Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства

1. Теоретичні основи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства

1.1 Економічна сутність поняття «конкурентоспроможність підприємства»

Останніми десятиріччями в умовах глобалізації економіки спостерігається посилення конкуренції, притаманне для всіх країн і галузей економіки. Бурхливий сплеск ринкової активності, характерний для вітчизняного ринку, супроводжується процесами виникнення та розвитку великої чисельності нових підприємств та торгових марок, що сприяє подальшому загостренню конкуренції. З переходом до ринкових відносин українські підприємства змушені витримувати конкуренцію не тільки на зовнішньому ринку, але й на внутрішньому. Однією з головних причин низької конкурентоспроможності українських підприємств є недостатня спроможність боротися за розширення своєї частки на внутрішньому та зовнішньому ринках, просувати свої товари та завойовувати споживача, поставивши інтереси останнього в центр своєї виробничої та комерційної діяльності. У зв'язку з цим постає гостра проблема оцінки рівня конкурентоспроможності, а тому підвищення конкурентоспроможності національних товаровиробників має стати найважливішим пріоритетом їх конкурентної політики.

Проблеми конкуренції не є новими для економіки як науки. Над цим питанням ретельно працювали такі класики як А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, А. Маршалл, А. Курно, Й. Шумпетер, П. Хейне та інші. Серед вітчизняних та російських вчених, які проаналізували поняття конкуренції, форми та методи конкурентної боротьби, слід відзначити А. Азоєва, Р. Фатхутдінова, А. Юданова, В. Глущенка, М. Єрмоленка, П. Єщенка, А. Пелиха, Ю. Іванова, С. Єрохіна та ін.

У літературі не існує єдиного загальноприйнятого визначення конкуренції, а тому проаналізуємо основні найпоширеніші її визначення, сформульовані відомими науковцями.

Учені дотримуються одного з трьох трактувань конкуренції: поведінкового, структурного, функціонального. Поведінкове - це розуміння конкуренції як боротьби за гроші споживачів шляхом задоволення їх потреб. Структурне - аналіз структури ринку для визначення ступеню свободи продавця і покупця на ринку, а також способу виходу на нього. Згідно функціонального трактування - це суперництво старого з новим.

Слово «конкуренція» визначається як змагання або зіткнення. А. Сміт пов'язував конкуренцію з парним, без змови суперництвом, що відбувається між продавцями LCD яка була розроблена організацією Артур Д. Літтл використовує концепцію життєвого циклу галузі - ЖЦГ. Життєвий цикл галузі включає послідовні чотири стадії: зародження, ріст, зрілість, старіння.

ЖЦГ

Час

Зародження Ріст Зрілість Старіння

Рисунок 1.3 - Життєвий цикл галузі

Слід відзначити недоліки наведених вище моделей: зосередженість на формуванні конкурентних стратегій та відсутність зосередженості та комплексності під час оцінки конкурентних позицій підприємства.

Виходячи з теоретичних основ оцінки конкурентоспроможності підприємства та враховуючи наявну інформацію, формують перелік основних критеріїв та показників оцінки конкурентоспроможності.

Основні критерії та напрямки оцінки конкурентоспроможності підприємства наведено у таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 - Критерії та напрямки оцінки конкурентоспроможності

Напрямки діяльності	Критерії та напрямки оцінки
Торговельно-виробнича діяльність	Обсяг та склад товарообороту
	Перелік та обсяг торговельних послуг, що надаються
	Виробнича потужність торговельного підприємства
	Стан торговельної мережі
	Обсяг, склад витрат обігу та їх рівень
	Товарне забезпечення обороту
	Організація торговельних процесів та обслуговування споживачів, прогресивність методів обслуговування, характер організації торговельно-технологічних процесів
Фінансова діяльність	Обсяг та структура капіталу, його ціна
	Рентабельність діяльності та використання капіталу
	Фінансове становище та платоспроможність підприємства
	Обсяг та склад оборотного капіталу та його використання
	Тривалість операційного циклу та його окремих елементів
	Структура та напрямки використання фінансових ресурсів підприємства
	Рівень та ритмічність виплати дивідендів
	Обсяг та склад інвестиційних вкладень
Кадрова робота	Забезпеченість робочою силою
	Продуктивність та ефективність праці
	Рівень заробітної платні та соціальних виплат, його відповідність ринковому рівню
	Стабільність складу колективу та інше
Комерційна діяльність	Асортиментна політика
	Цінова політика
	Рекламна діяльність
	Політика формування торговельних надбавок
	Конкурентоспроможність реалізованої продукції та інше

Як видно з таблиці 1.3, в процесі оцінки конкурентоспроможності підприємства можуть використовуватися як кількісні, так і якісні показники.

Ю.Б. Іванов поділяє всі методи визначення та оцінки конкурентоспроможності на наступні шість груп, тим самим підкреслюючи їх велику чисельність:

- методи, які ґрунтуються на аналізі порівняльних переваг;

- методи, які базуються на теорії рівноваги підприємства та галузі;

- методи, побудовані на основі теорії ефективної конкуренції;

- методи, засновані на теорії якості товару;

- матричні методи оцінки конкурентоспроможності;

- інтегральні методи.

Індикативний метод оцінки конкурентоспроможності полягає в аналізі сукупності характеристик, які дозволяють описати стан того чи іншого досліджуваного об'єкту, а потім на їх основі обґрунтувати рекомендації щодо підвищення ефективності його функціонування. Такими індикаторами виступають показники обсягу реалізації, прибутку, витрат, які в свою чергу поділяються на ряд показників і відображають стан окремих складових елементів об'єкту дослідження.

Одним з найбільш часто застосовуваних для визначення конкурентоспроможності є метод аналізу ієрархій, який характеризується систематизованою процедурою подання елементів, які визначають сутність проблеми. Він полягає в поділі проблеми на складові й подальшій їх обробці шляхом порівнянь. Основні етапи МАІ: визначення переліку критеріїв, визначення аналогів і встановлення по ним значень критеріїв, порівняльна оцінка критеріїв по важливості, порівняльна оцінка об'єктів по кожному з критеріїв, обробка матриць порівнянь критеріїв. Оцінка важливості критеріїв по МАІ відбувається шляхом їх попарного порівняння.

