкоштовний графічний браузер корпорації Microsoft для операційних систем сімейства Windows.

На початок 2006 року є найбільш популярним браузером, займає близько 85 % ринку, оскільки розповсюджується безкоштовно з операційними системами сімейства Microsoft Windows, проте кількість користувачів, вважаючи за краще Internet Explorer, зараз знижується. [10]

Програмний продукт "Інформаційна система підприємства" реалізований на платформі "1С:Предприятие 8.0" і є тиражним рішенням для роботи з кореспонденцією і внутрішніми документами організації (листи, накази, договори і т.п.), а також для автоматизації ряду дій, що часто виконуються в процесі звичайної діяльності підприємств і організацій. Програма допоможе в роботі секретарям, бухгалтерам, керівникам, менеджерам, технічним співробітникам, робота яких пов'язана з великою кількістю документів.

Основні можливості програми:

1. Єдиний архів документів і довідкової інформації:

1.1 Ведення довідників, що зберігають контактну інформацію про підприємства і суб'єктів: адресна книга, контрагенти і контактні особи, фізичні особи.

1.2 Реєстрація первинних документів і зберігання їх електронних копій.

1.3 Внутрішній документообіг, каталог файлів.

1.4 Організація введення і зберігання нетипових документів: довідки, анкети, форми з складом реквізитів, що настроюється.

1.5 Можливість роботи з електронною поштою і зберігання всієї кореспонденції.

1.6 Можливість каталогізації документів, зберігання структури взаємозв'язків і станів документів, додаткові реквізити, пошук по реквізитах і змісті.

2. Можливості спільної роботи з документами:

2.1 Організація черг обробки документів, опис маршрутів руху.

2.2 Управління документами: блокування, відстежування версій, рухи документів по маршрутах.

2.3 Робота із списками документів - угрупування документів в справи, по темах.

2.4 Можливість використання зовнішніх довідників через Інтернет, обміну і спільної роботи над документами з непов'язаних один з одним інформаційних баз (з різних організацій).

3. Автоматизація роботи офіс-менеджера, клієнт-менеджера, секретаря, співробітників канцелярії або відділів діловодства:

3.1 Нагадування.

3.2 Оперативний журнал подій, завдань.

3.3 Формування завдань на виконання, контроль виконання документів, звіти по виконавській діяльності.

3.4 Формування реєстрів документів.

3.5 Облік важливих документів по місцях зберігання (по об'єктний облік).

Програмний продукт реалізований у вигляді конфігурації системи програм "1С:Предприятие 8.0". Для роботи конфігурації "Інформаційна система підприємства" потрібна наявність встановленої платформи "1С:Предприятие 8.0".

Фрагменти конфігурації, що відповідають за використання зовнішніх довідників через Інтернет і обмін документами, постачаються без початкових текстів і не можуть бути змінені. Для використання підсистеми обміну документами або зовнішніх довідників через Фрагменти конфігурації, що відповідають за використання зовнішніх довідників через Інтернет і обмін документами, постачаються без початкових текстів і не можуть бути змінені.

3. Методи оцінки ефективності інформаційних систем

Поступово погляд керівників підприємств на ІТ-структури міняється: на зміну образу бездонної фінансової бочки, де будь-які вкладення зникають безслідно, приходить усвідомлення ІТ як інструменту ведення бізнесу, від інвестицій в який можна і повинно чекати віддачу. Тому впритул встає питання про необхідність оцінки ефективності вкладень в ІТ і методах цієї оцінки.

Будь-який масштабний ІТ-проект несе в собі як вигоди, так і ризики. Тому ключовим моментом в оцінці ефективності є чітке визначення і опис цілей і завдань проекту, тобто тих напрямів, ефективність підтримки яких згодом оцінюватиметься.

Кажучи про оцінку проектів, які впроваджуються, ми часто вживаємо слово „вигода“. У загальному випадку під вигодою розуміють деякі позитивні явища, допомагаючи компанії зміцнити своє положення. Можна виділити чотири головні чинники, сприяючих досягненню цієї мети:

- підвищення функціональних характеристик і якості продукції, що випускається;

- поліпшення обслуговування клієнтів;

- зниження операційних витрат;

- поліпшення використання активів.

