Постановка системи контролінгу на підприємстві

Для досягнення мети оптимізації витрат необхідно широко застосовувати порівняльний і функціонально-вартісний аналізи.

Порівняльний аналіз на ранніх стадіях життєвого циклу продукції можна здійснювати для вивчення загальних тенденцій і напрямків розвитку техніки, можливостей продажів нової продукції, оцінки техніко-економічного рівня продукції і його оптимізації, рентабельності виробництва і реалізації продукції. Порівняння роблять із кращими зразками галузі закордонних країн. Об'єктами порівняння можуть бути технічні системи, вироби, окремі вузли, деталі, функції, параметри та ін.

Найважливіший методологічний момент порівняльного аналізу - порівняння. При повній схожості виробу є ідентичними, при приблизній і часткової - аналогічними. Найважливішими умовами порівняння є однорідність елементів і показників нового виробу в порівнянні з існуючими аналогами, тотожність розрахунків і одиниць виміру параметрів.

Таким чином, основними завданнями порівняльного аналізу, є:

- оцінка техніко-економічного рівня виробу;

- вивчення показників, що впливають на техніко-економічні параметри нового виробу й оптимізація їх;

- оцінка економічності виробництва й експлуатації.

Об'єктами порівняння можуть бути реальні й абстрактні моделі виробу. Порівняння реальних моделей виробу здійснюють поетапно - від окремих елементів до технічної частини взагалі. Порівняння абстрактних об'єктів дає можливість оцінити їхню суспільну корисність і ін. Основним економічним результатом порівнянь є вибір оптимального рівня витрат на одиницю виробу при високоякісних його характеристиках.

Для визначення перспективи загальних витрат на виробництво і реалізацію продукції можна використовувати метод аналізу зіставлення „витрати - обсяг - прибуток”.

За даними звіту за 2008-й і 2009-й роки собівартість продукції та її структура такі.

Таблиця 2.5.3

Собівартість продукції

З таблиці очевидно, що основна частина витрат випадає на матеріальні витрати. Це характеризує підприємство, як матеріаломістке.

Собівартість товарної продукції в 2009 році більше аналогічного показника за 2008 рік. У структурі собівартості теж є зміни: спостерігається збільшення істотної ваги матеріальних витрат на 4,53%. Частка інших статей собівартості незначно зменшується.

На ВП „Шахта „Росія” собівартість продукції розглядається кілька разів у рік. Це зв'язано з нестабільністю цін на сировину і матеріали, енергоносії. При розгляді собівартості продукції особлива увага приділяється показнику витрат на 1 грн. товарної продукції. Він є універсальним показником: може бути визначений у будь-якій галузі виробництва продукції і надання послуг; показує прямий зв'язок між собівартістю і прибутком від реалізації.

Фінансовий стан підприємства виражають у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їхніх джерел. Основні завдання аналізу фінансового стану - вивчення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення за визначений період, підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. Ці завдання вирішують на основі дослідження динаміки абсолютних і відносних фінансових показників і підрозділяють на такі аналітичні блоки:

- структурний аналіз активів і пасивів;

- аналіз фінансової стійкості;

- аналіз платоспроможності придатності (ліквідності);

- аналіз необхідного приросту власного капіталу.

Основними методами аналізу фінансового стану є горизонтальний, вертикальний, коефіцієнтний і факторний методи. У ході горизонтального аналізу визначають абсолютні і відносні зміни величин різних статей балансу за визначений період. Ціль - обчислення питомої ваги окремих статей у підсумку балансу, тобто визначення структури активів і пасивів на визначену дату. Трендовый аналіз - полягає в складанні величин балансових статей за кілька років (чи інших суміжних звітних періодів) для визначення тенденцій, що переважують у динаміку показників, отриманих на основі звітності і даних бухгалтерського обліку. При аналізі фінансових коефіцієнтів їхнє значення зіставляють з базовими величинами, а також вивчають динаміку за звітний період і за кілька суміжних звітних періодів.

Крім фінансових коефіцієнтів, в аналізі фінансового стану велику роль грають абсолютні показники, розраховані на основі звітності. До них відносяться: чисті активи (реальний власний капітал), власні оборотні активи, показники забезпеченості запасів власними оборотними коштами. Дані показники є критеріальними, тому що з їх допомогою формулюють критерії, що дають можливість визначити якість фінансового стану.