Застосування методу рангів дозволяє оцінити конкурентоспроможність підприємства шляхом виявлення слабких і сильних сторін порівняно з аналогічними підприємствами-конкурентами і на цій основі визначити його місце у конкурентній боротьбі. Складання рейтингу відбувається в наступній послідовності: визначення критеріїв відбору показників, визначення «ваги» показника, визначення результативного балу окремого підприємства.

Двома основними умовами відбору показників рейтингової оцінки є відображення фінансової та господарської діяльності та можливість розрахунку на основі реальної інформації. Істотним фактором при складанні рейтингової оцінки є динаміка окремих показників. Фактор окремих показників ефективності діяльності і фінансової стабільності повинен враховуватися в кінцевій бальній оцінці підприємства через коригуючий коефіцієнт. Рейтинг підприємства визначається на основі розрахунку їх підсумкового балу в результаті оцінки. Підсумковий бал окремого підприємства визначається за формулою:

ТМ=У,

де ТМ - підсумковий бал підприємства за результатами рейтингової оцінки;

М_і - бал підприємства по і-му показнику господарської діяльності;

В_і - питома вага і-го показника.

Цей метод достатньо повно характеризує та визначає положення підприємства відносно його конкурентів, але є проблеми, що пов'язані з відсутністю прогнозної інформації та складністю при розрахунку показника та вихідних даних.

Оцінка конкурентоспроможності на основі рівня продаж ґрунтується на тому, що рівень конкурентоспроможності - це відносна характеристика товару, яка відображує ступінь його переваги на даному ринку товару-аналогу. В даному випадку критерієм конкурентоспроможності виступає відносна частка продажу В_0і оцінюваного товару в порівнянні з конкурентом:

,

де М_о - об'єм продаж даного товару за період;

М₁ - об'єм продаж товара-конкурента за той же період.

Рівень конкурентоспроможності можна оцінити як ймовірність В_0і того, що на даному ринку споживач, роблячи покупку, надасть переваги товару вказаному і-му його конкуренту-аналогу. Ймовірність В_0і - це перевага одного товару над іншим. Таку оцінку можна отримати за допомогою експертних методів. Отримані значення В_0і дозволяють визначити оцінки очікуваної частки продаж на ринку товарів та аналогів:

,

,

Наведені формули дозволять визначити позицію, яку займають товари на ринку, що в результаті і визначає рівень конкурентоспроможності підприємства. Перевага цього методу полягає в тому, що враховується вплив різних факторів зовнішнього середовища та є можливість визначити позицію товару на ринку. Недоліком слід вважати те, що основу методу складають експертні оцінки.

Проведений вище аналіз ще раз підкреслює, що оцінка конкурентоспроможності підприємства представляє складну багатофакторну задачу, що повинна зводитися до виявлення найбільш значущих числових показників конкурентоспроможності та їх подальшого інтегрування.

Деякі автори, зокрема В.Ф. Оберемчук, А.М. Науменко, Л.І. Панасенко пропонують оцінювати рівень конкурентоспроможності підприємства за наступною формулою:

ВКС_крі = ВКС_техі ВКС_оргі ВКС_єі,

де ВКС_крі - рівень конкурентоспроможності і-тої номенклатури продукції за груповими показниками;

ВКС_техі, ВКС_оргі, ВКС_єі - показники технологічності, організації виробництва, економічності.

Слід зазначити, що наведена вище методика не забезпечує об'єктивного оцінювання конкурентоспроможності, оскільки не встановлює критерії та не обґрунтовує показники. Більшість методів оцінки конкурентоспроможності підприємства засновані на використанні різних коефіцієнтів для аналізу виробничої діяльності, фінансового становища, ефективності інвестицій та ін.

Шальмінова А.С. для оцінки конкурентоспроможності підприємства пропонує обрати систему показників ефективності виробничої діяльності підприємства, фінансового становища, ефективності організації збуту та просування товару, конкурентоспроможності товару та ефективності інноваційної діяльності. Загальний показник конкурентоспроможності підприємства розраховується у вигляді середньої геометричної зваженої:

,

де - коефіцієнти вагомості показників ефективності;

е₁, е₂, е_3, е_4, е₅ - показники ефективності діяльності підприємства.

Оцінка конкурентоспроможності згідно даної методики залежить від кваліфікації експерта та є досить суб'єктивним процесом, оскільки інтегральний показник розраховується з використанням вагомості, яка визначається експертом.

Згідно цієї методики конкурентоспроможність підприємства представляє собою середньоарифметичне або середньозважене число конкурентоспроможності окремих видів продукції підприємства:



Автор методики вважає, що конкурентоспроможність товару і підприємства одне і теж, з чим важко погодитись. Конкурентоспроможність товару є визначним фактором конкурентоспроможності підприємства, але не вичерпним. При визначенні конкурентоспроможності підприємства слід також враховувати його потенційні можливості.

Для визначення конкурентоспроможності підприємства Н.А. Дробітько виділяє три групи показників: конкурентоспроможність товару; ринкову активність; власні можливості та пропонує використовувати наступну формулу:

К_і = К_ПРіа + Р_АКіb + С_Вс,

де К_і - конкурентоспроможність підприємства;

К_ПРі - конкурентоспроможність продукції підприємства:

Р_АКі - ринкова активність підприємства;

С_В - власні можливості підприємства;

а, b, с - значення показника конкурентоспроможності продукції, показника ринкової активності і показника власних можливостей підприємства при оцінці його конкурентоспроможності.

Р.А. Фатхутдинов пропонує оцінювати рівень конкурентоспроможності організації за чотирма основними групами показників: переваги в зовнішньому середовищі; переваги внутрішньому середовищі; переваги в якості та ресурсозбереженні товарів, нововведенні; переваги на ринку. Для інтегральної оцінки конкурентоспроможності підприємства він пропонує формулу, яка враховує вагомість товарів та ринків, на яких вони реалізуються:

,

де a_i - питома вага товару в загальному обсязі продажу за аналізуємий період;

b_i - показник значимості ринку, на якому представлений товар організації;

K_ij - конкурентоспроможність і-го товару на j-му ринку, яка розраховується за методикою Аличева А.В.:

К_ао = *к₁*к₂*к_n,

де П_ао, П_ло - корисний ефект аналізумого та кращого товару в умовах конкретного ринку, на якому представлений товар організації;

З_ло, З_ао - сукупні витрати за життєвий цикл кращого та аналізуємого товару;

к₁, к₂, к_n, - коригуючи коефіцієнти, які враховують конкурентні переваги.

