Постановка системи контролінгу на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

контролінг управління підприємство

І. Мета, функції та завдання контролінгу, його види місце і роль в управлінні підприємством

II. Постановка системи контролінгу на підприємстві

2.1 Експертна діагностика фінансово-господарського стану підприємства

2.2 Діяльність підприємства та її результати

2.3 Аналіз ефективності існуючих систем, методик та процедур

2.4 Проектування виробничих систем на підприємстві

2.5 Розробка методики обліку витрат та фінансові результати підприємства

III. Динамка показників виробничо-господарської діяльностi за зiставнi періоди та їх тенденцію

3.1 Розробка, аналіз і контроль бюджетів на підприємстві

3.2 Фінансова звітність

3.3 Проектування ціноутворення, системи оплати праці

3.4 Впровадження інформаційних систем на підприємстві

Висновки

Список використаних джерел

I. Мета, функції та завдання контролінгу, його види місце і роль в управлінні підприємством

Система контролінгу - це синтез обліку, аналізу, контролю, планування, реалізація яких забезпечує вироблення альтернативних підходів при здійсненні оперативного і стратегічного управління процесом досягнення кінцевої мети і результатів діяльності підприємства.

Контролінг є найважливішим засобом успішного функціонування підприємства, оскільки:

- забезпечує необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень шляхом інтеграції процесів збору, обробки, підготовки, аналізу, інтерпретації інформації;

- надає важливу інформацію для визначення стратегії і планування майбутніх процесів і результатів діяльності підприємства;

- надає інформацію для управління трудовими і фінансовими ресурсами;

- забезпечує життєздатність підприємства на рівнях стратегічного і тактичного управління;

- сприяє оптимізації залежності «виручка - витрати - прибуток».

Мета контролінгу полягає в забезпеченні прибутковості і ліквідності підприємства шляхом виявлення причинно-наслідкових зв'язків при зіставленні виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) і витрат, а також застосування заходів щодо регулювання відхилень, які виникли та оптимізації співвідношення «витрати-прибуток».

Мета системи контролінгу визначає основні її функції. Головним аргументом при виділенні комплексу функцій системи контролінгу є суть концепції і мета системи. Виходячи з визначення системи контролінгу, суттю якого є інтеграція окремих елементів функцій управління (обліку, аналізу, контрою, планування), витікає, що даній системі властиві такі функції.

Контролінг - один з основних елементів, що формують систему управління підприємством. При цьому сучасний менеджмент розділяє цілі підприємства на дві групи: оперативні (короткострокові) і стратегічні (довгострокові, перспективні). А значить, контролінг як система включає два основні аспекти (підсистеми): стратегічний і оперативний.

Стратегічний контролінг повинен допомагати підприємству ефективно використовувати переваги, які є у нього, і строювати нові потенціали успішної діяльності в перспективні. Служба стратегічного контролінгу виступає як внутрішній консультант менеджерів і власників підприємства під час вироблення стратегії, стратегічних цілей і завдань. Вона поставляє необхідну інформацію, яка орієнтує керівництво в процесі прийняття рішення.

Основне завдання оперативного контролінгу - надавати допомогу менеджерам в досягненні запланованих цілей, які виражаються частіше за все у вигляді кількісних значень рівнів рентабельності, ліквідності або прибутку.

Оперативний контролінг орієнтований на короткостроковий результат, тому його інструментарій принципово відрізняється від методів і методик стратегічного контролінгу.

Суть стратегічного контролінгу полягає в забезпеченні виживання підприємства, його орієнтації на потенціал успіху, який може бути охарактеризован як шанси і ризики.

Суть оперативного контролінгу полягає у формуванні засобів і методів ефективного управління поточними цілями підприємства, які можуть бути визначені як прибутковість і ліквідність.

На практиці існує тісний взаємозв'язок між оперативним і стратегічним контролінгом. При стратегічній постановці питання завжди домінує питання оперативної здійсненності або навпаки - оперативні проблеми прибутковості можуть бути не поміченими при зневажанні стратегічної постановки питання. Цей взаємозв'язок завжди носить фундаментальний характер.

Система управління являє собою формування і організацію всього виробничо-господарського і фінансово-економічного процесу, а також координацію і регулювання різноманітних її елементів. Сутність системи управління підприємством полягає у визначенні його політики на тривалу перспективу, координації підрозділів і служб, стратегічної політики персоналу, рішення основних задач ведення бізнесу. При цьому окремі стадії управлінського процесу представляють собою логічні зв'язки і створюють комплекс управлінського циклу, для якого характерний прямий і зворотній зв'язок.

При зростаючий динаміці розвитку навколишнього середовища менеджмент об'єднує окремі завдання управління підприємством в окремі штабні органи управління. Таким чином, відокремлюється складова частини управління підприємством - специфічна сервіс-функція контролінгу.

Специфічна функція контролінгу полягає в координації системи планування і контролю, а також системи інформаційного забезпечення.

II. Постановка системи контролінгу на підприємстві

2.1 Експертна діагностика фінансово-господарського стану підприємства

Експерта діагностика фінансово-господарського стану підприємства проводиться з метою оцінки різних сторін діяльності підприємства, визначення «вузьких місць», можливостей і небезпеки для прийняття оптимальних оперативних і стратегічних рішень.

Головною метою аналізу фінансового-господарського стану підприємства є підготовка інформації для ухвалення управлінських рішень на всіх сходинках ієрархічних сходів.

Діагностика фінансово-господарського стану в межах стратегічного контролінгу включає перш за все аналіз стратегічної позиції підприємства на ринку. Для цього застосовують спеціальні методи, найпоширеніші з яких - SWOT-аналіз, матриця БКГ, матриця Мак-Кінсі, конкурентний аналіз.

ВП „Шахта „Росія” с 01.06.2005 року на підставі наказу Мінпаленерго від 26.05.2005 року № 237 реорганізована в відокремлений підрозділ Державного Підприємства „Селидіввугілля”.

Юридична адреса: 85400, Україна, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, будинок 41 А, ВП „Шахта „Россия” ДП „Селидіввугілля”.