Проведемо горизонтального аналізу, його суть полягає в порівнянні показників звітності попереднього і звітного років. При цьому здійснюється постійне зіставлення звітів, визначається абсолютне і відносне відхилення статей.

До натуральних показників відносяться: екстенсивне й інтенсивне виконання основного устаткування; фондовіддача, визначена в натуральному чи умовно-натуральному вираженні; використання виробничої потужності і ступінь її освоєння.

За даними ВП „Шахта „Росія” початкова вартість основних виробничих фондів у 2008 році 192498130 грн., а в 2009 році 183041911 грн.

Дані про вартість основних виробничих фондів по групах приведені в таблиці 2.3.4 (розділ II пункт 2.3.).

Аналізуючи динаміку валюти балансу, порівнюють її значення на початок і кінець року (рядка 280 і 640 балансу підприємства). Зменшення валюти балансу на кінець року свідчить про скорочення підприємством обсягів його господарської діяльності.

Результати узагальненого горизонтального аналізу Активу і Пасиву відображені у виді таблиці 2.5.4

Табл. 2.5.4

Узагальнений горизонтальний аналіз Активу і Пасиву Балансу ВП „Шахта „Росія”.

Висновки: розрахувавши горизонтальний аналіз можна зробити висновки, що валюта балансу збільшилася на 50479 тис.грн. чи 0,230 %, тобто це свідчить про збільшення підприємством обсягів його господарської діяльності за рахунок збільшення оборотних активів Активу і зменшення поточних зобов'язань у Пасиві.

III. Динамка показників виробничо-господарської діяльностi за зiставнi періоди та їх тенденцію

3.1 Розробка, аналіз і контроль бюджетів на підприємстві

Однією з найважливіших задач системи оперативного контролінгу на підприємстві є розробка, аналіз і контроль бюджетів. Бюджет - це план діяльності підприємства в кількісних вимірниках.

Для досягнення поставленої мети складається довгостроковий план. Деталізація довгострокового плану здійснюється через бюджетування. Бюджетування - це процес планування майбутніх операцій підприємства та оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів.

Метою бюджетування є:

*розробка концепції ведення бізнесу:

- періодичне планування фінансово-господарської діяльності підприємства;

- оптимізація витрат і прибутку підприємства;

-координація (узгодження діяльності різних підрозділів підприємства);

*комунікація (доведення планів до відома керівників різних рівнів);

*мотивація керівників на місцях на досягнення цілей організації;

*контроль і оцінка ефективності роботи керівників на місцях шляхом порівняння фактичних витрат з нормативом;

*виявлення потреб в грошових ресурсах і оптимізація фінансових потоків.

Виробнича програма, що визначає номенклатуру та обсяг виробництва продукції в бюджетному періоді - це бюджет виробництва.

Обсяг виробництва продукції випливає з бюджету продажу з урахуванням запланованих перехідних запасів. Запаси необхідні підприємству для безперебійного функціонування. Перехідні запаси включають запаси готової і незавершеної продукції. Необхідні перехідні запаси можна визначити на основі бюджету продажу та інформації, що є на підприємстві, про швидкість оборотності кожного з цих видів оборотних активів підприємства.

На підприємствах складають бюджет потреби у матеріалах, бюджет придбання матеріалів, бюджет прямих витрат на оплату праці, бюджет загальновиробничих витрат, собівартості виготовленої продукції, реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут.

На основі бюджетів продажу, собівартості продукції, витрат на збут, адміністративних та інших операційних витрат складають бюджетний звіт про прибуток.(Таблиця 3.1.1). Поряд з тим використовують дані податкового планування та розрахунки фінансових витрат (відсотки за кредит, орендні відсотки). На підстав бюджетного звіту про прибуток проводять аналіз і роблять висновки про оптимальність наявної системи бюджетів і необхідність коректив.

Плановий документ, який відображає очікувані платежі і надходження грошових коштів за бюджетний період - бюджет грошових коштів. Такий бюджет містить прогноз майбутніх грошових потоків і дає змогу визначити періоди коли очікується надлишок або нестача грошових коштів.