Недоліком даної методики, як і методики А.А. Воронова, є те, що конкурентоспроможність організації ототожнюється з конкурентоспроможністю його товару, що не завжди є коректним. Крім того, в даній методиці значимість ринку визначається суб'єктивно, що знижує достовірність оцінки.

Воронкова А.Е. пропонує використовувати метод формалізованої оцінки елементів, які входять до складу конкурентоспроможного потенціалу. Даний метод є основою для розрахунку інтегрального показника конкурентоспроможного потенціалу, який визначається як добуток показників елементів потенціалу. До складу конкурентоспроможного потенціалу входять наступні потенціали: виробничий, інноваційний, фінансовий, маркетинговий, управлінський, мотиваційний, комунікаційний та трудовий.

Особливістю запропонованого методу формалізованої оцінки елементів потенціалу є можливість врахування середньогалузевих показників, що дозволяє діагностувати потенціал, регулювати та управляти їм для забезпечення ефективного розвитку підприємства. Такий підхід дозволяє в цілому оцінити стан суб'єкта відносно конкурентів, а також аналізувати окремі елементи потенціалу. Але необхідно визначити деякі особливості які, ускладнюють практичне застосування методу, а саме: обмеженість в інформаційному забезпеченні розрахунків, а також складність алгоритму запропонованого методу.

В.І. Захарченко в роботі здійснює порівняльну характеристику конкурентоспроможності по наступним групам факторів:

продукція;

- ціна;

- канали збуту;

- просування товару на ринок.

Проставлені бали сумуються по факторам конкурентоспроможності, а потім по загальній кількості балів робиться висновок щодо конкурентоспроможності.

Перспективою підвищення конкурентоспроможності підприємства слід вважати норму прибутку або відношення величини прибутку до суми витрат. У випадках, коли норма прибутку підприємства перевищує середньогалузеву, можна говорити про високу ефективність виробництва або отримання прибутку. Цей результат, на думку Захарченко В.І., свідчить про наявність резервів підвищення конкурентоспроможності підприємства, оскільки є можливість знизити ціну на реалізовану продукцію с одночасним підвищення рівня обсягів продажу та абсолютного прибутку. Але слід враховувати, що прибуток підприємства в окремі періоди може зростати по причинам, які зовсім не залежать від зусиль підприємства.

І.О. Оберемчук в розрахунок конкурентоспроможності включає групи показників, які характеризують конкурентоспроможність продукції, фінансове положення, конкурентний потенціал, ефективність виробництва та пропонує оцінювати конкурентоспроможність підприємства за допомогою інтегрального показника:

,

де П1, П2, П3, П4, П5, П6, П7, П8 відповідно - конкурентоспроможність продукції; фінансовий стан підприємства; ефективність збуту та просування продукції; ефективність виробництва; конкурентний потенціал; екологічність виробництва; соціальна ефективність; імідж підприємства.

Наведена формула містить деяку неточність пов'язану з використанням коефіцієнтів вагомості, оскільки при зміні значень будь-якої із складових конкурентоспроможності, конкурентоспроможність підприємства буде змінюватися пропорційно кореню 8-ї степені цієї змінної. Тобто зміна будь-якої зі складових конкурентоспроможності на певну величину призведе до однакової зміни конкурентоспроможності.

Букинський Б.В. розрахунок коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства здійснює по формулі середньозваженої арифметичної:

ККП = 0,15ЭП + 0,29ФП + 0,23ЭС + 0,33КТ,

де ККП, ЭП, ФП, ЭС, КТ відповідно - коефіцієнт конкурентоспроможності підприємства; коефіцієнт критерію ефективності виробничої діяльності; значення критерію фінансового положення підприємства; значення критерію ефективності організації збуту та просування товару на ринку; значення критерію конкурентоспроможності товару.

Перевагою даного методу є те, що оцінка охоплює всі важливі аспекти господарської діяльності промислового підприємства та виключає дублювання показників. Крім того використання в ході оцінки порівняння показників за різні проміжки часу дає змогу використовувати цей метод як варіант оперативного контролю окремих підрозділів підприємства.

Оцінювання конкурентоспроможності на основі норми споживчої вартості припускає оцінку сукупних маркетингових, управлінських та організаційних рішень Розрахунок здійснюється на основі алгоритму оцінки конкурентоспроможності економічних технологій.

Даний метод дозволяє точно виявити та оцінити реальні потреби споживачів та властивості товару. В загальному вигляді формула споживчої вартості - це відношення суми потреб до товару, або, інакше кажучи, відношення суми властивостей товару до суми потреб в цих властивостях товару.

Загальний показник конкурентоспроможності на основі норми споживчої вартості можна визначити наступним образом:

Q = f ^1/,

де Р_j - показник конкурентоспроможності на основі норми споживчої вартості по j-му блоку значущих якостей.

N, m, x, y, z - коефіцієнти вагомості.

Перевага цього методу полягає в тому, що оцінка конкурентоспроможності ґрунтується на оцінці сукупності маркетингових, управлінських та організаційних рішень фірми. Це дає можливість точно встановити реальні потреби потенційних покупців та рівень підприємства. Недолік полягає у відсутності об'єктивного визначення показників конкурентоспроможності, що обумовлено необхідністю експертного оцінювання. Крім того не визначена методика встановлення розміру коефіцієнту вагомості.