Розташована шахта на території Красноармійського району Донецької області в 8 км від міста Новогродівка. Місто зв'язане автомобільною дорогою та залізницею з іншими містами області та України. „Шахта ”Росія” введена в експлуатацію в грудні місяці 1960 року. Географічне положення шахти являється достатньо сприятливим для виробничої діяльності: близьке розташування джерел електроенергії (Зуївська та Курахівська ТЕСи), радянських споживачів виробляємої продукції (Курахівська ТЕС, Запорізька ТЕС, Зуївська ТЕС, Донецьке, Дніпропетровське, Запорізьке та інші обласні підприємства по забезпеченню населення паливом та ін.). Основний вид діяльності підприємства - видобування вугілля підземним способом.

Фінансова звітність ВП „Шахта „Росія” ДП „Селидіввугілля” підготовлена згідно методичним рекомендаціям Міністерства фінансів України. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться згідно з вимогами національних стандартів бухгалтерського обліку П (с) БУ. Звітність складається в національній валюті України - гривні.

Вугільна промисловість є однією з найкрупніших галузей промисловості. „Шахта „Росія” в нашому регіоні грає важливу роль. Величезні масштаби виробництва видобування вугілля, висока трудомісткість та капіталомісткість, а також тенденції погіршення умов розробки родовищ корисних копалин впливають на економіку країни. В зв'язку з цим, підвищення економічної ефективності роботи вугільної промисловості я важливою задачею.

Технічне оснащення шахти в зв'язку з недостатнім фінансуванням держави знаходиться на дуже високому рівні, що призводить до втрат в видобування вугілля, що в свою чергу впливає на низьку заробітну плату робітників шахти. Для того, щоб підняти соціальний та культурний рівень працівників, необхідно впровадження науково - технічних заходів по покращенню роботи на підприємстві.

Розробка та подальше удосконалення стратегії підвищення ефективності управління трудовими ресурсами підприємства є одним із головних факторів росту економічної ефективності підприємства на сучасному етапі розвитку економіки України. В умовах соціально-економічної нестабільності ринкової інфраструктури дуже важливе місце в оперативному та стратегічному менеджменті підприємством займає управління персоналом підприємства, яке є одним із головних методів виявлення основних причин позитивних та негативних наслідків виробничо-комерційної діяльності компанії.

В умовах ринкових відносин розвиток трудових ресурсів підприємства, його кадрового потенціалу стає обов'язковою умовою завоювання стійких та ведучих позицій на ринку. Якість трудових ресурсів безпосередньо впливає на конкурентні можливості підприємства і представляє собою одну із найважливіших сфер створення конкурентних переваг.

Ефективна стратегія управління та використання трудових ресурсів та розробка напрямків її ефективності на підприємстві дозволяє зробити розробку довгострокової стратегії його розвитку з метою придбання максимального прибутку, а також створити управлінський інструментарій для реалізації цих заходів.

Доходи підприємства служать фінансовою базою комерційного розрахунку, є джерелом простого та поширеного відтворення підприємства.

ВП „Шахта „Росія” розробляє родовища кам'яного вугілля підземним способом на пластах, які мають пологе залягання з кутом падіння пластів 8-18 градусів та потужністю пластів від 1,1 м до 1,7 м. Якісні характеристики видобуваємого вугілля представлени в таблиці 2.1.1

Табл. 2.1.1

Якісні характеристики видобуваємого вугілля

№ п/п	Показник	Одиниця вимірювання	Значення
1.	Марка вугілля		Г
2.	Клас	мм	0-200
3.	Зольність вугілля технологічна	%	41,5
4.	Зольність вуілля максимальна	%	45,0
5.	Зольність вугілля гранична	%	50,0
6.	Зміст сіри	%	4,0
7.	Вологість максимальна	%	9,2
8.	Вихід летючих речовин	%	44,0

Шахта технологічно пов'язана з центральною збагачувальною фабрикою „Росія”, що дозволяє при низьких витратах получати вугільний концентрат з високими споживчими якостями, характеристики якого приведені в табл. 2.1.2.

Таблиця 2.1.2

Якісні характеристики вугільного концентрату.

№ п/п	Показники	Одиниці вимірювання	Г концентрат енергетичний	ГСШ збагачений	Концентрат
1.	Клас	мм	13-100	0-13	0-100
2.	Зольність	%	8,5	31,2	25,5
3.	Зміст сіри	%	3,3	3,5	3,6
4.	Вологість	%	8,0	10,0	10,0
5.	Вихід летючих речовин	%	41,3	41,4	43,0

2.2 Діяльність підприємства та її результати

Проаналізував „Проект реконструкції шахти”, що виконав інститут „Дніпрогіпрошахт” можна своєчасно побачити ті можливості, які розвиток науки та техніки відчиняє для виробництва нової продукції, для удосконалення виробляємої продукції та для модернізації технології виготовлення та збуту продукції.

Завдяки реконструкції обладнання та монтажу лав виробнича потужність повинна складати в 2010 році 1200 тисяч тон. Технологічний процес повинен сприяти вибору таких рішень, які дозволяють не запізнитись з початком технологічного оновлення та не затримуватись занадто довго з використанням колись передової технології та виробництвом колись нового продукту.

Керуючись громадянським Кодексом України ВП „Шахта „Росія” ДП „Селидіввугілля” визначає загальні економічні, правові та соціальні основи та принципи роботи підприємства. Підприємство має право звертатись до суду або державний арбітраж з заявою про визнання неправомірними та недійсними актів будь-яких державних органів, яків стосуються підприємства.

Важливим слід вважати значне поширення прав в плануванні діяльності підприємства та в ціноутворенні. ВП „Шахта „Росія” ДП „Селидіввугілля” самостійно планує свою діяльність та визначає перспективи розвитку, сходячи з попиту на видобуту вугільну продукцію, а також необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства особистих доходів підприємства. Основу планів складають договори, укладені з споживачами продукції, в тому числі з державними органами.

