Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з дисципліни Організація праці

за темою

Трудовий процес як основний елемент організації праці

Вступ

Спільна праця вимагає єдності при розподілі праці за часом - на години доби, дні тижня й більш тривалі відрізки часу .

Актуальність теми полягає в тому, що жива праця людини є неодмінною умовою будь-якого матеріального чи духовного виробництва. Тобто в основі будь-якого виробництва лежить трудовий процес.

Мета курсової роботи:

- дослідити існуючі класифікації трудових процесів,

-проаналізувати елементи трудового процесу,

- знайти резерви раціоналізації трудового процесу

Планування трудових показників ґрунтується на даних планів виробництва і реалізації послуг, нормах та нормативах, які діють на підприємстві, враховує можливі зміни в кількості персоналу. У процесі праці працездатність, тобто здатність людини до трудової діяльності певного роду, а відповідно, і функціональний стан організму зазнають змін. Підтримка працездатності на оптимальному рівні - основна мета раціонального режиму праці й відпочинку.

Трудовий процес -- це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату, процес перетворення наявних ресурсів в потрібні (суспільно корисні) цінності та блага, що здійснюється і керується людиною.

Структурно будь-який трудовий процес складається з технологічних операцій. Технологічна операція -- це частина трудового процесу, що виконується одним або групою працівників на одному робочому місці й над одним предметом праці. Операція є основною одиницею поділу праці на підприємстві й характеризується незмінністю робочого місця, предмету праці й виконавця. Зміна хоча б однієї з цих ознак свідчить про завершення однієї операції і початок іншої або про завершення роботи.

Розділ 1. Теоретичні аспекти трудового процесу

1.1 Трудовий процес та його зміст

Жива праця людини є неодмінною умовою будь-якого матеріального чи духовного виробництва. Тобто в основі будь-якого виробництва лежить трудовий процес.

Трудовий процес -- це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату, процес перетворення наявних ресурсів в потрібні (суспільно корисні) цінності та блага, що здійснюється і керується людиною.

Обов'язковими вимогами до організації трудового процесу є:

· додержання пропорційності при розстановці людей і механізмів;

· підпорядкування всіх операцій єдиному ритму процесу і забезпечення його безперервності;

· стандартизація матеріальних умов праці і типізація трудових процесів та забезпечення синхронності їх протікання;

· першочергове посилення "вузьких місць" (найбільш вразливих ділянок процесу). Трудові процеси розрізняються за такими ознаками:

· за характером предмета і продукту праці,

· за функціями працівників,

· за мірою механізації праці,

· за мірою тяжкості і шкідливості умов праці т. За характером предмета і продукту праці розрізняють матеріально енергетичні та інформаційні трудові процеси. Матеріально-енергетичні трудові процеси характерні для робітників, оскільки предметом та продуктом праці для них є матеріальні речі (сировина, матеріали, деталі, машини тощо) або енергія. Для працівників розумової праці (спеціалістів, керівників, технічних виконавців) характерні інформаційні трудові процеси, в яких основним предметом і продуктом праці є інформація. За функціями трудові процеси класифікуються відповідно до функціонального поділу праці між різними категоріями працівників підприємства залежно від характеру виконуваних ними функцій і участі у виробничому процесі на:

· а) трудові процеси робітників, технічних виконавців, спеціалістів, керівників;

· б) основні трудові процеси (що безпосередньо змінюють форму і стан предметів праці, виробляють продукцію) і допоміжні (які створюють необхідні умови для ефективного здійснення основних). За мірою механізації праці трудові процеси поділяються на:

· наручні;

· машинно-ручні;

· машинні і автоматизовані. Ефективність будь-якого трудового процесу, більша або менша економія матеріальних і трудових витрат, значною мірою якість продукції і послуг залежать від прийомів і методів праці, що застосовуються на підприємстві. Тому для підтримання організації праці на належному рівні велике значення має виявлення і використання раціональних прийомів та методів праці, вивчення передового досвіду, його науковий аналіз і узагальнення, розробка і проектування оптимальних способів виконання виробничих завдань. Прийоми і методи праці слід вважати раціональними, якщо їх застосування дає ефективні результати праці (її високу продуктивність) при забезпеченні високої якості продукції, дотриманні вимог щодо правил використання обладнання, норм витрат матеріалів та енергії, інтенсивності праці виконавців. Дуже важливо завжди пам'ятати, що економія часу не єдиний критерій ефективності застосовуваних прийомів і методів праці. Ця економія не повинна призводити до погіршення умов праці співробітників, перевитрат сировини, матеріалів та енергії порушення правил експлуатації обладнання, зниження якості продукції. Тільки за таких умов раціоналізація трудового процесу може бути визнана доцільною і ефективною. Раціоналізація трудового процесу передбачає послідовне проведення таких етапів:

· виявлення,

· вивчення,

· аналіз,

· узагальнення,

· проектування та освоєння раціональних прийомів та методів праці. Важливо зазначити, що раціоналізація прийомів і методів праці стосується не лише ручних або машинно-ручних трудових процесів. Свої прийоми і методи має розумова праця: Управлінська, наукова, дослідницька, творча. Останнім часом швидко розвивається евристика -- наука про розв'язання творчих завдань, про прийоми, методи і правила теоретичного дослідження та пошуку істини. Прийомам і методам праці керівників приділяється значна увага в сучасній літературі з менеджменту. В наш час становлення ринкових відносин і посилення конкуренції (як між підприємствами, так і між працівниками) досягнутий досвід високопродуктивної праці найчастіше стає комерційною таємницею, а нерідко і високорентабельним товаром. Це ще більш посилює важливість проблеми раціоналізації трудового процесу, оскільки за рахунок цього чинника можна без великих матеріальних або фінансових витрат досягати на підприємстві будь-якої сфери і напрямку господарювання суп свого зростання продуктивності праці, підвищення якості продукції і загальної ефективності роботи.