Аналіз методів оцінки конкурентоспроможності дозволив зробити висновок про необхідність їх одночасного та послідовного використання, тому що більшість з них характеризують лише окремі сторони діяльності підприємства: або ефективність виробництва, або ефективність збуту, або конкурентоспроможність продукції, що випускається і та ін. Кожна з груп характеристик включає ряд показників, що описують фактори як рушійні сили процесу забезпечення високого рівня конкурентоспроможності. Показники характеризують ту чи іншу сторону діяльності підприємства, тому виникає необхідність їх комплексної оцінки. Комплексний підхід до вивчення методів оцінки конкурентоспроможності підприємства, теоретичних аспектів їх побудови повинен дозволити підприємству раціонально формувати стратегії свого розвитку і поведінки на ринку. Управляти асортиментною і збутовою політикою, а також оцінювати внутрішній і зовнішній потенціал складових конкурентоспроможності, вчасно адаптуватися до зовнішнього середовища, що змінюється.

Хруцький В.Е., Корнєєва І.В. пропонують дещо інший підхід до оцінювання конкурентоспроможності. В якості основного методологічного інструменту дослідження вони пропонують використовувати SWOT - аналіз, який представляє собою визначення основних фірм-конкурентів на ринку в цілому, по окремим сегментам та регіонам, визначення їх сильних та слабких сторін, власних порівняльних переваг в конкурентній боротьбі.

Але використання одного цього підходу не дозволяє надати однозначну відповідь щодо рівня конкурентоспроможності, а тому на наш погляд доцільно використовувати цей метод в комплексі.

Визначення рівня конкурентоспроможності підприємства шляхом використання показника «конкурентного статусу фірми» було запропоновано І. Ансоффом. Цей показник відображає позицію фірми в конкуренції та положення на ринку. Основою виступає відношення фактичної та базової продуктивності використання ресурсів фірми. Конкурентний статус фірми, по І. Ансоффу, представляє собою рентабельність стратегічних капітальних вкладень, скориговану відповідно до оптимальності стратегії фірми та її потенціалу. Основними недоліками такого підходу полягають у наступному: не враховуються фактори зовнішнього та внутрішнього середовища фірми в явному вигляді; експертний підхід до оцінювання ступіні оптимальності стратегії та потенціалу фірми недостатньо розкриває кількісні взаємозв'язки; не чітко визначені такі поняття як «оптимальна стратегія» та «оптимальний потенціал».

Окремо від існуючих методів стоїть вартісний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства. Головну роль в методології вартісного підходу щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємства відіграє оцінка вартості підприємства. Недоліками даного методу, на мій погляд, є:

- ринкова вартість підприємства та середньозважена вартість капіталу є тільки складними інтерпретаціями показників рентабельності;

- використання методики доцільне тільки у випадку перед подальшим продажем підприємства;

- даний підхід не в змозі забезпечити в достатньому обсязі необхідні дані процес управління конкурентоспроможністю підприємства.

Аналіз структури показників конкурентоспроможності підприємства свідчить, що часто автори в ролі оціночних показників обирають фінансові показники. Однак на практиці зустрічаються випадки, коли підприємства з нормальними фінансовими показниками, ставали банкрутами. Показники повинні відображати ефективність використання матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних ресурсів та функціональних аспектів діяльності компанії.

Крім того показники конкурентоспроможності повинні задовольняти наступним вимогам: інформативність, кількісність, простота визначення, корисність для керівництва, сталість впродовж часу.

Порівнювальна оцінка конкурентоспроможності підприємства потребує великого обсягу інформації, частина якої здебільшого є конфіденційною. Показники конкурентоспроможності визначаються кількісно за обліково-звітною документацією підприємства.

Провівши аналіз існуючих методів визначення конкурентоспроможності можу зробити висновок, що існуючі методи використовують один або декілька показників ефективності виробничо-господарської діяльності, або користуються експертним оцінюванням, результати якого неможливо признати об'єктивними.

Недоліки існуючих підходів до оцінки конкурентоспроможності полягають в тому, що вони не повністю відповідають вимогам системності та комплексності, а тому жоден з усіх наведених вище методів не пристосований для використання системного відбору та аналізу всіх факторів, які можуть чинити вплив на конкурентні переваги підприємства. Найбільші труднощі викликає відсутність механізму визначення та врахування, а потім приведення до спільного виміру всіх факторів які впливають на конкурентоспроможність підприємства.

А тому можу запропонувати чітко сформулювати вимоги до оптимальної системи оцінки конкурентоспроможності, яка зведе до мінімуму недоліки попередніх методик:

- використання вихідних даних, які є наявними та доступними для розрахунку;

- можливість порівняння поточного рівня конкурентоспроможності підприємства з минулими періодами та можливість прогнозу на майбутнє;

- урахування тривалості періоду в оцінці конкурентоспроможності.

Ґрунтуючись на аналітичному порівнянні розглянутих вище підходів, можу зробити висновок про необхідність розробки універсального методу визначення конкурентоспроможності підприємства, який би включав більшість основних параметрів та комплексно оцінював конкурентоспроможність, а використання експертних оцінок зводилось би до мінімуму. Такий метод мав би подальші перспективи оскільки був би зрозумілим та доступним як для вищого керівництва так і для середнього управлінського персоналу.

2. Аналіз ефективності фінансово-економічної діяльності закритого акціонерного товариства «Завод «Південкабель»

2.1 Характеристика підприємства і динаміка основних показників діяльності

Харківський кабельний завод «Південкабель» був створений в 1943 році на базі початого до війни будівництва підприємства радіотехнічної промисловості, з метою задоволення величезних потреб в кабельно-дротовій продукції для відродження заводів, шахт, металургійних комбінатів, зруйнованих фашистськими загарбниками східних районів України.

Закрите акціонерне товариство завод «Південкабель» поступово розвинувся, і був зареєстрований як юридична особа 19 жовтня 1995 року. На фоні сьогоднішньої економіки України упевнено лідирує в кабельній галузі. Найбільше підприємство України по випуску кабельно-провідникової продукції виробляє більше 12000 маркоророзмірів виробів.

Працює на вітчизняному і зарубіжному ринках більше 50 років, є членом міжнародних асоціацій «Електрокабель» і «Інтеркабель». Основним видом діяльності якого є виробництво кабельно-провідникової продукції, 80% якої пройшли міжнародну сертифікацію.