ВП „Шахта „Росія” ДП „Селидіввугілля” здійснює видобування вугілля та реалізує свою продукцію по державним контрактам та прямим договорам з споживачами; проводить збагачення вугілля та виконує інші роботи, які пов'язані з і збагачуванням вугілля; виконує роботи та надає послуги населенню згідно договорам; сприяє в перевезенні вантажів та пасажирів для підприємств; здійснює вантаження вугілля на шахтах в період опалювального сезону; виконує вантажно-розвантажні роботи на шахтах; проводить маркетингову та комерційну діяльність; виконує роботи по рекультивації земель та гасінню породних відвалів; укладає договори на поставку (купівлю-продаж) вугільної продукції споживачам згідно з узгодженим об'ємом та графіком: електростанціями, коксохімзаводом, залізницею, підприємствами Мінпаленерго та вугіллязабезпечувальним організаціям України, для поставки вугілля на комунальні потреби населенню; укладає договори на поставку, купівлю-продаж, комісії та інші договори, не заборонені існуючим законодавством; проводе участь в тендерних торгах; закріплює постачальників вугілля до споживачів з видаванням нарядів на відвантажку; проводе зовнішньоекономічну діяльність згідно діючому законодавству; проводе комерційну діяльність на внутрішньому та зовнішньому ринках, матеріально-технічне забезпечення власного виробництва; формує сучасну матеріальну базу; здійснює інвестиційну та інноваційну діяльність, спрямовану на розвиток гірничих робіт.

Підприємство здійснює контроль якості вугілля, визначення хімічного складу вугілля та мінеральних домішок, проводе підготовку нових робітників первинного рівня кваліфікації, проводе перепідготовку та навчання робітників інших професій, здійснює підвищення кваліфікації робітників по професіям, проводе навчання робітників безпеки та охорони праці.

При здійсненні усіх видів діяльності підприємство забезпечує суворе дотримування законодавства України про охорону навколишнього середовища, тому що природокористування та охорона навколишнього середовища стали останнім часом важливою стороною діяльності гірничих підприємств. Природоохоронні заходи, які здійснює підприємство, повністю компенсують негативний вплив виробництва на природне середовище.

Закон про податкову систему встановлює правові норми, що регулюють розміри, форми, методи та строки безоплатного вилучення державою частини грошових доходів підприємства, населення. Згідно цього Закону ВП „Шахта „Росія” ДП „Селидіввугілля” повинна сплачувати податок на прибуток. Оподаткуванню належить балансовий прибуток підприємства. Ставка податку в держбюджет з підприємств складає 25% прибутку. Прибутковий податок береться з робочих, службовців з заробітку, що вище мінімальної заробітної плати за місяць. З 1 січня 2007 року ставка податку з фізичних осіб складе 15%. Контроль за правильністю сплати податків здійснюється податковими інспекціями.

Функції управління шахтою, що виконуються апаратом управління, охоплюють всі сторони виробничо-господарської діяльності підприємства.

Директор шахти розпоряджається майном підприємства, створює накази, відкриває в банках поточні рахунки. Відповідно з трудовим законодавством він приймає та звільняє робітників, застосовує міри заохочування та покарання, укладає колективний договір та забезпечує виконання передбачених їм обов'язків адміністрації.

Перший заступник директора шахти - головний інженер здійснює технічне керівництво виробництвом, відповідає за технічне удосконалення виробництва, дотримання техніки безпеки, екологічну та пожежну безпеку, якість продукції.

Головному інженеру підлеглі головний геолог, головний маркшейдер, головний механік, головний енергетик.

Заступник директора по виробництву здійснює керівництво виробничими дільницями: видобуваючими, транспортними, підготовчими, водовідливними. Його основні задачі: забезпечення виконання видобутку та виробництва продукції по об'єму, а також проведення гірничо-підготовчих робіт та нарізних робіт, що забезпечують шахту підготовленими та готовими до виїмки запасами, виконання правил безпечного ведення робіт.

На основі положення про економічний відділ та посадових інструкцій, головний економіст керує економічною службою шахти. Йому підлеглі плановий відділ, відділ бухгалтерії та фінансів, відділ матеріально-технічного постачання. Головний економіст забезпечує розробку різноманітних заходів по удосконаленню внутрішньовиробничих економічних відносин на основі змін в плануванні. В зв'язку з тим, що головний бухгалтер підлеглий безпосередньо директору підприємства, головний економіст здійснює тільки методичне керівництво бухгалтерією.

Помічник директора по кадрам відповідає за підбор та підготовку робочих, спеціалістів та службовців, підвищення їх кваліфікації.

Технічна служба забезпечує розробку відповідних розділів перспективних та поточних планів шахти, створення проектної та технічної документації, паспортів проведення гірничих виробіток та очисних робіт. Технічну службу очолює головний технолог.

Плановий відділ розробляє проекти перспективних та поточних планів шахти та його підрозділів, здійснює координацію роботи інших відділів та служб при розробці перспективних та річних планів, здійснює аналіз виробничо-господарської діяльності дільниць та шахти в цілому, організує оперативний та статистичний облік та звітність, розробляє заходи щодо підвищення ефективності виробництва.

Відділ організації труда та заробітної плати проводить роботу по удосконаленню нормування труда, організації та оплати труда, визначає форми та системи його оплати.

Бухгалтерія та фінансовий відділ здійснюють облік використання матеріальних цінностей та грошових засобів, контролюють схоронність майна, розраховують фактичну собівартість продукції, ведуть розрахунки з робітниками підприємства, постачальниками та споживачами. Головний бухгалтер разом з директором відповідає за фінансовий стан шахти.

Важливу роль в управлінні виробництвом відводиться начальникам дільниць. Вони відповідають за виконання плану по всім показникам, здійснюють оперативне керівництво усіма роботами: організацією та безпекою гірничих робіт по затвердженому графіку, забезпечення робіт матеріалами. Усі розпорядження керівництва дільниці передаються бригадирам та робочим тільки через гірничого майстра, який відповідає за їх виконання.

Основні обов'язки бригадира складаються з організації робочих по робочим місцям та їх інструктажі, забезпеченні підвищення продуктивності праці та виконання виробничого плану по видобутку корисної копалини при високій її якості та раціональному використанні матеріальних ресурсів та обладнання. „Шахта „Росія” є одним з постачальників вугілля для енергетики, побутових та комунальних потреб.

Для успішного функціонування підприємства існує служба контролінгу. Служба контролінгу входить разом з бухгалтерією, фінансово-розрахунковим відділом і відділом планування та економічного аналізу до складу фінансово-економічних служб підприємства. Оскільки основна функція на підприємстві - аналіз і управління витратами і прибутком, служба контролінгу повинна мати можливість одержувати всю необхідну інформацію і втілювати її в рекомендації для прийняття управлінських рішень вищими керівниками підприємства.