1.2 Виробнича операція, як відособлена частина виробничого процесу. Поняття та класифікація

Під час нормування праці виробничий процес поділяється на операції та їх елементи.

Виробничий процес - це сукупність технологічних і трудових дій, які спрямовані на предмети праці для отримання готової продукції виробничий процес зображено на (мал. 1.).

Мал. 1. Склад і поєднання технологічного і трудового процесів у виробничому процесі виготовлення продукції [4].

Під час нормування праці виробничий процес поділяється на операції та їх елементи.

Виробнича операція -- це частина виробничого процесу, що виконується стосовно певного предмета праці одним робітником або групою робітників на одному робочому місці.

Елементами операції є

· Установка -- це одноразове закріплення оброблюваної заготовки або деталі.

· Позиція характеризується фіксованим положенням предмета праці, де він підлягає технологічному впливу устаткування.

· Перехід -- це частина операції, що характеризується незмінністю установки та позиції, режиму роботи устаткування та інструменту.

Під час виконання виробничої операції працівник застосовує певні трудові прийоми, дії, рухи.

Трудовий рух -- це одноразове переміщення робочого органу людини -- руки, ноги, корпуса тощо (наприклад, протягнути руку до інструмента, взяти інструмент).

Трудові рухи квалифікуються за такими ознаками:

· За виглядом . Хватальні рухи спрямовані на те, щоб схопити пальцями той або інший предмет. Підтримуючі - збереження досягнутого результаті інших дій положення предмета праці або органу управління устаткуванням після того, як був зроблений хватальний рух (перемістити, взяти до рук предмет у будь якій площі). Визвольні - звільнення руки від предметів або органів управління устаткуванням (розтиснути і відняти руку).

· За способом виконання рухи класифікуються на рухи ніг, рук, корпуса, голови, очей;

· за рівнем точності руху поділяються на вільні, які не потребують м'язового і розумового контролю , що після великої кількості повторень у процесі роботи виконуються механічно, і пристосовані, що вимагають м'язового і розумового контролю, для того щоб визначити точне місце розташування предмета, що повинен бути взятий останнім рухом.

Трудова дія -- сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви одним або кількома робочими органами людини за незмінних предметів і засобів праці (наприклад, взяти деталь).

Трудовий прийом -- сукупність трудових дій, що виконуються за незмінних предметів і засобів праці і становлять технологічно завершену частину операції (наприклад, установка заготовки в пристосування). Прийоми бувають основними допоміжними .

Отже, сукупність прийомів, об'єднаних з урахуванням технологічної послідовності або спільності факторів, що впливають на час виконання завдання (наприклад, установка деталі в пристосування і зняття її після оброблення), утворюють комплекс трудових прийомів.{1.С.-15}

Залежно від особливостей виробництва об'єктами нормування можуть бути: обсяг роботи за певний період -- годину, зміну, місяць (наприклад, на видобувних та апаратурних процесах, допоміжних роботах на промислових підприємствах); зона обслуговування (для багатоверстатників у текстильній промисловості, на обробних процесах з багатоверстатним обслуговуванням у машинобудуванні); чисельність персоналу (обслуговування потужних технологічних, енергетичних, транспортних систем тощо).

Для розрахунку норм праці потрібна чітка класифікація затрат часу.

Класифікацію затрат часу можна здійснювати щодо працівника, роботи устаткування, тривалості виробничого процесу.

Структура змінного робочого часу (Т_{3 р}) являє собою співвідношення часу роботи та часу перерв, або нормованого і ненормованого робочого часу. Час роботи (Т_р) -- це час, протягом якого працівник здійснює трудовий процес на своєму робочому місці протягом зміни. Він складається із часу продуктивної роботи (Т_п р) і часу непродуктивної роботи (Т_{р н}).

До непродуктивної роботи належить усунення або виправлення браку, що виник з вини самого працівника, виконання роботи для власних потреб тощо.

Продуктивна робота характеризується виконанням обов'язків, передбачених регламентом (прямих і суміщуваних). Вона включає підготовчо-завершальну та оперативну роботу й обслуговування робочого місця.

Під час підготовчо-завершальної роботи виконуються певні завдання на початку та наприкінці зміни, такі як одержання змінного завдання та нарядів; ознайомлення із завданням, виробничий інструктаж, одержання і повернення робочих креслень, технологічних карт, інструментів, пристроїв; одержання, огляд і здавання матеріалів, заготовок, деталей і вузлів; налагоджування обладнання, установлення пристроїв та інструментів на початку зміни та зняття їх наприкінці зміни; випробування обладнання та оброблення пробних деталей; здавання готової продукції або роботи.

Оперативна робота -- це безпосереднє виконання змінного завдання. Час, витрачений на неї (Т_оп), складається з часу виконання основних прийомів (Т₀) і допоміжних (Т_д).

Виконуючи основні прийоми (основний час), працівник здійснює перетворення предметів праці.

Допоміжні прийоми (допоміжний час) полягають у таких діях: працівник установлює предмет праці на верстат або стіл для оброблення, знімає його звідти; управляє обладнанням та здійснює переходи, пов'язані з виконанням завдання; вимірює предмети праці тощо. .{3.С.-22}

Час обслуговування робочого місця (Тоб) складається з часу організаційного обслуговування (Т_орг) та часу технічного обслуговування (Т_тех). Час організаційного обслуговування використовується для огляду робочого місця та його впорядкування, розкладання інструменту на початку зміни та прибирання наприкінці її, чищення та змащування обладнання.

Час технічного обслуговування використовується на догляд обладнання у процесі виконання певної конкретної роботи, зокрема налагодження обладнання, заміна зношеного інструменту тощо.

1.3 Сутність і принципи організації методів і прийомів праці

Зміст трудового процесу багато в чому визначається технологією, що встановлює послідовність трудових прийомів. Однак високі результати праці окремих працівників,економія матеріальних та трудових витрат є не тільки наслідком їхніх особистих здібностей , але і результатом використовуваних прийомів і методів праці.