Для того, щоб виділити основні категорії резервів поліпшення роботи підприємства, які можуть бути реально використані за допомогою інформаційних систем, необхідно виділити найбільш типові чинники неефективності (тобто проблеми, властиві підприємству). Ними на більшості підприємств можуть бути наступні чинники:

- надмірний об'єм незавершеного виробництва;

- надмірні складські запаси;

- низький ступінь використання виробничих ресурсів;

- завищені матеріальні витрати;

- низька якість;

- низький рівень обслуговування клієнтів;

- неточності у визначенні собівартості і ціноутворенні;

- недостатній рівень організації зберігання і логістики;

- проблеми обліку і управління фінансами.

Для виявлення прихованих резервів необхідно визначити стадії виробничого процесу, які не підвищують цінності кінцевого продукту. Такі процеси і операції можна розбити на дві категорії:

- процеси і операції, технологічно і економічно обґрунтовані, але такі, що не підвищують цінності кінцевого продукту (до них, наприклад, відносяться функції транспортування і контролю якості);

- процеси і операції, пов'язані з не обґрунтованими витратами ресурсів і часу (очікування, простої, зберігання зайвих запасів і ін.).

Особливу увагу, слід обернути на операції і процеси іншого вигляду, оскільки саме вони гальмують хід виробничого процесу і приводять до нераціонального використання ресурсів. Саме ці операції і процеси повинні бути по можливості реорганізовані при впровадженні нової системи. Результат такої реорганізації повинен виразитися в підвищенні продуктивності використання ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), зниженні витрат, підвищенні якості обслуговування, зростанні прибутковості і рентабельності.

Можна виявити конкретні області впливу частин (модулів) інформаційних систем. Для цього модулі можна підрозділити на п'ять категорій, відповідно до їх функціональності:

- стратегічне планування, бюджетування, фінанси і облік;

- маркетинг і дистрибуція;

- розробка нової продукції;

- планування і управління виробництвом і матеріальними потоками;

- оперативне управління виробничими операціями.

Кілька років тому одна консалтингова компанія проаналізувала результати впровадження систем, що підтримують методологію MRP II. В ході обстеження більше двохсот компаній, що завершили свої впровадження, були виявлені наступні результати:

- зниження рівня запасів (включаючи матеріали, незавершене виробництво, готову продукцію) в середньому на 17%, кращий результат -- 25%;

- поліпшення обслуговування (підвищення частки своєчасних постачань) -- в середньому на 16%, кращий результат -- 28%;

- підвищення продуктивності -- в середньому на 10%, кращий результат -- 16%;

- зниження собівартості матеріальних ресурсів, що купуються, -- в середньому на 7%, кращий результат -- 11%.

На думку Ігоря Холкіна, незалежного бізнес-аналітика, «оцінка ефективності ІТ, на сьогоднішній день не наука, а мистецтво -- методики ще тільки відпрацьовуються, постійно коректуються з накопиченням досвіду за кожним конкретним проектом, тому говорити про єдині підходи до вироблення критеріїв і алгоритмів оцінки поки передчасно». У своїх проектах за оцінкою ефективності корпоративних інформаційних систем И. Холкін використовує власну розробку -- метод життєвого циклу штучних систем System life cycle analysis (SLCA). В основі запропонованого методу лежить вимірювання «ідеальності» системи -- співвідношення її корисних чинників до суми шкідливих чинників і чинників розплати за виконання корисних функцій. Процесу оцінки передує спільна робота бізнес-аналітику і провідних фахівців компанії по виробленню реєстру корисних, негативних і витратних чинників бізнес-системи без інформаційної системи і привласненню їм певних вагових значень. Потім складається розрахункова модель, що описує стан без ІС. Після цього в модель вводяться описані чинники очікуваних змін і проводиться розрахунок значення рівня розвитку бізнес-системи з ІС. Метод SLCA застосовується:

- на етапі предпроектної підготовки, для попередньої оцінки ефекту від впровадження нової системи або від модернізації тієї, що існує;

- на етапі розробки тактико-технічного завдання (ТТЗ) на ІС для розділу «Очікувані техніко-економічні результати створення ІС»;

- на етапі проведення системно-аналітичного обстеження підприємства, для проектної оцінки очікуваного ефекту;

- на етапі приймання системи в експлуатацію (або після закінчення періоду дослідної експлуатації) для підтвердження розрахункового ефекту, його уточнення і отримання нової «точки відліку», (нового рівня організаційно-технологічного розвитку компанії) для подальших оцінок ефекту від впроваджень нових ІС.