Служба контролінгу є невеликою групою висококваліфікованих фахівців, що володіють достатньо великими повноваженнями і доступом до всього обсягу економічної інформації.

Оскільки інформація, яку готує служба контролігу, адресована до заступника директора з економіки, а також до директора шахти, його заступників, доцільно підпорядкувати службу контролінгу безпосередньо заступнику генерального директора з економіки, якому підпорядковуються також головний бухгалтер, начальники фінансово-розрахункового і планово-економічного відділів(ПЕО), начальник служби збуту. Таким чином, начальник служби контролінгу одержує достатньо високий статус і незалежність від начальників інших фінансово-економічних служб. Начальник служби контролінгу - найбільш кваліфікований фахівець з достатнім досвідом роботи на підприємстві, який зсередини знає, як організовані бухгалтерія і плановий відділ на підприємстві. До складу служби контролінгу входять ще 3 співробітника (контролер-технолог, контролер-фахівець з управлінського обліку і контролер-фахівець з інформаційних систем), у кожного є свої посадові обов'язки, і в той же час повинні дотримуватися командного принципу роботи .

Перед службою контролінгу на підприємстві стоїть задача забезпечення оперативного збору і аналізу інформації по витратах підприємства в цілях управління. Керівники підприємства - директор шахти , його заступники, головний інженер, начальники відділів - повинні одержати інформацію, щоб у разі відхилень, що намітилися в роботі підприємства встигнути вжити відповідні заходи і скоригувати роботу підприємства.

Після того, як система оперативного збору фактичної інформації почне працювати, служба контролінгу може впритул зайнятися перетворенням системи планування виручки, витрат і фінансового результату на підприємстві. Щоб успішно провести цей етап робіт, необхідно заручитися підтримкою планового відділу. Накопичивши в ході комплексного обстеження і розробки системи збору інформації необхідні знання про документообіг на підприємстві, служба контролінгу може зайнятися оптимізацією цієї сторони діяльності підприємства. Робота повинна проводитися на постійній основі і мати форму процесу безперервних поліпшень у більшості бізнес-процесів або реінжинірингу (тобто радикальної перебудови) окремих вибраних бізнес-процесів. Паралельно з окремими етапами робіт йде доробка інформаційних систем підприємства, якою займається фахівець по інформаційних системах. При будь-якому варіанті впровадження робота системи контролінгу повинна базуватися на експертній діагностиці фінансового-господарського стану підприємства.

2.3 Аналіз ефективності існуючих систем, методик та процедур

За результатами аналізу повинна бути розроблені програма і складена бізнес-план фінансового оздоровлення підприємства з метою недопущення банкрутства і виведення його з «небезпечної зони» шляхом комплексного використання внутрішніх і зовнішніх резервів.

Одним з основних напрямів фінансового оздоровлення «Шахти «Росія» є пошук внутрішніх резервів, а саме розробка і підготовка нових лав для видобування вугілля, придбання нового обладнання. Для збільшення прибутковості виробництва і досягненню беззбиткової роботи за рахунок повного використання виробничої потужності підприємства, підвищення якості і конкурентоздатності продукції, зниження її собівартості, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і збитків.

Також використовують спеціальні методи його прогнозування - тестування та дискримінантний аналіз.

Відомо, що високий рівень організації праці та виробництва забезпечує успішну ефективну діяльність робочих місць, підрозділів підприємства в цілому.

Одним з головних факторів забезпечення успішного функціонування будь-якого підприємства є залучення персоналу з необхідними кількісними, структурними та якісними характеристиками.

Роль людини в управлінні підприємством можна розглядати в двох аспектах: з одного боку персонал організації може бути джерелом будь-якої кризової ситуації, з іншого - «інструментом» подолання кризових явищ та головною опорою антикризового управління. Наприклад, прийняття менеджерами неефективних рішень в сфері маркетингу може сприяти виникненню кризи збуту на підприємстві. З іншого боку, подолання цієї кризи можливе на основі розробки та впровадження комплексу тактичних та стратегічних заходів під керівництвом антикризових менеджерів.

Криза управління персоналом тісно пов'язана з іншими локальними кризами на підприємстві.

Результативність і ефективність управління сучасною організацією значною мірою залежить від того, яких принципів дотримуються її керівники, приймаючи управлінські рішення, і які методи вони застосовують для їх реалізації. Правильний вибір забезпечить досягнення бажаного результату найменшими зусиллями.

Система методів, які використовуються в управління, ґрунтується на загальнонауковій методології, що передбачає застосування таких підходів: системного, комплексного, моделювання, експериментування, конкретно-історичного, соціологічного досліджень та ін.

Спільна діяльність людей супроводжується зіткненням різних поглядів на події, що відбуваються в організації і за її межами. Ці зіткнення можуть бути скороминучими і не мати негативного впливу на стосунки між людьми, а можуть поглиблюватися і ускладнювати співробітництво. Отже, для забезпечення ефективної роботи групи її керівнику необхідні навички управління конфліктами, які б допомагали спрямовувати їх перебіг у позитивне русло.

Кадровому потенціалу підприємства належить ведуча роль у рішенні науково-технічних, організаційних і економічних завдань по досягненню накреслених результатів господарювання. Ступінь забезпечення підприємства робочою силою і раціональне її використання значною мірою визначають організаційно-технічний рівень виробництва, характеризують ступінь використання техніки і технології, предметів труда, створюють умови для високої кнкурентоспроможності і фінансової стабільності.

Основними задачами аналізу використання трудових ресурсів на підприємстві є:

- вивчення й оцінка забезпеченості підприємства і його структурних підрозділів трудовими ресурсами в цілому, а також по категоріям і професіям;

- визначення і вивчення показників поточності кадрів;

- виявлення резервів трудових ресурсів, більш повного й ефективного їхнього використання.

У процесі аналізу фактичні значення показників зіставляються з плановими в абсолютному вираженні й у відсотках до відповідної бази (табл.2.3.1.)