3.2 Фінансова звітність підприємства

Фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям, що характеризується сукупністю показників, які відображають реальні та потенціальні фінансові можливості підприємства.

Оцінка фінансового стану -невід'ємна частина економічного аналізу діяльності підприємства.

Інформаційними джерелами для розрахунку показників і проведення аналізу є річна і квартальна бухгалтерська звітність (приведені в доповненнях):

1. Баланс підприємства (форма1 - додаток А);

2. Звіт про фінансові результати (форма 2 - додаток Б);

3. Звіт про власний капітал (форма 5 - додаток В);

4. Звіт про наявність і рух основних засобів, амортизацію (знос) (форма 11-ОЗ - додаток Г).

В 2009 році при плані 820 тис.тон фактично було видобуто 386,6 тис.тон вугілля, план був виконаний лише на 47,1%, це було обумовлено спадом виробництва (додаток Г). На зниження виробництва вплила низка якість проведення підготовчих виробіток (якщо планувалось підготовити 5730 м, то фактично пройдено 2102 м, що на 3628 м менше від запланованого. Тому що технічне обладнання застаріло механізоване проведення виробок склало 39,1 % в 2009 році, а в порівнянні з 2008 роком знизилось на 41 % - це означає, що технічне обладнання має бути кращим.

Усе це дуже погано вплило і на продуктивність праці робочих по видобутку вугілля. Продуктивність труда ГРОЗ в 2009 році склала 43,4 % т/міс., прохідників - 20 % м/міс. Знизилась продуктивність праці робочого по видобутку вугілля і склала усього 57%). Фактична зольність видобутого вугілля склала 43,5 %, що вище запланованого значення на 6,1 %. Видобуток вугілля по шахті знизився в 2009 році в порівнянні з 2008 роком на 356,2 тис.тон, що склало 52,4 %. План по видобутку вугілля в 2006 році не виконаний на 52,9 % (за планом передбачалось 820 тис.тон, а видобуто 386,6 тис.тон, невиконання склало 386,6 тис.тон-820тис.тон = 433,4 тис.тон, що склало 47,1% - 386,6 тис.тон / 820 тис.тон * 100%). Виручка від реалізації знизилась в 2009 році в порівнянні з 2008 роком на 14054 тис.грн. та темп змінення складає 82,44% (65982 тис.грн. / 80036 тис.грн. * 100% ).

Доходи підприємства служать фінансовою базою комерційного розрахунку, є джерелом простого та поширеного відтворення підприємства.

3.3 Проектування ціноутворення, системи оплати праці

В умовах ринкових відносин підприємства самостійно приймають господарські рішення з достатньо великого кола питань, пов'язаних з плануванням, стимулюванням, фінансуванням, технічним та соціальним розвитком підприємства, яке несе повну економічну відповідальність за результати своєї виробничо-господарської діяльності. Підприємства зацікавлені в прийнятті аргументованих і компетентних господарських рішень, спрямованих на повне й ефективне використання всього виробничого потенціалу, ресурсозбереження, зниження всіх видів витрат, підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається, на зовнішніх і внутрішніх ринках.

Процес створення структури підприємства, що дає можливість людям ефективно працювати разом для досягнення його цілей - організація. Основні функції організації - планування, управління, організація, мотивація, контроль, комунікація, прийняття рішень, лідерство. Система управління підприємством передбачає поділ управлінської діяльності на функції.

Планування - функція, що визначає перспективи розвитку системи і її майбутнє становище, що обумовлює темпи розвитку, джерела, методи і форми розвитку виробництва для досягнення накресленої мети у вигляді конкретних планових моделей (проектів, розрахунків), завдань і показників з установленням термінів виконання і відповідальних виконавців.

З економічної точки зору суть планування полягає у розробці планів господарської діяльності підприємства, вираженої певним переліком економічних показників. Загальним чи підсумковим результатом планової діяльності на підприємстві є його плани: комплексний план економічного і соціального розвитку, техпромфінплан, бізнес-план та інші, що характеризують певний окремий об'єкт планування чи процес розвитку. План - це одночасно кінцева мета діяльності фірми, генеральна лінія поведінки персоналу, перелік основних видів виконуваних робіт та послуг, провідна технологія та організація виробництва, необхідні засоби та економічні ресурси.