Більшість з опитаних нами бізнес-аналітиків, подібно до Ігоря Холкіну, створює і використовує в оцінній роботі оригінальні методики, поєднуючи власні знахідки з елементами методик, що отримали світове визнання.

Однією з таких найбільш відомих методик є метод збалансованої оцінної відомості (balanced scorecard). Суть його полягає у визначенні точних причинно-наслідкових зв'язків між технологією і фінансовими показниками виходячи з постулату, що свідчить, що кожна дія, що стосується ІТ, знаходить віддзеркалення в певній компанією стратегічній меті. На першому етапі визначається причинно-наслідковий зв'язок між фінансовими показниками і стратегією на найвищому рівні організації або підприємства, потім визначаються і аналізуються внутрішні процеси, зокрема стимулюючі розвиток технології, щоб допомогти дійти цих результатів. Традиційні бухгалтерські показники фінансового положення компанії балансуються за допомогою чисельної оцінки трьох видів діяльності: роботи із замовниками, оперативності і здатності організації до навчання і вдосконалення.

Методи оцінки ефективності покликані зробити видимими всі проміжні етапи так, щоб їх можна було кількісно описати, вимірювати і відстежувати.

Applied information economics, AIE

Суть цієї методики, розробленої Дугласом Хаббардом, керівником компанії Hubbard Ross, полягає в оцінці переваг, що отримуються підприємством від реалізації ІТ-проекту, не у фінансовому, а в натуральному виразі. В процесі оцінки відбувається привласнення одиниць вимірювання традиційним нематеріальним активам, таким, як рівень задоволеності користувачів і стратегічна орієнтація, а потім слідує визначення цінності інформації різними інструментальними засобами, запозиченими з науки, теорії управління портфелем активів і теорії статистики. Такий підхід дозволяє піддати аналізу різні стратегії з невизначеними результатами, як це часто буває при інвестиціях в ІТ. [14]

Economic value added, EVA

Компанія Stern Stewart пропонує погляд на ІТ-підрозділ як на «державу в державі». По думці фахівців Stern Stewart, фахівці ІТ-підрозділу повинні продавати свої послуги усередині компанії за розцінками, приблизно еквівалентним розцінкам на зовнішньому ринку, що дозволить компанії відстежувати як доходи, так і витрати на ІТ. Таким чином, ІТ-структура з традиційного центру витрат перетворюється на центр прибутку, і з'являється можливість чітко визначати, яким чином витрачаються активи, пов'язані з ІТ, і збільшуються доходи акціонерів. «Пов'язавши параметри EVA з ініціативами, які дозволяють ефективно використовувати ці параметри, ви доб'єтеся значно вищих фінансових результатів.

Economic value sourced (EVS)

У основі EVS лежить метод управління ризиками. На думку Боба Каулі, першого віце-президента філіалу компанії Meta Group і розробника плану оцінки EVS, ІТ можуть принести компанії користь тільки чотирма основними способами: збільшити доходи, підвищити продуктивність, скоротити час випуску продуктів, понизити ризик.

Методика припускає точний розрахунок всіх можливих ризиків і вигод для бізнесу, пов'язаних з впровадженням і функціонуванням корпоративної інформаційної системи. При цьому розширюється використання таких інструментальних засобів для оцінки ІТ, як EVA, внутрішня норма прибутку (IRR) і повернення від інвестицій (ROI), за рахунок визначення і залучення до оцінного процесу параметрів часу і ризику.

Управління портфелем активів (portfolio management)

Управління портфелем активів припускає, що компанії управляють ІТ так само, як управляли б акціонерним інвестиційним фондом з урахуванням об'єму, розміру, терміну, прибутковості і ризику кожної інвестиції. Керівник інформаційної служби розглядається як менеджер фонду. «У організації необхідне панування уявлення про те, що технологія -- це інвестиції, які повинні постійно працювати, як на фінансових ринках», -- говорить автор методики Ховард Рубін.