Таблиця 2.3.1

Зіставлення планових і фактичних показників

Показник	2008 рік	2009 рік	+/- 2008/2009
	план	факт	план	факт	факт
Продуктивність труда робочих по видобутку, т/міс.	27,9	15,9	25,6	37,3	21,4
Продуктивність труда ГРОЗ, т/міс.	155,6	67,6	197,5	186,3	118,7
Продуктивність труда прохідника, м/міс.	3,0	0,6	2,7	1,6	1
ФЗП, тис.грн.	39510	27383	50207	53317	25934
Середня зарплата робітника, грн.	1095	947	1492	1800	853
Середня зарплата ГРОЗ, грн.	1610	1309	2288	3042	1733
Середня зарплата прохідника, грн.	1937	1307	2328	2729	1422
Чисельність робітників, люд.	3006	2494	2805	2532	38
В т.ч. ПВП	2792	2349	259	2372	23
Робітники по видобутку	2450	2026	2271	2056	30
ГРОЗ	316	356	255	330	-26
прохідники	142	271	141	295	24
Управлінці, службовці, спеціалісти	342	323	320	316	-7

2009 року среднесписосна чисельність трудящихся ОП "Шахта "Росія" у цілому нижче планової на 273 чоловік. Фактична чисельність працівників за розглянутий період збільшилася на 38 чоловік.

Фактична чисельність ПВП у 2009 році нижче планової на 219 чоловік, у порівнянні з 2008 роком чисельність збільшилася на 23 чоловік.

У 2009 році фактична чисельність робітників по видобутку нижче планової на 215 чоловік, у порівнянні з 2008 роком чисельність робітників по видобутку зросла на 30 чоловік.

План продуктивності праці по видобутку вугілля в 2009 році виконаний на 145,7%.

Перевищення фактичного розміру фонду оплати праці над запланованим у 2009 році склало 6,2%; перевищення запланованого фонду оплати праці в 2008 році склало 30,68%.

Основні категорії трудових ресурсів ВП „Шахта „Росія представлені в таблиці 2.3.2.

Табл. 2.3.2

Основні категорії трудових ресурсів ВП „Шахта „Росія”

Показник	2008 рік	2009 рік	+/- 2008/2009
	Кількість, люд.	Частка, %	Кількість, люд.	Частка, %	Кількість, люд.	Частка, %
ПВП у т.ч.	2349	94,2	2372	93,7	23	-0,5
Робітники по видобутку	2026	81,2	2056	81,2	30	0
ГРОЗ	356	14,3	330	13,0	-26	-1,3
прохідники	271	10,9	295	11,0	24	0,8
Керівники, спеціалісти, службовці	323	13,0	316	12,5	-7	-0,5
Загальна чисельність персоналу	2494		2532		44

На підставі даних таблиці слід зазначити, що за розглянутий період загальна кількість працівників ВП „Шахта „Росія” збільшилося на 44 чоловіка. При цьому, по категоріях персоналу найбільше скорочення пройшло по ГРОЗ (-26 чол.); найменше по керуючим, фахівцям, що служать (-7 чол.); працівників по видобутку, прохідників стало більше.

На базі даних про чисельність ПВП і робітників, обсягах продукції проведена оцінка продуктивності праці на ОП „Шахта” Росія”. Розрахунок проведений по формулі (2.1). Дані занесені в таблицю 2.3.3.

, (2.1)

Табл. 2.3.3 Оцінка продуктивності праці на ВП „Шахта Росія„”

Показники	Од.вим.	2008 рік	2009рік	Відхилення
				Абс.	Відн.,%
1. Частка робочих в чисельності ПВП		0,88	0,88	0	0,00
2. Середньорічний видобуток товарної продукції:
- на 1 робочого ПВП	Тис.грн./чол.	19,8	73,9	54,1	273,23
- 1 робочого	Тис.грн./чол.	15,36	68,2	49,8	324,22

Середньорічний видобуток одного працівника ПВП і одного робітника підвищився відповідно на 54,1 тис.грн. і 49.8 тис.грн. Зміни частки працівників у чисельності ПВП не відбулося.

Отже, можна зробити висновок, що обсяг товарної продукції змінився під впливом зміни продуктивності праці робітників, незалежно від їхньої чисельності.

Основні фонди служать матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його удосконалення і розвитку. Цей процес здійснюється як шляхом нарощування потенціалу основних фондів (екстенсивно), так і через підвищення ефективності їхнього використання (інтенсивно). Значне нарощування основних виробничих фондів приводить до ускладнень у технічному переоснащенні виробництва, морального і фізичного старіння устаткування, що знижує ефективність його використання і можливість конверсії. Тому більш економично виправданим є збільшення часу роботи, повне завантаження його наявного парку, кваліфікований догляд за його роботою й ін.

Ціль економічного аналізу полягає у визначенні ступеня забезпечення підприємства основними фондами при умовах самого інтенсивного їхнього використання і пошуку резервів підвищення фондовіддачі.

Під час аналізу технічного стану основних фондів необхідно розглянути організацію ремонту і модернізації засобів праці і виконання ремонтних робіт. При цьому звертають увагу на виконання ремонтних робіт вчасно, високу якість ремонту, його економічність.

Економічна ефективність функціонування основних фондів є складовою результату використання усіх виробничих ресурсів підприємства. При визначенні економічної ефективності основних фондів використовують систему натуральних і вартісних показників, а також співвідношення оцінки темпів збільшення випуску продукції і темпів збільшення обсягу основних фондів; фондоозброєності праці і його продуктивності.

За даними ВП „Шахта „Росія” початкова вартість виробничих фондів у 2008 році склала 192498130 тис.грн., а в 2009 році 183041911 тис.грн.

Дані про вартість основних фондів по групах приведені в таблиці 2.3.4.