За даними досліджень, витрат часу на виконання окремих прийомів праці в різних робітників нерідко істотно відрізняється: в окремих випадках співвідношення затраченого часу доходить до 5:1. При цьому в 20-30% робітників витрат часу на прийоми перевищують нормативні. Причиною такого явища, у першу чергу, є різні, не завжди ефективні, методи і прийоми праці, застосовані робітниками для виконання однієї роботи. Тому раціоналізація прийомів і методів праці, навчання робітників цим методам є вагомим чинником підвищення продуктивності праці.

Метод праці - це спосіб здійснення працівником виробничого завдання, що характеризує структурою трудового процесу, тобто виконуваними видами робіт, операціями, комплексами прийомів, їх послідовністю і взаємозвязком.

Під прийомом праці розуміють певне сполучення трудових дій і рухів працівника, безперервно виконуваних одне за одним, які мають конкретне цільове призначення. Таким чином, метод праці може складатися з певного набору прийомів праці.

Раціональними можно назвати такі прийоми і методи, які характеризуються найменшими витратами часу, фізичними і психічними (нервовими) зусиллями , витратами енергії. Наслідком застосування таких методів і прийомів є підвищення працездатності та продуктивності праці ,висока якість роботи , краще використування, оснащення , матеріалів, енергії.

До раціоналізації прийомів і методів праці не можна підходити з заздалегідь прийнятими рішеннями. Кожна операція або робота має свої особливості, що вимагають у кожному конкретному випадку пошук оригінальних рішень. Однак усі методи праці мають подібні риси , загальні для всіх видів робіт. Ця обставина дозволила виробити такі основні принципи економії рухів:

1. Природність рухів . Природні рухи легкі та найкраще відповідають особливостям людського тіла. Будь-яка робота повинна виконуватися меншим числом простих і коротких рухів,що повинно бути плавними, закругленими, з раціональним використанням активних і пасивних сил.

2. одночасність руху різних органів тіла. Полягає в необхідності забезпечення одночасної участі у трудовому процесі обох рук робітника, паралельної дії різних органів , наприклад рук і ніг. Якщо одна рука працює інші повинні не бути бездіяльними. Це легко досягається якщо обидві руки виконують однорідну роботу.У тих випадків, якщо неможливо досягти двома руками виконувати однорідну роботу з одним предметом,необхідно завантажити обидві руки різною роботою. Такий підхід не тільки приведе до скорочення витрат часу, але й дозволить знизити стомлення за рахунок полегшення рухових реакцій, включення в дію біль сильної груп м'язів.

3. Симетричність рухів. Психофізіологічними дослідженнями встановлено, що більш зручними і менш стомлюючими є симетричні руху рук у сторони від середини корпуса, виконуванні одночасно; рухи рук від себе і до себе по робочому столі в одному напрямку . Цим досягається не тільки паралельність руху різних органів робітника в часі, що скорочується загальний час виконання операції, але й рівновага всього корпусу, що полягає виконання роботи.

4. Ритмічність і автоматизм рухів. Полягає у продуманій добре освоєній звичній послідовності прийомів і рухів, що позначається на зниженні стомлення. Тому проектування раціональної послідовності виконанні рухів необхідно поєднувати з проектуванням раціонального внутрішнього планування робочого місця, що забезпечує сталість розташування матеріалів, інструментів, пристосувань.

Усі перераховані принципи взаємозалежні між собою. Їх не можна розглядати незалежно один від одного. Дотримування розглянутих принципів у комплексі є основною умовою високої ефективності роботи з проектування трудових процесів. Однак слід мати на увазі що в різних умовах виробництва ці принципи мають неоднакове значення для вдосконалення трудових процесів.Так на ручних роботах на перший план виступають принципи природності рухів, їхньої паралельності ритмічності, простоті. З розвитком механізації й автоматизації виробничих процесів при проектуванні прийомів і методів праці зростає роль і значення оптимального завантаження в часі робітників і устаткування.

Розділ 2. Аналіз окремого структурного підрозділу

2.1 Загальна характеристика установи ( Виконавчий комітет Харківської міської ради)

Згідно зі ст.ст. 51 і 54 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», до виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у місті рад відносяться виконавчі комітети, відділи, управління й інші виконавчі органи. Особливе місце серед них займають виконавчі комітети, що створюються сільськими, селищними, районними в місті радами, перед якими ці виконавчі органи підзвітні і підконтрольні, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Виконавчий комітет створюється на строк повноважень ради. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Структура виконавчого комітету складається з наступних елементів:

Кернес Геннадій Адольфович, секретар міської ради;

Кривцов Олександр Станіславович, І заступник міського голови;

Новак Олександр Миколайович, керуючий справами виконавчого комітету міської ради;

Овіннікова Тетяна Іванівна, директор Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин;

Таукешева Тетяна Дмитрівна, заступник міського голови -- директор Департаменту бюджету та фінансів;

Фатєєв Михайло Іванович, заступник міського голови -- директор Департаменту економіки та комунального майна;

Шурма Ігор Михайлович, заступник міського голови -- директор Департаменту охорони здоров'я та соціальних питань;

Білодід Микола Павлович, голова Комінтернівської районної в м. Харкові ради;

Давтян Олександр Саркісович, президент інвестіційної групи «ДАД»;

Тацій Василь Якович, президент Академії правових наук України, ректор Національної юридичної академії України ім. Я.Мудрого;

Шутенко Леонід Миколайович, ректор Харківської національної академії міського господарства;

Ландсман Вадим Аркадійович, заступник міського голови -- директор Департаменту з гуманітарних питань;

Тесленко Сергій Анатолійович, голова Об'єднання профспілок Харківської області;

Христоєв Віктор Анатолійович, директор Департамента з питань підготовки та проведення фінального турніру чемпіонату Європи по футболу 2012 року і спорту.