Real option valuation, ROV

Основу методики ROV складає ключова концепція гнучких можливостей компанії в майбутньому. Методика розглядає ІТ як набору можливостей з великим ступенем їх деталізації. Правильне рішення ухвалюється після ретельного аналізу широкого спектру показників і розгляду безлічі результатів або варіантів майбутніх сценаріїв, які в термінах методики іменуються «динамічним планом випуску» рішень, що управляють, або майбутніх подій. Мета методики полягає в тому, щоб добитися максимального рівня гнучкості, який, у свою чергу, допоможе організаціям краще і набагато швидше адаптувати або змінювати свій курс в області ІТ.

4. Нормативні акти, що регулюють відносини у сфері збору інформації

Інформаційне законодавство (Information Legislation) - сукупність законів та нормативно-правових актів держави в галузі інформації, які регулюють інформаційні відносини, які виникають або можуть виникнути між суб'єктами інформаційних відносин.

Базовим законом в сфері інформації є Закон України "Про інформацію".

Сьогодні в Україні вже створені не тільки наукові, а й законодавчі засади щодо здійснення систематизації інформаційного законодавства на рівні кодифікованого акта. Так, Законом України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки" від 9 січня 2007 року № 537-V (частина 2, Розділ III. "Національна політика розвитку інформаційного суспільства в Україні") передбачено: "З метою підвищення ефективності розвитку інформаційного суспільства необхідно створити цілісну систему законодавства, гармонізовану з нормами міжнародного права з питань розвитку інформаційного суспільства, зокрема здійснити кодифікацію інформаційного законодавства.

При створенні інформаційного законодавства слід керуватися загальними принципами Конституції України, а також базуватися на принципах свободи створення, отримання, використання та розповсюдження інформації; об'єктивності, достовірності, повноти і точності інформації; гармонізації інтересів людини, суспільства та держави в інформаційній діяльності; обов'язковості публікації інформації, яка має важливе суспільне значення; обмеження доступу до інформації виключно на підставі закону; мінімізації негативного інформаційного впливу та негативних наслідків функціонування ІКТ; недопущення незаконного розповсюдження, використання і порушення цілісності інформації; гармонізації інформаційного законодавства та всієї системи вітчизняного законодавства".

Згідно Закону «Про інформацію», основні принципи інформаційних відносин:

- гарантованість права на інформацію;

- відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;

- об'єктивність, вірогідність інформації;

- повнота і точність інформації;

- законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Один з головних напрямків і способів державної інформаційної політики є забезпечення доступу громадян до інформації.

Гарантії права на інформацію:

- обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення;

- створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації;

- вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів;

- обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством;

- створенням механізму здійснення права на інформацію;

- здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію;

- встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Режим доступу до інформації - це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації.

За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Завдання контролю за режимом доступу до інформації полягає у забезпеченні додержання вимог законодавства про інформацію всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, недопущенні необґрунтованого віднесення відомостей до категорії інформації з обмеженим доступом.

Конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Стосовно інформації, що є власністю держави і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, з метою її збереження може бути відповідно до закону встановлено обмежений доступ - надано статус конфіденційної.

Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять державну конфіденційну інформацію, визначається Кабінетом Міністрів України.

До держаної конфіденційної інформації не можуть бути віднесені відомості:

- про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

- про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;

- про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

- стосовно стану справ із правами і свободами людини і громадянина, а також фактів їх порушень;

- про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;

- інша інформація, доступ до якої відповідно до законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути обмеженим.

Під інформаційним запитом щодо доступу до офіційних документів розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі. Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документа, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.

Термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів. Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом.

Не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі:

- інформацію, визнану у встановленому порядку державною таємницею;

- конфіденційну інформацію;

- інформацію про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий та об'єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи;

- інформацію, що стосується особистого життя громадян;

- документи, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, переписка між підрозділами та інше), якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю;

- інформацію, що не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими або нормативними актами. Установа, до якої звернуто запит, може не надавати для ознайомлення документ, якщо він містить інформацію, яка не підлягає розголошенню на підставі нормативного акта іншої державної установи, а та державна установа, яка розглядає запит, не має права вирішувати питання щодо її розсекречення;

- інформацію фінансових установ, підготовлену для контрольно-фінансових відомств.