Табл. 2.3.4

Наявність основних виробничих фондів ВП „Шахта”Росія”

Грцпи основних виробничих фондів	2008 рік	2009 рік	Відхилення
	Показат.	Структ.	Показат.	структ.	Абс.	Від.,%	По структурі
1.Будівлі, споруди та передаточні прилади	115313380	59,9	102365525	55,93	-12947855	-11,23	-3,97
2.Машини та обладнання	74999511	38,96	78460232	42,86	3460721	4,61	3,9
3. Транспортні засоби	849395	0,4	820395	0,44	-29000	-3,41	0,04
4. Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	1269755	0,7	1291477	0,71	21722	1,71	0,01
5. Бібліотечні фонди	37045	0,02	37045	0,02	0	0	0
6. Інші основні засоби	29044	0,02	67237	0,04	38193	131,5	0,02
Усього:	192498130	100	183041911	100	-16377661	8,51	0

Можна зробити висновок, що вартість основних фондів у 2009 році зменшилася в порівнянні з 2008 роком. Необхідно відзначити таку позитивну тенденцію, як збільшення вартості активної частини фондів - машин і устаткування - на 4,61%, а також частки цієї частини фондів у загальній вартості - на 3,9%.

Розробка проекту фінансового оздоровлення здійснюється, як правило, фінансовими та контролінговими службами підприємства, яке перебуває цієй фінансовій кризі, представниками потенційного санатора, незалежними аудиторськими та консалтинговими фірмами.

Зміст предмета розкривають його багато чисельні об'єкти, які можна систематизувати за двома основними групами (Табл.2.3.5) До них відносяться виробничі ресурси, господарські процеси і результати.

2.4 Проектування виробничих систем на підприємстві

Підприємство як виробнича система зі своїми підсистемами і службами є найскладнішою системою. За допомогою сучасних комп'ютерних технологій спеціалізовані підрозділи компаній або фірми моделюють усі можливі комплексні конструктивно-технологічні й організаційно-виробничі рішенні. Цілі організаційного проектування полягають у забезпеченні виробництву максимально можливої ефективності на стадії його експлуатації, використовуючи для цього засоби організації.

Під час розроблення та реалізації організаційних проектів відіграє персонал підприємства. Його активність, зацікавленість, готовність до змін та професійна підготовка до розв'язання нових завдань, здібність працювати в єдиній команді дає можливість проводити швидко та ефективно проектні заходи з реформування, реорганізації та реструктуризації.

На етапі робочого проекту розробляються комплекс робочої документації, структурні схеми, організаційно-планові розрахунки; формується нормативна та інформаційна бази; розробляються організаційні процедури та документи, що їх відображають; посадові інструкції та положення про підрозділи; стандарти підприємств, програмне забезпечення.

Будь-яке проектування починається з загального аналізу існуючих зразків продукції або виробничих процесів. Суть аналітичних процесів полягає у визначенні специфічних особливостей елементів, операцій шляхом поступового переходу від загальних характеристик об'єкта дослідження. Системний аналіз визначається як найефективніший інструмент діагностування та об'єктивне джерело інформації для раціоналізації виробничих операцій, процесів і системи виробництва в цілому.

Системний аналіз здійснюється як щодо діючих виробничих процесів, операцій, так і розроблюваних. Процедура діагностування діючого процесу полягає в спостереженні за ним, а потім у виробленні методів вдосконалення. Основні етапи системного аналізу (діагностування) процесу:

Зібрати фактичні дані про інструмент, устаткування, матеріали та методи, якими здійснюється визначений процес.

Якщо процес уже здійснюється, необхідно з'ясувати погляди безпосередніх виконавців, керівників, обговорити і визначити їх внесок у його удосконалення.

Досконало вивчити і зафіксувати існуючий метод виконання процесу, використовуючи виробничі схеми - діаграми. Для процесів, що проектуються, також необхідно розробити діаграми і схеми на основі інформації про набір типових виробничих операцій, що позитивно зарекомендували себе в діючих процесах.

Ретельно проаналізувати виробничий процес за кожною операцією, що зафіксовані документально.

- розробити нові методи виконання виробничого процесу.

- упровадити нові методи.

- проаналізувати результати впровадження нових методів здійснення процесу, щоб бути впевненим у якості його поліпшення.

При діагностуванні виробничих систем з метою підвищення їх продуктивності використовується комплекс техніко-економічних показників, які відображають стан тих чи інших сторін організації виробництва:

1) Показники, що відображають результативність (ефективність) організації виробництва: коефіцієнти виконання планових завдань, ритмічності, планів-графіків постачань, роботи устаткування, завантаження устаткування, використання робочого часу устаткування, використання виробничої потужності, сполученості агрегатів, дільниць, цехів, пропускної спроможності устаткування.

2) Показники, що характеризують ступінь реалізації наукових принципів організації виробничих процесів: коефіцієнти безперервності виробничого процесу, паралельності, пропорційності, спеціалізації робочих місць, предметної, подетальної і технологічної спеціалізації.

3) Показники, що відображають стан організації виробництва за підсистемами:

а) в елементному розрізі: коефіцієнти організації робочих місць, прогресивних методів організації роботи, використання робітників за кваліфікацією; коефіцієнти, що характеризують організацію функціонування знарядь праці та організацію руху предметів праці.

б) у функціональному розрізі: коефіцієнти, що характеризують організацію технічної підготовки виробництва (комплектності, суміщення), основного виробництва, інфраструктури тощо.

Таким чином, аналіз дає змогу зіставити фактичні значення показників з еталонними і визначити причини їх розбіжності. Це сприяє виявленню і використанню в короткий термін резервів удосконалювання організації виробництва на підприємстві.

На ВП „Шахта „Росія” виконується велику кількість видів робіт, пов'язаних з виробничою і невиробничою діяльністю підприємства. Побудова організаційної складової залежить від варіантів організаційних рішень.

Кадрова складова являє собою невід'ємну частину використання трудових ресурсів ВП „Шахта „Росія”, що визначає місце працівника на шахті. У її рамках здійснюється добір і підвищення кваліфікації кадрів, оптимальне використання їх по посадах.

Мотиваційна складова використання трудових ресурсів ВП „Шахта „Росія” сприяє підвищенню ефективності праці з огляду на потреби, інтереси працівників і підприємства.

Складова умов праці містить у собі забезпечення здоров'я і комфортних умов праці працівників шахти під час здійснення трудового процесу; її основними елементами є безпека і культура роботи, режим роботи і відпочинку.

Керування трудовими ресурсами на ВП „Шахта „Росія” цілком відповідає концепції розвитку шахти. Системність його використання доцільно структурировати по наступним стадіях: формування, використання і стабілізація.