Особи, які входять до складу виконавчого комітету, крім тих, хто працює у виконавчих органах ради на постійній основі, на час засідань виконавчого комітету, а також для здійснення повноважень в інших випадках звільняються від виконання виробничих або службових обов'язків з відшкодуванням їм середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов'язаних з виконанням обов'язків члена виконавчого комітету, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Організує роботу виконавчого комітету голова. Основною організаційною формою роботи виконкому є засідання, що скликаються головою або його заступником за потреби, але не рідше одного разу на місяць. Засідання є правомочними, якщо в них беруть участь більше половини від загального складу виконкому.

Власні й делеговані повноваження виконкомів закріплені в розділі 2 ст.52 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Під час здійснення делегованих повноважень виконкоми підконтрольні органам виконавчої влади. На засіданнях більшістю голосів приймаються рішення, що підписуються головою. У випадку незгоди голови з рішенням виконкому, він може призупинити його дію своїм розпорядженням і внести це питання на розгляд ради.

Харківський виконавчий комітет попередньо розглядає проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради; координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників; має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Правовими формами діяльності Харківського виконкому є нормотворча, правозастосовна і контрольна. Нормотворча форма реалізується шляхом прийняття рішень, що носять нормативний характер. Правозастосовна форма здійснюється шляхом прийняття рішень з питань організаційної й поточної роботи, а також діяльності щодо виконання законодавства України та рішень місцевих рад. Контрольна форма виявляється у контролі за ефективністю діяльності підприємств, установ, організацій, що перебувають у в комунальній власності, з боку відділів, управлінь та інших виконавчих органів рад і їх керівників, апарату виконкому, а також у контролі з боку самого виконкому за законністю актів відділів, управлінь та їх керівників з правом їх зміни або відміни.

Організаційними формами роботи виконкомів є засідання, персональна діяльність членів виконкому, участь членів виконкому в сесіях місцевих рад, засіданнях постійних комісій ради, а також звіти про діяльність членів виконкому перед радою.

Матеріально-технічна форма діяльності Харківського виконавчого комітету виявляється у роботі з депутатськими запитами і зверненнями, складанні проекту місцевого бюджету і звіту про його виконання, проектів програм соціально-економічного, культурного розвитку, а також у матеріально-технічному забезпеченні діяльності ради.

Організаційні методи роботи виконкомів місцевих рад є багатоманітними і спрямовані на найбільш ефективне виконання їх завдань і функцій. Серед них можна виділити методи планування, координації та інформаційного забезпечення.

2.2 Характеристика структурного підрозділу (відділ економічного аналізу,інвестицій та внутрішнього фінансового контролю виконкому Харківської міської ради)

1. Загальні положення

1.1. Відділ економічного аналізу, інвестицій та внутрішнього фінансового контролю (надалі - відділ) утворюється міською радою і є структурним підрозділом виконкому Харківської міської ради.

Відділ є підзвітним і підконтрольним міській раді, підпорядкований виконавчому комітету міськради, міському голові, першому заступнику міського голови, директору департаменту економічного розвитку та ресурсів.

1.2. У своїй діяльності відділ керується Конституцією України, Законами України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, постановою Кабінету Міністрів України „Про здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю”, іншими законодавчими актами України, постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями Харківської обласної та Харківській міської рад та їх виконавчих органів та цим Положенням.

1.3. Відділ у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з відділами та службами виконкому, суб'єктами господарювання, фізичними особами, органами державної контрольно-ревізійної служби, підрозділами державної податкової інспекції та державного казначейства, а також депутатами міської ради.

2. Завдання відділу

2.1. Завданнями відділу є:

- організація роботи по створенню бази даних про всі сфери життєдіяльності міста, аналіз стану та планування розвитку цих сфер;

- сприяння інвестиційній діяльності;

- аналіз цільового та ефективного використання бюджетних коштів, збереження майна, що перебуває у власності територіальної громади міста, економного використання фінансових та матеріальних ресурсів, виконання планових завдань, достовірності ведення бухгалтерського обліку комунальними підприємствами, установами, організаціями та закладами;

- забезпечення усунення порушень фінансової дисципліни, відшкодування заподіяних збитків;

- вжиття заходів по запобіганню фінансовим порушенням.

Об'єктами внутрішнього фінансового контролю є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які перебувають у власності територіальної громади міста.

Внутрішній фінансовий контроль здійснюється відділом у формі контрольних заходів (ревізій, перевірок, аналізів, розслідування та вивчення) на підставі складених за основними напрямами на рік та уточнених на півріччя планів роботи, що затверджуються міським головою.

Для запобігання дублювання заходів відділ координує свою роботу з органами державної контрольно-ревізійної служби.

Необхідність проведення позапланових контрольних заходів визначається міським головою або першим заступником міського голови.

3. Структура відділу

3.1 До складу відділу входить сектор економічного аналізу та планування.

3.2. Відділ складається із начальника відділу, завідувача сектору економічного аналізу та планування, головного спеціаліста сектору економічного аналізу та планування, двох головних спеціалістів відділу.

3.2. Структура, штатний розпис відділу затверджується міським головою, а гранична чисельність і фонд оплати праці працівників - міською радою за пропозицією міського голови.

4. Функції відділу

4.1. Розробка та корегування стратегічного плану соціально-економічного розвитку міста.

4.2. Короткострокове прогнозування та планування в рамках Стратегії розвитку міста.

4.3. Підготовка інформації щодо соціально-економічного розвитку міста.

4.4. Підготовка інформації щодо фінансово-господарської діяльності статистично великих підприємств міста.

4.5. Аналіз економічного стану підприємств, установ і організацій, що перебувають у власності територіальної громади міста.

4.6. Підготовка інформації щодо діяльності малого бізнесу.

4.7. Проведення аналізу структури, тенденцій та динаміки надходжень до бюджету місцевих податків та зборів, єдиного, фіксованого податків та торгового патенту.