За відомостями підприємства, продукція, що випускається, широко використовується на атомних і теплових електростанціях, нафтових родовищах і вугільних шахтах, в роботі метрополітенів, міського транспорту, а також при будівництві новобудов і залізниць.

Значна частина вироблюваної продукції експортується в десятки країн світу, де марка «Південкабель» відома своєю високою якістю. На міжнародному рівні в ролі надійних партнерів виступають авторитетні фірми «Деа Тек», «МАГ». Розширяється діапазон географії клієнтів заводу: на сьогоднішній день це не тільки традиційні Росія, Прибалтика, Білорусь, Молдова, Туркменістан, але також і В'єтнам, Румунія.

Географічно завод «Південкабель» розташований вдало: практично в центрі найбільш промислово розвиненого регіону України і поряд з Українсько-російською межею, що впливає на об'єм експорту продукції.

«Південкабель» пропонує дуже широку номенклатуру КПП, вона постійно поповнюється новими і якісними виробами. Основна маса КПП реалізується через ділерів, офіційних представників заводу, що дозволяє працювати з меншою кількістю одержувачів і збільшити суму середнього замовлення продукції на заводі.

Завод «Південкабель» виробляє наступну продукцію:

- силові кабелі з паперовою ізоляцією.

- силові кабелі з ізоляцією із зшитого поліетилену.

- кабелі і дроти з пластмасовою ізоляцією.

- дроти нагрівостійкі, обмотувальні різного призначення.

- волоконно-оптичні кабелі зв'язку.

- подовжувачі силові побутового призначення.

- електротехнічні вироби прокатно-волочильного виробництва з міді і алюмінію, неізольовані дроти.

За підсумками роботи в 2009 році завод реалізував продукцію на суму 305,00 млн. грн., що на 48% більше, ніж минулого року, а також завод експортував 35% своєї продукції. Частка бартеру в середньому за 11 місяців 2009 року склала 4,6%.

За 2009 рік завод освоїв випуск 13 видів нових виробів промислового призначення з 3-х виробів ТНП на 44 млн. грн. Оновлення продукції склало 15%.

У 2009 році відвантажено 3100 км кабелів, що на 4% більше, ніж минулого року. 12,5% ринку України кабелів складає імпортний кабель, минулого року ця частка була 8%, в позаминулому 4%. Зростання частки імпорту пояснюється в першу чергу не задоволеним попитом на КДП в Україні.

Головною задачею заводу є утримання старих замовників і збільшення частки ринку в Україні.

Технічне переозброєння склало 26386 тис. грн. В таблиці 2.1 приведені показники, що характеризують виробничий потенціал підприємства.

Таблиця 2.1 - Виробничий потенціал підприємства

Показники	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	Темп зростання до 2007 р.
Об'єм товарної продукції, тис. грн.	205203	285231,0	337513	507037,6	150,23%
Собівартість товарної продукції, тис. грн.	172795	254869,0	303183	418791,3	138,13%
Витрати на 1 грн. ТП, грн.	0,84	0,89	0,898	0,83	92,43%
Рентабельність, %, що випускається	18,8	12	11,3	21	185,84%
Об'єм реалізованої продукції, тис. грн.	205632	304656	336614	502832,4	149,38%
у тому числі на експорт, %	31,4	35,3	35,8	-	-
Рентабельність РП%	20,1	20,5	13,4	15	111,94%
Реалізація товарної продукції на 1 грн. оборотних коштів, грн.	5,2	6,1	5,22	3,96	75,86%
Запаси і витрати, тис. грн.	39216,0	50283,0	64527	91201	141,34%
у тому числі виробничі запаси, тис. грн.	14488,0	21426,0	27764	34664,7	124,85%
готова продукція по собівартості, тис. грн.	17740,0	19405,0	24571	41371,6	168,38%
НЗП, тис. грн.	6816,0	9392,0	12192	14832,3	121,66%
Фонд оплати праці, тис. грн.	8455	11564	14829	19813,7	133,61%
Середньомісячна зарплата, грн.	681	874	1056	1320	125,00%
Час оборотності в днях	56,8	48,5	43,8	41,5	94,75%
Час оборотності фактичний, дні	69,6	60,4	70	54,6	78%

Після виконаних розрахунків, очевидно, що в 2008 р. об'єм товарної продукції виріс на 50,23%, але разом з цим і зросла собівартість, що викликано впровадженням нових матеріало- і енергоємних виробництв. Також спостерігається зростання об'єму реалізованої продукції. Відбулося скорочення матеріальних витрат на 1 грн. продукції.

Структура продукції - це співвідношення окремих видів виробів в загальному об'ємі її випуску. Найбільше випускається кабелів з паперовою ізоляцією - 37%, а менше всього дротів нагрівостійких і обмотувальних різного призначення - 6%.

Оцінка виконання плану по номенклатурі ґрунтується на зіставленні планового і фактичного випуску продукції по основних видах, включених в номенклатуру.

Розглянемо узагальнюючі показники господарської діяльності підприємства за останні декілька років. Такий аналіз дає можливість, не розкриваючи внутрішнього змісту узагальнюючих показників і чинників, що впливають на них, у загальних рисах охарактеризувати роботу підприємства по виконанню планових показників і зобов'язань, визначити динаміку показників, в порівнянні з попередніми періодами, і визначити можливості підприємства реалізовувати інвестиційні проекти.

Таблиця 2.2 - Основні техніко-економічні показники діяльності ЗАТ «Завод «Південкабель»

Показники і одиниці вимірювання	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Товарна продукція в діючих цінах, тис. грн./осіб.	205203	285231	337513
Собівартість, тис. грн.	175795	254869	303183
Середньосписочна чисельність, осіб.	1028	1094	1162
Фонд оплати праці, тис. грн	8455	11564	14829
Річна продуктивність праці, тис. грн.	199,61	260,72	290,46
Середня заробітна платня за місяць, грн.	681	874	1056
Темп зростання випуску товарної продукції, %	126,9	138,9	118,32
Темп зростання продуктивності праці, %	117,1	130,6	111,4
Темп зростання середньомісячної заробітної платні, %	120,3	128,3	121,2

Аналіз динаміки основних показників діяльності дозволяє дати позитивну оцінку результатам виробничо-господарської діяльності ЗАТ «Південкабель», оскільки мала місце позитивна динаміка зростання основних показників.