Планування випуску продукції (для підприємств, що займаються її виготовленням) є провідним розділом річного плану, бо інші плани забезпечують його реалізацію.

Планування в умовах ринку служить основою сучасного маркетингу, виробничого менеджменту й усієї економічної системи господарювання в цілому. Це означає, що в процесі планування необхідно здійснювати комплексний, системний підхід до вирішення виробничо-економічних та інших проблем, які виникають на підприємстві.

Для того щоб функція планування досягла своєї мети, вона повинна ґрунтуватися на таких принципах: повноти, точності, економічності, безперервності, гнучкості, масовості. Таким чином, сучасна економічна теорія і наукові методи досліджень, насамперед аналіз та синтез, дедукція та індукція, служать фундаментом зовнішньогосподарського планування і перспективного прогнозування розвитку вітчизняних підприємств.

Основні обов'язки планово-економічного відділу - це розрахунок витрат і фінансового результату по цехах, підприємству в цілому, видах продукції. Саме на розрахуноки йде велика частина роботи, плановий відділ завантажений поточною роботою і його зусилля спрямовані зовсім не на аналіз господарської діяльності. У той же час, окрім аналізу і констатації поточного стану справ, на підприємстві повинна проводитися робота щодо поліпшення економічної діяльності, тобто повинен йти «процес безперервних покращень». Керівництво підприємства може видати наказ про те, щоб всі почали працювати за новими схемами, складати нові звіти в нові терміни, але розробляти ці схеми і перевіряти їх дієздатність на практиці керівники, звичайно, не можуть через відсутність часу, завантаженість поточною роботою. Для подолання такої ситуації на підприємстві створюється служба контролінгу. Принципова відмінність від інших фінансово-економічних служб полягає в тому, що вона вирішує задачі покращення економічної роботи (стратегічні задачі).

Виробнича програма підприємства визначає складність та якість продукції, яка підлягає виготовленню й доставці споживачам в плановому періоді згідно з договорами поставок. Цей план є вихідним і провідним розділом як перспективного, так і поточного планування економічного та соціального розвитку підприємства. На його основі визначаються потреби у виробничих ресурсах, економічні результати господарської діяльності підприємства і, зрештою, зміст інших розділів плану економічного і соціального розвитку.

При плануванні підприємства розробляють потужність підприємства, матеріальне-технічне забезпечення виробництва, план по праці та заробітній платі, планують виробничу інфраструктуру, збутову програму продукції, собівартість продукції, фінансовий стан на підприємстві, оновлення продукції, організаційно-технічний розвиток підприємства та інше.

Собівартість продукції - один з найважливіших показників, що відображає у грошовій формі всі витрати підприємства, пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції.

У собівартості знаходять своє відображення: рівень технічної оснащеності підприємства; ступінь використання основних фондів, матеріалів, енергії, робочої сили; удосконалення методів організації праці й управління виробництвом.

Собівартість продукції є базою для формування та удосконалення цін, визначення національного доходу, прибутку та інших фінансових показників державного плану.

Важливе місце серед різних важелів економічного механізму господарської політики підприємства належить цінам і ціноутворенню, у яких відображають усі сторони його економічної діяльності. Ціна впливає на виробництво, розподіл, обмін і споживання.

Ціноутворення на підприємстві являє собою складний процес, що складається з декількох взаємозалежних етапів: збору і систематичного аналізу інформації про ринок, обґрунтування основної мети цінової політики підприємства на певний період часу, вибору методів ціноутворення, установлення конкретного рівня ціни і формування системи знижок і надбавок до ціни, коректування цінової поведінки підприємства залежно від ринкової кон'юнктури, що складається.

Для оплати праці ІТР на ВП «Шахта «Росія» використовують окладну форму оплати праці; для робітників зайнятих на підземних роботах колективна відрядна, у кожній групі і категорії працівників установлюється свій розмір тарифної ставки першого розряду, виходячи з якої розраховуються групові тарифні ставки за розрядами єдиної тарифної сітки.

Форми і системи оплати праці, які направляються на стимулювання індивідуальних і колективних результатів праці (продуктивності, якості, раціонального використання устаткування і ресурсів), доповнюються іншими показниками, за виконання яких підвищуються розміри індивідуальної заробітної плати.