4.8. Розгляд та корегування ставок єдиного, фіксованого податків, торгового патенту згідно з чинним законодавством у межах своєї компетенції.

4.9. Розробка нормативних документів на місцевому рівні щодо місцевих податків і зборів. Розгляд та корегування ставок. Підготовка пропозицій на розгляд сесії міської ради щодо надання пільг по місцевих податках і зборах та деяких податках, що надходять до міського бюджету.

4.10. Проведення моніторингу та аналізу інвестиційних процесів в місті.

4.11. Проведення моніторингу можливих джерел фінансування інвестиційних проектів міста.

4.12. Участь у розробці промоційних матеріалів про місто.

4.13. Підготовка програм для сприяння інвестиційній діяльності в місті.

4.14. Підготовка та промоція інвестиційних пропозицій міста з метою залучення прямих іноземних інвестицій.

4.15. Проведення маркетингових досліджень в ракурсі інвестиційних питань.

4.16. Забезпечення укладення контрактів з керівниками підприємств, заснованих на комунальній власності, контроль за виконанням умов таких контрактів.

4.17. Забезпечення встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на комунальній власності територіальної громади міста у відповідності до чинного законодавства України.

4.18. Перевірка обґрунтованості бюджетних запитів, дотриманням фінансово-бюджетної, кошторисної дисципліни, збереженням і цільовим використанням бюджетних коштів.

4.19. Аналіз ефективності використання матеріальних та фінансових ресурсів, своєчасності документального оформлення господарських операцій, повнотою виявлення та мобілізації внутрішньогосподарських резервів, причинами непродуктивних витрат і втрат.

4.20. Перевірка збереження майна, що перебуває у власності територіальної громади міста.

4.21. Проведення перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, своєчасності та повноти відображення в обліку фінансових, кредитних та розрахункових операцій, а також законності їх здійснення, виконання зобов'язань перед бюджетом і кредиторами.

4.22. Аналіз стану виконання заходів, спрямованих на усунення недоліків, виявлених попереднім контрольним заходом.

4.23. Взаємодія в межах своєї компетенції з управліннями та відділами Полтавської обласної державної адміністрації, Асоціацією міст України тощо.

4.24. Забезпечення запровадження та реалізації регуляторної політики.

4.25. Виконання інших завдань з питань, що відносяться до компетенції відділу, визначених міським головою або першим заступником міського голови.

5. Права відділу

Посадові особи відділу мають право:

5.1. Контролювати у суб'єктів господарювання, які підлягають контролю, результати виконання планів, кошторисів, грошові, фінансові, бухгалтерські та інші документи, наявність коштів і цінностей, а у разі виявлення підробок та інших зловживань - вилучати необхідні документи на термін до закінчення контрольних заходів, залишаючи у справі акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів.

5.2. Контролювати правильність списання сировини, палива, інших матеріальних цінностей, спожитої тепло- та електроенергії на витрати виробництва, повноту оприбуткування готової продукції, списання відходів, а також вимагати від керівника суб'єкта господарювання, який підлягає контролю, здійснення контрольних обмірів обсягів виконаних робіт.

5.3. Вимагати від керівника суб'єкта господарювання, який підлягає контролю, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, перевірки наявних коштів і розрахунків. У разі потреби опечатувати каси і касові приміщення, склади, комори, сховища, архіви.

5.4. Одержувати від посадових осіб суб'єктів господарювання, які підлягають контролю, письмові пояснення з питань, що виникають під час проведення контрольних заходів.

5.5. Одержувати в установленому порядку від інших суб'єктів господарювання довідки та копії документів, пов'язаних з операціями, що перевіряються.

5.6. Залучати спеціалістів інших підрозділів виконкому (за погодженням керівників служб) для вирішення питань, віднесених до компетенції відділу.

5.7. Користуватись всіма правами, передбаченими чинним законодавством.

6. Відповідальність

6.1. Начальник відділу, завідувач сектору та головні спеціалісти відділу несуть відповідальність за якість та своєчасність виконання покладених на відділ функцій згідно з чинним законодавством.

7. Заключні положення

7.1. Одним із завдань відділу є організація здійснення процесів, визначених для відділу Системою управління якістю виконавчого комітету Комсомольської міської ради.

7.2. Покладання на працівників відділу обов'язків, не передбачених цим Положенням, не допускається.

7.3. Виконком Харківської міської ради створює умови для нормальної роботи і систематичного підвищення кваліфікації працівників відділу, забезпечує їх окремим приміщенням, телефонним зв'язком, засобами оргтехніки.

7.4. Ліквідація або реорганізація відділу проводиться згідно з чинним законодавством.

2.3 Аналіз змісту і структури посадової інструкції головного спеціалісту відділу економічного аналізу,інвестицій та внутрішнього фінансового контролю

I. Загальні положення

Головний спеціаліст відділу економічного аналізу,інвестицій та внутрішнього фінансового контролю належить до професійної групи "Керівники".

Призначення на посаду головного спеціалісту відділу економічного аналізу,інвестицій та внутрішнього фінансового контролю та звільнення з неї здійснюється наказом керівника підприємства з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України та чинного законодавства про працю.

Головний спеціаліст безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства.

II. Завдання та обов'язки

Головний спеціаліст:

Керує науково-економічним та організаційно-економічним забезпеченням діяльності підприємства.

Розробляє і організує впровадження заходів щодо підвищення продуктивності, ефективності та рентабельності виробництва, якості продукції, зниження собівартості, забезпечення зростання продуктивності праці, досягнення ефективних результатів за умов раціоналізації витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Координує діяльність економічних підрозділів підприємства щодо складання перспективних планів роботи в умовах конкуренції згідно з укладеними господарськими договорами, розробки поточних планів з необхідними обгрунтуваннями і розрахунками, організаційно-технічних заходів з удосконалення господарського механізму, економічної діяльності, виявлення і використання резервів виробництва.