Тенденція зміни техніко-економічних показників показує, що підприємство впродовж ряду років успішно функціонує і в цілому динамічно розвивається. Такому положенню справ сприяють певні чинники як усередині підприємства, так і зовні, проте одним з основних показників, що впливають на ефективність його розвитку, є планування діяльності в цілому і її окремих елементів.

Для виявлення сильних і слабких сторін, а також для оцінки можливих загроз і перспектив розвитку підприємства проведемо SWOT-аналіз.

SWOT-аналіз ЗАТ «Завод «Південкабель» дозволяє зробити наступні висновки:

- до сильних сторін діяльності підприємства слід віднести:

1) зручне географічне положення;

2) гнучка технологія виробництва, що дозволяє зменшити ціни на пропоновану продукцію, розширити її асортимент, оперативно реагувати на вимоги ринку;

3) наявність кваліфікованих виробничих кадрів;

4) наявність виробничих ділянок з необхідною інфраструктурою.

- до слабких сторін відносяться:

1) рекламна стратегія;

2) висока текучість кадрів.

- у підприємства існують такі можливості:

1) при високій якості пропонованої продукції, але більш низьких цінах в порівнянні з аналогами прогнозується стабільне зростання продажів на ринку;

2) розширення асортименту продукції, що випускається, гнучке реагування на запити споживачів укріпить положення заводу на ринку.

- мають місце такі загрози:

1) законодавство, що змінюється;

2) наявність конкурентів в даній галузі.

До головних чинників успіху підприємства можна віднести наступні:

- технологічні чинники успіху орієнтовані на:

1) здатність до самовдосконалення виробничих процесів;

2) здатність до самовдосконалення продукції;

3) досвід у використовуванні різних технологій у виробництві.

- виробничі чинники успіху базуються на наступному:

1) ефективне виробництво з низькими витратами.

2) висока якість виробництва.

3) висока гнучкість виробництва, що дозволяє виготовляти широкий асортимент виробів.

- маркетингові чинники успіху включають:

1) низькі витрати на збут продукції;

2) точне виконання замовлень покупців;

3) широкий асортимент вироблюваної продукції.

- до інших чинників успіху можна віднести:

1) освіта і кваліфікація, як власників, так і персоналу;

2) сприятливий імідж і репутація у споживачів;

3) здатність швидко реагувати на зміну ринкових умов;

4) геополітичне розташування регіону, в якому працює завод.

Таким чином, використання конкурентних переваг підприємству дозволить зміцнити положення фірми на внутрішньому і зовнішньому ринках і досягти запланованих об'ємів продажів.

Виходячи з конкурентної ситуації на ринку, для утримання лідерства «Завод «Південкабель» повинен і надалі відстежувати нові тенденції і ноу-хау в своїй галузі. Підприємство може розвиватися по трьох напрямах: шукати нові ринки для своїх товарів, виводити на свій ринок нові види продукції, а також займатися диверсифікацією. Що стосується конкурентних стратегій, компанія використовує комбіновану стратегію, засновану як на диференціації, так і на лідерстві по витратах.

2.2 Аналіз фінансово-економічного стану підприємства

До основних фондів відносяться будівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна техніка, інструменти, інвентар і інші матеріальні цінності, які діють в натуральній формі впродовж тривалого періоду часу і вартість яких знижується внаслідок зносу.

Таблиця 2.3 - Структура основних виробничих фондів

Група ОВФ	Вартість, тис. грн.	Питома вага%	Абсолютне відхилення тис. грн.	Відносне відхилення, %
	2008 р.	2009 р.	2008 р.	2009 р.
Будівлі, споруди, передавальні пристрої	36422,30	41184,20	30,28	27,32	4761,90	-2,97
Машини і устаткування	77835,70	102720,90	64,72	68,13	24885,20	3,42
Транспортні засоби	3343,80	3645,20	2,78	2,42	301,40	-0,36
Інструменти, інвентар	1497,40	1820,40	1,25	1,21	323,00	-0,04
Багаторічні насадження	5,10	5,10	0,00	0,00	-	0,00
Бібліотечні фонди	137,10	140,40	0,11	0,09	3,30	-0,02
Малоцінні необоротні матеріальні активи	1030,20	1251,90	0,86	0,83	221,70	-0,03
Всього	120271,60	150768,10	100,00	100,00	30496,50	-

Як видно з таблиці. 2.3. відбулися зміни в структурі ОВФ. В порівнянні з 2008 р. відбулося збільшення вартості будівель і споруд, транспортних засобів, машин і устаткування. В загальному об'ємі відбулося збільшення вартості ОВФ на 30496,5 тис. грн.

З метою аналізу руху і технічного стану основних виробничих фондів визначимо розглянуті нижче коефіцієнти.

Вартісними показниками ефективності використання основних фондів є фондовіддача, фондоозброєність і фондоємність основних фондів. Порядок їх розрахунку і чинники, які впливають на їх зміну, дають можливість зрозуміти, як найбільш ефективно можна використовувати основні фонди з вигодою для підприємства.

Розрахуємо основні коефіцієнти:

x0

де ФВ - фондовіддача, грн;

ОВФср - середньорічна вартість ОВФ, тис. грн.

Таким чином, на кожну грн. вкладених засобів до виробничих фондів в 2008 р. та у 2009 р. доводиться 2,10 грн., і 2,49 грн. відповідно товарній продукції.

Зростання фондоємності веде до збільшення технічної фондоозброєності праці, а, отже, і продуктивності праці.

x0

де ФЄ - фондоємності, грн

Проведемо розрахунок фондоємності по формулі:

Також розраховують показник фондоозброєності, яка показує, скільки ОВФ доводиться на 1 працівника

x0

де ФО - фондоозброєність, тис. грн.;

ЧП - чисельність працюючих, чол.

Коефіцієнт зносу основних засобів розраховують на початок і на кінець звітного періоду, а також вивчають його динаміку в перебігу декількох років. Аналіз проводять на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу. Чим менше значення коефіцієнта зносу, тим краще технічний стан основних засобів.