Міжнародно-правові акти в сфері інформації:

1. Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року

2. Конвенція про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру від 28 січня 1981 року

3. Європейська конвенція про транскордонне телебачення від 5 травня 1989 року

4. Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті від 25 лютого 1991 року

5. Угода про співробітництво в галузі інформації від 09.10.1992 року

6. Рекомендації Ради Європи «Про проблеми кримінально-процесуального права, пов'язані з інформаційними технологіями» № R(95)13 від 11 вересня 1995 року. Правова інформатика. -- К., 2006. -- № 3 (11)/2006

7. Директива 95/46/ЄС Європейського Парламенту і Ради «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних» від 24 жовтня 1995 року. Офіційний журнал L 281, 23/11/1995

8. Директива 97/66/ЄС Європейського Парламенту і Ради «Стосовно обробки персональних даних і захисту права на невтручання в особисте життя в телекомунікаційному секторі». Офіційний журнал L 024, 30/01/1998

9. Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства від 22.07.2000 року. Дипломатичний вісник, 2000. -- № 8

10. Конвенція про кіберзлочинність від 23 листопада 2001 року

11. Декларація принципів «Побудова інформаційного суспільства -- глобальне завдання в новому тисячолітті» від 12.12.2003 року

12. План дій «Україна - Європейський Союз», Європейська політика сусідства, схвалений Кабінетом Міністрів України 12.02.2005 року

13. Резолюція 60/45, прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй, «Досягнення у галузі інформатизації та телекомунікацій в контексті міжнародної безпеки» від 08.12.2005 року. [10]

До нормативної документації, що регламентує діяльність відділу економіки і фінансів на підприємстві ОБ і ВТ, входить:

1. СТП СР2-86. Порядок розробки стандартів і керуючих нормативних документів підприємства.

2. СТП 3300-1.01.00-87 КСУЕП. Відділ виконання плану виробництва і постачань продукції. Основні положення.

3. РД 3300-1.01.02-93 КСУЕП. Відділ виконання плану виробництва і постачань продукції. Формування портфеля замовлень.

4. СТП 02.02-98. Порядок складання завдання і підготовки початкових даних проекту (робочого проекту) нового будівництва, розширення, реконструкції і технічного переоснащення об'єктів.

5. СТП 11.10.96. Порядок розробки і введення в дію стандартів підприємства.

6. СТП 3300-1.11.01-90. КСУЕП. Організація роботи по стандартизації. Порядок перевірки стандартів, що діють, і керуючих документів.

7. СТП 11.03-96. Уповноважені по стандартизації в підрозділах.

8. СТП 11.08-95. Планування робіт по стандартизації.

9. РДЙ 3300-1.12.05-88 КСУЕП. Організація основного виробництва. Інструкція про організацію планування і виробництва запасних частин до виробів із застосуванням ЕОМ.

10. РДЙ 3300-1.12.10-84 КСУЕП. Організація основного виробництва. Порядок оформлення рішень про допустимість відступів від вимог конструкторської документації.

11. СТП 3300-1.14.15-84 КСУЕП. Порядок внесення змін в конструкторську документацію.

12. СТП 3300-1.14.27-87. Нормування витрати матеріалів в основному виробництві.

13. СТП 1.14.33-87. Основні вимоги до розробки по детальних і специфікованих норм витрати матеріалів.

14. КВД 14.62.95. Комплектність і порядок видачі технічної документації в підрозділах ДП.

15. СТП 3300-1.24.00-87 КСУЕП. Облік і звітність. Основні положення.

16. СТП 26.05-95. Умови позначення і індекси структурних підрозділів Акціонерного Суспільства.

17. СТП 3300-1.31.04-85 ЙСУЕП. Організація і ведення нормативного господарства. Ведення організаційно - розпорядчих нормативних документів.

18. СТП 3300-1.31.05-90 КСУЕП. Організація і ведення нормативного господарства. Порядок розробки, замовлення, регістрації і розмноження форм бланків, вживаних в об'єднанні.

19. СТП 3300-1.32.00-87 КСУЕП. Автоматизація, відділ і інформаційне забезпечення. Загальні положення.

20. СТП 3300-1.32.03-81 КСУЕП. Автоматизація управління і інформаційне забезпечення. Кодування устаткування і видів робіт.