Сприяє підвищенню обгрунтованості економічних розрахунків, установленню планових показників на основі прогресивних техніко-економічних нормативів матеріальних і трудових витрат з урахуванням досягнень науки і техніки, організації виробництва та праці.

Проводить роботу з удосконалення планування економічних показників діяльності підрозділів підприємства, досягнення високого рівня їх обгрунтованості, створення і поліпшення нормативної бази планування, норм витрат товарно-матеріальних цінностей, обігових коштів і використання виробничих потужностей.

Організує розробку методичних матеріалів з техніко-економічного планування роботи виробничих підрозділів підприємства, розрахунків економічної ефективності капітальних вкладень, необхідності впровадження раціоналізаторських пропозицій та винаходів, нової техніки і технології.

Здійснює методичне керівництво і організацію роботи з упровадження, удосконалення та підвищення ролі економічних методів управління, розширення сфери дії внутрішньогосподарського розрахунку.

Забезпечує суворе додержання режиму економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на усіх напрямах господарської діяльності підприємства.

Бере участь у роботі з удосконалення організації виробництва, готує пропозиції, спрямовані на підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва, зміцнення господарської самостійності підприємства та економічної відповідальності працівників.

Організує розробку раціональних форм первинної планової, облікової та звітної документації, яка застосовується на підприємстві, а також бере участь у впровадженні автоматизованих систем управління і обчислювальної техніки для проведення економічних розрахунків у галузі планування, обліку і аналізу господарської діяльності.

Організує проведення комплексного економічного аналізу і оцінки наслідків виробничо-господарської діяльності підприємства та його підрозділів, розробку заходів щодо використання внутрішньогосподарських резервів, проведення атестації та раціоналізації робочих місць.

Керує економічними дослідженнями, що проводяться на підприємстві, укладає договори про творче співробітництво з науково-дослідними установами та вищими навчальними закладами, організує розробку методів економічної оцінки заходів, спрямованих на розвиток техніки, удосконалення організації виробництва, а також пропозицій щодо практичного використання результатів наукових досліджень у галузі економіки.

Здійснює заходи щодо впровадження в практику досягнень економічної науки.

Сприяє розвитку громадської економічної роботи на підприємстві, подає методичну допомогу творчим громадським об'єднанням працюючих, які здійснюють економічний аналіз та пошук резервів виробництва, залучає їх до вирішення питань, пов'язаних з розвитком економіки підприємства.

Організує проведення економічних розрахунків та аналізу ефективності впровадження нової техніки і технології, а також нових видів продукції під час їх створення і освоєння.

Керує проведенням порівняльного аналізу показників роботи підприємства та інших підприємств, упровадженням передового досвіду економічної роботи. трудовий процес праця організація

Бере участь у розробці та впровадженні заходів з поліпшення економічних показників роботи підприємства (щодо обсягу виробництва, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення прибутку тощо), в реалізації прогресивних форм і методів економічної роботи.

Керує роботою з підвищення рівня економічних знань працівників.

Контролює своєчасність подання звітів про результати економічної діяльності у відповідні органи.

Керує структурними підрозділами підприємства, які виконують економічну роботу, сприяє впровадженню економічно доцільних рішень з управління виробництвом.

III. Права

Головний спеціаліст має право:

Представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах зі структурними підрозділами підприємства та іншими організаціями.

Перевіряти діяльність структурних підрозділів підприємства.

В межах своєї компетенції підписувати та візувати документи.

Вносити на розгляд керівника підприємства пропозиції по вдосконаленню роботи, пов'язаної з обов'язками, що передбачені цією інструкцією.

Вносити пропозиції керівнику підприємства про притягнення до матеріальної та дисциплінарної відповідальності посадових осіб за результатами перевірок.

В межах своєї компетенції повідомляти керівнику підприємства про всі виявлені недоліки в діяльності підприємства та вносити пропозиції щодо їх усунення.

Вимагати та отримувати у керівників структурних підрозділів та фахівців інформацію та документи, необхідні для виконання його посадових обов'язків.

Залучати фахівців усіх структурних підрозділів до виконання покладених на нього завдань.

IV. Відповідальність

Головний спеціаліст несе відповідальність:

За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю.

За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

За завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.

V. Головний спеціаліст повинен знати:

Закони, постанови, укази, розпорядження, рішення, інші нормативно-правові акти органів державної влади і місцевого самоврядування, які регулюють порядок діяльності підприємства.

Керівні, методичні і нормативні матеріали з організації економічної роботи на підприємствах.

Профіль, спеціалізацію і особливості структури підприємства.

Перспективи технічного і економічного розвитку галузі.

Виробничі потужності підприємства.

Основи технології виробництва продукції.

Порядок розробки та затвердження програм і планів виробничо-господарської діяльності.

Економічні методи управління і керування підприємством.

Організацію, форми і методи планової роботи на підприємстві.

Порядок розрахунку економічної ефективності від упровадження нових видів продукції, техніки, технології, раціоналізаторських пропозицій та винаходів. Порядок розробки нормативів матеріальних, трудових і фінансових витрат.

Порядок укладання та виконання господарських договорів.

Вітчизняні та світові досягнення науки і техніки у відповідній галузі виробництва та досвід передових підприємств з організації і вдосконалення економічної роботи.

Економіку, організацію виробництва, праці та управління.

Чинне господарське законодавство.

Основи трудового законодавства.

Правила та норми охорони праці.

VI. Кваліфікаційні вимоги

Повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Післядипломна освіта в галузі управління. Стаж економічної роботи за професіями керівників нижчого рівня: для магістра - не менше 2 років, спеціаліста - не менше 3 років.

VII. Взаємовідносини (зв'язки) за посадою

За відсутності головного спеціалісту його обов'язки виконує заступник (за відсутності такого - особа, призначена у встановленому порядку), який набуває відповідних прав і несе відповідальність за належне виконання покладених на нього обов'язків.