На стадії формування необхідно зважити інноваційний потенціал персоналу і перспективи його подальшого збільшення. Це важлива стадія в життєвому циклі. Відхилення чисельності персоналу як у меншу, так і велику сторону впливає на рівень ефективності використання трудових ресурсів. Недостатня кількість персоналу приводить до недостатнього використання кадрового потенціалу, його надто велика кількість - до надмірного перевантаження і недообліку індивідуального потенціалу.

Таким чином, основною метою формування персоналу ВП „Шахта „Росія” повинна стати мінімізація резерву нереалізованих можливостей. Цей резерв обумовлений розбіжністю потенційно сформованих у процесі навчання здібностей і навичок до ефективної роботи й особистих якостей з можливостями їхнього використання при виконанні конкретних видів робіт, потенційної і фактичної зайнятості в кількісному і якісному відношенні.

Варто також упровадити на ВП „Шахта „Росія” систему планування соціально-трудової мобільності і кар'єри. Як свідчить закордонний досвід, необхідно планувати ділову кар'єру з моменту прийняття працівника на посаду й аж до його звільнення. При цьому необхідно організовувати як горизонтальну, так і вертикальну соціальну мобільність у трудовій кар'єрі працівника. Працівник повинний бути проінформований не тільки про можливості своїх майбутніх перспектив на коротко- і довгостроковий періоди, але також і про характер вимог, що він повинний виконувати з тією метою, щоб розраховувати на вертикальне просування в службовій діяльності.

У даному випадку для ВП „Шахта „Росія” для упровадження вертикально спрямованої системи соціальної мобільності доцільним є впровадження єдиної системи оцінки персоналу шахти.

З метою своєчасного забезпечення процесу реалізації стратегії підвищення ефективності використання трудових ресурсів на ВП „Шахта „Росія”, необхідно постійне удосконалення механізму керування кадровим потенціалом і методів цілеспрямованої зміни якісного складу персоналу шахти.

Формування кадрового потенціалу ВП „Шахта „Росія” починається на етапі планування потреби в персоналі і професійно-кваліфікаційній структурі колективу, що включає оцінку кількості і структури наявних трудових ресурсів.

Отримані оцінки ефективності використання трудових ресурсів ґрунтуються на даних про обсяг виконуваних робіт і аналізі їхнього змісту для уточнення задач і формування адекватних кваліфікаційних вимог, виявлення резервів підвищення ефективності і результативності роботи.

Первісним етапом проекту розвитку кадрового потенціалу в рамках програми зміни якісних характеристик і інноваційного потенціалу персоналу є оцінка трудових ресурсів.

Розробка системи оцінки персоналу (атестація, сертифікація і ситуаційна оцінка) для виявлення потенційних можливостей працівників належним чином здійснювати конкретні дії у визначеній сфері діяльності, визначення відповідності займаної посади.

2.5 Розробка методики обліку витрат та фінансові результати підприємства

Одна з ключових задач, що вирішуються службою контролінгу на підприємстві, - це аналіз фінансового стану підприємства. Аналіз фінансового стану дозволяє визначити, наскільки стійке підприємство, чи здатне воно своєчасно розплатитися зі своїми кредиторами, який прибуток воно одержало і чому.

Аналіз фінансового тану дозволяє визначити, наскільки стійке підприємство, чи здатне своєчасно розплатитися зі своїми кредиторами, який прибуток воно одержало і чому. Фінансовий стан підприємства взаємопов'язаний зі всіма сторонами господарської діяльності, тому при аналізі фінансового стану необхідна ретельна перевірка етапів виробництва, пов'язаних з процесом заготівлі сировини і матеріалів, виготовленням і реалізацією продукції, а також взаємовідносин з бюджетом, банками, постачальниками і покупцями.

Мета фінансового аналізу - оцінка минулої діяльності підприємства, його стану на даний момент і його майбутнього потенціалу.

Фінансовий стан підприємства необхідно розглядати в такій послідовності:

1) відображення в балансі засобів підприємства;

2) розподіл прибутку;

3) формування і використання фондів економічного стимулювання;

4) наявність власних оборотних і прирівнюваних до них коштів;

5) стан і використання оборотних засобів;

6) оборотність оборотних засобів.

Вся статистична інформація, що відображена в балансі, підлягає уважному вивченню і аналізу, що дозволяє визначити стан і можливі шляхи розвитку підприємства.

В першу чергу слід провести заставлення даних, приведених в балансах різних років:

- порівняння абсолютних показників;

- аналіз процентної зміни абсолютних показників порівняно з попереднім і базовим періодами;

- розрахунок питомої ваги кожної статті у результаті балансу і вивчення динаміки зміни питомої ваги по періодах.

При зіставленні активу і пасиву особливу увагу слід приділити структурі капіталу і майна. Головна мета такого аналізу - визначити, в якій мірі капітальні вкладення дозволять через реалізацію продукції здійснити своєчасне покриття боргів.

Одне з найважливіших завдань фінансового аналізу - визначення і аналіз прибутку підприємства. Для аналізу прибутку використовуються показники рентабельності.

Рентабельність власного капіталу (Рвк) визначається як прибуток, що припадає на 1 грн. власних коштів:

де Пр - прибуток;

ВК - власний капітал (підсумок I розділу балансу).

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу характеризує ефективність використання власного капіталу.

Крім рентабельності, найважливішими показниками, що характеризують ефективність використання засобів підприємства, є показники оборотності. В цілому оборотність показує, скільки разів за аналізований період актив тієї або іншої групи «обернуться», тобто перетворяться на гроші.

Аналіз прибутковості (рентабельності) виробничого підприємства показує фінансовий стан, виконання зобов'язань перед державою й іншими суб'єктами, що хазяюють.

Згідно аналізу, ми бачимо, що в 1 кварталі 2009 року чистий прибуток складав 96,4%, план не виконано на 0,13 млн.грн., знизились прибуток від реалізації продукції, доходи від позареалізаційних операцій та собівартість продукції.

Ефективність руху будь-яких товарно-матеріальних цінностей, трудових і матеріальних ресурсів супроводжується утворенням і витратою коштів, тому фінансовий стан підприємства відображає всі сторони його виробничо-господарської і комерційної діяльності, його прибутковість (рентабельність) і є основою його економічної ефективності.