21. СТП 3300-1.33.00-87 КСУЕП. Справа виробництво. Загальні положення.

22. СТП 3300-1.33.02-92 КСУЕП. Діловодство. Інструкція по оформлення і веденню організаційно-розпорядливих документів.

23. СТП 34.02-96. Забезпечення підрозділів ДП засобами обчислювальної техніки, облік, зберігання, ремонт, списання.

24. СТП 51.01-97. Порядок розробки і затвердження положень і посадових інструкцій підрозділів.

25. СТП 51-02-97. День якості.

26. СТП 53.02-97. Визначення можливості виготовлення замовленої продукції.

27. СТП 56.02-97. Оцінка і вибір субпідрядників і оформлення закупівельної документації.

28. СТП 68-03-97. Підготовка і підвищення кваліфікації кадрів.

29. СТП 68.04-97. Порядок визначення потреби в кадрах, підбір, розстановка, робота з кадрами.

30. СТП 68.05-97. Навчання і підвищення кваліфікації ІТР.

Законодавство України по оподаткуванню, цінам, оренді, лізингу.

Типова інструкція по складанню звітів промислових виробництв всіх форм власності, затвердженої Наказом Міністерства статистики України 20.07.1992 р. №123 за узгодженням з Мінекономіки України і змінами і доповненнями до неї, затвердженими Держкомстатом України 27.11.97 р. № 61.

Інструкція за статистикою чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві України, затверджена наказом Міністерства статистики України № 171 від 77.07.95 р.

Інструкція за статистикою заробітної плати, затверджена наказом Міністерства статистики України від 11.12.95 р. № 323.

Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванні собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості. Ухвала Кабінету Міністрів України від 26.04.1996 р. №473.

Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затверджена ухвалою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 р. № 786.

відділ фінанси інформаційний управління

5. Практична частина

1. Аналіз статей калькуляції основних видів продукції: А, В, С.

1.1 Використовуючи розрахункові дані (таблиця 5.1) за допомогою Microsoft Excel розраховуємо непрямі статті калькуляції і вносимо отримані дані в таблицю 5.2.

Таблиця 5.1 -Розрахункові дані калькуляції продукції

	СТАТТІ ВИТРАТ	ПРОДУКЦІЯ
		А	Б	В
1	Сировина та матеріали	4567	7498	7465
2	Комплектуючі	42	32	33
3	Зворотні відходи (%)(відсоток від статті 1)	-114,18	-187,45	-410,58
4	Паливо та енергія	230	14,70	12,80
5	Основна заробітна плата	136	456	887
6	Додаткова зар.плата (Дод ЗП) (грн.)(якщо зар.плата <200 то 15%, якщо зар.плата >200, то20 % )
7	Нарахування на з/плату (37.5%*(основна ЗП+Дод ЗП)
8	Утримання устаткування (5%від основної ЗП)
9	Цехові витрати (17% (25% основної ЗП+75% дод. ЗП))
10	Загальнозаводські витрати (8% від середньої основної ЗП)
11	Виробнича собівартість
12	Невиробничі витрати (3,5% від виробничої собівартості)
13	Повна собівартість
14	Прибуток	3,2%	10,2%	6,32%
15	Відпускна ціна без НДС
16	НДС (20%)
17	Відпускна ціна

Таблиця 5.2 - Основні статті калькуляції продукції

	Статті витрат	Продукція
		А	Б	В
1	Сировина та матеріали	4567,00	7498,00	7465,00
2	Комплектуючі	42,00	32,00	33,00
3	Зворотні відходи (%)(відсоток від статті 1)	-114,18	-187,45	-410,58
4	Паливо та енергія	230,00	14,70	12,80
5	Основна заробітна плата	136,00	456,00	887,00
6	Додаткова зар.плата (Дод ЗП) (грн.)(якщо зар.плата <200 то 15%, якщо зар.плата >200, то20 % )	20,40	91,20	177,40
7	Нарахування на з/плату (37.5%*(основна ЗП+Дод ЗП)	11,73	41,04	79,83
8	Утримання устаткування (5%від основної ЗП)	6,80	22,80	44,35
9	Цехові витрати (17% (25% основної ЗП+75% дод. ЗП))	8,38	31,01	60,32
10	Загальнозаводські витрати (8% від середньої основної ЗП)	39,44	39,44	39,44
11	Виробнича собівартість	4908,14	7999,30	8349,12
12	Невиробничі витрати (3,5% від виробничої собівартості)	171,78	279,98	292,22
13	Повна собівартість	5119,36	8318,71	8680,78
14	Прибуток	163,82	848,51	548,63
15	Відпускна ціна без НДС	5283,18	9167,22	9229,41
16	НДС (20%)	1056,64	1833,44	1845,88
17	Відпускна ціна	6339,82	11000,67	11075,29