2.4 Фактично виконувані обов'язки головного спеціалісту відділу економічного аналізу, інвестицій та внутрішнього фінансового контролю

Таблиця 2.1

№ з/п	Зміст виконуваних обов'язків	Експертна оцінка питомої ваги витрат робочого часу на місяць, %
1.	Посадові обов'язки або види діяльності, передбачені посадовою інструкцією працівника	---
1.1	Розробка та корегування стратегічного плану соціально-економічного розвитку міста	18,25
1.2	Забезпечення усунення порушень фінансової дисципліни, відшкодування заподіяних збитків	6,87
1.3	Вжиття заходів по запобіганню фінансовим порушенням	6,25
1.4	Перевірка обґрунтованості бюджетних запитів, дотриманням фінансово-бюджетної, кошторисної дисципліни, збереженням і цільовим використанням бюджетних коштів	10,88
1.5	Складає реєстри на відправку кореспонденції з поштовими повідомленнями	4,87
1.6	Виконання планових завдань	12,52
1.7	Забезпечує підготовку матеріалів до засідань і нарад	9,38
1.8	Перевірка збереження майна, що перебуває у власності територіальної громади міста	10,63
1.9	Проведення перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, своєчасності та повноти відображення в обліку фінансових, кредитних та розрахункових операцій	14,35
1.10	Забезпечує прийом і відправку факсових повідомлень та електронної пошти	3,73
2.	Інші обов'язки, не передбачені посадовою інструкцією	---
2.1	Виконання інших завдань з питань, що відносяться до компетенції відділу	2,27
	РАЗОМ:	100

2.5 Кооперування та розподіл обов'язків працівників відділу

Проведемо аналіз розподілу функціональних обов'язків у відділі організаційної роботи за допомогою таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Аналіз розподілу функціональних обов'язків у відділі організаційної роботи

№ з/п	Найменування функцій, процедур, операцій, які виконуються у підрозділі	Виконавці
		А	Б	В	Г
1	Безпосереднє виконання операції (Бз)	+	+	+	+
2	Підготовка документації (Дк)	+	+	+	-
3	Розрахункові операції (Р)	+	-	-	-
4	Участь у нарадах (Н)	+	+	+	-
5	Підготовка нарад (Нп)	+	+	+	+
6	Одноосібне рішення (Ор)	+	-	-	-
7	Візування та узгодження документів (Вз)	+	+	+	-
8	Підписання документів (П)	+	+	+	+
9	Контроль виконання (К)	+	-	-	-
10	Інструктаж, консультації, допомога у виконанні операцій (І)	+	+	+	-

Де: А- Начальник відділу ;

Б - Спеціаліст 1 категорії відділу ;

В - Спеціаліст 2 категорії відділу ;

Г - Головний спеціаліст відділу .

Проаналізувавши розподіл функціональних обов'язків у відділі організаційної роботи, можна зробити висновок, що розподіл зроблено вірно. Кожен працівник виконує обов'язки відповідно до своїх посадових інструкцій. Щодо загрузки на працівників, то вони відповідають норма мам. Найбільша лежить на начальнику організаційного відділу. Спеціалісти 1 категорії розділяють обов'язки порівну і трошки менше навантаження на головному спеціалістові.

2.6 Індивідуальна фотографія робочого дня головного спеціаліста відділу

Таблиця 2.3 Лист спостереження індивідуальної фотографії робочого часу

№ з/п	Що спостерігалось (зміст витрат часу)	Поточний час	Трива-лість, хв	Примі-тки
		год	хв
1.	Початок роботи	08	30	-	-
2.	Апаратне засідання	08	55	25	Топ
3.	Отримує завдання	09	00	5	Тпз
4.	Підготовлення робочого місця	09	10	10	Тоб
5.	Ознайомлення з документацією	09	30	20	Тпз
6.	Виконання посадових доручень	10	30	60	Топ
7.	Підписання документів	10	50	20	Топ
8.	Розмова із співробтниками	11	10	20	Топ
9.	Перевірка електронної пошти	11	20	10	Топ
10.	Відповідь на електронну пошту	11	40	20	Топ
11.	Виправлення помилок	11	50	10	Тнп
12.	Розмова із співробітниками	12	00	10	Топ
13.	Виконання посадових доручень	12	30	30	Топ
14.	Обідня перерва	13	30	-	-
15.	Запізнення з початком роботи	13	45	15	Тппд
16.	Підготовка до проведення апаратної наради	14	45	60	Топ
17.	Відпочинок	14	55	10	Твоп
18.	Стороння розмова	15	10	15	Тппд
19.	Консультація у юридичному відділі	15	40	30	Топ
20.	Оформлення документів про відрядження	16	00	20	Топ
21.	Виконання посадових доручень	16	30	30	Топ
22.	Стороння розмова	16	50	20	Тппд
23.	Виконання посадових доручень	17	10	20	Топ
24.	Упорядкування робочого місця	17	20	10	Тоб
25.	Передчасне закінчення роботи	17	30	10	Тппд

Зміст витрат робочого часу: підготовчо-завершальний - одержання завдання, ознайомлення з документацією і нормативно-довідковими матеріалами, узгодження та підписання документів, підготовка та упорядкування робочого місця;

оперативна робота - виконання посадових доручень;

непродуктивна праця - виправлення помилок, пошук керівництва, співпрацівників, додаткової інформації, можливостей технічного забезпечення власної праці;

обслуговування робочого місця - організаційне, технічне, інформаційне (доставка необхідної документації, технічного забезпечення тощо);

перерви, обумовлені недоліками у виробництві - очікування, несвоєчасне обслуговування, розбіжності в режимі роботи службовця;

перерви, пов'язані з порушеннями трудової дисципліни - сторонні розмови, порушення режиму роботи, вирішення особистих проблем;

відпочинок та особисті потреби - регламентовані перерви.

Нормативні значення окремих витрат у загальному фонді робочого часу:

підготовчо-завершальний - 5%;

оперативна робота - 89%;

обслуговування робочого місця - 4%;

відпочинок та особисті потреби - 2%.