Основними факторами, що впливають на чистий прибуток, є розмір виручки від реалізації продукції(товару), рівень собівартості, рівень рентабельності, доходи від позареалізаційних операцій, витрати з позареалізаційних операцій, величина податку на прибуток і інші податки, які виплачуються із прибутку.

Основною проблемою економічної теорії і господарської практики є аналіз співвідношення витрат і результатів. Витрати визначаються стосовно економічних ресурсів. Результати характеризуються обсягом випуску продукції, доданою вартістю, прибутком, а також конкурентноздатності, якості життя, екології та ін.

У загальному випадку ефективність можна представити як відношення результатів до витрат. Результати економічної діяльності найчастіше виражаються обсягом виробництва і величиною прибутку. Отже, найважливішими показниками ефективності є продуктивність (тривалість) праці і рентабельність виробництва.

Продуктивність можна розглядати не тільки як переробку ресурсів, що надходять у систему, у кінцевий продукт, але і як процес, на який впливає безліч зовнішніх факторів.

У загальному випадку продуктивність системи (П) визначається за формулою

,

де V - обсяг випуску продукції (послуг) за визначений період часу в натуральному, вартісному чи іншім вираженні;

і - витрати ресурсів, що відповідають визначеному обсягу випуску продукції.

Ефективність результатів економічної діяльності підприємств, що працюють в умовах ринку, не можна розглядати поза тісним взаємозв'язком продуктивності з організацією праці.

Організація праці, будучи одним з факторів росту його продуктивності, істотно впливає на усі фактори, що визначають продуктивність праці й ефективність виробництва.

Слід зазначити, що ВП „Шахта „Росія”, як і інші аналогічні дотаційні підприємства вугільної галузі України, одержує відповідну компенсацію з бюджету на покриття тієї частини виробничих, котра перевищує отриманий доход (прибуток).

Ця частина характеризує рівень дотаційності ВП „Шахта „Росія”-показника, що безпосередньо зв'язаний з рівнем прибутковості підприємства.

Результати фінансово-господарської діяльності ВП „Шахта „Росія” доцільно визначати, використовуючи наступні показники:

1. Рівень дотаційності підприємства визначається відповідно до формули

,

де РД - рівень дотаційності ВП „Шахта „Росія”;

СВ - сума витрат на виробництво продукції;

Сд- сума доходу, отриманого від виробництва продукції.

2. Рівень прибутковості підприємства визначається відповідно до формули:

,

де Р_П -рівень прибутковості ВП „Шахта „Росія”.

3. Продуктивність праці персоналу шахти можна визначити по формулі

,

де П_П - продуктивність праці працівників ВП „Шахта „Росія”;

О_Р - обсяг реалізації продукції ВП „Шахта „Росія”;

Ч_СП - среднесписочна чисельність персоналу ВП „Шахта „Росія”.

індекс дотаційності:

де I_РД - індекс ротаційності ВП „Шахта „Росія”.

Р_Д(з.м.) - (звітного місяця);

Р_Д(п.м.) - (попереднього місяця);

індекс прибутковості: , де I_РП - індекс прибутковості ВП „Шахта „Росія”.

індекс продуктивності: ,

де I_ПТ - індекс продуктивності ВП „Шахта „Росія”.

Слід зазначити, що основним показником чи збільшення зменшення розміру фонду оплати праці на ВП „Шахта „Росія”є розмір приросту або зниження продуктивності праці персоналу підприємства. У формальному виді це можна виразити в такий спосіб:

П_ПП = (I_ПП -1)*100 за умови I_ПП > 1, д

де П_ПП - розмір приросту продуктивності праці працівників ВП „Шахта „Росія”.

П_СП = (1 - I_ПП) * 100 за умови I_ПП < 1,

де П_СП - розмір скорочення продуктивності праці працівників ВП „Шахта „Росія”.

Щоб підприємство могло успішно функціонувати, підвищувати якість продукції, знижувати витрати, розширювати виробничі потужності, підвищувати конкурентоздатність своєї продукції і зміцнювати свої позиції, воно повинно вкладати капітал, і вкладати його вигідно. Тому йому необхідно ретельно розробляти інвестиційну стратегію і постійно удосконалювати її для досягнення вищезгаданих цілей. Економічне визначення інвестицій трактується як витрати на створення, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни оборотного капіталу. Адже зміни в товарно-матеріальних запасах багато в чому пояснюються рухом витрат на основний капітал.

Контролінг інвестицій повинен охоплювати різні аспекти проекту, оскільки проекти переважно є комплексними. (Рис. 2.5.2.)

У системі економічних показників виробничого підприємства одне з визначальних місць належить собівартості. Підвищення ролі та значення показника собівартості в управлінні виробництвом, в оцінці діяльності та контролі зумовлює необхідні в класифікації цього показника за багатьма характерними ознаками.

Собівартість продукції є головним ціноутворюючим показником. Виживання суб'єкта господарювання в умовах конкуренції залежить від можливості підтримувати оптимальний рівень собівартості продукції. Рішення цього завдання залежить від багатьох показників, головним з який є стратегія у своєму конкурентному середовищі й ефективність використання ресурсів. Відповідно до обраної стратегії виробник належить до категорії з низькою собівартістю на масовому ринку або з добре зарекомендованими виробами в ролі гравця в середовищі ринку.

Важлива роль у забезпеченні оптимального рівня собівартості належить аналізу, головна мета якого - визначення можливості раціонального використання виробничих ресурсів, зменшення витрат на виробництво, реалізацію і забезпечення приросту прибутку. Аналіз собівартості є важливим інструментом керування витратами.

Для досягнення мети аналізу собівартості необхідна його організація на всіх етапах життєвого циклу виробів (робіт, послуг). Цього досягають шляхом проведення попереднього, подальшого і перспективного аналізів. У ринковій економіці центр уваги зміщається на попередній і прогнозуючий аналізи.

Попередній аналіз здійснюють на стадіях життєвого циклу продукту до початку масового випуску. Ця стадія науково-дослідних і дослідно - конструкторських робіт.

Частина життєвого циклу після науково-дослідних робіт і дослідно- конструкторських робіт, з моменту запуску продукту у виробництво до зняття з його, називають економічним циклом. Він складається з чотирьох етапів: упровадження, підйому, стабілізації, спаду.