Коефіцієнт зносу основних засобів визначений по формулі:

x0

де Кз - коефіцієнт зносу;

З - знос, тис. грн.;

Пв - первинна вартість, тис. грн.;

Коефіцієнт оновлення основних фондів характеризує інтенсивність введення в дію нових основних фондів. Він кількісно вимірює частку введених основних фондів за певний період в загальній вартості на кінець звітного періоду:

x0

де Кон - коефіцієнт оновлення основних засобів;

П - вартість основних засобів, що поступили, тис. грн

По підприємству даний коефіцієнт в 2009 році складав:

Коефіцієнт вибуття характеризує рівень інтенсивності вибуття основних фондів з сфери виробництва:

x0

де: Квиб - коефіцієнт вибуття основних засобів;

Пм - переоцінена вартість майна, тис. грн.

Коефіцієнт вибуття основних засобів в 2009 році складає:

Проаналізувавши склад, структуру і динаміку ОВФ, можна зробити висновки про те, що підприємство володіє високим виробничим потенціалом і покращує показники використання ОВФ, тому необхідно переглянути розподіл прибутку підприємства і спрямувати додаткові засоби для поліпшення технологічної бази виробничого устаткування.

Проведемо аналіз собівартості продукції.

Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних в планованому періоді для виробництва і збуту кожного вигляду і всієї продукції підприємства, яка відповідає вимогам по її якості.

Можна сказати, що відбулося значне збільшення витрат практично по всіх показниках виробничої собівартості. Повна собівартість збільшилася в 2009 р. порівняно з 2008 р. на 48298,7 тис. грн.

Витрати на 1 грн. товарної продукції розраховуються по формулі:

x0

де ПП - продуктивність праці, тис. грн

ПС - повна собівартість, тис. грн.;

Вна1грнТП - витрати на 1 грн. товарної продукції, грн.

Таким чином спостерігається збільшення витрат на 1 грн. товарної продукції в 2009 році в порівнянні з 2008 р. на 0,004 грн.

На підприємстві спостерігається тенденція збільшення витрат на виробництво і реалізацію продукції у зв'язку із збільшенням ставок оподаткування.

Проаналізуємо фінансовий стан ЗАТ «Завод «Південкабель».

Аналіз за допомогою коефіцієнтів дозволяє вивчити такі аспекти фінансового стану як ліквідність, платоспроможність, рентабельність, положення на ринку цінних паперів. В роботі представлена узагальнена інформація про вживані коефіцієнти.

Знаходячись у розпорядженні закритого акціонерного товариства «Завод «Південкабель» сума фінансових ресурсів збільшується з кожним роком. За останні роки сума валюти балансу збільшилась на 35%.На підставі балансів підприємства за період з 01.01.2008 р. по 31.12 2009 р. складемо аналітичний баланс, що дасть можливість проаналізувати структуру статей балансу і динаміку змін.

Порівняльний аналітичний баланс цінний тим, що він зводить воєдино і систематизує всі необхідні розрахунки. Аналіз почнемо з вивчення структури активу балансу.

На закритому акціонерному товаристві «Завод «Південкабель» до кінця 2009 року оборотні активи збільшилися в 1,5 рази або до 128135 тис. грн. Негативним моментом є зростання дебіторської заборгованості на 11069 тис. грн. і зростання кредиторської на 17153,4 тис. грн. Рівність кредиторської і дебіторської заборгованості не дотримується.

Загальна вартість майна підприємства - постійно збільшується, спостерігається інтенсивне постійне зростання. Вартість необоротних активів знижується, що може бути обумовлене обліковою політикою підприємства і переоцінкою необоротних активів і основних засобів.

У вартості оборотних активів наголошене на зниженні показників. За досліджуваний період від початку дослідження до його закінчення змінювалася вартість довгострокових фінансових інвестицій, в цілому, до кінця періоду вони складали 9120,7 тис. грн.

З аналітичного балансу видно, що вартість оборотних активів підприємства постійно зростає, в загальній структурі активу вони виросли на 5,36%, що відображає зростання виробничих запасів, дебіторської заборгованості, розширення виробництва продукції. Так, протягом двох років, найбільший внесок у формування оборотних активів підприємства внесли запаси, а також грошові кошти і їх еквіваленти.

Під платоспроможністю підприємства розуміється наявність у підприємства грошових коштів і їх еквівалентів в кількості, достатній для розрахунків по кредиторській заборгованості вимагаючої негайного погашення.

У практиці проведення фінансового аналізу використовуються наступні показники: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності і коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт покриття вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечені поточними активами, тобто, скільки грошових одиниць активів доводиться на 1 грошову одиницю поточних зобов'язань. Це означає велику частку кредиторської заборгованості на підприємстві не забезпеченої поточними активами, тобто на 1 од. поточних зобов'язань доводиться 2,92 одиниць активів на кінець 2008 р. і 2,82 на кінець 2009 р. Коефіцієнт швидкої ліквідності є проміжним коефіцієнтом покриття і показує, яка частина поточних активів без урахування запасів і дебіторської заборгованості, платежі по якій очікується більш ніж через 12 місяців, покривається поточними зобов'язаннями. Зростання коефіцієнта швидкої ліквідності пояснюється зростанням дебіторської заборгованості на підприємстві в 2009 р. На підприємстві даний показник відповідає норму.

Аналіз ліквідності «Південкабель» дозволяє зробити висновок про те, що підприємство є ліквідним, оскільки має здатність перетворювати свої активи на гроші для покриття необхідних платежів, у міру настання їх терміну погашення.

На досліджуваному підприємстві в 2009 році в порівнянні з 2008 роком коефіцієнт автономії знизився на 0,38, що особливо не змінило його положення - результат розрахунку відповідав критерію, що рекомендується, підприємство мало в розпорядженні достатню кількість власних засобів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу весь досліджуваний період був негативний. Збільшення поточних зобов'язань відбувалося швидше, ніж зростання власних оборотних коштів і власного капіталу.

Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового положення підприємства, оскільки швидкість обороту засобів, тобто швидкість перетворення їх в грошову форму, робить безпосередній вплив на платоспроможність підприємства. Крім того, збільшення швидкості обороту засобів відображає за інших рівних умов підвищення виробничо-технічного потенціалу підприємства.

Оборотність активів за аналізований період зросла на 0,628 пунктів. Це говорить про те, що підприємство з 1 грн. реалізованої продукції одержало 63 копійки прибутку. Зростання цього показника вплинуло на зростання валового прибутку. Відбувалося таке підвищення за рахунок зниження витрат в структурі виробництва.

Прибуток підприємства можна виразити рентабельністю його господарською діяльністю. Можна сказати, що показники рентабельності дають характеристику ефективності підприємства в аспекті використання їм своїх засобів для отримання певного прибутку.

При аналізі джерел формування майна підприємства повинні бути розглянуті абсолютні і відносні зміни у власних і позикових засобах підприємства. Так, на початок 2008 року основним джерелом формування майна підприємства був власний капітал. На кінець 2008 року частка власного капіталу в структурі пасиву балансу зменшилася на 6,57% і склала 78,84%. До кінця 2009 року частка власного капіталу у вартісному виразі зросла на 40214,3 тис. грн., але знизилася в відсотковому співвідношенні.

Далі проаналізуємо динаміку і структуру позикового капіталу. Впродовж всього аналізованого періоду найбільші частки в структурі позикового капіталу займають кредиторська заборгованість і поточні зобов'язання. Таким чином, на кінець 2009 року збільшення джерел формування майна «Південкабель» відбулося за рахунок збільшення:

- нерозподіленого прибутку на 522,5 тис. грн.;

- кредиторської заборгованості на 17153,4 тис. грн.

Такі зміни є позитивними, але на них наголошені високими темпами змін. Зростання власного капіталу говорить про самостійність заводу, але і залучення кредитів також сприятиме стабільному розвитку підприємства в майбутньому.

Прибуток є найважливішим узагальнюючим показником, що характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Аналіз прибутку проводиться методом порівняння фактичних даних за звітний період з фактичними даними за попередній період.

Щоб більш детально проаналізувати прибуток підприємства проведемо факторний аналіз прибутку.

Таблиця 2.4 - Факторний аналіз прибутку, тис. грн.

Найменування	2008	2009	Абсолютна різниця
Чистий дохід від реалізації продукції	336613,4	502835,4	166222
Собівартість реалізованої продукції	279108,9	418791,3	139682,4
Адміністративні витрати	13020,3	16775,0	3754,7
Витрати на збут	4836,7	6700,7	1864
Інші операційні витрати	34447,4	48519,7	14072,3
Фінансові доходи	157,2	552,4	395,2
Фінансові витрати	781,3	769,1	-12,2
Податок на прибуток від звичної діяльності	9685,7	14501,5	4815,8
Чистий прибуток	26372,9	41935,6	15562,7

На підставі даних таблиці. 2.4 можна зробити наступні висновки. На кінець 2009 року в порівнянні з 2008 роком чистий прибуток збільшився на 15562,7 тис. грн. і склав всього 41935,6 тис. грн., тоді як в 2008 р. вона була 26372,9 тис. грн. Це пов'язано із збільшенням собівартості продукції, а отже і витрат на збут, а також збільшенням інших операційних витрат і зниження фінансових.

У нашому випадку вплив показників чинників на прибуток як результативний показник можна уявити таким чином:

x0

де П - показник прибутку, тис. грн.;

В-виручка від реалізації продукції, тис. грн.;

АВ - адміністративні витрати, тис. грн.;

ЗВ - витрати на збут, тис. грн.;

ІОВ - інші операційні витрати, тис. грн;

ФД - фінансові доходи, тис. грн.;

ФВ - фінансові витрати, тис. грн.;

ПП - податок на прибуток, тис. грн.;

Визначимо вплив чинників на зміну виручки від реалізації. Так, загальну зміну виручки від реалізації в 2008 році по відношенню до 2009 року склало 166222 тис. грн.

x0

де В_заг - загальна зміна виручки, тис. грн.;

В₁ - виручка від реалізації, в 2008 році, тис. грн.;

В₀ - виручка від реалізації в 2009 році, тис. грн.;

За звітний період виручка збільшилася. Ця зміна є результатом впливу чинника: об'єму реалізованої продукції.

Розрахуємо вплив решти чинників на зміну розміру чистого прибутку. При визначенні впливу зміни розмірів адміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат слід врахувати, це чинник зворотного впливу по відношенню до прибутку. Тому у формулу розрахунку додається знак «-»:

Вплив зміни величини фінансових доходів на зміну розміру чистого прибутку визначається по формулі:

де: П_ФД - зміна показника чистого прибутку за рахунок зміни фінансових доходів.

Форма №3 «Звіт про рух грошових коштів» дозволяє проаналізувати структуру грошових потоків заводу. Якщо порівнювати структуру грошових потоків 2008 і 2009 років, то якість управління підприємством відрізняється. Зміна в показниках відбувається за рахунок збільшення витратної частини показників інвестиційної діяльності. Зростання результуючих показників операційної діяльності і скорочення витратної частини показників фінансової діяльності свідчить про поліпшення фінансових результатів діяльності в майбутньому. Структура грошового потоку представлена в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 - Структура грошового потоку, тис. грн.

Вид діяльності	2008	2009
Операційна	30438,6	39101,6
Інвестиційна	-27866,2	-33431,6
Фінансова	-2292,4	-1613,1
Загальна оцінка якості управління	280	4056,9

Проаналізуємо структуру оборотних коштів і рівня їх використання

Склад, структура і вартість оборотних фондів різних підприємств різні, оскільки вони залежать від характеру і об'єму продукції, тривалості виробничого циклу, ступеня механізації і автоматизації виробництва, що випускається.

Підприємство не тільки виробляє продукцію, але і займається її реалізацією, тому окрім оборотних виробничих фондів воно має свій в розпорядженні ще фонди обігу. До фондів обігу відносяться готова продукція на складі підприємства, грошові кошти в касі і на розрахунковому рахунку в банку, а також в незакінчених розрахунках за відвантажену продукцію.