1.2 Усі розрахунки виконуємо за допомогою «Мастер формул». Розрахунки у формульному вигляді представлені у таблиці 5.3.

Таблиця 5.3 - Розрахунки у формульному вигляді

	Статті витрат	Продукція
		А	Б	В
1	Сировина та матеріали	4567	7498	7465
2	Комплектуючі	42	32	33
3	Зворотні відходи (%)(відсоток від статті 1)	=-C8*G3	=-D8*K3	=-E8*L3
4	Паливо та енергія	230	14,7	12,8
5	Основна заробітна плата	136	456	887
6	Додаткова зар.плата (Дод ЗП) (грн.)(якщо зар.плата <200 то 15%, якщо зар.плата >200, то20 % )	=ЕСЛИ(C12<200;C12*15%;C12*20%)	=ЕСЛИ(D12<200;D12*15%;D12*20%)	=ЕСЛИ(E12<200;E12*15%;E12*20%)
7	Нарахування на з/плату (37.5%*(основна ЗП+Дод ЗП)	=7,5%*(C13+C12)	=7,5%*(D13+D12)	=7,5%*(E13+E12)
8	Утримання устаткування (5%від основної ЗП)	=5%*C12	=5%*D12	=5%*E12
9	Цехові витрати (17% (25% основної ЗП+75% дод. ЗП))	=17%*(25%*C12+75%*C13)	=17%*(25%*D12+75%*D13)	=17%*(25%*E12+75%*E13)
10	Загальнозаводські витрати (8% від середньої основної ЗП)	=ПРОИЗВЕД(8%;($C$12+$D$12+$E$12)/3)	=ПРОИЗВЕД(8%;($C$12+$D$12+$E$12)/3)	=ПРОИЗВЕД(8%;($C$12+$D$12+$E$12)/3)
11	Виробнича собівартість	=СУММ(C8:C16)	=СУММ(D8:D16)	=СУММ(E8:E16)
12	Невиробничі витрати (3,5% від виробничої собівартості)	=3,5%*C18	=3,5%*D18	=3,5%*E18
13	Повна собівартість	=СУММ(C17:C19)	=СУММ(D17:D19)	=СУММ(E17:E19)
14	Прибуток	=T3*C20	=R3*D20	=Q3*E20
15	Відпускна ціна без НДС	=СУММ(C20:C21)	=СУММ(D20:D21)	=СУММ(E20:E21)
16	НДС (%)	=ПРОИЗВЕД(C22;20%)	=ПРОИЗВЕД(D22;20%)	=ПРОИЗВЕД(E22;20%)
17	Відпускна ціна	=СУММ(C22:C23)	=СУММ(D22:D23)	=СУММ(E22:E23)

1.3 Будуємо наступні види графіків

1) кругова діаграма на основі показників прибутку за видами продукції.

За допомогою Microsoft Excel та функції «Мастер диаграмм» будуємо кругову діаграму на основі показників прибутку за видами продукції (таблиця 5.2).

Рисунок 5.1 - Доля прибутку за видами продукції

2) стовпчикова діаграма аналізу структури виробничої собівартості за видами продукції.

За допомогою Microsoft Excel та функції «Мастер диаграмм» будуємо стовпчикову діаграму аналізу структури виробничої собівартості за видами продукції(дані беремо з таблиці 5.2).

Рисунок 5.2 - Структура виробничої с/в за видами продукції.

3) гістограма порівняльного аналізу випуску продукції.

За допомогою Microsoft Excel та функції «Мастер диаграмм» будуємо гістограму порівняльного аналізу випуску продукції. Дані беремо з таблиці 5.2.



Рисунок 5.3 - Порівняльний аналіз випуску продукції