Крім чистої відрядної заробітної плати, нараховується додаткова премія за досягнення певних кількісних або якісних показників (економія матеріальних ресурсів, поліпшення якості, перевиконання норм виробітку, а саме плану з видобутку вугілля).

Фінанси підприємства охоплюють його грошові відносини з іншими господарськими суб'єктами (по оплаті постачань сировини, товарів, інших матеріальних цінностей, по реалізації продукції, при одержанні фінансових кредитів, при вкладенні капіталу, лізингу); трудовим колективом (по оплаті праці, при розподілі доходів і прибутку та інше); державними органами керування (оплата податків, тощо). Фінансове планування полягає у складанні фінансових планів підприємства.

Стратегією аналізу використання фінансових ресурсів підприємства є визначення його центрів доходів (прибутку) і центрів витрат. Стан фінансових ресурсів підприємства відображає Баланс.

Вивчивши основи техніко-економічного обґрунтування й аналізу результатів виробництва підприємства, необхідно моделювати його економічну стратегію у виробничому підприємстві. Економічним інструментом стратегії виробничого підприємства є бізнес-план. Фінансовий розділ бізнес-плану обов'язково включає три основних документи (план доходів і витрат, план руху грошових коштів і розрахунковий баланс), а також попередні зауваження - свого роду коментар з фінансових умов бізнесу (порядок розрахунків з постачальниками і споживачами, терміни повернення кредитів і відсотки з них, методи визначення собівартості продукції та ін.)

3.4 Впровадження інформаційної системи на підприємстві

Сучасне підприємство зі своєю складною структурою виробництва виступає в економіці динамічним об'єктом господарства і представляє закінчену (завершену) систему з певними (визначеними) внутрішніми і зовнішніми цілями. Вони визначають склад і зміст інформації, котра формується і обробляється на підприємстві.

Автоматизована інформаційна система управління організацією є взаємопов'язаною сукупністю даних, обладнання, програмних засобів, персоналу, стандартів процедур, призначених для збору, опрацювання, розподілу, зберігання, видачі (надання) інформації відповідно до вимог, що випливають з діяльності організації.

Інформаційні системи включають в себе: технічні засоби обробки даних, програмне забезпечення і відповідний персонал. Чотири складові частини утворюють внутрішню інформаційну основу:

· засоби фіксації і збору інформації;

· засоби передачі відповідних даних та повідомлень;

· засоби збереження інформації;

· засоби аналізу, обробки і представлення інформації.

Різноманітність інформаційних систем з кожним роком все зростає. В залежності від функціонального призначення можна виділити такі системи: управляючі (АСУТП, АСУВ), проектуючі (САПР), наукового пошуку (АСНД, експертні системи), діагностичні, моделюючі, систем підготовки прийняття рішення (СППР), а в залежності від сфери використання - на адміністративні, економічні, виробничі, медичні, навчальні, екологічні, криміналістичні, військові та інші.

Як правило, це система для підтримки прийняття рішень і виробництва інформаційних продуктів, що використовує комп'ютерну інформаційну технологію, і персонал, який взаємодіє з комп'ютерами і телекомунікаціями.

Виділення планування або контролю як функцій управління породжує відповідні структурні елементи в організаційній структурі організації, а в межах його інформаційної системи - підсистему планування або контролю. Перша забезпечує формування бізнес-планів, планів виробництва, планів маркетингових досліджень, фінансових планів тощо, а друга - інформаційну підтримку контролю.

Рис. 3.4.1. Розподіл інформації за рівнями управління

Залежно від галузі економіки, де функціонує організація, і рівня керуючої частини в ієрархії органів управління інформація про зміни в об'єкті управління надходить у цю керуючу частину з різною частотою.

Забезпечення процесу прийняття рішень, а саме: надання потрібної інформації в потрібний час і в потрібному місці, - одне з основних завдань інформаційної системи організації. У зв'язку з цим характер рішень, процес їх прийняття, дискретність їх прийняття істотно впливають на функціонування інформаційної системи організації, а також технології, що застосовується, і навіть викликають необхідність формування нового класу інформаційних систем - комп'ютерних систем підтримки прийняття рішень (СППР).