За фактичним балансом робочого дня визначається:

1) коефіцієнт використання робочого часу

(2.6.1)

де ТЗМ - нормативна тривалість робочого дня, хв;

Кч = 355/480 = 0,697

Таблиця 2.4 Карта обробки фотографії робочого дня (фактичний та проектний баланс робочого часу)

№ з/п	Найменування витрат часу	Умов. познач.	Фактич. час	Проектов. час	Збільшення (+), скорочення (-), хв
			Хв	%	хв	%
1.	Підготовчо-завершальний	ТПЗ	25	5,3	24	5	1
2.	Оперативна робота	ТОП	355	74	427	89	- 72
3.	Непродуктивна праця	ТНП	10	2,1	-	-	10
4.	Обслуговування робочого місця	ТОБС	20	4	20	4	0
5.	Перерви, обумовлені недоліками у виробництві	ТПНТ	-	-	-	-	-
6.	Перерви, пов'язані з порушеннями трудової дисципліни	ТППД	60	12,5	-	-	60
7.	Відпочинок та особисті потреби	ТВОП	10	2,1	9	2	1
	Разом:		480	100	480	100	-

2) коефіцієнт завантаження працівника

(2.7.2)

Кзав = (355+20+25)/480 = 0,833

Проектований баланс робочого часу дозволяє визначити:

1) можливу ліквідацію втрат робочого часу

(2.7.3)

де - оперативний час, відповідно проектований і фактичний, хв;

Кв = (427 - 355)/480 *100 = 15

2) коефіцієнт росту продуктивності праці

Кпр = (480 - 355)/355 *100 = 35,21

Кпр = (480 - 355) / 480 * 10 = 22,5

Проаналізувавши робочий день головного спеціалісту відділу організаційної роботи і зробивши індивідуальну фотографію робочого дня, можна зробити висновок, що робочий час використовується недостатньо ефективно і складає ) 69,7% із проектованих 89%. Використання робочого часу можна зробити ефективнішим усунувши 19,3% втрат робочого часу.

Коефіцієнт завантаження працівника складає 83,3% із можливих 98 %. Різниця становить 14,7% і є значною. Для покращення ситуації потрібно зменшити перерви, пов'язані з порушеннями трудової дисципліни, та непродуктивну працю, що становлять 70 хвилин на добу, або 14,7%.

За підрахунками підвищити продуктивність праці можливо на 35,21 %.

2.7 Аналіз стану організації робочих місць

Умовні позначення:

1- шафа для ксерокса, сканера; 2 - сейф і шафа начальника відділу; 3 - крісло; 4 - письмовий стіл; 5 - письмовий стіл ; 6 - крісло; 7- письмовий стіл; 8 - крісло; 9 - крісло; 10 - шафа для документів; 11 - письмовий стіл; 12 - шафа для документів.

У набір меблів робочої зони входять: двотумбовий стіл, підйомно-поворотне крісло, шафа для книг чи кабінетна стінка, стіл-приставка, бокс для документів, технічні засоби, які використовуються в процесі роботи.

У відділу виконані всі вимоги щодо зручності розташування меблів, кожен із співробітників відділу забезпечений письмовим стояло, кріслом, шафою для документів. В середньому на одного працівника приходить 5,2 кв.м. при нормативному значенні 4,5 кв.м. Проходи теж є обґрунтованими оскільки складають 1 м, що відповідає нормативним значенням.

2.8 Характеристика, аналіз робочої пози та планування робочого місця одного працівника

Ергономічними аспектами проектування відео термінальних робочих місць, зокрема, є: висота робочої поверхні, розміри простору для ніг, вимоги до розташування документів на робочому місці ( наявність і розміри підставки для документів, можливість різного розміщення документів, відстань від очей користувача до екрану, документа, клавіатури і т.д.), характеристики робочого крісла, вимоги до поверхні робочого столу, регулювання робочого місця і його елементів.

Головними елементами робочого місця службовця є письмовий стіл і крісло. Основним робочим положенням є положення сидячи.

Робоча поза сидячи викликає мінімальне стомлення спеціаліста. Раціональне планування робочого місця передбачає чіткий порядок і постійність розміщення предметів, засобів праці і документації. Те, що потрібен для виконання робіт частіше, розташоване в зоні легкої досяжності робочого простору.

Характеристики робочого місця, що використовується:

- висота робочої поверхні столу 750 мм;

- висота простору для ніг 650 мм;

- висота сидіння над рівнем підлоги 450 мм;

- поверхня сидіння м'яка із закруглюючи переднім краєм;

- передбачена можливість розміщення документів справа і зліва;

- відстань від ока до екрану 700 мм;

- відстань від ока до клавіатури 400 мм;

- відстань від ока до документів 500 мм;

Моторне поле - простір робочого місця, в якому можуть здійснюватися рухові дії людини.

Максимальна зона досяжності рук - це частина моторного поля робочого місця, обмеженого дугами, описуваними максимально витягнутими руками при русі їх в плечовому суглобі.

Оптимальна зона - частина моторного поля робочого місця, обмеженого дугами, описуваними передпліччями при русі в ліктьових суглобах з опорою в точці ліктя і з відносно нерухомим плечем.

Рекомендуються кімната прямокутної форми зі співвідношенням сторін від 1:1 до 1:1,5 (не більш 1:2), із природним освітленням. Мінімальна висота кімнати -- 3,25 м, а мінімальна ширина -- 2,5 м. Габаритні вимоги витримані.

У кожного працівника стіл стандартної форми і розміру - 750 х 1500 мм. Основою робочого місця є клавіатура і засіб відображення інформації (монітор). Раціональний кут нахилу панелі клавіатури рівний 15°. Вони забезпечують зручний і достатній за розмірами робочий простір для працівників, вільний підхід їх до місця, місце для ведення записів, перегляду і зберігання поточної інформації.