Для підвищення ефективності маркетингових комунікацій їх потрібно будувати як управління процесом просування товару на всіх етапах - перед продажем, під час продажу, під час споживання і всіх етапах - перед продажем, під час продажу, під час споживання і після споживання. При цьому програми комунікацій, як правило, потрібно розробляти для кожного сегмента, ринкової ніші і навіть окремих покупців. Вибір і реалізація тих чи інших інструментів, їх місце в загальній системі комунікації визначатимуться специфікою цільового ринку, пропонованих товарів і загалом ситуацією на ринку.

Завдяки впровадженню інформаційних систем на підприємстві служба контролінгу одержує всю необхідну інформацію та готує рекомендації для прийняття управлінських рішень вищими керівниками підприємства.

Служба контролінгу завдяки впровадження інформаційних ситем на підприємстві виконує такі функції:

-розробка архітектури інформаційної системи

-стандартизація інформаційних носіїв і каналів

-надання цифрового матеріалу,який дозволив би здійснювати контроль і управління організацією

-збір і систематизація найбільш значущих для прийняття рішення даних

-розробка інструментарія для планування, контролю і прийняття рішень

-консультація щодо виробу коригуючи заходів і рішень

-забезпечення економічності функціонування інформаційної системи.

Висновок

Для підприємства будь-якої форми власності дуже важливо враховувати динамікові доходів і витрат протягом певного періоду. Однак сама фінансова інформація або економічний підсумок, виражений у грошовій формі, без належного аналізу виробничої стратегії, ефективності використання виробничих ресурсів і розвитку ринків збуту не дають повної оцінки поточного стану і перспектив розвитку підприємства.

Оцінка діяльності підприємства здійснюється на основі комплексного аналізу кінцевих результатів його економічної і соціальної ефективності.

Для отримання рівня рентабельності на підприємстві впроваджена служба контролінгу.

Контролінг забезпечує вироблення альтернативних підходів при здійсненні оперативного і стратегічного управління процесом досягнення кінцевої мети і результатів діяльності підприємства.

В ході комплексного обстеження і розробки системи збору інформації необхідні знання про документообіг на підприємстві, служба контролінгу може зайнятися оптимізацією цієї сторони діяльності підприємства. Для успішного проведення цієї операції службі допомагає плановий відділ.

Виявляються причинно-наслідкових зв'язків при зіставленні виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) і витрат, а також застосовує заходи щодо регулювання відхилень, які виникли та оптимізації співвідношення «витрати-прибуток».

Контролінг формує систему управління підприємством.

Для ВП «Шахта «Росія» потрібна наступна стратегія: модернізація обладнання, упровадження нових технологій та ефективного маркетингу, пошук нових ринків збуту продукції, розробка й реалізація прогресивної стратегічної концепції контролінгу та управління, створення системи контролінгу інвестиції.

Слід зазначити, що ВП „Шахта „Росія”, як і інші аналогічні дотаційні підприємства вугільної галузі України, одержує відповідну компенсацію з бюджету на покриття тієї частини виробничих, котра перевищує отриманий доход (прибуток). Ця частина характеризує рівень дотаційності ВП „Шахта „Росія”-показника, що безпосередньо зв'язаний з рівнем прибутковості підприємства.

Служба контролінгу впливає на координацію зусиль менеджерів різних рівнів на досягнення загальної мети, інформаційну та консультативну підтримку прийняття управлінських рішень, створення і забезпечення функціонування загальної інформаційної системи управління підприємством

Список використаних джерел:

1. Анискин Ю.П., Павлов А.М. Планирование и контролинг: Учебник.-М.:Омега-Л, 2003. - 278с.

2. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч.посібник.-К.:КНЕУ, 2003. - 524с.

3. Калайтан Т.В. Контролінг: Навчальний посібник. - Львів: Новий Світ -2000, 2008. - 252с.

4. Пушкар М.С., Пушкар Р.М. Контролінг - інформаційна підсистема стратегічного менеджменту: Монографія. - Тернопіль, 2004. - 370с.

5. Шрайт Б., Петрик О. Контролінг і управління підприємством// Бухгалтерський облік і аудит. - 1995. -№5. - С.32-35.

Размещено на Allbest.ru